Державна митна політика в Україні та в інших країнах: порівняльний аналіз

Доленосні еволюційні процеси кінця 1980-х - початку 1990-х рр., привели до розпаду СРСР та утворення суверенних держав у межах колишніх союзних республік. 16 липня 1990 р. Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет України 18, 24 серпня 1991 р. відбувся Всенародний референдум, був ухвалений Акт проголошення незалежності України 9. Українська держава розпочала самостійне політичне та економічне життя.

25 червня 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон України “Про митну справу в Україні”, який проголосив, що Україна як суверенна держава самостійно створює власну митну систему і здійснює митну справу 6.

У спадщину від колишнього СРСР на території України залишилося 26 митниць, багато з яких розташовувалося в орендованих приміщеннях, та автомобільні пункти пропуску, чотири з яких було побудовано в 50-60-х рр. (Тиса, Ужгород, Шегині, Порубне). На стадії будівництва були 4 пункти пропуску, а 7 пунктів спрощеного переходу являли собою невеликі тимчасові споруди. 12 грудня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Постанову про створення Державного митного комітету України як нейтрального митного органу України та перший Митний кодекс України.

Для забезпечення належного функціонування митних органів і прикордонних військ у грудні 1993 р. було прийнято “Комплексну програму розбудови державного кордону України”, яка визначила перелік організаційних, правових і матеріально-технічних заходів щодо розбудови державного кордону і митної інфраструктури до 2000 р.

29 листопада 1996 р. Президент України видав Указ про створення на базі колишнього Державного митного комітету Державної митної служби України. У процесі перебудови було принципово змінено схему управління митними органами, зменшено кількість митниць, ліквідовано територіальні митні управління. Натомість створено інститут регіональної митниці як органу, що не тільки організує, координує та контролює діяльність підпорядкованих митниць і спеціалізованих митних організацій регіону в межах визначених Держмитслужбою повноважень, а також, на відміну від територіального митного управління, безпосередньо здійснює митну справу. Тобто регіональні митниці поєднали в собі функції оперативних і координуючих органів у регіоні. Введення в дію нової структурної вертикалі “Держмитслужба --> регіональні митниці --> митниці” дозволило скоротити адміністративно-управлінський апарат та підвищити ефективність службової діяльності. Штатний потенціал колишніх територіальних митних управлінь переорієнтовано на головну сферу діяльності - оперативну роботу.

Підсумки першого етапу розбудови митної справи в Україні позитивні: за короткий час було сформовано дієздатний центральний орган управління митною справою, 10 регіональних митниць, 42 митниці, 195 митних постів, 12 спеціалізованих митних установ (митні лабораторії, навчальні заклади тощо). З цього часу митна система стала приносити вагомий внесок до Державного бюджету.

За короткий час створено митну інфраструктуру на кордонах із сусідніми державами:

- Польщею (кордон - 543 км) - 8 автомобільних пунктів пропуску;

- Словаччиною (кордон - 48,5 км) - 7 автомобільних пунктів пропуску;

- Румунією (кордон - 625,41 км) - 14 пунктів пропуску 21, с. 31.

У цілому на 1.01.2002 р. на митному кордоні України функціонувало 92 автомобільних, 40 залізничних, 36 авіаційних, 36 морських і річкових пунктів пропуску, через які щоденно проходило 160 - 180 тис. громадян, 40 тис. одиниць різного виду транспорту. Етапним у митному законодавстві було прийняття Закону України “Про Єдиний митний тариф” від 5.02.1992 р. та створення міжвідомчої Митно-тарифної Ради України, до якої входять представники Кабміну, Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Держмитслужби, Міністерства закордонних справ, Міністерства юстиції.

Починаючи з 1994 р., за пропозиціями Митно-тарифної Ради Кабміном було прийнято 40 постанов щодо зміни ставок ввізного мита. За період з 1992 р. по 31 12.1998 р. неодноразово вносилися доповнення до діючого на той час Митного кодексу. Проект нового Митного кодексу України, який за обсягом майже у 3,5 рази перевищував попередній, було внесено на розгляд Верховної Ради України ще у 1997 році, а прийнято лише у 1992 р. - тобто 5 років відбувалося його обговорення та вдосконалення.

Помітним кроком у розбудові організаційної структури та визначенні функцій митної служби України став Указ Президента України за № 216/98 від 23.03.98 “Про внесення змін і доповнень до Указу Президента України від 29.11.96 за № 1145/96”. Цей Указ сприяв подальшому зміцненню системи митних органів, удосконаленню процедур, посиленню боротьби з контрабандою, незаконним переміщенням через митний кордон України наркотиків та інших заборонених предметів.

11 липня 2002 року Верховна Рада нарешті затвердила новий Митний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2003 року. На відміну від Кодексу 1991 р., що містив лише 164 статті, Кодекс 2002 року включає 432 статті. Новоприйнятий Митний кодекс розроблявся фахівцями Державної митної служби України і відповідає європейським стандартам. Кодекс визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України 24, с. 7.

Митний кодекс об'єднує в собі велику кількість нормативних документів, які до цього часу регулювали митну політику в Україні, і спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів держави, створення сприятливих умов для розвитку національної економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У новому Митному кодексі закладено світові стандарти щодо організації митного контролю та митного оформлення громадян та суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, отже, більшість митних процедур, із набранням чинності новоприйнятим кодексом, спрощено. Поряд з цим, велику увагу надано питанням організації боротьби з контрабандою й порушенням митних правил. Деталізовано процесуальні норми провадження в справах про порушення митних правил.

Така регламентація забезпечить чітке виконання вимог законодавства та виключить можливість зловживань при провадженні й розгляді справ про порушення митних правил. Установлено нові, більш об'єктивні (адекватні) санкції за передбачені нормами Кодексу правопорушення. Так, пропонується значно ширше застосовувати штрафи, їх розміри будуть залежати від тяжкості скоєного порушення.

Прийняття нового Митного кодексу значно розширило перспективи вступу України до СОТ, виходу України на світовий ринок, створить додаткові умови для зміцнення торгівельних та економічних зв'язків із зарубіжними країнами, а також для участі нашої держави в міжнародній співпраці з митних питань.

На сьогодні в Україні склалася дворівнева система організації митної політики в державі.

Верховна Рада створює законодавчу базу митної справи в Україні. Ще в перші дні після проголошення незалежності України Верховною Радою України було створено як одну з найважливіших ланок управління в державі - Державний митний комітет і прийняті ключові закони в галузі регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91 р.; Закон України “Про митну справу” від 25.06.91 р.; Митний кодекс України від 12.12.91 р.; Закон України “Про єдиний митний тариф” від 05.02.92 р.

Президент України здійснює загальне керівництво державними справами, в тому числі митною.

До відома Кабінету Міністрів віднесено широкий спектр питань, пов'язаних з формуванням і проведенням митної політики. Уряд забезпечує здійснення митної політики України відповідно до законів України, встановлення розмірів митних зборів і плати за митні процедури, координація діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з питань митної справи; проведення переговорів та укладення митних договорів України з митних питань у випадках, передбачених законами України; подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо системи митних органів України.

Державна митна служба в Україні (ДМСУ) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, безпосередньо підпорядкована Уряду і здійснює всю необхідну діяльність у сфері митної справи.

Різною мірою питаннями митної політики опікуються Національний банк України (НБУ), Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі (МЗЕЗіТ), Служба безпеки України (СБУ), Генеральна прокуратура та інші міністерства, комітети і відомства.

До другого (нижнього) рівня входить цілісна система митних органів. Відповідно до ст. 12 Митного кодексу, митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій, які на реалізують на містах державну митну політику. Митними органами є Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці. Сучасна структура митної служби України складається з центрального апарату, який здійснює загальне керівництво, 10 регіональних митниць, 41 митниць, 137 митних постів, 12 спеціалізованих митних установ та організацій.

Державна митна служба України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, який здійснює безпосереднє керівництво митною справою в Україні. Організація, повноваження і порядок діяльності Державної митної служби України визначаються Конституцією і законодавством України.

Згідно ст. 1 Указу Президента України від 15 грудня 1999 року “Про систему центральних органів виконавчої влади” Державна митна служба України підпорядковується Кабінету Міністрів України. Керуючись п. 9 ст.116 Конституції України, Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу Держмитслужби.

Основними завданнями Державної митної служби України є:

1. Участь у розробці митної політики України і реалізація цієї політики.

2. Забезпечення в межах своєї компетенції економічної безпеки країни.

3. Захист економічних інтересів України.

4. Організація застосування і вдосконалення засобів митного регулювання господарської діяльності в інтересах пріоритетів розвитку національної економіки та створення сприятливих умов для участі України в міжнародному поділі праці, міжнародній торгівлі.

5. Організація і вдосконалення митної справи в Україні.

6. Забезпечення дотримання законодавства з митної справи.

7. Забезпечення участі України в міжнародному співробітництві митних органів та в питаннях митної справи.

Управлінська діяльність Державної митної служби України базується на принципах чіткої централізованої системи управління підлеглими митними органами.

Основною формою реалізації митною службою своїх функцій є підготовка та видання нормативно-правових актів: наказів, розпоряджень, листів, у тому числі електронних. Нормативно-правові акти Державної митної служби України випускаються двох видів: внутрівідомчі, які регламентують порядок дії всередині самого митного відомства, і міжвідомчі, які підлягають обов'язковій реєстрації в Міністерстві юстиції.

Отже, навіть спрощений історичний огляд дає можливість визначити етапи еволюційного процесу основних митно-правових інститутів та понятійного апарату, зрозуміти об'єктивність висновку, що на протязі всієї історії України, митна політика постійно змінюється залежно від впливу історичних умов та політичної ситуації у самій країні, але в цілому вона є однією із важливих ознак державності.

Але не зважаючи на певні досягнення, в діяльності митних органів України ще залишається багато невирішених питань. Ось лише деякі із них:

- недосконалість митного законодавства. Хоча Митний кодекс України і був прийнятий лише півроку назад, і є досить прогресивним у порівнянні з попереднім, все ж таки він є не зовсім досконалим. Наприклад, зовсім не врегульовані питання митного тарифу, не повністю врегульовані питання працівників митних органів;

- також чинне митне законодавство ще не повною мірою відповідає загальновизнаним світовим нормам і стандартам;

- потребує спрощення система митного контролю;

- подальшої оптимізації потребує митна інфраструктура;

- проблемою залишається корупція та зловживання службовим становищем серед працівників митних органів.

Вирішення всіх цих питань є передумовою інтеграції України до міжнародних структур, а українська митниця дійсно стане надійним захисником інтересів держави та її економіки.

Розділ 5. Регулювання митної політики конституційними актами в зарубіжних країнах

Серед джерел митного права України цілком справедливо на першому місці називається Конституція України, яка в ст. 92 та 116 закріплює конституційні засади управління митною діяльністю та проведення митної політики в Україні [1].

Таке твердження є справедливим і для інших держав. Переважно конституційні акти зарубіжних країн містять засади правового регулювання митної політики, значно рідше - засади організації митної діяльності. Даний аспект практично не привертав уваги науковців. Можна назвати хіба що статтю у “Віснику Академії митної служби”, автором якої є Л.Комзюк [20]. В ній розглядаються конституційні принципи державно-правового регулювання митної справи в семи країнах Європи, включаючи й Україну. Однак, поза увагою автора залишились конституції багатьох держав, зокрема, неєвропейських, які містять норми, що регулюють засади митної політики. В цілому ж можна погодитися з твердженням, що їх обсяг та зміст найбільше залежать від форми державного устрою [20, с.39].

Конституції федеративних держав визначають, що митне законодавство, митне регулювання належить до компетенції федерації. Зокрема, в ст. 4 Федерального конституційного закону Австрійської Республіки від 10.11.1920 зазначено, що територія Федерації єдина в області валютних, господарських та митних відносин (абз. 1) і всередині Федерації не можуть встановлюватись митні обмеження (абз. 2). Відповідно до п. 2 абз. 1 ст. 10 (в редакції Федерального конституційного закону від 2.03.1983 № 175) до повноваження Федерації належать законодавча і виконавча діяльність з питань митної справи [22, 31]. Основний закон Федеративної Республіки Німеччини від 23.05.1949 в абз. 5 ст.73 відносить до виключної законодавчої компетенції Федерації митну і торгову єдність території, обіг товарів та платежів із закордоном, включаючи митну охорону [23, с.181]. Аналогічно Конституція Російської Федерації від 12.12.1993 в п. “ж” та “л” ст. 71 відносить до відання федерації митне регулювання та зовнішньоекономічні відносини Росії [25, с.21, 22]. В основних законах інших складних держав питання, що розглядається, віднесене до компетенції федеральних владних інститутів. Зокрема, п. 1,3,18 розд. 8 ст. І Конституції США 1787 р. відносять до компетенції Конгресу право встановлювати і стягувати мито, регулювати торгівлю з іноземними державами, а також видавати всі закони для здійснення вказаних прав [15, с.137-138]. Ст.91 Конституційного акту Канади 1867 р. до виключних законодавчих повноважень Парламенту відносить регулювання торгівлі та обміну, стягування грошових коштів будь-яким способом чи будь-якою системою оподаткування, під чим слід розуміти й митне регулювання і стягнення мита. Норми, які містилися у ст. 122 і 123 і регулювали митне та акцизне законодавство на сьогодні не діють. Чинними зараз є положення Акта про мито, митні тарифи і положення Акта про акцизні збори [23, с. 522, 539, 540].

На підтвердження виключних повноважень федерації в регулюванні митного законодавства і митної справи конституції деяких складних держав містять забороняючі норми, адресатами яких є суб'єкти федерації. Зокрема, п. 2 розд. 10 ст. І Конституції США визначає, що жоден штат не може без згоди Конгресу обкладати митом чи зборами імпорт та експорт товарів, за винятком випадків, коли це необхідно для здійснення законів штату про інспекцію. Такі закони підлягають перегляду і контролю з боку Конгресу. Чисті доходи від всіх зборів і мита, накладених штатами на імпорт та експорт, надходять у розпорядження скарбниці США [15, с. 140]. Основний закон ФРН в п. 1 абз. 1 ст. 106 фіксує, що доходи з мита отримує Федерація, а в абз. 1 ст. 108 - що мито, фінансові монополії, регульовані федеральним законодавством, включаючи податки на імпорт і податки, які збираються в межах Європейського співтовариства, регулюються федеральними фінансовими законами [23, с.204, 207].

До Конституції РФ внесено положення, яке встановлює порядок законодавчої процедури: закони з питань митного регулювання підлягають обов'язковому розгляду в Раді Федерації після прийняття Державною Думою (п. “в” ст. 106) [25, с. 36].

Конституція США також містить забороняючі норми, адресатом яких є, перш за все, Конгрес. Пункти 5 і 6 розд. 9 ст. І визначають, що не може встановлюватися мито на предмети, які вивозяться з будь-якого штату, а торгові судна не можуть були примушувані до заходу, розвантаження чи сплати мита у визначених портах. Щоправда, Д.П. Каррі зазначає, що з прийняттям 1913 р. Шістнадцятої поправки, вказані обмеження повноважень Конгресу були усунуті. Дана поправка встановлює правило, відповідно до якого Конгресові надається право накладати й збирати прибутки, хоч би з якого джерела вони не походили, незалежно від їх розподілу поміж окремими штатами й безвідносно до будь-яких переписів чи обліків населення [15, с. 14, 139, 152].

Конституція Швейцарської Конфедерації, яка була прийнята на референдумі 18 квітня 1999 р. і вступила в силу 1 січня 2000 р., містить спеціальний розділ, що регулює принципи економічного порядку. Зокрема, до ведення Конфедерації віднесено захист національної економіки від зовнішніх чинників, політика в області конкуренції, валютна і зовнішньоекономічна політика [7, с.77,80].

Інколи в конституційних актах зустрічаються нехарактерні положення. Зокрема, абз. 4 ст. 4 Основного закону держави Австрійської Республіки від 21.12.1867 встановлює, що мито на майно, яке вивозиться, може стягуватись лише на основі взаємності [22, с. 93]. Очевидно, тут слід розуміти міждержавну угоду щодо стягнення мита.

Таким чином, конституції федеративних держав відносять законодавче регулювання митних питань до виключної сфери компетенції федеральних органів. Положення, які регулюють організацію митної служби, зустрічаються значно рідше. Наприклад, абз. 1 ст. 108 Основного закону ФРН вказує, що структура митних органів визначається федеральним законом, а керівники органів середніх інстанцій призначаються за згодою з урядами земель [24, с.207].

Іспанію та Італію частина конституціоналістів розглядає як регіоналістські держави, своєрідну проміжну форму між федерацією та унітарною державою. Абзац 10 п. 1 ст. 149 Конституції Королівства Іспанія від 29.12.1978 відносить митний і тарифний режими, зовнішню торгівлю до виключної компетенції держави. До неї також віднесено основи правового становища державних служб і статус їх службовців (абз. 18 п. 1 ст. 149). В Конституції Італійської Республіки від 22.12.1947 регулювання засад митної політики відображення не знайшло. Опосередкованим підтвердженням того, що вони віднесені до компетенції центральних органів можна вважати їх відсутність у повноваженнях областей з видання законодавчих норм (ст. 117 Конституції Італійської Республіки) [23, с. 268].

Чинна Конституція Грецької Республіки від 9.06.1975 містить гл. 6 “Оподаткування і управління державними фінансами”. Пункт 1 ст. 78 встановлює, що жоден податок не може бути запроваджений і не може стягуватись без дії формального закону, який визначає коло осіб, що підлягають оподаткуванню, рівень доходу, просторові межі, витрати і угоди або категорії останніх, на котрих розповсюджується обкладання. Пункт 2 закріплює, що жоден податок або будь-яке інше фінансове обкладення не може встановлюватись законом, який має зворотну юридичну силу більш, ніж на попередній фінансовий рік. А п. 4 тієї ж статті визначає, що цілі податку, фіскальний коефіцієнт, звільнення від податку або зниження податку не можуть бути предметом делегування законодавчих повноважень.

Є підстави вважати, що вказані положення розповсюджуються й на мито та митні збори. Це, зокрема, підтверджується п. 3 вказаної статті, який встановлює, що в порядку винятку; коли мова йде про збільшення імпортного або експортного мита чи податків на споживання, їх стягнення дозволяється з дня внесення в Палату депутатів відповідного законопроекту за умови, що цей закон буде опублікований в строк, передбачений в п. 1 ст. 42. Названий пункт вказує, що Президент республіки промульгує і публікує закони, прийняті Палатою депутатів впродовж місячного терміну після їх прийняття - і у будь-якому разі - не пізніше десяти днів, наступних після закриття сесії Палати. На регулювання засад митної політики спрямовано і п. 5 ст. 78 Конституції Грецької Республіки, відповідно до якого в порядку винятку і за делегацією уповноважуючого закону дозволяється встановлення урівноважуючого або еквівалентного мита, а також вжиття економічних заходів в рамках відносин країни з міжнародними економічними організаціями або вжиття заходів, що ведуть до зміцнення становища країни в галузі міжнародного обміну [23, с. 386, 403, 404].

Таким чином, Конституція Греції регулює лише порядок митного обкладення та визначає суб'єкти, які уповноважені визначати види та розмір мита. Перш за все, таким суб'єктом є парламент - Палата депутатів, і лише у виняткових випадках уряд - Рада міністрів - в порядку делегування законодавчих повноважень.

В § 1 гл. 9 одного з конституційних актів Швеції - Форми правління від 27.02.1974 - зазначено, що гл. 8 даного документу визначає право Ріксдага приймати рішення про державні податки і збори. Додаткова постанова 4.6.2 в редакції Закону 1988 року до Акту про Ріксдаг від 28.02.1974 визначає, що валютну політику встановлює його фінансова комісія. На комісію з іноземних справ, відповідно до додаткової постанови 4.6.6, покладено підготовку справ про зовнішню торгівлю, міжнародне економічне співробітництво, якщо вони не відносяться до повноважень іншої комісії [22, с. 716, 782, 783].

Форма правління Швеції визначає й повноваження Уряду щодо формування митної політики. Пункт 3 § 7 гл. 8 встановлює, що Уряд може за вповноваженням закону прийняти постанову про приписи з інших питань, крім питання про податок, якщо ці приписи стосуються ввозу і вивозу товарів, валюти або інших коштів, а також приписи про мито на ввезення товару (§ 9 тієї ж глави) [22, с. 713, 714].

Пункти 15 і 25 ч. І ст. 94 Конституції Азербайджанської Республіки від 12.11.1995 встановлюють, що Міллі Меджліс приймає загальні правила з питань мита і зборів, митної справи. Закони з них приймаються більшістю в 63 голоси (ч. II цієї ж статті) від конституційного складу парламенту 125 депутатів (ст. 82). З тексту ч. ІІІ ст. 94 можна зробити висновок, що детальніше питання митної політики і митної справи можуть бути врегульовані Конституційним законом [21, с.31, 35, 36].

До виключних повноважень Олій Мажліса Республіки Узбекистан - вищого представницького органу - п. 6 ст. 78 Конституції цієї держави від 8.12.1991 (зі змінами від 28.12.1993) відносить законодавче регулювання митної справи [21, с.611].

Інакше визначено коло суб'єктів, які формують засади митної політики, в Конституції Грузії від 24.08.1995. Пункти “б”, “е”, “и” (нумерація за виданням російською мовою) ч. 1 ст. 3 до виключної компетенції вищих державних органів відносять визначення особливої економічної зони, зовнішню торгівлю, митний і тарифний режими, контроль транзиту [21, с.206].

Конституція Республіки Молдова від 29.07.1994 (зі змінами від 19.07.1996) в п. "h" ч. 3 ст. 72 встановлює, що порядок створення особливої економічної зони регламентується органічним законом, який приймається більшістю голосів обраних депутатів після розгляду не менше, ніжу двох читаннях (ч. 1 ст. 74) [21, с.396].

В конституційних актах деяких унітарних держав зафіксовані норми, які визначають засади митної політики чи організації митної діяльності у найбільш загальному вигляді.

Зокрема, в Акті про об'єднання з Шотландією 1707 р. (ст. XVIII) відзначено, що на території Шотландії та Англії повинні діяти єдині закони, які відносяться до регулювання торгівлі, мита та акцизів. Зі змісту п. 2 ст. І Акту про парламент 1911 р. (Великобританія) можна зробити висновок, що встановлення, скасування, зменшення, зміни і регулювання мита належать до фінансових законів, які, згідно п. 1 цієї ж статті, можуть за певних обставин стати Актами парламенту навіть без прийняття їх Палатою лордів [23, с. 72, 75, 76].

В більшості випадків конституції унітарних держав не містять норм, які б прямо регулювали засади митної політики або організації митної служби та діяльності. Л.Комзюк цілком справедливо відзначає, що конституційні норми встановлюють вихідні засади, основні принципи митої справи, навіть якщо в тексті конституцій відсутня пряма згадка про неї [20,с. 39]. Досить переконливо це можна спостерігати і на прикладі Конституції Португалії від 2.04.1976 р. Пункт “g” ст. 81 визначає, що в економічній та соціальній сфері держава, в першу чергу зобов'язана розвивати економічні відносини з усіма народами, незмінно охороняючи національну незалежність, інтереси португальців та економіки країни. Цілями торгової політики, зокрема, визначаються розвиток і диверсифікація зовнішніх економічних зв'язків та захист споживачів (п. “d” та “е” ст. 102). Стаття 103 визначає цілі промислової політики, до яких, зокрема, віднесено участь в міжнародній інтеграції, підтримку дрібних і середніх підприємств і будь-яких ініціатив та заходів, які створюють робочі місця і збільшують експорт товарів і послуг або імпортозамінну сировину, підтримку міжнародної активності португальських підприємств (п. “а”, “d” та “е”). Цілком очевидно, що наведені положення визначають засади митної політики та напрями діяльності структурних підрозділів митної служби Португалії [22, с.543, 548 ].

Пункти “і” та “v” ч. 1 ст. 1б8 Конституції Португалії закріплюють за парламентом - Асамблеєю Республіки, за винятком випадків, коди вона передає свої законодавчі повноваження Уряду, виключне право приймати закони в галузі запровадження податків і системи оподаткування (під чим, як вже зазначалось, можна розуміти й мито та митне обкладання) і основ режиму та сфери діяльності державної служби (до якої належить і митна). В галузі ж здійснення адміністративних функцій до компетенції Уряду входить прийняття регламентуючих актів, необхідних для належного виконання законів, керівництво службами і діяльністю безпосередньої цивільної та військової адміністрації держави, виконання всіх дій, яких вимагає закон, що стосуються службовців і представників держави, виконання всіх дій і вживання застережень, які сприяють соціально-економічному розвитку і задоволенню суспільних потреб (п. “с”, “d”, “e” та “g” ст. 202) [22, с.565, 574, 575].

С. Ківаловим та Б. Кормичем на основі національного законодавства України та практики інших країн сформульовані принципи формування та здійснення митної політики [16, 47-56]. Проаналізовані положення дають підстави стверджувати, що конституції та конституційні акти зарубіжних країн закріплюють такі принципи як єдності митної території держави, єдності державного регулювання зовнішньоекономічного регулювання та контролю за її здійсненням, єдності тарифної політики держави.

Отже, норми, які регулюють засади митної політики, містяться переважно в конституційних актах держав з федеративним устроєм, тоді як для конституцій унітарних держав це є, радше, винятком. Проте зміст даних норм не залежить ні від форми правління, ні від форми державного устрою. У всіх державах визначення засад митної політики віднесене до компетенції парламенту (у федеративних - федерального парламенту), а її втілення в життя покладене на уряд (федеральний уряд). Власне термін “мита політика” в жодному з проаналізованих конституційних актів не зустрічається. В деяких конституціях вживаються терміни “митна справа”, “митне регулювання”.

Еволюція світової економічної системи, безпрецедентний ріст об'єму міжнародної торгівлі, розвиток техніки зажадали від митних органів введення нових систем управління митною справою, розробки нової стратегії в області модернізації традиційно використовуваних процедур.

Світовий досвід розвитку зовнішньоторговельних відносин свідчить про безперервне зростання ролі митниць у вирішенні проблем зовнішньоторговельного регулювання. Митна служба як орган виконавчої влади займається державним прикордонним контролем за зовнішньоторговельною діяльністю, забезпечуючи дотримання законів країни, що регулюють ввіз, вивіз товарів, транспортних засобів і валютних цінностей, а також перетинання кордонів фізичними особами. Щоб максимально збільшити економічну вигоду від тих можливостей, що формуються в умовах глобалізації світової торгівлі необхідно критично проаналізувати законодавство, політику і технологічні процеси, внести такі зміни, щоб діяльність митної служби добре сполучалася з новим торговим середовищем і виправдувала очікування держави. До числа найважливіших характерних рис розвитку зовнішньоторговельних відносин, що безпосередньо визначають зміст і структуру митної політики в сучасному світі, варто віднести:

1. Високий рівень правової забезпеченості на основі системи законодавства, що визначає межі дій виконавчої влади, а також права й обов'язки суб'єктів, що господарюють, у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД); необхідну передбачуваність, гласність (відкритість) і стабільність правової, економічної і адміністративної регламентації в галузі зовнішньої торгівлі; також правовий захист усіх суб'єктів зовнішньої торгівлі.

2. Прагнення до уніфікації правових, адміністративних, організаційно-технічних систем регулювання зовнішньої торгівлі різних держав; міжнародної сумісності практики й однаковості в розумінні і трактуванні понять, методів регулювання і техніки такого регулювання.

3. Все зростаючу технічну оснащеність систем регулювання зовнішньої торгівлі на основі сучасних систем зв'язку і передачі інформації, обробки даних; технологій документообігу, активне впровадження яких дозволяє звести до мінімуму витрати часу і матеріальних засобів.

Таким чином, провідною тенденцією динаміки системи регулювання зовнішньоторговельних відносин є прагнення розвивати міжнародну торгівлю і забезпечити економічний розвиток шляхом взаємної лібералізації доступу на ринки, передбачуваності умові діяльності підприємців на іноземних ринках і регламентації дій урядів щодо регулювання зовнішньоторговельної сфери на основі дотримання умов міжнародних конвенцій.

Ефективні податкові механізми регулювання зовнішньоторговельних відносин повинні мати п'ять наступних властивостей: законодавчо-адміністративну простоту, політичну відповідальність, гнучкість, передбачуваність, справедливість.

У світі прийнято вважати, що податкові структури, й митна служба в їх числі, максимізують добробут держави, створюючи найбільш сприятливий режим розвитку зовнішньої торгівлі, забезпечують повноту надходжень у державний бюджет і досягнення заздалегідь обговореного рівня корисності для держави й учасників ЗЕД.

Політична відповідальність у вирішенні цих задач виражається в спрямованості законодавства на те, щоб зробити ділову активність такою, що найбільше “відкликається” на потреби ділового світу, обмежуючи при цьому можливості одержувати переваги від неінформованості споживача. Основні групи факторів, що визначають стан і характер перетворень в сфері митної політики і митних систем країн світу приведені в таблиці 5.1.

Слід зазначити, що при всій різноманітності підходів до формування митної політики і розвитку митних систем у країнах світу, можна виділити ряд загальних тенденцій.

1. Всебічне сприяння засобами регулювання зовнішньоторговельних відносин розвитку міжнародної торгівлі.

2. Захист інтересів держави у сфері економіки, забезпечення безпеки від проникнення контрабанди.

3 Повнота збору митних податків.

4. Орієнтація національної торгової і митної політики на “зовнішній світ” як засіб досягнення цілей економічного зростання в країні.

Таблиця 5.1 Фактори, що визначають зміни в сфері митної політики та розвиток митниць

Стимулюючі	Сприяючі	Перешкоджаючі
Розвиток і рівень міжнародної торгівлі і туризму	Підтримка держави	Недобросовісна конкуренція, корупція
Міжнародні угоди	Підтримка ділових кіл	Страх втрати впливу
Відсутність єдності в національних політиках, законодавстві, процедурах	Економічна і фінансова стабільність	Захист вузьковідомчих і тимчасових інтересів
Конкуренція	Прихильність ідеї змін, наявність інноваційного потенціалу в митниці	Економічна, політична й організаційна нестабільність
Вплив з боку торгової співдружності, виробників і громадськості		Підозрілість до нововведень і страх невизначеності

В основі підходів до вирішення цих задач лежать процеси, що визначають кінцеві результати діяльності митниці і процеси забезпечення їх досягнення:

- вдосконалення торгового і митного законодавства стосовно його “прозорості”, як для торгового співтовариства, так і для самої митної служби, як виконавчого органа;

- гармонізація законодавчої основи з метою створення загального правового поля для всіх учасників зовнішньої торгівлі й організацій, що обслуговують цю сферу;

- створення законодавчої бази для спрощення процедур у сфері митної справи і їх автоматизації;

- удосконалювання процедур і технологій митного обслуговування;

- удосконалювання системи управління митницею;

- розвиток інфраструктури митної служби, у тому числі й комунікаційної інфраструктури;

- комплексний підхід до розвитку інформаційно-технічного забезпечення митної діяльності;

- впровадження комп'ютеризації і глобальних систем зв'язку;

- вдосконалювання кадрової роботи й організаційної культури митниці.

Отже, підсумовуючи вище означене можна сказати, що митна політика в різних країнах різна. Але в сучасних умовах світової глобалізації кожна держава намагається знайти своє місце в світі, пристосуватися до зовнішніх умов. Одним із шляхів цього є оптимізація державної митної політики, гармонізація митного законодавства з міжнародним законодавством. Україна також знаходиться на цьому шляху, тому вивчення та впровадження зарубіжного досвіду розбудови митної справи є надзвичайно актуальним для неї.

Висновки

Митна політика та основні її елементи в основному збігаються в багатьох країнах, що спричинено інтеграційними процесами та розвитком гуманітарного законодавства, відкритістю суспільства, посиленням ролі та значення міжнародних зв'язків.

Митна справа у всіх країнах є виключною монополією держави. Це означає виключне право держави на розробку засад митної політики та механізму її здійснення. Головний зміст державної монополії митної справи полягає в забезпеченні цілісного централізованого регулювання зовнішньоторговельного обміну. Кінцева мета митної політики, як це випливає із самого її легального визначення - меркантильна й полягає у забезпеченні залучення додаткових коштів для формування бюджету. В той же час існує інше розуміння її сутності - сприяння економічному обігу та обміну між державами, забезпечення свободи пересування особистості та міжнародних контактів. Тому обмежувати митну політику лише фіскальними інтересами держави було б непередбачливо.

Монополія митної справи вирішує по суті два завдання: найширше використання зовнішньоекономічних зв'язків для розвитку економіки країни й захисту її від несприятливого впливу зовнішньоекономічних чинників - спекулятивних, монопольних, кон'юнктурних і т.д. У такому ракурсі митна політика є засобом забезпечення інтересів населення та національної економіки.

В Україні назріла необхідність подальшої оптимізації митної політики. Сприяти цьому, на нашу думку, повинні наступні чинники:

По-перше, необхідно законодавче закріплення поняття та головних принципів і завдань митної політики, в частині захисту національних інтересів та національної безпеки. Причому, увага має бути приділена тезі, що під захистом національних інтересів необхідно розуміти захист не лише суто державних або галузевих інтересів, а й інтересів усіх громадян, оскільки саме людина проголошена нашою Конституцією найвищою цінністю.

По-друге, необхідно визнати, що практичний бік української митної політики має багато проблем. Зокрема, формування митної справи в Україні розпочиналося майже з нуля і йшло без будь-якої загальної концепції. Митне законодавство зараз є доволі заплутаним і несистематизованим, містить в собі багато колізій, низка важливих питань залишаються неврегульованими. Наприклад, існують проблеми щодо виконання митними органами своїх правоохоронних функцій, досі використовуються деякі нормативні акти колишнього СРСР щодо культурних цінностей тощо.

По-третє, потребує вдосконалення механізм проведення митної політики, зокрема система митних органів, великою проблемою для яких залишається корупція та зловживання службовим становищем серед працівників митних органів. Але, з іншого боку, необхідно розуміти, що серед причин корупції значне місце займають надмірно високі ставки мита та велика кількість адміністративних бар'єрів, що ускладнює проведення зовнішньоторговельних операцій і підштовхує підприємців до здійснення правопорушень в цій сфері. Тож цілком справедливою виглядає ідея про те, що зменшення ставок мита, спрощення митних процедур сприяли б підвищенню законності в митній сфері.

По-четверте, митна політика України на сьогоднішній день не повною мірою відповідає загальновизнаним світовим нормам і стандартам. Крім того, вона протягом 90-х рр. ХХ століття не відзначалася послідовністю і поміркованістю. Не дивлячись на проголошені економічні реформи та намагання інтегруватися у світовий ринок, наше тарифне та нетарифне регулювання не відповідає стандартам ГАТТ/СОТ. Незважаючи на затверджену Президентом України Концепцію трансформації митного тарифу України та велику кількість інших програмних документів з цього приводу, позитивних зрушень дуже мало.

Віддаючи належне таким завданням як захист внутрішнього ринку та вітчизняних товаровиробників, не слід забувати про необхідність залучення іноземних інвестицій та інтеграції української економіки до світового ринку. Для цього існує потреба в приведенні митних тарифів у відповідність з вимогами ГАТТ/СОТ, що є однією з умов вступу України до цієї організації. Та й взагалі не треба плутати національні інтереси держави - тобто інтереси всього українського суспільства з інтересами окремих осіб, керівників, лоббі, політичних сил. Головною ідеєю ГАТТ/СОТ є захист національного ринку та національних виробників від недобросовісної конкуренції, а не від конкуренції взагалі, а певні сили в Україні, відстоюючи свої вузько галузеві інтереси, замість економічних перетворень та модернізації підприємств, намагаються за допомогою митних засобів забезпечити ринки збуту для своєї неконкурентноспроможної продукції. Саме для уникнення цієї ситуації і необхідно чітке законодавче визначення змісту національних інтересів як об'єкту захисту митною політикою.

Необхідним, як уже зазначалось, є розроблення і запровадження механізмів квотування та ліцензування, уведення спеціального податку на імпорт та позбавлення іноземних експортерів режиму найбільшого сприяння як адекватної відповіді на недружні або дискримінаційні дії їхніх держав щодо України.

Збільшення (у разі необхідності) рівня оподаткування операцій з вивезення дефіцитної на внутрішньому ринку сировини та утримання від установлення мита на закупівлю іноземними замовниками давальницької сировини для її переробки на митній території України.

За умов вдосконалення митної політики та системи органів її реалізації вирішується головне завдання - забезпечується стабільний розвиток держави і зростає її вплив в системі міжнародних відносин.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. -1996. - № 30. - С. 381 - 418.

2. “Про єдиний митний тариф”: Закон України від 5 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992 - № 19. - Ст. 259.

3. “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”: Закон України від 22 грудня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 9 - 10. - Ст. 65

4. “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні”: Указ Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98. (Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 1000/98 від 10.09.98; № 1048/98 від 21.09.98; № 9/99 від 09.01.99).

5. “Про зовнішньоекономічну діяльність”: Закон України від 21 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991.- № 29. - Ст. 377.

6. “Про митну справу в Україні”: Закон України від 25 червня 1991 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 44. - Ст. 575.

7. Авраменко С.Л. Новая Конституция Швейцарской Конфедерации: право и современность// Государство и право.-2001. - №7. - С. 77-83.

8. Административное право России. Особенная часть / Отв. ред. Д. Н. Бахрах. - Москва: БЕК, 1997. - С. 295.

9. Акт проголошення незалежності України //Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 38. - Ст. 502.

10. Артемов Н М. Финансово-правовое регулирование внешнеторговой деятельности. - М, 1999. - 480 с.

11. Бакаева О. Ю. Правовое регулирование фискальной деятельности таможенных органов России: исторический аспект// Право и политика. - 2002. - № 7. - С. 119 - 125.

12. Бакаева О. Ю. Становление и развитие современного таможенного права Российской Федерации// Право и политика. - 2002. - № 1. - С. 4 - 6.

13. Бакаева О. Таможенная политика и финансовая деятельность// Власть. - 2002. - № 4. - С. 58 - 62.

14. Бахрах Д. Н. Административное право. -- Москва: БЕК, 1999. - С.186.

15. Борисов К.Г. Международное таможенное право. - М.: Изд-во РУДН, 1997. - 224 с.

16. Великий тлумачний словник української мови. - К.: Ірпінь, 2001. - 1440 с. С. 991.

17. Давыденко Е.Л. Основные проблемы таможенной политики республики Беларусь// Митна справа. - 2001. - № 1. - С. 27 - 39.

18. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради України. - 1990 - № 31. - Ст. 429.

19. Деркач Л.В. Українська митниця: вчора, сьогодні, завтра. - К.: УАМУ Держмитслужби України, 1998. - 572 с.

20. Дудчак В.І., Мартинюк О.В. Митна справа. - К.: КНЕУ, 2002. - 310 с.

21. Жорін Ф.Л. Правові основи митної справи в Україні. - К.: КНЕУ, 2001. - 248 с.

22. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. - К.: Т-во “Знання”, КОО; Л.: Вид-во Львів. Банк. Ін-ту НБУ. - 566 с. С.346

23. Каррі Д. Л. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх/ Пер. з англ. О.М. Мокровольського - К, 1993 - 192 с.

24. Ківалов С.В. Основні принципи митної політики України в сучасний період// Митна справа. - 2002. - № 6. - С. 7 -12.

25. Ківалов С.В., Кормич Б.А. Митна політика України. - Одеса: Юридична література, 2001. - 256 с.

26. Коваль Л. В. Адміністративне право. -- Київ, 1996. -- С. 108.

27. Козырин А. Н. Таможенное право России. Общая часть. - Москва, 1995. - С. 122.

28. Кольбенко А. В. Митна справа в контексті світової історії. // Митна справа. - 1999. - № 1. - С. 71-75.

29. Комзюк Л. Конституційні принципи державно-правового регулювання митної справи у країнах Європи// Вісник Академії митної служби.-1999. - №4. - С. 39 - 42.

30. Конституции государств - участников СНГ.- М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999.-736 с.

31. Конституции государств Европейского Союза/ Под общей ред. Л.А. Окунькова. - М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1997. - 816 с. с

32. Конституции зарубежных государств: Учеб. пособие. - М.: БЕК, 1997. - 586 с.

33. Конституции зарубежных стран: Сборник. - М. - «Юрлитинформ», 2000. - 366 с.

34. Конституция Российской Федерации: Официальный текст по состоянию на 15 ноября 1999 года: Историко-правовой комментарий. - М. -ИНФРА-М-НОРМА, 2000. - 80 с.

35. Концепція адміністративної реформи в Україні. - К., 1998.- 60 с.

36. Кормич Б.А. Державно-правовий механізм митної політики України: Монографія. - Одеса: Астропрінт, 2000. - 180 с.

37. Кормич Б.А. Митна політика в системі функцій держави // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - № 2. - С. 109 - 111.

38. Кормич Б.А. Формування митної політики як умова ефективної боротьби з контрабандою. // Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення. Уряду України. Том 10. - Київ, 1998. - С. 251 - 254 .

39. Кормич Б.А., Пережняк Б.А. Антимонопольное законодательство Канады// Юридический вестник. - 1998. - № 1. - С. 113 - 115.

40. Кулешов И.В. Служба в таможенных органах Российской Федерации - особый вид государственной службы// Право и политика. - 2001. - № 2. - С. 33 - 44.

41. Кухаренко В.Основные мировые тенденции развития таможенной политики и таможенных служб в мире// Безопасность Евразии. - 2001. - № 3. - С. 501 - 515.

42. Кучма Л.Д. Європейський вибір: Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України// Урядовий кур'єр. - 2002. - 4 червня (№ 100). - С. 5 - 12.

43. Митна справа: Словник-довідник. - X. : “РА”, 2000. - 320 с.

44. Митний кодекс України від 12 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 16 - Ст. 203.

45. Митний кодекс України від 11 липня 2002 р.// Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 38 - 39. - Ст. 288.

46. Мицак А. Особливості митної політики Речі Посполитої на українських землях у ХІV - ХVIII ст.// Право України. - 2002. - № 9. - С. 132 - 133.

47. Мосей Г. О реформировании таможенной системы// Проблемы теории и практики управления. - 2002. - № 5. - С. 33 - 37.

48. На митних кордонах України. Дніпропетровський регіон. - Дн.: Зоря, 2001. - 127 с.

49. Настюк В.Я. Держмитслужба України - провідний орган у забезпеченні реалізації митної політики// Митна справа. - 2002. - № 1. - С. 49 - 53.

50. Настюк В. Особливості правового статусу органів митної служби в Україні// Вісник Академії правових наук України. - 2001. - № 4. - С. 139 - 145.

51. Основы таможенного дела/ Под ред. В.Г.Драганова. - М.: Экономика, 1998. - 687 с.

52. Павлов А.П. Правові та історичні передумови організації митної справи в Україні// Митна справа. - 2002. - № 5. - С. 3 - 16.

53. Пилипенко А.А. Правовий захист працівників митних органів України// Митна справа. - 2002. - № 5. - С. 27 - 31

54. Політологічний енциклопедичний словник/ За ред. Ю.С.Шемшученка. - К.: Генеза, 1997. - 400 с.

55. Политология: энциклопедический словарь / Общ. ред. и сост. Ю. И. Аверьянов. - Москва: Изд-во Моск. коммерч. ун-та, 1993. - С. 254.

56. .Програма діяльності Кабінету Міністрів України “Реформи заради добробуту” // Урядовий кур'єр. - 2000. - 15 березня. - №47. - С. 3.

57. Розпорядження Президента України “Про проведення Всеукраїнської акції щодо підтримки вітчизняного товаровиробника “Купуємо українські товари - зміцнюємо державу” від 23 жовтня 1999 року № 268/99-рп// Урядовий кур'єр. - 1999.

58. Сандровский К.К. Международное таможенное право: Учебник. - К.: Знання, 2001. - 461 с.

59. Сандровский К.К. Таможенное право в Украине: Национальное и международное. - К.: Вентури, 2000. - 208 с.

60. Соколовська А.М., Богорад М.А. Суть та інструменти митної політики// Фінанси України. - 1998. - № 3. - С. 64 - 72.

61. Стратегія економічних реформ при реалізації митно-тарифної політики України// Економіка. Фінанси. Право. -1996. - № 8. - С. 39 - 45.

62. Теория государства и права / Под ред. В. К. Бабаева. - Москва: Юристь, 1999. - С. 275.

63. Терещенко С., Науменко В. Основи митного законодавства в Україні: теорія і практика. - К.: АТ “Август”, 1999. - 296 с.

64. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 - 2004 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України 2000 рік // Урядовий кур'єр. - 2000. - 23 лютого. - № 34 - С. 11.

65. Україна- 2010: Конспект програми стратегічного розвитку. - К., 1999. - 38 с.

66. Українська митниця: Зб. Норм. Та законодавчих документів/ Уклад. М.С.Муравйов. - К.: Лібра, 1997. - 358 с.

67. Философский словарь / Под ред. М. М. Розенталя. - Москва: Политиздат, 1972. - С. 372.

68. Шатіло В.А. Сучасна інформаційна мережа Державної митної служби// Митна справа. - 2002. - № 5. - С. 31 - 35.

69. Шишка Р.Б. Митне право України: Навчальний посібник. - Харків: Еспада, 2002. - 295 с.

Додаток 1

Таблиця 1.1 Основні товари, які експортувались у 2002 році

Код товару	Назва товару	Кількість оформлень	Вага, кг	Фактурна вартість, дол.США	Сума платежів, грн.	Сума платежів, дол. США
7304	Труби, трубки i профiлi порожнистi, безшовнi з залiза або сталi (крiм чавунного литва):	6919	466121101,8	173136974	1438496,6	270025,9
7216	Кутки, фасоннi та спецiальнi профiлi з залiза або нелегованої сталi:	3404	488819671	86425690	876068,56	164471,33
7207	Напiвфабрикати з залiза та нелегованої сталi:	3030	3098360829	507626323	3734081,9	700927,48
7306	Труби, трубки i профiлi порожнистi (наприклад, з вiдкритим швом або зварнi, клепанi або з'їднанi аналогiчним способом) iз залiза або сталi:	2402	151692450	38323412	363403,2	68208,048
4011	Шини пневматичнi гумовi новi:	2206	34598977	37664960	343356,75	64451,282
8607	Частини до залiзничних або трамвайних локомотивiв чи рухомого состава:	976	116721927	60647319	438763,27	82348,429
2614	Руди та концентрати титановi:	938	365377120	52092229	343065,63	64399,881
4814	Шпалери та аналогiчнi настiннi покриття; папiр прозорий для вiкон:	921	11295260	17120416	181671,86	34100,082
8708	Частини та пристрої для автомобiлiв, товарних позицiй 8701-8705:	892	2910285,77	3837611,8	36001,07	6757,79
7217	Дрiт iз залiза або нелегованої сталi:	804	69312765	19351273	159301,45	29900,007
1512	Олiя соняшникова, сафлорова або бавовняна та її фракцiї, рафiнованi або нерафiнованi, але без змiни їх хiмiчного складу:	717	109287597	90266029	528856,95	99244,698
7305	Iншi труби i трубки (наприклад, зварнi, клепанi або з'їднанi аналогiчним способом) з круглим поперечним перерiзом, зовнiшнiй дiаметр яких понад 406,4 мм iз залiза або сталi:	703	74047090	25013456	193954,1	36393,829
8606	Вагони залiзничнi або трамвайнi для перевезень вантажiв по колiях, несамохiднi:	627	110859159	18943964	131472,44	24675,897
2507	Каолiн та глини каолiновi iншi, кальцинованi або некальцинованi:	623	78724761,6	4551865,9	55738,24	10463,04
1806	Шоколад та iншi готовi харчовi продукти з вмiстом какао:	580	6253221,52	5627118,2	52657,44 ...

Подобные документы

• Митна політика України і захист вітчизняного підприємства

  Теоретичні та методологічні аспекти митної політики України. Правові основи митної справи. Необхідність та зміст захисту вітчизняного товаровиробника. Місце митної політики в системі державної політики. Оцінка митної політики на прикладі ПП "АГЗА-ЛІС".
  
  курсовая работа [86,5 K], добавлен 07.02.2012
  

• Державне регулювання митної політики

  Роль і місце митної політики в системі державного регулювання економіки. Історія митної справи. Порівняльна характеристика митної політики України з митною політикою розвинутих країн. Характеристика сучасного стану державного регулювання митної політики.
  
  курсовая работа [39,2 K], добавлен 20.03.2009
  

• Митна політика

  Поняття митної справи. Митна політика України й основні її елементи. Принципи митного регулювання. Правове регулювання підприємництва за участю іноземного елемента. Митна політика і міжнародна торгівля. Державне регулювання діяльності митних органів.
  
  контрольная работа [33,8 K], добавлен 20.03.2009
  

• Митна політика України

  Поняття державно-правового механізму митної політики, захист вітчизняного ринку як його елемент. Групи функцій митної політики. Джерела нормативних актів. Групи норм в митному праві України. Європейський союз як приклад регіонального митного угруповання.
  
  контрольная работа [220,8 K], добавлен 28.09.2009
  

• Особливості проведення в життя митної політики

  Митна політика України, основні принципи митного регулювання. Загальна характеристика митної справи. Сертифікація як засіб реалізації нетарифного регулювання. Основні правила переміщення товарів через митний кордон України. Митні правила для громадян.
  
  контрольная работа [43,0 K], добавлен 28.09.2009
  

• Аналіз впливу митної політики на здійснення діяльності суб'єктами ЗЕД України (на прикладі ВАТ "Херсонські комбайни")

  Вивчення митної політики України, вплив її на регулювання зовнішньоекономічної діяльності та внесення пропозицій щодо удосконалення митної системи України на основі досліджень та аналізу митної діяльності країн-учасниць зовнішньоекономічної діяльності.
  
  дипломная работа [2,9 M], добавлен 04.05.2011
  

• Митна справа і митна політика України

  Митна справа як складова частина зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності України. Митна політика, характеристика принципів митного регулювання, його адміністративні й економічні, тарифні і нетарифні методи. Структура митних органів України.
  
  контрольная работа [460,6 K], добавлен 14.08.2016
  

• Історія становлення митної системи на теренах України

  Митна система України на початку XX століття. Структура митної системи. Основна направленість митно-тарифної політики СРСР: принцип промислового протекціонізму. Характеристика сучасного етапу розвитку та еволюції митно-тарифної політики України.
  
  контрольная работа [24,0 K], добавлен 13.09.2009
  

• Сутність та місце митної вартості в системі митного оподаткування

  Митна вартість, її роль у системі митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та методика її визначення. Формування митної вартості на адміністративно-фіксованій системі цін. Порушення, пов'язані з визначенням чи заявою митної вартості.
  
  реферат [22,1 K], добавлен 13.09.2009
  

• Державне регулювання митно–тарифної політики та захист внутрішнього ринку України

  Особливості державного регулювання митно-тарифної політики України, основні напрямки її удосконалення за сучасних умов. Проблеми захисту внутрішнього ринку, наслідки вступу до СОТ. Рекомендації щодо підвищення ефективності реалізації державної політики.
  
  курсовая работа [67,1 K], добавлен 10.05.2012
  

• Особливості розвитку митної політики в Україні

  Дослідження теоретичних основ формування і розвитку митної політики в Україні. Вивчення суті, видів та порядку обчислення мита. Огляд історичних аспектів митного оподаткування. Аналіз ролі митних платежів у регулюванні зовнішньоекономічних відносин.
  
  курсовая работа [38,8 K], добавлен 25.10.2012
  

• Історія митної справи в Україні

  Зародження митно-тарифних відносин в Україні. Митні двори, застави зі збору тамги або мита. Митно-тарифна система за Козацької держави. Митний податок у формі евекти, "мостове" мито з купців за перевіз через річки. Митна політика Російської імперії.
  
  контрольная работа [30,1 K], добавлен 13.09.2009
  

• Митна політика України на сучасному етапі

  Історичні аспекти та проблеми митного оподаткування в Україні. Фіскальна та регулювальна функції мита. Визначення митної вартості. Характеристика митних тарифів, застосування митних пільг. Можливості інтеграції України до Світової організації торгівлі.
  
  курсовая работа [50,3 K], добавлен 14.01.2010
  

• Історія митної справи та митної політики

  Історія виникнення на українських землях митної справи. Торгівельні та митні взаємовідносини за часів формування давньоруської держави. Порівняльний аналіз митної справи в українських землях і Московському царстві XV-XVII ст. Охорона російських кордонів.
  
  реферат [27,8 K], добавлен 17.02.2011
  

• Досвід впровадження логістичних підходів у митній справі провідними країнами світу

  Митна логістика як наука. Аналіз понять "логістизація митної переробки вантажів". Логістична організація митної переробки вантажів, її особливості та досвід у США, Франції та Росії. Державне регулювання митної переробки вантажів та митної справи в РФ.
  
  практическая работа [23,9 K], добавлен 11.01.2010
  

• Режим робочого часу та житлове забезпечення в системі соціального захисту працівників митної служби України

  Соціальний захист посадових осіб митних органів. Різновиди та правове регулювання режиму робочого часу, як соціальної гарантії працівників митної служби України. Житлове забезпечення посадових осіб митної служби України в системі соціального захисту.
  
  курсовая работа [57,1 K], добавлен 13.03.2011
  

• Митна служба України

  Структура, особливості діяльності митної служби в Україні та її функції, нормативно-правова основа. Взаємовідносини митних органів з іншими державними органами в галузі митної справи. Дослідження нормотворчої діяльності, що здійснюється митною службою.
  
  дипломная работа [75,5 K], добавлен 03.12.2010
  

• Методи визначення митної вартості товарів

  Визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Додержання вимог щодо конфіденційності інформації. Права і обов'язки декларанта. Основні джерела міжнародного митного права. Переміщення валюти через митний кордон України.
  
  контрольная работа [65,7 K], добавлен 28.09.2009
  

• Використання методів непрямої оцінки товарів при визначенні митної вартості

  Методи непрямої оцінки вартості товару, визначення митної вартості на підставі додавання та віднімання. Чинники коригування базової (вихідної) ціни угоди з ідентичними або однорідними товарами. Порядок визначення митної вартості оцінюваних товарів.
  
  реферат [27,6 K], добавлен 13.09.2009
  

• Організаційна структура митної системи України

  Завдання митної системи України. Підпорядкування митних органів певній державній інституції. Види митних територій, їх охоплення митно-тарифним регулюванням зовнішньоекономічних відносин. Механізм прийняття рішень у сфері застосування митного тарифу.
  
  реферат [923,8 K], добавлен 13.09.2009
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам