Історичнадовідка про створення КиївськогоАкадемічного Молодого театру

3.2 Класифікація типів маркетингових кампаній

З точки зору, адаптації сучасних наукових підходів до використання маркетингових комунікацій у театральній діяльності, перш за все слід визначитися в обранні типу маркетингової кампанії, що буде впроваджуватись.

За класифікацією Джо Марконі, існує три типи маркетингових кампаній: корпоративні, такі, що впроваджують програми пов'язані з продуктом чи брендом, та іміджеві.

Джо Марконі вважає, що впровадження програми саме іміджевого типу найбільш довгострокові та ефективні. І саме їх найменш сприймає керівництво і менеджмент установи. Викликано це тим, що іміджеві компанії спрямовуються на емоції аудиторії і меншою мірою користуються фактами.

Мета іміджевої кампанії «переконати людей, що її предмет за своєрідною школою емоційного сприйняття перебуває між привабливим і надзвичайним» , а вплив на почуття не піддається миттєвому кількісному виміру. Співробітники установи, особливо фінансової сфери, відчувають дискомфорт, не маючи можливості вимірювати ступінь симпатії аудиторії у грошовому еквіваленті - підкреслює Джо Марконі. І це є дуже суттєвим в прогнозуванні та оцінці ефективності PR-кампанії.

Співробітники мають бути переконані в цінностях, проголошених у маркетингових і PR-програмах і розуміти своє особисте місце і значення в їх реалізації.

Відсутність чіткої мети і розуміння з боку співробітників театру, насамперед управлінського складу, притаманні його маркетинговій діяльності.

Враховуючи особливості фінансового забезпечення (незабезпечення), особливе місце в організації рекламної і PR діяльності з метою формування іміджу театру полягає на плечі співробітників на художнє керівництво театру та деяких структур адміністративно-господарського складу, зокрема квиткового господарства. Провідну роль в цій роботі має виконувати завідувач літературної частини. Проте невизначеність задач і завдань на управлінському рівні часто перешкоджає професійно виконувати і здійснювати контроль над реалізацією поставлених завдань.Маркони Джо PR: полноеруководство. М.: Вершина, 2006 - 205 - 209 с.с.

3.3 PR в Київському Академічному молодому театрі

Успішне проведення будь-яких PR-акцій по формуванню корпоративної культури , неможливо без реальних змін всередині власне корпоративних відносин, (структурних, економічних, пропагандистських та ін.), що забезпечують реальне поліпшення роботи усередині корпорації, пов'язаної з поліпшенням якості товарів і послуг для своїх споживачів.

Для цього необхідні:

· розробка відповідних PR- і рекламних кампаній з урахуванням можливостей корпорації і потреб суспільства;

· концептуальний підхід до розробки комунікацій на всіх рівнях проведення кампанії;

· системно-комплексний і ситуативний підхід при формуванні корпоративної культури;

· облік соціокультурних особливостей організацій ;

· узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду;

· розробка і впровадження поліпшуючих інновацій відповідно до вимог ринку і суспільства.

Розробляючи концепцію PR-кампанії будь-якої корпорації, ще раз слід повернутися до питання про те, що PR не можуть обмежуватися локальними діями. Одним із завдань PR-компанії конкретної корпорації є створення у громадськості відчуття причетності до створення або відтворення іміджу даної корпорації.

Одним із ключових рішень при плануванні PR-кампанії є обґрунтоване визначення каналів комунікації.

Канали комунікації - це засоби, за допомогою яких, повідомлення передається від суб'єкта комунікації до цільової аудиторії. Вони включають різноманітні форми просування інформації, зокрема:

- усні мовні звернення (виступи, заяви на прес-конференціях та брифінгах участь в ток-шоу і «круглих столах» з представниками ЗМІ, мистецької громадськості,урядових і неурядових представників, тощо);

- візуальні форми ( рекламні фільми, відео - ролики і кліпи, що мають бути ідентифіковані пізнавальною фірмовою символікою);

- Засоби масової інформації ( преса, радіо, телебачення);

- Поліграфічні носії ( театральні афішки, летучки, проспекти, буклети, програмки, листівки).

При визначенні каналів комунікацій слід враховувати наявність бар'єрів і перешкод сприйняття інформації, до яких можуть бути віднесені:

- несприятливий або недостатньо сформований імідж театру;

- критичні ситуації в самому колективі;

- упередженість;

- «закритість» до сприйняття інформації;

- очевидні конкурентні переваги учасників театрального ринку.

Обираючи PR-засоби створення іміджу КАМТу необхідно враховувати наступні факти:

- стан як зовнішнього так і внутрішнього іміджу на момент початку PR-кампанії;

- специфіку прийомів та засобів, необхідних для охвату цільової глядацької аудиторії з метою створення зовнішнього іміджу;

- особливості формування внутрішнього іміджу у театральному колективі;

- терміни на розробку і виробництво окремих засобів реклами та PR;

- передбачуваний термін відповідної реакції та відгуків;

- перелік засобів PR: акції, відзначення ювілеїв, розробка логотипу і корпоративної символіки, публікації в ЗМІ, прес-конференції, благодійність тощо.

Також має бути розроблена концептуальна модель PR-кампанії. Концепція PR - кампанії це система основних ідей і положень, що враховуються при розробці і проведенні, що включає наступне:

- позитивні інноваційні зміни формування переконань «інформованої» аудиторії про переваги КАМТу;

- розвиток корпоративного духу творчого колективу і технічного персоналу;

- створення позитивного образу і репутації КАМТу;

- формування доброзичливого відношення до театру з боку глядацької аудиторії, громадськості, державних і недержавних установ, потенційних спонсорів;

- формування бажання скористатися послугами театру;

- репродукування мотивованого вибору «переконаною аудиторією» форм партнерства і співпраці з театром.

3.4 Поліграфічна продукція

Сьогодні не можна уявити театр без програмки чи буклету про виставу, де можна отримати всю необхідну інформацію. Існують театральні музеї в яких потім зберігають найкращі з них. В театрі завжди можна отримати репертуар. Все це називають друкована продукція. І саме вона є одним з основних рекламних продуктів.

У Київському академічному Молодому театрі за процес створення рекламної друкованої продукції, замовлення, своєчасного виготовлення та розповсюдження реклами відповідає заступник директора з організації глядача (І. А. Грицуляк). Оригінал макета майбутньої одиниці рекламної продукції створюється макетчиком (Б. Орлов), далі затверджується завідуючою літературної частини (О. Варварич), заступником директора з організації глядача та художнім керівником (А. Білоус). Наступний етап - виготовлення друкованої продукції за розробленим оригіналом макету. Оплата театром послуг друкарні. Заступник директора з організації глядача займається підготовкою договору театру із друкарнею та проходженням всієї необхідної документації. Готова продукція оприбутковується на складі театру.

У Київському академічному Молодому театрі широко використовується така друкована реклама: афіші, плакати, програмки, інформаційні афіші, буклети та ін.

Афіші поділяються на такі види:

- репертуарна (щомісячна) афіша - форматом А1, з переліком назв вистав діючого репертуару театру на поточний місяць. Репертуар планується дирекцією за 1 місяць наперед. Репертуарна афіша друкується за 15 днів до поточного місяця;

- прем'єрна текстова афіша - форматом А1, вся площина афіші зайнята інформацією про майбутню прем'єрну виставу: дату, назву, жанр вистави, імена авторів, учасників постановчої групи, виконавців. Концентрує увагу глядача на прем'єру;

- афіша на виставу поточного репертуару - форматом А1, інформує глядача про виставу на яку хоче звернути увагу театр. Вивішується у лайт бокси на фасаді театру перед виставою. Має вигляд плакату (постановче фото з вистави, чи нарізка фотографій, також може бути зображення, яке уособлює суть вистави. Розробляється художником - постановником.).

Серед репертуарних афіш розрізняють:

- євро-метелик - форматом А3, зацікавлює глядача календарним розташуванням репертуарного плану, що полегшує візуальне сприйняття інформації;

- репертуар-летучка - приблизний розмір 1\4 А3, зменшений ідентичний варіант репертуарної афіші.

- репертуар-метелик - приблизний розмір 21x7 см, двосторонній (з однієї сторони - репертуар на поточний місяць, з іншої - анатоції до вистав), зменшений варіант репертуарної афіші. Репертуар-метелик зручний для розповсюдження, його додають до квитків, куплених у касі.

Реалізацією друкованих театральних програмок, буклетів тощо, займаються підзвітні особи - в даному випадку білетери-контролери, згідно договору, укладеного із ними, та наказу по театру про відсотки, що нараховуються від суми, вирученої від продажу друкованої продукції.

Серед видів друкованої реклами, що реалізується безпосередньо на виставах, розрізняють програмки, буклети, проспекти, іноді й аудіовізуальні записи вистав. Процес їх реалізації підзвітними особами включає декілька етапів:

1. Підзвітна особа (у даному випадку старший контролер квитків) подає заявку на певну кількість виготовленої друкованої продукції.

2. Продукція видається зі складу заявникові і складається видаткова накладна на підзвітну особу, тобто заявника.

3. Продукція реалізується.

4. Підзвітною особою складається звіт про продаж.

5. Залишки нереалізованої продукції здаються на склад.

6. Сума, виручена за продані програмки і буклети, здається до каси театру.

Інформація в програмці, буклеті, проспекті стосується конкретної вистави, події чи діяльності театрального митця. Головна задача театральної програмки - донести максимум інформації про виставу, її творців - постановників, виконавців ролей - акторів та служб, які працювали над виставою. В Молодому театрі програмка до вистави має формат розкладної двосторонньої афіші. На титульній сторінці плакат, або фото з вистави, розгортаючи її, можна побачити інформацію про автора та перекладача, режисер - постановник, художник - постановник, які працювали над виставою, музичне рішення та пластика, виконавців ролей, фотографії з вистави (якщо два склади, то фото обох складів) та прізвище начальників технічних цехів. Головними реквізитами програмки, буклета чи проспекта є прізвище, ім'я та по батькові художнього керівника, адреса театру, та телефон каси і адміністрації театру.

Ціна цієї рекламної продукції формується декількома етапами:

1. Створюється комісія з оціночної вартості безоплатно переданих програмок чи буклетів на вистави;

2. На основі службової записки заступник директора з організації глядача створюється кошторис витрат на виготовлення програмок чи буклетів на вистави;

3. Затверджується протокол вартості рекламної продукції для її реалізації;

4. З метою забезпечення фінансової, творчої діяльності театру, підвищенням вимог художнього рівня інформаційних матеріалів, присвяченим виставам театру, а саме - театральних програмок та буклетів, з урахуванням індивідуальних особливостей їх виготовлення, а також підвищення якості обслуговування глядачів, наказом по театру вводиться ціна на програмку чи буклет на певну виставу згідно з калькуляцією.

На кожну прем'єрну виставу виготовляються анонси на вистави (форматом А4), в якому надається повна інформація про прем'єру і короткий зміст сценічного твору. Анонси є в основному чорно-білі і друкуються на різографі, розповсюджуються касою театру, як додаток до придбаного квитка.

Практично вся друкована рекламна продукція виготовляється у типографіях, з якими укладені угоди, які виграли тендер чи цінові пропозиції.

На всіх видах реклами присутня обов'язкова інформація:

- назва театру;

- адреса театру;

- телефон каси та адміністрації театру;

- розклад роботи каси;

- логотип театру:

Малюнок 1

Логотипи театру

«[…] логотип […] повинен одразу «впасти в око» глядачеві; з часом коли глядач звикає до нього, логотип стає економічним важелем використання рекламного простору.».Ленглі С. Театральний менеджмент і продюсерство. Американський досвід / Переклад з англійської за редакцією І.Д.Безгіна. - К., 2000. - С. 552-553.

А в залежності від площини рекламної продукції на ній друкуються назва вистави, дата показу, кількість дій, жанр, виконавці, ім'я художнього керівника театру, логотипи спонсорів та медіа партнерів.

3.5 Випуск прем'єр як вид рекламної діяльності.

Ще один специфічний засіб PR - це організація такої події театрального життя, як прем'єра і допрем'єрні покази. Більшість театрів має власний «ритуал» проведення прем'єр. Про прем'єрну виставу заздалегідь інформуються засоби масової інформації. В ЗМІ розсилаються PR -матеріали і запрошення. Дуже часто для представників преси післяпрем'єрної вистави проводиться прес-конференція, після якої журналістам надається можливість взяти інтерв'ю у режисера і виконавців провідних ролей акторів, провести фото - зйомку.

На прем'єрні вистави також запрошуються представники влади, держустанов, суспільних організацій, благодійних фондів, творчих еліт.

У театральному сезоні 2015-2016 роках відбулося чотирнадцять прем'єрних показів, а саме:

- Олександр Грибоєдов «Горе з розуму (реж. А. Білоус)

- Іван Карпенко-Карий «Зачарований» (реж. А. Білоус)

- Мартін Макдона «Однорукий» (реж. А. Білоус)

- Віна Дельмар «Поступися місцем» (реж. Д. Весельський)

- Бернард Слейд «Саме там! Саме тоді!» (реж. Тарас Криворученко)

- Павло Ар'є «Сталкери» (реж. С. Жирков)

- Олена Ісаєва «Second Love» (реж. Олена Щурська)

- Микола Коляда «Дівочий виноград» (реж. С. Корнієнко)

- Андрій Іванов «Це все вона» (реж. В. Бєлозоренко)

- Ксенія Школьнікова «Шепіт вбивці» (Оксана Швець)

- Гагарін і Барселона (реж. А. Білоус)

- Вадим Лєванов «Піаніст» (В. Городецька)

- ІцхокасМерас«Попіл» (реж. О. Меркулова)

- Август Стріндберг «ФрекенЖюлі» (реж. С. Корнієнко)

3.6 Популяризація театру через Інтернет-мережу

Мережа Інтернет була створена у США для допомоги дослідникам та викладачам з метою надання їм більш швидких і ефективних засобів пошуку інформації. Однак згодом з'явилися додаткові аспекти використання Інтернету. Ця мережа сьогодні розвивається у геометричній прогресії. Так у 1985 році вона налічувала біля двох тисяч базових серверів, а у 1997 - понад три мільйони. Сьогодні можливостями Інтернету користуються понад двісті мільйонів користувачів в усьому світі ( в Україні - понад 700 тис.) і їхня кількість постійно збільшується. Інтернет - це мільйони людей, що зібралися разом для того, щоб ділитися ідеями, думками і можливостями. Хоча не всі користувачі працюють у Інтернеті в режимі доступу у реальному часі, багато з них обмінюються повідомленнями з іншими користувачами Інтернету з допомогою електронної пошти (e-mail). Можливості Інтернету постійно розширюються. Із збільшенням кількості користувачів цієї мережі з'являються нові інформаційні технології, які значно спрощують пошук цікавої інформації.

Невід'ємною складовою частиною Інтернету стала реклама у ній. Власна сторінка у Інтернеті - це засіб реклами нових проектів, покупки і продажу товарів і послуг. Нехтуючи цим засобом, ви втрачаєте потенційних клієнтів. Інтернет став реальним засобом отримання прибутків.

На сьогоднішній день неможливо уявити театр без офіційного сайту. Продивитись репертуар, почитати анотації і відгуки, познайомитися із складом трупи. Сайту Молодого театру майже 8 років. Постійні глядачі заходять на сайт почитати новини, ті, хто вже переглянув виставу, але ще не вивчив трупу, уточнюють прізвище вподобаного актора. У Івано - Франківську, наприклад, нам глядачі розповідали, що цікавилися на сайті виставами, які приїхали до них на гастролі.

Кажучи про статистику відвідування сайту можна зауважити, що щодня наш сайт відвідує в середньому 1020 людей на день.

4. ТЕАТР І КІНО

4.1 Навіщо вистави показують на великому екрані

Незважаючи на всі побоювання столітньої давності, театр не тільки не помер, але і в останні 10 років активно захоплює кіноекрани, а публіка вдячно дивиться трагедії Шекспіра і «Євгенія Онєгіна» в кінозалі.

У травні 2017 року в 60 містах по всій Росії глядачі будуть дивитися на Деніела Редкліффа. Але не в новому фільмі, а в постановці п'єси Тома Стоппарда «Розенкранц і Гільденстерн мертві». Квитки на пряму трансляцію з Лондона, яка відбудеться 20 квітня, в центральні московські кінотеатри вже складно купити, незважаючи на немаленьку вартість. Театр знову намагається відвоювати глядача у кіно або, навпаки, кіноіндустрія адаптує театр під свої потреби?

Першою кіноекрани захопила опера. Нью-йоркський Метрополітен-опера почав транслювати свої постановки на кіноекрані в 2006 році, і вони тут же стали хітом. Зараз спектаклі Метрополітен-опера можна побачити на екранах понад 750 кінотеатрів в США і ще близько тисячі кінотеатрів в 71 країні на шести континентах.

У 2009 році такий же проект запустив лондонський Королівський національний театр, але вже з драматичними постановками. «Федра» Жана Расіна з ХеленМіррен і Домініком Купером стала першою ластівкою в 73 кінотеатрах по всій Британії і ще в 200 за її межами. Критик газети TheGuardian Майкл Біллінгтон, подивилася «Федру» в набитому битком кінотеатрі в лондонському Челсі, в захопленні писав: «Національний театр сьогодні увійшов в історію. <...> Це був великий ризик, але він повністю виправданий. Постановка виглядала в кіно навіть краще, ніж на сцені театру ».

Можливість спостерігати за нюансами акторської гри і деталями декорацій за допомогою великих планів, відсутність необхідності їхати в інше місто (і навіть країну) і платити величезні гроші за квиток в театр - все це раптом зробило звично елітарне мистецтво до смішного демократичним. Поки в сусідньому залі хрумтять попкорном, ти можеш спостерігати за завмерла в тузі Федрой у виконанні ХеленМіррен. Класична трагедія, яку звикли вважати складною, дорогою і незрозумілою звичайної публіці, не просто стала доступною, а й прикувала до екранів кінотеатрів солідну аудиторію.

4.2 Успіх альтернативного контенту

Успіх альтернативного контенту - так професіонали прокату називають концерти, спектаклі, футбольні матчі - призвів до того, що трансляціями в кінотеатрах зацікавилися всі, від нью-йоркського CityBallet до Великого театру. Постановки кращих театрів світу виявилися затребувані в самих різних регіонах. Останній бум - в Гонконзі, де вже дев'ять кінотеатрів показують західні оперні спектаклі місцевій публіці. У 2015-му трансляцію «Гамлета» з Бенедикт Камбербетч дивилися вже в 87% британських кінотеатрів і в тисячах залів по всьому світу. «Гамлет» встановив касовий рекорд для альтернативного контенту, заробивши лише в Великобританії та Ірландії майже 3 млн доларів за перший уїк-енд. Звичайно, частина успіху заслужено належить імені актора, який став зіркою завдяки серіалу «Шерлок» і голлівудським проектам.

Довше інших тримався осторонь Бродвей, повноцінно підключився до моделі трансляції та відеозйомки вистав тільки в 2014-му. Зате тепер більшість мюзиклів можна замовити онлайн за допомогою сервісу Broadway HD. А в кінотеатрах можна було побачити, наприклад, «Ромео і Джульєтту» з ОрландоБлумом. Уже зняту з репертуару постановку показали в запису до Дня святого Валентина. Бродвейські продюсери найчастіше діють незалежно один від одного, тому вони дочекалися, поки гіганти на кшталт Метрополітен-опера налагодять механізм дистрибуції і технологію трансляції. Адже записати спектакль і тим більше транслювати його в прямому ефірі - недешева історія. За різними джерелами, Метрополітен-опера витрачає на організацію і дистрибуцію однієї постановки близько мільйона доларів. Британському національному театру одна трансляція обходиться в 250 000 фунтів.

Для театрів дорогі трансляції - спосіб залучити нову аудиторію, яка живе далеко за межами головного міста і регіонів. Завдяки тій самій першій трансляції «Федри» за одну ніч загальне число глядачів постановки, до того моменту три місяці йшла на сцені, зросла в два рази. Кінотеатри теж отримують своє: квитки на оперу або спектаклі коштують трохи дорожче, зате на них приходить публіка, яку зазвичай складно заманити. Це аудиторія старше 35 років, іноді солідно старше. Вони не ходять в кіно на «Месників», але з радістю дивляться «Приборкання норовливої», та до того ж ще і купують квитки заздалегідь.

Організація трансляції вистави в кінотеатрі - складний процес, що вимагає творчого підходу режисера. Саме тому, наприклад, трансляції прем'єр вистав - це рідкість. Той же «Розенкранц і Гільденстерн мертві» йде на лондонській сцені з початку квітня. Однак, для того щоб зробити спектакль доступним глядачам у кінотеатрах по всьому світу, ведеться солідна підготовка: постановку знімають заздалегідь, створюють свого роду розкадрування, оцінюючи, де необхідно взяти великий, а де - загальний план. На це йде два-три тижні. Головна мета - змусити глядача відчути себе співучасником спектаклю, хоча домогтися відчуття присутності в одному залі з акторами, звичайно, нездійсненне на 100% завдання.

«Ми, по суті, робимо переклад вистави. Знаєте адже, як часто люди лаються, скаржаться на перекладача книги або фільму, що він убив, знищив щось в оригінальному творі? »- жартував в інтерв'ю порталу NoFixedPoints режисер трансляцій Великого театру ВенсанБатайон. За його словами, в кінотеатрі глядач, що не відчуваючи магії живого вистави, отримує масу переваг. Завдяки багатокамерній зйомці можна одночасно і перебувати в партері, спостерігаючи великі плани, і милуватися геометрією масових сцен.

У Росії першим досвідом показу театральних вистав в кіно став «Франкенштейн» Денні Бойла з Бенедикт Камбербетч і Джонні Лі Міллером в 2012 році. Компанія CoolConnections, давно займалася фестивалями національного кіно, ризикнула вивести на вітчизняні екрани новий формат. «Франкенштейн» стартував в мережевих кінотеатрах, так як важливо було в короткий термін (у зв'язку з обмеженою кількістю сеансів і строгим тимчасовим вікном показу) охопити максимальну аудиторію. Першою в проект повірила мережу «Формула парк», потім підключився «Сінема Парк». Через п'ять років роботи проекту вистави показують в більш ніж 60 містах Росії, України, Білорусі, Казахстану, Азербайджану і Грузії.

Глядацький інтерес тільки зростав, а дистрибуцію вистав і оперних постановок вивели в окремий проект TheatreHD, який пропонує як прямі трансляції, так і покази вистав в запису. Наприклад, в квітні цього року «Дванадцята ніч» театру «Глобус» нарешті доїхала до Володимира. Стівена Фрая та Марка Райленс глядачі прийняли на ура. Тепер не потрібно їхати ні в Лондон, ні в Москву.

Зараз в рамках проекту можна побачити спектаклі Метрополітен-опера, Великого театру, Королівського національного театру, Королівської шекспірівської компанії, «КомедіФрансез», театру «Глобус», Театральної компанії КеннетаБрани, постановки Меттью Борна, а в останні три роки ще й вітчизняні постановки - номінантів і лауреатів премії «Золота маска». «Франкенштейн» з Камбербетч і Лі Міллером публіка так полюбила, що він постійно повертається до репертуару. А «Гамлет» все з тим же Камбербетч встановив рекорд не тільки на батьківщині в Британії. У Росії трагедія Шекспіра заробила 32 млн рублів з такою напрацюванням на копію, як у блокбастера рівня «Кредо вбивці».

Крім CoolConnections, оперу, концерти та мюзикли поширює в кінотеатрах «НевафільмEmotion». Їх недавній показ концерту Rammstein побив всі рекорди одноразових показів альтернативного контенту, зібравши 21,6 млн рублів і 39,5 тисячі глядачів в 200 кінотеатрах.

«Абсолютний хіт сезону, спектакль« Гамлет »з Бенедикт Камбербетч, подивилися приблизно 35 тисяч глядачів, - коментує Надія Котова, генеральний директор арт-об'єднання CoolConnections. - 27% глядачів [минулого] сезону - це глядачі Гамлета. 16% глядачів минулого сезону - це глядачі балетних постановок. Приблизно такий же відсоток - любителі опери. Сезон 2016-17 почався традиційно в жовтні і на 9 квітня у нас вже 92 000 глядачів (без "Гамлета" в цей раз). Економічно вигідним наш проект робить різноманітність репертуару і сталість яких докладають зусиль для його просування. «Гамлет» в нашому випадку - це вершки на торті ».

Мабуть, єдиною перешкодою для перегляду театру в кіно може стати ціна квитка. Вона приблизно в півтора-два рази вище квитка на звичайний сеанс. Втім, дистриб'ютор змушений тримати фіксовану ціну. Вона позначена в договорі зі світовим дистриб'ютором прав і прив'язана до курсу долара і євро. Ще один фактор, що впливає на ціну, - тривалість вистав. Хронометраж постановок часто займає два звичайних сеансу в кінотеатрі.

Кіно знову спробувало вбити театр?Насправді ні. Однак бурхливий успіх не міг не схвилювати гастролюють театри. Що якщо тепер театрал вибере спектакль в кіно замість постановки на сцені? Однак дослідження британських вчених доводять, що відвідування театральних постановок там, де велися прямі трансляції, тільки зросла. Тобто, побачивши театр в кіно, глядач охочіше купує квиток на реальне уявлення.

Для того щоб виявити цю закономірність, вчені вивчили дані про продажі квитків в Великобританії з 2009 по 2013 рік. Втім, самі дослідники погоджуються, що причинно-наслідковий зв'язок однозначно встановити не можна. На зростання активності театралів могли впливати і інші фактори. Однак той факт, що відвідування стадіонів виросли, після того як по телебаченню стали йти трансляції футбольних матчів, дозволяє думати, що з театром відбувається те ж саме.

Спільнота лондонських театрів провело власне дослідження, опитавши одна тисяча двісті шістдесят три респондентів про те, чи є показ в кінотеатрі заміною реальному поданням? Більше половини опитаних вважають, що немає. Вони не підуть в кіно на запис або трансляцію, тому що вважатимуть за краще відвідати спектакль. Але є і ціла категорія людей, які сприймають показ вистави в кіно як нову форму мистецтва, яка доповнює, а не заміщає існуючі. Не дивно, що досвід театрів взяли на озброєння і музеї. Тепер в кіно можна розглянути в деталях колекції кращих музеїв світу - від лондонської Національної галереї до Музею Мунка і Музею Ван Гога в Амстердамі.

5. ПРОКАТНИЙ РЕПЕРТУАР КИЇВСЬКОГО АКАДЕМІЧНОГО МОЛОДОГО ТЕАТРУ В ТЕАТРАЛЬНОМУ СЕЗОНІ 2015-2016 РР.

5.1 Принципи ведення репертуарної політики

Успішне життя вистави, залежить від принципів прокату репертуару, прийнятих театром. Недостатньо мати гарний репертуар, треба вміти демонструвати його публіці. Так, ще К.С.Станіславський сформулював одну з істин успішної роботи театру: «Хто знає театральну справу, той зрозуміє, що успіх п'єс залежить більшою мірою не лише від п'єс, а й від тієї послідовності, в якій вони показані публіці».Станіславський К.С. Статті, промови, бесіди, листи. - М., - 1953.

Репертуарна пропозиція театру - це не лише перелік назв з репертуарної афіші, це й кількісні характеристики прокату. Частота прокату окремих назв, загальна вага кожної з них у прокатній афіші можуть суттєво видозмінити загальну картину репертуарної пропозиції, висвітити одні вистави і сховати інші. І якщо репертуарна афіша відображає ідейно-художню програму театру, то прокат репертуару обумовлює практичне здійснення цієї програми. Саме через прокат репертуару й реалізуються соціальні функції театру, від стратегії прокату значною мірою залежить ефективність його діяльності. Цей принцип і повинен лягти в основу планування прокату репертуару театру.

У плані прокату репертуару - вказується, які вистави поточного репертуару театр буде грати на стаціонарі та на виїздах, уранці та ввечері в певні числа місяця. Це і є прокатна афіша.

Порожня зала - незалежно від того, яка вистава йде на сцені - однозначно свідчить про низьку ефективність роботи театру. Чи свідчить це, що вірно й протилежне: переповнені зали - свідчення високого ефекту. Або, інакше кажучи - чи можуть кількісні характеристики відвідуваності (кількість проданих квитків, кількість глядачів на виставі, відсоток заповнюваності глядацької зали, розмір глядацької аудиторії і т.д.) слугувати виміром ефективності діяльності театру? Якщо уявити ідеальну ситуацію, коли аншлаги бувають лише на виставах високого ідейно-художнього рівня і всі, хто сидить у залі, вміють глибоко сприйняти те, що відбувається на сцені, тоді відповідь на це риторичне питання була б однозначною - так, кількісні показники попиту і є ознакою вимірювання ефекту. Однак на практиці така ситуація зустрічається не так часто. Не випадково в театральному середовищі про виставу говорять "касова", правило, з негативною інтонацією. "Касова" - та, що користується дешевим успіхом, "розважальна", розрахована на невимогливого глядача. "Касові" вистави - предмет осуду. В такій логіці зрозуміло, що висока відвідуваність "касових" вистав не дає жодного соціального ефекту.Корнієнко В. Театральний менеджмент. Методика прокату репертуару драматичного театру./М-во культури і туризму України.-К., 2005. - 8 с.

Структура репертуарної пропозиції театру, тобто співвідношення різних назв у репертуарі і в прокаті повинна максимально можливо відповідати структурі глядацької аудиторії і структурі її запитів, однак за умови, що театр поступово реалізує власну художню програму.

З останнього і витікає критерій складання частотного плану прокату репертуару: максимальна частота прокату повинна відповідати тим виставам, які театр у рамках складеної сьогодні репертуарної афіші вважає для себе програмними, а далі частота прокату окремих назв повинна розподілятися пропорційно структурі потреб глядацької аудиторії. Тим самим буде досягнуте максимальне задоволення соціально схвалених й естетично розвинутих потреб населення в театральному мистецтві і одночасно цілеспрямоване формування цих потреб.

Слід, однак, підкреслити, що максимальна частота прокату будь-якої назви не повинна бути занадто великою, навіть якщо програмна вистава театру виявляється одночасно і найпопулярнішою у всіх прошарків глядацької аудиторії, наймасовішою. Прокат репертуару театру не повинен перетворюватися у прокат однієї назви

Отже, план прокату репертуару повинен враховувати соціально-психологічні механізми відвідуваності і соціально-побутові можливості глядацької аудиторії. Відвідування театру стоїть для глядача в ряду іншого культурного споживання, вписується в структуру вільного часу і в загальні закономірності задоволення потреб. Обсяг і розподіл вільного часу за днями тижня у людей є різними, однак від них у багато чому залежить як частота, так і зручні дні відвідування театру. Обравши назву, яку хочеться подивитися, глядач крім цього обирає і день (або дату) відвідування. Якщо одна й та ж назва, наприклад, протягом певного часу потрапляє в прокатну афішу в різні дні тижня, глядачу краще обрати зручну дату відвідування, і навпаки - якщо в якийсь день тижня протягом місяця, сезону йдуть різні назви, глядач отримує можливість у свій вільний день ознайомитися з усім репертуаром театру.

Надійнішими за різноманітні глядацькі опитування, які здійснюють самі театри, методи отримання інформації, що систематизують досвід роботи театру і, зокрема, докладний аналіз прокату репертуару і відвідуваності вистав за минулі роки. В театральній практиці відомі випадки, коли значне зростання відвідуваності обумовлене в тому числі, і залученням нових глядачів тобто розширенням обсягу аудиторії, здійснювалося виключно за рахунок вдосконалення роботи з реалізації квитків при незмінності соціокультурних умов і творчого життя театру. Не потрібно закривати очі і на те, що діючий статистичний облік фіксує, суворо кажучи, не кількість відвідуваносте й, а кількість проданих квитків, хоча, на жаль, не за кожним проданим квитком стоїть реальний глядач.Левшина Е. Формированиезрительскойаудиториитеатров. - Л., 1989.

Моделюючи процес прокату репертуару, необхідно буде врахувати: можливості трупи; можливості сценічних підрозділів постановочної частини театру; необхідність поєднання стаціонарної та виїзної діяльності; обмеження на сумарну кількість вистав у планований період за видами - ранкові та вечірні вистави на стаціонарі, виїзні вистави.

Говорячи про можливості трупи, маємо на увазі, що актори не повинні бути перенавантажені. Інтенсивна зайнятість частини трупи має наслідком лише небезпеку зниження творчого рівня вистав, викликане втомою виконавців, але й майже обов'язковий простій, малу завантаженість іншої групи акторів. Проблема нерівномірної зайнятості акторів актуальна сьогодні для будь-якого театру. Досить поширена думка, що вирішення цієї проблеми пов'язане з правильним плануванням прокату репертуару, що враховує необхідність рівного (чи відносно рівного) використання творчих сил. Але якщо уявити - а ця ситуація є доволі типовою для багатьох театрів - що в половині або навіть у більшій частині вистав поточного репертуару головні ролі виконують 2-3 провідних актори театру, як би ми не планували прокат репертуару при цьому, перевантаження провідних виконавців вже запрограмовано розподілом ролей. Не можна забувати, що, в першу черг, зайнятість артистів у виставах обумовлюється кількістю ролей в активному репертуарі, або, що те ж саме, кількістю назв, в яких вони зайняті.Зилов М.С. Вдохновение и расчёт.- М., 1976. - 37 с.

Вирішуючи завдання календарного планування прокату репертуару, слід враховувати також зайнятість артистів у репетиційному процесі і крім того намагатися розосередити в афіші вистави, в яких один і той самий актор грає головні ролі.

Говорячи про можливості сценічних підрозділів постановочної частини театру, слід зважати на три аспекти даної проблеми: монтувальна складність вистави, обсяг трудових ресурсів сценічних підрозділів, можливість використання різних вистав на виїзних майданчиках.

Питання монтувальної складності стає важливим при календарному плануванні прокату репертуару. В системі обмежень необхідно врахувати, щоб дві трудомістких вистави, встановлення і розбирання яких займає багато часу, не планувалися поспіль, інакше може бути зірвано репетицію або навіть виникнуть труднощі із своєчасною підготовкою до наступної вистави.

І нарешті обов'язковим елементом моделі процесу прокату репертуару є обмежень, пов'язаних із сумарною кількістю вистав за видами. В деяких випадках верхня межа вистав визначається календарем - кількість вихідних, свят визначає можливу кількість ранкових вистав, кількість робочих днів на місяць, квартал, сезон визначає можливу кількість вечірніх вистав на стаціонарі для більшості театрів. Решта обмежень виникають з виробничо-фінансового плану. Так визначається кількість виїзних вистав і кількість вечірніх вистав на стаціонарі для тих театрів, які через обмеженість глядацької аудиторії в місті не вважають доцільним грати вистави щовечора.

Підсумовуючи вищевикладене, варто наголосити, що обов'язковою умовою ефективного вирішення розглянутої проблеми є повнота відтворення процесу прокату репертуару в системі обмежень, врахування всіх специфічних деталей і особливостей, характерних для діяльності окремого театрального колективу.

5.2 Аналіз репертуарної політики

Для репертуарного театру експлуатаційна діяльність - це механізм реалізації соціально-культурної місії. Творче «обличчя театру», його ідейна та художня позиція найбільш точно та послідовно проявляється саме у репертуарі, у виборі драматичної літератури, у характері її сценічної інтерпретації. Саме у процесі експлуатації репертуару театр входить у опосередкований контакт з аудиторією. В цій взаємодії і відображається багатогранність соціальних та ідейно-естетичних зв'язків театрального процесу у цілому і конкретного театру в вчасності. «Обличчя театру » розкриває певні закономірності психології суспільних груп та відображає систему соціальних орієнтацій та цінностей, які характерні для цих груп.

Структура і зміст прокату репертуару є відображенням соціально-театральних потреб публіки. Адже, якщо художня позиція театру не буде відповідати запитам театрального глядача, то і глядачева зала буде порожньою, і будь-які методи організувати його будуть неефективними. Глядач є «співучасником» творчого театрального процесу, бо саме популярність театру визначає кількість глядачів у залі, то можна зробити висновок, що глядач певною мірою займається самоорганізацією, адже він сам визначає «касові» вистави і їхню частоту в плануванні та прокаті репертуару.

Як правило, під “репертуаром” ми розуміємо перелік усіх поставлених театром вистав. Інакше це називають театральною афішею.

Афіша, власне, і є звичайно, предметом аналізу, коли оцінюються репертуарні переваги театру. Відомо, що фактором суспільного буття вистава стає не тоді, коли її від репетирували і підготували до показу, а коли її бачить глядач. Глядач же, зібравшись до театру, підходить до афіші, але не зовсім тієї, про яку ми говорили. Його цікавить, у який день і в який час відбудеться вистава. Тому треба розділити поняття “репертуарна афіша” театру і афіша “прокатна”. Узагальнюючу характеристику, що містить у собі як перелік назв репертуарної афіші і властиві йому тенденції, так і кількісні показники експлуатації кожної назви і впливаючи звідси переваги, назвемо “репертуарною пропозицією”. Репертуарна пропозиція театру - це не тільки перелік назв, що входять у репертуарну афішу, це кількісні характеристики прокату. Саме репертуарна пропозиція театру є у нашому розумінні, однією із форм організації глядацької аудиторії.

Аналіз структури і динаміки театрального репертуару дозволяє міркувати про характер взаємодії між театром та публікою в конкретних соціальних умовах.

Говорячи про проблеми експлуатації репертуару слід враховувати такі показники, як кількість назв репертуару, завантаженість глядачевої зали, обсяг отриманого доходу від прокату тої чи іншої вистави. Корнієнко В. Театральний менеджмент. Методика прокату репертуару драматичного театру. / Міністерство культури і туризму України.-К., 2005.

Далі представлений аналіз прокату репертуару театру за вище зазначеним показниками.

Малюнок 2

Кількість вистав на Великій сцені

Малюнок 3

Кількість вистав на Камерній сцені

Малюнок 4

Кількість вистав на Мікросцені

По кількості вистав у лідерах на Великій сцені : «Загадкові варіації», «Сталкери» та «Однорукий». Найменше демонструвалися: «Звичайна історія» та Афінські вечори. Загальна кількість вистав за театральний сезон 2015-2016 складає 297.

На Камерній сцені лідер вистава «Любов людей» та «Синій автомобіль». Всього на Камерній сцені відбулося 190 вистав.

На Мікросцені у лідерах вистава «В чом чудо, Тьотя». Всього зіграно 63 вистави.

Малюнок 5

Кількість глядачів на Великій сцені

Малюнок 6

Кількість глядачів на Камерній сцені

Малюнок 7

Кількість глядачів на Мікросцені

Беззаперечним лідером Великої сцени стала вистава «Загадкові варіації», яку відвідало близько 9 тисяч осіб. Далі йдуть вистави «Сталкери», «Однорукий», «Потрібні брехуни».

Загальна кількість глядачів, які відвідали театр у 2015-2016 році становить 101650 чоловік.

Середній відсоток завантаження глядачевого залу Великої сцени складає 89%, Камерної сцени - 68,3%, Мікросцени - 94,3%. Загалом картина відвідуваності на дуже високому рівні.

На сьогоднішній день публіка і справді тяжіє більше до вистав комічного спрямування. Ця тенденція спостерігається у всіх театрально-видовищних закладах. Глядач йде до театру, щоб відпочити, та відволіктися від сьогодення. Але все таки театр повинен намагатися тримати свою творчу лінію, розвивати та виховувати у свого глядача гарний смак. Саме тому в репертуарі театру повинно гармонійно співіснувати вистави різних за драматургією та жанром.

Малюнок 8

Обсяги доходів від прокату репертуару Великої сцени

Малюнок 9

Обсяги доходів від прокату репертуару Камерної сцени

Малюнок 10

Обсяги доходів від прокату репертуару на Мікросцені

Репертуар - це обличчя театру. Це означає, що формування репертуарної пропозиції є відображенням творчого кредо театрального колективу. Закономірності попиту й художня стратегія театру при формуванні прокатної афіші повинні існувати у гармонії.

Дослідження формування репертуарної політики конкретного театру, яким виступає Київський академічний Молодий театр, дає можливість виявити певні тенденції та закономірності прокату репертуару.

А саме: КАМТ створює різноплановий репертуар, здатний задовольнити естетичні потреби різних вікових груп населення.

Театр тяжіє до роботи із зарубіжним класичним матеріалом. Але цікавим є той факт, що більшість сучасних п'єс, які ставляться у театрі - це твори саме українських драматургів. Так ще за доби становлення МХТу Володимир Немирович-Данченко писав: «У своїй повсякденній виробничій роботі наш театр повинен головним чином спиратися на сучасну п'єсу». Тому КАМТ добре розуміє, що «…фундаментом, на якому виникає тісний зв'язок театру з глядачем, буде - сучасна п'єса»В. І.Немирович-Данченко Т.1, - 45 с.. Адже сьогодні публіка віддає перевагу саме сучасній драматургії. Тому, пропонуючи глядачу цікавий для нього продукт сценічного мистецтва, театр залучає нову аудиторію та підвищує свою популярність.

Театр орієнтується на інтелектуальну публіку, готову до експериментів - постановки за сучасну українську літературу, нові переклади зарубіжної сучасної і класичної драматургії (ставлять і українську класику). Вистави відрізняються цікавими сценографічними рішеннями найкращих київських театральних художників, хорошим музичним оформленням.

Висновки

Театральне мистецтво - яскрава й вагома складова театральної культури України, що, як відомо, своїм корінням сягає у далекі віки. Сучасний театр успадкував усі найкращі надбання попередніх європейських театральних епох. Він активно втручається в суспільне життя, взаємостосунки людей, історію їхнього буття. Театр - це свято, поезія, де кожне слово - сповідь. Його безсмертя - це високий професіоналізм, який базується на колективному мистецтві драматурга, актора, композитора - всього творчого й адміністративного складу театру.

Минулі роки, які не можна віднести до сучасності, примітні тим, що там не було так багато спокус і джерел одержання задоволення. Сучасні люди мають набагато більше можливостей зібратися разом, розважитися, зайнятися чимось цікавим. При цьому це не знижує їх інтелектуальний рівень. Раніше ж похід в театр вважався верхом культурності людини, багато людей ходило туди лише для того, щоб підвищити свій освітній рівень, стати краще, ефективніше і продуктивніше. В даний час театр вже не виконує таку функцію, і в цьому вкрай мало дивного або такого, що шокує. До цього слід ставитися спокійно і з належним розумінням.

З урахуванням всього вищесказаного цілком можна задатися питанням про те, чим може привабити людину сучасний театр, і в якому напрямку йому слід розвиватися, щоб не ставати менш популярним, а так само продовжувати радувати людей і приносити їм належну користь. Думається, в цьому відношенні театральні постановки повинні розвиватися у сторону сучасності. Театр повинен перетворитися на таке собі живе кіно. Думається, що в такому випадку люди будуть ходити туди набагато більш охоче і з великим бажанням. Це і зможе зробити театр в цілому популярнішим.

Тим, хто працює у театральній сфері, слід задуматися про те, як перетворити це місце в більш привабливе, наприклад, для молоді. Я думаю, що для цього в театрі необхідно розглядати більшу кількість сучасних проблем, щоб зацікавити тих, хто живе сучасним життям і шукає відповіді на якісь свої актуальні питання буття.

Київський академічний Молодий театр - один із театрів України, що користується великим попитом глядача, середня завантаженість глядацької зали близько 85%, що є досить високим показником серед театрів Києва. Цей театр має всі компоненти для успіху - це і привабливе розміщення в центральній частині міста Києва, високоякісна, коштовна реклама, театр - україномовний, що дозволяє задовольняє потреби переважної частини україномовного населення столиці, театральні традиції, що склалися впродовж довгого часу, за яких ім'я «Молодий театр» працює саме на себе…

Показники кількості глядача, що відвідує театр, говорять самі за себе. Глядач поступово буде перетворюватися на публіку лише за умов наявності цікавих вистав та якісного обслуговування.

Актуальність цієї роботи полягає у визначені важливого висновку: при відсутності налагодженої системної роботи з організації глядачевої аудиторії, театр буде приреченим на загибель, і навіть наявність хороших вистав в театрі не зможуть заволодіти увагою більшості потрібних глядачів театру без певної організації та обслуговування.

Список використаних джерел інформації

1. Безгин И.Д. Организационныепроблемытеатра. - К., 1993.

2. Безгин И.Д., Орлов Ю.М. Театральноеискусство: организация и творчество. - К ., 1986.

3. Безгін I. Д., Семашко О. М., Юдова-Романова К. В. Глядач і театр: соціодинаміка взаємовідносин. - К., 2006.

4. Безгін І.Д. Індаумент як суб`єкт централізованої матеріальної підтримки театрів.- В кн.: Збірка матеріалів міжнародної конференції «Театральний менеджмент».- К.,1999.

5. Безгін І.Д. Мистецтво і ринок: Нариси. - К., 2005.

6. Безгін І.Д., Семашко О.М., Ковтуненко В.І, Театр і глядач в сучасній соціокультурній реальності / Київський державний інститут театрального мистецтва імені І.К.Карпенка-Карого. - К., 2002.

7. Безгін О.І. Система управління театральною справою. - К., 2003.

8. Блек С. Пабликрилейшнз. Чтоэтотакое? - М., 1990

9. В.І.Немирович-Данченко Т.1, - 45 с.

10. Васильєв С, Жежера В. 25 молодих історій - К., 2005.

11. Дадамян Г.Г. Соціально - економічні проблеми театрального мистецтва. - М.,ВТО. - 1982р.

12. Доти Д. Паблисити и Пабликрелейшнз. - М.: Информационныйиздательскийдом «Филинъ», 1996. - 237с.

13. Закон України «Про театри і театральну справу» від 31 травня 2005. // ВВР України. - 2005. - №46.

14. Зилов М.С. Вдохновение и расчёт. - М., 1976.

15. Інструкція з ведення квиткового господарства в театрально-видовищних підприємствах та культурно-освітніх закладах.

16. Київ. Енциклопедичний довідник. - К., 1981.

17. Конова Н. Театр сбежавших от попсы //«Профиль» 2009 №3 (72), с.12

18. Корнієнко В. Театральний менеджмент. Методика прокату репертуару драматичного театру. / Міністерство культури і туризму України.-К., 2005.-78с.

19. Левшина Е. Формированиезрительскойаудиториитеатров. - Л., 1989.

20. Ленглі С. Театральний менеджмент і продюсерство. Американський досвід / Переклад з англійської за редакцією І.Д.Безгіна. - К., 2000.

21. Маркони Джо PR: полноеруководство. М.: Вершина, 2006

22. Молодий театр. Генеза, завдання, шляхи. - К.: «Мистецтво», 1991.- 213с

23. НоздреваР.Б.Маркетинг: какпобеждать на рынке. - М., 1991. - 253с.

24. Попов Г. X. Проблемытеорииуправления. - Москва, 1970.

25. Рибаков М. Невідомі та маловідомі сторінки історії Киева. - К., 1997.

26. Ромат Є.В. Основи реклами: Навчальний посібник - Харків., 2006. - 186 с.

27. Семашко О.М Соціологія театру // Семашко О.М Соціологія мистецтва. Львів., 2005

28. Соколов К.Б. Социальнаяэффективностьхудожественнойкультуры. - М., 1990.

29. Станіславський К.С. Статті, промови, бесіди, листи. - М., - 1953р.

30. Сундстрем Л.Г. Планування та організація творчо - виробничого процесу в театрі. - Л., - 1984.

Размещено на Allbest.ru

...