Місце міжнародного митного права в системі міжнародного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Поняття міжнародного митного права (предмет, об'єкт, задачі). Співвідношення міжнародного митного права з митним правом України

Міжнародне митне право(ММП) ( за Мициком) - це галузь міжнародного права, яка являє собою сукупність міжнародно-правових норм і стандартів, що регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права в сфері їх митного співробітництва.

ММП (за Сандровським) - самостійна галузь міжнародного права, яка складається з принципів і норм, що регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права в процесі їх співробітництва з митних ї пов'язаних з ними питань міжнародно-екномічних, торгівельних транспортних зв'язків і туризму.

ММП - (за Кучером і Воловою) - підгалузь міжнародного економічного права яка включає в себе систему норм і принципів що регулюють відносини між державами з митних та пов'язаних з ними питань міжнародного економічного співробітництва.

Таким чином, ММП - це система правових норм, що регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права в процесі їх співробітництва та взаємодопомоги в митних і пов'язаних з ними питань міжнародних економічних, торговельних, транспортних зв'язків і туризму.

Об'єкт міжнародного митного права - міждержавні митні відносини в широкому розумінні, як власне митні (наприклад, договірні відносини щодо спрощення і гармонізації митних процедур), так і відносини, безпосередньо з ними пов'язані (наприклад, відносини між державами щодо надання привілеїв та імунітетів, серед яких, як відомо, передбачені і митні привілеї).

Предметом міжнародного митного права є конкретні, урегульовані правом міжнародні відносини, як приклад -- двосторонні або багатосторонні відносини щодо співробітництва та взаємодопомоги у боротьбі з митними правопорушеннями, відносини щодо діяльності міждержавних органів з приводу проведення переговорів та укладення міжнародних договорів тощо.

Задача, яку виконує міжнародне митне право, є уніфікація національних митних законодавств, митних норм і процедур, направлених на полегшення міжнародної торгівлі, а також на ефективну міжнародну співпрацю у сфері боротьби з контрабандою і іншими порушеннями митних правил.

В українській правовій системі митне право -- комплексна галузь права, що представляє собою систему правових норм різної правоотраслевой приналежності, які встановлюються (санкціонуються) державою й призначені для регулювання суспільних відносин, пов'язаних з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, стягненням митних платежів, митним оформленням, митним контролем і іншими коштами проведення митної політики як складеної частини внутрішньої й зовнішньої політики України.

2. Місце міжнародного митного права в системі міжнародного права

Не існує єдиної точки зору і щодо розташування системи норм міжнародного митного права в системі загального міжнародного права.

На думку таких науковців, як Кучер та Волова, ММП під розглядати як підгалузь міжнародного економічного права. Так, Кучер, досліджуючи систему міжнародного економічного права, зазначає, що необхідно розрізняти поняття «система міжнародного економічного права як галузь міжнародного публічного права» і «система міжнародного економічного права як наука і навчальна дисципліна». Поділяючи останню на загальну і спеціальну частини, він відносить ММП саме до структури його спеціальної частини.

Такі вчені як Мицик, Борисов та Сандровський, ММП вважають самостійною галуззю міжнародного права. На думку останнього, ММП слід розглядати як самостійну галузь міжнародного права, яка складається з принципів і норм, що регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права в процесі їх співробітництва з митних і пов'язаних з ними питань міжнародних економічних, торговельних, транспортних зв'язків і туризму¹.

Порівняно з вищепереліченими думками зовсім іншу позицію щодо місця міжнародного митного права в системі міжнародного права висловив Василенко. Досліджуючи в масиві норм міжнародного права роль полісистемних норм, тобто норм, які одночасно є елементами декількох його інститутів (субінститутів) або галузей (підгалузей), він зазначає, що окремі норми такої підгалузі міжнародного економічного права, як міжнародне митне право, водночас є нормами й інших її підгалузей, наприклад міжнародного торгового права, міжнародного транспортного права, а також нормами інших галузей загального міжнародного права, зокрема права зовнішніх зносин, міжнародного гуманітарного права, міжнародного морського, річкового, повітряного права².

Хоча досліджуване питання і характеризується дискусійністю, однак жоден з науковців не заперечує появу та формування в межах міжнародного права нової системи норм, а саме норм міжнародного митного права.

Таким чином, ММП -- це система правових норм,що регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права в процесі їх співробітництва та взаємодопомоги в митних і пов'язаних з ними питань міжнародних економічних, торговельних, транспортних зв'язків і туризму.

3. Система міжнародного митного права

Кожна держава здійснює свою митну політику як систему принципів та напрямів її діяльності у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання, передусім зовнішньої торгівлі. Митна політика лежить в основі організації митної справи як окремого напряму діяльності держави. На сьогодні уже склалася система норм і принципів міжнародного права, які регулюють відносини між державами в процесі їх співробітництва у митних питаннях. У них беруть активну участь і міжнародні організації, наприклад митні союзи, Всесвітня митна організація та ін. Зазначені норми і принципи, закріплені у відповідних міжнародних договорах, а також у спеціальних угодах з митних питань та в інших джерелах, становлять зміст міжнародного митного права. Міжнародному митному праву властиві такі види суб'єктів, як держави та міжнародні організації. Суб'єкти поділяються на головні (первинні) та похідні (вторинні).

Головні: (Здатні створювати, брати участь у нормах міжнародного митного права)

Держави, Народи, Нації, що ведуть боротьбу за створення власної держави.

Похідні: Міжнародні організації (Всесвітня митна організація), Державоподібні утворення

4. Поняття та види суб'єктів міжнародного митного права

Суб'єктом міжнародного митного права слід вважати такого учасника міжнародних митних відносин, який є носієм міжнародних прав і міжнародних обов'язків та здатен брати участь в створенні й реалізації його норм.

Таким чином, міжнародному митному праву властиві такі види суб'єктів, як держави та міжнародні організації. Саме вони на сучасному етапі розвитку міжнародного права вважаються загальновизнаними його суб'єктами.

Обов'язковою ознакою всіх суб'єктів міжнародного митного права є наявність у них міжнародної правосуб'єктності (правоздатності та дієздатності).

Суб'єкти поділяються на головні (первинні) та похідні (вторинні).

Головні: (Здатні створювати, брати участь у нормах міжнародного митного права)

- Держави

- Народи

- Нації, що ведуть боротьбу за створення власної держави

Похідні:

- Міжнародні організації (Всесвітня митна організація)

- Державоподібні утворення (Ватикан, Мальтійський орден)

Серед первинних і похідних суб'єктів міжнародного права найбільш вагому роль у міжнародних відносинах грають держави. По-перше, тому, що в силу властивого їм суверенітету над ними немає якої-небудь організації політичної влади, і вони на рівних юридичних підставах вступають у взаємини один з одним. Саме держави в переважній більшості випадків є й творцями, і гарантами норм міжнародного права, що регулюють ці відносини. По-друге, держави мають універсальну правоздатність, що не має обмежень по предметі правового регулювання й часу, що відрізняє держави від інших суб'єктів міжнародного права.

Держави як суб'єкти міжнародного права можуть бути за формою свого пристрою простими (унітарними) або складними (союзними).

Унітарні держави (Україна, Албанія, Угорщина, Італія, Франція, Чилі, Японія й ін.) беруть участь у міжнародних відносинах як єдине політико-правове утворення. Права й обов'язки суб'єкта міжнародного права реалізуються вищими органами законодавчої, виконавчої й судової влади унітарної держави. Проблем з міжнародною правосуб'єктністю адміністративно-територіальних одиниць унітарних держав, як правило, не виникає, оскільки вони нею не володіють.

У цей час до складних держав ставляться федерації, тобто державні утворення, що складаються з республик, штатів, земель, кантонів і інших по найменуванню одиниць, що володіють певною самостійністю.

Похідні ж суб"єкти міжнародного права створюються на основі волевиявлення первинних. Обсяг прав і обов"язків похідних суб"єктів залежить від цілей і намірів їхніх творців, що, як правило, закріплюється в міжнародному договорі, що є установчим документом похідного суб"єкта. До цієї групи суб"єктів міжнародного права ставляться міжурядові організації (Всесвітня митна організація) і державоподібні утворення.

5. Первинні суб'єкти міжнародного митного права: поняття, види та характеристика

Суб'єкти поділяються на головні (первинні) та похідні (вторинні).

Головні: (Здатні створювати, брати участь у нормах міжнародного митного права)

- Держави

- Народи

- Нації, що ведуть боротьбу за створення власної держави

Серед первинних і похідних суб'єктів міжнародного права найбільш вагому роль у міжнародних відносинах грають держави. По-перше, тому, що в силу властивого їм суверенітету над ними немає якої-небудь організації політичної влади, і вони на рівних юридичних підставах вступають у взаємини один з одним. Саме держави в переважній більшості випадків є й творцями, і гарантами норм міжнародного права, що регулюють ці відносини. По-друге, держави мають універсальну правоздатність, що не має обмежень по предметі правового регулювання й часу, що відрізняє держави від інших суб'єктів міжнародного права.

Держави як суб'єкти міжнародного права можуть бути за формою свого пристрою простими (унітарними) або складними (союзними).

Унітарні держави (Україна, Албанія, Угорщина, Італія, Франція, Чилі, Японія й ін.) беруть участь у міжнародних відносинах як єдине політико-правове утворення. Права й обов'язки суб'єкта міжнародного права реалізуються вищими органами законодавчої, виконавчої й судової влади унітарної держави. Проблем з міжнародною правосуб'єктністю адміністративно-територіальних одиниць унітарних держав, як правило, не виникає, оскільки вони нею не володіють.

У цей час до складних держав ставляться федерації, тобто державні утворення, що складаються з республік, штатів, земель, кантонів і інших по найменуванню одиниць, що володіють певною самостійністю.

6. Похідні суб'єкти міжнародного митного права: поняття, види та характеристика

Суб'єкти поділяються на головні (первинні) та похідні (вторинні).

Похідні:

- Міжнародні організації (Всесвітня митна організація)

- Державоподібні утворення (Ватикан, Мальтійський орден)

Похідні суб"єкти міжнародного права створюються на основі волевиявлення первинних. Обсяг прав і обов'язків похідних суб'єктів залежить від цілей і намірів їхніх творців, що, як правило, закріплюється в міжнародному договорі, що є установчим документом похідного суб"єкта. До цієї групи суб"єктів міжнародного права ставляться міжурядові організації (Всесвітня митна організація) і державоподібні утворення.

7. Україна як суб'єкт міжнародного митного права

Становлення й розвиток міжнародного митного співробітництва України відбувалися одночасно із становленням та розвитком її державності і безпосередньо залежали від появи її власної митної системи.

Статтею 34 МК закріплено, наприклад, такі положення: Україна бере участь у міжнародному співробітництві з питань митної справи. У митній справі Україна додержується загальновизнаних у міжнародній практиці систем класифікації та кодування товарів, митних режимів, митної статистики, інших загальноприйнятих у світових митних відносинах норм і стандартів, а також забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку.

Міжнародне митне співробітництво з членами міжнародного співтовариства Україною здійснюється на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

Розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи в Україні було віднесено до основних завдань митних органів України (регіональні митниці та митниці), які підпорядковуються спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи -- Державній митній службі України.

Міжнародна діяльність Держмитслужби спрямовується і координується Президентом України та Кабінетом Міністрів України й здійснюється за погодженням з Міністерством закордонних справ України.

Держмитслужба є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи і діє на підставі Положення про Державну митну службу України.

На двосторонньому рівні Україна має досить широку договірно-правову базу (близько 50 угод), яку утворює низка міжурядових та міжвідомчих угод й протоколів з питань митної справи (як приклад, Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Австрія про адміністративну допомогу та співробітництво у митних справах 2000 p., Протокол з Митним Департаментом Республіки Молдова про узгодження форми і реквізитів інформації, яка передається між Державною митною службою України і Митним департаментом Республіки Молдова 2004 p.).

Що ж до участі у багатосторонніх міжнародних договорах з митних питань, то наша держава є учасницею багатьох міжнародних конвенцій з різних напрямів міжнародного митного співробітництва.

Діяльність з приєднання України до міжнародних договорів у галузі міжнародного митного співробітництва активізувалася зі вступом до ВМО. Це стало можливим після приєднання нашою державою до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва від 15 грудня 1950 р. (далі -- Конвенція про створення РМС 1950 p.).

Здійснюючи міжнародне митне співробітництво в рамках ВМО, а також в рамках Європейської Економічної Комісії ООН -- міжнародних організацій, під егідою яких і відбувається розроблення та прийняття більшості міжнародних договорів з митних питань, Україна стала учасницею таких міжнародних митних конвенцій: Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародного дорожнього перевезення від 14 листопада 1975 р. (Конвенція МДП); Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства від 9 червня 1977 р. (Конвенція Найробі); Міжнародна конвенція про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах від 21 жовтня 1982 р. (Женевська конвенція 1982 p.); Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису і кодування товарів від 14 червня 1983 р. із змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 24 червня 1986 р. (Конвенція про ГС); Конвенція про тимчасове ввезення від 26 червня 1990 р. (Стамбульська конвенція).

8. Поняття, ознаки, види та форми міжнародного митного співробітництва

Міжнародне співробітництво -- регулярна цілеспрямована і координована спільна діяльність учасників міжнародних публічних відносин, що здійснюється на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та спрямована на узгодження їх інтересів для досягнення спільних цілей.

Ознаки:

1. Воно є різновидом міжнародного співробітництва, елементом сис- теми міжнародних відносин, і його характер та зміст залежать від їх сутнос- ті. Міжнародне митне співробітництво зводиться до впорядкування та розвитку різноманітних видів міжнародних митних відносин та вирішення питань забезпечення безпеки та полегшення світової торгівлі.

2. Міжнародне митне співробітництво -- це один із видів спільної діяльності держав в особі уповноважених на те органів, що виникає на основі формування і цілеспрямованого проведення ними зовнішньої політики, що Ґрунтується на спільності або збігові державних інтересів.

3. Міжнародне митне співробітництво -- ширше поняття, аніж взаємодопомога.

4. Міжнародне митне співробітництво є не стільки правом, скільки обов'язком держав.

5. Міжнародне митне співробітництво грунтується на нормах права.

6. Міжнародне митне співробітництво здійснюється з дотриманням певних принципів, які являють собою виражені в нормах права інформатив- но-керівні ідеї, положення.

7. Розвиток міжнародного митного співробітництва свідчить про становлення нової галузі сучасного міжнародного права, а саме міжнародного митного права.

Види:

1) співробітництво з питань спрощення та гармонізації митних процедур;

2) співробітництво з питань надання взаємної адміністративної допомоги;

3) співробітництво щодо питань боротьби з порушеннями митних правил;

4) співробітництво з питань надання митних привілеїв та імунітетів тощо

митний право торгівля інтеграція

9. Охарактеризуйте еволюцію міжнародного митного співробітництва та визначте періоди його розвитку

Еволюцію європейського міждержавного митного співробітництва умовно можна поділити на 4 періоди.

1. 3 кінця ХУІ ст. до кінця ХІХ ст. -- унаслідок невластивого для феодальних часів зміцнення взаєморозуміння й взаємної довіри між євро- пейськими державами на основі формування і цілеспрямованого прове- дення ними зовніщньої політики, виходячи з концепції спільності інтере- сів, сталося виокремлення митного співробітництва в окрему галузь між- державного співробітництва.

2. 3 кiнця Х1Х ст. (1891 р.) до початку Другої світової вiйни (1939 р )-- міжнародне митне співробітництво поступово розширювалося як щодо кола учасників, так і щодо напрямів. Наприклад, на багатосторонній колек- тивній, основі започатковано такий напрямок міждержавного митного співробітництва, як інформаційне співробітництво з митних питань. Розви- ваються нові та вдосконалюються старі форми співробітництва: уклада- ються договори і створюються перші міжнародні органи й організації

3. 3 1945 р. до початку 90-х рр. ХХ ст. -- відбувається остаточне станов- лення багатостороннього співробітництва на постійно діючій колективній основі в рамках інституційної форми. Утворюється Рада митного співробіт- пицтва -- міжнародна організація в галузі міждержавного митного співро- бітництва. Розвиваються нові напрямки співробітництва: розробка уніфікованих міжнародно-правових норм (стандартів міжнарод- ного митного співробітництва); співробітництво в рамках окремих груп європейських держав.

4. 3 1991 р. дотепер -- за рахунок припинення існування таких суб'єктів міжнародного права, як СРСР і СФРЮ, суттєво збільшується ко- ло учасників європейського міждержавного митного співробітництва. Україна стає повноправним учасником міжнародного митного співробіт- ннництва. Отримує розвиток міжнародне митне співробітництво між держа- вами -- учасницями СНД За результатами Уругвайського раунду переговорів ГАТТ утворюється СОТ.

10. Поняття та види взаємної адміністративної допомоги з питань митної справи. Відмінності від міжнародного митного співробітництва

Взаємна адміністративна допомога - заходи, що здійснюються однією митною службою за дорученням іншої митної служби або спільно з нею, з метою належного застосування митного законодавства, а також для відвернення розслідування або припинення порушень митного законодавства.

Види ВАД:

-Допомога, що надається митною адміністрацією з власної ініціативи

- Допомога за запитом у стягненні ввізного та вивізного мита і податків

- Допомога за запитом щодо контролю

- Допомога за запитом стосовно нагляду

- Розслідування та повідомлення за запитами на користь іншої Договірної Сторонни

23 травня 2000 р. наша держава приєдналася до Міжнародної конвенції про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства від 9 червня 1977 р. (далі - Конвенція Найробі).

Обмін інформацією між Договірними Сторонами, згідно з цією Конвенцією, здійснюється безпосередньо через їх митні адміністрації, які зобов'язуються давати відповіді на запити про допомогу якомога швидше. На основі Указу Президента України “Про приєднання України до Міжнародної конвенції про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства та додатків I, II, III, V, VI, VII, VIII до неї” від 23 травня 2000 р. № 699/2000 наша держава також є Договірною Стороною даної Конвенції.

Надання ВАД на сучасному етапі розвитку міжнародних митних відносин здійснюється як на двосторонньому, так і на багатосторонньому рівнях з використанням інституційної та договірної форм міжнародно-правового забезпечення. У рамках інституційної форми така можливість реалізується за допомогою міжнародних міжурядових організацій, міжнародних міжурядових конференцій, органів міждержавних об'єднань інтеграційного характеру. Договірна форма міжнародно-правового забезпечення надання ВАД, у свою чергу, реалізується за допомогою прийняття таких актів: конвенції, угоди, декларації, резолюції, рекомендації, рішення галузевих органів регіональних міжнародних організацій.

Міжнародне митне співробітництво - один з видів спільної діяльності держав, спрямований на узгодження їх інтересів та на досягнення спільних цілей у вирішенні митних питань. На основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

Відповідальність стосовно контролю за виконанням та розвитком Конвенції Найробі несе РМС. Безпосередній виконавець завдань, поставлених РМС у зв'язку з виконанням положень цієї Конвенції, - її Постійний технічний комітет.

11. Міжнародна діяльність Державної митної служби України. Законодавство України щодо міжнародного співробітництва з питань митної справи

Розвиток міжнародного співробітництва в галузі митної справи в Україні належить до основних завдань митних органів України, які підпорядковуються спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи - ДМСУ.

Першим документом, згідно з яким була встановлена компетенція митних органів щодо міжнародного співробітництва, став ЗУ "Про митну справу в Україні" від 25 червня 1991 р.

Правові засади міжнародного митного співробітництва нашої держави відображені в Конституції України, ЗУ, Митному кодексі України від 1 липня 2002 р., ПКМУ та ін.

Міжнародне митне співробітництво України можна поділити на два види: двостороннє та багатостороннє.

У двосторонні зв'язки Держмитслужба України може вступати як з митними органами європейських держав, так і з відповідними органами міждержавних субрегіональнях організацій.

На двосторонньому рівні Україна має досить широку договірно-правову базу (близько 5O договорів, наприклад, Угода між КМУ і Урядом Республіки Австрія про адміністративну допомогу та співробітництво у митних справах 2000 p).

Одним з основних напрямів двостороннього співробітництва є взаємодія у боротьбі з контрабандою та порушенням митних правил. Співробітництво з цих питань здійснюється, в основному, через надсилання запитів митними органами України до митних служб іноземних держав для отримання потрібної інформації чи допомоги в розслідуванні справ про порушення митних правил.

Україна поряд з іншими європейськими державами є учасницею багатьох багатосторонніх міжнародних митних конвенцій, що дозволяє ДМСУ підтримувати з європейськими митними адміністраціями міжнародні зв'язки за різними напрямками міжнародного митного співробітництва. Здійснюючи міжнародне митне співробітництво в рамках ВМО, а також в рамках ЄЕК ООН - міжнародних організацій, під егідою яких і відбувається розробка та прийняття більшості міжнародних договорів з митних питань, Україна стала учасницею таких міжнародних митних конвенцій: Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП від 14 листопада 1975 р. (Конвенція МДП); Міжнародної конвенції про ВАД у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства від 9 червня 1977 р. (Конвенція Найробі); Міжнародної конвенції про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах від 21 жовтня 1982 р. (Женевська конвенція 1982 р.); Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису і кодування товарів від 14 червня 1983 р. (Конвенція про ГС); Конвенції про тимчасове ввезення від 26 червня 1990 р. (Стамбульська конвенція) тощо.

З 1991р. дотепер - за рахунок припинення існування таких суб'єктів міжнародного права, як СРСР і СФРЮ, суттєво збільшується коло учасників європейського міждержавного митного співробітництва. Україна стає повноправною учасницею міжнародного митного співробітництва. Отримує розвиток міжнародне митне співробітництво між державами учасницями СНД у рамках постійно діючого органу галузевого співробітництва Ради керівників митних служб держав-учасниць СНД. Налагоджується митне співробітництво між новоутвореними державами та державами-членами ЄС. За результатами Уругвайського раунду переговорів ГАТТ утворюється СОТ. Відбувається остаточне затвердження процесів уніфікації міжнародно-правових норм у галузі міжнародного митного співробітництва. Набуває широкого застосування такий напрямок митного співробітництва, як надання професійно-технічної допомоги. Нормативною основою для розвитку міжнародного митного співробітництва в напрямку досягнення європейськими державами встановленої мети стали положення Генеральної угоди з митних тарифів і торгівлі 1947 р. - багатостороннього міжнародного договору, а з часом і міжнародного органу, покликаного регулювати митні та деякі інші аспекти повоєнних торгових відносин держав-членів. Офіційними цілями учасників ГАТТ було визначено укладення двосторонніх угод, спрямованих на зниження митних тарифів та усунення дискримінації в міжнародній торгівлі.

Завдяки діяльності Ради економічної взаємодопомоги європейські соціалістичні держави отримали можливість здійснення міждержавного митного співробітництва як на двосторонній, так і на багатосторонній основах. Головною формою співробітництва виступали угоди з митних питань, хоча мали місце і випадки застосування міжнародних звичаїв.

У межах Європейського регіону поряд з вище переліченими інтеграційними об'єднаннями міждержавне митне співробітництво відбувається в рамках таких міждержавних об'єднань: Бенілюкс, Північна рада, Центральноєвропейська угода про вільну торгівлю, Євразійське економічне співтовариство, Союзна держава Росії і Білорусії, Єдиний економічний простір між Україною, Республікою Білорусь, Республікою Казахстан та Російською Федерацією, Організація за демократію та економічний розвиток - ГУАМ та Організація Чорноморського економічного співробітництва. Учасником більшості цих об'єднань є Україна.

12. Поняття та види джерел міжнародного митного права

Норми і принципи будь-якої галузі, підгалузі міжнародного права та їх інститутів знаходять своє юридичне вираження і закріплення у відповідних формах (міжнародних договорах, актах міжнародних організацій, судових і арбітражних прецедентах, міжнародних звичаях тощо). Для всіх галузей міжнародного права, як і для міжнародного права в цілому, одним із найважливіших джерел є міжнародний договір. Не є винятком у цьому і міжнародне митне право.

Розглядаючи міжнародні договори як джерела міжнародного митного права, слід зауважити, що вони можуть мати як універсальний, так і регіональний характер. До універсальних багатосторонніх міжнародних договорів слід віднести Конвенцію про створення Ради митного співробітництва від 15 грудня 1950 р. (Брюссель), Конвенцію про номенклатуру для класифікації товарів у митних тарифах від 15 грудня 1950 р. (Брюссель), Митну конвенцію про ввезення комерційних автотранспортів на обмежений строк від 18 травня 1956 р. (Женева), Митну конвенцію відносно матеріалу життєзабезпечення мореплавців від 1 грудня 1964 р. (Брюссель), Міжнародну конвенцію про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 р., відому ще як Конвенція Кіото, Митну конвенцію про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МТД від 14 листопада 1975 р. (Женева), Міжнародну конвенцію щодо взаємної адміністративної допомоги, у відверненні, розслідуванні та припиненні порушення митного законодавства від 9 червня 1977 р. (Конвенція Найробі), Конвенцію ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів від 27 травня 1980 р., Міжнародну конвенцію про гармонізовану систему описання і кодування товарів від 1 червня 1983 р. (Брюссель), Конвенцію про тимчасове вивезення від 26 червня 1990 р. (Стамбул) та ін.

Серед джерел міжнародного митного права є також багатосторонні угоди, які укладаються на регіональному рівні між відповідними країнами. Прикладом може бути Угода про співробітництво і взаємодопомогу у митних справах від 15 квітня 1994 р., яка укладена в рамках СНД.

Немало укладається між державами і двосторонніх угод, що стосуються митної справи. З участю України укладено понад 30 угод та договорів з окремих питань митної справи. Так, з республікою Грузією укладені 13 квітня 1993 р. такі угоди: Угода про процедуру митного оформлення транзитних вантажів і взаємодію митних органів України і Республіки Грузія під час такого оформлення; Угода про митне оформлення транзитних вантажів і багажу громадян; Угода про взаємне визнання митних документів і митних забезпечень; Угода про співробітництво в боротьбі з контрабандою та порушення митних правил та ін. Подібного роду угоди укладено нашою державою з Азербайджанською Республікою, Республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Литовською Республікою, Республікою Молдова, Російською Федерацією та іншими країнами як близького, так і далекого зарубіжжя.

Статутні документи відповідних міжнародних організацій містять окремі норми та принципи, що входять до системи міжнародного митного права. Наприклад, у Договорі про заснування Європейського співтовариства, підписаного у Римі 25 березня 1957 р., є розділ IX «Спільна торговельна політика» (ст. 131--134) та розділ X «Митне співробітництво» (ст. 135), в яких зазначається, що, утворивши Митний союз між собою, держави-члени, виходячи зі спільних інтересів, прагнуть сприяти гармонійному розвитку світової торгівлі, поступовому скасуванню обмежень у міжнародній торгівлі та зниженню міжнародних бар'єрів (ст. 131), здійсненню митного співробітництва між державами-членами (ст. 135) тощо.

13. Міжнародний договір як основне джерело міжнародного митного права (поняття та види)

Міжнародний договір - угода двох або кількох держав про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків у різних відносинах між ними, наприклад, міжнародний договір про видачу злочинців (екстрадиція).

Як основне юридичне джерело сучасного міжнародного права міжнародний-правовий акт може мати різні форми і назви: договір, угода, пакт, конвенція, трактат, протокол, обмін нотами, заключний акт та ін. За структурою міжнародний-правовий акт переважно складається з преамбули, основних статей і прикінцевих положень.

Класифікувати міжнародні договори можна за різними підставами.

За рівнем, на якому вони укладаються:

- міждержавні;

- міжурядові;

- відомчі.

За кількістю сторін:

- двосторонні;

- багатосторонні.

За об'єктом регулювання:

- політичні;

- економічні;

- з спеціальних питань.

Розглядаючи міжнародні договори як джерела міжнародного митного права, слід зауважити, що вони можуть мати як універсальний, так і регіональний характер. До універсальних багатосторонніх міжнародних договорів слід віднести Конвенцію про створення Ради митного співробітництва від 15 грудня 1950 р. (Брюссель), Конвенцію про номенклатуру для класифікації товарів у митних тарифах від 15 грудня 1950 р. (Брюссель), Конвенцію про тимчасове вивезення від 26 червня 1990 р. (Стамбул) та ін.

Серед джерел міжнародного митного права є також багатосторонні угоди, які укладаються на регіональному рівні між відповідними країнами. Прикладом може бути Угода про співробітництво і взаємодопомогу у митних справах від 15 квітня 1994 р., яка укладена в рамках СНД.

14. Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародного дорожнього перевезення 1975 р.

Конвенція МДП нараховує 68 країн-учасниць і з моменту вступу в силу скасувала і замінила у відносинах між Договірними Сторонами аналогічну за задумом Конвенцію МДП 1959 р.Наша держава - учасниця цієї Конвенції з 15 липня 1994 р.

Конвенція МДП 1975р. являє собою відкритий для приєднання міжнародний договір, який скл. з 7 глав,що містять 64 ст. і 10 додатків. Метою прийняття конвенції було сприяння полегшенню міжнародних перевезень вантажів дорожніми т.з.,а також спрощенню та гармонізація адміністративних,зокрема прикордонних,формальностей у галузі міжнародних перевезень.

Конвенція опікується питаннями перевезення вантажів, що здійснюється без проміжного перевантаження, в дорожніх транспортних засобів, складах т\з або контейнерах, з перетинанням одного або декількох кордонів від митниці місця відправлення однієї з Договірних Сторін Конвенцій до митниці призначення іншої Договірної Сторони Конвенції або тієї ж Договірної Сторони за умови, що певна частина операції МДП, між її початком і кінцем, проводиться автомобільним транспортом. Вантажі, що перевозяться з додержанням процедури МДП, звільняються від сплати або депозиту ввізних чи вивізних мит і зборів на проміжних митницях. Вантажі, що перевозяться з додержанням процедури МДП у запломбованих дорожніх т\з , запломбованих складах т\з або запломбованих контейнерах, як правило, звільняються від митного огляду на проміжних митницях.

Для забезпечення безперешкодного переміщення вантажів при мінімальних затримках у дорозі і водночас для забезпечення максимальної митної безпеки режим МДП містить 6 основних елементів:

1.Безпечність т\з і контейнерів

2.Міжнародна гарантія - сплата мита і податків.

3.Книжка МДП.

4.Взаємне визнання заходів митного контролю.

5.Контрольований доступ - доступ до процедури МДП для національних та фізичних і юридичних осіб повинен контролюватися уповноваженими національними органами.

6.Система SAFE TIR-комп'ютеризована міжнародна система контролю за використанням книжок МДП.

Вищим органом Конвенції МДП є її Адміністративний комітет у Женеві. МСАТ - міжнародний союз автомобільного транспорту, який є єдиною міжнародною організацією,яка отримала право на централізоване виготовлення і розповсюдження книжок МДП поміж національних гарантійних об'єднань відповідно до договірних зобов'язань. Для сприяння розвиткові міжнародного співробітництва між митним органами в галузі застосування Конвенції МДП, здійснення контролю за функціонуванням процедури МДП і міжнародної системи гарантії та надання допомоги у цій сфері Договірні Сторони Конвенції у 1999 р створили Виконавчу раду МДП (ВРМДП).ВРМДП складається з 9 членів , які особисто обираються урядами Договірні Сторони Конвенції МДП на дворічний термін.

15. Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису і кодування товарів (ГС) від 14 червня 1983 р.

Зростання обсягу і значення міжнародної торгівлі, тенденція до уніфікації і стандартизації зовнішньоторговельної документації, потреби обміну статистичними даними поставили питання необхідності розробки єдиного міжнародного документа, який встановлює більш чіткі і деталізовані правила класифікації товарів, що знаходяться в міжнародному товарообігу. На засіданні Європейської економічної комісії (ЄЕК) ООН Раді митного співробітництва було доручено вивчити можливості створення єдиної міжнародної товарної класифікаційної системи, що згодом одержала назву Гармонізована система опису і кодування товарів.

Розробка ГС почалася у 1970 р. і тривала понад десять років. Як базу для розробки ГС було використано 13 різних номенклатур. 14 червня 1983 р. у Брюсселі було підписано Міжнародну Конвенцію про ГС. У Конвенції було розглянуто мету створення ГС, сферу її застосування, відпрацьовано правовий механізм використання ГС країнами--учасницями Конвенції, їх зобов'язання, порядок роботи з подальшого вдосконалення системи.

Розроблювачі ГС керувалися двома основними принципами поділу товарів на групи: 1. Товари повинні мати самостійні відмітні ознаки. 2. Товар, що включається до системи, має викликати зацікавленість для декількох країн. З цією метою використовувалися дані міжнародної та національної статистики зовнішньої торгівлі різних країн.

У Міжнародній конвенції про ГС установлено, що країни, які Ті застосовують, не можуть змінити класифікацію товарів і їх код у межах перших шести знаків. Кожна держава, що брала участь у розробці ГС, мала можливість внести свої пропозиції щодо опису товарів передбачуваного місця у номенклатурі, цифрового коду товарів, приміток до номенклатури.

Гармонізована система опису і кодування товарів (ГС) набула чинності з 1 січня 1988 р. Нині її використовують понад 100 країн світу.

Основними елементами номенклатури Гармонізованої системи є: система класифікації і система кодування. Система класифікації має шість ступенів: розділи (21), групи (99), підгрупи (33), товарні позиції (1241), підпозиції (3553), субпозиції(5019).

Для забезпечення практичного використання ГС для більшості країн у преамбулі Конвенції визначено основні цілі: сприяння міжнародній торгівлі; спрощення збирання і зіставлення статистичних даних відносно міжнародної торгівлі; стандартизація та уніфікація зовнішньоторговельної документації і т.д. Згідно з текстом Конвенції Гармонізована система є додатком до неї і становить її невід'ємну частину.

16. Митна конвенція про контейнери 1972 р.

З метою розвитку і полегшення використання контейнерів при міжнародних перевезеннях в Женеві 18 травня 1956 року було прийнято «Митну конвенцію, що стосується контейнерів». Конвенція складається з основного тексту -- преамбула та 23 статті, а також 2 додатків. Вона була спрямована на розвиток і спрощення процедур при використанні контейнерів.

Згідно цієї конвенції кожна з Договірних Сторін вирішує тимчасове ввезення із звільненням від сплати ввізних мит і зборів без яких-небудь заборон і обмежень ввезення, із зобов'язанням реекспорту і під умовою дотримання інших умов. Договірні Сторони прикладуть зусилля до того, щоб не вводити митних заходів, які могли б перешкоджати розвитку міжнародних перевезень за допомогою контейнерів.

Дія цієй конвенції була припинена з моменту набирання чинності Конвенції від 2 грудня 1972 про контейнери.

«Митна конвенція, що стосується контейнерів» від 2 грудня 1972 року. Ця Конвенція складається з основного тексту -- преамбула та 28 статтей, а також 7 додатків та спрямована на розширення та полегшення міжнародних контейнерних перевезень.

Кожна Договірна Сторона дозволяє тимчасове ввезення як завантажених, так і порожніх контейнерів.Щодо процедури тимчасового ввозу, конвенцією передбачено для контейнерів, тимчасово ввезених відповідно до умов Конвенції, застосовується режим тимчасового ввезення без пред'явлення митних документів при їх ввезенні і вивозі, а також без представлення гарантій.

Міжнародна «Конвенція про безпечні контейнери» із змінами і доповненнями, внесеними поправками від 4 листопада 1993року. Крім преамбули та 16 статей основного тексту, конвенція містить також 2 Додатки та спрямована на сприяння безпеці під час міжнародних контейнерних перевезеннях, а також підтримання високого рівня безпеки людського життя під час обробки, штабелювання та перевезення контейнерів та розробку структурних вимог для забезпечення безпеки під час обробки, штабелювання та перевезення контейнерів у ході звичайної експлуатації.

Поширюється на нові й існуючі контейнери, за винятком контейнерів, спеціально призначених для повітряних перевезень. Кожний новий контейнер підлягає допуску відповідно або до процедури випробування за типом конструкції, або до процедури випробування окремих контейнерів.

Кожний контейнер, допущений до перевезення , підлягає на території Договірних Сторін контролю з боку посадових осіб, належним чином уповноважених цими Договірними Сторонами. Цей контроль обмежується перевіркою наявності на контейнері таблички, що має силу, про допуск за умовами безпеки, як цього вимагає ця Конвенція.

17. Конвенція про тимчасове ввезення від 26 червня 1990 р. (Стамбульська конвенція)

До прийняття Стамбульської конвенції також існували міжнародно-правові акти, що регулювали питання тимчасового ввезення. Серед них були: Митна конвенція про тимчасове ввезення дорожніх перевізних засобів(1954), Митна конвенція про тимчасове ввезення професійного обладнання (1961),Митна конвенція про карнет АТА для тимчасового ввезення товарів (1961),Митна конвенція про тимчасове ввезення наукового обладнання (1968). Проте найбільш значним міжнародно-правовим актом, що регулює питання тимчасового ввезення є Стамбульська конвенція про тимчасове ввезення, підписана 26 червня 1990 р,яка станом на 2008 рік нараховувала 53 країни-учасниці. Україна приєдналася до неї 24 березня 2004р.

Структурно Стамбульська конвенція складається з преамбули, 34 статей основного тексту та 13 додатків, що становлять її невід'ємну частину. За умов приєднання до тексту конвенції та всіх її додатків, вона скасовує та замінює повністю або частково положення 15 міжнародних угод, пов'язаних з режимом тимчасового ввезення.

Відповідно до Конвенції під тимчасовим ввезенням слід розуміти митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (і ТЗ), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного х-ру на ввезення.

Обов'язковим є прийняття додатка А та принаймні ще одного додатка. Згідно з Конвенцією, тимчасове ввезення має здійснюватися на підставі документа на тимчасове ввезення - міжнародного митного документа, який приймається як митна декларація , дозволяє ідентифікувати товари та містить міжнародну дійсну гарантію для покриття ввізного мита і податків. Такими документами відповідно до положень додатка А є книжка АТА і книжка СPD. Книжка АТА - документ, що використ. для тимчасового ввезення товарів, за винятком ТЗ. Книжка СPD - документ, що використ. для тимчасового ввезення ТЗ.

Контроль за міжнародною системою гарантій здійснюється Міжнародною торговою палатою,яка в свою чергу може надавати повноваження щодо підтвердження необхідних гарантій і видачі книжок національним торговим палатам. Такі повноваженні були надані Торгово-промисловій палаті України в 2004 р.

18. Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства від 9 червня 1977 р. (Конвенція Найробі)

Для розвитку міжнародного співробітництва України в галузі митної справи та підвищення рівня ефективності боротьби з порушенням митного законодавства 23 травня 2000 р. Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про адмін. допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства (Конвенція Найробі). Конвенція набрала чинності з 21 травня 1980 р. і станом на 2008 р. нараховувала 50 країн-учасниць. Конвенція складається з основного тексту - преамбула та 23 статті, а також 11 додатків і спрямована на розвиток співробітництва між митними адміністраціями для протидії порушенням митного законодавства. Відповідно до ст..1 під порушенням митного законодавства слід розуміти будь-яке порушення або спробу порушення митного законодавства.

Будь-який додаток або додатки Конвенції, прийняті Договірною стороною, вважаються невід'ємною її частиною. Також кожен додаток Конвенції вважається окремим міжнародним договором. Тому, приєднуючись до положено Конвенції обов'язково слід прийняти хоча б один з її додатків.

Основним засобом надання та отримання взаємодопомоги виступає запит про допомогу. Запити мають бути оформлені у письмовій формі і містити інформацію, яку запитуюча сторона вважає за потрібну. Письмові запити виконуються мовою, прийнятною для запитуваних Договірних Сторін.

Обмін інформацією між Договірними сторонами здійснюється через їх митні адміністрації. Взаємна допомога не поширюється на запити щодо арешту осіб або повернення мит, податків, зборів, нарахувань чи будь-яких інших коштів іншій Договірній стороні. Якщо договірна сторона вважає, що надання допомоги за запитом може становити загрозу її суверенітету або безпеці, вона може відмовити у наданні допомоги. Положення конвенції не перешкоджають договірним сторонам надавати взаємодопомогу в більшому обсязі або брати зобов'язання про надання допомоги в майбутньому.

Відповідальність стосовно контролю за виконанням та розвитком Конвенції Найробі несе РМС (Рада митного співробітництва). Безпосередній виконавець - її Постійний технічний комітет.

19. Міжнародна конвенція про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах від 21 жовтня 1982 р. (Женевська конвенція)

Мета - для полегшення міжнародного перевезення вантажів справжня Конвенція має на меті скорочення вимог відносно дотримання формальностей, а також видів і тривалості контролю, зокрема шляхом національної і міжнародної координації процедур контролю і методів їх вживання.

Дата підписання: 21.10.1982

Сфера вживання

1. Справжня Конвенція застосовується до всіх вантажів, що пересікають при ввезенні, вивозі або транзиті одну або більш морських, повітряних або сухопутних кордонів.

2. Справжня Конвенція застосовується до всіх служб контролю Договірних Сторін.

Координація видів контролю - договірні сторони зобов'язалися по можливості організовувати погоджену роботу митних служб і інших служб контролю.

Співпраця між сусідніми країнами - у всіх випадках перетину загального сухопутного кордону зацікавлені Договірні сторони приймають, коли це можливо, відповідні заходи для полегшення провезення вантажів, зокрема:

а) вони докладають всі зусилля для організації спільного контролю вантажів і документів шляхом установки спільно використовуваного устаткування;

б) вони докладають всі зусилля для забезпечення того, щоб були аналогічними: -часи роботи пограничних постів, - служби контролю,які здійснюють свою діяльність на цих постах,-категорії вантажів, засоби транспорту і системи міжнародного митного транзиту, які можуть бути прийняті або використовуватися в цих країнах.

Дата приєднання України: 04.07.2002

Дата набирання чинності: 12.12.2003

20. Поняття, ознаки та види міжнародних органів та організацій в міжнародному митному праві. Україна в міжнародних митних органах та організаціях

Міжнародний орган - міждержавне об'днання, зустріч, що діє на постійній або тимчасовій основі у відповідності до загальновизнаних норм та принципів міжнародного митного права з метою вирішення різноманітних питань митної справи.

Ознаки

1. членство 3-х і більше;

2. наявність установчого міжнародного договору;

3. постійні органи і штаб-квартира;

4. повага суверенітету членів-держав;

5. невтручання у внутрішні справи;

6. встановлення порядку прийняття рішень і їх юридичної сили.

Види:

-міжнародні організації та їх окремі структурні органи: універсальні(ВМО, Світова організація торгівлі), регіональні(Комітет Внутрішнього транспорту), субрегіональні(спец.органи міжнародних Міжурядов., субрегіональних організацій, Рада керівників мит.служб держав учасниць СНД ).

-міжнародні конференції (можуть скликатися періодично, в рамках діяльності організацій): багатосторонні раунди переговорів ГАТТ, міжнародні конференції держав членів Європ. регіону ВМО, конференції ADHOK).

-міжнародні комісії та комітети: підкомітет Україна ЄС №5 “Митне та транскордонне співробітництво”.

У відповідності до до положень національного законодавства ДМСУ представляє інтереси України у наступних міжнародних органах:

- ООН та її головні органи: комітет з внутрішнього транспорту; комітет з питань економічного співробітництва та інтеграції

- міжнародні організації, що не входять до системи ООН: Вассенаарська домовленість; ВМО; робоча група з питань боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та розповсюдженням наркотиків; організація Чорноморського економічного співробітництва

- конвенційні органи: Координ. орган Конвенції про ВАД в податкових справах від 25.01.88р.

21. Охарактеризуйте Міжнародний Союз публікації митних тарифів

Набув чинності 01.04.1891р. На той час союз утворювався на 7 років. На даний час діє, і до нього входить 50 держав. Україна учасником не є.

МСПМТ - інформаційна технічна організація, що систематизує, видає та розповсюджує матеріали про митні тарифи і митне законодавство різних держав світу.

Переклад і публікацію матеріалів здійснює спеціальний орган під назвою “Міжнародне бюро публікацій митних тарифів” у Брюселі. Публікації видаються 5-ма найбільш поширеними комерційними мовами (англ., фран.,нім.,ісп.,італ.) у збірнику “Міжнародний митний бюлетень”.

Для виконання покладених на Міжнародне бюро завдань держави учасниці Міжнар. Союзу зобов'язалися без затримок надавати міжнародне бюро по 2 екземпляри наст.документів:

1)національні митні закони і митний тариф

2)постанови,що вносять зміни до національних законів і митних тарифів

3)циркуляри та інструкції,які надсилаються митними установами, щодо застосування тарифу або класифікації товарів, і можуть бути оприлюднені

4)тексти укладених торгових договорів, міжнародних конвенцій і внутрішніх законів,які прямо стосуються діючих митних тарифів.

22. Охарактеризуйте Раду митного співробітництва як суб'єкта міжнародного митного права (функції, правоздатність, привілеї та імунітети). Україна та Всесвітня митна організація

В 1950р. в Брюселі було підписано конвенцію, згідно якої було створено Раду Митного Співробітництва.

Функціями Ради є:

a) вивчення всіх питань, що стосуються митного співробітництва, якому Договірні Сторони погодилися сприяти згідно з основними цілями цієї Конвенції;

b) вивчення технічних аспектів митних систем, так само як і пов'язаних із ними економічних чинників

c) підготовка проектів конвенцій і поправок до конвенцій, а також внесення рекомендацій щодо їх прийняття зацікавленими Урядами;

d) розробка рекомендацій, що забезпечують однакове тлумачення і застосування конвенцій, укладених як у результаті роботи Ради

e) розробка примирювальних рекомендацій для вирішення спорів по тлумаченню і застосуванню конвенцій, згаданих вище в пункті

d), відповідно до положень цих конвенцій; сторони спору можуть заздалегідь домовитися вважати для себе рекомендації Ради обов'язковими;

f) забезпечення розповсюдження інформації, що стосується митного регулювання і процедур;

g) подання зацікавленим урядам за своєю ініціативою або за їх проханням інформації або порад по митних справах згідно з основною метою цієї Конвенції і внесення в зв'язку з цим рекомендацій;

h) співробітництво з іншими міжурядовими організаціями з питань, що входять до її компетенції.

Рада має право:

a) укладати угоди,

b) набувати і відчужувати нерухоме і рухоме майно,

...