Екологічний вектор трансформації аграрної економіки регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічний вектор трансформації аграрної економіки регіону

І.В. Гончаренко

Постановка проблеми. Наприкінці минулого століття агроекосистеми більшості країн світу зазнали значного негативного впливу людини як внаслідок прорахунків у веденні сільського господарства, так і внаслідок розвитку промисловості, особливо важкої і хімічної. На жаль, знищення агро- екосистем триває дотепер. Тому назріла гостра необхідність забезпечення розвитку сільськогосподарського виробництва на засадах екологічної безпеки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Помітний внесок у розроблення концепції екологічного розвитку економіки її різновидів і модифікацій внесли вітчизняні дослідники Є. Бойко, М. Долішній, В. Кравців та ін. На необхідності врахування у такій концепції галузевого підходу до розвитку наголошується у працях М. Маліка, В. Юрчишина та П. Саблука. Вивченню різних аспектів досліджуваної проблеми присвячено роботи О. Варченко, Ю. Губені, І. Прокопи, Л. Шевчук, Л. Шепотько. Потрібні подальші дослідження для вироблення чіткого бачення кінцевої мети та напряму розвитку: або повернення до індустріального сільського господарства з його виснаженням природного потенціалу і забрудненням довкілля, або реалізація нової стратегії формування агроекосистем на принципах невиснажуючого розвитку, біосферно-ноосферного підходу.

Виклад основного матеріалу. Сільськогосподарське освоєння території Миколаївської області в порівнянні із земельними фондами інших регіонів надзвичайно високе - 86,6%. Тому всі землі потребують захисту та охорони від негативних процесів, забруднення й погіршення екологічного стану. Загальний рівень забруднення земель області оцінюється як слабо- та середньозабруднений. Основними джерелами забруднення ґрунтів внаслідок антропогенного впливу є сільське господарство, промисловість і транспорт. Характерними забруднювачами земельних ресурсів виступають важкі метали та пестициди. Істотним фактором техногенного забруднення ґрунтів є, перш за все, транспорт. Викиди вихлопних газів підвищують вміст свинцю у ґрунтах біля автотрас та в ґрунтах придорожньої смуги уздовж доріг з інтенсивним рухом. Має місце значна деградація ґрунтів. Основними факторами деградації земель в області є:

* порушення екологічно допустимого співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість агроландшафту;

* інтенсивне сільськогосподарське використання земель, що призводить до зниження родючості ґрунтів через їх переущільнення, втрати грудко-зернистої структури, водопроникності та аераційної здатності;

* значну шкоду землі завдає водна та вітрова ерозія. По області об'єм змитого ґрунту дорівнює 13459,8 тис. тонн, або 524,9 тис. т гумусу;

* інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, необґрунтоване та некваліфіковане застосування засобів хімізації, меліорації та механізації призводить до погіршення агрономічних якостей ґрунту через знищення гумусу в ньому.

Забруднення ґрунтів області екологічно небезпечними пестицидами (хлорорганічними препаратами) має стійку тенденцію до зниження. За останні 5 років відсоток забрудненості ґрунтів пестицидами не перевищував 0,1-0,2%. За результатами еколого-агрохімічної паспортизації вміст в ґрунтах області ртуті, кобальту та цинку не перевищує максимально допустимих рівнів (2,1 мг/кг для ртуті, 5,0 мг/кг для кобальту і ється дефіцит цинку, який є мікроелементом і стає токсичним лише у великих концентраціях.

Охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, запобігання необґрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту, захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення й підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Основними завданнями в забезпеченні охорони довкілля та раціонального природокористування Миколаївської області слід визначити:

* відновлення стану та функцій засолених, еродованих і порушених земель, запобігання заростанню бур'янами, чагарниками сільськогосподарських угідь;

* підвищення родючості ґрунтів (внесення добрив, регулювання водного режиму, удосконалення технології обробітку ґрунту, запровадження екологобезпечних систем землеробства);

* розкорчування полезахисних і багаторічних насаджень, які втратили свої функціональні властивості або використовуються з низькою ефективністю;

* проведення моніторингу земель за агрохімічними показниками забруднення пестицидами, важкими металами, радіонуклідами;

* усунення причин та наслідків негативного впливу на земельні ресурси (ґрунти), а також заходів щодо попередження безповоротної втрати ґрунтового покриву та ліквідації негативних процесів;

* будівництво та реконструкція протиерозійних гідротехнічних споруд, систем і мереж для зрошення, створення нових і реконструкція існуючих захисних лісонасаджень.

Рівнинний рельєф місцевості області, розташованої в басейні нижньої течії рік Південний Буг, Інгул та Інгулець, що уповільнює поверхневий стік, наявність замкнених безстічних територій, людська діяльність з втручанням в перерозподіл природного стоку для зрошення земель, незадовільний технічний стан дренажних мереж, зрошувальних систем і систем водовідведення призвели до підтоплення ряду населених пунктів області ґрунтовими водами, підйомом їх рівня місцями на 1,5-2,0 м від існуючого та виходом на окремих ділянках на поверхню землі. Проблема підтоплення актуальна для м. Миколаєва, Арбузинського, Березанського, Березнігуватського, Врадіївського, Жовтневого, Казанківського, Кривоозерського, Миколаївського, Новобузького та Снігурівського районів. Назріла гостра необхідність в організації комплексного агроекологічного моніторингу стану агроекосистем; системному аналізі реального стану сільськогосподарського виробництва на підставі існуючих баз даних і результатів агроекологічного моніторингу, створення єдиної державної бази даних; визначенні перспективних шляхів створення збалансованих систем з використанням високих технологій, особливо біотехнології і комп'ютерів; розробленні загальних принципів моделювання збалансованих агроекосистем різного рівня з урахуванням регіональних особливостей грунтів, клімату і соціально-економічної ситуації; розробленні конкретних моделей переходу сільськогосподарських виробничих систем різних форм господарювання (особисті господарства, ферми, великі господарства) усіх форм власності на шлях збалансованого розвитку; формуванні в суспільній свідомості, особливо у свідомості еліти, чіткого уявлення про безальтернативність розвитку сільськогосподарського виробництва; розробці і впровадженні соціально і економічно прийнятних шляхів збалансованого розвитку. Виробництво екологічно чистої продукції є перспективним напрямом сільськогосподарського виробництва. Це супроводить високий попит на таку продукцію на ринках розвинених країн і країн, які розвиваються, наявність достатніх площ для розгортання виробництва.

Це неможливо без створення спеціальних державних програм стимулювання і підписання різних міждержавних угод, договорів і т. п. В результаті мають бути вирішені науково-технічні і пов'язані з ними питання, розроблені системи впровадження і контролю за дотриманням технологій виробництва екологічно чистої продукції, створені системи контролю якості і сертифікації продукції, системи пропаганди виробництва і вживання екологічно чистої продукції. Екологізація повинна охоплювати усі сфери громадською розвитку: науку, промисловість, сільське господарство, соціальну сферу, правову сферу, управління. Напрями екологізації: технології очищення вихідних компонентів від шкідливих домішок (екстенсивний підхід); екологічно чисті технології (інтенсивний підхід).

Перший напрям екологізації - технології "кінця труби". При їх використанні разом з виробництвом основного продукту здійснюється нейтралізація шкідливих побічних продуктів. Природоохоронні заходи є додатковими, відособленими від основного виробничого процесу, а витрачання - екстернальними (зовнішніми) для підприємства, небажаними для нього з економічної точки зору.

Другий напрям екологізації - інтенсивний метод охорони природи - полягає в попередженні негативної дії шляхом усунення не наслідків (шкідливий викид), а причини (недосконалість технології).

Основні принципи інтенсивного методу: замкнутість технології; безвідходна технологія; економія сировини і енергії; використання альтернативних джерел енергії; створення продукції з тривалим терміном служби. Замкнутість виробництва може бути представлена: стосовно індивідуального виробничого процесу у рамках окремого підприємства (наприклад, оборотне водопостачання); у рамках групи підприємств з відкритими технологіями (відходи одних підприємств, що утворюються, стають вторинною сировиною для інших) [2].

забруднення земля природокористування екологізація

Висновки

Для реалізації завдань екологічно безпечного розвитку необхідно створити системи моніторингу процесів, які відбуваються в агроекосистемах, комплексного аналізу реальної ситуації, яка склалася в агроландшафтах і агроекосис- темах різних регіонів, визначення шляхів досягнення головної мети - збільшення виробництва високоякісної продукції при збереженні природних ресурсів.

Література

1. Сайт Державної екологічної інспекції в Миколаївській області [Електронний ресурс]

2. Территориальное управление экономикой : cловарь-справочник. -- 4-е изд., доп. И перераб. -- М. : Экономический факультет МГУ; ТЕИС, 2006. -- C. 248.

Размещено на Allbest.ru