Економічний інструментарій формування екологічного підприємництва

екологічний підприємництво економічний

Основним призначенням екологічного підприємництва є виробництво економічно ефективних виробів та послуг екологічної спрямованості. Розвиток цього виду підприємництва є відображенням як глибокої стурбованості передової громадськості перед зростанням екологічної кризи, так і розумінням економічної вигоди від зниження забруднення та споживання ресурсів. Наповнення сучасного ринку екологічно чистими товарами та боротьба з техногенним забрудненням стали життєво важливими умовами сталого розвитку світової цивілізації. Це один з важливих кроків до підвищення ефективності використання природних ресурсів та збереження довкілля. Кінцевою метою має стати вигідність скорочення кількості ресурсів, що надходять в економічну систему та залишають її.

Ціни, податки, платежі, кредитні механізми та інші інструменти, що відбивають реальну вартість первинної сировини та матеріалів, повинні і можуть стати найбільш дійовим стимулом до скорочення викидів, розширення повторного використання продукції та вторинної переробки.

Таким чином, постає питання екологізації економіки в цілому та підприємницької діяльності зокрема. В роботі подано формулювання терміну «екологічне підприємництво» як такого виду підприємницької діяльності, метою якого є випуск продукції (робіт та послуг), яка беспосередньо або непрямо сприяє вирішенню екологічних проблем. Формування основних напрямків створення екологічного підприємництва повинно виходити з базових принципів, які сформульовано в дисертації. Головними з них слід вважати:

принцип екологічної обумовленості, тобто направленості екологічного підприємництва на підтримку або посилення сталості екосистем; згідно з ним економічні механізми мають створювати умови для заохочення підприємців до отримання прибутків за рахунок покращання екологічних результатів;

принцип економічної доцільності; передбачає заохочення суб'єктів екологічного підприємництва до досягнення природоохоронних цілей найбільш ефективними шляхами;

принцип гласності; передбачає відкритість та доступність для громадськості всієї інформації про підприємницьку діяльність; цей принцип допомагає при просуванні товарів та послуг на ринку, дає змогу споживачам різного рівня, починаючи з підприємств-забруднювачів природного середовища та закінчуючи звичайними людьми, мати повну інформацію про екологічні якості товарів та послуг, щоб приймати остаточне рішення про доцільність придбання товарів на ринку;

принцип системності; економічно вигідні зони екологічного підприємництва мають охоплювати весь життєвий цикл виробів та послуг.

Відповідно до розроблених класифікаційних ознак в дисертації виконано класифікацію екологічного підприємництва:

за видами екодеструктивних процесів, що запобігаються завдяки відповідній діяльності: порушення ландшафтів, механічне забруднення, біологічне забруднення, хімічне забруднення, фізичне забруднення (електромагнітне, радіоактивне, світлове, шумове та теплове);

за компонентами природного середовища, з якими пов'язана діяльність: основні (повітря, відходи, вода, шум) та комплексні (повітря-вода, повітря-відходи, повітря-шум, вода-шум, відходи-шум, вода-відходи, повітря-вода-шум);

за видами діяльності: науково-дослідний, виробничий, консультаційний, посередницький;

за видами технологічних процесів: виробництво екологічно чистої продукції, впровадження екологічно чистих виробничих процесів, впровадження енерогозберігаючих технологій, скорочення витрат на виробництво, впровадження додаткових технологій, заміщення виробництва, переробка та регенерація відходів, випуск екологічно чистої продукції, що модифікує виробничі процеси других фірм.

Аналіз соціально-економічних та екологічних факторів розвитку екологічного підприємництва переконує у тому, що цілеспрямовані заходи щодо формування цього виду діяльності можуть виявитися результативними тільки у разі створення необхідних передумов. При цьому дисертанткою виділяються такі найважливіші фактори створення таких передумов:

Фактори попиту на продукцію, роботи та послуги природоохоронного призначення.

Цілком справедливо вважати, що попит на продукцію екологічного підприємництва буде формуватися в тих регіонах, що мають найбільше техногенне навантаження, а це, частіше за все, промислові центри, де сконцентрована велика кількість підприємств-забруднювачів природного середовища. Але вищезазначені чинники обумовлюють тільки фактори ефективності. Щоб попит на екологічну продукцію сформувався, необхідно щоб вони були сприйняті соціальною системою. Саме вона, в кінцевому рахунку, формує фактори достатності: ступінь обізнаності населення з небезпечністю екодеструктивних наслідків, бажання політичного керівництва змінити ситуацію, економічна спроможність суспільства і т.ін. Тому можна сформулювати декілька показників, що зумовлюють рівень необхідності та зацікавленості в продукції екологічного підприємництва.

У загальному вигляді інтегральний показник (І) для характеристики даного регіону або населеного пункту з точки зору попиту на екологічно привабливу продукцію має вигляд

І = f (К_забр.і, К_нас, К_е.з, К _с.ч),

де К_забр.і - рівень екологічного навантаження на даній території по і-м видом середовища, що забруднено;

К_нас - рівень концентрації населення в регіоні;

К_е.з - чинник, що відбиває фінансову спроможність даного населеного пункту (кількість бюджетних надходжень та коштоспроможність);

К_с.ч - соціальні чинники, що впливають на відповідний попит (наприклад, адміністративний тиск на забруднювачів, соціальні та інформаційні заходи, які б сприяли поширенню екологічної свідомості серед населення та спеціалістів підприємств тощо).

Отже, попит на екологічну продукцію буде тим більший, ніж більш значущими будуть чинники, які визначають рівень інтегрального показника. Таким чином, існують об'єктивні передумови управління попитом на екологічно спрямовану продукцію.

Попит на екологічно чисту продукцію не буде виникати спонтанно, а обумовлений комплексом заходів, що необхідно запровадити на державному рівні:

зростання відповідальності компаній за вироблену продукцію, чи іншими словами, керівництво життєвим циклом товарів;

абсолютне урахування витрат за вартістю виробленої продукції;

раціоналізація господарської діяльності;

проведення більш жорсткої політики по відношенню до підприємств-забруднювачів всіх форм власності;

соціальні та інформаційні заходи серед населення;

зміна теперішньої системи субсидій та дотацій на природні ресурси та інші.

Фактори пропозиції. Вивчення пропозиції товарів екологічної спрямованості базується на таких умовах та чинниках:

наявність підприємств, що змогли б змінити свій профіль роботи, почавши випуск екологічно спрямованої продукції (показники асортименту та якості продукції, що випускається в даний момент часу, показники кадрової забезпеченості підприємств, наявність необхідних потужностей, та інші);

наявність необхідної (в тому числі з урахуванням цінових факторів) сировини та ресурсів для виробництва відповідної продукції; можливість переробки відходів (кількісні та якісні показники різних відходів на підприємствах регіону);

наявність відповідних технологій, що дозволили б виробляти продукцію необхідної якості та кількості (показники технічних можливостей підприємств регіону);

наявність податкових пільг та державної підтримки у вигляді субсидій та дотацій, кредитної підтримки, необхідних для первинного формування екологічного підприємництва;

наявність організаційних умов (наявність ліцензій, патентів та дозволів);

наявність альтернативи для підприємств-забруднювачів:

а) придбання продукції екологічного підприємництва; б) оплата великих штрафів за забруднення природного середовища або надлімітне споживання природних ресурсів; в) власне удосконалення технологій та виробництва.

Фактори інфраструктури, або наявність електромереж, автомобільних шосе, портів, аеропортів, міських комунікацій, торгівлі, фінансової сфери і т. п., які могли б забезпечити розвиток екологічного підприємництва. Саме із сферою інфраструктури пов'язане формування більшості економічних категорій, що мають вирішальний характер усіх економічних відносин: вартість товару або послуги, всі витрати виробництва, кінцева ціна роботи або послуги, розмір отриманого прибутку.

Фактори інвестицій, або наявність вільного капіталу, як для створення фірм в даному секторі, так і для впровадження у виробництво продукції екологічного підприємництва.

Людський фактор, або наявність людей, що мають необхідні знання, кваліфікацію та бажання працювати в цьому напрямку.

Фактори мотивації, або створення системи стимулів позитивного та негативного характеру, що могли б допомогти швидкому формуванню екологічного підприємництва та створенню прибутковості в цій сфері.

Фактори ефективності, які обумовлюють умови розвитку екологічного підприємництва у напрямку максимального підвищення інтегральної еколого-економічної ефективності функціонування національної економіки.

Цілеспрямований пошук можливостей для формування факторів ефективності потребує науково-обгрунтованих методів обліку величини інтегральної економічної ефективності реалізації цілей екологічного підприємництва.

Одне з найважливіших і найскладніших завдань, що стоїть у сфері управління розвитком екологічного підприємництва - це створення системи адекватних економічних механізмів та інструментів, які б давали змогу перевести повний для національної економіки ефект у вигідні для кожного господарчого суб'єкта чинники, що забезпечували б йому необхідну мотиваційну основу.

Для обґрунтування ефективності використання продукції екологічного підприємництва на рівні підприємства розглядається один з важливих показників - рентабельність (Р) даного виду екологічної діяльності:

Р = П_ч / С,

де П_ч - чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства;

С - собівартість продукції.

Мета будь-якого підприємства - збільшення прибутку та зниження собівартості продукції, або зростання рентабельності. Розглядаючи чисельник формули (3), можна визначити можливості цього зростання:

П_ч = П_р - Т - (З + Ш),

де П_р - загальний прибуток підприємства;

Т - податки, що сплачує підприємство;

З - різні платежі за використання природних ресурсів;

Ш - штрафи за забруднення довкілля.

У тому випадку, коли економічне підприємництво певного економічного суб'єкта сприяє покращанню економічних, соціальних та екологічних чинників на інших підприємствах, на наш погляд, доцільно застосовувати пільгове оподаткування даного суб'єкта. Воно має здійснюватися з урахуванням повного ефекту екологічного підприємництва за методом «інтерналізації екстерналій», тобто переводу зовнішніх для підприємства ефектів (позитивних і негативних) у внутрішні розрахункові показники, що сприймаються фінансовою системою підприємства. Наприклад, зменшення обсягу річного оподаткування (Т) може відбуватися у межах повного або часткового урахування зовнішнього ефекту від екологічного підприємництва:

Т ? Е_зов,

де Е_зов - зовнішні для даного підприємства складові ефекту.

При цьому, звичайно, сама форма зміни оподаткування повинна носити не індивідуальний (тільки для даного підприємства) характер, а охоплювати усі однорідні підприємства, що займаються даним видом діяльності.

Таким чином, доцільно було б застосувати розглянутий вище теоретичний підхід для переведення його у практичну площину трансформації податкових ставок у відсотках до базового значення на основі вивчення достатньої кількості підприємств-представників даного напрямку.

При застосуванні пільгових мотиваційних інструментів з'являється реальне економічне заохочення розвитку екологічного підприємництва на рівні кожного господарчого суб'єкта.

В роботі систематизовані основні напрямки розвитку екологічного підприємництва, розкрита їх суть та наведені приклади використання на практиці, деталізовані окремі моменти, що, на погляд здобувача, мають особливе значення. На основі обліку показників ефективності обгрунтовано найбільш перспективні напрямки екологічного підприємництва в Сумській області. Враховується ступінь навантаженості на природні системи та пріоритетність по галузях, які є основними забруднювачами природного середовища.

В роботі систематизовані та адаптовані до даного напрямку діяльності мотиваційні інструменти забезпечення розвитку екологічного підприємництва. При цьому зазначені інструменти поділяються на дві категорії: тиску та заохочення. Вони повинні стимулювати і попит, і пропозицію екологічно спрямованих товарів та послуг, формувати сприйняття споживачами цього напрямку діяльності. Інструменти тиску змушують підприємства-забруднювачі природного середовища застосовувати нові, більш екологічно прийнятні технологічні процеси, що виробляються галуззю екологічного підприємництва. А інструменти заохочення полегшують розвиток підприємств у цьому секторі економіки та отримання прибутку від підприємницької діяльності.

Згідно з системою, наведеною у роботі, підрозділ «тискових» інструментів включає 10 різних груп мотиваційних заходів (нормування, санкції, мито, збори, заборони, платежі, штрафи та інші), а підрозділ «заохочення» - 8 (пільгове оподаткування та кредитування, прискорена амортизація, дотації, субсидії, продаж дозволів на забруднення та інші). Для кожної із груп у дисертації подається характерна форма впливу та рівень значущості стосовно випадку їх застосування для розвитку екологічного підприємництва.

На основі аналізу економічного становища України в роботі проаналізоване виробництво або використання природоохоронної продукції по основних галузях народного господарства по Сумській області (табл. 3), а також виконана оцінка можливого обсягу потенційного ринку споживання продукції екологічного підприємництва у виробничій сфері (табл. 4). Визначаються значні можливості виготовлення та використання продукції природоохоронного призначення, особливо на національному та світовому ринках.

Це пояснюється, на погляд дисертантки, розумінням світовою громадськістю важливості нових напрямків виробництва продукції. Але при цьому слід чекати, що розвиток міжнародних ринків зустріне набагато вищі вимоги до її конкурентоспроможності та якості продукції.

Аналіз показує, що найбільш перспективним може бути виробництво екологічно чистої продукції та процесів майже в усіх галузях народного господарства в нашій країні, а також використання енергозберігаючих технологій та переробка вторинної сировини. Причому останній вид діяльності може набути розвитку не тільки як додаткове виробництво, але й як основний вид діяльності. Це пов'язано з великою кількістю відходів, що зберігаються ще з часів Радянського Союзу і є не тільки цінними матеріалами, але й сильними забруднювачами природного середовища.

Висновки

Підсумком дисертаційної роботи є науково-методичні підходи до формування екологічного підприємництва як одного з напрямків екологізації економічної діяльності в Україні. Зокрема, у дисертації обгрунтовані такі основні позиції:

екологічне підприємництво є одним їз напрямків діяльності підприємництва в цілому, що постійно розвивається, застосовуючи все нове та прогресивне, що було надбане в процесі розвитку цивілізації, поєднує кономічні, екологічні та соціальні ефекти;

для розвитку екологічного підприємництва необхідно створити відповідні соціально-економічні передумови: попиту, пропозиції, інфраструктури, інвестиційної та трудової забезпеченості, мотивації та ефективності);

розвиток екологічного підприємництва можливий за умов чітко визначених принципів, головними з яких можна вважати принципи: екологічної обумовленості, економічної доцільності, гласності, системності тощо;

екологічне підприємництво може бути класифіковано на кілька видів, а саме: за видами екодеструктивних процесів, що запобігаються завдяки відповідній діяльності; за компонентами природного середовища, з якими пов'язана діяльність; за видами діяльності; по видах технологічних процесів тощо;

екологічне підприємництво створює можливості досягнення економічного ефекту в цілому в масштабах національної економіки; комплексний ефект включає три види ефектів: суто економічні, екологічні та соціальні;

для створення економічних умов розвитку даного виду підприємництва необхідно, щоб частина повного народногосподарського ефекту була б відображена у внутрішніх фінансових чинниках роботи економічних суб'єктів;

мотиваційну основу розвитку екологічного підприємництва складає розгалужена система інструментів, за допомогою яких можна створювати тиск (за рахунок нормування, санкцій, мита, заборон, платежів, штрафів тощо) на підприємства екодеструктивної діяльності, а також заохочувати підприємства до розвитку (за рахунок пільгового оподаткування та кредитування, прискореної амортизації, дотацій, субсидій, продажу дозволів на забруднення тощо);

найбільш перспективними формами розвитку екологічного підприємництва можна визнати такі: виготовлення, установку та експлуатацію природоохоронних (очисних) споруд, розробку екологічних технологій та знаряддя, виробництво екологічно чистих продуктів, керівництво життєвим циклом товарів, переробку, транспортування та захоронення відходів, ліквідацію токсичних відходів тощо.

Отримані в роботі результати можуть бути використані:

Кабінетом міністрів України, місцевими виконавчими органами, керівництвом підприємств, установ та організацій при визначенні довгострокових та короткострокових планів та програм розвитку пріоритетних напрямків у підприємницькій та виробничій сферах, вирішення природоохоронних проблем;

Верховною радою України при розробці законодавчих актів в галузях природокористування, оподаткування та кредитування підприємницької діяльності;

територіальними органами влади при визначені розміру витрат на природоохоронні заходи на зворотній та незворотній основі.

Список опублікованих праць