Еколого-економічні проблеми природокористування у лісовому комплексі (теорія, методологія і практика)

У дисертації теоретично обґрунтовується, що для ефективного забезпечення екологічно сталого розвитку лісогосподарського комплексу необхідне створення різних систем лісового моніторингу, які б сприяли прийняттю управлінських рішень, суттєвому підвищенню якості («екологічності») управління в сфері лісокористування та відтворення лісових ресурсів. Під еколого-екологічним моніторингом лісових ресурсів розуміється багатоцільова інформаційно-аналітична система, що включає інтегрований комплекс наукових, лісівничих, технічних, інформаційно-технологічних, організаційно-економічних та інших заходів, які забезпечують спостереження і контроль за лісівничо-екологічними параметрами (показниками) стану лісів та лісокористування у взаємозв'язку з антропогенними факторами у просторі й часі. Моніторинг лісів належить до забезпечуючих систем господарського механізму лісокористування і може бути пов'язаний з різними інформаційними системами охорони навколишнього середовища з урахуванням як лісівничо-екологічних, так і вартісних параметрів лісових ресурсів.

У дисертації обґрунтовано мету та завдання екологічного моніторингу лісів. Зокрема наголошується, що в межах моніторингу лісів доцільно сформувати базу натуральних показників зміни стану лісових біоценозів, в цілому екосистем, для відповідної оцінки еколого-економічних збитків, а також параметрів загальної економічної оцінки сировинних та середовищезахисних функцій лісів.

Організація і ведення моніторингу лісів, на думку здобувача, повинні мати програмний (проектний) аспект, базуватися на висвітлених у дисертації принципах програмно-цільового планування. Запропоновано основні джерела інвестицій для практичної реалізації програми (проекту) моніторингу. Вирішення проблеми фінансування створення та ведення моніторингу лісів, як вважає автор дисертації, зумовлює необхідність оцінки економічної ефективності інформаційно-аналітичних систем. Економічний ефект від застосування лісоекологічної інформації моніторингу, зокрема, ґрунтується на оцінці еколого-економічного результату реалізації лісогосподарських рішень (заходів) з використанням (прийнята лісівничо-еколого-економічна стратегія) і без використання (базова стратегія) екологічної інформації моніторингу лісів (досліджено й інші методи). Підкреслюється необхідність створення надійної, дійової правової основи для моніторингу лісів.

4. Еколого-економічна оцінка антропогенних змін у сфері використання та відтворення лісових ресурсів

У процесі послідовного формування екологічно орієнтованого господарського (еколого-економічного) механізму в лісовому комплексі необхідна економічна оцінка наслідків антропогенної зміни стану лісових біогеоценозів. Еколого-економічна оцінка антропогенної зміни стану лісових ресурсів - це процедура, яка спрямована на виявлення зменшення їх еколого-економічної та соціальної корисності, розмірів споживчої вартості залежно від рівня дії антропогенних (деструктивних) факторів. Експлуатація природних (лісових) ресурсів зумовлює взаємозв'язані зміни у біосфері, житті суспільства. Зроблено висновок, що для комплексної еколого-економічної оцінки наслідків антропогенної зміни стану (якості) навколишнього природного середовища, лісових екосистем необхідний системний підхід. Негативні фактори впливу на стан лісових екосистем поділяються на внутрішньогалузеві та міжгалузеві. Виділяються: економічні збиткі, які завдаються безпосередньо лісогосподарському виробництву та лісовому господарству в цілому з урахуванням його міжгалузевого значення (збитки в суміжних сферах, галузях); збитки в лісовому господарстві (внутрішні); збитки від лісового господарства. Економічні збитки можна розглядати стосовно видів (функцій) лісокористування і лісопорушень, стадій (сфер) лісогосподарського виробництва.

Дестабілізуючим фактором, що погіршує стан лісових ресурсів, є і недосконалість («якість») виробничих (лісових) відносин, яка може виявлятися в конкретних організаційно-технологічних, організаційно-економічних формах. У реферованому дослідженні пропонується розглядати об'єктом лісопорушень не окремо взяті лісові насадження, а територіальну сукупність лісових біогеоценозів із певним рівнем (розміром) експлуатаційних та екологічних функцій, що більшою мірою відбиває існуючі принципи і результати (можливості) багатоцільового лісокористування, а також збільшує практичні можливості оцінки економічних збитків. Вартісна оцінка різного роду порушень стану лісових екосистем може містити: витрати, пов'язані безпосередньо з ліквідацією наслідків лісопорушень; втрати продукції та послуг (функцій) багатоцільового (інтервального) використання лісових ресурсів; витрати на зменшення (запобігання) впливу дестабілізуючих факторів.

У роботі обгрунтовано принципи оцінки економічного збитку в процесі порушення правил лісокористування (переруб розрахункової лісосіки, знищення або пошкодження підросту і молодняка природного походження), що є причиною зниження комплексної продуктивності лісових насаджень за рахунок подовження циклу відтворення лісових ресурсів, включаючи оцінку втрат екологічних функцій лісу. Увага акцентується на тому, що відшкодування збитку від лісопорушень різними лісокористувачами є необхідним елементом формування ринкового середовища у лісовому комплексі. Сформульовані організаційно-економічні засади запобігання та усунення лісопорушень передбачають створення відповідного спеціального фонду. Відшкодування економічного збитку від лісопорушень може здійснюватися в межах договірних відносин у лісокористуванні, через систему екологічного страхування, а також у позовному порядку. Компенсаційні платежі або штрафи за лісопорушення повинні забезпечувати не тільки відшкодування витрат, пов'язаних із ліквідацією (усуненням) порушеного стану лісових екосистем, але й формувати необхідні кошти для економічного стимулювання працівників лісової охорони на засадах превентивності порушень та розвитку необхідної матеріально-технічної бази. Аналіз ефективності (дієвості) механізму запобігання та усунення порушень передбачає систему відносних показників.

5. Організаційно-економічний механізм у лісовому комплексі

У дисертації досліджено організаційно-економічний механізм у лісовому комплексі, що охоплює: врахування екологічних факторів у процесах приватизації майна та ціноутворення; екологічно орієнтовану інтеграцію лісового господарства та АПК; економічний механізм підвищення ефективності агролісомеліорації; організацію та економічне стимулювання праці.

Зазначено, що соціально-економічна політика приватизації у всіх галузях лісового комплексу поряд із традиційними завданнями роздержавлення майна повинна, безумовно, охоплювати і процеси послідовного удосконалення природоохоронної, екологічної діяльності підприємств, що приватизуються, підвищення рівня екологічності виробництва. При проведенні приватизації виробничих об'єктів мають враховуватися еколого-економічні й фінансові інтереси держави і нових суб'єктів власності за умов обов'язкового дотримання інтересів майбутніх поколінь в екологічному благополуччі. Підкреслюється, що у процесі приватизації держмайна на науковій основі об'єктивно необхідно враховувати: еколого-економічний рівень виробництва; напрямки і особливості господарської діяльності у постприватизаційний період; екологічно орієнтовану інвестиційну привабливість об'єкта; регіональні особливості (екологічні, соціальні, природно-ресурсні) розміщення підприємств. Врахування екологічної складової в приватизаційній вартості об'єкта може бути реалізовано як в рамках методу витрат, так і при оцінці доходності (прибутковості) підприємств. При цьому має враховуватися специфіка існуючої системи екологічних платежів за забруднення з точки зору повноти відшкодування збитків, а також придоохоронні витрати, еколого-економічний ризик виникнення наднормативних викидів (скидів).

Науково обгрунтованою і перспективною формою відшкодування екологічних витрат є всебічне врахування еколого-економічних факторів (показників) у механізмі ціноутворення. Ціна продукту за наявності зовнішніх ефектів не може повною мірою виконувати свої функції в ринкових відносинах. Ціни повинні відображати реальну суспільну вартість виробництва і споживання продукції. Це передбачає більш повне врахування в них екологічних витрат. Здобувач вважає, що в процесі обгрунтування контрактних цін на продукцію підприємств-забруднювачів, а також лісозаготівель у випадках їх відхилення від індикативних доцільно брати до уваги (індикаторний показник) індекс їх збільшення за умови повного відшкодування економічних збитків. Відповідний економічний механізм може включати введення місцевого екологічного податку, збільшення розміру оподаткованого прибутку.

Розраховані окремі показники еколого-економічного рівня виробництва (ЕЕРВ) галузей сфери функціонування лісопромислового комплексу подані таким чином (див. табл. 1).

Таблиця 1 - Основні показники еколого-економічного рівня виробництва галузей сфери функціонування лісопромислового комплексу, за даними 1990 р.

У дисертації звернено увагу на конче необхідний розвиток екологічно орієнтованої інтеграції лісогосподарського і агропромислового виробництва. Підкреслюється, що екологічно орієнтована інтеграція лісового господарства й АПК є організаційно-економічною формою всебічної та поглибленої екологізації лісогосподарського й агропромислового виробництва на міжгалузевій основі, реалізації узгодженої лісоекологічної та агроекологічної політики. Звертається увага на її регіональний аспект. Сформульовано мету та основні завдання екологічно орієнтованої інтеграції лісового господарства й АПК. Визначено основні критерії екологічно орієнтованої сегментації ринку виробництва сільськогосподарської продукції, що вирощується в зоні агролісомеліоративного впливу, а також продуктів побічного лісокористування, які заготовляються за межами зон промислового забруднення й інтенсивної хімізації агропромислового виробництва.

Розроблені й запропоновані основні напрямки екологічно орієнтованої інтеграції, кооперації лісового господарства й АПК з точки зору підвищення еколого-економічної ефективності виробництва, зниження екологічних витрат за основними сферами господарювання. Наголошується на тому, що в сучасних умовах інтеграційні процеси потребують державного регулювання. У реферованій роботі теоретично обгрунтовано основні аспекти цього питання. Запропоновано теоретико-методичні підходи до формування розширеної системи показників рівня інтеграційних процесів, кооперування. Оцінка еколого-економічного ефекту від створення полезахисних лісових смуг у процесі їх проектування повинна враховувати підвищення якості продукції рослинництва, можливості зниження агрохімічного навантаження та зменшення ризику виникнення несприятливих екологічних ситуацій. У дисертації поставлено питання про необхідність досліджень у напрямку встановлення взаємозв'язку ефективності збереження сільсько-господарської продукції та агролісомеліоративного фактору. Необхідне, на думку дисертанта, створення моніторингу агролісомеліорації. Сформульовані основні напрямки лісомеліоративного облаштування агропромислових територій, здійснення для цього першочергових екологічних та організаційно-економічних заходів.

Нині також існує об'єктивна необхідність в екологічно орієнтованому керуванні процесом праці спеціалістів лісового господарства, підвищенні її лісівничо-еколого-економічної результативності, вдосконаленні й поліпшенні відповідних критеріїв і показників (вимірників) оцінки праці інженерно-технічних кадрів, у матеріальному і моральному стимулюванні їх діяльності з усебічним максимальним урахуванням природоохоронних факторів. Основними складовими системи активізації ролі екологічного чинника в процесі продуктивної праці керівників (менеджерів), спеціалістів лісогосподарського комплексу є: економічне (матеріальне), соціально-психологічне (моральне) стимулювання екологічно відповідальної праці; підсистеми: підготовки і перепідготовки кадрів (екологічна освіта); інформаційного, законодавчого і нормативно-методичного забезпечення екологізації лісового комплексу; інтеграції керівників, спеціалістів і громадських організацій в управлінні екологічними проблемами лісів. Зокрема, зазначено, що поліпшення використання фахівців за умов екологічно орієнтованого лісогосподарського виробництва потребує ретельного аналізу характеру виконання ними робіт в процесі управління, що відбивається показником використання річного фонду робочого часу спеціалістами підприємств на роботах, які відповідають їх функціям.

6. Формування екологічно орієнтованого ринкового механізму в сфері використання та відтворення лісових ресурсів

Теоретико-методологічні основи формування екологічно орієнтованого ринкового механізму в лісовому комплексі розглядаються в дисертації з таких позицій: дослідження (доповнення) концептуальних засад реструктуризації відносин власності; удосконалення управління лісовим господарством на основі плати за ресурси; розробки методологічних засад формування системи екологічного страхування в лісовому господарстві; визначення основних напрямків екологічно орієнтованої лісової політики України.

Аргументовано, що форми власності на землю, природні (лісові) ресурси та виробничі об'єкти обумовлюють економічні відносини, форми та методи управління природокористуванням. Перехід до рівноправного функціонування різних форм власності на лісові об'єкти не може бути однозначним, тут необхідне більш виважене врахування реалій, які склалися в закордонних країнах, а також теоретико-методологічне осмислення і обгрунтування необхідності трансформації суспільної (державної) власності на природні об'єкти та доцільності їх передачі у приватну власність (колективну, індивідуальну, акціонерну та ін.). Виділяється еколого-економічний аспект (ракурс) відносин власності. Екологічний фактор і гарантованість раціональності природокористування виступають важливими обмеженнями у справі реструктуризації відносин власності. Обгрунтовано поняття відносин власності - розпорядження, володіння, користування землею лісового фонду, ресурсами та іншими об'єктами, яке на відміну від класичного розуміння приватної власності, потребує надійного еколого-економічного контролю з боку держави, поелементного регулювання використання приватизованих лісових об'єктів. Зазначено основні теоретико-методологічні проблеми, які стосуються можливості та доцільності формування різноманітних форм власності у використанні та відтворенні лісових ресурсів: більш суворе, взаємопов'язане розмежування загальнотеоретичних понять «ліс», «лісові ресурси», «лісові землі» та ін.; визначення лісових об'єктів, які підлягають приватизаційним процесам, особливо на початковому етапі; доцільність формування приватного лісорозведення в умовах економічної та екологічної кризи; приватизація виробничих об'єктів, які пов'язані з заготівлею та переробкою лісової продукції; визначення стратегії розподілу та регулювання власності на лісові (лісопромислові) об'єкти, формування концепції реструктуризації власності у лісовому комплексі. Дисертаційне дослідження показало, що теоретичні аспекти оцінки приватизаційної вартості лісових об'єктів передбачають використання економічної оцінки лісових ресурсів. Процедура оцінки приватизаційної вартості лісових об'єктів - це процес вирішення проблем, у якому різні лісівничі, економічні й соціальні фактори аналізуються відносно до оцінюваного об'єкта.

Методологія удосконалення системи плати за ресурси повинна передбачати розширення числа об'єктів як джерел екологічно орієнтованих платежів і податків за лісокористування на міжгалузевій основі. Обгрунтовано необхідність та методологічні основи визначення екологічної складової у механізмі формування лісових такс з позиції екології головного лісокористування. У загальному вигляді плата за заготівлю деревини при проведенні рубок у порядку головного лісокористування () визначається за формулою

, (2)

де - ставка лісових такс; - відповідно плата (такса) за побічне, рекреаційне користування та екологічні корисності лісу, якщо рубки головного користування є обмежуючим фактором стосовно виділених видів лісокористування.

У дисертації наголошується, що поряд із компенсаційними платежами за лісопорушення важливим додатковим джерелом фінансування відтворення лісових ресурсів можуть стати екологічні платежі за забруднення навколишнього середовища. Доцільним є введення платежів за користування агролісо-меліоративним ефектом підприємствами АПК. Водне, рекреаційне, мисливське господарства також повинні справляти плату за користування екологічними функціями лісових ресурсів. Обгрунтовано необхідність і методологічні принципи визначення екологічних платежів за застосування хімічних засобів у лісовому господарстві. Зазначено, що орендна плата за лісокористування має включати земельний податок та платежі за окремі види користування. Орендна плата може визначатися і на принципах оподаткування потенційного прибутку, що узгоджується з існуючою «Методикою розрахунку та порядком використання плати за оренду державного майна».

У дисертації розглянуті характерні елементи, які визначають якісну та кількісну визначеність екологічно орієнтованого механізму фінансового регулювання лісокористування. Запропоновано комплекс заходів щодо залучення приватних капітальних вкладень у лісове господарство.

Об'єктивним атрибутом розвиненої ринкової економіки виступає система страхування, яка у лісовому (лісогосподарському) комплексі ще не має на сьогодні достатньої теоретико-методологічної основи. Лісоекологічне страхування розглядається як економічна категорія. Економічною основою зацікавленості підприємств у реалізації системи екологічного страхування є форми власності та господарювання. Зазначено, що державна форма власності на ліси, кошторисно-бюджетна система фінансування лісогосподарського виробництва, відсутність повної госпрозрахунковості галузі не забезпечує загальних необхідних (початкових) умов для реалізації системи лісоекологічного страхування. Для здійснення сталого (екосистемного) управління лісовим господарством доцільним, на думку здобувача, є створення гнучкої системи страхових лісоекологічних фондів (див. рис. 1).

Рис. 1. Структурно-функціональна схема організації лісоекологічного страхування в умовах госпрозрахункової та кошторисно-бюджетної системи фінансування лісового господарства

Досліджено також об'єкти, суб'єкти лісоекологічного страхування, можливість його реалізації за сферами діяльності лісового комплексу. Обгрунтовано доцільність формування товариств взаємного лісоекологічного страхування, їх організаційно-функціональну структуру.

Екологічно орієнтована лісова політика є необхідною основою функціонування господарського механізму в лісовому комплексі. Екологічна політика у лісовому комплексі початково формує екологічну спрямованість лісової політики. Формування ринково регулюючої лісової економіки, визначення напрямків екологічно орієнтованої лісової політики в цілому, специфікація її цілей і методів зумовлені певними факторами, первинними орієнтирами, які досліджені у дисертації з позиції екологізації суспільного виробництва, сталого розвитку, реструктуризації відносин власності, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів. Виходячи з цього, у дисертації пропонуються основні шляхи вирішення екологічних проблем у лісовому комплексі, що охоплюють принципи організації інтегрованого, багатоцільового лісового господарства, екологізації господарювання, формування цілісного, комплексного екологічно орієнтованого економічного механізму раціонального лісокористування.

Довгострокова лісова політика України, на думку автора реферованої роботи, повинна оптимально враховувати закладені міжнародним співтовариством основи переходу людства від національних лісів до глобального лісового господарства. Виокремлено й загальні проблеми правового та організаційно-економічного регулювання взаємовідносин суверенних держав (особливо прикордонних, країн СНД) у природокористуванні та охороні навколишнього середовища. Доцільно також, щоб нова лісова політика України передбачала (признавала) участь різних груп населення, громадських організацій та об'єднань у вирішенні лісівничо-еколого-економічних проблем. Сформульовані основні аспекти даної проблеми, напрямки її вирішення.

Висновки та пропозиції

Інтегральним підсумком дисертаційної роботи є теоретико-методологічне обґрунтування екологізації лісового комплексу в контексті розв'язання загальної проблеми сталого розвитку суспільного виробництва. Дослідження дозволило глибше пізнати принципи формування основних складових організаційно-економічного механізму природокористування в галузі, які спрямовані на оптимальне вирішення еколого-економічних проблем її розвитку.

Екологізація виробництва розглядається як процес подальшого удосконалення виробничих та в цілому економічних відносин, у тому числі відносин власності, а також як процес розвитку продуктивних сил на екологічній основі. Функціонування ж лісового господарства розглядається як суттєвий напрямок (фактор) в екологізації народногосподарської діяльності. Вирішення екологічних проблем унеможливлюється без реформування господарського механізму в лісовому комплексі. В цьому плані визначені основні принципи, що сприяють досягненню оптимальних лісівничих, екологічних, економічних та соціальних параметрів як основних важелів сталого розвитку лісового комплексу.

У межах теоретико-методологічних уявлень про екологізацію суспільного виробництва обгрунтовано основні засади соціально-економічної політики, господарського механізму природокористування та системи еколого-економічних показників, що забезпечують підвищення ефективності регулювання природоохоронної діяльності. Встановлено, що в системі взаємозв'язаних господарських механізмів економіки в цілому, природокористування та охорони навколишнього середовища головною інтегративною функцією є узгодження та поєднання економічних, екологічних і соціальних інтересів у сфері природокористування та усунення суперечностей, що виникають у сфері суспільного виробництва і природі.

В органічному поєднанні з формуванням організаційно-економічного механізму природокористування визначені основні теоретико-методологічні принципи становлення економіко-правового механізму екологічної відповідальності, які спрямовані на практичну реалізацію взаємовідповідальних відносин суб'єктів господарювання у сфері лісового комплексу.

Еколого-економічний аналіз як комплексна інформаційно-аналітична і організаційна система включає такі основні складові: екологічну експертизу, екологічну діагностику та ситуаційний аналіз, екологічний маркетинговий аналіз, екологічний аудит. Спрямованість, зміст та особливості цих складових визначаються специфікою відтворювальних процесів і еколого-економічних проблем природокористування у лісовому комплексі. Розроблена структурна схема еколого-економічних показників охоплює основні сфери (аспекти) природокористування і охорони навколишнього середовища та визначає напрямки комплексної оцінки еколого-економічного рівня виробництва. Запропоновані теоретико-методичні основи формування порівняльної комплексної рейтингової оцінки виробництва дозволяють проводити ранжування еколого-економічного рівня господарювання для реалізації різних механізмів регулювання процесів природокористування.

Теоретико-методичні положення визначення еколого-економічного ризику виникнення несприятливих ситуацій (забруднення) у сфері охорони навколишнього середовища і лісовирощування, які грунтуються на аспектах ймовірності та нечіткої логіки, забезпечують більш високий рівень оцінки ефективності середовищезахисних заходів у контексті екобезпечного розвитку.

Ефективність відтворення екологічних функцій лісових ресурсів визначається на основі методу прямого рахунку, нормативного методу та способів, що дозволяють враховувати середовищезахисні функції лісу (відносно оцінки запасу деревини). Еколого-економічне регулювання відтворення лісових ресурсів потребує відповідного ранжування об'єктів лісовідновлення на основі їх порівняльної комплексної оцінки, визначення очікуваних витрат на створення лісових насаджень.

Сформульовані принципи еколого-економічної оцінки антропогенних змін у використанні та відтворенні лісових ресурсів орієнтовані на конкретизацію галузевої та міжгалузевої структури економічних збитків від лісопорушень, складу виникаючих втрат, що забезпечує обгрунтованість наукових положень, спрямованих на екологізацію лісогосподарського комплексу. Методологія комплексної економічної оцінки лісових ресурсів дозволяє враховувати екологічну складову при оцінці економічних збитків від лісопорушень на всіх стадіях лісогосподарського виробництва (лісовідновлення, лісовирощування, проведення рубок лісу тощо).

Сформульовані організаційно-економічні засади запобігання та ліквідації наслідків лісопорушень являють собою необхідний елемент формування ринкового середовища у лісовому комплексі. Відшкодування економічного збитку здійснюється на договірних засадах, через систему екологічного страхування, а також у судово-арбітражному порядку. Створення відповідного спеціального фонду дозволить акумулювати необхідні кошти для розвитку необхідної матеріально-технічної бази та економічного стимулювання працівників лісової охорони.

Інформаційне забезпечення екосистемного управління лісовим господарством потребує створення еколого-економічного моніторингу лісів. У зв'язку з цим визначені принципи формування моніторингу, розкриті структура і зміст програми його організації і ведення з позиції програмно-цільового планування, обгрунтовані джерела фінансування та методологічні підходи до оцінки функціонування. Запровадження моніторингу державного регулювання лісового господарства дозволить проводити якісний та кількісний аналіз планування і виконання рішень щодо еколого-економічних проблем використання та відтворення лісових ресурсів.

Регулювання приватизаційних процесів базується на основі оцінки вартості об'єктів приватизації, економічних збитків від порушення (забруднення) навколишнього середовища в органічному взаємозв'язку з урахуванням ризику екодеструктивності природокористування та витрат на середовищезахисні заходи. Екологічно орієнтоване державне регулювання цін на продукцію лісового комплексу на основі більш повного відшкодування збитків реалізується шляхом введення місцевого (адміністративно-територіального) екологічного податку, збільшення розміру прибутку, що підлягає оподаткуванню, а також коригуванням відхилень контрактних цін від індикативних.

Визначені основні напрямки, принципи та система показників щодо подальшого поглиблення розвитку екологічно орієнтованої інтеграції лісового господарства і АПК, які спрямовані на комплексне міжгалузеве використання сировинних і середовищезахисних функцій лісових ресурсів, формування високопродуктивних та екологоврівноважених агролісових ландшафтів, як основи підвищення організаційно-еколого-економічного рівня господарювання. Оцінка еколого-економічної ефективності агролісомеліорації повинна враховувати якісні параметри продукції рослинництва, можливості зниження агрохімічного навантаження на сільськогосподарські угіддя та ризику виникнення несприятливих екологічних ситуацій.

Основними складовими системи активізації ролі екологічного чинника в процесі продуктивної праці керівників (менеджерів), спеціалістів лісогосподар-ського комплексу є: економічне (матеріальне), соціально-психологічне (моральне) стимулювання екологічно відповідальної праці; підсистеми: підготовки і перепідготовки кадрів (екологічна освіта), інформаційного, законодавчого та нормативно-методичного забезпечення екологізації лісового комплексу, інтеграції керівників, спеціалістів і громадських організацій в управлінні екологічними проблемами лісів.

Перехід до рівноправного функціонування різних форм власності на лісові об'єкти не може бути однозначним. Необхідне в цьому процесі більш виважене врахування реалій, які склалися в зарубіжних країнах, а також теоретико-методологічне осмислення і обгрунтування необхідності трансформації суспільної (державної) власності на лісові ресурси та доцільності передачі їх у приватну (колективну, індивідуальну, акціонерну та ін.). Екологічний фактор, гарантованість раціонального природокористування виступають важливими обмежуючими моментами у сфері реструктуризації відносин власності в лісовому комплексі та конкретизують поняття «власність - користування, володіння та розпорядження». Виділений еколого-економічний аспект (ракурс) відносин власності необхідно враховувати в приватизаційних процесах, зокрема у сфері використання і відтворення лісових ресурсів.

Методологія удосконалення плати за лісові ресурси полягає у розширенні числа джерел (об'єктів) екологічно орієнтованих платежів за лісоко-ристування на міжгалузевій основі і передбачає: плату за користування екологічними функціями лісів з боку водного, рекреаційного, мисливського, сільського господарств; застосування екологічних платежів за забруднення навколишнього середовища. Дослідження лісівничо-еколого-економічних проблем захисту лісів показали необхідність введення плати за використання хімічних засобів у лісовому господарстві на основі оцінки відповідних економічних збитків. Механізм формування лісових такс має враховувати екологічну складову, що сприятиме екологізації лісокористування, розвитку орендних відносин, переходу лісовирощування на самофінансування.

Формування гнучкої системи страхових лісоекологічних фондів сприятиме запобіганню та усуненню лісопорушень як за наявності кошторисно-бюджетної системи фінансування лісового господарства, так і за умов повного госпрозрахунку. Доцільним є формування товариств взаємного лісоекологічного страхування.

Довгострокова лісова політика України спрямовується на поглиблення екологізації лісового комплексу, його інтенсифікації в контексті вирішення проблем сталого розвитку, удосконалення на ринкових засадах та екологічних орієнтирах організаційно-економічного механізму природокористування, на посилення міжнародного співробітництва в лісовій справі, на розробку концептуальних підходів з питань переходу людства від національних лісів до глобального лісового господарства. Вирішенню еколого-економічних проблем лісокористу-вання в Україні сприяло б залучення різних груп населення, суспільних об'єднань та організацій до екосистемного управління лісовим господарством і лісовим комплексом в цілому.

Список опублікованих праць

Мишенин Е.В. Эколого-экономические проблемы природопользования в лесном комплексе. - Сумы: ИПП «Мрия-1» ЛТД, 1998. - 272 с. (Позитивна рецензія у тижневику «Закон і бізнес». - 1998. - №44. - С. 15).

Методика оценки социально-экономического эффекта использования информации о загрязнении природной среды в народном хозяйстве. - Л.: ГГО им. А.И. Воейкова, 1991. - 69 с. (автор С. 6-40 спільно с Жулавським А.Ю., Семененком Б.А., Шапочкою М.К. та ін., всього 6 співавторів).

Эколого-экономические проблемы сельскохозяйственного производства / О.Ф. Балацкий, Л.Г. Мельник, С.Н. Козьменко и др./ Под ред. О.Ф. Балацкого. - К.: Урожай, 1992. - 144 с. (автор С. 17-34 спільно з Дутченком О.М.; С. 85-97 спільно з Дутченком О.М., Устименком В.А.).

Мишенин Е.В., Семененко Б.А., Мишенина Н.В. Экономический механизм экологизации производства. - Сумы: ИПП «Мрiя-1» ЛТД, 1996. - 140 с. (автор С. 7-21, 101-124; С. 56-106, 125-138 спільно з Семененком Б.А., Мішені - ною Н.В. - Позитивна рецензія у Віснику Української академії банківської справи. - 1997. - №4. - С. 85-87).

Экономика природопользования: Учебник / На рус. и англ. яз. / Под ред. Л. Хенса, Л. Мельника, Э. Буна. - К.: Наук. думка, 1998. - 481 с. (автор С. 268-269; С. 212-214 спільно з Токаревою Т.В. та Мішеніною Н.В.).

Размещено на Allbest.ru