Вплив різних джерел забруднень на екологічний стан природних компонентів території Краснокутського району

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив різних джерел забруднень на екологічний стан природних компонентів території Краснокутського району

1. Характеристика джерел забруднення

В екологічному відношенні Краснокутський район, на сьогодні, один з найбільш благополучних районів на території Харківської області. Майже шоста частина території району зайнята лісами, є три лісництва, загальна площа яких складає більш як 17 тис. га [2].

На території району знаходяться такі природні об'єкти: природний регіон місцевого значення, що оточує райцентр і території навколо нього, де знаходиться національний парк, що вважається, з точки зору екологів, перспективною територією.

Сучасна структура промисловості Краснокутського району характеризується високою питомою вагою переробних підприємств. Обсяг виробництва переробних підприємств у загальному обсязі промислових підприємств району становить 95%.

В районі відсутні види промислової діяльності, які зорієнтовані в основному на випуск продукції кінцевого споживання: виробництво деревини та виробів з неї і легка промисловість. Поступово знижується рівень продукції, відвантаженої на бартерних умовах. За 2002 рік він скоротився на 38% проти 2001 року [17].

Але разом з тим ще повільніше поліпшується фінансовий стан багатьох підприємств, що є перешкодою для економічного зростання, не зменшується кредиторська та дебіторська заборгованість підприємств, близько половини яких є збитковими.

Промислове виробництво все ж продовжує зростати високими темпами. В 2002 році промисловим комплексом району виготовлено промислової продукції у діючих цінах на суму 2954,7 тисяч гривень. У 2003 році ця сума збільшилась і становить 8918,3 тисяч гривень.

Переробкою сільськогосподарської продукції в районі займається:

- 11 пекарень;

- 17 олійниць;

- 4 лінії по виробництву макаронних виробів;

- 6 крупорушок;

- 8 млинів;

- 1 консервний цех;

- 1 лінія по розливу безалкогольних напоїв та оцту;

- 1 соєва фабрика « Гроно»;

- 1 підприємство по переробці молока.

Мурафський цукровий завод збільшив обсяги виробництва. Результати проведеного контролю на підприємстві ВАТ (Мурафський цукровий завод) показали, що кількість джерел, підлягаючих контролю, у 2002 році зменшилась на одне джерело. При проведенні контролю потужність викиду шкідливих речовин, що викидаються в атмосферу, виявленні не значні розбіжності показників у порівнянні з показниками ГДВ [18].

Контроль проведено частково прямими вимірами, частково розрахунковими методами.

Валовий викид шкідливих речовин залишився в межах ГДВ. На території заводу необхідно забезпечити демеркурізацію люмінесцентних та ртутьвміщуючих ламп.

В районі діє 69 фермерських господарств, які використовують 5,2 тис. га фермерських угідь. Тільки за 2002 рік свою діяльність зареєстрували 3 фермерських господарства, 4 товариства з обмеженою відповідальністю.

Реформування аграрного сектора супроводжується подальшим розвитком інфраструктури аграрного ринку, нарощуванням обсягів реалізації сільськогосподарської продукції через біржі, впровадженням ринкових механізмів у системі забезпечення села матеріально-технічними ресурсами.

Станом на 18.02.2003 року по господарствам Краснокутського району розроблена структура посівних площ. Загальна площа ріллі становить 63411 га в тому числі площа зернових культур становить 30590 га, кормових - 6436 гата чорний пар - 12322 га.

Аналіз та оцінка стану галузі тваринництва в районі свідчать, що за останні роки виробничі і економічні показники в цій галузі значно погіршились.

У багатьох господарствах має місце низький рівень організації і управління виробництвом, незадовільна кваліфікація керівників та фахівців. В кінцевому результаті - усе це призвело до низької продуктивності тварин, зростання собівартості продукції і, як наслідок, до збитковості виробництва.

В 2002 році по галузі тваринництва йде спад виробництва продукції по обліковому колі. Валовий надій молока знизився на 600т і в порівнянні з 2001 роком склав 3800т. Ще знизилася продукція тварин. Удій на одну корову складає 2070 кг, що на 248 кг менше з рівнем минулого року. Середньодобові прирости великої рогатої худоби складають 276 г., свиней - 174 г., яєць на курку одержали 191 штуку. Господарства налічують на 2002 рік 5086 голів великої рогатої худоби, 3499 голів свиней, 40,5 тисяч голів птиці.

На сьогодні, нажаль, заплановані роботи по збільшенню поголів'я тварин не виправдовують своїх можливостей, про що свідчать дані останніх років.

В атмосферне повітря в Краснокутському районі, порівняно з багатьма іншими районами області, менш забруднене, так як на території району незначна кількість промислових об'єктів, що дуже забруднюються. Щільність викидів в атмосферу за рік по району становить 100 - 500 кг на м^2.

Як відомо, досить негативного впливу на природу завдають промислові відходи, але в Краснокутському районі щільність накопичення промвідходів невелика порівняно з іншими районами області і становить 1 - 5 т/км².

На полігоні захоронення твердих побутових відходів в районі відведено 0,5 - 2,5 га землі, що є найменшим показником по області [11].

Стан забруднення приземного шару атмосфери в Краснокутському районі екологами розцінюється, як середній, а подекуди й низький.

Води річки Мерло, що перетинає територію району майже посередині вважаються досить чистими, тоді як ступінь забруднення поверхневих вод за гігієнічною класифікацією (господарсько-питне водокористування) та культурно-побутовим водокористуванням на даній території характеризується як помірне.

Узагальнені скиди забруднюючих речовин у районі згідно з УПЯ, становить менше 10 млн. метрів кубічних. Водокористувачами в смт Краснокутськ скидується забруднюючих речовин 1 - 10 млн. м³, але на периферії району Пархомівським цукровим заводом забруднюючих речовин в води району викидається 50 - 100 млн. метрів кубічних за рік [6].

Радіаційний показник на території Краснокутського району не найкращий, що пов'язано з численною кількістю газопромислів на його території. Середній максимальний рівень потужності експозиційної дози мега-випромінювання становить 13 - 14 мкР/рік.

В Краснокутському районі значне місце мають такі небезпечні явища які завдають чималої шкоди господарству, як зсуви. Зосереджені вони в основному в районі Краснокутська і близько розташованих територіях. Більшість зсувів перебуває в стадії активного зсувного процесу і характеризуються як екстремальна ситуація та суттєвий ризик, що свідчить про значну підтопленість територій, чи надто зволожені пласти ґрунту.

На даний період в районі, а також в селищі Краснокутськ мають місце несанкціоновані, стихійні і неконтрольовані звалища відходів (побутові та інші відходи). В деяких багатоповерхових будинках стоять незаповнені ящики і контейнери для сміття, а звалища знаходяться в байраках і лісосмугах.

Стан здоров'я населення характеризується такими показниками:

- природний рух населення має від'ємний характер (10,3 померлих на 1 народжуваного);

- смертність в 2,5 рази перевищує народжуванність;

- за 2002 рік показник малюкової смерті вищий, ніж по області і складає 20,57 проти обласного показника 10,68 на 1 тис. народжуваних живими;

- зростають показники захворюванності. Кожен дорослий житель району в середньому має більше 3 хвороб, а дитина майже 2;

- найбільшу стурбованість викликають злоякісні новоутворення, які майже в 50% випадків виявляються в занедбаних стадіях;

- залишається високою питома вага деструктивних форм туберкульозу - 63% при середньообласному - 45%;

- первинний вихід на інвалідність складає 51,7 чоловік на 10 тис. працездатного населення при середньому обласному 42,9 чоловік на 1 тис. працездатного населення.

Медичну допомогу жителям району забезпечує центральна районна лікарня і мережа закладів первинної медико-санітарної допомоги - 24 фельдшеро-акушерських пункти, 2 сільські лікарні - амбулаторії (Качалівська, Дублянська), Городянська амбулаторія медицини та 4 дільничі лікарні (Колонтаївська, Пархомівська, Мурафська, Констянтинівська) на 10 ліжок кожна.

Фінансування охорони здоров'я Краснокутського району в цілому відповідає сучасним вимогам і знаходиться на середньообласному рівні, але нерівномірний розподіл фінансів на першу медико-санітарну допомогу в розрізі сільських рад і відсутність керованого лікування призводить до неефективного їх використання, про що свідчить стан здоров'я сільського населення.

Метою подальшого розвитку системи надання медичної допомоги жителям району є підвищення ефективності використання ресурсів охорони здоров'я, поліпшення доступності та якості медичної допомоги, залучення до справи охорони здоров'я місцевої громади.

З метою удосконалення організації надання медичної допомоги населенню Краснокутського району, управлінням охорони здоров'я розроблено пропозиції по кожній сільській раді [17].

Взагалі роботу екологічної служби Краснокутського району можна оцінити як недостатню, так як для подолання хоч поки що не дуже значних, але все таки проблем, службою приділяється замало уваги для їх подолання.

промисловість флора фауна забруднення

2. Екологічні дослідження геологічної структури та рельєфу як складових формування стану довкілля

Вся територія Краснокутського району розташована в межах центрального грабена Дніпровсько-Донецької западини. Кристалічний фундамент, який залягає на глибині 10-15 км формувався протягом архею та протерозою. Він представлений гранітами, кварцитами, гнейсами, кристалічними сланцями. З початку піздньодевонської ери в центральному грабені ДДЗ почали накопичуватися осадочні породи, які є продуктами руйнування кристалічних порід північно-східного схилу Українського щита.

Товща осадочних порід, що залягає на фундаменті представлена відкладами палеозою, мезозою і кайнозою.

У геологічній будові району беруть участь породи, починаючи з докембрійських і закінчуючи четвертинними відкладами [2].

В докембрії виділяють три етапи його розвитку: ранньогеосинклінальний, орогенний, пізньоорогенний.

Докембрійські відклади складені петрографічно неоднорідними породами: гнейсами різного складу, гранітами, амфіболітами.

Палеозойські відклади представлені породами девону, карбону і пермі, які залягають на великих глибинах.

Мезозойські відклади виражені нижнєтріасовими, юрськими і крейдовими породами.

Тріасові відклади складені сірими і зеленувато-сірими пісковиками з прошарками глин і вапняків.

Юрські відклади представлені трьома відділами і літологічно виражені глинистими і піщано-алевритовими породами, які залягають на глибині близько 1000 м.

Крейдові відклади представлені нижнім і верхнім відділами до яких відносяться континентальні строкатосірі піщано-глинисті відклади та глауконітові піски і потужна крейдово-мергельна товща.

Кайнозойські відклади виражені породами палеогену, неогену і четвертинної системи.

Палеоген розповсюджений по всій території району і представлений переважно піщано-глинистими породами.

Відклади четвертинної системи покривають більш давні відклади. На підвищених ділянках рельєфу в підошві четвертинних відкладів залягають бурі глини. Покриваються ці глини трьома ярусами лесовидних суглинків, розділених похованими ґрунтами.

В орографічному відношенні територія району знаходиться в межах Полтавської рівнини. Полтавська рівнина утворилася в неогені. Тут переважають висоти від 150 до 200 метрів (максимальна відмітка - 216 на південь від селища Бірки). Від Середньоросійської височини через Полтавську рівнину і далі по Донецькій височині проходить головний вододіл Харківської області - між басейнами Дніпра та Дону. На вододілі беруть свій початок Мерла, Коломак, Мжа, Орчик, Берестова, Оріль, Берека та інші ріки, які ділять рівнину на ряд водолільних просторів. Їх поверхні - це залишки неогенової алювіальної-озерної рівнини, тому вони характеризуються плоским або слабо хвилястим рельєфом. Тут чітко виділяються навіть невеликі форми рельєфу: давні антропогенні курчаки - могильники висотою від 2 до 6 метрів або характерні для наших місць стопові блюдця - поди діаметром від 10 до 80 метрів, глибиною 1-2 метри, що утворились на місцях просадки лесових порід. на схилах межиріч переважає яружно-балковий рельєф, а в місцях, де ріки підмивають високі береги, розвиваються зсуви [2].

В межах Краснокутського району є декілька водоносних горизонтів. По-перше, це водоносні горизонти у пісках полтавського ярусу і в четвертинних відкладах.

Полтавський водоносний горизонт. Цей горизонт відноситься до пісків полтавського ярусу, поширених тільки на водорозділових просторах. У долинах річок повністю відсутні. Породи, які поглинають воду представлені пісками, переважно дрібнозернистих, середньої потужності 15-20 м. Цей водоносний горизонт має порівняно невелику водомісткість. Для централізованого водозабезпечення Полтавський горизонт не використовується.

Харківський водоносний горизот. Глибина залягання горизонту сягає 20-160 м. Водовміщуючі породи представлені зеленувато-сірими мілко-зернистими і тонкозернистими глауконіто-кварцевими пісками і піщаниками. Потужність водовмістких порід складає 4-30 м.

Крім вищесказаних водоносних горизонтів існують і інші, але вони мають менше практичне значення через невелику площу. Таким чином, внаслідок порівняно низької водомісткості водоносних горизонтів, вони не мають практичного значення для централізованого водозабеспечення.

Головним водоносним горизонтом, має найбільше практичне значення у водопостачанні, є Канево-бучатський водоносний горизонт. Дебіт свердловини коливається в широких межах від 2 до 25 м³ на рік, частіше 10-15 м³ на рік. За якісною оцінкою цього горизонту вода добра, мінералізація не перевищує 0,7 г/л.

Нижньокрейдовий водоносний горизонт представлений різнозернистими пісками з гравійними зернами кварцу.

Потужність водоносного комплексу складає близько 80 м. Глибина залягання цього комплексу 650-700 м. Характер водоносного комплексу - напірний. Висота напору 600-650 м. Статистичний рівень води знаходиться на глибині 54 м. Дебіт свердловин коливається в межах 15-18м³ на рік. За хімічним складом вода гідрокарбонатна кальцієво-натрієва з мінералізацією 0,6 г/л і має оцінку добре.

Територія Краснокутського району за характером рельєфу можна розділити на дві основні частини. До першої можна віднести територію з більш підвищеним рельєфом, туди відноситься підняття межиріч та їх схили, в різному ступені розчленовані балками та ярами. Другу частину складає територія зі зниженим рельєфом.

Основними формами рельєфу на території Краснокутського району, як і всієї Харківської області виступають з одного боку річкові долини та балки, з другого - розділяючі їх межиріччя, створені дією ерозійно-денудаційних процесів за час континентального розвитку території. Форми рельєфу ускладнені ярами, зсувами, конусами виносу, техногенними утвореннями і т.д.

Балки розвинуті по всій території району. Однак, густота балочного розчленування, глибина врізання та форма балок істотно відрізняються в межах різних геоморфологічних рівнів. Найбільш складний і насичений характер в межах району має балочна сітка річки Мерла з притоком Мерчик. Загальні зниження поверхні - з півночі на південь в сторону заплави річки Мерла.

Яри на території району розвинуті нерівномірно. Можна виділити три найбільш розповсюджені типи ярів:

- донні;

- вершинні;

- схилові.

Що стосується яроутворень, то необхідно сказати, що ділянки, зайняті ярами повинні бути цілком виключені з забудови, а ерозія схилів не припиняється і дотепер, захоплюючи орні землі. Тому, боротьба з яроутворенням стає однією з нагальних проблем [4].

Крім перерахованих природних форм рельєфу на території Краснокутського району можна виділити цілий ряд антропогенних форм.

З господарською діяльністю людини пов'язані техногенні форми рельєфу: кар'єри, виїмки і ями, різноманітні насипи, зсуви.

Зсуви в основному зосереджені в районі Краснокутська і близько розташованих територіях. Більшість зсувів перебуває в стадії активного зсувного процесу і характеризується як екстремальна ситуація та суттєвий ризик, що свідчать про значну підтопленість територій.

На даний період в районі, а також в смт. Краснокутську мають місце несанкціоновані, стихійні і неконтрольовані звалища відходів (побутові, промислові та інші відходи). Ці звалища знаходяться в байраках та лісосмугах.

На деяких підприємствах відсутня зливова каналізаційна мережа. Зливові стоки розподіляються по рельєфу. Всі ці негативні явища ведуть до забруднення рельєфу.

3. Екологічні дослідження кліматичних показників як фактора формування стану довкілля

Клімат на території Краснокутського району помірно-континентальний, як і по всій території Харківської області. Формується він у результаті взаємодії трьох основних факторів, що створюють клімат: сонячної радіації, циркуляції атмосфери і характеру підстилаючої поверхні. Оскільки коливання висот території району незначні, то варіація клімату тут не істотна.

Радіаційні умови досить однорідні.

Основною повітряною масою, що формується над територією району, є континентальне помірне повітря.

За спостереженням Краснокутської метеостанції середньорічна температура повітря складає +6,5⁰С.

Самим теплим місяцем є липень, середньомісячна температура якого становить +20,2⁰С, самим холодним - січень із середньомісячною температурою -7,3⁰С.

Максимальна річна температура повітря досягає +38⁰С, мінімальна -37⁰С.

Настання весни відбувається, звичайно, у другій половині березня.

Період переходу середньої добової температури повітря через 5⁰С настає 10 квітня, а через 10⁰С - на глибині 20 см - 1 травня.

Тривалість теплого періоду складає 235-240 днів, а холодного 126-130 днів [3].

Перші морози починаються наприкінці вересня, а останні на початку травня. Стійкі морози починаються в першій декаді грудня.

Тривалість безморозного періоду складає 155-160 днів. Середньорічна кількість опадів на території району складає 568 мм, при цьому найбільша кількість їх випадає у літні місяці (у червні, липні), найменша взимку (в січні, лютому) і на початку весни (у березні).

Влітку опади випадають переважно у вигляді злив, з листопада по березень місяць - у вигляді снігу. Найбільша кількість дощових днів визначається у червні і липні (7 - 8 днів). Випадання першого снігу спостерігається в другій половині листопада, а деякі роки з короткою осінню - у середині жовтня. (табл. 1.1) Інколи, влітку, опади випадають у вигляді граду, що призводить до пошкодження сільськогосподарських культур. Також на території району спостерігаються засухи (весною, влітку, восени). Найбільш небезпечні весняні і літні засухи.

Як правило, перший сніговий покрив залягає не тривалий час. Стійкий сніговий покрив установлюється у другій половині грудня і лежить в середньому 85-100 днів (до другої половини березня).

Середня висота снігового покриву, постійно збільшуючись, до кінця лютого досягає 17 см. Середня з максимальних декадних висот снігового покриву за зиму складає 21 см.

Зимою на території району бувають відлиги, через які сніговий покрив тане, і річки поповнюються водою, що в свою чергу призводить до зимового паводку.

Промерзання грунту починається в листопаді. Середня з максимальних глибин промерзання грунту - 81 см. Максимальна глибина промерзання ґрунту 160 см. Сніготанення звичайно починається на початку березня, повний сход снігового покриву приходиться на другу половину березня.

Напрямок вітру (табл. 1.2) на описуваній території міняється впродовж року. З жовтня по квітень переважають вітри східного і південно-східного напрямків. В теплий час року (травень - серпень) переважають вітри західного і північно-західного напрямків. Найбільше кількість днів із заметілями спостерігається в січні - лютому. Середньорічна швидкість вітру дорівнює 2,7 м/с. Найбільш сильні вітри спостерігаються в лютому (3,2 м/с), мінімальні в липні (2,1 м/с). Навесні, східні та південно-східні вітри, які приносять сухе, гаряче повітря, згубно впливають на посіви. Тож однією з кліматичних особливостей Краснокутського району є суховії. Суховії сильно затримують розвиток рослинності, завдаючи величезних збитків сільському господарству. Велику роль у боротьбі з суховіями відіграють полезахисні лісосмуги [6].

Середньомісячні метеорологічні показники

Метеорологічні показники	Місяці
	І	ІІ	Ш	IV	V	VI	VП	VIII	IX	X	XI	ХII	рік
Середньомісячна і середньорічна швидкість вітру в м/сек
	3,0	3,2	3,0	3,0	2,6	2,3	2,1	2,2	2,3	2,7	2,9	2,9	2,7
Середньомісячна і середньорічна кількість опадів в мм
	32	22	32	39	55	79	75	59	39	47	49	40	58
Середньомісячна й середньорічна відносна вологість повітря у%
	84	82,7	80,3	69,7	61,7	66	66,3	66,3	69,7	76	84	85,3	74,3

Метеорологічні показники Краснокутського району

Метеорологічні показники	Місяці
	І	11	Ш	IV	V	VI	VП	VIII	IX	X	XI	XII	рік
Температура повітря у 0С повітря	-7,4	-7,2	-1,6	6,9	14,6	17,7	20,2	18,8	13,8	7,1	0,2	-5,2	6,5
Напрямок вітру (%) і середнє число штилів с св В ЮВ Ю ЮЗ 3 СЗ	9 5 14 21 12 10 14 15 6	7 7 17 23 12 12 12 10 7	7 7 20 25 12 10 10 9 6	9 8 15 21 13 11 11 12 10	11 11 18 15 11 11 9 14 9	11 9 13 15 10 12 13 17 12	13 7 7 11 10 12 17 23 16	12 8 8 9 9 12 20 22 16	9 8 16 14 11 12 14 16 20	5 7 12 24 14 11 15 12 12	7 4 13 24 13 13 15 11 7	6 6 15 23 12 12 13 13 5	9 7 14 19 12 12 13 14 126

Агрокліматичні умови в Краснокутському районі сприяють веденню сільського господарства. Кліматичні умови прекрасно підходить для вирощення на полях Краснокутчини такої технічної культури як цукровий буряк, що, в свою чергу, дав можливість розвиватися тут цукровій промисловості, яка займає провідне місце в економіці не тільки району, а й Харківської області.

4. Екологічні дослідження ґрунтів, що знаходяться під впливом забруднення

Краснокутський район за грунтовими ресурсами поділяється на дві частини, межею між якими є річка Мерла. Сірі лісові грунти (1,3% від площі сільгоспугідь), темно-сірі опідзолені (5,0%) та чорноземи опідзолені (9,8%) поширені переважно на правобережжі. Сформувались ці грунти в минулому під широколистяними лісами, тому характеризуються порівняно низьким вмісто гумусу в орному шарі (від 2,2% в сірих лісових до 4,2% в чорноземах опідзолених), слабокислою реакцією (рН 5,5 - 6,5). Порівняно з чорноземами типовими грунти, представлені вище, мають гірші водно-фізичні властивості - схильні до запливання після дощів, розтріскування в сухому стані, переущільнення після обробітку вологого грунту, тому вимагають більше уваги до строків проведення агротехнічних операцій (підйом зябу слід закінчувати до сезону пізньогосінніх дощів). Позитивною якістю цих грунтів є краща зволоженість в період травень-липень внаслідок додаткових 15 - 30 мм опадів в порівнянні з фоновими чорноземами. Понад 30% опідзолених грунтів знаходиться на схилах, що погіршує їх водний режим і сприяє розвитку ерозійних процесів, обумовлюючи зниження продуктивності на 10 - 45%.

Чорнозем типовий середньогумусовий важкосуглинистий - це основний фон грунтового покриву Краснокутського району (71,2% від площі сільгоспугідь). Вміст гумусу в орному шарі цих грунтів досягає 5,0 - 5,5%, а при полегшенні гранулометричного складу на лівобережжі Мерли знижується до 4,0 - 4,6%. Чорноземи типові поряд з опідзоленими грунтами є найродючішим як в районі, так і в області [16].

Низьку природну родючість мають чорноземи супіщані на пісках (2,5%), поширені вони на лівобережжі р. Мерли. Крім них, значні площі займають лучні алювіальні грунти (2,7%), вони є досить сприятливими для кормовиробництва.

Агропотенціал природної і ефективної родючості грунтів (в чисельнику - грунти без добрив, в знаменнику - при застосуванні добрив і меліорантів)

Грунти	Агропотенціал, ц/га
	Озима пшениця після зайн. пару	Озима пшениця після кукурудзи МВС	Ячмінь	горох	Кукурудза, зерно	Цукровий буряк	Соняшник
Сірі лісові	35/44	24/31	23/40	21/24	40/46	260/380	20/23
Темно-сірі опідзолені	34/43	25/32	24/41	23/26	43/49	280/400	22/24
Чорноземи опідзолені	35/45	24/34	25/42	23/26	42/48	290/400	23/25
Чорноземи типові	33/42	23/33	25/40	22/25	41/48	270/370	21/24

В цілому за параметрами агропотенціалу родючості грунтів Краснокутський район є одним з кращих в Харківській області. Для його реалізації необхідна висока культура землеробства, внесення в оптимальних дозах добрив і меліорантів, використання для посіву насіння кращих репродукцій [8].

Головною проблемою стану земельних ресурсів району залишається деградація грунтів, в першу чергу розвиток ерозійних процесів, наслідки порушення технології вирощування сільськогосподарських культур та структури сівозмін, розорюванням земель на схилах, наявністю просапних культур в грунтозахисних сівозмінах. Землі області в зоні впливу промислових підприємств, великих міст та автошляхів зазнають аеротехногенного забруднення важкими металами. До погіршення стану грунтів призводить несанкціоноване розміщення відходів, випадкові забруднення земель нафтопродуктами.

В протиерозійному комплексі важливе місце займають агротехнічні заходи, направлені на запобігання ерозії - контурна система вирощування сільськогосподарських культур [12].

На земля з підвищеною ерозійною небезпекою застосовують спеціальні грунтозахисні сівообороти, які дозволяють розв'язувати певні задачі:

1. зменшення частому основного грунту;

2. збільшення вмісту органічних речовин в грунті;

3. використання захисних властивостей наземної частини сільськогосподарських рослин.

Важливим елементом протиерозійного комплексу є і лісомеліоративні заходи.

Сільське господарство, в свою чергу, також посилає антропогенний тиск на грунт. Використання важких машин і активних механізмів прискорюють процес деградації грунтів - деструктирізацію, дегуміфікацію, ущільнювання, на схилах посилюються ерозійні та оповзневі процеси. Зниження запасів та інтенсивна обробка призводять до зменшення чисельності і різноманітності грунтової фауни і мікрофлори.

Все це сприяє активізації процесів деградації грунтового покриття майже на всій сільськогосподарській території.

Для зниження негативних наслідків необхідне здійснення ряду заходів: організаційних, агротехнічних, гідротехнічних, фітомеліоративних та інших. Їх реалізація досягне бажаного ефекту лише в тому випадку, якщо вони будуть виконані повністю, сукупно, а не частково і уривчасто.

Забруднення грунтів відбувається різним шляхами: у вигляді атмосферних опадів, надходженням з грунтовими водами, внаслідок хімізації сільського і лісового господарства, за рахунок комунальних відходів, відвалів, звалищ будівельного сміття і т.д.

В загальній проблемі охорони природи і раціонального використання природних ресурсів найважливіше місце займає охорона грунтів від хімічного забруднення, рекультивація забруднених земель. Будь-яка шкода, яка наноситься грунту - є невід'ємною частиною біогеоценоза, що негативно позначається на всьому комплексі природних умов території. У випадку промислового забруднення важкими металами і бензипиреном, які надходять з газопиловими викидами, основне накопичення токсикантів локалізується в районі дії джерела викидів, на відстані 1-10 км. Викиди автотранспорту виявляються на відстані 200-500 м від автодороги.

Саму велику загрозу для грунтів і всієї біосфери представляє забруднення земної поверхні промисловими та побутовими відходами, транспортом, добривами та пестицидами, речовинами, які добуті з надр землі, при добуванні корисних копалин.

Промисловість району негативно впливає на стан грунтів (в основному це цукрові заводи).

На території заводу знаходиться транспортний цех, який обладнано стаціонарним зварювальним постом. Використовуються електроди марки АНО - 3, АНО-4. Недопалки електроду складуються разом з брухтом чорних металів, що в свою чергу веде до забруднення грунтів важкими металами.

Під час роботи механічної майстерні утворюються відходи:

пил абразивно-металевий з заточувальних верстатів;

залишки кругів абразивних;

стружка сталева;

відпрацьовані мастила.

Всі ці відходи вивозяться на звалище, що також веде до забруднення грунту.

Відходами виробництва на майданчику зберігання ПММ є незначна кількість піску, забрудненого нафтопродуктами. При випадкових розливах нафтопродуктів забруднюються грунти [17].

Екологічну оцінку стану грунтів Краснокутського району можна оцінити як незадовільну, так як ступінь ерозійної небезпеки в районі надзвичайно високий. Також в даному окрузі значне місце займають такі негативні явища, як зсуви, які завдають чималої шкоди господарствам. Хоча в свою чергу саме господарство та промисловість негативно впливають на стан грунтів.

Важкі метали негативно впливають на грунти. Вони потрапляють до них різними шляхами: в якості примісей з мінеральними добривами, внаслідок повітряного забруднення промисловими, газоподібними відходами. Особливо значні концентрації важких металів знаходяться в землях прилеглих до промислових підприємств.

Накопичення важких металів в грунтах можна призвести до їх отруєння, і грунти автоматично випадають із землекористування. Причому лікування отруєних грунтів надто дорогоцінна процедура, далеко не завжди закінчується успіхом.

Грунт являється універсальним нейтралізатором хімічних забруднюючих речовин самої різної природи. Але протекторна роль грунтів не безмежна. При глибокому порушенні біоценотичних зв'язків грунт втрачає здатність до самовідновлення.

5. Екологічні дослідження флори та фауни, що потерпають від забруднення

Рослинність. Територія Краснокутського району розташована в лісостеповій зоні. Тут переважає лісова, лучно-степова та степова рослинність.

В умовах річної заплави на середніх рівнях відбувається випас худоби, який призводить до швидкої зміни лугової рослинності, що в свою чергу призводить до зменшення продуктивності та впливає на якість лугових травостоїв.

Площа сільськогосподарських угідь 104 тис. га із них: ріллі - 63,3 тис. га, зрошувальних земель - 1,6 тис. га, пасовищ - 5,5 тис. га.

Район має дуже багаті земельні ділянки, які придатні для вирощування ряду цінних сільськогосподарських культур: озимої пшениці, соняшника, кукурудзи, проса, вівса, гречки, помідорів, огірків, моркви, капусти, кормових та цукрових буряків. Із плодових багаторічних насаджень розповсюджені: яблуні, груші, слива, вишні, малина, смородина, аґрус та полуниця.

18 тис. га або 14% території району мають листяні та хвойні ліси. Санітарний стан лісів потрібно поліпшувати за допомогою лісогосподарських заходів, так як на території лісів виявлено багато сухих дерев. А з накопиченням в лісах сухих дерев листяні та хвойні ліси втрачають захисні функції [5].

Дуже важливою та основною функцією лісів є лісова рекреація.

Крім екологічних, природоохоронних, заповідних та рекреаційних задач, які виконуються лісами, їх використовують для лісогосподарських цілей - отримання деревини та продуктів побічного використання.

Дуже багато різних видів рослин вирощують на території Краснокутського дендропарку. Рослини були завезені сюди із Японії, Китаю, Західної Європи, Північної та Південної Америки. В центрі парку росте сріблястий канадський клен, американська плакуча верба та гінкго двулопастий. Останньому близько 1000 років, воно середньої величини, його висота перевищує 15 метрів.

Найбільш цікавим в господарському і декоративному відношенні хвойними породами акліматизованими в Краснокутському дендропарку являється піхта бальзамічна, піхта Лоуа, піхта Фразера та ін.

Із Карпат в дендропарк була завезена піхта біла європейська, старі дерева якої збереглися до нашого часу. На батьківщині дерева піхти білої сягають 50-60 метрів висоти. В умовах дендропарку дерева виросли до 25 метрів.

Також на території парку знаходяться: піхта кавказька та піхта сибірська.

Вічнозелені дерева родини соснових представлені родом тсугових.

Найбільш поширена на території парку ялина звичайна. В умовах парку ялина звичайна показала себе витривалою та швидко ростущою. На території дендропарку вирощують ялину сербську, ялину колючу, ялину Етельмана, ялину білу, ялину східну та ялину шероховату.

На територій парку ростуть декілька цікавих видів хвойних із роду сосни. Найбільш гарна із всіх видів сосни - сосна Веймутова. Це цінна декоративна порода.

По схилу балки ростуть дерева сосни Кримської, завезеної сюди з Кримської Айли. З Сибіру сюди була завезена сосна кедрова. Ці дерева використовують для озеленення вулиць. Деревина цього дерева застосовується для виготовлення олівців та різних дрібних робіт.

Родина кипарисових також має декілька видів, достатньо витривалих для вирощування на Харківщині. Один з них - туя західна. На території парку росте з 1809 року. Зараз туя західна - одна з найбільш поширених рослин парку нашої країни. Тільки в Краснокутському дендропарку нараховується більш як 130 екземплярів туї західної. Вона застосовується в суднобудівництві.

Найбільш цікаві форми туї гігантської - колоноподібна та плакуча. Ці дерева відрізняються дуже цінною деревиною, але росте вона тільки в умовах достатнього зволоження.

Близький родич туї західної - біота східна.

З листя опадаючих рослин цікавою є тополя канадська, прислана в 1805 році в подарунок Харківському університету з нагоди його відкриття. Це дерево росте дуже швидко.

На території парку росте діброва горіха манчжурського, який дає високомаслянисті горіхи. Широко використовується на Україні в парковому будівництві, а також для розведення в лісових культурах та полезахисних лісосмугах.

Дуже цінний для паркового будівництва бук лісовий (європейський).

Вперше в Україні на території Краснокутського дендропарку був посаджений каркас західний. Це дерево може використовуватися як в парковому будівництві, так і в степовому лісорозведенні, при створенні полезахисних лісосмуг.

Одне з найкращих дерев дендропарку - платан західний. Він був вперше посаджений на території парку. Це дерево використовується для озеленення території.

Є відомості, що переданий в 1805 році Харківському університету, разом з тополею канадською, сріблястий клен став родоначальником всіх сріблястих кленів в нашій країні. Клен сріблястий стійкий до пилу та сажі, використовується для озеленення промислових центрів.

На території парку ростуть дві садово-декоративні форми явора, дуби.

Також дуже цінними являються рослини, що плетуться. Самий цікавий з цієї групи - виноград прибрежний. Ця ліана розводиться на території парку з 1880 року.

Серед екзотів в дендропарку вирізняється арістологія крупно листяна [17].

Тваринний світ. Тваринний світ Краснокутського району різноманітний тваринами, які живуть в лісах, на лугах, на полях та у воді.

В водному середовищі району розповсюджені: вуж, звичайна черепаха, озерна та ставкова жаба та інші. До водної фауни належать: щука, карась, плотва, окунь, короп, товстолобик, лящ. Із птахів у водоймах зустрічаються: качки, кулики, поганки.

В лісі живуть великі парнокопитні тварини. Це лось, олень, дикий кабан. Також зустрічаються заєць, лисиця, куниця, борсук та інші. Із птахів у лісах поширенні: солов'ї, синиці, горобці, ластівки.

До мишоподібних гризунів відносять: байбаки, хом'як звичайний.

У зв'язку з розширенням транспортних шляхів у лісах відбувається відлякування тварин, що зменшує середовище їх існування. Також відбувається шумове забруднення, що негативно впливає на тваринний світ лісу. Не менш важливим фактором, що впливає на флору та фауну лісу є пожежі. Пожежі призводять до вимирання тваринного та рослинного світу, для відновлення якого потрібно багато зусиль та часу.

До рідкісних та зникаючих видів тварин, що занесені до Червоної книги України відносяться:

1. Птахи: сірий журавель, чорний лелека, білий лелека, яструб, мала біла чапля, чапля.

2. Ссавці: борсук, степовий тхір.

3. Плазуючі: гадюка.

Рідкісні та зникаючі види тварин та рослин, які знаходяться на території Краснокутського району, ретельно оберігаються та відновлюються. Прикладом цього є відновлення популяції бобрів та сірих журавлів (занесених до Червоної книги України) на загатах річки Мерла.

Размещено на Allbest.ru

...