Зони хімічного зараження

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Характеристика вогнища і зон хімічного зараження

Під вогнищем (зоною) хімічного зараження розуміють територію, на якій перебуває особовий склад, розташовані бойова техніка, транспорт та інші об'єкти, що зазнали дії хімічної зброї, внаслідок чого виникли або можуть виникнути ураження людей і тварин, а також зараження території, бойової техніки, транспорту та інших об'єктів.

У вогнищі хімічного зараження розрізняють район застосування хімічної зброї та зону розповсюдження зараженого повітря.

Район застосування хімічної зброї Ї це площа, яка заражується безпосередньо під час вибуху хімічного боєзапасу або внаслідок розбризкування ОР з виливного авіаційного приладу, тобто це частина місцевості, по якій безпосередньо було нанесено удар хімічною зброєю.

Зона розповсюдження зараженого повітря утворюється за рахунок первинної та вторинної хмар і являє собою площу, у межах якої можливе ураження незахищеного особового складу.

Хмара зараженого повітря (ЗП) Ї це об'єм повітря, в якому розподілені пари або аерозолі ОР. Хмари парів та аерозолів ОР, що утворилися в момент застосування ХЗ, називають первинною хмарою ЗП. Хмару парів ОР, що виникла внаслідок випаровування ОР із зараженої поверхні, називають вторинною хмарою ЗП.

Первинна хмара ЗП, що розповсюджується вітром, може проявляти уражаючу дію протягом короткого часу (приблизно 20-30 хвилин).

Уражаюча дія вторинної хмари визначається часом повного випаровування ОР із зараженої поверхні. Таким чином, у районі безпосереднього застосування ХЗ, особовий склад може зазнати ураження від впливу краплиннорідких ОР, парів та аерозолів первинної хмари.

За межами цього району, в напрямку вітру, ураження виникають від пари та аерозолів первинної та пари вторинної хмар. При цьому площа зараження первинною та вторинною хмарами ЗП набагато перевищує площу зараження в районі застосування ХЗ.

Нервово-паралітичні та шкірнонаривні ОР застосовують у краплиннорідкому або грубодисперсному аерозольному стані, що призводить до створення первинної та вторинної хмар. Застосування загальноотруйних, задушливих, психотоміметичних, подразнювальних ОР супроводжується утворенням тільки первинної хмари, тому що ці ОР застосовуються у пароподібному (синильна кислота, фосген) або тонкодисперсному твердому аерозольному стані (психотоміметичні, подразнювальні ОР).

Під глибиною розповсюдження хмари ЗП розуміють відстань від підвітряної межі району застосування ХЗ до межі, на якій перебування особового складу без засобів захисту стає безпечним.

Розміри та характер вогнища хімічного зараження залежать від фізико-хімічних та токсичних властивостей ОР, засобів та способів їх використання, метеорологічних умов, рослинного покриву, рельєфу місцевості та характеру забудови.

З метеорологічних умов найбільший вплив справляє вертикальна стійкість приземного шару атмосфери, швидкість, напрямок вітру, температура ґрунту і повітря, опади.

Розрізняють три ступені вертикальної стійкості атмосфери:

а) інверсія (найбільша стійкість) коли нижні приземні шари повітря холодніші та важчі за верхні. При цьому спостерігаються низхідні струми повітря. Хмара зараженого повітря розповсюджується на далекі відстані Ї до 20-40 км. Такий стан буває вночі або погожого зимового дня;

б) ізотермія (менша стійкість) коли температура повітря на поверхні ґрунту і на висоті 20-30 м від землі приблизно однакова, а тому нема його вертикального переміщення, і хмара зараженого повітря розповсюджується вітром на відстань 10-12 км. Такий стан буває ранком або ввечері, а також у хмарні дні;

в) конвекція (найменша стійкість), коли більш теплі і легкі нижні шари повітря піднімаються вгору, викликаючи сильне розсіювання парів та аерозолів ОР, внаслідок чого хмара зараженого повітря розповсюджується на відстань 3-4 км. Такий стан буває в ясні літні дні.

Найбільш сприятливими для застосування противником ХЗ можуть бути ніч, ранкові та вечірні години, а також хмарна погода без опадів.

При слабкому вітрі (швидкість 2 м/с) високі концентрації ОР зберігаються довше, внаслідок поганого провітрювання лощин, ярів тощо. Навіть нестійкі ОР можуть протягом декількох годин перебувати в них, в результаті чого виникає так званий “застій”. При поривчастому вітрі та великій його швидкості вони швидко розсіюються, і глибина розповсюдження зараженого повітря зменшується.

Сніговий покрив значно підвищує тривалість зараження (наприклад, Vx зберігають уражаючу дію до розтавання снігу).

При високих температурах ОР швидше втрачають свою уражаючу дію, але збільшується небезпека ураження через органи дихання.

У пухкий пористий ґрунт краплі ОР проникають на глибину кількох сантиметрів, у зв'язку з чим стійкість їх набагато збільшується. Стійкість ОР на піщаному ґрунті в три рази більша, ніж на глинистому.

Через відносну постійність температури і слабке переміщення повітря в лісі зменшується випаровування крапель ОР, а також глибина розповсюдження хмари ЗП.

Так, кожний кілометр глибини лісу у напрямку вітру відповідає 3,5 км на рівній поверхні, що зменшує глибину розповсюдження хмари зараженого повітря на 2,5 км.

Пересічена місцевість зменшує глибину розповсюдження хмари зараженого повітря. Кожні 100 м підвищення висоти зменшують глибину розповсюдження ЗП на 2,5 км.

2. Методика оцінки хімічної обстановки. Приклади хімічної розвідки

Хімічна обстановка - це обстановка, яка склалася на одній території внаслідок застосування хімічної зброї або аварії з викидом (виливом) у навколишнє середовище сильнодіючих отруйних речовин. У даному випадку розглядається методика оцінки хімічної обстановки при застосуванні зброї.

У зв'язку із швидким проявленням вражаючої дії бойових токсичних хімічних речовин основнім методом визначення наслідків застосування хімічної зброї є прогнозування, тобто одержання розрахунковим шляхом інформації про хімічне зараження місцевості і його вплив на життєдіяльність населення.

Одержані завдяки прогнозу дані підлягають коригуванню по мірі надходження інформації від розвідувальних формувань про фактичну хімічну обстановку.

Оцінка хімічної обстановки включає:

- визначення масштабів, характеру і наслідків зараження отруйними речовинами та аналіз їх впливу на діяльність об'єктів, формувань ЦО та життєдіяльність населення;

- вибір найбільш доцільних дій формувань та поведінки населення в умовах хімічного зараження, а також визначення заходів по його ліквідації.

Основними вихідними даними для оцінки хімічної обстановки є:

- тип бойових токсичних хімічних речовині або СДОР) та їх кількість;

- район, час та спосіб застосування БХТР;

- ступінь захищеності людей;

- топографічні умови місцевості (характер забудови, наявність лісових насаджень);

- метеорологічні умови - швидкість і напрямок виру в приземному шарі, температура повітря і ґрунту, ступінь вертикальної стійкості повітря.

Ступінь вертикальної стійкості повітря характеризується трьома станами атмосфери в приземному шарі повітря: інверсією, ізотермією і конвекцією.

Інверсія відзначається тим, що нижні шари повітря холодніші, ніж верхні, тобто температура з висотою збільшується, завдяки чому, розсіювання повітря по вертикалі не відбувається, створюючи найбільш сприятливі умови для збереження високих концентрацій зараженого повітря. Інверсія виникає при ясній погоді, малих (до 4 м/с) швидкостях вітру приблизно за 1 годину до заходу сонця і руйнується протягом 1 години після його сходу. При інверсії глибина поширення хмари зараженого повітря максимальна.

Ізотермія характерна стабільною рівновагою повітря в межах до 20-30 км від земної поверхні, тому що температура в цьому шарі з висотою практично не змінюється. Характерна для похмурої погоди, але може виникати вранці і ввечері як перехідний стан від інверсії до конвекції і навпаки. Ізотермія сприяє тривалому застою парів отруйних речовин па місцевості, в лісі і населених пунктах.

Конвекція характерна тим, що нижні шари повітря біля поверхні землі нагрівається сильніше, ніж верхні, внаслідок чого створюються вертикальні рухи повітря і хмара зараженого повітря швидко розсіюється. Конвекція виникає в ясну погоду при швидкості і вітру менше 4 м/с приблизно через 2 години після сходу сонця і руйнується за 2-2,5 години до його заходу. Глибина поширення хмари зараженого повітря при конвекції мінімальна.

Ступінь вертикальної стійкості приземного шару повітря може бути визначена за допомогою графіку 1.

Графік 1 Графік для визначення ступеня вертикальної стійкості повітря

Оцінка хімічної обстановки при застосуванні хімічної зброї передбачає визначення розмірів зон хімічного зараження і осередка хімічною ураження, глибини поширення хмари зараженого повітря та часу підходу її до визначеного об'єкта (межі), можливі втрати людей в осередках хімічного ураження.

Оцінка хімічної обстановки методом прогнозування здійснюється за оцінкою хімічної обстановки (таблицями), в яких наведені дані на визначені метеорологічні й топографічні умови. Якщо реальні умови відрізняються від табличних, то в розрахунки вводяться необхідні поправки.

Масштаби хімічного зараження визначаються площею осередка хімічного ураження й зони хімічного зараження мал.1, які включають район (ділянку) місцевості заражений аерозолями і краплинами отруйної речовини, а також зону поширення зараженої хмари.

Приклади оцінки хімічної обстановки

Задача. Стратегічний бомбардувальник завдав хімічного удару(поливкою) по центру міста. Застосовано Vх. Швидкість вітру З м/с, ізотермія.

Визначити площу зони хімічного зараження і час підходу хмари зараженого повітря до об'єкта, розташованого в місті на відстані 2 км від його центру.

Розв'язання

1. За даними табл. 2. для стратегічного бомбардувальника знаходимо довжину зони зараження L = 8 км, а за даними табл. 1. - прогнозовану глибину зони Гп = 10 км. Зважаючи на те, що об'єкт розташований у місті, враховуємо поправку п.З до табл. 1., тоді ймовірна глибина зони становитиме

Г = 10км х 0.286 = 3 км.

2. Визначаємо площу зони хімічного зараження:

S = Г х (L + а) = 3 х (8 + 0.08 х 3) = 25 км2.

3. За даними табл. 3. знаходимо час підходу зараженого повітря до об'єкта (10 хв.).

Стійкість бойових токсичних хімічних речовин визначається відрізком часу, після: закінчення якого формування ЦО і населення можуть знаходитися на місцевості, що була заражена, без засобів індивідуального захисту.

хімічний бактеріологічний зараження

3. Характеристика вогнища бактеріологічного зараження

Бактеріологічна зброя є засобом масової поразки людей, сільськогосподарських тварин і рослин.

Вогнищем бактеріологічної поразки вважаються населені пункти й об'єкти народного господарства, що були піддані безпосередньому впливу бактеріальних засобів, що створюють джерело поширення інфекційних захворювань. Його межі визначають на основі даних бактеріологічної розвідки, лабораторних досліджень проб з об'єктів зовнішнього середовища, а також виявленням хворих і шляхів поширення виниклих інфекційних захворювань. Навколо вогнища встановлюють збройну охорону, забороняють в'їзд і виїзд, а також вивіз майна.

Обсервація - спеціально організовуване медичне спостереження за населенням у вогнищі бактеріологічної поразки, що включає ряд заходів, спрямованих на своєчасне виявлення й ізоляцію з метою попередження поширення епідемічних захворювань. Одночасно за допомогою антибіотиків проводять екстрену профілактику можливих захворювань, роблять необхідні щеплення, ведуть спостереження за строгим виконанням правил особистої та суспільної гігієни, особливо в харчоблоках і місцях загального користування. Продовольство і воду використовують тільки після їхнього надійного знезаражування.

Термін обсервації визначається тривалістю максимального інкубаційного періоду для даного захворювання й обчислюється з моменту ізоляції останнього хворого і закінчення дезінфекції у вогнищі поразки.

У випадку застосування збудників особливо небезпечних інфекцій - чуми, холери, натуральної віспи - встановлюється карантин. Карантин - це система найбільш суворих ізоляційно-обмежувальних заходів, що проводяться для попередження поширення інфекційних захворювань з вогнища поразки, а також і для ліквідації самого вогнища. Бактеріологічна зброя використовується у вигляді різних боєприпасів, вражаючою силою яких є деякі види бактерій. Ці бактерії збуджують інфекційні захворювання, викликають епідемії. Батреріологічна зброя вражає людей, сільськогосподарські рослини та тварин, а також воду і продукти харчування.

* авіаційні бомби

* артилерійські міни та снаряди

* пакети (мішки, коробки, контейнери), які скидають з літаків

* спеціальні апарати, що розсіюють комах з літаків

* диверсійні методи

Диверсійні методи передбачають навмисне ураження людей через предмети обіходу: одяг, продукти, цигарки тощо.

Під час розриву бактеріологічних боєприпасів утворюється бактеріальна хмара, що складається з маленьких краплинок рідини або твердих частинок. Хмара поступово розсіюється і оісідає на землю, уражуючи місцевість, площа якої залежить від кількості рецептури, її властивостей та швидкості вітру.

Людина, уражена бактеріальними засобами, захворює не відразу, майже завжди спочатку проходить скритий (інкубаційний) період, під час якого хвороба не виявляє себе зовнішніми ознаками. Деякі захворювання (чума, віспа, холера) здатні передаватися від хворої людини до здорової і можуть викликати епідемії. Встановити факт застосування бактеріальних засобів і визначити вид збуджувача досить складно, бо ні мікроби, ні токсини не мають ні кольору, ні запаху, ні смаку, а ефект їх дії може проявитися через значний проміжок часу. Аби виявити бактеріальні ураження необхідні тривалі лабораторні дослідження, що не дозволяє своєчасно провести відповідні антиепідемічні заходи.

4. Проведення заходів захисту в осередку хімічного і бактеріологічного зараження

При аварії на ХНО з викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). При виникненні осередку хімічного ураження негайно оповіщаються робітники, службовці та населення, які опинилися в зоні зараження і в районах, яким загрожує небезпека зараження. Висилається радіаційна, хімічна і медична розвідка для уточнення місця, часу, типу і концентрації СДОР, визначення межі осередку ураження (зони зараження) та напрямку розповсюдження зараженого повітря. Готуються формування для проведення рятувальних робіт. На підставі даних, отриманих від розвідки та інших джерел, начальник ЦО об'єкта приймає рішення, особисто організовує проведення рятувальних робіт і заходів щодо ліквідації хімічного зараження.

Для ліквідації наслідків хімічного зараження та проведення рятувальних-робіт у першу чергу залучаються санітарні дружини, зведені загони (команди, групи) команди (групи) знезараження, формування механізації. Спочатку в осередок вводяться санітарні дружини, формування радіаційного і хімічного захисту, охорони громадського порядку та ін.

Особовий склад формувань забезпечується засобами індивідуального захисту, антидотами, індивідуальними протихімічними пакетами та підготовляються до порядку дій в осередку ураження.

В осередку хімічного ураження, перш за все, надається допомога потерпілим (ураженим), проводиться відбір за складністю поранення та організовується евакуація в медичні установи. Осередок ураження оточується - здійснюється знезараження місцевості, транспорту, споруд, а також санітарна обробка особового складу формувань і населення. В першу чергу, надягаються протигази на уражених, їм надається перша медична допомога, вводячи антидоти.

Формування знезаражування дегазують проїзди та переходи, територію, споруди, техніку, чим забезпечують дії інших формувань, а також виведення населення із осередку хімічного ураження.

Необхідно завжди пам'ятати, що при проведенні рятувальних робіт в осередку хімічного ураження можливий застій зараження повітря в підземних спорудах, приміщеннях, парках, закритих дворах, а також розповсюдження його по трубопроводах та тунелях. Тому після завершення рятувальних робіт або заміни формувань направляються на пункти спеціальної обробки. Пункти спеціальної обробки розгортаються на незараженій території (місцевості) та поблизу маршрутів виходу формувань і населення.

В осередку бактеріологічного (біологічного) ураження роботи здійснюються за рішенням старшого начальника ЦО. Роботами щодо ліквідації бактеріологічного осередку керує начальник ЦО об'єкта, а організацією та проведенням медичних заходів -- начальник медичної служби.

В осередку бактеріологічного (біологічного) ураження організовуються та проводяться:

- бактеріологічна розвідка та індикація бактеріальних засобів;

- карантинний режим або обсервація у відповідності з рішенням старшого начальника;

- санітарна експертиза;

- контроль зараження продовольства, харчової сировини, води та фуражу, їх знезараження;

- протиепідемічні; санітарно-гігієнічні, спеціальні профілактичні, лікувально-евакуаційні, протиепізоотичні, ветеринарно-санітарні заходи, а також санітарно-роз'яснювальна робота. .

При організації робіт щодо ліквідації осередку бактеріологічного (біологічного) ураження враховуються:

- здатність бактеріальних засобів спричиняти інфекційні захворювання серед людей і тварин;

- здатність деяких мікробів і токсинів тривалий час зберігатися у зовнішньому середовищі;

- наявність та тривалість інкубаційного періоду виявлення хвороби;

- складність лабораторного виявлення застосованого збудника та тривалість визначення його виду;

- небезпечність зараження особового складу формувань та необхідність застосування засобів індивідуального захисту.

У випадку виявлення ознак застосування бактеріальних засобів у район негайно висилається бактеріологічна розвідка. На підставі отриманих даних, встановлюється зона карантину або зона обсервації, намічається обсяг та послідовність проведення заходів, а також порядок використання сил та засобів для ліквідації осередку бактеріологічного (біологічного) ураження. Карантинний режим установлюють з метою недопущення розповсюдження інфекційних захворювань за межі осередку. Ізоляційно-обмежуючі міри при обсервації менш суворі, чим при карантині.

У всіх випадках в осередку бактеріологічного (біологічного) ураження одного із першочергових заходів проведення профілактичного лікування населення від особливо небезпечних інфекційних хвороб. Для цього застосовуються антибіотики широкого спектру дії та інші препарати, що забезпечують профілактичний і лікувальний ефект, а також препарати, що є в індивідуальній аптечці АІ-2.

Після того, як буде визначено вид збудника, проводиться екстрена профілактика -- застосування специфічних для даного захворювання препаратів: антибіотиків, сивороток та ін., своєчасне застосування яких зменшить кількість жертв і буде сприяти прискореній ліквідації осередку ураження.

Для проведення заходів з ліквідації осередку бактеріологічного ураження залучаються в першу чергу, сили і засоби, які опинилися на території осередку, в тому числі санітарно-епідемічні станції (СЕС), ветеринарні станції, пересувні протиепідемічні загони, спеціалізовані протиепідемічні бригади, лікарні, поліклініки та інші медичні і ветеринарні установи та формування. Якщо цих сил і засобів недостатньо, то залучаються сили і засоби медичної та інших служб ЦО, які знаходяться за межами осередку. Перед введенням в осередок ураження проводяться заходи щодо забезпечення захисту особового складу формувань від інфекційних захворювань. Формування загального призначення залучаються для виявлення хворих та підозрілих на захворювання та їх ізоляцію, проведення знезараження території, будівель і споруд, санітарної обробки людей, дезинфікації одягу. В зоні карантину здійснюється суворий контроль за дотриманням населенням установленого режиму поведінки, виконують інші заходи.

Інфекційних хворих госпіталізують і лікують в інфекційних лікарнях в осередку ураження, або розгортають тимчасові інфекційні стаціонари. Якщо необхідно, то хворих з особливо небезпечними інфекціями евакуюють спеціальними групами.

Осередок бактеріологічного (біологічного) ураження вважається ліквідованим після того, як з моменту виявлення останнього хворого пройде час, що дорівнює максимальному терміну інкубаційного періоду для даного захворювання.

Размещено на Allbest.ru