Продуктивність сої та якість її зерна залежно від систем живлення в умовах зрошення півдня України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Продуктивність сої та якість її зерна залежно від систем живлення в умовах зрошення півдня України

мінеральний живлення соя

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Соя - цінна білково-олійна культура. Вона з давніх часів використовувалась людиною для харчування. Ця культура відрізняється від інших зернобобових найбільш повним амінокислотним складом білків. Соя - є і високопоживним кормом для тварин. До того ж її широко використовують у харчовій і медичній промисловостях як сировину. Важливе агротехнічне значення соя має в зв'язку з тим, що вона, як бобова культура, збагачує ґрунт азотом і тому є хорошим попередником. Збільшення виробництва сої - це реальний шлях підвищення культури землеробства і формування ресурсів рослинного білка та олії в Україні.

З кожним роком попит на зерно сої підвищується. В зв'язку з цим пропонується в найближчі роки розширити площі її посіву в Україні до 500 тисяч гектарів (Бабич А., Михайлов К., 2000). На жаль, врожаї сої одержують ще невисокі. Ось чому ведуться пошуки в напрямку підвищення її продуктивності. Значна увага при цьому приділяється сорту та добривам. Відомо, що різні сорти сої неоднаково реагують на бактеріальні та мінеральні добрива. До того ж про чутливість її на добрива є різні, часто навіть протилежні точки зору. Ось чому виникла потреба в розробці системи удобрення для сорту сої Вітязь - 50. Дослідження з цим сортом ще не проводили.

Питання про застосування добрив під сою набуває особливого значення у теперішній час, коли в сільське господарство впроваджуються ринкові відносини. Це обумовлює пошук шляхів найбільш раціонального використання добрив. Одним із таких напрямків є встановлення норм добрив розрахунковим методом, який вже підтвердив свою високу ефективність при вирощуванні сільськогосподарських культур. Можливість і доцільність використання цього методу при вирішенні питання визначення оптимальної норми добрива при вирощуванні сої в умовах зрошення, ще не вивчалась. Отже дослідження цього питання є актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, проектами, темами. Наукові розробки, узагальнені в дисертації, були складовою частиною тематичного плану Інституту землеробства південного регіону УААН і виконувались за державною науково-технічною програмою «Родючість ґрунту», № ДР.0197V015756.

Мета і задачі досліджень. Визначити оптимальну дозу мінеральних добрив і встановити ефективність розрахункової норми під сою при вирощуванні її в умовах зрошення.

Задачі досліджень:

- вивчити зміни поживного режиму ґрунту залежно від систем удобрення;

- встановити особливості формування надземної маси і асиміляційної поверхні рослинами сої;

- визначити реакцію бульбочкових бактерій на мінеральні добрива;

- встановити винос елементів живлення на формування врожаю;

- визначити вміст олії, білку, амінокислот та біологічну цінність білків в зерні зрошуваної сої;

- встановити вплив добрив на врожай зерна і дати економічну та біоенергетичну оцінки їх застосуванню.

Об'єкт дослідження: соя, ґрунт, мінеральні добрива.

Предмет досліджень: продуктивність та якість сої при вирощуванні її в умовах зрошення на різних фонах мінерального живлення.

Методи дослідження: при виконанні дисертаційної роботи використані польові, лабораторні, вегетаційні та статистичні методи, що є загальноприйняті в землеробстві.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше визначена реакція сої сорту Вітязь - 50 на мінеральні добрива і встановлена ефективність розрахункового методу визначення оптимальної норми добрива при вирощуванні цієї культури в умовах зрошення. Вперше також визначено винос елементів живлення соєю сорту Вітязь - 50, витрати їх на формування одиниці врожаю, вміст амінокислот та біологічну цінність білків зерна сої.

За матеріалами досліджень одержаний деклараційний патент на корисну модель.

Практичне значення одержаних результатів. Виробництву рекомендована оптимальна норма мінерального добрива при вирощуванні сої сорту «Вітязь - 50» в умовах зрошення на темно-каштановому ґрунті. Встановлена висока економічна ефективність розрахункової норми мінеральних добрив.

Результати досліджень впроваджувались в Товаристві з обмеженою відповідальністю машино-тракторного сервісу «Вінада-Авіа» Чаплинського району Херсонської області. Вони увійшли також до основних методичних рекомендацій по вирощуванні сої.

Особистий внесок здобувача. Автор розробляв робочу програму, приймав участь у проведенні досліджень, аналіз і узагальнення літературних джерел, написанні та оформленні дисертації. Особистий внесок у наукових працях, написаних у співавторстві, складає 82%.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідались на міжнародній науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми землеробства на початку нового тисячоліття та шляхи їх вирішення» (м.Херсон, 2002 р.), ІV міжнародній науковій конференції «Экологические основы онтогенеза природных и культурных сообществ Евразии» (м. Херсон, 2002); VІ з'їзді Українського товариства ґрунтознавців та агрохіміків (м. Умань, 2002), всеукраїнській конференції молодих вчених "Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених і спеціалістів з проблем виробництва зерна в Україні" (м.Дніпропетровськ, 2002).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковані у 16 статтях із них 7 у фахових виданнях і 4 у рекомендаціях та отриманий деклараційний пакет на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 131 сторінці комп'ютерного набору, містить 33 таблиці та 14 рисунків. Складається із вступу, семи розділів, висновків, аналізу і узагальнення результатів досліджень, списку використаних джерел - 171, в тому числі 22 іноземних авторів.

Стан вивчення питання і задачі досліджень

У розділі наведено ґрунтовний аналіз літературних джерел вітчизняних і зарубіжних авторів з питань застосування добрив при вирощуванні сої і дано обґрунтування необхідності досліджень у цьому напрямку. Звернута увага на те, що перш за все слід вияснити ефективність розрахункової норми добрива, яка відповідно досліджень з іншими культурами, виявилась найбільш ефективною. Але для цього питання необхідно мати регіональні дані про винос елементів живлення на формування одиниці врожаю. Тому вивчення цього питання і було заплановано.

Методика та умови проведення досліджень

Польові і вегетаційні досліди проводили протягом 1999 - 2002 рр. в Інституті землеробства південного регіону УААН. Ґрунт, на якому проводили дослідження, темно-каштановий середньосуглинковий. В шарі ґрунту 0 - 30 см містилось гумусу 2,24%, загальних азоту 0,118%, фосфору - 0,112%, калію - 2,5%, рухомого фосфору 2,7, обмінного калію 25,8 мг/100 г ґрунту, рН водної витяжки 7,1. Вміст важких металів у ґрунті не перевищував ГДК. Найменша вологоємність у 0 - 100 см шарі становила 21,5%, а вологість в'янення - 8,2% маси сухого ґрунту.

Погодні умови в роки досліджень були неоднаковими. В 1999 році для появи сходів сої і подальшого її розвитку вони були сприятливими. У липні та серпні у критичний період за вологозабезпеченістю цієї культури погодні умови різко погіршились. За ці два місяці випало тільки 21,6 мм опадів, а гідротермічний коефіцієнт становив відповідно 0,1 та 0,2 що негативно позначилось на формуванні врожаю сої і ефективності добрив.

У 2000 році умови для вирощування сої склались сприятливими, а у 2001 - вони були несприятливими і перш за все у період цвітіння та формування зерна (липень - серпень). За ці місяці опадів випало тільки 40 % багаторічної норми, а гідротермічний коефіцієнт становив відповідно 0,7 і 0,6. У 2002 році погодні умови для росту сої виявилися також несприятливими.

Кількість опадів за період вегетації сої була неоднаковою і становила у 1999 році - 190,2; 2000 - 340,1; 2001 - 204,5 і 2002 році 165,7 мм, при середній багаторічній нормі 214 мм. Розподіл їх протягом вегетації був нерівномірним.

Агротехніка вирощування сої у досліді була загальноприйнятою для півдня України. Для посіву використовували середньостиглий сорт Вітязь - 50. Посівна площа ділянки 80 м², а облікова 30 м², повторність чотириразова.

Вегетаційний дослід закладали в пластмасових посудинах, які набивали ґрунтом масою 6 кг, повторність - 5-разова.

Розрахункову норму мінеральних добрив визначили відповідно для одержання врожаю зерна 20 ц/га. Із мінеральних добрив застосовували аміачну селітру, гранульований суперфосфат і калійну сіль. Насіння сої (варіанти 3 - 4) обробляли ризоторфіном. Відповідно до схеми досліду сою підживлювали «Мікомом», який містить у засвоюваній формі Zn, Сu, В, Мn, Мо, Fе.

Поливи сої проводили дощувальною машиною ДДА - 100МА водою Інгулецької зрошувальної системи. Для боротьби з бур'янами крім міжрядних культивацій і ручних прополювань, використовували Харнес 2,5 кг/га. Збирали сою комбайном «Сампо - 500».

Аналіз зразків ґрунту проводили згідно загальних рекомендованих методик, а саме - гумус визначали за методом Тюріна, нітрати - за Грандваль - Ляжем, рухомий фосфор - в 1 % вуглецевоамонійній витяжці за Мачигіним, обмінний калій - з цієї ж витяжки на полуменевому фотометрі. Вміст важких металів визначали на атомно - сорбційному фотометрі «Сатурн» в лабораторії ННЦ Інституту ґрунтознавства і агрохімії УААН.

В надземній масі і зерні сої визначали після їх мокрого озолення (за Гінзбург) з однієї наважки вміст загальних азоту (за К'єльдалем), фосфору - варіант Мерфі - Рейлі з застосуванням аскорбінової кислоти, калію - на полуменевому фотометрі.

Зерно сої аналізували на вміст у ньому амінокислот на японському аналізаторі Hitachi - 835 в лабораторії якості зерна Селекційно - генетичного інституту УААН. Біологічну цінність білків визначали за методом Корпаці, Ліндера, Варга, а вміст олії в зерні - за Сокслетом.

Біоенергетичну ефективність вирощування сої при застосуванні добрив розраховували користуючись загальноприйнятими методиками (Ушкаренко В.О. та інші, 1997).

Основні результати досліджень

Вміст елементів живлення у ґрунті

Дослідження показали, що в ґрунті ділянок, де вносили добрива, елементів живлення при сходах сої було більше ніж в неудобреному контролі. Максимальним вміст нітратів і рухомого фосфору виявився в ґрунті варіанту розрахункової дози. Порівняно з неудобреним контролем цих елементів живлення було більше відповідно на 33,8 і 17,2%. Від сходів сої до її цвітіння вміст нітратів, рухомого фосфору і обмінного калію у ґрунті удобрених варіантів зменшується більшою мірою, ніж у неудобрених, що мабуть, пов'язане з інтенсивнішим їх використанням на формування більш високого врожаю. Кількість важких металів в орному шарі ґрунту в період вегетації сої не перевищувала ГДК.

Приріст надземної маси

Добрива позитивно впливають на приріст надземної маси сої. Він спостерігається вже на початку галуження, але найбільше проявляється в фазу цвітіння. Суттєвої різниці в накопиченні надземної маси соєю між удобреними варіантами досліду як у фазу цвітіння, так і утворення бобів, не встановлено. При збиранні врожаю максимальна надземна маса формувалась при внесенні Р60К30 і посіві на цьому фоні насінням інокульованим ризоторфіном.

Формування асиміляційної поверхні

Встановлено, що зрошувана соя має найбільшу асиміляційну поверхню в період утворення бобів. Застосування добрив збільшує її, порівняно з неудобреним контролем, в фазу цвітіння в межах 67,0 - 73,4%, а при утворенні бобів відповідно на 32,9 - 36,5%. Суттєвої різниці в розмірі асиміляційної поверхні між удобреними рослинами різних варіантів не встановлено.

Вміст елементів живлення в надземній масі

Вміст елементів живлення в надземній масі сої залежав від добрив. У період повної стиглості бобів удобрені рослини містили загальних азоту більше ніж неудобрені в межах 15,0 - 17,5%, фосфору та калію відповідно на 5,9 - 17,6 і 11,6 - 12,3%. Тобто в більшості випадків суттєвої різниці в кількості елементів живлення у надземній масі сої між удобреними рослинами не виявлено.

Формування бульбочок на коренях сої

Максимальна кількість бульбочок на коренях сої формується при застосуванні фосфорно-калійних добрив (табл. 1). Внесення на даному фоні азотного добрива негативно позначається на цьому показникові. Кількість бульбочок при внесенні N30Р60К30, порівняно з Р60К30 зменшується на 38,4%, а N60Р60К30 - на 50,1%. Маса бульбочок на коренях зрошуваної сої була максимальною також при застосуванні Р60К30. У фазу формування бобів вона була більшою ніж у рослин неудобреного контролю в 1,4, а при їх дозріванні - у 3,3 рази.

Таблиця 1. Кількість бульбочок залежно від добрив (штук на одну рослину)

Вміст олії та її збір

Внесення добрив практично не вплинуло на вміст олії в зерні сої (табл. 2). Тільки у несприятливому 1999 році цей показник був дещо більшим, ніж у неудобреному контролі. В найбільшій мірі він підвищився при застосуванні Р60К30 та посіві на цьому фоні насінням інокульованим ризоторфіном і становив 6,7%. Збір олії під впливом добрив збільшувався щорічно. В середньому за три роки максимальну кількість олії зібрали при внесенні Р60К30 + ризоторфін, а також на фоні застосування розрахункової норми добрив, де він був більшим, порівняно з неудобреним контролем, на 24,3%. Звертає на себе увагу, що за сприятливих погодних умов обприскування посівів сої, що вирощена на фоні N60P60K30, „Мікомом» забезпечило максимальну прибавку врожаю олії - 25,9 % порівняно з неудобреним варіантом.

Таблиця 2. Вміст олії в зерні сої і її збір залежно від систем живлення

Вміст сирого білку в зерні сої

Вміст сирого білку при внесенні добрив практично не змінювався (табл. 3). Тільки у несприятливому 2001 році він збільшився особливо при застосуванні N60Р60К30 і проведенні на цьому фоні у фазу формування бобів позакореневого підживлення «Мікомом». Підвищення, порівняно з неудобреним контролем, становило - 17,4%.

Таблиця 3. Вміст сирого білку в зерні сої і його збір залежно від систем живлення

Збір білку при внесенні добрив у всі роки досліджень збільшувався. Максимальним він був при застосуванні повного мінерального добрива і проведенні на цьому фоні позакореневого підживлення «Мікомом», а також у варіанті, де застосовували розрахункову дозу добрива. Вплив добрив на збір сирого білку в роки досліджень був неоднаковим. У несприятливі за погодними умовами роки всі норми добрива, що вивчали у досліді, меншою мірою впливали на цей показник, ніж у сприятливі. Біологічна цінність білків зерна сої досягала максимуму в період повної стиглості зерна і практично не залежала від застосування добрив.

Вміст амінокислот в зерні сої

Кількість всіх амінокислот в зерні сої у роки досліджень змінювалась. У 2000 році у сухій речовині неудобреного контролю їх було 39,0, 2001 - 31,9, 2002 - 35,3, в т.ч. незамінних відповідно 14,2, 11,8 та 12,7 мг/100 г. Із незамінних амінокислот на погодні умови більше всього реагували триптофан і особливо метіонін, а менше всього валін, лейцин та фенілаланін. Порівняно з середнім вмістом їх за три роки, кількість триптофану у 2000 році збільшилась на 17,6%, а метіоніну - на 31,1%. Змінюється залежно від погодних умов року і вміст амінокислот в білку сої, але ці зміни, за виключенням метіоніну і триптофану, в більшості випадків несуттєві. У сприятливому році, порівняно з середніми трьохрічними показниками, метіоніну було більше на 20,1, триптофану - на 6,4%, а в несприятливому відповідно на 32,8 та 16,2%.

Змінюється вміст амінокислот і під впливом добрив. У сприятливому 2000 році сума їх та кількість незамінних були найбільшими в зерні сої, що вирощена у варіанті внесення фосфорно-калійних добрив (Р₆₀ К₃₀), і посіву на цьому фоні насінням інокульованим ризоторфіном. У середньому за роки досліджень ці показники були максимальними в зерні сої вищезгаданого варіанта, а також при застосуванні N₆₀Р₆₀К₃₀ та розрахункової дози.

Добрива суттєво не підвищують вмісту лімітуючих амінокислот у сухій речовині зерна сої. Кількість їх збільшується від фази 50% наливу бобів до повної стиглості зерна на 10,1%.

Витрати елементів живлення соєю на формування врожаю

Відповідно одержаних нами даних у надземній масі неудобреної сої містилось загальних азоту 0,41, фосфору 0,17, калію 1,68%, а в зерні відповідно 4,1; 1,5 та 3,5%. Добрива вплинули лише на вміст у надземній масі загального калію, а в зерні фосфору. Кількість їх відповідно збільшилась на 16,1 і 20,5%.

Загальний винос сформованим урожаєм сої при внесенні добрив збільшився: азоту в межах 25,5 - 30,2, фосфору - 15,2 - 33,0, калію - 18,9 - 20,6%. Витрати елементів живлення на формування однієї тони зерна і відповідної кількості надземної маси також змінюються (табл. 4).

Таблиця 4. Витрати елементів живлення на формування однієї тони зерна і відповідної кількості надземної маси, кг (середнє за 2000 - 2001 рр.)

При внесенні N₃₀Р₆₀К₃₀ вони збільшуються, порівняно з неудобреним контролем, азоту на 8,8, фосфору - на 15,7, а калію - на 4,6%. За несприятливих умов вегетації, неудобрена соя на формування одиниці врожаю витрачає, порівняно з показниками, які одержані за сприятливих умов, менше загального азоту на 17,9%, калію-на 34,9%, фосфору, навпаки, на 10,3% більше, а при застосуванні повного мінерального добрива - відповідно на 10,0; 27,7 та 31,2%.

На частку надземної маси від загального виносу елементів живлення врожаєм (надземна маса + зерно) припадає азоту 13,5%, фосфору 15,2, а калію 41,6%.

Врожай зерна сої

У досліді мінеральні добрива позитивно позначились на врожаєві зерна сої, але їх вплив у роки досліджень був неоднаковим (табл. 5).

У сприятливому 2000 році обприскування посівів сої «Мікомом» у фазу утворення бобів дозволило одержати максимальний урожай. Дещо менший урожай зібрали на фоні застосування розрахункової дози добрив. Прибавка, порівняно з неудобреним контролем, становила відповідно 28,8 і 23,4%, а у несприятливому 2001 році - 22,4 та 34,2%. Максимальне ж підвищення врожаю в цьому несприятливому році одержали від застосування фосфорно-калійного добрива (Р60 К30) і посіві на цьому фоні насінням, інокульованим ризоторфіном.

Таблиця 5. Вплив добрив на врожайність сої, ц/га (при 14% вологості зерна)

В середньому за три роки досліджень максимальною прибавка врожаю зерна сої виявилася при внесенні розрахункової дози добрива. Близькі результати одержали і при застосуванні N₆₀Р₆₀К₃₀ та обприскуванні на цьому фоні у фазу утворення бобів «Мікомом», а також при внесенні Р₆₀К₃₀ і посіві насінням інокульованим ризоторфіном. Окупність добрив була найбільшою при застосуванні розрахункової дози добрив та за внесення фосфорно-калійних добрив і посіві на цьому фоні насінням, інокульованим ризоторфіном. Добрива позитивно впливали на кількість бобів на рослині та масу зерна з однієї рослини, маса ж 1000 зерен при цьому практично не змінювалася.

Економічна і біоенергетична ефективність застосування добрив під сою

Економічний аналіз показав, що мінімальна собівартість зрошуваної сої - 45,6 гривень за 1 центнер і найвища рентабельність 185% виявилися за застосування розрахункової дози мінеральних добрив.

Друге місце за їх ефективністю посідає варіант внесення фосфорно-калійного добрива (Р60К30) з проведенням на цьому фоні посіву сої насінням, інокульованим ризоторфіном. Собівартість одного центнера зерна в даному разі склала 50,7 гривень, а рентабельність - 156%. Енергетичний коефіцієнт при внесенні розрахункової дози мінеральних добрив становив 1,9, а при застосуванні фосфорно-калійних добрив і ризоторфіну - 2,1.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено обґрунтування вирощування сої в умовах зрошення та нове вирішення питання підвищення продуктивності і якості цієї культури шляхом оптимізації системи живлення рослин. Результати одержаних експериментальних даних дозволяють сформулювати наступні основні висновки:

1. При застосуванні розрахункової дози добрив вміст нітратів у 0 - 50 см шарі ґрунту в період сходів сої був більшим, ніж в інших удобрених варіантах досліду в межах на 10,6 - 14,7%, а порівняно з неудобреним ґрунтом - на 33,8%, рухомого фосфору - відповідно на 6,3; 10,6 та 18,3%. Суттєвої різниці у вмісті обмінного калію в ґрунті дослідних ділянок не встановлено. Вміст важких металів у ґрунті протягом вегетації не перевищував гранично допустимої кількості.

2. Добрива збільшують приріст надземної маси зрошуваної сої, порівняно з неудобреними рослинами, на початку галуження в межах на 7,7 - 23,1%, цвітіння 39,2 - 64,5% і утворення бобів 28,1 - 38,2%. Максимальна маса рослин при збиранні сої сформувалась при посіві її насінням обробленим ризоторфіном на фоні фосфорно-калійного добрива (Р₆₀К₃₀).

3. Добрива позитивно впливають на розмір асиміляційної поверхні сої. В період цвітіння вона була більшою, порівняно з неудобреним контролем, у варіантах із застосовуванням добрив на 67,0 - 73,3%, а при утворенні бобів - на 32,9 - 36,5%.

4. Застосування добрив позначилось на кількості елементів живлення у надземній масі сої. У повну стиглість бобів у варіантах N₆₀Р₆₀К₃₀ вміст загального азоту, порівняно з неудобреним контролем, був більшим на 17,5%, фосфору на 17,6% і калію на - 11,6%. За період від цвітіння до достигання бобів кількість загального азоту в надземній масі неудобреної сої зменшилась на 86,9%, удобреної на - 84,5%, а фосфору відповідно на 75,4 та 73,1. Зменшення калію при цьому було не суттєвим.

5. Найбільш сприятливі умови для формування бульбочок на коренях сої створюються у ґрунті за внесення фосфорно-калійних добрив (Р₆₀К₃₀) та обробки насіння ризоторфіном. Застосування на цьому фоні азотного добрива в дозах N₃₀ або N₆₀ призводило до зменшення їх кількості відповідно на 38,4 та 50,1%. Маса бульбочок досягає максимуму у фазу формування бобів. У всі періоди розвитку сої вона була найбільшою, за внесення фосфорно-калійного добрива та обробці насіння ризоторфіном.

6. Внесення добрив практично не впливало на вміст олії в зерні сої. У несприятливі роки на всіх фонах вирощування у ньому її містилось менше, ніж у сприятливі. Добрива підвищували збір олії, порівняно з неудобреним контролем, в межах на 13,5 - 24,3%. Максимальну прибавку збору її одержали при застосуванні Р₆₀К₃₀ і посіві на цьому фоні насінням обробленим ризоторфіном, а також при внесенні N₆₀Р₆₀К₃₀ та проведенні у цьому варіанті позакореневого підживлення «Мікомом» у фазу формування бобів.

7. Вміст сирого білку в зерні сої під впливом досліджуваних норм добрив практично не змінюється за виключенням варіанту, де на фоні N₆₀Р₆₀К₃₀ у фазу формування бобів проводили позакореневе підживлення «Мікомом». Збільшення, порівняно з неудобреним контролем, становить 2,6%.

8. Максимальна кількість сирого білку міститься у фазу 50% наливу бобів, у подальшому вона дещо зменшується. Біологічна повноцінність білку зерна сої практично не залежить від внесених добрив і досягає максимуму у період повної стиглості зерна. Збір сирого білку при застосуванні добрив, порівняно з неудобреним контролем, збільшувався на 14,5 - 30,9%. Максимальним він виявився у варіантах розрахункової дози добрив, та застосуванні N₆₀Р₆₀К₃₀ з проведенням на цьому фоні в період формування бобів позакореневого підживлення «Мікомом».

9. Кількість незамінних і лімітуючих амінокислот у сухій речовині зерна сої при внесенні добрив, порівняно з неудобреним контролем, дещо збільшується і перш за все при застосуванні N₆₀Р₆₀К₃₀ та розрахункової дози. Сума лімітуючих амінокислот в сухій речовині збільшується від фази 50% наливу бобів до повної стиглості зерна на 10,1% у т.ч. за рахунок метіоніну - 49,4%.

10. Винос соєю елементів живлення (надземна маса + зерно) при внесенні добрив збільшується, порівняно з неудобреним контролем, по азоту на 25,5 - 30,2%, фосфору на 15,2 - 33,0%, а калію на 18,9 - 20,6%. На формування однієї тони зерна і відповідної кількості надземної маси в умовах зрошення неудобрена соя витрачає азоту 48,8, фосфору 17,2, калію 65,1 кг, а удобрена (N₆₀Р₆₀К₃₀) відповідно 53,1; 19,9 та 68,1 кг.

11. Максимальний стабільний врожай зерна зрошувана соя формує при застосуванні розрахункової дози добрива. Прибавка врожайності, порівняно з контролем, становить 4,4 ц/га. Практично таке ж підвищення 4,1ц/га забезпечує внесення фосфорно-калійного добрива (Р₆₀К₃₀) при посіві на цьому фоні інокульованим ризоторфіном насінням сої.

12. Внесення розрахункової дози добрива при вирощуванні сої в умовах зрошення забезпечує одержання максимального рівня рентабельності - 185%, а при інших системах удобрення, які вивчали в досліді, він не перевищував 156% і був одержаний при внесенні Р₆₀К₃₀ та посіві на цьому фоні насінням, інокульованим ризоторфіном. Коефіцієнт енергетичної ефективності в цих варіантах становить відповідно 1,9 та 2,1.

13. При вирощуванні сої в умовах зрошення на темно-каштановому ґрунті норми мінерального добрива рекомендується встановлювати розрахунковим методом, який базується на даних фактичного і оптимального вмісту елементів живлення у ґрунті та виносу їх запланованим урожаєм. Якщо дані вмісту елементів живлення в ґрунті відсутні, то доцільно вносити фосфорно-калійне добриво (Р₆₀К₃₀) і проводити посів сої насінням інокульованим ризоторфіном.

Література

1.Філіп'єв І.Д., Гамаюнова В.В., Влащук О.С., Рищук Є.М. Ефективність розрахункової дози мінеральних добрив під сою в умовах зрошення // Вісник аграрної науки південного регіону. - Міжвідомчий тематичний науковий збірник. Сільськогосподарські та біологічні науки, Одеса, 2001.- Вип. 2. - С. 248-250. (Обробка і узагальнення даних. 75% авторства).

2.Філіп'єв І.Д., Гамаюнова В.В., Підручна О.В., Влащук О.С., Рищук Є.М. Вплив добрив на показники родючості ґрунту, міграцію нітратів з орного шару і екологічну чистоту рослинницької продукції // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв, 2001. - Вип. 3. -С. 40-45. (Узагальнення даних. 80% авторства).

3.Філіп'єв І.Д., Влащук О.С., Рищук Є.М. Урожай і якість зерна зрошуваної сої залежно від добрив // Агрохімія і ґрунтознавство. Ґрунтознавство і агрохімія на шляху до сталого розвитку України. Книга третя. - Харків, 2002. - С. 298-299. (Аналіз та оформлення матеріалів. 75 % авторства).

4.Філіп'єв І.Д., Влащук О.С., Рищук Є.М. Вплив добрив на вміст олії та амінокислот в зерні зрошуваної сої // Таврійський науковий вісник. - Херсон: Айлант, 2002. - Вип. 21. - С. 16-19. (Експериментальна частина, обробка даних. 75% авторства).

5.Філіп'єв І.Д., Гамаюнова В.В., Рищук Є.М.. Витрати елементів живлення зрошуваною соєю на формування врожаю // Таврійський науковий вісник. - Херсон, 2003. - Вип.26. - С. 61-64. (аналіз та оформлення матеріалів. 75 % авторства).

6.Філіп`єв І.Д., Драчова Н.І., Рищук Є.М. Вміст амінокислот у зерні зрошуваної сої залежно від фази його стиглості та метеорологічних умов року // Таврійський науковий вісник. - Херсон: Айлант, 2003. - Вип. 28. - С. 40-43. (узагальнення даних. 70% авторства).

7.Филипьев И.Д., Гамаюнова В.В., Рыщук Е.Н. Влияние удобрений на урожай и качество зерна орошаемой сои на юге Украины // Вісник аграрної науки Південного регіону. - Одеса, 2003. - Вип. 4. -- С. 168-171. (експериментальна частина. 80 % авторства).

8.Рищук Є.М. Вплив мінеральних добрив на формування бульбочок на коренях зрошуваної сої // Таврійський науковий вісник. - Херсон: Айлант, 2004. - Вип. 30- С. 185-187.

9.Рищук Є.М. Вплив добрив на врожай зерна зрошуваної сої та вміст у ньому білка і олії // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених і спеціалістів з проблем виробництва зерна в Україні (5-6 березня 2002р.). Дніпропетровськ, 2002. - С. 87-88.

10.Филипьев И.Д., Гамаюнов В.Е., Рыщук Е.Н. Влияние удобрений на содержание тяжелых металлов в семенах орошаемой сои и биологическую полноценность белков // Материалы ХІV международной научной конференции. - Херсон, 2002. «Экологические основы онтогенеза природных и культурных сообществ в Евразии». - Херсон: Айлант, 2002. - С. 132-134. (Експериментальна частина, обробка даних. 80 % авторства).

11.Рыщук Е.Н. Содержание аминокислот и биологическая полноценность белка семян орошаемой сои в зависимости от фаз их спелости // Материалы международной научной конференции молодых ученых «Актуальные проблемы земледелия в начале нового тысячелетия и проблемы их решения». Сборник научных трудов Института земледелия южного региона «Актуальные проблемы эффективного использования земель». - Херсон, 2002. - Вып. 3. - С. 51-53 (экспериментальная часть).

12.Снеговой В.С., Малярчук Н.П., Рыщук Е.Н. и др.. Выращивание сои на юге Украины // Методические рекомендации. - Херсон: Айлант, 2003. -20с. (експериментальна частина. 80 % авторства).

13.Філіп'єв І.Д., Драчова Н.І., Рищук Є.М. Вплив добрив та умов вегетації рослин на вміст амінокислот в зерні зрошуваної сої // Проблеми та перспективи розвитку зрошуваного землеробства на півдні України. - Херсон, 2003. - С. 29-31. (Обробка даних. 80 % авторства).

14.Малярчук Н.П., Заверюхин В.И., Рыщук Е.Н. Технология выращивания сои // Методические рекомендации. - Херсон, 2004. -19с. (експериментальна частина. 75 % авторства).

15.Філіп'єв І.Д., Гамаюнов В.Є. Драчова Н.І., Рищук Є.М. Раціональна система удобрення зрошуваної сої // Каталог наукових розробок, що рекомендуються до впровадження в аграрному секторі. -Херсон, 2005. -20с.

16.Рищук Є.М. Удобрення сої // Методичні рекомендації по ефективному використанні добрив. -Херсон, 2005. - С. 16-22.

Размещено на Allbest.ru