Економічні засади екологічної політики в АПК: теорія і методологія

Зміни в екологічній системі полягатимуть, насамперед, у тому, що буде використовуватись певна частина природних ресурсів для зменшення забруднення. Математично запис цього процесу матиме вигляд:

, (3)

де - ресурси, які використовуються для виробництва продукції у галузях АПК;

- ресурси, які використовуються для зменшення забруднення (наприклад, для виробництва очисного устаткування і лабораторного обладнання; біодобрив, сільськогосподарської техніки для прецизійного землеробства тощо).

Трансформації у соціальній системі розпочинатимуться з усвідомлення екологічних потреб і формування попиту на екологічно чисту продукцію, що за умови його забезпечення грошовими ресурсами визначить обсяги споживання такої продукції ().

У якості критерію розв'язування даної задачі можна запропонувати максимізацію функціонала рівня гармонізації взаємовідносин між економічними, екологічними і соціальними системами () при умові, що виробництво продукції буде прямувати до екологічно чистої компоненти ():

, (4)

де - функція гармонізації (або функція корисності);

- початковий та поточний момент часу.

Дану задачу можна розв'язати за допомогою математичного інструментарію моделі балансового типу. У такій моделі потрібно враховувати наступні компоненти: 1) виробник, що має на меті досягнення максимального доходу; 2) споживач, що потребує екологічно чистої продукції, яка відповідала б певним екологічним вимогам (стандартам); 3) стан природних ресурсів, які не тільки споживаються, але й відновлюються. Математичний запис задачі матиме вигляд:

(5)

де - коефіцієнт прямих витрат на виробництво продукції;

- витрати на виробництво продукції (заробітна плата з нарахуваннями, вартість сировини, амортизація тощо);

- обсяг капіталовкладень у процес виробництва;

- коефіцієнти витрат на відновлення ресурсів;

- показник, що характеризує стан ресурсу;

- виробнича функція процесу відновлення природних ресурсів;

- інвестиції на відновлення природних ресурсів;

- обсяг споживання екологічно чистої продукції;

- коефіцієнти переносу вартості спожитих ресурсів у процесі виробництва та у процесі відновлення природних ресурсів;

- обсяги спожитих природних ресурсів, що використовуються для природоохоронної діяльності;

- коефіцієнт відновлення природних ресурсів;

- початковий стан ресурсу;

- коефіцієнти споживання ресурсів у процесі виробництва, запровадження технічних та технологічних інновацій та при реалізації продукції споживачу.

Розробка цільових функцій та отримання числових рішень кожної декомпозиційної моделі є підвалинами для формування нового напряму моделювання еколого-економічних досліджень, які сприятимуть вибору адміністративних та економічних регуляторів екологічної політики в АПК.

Доведено, що екологічні програми є найбільш доцільною формою реалізації екологічної політики в АПК. Такі програми мають бути взаємопов'язаними з діючими загальнодержавними економічними, соціальними та екологічними програмами. Регіональні екологічні програми мають враховувати не тільки екологічні, а й економічні та соціальні особливості регіону, які визначатимуть доцільність запровадження таких програм, а також зміст та пріоритетність їх завдань. При розробленні екологічних програм обов'язковим є з'ясування зон невизначеності, в межах яких можуть виникати соціальні та економічні конфлікти, та передбачення заходів, спрямованих на нейтралізацію таких конфліктів. Складовою екологічних програм повинна бути система показників, за якими оцінюватиметься рівень її виконання.

Основним напрямом вдосконалення економіко-фінансового механізму реалізації екологічної політики в АПК є зміна вектору дії його стимулюючої та розподільчої функції. Економіко-фінансовий механізм має відповідати, як мінімум, трьом наступним вимогам: 1) бути спрямованим на досягнення цілей екологічної політики; 2) сприяти виконанню завдань екологічних програм; 3) доповнювати дію адміністративних регуляторів, що використовуються у форматі екологічної політики в АПК. Крім того, оскільки такий механізм буде функціонувати як складова існуючого економічно-фінансового механізму, то він повинен не суперечити основним засадам механізму, що обслуговує всю економічну систему країни.

Посилення стимулюючої функції має здійснюватися за рахунок запровадження податкових пільг, пільгових кредитів і трансфертів. Ці фінансові інструменти мають діяти в рамках конкретної екологічної програми і бути спрямованими на виконання її завдань. Перерозподіл грошових потоків доцільно здійснювати за допомогою податків, зокрема податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб, використовуючи їх певну частину для акумуляції коштів і фінансування екологічних програм (табл. 6).

З Індивідуальних фондів частина коштів, а саме 10 %, надходитиме до Регіонального фонду відтворення природних ресурсів АПК. Використання коштів індивідуальних та регіональних фондів буде різнитися за напрямами та розмірами. За кошти, що будуть акумулюватися в індивідуальних фондах працюючих, доцільно здійснювати такі заходи: землевпорядкування присадибних ділянок та власних земельних угідь з метою покращення агроландшафту; встановлення запобіжних пристроїв для зменшення забруднення повітря власними автомобілями; організація місць захоронення побутових відходів; проведення самостійно (поза програмою "Екологічна паспортизація суб'єктів господарювання в АПК") обстеження екологічного

стану присадибних та інших земельних ділянок, що знаходяться у приватній власності; проведення обстеження санітарно-епідеміологічного стану та санітарної обробки господарських присадибних будівель; участь у формуванні статуту кооперативів з видалення та утилізації відходів, кооперативів з водопостачання тощо; проведення присадибних меліоративних робіт; встановлення водопроводу та каналізації; зарибнення ставків, взятих в оренду.

Аналогічні заходи доцільно здійснювати за рахунок індивідуальних фондів сільськогосподарських підприємств, зокрема фермерських господарств. Крім того, з цих фондів можуть бути профінансовані будь-які інші природоохоронні заходи за ініціативою самих суб'єктів господарювання, як в індивідуальному порядку, так і в кооперативному об'єднанні. Для підприємств переробних галузей та галузей сфери матеріально-технічного постачання АПК за рахунок їхніх індивідуальних фондів можуть фінансуватися заходи, пов'язані з встановленням контролюючо-вимірювальних приладів, очисного обладнання, технологічних ліній замкнутого циклу; організацією місць збору та вивезення побутових і виробничих відходів; закупівлею ноу-хау, що має природоохоронне призначення; проведенням екоаудиту на підприємстві тощо. З Регіональних фондів відтворення природних ресурсів АПК мають фінансуватися регіональні екологічні програми, що запроваджуються в АПК. Кошти регіональних фондів можуть об'єднуватися для вирішення екологічних проблем, що мають міжрегіональний характер.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичні узагальнення та розроблено методологічні принципи, які дали підставу запропонувати нове вирішення наукової проблеми формування та реалізації екологічної політики в АПК. Результати дисертаційного дослідження дозволили автору дістатися висновків та висунути пропозиції теоретичного, методологічного та науково-прикладного характеру, що відображають вирішення завдань відповідно до поставленої мети:

1. Доведено, що визначальним теоретичним положенням сучасної економічної парадигми, на засадах якого мають базуватися процеси формування та напрями реалізації екологічної політики, є визнання взаємозв'язків екологічної, економічної й соціальної систем та їх детермінованої підпорядкованості у вищій за ієрархією макросистемі. Функціональну спрямованість та вектор ко-еволюції зазначених систем визначають людські потреби, поява і усвідомлення яких залежить від рівня розвитку економічної та соціальної систем, зокрема від прийнятих у суспільстві економічних доктрин, ідеологічних орієнтирів та соціальних інститутів. Гармонійний взаєморозвиток екологічної, економічної й соціальної систем може бути здійснений через процеси трансформації макроекономічних цілей від економічного зростання до екологічно сталого (зрівноваженого) розвитку, поштовхом для яких має стати свідоме і спрямоване суспільством формування екологічних потреб людей.

2. Встановлено, що екологічна політика є сукупністю функціональних взаємозв'язків, що формуються у соціальній, економічній і екологічній системах у зв'язку з виникненням матеріальних, соціальних, духовних та екологічних потреб людства та необхідністю їх задоволення. Як вид суспільної діяльності, екологічна політика має охоплювати систему екологічних цілей і завдань, сформованих суспільством відповідно до своїх інтересів; комплекс заходів, спрямованих на досягнення екологічних цілей і завдань; сукупність інструментів (політичних, економічних, адміністративних та ін.), що використовуються для здійснення заходів; діяльність відповідних органів державної влади та управління щодо розв'язання екологічних проблем.

3. Обґрунтовано, що формування екологічної політики суспільства має передбачати, насамперед, визначення її цілей і завдань (підцілей). Цілі екологічної політики мають бути ієрархічно субординованими: глобальній меті екологічної політики підпорядковані цілі національної та регіональної екологічної політики, яким, у свою чергу, підпорядковуються цілі економічної та соціальної політик. Зміст цілей визначається у процесі трансформації людських фізіологічних, матеріальних, духовних потреб у екологічні, які є внутрішнім активним елементом самоорганізації екологічної, економічної та соціальної систем.

4. Доведено, що системні перетворення, спрямовані на досягнення цілей екологічної політики, мають запроваджуватися на рівні кожної конкретної галузі. Однак такі зміни мають ґрунтуватися на результатах дослідження причин виникнення та наслідків екологічних проблем. Вивчення функціональних взаємозв'язків сільського господарства та інших галузей АПК з екологічною, економічною й соціальною системами є фундаментальним положенням методології аналізу екологічних проблем в АПК. Такий аналіз доцільно проводити у два етапи: перший - визначення негативних впливів на природні ресурси, що використовуються у сільськогосподарській діяльності, з боку промислових об'єктів, які знаходяться у регіоні; другий - дослідження негативних ефектів на довкілля, що виникають у процесі сільськогосподарського виробництва.

5. Встановлено, що вирішення екологічних проблем в АПК, які є по суті негативними зовнішніми ефектами, вимагає державного втручання. Державне управління і регулювання є складовою екологічної політики. Об'єктами регулювання є сільськогосподарські підприємства усіх організаційно-правових форм, фермерські та особисті селянські господарства, підприємства сфери переробки, матеріально-технічного постачання та аграрного сервісу. Регуляторні дії держави мають сприяти зменшенню техногенного навантаження на довкілля та забезпечувати контрольований доступ до природних ресурсів АПК. До таких регуляторних дій можна віднести: 1) регуляторні дії, що забороняють та обмежують ті види діяльності, які зумовлюють появу негативних екологічних зовнішніх ефектів в АПК; 2) регуляторні дії, що стимулюють охорону довкілля та зменшують споживання природних ресурсів в АПК; 3) регуляторні дії, що забезпечують надання енвайронменталістичних послуг в АПК.

6. Доведено, що запровадженню регуляторних дій, спрямованих на подолання наслідків негативних екологічних зовнішніх ефектів, має передувати дослідження економічних й екологічних аспектів зовнішніх ефектів та розробка і вивчення можливих сценаріїв подолання або запобігання цих ефектів. Перевагу варто надавати сукупності адміністративних та економічних регуляторів, зокрема: встановленню обмежень та заборон на виробництво, продаж, використання мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин; застосуванню продажу прав на виробництво та реалізацію мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин; запровадженню порядку видачі дозволів на використання хімічних засобів захисту рослин та мінеральних добрив; затвердженню нормативів площ посіву цукрового буряка, соняшника, картоплі; фінансовій підтримці суб'єктів господарювання, що застосовують прийоми органічного сільського господарства.

7. Визначено, що державне регулювання процесу використання природних ресурсів в АПК має ґрунтуватися на теоретичних положеннях, згідно з якими: а) існує паритет екологічних, економічних та соціальних функцій природних ресурсів; б) діючий розподіл прав власності та належність природних ресурсів до певного типу суспільних благ впливає на способи їх використання. Врахування цих теоретичних засад принципово змінює підходи до споживання природних ресурсів і вимагає внесення відповідних змін до чинного законодавства з метою регулювання процесу використання екологічних та соціальних функцій ресурсів в АПК.

8. Обґрунтовано доцільність формування екологічної політики в АПК за такими принципами: встановлення пріоритету екологічних цілей над цілями економічної та соціальної систем; обов'язкове узгодження цілей економічної та соціальної систем із цілями екологічної системи; послідовне усунення чинників, що зумовлюють появу зовнішніх ефектів в АПК; обов'язкове відтворення природних ресурсів (їх якостей, обсягів, функцій), що споживаються в АПК. Державне регулювання повинно здійснюватися відповідно до цілей та завдань екологічної політики АПК. Стратегічною метою екологічної політики в АПК України має стати забезпечення екологічної чистоти сільськогосподарської продукції. Цій меті мають підпорядковуватися підцілі (завдання) екологічної політики, а також цілі економічної і соціальної політики в АПК. Завдання екологічної політики доцільно узгоджувати з тими завданнями економічної і соціальної політики, які взаємопов'язані з ним і можуть сприяти його виконанню.

9. Визначено, що вибір та обґрунтування сукупності державних регуляторів, спрямованих на досягнення цілей і завдань екологічної політики в АПК України, доцільно здійснювати за допомогою макроекономічної моделі кругових потоків, до якої потрібно обов'язково ввести таку змінну, як попит на екологічно чисті продукти харчування та природні ресурси, що з'явиться внаслідок усвідомлення суспільством екологічних потреб. Для детального дослідження структурних змін в АПК, пов'язаних із трансформацією суспільного попиту та пропозицій, необхідні еколого-економічні моделі, які б формалізували взаємозв'язки галузей АПК між собою, агросистемами та довкіллям.

10. Запропоновано здійснювати реалізацію екологічної політики в АПК України в рамках екологічних програм "Відходи в АПК", "Екологічна освіта в АПК", "Екологічно чисті продукти харчування", "Органічне сільське господарство", "Консервація сільськогосподарських земель", "Екологічні послуги в АПК", "Екологічна паспортизація суб'єктів господарської діяльності в АПК", "Моніторинг природних ресурсів в АПК", "Меліорація", які мають різну спрямованість, різні завдання та об'єкти впливу, але є логічно взаємопов'язаними між собою і сприятимуть вирішенню екологічних проблем як в сільському господарстві, так і в інших галузях АПК. Сукупність регуляторів, що будуть використовуватися державними органами управління, має розроблятися для кожної конкретної екологічної програми у відповідності до цілей і завдань, визначених у ній. Оцінку екологічних програм в АПК слід здійснювати за показниками, які визначатимуть доцільність та пріоритетність запровадження програми; кількісний та якісний зміст програми; результати виконання програми.

11. Доведено, що у процесі реалізації екологічних програм важлива роль має надаватися економіко-фінансовому механізму як економічній підсистемі, в якій за допомогою економічних та фінансових інструментів відбувається трансформація економічних процесів відповідно до визначених цілей і завдань. Для досягнення стратегічної мети та завдань екологічної політики в АПК України слід активізувати групу цінових інструментів, що здійснюють свій регулюючий вплив через систему ринків, та групу фінансових інструментів, які акумулюють, розподіляють і перерозподіляють грошові потоки. Фінансове забезпечення реалізації екологічних програм доцільно здійснювати з державного та місцевих бюджетів, а також за рахунок власних коштів суб'єктів господарювання. Фінансові ресурси державного та місцевих бюджетів слід використовувати для здійснення певних заходів екологічних програм, зокрема для науково-дослідних та проектних робіт, а також для фінансування у формі субсидій, субвенцій, податкових пільг, компенсацій за пільговими кредитами. Пріоритетним джерелом фінансового забезпечення екологічних програм в АПК слід вважати Індивідуальні та Регіональні фонди відтворення природних ресурсів АПК, які формуватимуться за рахунок частини податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, що акумулюватиметься на спеціальних рахунках підприємств та господарств.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії, розділи в інших наукових виданнях:

1. Зіновчук Н.В. Екологічна політика в АПК: економічний аспект / Монографія. - Львів: Львівський держ. аграр. ун-т, ННВК "АТБ", 2007. - 394 с.

2. Еколого-економічні проблеми довкілля Житомирщини / Колективна монографія. Під заг. ред. П.П. Михайленка. - Житомир, 2001. - С. 20-36. Особистий внесок здобувача: 1.2. Еколого-економічні аспекти діяльності суб'єктів господарювання.

3. Зіновчук Н.В. Методологічні засади аналізу екологічних проблем в АПК України / Аграрна політика в умовах ринкової трансформації економіки агропромислового комплексу України: Колективна монографія. - Львів: Львів. держ. аграр. ун-т, 2006. - С. 515-541.

4. Державне регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища: Колективна монографія. - К.: НДІ "Украгропродук-тивність", 2007. - С. 10-19; 128-166. Особистий внесок здобувача: Розділи 1. "Сутність та складові екологічної політики"; Розділ 9. "Програмно-цільовий метод управління у галузях природокористування в АПК".

Статті у наукових фахових виданнях:

5. Зіновчук Н.В. Екологічні аспекти економіки сільського господарства США // Економіка АПК. - 1997. - № 11. - С. 71-77.

6. Зіновчук Н.В. Методологічні аспекти взаємозв'язку і розвитку економічних, екологічних і соціальних систем // Економіка АПК. - 2000. - № 7. - С. 27-34.

7. Зіновчук Н.В. Фінансово-організаційні аспекти розвитку екобізнесу та екоменеджменту // Вісник Сумського державного аграрного університету, сер. "Фінанси і кредит". - Суми: Вид-во "Козацький вал". - 2000.- № 1 (8). - С. 17-20.

8. Зіновчук Н.В. Роль місцевих бюджетів у фінансовому забезпеченні екологічної політики України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, сер. "Економіка". - К.: Київський університет. - 2000. - Вип. 45. - С. 25-28.

9. Зіновчук Н.В. Екологічна спрямованість вищої економічної освіти в Україні // Вісник Харківського державного політехнічного університету / Технічний прогрес та ефективність виробництва: Зб. наук. пр. - Вип.122 (в 4 частинах). - Харків: ХДПУ, 2000. - Ч. 4. - С. 3-5.

10. Зіновчук Н.В. Фінансові аспекти регіональної екологічної політики в Україні // Економіка: проблеми теорії і практики: Міжвуз. зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: вид-во "Наука і освіта".- 2000. - Вип.43. - С. 67-71.

11. Зіновчук Н.В. Фінансові аспекти повторного використання природних ресурсів // Фінанси України. - 2001. - № 1. - С. 73-80.

12. Зіновчук Н.В. Екологічна політика, її суть і роль у розвитку суспільства // Вісник Державної екологічної академії України. - Житомир: ДААУ. - 2001. - Вип. 2. - С. 119-122.

13. Зіновчук Н.В. Проблеми формування екологічної свідомості населення України: економіко-фінансовий аспект // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - У 2-х т. - Миколаїв: МДАУ. - 2001. - Т. 1 - № 3 (12). - С. 65-74.

14. Зіновчук Н.В. Фінансові важелі та зовнішні ефекти в екологічній політиці // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, сер. "Економіка". - К.: Київський університет. - 2002. - Вип. 60-61. - С. 40-41.

15. Зіновчук Н.В. Економічне зростання та екологічні проблеми: ретроспектива і сучасні тенденції // Зб. наук. пр. Луганського державного аграрного університету. - Луганськ: Вид-во "Элтон". - 2002. - № 14 (26). - С. 387-391.

16. Зіновчук Н.В. Деякі аспекти державного регулювання виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції // Науковий вісник Національного аграрного університету. - К.: НАУ. - 2002.- Вип. 52. - С. 51-56.

17. Зіновчук Н.В. Економічні доктрини та їх вплив на формування екологічної політики // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - Львів: Вид-во ЛДАУ. - 2003. - № 10. -С. 129-138.

18. Зіновчук Н.В. Енвайроменталістичні зовнішні ефекти в сільському господарстві // Зб. наук. пр. Луганського державного аграрного університету. Сер. "Економічні науки" - Луганськ: Вид-во ЛНАУ. - 2004. - № 38 (50). - С. 57-62.

19. Зіновчук Н.В. Зовнішні ефекти та державна інтервенція: еколого-економічний аспект // Вісник Державного агроекологічного університету. - Житомир: Вид-во ДАУ. - 2004. - № 1 (12). - С. 175-184.

20. Зіновчук Н.В. Мікроекономічні моделі та їх застосування в екологічній політиці // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - Львів: Вид-во ЛДАУ. - 2004. - № 11 (1). - С. 187-197.

21. Zinowczuk N. Modele ekonomiczne oraz ich rola w ecologii // Rozprawy, Studia, Monografie WSM w Legnicy. - Legnica: WSM. - 2004. - Nr 3. - C. 266-270.

22. Зіновчук Н.В. Екологічні потреби як внутрішній елемент розвитку самоорганізуючих систем // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - Львів: Вид-во ЛДАУ. - 2005. - № 12. - С. 75-82.

23. Зіновчук Н.В. Аналіз методологічних засад державного управління і регулювання в АПК // Таврійський науковий вісник: Зб. наук. пр. ХДАУ.- Херсон: АЙЛАН. - 2006. - Вип. 43. - С. 223-228.

24. Зіновчук Н.В. Формування понятійного апарату категорії "економічний механізм у сфері природокористування" // Вісник Сумського національного аграрного університету: науково-методичний журнал "Економіка та менеджмент". - Суми: ВДТ "Університетська книга". -2005. - № 3-4 (16-17). - С. 136-140.

25. Зіновчук Н.В. Аналіз негативних екологічних впливів на сільське господарство України // Вісник Державного агроекологічного університету. - Житомир: Вид-во ДАУ. - 2006. - № 1 (16). - С. 143-150.

26. Зиновчук Н.В. Государственное регулирование аграрного предпринимательства в Украине: экологический аспект // Management Theory and Studies for Rural Business and Infrastructure Development. Каунас: Академия, 2006. - С. 218-221.

27. Зиновчук Н.В. Проблемы и перспективы развития органического сельского хозяйства на Украине // Крупный и малый бизнес в сельском хозяйстве: тенденции, развития, проблемы, перспективы. - М.: ВИАПИ им. А.А. Никонова, Энциклопедия российских деревень, 2006. - С. 497-499.

28. Зиновчук Н.В. Экологические внешние эффекты и меры по их устранению в сельском хозяйстве Украины // Vagos: Сб. науч. тр. Литовского сельскохозяйственного университета. - 2006. - № 72 (25). - С. 91-100.

29. Зіновчук Н.В. Екологічні проблеми в АПК: причинно-наслідкові зв'язки // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - Львів: Вид-во ЛДАУ. - 2006. - № 13. - С. 45-50.

Матеріали наукових конференцій:

30. Зіновчук Н.В. Проблеми безпеки харчування в радіозабруднених регіонах // Малинщина у просторі і часі. - Житомир-Малин, 1996. - С. 210-212.

31. Зіновчук Н.В. Підприємництво і екологія: презентація взаємозв'язків // Підприємництво: проблеми становлення та функціонування: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Житомир: ІПСТ, 1998. - С. 87- 91.

32. Зіновчук Н.В. Концептуальні основи збереження природних ресурсів в Україні // Екологічність продукції АПК: економіка та технологія / Зб. статей за матер. наук.-практ. конф. - У 2-х т. - Суми: Козацький вал, 1999. - Т.2 - С. 311-316.

33. Зіновчук Н.В. Фінансове забезпечення екологічної політики фермерських господарств: досвід США // Вісник Сумського державного аграрного університету, сер. "Економіка і менеджмент". - Суми: Вид-во "Козацький вал". - 2001. - Вип. 2. - С. 144-146.

34. Зіновчук Н.В. Модель кругового потоку як макроекономічний інструмент екологічної політики // Зб. наук. пр. ІПСТ. - Житомир: ІПСТ, 2002. - С. 144-146.

35. Зіновчук Н.В. Макроекономічні аспекти екологічної політики // Еколого-економічні проблеми розвитку АПК: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - У 2-х т. - Львів: ЛДАУ, 2002. - Т. 1. - С. 26-33.

36. Зіновчук Н.В. Складові екологічної політики в АПК // Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції / Зб. статей за матер. наук.-практ. конф. - Суми: ВАТ "СОД", Козацький вал, 2003. - С. 23-27.

37. Зіновчук Н.В. Формування цілей екологічної політики: системний та синергетичний підходи // Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці: Матеріали міжнар. наук.-теорет. конф. - У 2-х част. - Житомир, вид-во ДАЕУ. - 2005. - Ч. 1. - С. 21-25.

38. Зіновчук Н.В. Економічний механізм у сфері природокористування: ідентифікація понятійного апарату // Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції (ЕП-2005): Матеріали четвертої міжнар. наук.-практ. конф. - Суми: Вид-во ВТД "Університетська книга", 2005. - С. 147-151.

39. Зіновчук Н.В. Використання земельних ресурсів в сільському господарстві України: концептуальні засади та політичні рішення // Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні: матеріали Міжнар. наук. конф. - У 2-х част. - К.: РВПС України НАН України, 2006. - Ч. 2. - С. 11-13.

40. Зіновчук Н.В. Правове поле як інституціональний чинник формування екологічної політики в аграрному секторі // Теорія і практика розвитку АПК: матеріали Міжнар. наук.-практ. форуму. - У 2-х т.- Львів: Вид-во ЛДАУ, 2006. - Т. 1. - С. 455-461.

АНОТАЦІЯ

Зіновчук Н.В. Економічні засади екологічної політики в АПК: теорія і методологія. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2008.

Розкрито сутність екологічної політики та досліджено макро- і мікроекономічні засади її формування. З'ясовано причини виникнення та наслідки екологічних проблем в АПК. Визначено характер та масштаб впливу промислових та сільськогосподарських підприємств на агросистеми. Досліджено інституціональне середовище, в якому відбувається формування сучасної екологічної політики АПК. Обґрунтовано доцільність запровадження нових адміністративних та економічних регуляторів процесу використання природних ресурсів і запобігання забруднення довкілля в АПК. Розглянуто теоретичні і практичні аспекти фінансового забезпечення екологічної політики в АПК. Запропоновано альтернативний підхід до визначення цілей і завдань екологічної політики та побудови їх ієрархії. Доведено необхідність запровадження екологічних програм, а також визначено їх перелік та зміст.

Ключові слова: екологічна політика, екологічні потреби, екологічні цілі і завдання, екологічні зовнішні ефекти, адміністративні та економічні регулятори, цільові екологічні програми, природні ресурси АПК.

АННОТАЦИЯ

Зиновчук Н.В. Экономические основы экологической политики в АПК: теория и методология. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.00.06 - экономика природопользования и охраны природной окружающей среды. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2008.

Исследованы сущность и составляющие экологической политики, а также изучена ее роль в развитии общества. Показана взаимосвязь и взаимозависимость экологической, экономической и социальной систем как подсистем высшей по уровню иерархии макросистемы и определен вектор их ко-эволюции. Построена иерархия целей и заданий экологической политики с позиций теории систем. Обоснована необходимость осознания современным человечеством экологических потребностей, предложена их классификация и раскрыты эволюционный характер их появления и роль в осуществлении экологической политики. Продемонстрировано влияние экономических доктрин и идеологии общества на экологическую политику государства. Раскрыты макро- и микроэкономические аспекты экологической политики и определены подходы к формированию ее экономических основ.

На основе анализа эволюции агросистем обозначены причины возникновения и последствия экологических проблем в аграрном секторе экономики. Определены характер и масштабы влияния промышленных и сельскохозяйственных предприятий на природную окружающую среду, в частности на агросистемы. Предложена методология изучения экологических проблем, возникновение которых обусловлено действием технологических, технических, организационно-административных, институциональных, концептуальных и экономических факторов. Исследована институциональная среда, в которой формируется современная экологическая политика в АПК Украины, показано влияние на нее официальных и неофициальных ограничений.

Уделено внимание изучению роли правительства в процессе реализации экологической политики. Доказана необходимость вмешательства государства в экономическую систему для решения экологических проблем, а также важность применения административных и экономических регуляторов с целью оптимального использования природных ресурсов и предупреждения возникновения загрязнений. Определены экологические внешние эффекты в растениеводстве. Предложена методология исследования экологических и экономических аспектов внешних эффектов в АПК. Разработаны и проанализированы возможные сценарии преодоления или предупреждения загрязнений. Обосновано, что государственное регулирование процесса использования природных ресурсов должно, во-первых, учитывать существующее распределение прав собственности на природные ресурсы и их принадлежность к определенному типу общественных благ и, во-вторых, быть направлено на поддержание паритета экологических, экономических и социальных функций.

Рассмотрены теоретические аспекты экономико-финансового механизма, используемого в процессе реализации экологической политики. Определен понятийный аппарат и состав экономико-финансового механизма, предназначенного для решения экологических проблем. Рассмотрена возможность создания рынков природных ресурсов, в том числе условия и ограничения их функционирования. Доказана необходимость использования определенных экономических и финансовых инструментов в процессе реализации экологической политики в АПК Украины, в частности таких как продажа прав на производство и реализацию минеральных удобрений и химических средств защиты растений и животных. Сделан анализ финансового обеспечения экологической политики и доказана приоритетность такого источника ее финансирования как собственные средства субъектов хозяйствования. Особое внимание уделено определению эффективности распределительных и контрольных функций государственного и местных бюджетов.

Определены стратегическая цель и задания экологической политики в АПК и обоснован алгоритм построения их иерархии и согласования с целями экономической и социальной политики в этой сфере национальной экономики. Предложен концептуальный подход к выбору административных и экономических регуляторов, которые могут быть использованы правительством с целью решения экологических проблем в сельском хозяйстве. Продемонстрированы возможности модели круговых потоков для обоснования целесообразности применения регуляторных действий. Обоснована необходимость внедрения экологических программ в АПК, а также определены их перечень и содержание. Разработаны пути совершенствования экономико-финансового механизма реализации экологической политики. Предложено осуществлять перераспределение денежных потоков при помощи налогов, используя определенную их часть для аккумуляции средств и финансирования экологических программ. Обоснована необходимость создания Индивидуальных и Региональных фондов воспроизводства природных ресурсов, которые используются в АПК Украины.

Ключевые слова: экологическая политика, экологические потребности, экологические цели и задания, экологические внешние эффекты, административные и экономические регуляторы, целевые экологические программы, природные ресурсы АПК.

SUMMARY

Zinovchuk N.V. The Economic Foundations of the Environmental Policy in the AIC: Theory and Methodology. - Manuscript.

Thesis for a Doctor's degree in Economics in Specialty 08.00.06 - Economics of Nature Management and Environmental Protection. - The Council for the Research on Productive Forces of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2008.

The essence of the environmental policy is revealed, macro- and microeconomics foundations of its formation are investigated. The reasons for the ecological problems in the AIC are ascertained. The character and magnitude of the effects of industrial and farm enterprises on agrosystems are determined. The institutional surrounding in which present-day environmental policy of the AIC is being formed are investigated. The expediency of introducing new administrative and economic regulators of the process of managing natural resources and preventing the contamination of the environment in the AIC is substantiated. The theoretical and practical aspects of the financial support of the environmental policy in AIC are considered. An alternative approach to determining goals and tasks of the environmental policy building up their hierarchy is suggested. The topicality of introducing ecological programs is substantiated, their specification and content are determined.

Key words: environmental policy, ecological needs, ecological goals and tasks, environmental externalities, administrative and economic regulators, purpose-oriented ecological programs, AIC natural resources.

Размещено на Allbest.ru