Регіональна екологічна політика в умовах становлення ринкової економіки в Україні (теорія, методи, практика)

Світовий досвід накопичив чималий арсенал застосування різноманітних інструментів практичної реалізації регіональної екологічної політики, доцільність запровадження яких в Україні вимагає всестороннього аналізу та оцінки. Ключову роль серед цих інструментів відіграють економічні важелі управління якістю довкілля. Це: платежі за забруднення довкілля, податки за неекологічну продукцію, різні форми екологічного страхування, системи субсидіювання, методи прискореної амортизації основних засобів природоохоронного призначення, аукціони з продажу прав на забруднення довкілля, механізм ринкового ліцензування прав на забруднення довкілля тощо. Як показали дослідження, регіональна екологічна політика може бути ефективною лише тоді, коли вона базується на оптимальній системі інструментів, регіональний “набір” яких у кожному конкретному випадку повинен бути не результатом випадкового вибору, а наслідком ретельного наукового обґрунтування.

На основі аналізу існуючих теоретичних підходів до класифікації інструментів екологічної політики в дисертації запропоновано чотири додаткові класифікаційні ознаки, за якими виділені типологічні групи інструментів регіональної екологічної політики.

Однією із основних складових існуючої в Україні системи економічних інструментів екологічного регулювання є збори за забруднення навколишнього середовища, які впроваджені з 1994 р. як обов'язковий державний податок і виступають основним джерелом формування природоохоронних фондів всіх рівнів, за рахунок яких сьогодні в основному здійснюється фінансування екологічних програм і природоохоронних заходів.

Такий інструмент економічного механізму природоохоронної діяльності, як збори за забруднення навколишнього середовища, за роки функціонування довів свою життєздатність і в принципі, попри всі свої недоліки, виконує одне із головних своїх завдань - наповнення фондів охорони навколишнього природного середовища всіх рівнів, і згідно з аналізом, з кожним роком все більш ефективно. Обсяги нарахувань зростають, також зростає рівень фактичних сплат цих зборів, який вже досяг майже 100 %. Основу фінансування природоохоронних програм на державному, регіональному та місцевому рівнях формують кошти фондів охорони навколишнього природного середовища, структуру яких становлять: Державний фонд, 10056 місцевих фондів. 27 регіональних фондів - це 24 обласні фонди, Фонд охорони навколишнього середовища Автономної Республіки Крим, а також два міські фонди - (міст Києва і Севастополя).

Проведений аналіз ефективності функціонування фондів виявив цілу низку недоліків, на які звертають увагу фахівці (зокрема, Хлобистов Є.В.), з чим автор погоджується.

До недоліків існуючих фондів слід віднести:

По-перше, порушення природоохоронного законодавства розпорядниками зазначених коштів на місцях. Зокрема постійний дефіцит бюджетів та відсутність юридичної відповідальності дає змогу місцевим радам використовувати ці кошти на соціальні виплати, а не на ліквідацію джерел забруднення, що дискредитує ідею, яка покладена в основу екологічних зборів, посилює небажання природокористувачів платити ці збори і не стимулює місцеві ради до активних природоохоронних дій. По-друге, суттєвим недоліком фондів є здійснення видатків фондів лише у формі гранту (безповоротної грошової допомоги), що призводить до великої кількості бажаючих отримати “легкі” кошти і не стимулює їх до ефективного використання коштів. По-третє, залежність від інфляційних процесів та “політичних” рішень. Наприклад, на місцевому рівні інколи приймаються рішення про “замороження” та позички коштів фондів на соціальні виплати. По-четверте, відсутня узгодженість міжрегіональної екологічної політики при фінансуванні природоохоронних заходів. Досить часто джерела забруднення розташовані на межі адміністративно-територіальних одиниць, і забруднення більшою мірою здійснюється на сусідній території. Проте місцеві ради, якщо і фінансують природоохоронні заходи, то лише ті, що мають місцеве значення, без урахування інтересів сусідів. По-п'яте, нині доходна база фондів є відверто малою. По-шосте, протягом календарного року кошти фондів використовуються неефективно. Зокрема, в останні роки залишки невикористаних коштів у всіх фондах на кінець першого півріччя становили від 67 % до 90 % від надходжень за цей період. Найбільш вразливою є ситуація у сільських, селищних, міських фондах. Таким чином, у другому півріччі у фондах накопичується значна частина коштів, що надійшли у першому півріччі. На практиці це відбивається у неефективному використанні навіть наявних коштів та поглибленні екологічних проблем.

Основним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал на охорону навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів залишаються власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких в 2005 р. освоєно 1030,1 млн. грн. (70,4 % загального обсягу витрат). Проти 2004р. на 5,2 % зменшилася питома вага інвестицій, освоєних за рахунок коштів державного бюджету і становила 9,2 % (134,8 млн. грн.), на 2,1 %. зросла частка коштів місцевих бюджетів і становила 19,1 % (279,8 млн. грн.). Як і в попередні роки, у 2005 р. переважну частку інвестицій в основний капітал спрямовано на охорону і раціональне використання водних ресурсів - 40,0 %, атмосферного повітря - 28,1 %, раціональне використання, зберігання та знешкодження відходів виробництва та побутових відходів - 11,4 %, на охорону і раціональне використання мінеральних ресурсів - 10,6 %.

Отже, на часі - створення фінансових механізмів цільового залучення коштів до реалізації природоохоронних проектів та суттєвого перегляду існуючих механізмів задля докорінного підвищення їх ефективності. Великий потенціал на місцевому рівні має ініціатива місцевих громад, яка досі ще використовується замало, переважно епізодично. На загальнодержавному рівні великий потенціал має створення важелів перерозподілу коштів від забруднювачів і користувачів природних ресурсів, що матиме на меті доведення ставок і нормативів платежів до рівня, який відповідає як реальним прибуткам, так і вартості заходів, спрямованих на знешкодження та запобігання забруднення відповідно до пріоритетів збереження довкілля та реалізації принципів сталого розвитку.

В п'ятому розділі “Інституціональне забезпечення регіональної екологічної політики та напрямки її реалізації” обґрунтовано шляхи вдосконалення організаційної та адміністративно-правової бази регіональної екологічної політики; висвітлено теоретико-методичні основи розробки регіональних екологічних програм як інструменту екологічної політики; показана роль регіонального екологічного маркетингу як нової форми активізації екологічної політики; викладені основні підходи до формування політики освоєння рекреаційного потенціалу Карпатського регіону як напрямку екологізації регіонального розвитку.

Організаційну структуру системи управління екологічною безпекою становлять:

- на загальнодержавному рівні - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

- на регіональному рівні - органи представницької та виконавчої влади АР Крим та областей, територіальні підрозділи спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади в галузі охорони довкілля;

- на місцевому рівні - органи місцевого самоврядування та їх виконавчі структури.

Правові основи діяльності органів місцевого самоврядування, районних та обласних рад, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, а також органів загального державного управління (обласних і районних державних адміністрацій), громадян та громадських об'єднань, визначені Конституцією України та Законами України “Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 р., “Про місцеві адміністрації” від 3 червня 1997 р. й іншими законодавчими актами, які регулюють відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища. Вказані органи мають різний статус, що і впливає на характер їх повноважень у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Загалом, як показує аналіз, система організаційного та адміністративно-правового забезпечення регіональної екологічної політики в Україні ще не відповідає усталеним європейським нормам і перебуває на стадії свого становлення. Причину такого становища ми вбачаємо в недосконалості законодавчого забезпечення розподілу функцій і повноважень між різними гілками влади у сфері охорони довкілля, перманентному реформуванні структури центрального органу влади з питань екологічної політики - Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, а відтак, - і постійній зміні та корегуванні функцій і повноважень його регіональних органів.

Як важлива складова інституціонального забезпечення регіональної екологічної політики в дисертації розглядаються регіональні екологічні програми. Методологічною основою таких програм мають слугувати результати фундаментальних досліджень проблем взаємодії людини і природи, сучасні досягнення науки в галузі екологічної безпеки і охорони довкілля. В методичному плані розробка регіональних екологічних програм має базуватись на науково обґрунтованих методичних підходах і відповідати нормативно встановленим вимогам. Правову основу розробки регіональних екологічних програм становлять Конституція України, Закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи та акти Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Важливою умовою розробки зазначених програм, на наш погляд, є необхідність врахування міжнародних норм, виконання вимог міжнародних угод, договорів, конвенцій, учасником яких є Україна. Політична основа регіональних екологічних програм полягає в необхідності врахування і відображення в цих документах пріоритетних завдань у сфері забезпечення екологічної безпеки, які випливають з основоположних актів, що визначають основні засади внутрішньої і зовнішньої політики України. Ключові з них - Конституція України, Закони України, Стратегія державної політики у сфері забезпечення національної безпеки України, Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки (затверджені постановою Верховної Ради України від 05.03.1998 р. № 188/98-ВР).

У дисертації автором запропоновано алгоритм розробки регіональних екологічних програм (рис. 3).

Дієвою формою активізації регіональної екологічної політики, на думку автора, повинен стати регіональний екологічний маркетинг, який, маючи своїм призначенням приваблення інвесторів у регіон, може використовувати для здійснення поставлених перед ним цілей заходи за такими напрямками:

1.Реклама регіону як екологічно чистої території.

2. Інформаційно-консультаційне сприяння процесу вибору місця розташування підприємств з високими вимогами до якості довкілля (ВВЯД) у межах регіону.

3. Реклама продукції та послуг, які виробляються у регіоні підприємствами з ВВЯД.

4. Інформаційно-консультаційне сприяння успішному функціонуванню підприємств з ВВЯД, що розмістяться у регіоні.

Забезпечення екологічної безпеки досягається не тільки засобами регіональної екологічної політики. В практичному плані проявом результативності регіональної екологічної політики є науково обґрунтований вибір та реалізація екологобезпечної стратегії розвитку регіону за рахунок освоєння тих природних ресурсів, раціональна експлуатація яких гарантуватиме екологічну безпеку території, покращення соціальних та економічних умов населення, що на ній проживає. В Карпатському регіоні такими ресурсами є рекреаційні.



З огляду на існуючі об'єктивні і суб'єктивні передумови розвитку, наявний рекреаційний потенціал і економічну ситуацію, рекреаційна галузь є однією із пріоритетних сфер перспективного розвитку регіону з чітко визначеною політикою щодо неї і програмою дій. При цьому рекреація розглядається в широкому контексті розвитку, високі орієнтири якої можуть бути досягнуті не лише через різні форми стимулювання підприємницької активності в сфері рекреаційного бізнесу, залучення інвестицій і т.п., а й через забезпечення належного рівня розвитку соціальної та інженерної інфраструктури, підготовки кадрів, екологічної безпеки.

При виборі стратегічних орієнтирів розвитку рекреаційного комплексу слід оптимально поєднати соціальні потреби держави щодо оздоровлення і відпочинку населення із економічними вигодами та екологічною безпекою територій. Тому рекреаційну галузь слід розглядати як сферу задоволення важливих суспільних потреб, яка до того ж є ефективною в еколого-економічному плані і повинна поступово посісти вагоме місце в економічній структурі регіону.

ВИСНОВКИ

Виконане дослідження дає підстави зробити наступні висновки теоретичного та прикладного характеру.

1. В екологічній, як і в будь-якій іншій політиці, завжди присутній елемент регіоналізму, який надає їй не тільки специфічних рис, а й трансформує у нове поняття регіональної екологічної політики, що потребує відповідного теоретичного аналізу й осмислення.

Потребу регіоналізації екологічної політики можна пояснити не тільки значною екологічною диверсифікацією території України, а передусім особливостями соціально-економічних процесів у регіонах, які в історичному, природному, соціальному, економічному відношеннях є далеко не однорідними.

Звідси випливає об'єктивна необхідність регіональної диференціації управлінських рішень та практичних дій, спрямованих на стабілізацію і поліпшення екологічної ситуації. Потреба проведення регіональної екологічної політики виникає тоді, коли в умовах диверсифікованого екологічного простору стає очевидною низька результативність уніфікованих механізмів регулювання стану довкілля.

2. Основою сучасної екологічної політики є нормативні підходи, які орієнтують природоохоронну діяльність на досягнення визначених нормативів якості природного середовища. Вони, як відомо, регламентують якісні параметри гранично допустимого вмісту хімічних речовин та інших видів шкідливого впливу на природні компоненти. Вважають, що ці норми є екологічно допустимими, а тому й соціально безпечними. Такій концепції відповідає чинна модель управління природним середовищем.

Зараз об'єктивно назріла потреба формування екологічної політики на принципово нових засадах. Теоретичною базою такої політики може слугувати концепція ризику.

Досвід свідчить, що теорія абсолютної екологічної безпеки виробництва є нереальною і, за своєю суттю, вторинною щодо концепції ненульового ризику, яка дає змогу суттєво змістити акценти практичних дій з виробництва на людину і відповідно будувати тактику і стратегію природоохоронних заходів.

3. Результативність регіональної екологічної політики залежить від ефективності інструментів її практичної реалізації. Під ними слід розуміти сукупність адміністративних, правових, економічних, соціально-психологічних важелів регулювання суспільних відносин для досягнення цілей екологічної політики. Серед них, безумовно, провідне місце займають економічні.

В Україні такими важелями є збори за забруднення довкілля як основне джерело фінансування природоохоронних заходів.

У цілому погоджуючись з тим, що чинна практика нарахування і стягнення зборів за забруднення довкілля, особливо в частині фактичної сплати, має ряд недоліків, видається, що діючий механізм себе не вичерпав і в найближчій перспективі в Україні йому альтернативи немає.

Треба констатувати, що з арсеналу сучасної екологічної політики фактично випав недержавний сектор економіки. Тому актуальним видається питання запровадження ефективних механізмів стимулювання підприємницьких структур та приватного бізнесу до участі у вирішенні екологічних проблем.

Не менш важливим завданням є налагодження чітких процедур екологічної регламентації здійснюваних приватизаційних процесів. Насамперед це стосується встановлення взаємоприйнятних правил розподілу відповідальності між державними органами і приватизованими підприємствами за уже завдані збитки. Екологічний фактор має відображатись у вартості майна об'єктів, які приватизуються.

4. Формування та реалізація регіональної екологічної політики в Україні здійснюється на основі законодавчо-нормативної бази.

Одним із найважливіших завдань наукових досліджень на сучасному етапі у сфері екологічного законодавства є розроблення уніфікованого правового акту екологічного законодавства у формі Екологічного кодексу, адже у сфері взаємодії суспільства і природи існує багато проблем, що не можуть бути вирішені в галузевому законодавстві - земельному, надровому, водному, лісовому та іншому.

Одним із важливих напрямів удосконалення екологічного законодавства України на сучасному етапі є його гармонізація із законодавством економічно розвинутих держав, які впродовж останніх десятиліть створили ефективне екологічне законодавство та накопичили значний досвід забезпечення його реалізації на практиці.

5. Важливе місце серед теоретичних моделей економічного розвитку, що тісно пов'язані з екологічною безпекою, посідає теорія суспільних благ.

Що стосується екологічної безпеки у сучасному контексті, то варто згадати гуманітарні аспекти питання у різних його вимірах (духовному, культурному, моральному тощо). Вони, як правило, визначаються рівнем екологічної свідомості населення, яка формується під впливом багатьох чинників, і в першу чергу через виховання, освіту, традиції народу. Під дією цих та інших факторів поступово формується екологічний менталітет нації, що надає їй рис самобутності та своєрідності.

Зазначимо, що гуманітарний зріз екологічної безпеки потребує глибоких і всебічних наукових досліджень з погляду розвитку процесів державотворення. В цьому плані надзвичайно актуальне вивчення екологічної безпеки як засобу консолідації української нації.

6. Аналіз наукових підходів до вивчення проблеми взаємозв'язку між економічним розвитком і економічною безпекою дозволяє зробити важливі висновки. Перший: екологічна безпека стає одним із ключових елементів глобальної безпеки і ніхто не заперечує факту загострення екологічної ситуації і необхідності здійснення ефективної політики щодо її стабілізації і покращення. Другий: на сьогоднішній день відсутнє однозначне тлумачення характеру взаємозв'язків між економічним ростом і рівнем екологічної безпеки. Погляди вчених на цю проблему значно різняться, часто набувають полярних форм, що ускладнює можливість вироблення взаємоприйнятної концепції екологобезпечного розвитку цивілізації. Третій: спільною домінантою існуючих теоретичних підходів до питання оптимізації взаємодії суспільства і природи є визнання факту зростання антропогенного навантаження на природне середовище і, як результат, зменшення асиміляційного потенціалу екосистем, тобто зниження рівня їх здатності до самовідновлення. А раз так, то функцію регулятора в системі “суспільство-природа” в теперішній ситуації може виконати лише суспільство.

7. Принципове значення для ефективної державної регіональної політики в сфері екологічної безпеки має чітке теоретичне обґрунтування її місця в системі ринкової економіки. На думку автора, інтервал дії ринкових регуляторів у сфері охорони навколишнього середовища значно звужується порівняно з традиційними господарськими сферами, тому можна говорити винятково про ринок засобів досягнення соціально необхідних рівнів екологічної безпеки. При цьому просторово-часова регламентація цих рівнів та її інфраструктурне забезпечення входять до компетенції адміністративних методів.

Отже, екологічна безпека, як специфічний вид суспільних благ та невід'ємний елемент національної безпеки, є одним з пріоритетних напрямів державної політики, регіональний зріз якої відіграє провідну роль у гарантуванні екологобезпечного розвитку держави в цілому.

8. Залежно від поставленої мети і завдань, ключовими принципами регіональної екологічної політики є:

- відмова від абсолютно нереальної концепції нульового ризику, як теоретичної основи екологічних програм, і перехід до планування практичних дій, спрямованих на його мінімізацію;

- поступовий перехід від тактики ліквідації забруднень до політики превентивних дій, спрямованих на їх попередження;

- перехід від локальних орієнтирів нормативного регулювання якості природного середовища до територіальних норм екологічної безпеки, що виражаються формулою “мислити глобально, діяти локально”;

- екологізація системи управління, що передбачає обов'язкове врахування екологічних факторів при прийнятті нормативних актів і рішень;

- селективне фінансування природоохоронної діяльності, що вимагає концентрації коштів в першу чергу на пріоритетних напрямах екологічної політики, реалізація яких принесе відчутні результати;

- партнерство суб'єктів екологічної політики, що означає взаємодію і компроміс обласних і місцевих органів влади, природоохоронних структур, політичних партій і громадських організацій;

- перехід від протистояння бізнесу і екології до співробітництва між ними, стимулювання активізації таких процесів;

- екологічна орієнтація економічних реформ, тобто, реалізація економічних реформ (структурна перебудова, конверсія, приватизація і т.д.) покращує екологічну ситуацію, а не навпаки;

- економічна відповідальність суб'єктів господарювання за стан природного середовища, що виражається загальною формулою “забруднювач платить”;

- визнання загальноприйнятих світових орієнтирів екологічної політики, що передбачає максимально можливе в наших умовах врахування в практичних діях визнаних міжнародним співтовариством пріоритетів природоохоронної діяльності;

- гласність екологічної політики, що означає постійне інформування населення про стан природного середовища і заходи щодо його покращення.

9. Аналіз наукової літератури засвідчує чималий досвід застосування різноманітних інструментів практичної реалізації регіональної екологічної політики, основними з яких є економічні.

Однак їхній арсенал може і мусить бути значно ширшим, включаючи нові, потенційно ефективні інструменти. До таких можна віднести запровадження еконадбавок за вироблену та ввезену екологічно небезпечну продукцію (наприклад, лаки і фарби, мінеральні добрива та пестициди, синтетичні миючі засоби та ін.), запровадження заставно-депозитної системи для потенційно екологічно небезпечних продуктів та устаткування (відпрацьованих масел, акумуляторів та батарей, люмінесцентних ламп, пластикової тари для напоїв тощо); запровадження спеціального маркування екологічно безпечної продукції та ресурсо- і енергозберігаючих пристроїв; плата за акустичний, електромагнітний, іонізуючий вплив на довкілля; запровадження пільгового оподаткування діяльності, що має природоохоронне значення. При цьому нові надходження мають слугувати не джерелом поповнення загальної частини державного бюджету, а безпосередньо забезпечувати природоохоронну діяльність. Новим і перспективним фінансово-економічним інструментом, впровадження якого може мати масштабний природоохоронний ефект, є екологічна конверсія зовнішнього боргу України.

10. Регіональний екологічний маркетинг, на нашу думку, може стати ефективним інструментом практичної реалізації регіональної екологічної політики.

Регіональний екологічний маркетинг повинен передбачати такі напрямки: а) спрямованість на потенційних туристів, коли за допомогою комплексу маркетингових комунікацій їх заохочують здійснити мандрівку у відповідний регіон з високою якістю довкілля; б) спрямованість на потенційних майбутніх мешканців регіону, коли за допомогою комплексу маркетингових комунікацій їх заохочують поселитися у відповідному регіоні з високою якістю довкілля; в) спрямованість на потенційних інвесторів, успішність діяльності чиїх підприємств сильно залежить від чистого довкілля, коли за допомогою комплексу маркетингових комунікацій їх заохочують здійснювати інвестиції у відповідному регіоні з високою якістю довкілля.

11. Забезпечення екологічної безпеки досягається не тільки засобами регіональної екологічної політики. В практичному плані проявом результативності регіональної екологічної політики є науково обґрунтований вибір та реалізація екологобезпечної стратегії розвитку регіону за рахунок освоєння тих природних ресурсів, раціональна експлуатація яких гарантуватиме екологічну безпеку території, покращення соціальних та економічних умов населення, що на ній проживає. В Карпатському регіоні такими ресурсами виступають рекреаційні.

На нашу думку, стратегічною метою розвитку рекреаційної індустрії в Карпатському регіоні є створення високоякісного рекреаційного продукту та формування конкурентоздатної на світовому ринку сфери рекреаційних послуг за рахунок ефективного використання рекреаційного потенціалу, забезпечення на цій основі комплексного розвитку території та реалізації її соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги в регіоні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії, брошури

1. Украинские Карпаты. Экономика / М.И. Долишний, С.Н. Злупко, В.С. Кравцив и др.: Отв. ред. М.И. Долишний; АН УССР, Львов. отд-ние Ин-та экономики. - К.: Наук. думка, 1998. - 224 с. Особистий внесок: здійснено оцінку ефективності природоохоронних заходів у регіоні, проведено аналіз системи управління природокористуванням і обґрунтовано напрями її вдосконалення.

2. Социально-экологические системы как объект управления / Г.А. Бачинский, В.И. Мамонов, В.С. Кравцив и др. - Новосибирск: Наука, Сиб. отд-ние, 1990. - 238 с. Особистий внесок: проведено аналіз проблем реалізації природоохоронної діяльності в умовах перебудови, обґрунтовано шляхи вдосконалення організаційно-правових механізмів здійснення екологічної політики.

3. Кравців В.С., Євдокименко В.К., Габрель М.М., Копач М.В. Рекреаційна політика в Карпатському регіоні: принципи формування, шляхи реалізації. - Чернівці: Прут, 1995. - 72 с. Особистий внесок: обґрунтовано концептуальні підходи до формування та реалізації рекреаційної політики в Карпатському регіоні як засобу забезпечення соціально-економічної та екологічної безпеки території.

4. Природничі основи екологічного моніторингу Карпатського регіону / Наукова монографія за ред. О. Адаменка. - К.: Манускрипт, 1996. - 207 с. Особистий внесок здобувача: обґрунтовано принципи формування концепції екологічної безпеки Карпатського регіону.

5. Экономика природопользования / Под ред. Л. Хенса, Л.Мельника, Э. Буна. Учебник. - К.: Наук. думка, 1998. - 480 с. Особистий внесок: розкрито сучасні наукові підходи до дослідження взаємозв'язку навколишнього середовища і соціально-економічного розвитку.

6. Стратегія екологічної безпеки (регіональний контекст) / Під ред. М.І. Долішнього, В.С. Кравціва. - Львів, 1999. - 243 с. Особистий внесок: визначено поняття екологічної безпеки та розкрито його зміст і особливості, показано взаємозв'язок між економічним розвитком та екологічною безпекою; сформульовано принципи регіональної екологічної політики; обґрунтовано концептуальну модель екологічної політики у Львівській області.

7. Кравців В.С., Гринів Л.С., Копач М.В., Кузик С.П. Науково-методичні засади реформування рекреаційної сфери / НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 1999. - 78 с. Особистий внесок: проведено аналіз рекреаційного потенціалу Карпатського регіону, висвітлено методичні положення щодо визначення норм рекреаційного навантаження.

8. Управління розвитком гірських територій: зарубіжний досвід / Кравців В.С., Стадницький Ю.І., Демченко В.В. та ін. - НАН України. Ін-т регіональних досліджень. - Львів, 2001. - 69 с. Особистий внесок здобувача: висвітлено досвід зарубіжних країн у здійсненні екологічної політики в гірських умовах та показано можливості його використання в Україні.

9. Рудько Г.І., Кравців В.С., Самольотов П.В., Кобелька М.В. Небезпечні природні та техноприродні процеси в гірських районах Львівської області: стан та прогноз розвитку / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. - Львів, 2001. - 129 с. Особистий внесок: висвітлено еколого-економічні засади господарського та рекреаційного освоєння гірських територій Львівської області.

10. Кравців В.С., Герасимчук З.В., Мігас Р.В. Екологічна політика у Волинській області: стан, проблеми, перспективи. - Луцьк: Надстир'я, 2001. - 68 с. Особистий внесок здобувача: викладено концепцію екологічної політики у Волинській області в умовах економічної кризи.

11. Регіональна політика: методологія, методи, практика / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. Редкол.: відп. ред. акад. НАН України М.І. Долішній. - Львів, 2001. - 700 с. Особистий внесок: розкрито суть регіональної політики, обґрунтовано концептуальні та програмні засади її формування; висвітлено теоретичні підходи до формування регіональної екологічної політики.

12. Регіональна політика та механізми її реалізації / За ред. М.І. Долішнього. - К.: Наук. думка, 2003. - 503 с. Особистий внесок: сформульовано принципи реалізації регіональної екологічної політики, наведено класифікацію інструментів її практичного здійснення.

13. Карпатський регіон: сучасний стан, проблеми, перспективи сталого розвитку / Кравців В.С., Колодійчук І.А., Грицишин П.М., Стадницький Ю.І. - НАН України. Ін- регіональних досліджень. - Львів, 2003. - 83 с. Особистий внесок здобувача: проведено аналіз стану довкілля та обґрунтовано стратегічні напрямки політики сталого розвитку Карпатського регіону.

14. Кравців В.С., Стадницький Ю.І. Гірська політика: міжнародні акти та світовий досвід / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. - Львів, 2005. - 50 с. Особистий внесок здобувача: проведено аналіз Альпійської та Карпатської конвенцій як документів, що визначають основи екологічної політики в гірських умовах.

15. Кравців В.С., Павліха Н.В., Павлов В.І. Природно-ресурсний потенціал Волинської області: діагностика стану, перспективи використання / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. - Львів, 2005. - 76 с. Особистий внесок здобувача: здійснено аналіз стану мінерально-сировинних ресурсів Волинської області та обґрунтовано шляхи їх раціонального використання.

16. Зарубіжний і вітчизняний досвід реформування адміністративно-територіального устрою / За ред. Шевчук Л.Т. - Львів, 2007. - 254 с. Особистий внесок здобувача: висвітлено деякі історичні аспекти формування адміністративно-територіального устрою України, показано окремі недоліки його сучасних моделей.

17. Кравців В.С. Регіональна екологічна політика в Україні та механізми її реалізації / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. - Львів, 2007. - 72 с.

18. Кравців В.С. Регіональна екологічна політика в Україні (теорія формування, методи реалізації) / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. - Львів, 2007. - 336 с.

Статті в наукових фахових виданнях

1. Долишний М.И., Кравцив В.С. Экономические вопросы регионального природопользования // Плановое хозяйство. - 1988. - № 12. - С. 39-45. Особистий внесок: визначено економічні проблеми природокористування в регіоні та обґрунтовано основні шляхи їх вирішення.

2. Кравців В.С., Жук П.В. Концептуальні основи перспективного розвитку рекреаційної індустрії в Карпатах // Економіка України. - 1993. - № 12. - С. 57-62. Особистий внесок: визначено об'єктивні і суб'єктивні фактори розвитку рекреаційної індустрії в Карпатському регіоні, сформульовано пріоритетні напрями рекреаційної політики.

3. Долішній М.І., Кравців В.С. Карпатський регіон у контексті державної економічної політики: оцінка стану і стратегія розвитку // Економіка України. - 1995. - № 8. - С. 24-35. Особистий внесок: здійснена оцінка екологічної ситуації в Карпатському регіоні, наведено концептуальні та методичні підходи до розробки державної програми його соціально-економічного розвитку.

4. Кравців В.С., Жмаєв Г.О. Державні програми як інструмент реалізації регіональної політики // Регіональна економіка. - 1996. - № 12. - С. 64-70. Особистий внесок здобувача: аргументовано доцільність розробки державних регіональних програм, наведено основні елементи економічного механізму їх реалізації.

5. Кравців В.С. Економічний розвиток і екологічна безпека: шлях України // Регіональна економіка. - 1997. - № 3. - С. 97-104.

6. Кравців В.С., Колодійчук І.А., Пасічник О.В. Концептуальні засади створення спеціальної (вільної) туристсько-рекреаційної зони “Яремче” // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. (Щорічник наук. праць). Вип. 2. НАН України. Ін-т регіональних досліджень. - Львів, 1997. - С. 216-224. Особистий внесок: наведено аргументи на користь створення спеціальної туристсько-рекреаційної зони “Яремче”, обґрунтовано екологічні наслідки її функціонування.

7. Кравців В.С. Економічні основи управління охороною довкілля // Регіональна економіка. - 1998. - № 2. - С. 202-203.

8. Кравців В.С. Екологічна безпека як об'єкт регіональної політики // Регіональна економіка. - 1999. - № 1. - С. 124-134.

9. Кравців В.С. Напрямки формування та реалізації регіональної екологічної політики // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Основи формування регіональної соціально-економічної політики. (Щорічник наук. праць). Вип. VIII. / ІРД НАН України. - Львів, 1999. - С. 58-66.

10. Кравців В.С. Круглий стіл з питань регіональної соціально-економічної політики // Регіональна економіка. - 1999. - № 3. - С. 148-156.

11. Кравців В.С. Перспективи екологічно сталого розвитку України на фоні сучасних соціально-економічних проблем // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Сталий розвиток та екологічна безпека (регіональна політика) / Щорічник наук. праць. Вип. XX / ІРД НАН України. - Львів, 2000. - С. 30-40.

12. Долішній М.І., Кравців В.С. Регіональна політика освоєння рекреаційного потенціалу: принципи формування та механізми реалізації // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Рекреаційна індустрія: досвід, проблеми і перспективи розвитку. (Щорічник наук. праць). Вип. ХХІ. / ІРД НАН України. - Львів, 2000. - С. 7-13. Особистий внесок: сформульовано принципові підходи до формування регіональної політики освоєння рекреаційного потенціалу як важливого напрямку забезпечення екологічної безпеки.

13. Кравців В.С. Екологічна політика в Україні: сучасний стан і шляхи активізації // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наук. праць. Вип.. 109-110. Економіка. - Чернівці: Рута, 2001. - С. 7-11.

14. Кравців В.С. Еколого-економічні проблеми Чорного моря і шляхи їх вирішення // Регіональна економіка. - 2001. - № 3. - С. 272-274.

15. Кравців В.С. Теоретичні засади формування регіональної політики в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку. (Щорічник наук. праць). Вип. ХХІІІ. / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. - Львів, 2001. - С. 359-373.

16. Кравців В.С., Матолич Б.М., Гулич О.І., Полюга В.О. Рекреаційний потенціал Львівської області та стратегія його освоєння // Регіональна економіка. - 2002. - № 2 - С. 134-143. Особистий внесок: обґрунтовано екологічні переваги раціонального освоєння рекреаційного потенціалу Львівської області.

17. Кравців В.С., Дуцяк І.С. Використанню та охороні природно-ресурсного потенціалу Волині - вагому наукову підтримку // Регіональна економіка. - 2002. - № 4. - С. 325-328. Особистий внесок: сформульовано пріоритетні завдання економічної науки в забезпеченні раціонального використання та охорони природних ресурсів Волинської області.

18. Кравців В.С., Білик Р.Р. Освоєння рекреаційного потенціалу як фактор забезпечення сталого розвитку Карпатського регіону // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наук. праць. Вип. 162. Економіка. - Чернівці: Рута, 2002. - С. 33-36. Особистий внесок: показано роль рекреаційних ресурсів як важливого екологічного чинника забезпечення сталого розвитку Карпатського регіону.

19. Кравців В.С., Колодійчук І.А., Гуляєва Н.О., Ковалюк М.Й. Регіональні екологічні програми: принципи формування, результати реалізації (досвід Львівщини) // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика сталого розвитку: принципи формування, механізми реалізації (Збірник наук. праць.). Вип. 5 (ХХХVI) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2002.- С. 76-89. Особистий внесок: розкрито концептуальні підходи до розробки програми охорони навколишнього природного середовища як інструменту реалізації регіональної екологічної політики.

20. Кравців В.С. Мета - оптимальне поєднання інтересів центру та регіонів // Вісник НАН України. - 2003. - № 11. - С. 66-68.

21. Кравців В.С., Стадницький Ю.І. Європейська стратегія розвитку туризму в гірських районах: орієнтація на гармонійність // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наук. праць. Вип. 205. Економіка. - Чернівці: Рута, 2004.- С. 71-76. Особистий внесок здобувача: висвітлено екологічну складову європейського досвіду розвитку туризму в гірських районах.

22. Кравців В.С., Полюга В.О., Гулич О.І. Науково-методичні підходи та алгоритми розробки регіональних програм розвитку рекреаційної сфери // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Ринкова трансформація України: проблеми та перспективи (Збірник наук. праць.). Вип. 1 (ХLV) / НАН України. Інс-т регіональних досліджень. - Львів, 2004. - С. 9-16. Особистий внесок здобувача: наведено методичні положення щодо розробки екологічних розділів регіональних програм розвитку рекреаційної сфери.

23. Кравців В.С., Полюга В.О., Полюга Д.М. Проблеми методології статистичного оцінювання розвитку туризму у прикордонному регіоні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Статистичне оцінювання соціально-економічних явищ у регіоні: методологічні підходи. (Збірник наук. праць.). Вип. 4 (ХLVIII) / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. - Львів, 2004. - С. 76-87. Особистий внесок здобувача: показано особливості статистичного оцінювання екологічних наслідків розвитку туризму в прикордонному регіоні.

24. Кравців В.С. Міжнародна наукова конференція “Регіоналістика: нові підходи до формування розвитку територіальних суспільних систем” // Регіональна економіка. - 2004. - № 3. - С. 279-282.

25. Кравців В.С., Колодійчук І.А. Методологічні особливості розробки регіональних стратегій розвитку // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Вип. 1. Економічні науки. Ч. 1. - Чернівці: АНТ Лтд, 2004. - С. 138-142. Особистий внесок здобувача: сформульовано принципи та критерії врахування державних інтересів у регіональних стратегіях розвитку та показано місце екологічної складової в їх структурі.

26. Кравців В.С., Копач М.В. Історико-культурні ресурси Карпатського регіону та оцінка їх туристичної атрактивності // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Стратегічне планування регіонального розвитку. (Збірник наук. праць.). Вип. 4 (ХLIХ) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2004. - С. 223-233. Особистий внесок здобувача: показано місце історико-культурних ресурсів у структурі рекреаційного потенціалу Карпатського регіону в контексті політики його сталого розвитку.

27. Кравців В.С., Павліха Н.В., Павлов В. І. Концептуальні засади розробки програми використання та охорони природно-ресурсного потенціалу регіону // Регіональна економіка. - 2005.- № 1. - С. 107-115. Особистий внесок здобувача: наведено аргументацію екологічної доцільності розробки регіональних програм використання та охорони природно-ресурсного потенціалу.

28. Долішній М.І., Кравців В.С. Регіональна політика в Україні: нові акценти та завдання економічної науки // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наук. праць. Вип. 254. Економіка. - Чернівці: Рута, 2005.- С. 3-6. Особистий внесок здобувача: сформульовано пріоритетні еколого-економічні проблеми регіонального розвитку як об'єкт економічних досліджень.

29. Кравців В.С., Павліха Н.В. Природно-ресурсні передумови сталого розвитку регіону // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Вип. ХI. / Збірник наук. праць. - №4. “Природокористування та ресурсозбереження”. - Рівне: НУВГП, 2005. - С. 35-52. Особистий внесок здобувача: показано роль екологічного фактора в системі природно-ресурсних передумов забезпечення сталого розвитку регіону.

30. Кравців В.С., Копач М.В., Іванишин Ю.Я. Географічні особливості та історичний досвід управління гірськими територіями Карпатського регіону // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика в Україні: сучасні форми та методи реалізації. (Збірник наук. праць). Вип. 2 (52) / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. - Львів, 2005. - С. 406-419. Особистий внесок здобувача: проведено ретроспективний аналіз врахування екологічного чинника в практиці управління гірськими територіями Карпатського регіону.

31. Кравців В.С., Стадницький Ю.І. Майбутня інновація фінансового ринку України: ліцензія на право викидів “парникових газів” // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Євроінтеграційний курс України: фінансовий вимір. (Зб. наук. праць). Вип. 3 (LIХ). - Ч.2. / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. -Львів, 2006.- С. 151-159. Особистий внесок здобувача: показано потенційні фінансові результати впровадження ліцензій на право викидів “парникових газів” як економічного інструменту регіональної екологічної політики.

32. Кравців В.С., Полюга В.О. Методологічні засади дослідження регіонального ринку туристичних послуг // Збірник наук. праць. Економічні науки. Вип. 2. - Чернівці: Книги -ХХI, 2006. - C. 61-70. Особистий внесок здобувача: показано значення екологічного фактора в процесі дослідження ринку туристичних послуг у регіоні.

33. Кравців В.С. Стратегія раціонального використання природно-ресурсного потенціалу в регіоні: екологічні пріоритети // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. (Збірник наук. праць). Економіка. Ч. 2. Проблеми, механізми та інвестиційне забезпечення раціонального природокористування. Вип. 4 (36). - Рівне, 2006.-С. 325-330.

34. Кравців В.С., Стадницький Ю.І. Управління гірськими територіями: досвід країн Європейського Союзу // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Сталий розвиток Карпат: сучасний стан та стратегія дій. (Збірник наук. праць). Вип. 6 (62)/НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2006. - С. 71-78. Особистий внесок здобувача: висвітлено український досвід управління гірськими територіями, зокрема, в природоохоронній сфері.

35. Кравців В.С. Система фінансування природоохоронної діяльності: національний, регіональний, місцевий рівні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Фінансово-економічні системи: трансформація та євроінтеграція. (Збірник наук. праць). Вип. 1 (63) / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. - Львів, 2007. - С. 275-290.

Основні статті в інших наукових виданнях

1. Кравцив В.С. Экологическая политика в регионе: средства и пути реализации // Социально-економические факторы регионального природопользования. - К.: Ин-т экономики АН УССР, 1989. - С. 17-27.

2. Кравців В.С. Екологічна політика в умовах економічної кризи // Українські Карпати: проблеми і перспективи. Збірник наук. праць / Львів. відділ. Ін-ту економіки АН України. - Львів, 1993. - С. 69-80.

3. Кравців В.С. Економічне регулювання екологічної безпеки в системі територіального самоврядування // Екологія та ринкова економіка. - Люблін, 1995. - С. 24-36.

4. Кравців В.С. Концептуальні основи екологічної політики у Львівській області в умовах економічної кризи // Проблеми регіональної політики. Зб. наук. праць / Ін-т регіональних досліджень. - Львів, 1995. - С. 146-157.

5. Кравців В.С. Регулювання природоохоронної діяльності в Україні і розвиток прикордонного співробітництва // Шляхи вирішення взаємопов'язаних проблем природного середовища і розвитку прикордонних територій України, Польщі, Словаччини. Збірник наук. праць. - Львів, 1995. - С. 41-48.

6. Долішній М.І., Кравців В.С. Екологічні аспекти соціальної асиметрії українського суспільства // Проблеми сталого розвитку України. - К.: БМТ, 2001. - С. 151-162. Особистий внесок здобувача: розкрито регіональні особливості впливу екологічного фактора на соціальний комфорт проживання населення України.

7. Кравців В.С., Самольотов П.В. Проблеми регіональної модифікації концепції сталого розвитку та особливості її реалізації в гірських районах // Стратегія сталого розвитку Закарпаття: еколого-економічні та соціальні моделі. - Ужгород: Патент, 2001. - С. 68-75. Особистий внесок здобувача: обґрунтовано необхідність адаптації основних положень концепції сталого розвитку до умов гірських регіонів.

8. Кравців В.С. Регіональні програми як інструмент екологічної політики (досвід Львівщини) // Рідна природа. - 2003. - № 5. - С. 30-33.

9. Кравцив В.С. Экологические императивы устойчивого развития: украинская специфика // Перспективы трансграничного сотрудничества - формирование международной логистической сети / Ниредьгазский Институт, Венгрия. - 2005. - С. 72-75.

10. Кравців В.С. Регіональна політика в Україні: деякі питання методології формування та практики реалізації // Теоретичні та методологічні проблеми суспільної географії: Зб. наук. праць на пошану Заслуженого професора Львівського національного університету ім. І. Франка Олега Шаблія. - Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. - С. 203-210.

АНОТАЦІЯ

Кравців В.С. Регіональна екологічна політика в умовах становлення ринкової економіки в Україні (теорія, методи, практика). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.06. - Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена теоретико-методологічним і прикладним питанням формування та реалізації регіональної екологічної політики в період трансформації соціально-економічних відносин в Україні. В роботі обґрунтовано теоретичну сутність та зміст поняття “регіональна екологічна політика”, визначено її місце в системі регіональної політики, проведено конструктивний аналіз законодавчо-нормативної бази у сфері управління екологічною безпекою на регіональному рівні.

Розкрито соціально-економічний зміст екологічної безпеки, показано її особливості, висвітлено методологічні підходи до вивчення взаємозв'язків між економічним розвитком та станом довкілля, показано роль ринкових важелів у системі інструментів реалізації регіональної екологічної політики.

Розроблено концептуальну модель регіональної екологічної політики, запропоновано методичні положення щодо розробки регіональних екологічних програм, здійснено оцінку ефективності фінансово - економічних механізмів реалізації регіональної екологічної політики. Опрацьовано конкретні пропозиції щодо інституційного забезпечення регіональної екологічної політики та запровадження нових форм її активізації.

Ключові слова: регіональна екологічна політика, екологічна безпека, навколишнє середовище, регіональна політика, сталий розвиток, регіон, екологічна програма, економічний механізм, природоохоронна діяльність, регіональний екологічний маркетинг.

АННОТАЦИЯ

Кравцив В.С. Региональная экологическая политика в условиях становления рыночной экономики в Украине (теория, методы, практика). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.00.06. -Экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена теоретико-методологическим и прикладным вопросам формирования региональной экологической политики в период трансформации социально - экономических отношений в Украине. В работе обоснована теоретическая сущность содержания понятия “региональная экологическая политика”, определена ее структурная модель как целостной системы, составляющими которой являются научно - информационное обеспечение, нормативно - правовые акты, производственно - технический потенциал, организационно - экономический механизм, экологическая культура населения. Доказано, что степень совершенства этих элементов и налаженность взаимодействия между ними определяют эффективность региональной экологической политики. Изложена авторская версия понятия “региональная политика”, в структуре которой определено место экологической политики. Произведен конструктивный анализ законодательно-нормативной базы в сфере управления экологической безопасностью на региональном уровне, определены ее недостатки и пути совершенствования.

Раскрыто социально-экономическое содержание экологической безопасности как общественного блага и цели региональной экологической политики. Освещены особенности экологической безопасности, среди которых акцентируется внимание на ее гуманитарном аспекте. Изложены результаты анализа существующих методологических подходов к изучению взаимосвязи между экономическим ростом и состоянием окружающей среды, на основании которого сделан вывод о возможности обеспечения экологической безопасности в условиях экономического подъема. Анализ роли рыночных методов в управлении экологической безопасностью дал возможность аргументированно доказать необходимость поиска оптимального сочетания рыночных и государственных механизмов в системе инструментов реализации региональной экологической политики.

На основе разработанных принципов и критериев изложена концептуальная модель региональной экологической политики, адаптированная к реальным социально-экономическим условиям Украины. В качестве тактического инструмента ее реализации рассматриваются экологические программы, предложен алгоритм их разработки.

...