Економіка природоохоронної сфери

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. СПЕЦИФІКА ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

На різних рівнях господарювання (в масштабі суспільства, галузі, підприємства) виникає необхідність вироблення різних показників ефективності виробництва і охорони природного середовища.

Специфіка природоохоронної діяльності полягає в тому, що її ефективність може бути розрахована лише на рівні народного господарства. Це означає, що і відповідний показник повинен бути ефективним не лише з точки зору підприємства або галузі, а насамперед з точки зору народного господарства.

Недоврахування цієї вимоги спричиняє загострення екологічної ситуації. Екологічні ж інтереси підприємств через їх відносне відособлення можуть бути певною мірою відмежовані від інтересів суспільства. Тому відносини між суспільством і кожним трудовим колективом з приводу охорони природи повинні будуватися за принципом: те, що вигідно суспільству, повинно бути вигідно підприємству.

Тоді підприємство буде поставлено в економічні умови, які змушуватимуть ефективно використовувати природні, матеріальні і трудові ресурси з метою найкращого задоволення суспільних потреб.

Орієнтація сучасного підприємства на природоохоронну діяльність зовсім не означає, що з часом будуть забуті економічні показники, але суттєва різниця полягає в тому, що вони не будуть самоціллю.

Проведення природоохоронних заходів у сільському господарстві, як і в інших галузях народного господарства, зокрема в промисловості, вимагає значних капітальних вкладень (одноразові витрати) та експлуатаційних (поточних) витрат.

Зараз потреба в капітальних вкладеннях значною мірою перевищує можливості державного бюджету і витрачати їх слід таким чином, щоб одержати максимально можливу віддачу, дати найбільший економічний ефект.

Тому й виникла необхідність у визначенні економічної ефективності природоохоронних заходів.

До природоохоронних заходів належать усі види господарської діяльності, спрямовані на зниження і ліквідацію негативного антропогенного впливу на навколишнє природне середовище, збереження, поліпшення і раціональне використання природно-ресурсного потенціалу країни, серед них - будівництво та експлуатація очисних та знезаражувальних споруд і устаткування, розвиток маловідходних і безвідходних технологічних процесів і виробництв, розміщення підприємств і систем транспортних потоків з урахуванням екологічних вимог, рекультивація земель, заходи щодо боротьби з ерозією грунту, охорони та відтворення флори і фауни, охорони надр і раціонального використання мінеральних ресурсів та інші.

Природоохоронні заходи повинні забезпечувати:

а) дотримання нормативних вимог до якості навколишнього середовища, що відповідає інтересам охорони здоров'я людей і охорони навколишнього природного середовища з урахуванням перспективних змін, зумовлених розвитком виробництва і демографічними зрушеннями;

б) одержання максимального народногосподарського економічного ефекту від поліпшення стану навколишнього середовища, збереження і більш раціонального використання природних ресурсів.

2. СУТНІСТЬ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ

Економічне обгрунтування природоохоронних заходів провадиться шляхом порівняння економічних результатів цих заходів з витратами, необхідними для їх здійснення з допомогою системи показників загальної і порівняльної ефективності природоохоронних витрат і чистого економічного ефекту природоохоронних заходів.

Загальна ефективність природоохоронних заходів проявляється:

- у сфері матеріального виробництва - приростом обсягу прибутку або зменшення собівартості продукції;

- у невиробничій сфері - економією витрат на виконання робіт і надання послуг;

- у сфері особистого споживання - скорочення витрат - особистих коштів населення, спричинених забрудненням. навколишнього середовища.

Загальна (абсолютна) ефективність природоохоронних витрат визначається як відношення повного річного економічного ефекту від природоохоронних заходів до витрат на їх здійснення. Цей показник використовується при обгрунтуванні першочерговості напрямів капітальних вкладень природоохоронного призначення в територіальному або галузевому масштабі:

Де Ер - повний річний економічний ефект; С - річні експлуатаційні витрати середовища захисного призначення, що викликали цей ефект; К. - капітальні вкладення в будівництво об'єктів середовищезахисного призначення; Ец - нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень середовищезахисного призначення <0,15.

Загальна (абсолютна) ефективність природоохоронних витрат визначається з метою:

а) встановлення народногосподарських результатів витрат на охорону навколишнього середовища;

б) виявлення динаміки ефективності всіх витрат і темпів їх зростання;

в) оцінки ступеня освоєння капітальних вкладень;

г) оцінки галузевих і територіальних пропорцій при розподілі капітальних вкладень;

д) порівняння фактичної і планової ефективності витрат;

е) прийняття рішень про черговість проведення природоохоронних заходів.

Чистий економічний ефект природоохоронних заходів складається з таких величин:

- попередження економічних збитків від забруднення навколишнього середовища, тобто попередження витрат у матеріальному виробництві, в невиробничій сфері і у населення в результаті зниження забруднення навколишнього середовища;

- приросту економічної грошової оцінки природних ресурсів, що зберігаються або поліпшуються внаслідок природоохоронних заходів;

- приросту продукції, що реалізується в результаті більш повної утилізації відходів сировинних, паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів у результаті природоохоронних заходів.

Чистий економічний ефект визначається як різниця між економічним результатом (з розрахунку на рік) природоохоронного заходу і витратами на його здійснення. Цей показник використовується для обгрунтування проектних рішень природоохоронних комплексів або об'єктів, коли порівнювані варіанти неоднакові за своїми соціальними та економічними результатами, а засоби (капіталовкладення) обмежені. В цьому випадку вибирають той варіант, який забезпечує максимальний чистий економічний ефект:

Де р - економічний результат середовищезахисних заходів.

Економічний результат середовищезахисних заходів виражається у розмірах попереджених ними річних економічних збитків від забруднення середовища (Зпоп) і додаткового доходу (ДД) від поліпшення виробничих результатів діяльності підприємства:

Р = Зпоп = ?Д

Попереджені економічні збитки від забруднення навколишнього середовища дорівнюють різниці між розрахунковими розмірами збитків, які мали місце до здійснення заходів (Зпоп1), і залишкових збитків після проведення цих заходів (Зпоп2):

Зпоп = 3поп 1 ± Зпоп 2

Річний приріст доходу від поліпшення виробничої діяльності має місце при утилізації цінних компонентів з відходів виробництва і визначається за формулою:

Де qj - кількість товарної продукції j-го виду (якості), що одержується і реалізується до здійснення середовищезахисних заходів (j = 1, 2 ... n); qi - те ж після їх здійснення (i =1, 2 ... т); ui, uj - оцінка одиниці i - ї (j-ї) продукції.

Порівняльна економічна ефективність природоохоронних витрат визначається мінімальними приведеними витратами, скоректованими за фактором часу. Цей показник використовується при доборі найекономічнішого варіанта за умови досягнення однакових екологічних, соціальних та економічних результатів в усіх варіантах, у межах території, на яку розповсюджується вплив природоохоронного заходу:

Важливим госпрозрахунковим показником роботи підприємства є рентабельність виробництва.

Рівень рентабельності належить до узагальнюючих підсумкових показників діяльності підприємств. Вона відображає як кількісні, так і якісні результати, одночасно відіграючи стимулюючу роль. Розрахунок рентабельності як відношення прибутку (П) до вартості основних фондів і нормованих оборотних засобів (Ф) стимулює підприємство краще використовувати основні фонди, але не враховує того, що цього можна досягнути і за рахунок нераціонального природокористування.

У виробництві беруть участь не лише основні фонди, а й природні, трудові ресурси. Кожне підприємство наділяється землею, водними ресурсаміргощо. Від раціонального використання території залежить ефективність виробництва в усьому народному господарстві. Чим більше розміщено виробничих фондів на певній площі, тим вище за інших рівних умов рівень її використання. Територію, яку не використовують на цьому підприємстві, можна використати з іншою метою.

Рентабельність не завжди враховує і якість навколишнього середовища, яка може помітно змінюватись під впливом виробничої діяльності підприємств інших галузей народного господарства (наприклад, природоохоронних заходів). Вища якість навколишнього середовища (стан повітря, води, грунту тощо) може сприяти тому, що сільськогосподарське підприємство без особливих зусиль за рахунок менших витрат одержуватиме більший прибуток. У випадку ж низької якості середовища може знизитись рентабельність. Як наслідок трудові колективи будуть поставлені в неоднакові умови. Тому виникає необхідність корегувати рентабельність з урахуванням якості середовища.

Тому було б правильніше розрахувати комплексний показник рентабельності (Рк) за формулою:

Де Зб - збитки, що завдаються виробничою діяльністю підприємства; а - додатковий доход від вищої якості природного середовища; р - збитки колективу від зниження якості середовища; ОПР - оцінка природних факторів (земельних, водних та інших ресурсів, якими наділене підприємство для виробництва).

З формули видно, що чим менші природні ресурси має підприємство і чим менша шкода завдається природі, тим вищою буде за інших рівних умов рентабельність.

Якщо на початку діяльності підприємство завдавало шкоду природі, рівну Зі, то через t років, після реконструкції, вдосконалення технології чи екологічної техніки збитки знизились до За.

Це рівнозначно економії частини продукту (ДЗ):

Оскільки З1>З2, функція f(t) буде змінюватись 1 ?f; f?0.

У початковий момент освоєння при f(t) =1, ?3=0; в кінцевий момент освоєння при f(t) =0, ?3=31.

Отже, загальну економічну ефективність капіталовкладень на природоохоронні заходи (Е) можна визначити за формулою:

Де Кв - капітальні вкладення на ліквідацію збитків.

Крім цих основних можна виділити ще кілька додаткових показників, що характеризують раціональність використання тих чи інших природних ресурсів і відображають. Лише проміжні, а не кінцеві результати природоохоронної діяльності, тому не можуть бути застосовані як госпрозрахункові. Мова йде про показники раціонального землекористування - землевіддачу (ЗB) і землемісткість (Зм):

Де Рв - результат виробництва; S - площа ділянки, що-використовується.

Доповнювальною характеристикою до цих двох показників є структура використовуваної площі, яка виражається процентним співвідношенням окремих видів угідь. Важливим показником господарської діяльності сільськогосподарських підприємств сьогодні повинна стати урожайність. одержана з використанням ґрунтозахисних систем землеробства, прогресивних систем зрошення, біологічних засобів захисту рослин.

3. ЕКОНОМІЧНІ, ЕКОЛОГІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ефективність природоохоронних заходів на різних рівнях оцінюється з допомогою показників або результатів - екологічних, соціальних та економічних.

Екологічний результат полягає в обмеженні негативного впливу на навколишнє середовище і поліпшенні його стану і проявляється в зменшенні об'ємів забруднень, що надходять у середовище, та рівня його забруднення (концентрації шкідливих речовин у землі, водоймах, атмосфері, рівнів шуму, радіації тощо), збільшенні кількості і поліпшенні якості придатних до використання земельних, лісових і водних ресурсів, у поліпшенні атмосферного повітря. Соціальний результат полягає в підвищенні рівня життя населення, підвищенні ефективності соціального виробництва і збільшенні національного багатства країни. Соціальні результати виражаються в поліпшенні фізичного розвитку населення і в зниженні захворюваності, продовженні тривалості життя і періоду активної діяльності, поліпшенні умов праці та відпочинку, підтриманні екологічної рівноваги (включаючи збереження генетичного фонду), збереженні естетичної цінності природних ландшафтів, пам'ятників природи, заповідних зон та інших територій під охороною, створенні сприятливих умов для розвитку і росту творчого потенціалу особи і культури, для вдосконалення свідомості людини.

У сучасних умовах можлива лише неповна, часткова оцінка соціальних результатів у грошовій формі. Наприклад, можна визначити приріст валового суспільного продукту і національного доходу внаслідок збільшення періоду активної діяльності населення, але не можна в грошовій формі визначити соціальні результати підтримання екологічної рівноваги, зростання свідомості людини та інші.

Соціальний результат, який можна виразити в грошовій формі, називається соціально-економічним.

Економічний результат полягає в економії або попередженні втрат природних ресурсів, живої та уречевленої праці у виробничій і невиробничій сферах народного господарства і в сфері особистого споживання і виражається в грошовій формі.

Економічне обгрунтування природоохоронних заходів вимагає народногосподарського підходу, який передбачає:

а) повне охоплення всіх соціальних, екологічних і економічних результатів різних варіантів природоохоронних заходів у різних сферах народного господарства як найближчим часом, так і в більш віддаленій перспективі;

б) більш повне охоплення всіх витрат, пов'язаних із здійсненням різних варіантів природоохоронних заходів;

в) врахування фактора часу при оцінці витрат і результатів природоохоронних заходів;

г) міжгалузевий підхід з урахуванням необхідності економії всіх витрат і забезпечення ефективнішого використання природних ресурсів у масштабі всієї території, що розглядається (району, області, країни).

4. ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Економічний механізм, як головний чиннік і інструмент впливу на ефективність природокористування та природоохоронної діяльності України, базується на:

- платності за спеціальне використання природних ресурсів, забруднення та шкідливий вплив на довкілля;

- цільовому використанні коштів, отриманих від екологічних зборів та платежів на ліквідацію джерел забруднення;

- відновленні та підтримуванні природних ресурсів.

Відповідно до діючого законодавства та стратегії екологічної політики держави, перед економічним механізмом природокористування і природоохоронної діяльності стоїть багато завдань.

Головними з яких є: стимулювання природокористувачів та забруднювачів довкілля щодо раціонального та ощадливого використання природних ресурсів, зменшення енерго- і ресурсомісткості одиниці продукції, зменшення шкідливого впливу на довкілля; створення незалежного від державного та місцевих бюджетів джерела фінансування природоохоронних заходів та робіт (за рахунок коштів, отриманих від екологічних зборів та платежів).

Слід зауважити, що ефективний економічний механізм природокористування безперечно має бути важливим складовим елементом соціально-економічної політики держави. На нашу думку, він є сукупністю взаємовідносин держави та суб'єкта господарювання з приводу вилучення обґрунтованої плати за використання природних ресурсів у своїй діяльності з суб'єкта господарювання, що сприятиме здійсненню ефективної природоохоронної діяльності та проведенню невідкладних природовідновлювальних заходів.

Отже, економічний механізм природокористування можна розглянути як взаємозв'язок трьох структурних складових:

а) планування раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля;

б) фінансове забезпечення природокористування;

в) стимулювання раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища.

Сутність планування раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля полягає у:

- встановленні нормативів плати і розмірів платежів за викиди і скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів;

- встановленні нормативів плати і розмірів платежів за використання природних ресурсів;

- впровадженні лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів;

- провадженні лімітів використання природних ресурсів;

- державному програмуванні раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища;

- формуванні кадастрів природних ресурсів;

- проведенні моніторингів запасів природних ресурсів та елементів навколишнього середовища, облік природних ресурсів та природних умов.

Фінансове забезпечення природокористування є можливим при здійсненні наступних заходів:

а) стягнення плати за забруднення навколишнього середовища (екологічні збори, штрафи) та спеціальне використання природних ресурсів (ресурсні платежі);

б) забезпечення між бюджетних відносин щодо розподілу зборів за забруднення навколишнього природного середовища та платежів за спеціальне використання природних ресурсів; формування фондів охорони навколишнього природного середовища та відтворення і раціонального використання природного та ресурсного потенціалу;

в) екологічне страхування;

г) торгівля ліцензіями;

д) відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону природного середовища і раціональне використанняресурсів;

е) удосконалення системи ціноутворення з урахуванням екологічних факторів.

Стимулювання раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища в Україні відбувається шляхом створення умов для надання на пільгових умовах позик для реалізації природоохоронних проектів та можливостей використання природних ресурсів під заставу.

Підсумовуючи вище зазначене, варто відмітити, що впровадження розглянутих чинників впливу на ефективність використання природних ресурсів та здійснення природоохоронної діяльності з метою ефективного використання цих ресурсів на підприємствах має, насамперед, базуватися на збалансованому поєднанні важелів впливу примусового, стимулюючого, обмежувального та компенсаційного характеру.

Саме вони повинні забезпечувати оптимальні умови для раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища. Важливу роль при цьому, відіграватиме реалізація, схвалених Верховною Радою України, Основних засад (стратегії) національної екологічної політики на період до 2020 року.

Адже її метою є «стабілізація і поліпшення стану довкілля України шляхом інтеграції екологічної політики до соціально-економічного розвитку України для гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров'я населення, впровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних екосистем».

5. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ЗБИТКИ. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ЗБИТКІВ

Еколого-економічні збитки відображають можливі народно господарські втрати від природокористування і є сумою додаткових витрат на відтворення і встановлення окремих видів ресурсів у певному регіоні до рівня, якого вони сягали перед здійсненням природоохоронних заходів.

Слід мати на увазі, що збитки - це не реальні матеріальні блага, не створена вартість, а матеріальні блага і вартість, які могли б бути створені в процесі експлуатації навколишнього середовища. Тому збитки - це не частина сукупного суспільного продукту. Збитків зазнають передусім люди. Виходячи з цього, під еколого-економІчними збитками слід розуміти різницю між сукупним суспільним продуктом, який міг би бути одержаний на основі раціонального використання природного середовища, і сукупним суспільним продуктом, одержаним при нераціональному його використанні. Саме недоодержаний сукупний суспільний продукт суспільство змушене- компенсувати. А збитки на рівні госпрозрахункового підприємства можуть проявлятися у витраті ресурсів, збільшенні витрат, зменшенні чистого доходу, отже, слід розмежовувати збитки суспільству і збитки госпрозрахункового підприємства від нераціонального природокористування.

Витрати, спрямовані на компенсацію збитків - непродуктивні, а спрямовані на попередження економіко-екологічних збитків - продуктивні. Перші - «пасивні» витрати. Другі - «активні». Добре, якщо активні випереджають пасивні.

Відношення збитків (З) від нераціонального природокористування у вартісному виразі до всього створюваного суспільного продукту (ССП) - рівень розвитку охорони навколишнього середовища, а також ступінь негативного впливу виробничої діяльності на природу (К):

При цьому К залежатиме від структури ССП. Чим менше екологічно небезпечної продукції виробляється суспільством, тим менше збитків, а отже, і показник К. В ідеалі К>0. Це стане можливим, коли буде створена принципово нова екологічна технологія.

Економіко-екологічні збитки залежать від різного роду факторів, які можуть збільшувати або зменшувати їх.

Чим вищий рівень розвитку продуктивних сил, токсичніший забруднювач, вищий ступінь використання середовища, тим більше збитків буде завдано вибуттям природного ресурсу. Наприклад, інтенсифікація сільськогосподарського виробництва сприяє підвищенню врожайності культур. Звідси збитки від втрат кожного гектара родючої землі будуть з часом зростати.

Збитки залежать і від галузевої структури народного господарства. Так, втрата 1 кВт-год електроенергії для суспільства колись і тепер неоднозначна. Якщо раніше для задоволення енергетичних потреб суспільства добувалось. більше вугілля, газу, то зараз структура енергобалансу інша (збільшується частка гідроатомної енергії).

Збитки залежать також від властивостей самого середовища і ступеня його використання.

В Азовському морі риби більше, ніж в Чорному, її більше в Азовському морі виловлюється. Тому і збитки від зливу однієї і тієї ж кількості нафти з корабля в Азовському морі більші.

Чим триваліший період, протягом якого здійснюється несприятливий вплив на природне середовище, тим більше збитків завдається суспільству.

Велике значення має встановлення конкретного розміру збитків. Методика розрахунку досить недосконала. Економічні збитки завжди є нижчими порівняно з реальними (неврахована частина становить 30-40%). Частина їх не враховується через неможливість при сучасному розвитку економічної науки у вартісній формі виразити всі види натуральних збитків з точки зору витрат майбутньої праці.

Не вироблена також методика визначення збитків, що завдаються земельним водним ресурсам.

В одних джерелах їх пропонують оцінювати за втратами валової продукції, в других - за приведеними витратами на ліквідацію наслідків забруднення і на відтворення втраченої продукції, в третіх - за зміною економічної оцінки забрудненого ресурсу.

Однак загальний розмір економічних збитків, його точний прогноз у майбутньому абсолютно необхідні, - для визначення коштів на заходи з охорони природного середовища в країні, а також для оцінки раціонального природного користування на госпрозрахунковому підприємстві.

В основу методики визначення еколого-економічних. збитків слід покласти оцінку природних ресурсів. Адже, по суті, збитки пов'язані з нераціональним використанням природних ресурсів, а часто і з їх незворотною втратою.

Тому її оцінку слід визначати через ціну відтворення втраченого (або такого, що втрачається) ресурсу. Така оцінка може лягти в основу плати за нераціональне природокористування:

?З = ЕОС - ЕОН

При цьому:

ЕО = ВЗ + ЗбФ

Де Вз - витрати на здійснення природоохоронних заходів; Збф - фактичні збитки, що завдаються господарству і населенню після проведення або через непроведення природоохоронних заходів, у вартісному виразі.

6. МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ЗБИТКІВ

Методи розрахунків, що використовуються при оцінці збитків, зводяться до трьох основних типів:

а) прямого розрахунку (базується на порівнянні показників, що характеризують збитки з умовно чистим контрольним, або еталонним, районом);

б) аналітичні (на основі математичних залежностей, наприклад багатофакторного аналізу, кореляційних залежностей і т. п.);

в) емпіричні (залежність величини збитків від рівня забруднення, отриманої із застосуванням попередніх методів, поширюється на подібні ситуації та об'єкти).

Економічні збитки розраховують у п'яти видах:

- фактичні збитки, тобто втрати або негативні зміни, що виникають від забруднення навколишнього природного середовища і можуть бути оцінені у вартісній формі у звітному періоді;

- можливі, які спостерігатимуться в перспективі через можливе забруднення навколишнього середовища, тобто мають умовно-теоретичний характер;

- відвернені, що становлять різницю між фактичними і можливими збитками;

- ліквідовані - та частина збитків, на яку їх було зменшено завдяки здійсненню природозахисних заходів;

- потенційні - збитки, що можуть бути завдані суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення навколишнього природного середовища.

Економічні збитки від забруднення атмосфери нині розраховуються емпіричним методом.

Якщо вихідними даними забруднення атмосфери є концентрація шкідливих речовин, то обсяг економічних збитків визначають за формулою:

Зб=? Зdз.н. R+? Зdк.г. R+? Зdс.г. S+? Зdпр Ф

Де:

Зdз.н. - питомі збитки, завданні здоров'ю населення, грн. на 1 особу;

R - чисельність населення в зоні впливу підприємства;

Зdк.г. - питомі збитки комунальному господарству, грн;

Зdс.г. - питомі збитки сільському господарству і лісовому господарству, грн;

S - площа сільськогосподарських і лісових угідь, га;

Ф - вартість основних промислово-виробничих фондів, млн. грн.;

Зdпр - питомі збитки промисловості, грн. на 1 млн грн. фондів.

Якщо параметри забруднення атмосфери виражено в тоннах, економічні збитки визначаються за формулою:

За=?f1 f2 Заd Мв

Де:

f1 - коефіцієнт, що враховує розташування джерела викиду і кількість населення, якому завдано збитків;

f2 - коефіцієнт, який враховує наведену висоту викиду;

Заd - питомі збитки від 1 т шкідливої речовини, що надійшла в атмосферу, грн./т;

Мв - маса викиду в атмосферу, т/рік.

Розрахунок розмірів відщкодування збитків за наднормативний викид забруднювальних речовин в атмосферне повітря ведеться на основі розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням розмірів цих викидів і регулювальних коефіцієнтів. Розмір компенсації збитків в одиницях національної валюти визначається за формулою:

Зк=Мі 1,1П Аі Кт Кзі

Де: Зк - розмір компенсації збитків, одиниць національної валюти;

Мі - маса і-тої забруднювальної речовини, викинута в атмосферне повітря понаднормативно, в тоннах;

1,1П - базова ставка компенсації збитків у частках мінімальної заробітної плати (П) за одну тонну умовної забруднювальної речовини на момент перевірки, одиниць національної валюти/тонну;

Аі - безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднювальної речовини;

Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-економічні особливості;

Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднювальною речовиною.

Розрахунок маси наднормативних викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря виконується за формулою:

Мі=0,0036(Vi Ci - Мді) Т

Де: Vi - об'ємна витрата газопилового потоку на виході з джерела (мі/с);

Сі - середня концентрація і-тої забруднювальної речовини (із серії відібраних проб), г/мі, розрахована як середня арифметична;

Мді - потужність дозволеного викиду і-тої забруднювальної речовини для цього джерела, г/с, встановлена дозволом на викид;

Т - час роботи джерела в режимі наднормативного викиду, в год.

Термін роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення. Економічні збитки від забруднення води визначаються за формулою:

Зв=?L Звd Мс

Де: L - коефіцієнт, який враховує розташування джерела викиду та водозабезпеченість регіону;

Звd - питомі збитки від викиду 1т забруднювальної речовини у воду;

Мс - маса викиду у воду, т/рік.

За наявності наднормативних скидів у гідросферу з порушенням водоохоронного законодавства збитки в національній валюті визначаються за форомулою:

Знад = V Т (С Сд) ?(0,003 Аі n) г 10і

Де:

V - витрати поворотних вод, мі/год;

Т - тривалість наднормативного скиду, год;

С - середня концентрація забруднених речовин у поворотних водах, г/мі;

Сд - дозволена концентрація для скиду забруднювальних речовин (ГДС), г/мі;

0,003 - базова ставка відшкодування збитків, у частках мінімальної заробітної платні за одиницю маси речовини;

Аі - показник відносної небезпечності речовин, визначуваний згідно з переліком ГДК шкідливих речовин;

n - величина мінімальної заробітної плати, грн.;

г - коефіцієнт, що враховує категорію водного об'єкта;

10і - коефіцієнт, що враховує розмірність величин.

За самовільного використання води збитки розраховуються за формулою:

Зсв=W Тар

Де: W - об'єми води за самовільного водокористування, мі;

Тар - діючі на час порушення тарифи на воду в одиницях національної валюти за 1мі.

Обсяг економічних збитків від забруднення земельних ресурсів визначається за формулою:

Згр=?g Згрd Мв

Де: g - коефіцієнт, що враховує родючість земельних ресурсів;

Згрd - питомі збитки від викиду 1т забруднювальних речовин на грунт;

Мв - маса викиду на грунт.

Ця формула використовується для підрахунків економічних збитків за використання землі під побутові, органічні відходи; якщо ж відходи пов'язані з небезпечними речовинами, Міністерство використовує методику визначення економічних збитків з урахуванням якості ґрунтів, токсичності речовини та глибини її просочування у грунт.

Основою розрахунків величини збитків від забруднення земельних ресурсів є грошова оцінка конкретної земельної ділянки, яка на підставі Закону України “Про плату за землю” визначається та уточнюється Держкомземом України. Витрати на здійснення заходів щодо зниження чи ліквідації забруднення земельних ресурсів зростають залежно від глибини просочування забруднювальної речовини у співвідношенні 10:3, тобто зі збільшенням глибини в 10 разів витрати для ліквідації забруднення зростають утричі. Всю складність впливу забруднювальних речовин на земельні ресурси зведено до чотирьох груп небезпечності, основою для яких є показники гранично допустимих рівнів (ГДР) та орієнтовно допустимих концентрацій (ОДК) хімічних речовин у ґрунті, мг/кг.

Отже, розмір відшкодування збитків (Рвз) визначається за формулою:

Рвз=А * Гд * Кз * Кн * Шезг

Де: А - питомі втрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, визначені як 0,5 Гд;

Гд - грошова оцінка земельної ділянки до забруднення, грн./мІ;

Кз - коефіцієнт, що характеризує вміст забруднювальної речовини (мі) в об'ємі забруднювальної землі (мі) залежно від глибини просочування;

Кн - коефіцієнт небезпечності забруднювальних речовин.

Коефіцієнт забруднення землі (Кз) визначається за формулою (за Кз<1 він не враховується):

Кз=Озр / Тз Пд Іп

природоохоронний економічний збиток

Де: Озр - об'єм забруднювальної речовини, мі;

Тз - товща земельного шару, що є розмірною одиницею для розрахунку витрат із ліквідації забруднення залежно від глибини просочування та визначається як 0,2м (орний шар);

Пд - площа забрудненої земельної ділянки, мІ;

Іп - індекс поправки до витрат на ліквідацію забруднення залежно від глибини просочування забруднювальної речовини.

У сучасній практиці фінансування витрат на здійснення заходів з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів проводиться за рахунок коштів державного бюджету, підприємств та установ.

За рахунок коштів державного бюджету інвестуються переважно великі природоохоронні заходи загальноцільового призначення: державні програми ліквідації наслідків промислових аварій та стихійного лиха, державні територіальні й галузеві перспективні та поточні плани з охорони й відтворення природних ресурсів, державні плани й кошторис на ведення заповідного господарства в заповідниках, природних парках, пам'ятках природи, заказниках тощо. Підприємства та установи виділяють кошти на охорону та раціональне використання водних ресурсів, повітряного басейну, земель, мінеральних ресурсів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про основні засади (стратегію) національної екологічної політики на період до 2020 року». // Урядовий кур'єр. - 2011. - №24. - С. 9-14.

2. Данилишин Б.М. Економіка природокористування / Б.М. Данилишин, М.А. Хвесик, В.А. Голян. - К.: Кондор, 2010. - 465 с.

3. Дорогунцов С.І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / С.І. Дорогунцов, Т.А. Заєць, Ю.І. Пітюренко та ін..; За заг. ред. д-ра екон. наук, проф., чл.-кор. НАН України С.І. Дорогунцова. - К.; КНЕУ, 2005. - 988 с.

4. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика). Навчальний посібник. - К., 2000. - 310 с.

5. Єпіфанов А.О., Сало І.В. Регіональна економіка. Навчальний посібник. - К.: наукова думка, 2000. - 258 с.

6. Латушкина Е.Н., Сидоренко С.Н. Эффективность использования природных ресурсов как основы комплексной системы управления качеством: Учеб. пособие. - М.: РУДН, 2008. - 320 с.

7. Степанов М.В. Региональная экономика. Учебное пособие. / под ред. М.В. Степанова. - М.: Инфра-М, 2001. - 258 с.

Размещено на Allbest.ru

...