Чорнобиль 27 років потому

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Чорнобиль 27 років потому

Вступ

У 1996 р. виповнилося 100 років від часу відкриття французьким вченим Беккарелем явища радіоактивності.

Відкриття радіоактивного розпаду атомів, якій супроводжується виділенням ядерної енергії, стало початком переходу людства до атомного віку. Але ядерна енергія, яка виявилась, несла людству небезпечні біди.

Початок формування потужного науково-промислового атомного комплексу на території колишнього СРСР поклав створений у Москві (1946 рік) перший в Європі ядерний реактор. Було сформовано союзне атомне відомство - Мінатоменерго (раніше Середмаш) - всесильна, могутня і в достатній мірі одіозна організація.

Серед усіх трагедій, які пережило людство, чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами рукотворного забруднення екологічної сфери, негативного впливу на здоров'я, психіку людей, їх соціальні, економічні і побутові умови життя.

1. Історія чорнобильського регіону

Щоб глибше зрозуміти весь трагізм становища, в яке потрапили мільйони людей, знайти коріння цього всенародного лиха, повернемося трохи до історії чорнобильського регіону і діючої в ньому атомної станції. Чорнобиль - місто Київської області України - розташований на річці Прип'яті при впаданні в неї річки Уж. Він є одним з найстаріших слов'янських міст.

Перші літописні відомості про Чорнобиль належать до 1193 року. У 1362 році він був загарбаний Литвою. Після Люблінської унії 1659 року підпав під владу Польщі. Населення Чорнобиля брало участь у визвольній війні українського народу (1648-1654) під керівництвом Богдана Хмельницького. Після другого поділу Польщі (1793 р.) Чорнобиль у складі Правобережної України возз'єднано з Росією.

У 1923 році утворюється Чорнобильський район. Його центром стає місто Чорнобиль. У районі - 64 населені пункти.

На сході район омивається Київським водосховищем. Розташований у межах Польської низовини. Для поверхні району характерно чергування заплавних лучно-болотних типів місцевості та піщаних горбів та пасм.

На ім'я міста Чорнобиля (до ХІІ ст. Стрежев) була названа і атомна електростанція. все життя і діяльність Чорнобильської АЕС були пов'язані зі своїм ровесником - містом Прип'яттю.

Рішенням технічної ради Міністерства енергетики і електрофікації колишнього Радянського Союзу від 15 березня 1966 року пунктом будівництва Чорнобильського (Центрально-Української - такою була перша назва) АЕС було визначено село Копачі Чорнобильського району. А постановою ЦК КПУ і Ради Міністрів республіки від 2 лютого 1967 року Центрально-Українська АЕС була перейменована на Чорнобильську атомну станцію.

У травня 1971 року будівельники ЧАЕС розпочали рити котлован під головний корпус І-го енергоблока. А вже 15 серпня 1972 року чашу котловану головного корпусу заповнили сотні учасників будівництва АЕС. Паралельно розгорнулися роботи по зведенню міста енергетиків - Прип'яті.

У ході будівництва першого, другого, а потім третього і четвертого реакторів масштаби робіт збільшувались. Визріло рішення про розширення ЧАЕС і доведення її потужності до шісти, а в перспективі і до дев'яти атомних реакторів.

Спорудження ЧАЕС і м. Прип'яті було оголошено Всесоюзною ударною комсомольською будовою.

1 серпня 1977 року о 20 год 10 хв була завантажена перша ТВС. 21 грудня 1978 року був введений дію 2-й енергоблок. 3 грудня 1981 року було здійснено пуск 3-го блока ЧАЕС. 31 грудня 1983 рку почав давати перші кіловати електроенергії 4-й енергоблок.

На 1 січня 1986 року потужність 4-х атомних енергоблоків становила 4 млн. кВт і вийшла на проекті параметри. Треба мати на увазі, що 3-й і 4-й енергоблоки, що входять у другу чергу ЧАЕС, відносяться до 2-го покоління атомних електростанцій. Вони розміщувались не окремо один від одного, як 1-й і 2-й енергоблоки. а в одному приміщенні, які розділяються між собою тільки внутрішніми стінами.

Будівництво атомної електростанції і м. Прип'яті проводилося поспішно, що призвело до зниження якості робіт, креслень.

У статті «Не приватна справа», яка була надрукована в газеті «Літературна Україна» 27 березня 1986 року, журналістка прип'ятської газети «Трибуна енергетика» Л.А. Ковалевська висвітила те, що потенційно заклало фундамент ще більш страшної аварії, ніж та, що мала статись через місяць. Автор статті зосередила вогонь критики на недоліках будівництва 5-го енергоблоку, навела факти безвідповідальності і халтури: в 1985 році постачальники недодали 2358 т металоконструкцій; 326 т суцільного покриття, з браком близько 220 т металоконструкцій.

Ще в 1983 році у процесі фізичного пуску 4-го реактору ЧАЕС виявилось, що СУЗ (стержні управління захистом) вносять позитивну реактивність і тільки через 5 сек. починають збуджувати негативну. Але ж аварійний захист реактора повинен з першої миті вносити лише негативну реактивність. Нажаль 4-й реактор не пройшов усіх необхідних випробувань.

Помилки проектантів, обслуговуючого персоналу не рідко призводили до аварій і відмов обладнання. Тільки у 1980 році 8 раз зупинялись енергоблоки, в т.ч. з вини проектних організацій - дві зупинки, заводів-постачальників - три зупинки, обслуговуючого персоналу - три.

На думку ряду вчених і спеціалістів, місце для будівництва ЧАЕС вибрано невдало в багатьох відношеннях. Так, московський геофізик, доктор фізико-математичних наук Е.В. Барковський вважає, що ЧАЕС було споруджено на розломі земної кори у долині річки Прип'ять. У церковно-історичній хроніці описано руйнівний землетрус. що стався у Чорнобилі в 1530 році. З 1972 року через порушення гравітаційної рівноваги внутрішніх геосфер Землі прискорилося осьове розтягнення планети, що зумовило багато геофізичних змін, зокрема активізацію сейсмічності. Незадовго до аварії на ЧАЕС спостерігалися сильні деформації плити 4-го реактора, пов'язані з рухом границі розлому.

2. Аварія на ЧАЕС

27 років тому на Чорнобильській атомній станції сталася аварія, яка перевернула життя мільйонів людей.

Причиною аварії з'явився ряд допущених працівниками електростанції грубих порушень правил експлуатації реакторних установок. Напередодні виведення четвертого енергоблоку на плановий ремонт у нічний час проводилися експерименти, пов'язані з дослідженням режимів роботи турбогенераторів. У цьому керівникам і спеціалістам АЕС належним чином не підготувалися до майбутньої роботі, не узгодили експерименти з відповідними організаціями, це вимагалося зробити. Під час робіт не забезпечувався належний контроль і не прийнято необхідні заходи для безпеки. Сталося раптове наростання потужності реактора, що призвело до різкого підвищення температури і тиску у його активної зони і контурі теплоносія і до наступному вибуху реактора з руйнацією реакторного будинку.

3. Зона відчуження сьогодні

чорнобильський атомний електростанція

Сьогодні в зоні відчуження проживають 185 осіб. Більшість із них - у Чорнобилі, адже там повноцінні комунікації: працює магазин, пошта, музей, пожежна частина тощо. Мало хто знає, але у пожежній частині є свій зоопарк. Вже кілька років там живуть різні тварини, наприклад, дикий кабан. Самопоселенці поділяються на два типи: ті, хто охоче спілкується з пресою, і ті, хто постійно її уникає. Це можна зрозуміти: більшість самопоселенців - люди похилого віку, їм і фізично, і морально важко витримати регулярні напливи людей, купу запитань та спалахи камер.

В Чорнобилі працює відділ по роботі з самоселами. Це працівники, які допомагають жителям зони відчуження харчами, одягом, організовують за необхідності виїзди, займаються ритуальними послугами, якщо хтось помирає, тощо. Проте туристи, які відвідують зону відчуження, також приїздять не з порожніми руками: окрім одягу та їжі часто лишають гроші.

Один із найпоширеніших міфів зони відчуження - існування страшних мутантів. Та, історії про істот, чий розмір перевищує природний - правда.

Від ЧАЕС до Прип'яті - 18 км, це два зовсім різних міста. Головна різниця у тому, що в Чорнобилі, на відміну від Прип'яті, все ж таки живуть люди.

Сталкери полюбляють хизуватися: незаконно проникають на територію зони, а потім роблять фотографії і викладають в інтернет. Таких людей тут називають самоходами. За незаконне проникнення передбачено штраф у розмірі 360 гривень.

4. Прип'ять

Сьогодні у Прип'яті будинки руйнуються і це відбувається прямо на очах, все заростає деревами. Якщо раніше можна було підійти до двору і зайти у нього, то сьогодні - це не завжди вдається.

Туристи залишають за собою «сліди»: пляшки, сміття. «Тут нікому прибирати: дрібничка, кинута тут на землю, буде лежати. Були колись часи, коли величезними зусиллями домовлялися із адміністрацією зони, збирали волонтерів ледь не з усіх країн і прибирали Прип'ять, наскільки це було можливо».

«Це все таки не курорт, не пляж, це досить специфічне місце, і люди сюди приїжджають досить підготовленими». Проте реакція у туристів також буває різною, не залежно від національності.

5. Довгострокові наслідки аварії

15 грудня 2002 року Україна ухвалила рішення про виведення Чорнобильської АЕС з експлуатації Безперечним залишається одне: зупинка 3-го реактора ЧАЕС не ліквідувало постчорнобильських проблем. Більше того, породило нові. Не можна не усвідомлювати те, що сьогодні ЧАЕС залишається найнебезпечнішим об'єктом країни. І справа не тільки в тому, що забруднення територій навколо станції даватиметься взнаки ще сотні років, а й у тому, що ризик повторення Чорнобильської катастрофи залишається занадто високим.

Найскладніші проблеми комплексу ЧАЕС в цьому контексті стосуються безпеки об'єкту «Укриття». Відсутність повного контролю щодо його внутрішніх процесів, щодо ядерних матеріалів у кількості, за різними оцінками, від ста тридцяти до двохсот тонн, нестабільність конструкцій «саркофагу» - одні з них.

На сьогодні, загальна площа щілин у стінах та покрівлі останнього становить близько 1000 м². У зв'язку з цим велике занепокоєння викликає проникнення в об'єкт води. За останніми оцінками, всередину «Укриття» щороку потрапляє приблизно на 1000 кубометрів води більше, ніж звідти випаровується. Більшість вологи з вмістом радіоактивних матеріалів витікає назовні, зокрема, до приміщень 3-го блоку, (що підтверджено спостереженнями) і потрапляє до навколишнього середовища, тобто не тільки не зменшується кількість радіоактивних речовин у навколишньому середовищі а й відбуваються викиди нових. Більше того, за оцінкою експертів, обсяг води, яка покидає «Укриття» поза будь-яким контролем, становить сотні кубометрів на рік. На думку вчених, вода збільшує коефіцієнт розмноження нейтронів у паливомістких масах. Іншими словами, вона сприяє нестабільності матеріалів, які можуть виявитися здатними до самопідтримуваної (ланцюгової) ядерної реакції. За різними оцінками, всередині об'єкту знаходиться від 150 до 200 тонн здатних до такої реакції матеріалів (розплавленого ядерного палива), які продовжують випромінювати радіацію у навколишнє середовище. Ситуація ускладнюється тим, що й сьогодні, після аварії, чимало приміщень зруйнованого енергоблоку залишаються недослідженими. Доступу до них немає. А відтак, й досі невідомо, скільки там знаходиться ядерного палива і в якому воно стані.

Поряд з проблемами «Укриття» і довготривале зняття з експлуатації ще трьох чорнобильських енергоблоків. Слід зауважити, що світ не має досвіду виведення з експлуатації реакторів типу РВПК (реактор великої потужності канальний), що установлені на ЧАЕС. Вилучення з енергоблоків ядерного палива уповільнюється через відсутність підготовленого місця для його захоронення. Серед ключових питань - безпечна ізоляція радіоактивних відходів на ЧАЕС та зоні відчуження. Тільки тимчасових сховищ радіоактивних відходів, так званих «могильників» там - близько тисячі. Вони створювалися в екстремальних після аварійних умовах і не відповідають вимогам радіаційної безпеки. Потенційна загроза для людей та довкілля - цілком очевидна.

Наслідки Чорнобильської катастрофи особливо руйнівно вплинули на екологічний і економічний стан України, для якої чорнобильська проблема сьогодні є однією з визначальних, і від успішного розв'язання якої значним чином залежить як сьогодення держави, так і її майбутнє. Проведені на початку 90-х років минулого століття дослідження вмісту радіонуклідів у ґрунтах території України дали можливість спеціалістам Мінчорнобилю України скласти уточнену карту щільності забруднення ґрунтів нашої держави основними дозоутворюючими радіонуклідами, зокрема - Cs137. Як видно з цієї карти, практично вся територія України тією чи іншою мірою підпала під вплив наслідків Чорнобильської катастрофи. Найчистішими щодо присутності в ґрунтах радіоцезію є території Запорізької, Херсонської та частини Миколаївської областей, степового Криму на півдні, частини території Сумської та Чернігівської областей - на півночі та частини західних регіонів країни, включаючи Львівщину, частина Тернопільської, Хмельницької областей. Найзабрудненішою частиною держави є північне Полісся; окремі його частини (насамперед, Чорнобильська зона) настільки забруднені, що будь-яка господарська діяльність та проживання людей там заборонені. На частині забруднених територій ведеться або обмежена, або повномасштабна господарська діяльність.

Особливістю забруднених регіонів півночі України є те, що тут зосереджена значна частина лісового фонду України, який традиційно поставляв населенню значну кількість дарів лісу - ягід, грибів - а також має важливе значення як місце традиційного збору лікарської сировини. Завдяки фізико-хімічним особливостям поліських ґрунтів радіонукліди в них перебувають у легкодоступному для рослин стані, що зумовлює їх полегшений перехід з ґрунту в рослини, і, відповідно, інтенсивне радіоактивне забруднення останніх. Одною із помилок, зроблених під час ліквідації аварії стало захоронення «Рудого лісу». Дерева знищені радіацією викорчували, склали на території, котру займав ліс і засипали землею, а поверх колишнього лісу посадили сосни. Вони не врахували, що хвойні дерева (в тому числі й поховані) добре утримують радіацію, а похована радіація нікуди й не зникла, а стала щедрим джерелом для ґрунтових вод (що, у свою чергу, доносять її і до Дніпра) і нового покоління «Рудого лісу». Її вплив можна побачити й сьогодні: хвоя сосен, що там ростуть, подекуди, перебільшує середню довжину у 2-3 рази. Особливою здатністю акумулювати радіонукліди володіють і гриби, а також ягоди та деякі види дикоростучих рослин, у тому числі і таких, які використовуються як лікарська сировина. Сільськогосподарські продукти і сировина, вирощені на забруднених територіях також, тією чи іншою мірою, радіоактивно забруднені.

Довгострокові наслідки чорнобильської аварії для здоров'я людей сильно недооцінені, стверджує міжнародна екологічна організація Greenpeace. В оприлюдненій Greenpeace доповіді зазначається, що недавні дослідження підтверджують: чорнобильська радіація стала - або стане в майбутньому - причиною 100 тисяч смертних випадків від раку, а офіційні дані, якими оперує Міжнародне агентство ООН з атомної енергії (МАГАТЕ), - це величезна недооцінка людських страждань. Києві представники Greenpeace заявили, що «дані доповіді спростовують думку МАГАТЕ про те, що наслідки для здоров'я людей від аварії на ЧАЕС виявилися не такими значними, як спочатку вважали». Екологічна організація наголошує, що радіація вражає імунну і дихальну системи, систему кровообігу, а також викликає збільшення ембріональних дефектів і пологових травм. За даними Greenpeace, кількість захворювань на рак різко зросла в Україні і Білорусі. У Білорусі між 1990 і 2000 рр. спостерігалося збільшення ракових захворювань на 40%, а в Гомельській області - на 52%. В Україні було 12% підвищення рівня ракових захворювань, при цьому в Житомирській області смертність зросла майже втричі. Окрім безпосередньої дії радіації, здоров'я людей, які потрапили під чорнобильську хмару, зазнало серйозного випробування цілим комплексом соціально-економічних проблем: втрата землі, переселення (більш як 300 тис. осіб), економічна криза, брак адекватної інформації, наголошують в Greenpeace.

Список використаних джерел

1. Білявський Г.А., Падун М.М., Фурдій P.C., «Основи загальної екології.» Київ-1995.

2. «Чорнобиль: події і уроки». Під ред. Є. І. Ігнатенка, Москва-1989.

3. В.С. Губарєв, «Заграва над Прип'яттю», Москва-1987.

4. Антонов В.П., «Уроки Чорнобиля: радіація, життя, здоров'я». Київ, «Знання», 1989.

5. Возняк В.Я., Коваленко А.П., Троїцький С.Н., «Чорнобиль: події і уроки. Питання і відповіді», Москва, «Политиздат», 1989.

Размещено на Allbest.ru