Рециклінг, його екологічне та економічне значення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

рециклінг переробка відходи

Вступ

Розділ І Поняття та класифікація відходів

1.1 Відходи, їх види, значення

1.2 Класифікація відходів

Розділ ІІ Рециклінг, його екологічне, економічне значення

2.1 Історія вторинної переробки в В Україні

2.2 Значення вторинної переробки відходів

2.3 Технології вторинної переробітки

2.4 Рециклінг відходів

Розділ ІІІ Шляхи вирішення проблеми з відходами та їх вторинна переробка

3.1 Проблеми звалищ в Україні

3.2 Проблеми відходів в Україні

3.3 Перспективи міжнародної торгівлі відходами

Розділ IV Практичне завдання. Екологічне становище Житомірської області

4.1 Фізико-географічна характеристика Житомірської області

4.2 Виробничий комплекс. Промисловість

4.3 Перелік екологічно небезпечних об'єктів

4.4 Водні ресурси

4.5 Поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами

4.6 Тверді побутові відходи

4.7 Поводження з побутовими відходами

Висновок

Література

Вступ

Небезпека, що породжується господарською діяльністю людини, сьогодні вже перевищує всі розміри та результати природних катастроф та катаклізмів. Вона з усіх боків підступила до життєвого середовища людини. На сьогодні існує реальна загроза подальшого існування людства. Підтвердженням цієї експертної оцінки американського еколога Б. Коммера ми бачимо в сучасному забрудненні світового океану та атмосфери, трансграничному перенесені забруднювачів, деградації ґрунтів, у зпустелюванні та обезлісованні окремих територій, в накопичуванні у біосфері шкідливих речовин, наслідками шкідливої дії для природи ми бачимо у зміні клімату за рахунок «парникового ефекту» та в періодичному випаданню кислотних дощів, а для - людини в онкозахворюваннях та у виникненні діатесів у кожної третьої людини.

Використання людиною в повсякденній діяльності цих речовин та їх сполук неминуче веде до їх появи у відходах її життєдіяльності.

Відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися в процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Основними джерелами утворення твердих відходів в Україні залишаються підприємства гірничорудного, хімічного, металургійного, машинобудівного, паливно-енергетичного та будівельного комплексів, які займають і будуть займати в найближчій перспективі провідне місце в структурі національної економіки. А значить, у найближчій перспективі не буде суттєвих структурних перемін в утворенні твердих промислових відходів.

Виробництво продукції та її використання більш важливі для більшості споживачів, ніж те, як ця продукція виробляється і що з нею відбувається після використання. Все менша частина людей безпосередньо зайнята у фізичному виробництві товарів, все менша частина суспільства інформована про те, як видобуваються матеріали і як вони перетворюються в корисну продукцію, і як швидко вона виявляється на звалищах навколо великих міст.

Поступово проблема сировини і відходів набула статусу глобальної та стала актуальною для всього світу в цілому, для кожного регіону і окремої держави планети.

Метою даної роботи є розгляд проблеми переробки відходів і використання вторинної сировини.

Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:

розгляд основ створення безвідходного виробництва;

аналіз концептуальних основ використання вторинної сировини.

Розділ 1. Поняття та класифікація відходів

1.1 Відходи, їх види, значення

Відходи поділяються на тверді та рідкі, промислові та побутові, виробництва та споживання.

Відходи виробництва-усе те, що утвориться в процесі виробництва чи після завершення його циклу, крім продуктів у вигляді енергії чи речовини - предметів виробництва. Відповідно до цього визначення до відходів виробництва відносяться залишки багатокомпонентної природної сировини після витягу з неї цільового продукту, наприклад, порожня рудна порода, розкривна порода гірських розробок, шлаки і пил теплових електростанцій, доменні шлаки і горіла земля металургійного виробництва, металева стружка машинобудівних підприємств і т. д. Крім того, до них відносяться значні відходи лісової, деревообробної, текстильної й іншої галузей промисловості, дорожньобудівельної індустрії і сучасного агропромислового комплексу (невикористані хімічні добрива і пестициди, необладнані цвинтарі загиблих під час епідемій тварин і ін.). У принципі відходами виробництва є і речовини, що містяться в технологічних газах, що відходять, (димові) чи в стічних водах підприємств, що використовують воду в технологічних процесах. Ці газоподібні і рідкі види відходів звичайно розглядаються в рамках екологічних проблем забруднення атмосферного повітря і водного басейну Землі і їх охорони.

У промисловій екології під відходами виробництва розуміють відходи, що знаходяться у твердому агрегатному стані (деякі газоподібні і рідкі відходи можуть переходити у тверду фазу, наприклад, у фільтрах чи відстійниках). Те ж відноситься і до відходів споживання - промисловим і побутовим.

Відходи споживання:

Відходи споживання - вироби і матеріали, що втратили свої споживчі властивості в результаті фізичного (матеріального) чи морального зносу.

Промислові відходи споживання - машини, верстати й інше застаріле обладнання підприємств.

Побутові відходи - відходи, що утворюються в результаті життєдіяльності людей і які вони викидають як небажані чи марні. До твердих побутових відходів відносять картон, газетний, пакувальний чи споживчий папір, усіляку тару (дерев'яна, скляна, металева), що вийшли з ужитку чи втратили споживчі властивості, предмети і вироби з дерева, металу, шкіри, скла, пластмаси, текстилю й інших матеріалів, зламані чи застарілі побутові прилади - сміття, а також сільськогосподарські і комунальні харчові відходи - викиди.

Велику небезпеку для навколишнього середовища представляють токсичні відходи, у тому числі частина безпечних на стадії їхньої появи відходів, що здобувають токсичні властивості під час збереження

Відходи виробництва:

Видобуток і переробка сировини, необхідної для виробництва енергії, різних матеріалів і в остаточному підсумку задоволення тих чи інших потреб суспільства, веде до виснаження природних ресурсів Землі, руйнування природних екосистем, порушення біосферних процесів і небаченого забруднення навколишнього середовища, у тому числі в результаті нагромадження відходів виробництва.

Характерне для сучасного світу розширення індустріального виробництва супроводжується використанням величезної кількості сировини й енергетичних ресурсів, спрямованих на виробництво матеріальних благ. При цьому діє сформований століттями стереотип, що саме екстенсивне зростання промислового виробництва визначає добробут суспільства; промислове виробництво вважається основою економічного розвитку і соціально-економічного рівня життя суспільства, а обсяг споживаних сировини і ресурсів розцінюється як показник економічного процвітання.

Структурна перебудова економіки розвинутих країн в останній чверті XX століття (розвиток високотехнологічних галузей промисловості, що випускають електронну техніку, комп'ютери, фармацевтичні препарати і т. д.) призвела до зниження темпів споживання сировини (воно потрібно в основному для заміни устаткування, а не для створення нової інфраструктури) і енергії. У той же час різко підвищилися рівні споживання сировинних ресурсів у країнах, що розвиваються. Однак, обсяг сировини, що надходить в економічну систему, нічого не говорить ні про його кінцеве використання, ні про його внесок у добробут людей. Але цей показник дозволяє однозначно оцінити збиток, який наноситься навколишньому природному середовищу як на початковій, так і на завершальній стадії виробничого циклу.

Видобуток сировини - це не тільки самий руйнівний вид людської діяльності, при якому відбувається переміщення величезної кількості ґрунту і гірської породи, але й основне джерело промислових відходів. Велика частина відходів утворюється на початковій стадії. Для доступу до сировини необхідно видалити шар ґрунту і гірських порід (розкривні породи), при цьому обсяги розкривних порід при відкритому способі видобутку сировини, який зараз широко розповсюджений, значно більші, ніж при підземному способі. Наочний приклад цьому - гори порожньої породи - терикони в районах вуглевидобутку, відвали поблизу кар'єрів при наземному видобутку руди. Після процесу збагачення добутої руди також з'являються гори порожньої породи («хвости» збагачення). Такі ж гори відходів утворюються на стадії виплавки металу (доменні шлаки, пил, горіла земля).

В основному ці терикони і відвали складаються з відносно інертних компонентів, але в той же час вони містять речовини, які утворюють кислоти, важкі метали й інші небезпечні для навколишнього середовища елементи. Піддаючись інтенсивному фізико-хімічному впливу природних факторів - повітря і води, вони стають джерелами комплексного забруднення навколишнього природного середовища.

Підвищена міграційна здатність багатьох хімічних елементів викликає забруднення підземних вод, а високі коефіцієнти біологічного поглинання важких металів призводять до забруднення рослинного покриву прилягаючих територій. Потім забруднення через ланцюги харчування надходить в організм тварин і людини, приводячи до важких захворювань. Повітряна ерозія і локальні самозаймання відвалів і териконів сприяють забрудненню приземної атмосфери. За даними Держкомекології, тільки в 1997 р. у вугільній галузі промисловості утворилося близько 700 млн. т. розкривних порід і відходів збагачення. Частка використання твердих відходів у галузі складає в середньому 50%. Починаючи з 1991 р. спостерігається щорічне зменшення відновлюваних земель.. Обсяги рекультивації стримуються недостатнім фінансуванням і забезпеченням відповідною технікою й устаткуванням. Аналогічна ситуація спостерігається й в інших галузях гірничодобувної галузі промисловості, у металургійному виробництві і будівельній індустрії, причому не тільки в нашій країні, але і в усьому світі.

Особливу категорію відходів (головним чином, промислових) складають радіоактивні відходи (РВ), що утворюються при видобутку, виробництві і використанні радіоактивних речовин як пального для атомних електростанцій, транспортних засобів (наприклад, атомних підводних човнів) і інших цілей.

1.2 Класифікація відходів

Клас небезпеки відходів встановлюється залежно від вмісту в них високотоксичних речовин розрахунковим методом або згідно з переліком відходів, наведених у Державному класифікаторі відходів. На всі види відходів розробляється технічний паспорт згідно з Міждержавним стандартом ДСТУ-2195-93, дія якого поширюється на 10 країн СНД.

Перший клас небезпеки:

1. Відпрацьовані лампи люмінесцентні

Другий клас небезпеки:

2. Батареї акумуляторні свинцеві некондиційні

3. Акумулятори лужні, у т. ч. кадмій-нікелеві, некондиційні

4. Батареї свинцеві зіпсовані або відпрацьовані (автотранспорт)

Третій клас небезпеки:

5. Масла та мастила моторні, трансмісійні інші зіпсовані або відпрацьовані

6. Відходи піску, забрудненого нафтопродуктами

7. Матеріали обтиральні зіпсовані, відпрацьовані чи забруднені (Промащене ганчір'я)

8. Матеріали фільтрувальні зіпсовані, відпрацьовані чи забруднені (автомобільні фільтри)

9. Лакофарбувальні відходи

Четвертий клас небезпеки:

10. Шини, зіпсовані перед початком експлуатації, відпрацьовані, пошкоджені чи забруднені під час експлуатації

11. Відпрацьовані накладки гальмових колодок автомашин

12. Брухт чорних металів (у т. ч. списане обладнання)

13. Брухт кольорових металів (у т. ч. списане обладнання, що вміщує кольорові метали, кабельна продукція)

14. Макулатура

15. Брухт абразивного інструменту

16. Пил абразивно - металевий

17. Відходи зварювальних електродів

18. Використаний спецодяг

19. Взуття зношене чи зіпсоване

20. Одяг захисний зіпсований, відпрацьований чи забруднений

(рукавиці брезентові, діелектричні, костюми брезентові)

21. Вироби та матеріали гумові зіпсовані або відпрацьовані

(рукавички гумові, діелектричні коврики)

22. Матеріали та вироби з пластмаси зіпсовані (кабіни таксофонні, каски захисні)

23. Списане обладнання, деталі, у т. ч. комп'ютерне обладнання, крім джерел безперебійного живлення, акумуляторів

24. Відходи деревини

25. Будівельні відходи

26. Інші відходи

Стандарт «Класифікація і загальні вимоги безпеки» (ГОСТ 12. 1. 007-76 «Классификация и общие требования безопасности») визначає наступні ознаки для визначення класа небезпеки:

За ступенем впливу на організм шкідливі речовини підрозділяються на чотири класи небезпеки:

I надзвичайно небезпечні речовини

II високонебезпечні речовини

III помірно небезпечні речовини

IV безпечні речовини

Види вторинної сировини:

Макулатура: Папір, Картон, Газети, TetraPak;

Скло: Склотара, Склобій;

Металобрухт: Чорний, Кольоровий, Дорогоцінний;

Хімікати: Кислоти, Луги, Органіка;

Нафтопродукти: Оливи, Бітум, Асфальт;

Електроніка: Вироби, Плати, Акумулятори, Ртутні лампи, Провід;

Пластмаси: ПЕТ, ПВХ, ПВД, АБС, ПС, ПНД;

Гума: Шини, Гума;

Біологічні: Харчові відходи, Жири, Асенізація;

Деревина: Сучки, Стружка, Листя;

Будівельні: Цегла, Бетон;

Стічні води: Промислова, Побутові, Спеціальні.

Розділ ІІ. Рециклінг, його екологічне та економічне значення

2.1 Історія вторинної переробки

1. Вперше проблемою переробки сміття зайнялися в Англії 200 років тому. В кінці XIX століття там з'явився перший завод по спалюванню сміття. Сьогодні в Європі під утилізацією сміття розуміється його сортування і використання в якості вторсировини. Найкраще зі своїм сміттям справляється Швеція, переробляючи 52% від загальної кількості відходів. За нею слід Австрія (49, 7%) і Німеччина (48%).

2. Сміття завжди відгравало значну роль у людській культурі. Цікаво, що воно залишило свій слід і в релігії. Наприклад, ділянка землі під Єрусалимом, куди скидали і періодично спалювали відходи, в Біблії названа Вогненною. Для християн Геєна Вогненна стала одним з позначень Пекла. Не менш відомий один з 12-ти подвигів, які вчинив герой давньогрецьких міфів Геракл - він вирішив проблему відходів, накопичених в стайнях царя Авгія.

3. Вивченням способів утилізації сміття займається наука гарбологія. Гарбологія (від англ. Garbage «сміття») або сміттєзнавство, або сміттєлогія - окремий напрямок екології, що займається вивченням сміттєвих відходів та методів їх утилізації. Так само гарбологія - вид археології, інакше кажучи «сміттєва археологія», яка вивчає сміттєві відходи з метою вивчення побутового життя людей. У всьому світі щорічно більше 100000 ссавців, птахів і риб гинуть через викинуті поліетиленових пакетів. Тварини з'їдають їх або задихаються.

4. Кожну секунду в світі з'являється 3, 8 кг «екологічно нешкідливого сміття»: недоїдки, яєчна шкаралупа, шкірка від картоплі та інше. Він становить 29% від середньостатистичного сміттєвого кошика сучасної людини. Що ж стосується інших складових, то 25% - це картон і папір, 13% - скло, 11% - пластик, 4% - метал і 18% - інші матеріали. У Нью-Джерсі (США) відкрито музей сміття. Там зберігаються зразки нестандартного, цікавого і небезпечного сміття.

5. Величезна проблема - утилізація старих комп'ютерів. У них містяться небезпечні для навколишнього середовища сполуки, тому в Європі для комп'ютерної техніки існують спеціальні, закриті звалища. Вони завжди знаходяться під спостереженням, щоб запобігти крадіжкам цінних, але шкідливих деталей. Отримання енергії за рахунок спалювання сміття в британському місті Едмонтоні щорічно економить 100 тисяч тонн вугілля.

6. За один рік переробка вторинних металів у світі дозволяє зберегти ресурси, достатні для того, щоб обігріти та освітити близько 150 млн приватних будинків. Енергії, збереженої при переробці однієї скляної пляшки, досить, щоб лампочка в 100 Ватт горіла протягом 4 годин. Найбільший сміттєвий полігон у світі розташований в Америці. У місцевості Fresh Kills. Він займає площу в 1200 га, що дорівнює 1700 футбольним полям. Кожен день на нього звозять 13 тис. тонн відходів.

7. Після завершення будівництва Зимового палацу в м. Санкт-Петербург (Росія) вся площа була завалена будівельним сміттям. Імператор Петро III вирішив позбутися від нього оригінальним способом - наказав оголосити народу, що кожен бажаючий може взяти з площі все, що завгодно, і безкоштовно. Через кілька годин все сміття було розчищено. Щорічно у світі на смітник викидається 7000000 тонн одягу, з яких тільки 12% переробляється і повторно використовується.

8. Скидання відходів у море в контейнерах не гарантує, що вода не буде забруднена, так як матеріал контейнерів схильний до корозії. Металеві контейнери руйнуються в морському середовищі за десять років, а бетоновані - протягом тридцяти років. Найпоширеніше сміття на планеті - сигаретні недопалки. Щороку їх викидається 4. 500. 000. 000 штук.

9. З середини 1990-х років у Європі та Північній Америці зародився рух фриганів - людей, які заперечують сучасну економічну систему і потяг до споживання, який лежить в її основі, а їжу знаходять на смітниках і в сміттєвих контейнерах. На звалищах фригани знаходять одяг і домашнє начиння, яке в разі непотрібності можуть обмінювати на блошиних ринках на інші речі без участі грошей.

2.2 Значення вторинної переробки відходів

По-перше, ресурси багатьох матеріалів на Землі обмежені та не можуть бути заповнені в терміни, порівнянні з часом існування людської цивілізації.

По-друге, потрапивши в навколишнє середовище, матеріали зазвичай стають забруднювачами.

По-третє, відходи та вироби, що закінчили свій життєвий цикл, часто (але не завжди) є дешевшим джерелом багатьох речовин і матеріалів, ніж природні джерела.

2.3 Технології вторинної переробітки

Безліч різних відходів може бути використано вдруге. Для кожного типу сировини є відповідна технологія переробки.

Для розділення відходів на різні матеріали використовують різні види сепарації, наприклад, для витягання металу - магнітна.

Уживані технології:

Загальноприйнятий метод розміщення як небезпечних, так і твердих побутових відходів (ТПВ) - полігонне поховання. За оцінками фахівців, в європейських країнах щорічно утворюється 24 млн тонн небезпечних відходів, з них 75% ховається.

При цьому полігонне поховання вважається найменш переважним для відходів, які можна рециклювати, утилізувати чи використати іншими шляхами. У ЄС популярнішим порівняно до безпосереднього розміщення відходів на полігонах є сміттєспалювання, яке виникло як засіб знешкодження ТПВ і згодом перетворилося на енергетичну індустрію, оскільки за тепловому еквівалентом 1 тонна ТПВ = Ѕ тонни вугілля.

Спалювання сміття:

Спалювання ТПВ дозволяє значно знизити їхню обсяг і вагу; перетворити речовини (у тому числі й небезпечні) в інертні тверді; зруйнувати речовини, які б призводили до утворення біогазу при безпосередньому похованні на полігонах. Можлива утилізація енергії за рахунок спалювання органічних компонентів відходів.

До недоліків сміттєспалювання зазвичай відносять:

високі витрати порівняно до інших видів переробки ($280-750 на одну тонну відходів на рік) ;

проблеми експлуатації внаслідок змінного складу відходів і використання шлаків і золи;

не всі види відходів можна спалювати;

можливість розсіювання в навколишнє середовище речовин, що утворюються в процесі спалювання.

Як альтернатива спалюванню за температур 700-800 °С за кордоном сьогодні інтенсивно ведуться науково-технічні розробки зі створення процесів і агрегатів високотемпературної переробки (1350-1600 °С), як-от піроліз.

Останні розробки:

Науковці з Нідерландів представили останні розробки в галузі оброблення відходів - поліпшену технологію, яка без попереднього сортування, в рамках однієї системи, розділяє й очищає всі відходи, які туди надходять, до первісної сировини. Система повністю переробляє всі види відходів (медичні, побутові, технічні) в закритому циклі, без залишку. Сировина повністю очищається від домішок (шкідливих речовин, барвників тощо), пакується та може бути використана вдруге. При цьому система екологічно нейтральна.

У Німеччині споруджено та протестовано TЬV (англ.) укр. (німецькою Службою технічного контролю та нагляду) завод, який успішно працює за даною технологією 10 років у тестовому режимі. На сьогодні уряд Нідерландів розглядає питання про будівництво на території своєї країни.

2.4 Рециклінг відходів

Рециклінг - єдиний цивілізований шлях поводження з твердими побутовими відходами.

Згідно загальних положень Закону України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» низка тривалість життя українців (у середньому близько 66 років) значною мірою зумовлена забрудненням навколишнього природного середовища. Однією з гострих природоохоронних проблем в Україні є поводження з твердими побутовими відходами. Сьогодні показники утворення відходів у середньому становлять 220-250 кілограмів на рік на одну особу, а у великих містах сягають, навіть, 330-380 кілограмів на рік. В цілому, загальна маса цих відходів сягає 13 млн. тон на рік і ця цифра росте по експоненті. Більше того, серед твердих побутових відходів збільшується частка відходів, яка не піддається швидкому розкладу та потребує значних площ для зберігання. Разом з тим, постійно збільшується кількість перевантажених сміттєзвалищ, а деякі із цих сміттєзвалищ, на жаль, не відповідають нормам екологічної безпеки. На сьогодні кількість полігонів та сміттєзвалищ в Україні становить близько 4, 5 тисяч, проте, існує інша проблеми - несанкціоновані сміттєзвалища, кількість яких перебільшує 35 тисяч. Серед європейських країн Україна посідає перше місце за рівнем шкідливого впливу полігонів на довкілля.

Разом з цим, Україна - не єдина європейська держава, перед якою постають проблеми у сфері поводження з твердими побутовими відходами. Більшість розвинених європейських держав намагається захистити навколишнє середовище та досить ефективно впроваджує сучасні технології переробки та утилізації ТПВ задля забезпечення екологічного благополуччя, охорони довкілля та ресурсозбереження, а деякі з них, навіть, планують найближчим часом повністю припинити захоронення твердих побутових відходів на полігонах. Таким чином, європейська та світова практика у сфері поводження з твердими побутовими відходами ставить на мету запобігання і зменшення виробництва відходів та їх шкідливого впливу, що, в свою чергу, досягається шляхом вторинного використання відходів за допомогою переробки, повторного використання відходів, розробки належних технологій кінцевої утилізації небезпечних речовин, використання відходів як джерела енергії. У цій практиці європейські держави керуються цілою низкою директив та регламентів ЄС. Базовим законом ЄС у сфері управління відходами є «Рамкова директива ЄС про відходи», яка поширюється на всі потоки відходів та встановлює, так звану, ієрархію відходів, правила планування управління відходами, їх кваліфіковане збирання і перероблення, а також вимагає дотримання обов'язкових дозвільних процедур для переробників.

Світовий досвід пропонує три основі шляхи у сфері поводження з твердими побутовими відходами, а саме:

полігонне поховання (з метою запобігання шкідливого впливу на довкілля) ;

знищення твердих побутових відходів шляхом їх спалювання;

очищення твердих побутових відходів від шкідливих компонентів та їх утилізація з метою добування ресурсоцінних компонентів.

Слід зазначити негативні наслідки використання полігонного поховання та спалювання відходів. Складування твердих побутових відходів на сміттєзвалищах є недосконалим та екологічно небезпечним способом поводження з ними, адже токсичний фільтрат (стічні води звалищ) забруднює ґрунти, поверхневі та ґрунтові води місць, які розташовані поряд із звалищами, а самоспалення та гниття відходів призводить до забруднення повітря. Спалювання відходів вкрай небезпечне для навколишнього середовища та має вкрай негативний вплив на здоров'я людей, бо спалювання сміття призводить до утворення токсичних речовин та сполук, які осідають в атмосфері. Крім того, цей спосіб є найбільш відсталішим та витратним способом поводження з відходами. Саме тому сьогодні багато країн спрямовують своє законодавство на часткову заборону спалювання відходів, а деякі з них повністю забороняють їх спалювання. Отже, єдиним цивілізованим та безпечним шляхом поводження з твердими побутовими відходами є рециклінг (треба додати, що майже всі компоненти твердих побутових відходів можуть бути повторно використані) і мінімізація утворення сміття, що пов'язане поширенням екологічної свідомості населення України.

Розділ ІІІ. Шляхи вирішення проблеми з відходами та їх вторинна переробка

3.1 Проблеми звалищ в Україні

Разом з тім, Постійно збільшується кількість перевантажених сміттєзвалищ, а деякі Із цих сміттєзвалищ, на жаль, чи не відповідають нормам екологічної безпеки. На сьогодні кількість полігонів та сміттєзвалищ в Україні ставити близько 4, 5 тисяч, проте, існує Інша проблема - несанкціоновані сміттєзвалища, кількість яких перебільшує 35 тисяч. Серед європейських країн Україна посідає перше місце за рівнем шкідливого впливу полігонів на довкілля.

У кожному людському домі утворюється величезна кількість непотрібних матеріалів та виробів, починаючи від старих газет і журналів, порожніх консервних банок, пляшок, харчових відходів, обгорток і упаковок, закінчуючи битим посудом, зношеним одягом і зламаною побутової або офісної технікою. Кожен день ми змушені стикатися з відходами: вдома, на вулиці, біля торгових точок. Всюди нас оточують папірці, обгортки з пластика, скло, целофан і т. д..

Із зростанням кількості міст і промислових підприємств постійно збільшується кількість відходів. Промислові та побутові відходи створюють безліч проблем, таких як транспортування, зберігання, утилізація та ліквідація.

Сміття утворюється і накопичується не тільки в житлових приміщеннях, але і в офісах, адміністративних будівлях, кінотеатрах і театрах, магазинах, кафе і ресторанах, дитячих садах, школах, інститутах, поліклініках та лікарнях, готелях, на вокзалах, ринках або й просто на вулицях.

Якщо не за рівнем життя, то принаймні за кількістю побутових відходів Україна не відстає від середньоєвропейського показника. Поступово наша країна перетворюється на звалище Європи. Щорічно накопичується близько 10 млн. тонн сміття, близько 160 тисяч гектарів землі в Україні зайнято під звалища (це близько 700 звалищ, що існують у кожному місті чи селі). Замість того, щоб приносити прибуток і без того небагатій країні, мільйони тонн відходів отруюють землю, воду, повітря. За прогнозами як закордонних, так і вітчизняних фахівців, екологічна ситуація в Україні, без перебільшення, наближається до критичної, адже переробкою відходів у нас займаються на дуже низькому рівні.

Звалища займають 7% території України.

Площа звалищ і полігонів в Україні займає більшу територію, ніж площа об'єктів природного заповідного фонду України. Площа території заваленої в Україні сміттям становить 7% від усієї території нашої держави, а площа об'єктів природного заповідного фонду - близько 4, 5%.

Санкціоновані і несанкціоновані полігони, звалища продовжують розростатися з року в рік, а природних заповідників - майже немає.

Список найбрудніших звалищ України:

Київ

1. Смітник на Жуковому острові. Розміри - 12 000 кв м.

2. Звалище в урочищі Горбачиха і у водозахисної дамби

3. Полігон твердих побутових відходів (ТПВ) № 5. Знаходиться в селі Підгірці Обухівського району

4. Смітник на Сирці. Майже 18 га в центрі Києва, поряд з метро.

Харків

5. Дергачівський полігон ТПВ

6. Смітник біля Української Академії Держуправління

7. Звалище у кар'єрі біля с. Кулиничі. Числиться, як склад місцевого заводу

8. Звалище біля Журавлівського гідропарку

9. Смітник біля Донецького городища. Знаходиться біля Донецького городища, археологічної пам'ятки національного значення VIII століття.

Дніпропетровськ

10. Полігон ТПВ в с. Кулебовка

11. Смітник в центрі міста

12. Звалище ТПВ в районі Павлограда

Донецьк

13. Ларинський полігон ТПВ (сел. Ларине)

14. Звалище у лісопарковій зоні Донецька (Ворошиловський р- н)

15. Радіоактивна звалище біля м. Костянтинівки

Одеса

16. Міське звалище Одеси

17. Смітник на пляжі « Отрада»

Крим

18. Міське звалище Ялти

19. Полігон ТПВ в Сакському районі. Найбільша звалище Криму, розташована всього в декількох десятках кілометрів від Міжнародного аеропорту Сімферополя.

Миколаїв

20. Миколаївський полігон ТПВ (с. Велика Корениха)

Тернопіль

21. Міське звалище (с. Малашівка Зборівського р -ну). Формально закрита ще в 1997 р.

Львів

22. Міське звалище (сел. Грибовичі)

Кам'янець -Подільський

23. Каменецький Каньйон.

Звалище розташована внизу каньйону - на берегах невеликої річечки, що протікає по центру міста.

Разом з тим, постійно збільшується кількість перевантажених сміттєзвалищ, а деякі із цих сміттєзвалищ, на жаль, не відповідають нормам екологічної безпеки. На сьогодні кількість полігонів та сміттєзвалищ в Україні становить близько 4, 5 тисяч, проте, існує інша проблеми - несанкціоновані сміттєзвалища, кількість яких перебільшує 35 тисяч. Серед європейських країн Україна посідає перше місце за рівнем шкідливого впливу полігонів на довкілля.

3.2 Проблеми відходів в Україні

Україна входить в число країн з найбільш високими абсолютними обсягами утворення та накопичення відходів. Щорічно їх утворюється 700-720 млн т Загальна маса накопичених на території України відходів у поверхневих сховищах перевищує 25 млрд т, що в розрахунку на 1 кв. км площі становить близько 40 тис. тонн.

Відходи нагромаджуються у вигляді шламосховищ, териконів, відвалів, різних звалищ. Площа земель, зайнята ними, становить близько 160 тис. га. Внаслідок гіпертрофованого розвитку гірничодобувної промисловості в Україні домінують відходи, що утворюються під час розробки родовищ (до 75% загального обсягу) та збагачення корисних копалин (відповідно 13 і 14%). Значну частину становлять відходи хіміко-металургійної переробки сировини.

З урахуванням сучасного технологічного рівня переробки відходів в Україні серед загальної кількості відходів, які утворюються щороку, реальну цінність становлять 410-430 млн т. До категорії високотоксичних належать лише 1-2 відсотки всіх промислових відходів, але їх вплив на довкілля дедалі зростає. Проблеми відходів відображені на рис. 1.



Рис. 1. Схема розміщення відходів в Україні

В результаті життєдіяльності одного мешканця України за рік утворюється одна тона відходів. Утилізується лише третина загальної кількості відходів, що свідчить про значні ресурсні резерви. Існуючий рівень утилізації відходів вторинних ресурсів не впливає на поліпшення стану довкілля. Це пов'язано з тим, що до переробки залучаються в основному великотонажні гірничопромислові та деякі інші відходи - малотоксичні чи нейтральні (інертні). Тому екологічний ефект переробки відходів є незначним.

Однак до цього часу не збудовано жодного спеціалізованого заводу з переробки токсичних промислових відходів, немає належним чином організованої системи збирання, зберігання та видалення токсичних відходів, відсутні техніка та обладнання для переробки відходів будівництва і комунального господарства. Неефективні норми адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення правил збирання, зберігання, транспортування та використання промислових й інших відходів.

Анализ путей решения проблемы твердых отходов в Украин.

Проблема твердых бытовых отходов (ТБО) в Украине все более обостряется. Свалки ТБО занимают огромные площади, только в Донецкой области это более 500 кв. км. Отходы разлагаются, выделяя свалочный газ, токсичные фильтраты и другие опасные ядовитые вещества.

Значительным компонентом отходов являются полимеры: упаковочные материалы, корпуса различного оборудования, бытовой техники, трубы, мебель и многое другое. Их доля превысила 12%, а ежегодный прирост составляет 10-12% [12, 13].

Украинским государственным химико-технологическим университетом совместно с ОАО «Авдеевский коксохимический завод» разработана методика высокотемпературного (900 - 1000°С) пиролиза отходов полимеров и шин с последующим разделением и очисткой продуктов пиролиза [14]. Методика подготовки отходов к дозированию в шихту позволяет применять основное оборудование завода без внесения изменений в производственный цикл. Таким образом, продукты пиролиза отходов и угольной шихты химически совместимы и перерабатываются совместно в цехе улавливания. Конечные продукты переработки соответствуют ГОСТам и ТУ, являются ликвидным товаром и реализуются потребителям.

Конечными продуктами пиролиза отходов полимеров являются: кокс, каменноугольная смола, мокрый бензол, газообразные углеводороды, 40 водород. Экономические показатели работы завода при утилизации 5 - 10% отходов в составе шихты улучшаются за счет реализации дополнительной продукции. Завод может переработать в сутки до 700 тонн отходов, или 260 тыс. т в год. Украинская коксохимия может переработать до 3 млн тонн отходов в год, что сравнимо с годовым их накоплением. Одновременно будет сэкономлено 3 млн т коксующихся углей на сумму больше 500 млн грн. [14].

Поскольку со стороны государства не реализуются неоднократно предлагаемые программы, необходимо искать методы, позволяющие бороться с отходами без привлечения дополнительных средств. Это возможно, если в качестве способа утилизации отходов использовать уже существующие технологии. Например, загружать сортированные полимерные отходы в камеру коксования, где они будут разлагаться и в виде газообразных веществ улавливаться и использоваться в качестве топлива котельных и др

Альтернативным и относительно недорогим методом является метод формования нагреваемых полимерных отходов на существующих в строительной промышленности прессах. Полученные изделия могут быть использованы в качестве строительных материалов, тем самым будут использованы такие их качества: как стойкость к атмосферным воздействиям, высокая прочность, небольшая масса и т. п.

3.3 Перспективи міжнародної торгівлі відходами

У §26 Декларації ООН про навколишне середовище записано, що держави відповідають за те, щоб діяльність на іх територіях не завдавала шкоди довкіллю в інших державах. Але, на жаль цього принципу часто не дотримуються, і не лише у разі транскордонного перенесення шкідливих речовин повітряними потоками або річками з одного району в інший. Останнім часом розпочалася торгівля токсичними відходами, яка набула міжнародних масштабів.

Щоб обійти законодавчі акти, які забороняють безконтрольне захоронения токсичних віходів, а також не витрачати великих коштiв на їх переробку, виробники відходів розвинених країн переправляють їх у країни, де недосконале екологічне законодавство або е впливові злочинні елементи, які йдуть на все заради наживи, навіть на погіршення стану навколишнього середовища свого краю.

Експорт токсичних відходів затримуе розвиток екологічно чистих технологий і виробництв. Жадоба наживи призвела до того, що в 1990 р. близько 25 хімічних підприемств Західної Європи та США звалили понад 11000 т ртутно-свинцевих відходів у Іспанії- районі Амадена, переправили 8 000 контейнерів із токсичними речовинами в Нігерію. 0рганізації Грінпіс відомо понад тисячу спроб експорту смертоносних відходів по всьому світу. Сформувалася міжнародна мафія, що наживае великі капітали на цьому бізнесі. Часто платня за дозвіл на захоронения відходів у кілька разів перевищуе національний прибуток невеликих країн Африки, Південної чи Центральной Америки, й їхні керівники погоджуються на екологічні злочини. Але в 1992 р. вже 80 держав заборонили ввезення до себе токсичних відходів. Україна не увійшла до їх числа. Тому лише за останні два роки було здійснено близько 40 спроб захороняти на її території речовини (230т промислових відходівта понад 100 т хімікатів, 390 т пластикових упаковок тощо).

У 1994 р. в Україну почали у великих обсягах надходити імпортні пестециди які заборонені на Заході, використовуються в нас через відсутність відповідних законів, низькі вимоги до якості пестецидів та екологічну неосвіченість бізнесменів.

3розуміло, що надзвичайно важливим є вдосконалення нашого екологічного законодавства, посилення контролю за імпортом токсичних речовин і відходів шляхом залучення до цього широких громадських мас. Але найкращий спосіб позбутися відходів - не виробляти їх.

Часто відходів, особливо небезпечних, окремі підприємства і навіть держави намагаються позбутися. Держави з розвинутими технологіями переробки, утилізації небезпечних відходів можуть мати великий економічний зиск від їх купівлі, бо після переробки отримують цінні матеріали. Технологічно відсталі країни часто приймають небезпечні відходи на свою територію, але не для переробки, а з метою отримання коштів.

Законне транспортування небезпечних відходів з однієї країни в іншу - це лише верхівка айсберга, що можна порівняти з незаконною торгівлею зброєю або наркотиками.

Іноді відходи експортуються під виглядом матеріалів, які підлягають рециркуляції з наступним складуванням. Небезпечні відходи змішують з горючими матеріалами і легально транспортуються в іншу країну. Фірми з утилізації відходів призначають великі ціни за них, а перепродують за менші, отримуючи з цього великі прибутки.

Небезпека в тому, що де б і яким шляхом - законним чи незаконним не опинилися відходи, вони можуть складати велику небезпеку всьому живому, бо рано або пізніше включаться в кругообіги і будуть мігрувати по трофічних ланках. Наприклад поліхлоровані дифеніли (ПХД) - відходи виробництва деяких полімерів, мастил. Вони нерозчинні у воді, але розчинні в жирах, органічних розчинниках і можуть мігрувати за схемою: вода (концентрація 2><10-12) - фітопланктон (концентрація 2, 5 >10-9) - зоопланктон (концентрація 1, 25> 10-7) - риби (концентрація 4> 10-6) - людина (концентрація 10-3). Поліхлоровані дифеніли - ксенобіотики, надканцерогени, активні мутагени і можуть викликати онкологічні захворювання у людей, тварин. Коефіцієнт їх накопичення в організмі людини складає майже 109.

Щоб запобігти потраплянню небезпечних відходів на територію України, діє постанова №117 Кабінету Міністрів України, яка забороняє їх ввезення (див. Дод. 2, табл. 13).

Ще в 1989 р. 116 держав світу прийняли Міжнародну конвенцію про контроль за експортом небезпечних відходів. Вона забороняє їх експорт з будь-якої країни без письмової згоди уряду держави, до якої вони направляються. У Сполучених Штатах Америки діє закон, який забороняє експорт небезпечних відходів за межі країни, крім випадків, коли існує міждержавна домовленість.

Плюси і мінуси торгівлі токсичними відходами:

Щороку зростає число все більш ефективних і потенційно небезпечних хімікатів, які випускає світова індустрія. При цьому деякі країни поступово перетворюються на величезні звалища отруйних відходів.

Проте варто зауважити, що торгівля токсичними відходами все ж має ряд переваг. Завдяки їй отруйне сміття не накопичується, а знешкоджується професійними утилизаторами, до яких він потрапляє від виробників і користувачів. У підсумку люди і навколишнє середовище набагато менше страждають від забруднень.

Зворотний бік медалі в тому, що відходи потрібно перевозити до місця утилізації, причому іноді це може бути дуже і дуже далеко. Багато людей виступають проти таких транспортувань по сусідству з власними будинками, небезпідставно побоюючись різного роду аварій. Зі зрозумілих причин маршрути перевезень токсичних відходів практично не надають розголосу. Небезпечні вантажі подібного роду звичайно перевозять вночі, коли на залізних і шосейних магістралях порожньо, і шанси уберегтися від аварії зростають.

Проте, раз у раз спалахують гучні скандали. Свого часу місто Цюріх відправляв золу зі своїх сміттєспалювальних заводів (з отруйними компонентами) в колишню НДР, де вона після ховали на старих шахтах. Склади з небезпечними відходами, що проходили по території, викликали невдоволення у місцевих жителів. Проблему вирішили англійські утилізатори, які запропонували перевозити золу залізницею до Франції, а звідти морем до Дувр, а далі знову по залізниці вглиб Альбіону.

Проблема торгівлі токсичними відходами заявила про себе на повний голос ще давно, і невідомо, якої шкоди ця галузь завдасть світу в майбутньому.

Розділ IV. Практичне завдання. Екологічне становище Житомірської області

4.1 Фізико-географічна характеристика Житомірської області

Житомирська область (обласний центр - м. Житомир) розташована в північно-західній частині України. Займає площу 29, 83 тис. кв. км, що становить 4, 9% території України і за цим показником посідає п'яте місце в країні. Протяжність області із заходу на схід сягає 170 км, а з півночі на південь 230 км. Область межує: на півночі - з Гомельської областю Республіки Білорусь, на заході - з Хмельницькою і Рівненською, на сході - з Київською і на півдні - з Вінницькою областями України.

Область розташована в межах двох грунтово-кліматичних зон - зони Полісся (північна частина області) і Лісостепу (південна частина).

Для області характерний високий рівень залягання кристалічних порід, які у багатьох місцях виходять на денну поверхню. Область багата на різноманітні корисні копалини, за що її справедливо називають „Урал в мініатюрі”. В її надрах залягають поклади розсипного ільменіту, комплексних апатит-ільменітових руд, самоцвітів, кварцитів, облицювального каменю, каолінів, мінеральної сировини для виробництва різних будівельних матеріалів, бурого вугілля, торфу та інших копалин. Запаси титану на Житомирщині складають понад 85% усіх розвіданих запасів титанових руд України.

Область володіє добре розвиненою сировинною базою облицювального каменю. У межах її території на сьогоднішній день розвідано 100 родовищ цілої низки кристалічних порід (граніти, лабрадорити, габро, перекристалізовані вапняки) з широкою гамою кольорових і декоративних властивостей. Видобуток облицювального каменю складає майже 72% від загального видобутку в Україні.

Вигідне фізико-географічне та економіко-географічне положення сприяє компактному заселенню, господарському освоєнню території, створює передумови для життєвої діяльності людей. Особливості економічно-географічного положення і природних факторів (грунтово-кліматичні умови, мінерально-сировинні, лісові і водні ресурси) у поєднанні створюють сприятливі умови для розвитку багатогалузевого сільського господарства та промисловості.

4.2 Виробничий комплекс. Промисловість

За підсумками 2012 року обсяги промислового виробництва у порівнянні з попереднім роком зменшилися на 8, 7%.

У добувній промисловості обсяги виробництва зменшились порівняно з 2011 роком на 19, 2%. З основних видів продукції галузі у 2, 1 раза зріс видобуток граніту, на 0, 5% - гальки, гравію, щебеню та каменю дробленого.

Обсяги продукції у переробній промисловості зменшились у порівнянні з 2011 роком на 10, 6%. Зростання виробництва спостерігалося в усіх основних видах діяльності, крім оброблення деревини і виробництва виробів з неї та хімічної та нафтохімічної промисловості.

У харчовій галузі випуск продукції збільшився у 2012 році на 0, 9%, зокрема у виробництві молочних продуктів - на 8, 5%, рибних продуктів - на 9, 2%.

У целюлозно-паперовому виробництві та видавничій діяльності за 2012 рік обсяги продукції зменшилися відносно 2011 року на 5, 3%, що зумовило зростанням на 0, 6% виробництва паперової маси, паперу, картону та виробів з них і зменшенням на 57, 9% обсягів у поліграфічній діяльності. На 9, 5% більше виготовлено паперу та картону спеціальних некрейдованих, в той же час наполовину скоротився випуск паперу та картону для графічних робіт, на 7, 3% - товарів шкільних та канцелярських з паперу та картону.

В обробленні деревини і виробництві виробів з деревини, крім меблів, у 2012 році продукції виготовлено на 32, 1% більше, ніж у 2011 року, що зумовлено передусім збільшенням виробництва фанери, плит та панелей, шпону. Випуск дерев'яних вікон, дверей, їх рам та порогів збільшився на 8, 7%, в той же час на 1, 2% менше виготовлено деревини, уздовж розпиляної чи розколотої. У виробництві меблів обсяги продукції перевищили рівень попереднього року, майже у 2 рази зріс випуск меблів для сидіння, на 6, 6% - меблів для житлових приміщень, але на 14, 8% скоротився випуск меблів кухонних.

У хімічній і нафтохімічній промисловості у 2012 року вироблено продукції на 25, 4% більше, ніж у 2011 році, за рахунок нарощення на 15, 2% випуску гумових та пластмасових виробів і на 10, 7% - хімічної продукції.

Таблиця 1

Кількість підприємства, забруднювачі навколишнього природного середовища

Види економічної діяльності	Кількість підприємств, од
	загальна	екологічно-небезпечних
1	2	3
Усі види економічної діяльності у тому числі:	915	364
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство (включаючи худобу)	211	10
Промисловість	323	132
Будівництво	39	14
Оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги ремонту	153	151
Діяльність готелів та ресторанів	2	-
Діяльність транспорту та зв'язку	28	8
Фінансова діяльність	7
Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам	9	-
Державне управління	34	34
Колективні, громадські та особисті послуги	23	15

4.3 Перелік екологічно небезпечних об'єктів

Таблиця 2

№ з/п	Назва об'єкту	Вид економічної діяльності	Примітка
1	2	3	5
Відходи
ТОВ «Міськкомунсервіс»	Оброблення відходів	Розміщено 87 тис. т відходів комунальних
Комунальне виробничо-господарське підприємство (м. Коростень)	Оброблення відходів	Розміщено 233, 0тис. т. відходів комунальних
ТОВ “Полісся-Екосфера” (м. Бердичів)	Оброблення відходів	Розміщено522, 0 тис. твідходів комунальних
КАТП - 0628 (м. Житомир)	Оброблення відходів	Розміщено 2980, 2тис. т. відходів комунальних
Фабрика банкнотного паперу (Малинський р-н)	Виробництво паперу та картону	Утворилося протягом 2012 р. 2, 162 тис. т. відходів
ВАТ “Малинська паперова фабрика” (Малинський р-н)	Виробництво паперу та картону	Утворилося протягом 2012 р. 1, 816 тис. т. відходів
ВАТ “ Житомирський комбінат силікатних виробів” (м. Житомир)	Виробництво цегли, черепиці з глини	Утворилося протягом 2012 р. 5, 052 тис. т. відходів

4.4 Водні ресурси

Таблиця 3

Обсяги оборотної, повторної і послідовно використаної води

Види економічної діяльності	2010рік	2011рік	2012рік
	усього, млн. мі	% економії свіжої води за рахунок оборотної	усього, млн. мі	% економії свіжої води за рахунок оборотної	усього, млн. мі	% економії свіжої води за рахунок оборотної
Усього по регіону	223, 2	74, 29	216, 1	73, 64	209, 4	73, 69
у тому числі:
промисловість	137, 8	90, 99	138, 4	90, 65	126, 7	91, 1
сільське господарство	80, 63	-	73, 12	0, 001	78, 29	0, 001
житлово-комунальне господарство	4, 654	29, 98	4, 417	30, 08	4, 369	29, 72

4.5 Поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами

Поводження з відходами І-ІV класів небезпеки

Станом на 1 січня 2013року у сховищах організованого складування та на території підприємств області накопичено 7, 1млн. тонн відходів І-IYкласів небезпеки, які є суттєвим чинником негативного впливу на навколишнє природне середовище області.

Таблиця 4

Накопичення відходів (станом на 01. 01. 2013р)

№ з/п	Показник	Одиниця виміру	Кількість	Примітка
1	Суб'єкти підприємницької діяльності, виробнича діяльність яких пов'язана з утворенням небезпечних відходів	од.	571	-
2	Накопичено відходівв т. ч.	тонн	7165954, 6	-
3	відходи 1 класу небезпеки	тонн	133, 8	-
4	відходи 2 класу небезпеки	тонн	1898, 8	-
5	відходи 3 класу небезпеки	тонн	51277, 2	-
6	відходи 4 класу небезпеки	тонн	7112644, 8

Поводження з відходами І-ІІІ класів небезпеки

Таблиця 5

Суб'єктипідприємницькоїдіяльності, щоздійснюють діяльність у сфері поводження з небезпечними відходами на території регіону (за інформацією держуправління)

№ з/п	Назва	Місце знаходження	Номер та строк дії ліцензії	Спеціалізація (операції та види небезпечних відходів)
1	2	4	5	6
1.	ТОВ «Укрвторкольормет»	м. Житомир, вул. Промислова, 19	№ АВ 521397 необмежений	Збирання, зберігання -відпрацьовані батареї свинцевих акумуляторів, відпрацьований свинець, сполуки свинцю
2.	ДП „Еколект-Житомир „	м. Житомир, вул. Промислова, 8	№АВ 521355 необмежений	Збирання, перевезення, зберігання - відпрацьовані батареї свинцево-кислотних та лужних акумуляторів, сполуки свинцю	<...

Подобные документы

• Проблема знешкодження або часткової утилізації твердих побутових відходів

  Поводження з відходами, їх накопичення в Україні та класифікація. Особливості радіаційних відходів. Міжнародне співробітництво у сфері поводження з відходами, їх знешкодження, переробка та утилізація, проблеми поводження з ними в сільській місцевості.
  
  курсовая работа [2,2 M], добавлен 01.06.2010
  

• Тверді побутові відходи

  Проблеми накопичення та поводження з твердими побутовими відходами, методи управління ними в Україні та в місті Черкаси, аналіз складу відходів, методи їх утилізації та переробки. Державний міжнародний підхід до вирішення екологічної проблеми міста.
  
  курсовая работа [901,9 K], добавлен 27.02.2012
  

• Проблема накопичення відходів в Україні

  Характеристика сучасних методів поводження з відходами. Запобігання їх утворенню та контроль за знешкодженням і захороненням. Класифікація промислових відходів, основні класи небезпеки. Правові та законодавчі аспекти поводження з відходами в Україні.
  
  презентация [1,1 M], добавлен 01.06.2010
  

• Розробка раціонального маршруту перевезення твердих побутових відходів

  Аналіз системи управління твердими побутовими відходами в Україні. Екологічна логістика, як перспектива удосконалення системи поводження з відходами. Методи переробки та утилізації відходів. Характеристика перевізників твердих побутових відходів в Києві.
  
  дипломная работа [5,5 M], добавлен 15.07.2014
  

• Актуальні проблеми поводження з твердими побутовими відходами на території Львівської області

  Поводження з комунальними відходами на території Львівської області. Моніторинг біогазу полігонів твердих побутових відходів Львівської області, їх вплив на навколишнє середовище. Кіотський протокол: механізми та заходи щодо зменшення парникових газів.
  
  контрольная работа [64,7 K], добавлен 21.03.2011
  

• Екологічні проблеми сільського господарства в Україні

  Екологічні проблеми ферм і комплексів тваринництва, методи утилізації і знезараження відходів. Енергетична цінність гною та способи його переробки. Сучасні проблеми землеробства, і шляхи їх вирішення, шляхи безпечного застосування агрохімікатів.
  
  курсовая работа [88,6 K], добавлен 03.02.2014
  

• Проблеми накопичення та переробки відходів

  Поняття про відходи та їх вплив на довкілля. Проблема накопичення промислових та побутових відходів. Існуючі способи знешкодження, утилізації та поховання токсичних відходів. Шляхи зменшення небезпечності відходів. Альтернативне використання відходів.
  
  доклад [147,2 K], добавлен 25.12.2013
  

• Проблеми утилізації відходів

  Збір, транспортування та утилізація відходів. Эфективність використання брухту і відходів металів. Система переробки промислового сміття в будівельні матеріали і комбіновані добрива. Зміст відходів деревини, пластмас. Переробка твердих побутових відходів.
  
  контрольная работа [25,9 K], добавлен 29.03.2013
  

• Екологічне маркування

  Загальні вимоги та цілі створення екомаркування. Знаки екологічного маркування чистої продукції різних країн і відповідність їх стандартам якості. Знаки вторинної переробки. Позначки державної сертифікації країн. Український знак екологічного маркування.
  
  реферат [1,6 M], добавлен 23.02.2012
  

• Аналіз виробничих відходів підприємств Луганської області

  Географічне розташування і кліматичні особливості Луганської області; аналіз стану довкілля міста. Правове регулювання процесів знешкодження та утилізації відходів. Розробка системи управління твердими промисловими відходами на основі зарубіжного досвіду.
  
  курсовая работа [11,5 M], добавлен 12.05.2011
  

• Екологічна оцінка стану довкілля Коростишивського району та розробка заходів з його поліпшення

  Суть і основні характеристики водних ресурсів, їх забруднювачі та загальне екологічне становище. Характеристика методів очищення стічних вод. Забруднення і охорона водних ресурсів Житомирської області та Коростишівського району, покращення питної води.
  
  дипломная работа [379,2 K], добавлен 01.11.2010
  

• Забруднення навколишнього середовища України промисловими відходами

  Екологічна ситуація у Львівській області та центральних областях. Викиди забруднюючих речовин київських ТЕЦ. Забруднення Донбасу промисловими відходами. Техногенний вплив на оточуюче середовище. Навантаження на природне середовище Запорізької області.
  
  реферат [25,2 K], добавлен 02.05.2012
  

• Переробка промислових відходів

  Класифікація відходів в залежності від токсичності. Методи видалення непотрібних або шкідливих матеріалів, що утворюються в ході промислового виробництва: переробка, термообробка, утилізація. Джерела радіоактивних відходів. Види вторинної сировини.
  
  реферат [618,9 K], добавлен 30.07.2012
  

• Шляхи вирішення екологічних проблем урбанізації

  Історичний нарис урбаністичних процесів в світі як підвищення ролі міст в розвитку суспільства, їх сучасний стан в Україні, оцінка екологічних наслідків та проблеми. Знешкодження, переробка та утилізація відходів, умови забезпечення їх ефективності.
  
  курсовая работа [964,8 K], добавлен 04.12.2014
  

• Особливості складування та захоронення токсичних промислових відходів

  Аналіз наслідків забруднення природного середовища газоподібними, рідкими та твердими відходами. Джерела утворення промислових відходів, їх класифікація. Полігони по знешкодженню і похованню токсичних промислових відходів. Технологія складування відходів.
  
  контрольная работа [132,5 K], добавлен 23.12.2015
  

• Екологічне страхування

  В роботі йдеться про елемент економіко-правового механізму природокористування - екологічне страхування. Поняття та суб'єкти екологічного страхування. Умови страхування екологічної відповідальності. Ризик щодо забруднення навколишнього середовища.
  
  реферат [11,7 K], добавлен 18.01.2009
  

• Сучасні екобезпечні технології переробки ТПВ

  Проблема твердих побітових відходів на сучасному етапі, її екологічні фактори та основні методи переробки. Технологічні схеми роздільного збирання відходів. Економічна та технологічна складова при впровадженні роздільного збору на прикладі міста Суми.
  
  контрольная работа [455,7 K], добавлен 10.12.2013
  

• Екологічне право України

  Екологічна безпека поняття. Екологічна безпека поняття. Першочерговими заходами в досягненні екологічної безпеки. Стан та оцінка загроз в екологічній сфері. Міжнародна торгівля відходами. Cучасний екологічний стан України. Визначених пріоритетів.
  
  контрольная работа [46,5 K], добавлен 30.03.2007
  

• Екологічні проблеми Венеції

  Історія виникнення Венеції, її роль в якості адміністративного центра області й провінції, розвиток промисловості. Організація внутріміських і зовнішніх перевезень. Наукова і культурна функції, рекреаційне значення. Шляхи вирішення екологічних проблем.
  
  реферат [98,3 K], добавлен 19.05.2013
  

• Міжнародне екологічне судочинство

  Поняття та сутність судочинства. Міжнародне екологічне судочинство, його особливості та характеристика. Міжнародний суд ООН - один з основних органів ООН. Арбітражний суд та його повноваження. Міжнародний трибунал з морського права та його особливості.
  
  реферат [23,3 K], добавлен 24.01.2009
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам