Еколого-економічні проблеми раціонального землекористування (на прикладі земель водного і лісового фондів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еколого-економічні проблеми раціонального землекористування (на прикладі земель водного і лісового фондів)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У процесі реформування земельних відносин особливо актуальними є питання забезпечення високоефективного екологобезпечного використання земельних ресурсів, обґрунтованої з еколого-економічних позицій організації території та в цілому реалізації виваженої державної земельної політики.

Обґрунтована організація територій є основою її перетворення, тобто зміни властивостей ландшафту з метою надання йому нових функцій і в кінцевому результаті повинна сприяти раціональному і ефективному використанню землі, її охороні.

Дослідженнями багатьох вчених доведено, що необхідно чітко фіксувати неоднорідність ландшафту для наступного здійснення організації території з урахуванням її регіональних відмінностей. Ще більшою мірою це стосується земельних масивів, які піддаються водній та вітровій ерозії, іншим екзогенним процесам, наслідком яких є деградація земельного покриву. Зазначена обставина характерна для багатьох регіонів України, не винятком є й Полісся, зокрема Рівненська область.

Глибока деградація земельних ресурсів Рівненської області вимагає проведення науково обґрунтованої державної політики у галузі використання і охорони земель, створення механізму збереження і поліпшення національного багатства - продуктивних земель.

Обґрунтування ефективних заходів щодо охорони земель взагалі і земель водного і лісового фондів, зокрема, полягає в екологічній оптимізації структури земельних угідь, поліпшенні фізико-хімічних і фізичних властивостей ґрунтового покриву, запобіганні її забруднення.

Проблема раціонального використання і охорони земель завжди була в центрі уваги, хоча й розглядалася по різному. У запропонованій роботі здійснено спробу розглянути її з системних позицій на основі реалізації науково обґрунтованої ідеології земельної політики по відношенню до земель водного і лісового фондів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження автора має безпосередній зв'язок з тематикою науково-дослідних робіт РВПС України НАН України, зокрема з темами: 3.1.5.63. «Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу» (№ держреєстрації 0100U000657), де автором викладено пропозиції щодо оцінки стану земель водного і лісового фонду Рівненської області, запропоновано напрями реформування земельних відносин та раціонального використання земельних ресурсів; 3.1.5.59. «Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспектив економічного і соціального розвитку України (регіональний розріз)» (№ держреєстрації 0199U003691), де автором викладено пропозиції щодо грошової оцінки земель Рівненської області та методичні підходи до практичного застосування системи економічного регулювання використання земель водного та лісового фондів стосовно до умов структурних трансформацій в аграрному секторі.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в удосконаленні науково-методичних засад дослідження еколого-економічних проблем раціонального використання та охорони земель водного та лісового фондів в умовах реформування земельних відносин.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні основні задачі:

– обґрунтувати парадигму раціонального екологобезпечного використання земель водного та лісового фондів в умовах здійснення земельної реформи;

– розкрити тенденції та особливості проведення земельної реформи та трансформації відносин власності земель водного і лісового фондів, їх використання, охорони та відтворення з наданням пріоритету їх екологічних функцій;

– визначити сутність і місце земель водного та лісового фондів в системі реформування земельних відносин;

– визначити методологічні та методичні особливості еколого-економічної оцінки земель водного та лісового фондів, показати їх відмінності, економічну та екологічну сутність, специфічні ознаки при трансформації земельних відносин;

– обґрунтувати соціально-економічну, екологічну і біосферну роль земель водного та лісового фондів;

– визначити стратегічні напрями державної політики щодо забезпечення раціонального використання, охорони та відтворення земель водного і лісового фондів в умовах здійснення земельних перетворень і формування ринку землі.

Об'єктом дослідження є процеси використання земель водного і лісового фондів з їх специфічними особливостями як органічної складової природокористування.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади з еколого-економічних проблем використання земель водного і лісового фондів та забезпечення підвищення ефективності екологічно безпечного землекористування.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення сучасної економічної теорії, економіки природокористування, регіональної економіки, а також праці провідних українських і зарубіжних вчених. Для дослідження поставленої у роботі мети використовувалися такі методи та прийоми: причинно-наслідкових зв'язків - при дослідженні еколого-економічних проблем землекористування; діалектичного та системного аналізу з використанням монографічного та історичного методів - для узагальнення теоретико-методологічних основ реформування земельних відносин в регіоні; економіко-статистичний та економіко-математичний методи - для виявлення основних тенденцій і закономірностей використання земель водного та лісового фондів; графічний і картографічний методи - для розробки напрямів раціоналізації землекористування; факторний аналіз - при проведенні еколого-економічної оцінки земельних ресурсів.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативно-правові акти України, еколого-статистичні матеріали міністерств і відомств, Рівненського обласного головного управління земельних ресурсів, управлінь статистики та економіки, спеціальні наукові видання, матеріали з'їздів, симпозіумів, конференцій, семінарів.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна полягає в наступному:

– теоретично обґрунтовано шляхи раціонального використання та охорони земель водного та лісового фондів в умовах трансформації відносин власності на землю, що, на відміну від існуючих, враховують екологічні чинники землекористування, регламентовану господарську освоєність та особливості приватизації;

– обґрунтовано особливості реформування земель водного та лісового фондів, трансформації відносин власності, реорганізації суб'єктів господарювання, які включають екологічні пріоритети на всіх етапах реформування земельних відносин;

– поглиблено теоретико-методологічні підходи до визначення сутності і ролі земель водного та лісового фондів в загальній системі землекористування, які полягають в наданні цим категоріям земель особливого статусу, регламентованого використання і відповідного нормативно-правового захисту;

– удосконалено методологічні та методичні підходи до еколого-економічної оцінки земель водного та лісового фондів, основними критеріями яких, на відміну від наявних, є відмінності за екологічною цінністю, специфічні ознаки, інші чинники;

– дістала подальший розвиток соціально-економічна, екологічна і біосферна оцінка ролі земель водного та лісового фондів, що включає життєзабезпечуючу екологічну і біосферну функції, як важливих факторів розширення життєвого простору, покращання якості життя і добробуту населення;

– обґрунтовано стратегію державної політики щодо перспектив використання земель водного та лісового фондів, яка на відміну від існуючої включає регламентуючі чинники щодо їх приватизації, надання і вилучення цих земель, а також особливості проведення реформування в цій сфері.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що розроблені дисертантом положення з поглиблення теоретичних засад та удосконалення методологічних підходів до вивчення еколого-економічних проблем раціонального використання земель водного та лісового фондів дають можливість органам виконавчої влади і місцевого самоврядування використати їх для розробки регіональних програм земельної реформи, стратегій соціально-економічного розвитку регіонів, забезпечення високоефективного та екологобезпечного використання цих земель і покращення екологічної ситуації в цілому.

Основні результати дисертаційного дослідження використані при підготовці звітів по зазначених вище фундаментальних темах дослідження РВПС НАН України (довідка №25/680-13-4 від 12.03.2006). Окремі положення дисертації використані Рівненською обласною державною адміністрацією при розробці «Регіональної програми земельної реформи у Рівненський області на 2001-2005 роки» (довідка №48 від 15.06.2006); виробничим об'єднанням «Рівнеліс» при розробці регіональної програми «Ліси Рівненщини» (довідка №01-1432 від 09.10.2006); управлінням охорони навколишнього середовища у Рівненській області при розробці «Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води в Рівненській області» (довідка №242 від 17.05.2006).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем особисто. Викладені в дисертації та авторефераті результати дослідження належать лише її автору. Із наукових праць, надрукованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї, які належать особисто дисертанту.

Апробація результатів дослідження. Результати проведених досліджень та основні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на ряді конференцій, симпозіумів та семінарів, зокрема на: Міжнародному форумі «Аква Україна - 2003» та «Аква Україна - 2004», м. Київ; Міжнародній конференції «Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні», м. Київ, 2006; Науково-практичній конференції «Внесок академіка В.І. Вернадського в дослідження проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил», м. Київ, 2003; Міжнародній науково-практичній конференції «Водні ресурси на рубежі ХХІ ст. Проблеми раціонального використання, охорони та відтворення», м. Київ, 2003; Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний стан навколишнього природного середовища промислових та гірничопромислових регіонів. Проблеми та шляхи вирішення», м. Алушта, 2004; Всеукраїнській екологічній конференції «Украина - год после 5-й всеевропейской Конференции Министров охраны окружающей природной среды. Окружающая среда для Европы», м. Київ, 2004.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць, з них 6 - у наукових фахових виданнях, визначених ВАК України. Загальний обсяг публікацій складає 56,3 др. арк., в т.ч. авторські - 12,8 др. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел; робота містить: таблиць - 34, рисунків - 2, додатків - 15; список використаних джерел містить 256 найменувань і займає 20 сторінок. Робота викладена на 242 сторінках комп'ютерного тексту.

Основний зміст роботи

землекористування екологічний реформа раціональний

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади раціонального землекористування в сучасних умовах» досліджена сутність та основні принципи раціонального землекористування, економічну суть та місце земель водного і лісового фондів в системі агарного природокористування, тенденції і особливості регіональної трансформації відносин власності на землях цих категорій.

В теперішній час взаємодія суспільства і природи постала як одна з актуальних наукових та прикладних проблем сучасності. Людство зрозуміло необхідність свідомого управління процесами взаємодії суспільства і природи, усунення негативних наслідків технічного прогресу, охорони навколишнього природного середовища.

Аграрне природокористування - одна з найважливіших складових частин господарського природокористування. Воно характеризує форми, методи і способи експлуатації сільськогосподарських земель, а також виробничі відносини в процесі використання і відтворення багатств природи та охорони навколишнього середовища за умов формування ринкової економіки та існування різних форм власності, насамперед, на земельні ресурси. Саме виходячи з цього в роботі проблеми раціонального використання земель водного та лісового фондів і розглядаються в системі аграрного природокористування.

Загальновідомо, що в економіці є дві сфери - виробнича (матеріальна) і невиробнича. Для організації природоохоронної праці і підвищення її продуктивності об'єктивно формується нова підсистема - екологічна сфера, особливістю якої є спрямованість функціонування в ній праці на охорону, відновлення і раціональне використання ресурсів живої природи для задоволення еколого-ресурсних потреб людського суспільства.

Безперервне поновлення природної основи функціонування суспільства залежить не тільки від розвитку природовідновлюючих галузей, що займаються безпосередньо відновленням і охороною екологічних систем, але і природоохоронною діяльністю в сфері матеріального виробництва, що за характером і результатам праці варто віднести до екологічної сфери.

Слід зауважити, що екологічна сфера - це природоохоронна праця, пов'язана з відтворенням природного середовища. Відтворення живої природи та її охорона - одна з фаз природокористування. Дві інші - експлуатація природних ресурсів і переробка природної речовини відносяться до матеріального виробництва.

Таким чином до сучасної системи аграрного природокористування входять дві самостійні, але між собою взаємозалежні підсистеми: матеріальне виробництва (виявлення, видобуток і переробка природної речовини) і екологічна сфера (цілеспрямоване продукування біогеоценозів і охорона природи).

Проблема раціонального природокористування взагалі і землекористування, особливо в умовах трансформації відносин власності, зокрема, набула значної актуальності. Особливий акцент необхідно зробити на системі аграрного природокористування, яке характеризує форми, методи і способи експлуатації сільськогосподарських земель, до яких включаємо землі водного і лісового фондів, а також виробничі відносини в процесі використання та відтворення багатств природи та охорони навколишнього середовища за умов формування ринкової економіки та існування різних форм власності на землю.

Раціональне аграрне природокористування передбачає науково обґрунтоване, свідоме регулювання взаємовідносин між природою і суспільством, оптимальну організацію сільськогосподарського виробництва з урахуванням екологічних факторів, вимог і обмежень, збереження здоров'я людей в чистому навколишньому середовищі.

Впровадження досконалих, високопродуктивних і прогресивних ресурсозберігаючих та природозберігаючих видів техніки і технології, удосконалення організації управління виробничими процесами із застосуванням найсучасніших технічних засобів мають сприяти формуванню більш стабільного та екологобезпечного матеріально-технічного базису суспільства, насамперед, - промислового і агропромислового виробництва.

Сучасна система аграрного природокористування також включає дві самостійні, але між собою взаємозалежні підсистеми: матеріальне виробництво і екологічну сферу. Оскільки виробнича діяльність людини забезпечує розвиток природи, її відтворення, то у загальноприйнятій термінології аграрне природокористування розглядається як відтворення і раціональне використання природних ресурсів у сільському господарстві. Система відтворення природних ресурсів включає взаємопроникнення різних еколого-економічних систем, що мають відповідні територіальні межі, але дотримуються у своєму розвитку загальних закономірностей аграрного природокористування, яке являє собою взаємодію і протиріччя еколого-ресурсної і економічної складових.

Аграрне природокористування по своїй суті існує і розвивається як єдність еколого-ресурсної і економічної сторін, причому одна з них обумовлює іншу, проте економічна складова в даній єдності виступає головною і провідною.

Ринкові умови господарювання, приватизація землі, викликані рядом об'єктивних та суб'єктивних причин кризові явища у сільському господарстві, спад сільськогосподарського виробництва, виведення з обороту значних земельних масивів, в тому числі земель водного і лісового фондів, спонукають до пошуку оптимальних моделей господарювання з урахуванням тих протиріч, які виникають між виробництвом, антропогенним впливом на навколишнє природне середовище, природоохоронними заходами (витратами), запровадженням безвідходних технологій тощо.

Проблема ефективності аграрного природокористування, подолання екологічної кризи та удосконалення взаємовідносин між аграрним виробництвом і природою вимагає розв'язання екологічних протиріч у сучасному аграрному природокористуванні. Орієнтація лише на техніко-економічне зростання сільського господарства без поєднання його з навколишнім середовищем призвели до виснаження, вичерпання та деградації природних ресурсів, погіршення природного середовища та негативних соціальних наслідків.

В цілому, розглядаючи стратегію соціально-економічного розвитку держави з позиції еколого-економічної моделі реформування аграрного природокористування необхідно переходити від здійснення окремих заходів, спрямованих на ресурсо - та природозбереження, до розробки і реалізації еколого-економічної концепції всебічної раціоналізації суспільного виробництва та забезпечення його сталого еколого-економічного функціонування. Врахування екологічних факторів і критеріїв, нормативів та обмежень вимагає створення дієвого контролю за станом навколишнього середовища, а також ефективних важелів регулювання екологічних та економічних відносин.

У другому розділі «Еколого-економічна оцінка земель водного і лісового фондів Рівненської області» приведені результати оцінки соціально-економічної, екологічної та біосферної ролі земель водного та лісового фондів, економіко-екологічної ефективності використання цих земель в умовах трансформації земельних відносин.

Глобальною проблемою економічного розвитку всіх країн світу є забезпечення раціонального використання, охорони та відтворення природно-ресурсного потенціалу. Особливо гостро постає питання щодо оптимізації лісо-, водо- і землекористування. Враховуючи економічну, екологічну та біосферо-формуючу роль земель водного і лісового фондів їх еколого-економічна оцінка має важливе значення, особливо в умовах трансформації відносин власності, яка набула масштабності і незворотного характеру.

Торкаючись еколого-економічної оцінки земель цих категорій великого значення набуває завдання щодо визначення правового статусу земель водного та лісового фондів, їх сутності, особливостей приватизації, якщо це не суперечить чинному законодавству, обмежень та обтяжень, екологічної регламентації тощо. Поряд з цим важливою є і регіональна оцінка особливостей використання, охорони та відтворення цих земель, приватизаційної трансформації з урахуванням їх компонентної структури.

Проведена оцінка свідчить про те, що надмірна господарська освоєність басейнів річок призвела до суттєвого порушення співвідношення між стабілізуючими і деструктивними підсистемами на користь останніх, що обумовило значне зниження екологічної стійкості ландшафтів і розвиток ерозійних процесів. Одночасно відбулося суттєве погіршення природних умов формування водного стоку, гідрографічної сітки, якісних характеристик водних і лісових ресурсів, погіршення здоров'я населення, зростання його захворюваності, до 80% якого пов'язують саме з цими чинниками.

Практична реалізація земельної реформи вимагає пошуку принципово нових підходів до організації території, використання та охорони земель водного і лісового фондів. В основу його має бути покладено ландшафтний підхід у такий спосіб, щоб його соціально-економічні функції найбільше повно відповідали природним властивостям з оцінкою можливих варіантів експлуатації, виявленням природних, соціальних, економічних та інших обмежень. Оцінка і прогнозування стану і змін у ландшафтах мають бути здійснені на основі системного вивчення об'єкту.

Враховуючи надзвичайно важливе завдання щодо запобігання руйнівної дії ерозійних процесів на сільгоспугіддях в результаті проведених досліджень обґрунтовано комплекс чинників, які необхідно враховувати при визначенні еколого-економічної ефективності відповідних заходів, а також запропоновані відповідні моделі і схеми.

У третьому розділі «Шляхи реалізації державної політики у сфері раціонального використання, охорони та відтворення земель водного і лісового фондів» запропоновані моделі оптимального землекористування в умовах земельної реформи, удосконалені підходи до практичної реалізації організаційно-економічного механізму регулювання використання і охорони земель водного і лісового фондів, забезпечення дієвості існуючої нормативно-правової бази у сфері регулювання земельних відносин та її упорядкування.

Перетворення, здійснені за останні роки в економіці країни взагалі і агропромисловому комплексі зокрема, суттєво змінили організаційно-правові та організаційно-територіальні форми сільськогосподарських підприємств, порушили існуючу систему виробництва, праці й управління, знизили ефективність використання земельних та інших природних ресурсів. Нестабільність землекористування негативно вплинула на економічну ефективність виробництва, екологічну ситуацію.

Враховуючи зазначене в роботі здійснено спробу розглянути цей комплекс проблем з системних позицій, запропоновано ідеологію земельної політики по відношенню до оптимізації використання та охорони земель водного і лісового фондів.

Еколого-економічний ефект комплексу протиерозійних заходів

Для забезпечення раціонального використання і охорони земель важливою є реалізація принципу національних інтересів, який в системі впровадження земельної реформи має стати вище інтересів особистості. Хоча приватна власність на землю юридично визначена і закріплена законодавчо на найвищому рівні, все ж господарська діяльність повинна вестися без шкоди національним інтересам, оскільки абсолютна власність на землю належить державі.

Земельна реформа спричинила значні структурні зміни у власності на землю, землеволодіннях та землекористуваннях. Виникла потреба в розробці законодавчої та нормативної бази, науковому забезпеченні, правовому, економічному і організаційному механізмі регулювання земельних відносин з урахуванням традицій, регіональних особливостей і державних інтересів.

Торкаючись екологічної, біосфероформуючої ролі земель зазначених категорій важливе значення приділено питанням екологічної ефективності водоохоронної лісомеліорації в басейні Дніпра та для порівняння в басейнах Сіверського Дінця та Південного Бугу, а також особливостям проектування і створення водоохоронних лісонасаджень та організаційно-економічному механізму регулювання використання і охорони земель водного і лісового фондів. Зокрема акцентовано на необхідності широкого запровадження системи економічного стимулювання раціонального природокористування.

Система прямого економічного стимулювання сільськогосподарських природокористувачів за здійснення природоохоронних заходів

Серед методів цієї системи виділено: фінансову участь держави у розвитку інфраструктури сільської місцевості, аграрної науки, освіти та перепідготовки кадрів; надання державою пільгових кредитів та субсидій фермерам, іншим суб'єктам сільськогосподарської діяльності на придбання матеріально-технічних засобів виробництва; підтримання рівня цін на сільськогосподарську продукцію і доходів фермерів тощо.

Висновки

землекористування екологічний реформа раціональний

Проблема раціонального природокористування взагалі і землекористування, особливо в умовах трансформації відносин власності зокрема, набула значної актуальності. Особливий акцент необхідно зробити на системі аграрного природокористування, яке характеризує форми, методи і способи експлуатації сільськогосподарських земель, до яких включаємо землі водного і лісового фондів, а також виробничі відносини в процесі використання та відтворення багатств природи та охорони навколишнього середовища за умов формування ринкової економіки та існування різних форм власності на землю.

1. Раціональне аграрне природокористування передбачає науково обґрунтоване, свідоме регулювання взаємовідносин між природою і суспільством, оптимальну організацію сільськогосподарського виробництва з урахуванням екологічних факторів, вимог і обмежень, збереження здоров'я людей в чистому навколишньому середовищі.

Впровадження досконалих, високопродуктивних і прогресивних ресурсозберігаючих та природозберігаючих видів техніки і технології, удосконалення організації управління виробничими процесами із застосуванням найсучасніших технічних засобів мають сприяти формуванню більш стабільного та екологобезпечного матеріально-технічного базису суспільства, насамперед, - промислового і агропромислового виробництва.

2. Сучасна система аграрного природокористування включає дві самостійні, але між собою взаємозалежні підсистеми: матеріальне виробництво і екологічну сферу. Оскільки виробнича діяльність людини забезпечує розвиток природи, її відтворення, то у загальноприйнятій термінології аграрне природокористування розглядається як відтворення і раціональне використання природних ресурсів у сільському господарстві. Система відтворення природних ресурсів включає взаємопроникнення різних еколого-економічних систем, що мають відповідні територіальні межі, але притримуються у своєму розвитку загальних закономірностей аграрного природокористування, яке являє собою взаємодію і протиріччя еколого-ресурсної і економічної складових.

Аграрне природокористування по своїй суті існує і розвивається як єдність еколого-ресурсної і економічної сторін, причому одна з них обумовлює іншу, проте економічна складова в даній єдності виступає головною і провідною.

3. Ринкові умови господарювання, приватизація землі, викликані рядом об'єктивних та суб'єктивних причин кризові явища у сільському господарстві, спад сільськогосподарського виробництва, виведення з обороту значних земельних масивів, в тому числі земель водного і лісового фондів, спонукають до пошуку оптимальних моделей господарювання з урахуванням тих протиріч, які виникають між виробництвом, антропогенним впливом на навколишнє природне середовище, природоохоронними заходами (витратами), запровадженням безвідходних технологій тощо.

4. Проблема ефективності аграрного природокористування, подолання екологічної кризи та удосконалення взаємовідносин між аграрним виробництвом і природою вимагає розв'язання екологічних протиріч у сучасному аграрному природокористуванні. Орієнтація лише на техніко-економічне зростання сільського господарства без поєднання його з навколишнім середовищем призвели до виснаження, вичерпання та деградації природних ресурсів, погіршення природного середовища та негативних соціальних наслідків.

В цілому, розглядаючи стратегію соціально-економічного розвитку держави з позиції еколого-економічної моделі реформування аграрного природокористування необхідно переходити від здійснення окремих заходів, спрямованих на ресурсо - та природозбереження, до розробки і реалізації еколого-економічної концепції всебічної раціоналізації суспільного виробництва та забезпечення його сталого еколого-економічного функціонування. Врахування екологічних факторів і критеріїв, нормативів та обмежень вимагає створення дієвого контролю за станом навколишнього середовища, а також ефективних важелів регулювання екологічних та економічних відносин.

5. Глобальною проблемою економічного розвитку всіх країн світу є забезпечення раціонального використання, охорони та відтворення природно-ресурсного потенціалу. Особливо гостро постає питання щодо оптимізації лісо-, водо- і землекористування. Враховуючи економічну, екологічну та біосферо-формуючу роль земель водного і лісового фондів їх еколого-економічна оцінка має важливе значення, особливо в умовах трансформації відносин власності, яка набула масштабності і незворотного характеру.

Торкаючись еколого-економічної оцінки земель цих категорій великого значення набуває завдання щодо визначення правового статусу земель водного та лісового фондів, їх сутності, особливостей приватизації, якщо це не суперечить чинному законодавству, обмежень та обтяжень, екологічної регламентації тощо. Поряд з цим важливою є і регіональна оцінка особливостей використання, охорони та відтворення цих земель, приватизаційної трансформації з урахуванням їх компонентної структури.

6. Проведена оцінка свідчить про те, що надмірна господарська освоєність басейнів річок призвела до суттєвого порушення співвідношення між стабілізуючими і деструктивними підсистемами на користь останніх, що обумовило значне зниження екологічної стійкості ландшафтів і розвиток ерозійних процесів. Одночасно відбулося суттєве погіршення природних умов формування водного стоку, гідрографічної сітки, якісних характеристик водних і лісових ресурсів, погіршення здоров'я населення, зростання його захворюваності до 80% якого пов'язують саме з цими чинниками.

Практична реалізація земельної реформи вимагає пошуку принципово нових підходів до організації території, використання та охорони земель водного і лісового фондів. В основу його має бути покладено ландшафтний підхід у такий спосіб, щоб його соціально-економічні функції найбільше повно відповідали природним властивостям з оцінкою можливих варіантів експлуатації, виявленням природних, соціальних, економічних та інших обмежень. Оцінка і прогнозування стану і змін у ландшафтах мають бути здійснені на основі системного вивчення об'єкту.

7. Враховуючи надзвичайно важливе завдання щодо запобігання руйнівної дії ерозійних процесів на сільгоспугіддях в результаті проведених досліджень обґрунтовано комплекс чинників, які необхідно враховувати при визначенні еколого-економічної ефективності відповідних заходів, а також запропоновані відповідні моделі і схеми.

8. Перетворення, здійснені за останні роки в економіці країни взагалі і агропромисловому комплексі зокрема, суттєво змінили організаційно-правові та організаційно-територіальні форми сільськогосподарських підприємств, порушили існуючу систему виробництва, праці й управління, знизили ефективність використання земельних та інших природних ресурсів. Нестабільність землекористування негативно вплинула на економічну ефективність виробництва, екологічну ситуацію.

Враховуючи зазначене в роботі здійснено спробу розглянути цей комплекс проблем з системних позицій, запропоновано ідеологію земельної політики по відношенню до оптимізації використання та охорони земель водного і лісового фондів.

Для забезпечення раціонального використання і охорони земель важливою є реалізація принципу національних інтересів, який в системі впровадження земельної реформи має стати вище інтересів особистості. Хоча приватна власність на землю юридично визначена і закріплена законодавчо на найвищому рівні, все ж господарська діяльність повинна вестися без шкоди національним інтересам, оскільки абсолютна власність на землю належить державі.

9. Земельна реформа спричинила значні структурні зміни у власності на землю, землеволодіннях та землекористуваннях. Виникла потреба в розробці законодавчої та нормативної бази, науковому забезпеченні, правовому, економічному і організаційному механізмі регулювання земельних відносин з урахуванням традицій, регіональних особливостей і державних інтересів.

10. Торкаючись екологічної, біосфероформуючої ролі земель зазначених категорій важливе значення приділено питанням екологічної ефективності водоохоронної лісомеліорації в басейні Дніпра та для порівняння в басейнах Сіверського Дінця та Південного Бугу, а також особливостям проектування і створення водоохоронних лісонасаджень та організаційно-економічному механізму регулювання використання і охорони земель водного і лісового фондів. Зокрема акцентовано на необхідності широкого запровадження системи економічного стимулювання раціонального природокористування. Серед методів цієї системи виділено: фінансову участь держави у розвитку інфраструктури сільської місцевості, аграрної науки, освіти та перепідготовки кадрів; надання державою пільгових кредитів та субсидій фермерам, іншим суб'єктам сільськогосподарської діяльності на придбання матеріально-технічних засобів виробництва; підтримання рівня цін на сільськогосподарську продукцію і доходів фермерів тощо.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Водні ресурси / М.А. Хвесик, І.Л. Головинський, К.І. Рижова, І.М. Кирпач, О.В. Яроцька, С.П. Левицька, Ю.Г. Чередніченко, П.Ф. Жолкевський, Ю.П. Кулаковський, М.В. Степчин // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2004. - С. 103-114 (Особистий внесок - розрахунки антропогенного навантаження на територію басейнів річок).

2. Водні ресурси / Хвесик М.А., Головинський І.Л., Рижова К.І., Кирпач І.М., Яроцька О.В., Кулаковський Ю.П., Степчин М.В. // Схема-прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Рівненської області на період до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - 199 с. (Особистий внесок - оцінка територіально-галузевої структури водокористування).

3. Водні ресурси на рубежі ХХ ст.: Проблеми раціонального використання, охорони та відтворення / За редакцією д.е.н., професора М.А. Хвесика. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - 564 с. (Особистий внесок - оцінка стану водозбірних територій, розрахунки збитків від забруднення природних ресурсів Поліського району).

4. Степчин М.В. Трансформація земельних відносин: регіональний аспект // Продуктивні сили та регіональна економіка. - К.: РВПС України НАН України, 2003. - Ч. 2. - С. 9-18.

5. Степчин М.В. Проблеми регіонального управління природокористуванням та шляхи його вдосконалення // Вісник УДУВГП Економіка. - Рівне: УДУВГП, 2003. - Вип. 1 (20). - С. 619-624.

6. Степчин М.В. Регіональне управління земельними ресурсами. Охорона та збереження землі і шляхи його впровадження // Вісник УДУВГП Економіка. - Рівне: УДУВГП, 2004. - Вип. 2 (26). - С. 583-587.

7. Степчин М.В. Забезпечення сталого землекористування на сучасному етапі аграрної реформи // Економіка АПК. - 2004. - №5. - С. 11-16.

8. Степчин М.В. Проблеми раціонального землекористування: регіональні особливості // Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні. - К.: РВПС України НАН України, 2006. - Ч. 2. - С. 199-201.

9. Степчин М.В. Водні ресурси і соціально-економічний розвиток у контексті ідей В.І. Вернадського // Екологія довкілля та безпека життєдіяльності. - К.: НПЦ «Екологія. Наука. Техніка», 2003. - №3. - С. 3-11.

10. Степчин М.В. Водні ресурси і просторовий розвиток продуктивних сил України // Матер. наук. практ. конф. Міжнародного Водного Форуму «АКВА Украина. - 2003». - К.: Укр. вод. асоц. - 2003. - С. 30-31. (Особистий внесок автора: визначення напрямів реформування земельних відносин).

11. Степчин М.В. Територіальні особливості басейнових водогосподарських комплексів України // Матер. міжнар. наук. практ. конф. «Водні ресурси на рубежі ХХІ ст. Проблеми раціонального використання, охорони і відтворення». - К.: Знання. - 2003. - С. 18.

12. Степчин М.В. Підвищення еколого-економічної ефективності землекористування на сучасному етапі аграрних перетворень // Внесок Академіка В.І. Вернадського в дослідження проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил. - К.: РВПС України НАН України. - 2003. - Ч. 2. - С. 255-258.

13. Степчин М.В. Правові аспекти техногенно-екологічної безпеки // Сучасний стан навколишнього природного середовища промислових та гірничопромислових регіонів. Проблеми та шляхи вирішення. - К.: Знання. - 2004. - С. 13.

14. Степчин М.В. Охрана трансграничных водотоков - важное направление реализации модели устойчивого развития Украины // «Украина - год после 5-й Всеевропейской коференции Министров охраны окружающей природной среды «Окружающая среда для Европы». - К.: Минприроды Украины. - 2004. - С. 271-273.

15. Хвесик М.А., Степчин М.В., Кулаковський Ю.П., Мосійчук Ю.А., Кулик Ю.О. Природно-ресурсний потенціал в системі нових економічних відносин: проблеми раціонального використання, охорони та відтворення // Матер. наук. практ. конф. ІІ Міжнародного Водного Форуму «АКВА Украина. - 2004». - К.: Укр. вод асоц. - 2004. - С. 320. (Особистий внесок - сформульовані напрямки реформування земельних відносин).

Размещено на Allbest.ru