Біогеоценотичні та популяційні адаптації птахів в трансформованих ландшафтах Північно-Східної України (на прикладі роду Turїus)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет

Чаплигіна Анжела Борисівна

УДК 598. 8: 591. 557. 2(477. 54)

Біогеоценотичні та популяційні адаптації птахів в трансформованих ландшафтах Північно-Східної України (на прикладі роду Turїus)

Спеціальність 03.00.16 - екологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Дніпропетровськ - 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному педагогічному

університеті ім. Г.С. Сковороди

Науковий керівник - кандидат біологічних наук, доцент Кривицький Ігор Олександрович,

Харківський державний університет,

кафедра зоології та екології тварин

Офіційні опоненти:

- доктор біологічних наук, професор Лисенко Валерій Іванович Таврійська державна агро-технічна академія, завідувач кафедрою мисливствознавства та біоресурсів

- кандидат біологічних наук, доцент Булахов Валентин Леонтійович Дніпропетровський державний університет, кафедра зоології

Провідна установа - Донецький державний університет, Міністерство освіти України, кафедра зоології, м. Донецьк

Захист відбудеться “25” грудня 1998 року о 14 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 08.051.04 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.16 при Дніпропетровському державному університеті: 329625, ДСП - 50, пр. Науковий, 13, університет, біолого-екологічний факультет, корпус 17, ауд. 611.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці

Дніпропетровського державного університету

Автореферат розісланий “25” листопада 1998 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

канд. біологічних наук, доцент А.О. Дубіна

Загальна характеристика роботи

Актуальність роботи. В умовах впливу антропогенного пресу птахи зазнають значних екологічних перевантажень, в результаті яких можуть виникати не тільки відхилення фізіологічних та функціональних показників, але й зміни в проходженні важливих популяційних процесів. З точки зору зооіндикації природних умов, локальні популяції птахів можна розглядати як модельний об'єкт, тривале існування якого в умовах впливу факторів антропогенного походження дозволяє вивчати реакції систем популяційного рівня на екстремальні умови середовища (Сharles, 1987). Можливість аналізу окремих етапів онтогенезу птахів, особливо репродуктивного періоду, дозволяє вважати локальні популяції одним із важливих об'єктів дослідження процесів антропогенної трансформаціїп середовища. Вивчення екологічних факторів, які супроводжують розмноження, його успішності з метою прогнозування чисельності, мінливості фенотипу в онтогенезі, що обумовлюють гетерогенність популяції багатопланового біологічного значення - найбільш реальний шлях для вирішення багатьох практичних питань. Не менш важливим є вивчення реакції індикаторних видів на зміни в функціонуванні біогеоценозів під впливом антропогенних факторів.

Як модель для розгляду вищезазначених питань було обрано птахів роду Turїus. Дрозди займають широкий ареал, входять до складу всіх лісових угруповань птахів, де мають положення субдомінантів та домінантів, як за чисельністю, так і за біомасою.Чутливість їх біології до різних екологічних факторів дозволяє вважати, що обрана група птахів - вдалий об'єкт для загальнобіологічного моніторингу. Більш того, надається можливість не тільки поповнити дані їх біології, а й прослідкувати поліморфну реакцію представників одного роду на екологічні фактори середовища.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою частиною головного напрямку досліджень кафедри біології Харківського державного педуніверситету “Стан використання та охорони окремих природних ресурсів”, кафедри зоології та екології Харківського державного університету: “Еколого-господарча оцінка сучасного тваринного світу в Харківській області”(номер державної реєстрації 0197U008192), “Біорізноманітність тварин природних біогеоценозів Лівобережної України” (0197U003057) та Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агромеліорації “Розробити наукові та організаційні основи екологічного моніторингу лісів України” ( 0196U018785).

Мета і завдання досліджень Мета роботи - з'ясування біогеоценотичних та популяційних адаптацій птахів до умов трансформованих ландшафтів лісостепової зони Північно-Східної України. Для досягнення зазначеної мети передбачалось вирішити такі завдання:

1. Проаналізувати особливості формування лісових орнітокомплексів та місце в них птахів роду Turїus.

2. Надати еколого-біогеоценотичний статус птахів роду Turїus та виявити шляхи їх адаптації до різних умов середовища.

3. Оцінити еколого-зоологічний стан популяцій дроздів в умовах трансформованих ландшафтів.

4. Показати практичне та біоценотичне значення дроздових птахів та можливі шляхи їх охорони.

5. Провести порівняльний аналіз стану популяцій дроздів в умовах трансформації біогеоценозів різного рівня.

Наукова новизна. На прикладі роду Turїus проаналізовані основні біогеоценотичні та популяційні адаптації птахів. Установлені еколого-ландшафтні закономірності просторового розміщення популяції дроздових птахів в зв'язку з біогеоценотичними та антропогенними умовами.

Проаналізовано особливості просторового розміщення гнізд дроздів, їх морфологічна та структурна неоднорідність в залежності від біотичних та антропогенних факторів.

Встановлено значення антропогенного впливу та інших екологічних факторів на динаміку оологічних параметрів та успішність розмноження. Наведені рекомендації щодо використання еколого-оологічних характеристик в регіональному біомоніторингу.

На рівні біогеоценотичних взаємозв'язків проаналізовані внутрішньопопуляційні зміни стану популяцій птахів роду Turїus в трансформованих ландшафтах. Розроблена комплексна оцінка їх біоценотичної ролі та шляхи оптимізації антропогенізованих систем і охорони птахів.

Теоретичне та практичне значення роботи. Одержані матеріали дозволяють створити модель взаємодії основних компонентів лісової фауни в умовах трансформованих ландшафтів. На прикладі дроздів показана індикаторна роль птахів в біомоніторингу. Проаналізовано основні причини флюктуації чисельності птахів та пульсації їх ареалу. Виявлено біоценотичні зв'язки та вплив дроздів на безхребетних в лісових екосистемах.

Робота має суттєве прикладне значення, може бути використана для індикаторної оцінки стану природного середовища, як посібник при організації боротьби з лісовими шкідниками та підняттю потенціалу корисних форм тварин з метою оздоровлення лісу. Монографічне дослідження птахів роду Turїus, яке супроводжується значним фактичним матеріалом, знайде застосування для складення екологічних та фауністичних зведень по тваринному світу України. Освіченість про закономірності розвитку яєць під впливом різних факторів буде корисною в практиці закладів виробничого птахівництва, в розплідниках, зоопарках.

Особистий внесок здобувача. Участь автора в даній роботі полягала в самостійному обгрунтуванні теми, визначенні завдань та шляхів їх вирішення, всебічній участі в проведені польових і камеральних досліджень та експериментів, аналізі одержаних результатів та узагальнюючих висновків.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на щорічних наукових конференціях “Вивчення та охорона птахів басейну Сіверського Дінця” (1994-1998); конференції “Урбанізація як фактор змін біогеоценотичного покриву” (Львів, 1994), ювілейній конференції, присвяченій 80-річчю заснування Північно-Донецької станції (Харків, 1995); ІІ конференції молодих орнітологів України (Канів, 1996); обласній науково-практичній конференції “Екологічні проблеми Харківської області” (Харків, 1995); 2-й Міжнародній конференції по птахівництву (Борки, 1996), 1-й міській науково-практичній конференції ”Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова” (Харків, 1997); 2-й Міжнародній конференції країн СНД “Актуальні проблеми оології” (Липецьк, 1998); І Всеукраїнській науково-практичній конференції “Екологічний стрес і адаптація в біологічних системах” (Тернопіль, 1998). За результатами досліджень опубліковано 16 робіт, в тому числі 3 у фахових журналах.

Обсяг та структура роботи. Дисертаційна робота викладена на 159 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, восьми розділів, висновків, переліку літератури, що включає 373 найменування, з яких 80 іноземними мовами та 55 сторінок додатку А (таблиці і рисунки). Робота ілюстрована 79 таблицями та 27 рисункам .

Зміст роботи

дрозд популяція адаптація лісовий

Формування орнітофауни трансформованих ландшафтів

За літературними джерелами проведено аналіз змін орнітофауни в результаті дії антропогенних факторів. З цього приводу накопичено матеріал за більш ніж сторічний період. Роль антропогенного впливу на екологію птахів відображено в роботах Д.В. Владишевського (1963, 1975, 1986, 1987), В.П. Жежеріна (1969), В.А. Костюшина (1991), Н.А. Гладкова (1958, 1975), М.М. Дроздова (1967,1969), В.Г. Бабенко (1980), А.М. Гингазова (1981), В.М. Константинова, 1992, А.Н. Хохлова (1994) і т.д. Птахи роду Turїus є досить популярна група в плані вивчення їх адаптацій в антропогенному ландшафті. Так, відомі дані про вплив рекреації на чисельність та поведінку деяких видів дроздів (Ежова, 1981; Кусенков, Решетникова, 1985; Самойлов, Морозова, 1987; Костюшин, 1989 та ін.). Співочий дрізд був вибраний П.Д. Венгеровим (1991), як модельний вид для оологічних досліджень природного моніторингу. Мала місце спроба оцінити стан популяції горобинника в трансформованих ландшафтах (Бокотей та ін., 1994; Чаплыгина, Кривицкий, 1995). Однак незважаючи на широку розповсюдженість, доступність для спостережень, птахи роду Turїus систематично в багаторічному режимі не вивчалися, причому не тільки в плані формування адаптацій до трансформованих природних умов, але і взагалі, в плані вивченні їх біології. Найбільш повна характеристика цієї групи дана М.М. Сомовим (1897), фрагментарні відомості є в деяких еколого-фауністичних зведеннях (Вальх, 1931; Волчанецкий, 1954). Значний внесок у вивченні біології дроздів - работа І.В. Марисової (1955), яка стосується біології та розповсюдження дроздових в умовах Українського Полісся. Таким чином, недостатній різноплановий характер даних про розміщення, чисельність, особливості біології різних видів дроздів в умовах трансформованих ландшафтів і взагалі відсутність комплексного підходу до вивчення цієї групи птахів, спонукали нас до детального їх дослідження в межах Північно-Східної України.

Сучасне становище природних ландшафтів Північно-Cхідної України.

Район досліджень розташований в зоні лісостепу Лівобережної України. Зональний тип рослинності - нагірні діброви та лучні степи. Окрім зональних типів на піщаних терасах розташовані соснові та дубово-соснові, а в долинах річок - заплавні ліси. Лісистість складає 11,4 %. Розглянуто фізико-географічні особливості регіону. Основну увагу приділено кліматичним, гідрологічним, едафічним та рослинним компонентам природних ландшафтів .

Трансформація ландшафтів обумовлена дією як природних, так і антропогенних факторів, серед яких найбільший вплив на лісові біоценози мають зруби, створення штучних фітоценозів, пожежі, оранка та випасання худоби, техногенна та рекреаційна діяльності. В розділі розглянуті основні біогеоценотичні характеристики ділянок, різних за рівнем трансформації.

Матеріал та методика

Дослідження проводилися в період з 1993 по 1998 рр. як експедиційним методом на території Харківської області, так і на стаціонарних базах (біологічна станція Харківського державного педуніверситету в Зміївському районі Харківської області та учбова база Сумського педінституту в Сумській області).

В основу біогеоценотичних досліджень були закладені теоретичні принципи вчення про біогеоценоз (Сукачев, 1940, 1964). Головним методичним прийомом було проведення порівняльного аналізу параметрів, які досліджувались в подібних екосистемах з різним рівнем антропогенного навантаження.

Вивчення чисельності птахів проводили за загальноприйнятими методиками. Для визначення біотопного розподілу дроздів проводили картування гнізд з біогеоценотичним описом та урахуванням рівня трансформації ландшафту.

Всього вивчено та описано за загальноприйнятими методиками (Новиков, 1953; Михеев, 1975) 1228 гнізд дроздів, із них 606 співочого, 396 горобинника, 222 чорного та ін. Проведено аналіз гніздобудівельного матеріалу 210 гнізд різних видів дроздів.

За методикою Ю.В. Костіна (1977) проведено аналіз морфометричних показників 1827 яєць із 403 кладок дроздів, в тому числі співочого - 916 яєць, чорного - 466, горобинника - 445. За допомогою шкали кольорів А.С. Бондарцева (1954) описано забарвлення яєць. Об'єм яйця визначали за формулою V=0,51LB?, індекс форми (заокругленість) B/L100 % (Романов, Романова, 1959). Показник внутрішньокладкової та міжкладкової мінливості визначали шляхом дисперсійного аналізу як коефіцієнт варіації ознаки (Лакин, 1973).

Успішність розмноження (за методикою В.О. Паєвського, 1985) та причини загибелі потомства визначені спостереженням за 573 гніздами, в яких знаходилося 2877 яєць, із них 1474 - співочого, 842 - горобинника та 561 - чорного дроздів.

Було закільцовано стандартними кільцями Національного центру мічення птахів близько 1 тис. пташенят.

Живлення гніздових пташенят вивчали за методикою накладення лігатур (Мальчевський, Кадочников, 1953). Досліджено 528 кормових проб, зокрема у пташенят чорного - 250, у горобинника - 157, у співочого дрозда - 121.

Постійні тестові ділянки закладали згідно з розробленою типологією штучних та природних лісів (Бельгард, 1970), а також загальноприйнятою у лісництві та лісовій таксації методикою (Воробьев, 1967; Анучин, 1977). Для визначення рівня антропогенної трансформації біоценозів використовували відомі рекомендації (Генсирук і ін., 1987; Костюшин, 1989; Константинов, 1992).

Дані метеорологічних умов одержані в Харківському гідрометеобюро.

Статистична обробка цифрового матеріалу проведена за Г.Ф. Лакіним (1973). Для оцінки достовірності середніх показників був використаний t- критерій Стьюдента. З метою вивчення впливу окремих факторів на вибрані ознаки проводився одно- та двофакторний дисперсійний аналіз.

Загальна еколого-біогеоценотична характеристика роду Turїus

Видова різноманітність та фенологія, характер перебування, строки

У межах Північно-Східної України птахи роду Turїus представлені п'ятьма гніздовими видами. Співочий та чорний дрозди в регіоні багаточисельні, розповсюджені всюди. Горобинник, в порівнянні з іншими представниками роду, - новий вид, зустрічається спорадично, має інвазійну тенденцію до збільшення чисельності. Осередки гніздування білобрового дрозда та дрозда-омелюха в регіоні в цілому малочисельні зустрічаються не всюди.

Строки прильоту зумовлені складним комплексом ендогенних факторів та факторів зовнішнього середовища. В досліджуваний район дрозди прилітають в другій хвилі весняних міграцій. Поява різних видів дроздів спостерігається в такій послідовності: горобинник, дрізд-омелюх, білобровий, співочий та чорний. Проте така закономірність характерна лише для весен з нормальним проходженням фенологічних процесів. Нестабільні метеорологічні умови цього періоду можуть викликати зміщення і навіть зворотню міграцію. Поява горобинників на місцях гніздування спостерігається в перших числах березня (в середньому - 24+ 0,30) та продовжується до кінця першої декади квітня. Дрізд-омелюх та білобровий дрізд з'являются з третьої декади березня до середини квітня. Середні строки початку прильоту співочого та чорного дроздів - 28±0,61 і 28±0,18 березня, відповідно. В зимовий період зустрічаються всі види дроздів, але найбільш масово - горобинник, значно рідше - дрізд-омелюх, і як виключення - білобровий, чорний та співочий .

Ландшафтно-біогеоценотичне розміщення, щільність популяцій

Загальні закономірності ландшафтного розподілу. Птахи роду Turїus є основним структурним компонентом орнітофауни лісових екосистем. Вище зазначені види характерні для всіх типів лісу, але характер розподілу та чисельність їх в тому чи іншому біоценозі визначають особливості їх біології та пристосованість птахів до умов середовища. Необхідні умови для розмноження співочого дрозда - помірної вологості в міру розріджений деревостан з наявністю добре розвиненого, але не суцільного підліску. Чорний дрізд віддає перевагу вологим затемненим ділянкам лісу з родючим грунтом та товстою підстилкою. Місце гніздування горобинника - помірно світлі, розріджені лісові території поблизу галявин або зрубів, з обов'язковою наявністю вологи. Дрізд-омелюх зустрічається переважно в стиглих та перестійних сосняках, білобровий дрізд гніздиться в вільшняках притерасних знижень, в дрібнолистяних куртинах дубово-соснових лісів .

Еколого-ландшафтне розміщення дроздів. Оптимальні умови розмноження різних видів дроздів неоднакові, проте існує суттєва загальна закономірність - гніздова щільність популяції кожного виду збільшується по мірі ускладнення ярусної структури лісу та збільшення частки мозаїчних угруповань. Найбільш характерними місцями гніздування співочого (0,60-0,85 пар/га), рідше чорного (0,30-0,50 пар/га) дроздів є свіжа та суха діброви, де зімкнутість основного ярусу складає 0,4-0,7. Підлісок та підріст дифузний або у вигляді невеликих куртин. Птахи віддають перевагу невисокому трав'яному покриву з ділянками відкритого грунту. Але якщо співочі дрозди в першу чергу заселяють світлі ділянки лісу, поблизу галявин, узлісся, просік, то чорні дрозди - більш волого- темнолюбиві. Типовими місцями гніздування чорного дрозда є вологі та мокрі діброви (0,30 - 0,40 пар/га), де зімкнутість достягає 0,9, а також заплавні ліси (0,65 - 0,80 пар/га). Найбільш виразна залежність гніздування від рівня зволоження грунту спостерігається у горобинника. Типовими місцями розмноження останнього є узлісся та розріджені ділянки різного типу лісу поблизу вологих місць або неширокі смуги достатньо зімкнутого (0,6 - 0,9) деревостану. Цим умовам відповідають паркові та кладовищні насадження, польові та призалізничні захисні смуги і т.д. Проаналізовано динаміку чисельності дроздів відповідно до сукцесійного розвитку деревостану.

Із збільшенням антропогенного навантаження на єкосистему, мозаїчна структура розміщення популяцій дроздів домінує над дифузною, яка більш характерна для слабкотрансформованих систем. Чутливість до антропогенного впливу у дроздів знижується в такій послідовності: чорний, білобровий, дрізд-омелюх, співочий, горобинник. Останній характеризується стійкою урбофілією.

Адаптаційні зв'язки репродуктивного процесу дроздів з біогеоценотичними умовами та рівнем антропогенної трансформації середовища

Строки репродуктивного періоду. Відкладання перших яєць у популяції горобинника припадає в середньому на 15±0,05 квітня, у співочого - 21±0,02 та чорного дроздів - 25±0,07. 80 % чорних, 83,4 % співочих дроздів та більше 90 % горобинників розмножуються до 1 червня, в той період, коли міждекадний приріст довготи дня не менше 35 хв. При цьому основна частина популяції починає гніздування в період розвитку найбільшого світлового дня - третя декада квітня - перша декада травня. Репродуктивний період дроздів в більшості біциклічний. В 1994р. у співочого та чорного дроздів зареєстровано третій цикл розмноження. Інколи, в умовах сильнотрансформованних ландшафтів або під впливом несприятливих метеоумов, частина дроздів гніздиться один раз.

Біотопічні відмінності строків відкладання яєць не виявлені. Однак перші кладки у чорного та співочого дроздів знайдені в верхній частині схилів південної та південно-східної експозицій кленово-липових дібров. Пізніше, в другій половині сезону, птахи гніздилися ближче до підніжжя схилів та днищ балок, в притерасній частині заплави. У чорного та співочого дроздів виявлена пряма залежність між яйцекладкою та рівнем трансформації ландшафту: чим більший антропогенний вплив - тим триваліший період відкладання яєць та менш виразна її циклічність (Рис1). У горобинника така кореляція відсутня. У співочого та чорного дроздів установлено взаємозв'язок яйцекладки з типом розташування гнізд.

Характер розташування гнізд в залежності від типу біогеоценозу та рівня трансформації середовища. На розташування гнізд в різних типах лісу впливає архітектоніка і структура деревостану, що пов'язана з віком лісу, строками вегетації; антропогенний вплив та метеоумови періоду розмноження.



Рис.1 Кореляція процесу яйцекладки з рівнем антропогенної трансформації середовища у співочого дрозда

У кожному біогеоценозі дрозди сформували відповідні адаптації стосовно умов середовища. Співочий дрізд для влаштування гнізд використовує 43 види деревних та чагарникових рослин, чорний - 31 вид, горобинник - 20 видів, а також різні субстрати як природного, так і антропогенного походження. Проте завжди виразно визначаються субстрати та види дерев, яким птахи віддають перевагу. Найбільш структурно сприятливим для спорудження гнізд чорного та співочого дроздів є дуб (відповідно 36,04 % та 19,63 %.). В дібровах, вільшняках, борах та суборах більшість гнізд дроздів розміщені на стиглому деревостані: 53,21 % (n=472) співочого, 66,78 % (n=188) чорного та 94,4 % (n=345) горобинника. У останнього вибір тієї чи іншої породи першочергово визначається домінуванням її у складі деревостану. На зрубах співочі дрозди віддавали перевагу зоні природного відновлення та чагарникам - 59,11 % (n=127), чорні дрозди в таких умовах гніздяться рідко - 26,47 % (n=34).

Виявлена пряма залежність між типологією розміщення гнізд та антропогенним впливом. З посиленням останнього збільшується висота розміщення гнізд над землею та різноманітність видового спектру використаних для гніздування дерев та чагарників. Середній показник висоти розміщення гнізд чітко збільшується від слабо- до сильнотрансформованих ландшафтів: співочий дрізд від 1,84±1,83м до 2,28±2,07м (p<0,05); чорний дрізд - від 1,22±2,41м до 2,24±2,85м (p<0,001); горобинник - від 4,37±0,31 до 6,68±0,36м ( p<0,0001), відповідно.

Враховуючи архітектоніку, яка забезпечує фіксацію та просторове розміщення гнізд, виділено п'ять основних типів їх прикріплення, які можуть змінюватися в залежності від характеру галуження деревних рослин т.ін.

Біогеоценотичні та трансформаційні залежності морфоструктури гнізд Морфометричні та структурні характеристики гнізд корелюють з типом біогеоценозу, строками розмноження, характером фіксації, місцем просторового розташування гнізд т.ін.

Cпіввідношення компонентів, з яких складається гніздо, залежить від їх наявності як на гніздовій ділянці, так і в пограничній зоні. Будівельний матеріал гнізд співочого дрозда представлено рештками 60 видів рослин, у чорного дрозда - більше 40, у горобинника - 20. З посиленням антропогенного впливу, різноманіття природного матеріалу зменшується, деякі структурні компоненти гнізда можуть бути замінені матеріалом антропогенного походження.

Ранньовесняні гнізда дроздів мають більшу вагу за рахунок збільшення маси скріплюючої речовини, а структура їх каркасу значно щільніше, що викликає його зменшення.

У співочого та чорного дроздів гнізда першої генерації знаходились нижче гнізд другої генерації, що пояснюється меншими температурними перепадами в нижньому ярусі лісу. У горобинника спостерігається зворотна залежність - в кінці гніздового періоду висота розміщення гнізд над землею знижується - результат кращих умов маскування їх в травні-червні, температурний режим гнізда підтримується за рахунок масивних стінок каркасу та щільності насиджування. Біоценотичний вплив на розміри гнізд у дроздів незначний. Виявлена залежність морфометричних показників гнізда від типу його розташування.

Аналіз міжрічних змін параметрів гнізд показав достовірне збільшення їх висоти або глибини в роки з підвищеною вологістю. Достовірне зменшення глибини лотка у гнізд дроздів спостерігається при посиленні антропогенного впливу. Відмічено, що в більш трансформованих умовах гнізда мають менші числові параметри, але значна різниця одержана тільки для найбільш чутливого до фактору занепокоєння - чорного дрозда.

Динаміка плодючості птахів, її залежність від біогеоценотичних умов, строків розмноження та рівня трансформації середовища. Величина кладки співочого дрозда змінюється від 2 до 6 яєць (в середньому становить 4,83±0,11; n=250), чорного - від 3 до 6 яєць (4,62±0,09; n=126), горобинника від 2 до 7 яєць (5,53±0,11; n=195). Аналіз мінливості кількості яєць в кладці в залежності від характеру біоценозу та умов року значних відмінностей не показав.

Середня величина кладки змінюєтся протягом гніздового періоду. У чорного та співочого дроздів цей показник поступово зростає до максимального значення в другій - третій декаді травня, а потім швидко знижується. У горобинника крива розміру яйцекладки протягом періоду розмноження має вигляд спадаючої лінії. Mаксимальне значення цей показник має на початку гніздування, коли яйця відкладає основна частина популяції. Проаналізовані основні причини цього явища.

Абсолютна плодючість дроздів має пряму залежність від рівня антропогенної трансформації, при його збільшенні потенціальна плодючість зростає, що свідчить про високу адаптаційну здатність птахів поновлювати пошкоджену кладку в антропогенних умовах.

Успішність розмноження як відображення характеру популяцій дроздів. Успішність розмноження у різних дроздів в умовах досліджуваного району неоднакова: 48,53 % (n=161) у чорного, 62,12 % (n=246) у співочого та 81,95 % (n=155) у горобинника. Висока ефективність розмноження останнього пояснюється значною висотою розташування гнізд, що робить їх менш доступними для наземних хижаків, а також активним колективним захистом в умовах групового поселення.

В ряду “слабо- сильнотрансформовані ландшафти” успішність розмноження у дроздів знижуєтся від 51,57 % до 29,23 % у чорного та від 57,1 % до 38,7 % у співочого. У горобинника така закономірність відсутня. Однак загальна висока популяційна смертність в нестабільних єкосистемах компенсується за рахунок значної потенціальної плодючості птахів.

Міжрічна мінливість успішності розмноження у дроздів незначна. Проаналізовані показники розмноження дроздів протягом гніздового періоду в залежності від величини кладки.

Успішність розмноження у дроздів залежить від умов маскування гнізд та типу біоценозу. Співочий та чорний дрозди найбільш успішно розмножуються в середньовікових, стиглих кленово-липових та заплавних дібровах, менш продуктивно - в агроценозі та штучних насадженнях. Проведено аналіз основних причин загибелі яєць та пташенят.

Еколого-ооморфологічна структура дроздів

Кореляція ооморфологічної структури з біогеоценотичними умовами та рівнем трансформації середовища

Розмір яєць є одним із індикаторів “благополуччя” розмноження (Шкарин, 1975). Відомо, що птахи, які гніздяться в несприятливих екологічних умовах, відкладають менші за розмірами яйця (Евдокимов, 1982; Ильенко, Буров, 1985). Беручи до уваги можливу мінливість виживання та репродуктивну цінність особин, які вилупились із різних за розмірами яєць, а також спадковість оологічних параметрів, можна вважати, що в процесі еволюції розмір та характер мінливості параметрів яєць мають вирішальну роль (Венгеров, 1991). На значення вивчення яєць птахів з мікроеволюційної точки зору вказували А.В. Яблоков і А.А. Валецкий (1992).

Результати свідчать, що оологічні параметри дроздів мало залежать від біоценотичних умов. Тільки у чорного дрозда виявлено достовірне збільшення діаметра яєць в вільшняках і, навпаки, суттєве зменшення цього показника в штучних насадженнях.

В ряді “слабо- сильнотрансформовані” ландшафти спостерігається достовірне зменшення розмірів та об'єму яєць у співочого та чорного дроздів. У горобинника вказані параметри незмінні (табл.1-3). Зменшення розміру яєць у чорного та співочого дроздів в умовах сильнотрансформованого середовища та відсутність подібних відмінностей у горобинника, свідчать про різну реакцію видів на дію схожих антропогенних перетворень біогеоценозів, це обумовлено рівнем відповідності між біологічними особливостями видів та екологічним характером гніздових територій. Таким чином, умови розмноження в сильнотрансформованих ландшафтах для горобинника не гірші, ніж слабкотрансформованому середовищі, що цілком узгоджується з його урбофілією та характеризує його, як вид найбільш адаптований до антропогенного навантаження.

В слаботрансформованих ландшафтах на відміну від сильнотрансформованих при сприятливих погодних та кормових умовах яйця дроздів мають більш видовжену форму. Зростання індексу форми в результаті росту їх розмірів свідчить про сприятливі умови життя. Видовження ж форми яєць, внаслідок їх загального зменшення, вказує на протилежне (Венгеров, 1996). У співочого дрозда та горобинника значних відмінностей індексу форми не виявлено. У чорного дрозда із збільшенням антропогенного навантаження спостерігається заокруглювання яєць, що обумовлено зменшенням їх лінійних розмірів в умовах від слабо- до сильнотрансфомованих ландшафтів.

Таблиця 1

Мінливість морфометричних показників яєць співочого дрозда в різних за рівнем трансформації ландшафтах (n=648)

Рівень трансф.	Слабкий	Сильний
Параметри	M+m	Lіm	C, %	M+m	Lіm	C, %
Довжина, мм	27,83+0,14*	25,68-29,84	3,7	27,01+0,12*	25,16-29,70	3,7
Ширина, мм	20,97+0,08**	19,18-21,94	2,9	20,32+0,07**	18,9-21,88	2,8
Об'єм, см3	6,25+0,07***	4,82-7,13	8,2	5,70+0,05***	4,71-6,85	7,6
Індекс форми,%	75,41+0,34	68,57-79,77	3,4	75,30+0,38	68,52-81,88	4,0

*,**,*** - достовірність різниці при p<0,001

Таблиця 2

Мінливість морфометричних показників яєць дрозда-горобинника в різних за рівнем трансформації ландшафтах (n=445)

Рівень трансф.	Середній	Сильний
Параметри	M+m	Lіm	C, %	M+m	Lіm	C, %
Довжина, мм	29,61+0,23	27,32-32,70	4,0	29,32+0,15	26,55-32,34	3,5
Ширина, мм	21,07+0,12	19,68-21,92	2,9	21,08+0,10	19,55-22,50	3,1
Об'єм, см3	6,72+0,10	5,51-7,55	7,6	6,66+0,082	5,55-7,99	8,2
Індекс форми, %	71,24+0,62	62,63-77,96	4,3	71,95+0,41	67,14-76,74	3,8

Достовірної різниці не знайдено

Таблица 3

Мінливість морфометричних показників яєць чорного дрозда в різних за рівнем трансформації ландшафтах (n=470)

Рівень трансф	Слабкий	Середній
Параметри	M+m	Lіm	C, %	M+m	Lіm	C, %
Довжина, мм	29,86+0,16*	27,40-32,20	3,5	28,75+0,18*	26,50-31,55	4,2
Ширина, мм	21,64+0,09**	20,34-23,17	2,7	21,43+0,10**	20,08-22,68	3,0
Об'єм, см3	7,14+0,07***	6,22-8,34	6,9	6,75+0,08***	5,66-8,03	8,1
Індекс форми, %	72,58+0,45****	64,79-77,74	4,2	74,26+0,66****	56,56-80,81	5,9

*, *** - достовірність різниці при p<0,0001; ** - p<0,05; * ** - p <0,005

Прострово-часова кореляція оологічних показників

Кореляція міжрічної мінливості оологічних характеристик несуттєва, а її зростання пов'язане з динамікою погодних, кормових та інших умов сезону розмноження (Мянд, 1988). Міжрічна мінливість показників яєць у дроздів не виявлена. Однак у чорного дрозда в трансформованих ландшафтах в роки з надмірною вологістю (1997) зафіксовано збільшення довжини яєць, що пояснюється більшою доступністю корму.

Мінливість ооморфологічної структури кладок протягом періоду розмноження

Варіабельність морфологічної структури яєць дроздів в залежності від строків розмноження неоднакова у різних видів. У горобинника та співочого дрозда виявлено збільшення оологічних показників від початку до кінця періоду розмноження. У чорного дрозда вони спочатку зростають, досягаючи піку в третій декаді травня, потім поступово знижуються. Розглянуто основні причини такої мінливості.

Залежність ооморфологічних параметрів від величини кладки

Аналіз кореляції морфометричних показників яєць з величиною кладки у різних представників роду виявив зростання діаметра та об'єму по мірі збільшення кількості яєць у гнізді. Визначено пряму залежність між кількістю та розмірами яєць в кладці від сприятливості кормових умов. Проведено аналіз оологічних параметрів та величини кладки протягом періоду розмноження.

Варіації внутрішньокладкової та міжкладкової мінливості та їх зв'язок з рівнем трансформації середовища

У межах одного гнізда, безперечно, існує мінливість яєць, яка залежить від послідовності їх відкладання (Мянд, 1988). Незважаючи на певну стабільність та спрямованість внутрішньокладкової мінливості, її рівень під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів фізіологічного стану самки здатний до суттєвих коливань (Horsfall, 1984; Болотников и др., 1985; Leblans, 1987; Венгеров, 1991). Відомо також, що рівень внутрішньокладкової мінливості адекватно відображує зміни екологічної ситуації, збільшення значення цього показника свідчить про погіршення якості навколишнього середовища (Jarvіnen, Ylіmaunu, 1984; Венгеров, 1991).

Аналіз внутрішньокладкової мінливості виявив збільшення значення всіх параметрів яйця у чорного дрозда та горобинника; довжини яйця, а в окремі роки - діаметра та об'єму у співочого дрозда в сильнотрансформованих ландшафтах на відміну від слаботрансформованих.

Міжкладкова мінливість позначається на морфотипічній різноякісності самок, тобто свідчить про індивідуальну різноманітність популяції (Яблоков, 1966). Висока генетично обумовлена мінливість популяції підвищує її адаптаційний потенціал, а екологічні умови середовища, які збільшують внутрішньо-популяційне різноманіття, можна визнати сприятливими. Показано, що у співочого та чорного дроздів спостерігається збільшення, а у горобинника зниження рівня внутрішньопопуляційної мінливості в ряді від сильно- до слаботрансформованих ландшафтів, що свідчить про високу життєздатність популяції досліджуваних видів у цих умовах.

Пульсація ареалів птахів роду Turїus та її антропогенно-кліматична обумовленість

На прикладі розповсюдження дроздів роду Turїus проаналізовані основні тенденції флюктуації чисельності популяцій та вказані основні причини нестабільності меж ареалу. Виявлено зміщення південних меж ареалу у горобинника та білобровика, розселення чорного дрозда в північно-східному напрямку, а також формування у останнього урбопопуляцій. Для чорного дрозда та дрозда-омелюха характерні більш-менш постійні межі ареалу.

Відомо, що існуючі переміщення ареалів птахів обумовлені спільною дією різних факторів, найбільш значним серед яких є антропогенний. Тенденцію до інвазійного розселення в південному та південно-східному напрямку мають види з високою екологічною валентністю, здатні заповнювати вільні ніші в сильнотрансформованих ландшафтах. Значні флюктуації південних меж гніздового ареалу горобинника в значній мірі обумовлені перебуванням птахів на цих територіях в зимовий період.

Біогеоценотична роль дроздів

Загальна характеристика живлення, кормові об'єкти, кормодобування

Співочий дрізд для годування пташенят використовує 9 кормових груп (більше 30 видів безхребетних). Найбільше значення має гусінь Lepіїoptera - 36,3 % (найбільш важливі: Noctuіїae - 6,6 %, Geometrіїae - 5,6 %, Lycaenіїae - 5,6 % і ін). На другому місці - Olіgochaeta - 23,0 % та Coleoptera - 19,0 %.

Пташенята горобинника використовують в їжу 10 кормових груп (28 видів), однак основним кормом є дощові черви - 69,6 %, рідше личинки та дорослі форми водних організмів. У засушливі сезони дрозди добувають жуків (13,1 %), головним чином представників родин Elaterіїae - 3,8 % та Scarabaeіїae - 3,5 %; Lepіїoptera - 5,3 %.

Пташенята чорного дрозда споживають 11 кормових груп (39 видів). Для цього виду характерне більш-менш рівномірне використання кормових об'єктів: Coleoptera - 29,2 %, (Scarabaeіїae - 6,5 %, Elaterіїae - 5,8 %, Сarabіїae 5,5 % ); Lepіїoptera - 24,1 % (Noctuіїae 4,7 %, Tortrіcіїae 3,9 %, Geometrіїae - 3,4 % ), Olіgochaeta - 21,2 % та ін.

Кормодобувна діяльність дроздів в основному пов'язана з лісовою підстилкою та трав'янистим ярусом. Горобинники збирають корм на вологих ділянках часто у прибережній зоні водоймищ.

Біогеоценотична та міжвидова подібність живлення, трофічні напруження та конкурентні відносини у різних видів

Результати досліджень показали неоднорідний кількісний та якісний склад безхребетних у різних біотопах. У дроздів біотопічна подібність живлення незначна. У співочого дрозда вона становить - 10 % за 4 об'єктами. Так, основним кормом у кленово-липовій діброві - Lepіїoptera (гусінь) - 31,6 %, Olіgochaeta - 19,0 %, Coleoptera - 11,5 % Найбільше значення мають Geometrіїae - 6,6 % та Tortrіcіїae - 5,8 %, а також Lycaenіїae, Byralіїіїae, Lіparіїae - по 4,2 % кожне і ін. У сосново-дубовому лісі основу живлення складають Coleoptera - 7,5 % та Hymenoptera - 6,6 % . Подібність живлення чорного дрозда у свіжій діброві та на узліссі сухої діброви - 33,2 %, за 10 об'єктами. Основним кормом тут були різні види Coleoptera: в сухій діброві - 16,4 %, у свіжій - 16,5 %, Lepіїoptera - 13,8 % та 9,2 %. Корм горобинника на 65,8 % (n=155) складається з дощових черв'яків, що говорить про високу спеціалізацію живлення.

Міжвидова подібність живлення обумовлена перекриванням екологічних ніш у різних видів. Найбільш високий показник подібності виявлено у співочого та чорного дроздів - 19,1 % (за 19 об'єктами), найменший у співочого та горобинника - 9,1 % (за 10 об'єктами), проміжне положення займає горобинник та чорний дрізд - 16,9 % (за 15 об'єктами). Незважаючи на велику подібність у використанні кормів, трофічні конкурентні відносини у живленні дроздів не виявлені. Розподіл екологічних ніш спостерігається за просторовими параметрами - місцями збору корму та розташування гнізд.

Вплив рівня антропогенної трансформації середовища на характер живлення дроздів

Завдяки впливу антропогенного фактору знижується видове різноманіття та кількість безхребетних в грунті (Кашеваров, 1984; Грюнталь, 1987). Показано, що в сильнотрансформованих ландшафтах у кормовому раціоні всіх дроздів домінують дощові черви та ягоди. Крім цього, в кормі чорного дрозда, поряд з лісовими формами безхребетних, наявні об'єкти відкритого ландшафту (Acrіїіїae). Виявлено збільшення кормової території в умовах антропогенного навантаження.

Трофічні (консортивні) зв'язки дроздів в біогеоценозах

Роль дроздів у регулюванні чисельності безхребетних. Зроблена оцінка кількісного впливу птахів роду Turїus в гніздовий період на чисельність та різноманіття безхребетних. Так, співочі дрозди за один гніздовий цикл (в середньому п'ять пташенят) добувають 13850 г. біологічної продукції, чорні - 18360 г., горобинники - 21450г. (вплив на біомасу біогеоценозів дорослих птахів не враховувався).

Результати свідчать, що дрозди в гніздовий період знищують шкідників лісових насаджень, в тому числі личинок Lepіїoptera і Їіptera, твердокрилих з родини Curculіonіїae, Scarabaeіїae та ін. Незважаючи на те, що в їх кормовому раціоні інколи присутні корисні тварини (головним чином, представники - Olіgochaeta), дрозди безперечно можуть бути віднесені до корисних комахоїдних птахів. Вказується на роль цієї групи в грунтоутворенні та в зоохорії.

Дрозди у живленні хижаків. Екто- та ендопаразити. Різні види дроздів є кормом для хижих птахів та ссавців. На гніздових пташенятах дроздів зареєстровано паразитизм комах Orhіthomya sp. (Їіptera сем. Hіppoboscіїae).

Після звільнення гнізда пташенятами або у випадку загибелі потомства в ньому можуть поселятися різні види безхребетних. Деякі із них живляться рештками яєць чи пташенят інші використовують пташині будівлі для розвитку проміжних форм. В гніздах із мертвими пташенятами були знайдені твердокрилі з родини Sіlphіїae (Nіcrophorus vespіlloіїes, N. vespіllo, N. fossor; Oіceoptomo tlovacіca), Staphylіnіїae (Aleoclara sp.), Leіoїіїae (Catops sp.). У пустих гніздах - личинки родини Їermestіїae, Elaterіїae, а також мокриці, ківсяки, мурашки, дощові черви та ін.

Оптимізація антропогенізованих екосистем та питання охорони птахів роду Turїus. Результати свідчать, що птахи роду Turїus вразливі до антропогенного навантаження, крім горобинника, який досить стійкий до фактору занепокоєння. Головними факторами, які лімітують чисельність дроздів в досліджуваному регіоні, є: скорочення площ природних біогеоценозів, проведення зрубів, особливо в репродуктивний період птахів, пожежі. Негативно впливають на генеративну систему лісових птахів хімобробки насаджень, особливо хлорорганічними речовинами. Вищезазначені фактори спричиняють негативний вплив не тільки на дроздів, але також на види, що утворюють з ними угрупування. Тому охорона птахів роду Turїus можлива тільки в рамках збереження всього біологічного різноманіття та охорони біогеоценозів в цілому, що передбачає біоценотичну стабільність біогеоценозу - збереження характерної екологічної структури деревостану, фауту, наявність та достатнє функціонування підстилкового ярусу. Досягнення цих вимог можливе завдяки раціональному використанню лісових ресурсів з щадящим режимом, проведення виробничих зрубів, обмеженням рекреаційного навантаження, а також шляхом створення мережі природних територій, що охороняються.



Основні висновки

1. Птахи роду Turїus розповсюджені у різних типах лісових біогеоценозів. Еврітопними є співочий, чорний та дрізд-горобинник, стенотопний - дрізд-омелюх, проміжне положення займає білобровик. Співіснування різних видів дроздів забезпечують механізми екологічної дивергенції. Щільність гніздової популяції дроздів збільшується по мірі ускладнення ярусної структури лісу та збільшення частки мозаїчних угрупувань. Чутливість птахів до антропогенного навантаження знижується в такій послідовності - чорний, співочий, білобровик, дрізд-омелюх, горобинник.

2. Строки репродуктивного періоду визначають метеоумови та тривалість світлової частини доби. Різниця в строках появи перших кладок в слабо- та сильнотрансформованих ландшафтах, у північних та південних частинах регіону незначна. У чорного та співочого дроздів виявлена пряма залежність між процесом відкладання яєць та рівнем трансформаціі, чим сильніший антропогенний вплив - тим довший період яйцекладки, та менш виражена циклічність.

3. Просторова структура розташування гнізд залежить від типу біогеоценозу, характеру деревостану, віку лісу, строків вегетації, ступеня антропогенної трансформації, метеоумов періоду розмноження. Для популяцій кожного виду характерні субстрати, породи дерев, яким птахи віддають перевагу. Виявлено пряму залежність між антропогенним впливом та типологією розміщення гнізд - чим сильніший рівень трансформації середовища, тим вище знаходяться гнізда та більша різноманітність видових порід, які птахи використовують для гніздування .

4. Різноманіття будівельного матеріалу залежить від біогеоценотичного розташування гнізд. Відповідно до наростання антропогенного навантаження відбувається зменшення морфометрічних параметрів гнізд, зниження видового різноманіття матеріалу, заміна природних компонентів матеріалом антропогенного походження. Виявлена кореляція морфометричних показників гнізд з періодом розмноження.

5. Зменшення розміру яєць у співочого та чорного дроздів у сильнотрансформованих ландшафтах на відміну від слаботрансформованих та відсутність таких змін у горобинника свідчать про екологічну специфічність цих видів. Встановлена мінливість оологічних показників в залежності від періоду розмноження та величини кладки. Чутливість ооморфологічних показників до антропогенного впливу може бути використана в біологічному моніторингу.

6. В умовах трансформованих ландшафтів виявлено збільшення рівня внутрішньокладкової мінливості оологічних показників, що свідчить про порушення стабільності фізіологічних процесів у самок в період яйцекладки.

7. Плодючість змінюється протягом гніздового періоду. Виявлено пряму залежність плодючості дроздів від рівня антропогенної трансформації, при його збільшенні потенціальна плодючість зростає, що свідчить про високу адаптаційну здатність птахів поновлювати пошкоджену кладку в антропогенних умовах.

8. Успішність розмноження залежить від біологічних особливостей видів, а саме, від їх місця в трофічному ланцюгу, просторового розміщення гнізд, високої адаптивної здатності. Показники успішності розмноження у птахів роду Turїus підвищуються від найменш пристосованого до антропогенного навантаження чорного дрозда (48,53 %) до найбільш стійкого урбофіла - горобинника (81,95 %), співочий дрізд займає проміжне положення (62,12 %). Зниження успішності розмноження у чорного та співочого дроздів в сильнотрансформованих ландшафтах взагалі компенсується за рахунок значної плодючості птахів в нестабільних єкосистемах.

9. Популяційна нестабільність меж ареалу в південному напрямку у білобровика і горобинника та розселення чорного дрозда на північ і північний-схід обумовлені, очевидно, як антропогенізацією ландшафтів, так і глибокими кліматичними змінами.

10. Встановлено консортивні зв'язки дроздів з найбільш чисельними та доступними у біоценозах групами безхребетних: Olіgocheta (21,2 - 65,0 %), Coleoptera (16,7 - 29,2 %), Lepіїoptera (5,3 - 36,3 %), Hymenoptera (4,8 - 6,6 %) та ін. З посиленням антропогенного впливу знижується різноманітність кормових об'єктів та збільшується площа кормової території. Схожість міжвидого живлення обумовлена перекриванням екологічних ніш. Найбільш високий цей показник у співочого та чорного дроздів, найменший - у співочого та горобинника. Відсутність трофічних конкурентних відношень у популяцій різних видів дроздів досягається за рахунок просторового розподілу екологічних ніш.



Список основних праць, опублікованих за темою дисертації

1. Чаплыгина А.Б. Внутрипопуляционная изменчивость оологических параметров певчего дрозда // Вестник зоологии. - Т. 32. - № 5-6. - Киев, 1998. - С. 139-141

2. Чаплигіна А.Б. Внутрішньопопуляційна мінливість гніздових стереотипів співочого та чорного дроздів в залежності від структури та функціонування біоценозів // Збірник наукових праць “Біологія та валеологія” ХДПУ ім Г.С. Сковороди. - Вип. 2. - Харків, 1998. - С. 87-91.

3. Чаплигіна А.Б. Мінливість деяких вікових показників пташенят чорного дрозда в гніздовий період // Збірник наукових праць “Біологія та валеологія” ХДПУ ім Г.С. Сковороди. - Вип. 2. - Харків, 1998. - С. 83-86.

4. Чаплигіна А.Б. Дрізд-чикотень - новий вид міської орнітофауни // Актуальні питання екології та охорони навколишнього середовища: Збірник наукових праць природ. ф-ту ХДПУ. - Вип.1. - Харків, 1995. - С.33-39 .

5. Чаплыгина А.Б., Кривицкий И.А. Рябинник в условиях трансформированных ландшафтов Харьковской области // Беркут. -Том 5. - Вып.2. - 1996. - С.158- 162.

6. Надточий А.С., Зиоменко С.К., Чаплыгина А.Б. Нетипичное гнездование птиц в антропогенном ландшафте // Кавказкий орнитологический вестник. - Вып., 4. - Ч.2. - Ставрополь, 1992. - С.190- 193.

7. Кривицкий И.А., Чаплыгина А.Б., Зиоменко С.К. К гнездовой биологии певчего и черного дроздов в условиях трансформированных ландшафтов долины Северского Донца // Материалы 2-й конфІ “Изучение и охрана птиц бассейна Северского Донца” 4-6 мая 1994г. - Харьков, 1994. -С. 49.

8. Надточій А.С., Зіоменко С.К., Чаплигіна А.Б. Адаптації птахів до урбанізованого середовища // Матеріали конф. ”Урбанізація як фактор змін біогеоценотичного покриву” 21-23 вересня 1994р. - Львів, 1994. - С. 51-52.

9. Чаплыгина А.Б., Кривицкий И.А., Фурсова Н.Л., Зиоменко С.К. Влияние экологической структуры биогеоценозов на характер гнездования певчего дрозда // Научные исследования на Северо-Донецкой станции: Материалы юбилейной конф., посвященной 80-летию основания 24-25 октября, 1994. - Гайдары - Харьков, 1995. - С.64-66.

10. Чаплыгина А.Б., Кривицкий И.А., Фурсова Н.Л. Уровни внутрипопуляционной изменчивости гнездовых инстинктов черного дрозда // Материалы 3-й конф. “Изучение и охрана птиц бассейна Северского Донца” 13-15 сентября 1995г. - Харьков, 1996. - С. 70-73.

11. Чаплыгина А.Б., Фурсова Н.Л. К вопросу о расширении гнездового ареала (Turїus pіlarіs) в Харьковской области // Матеріали ІІ конференції молодих орнітологів України. - Чернівці, 1996. - С. 200-204.

12. Чаплыгина А.Б. К эколого-этологической характеристике птиц рода Turїus в условиях урбанизированных ландшафтов // Матеріали І міської науково-практичної конф. ”Актуальні проблеми сучасної науки у дослідженнях молодих вчених м. Харкова. - Харків, 1997. - С. 183-185.

13. Чаплыгина А.Б. Изменчивость оологических параметров у певчего дрозда как показатель условий гнездования // Материалы ll Международной конференции стран СНГ “Актуальные проблемы оологии”, 14-16 октября 1998. - Липецьк, 1998. - С. 44-47.

14. Чаплыгина А.Б. Отражение действия антропогенного пресса на успешность размножения птиц рода Turїus в трансформированных ландшафтах // Матеріали l Міжнародної конференції “Екологічний стрес і адаптація в біологічних системах”. - Тернопіль, 1998 . - С. 37-39

15. Чаплыгина А.Б. Адаптации черного дрозда к антропогенной трансформации ландшафтов // Тез. докл. ІІ Украинская конф. по птицеводству. - Борки 14-16 мая. - Харьков 1996. С.130.

16. Надточий А.С., Кривицкий И.А., Чаплыгина А.Б., Зиоменко С.К. Нужно ли и можно ли сохранить уголки естественной природы в городе Харькове? // Экологические проблемы Харьковской области: Тез. докл. обл. научн.-практичной конференции 25-27 декабря 1995. - Харьков, 199 . - С.71-73.

анотація

Чаплигіна А.Б. Біогеоценотичні та популяційні адаптації птахів в трансформованих ландшафтах Північно-Східної України (на прикладі роду Turїus). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю - 03.00.16 - екологія. - Дніпропетровський державний університет Дніпропетровськ, 1998

Вперше на прикладі представників роду Turїus показано основні біогеоценотичні та популяційні адаптації птахів до екологічних факторів.

Встановлено закономірності еколого-ландшафтного разміщення дроздових птахів та проведено аналіз особливостей просторового разміщення гнізд дроздів в залежності від біогеоценотичних та антропогенних факторів.

Вперше виявлено динамізм оологічних параметрів птахів одного роду в умовах дії антропогеного пресу. В умовах трансформованих ландшафтів показано вплив різних екологічних факторів на плодючість та продуктивність розмноження .

Проаналізовані причини флюктуації чисельності птахів та пульсації їх ареалів. Проведена комплексна оцінка біоценотичної ролі дроздів в ландшафтах.

Ключеві слова: дрозди, біогеоценоз, ландшафт, адаптація, екологічні фактори, трансформація, гнізда, яйця.

Чаплыгина А.Б. Биогеоценотические и популяционные адаптации птиц в трансформированных ландшафтах Северо-Восточной Украины (на примере рода Turїus). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидита биологических наук по специальности - 03.00.16 - экология. - Днепропетровский государственный университет, Днепропетровск, 1998

Впервые на примере представителей рода Turїus выявлены основные биогеоценотические и популяционные адаптации птиц к экологическим факторам. Установлены закономерности эколого-ландшафтного размещения дроздовых птиц, проанализированы особенности пространственного размещения гнезд в зависимости от биогеоценотических и антропогенных факторов.

...