Механізми формування раціонального використання і охорони земельних ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата екологічних наук

МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ

Спеціальність: Природокористування і охорона навколишнього середовища

Курильців Роман Михайлович

Львів, 2006 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід України до ринкової економіки вимагає радикальних змін існуючого механізму формування раціонального використання та охорони земель. Ці зміни спрямовані на докорінну перебудову відносин землекористування і полягають у створенні системи сталого землекористування. Однак, внаслідок об'єктивних і суб'єктивних причин у ході земельної реформи були допущені зволікання в реформуванні досконалих еколого-економічних і правових механізмів раціоналізації землекористування, формалізм у визначенні цілей і завдань їх реалізації.

Вищезгадані обставини призвели до того, що фундаментальне завдання, яке ставилося перед земельною реформою - радикально змінити відношення до землі шляхом спектра форм власності, залучення до виробництва нових власників, зацікавлених і спроможних ефективно, раціонально, по господарські та екологічно безпечно використовувати сільськогосподарські земельні ресурси, практично не вирішено.

Як наслідок, у регіоні якісний стан ґрунтів погіршується, рівень продуктивності земель залишається низьким. Сучасні орендарі ведуть, як правило, виснажливе землеробство, а державні заходи щодо охорони земель практично припинено.

Тому одним із головних завдань сучасної державної політики у сфері аграрного землекористування є створення механізму, який б забезпечив сталий розвиток землекористування і на основі його екологізації, охорони і захисту землі як складової навколишнього природного середовища, збереження, примноження та відтворення її продуктивної сили як ресурсу.

Теоретичні основи з проблем механізму формування раціонального використання та охорони земель були закладені Дорогунцовим С.І., Добряком Д.С., Казьміром П.Г., Новаковським Л.Я., Трегобчуком В.М. та ін.

В останні роки стосовно механізму формування раціонального використання та охорони земель у сучасних умовах опубліковано немало праць, серед них: І.К. Бистрякова, С.Ю. Булигіна, В.В.Горлачука, Г.Д. Гуцуляка, Б.М. Данилишина, М.І. Лавейкіна, О.С. Новаторова, І.А. Розумного, А.Я. Сохнича, М.Г. Ступеня, А.М. Третяка, Ю.Ю. Туниці та ін.

Однак, багато аспектів проблеми, що досліджується, залишаються дискусійними і випливають із подальшого наукового обґрунтування в процесі розвитку нових земельних відносин. На сучасному етапі в Україні не створено системи механізмів сталого землекористування. У результаті паювання і передачі сільськогосподарських угідь у приватну власність громадянам, раніше існуюча система землекористування зруйнована, а нова, яка б відповідала вимогам сталого землекористування, не створена. Ось чому існує нагальна необхідність вивчення та узагальнення досвіду формування сталого землекористування, удосконалення екологічно-економічного механізму формування раціонального використання та охорони земель.

Надзвичайна актуальність, теоретична і практична значимість цих питань визначили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження проводилось автором впродовж 2002-2005 років у рамках основних державних програм, концепцій побудови соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні. Тема дисертаційної роботи відповідає основним напрямам “Програми реформування та розвитку агропромислового комплексу в ринкових умовах господарювання на 2002-2005 роки та перспективу до 2010 року в Україні”.

Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з тематикою науково-дослідних робіт, що здійснювались у Львівському державному аграрному університеті відповідно до завдань НТП на 2000-2005 рр. “Розробити теоретичні основи управління земельними ресурсами, землевпорядкування, земельного кадастру та методику організаційно-екологічно-безпечного використання земель у ринкових умовах” (номер державної реєстрації 0100U002331). Внесок автора полягає в розробленні регіонального екологічно-економічного механізму формування раціонального використання і охорони земельних ресурсів в умовах нових земельних відносин.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження - обґрунтувати основні напрями формування механізму раціонального використання і охорони земель в умовах нових земельних відносин базуючись на оцінці та аналізі сучасного стану, тенденцій і перспектив розвитку сталого землекористування.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

- дослідити теоретичні основи механізму організації екологічно безпечного та економічно ефективного землекористування;

- оцінити тенденції організації раціонального використання земельних ресурсів;

- удосконалити механізм формування раціонального використання та охорони земель;

- удосконалити показники системи сталого землекористування;

- розробити методику екологічної оцінки збитків у результаті погіршення якості сільськогосподарських угідь.

Об'єктом дослідження є процес формування екологічно-економічного механізму регулювання раціонального використання і охорони земельних ресурсів на прикладі Львівської області.

Предметом дослідження є механізм формування та методи оцінки змін раціонального використання та охорони земель на регіональному рівні в умовах нових земельних відносин.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дисертаційної роботи є:

- фундаментальні положення економіки природокористування; економічна теорія сталого розвитку;

- наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених з досліджуваної проблематики;

- діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення раціонального використання і охорони земельних ресурсів в умовах нових земельних відносин.

У контексті системного підходу до вивчення питання механізму формування раціонального використання та охорони земель використовувались відповідні методи дослідження: монографічний, абстрактно-логічний, історичний для розробки механізму формування раціонального використання і охорони земель в умовах нових земельних відносин; графічний, статистичний, економічного аналізу, розрахунковий при дослідженні тенденцій розвитку землекористування в умовах трансформації земельних відносин та оцінці збитків від погіршення якості угідь.

У процесі дослідження узагальнено наукові результати, викладені у працях провідних вітчизняних та зарубіжних вчених щодо концептуальних засад раціонального землекористування.

Інформаційну базу дослідження становлять закони України, нормативно-правові акти і програмні документи державних органів, методичні й статистичні матеріали Державного комітету по земельних ресурсах і статистики України, обласних управлінь по земельних ресурсах і статистики Львівської області, дані Львівського інституту землеустрою.

Наукова новизна одержаних результатів. Науковою новизною визначаються такі теоретико-методологічні і прикладні результати:

Уперше:

- розроблено алгоритм визначення інтегрального індексу екологічно-економічної сталості землекористування. До соціальних критеріїв сталості землекористування віднесено обсяг попиту та пропозиції на різні типи землекористування на ринку, сталість форми власності і форм господарювання, інвестиційну сталість, розміри землекористування;

- до ресурсно-екологічних критеріїв - структуру угідь, питома вага середовище стабілізуючих угідь, розораність, інтенсивність використання земель, якісний стан земель, рівень деградації земель;

- розроблено методику економічної оцінки збитків в результаті погіршення якості сільськогосподарських угідь від антропогенної діяльності при тимчасовому їх використанні для несільськогосподарських потреб.

Удосконалено:

- систему показників сталого землекористування, до якої включено показник економічних збитків від погіршення якості сільськогосподарських угідь;

- механізм формування стратегії сталого землекористування, який передбачає впровадження системи здійснення екологічної оцінки при проведенні екологічного аудиту землекористування та екологічної експертизи програм і проектів землеустрою.

Екологічна оцінка передбачає:

- екологічну оцінку існуючого землекористування і проектів землеустрою з організації використання земель;

- стратегічну екологічну оцінку державних, регіональних програм, схем і окремих крупних проектів землеустрою;

- механізм регулювання раціонального використання та охорони земель шляхом стандартизації та нормування землекористування.

Отримали подальшого розвитку:

- теоретико-методологічні основи організації екологічно безпечного і економічно ефективного використання земель, які, на відміну від існуючих, розглядаються, як цілісна система сталого землекористування і включають такі складові:

- структурно-галузеву;

- ресурсно-екологічну;

- соціально-економічну.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційній роботі наукові результати дають можливість удосконалити екологічно-економічні засади формування системи раціонального використання і охорони земельних ресурсів в умовах нових земельних відносин на рівні регіону. Практична цінність сформульованих у роботі висновків і рекомендацій полягає у тому, що вони мають теоретичне та методологічне значення для формування системи сталого землекористування. Науково-методичні положення та рекомендації щодо оцінки економічних збитків від погіршення якості угідь дозволять удосконалити процес охорони земель.

Одержані результати дослідження використовуються регіональними органами виконавчої влади - Львівським обласним головним управлінням земельних ресурсів (довідка № 01-16/3-3262 від 20.12.2005 р.). Окремі положення дисертаційного дослідження використані при підготовці лекційних курсів “Економіка природокористування”, “Управління земельними ресурсами”, “Земельний кадастр” (довідка Львівського державного аграрного університету № 01-35-03 від 24.01.2006 р.) та при розробці навчально-методичних рекомендацій для проведення лабораторно-практичних робіт з даних дисциплін.

Окремі висновки дисертації можуть бути використані при визначенні стратегії регіональної та національної земельної політики, пріоритетних напрямів регулювання землекористування, у роботі регіональних органів управління земельних ресурсів, регіональних програм використання та охорони земель, формування законодавчої бази.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто автору та є його науковим доробком. Їх значення полягає в подальшому розвитку наукових поглядів щодо теоретично-методичних основ формування раціонального використання та охорони земельних ресурсів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію та одержали позитивну оцінку на Міжнародній науково-практичній конференції “Інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва” (м. Харків, 2006 р.), Міжнародній науково-теоретичній конференції “Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні” (м. Київ, 2006 р.), Міжнародному науково-практичному форумі “Організація збалансованого землекористування: проблеми теорії і практики” (м. Львів, 2006 р.), Міжнародній конференції молодих вчених “Економіка для екології” (м. Суми, 2006 р.), Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих учених “Екологізація сталого розвитку агросфери, культурний ґрунтогенез і ноосферна перспектива інформаційного суспільства” (м. Харків, 2006 р.), Міжнародному круглому столі “Управління земельними ресурсами в контексті стратегії сталого розвитку” (м. Львів, 25-26 листопада 2005 р.), а також доповідались автором на наукових конференціях аспірантів та здобувачів Львівського державного аграрного університету за результатами науково-дослідної роботи у 2002-2005 рр. Окремі результати досліджень відображені в наукових звітах кафедри земельного кадастру Львівського державного аграрного університету.

Публікації. За результатами наукових досліджень опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 2,3 друк. арк., з них 6 статей у наукових фахових виданнях, 5 - у матеріалах і тезах конференцій, 1 - у інших виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 179 стор. комп'ютерного тексту, з них 150 стор. основного тексту, який містить 27 таблиць, 6 рисунків. Список використаних джерел із 200 найменувань викладено на 19 стор.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовану мету, основні завдання, предмет та об'єкт дослідження, подано методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, їх апробацію і використання, подано відомості про публікації автора, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи організації раціонального використання та охорони земель” проведене комплексне дослідження теоретичних основ організації екологічно безпечного та економічно ефективного землекористування та розкрито сутність правового забезпечення раціонального використання та охорони земель.

На основі проведених досліджень, узагальнення літературних джерел зроблено висновок про те, що процес дослідження проблем організації екологічно безпечного і економічно ефективного землекористування включає в себе визначення поняття сталості землекористування, виділення окремих складових системи сталого землекористування, аналіз основних чинників впливу на його розвиток і, зрештою, визначення на підставі всього зазначеного провідних напрямів досягнення сталості землекористування і його локальних складових.

У дисертаційній роботі розроблено алгоритм інтегрального індексу екологічно-економічної сталості землекористування. Пропонується виділяти такі складові системи сталого землекористування: структурно-галузеву, ресурсно-екологічну, соціально-економічну. Ресурсно-екологічна підсистема виступає, як основа екологічно безпечного землекористування, а соціально-економічна підсистема має визначальний вплив на процес формування економічно ефективного землекористування.

Результати дослідження існуючого стану правового забезпечення раціонального використання і охорони земель свідчать, що незважаючи на досконалість інженерних методів використання та охорони земель, а також природоохоронного законодавства, землевласники і землекористувачі не будуть їх використовувати, якщо це не буде їм вигідно. У зв'язку з цим, поряд із поліпшенням земельного законодавства важливим завданням держави є створення таких умов діяльності землевласників і землекористувачів, за яких вони були б і матеріально зацікавлені раціонально використовувати землю та, водночас, змушені займатися охоронною діяльністю. Отже, адміністрування, не пов'язане з матеріальною зацікавленістю, не може змусити землевласників і землекористувачів постійно, ефективно і дбайливо ставитись до використання землі та охорони довкілля. З іншого боку, економічні методи теж не завжди забезпечують необхідний якісний рівень та терміни здійснення охоронної діяльності. Тому найкращих результатів можна досягти при розумному поєднанні економічної зацікавленості з достатньо жорстким контролем та адміністративними методами дотримання вимог екологічно збалансованого землекористування.

У другому розділі “Оцінка стану організації використання земельних ресурсів Львівської області” проаналізовано стан організації використання земельного фонду в процесі проведення земельної реформи, виявлено тенденції змін у землекористуванні в умовах трансформації регіональних земельних відносин, проведено екологічно-економічну оцінку організації використання земель в сільськогосподарських підприємствах.

З аналізу розподілу земель у розрізі основних землекористувачів і форм власності очевидно, що найбільша частка земельного фонду станом на 01.01.2006 р. належала громадянам, яким надано землі у власність і користування - 39,8 %, у тому числі селянським (фермерським) господарствам - 2,4 %, сільськогосподарським підприємствам - 10,0 %. У процесі земельної реформи відбувся перерозподіл земель сільськогосподарського призначення між суб'єктами землекористування, зростає їх кількість. Станом на 01.01.2006 р. у Львівській області у державній власності перебуває 63,3% земельного фонду області, у власності недержавних сільськогосподарських підприємств та приватній власності громадян - 36,7 % при наявності понад 1,3 млн. суб'єктів власності та землекористувачів. У Львівській області середній розмір площі сільськогосподарських угідь, які використовувалися в сільськогосподарському виробництві в 2004 р. складав у сільськогосподарських товариствах - 439,1 га, сільських-господарських кооперативах - 278,4 га, фермерських господарствах - 38,9 га, селянських господарствах - 1,6 га, приватно-орендних підприємствах - 152,4 га.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. - Алгоритм розрахунку індексів екологічно-економічної сталості землекористування:

Слід зазначити, що середній розмір землекористування сільських-господарських підприємств за період 1990-2004 рр. зменшився в окремих формах землекористування на 78-80% та зріс в інших на 40-452%. Отже, стабільності в землекористуванні не було.

Обсяги сільгосппродукції, отримуваної з оброблюваних земель у області за період земельної реформи у вартісному виразі знизились. Зокрема, у сільському господарстві області протягом 1990-2005 років спостерігалося зниження урожайності основних сільськогосподарських культур та скорочення обсягів виробництва продукції у вартісному виразі. Так рівень використання земель (в усіх категоріях господарств) у 2005 р. порівняно з 1990 р. знизився на 21 % (інтегральний індекс - 0,79). Разом з тим, більш значне зниження рівня використання земель - на 35 % (інтегральний індекс - 0,65) відбулося в сільськогосподарських підприємствах, включаючи фермерські господарства. У вартісному виразі воно в цілому склало 68,5 % від рівня 1990 р., у тому числі продукції рослинництва - 72,6 %.

У структурі валової продукції внаслідок об'єктивних та суб'єктивних причин більш швидкими темпами тривало зменшення обсягів тваринницької продукції. Так, у 2005 р. обсяги виробництва продукції тваринництва становили лише 64,7 % від рівня 1990 р.

У використанні сільськогосподарських земель відбуваються негативні процеси, які мають вплив на екологічний стан землекористування, що в цілому відбивається і на його стабільності. Якщо в 1988 році у Львівській області за рахунок внесення 15,1 т/га органічних добрив втрати гумусу повністю комплексувалися, то в 2005 році дефіцит гумусу зріс на 0,71 кг на 1 га ріллі внаслідок зменшення внесення органічних добрив до 1,0 т/га та мінеральних добрив із 245 кг/га до 65 кг/га. Внесення мінеральних добрив здійснювалось тільки на половині площ орних земель.

Стан земель сільськогосподарського призначення за останні десятиліття істотно погіршився і набув загрозливого характеру. У першу чергу це стосується ґрунтового покриву, який значною мірою втратив присутні йому властивості саморегуляції. Загальна площа деградованих і малородючих ґрунтів орних земель області - 173,8 тис. га (20,77 % від площі ріллі області).

Таблиця 1. - Індекс сталості рівня використання земель у сільському господарстві Львівської області:

Останнім часом посилились процеси деградації ґрунтового покриву, які зумовлені техногенним забрудненням. Найбільшу небезпеку для навколишнього середовища представляє забруднення ґрунтів радіонуклідами, важкими металами, пестицидами, збудниками інфекційних хвороб.

Негативні екзодинамічні явища поширені більш як на 50% території Львівської області. Особливо небезпечні в цьому аспекті Передкарпаття й Карпати. На площі 1,4 млн. га (64%) проявляється карст, сольові басейни займають 0,17 млн. га (8%), 450 активних зсувів. Відзначимо, що й за іншими якісними показниками Львівської області мають сталу тенденцію до погіршення.

Таким чином, у структурі земельного фонду Львівської області значні площі займають ґрунти, які характеризуються незадовільними властивостями (змиті, скелетні, перезволожені тощо), що зумовлено антропогенними факторами, а також негативними природними особливостями. Це деградовані і малородючі ґрунти. Їх раціональне використання вимагає певних заходів організаційно-господарського, меліоративного, агротехнічного, агрохімічного характеру.

Наявність у регіоні високо родючих земель з особливою гостротою ставить питання про їх інтенсивне використання за призначенням, неприпустимість необґрунтованого переведення значних площ орних земель у сферу несільськогосподарського виробництва. Тому існуюча система охорони земель від використання не за цільовим призначенням потребує подальшого вдосконалення, і для цієї мети поряд із адміністративними заходами слід вживати заходи економічного впливу, зокрема персоніфікацію суб'єкта землеволодіння чи землекористування для відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

У третьому розділі “Еколого-економічний механізм націоналізації землекористування в умовах нових земельних відносин” запропоновано впровадження методів екологічного аудиту землекористування та екологічної експертизи проектів землеустрою як механізму регулювання раціонального використання та охорони земель, удосконалено та розроблено економіко-правовий механізм раціоналізації землекористування, удосконалено методичні підходи до визначення економічних збитків сільськогосподарського виробництва в результаті погіршення якості угідь при тимчасовому їх використанні для несільськогосподарських потреб.

Система екологічної оцінки запланованої господарської діяльності сьогодні використовуються практично у всіх країнах світу й в багатьох міжнародних організаціях, як “превентивний”, випереджувальний інструмент екологічної політики.

Під екологічною оцінкою раціоналізації використання і охорони земель ми розуміємо процес систематичного аналізу й оцінки екологічних наслідків планованого використання земель, а також врахування результатів цього аналізу у плануванні, проектуванні, затвердженні і здійсненні заходів з поліпшення використання і охорони земель.

Оцінка впливу господарської діяльності на використання та охорону земель і екологічна експертиза проектів землеустрою є складовими частинами системи екологічної оцінки раціоналізації використання і охорони земель.

Отже, екологічна оцінка повинна здійснюватися як в процесі екологічного аудиту, так і на рівні окремих проектів землеустрою щодо організації використання земель.

Разом з тим, екологічну оцінку, слід проводити і на рівні “стратегічних” документів (державної та регіональної програм використання і охорони земель, схем та окремих крупних проектів землеустрою тощо).

Рис. 2. - Види екологічної оцінки землекористування:

Процес екологічної оцінки землекористування повинен включати:

- аналіз (прогноз) потенційних впливів проектного використання земель на навколишнє середовище й оцінку його значимості;

- узгодження проектних рішень із зацікавленими сторонами з метою пошуку взаємоприйнятних рішень;

- використання результатів оцінки впливів і узгодження у процесі прийняття рішень, що стосуються проектного використання земель.

Екологічна оцінка землекористування може бути ефективною в тому випадку, якщо її матеріали використовуватимуться не тільки при ухваленні рішення про можливість здійснення проектного використання земель в цілому, але й при прийнятті різних рішень у ході його планування. Тому узгодження, а також використання результатів екологічної оцінки при прийнятті рішень варто розглядати як необхідні компоненти процесу екологічної оцінки землекористування.

У зв'язку з загостренням екологічної та ресурсної ситуації в Україні, інтенсифікацією різних явищ і процесів, необхідністю вирішення невідкладних проблем охорони та раціонального використання земель, а також з метою створення механізмів реалізації окремих статей Земельного кодексу України, Законів України “Про охорону земель”, “Про державний контроль за використанням та охороною земель” та “Про екологічний аудит” є потреба удосконалення та розробки нових економіко-правових механізмів раціоналізації землекористування. Одним із таких механізмів є стандартизація та нормування у сфері сталого земле-користування. Комплекс еколого-економічних стандартів, та норм повинен забезпечувати нормативну основу для досягнення балансу між рівнями інтенсивності використання земель, шкідливого впливу на земельні ресурси та їх здатності до відновлення ґрунту.

Враховуючи наявний у регіоні природно-економічний потенціал, його історичні та географічні особливості, стратегічна мета перспективного розвитку землекористування полягає в тому, щоб на основі оптимального використання земельних, трудових та інших ресурсів створити ефективну систему землекористування ринкового типу, яка водночас повинна забезпечити матеріальний добробут населення та екологічну безпеку регіону.

Важлива роль у формуванні раціонального використання і охорони земель належить економічним збиткам від погіршення якості земельних угідь. Цей показник відображає екологічні наслідки антропогенної діяльності, а також концентрує у собі всі негативні економічні наслідки порушення земель при будівництві об'єктів несільськогосподарського призначення.

Порівняння умов використання земельних угідь до відведення їх під будівництво і після повернення у сільськогосподарське виробництво дозволяє зробити висновок про те, що зміни якості земельних угідь супроводжуються зниженням продуктивності, а також додатковим вкладенням коштів.

В методичному плані для визначення економічних збитків в результаті погіршення якості сільськогосподарських угідь пропонується використати методику оцінки відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва із урахуванням запропонованих змін.

Відповідно до офіційної методики у розрахунках застосовується коефіцієнт інтенсивності використання сільськогосподарських угідь, який характеризується відношенням показника диференціального доходу економічної оцінки ріллі земле оціночного району, в якому відводиться земельна ділянка, до аналогічного показника в цілому в області.

Враховуючи, що економічна оцінка проводилась на основі економічних показників за результатами господарської діяльності сільськогосподарських підприємств у 1986-1989 роках, вона не відображає фактичної інтенсивності використання земель. Тому нами пропонується застосовувати показники нормативної грошової оцінки земель, які більш об'єктивно відображають зміни в інтенсивності використання земель. Наприклад, урожайність зернових без кукурудзи за 1986-1989 рр. (дані, які брались для оцінки земель) у Львівській області складала 44 ц/га, а в 2002-2005 рр. всього 27 ц/га. Це, звичайно, вплинуло на зменшення показника диференціального доходу, а відповідно і на коефіцієнт інтенсивності використання земель. Крім того, економічна оцінка земель не обновлювалась протягом більш як 10 років і її показники не можуть об'єктивно відображати рівень інтенсивності використання земель. Так, коефіцієнт інтенсивності сільськогосподарських угідь, розрахований за даними нормативної грошової оцінки земель для Перемишлянського району, складатиме - 0,726 (5862:8064), де 5862 грн. нормативна грошова оцінка в районі станом на 01.01.2006 р., а 8064 грн. - нормативна грошова оцінка ріллі в цілому по області.

Тоді при вилученні сільськогосподарських угідь у постійне користування втрати сільськогосподарського виробництва вздовж траси нафтопроводу будуть складати на один гектар:

- на ріллі:

Рв = 109,55 Ч 27,381/29 Ч 0,726 = 75,079;

- на сіножатях:

Рв = 45,90Ч19,026/21Ч0,726 = 30,191;

- на пасовищах:

Рв = 42,40Ч16,382 /21Ч0,726 = 24,010.

Відповідно економічні збитки від зниження якості повернутих землекористувачам сільськогосподарських угідь у межах траси будівництва нафтопроводу дорівнюватимуть:

- на ріллі:

Р_В1 = (1-0,845)Ч75,079Ч57,18 = 665,418;

- на сіножатях:

Р_В1 = (1-0,841)Ч30,191Ч0,60 = 2,880;

- на пасовищах:

Р_В1 = (1-0,869)Ч24,010Ч3,80 = 11,952.

Всього: 680,250 тис. грн.

Отже, з урахуванням змін в інтенсивності використання земель економічні збитки будуть на 138,679 тис. грн., або на 1 га - на 2,252 тис. грн. менші, або на 17 %. Якщо враховувати, що урожайність зернових з періоду збору даних для економічної оцінки по відношенню досліджуваного періоду знизились на 45 %, то стає зрозумілим, чому сума економічних збитків, визначених по запропонованій методиці, є меншою.

Проведені дослідження показали недосконалість існуючої методики визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а відповідно і економічних збитків при погіршенні якості земельних угідь. Тенденції в зміні показників нормативної грошової оцінки земель більш об'єктивно відображають зміни інтенсивності використання земель. Тому запропонований підхід дає можливість одержати дані точніші та більш наближені до дійсності і рекомендується для застосування в регуляторному механізмі формування раціонального використання та охорони земель.

ВИСНОВКИ

Підсумком дисертаційної роботи є теоретико-методологічне обґрунтування процесу удосконалення екологічного механізму формування системи раціонального використання та охорони земельних ресурсів у контексті сталого розвитку землекористування, і на цій основі розроблено відповідні пропозиції. екологічний економічний землекористування

1. Сформована за роки трансформаційних процесів в національній економіці та здійснення земельної реформи система землекористування, націлена на отримання максимальної вигоди при мінімальних ґрунтових, відтворювальних витратах, спричинила в регіоні розвиток кризової ґрунтово-екологічної ситуації і потребує глибокої реструктуризації та екологічної переорієнтації. Складність природних умов, складний рельєф, строкатість ґрунтового покриву, дрібноконтурність, важка транспортна доступність у гірських умовах, вертикальна і територіальна зональність та історично-соціальний спосіб життя зумовлюють формування дрібних землеволодінь на основі землекористування колишніх недержавних сільськогосподарських підприємств.

2. У результаті трансформації земельних відносин в процесі земельної реформи у Львівській області зменшились площі землекористування господарств суспільного сектора та розширились площі особистих господарств населення. Їх частки у загальній площі угідь змінилися відповідно з 63,5 % та 6,8 % у 1990 р. до 9,8% і 39,8 % у 2005 р. Формування господарських структур ринкового типу, побудованих на приватно-орендних відносинах, зумовило створення значної кількості різних за розмірами господарств. Переважаючими формами господарювання є особисті підсобні (селянські) господарства (194270 або 24,8 % від загальної кількості), сільськогосподарські товариства (373 або 20,1 %) та колективні сільськогосподарські підприємства (177 або 7,7 %), середні розміри яких становлять відповідно 1,6 га, 445,0 га та 381,9 га.

3. До основних проблем, які потребують урегулювання в досліджуваному регіоні, належать:

а) відносна дефіцитність землі як територіального ресурсу і оперативного державного резерву земель, яка склалася в умовах високої землезабезпеченості;

б) відсутність постійного державного регулювання економічних функцій землі як основного засобу виробництва, територіальної (регіональної) організації ефективних систем землекористування, які відповідають новим земельним відносинам;

в) деградація і руйнування землі як екосистеми, екологічна загроза для населення, які склалися в умовах, коли майже 58 % земельних ресурсів залучено в екологічно незбалансоване землекористування. У зв'язку з цим пріоритетними напрямами державної політики в галузі земельних відносин є формування сталого землекористування і подолання негативних регіональних тенденцій у використанні й охороні земель.

4. Доведено, що процес дослідження проблем організації екологічно безпечного і економічно ефективного використання земель охоплює визначення поняття сталості землекористування, виділення окремих складових системи сталого землекористування, аналіз основних факторів впливу на його розвиток і визначення на підставі всього зазначеного провідних напрямків комплексного підвищення сталості землекористування та його локальних складових. Запропоновано якісно нову класифікацію компонентів системи сталого землекористування: структурно-галузеву, ресурсно-екологічну, соціально-економічну. Вирішальне значення серед них мають ресурсно-екологічна та соціально-економічна підсистеми. Перша - як гарант екологічно безпечного землекористування, а друга - у зв'язку з її визначальним впливом на процес формування економічно ефективного землекористування. Кожну з наведених складових системи сталого землекористування необхідно розглядати як підсистему, що має певний рівень власної сталості.

5. Обґрунтовано, що важливим механізмом формування раціонального використання та охорони земель є стандартизація та нормування землекористування у відповідності до вимог концепції сталого розвитку. Основним завданням стандартизації та нормування є сприяння найбільш ефективному використанню земельних ресурсів та планомірне обмеження впливу господарської діяльності на них. Комплекс стандартів та еколого-економічних норм повинен забезпечувати методичну основу для досягнення балансу між рівнем інтенсивності використання земель, шкідливого впливу на земельні ресурси та спроможністю до відновлення ґрунту. У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів потребують негайної розробки такі нормативи:

- граничнодопустимого забруднення ґрунтів;

- якісного стану ґрунтів;

- оптимального співвідношення земельних угідь;

- показників деградації земель та ґрунтів.

6. Важливим економічним механізмом формування раціонального землекористування є матеріальне стимулювання, а саме забезпечення зацікавленості землекористувачів у здійсненні охоронної діяльності. При цьому необхідно застосовувати не лише покарання, але й заохочувальні заходи. До таких заохочувальних заходів рекомендуємо віднести:

- встановлення податкових пільг (сума прибутку, з якого стягується податок, зменшується на величину, що повністю або частково відповідає охоронним видаткам);

- звільнення від оподаткування структурної зміни земельних угідь в сторону створення екологічно стабільного землекористування.

7. Визначено, що основними критеріями екологічного благополуччя землекористування, які відповідають концепції сталого землекористування, при оцінюванні та регламентації його стану є наступні ознаки:

- збереження продуктивних i екологічних функцій земельних ресурсів;

- природна родючість ґрунтів;

- збереження біологічне різноманіття.

Для забезпечення екологічно безпечного використання та охорони земель в Україні пропонується створити систему екологічної оцінки раціоналізації землекористування при проведенні екологічного аудиту землекористування та екологічної експертизи проектів землеустрою, як основних складових механізму формування сталого землекористування. Вона передбачає:

1) екологічну оцінку як існуючого землекористування, так і проектів землеустрою щодо його організації;

2) стратегічну екологічну оцінку державних та регіональних програм, схем землеустрою, окремих проектів.

8. Запропоновано у системі показників сталого землекористування ввести показник економічних збитків від погіршення якості ґрунтів. Він відображає екологічні наслідки антропогенної діяльності при тимчасовому зайнятті сільськогосподарських угідь для несільськогосподарських потреб, а також концентрує у собі всі негативні економічні наслідки функціонування виробництва. Обґрунтовано, що економічні збитки - комплексний показник, який виконує чотири функції: облікову, інвестиційну, обмежувальну та стимулюючу в механізмі формування сталого землекористування. Розроблена методика економічної оцінки збитків в результаті погіршення якості угідь, яка включає оцінку порівняння умов виробництва продукції до і після погіршення якості ґрунтів. Головними критеріями визначення економічних збитків є негативні зміни ґрунтового покриву в результаті антропогенної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Курильців Р.М. Принципи формування механізму раціонального використання і охорони земель в умовах нових земельних відносин // Вісник Львівського державного аграрного університету. - 2004. - № 11. - С. 486-488.

2. Курильців Р.М. Екологічна оцінка раціоналізації використання і охорони земель // Вісник Харківського державного аграрного університету: Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні. - 2006. - №8. - С. 186-190.

3. Курильців Р.М. Економіко-правове регулювання землекористування // Вісник аграрної науки. - 2006. - №2. - С. 72-74.

4. Курильців Р.М. Поняття та суть концепції сталого розвитку землекористування // Вісник Львівського державного аграрного університетту: Землевпорядкування і земельний кадастр. - 2006. - № 9., С. 58-61.

5. Курильців Р.М. Сталий розвиток як основа організації екологічно-безпечного землекористування // Матеріали наук. практ. конф. “Інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва”. - Харків: Харк. нац. аграр. ун-т., 2006. - С. 111-113.

6. Курильців Р.М. Основні принципи екологічної оцінки використання і охорони земель // Матеріали наук. конф. “Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні”: У 2 ч. - Київ: РВПС України НАН України, 2006. - Ч. ІІ. - С. 148-150.

7. Курильців Р.М. Екологічно-економічна оцінка організації використання земель Львівської області // Матеріали Міжнар. наук.-практ. форуму “Теорія і практика розвитку АПК”: У 2 т. - Львів: Львів. держ. агроуніверситет, 2006. - Т. 2. - С. 20-21.

Размещено на Allbest.ru