Удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки (на прикладі морського природокористування)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

УДК 631. 6. 02

Удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки (на прикладі морського природокористування)

Спеціальність 08.08.01 - Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Лисенко Наталія Степанівна

Одеса 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України (м. Одеса).

Науковий керівник: доктор економічних наук, старший науковий співробтник, Ковальова Наталія Григорівна, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, головний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, Деречин Віктор Васильович, Одеський державний економічний університет, завідувач кафедри екології, розміщення продуктивних сил і технології

кандидат економічних наук Розмаріна Альбіна Леонідівна, Одеський державний екологічний університет, доцент кафедри менеджменту природоохоронної діяльності

Провідна установа: Інститут регіональних досліджень НАН України, відділ регіональної екологічної політики (м. Львів)

Захист відбудеться 14.02.2002 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.41.177.01 при Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29

Автореферат розісланий 10.01.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Тараканов М.Л.

Загальна характеристика роботи

морський природокористування інвестиція проект

Актуальність теми. Науково-технічний прогрес спричинив виникнення проблеми техногенних аварій. Одночасно збільшився їх руйнівний ефект. Особливо зросла кількість невеликих за масштабами аварій, що породило феномен “повзучої екологічної катастрофи”. Прискорена урбанізація та інтенсивний розвиток і розміщення виробничих сил в морській береговій зоні України, яка є також зоною активного прикордонного співробітництва і зв'язуючою ланкою в процесах міжнародного розподілу праці, призвели до необхідності постановки і рішення складної, багатокомпонентної проблеми забезпечення техногенної та екологічної безпеки в умовах морського природокористування.

В її вирішенні суттєву роль мають відігравати питання формування організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки в морському природокористуванні, який мусить стати невід'ємною частиною позитивних трансформаційних перетворень в процесі становлення цілісної економічної системи регіону, яка функціонує на ринковій основі.

Вирішення проблем техногенної та екологічної безпеки і створення механізму їх забезпечення в Українському Причорномор'ї мають також важливе міжнародне значення для сталого соціально-економічного розвитку усіх країн Чорноморського басейну.

За останній період розвитку вітчизняної науки виконана значна кількість досліджень, присвячених проблемам екологічної і техногенної безпеки, економіці катастроф. Значний успіх в цьому науковому напрямку належить таким вітчизняним науковим школам: Національній Академії Наук (Інститут економіки, Рада по вивченню продуктивних сил України, Інститут регіональних досліджень, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень, Інститут економіко-правових досліджень, Інститут економіки промисловості), системі вищої школи (Сумський державний університет, Донецький державний технічний університет, Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова, Одеська державна морська академія та інші).

Складність, багатокомпонентність і неповнота розробки проблеми удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної і екологічної безпеки, наявність дискусійних проблем і невирішених задач, актуальна необхідність їх системної наукової розробки і практичного використання обумовили вибір теми дисертаційної роботи, сформували ціль і структуру дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась згідно з тематичними планами науково-дослідних робіт Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України в 1996 - 2000 р.р. Її результати використані при виконанні: держбюджетної НДР ЕО-67 “Розробка теоретико-методичних і прикладних основ управління сталим розвитком виробничих сил і природокористування в береговій зоні Чорного і Азовського морів (в межах України)”, 1994-1997 рр., номер державної реєстрації 0298U00160; НДР ЕО-72-96 “Розробка проекту Державної Програми соціально-економічного розвитку Українського Причорномор'я”, номер державної реєстрації 0195U009755; НДР в рамках проекту Міністерства освіти і науки України № 01.02/03 806 1997-1998 рр. “Інтегроване управління ресурсно-екологічною безпекою в береговій зоні України”, номер державної реєстрації 0198U3982.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток методологічних основ і розробка методичних рекомендацій з удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки в морському природокористуванні як необхідного фактора підвищення ефективності морського природокористування.

Досягнення поставленої мети обумовило важливість рішення таких задач:

теоретико-методологічний аналіз і визначення ролі факторів техногенної та екологічної безпеки в економічній політиці України;

концептуально-методичний аналіз і виявлення основних факторів, які обумовлюють сучасний стан техногенезу в морському природокористуванні;

обгрунтування принципів побудови і удосконалення структури організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки;

методологічне обгрунтування, розробка методичних основ інвестиційного аналізу і вибір системи показників ефективності інвестицій природоохоронного проекту;

визначення класифікаційних ознак і розподіл інвестиційних природоохоронних проектів відповідно до очікуваних економіко-екологічних результатів;

обгрунтування концептуального підходу до формування івестиційної політики і стратегії регіону на основі розширення інвестиційної бази;

розробка організаційно-економічних основ реалізації інвестиційного проекту природоохоронного призначення на основі лізингу.

Об'єктом дослідження є організаційно-економічний механізм забезпечення техногенної та екологічної безпеки в морському природокористуванні в умовах ринкової економіки.

Предметом дослідження є наукові і практичні основи, економічні та організаційні інструменти механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки в морському природокористуванні.

Методи дослідження. Методологічну основу виконаного дослідження склали теоретичні положення економічної науки, праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених в області проблем взаємодії природи і суспільства, економічної ефективності природокористування, забезпечення техногенної та екологічної безпеки в сфері морського природокористування, методи економіко-статистичного аналізу стану техногенної та екологічної безпеки в морському природокористуванні, методи класифікації, аналізу і синтезу з метою вибору системи показників ефективності інвестицій природоохоронного проекту.

Джерелами інформації були законодавчі акти Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Мінстату України, Одеського обласного статистичного управління, Інспекції по охороні вод Чорного і Азовського морів, Українського центру екології моря, Міністерства екології та природних ресурсів України, наукові розробки Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, а також результати досліджень автора, що відображені в його наукових публікаціях і виступах на наукових конференціях.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається сукупністю теоретичних, методичних і практичних пропозицій щодо забезпечення техногенної та екологічної безпеки в морському природокористуванні:

з позицій системного підходу і сучасних умов соціально-економічного розвитку суспільства отримало подальше поглиблення і концептуально-теоретичне осмислення системи техногенної та екологічної безпеки як складової частини національної безпеки країни і як однієї з основ її економічного зростання та сталого розвитку;

розроблені організаційно-методичні основи економіко-екологічної оцінки тенденцій зміни техногенного навантаження на морські ресурси і екосистеми та отримані кількісні оцінки сучасного рівня техногенного впливу на природне середовище, використання яких дає можливість оптимізувати розвиток і розміщення виробничих сил в морській береговій зоні України;

на методологічній основі агрегірованого підходу обгрунтовано принципи використання державних і ринкових регуляторів при формуванні комплексного механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки розвитку морського бізнесу країни, який включає таку систему пріоритетних засобів і механізмів: організаційний, у тому числі добровільні зобов'язання ринкових структур стосовно екологічного регулювання морського природокористування; нормативно-правовий, інвестиційного забезпечення природоохоронних проектів; менеджменту, який містить ринкові принципи стимулювання ресурсозберігання, охорони і відтворення морських ресурсів і екосистем;

з позицій комплексного підходу обгрунтовано, удосконалено і апробовано методи інвестиційного аналізу і розрахунок системи показників ефективності інвестицій для проектів природоохоронного призначення з використанням методів дисконтування і компаундингу; на основі врахування взаємодії і кількісної оцінки системи показників ефективності інвестицій визначені рангові значення і пріоритети в інвестуванні 13-ти природоохоронних проектів, що реалізуються в морській береговій зоні України;

згідно з положеннями загальної теорії систем розроблено класифікацію інвестиційних природоохоронних проектів, в основу якої покладено їх градацію на три групи, відповідно до основних функціональних особливостей досягнення економіко-екологічного результату, апробація якої дозволила комплексно використати розроблений методичний інструментарій і одержати найбільш повну оцінку ефективності інвестицій природоохоронного призначення;

обгрунтовано концепцію розробки інвестиційної політики і стратегії формування механізму природоохоронного фінансування, заснованого на інтеграції власних, позичених і залучених інвестиційних ресурсів;

з урахуванням дефіциту фінансових ресурсів, що виділяються на природоохоронні цілі, і дефіцит засобів екотехніки розроблено організаційно-економічні основи розвитку ринку лізингових послуг для реалізації інвестиційних проектів забезпечення техногенної та екологічної безпеки.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в роботі наукові результати, зроблені на їх основі відповідні висновки і розроблені пропозиції збагачують і розвивають регіональні основи теорії взаємодії суспільства і природи в системі “суспільство-морське середовище”. Розроблені в дисертації основні напрямки удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки, методи визначення економічної ефективності інвестиційного проекту природоохоронного призначення і рекомендації щодо організації їх фінансування на основі лізингу використані в економіко-екологічному обгрунтуванні заходів щодо реалізації етапів Стратегічного плану дій з відродження і захисту Чорного моря (Укр НЦЕМ).

Результати наукових досліджень використовуються в Донецькому державному технічному університеті (ДонДТУ) та Одеському державному екологічному університеті при викладанні навчальних курсів “Екологічний менеджмент”, “Менеджмент природоохоронної діяльності”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено персональний авторський підхід і особисто одержані теоретичні і практичні результати у галузі обгрунтування і удосконалення механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки у морському природокористуванні.

Одержані в роботі результати є авторською розробкою проблеми формування основних напрямків концепції забезпечення техногенної та екологічної безпеки в морському природокористуванні. Автором обгрунтована необхідність удосконалення організаційно-економічного механізму морського природокористування в умовах ринку.

Зокрема, обгрунтовано, удосконалено і випробувано методи інвестиційного аналізу і розрахунок системи показників ефективності інвестицій для проектів природоохоронного призначення; на цій основі визначено рангові значення і пріоритети в інвестуванні природоохоронних проектів, що реалізуються в морській береговій зоні України; розроблено класифікацію інвестиційних природоохоронних проектів відповідно до основних особливостей досягнення економіко-екологічного результату, що дозволяє одержати найбільш повну, оцінку ефективності інвестицій, орієнтованих на забезпечення техногенної та екологічної безпеки; обгрунтовано концепцію розробки інвестиційної політики і стратегії формування механізму природоохоронного фінансування, заснованого на інтеграції власних, позичених і залучених інвестиційних ресурсів; з урахуванням дефіциту фінансових ресурсів і нестачі засобів екотехніки розроблені організаційно-економічні основи розвитку лізингових послуг для реалізації інвестиційних проектів забезпечення техногенної та екологічної безпеки.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні результати досліджень доповідались і одержали позитивну оцінку на: VII українсько-польському семінарі (Варшава-Одеса - Київ, 15-20 вересня 1997р.); на Міжнародному форумі з питань Стратегічного плану дій “Чорне море” (м. Одеса, 1997р.); на науково-практичній конференції “Міжнародне і міжрегіональне економічне співробітництво в Чорноморському басейні” (м. Феодосія, червень 1999р.); на міжгалузевій науково-практичній конференції “Перспективні напрямки розвитку екології, економіки, енергетики” (м. Одеса, ОЦНТЕІ, листопад 1998р., квітень 1999р.).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 14 наукових робіт загальним обсягом 16,0 друк. арк., в тому числі 1 монографія, з них автору належить 14,7 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 218 сторінок, у тому числі 177 сторінок основнного тексту, 21 таблиця на 24 стор., 4 рисунків на 4 стор., список використаних джерел з 240 найменувань на 20 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі розкрито актуальність теми, ступінь дослідженності проблеми, її зв'язок з науковими темами; сформульовано цілі і завдання дослідження; викладено методологію та методику дослідження; обгрунтовано наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення; відзначено ступінь апробації та впровадження в економічну практику основних результатів дослідження; виділено особистий внесок дисертанта у дослідження теми.

В першому розділі “Методологічні основи оцінки техногенної та екологічної ситуації в морському природокористуванні України” виявлено роль факторів техногенної та екологічної безпеки в економічній політиці України.

В роботі показано, що становлення державних механізмів управління та регулювання економіки України під час кардинальних ринкових перетворень проходить в екстремальних умовах і супроводжується також зростанням кількості аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій.

В зв'язку з цим однією із найбільш гострих та складних задач перехідного періоду є докорінна реконструкція господарської діяльності з урахуванням підвищення техногенної та екологічної безпеки (ТЕБ), як складової частини національної безпеки країни.

В роботі здійснено ретроспективний аналіз основних причин загострення стану техногенної та екологічної небезпеки.

З точки зору морського природокористування ці проблеми посилюються недостатнім концептуальним обгрунтуванням забезпечення ТЕБ в морегосподарській діяльності. В основу такої інтегрованої концепції регіонального типу має бути закладена морська політика забезпечення ТЕБ.

В зв'язку з методологічними принципами системного підходу в роботі поставлено конкретну задачу вивчення і вирішення проблем забезпечення техногенної та екологічної безпеки узбережної зони Українського Причорномор'я як складової частини України і берегової зони усіх країн Чорноморського басейну. Зазначена система відповідає усім методологічним принципам побудови систем з чіткою структурою “збільшення” і “дріблення” її складових елементів (морських ресурсів і акваторій, морських екосистем і т. ін.; морегосподарського комплексу, його об'єктів і т. ін.; організаційно-екологічного механізму забезпечення ТЕБ у морському природокористуванні). При цьому підкреслюється, що формування керуючих впливів, тобто шляхів розвитку і розміщення виробничих сил в морегосподарській діяльності, може плануватися суспільством з урахуванням його екорозвитку.

В такій постановці задача забезпечення техногенної та екологічної безпеки морського природокористування визначена як невід'ємна частина процесу сталого соціально-економічного розвитку суспільства.

Проведений в роботі статистичний аналіз показав, що небезпека техносфери для природного середовища і населення обумовлюється наявністю в промисловості, енергетиці, транспорті, комунальному господарстві та інших сферах великої кількості радіаційних, хімічних, біологічних, пожежонебезпечних та вибухонебезпечних виробництв і технологій. У світі прослідковується чітка тенденція зростання чисельності і важкості ініціатив, пов'язаних з господарською діяльністю людини, її вторгненням в Біосферу.

Оцінка надзвичайних ситуацій (НС) в Українському Причорномор'ї показала, що за масштабами їх дії найпоширенішими є місцеві та об'єктові надзвичайні ситуації (всього НС - 398; з них в Одеській обл. - 141; АР Крим - 127; Миколаївській обл. - 89; Херсонській обл. - 41). Тобто найбільш техногенно небезпечною ситуацією характеризується техносфера Одеської області та АР Крим. Цим показникам також відповідають показники ступеня забрудненості морського середовища в даних регіонах.

В Причорноморському регіоні України питання забезпечення ТЕБ тісно пов'язані з функціонуванням морегосподарського комплексу країни. Це пояснює необхідність економіко-екологічного обгрунтування постановки проблеми забезпечення ТЕБ у морському природокористуванні.

В другому розділі “Теоретико-методичні основи оцінки стану техногенної та екологічної безпеки в морському природокористуванні“ розроблено принципи системного підходу до економіко-екологічної оцінки техногенезу в морському природокористуванні.

В дисертації досліджуються теоретичні питання системної організації суспільства і природи, яка визначає системний характер їх взаємодії та обумовлену ним наявність природно-техногенних територіальних систем.

В роботі визначено, що найбільш чітко ці особливості виявляються в приморських територіях в зоні дії морегосподарського комплексу. Природно-техногенна система морської берегової зони відображує специфічні особливості морського природокористування і вирішення екологічних проблем взаємодії в системі “суспільство-морське середовище”, обумовлених основними причинами виникнення техногенезу (експлуатацією морських ресурсів і функціонуванням морегосподарського комплексу приморських міст, які здійснюють скиди відходів у морське середовище).

В роботі виділено два види техногенного впливу на морське середовище - прямий і опосередкований - і виявлено причини та джерела техногенезу. Визначено, що неконтрольований і слабокерований техногенез в морській береговій зоні може спричинити виникнення техногенно і екологічно небезпечних надзвичайних ситуацій і катастроф. Останнє може бути обумовлено, в період економічної трансформації в морському бізнесі, некерованим і стратегічно не обумовленим розвитком і розміщенням виробничих сил на вузькому фронті узбережжя.

Проведений в роботі економічний аналіз тенденцій розвитку техногенезу на морському транспорті, в тому числі морських перевезень небезпечних вантажів, дозволив виявити зростання (починаючи з 1997 р.) загального обсягу вантажів, які перевозяться морським шляхом. Відзначається тенденція зростання транзиту наливних вантажів за рахунок майже двократного збільшення перевезень нафти і нафтопродуктів, а також вугілля, хімічних і мінеральних добрив, інших видів сухих вантажів. При цьому обсяги вивозу вантажів в 3-5 разів перевищують обсяги ввозу через експорт вантажоємної сировини і матеріалів, а також продукції первинної переробки. Виявлено негативну тенденцію зниження контейнерних, тобто екологічно чистих вантажопотоків. Одночасно позначено зростання техногенного навантаження на територіях морських торгівельних портів і акваторіях через підвищення концентрації обладнання, споруд, техніки. Функціонування більш 30 об'єктів морського транспорту і приморських міст здійснює негативний вплив на морські ресурси та екосистеми в процесі господарської діяльності, а також в результаті виникнення аварійних і надзвичайних ситуацій.

Здійснений в роботі ретроспективний статистичний аналіз всесвітніх великих морських катастроф, у тому числі при перевезенні нафти і нафтопродуктів, виявив збереження тенденції до їх зростання, що відповідає загальній всесвітній тенденції зростання числа і вагомості техногенних катастроф.

З точки зору дотримування національних інтересів, було здійснено ретроспективний статистичний і економічний аналіз і оцінку аварійності морських суден в басейні Чорного моря, в територіальних водах України, а також наявність аварійних танкерів і скидів різноманітної категорії стічних вод в морські акваторії берегової зони України.

На базі одержаних даних в роботі обгрунтовується необхідність здійснення значних заходів організаційного характеру щодо забезпечення безпеки морського природокористування, зокрема обгрунтовується необхідність створення:

регіонального Центру прогнозування техногенної та екологічної безпеки з організацією наукової інформаційно-екологічної системи для аналізу, оцінки і прогнозування розвитку НС;

регіональної науково-технічної програми регулювання ТЕБ в морському природокористуванні;

добровільної, неприбуткової організації - Української асоціації з забезпечення техногенної та екологічної безпеки на морі - в доповнення до існуючої міжнародної і державної системи з забезпечення екологічно чистого і безпечного менеджменту в морському бізнесі України.

Таким чином в роботі пропонується державну стратегію України, орієнтовану на залучення російської, азербайджанської і казахстанської нафти в морські порти країни, доповнити відповідною стратегією забезпечення ТЕБ морського бізнесу країни, оскільки їх участь в освоєнні транзитних вантажопотоків небезпечних вантажів, визначених світовим і регіональним попитом, ставить перед ними завдання стосовно забезпечення ТЕБ міжнародних транзитних зв'язків. Вирішення цих завдань суттєво вплине на всю економіку України.

Для подолання практики некерованого техногенезу, що склалася, в роботі обгрунтовується необхідність введення чіткої територіальної класифікації, ранжирування виробничих об'єктів і господарсько освоєнної морської берегової зони і акваторій на підставі економіко-екологічної оцінки техногенного навантаження на морські ресурси та екосистеми. Для цього було визначено номенклатурний склад техногенних факторів, а інтенсивність їх взаємодії оцінювалась коефіцієнтом екологічної значності.

Для здійснення прогнозних інтегральних оцінок стану морської берегової зони, як природно-технічної системи (ПТС), пропонується опис її інтегральної характеристики, яка виражає деякі сукупні властивості як витвір регіональних природних і техногенних процесів.

Дотримування умов техногенної та екологічної безпеки в регіоні може бути виражене рівнянням техногенно-екологічного балансу, в якому мають бути враховані процеси енерго-масообміну в межах ПТС прибережної зони. Для цього введено поняття техногенно-екологічного вектора-функції (ТЕ).

Тоді умова техногенно-екологічної збалансованості може мати вигляд:

,

де N - показник енерго-масопереносу в морське середовище екологічно нормативно чистим об'єктом;

В - показник енерго-масопереносу в морське середовище об'єктом забруднювачем;

А - показник енерго-масопереносу в морське середовище об'єктом-джерелом надзвичайної ситуації;

С - показник енерго-масообміну, який характеризує потенціал самовідновлювання і саморегулювання в морському середовищі;

Д - показник енерго-масообміну, який характеризує ефективність техногенних циклів охорони і відновлювання морського середовища і екосистеми;

Е - показник енерго-масообміну, який характеризує техногенні цикли попередження і ліквідації наслідків аварійних ситуацій в морському природокористуванні.

Техногенна та екологічна безпека (Б_ТЕ), як ймовірність виконання попереднього рівняння, дорівнює:

На підставі вищенаведеної методики в роботі здійснено кількісну оцінку рівня техногенного впливу на природне середовище берегової зони по єдиному і комплексному показникам впливу, яка показала, що найбільш інтенсивною техногенною навантаженістю характеризується господарська діяльність морських торговельних портів Южний і Одеса. В цілому, прослідковується загальна тенденція зростання техногенної навантаженості усього комплексу берегових об'єктів на берегову зону Українського Причорномор'я ( 1993 - 42,0; 1994 - 37,0; 1997 - 57,0; 1998 - 64,0 од. навантаження на 1 км території).

Оцінка техногенної навантаженості на морські акваторії подана в таблиці 1.

Таблиця 1

Техногенне навантаження на Чорноморські акваторії об'єктами - забруднювачами за показниками біохімічної дії, 1999 р

Об'єкти-забруднювачі	Техногенне навантаження, тис. т/рік на 1 милю
	НВ	Ранг впливу	БСК	Ранг впливу
Морський транспорт, об'єкти промисловості	6,3	1	2,9	2
Стічні води приморських міст та інших населених пунктів	1,5	2	1,9	3
Техногенна комора стоку річок	0,6	3	5,5	1

В дисертаційному дослідженні здійснено також економічну оцінку збитків від аварійних ситуацій різних типів і наведено класифікацію морських акваторій за ступенем їх техногенної забрудненості. В сукупності процес техногенезу обумовив (за останні 30 років) деградацію морських екосистем і ресурсів (скорочення запасу філлофори у 18 разів, мідій --у 7,5 разів і т. ін.).

Для подолання наслідків надмірного техногенного навантаження і запобігання виникнення негативних тенденцій в економіці приморських регіонів необхідно забезпечити підвищення рівня їх техногенної та екологічної безпеки, переважно, на основі удосконалення інвестиційної політики в області природоохоронних рішень.

В третьому розділі “Економічні інструменти забезпечення техногенної та екологічної безпеки в морському природокористуванні” міститься комплекс досліджень, які інтегровано відображають роль економічних інструментів в організації забезпечення техногенної та екологічної безпеки соціально-економічного розвитку регіону.

З системних позицій в роботі обгрунтовуються провідні напрямки формування інвестиційної політики регіону, структура інвестицій і організаційні заходи для виконання державних, регіональних і місцевих програм соціально-економічного розвитку і програм забезпечення ТЕБ регіону, складовою частиною яких є інвестиційні проекти. В основу механізму формування необхідних для цих цілей інвестицій покладена гарантованість доходів від обновлених і створенних знову виробництв, тобто політика стимулювання поточних витрат на базі розширення ступеню завантаженості виробничих потужностей.

В роботі обгрунтовується необхідність формування внутрішніх джерел інвестиційних накопичень в регіоні. Для відтворюваних процесів цими джерелами мають стати амортизаційні кошти, внутрішньогосподарські підприємницькі накопичення з прибутку і рентних доходів, державні та місцеві грошові накопичення, кредитні ресурси банків. Частина цих коштів повинна направлятися на реалізацію державних і регіональних програм соціально-економічного розвитку, у тому числі й програм з забезпечення ТЕБ регіону.

Таким чином, в стратегії регіональної інвестиційної діяльності мусять переважати науково обгрунтовані підходи до визначення пріоритетних напрямків інвестування, їх відповідність регіональним цілям економічного відродження і безпеки.

В дисертаційному дослідженні, з позицій комплексного підходу, розроблені методологічні основи інвестиційного аналізу, який базується на методах дисконтування і компаундингу, і оцінка показників ефективності інвестицій природоохоронного проекту.

Зазначені методичні заходи рекомендується використовувати не як альтернативні, а в комплексі для оцінок різних видів інвестиційних проектів, орієнтуючись на прогнозні показники оцінки результативності в дисконтній методиці і на показники кінцевого фінансового результату, приведеного до майбутнього періоду при застосуванні методу нарощування. Їх комплексне використання особливо актуальне при розрахунках відсотків з кредитів і цінних паперів, в лізингових операціях, при визначенні термінів окупності природоохоронних проектів.

Для всебічної оцінки ефективності інвестицій природоохоронного призначення, на підставі накопиченого досвіду, шляхом типизації і узагальнення, автором запропоновано розподіл інвестиційних природоохоронних проектів (ІПП) на три узагальнені групи. Перша група (ІПП₁) включає проекти, заходи яких несуть виключно природоохоронні функції. Ефективність інвестицій в цих проектах може бути оцінена на підставі показників запобігнутого (розрахункового), ліквідованого (реального) і залишкового (розрахункового або реального) збитків і необхідних витрат.

Друга група (ІПП₂) включає проекти, які за своїм призначенням є природоохоронними, однак в процесі функціонування їх об'єкти можуть здійснювати додаткові природоохоронні послуги, а також отримувати супутну продукцію у вигляді вторинних ресурсів і матеріалів.

Ефективність інвестицій даних проектів має бути оціненою за величиною запобігнутого збитку і додаткового прибутку від реалізації вторинної продукції та надання додаткових природоохоронних послуг.

Третя група (ІПП₃) уявляє сукупність проектів, метою яких є виробництво продукції і отримання прибутку, одночасно вони несуть і природоохоронні функції з забезпечення екологічної безпеки та ресурсозбереження. Ефективність інвестицій визначається тут за показниками чистого поточного результату, рентабельності, періоду окупності проекту, а також за супроводжуючим показником запобігнутого збитку.

Відповідно до розробленої компоновки проектів пропонується застосування різноманітних методичних підходів або їх комбінація при оцінці ефективності інвестицій в групу проектів, яка розглядається.

Практичну апробацію запропонованих методичних підходів було здійснено автором для ряду ідентичних за своєю техніко-економічною базою інвестиційних проектів.

Таким чином, наведені в роботі аналітичні розрахунки показали, що при обгрунтуванні та розрахунках оцінок ефективності інвестицій в ІПП необхідно використовувати систему показників в комплексі, віддаючи пріоритет народногосподарській значущості об'єкту, забезпеченню їм функцій техногенної та екологічної безпеки у сукупності з реалізацією інтересів усіх категорій інвесторів (держава, юридичні та фізичні особи). Це буде сприяти залученню інвесторів і формуванню необхідних інвестиційних ресурсів регіону на зазначені цілі, тобто основних напрямків стратегії формування інвестиційних ресурсів.

В дисертаційному дослідженні автором визначено основні етапи регіональної стратегії формування інвестиційних ресурсів природоохоронного призначення (з поділенням усіх джерел фінансування на власні, позикові та залучені) і визначення методів фінансування ІПП (повне самофінансування; акціонування; кредитне фінансування; лізинг і селенг; змішуване фінансування; цільовий державний кредит; безвідплатні державні та комерційні кошти цільового призначення).

При нестачі власних коштів для реального інвестування пропонується використати інвестиційний лізинг, який оцінений в роботі як одна з найбільш перспективних форм залучення позикових ресурсів в якості різновиду довготермінового кредиту, а також інвестиційний селенг, який супроводжується передачею прав власником щодо використання і розпорядження його майном за визначену плату.

Оскільки державне фінансування ІПП в теперішній час у скрутному стані, в роботі обгрунтовується необхідність збільшення частки позикових коштів в загальному обсязі необхідних інвестиційних ресурсів.

Для обгрунтування переважливого використання одного з них, для цілей природоохоронного фінансування і управління вартістю позикового капіталу в роботі запропоновано порівняльну оцінку, яка базується на визначенні банківського кредиту і фінансового лізингу. Вартість останнього рекомендується визначати на підставі ставки лізингових платежів з урахуванням двох аспектів: поступового повернення суми основного боргу (річної норми амортизації актива) і вартості безпосереднього обслуговування лізингового боргу.

Таким чином, для Українського Причорномор'я в умовах обмежених бюджетних коштів розвиток ринку лізингових послуг з придбання природоохоронного і ресурсозберігаючого обладнання є на даному етапі реальним виходом для успішного рішення проблем фінансування інвестиційних проектів природоохоронного призначення.

Висновки

Дослідження сучасного стану розвитку і управління ринковою системою господарювання, які відбуваються в умовах постійного зростання числа техногенних аварій і збитків від них (на прикладі морського природокористування), посилення ролі факторів забезпечення техногенної та екологічної безпеки в економічній політиці України для формування умов сталого соціально-економічного розвитку, розробка і обгрунтування перспективних рішень в галузі удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки визначили мету, задачі і зміст даної дисертаційної роботи.

В дисертації розроблено теоретичне обгрунтування і нові рішення наукової задачі розвитку і поглиблення концептуальних основ та організаційно-методичної бази формування, функціонування і удосконалення організаційо-економічного механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки у сфері морського природокористування.

Інтегральний науковий результат цього наукового дослідження знайшов свою конструктивну реалізацію у комплексі концептуально-методологічних положень і організаційно-методичних рішень на основі принципів, підходів, економічних методів і механізмів забезпечення техногенної та екологічної безпеки сталого соціально-економічного розвитку Українського Причорномор'я.

Авторський варіант концептуально-теоретичних основ формування і удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки у морському природокористуванні полягає в такому:

техногенна та екологічна безпека, як складова частина національної безпеки країни, має стати однією із основ економічного зростання і сталого розвитку на базі формування комплексного механізму державного і ринкового регулювання господарської (у тому числі морегосподарської) і природоохоронної діяльності;

на теоретико-методологічному рівні, з позицій системного підходу, техногенна та екологічна безпека можуть бути інтегровані в систему забезпечення техногенної та екологічної безпеки сталого соціально-економічного розвитку Українського Причорномор'я;

методологічною основою досліджень забезпечення техногенної та екологічної безпеки, зниження ризику техногенних аварій і катастроф, а також “повзучої” екологічної катастрофи в морському природокористуванні є теорія взаємодії суспільства і природи на сучасному етапі з виявленням специфіки взаємодії суспільства і морського середовища, на основі яких в роботі визначені основні напрямки удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної і екологічної безпеки в морському природокористуванні, а також запропонована сукупність економічних методів, направлених на формування “інвестиційного” портфеля регіону для фінансування реальних інвестиційних проектів і програм природоохоронного призначення;

сучасні теоретико-методологічні основи інтегрування економічних державних і ринкових методів регулювання техногенезу в морському природокористуванні дозволяють, на основі визначення пріоритетних принципів, обгрунтувати комплексну систему засобів і механізмів забезпечення техногенної та екологічної безпеки в морському природокористуванні, яка включає організаційні, у тому числі добровільні зобов'язання щодо рятування морів зі сторони приватних підприємців морського бізнесу; нормативно-правові у забезпеченні морських перевезень небезпечних вантажів; механізми формування інвестиційних ресурсів природоохоронного призначення, а також механізму менеджменту, який включає ринкові принципи стимулювання ресурсозбереження, охорони і відтворення морських ресурсів і екосистем, забезпечення засобами екотехніки і надання екологічно чистих послуг з метою техногенно та екологічно безпечного і економічно-сталого розвитку морської берегової зони України.

Розглядаючи морські прибережні території і акваторії як невід'ємний компонент відродження і розвитку різних галузей морського бізнесу країни з урахуванням сучасних вимог забезпечення техногенної та екологічної безпеки в морському природокористуванні та побудови ринкової структури господарювання, обгрунтована необхідність розробки інвестиційної політики і стратегії формування механізму природоохоронного фінанасування, заснованого на інтеграції власних, запозичених і залучених інвестиційних ресурсів, кредитних відносинах, використанні механізму лізингу для придбання природоохоронного обладнання, інвестиційного селенгу; методи державної і ринкової інвестиційної підтримки забезпечення техногенної та екологічної безпеки регіону.

В роботі сформульовано, обгрунтовано і подано методичні та організіційні рішення, які конкретизують і деталізують теоретичні й концептуально-методологічні результати досліджень, створюють основу їх практичної реалізації. Їх основний зміст полягає у тому, що:

на основі інтеграції базисних принципів системного, комплексного і нормативного підходів до економіко-екологічного аналізу техногенезу у морському природокористуванні визначено організаційно-методичні основи економіко-екологічної оцінки тенденцій зміни техногенного навантаження на морські ресурси та екосистеми і отримано кількісні оцінки сучасного рівня техногенного впливу на природне середовище, використання яких дозволяє оптимізувати розвиток і розміщення виробничих сил в морській береговій зоні;

розроблено і випробувано методи інвестиційного аналізу та розрахунок системи показників ефективності інвестицій для проектів природоохоронного призначення, які застосовують, на основі комплексного підходу, методи дисконтування з інтерпретацією визначення показника чистого поточного результату проекту і використанням показника залишкових збитків і компаундингу; на основі урахування взаємозв'язку і кількісної оцінки системи показників ефективності інвестицій визначено рангові значення і пріоритети в інвестуванні 13-ти природоохоронних проектів щодо очищення стічних вод в морській береговій зоні України;

запропоновано класифікацію інвестиційних природоохоронних проектів, при цьому в основу покладено їх розподіл на три групи, за основними функціональними особливостями досягнення економіко-екологічного результату, апробація якої дозволила комплексно застосувати методичний інструментарій оцінки ефективності інвестицій і розробити пропозиції щодо розширення інвестиційної бази за рахунок середніх і дрібних інвесторів для групи природоохоронних об'єктів, в яких одночасно з одержанням природоохоронного результату здійснюється виробництво продукції й одержується прибуток (рециклінгові фірми з виробництва продукції тттта вторинних ресурсів із відходів, одержання звалищного газу і т. ін.);

розроблено і запропоновано механізм лізингу для придбання обладнання з переробки твердих відходів виробництва і споживання для великих приморських міст - Ялти, Феодосії, Херсона, Миколаєва та інших рекреаційних центрів регіону; апробація плану погашення боргу за договором лізингу природоохоронного обладнання здійснена для міста Одеси.

Визначення основних напрямків удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної і екологічної безпеки у морському природокористуванні, зниження ризику техногенних аварій, катастроф і “повзучої” екологічної катастрофи у сфері морського бізнесу, створення сприятливого інвестиційного клімату, розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів, удосконалення методики оцінки ефективності інвестицій природоохоронного призначення, формування “інвестиційного портфеля” регіону за рахунок переважно внутрішніх джерел і залучення перспективних зовнішніх джерел, теоретичні і організаційно-економічні основи яких розкрито в дисертаційній роботі є реальним внеском в розвиток і поглиблення економічної теорії природокористування у сфері морського природокористування в інтересах розвитку морського бізнесу країни і сталого техногенно та екологічно безпечного соціально-економічного розвитку Українського Причорномор'я.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Лысенко Н.С. Техногенно-экологическая безопасность (Организационно-экономический механизм обеспечения) Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 1999, 141 с.

Управление морским природопользованием / Буркинский Б.В., Громова Е.Н., Галушкина Т.Т., Лысенко Н.С. и др. Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2001. 278 с.

(Особистий внесок здобувача - методологічні основи формування концепції забезпечення техногенної та екологічної безпеки. с. 38-50; концепція класифікації морських просторів України по критерію антропогенного навантаження с. 154-158; лізинг в природоохоронному фінансуванні с. 221-226 - 1,0 др. арк.).

3. Ковалева Н.Н., Лысенко Н.С. Коммерциализация отходов // Экономические инновации. Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, ОГМИ. 1998. Вып. 2. С. 3 - 17 (Особистий внесок здобувача - розроблені концептуальні основи комерційного підходу до утилізації твердих відходів виробництва і споживання - 0,7 друк. арк.).

4. Лысенко Н.С. Экономико-экологическая оценка утилизации и обезвреживания твердых отходов // Экономические инновации. 1998. Вып. 2. С. 53 - 59.

5. Лысенко Н.С. Роль факторов техногенной и экологической безопасности в экономической политике // Экономические инновации. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. 1999. Вып. 6. С. 110-114.

6. Лысенко Н.С. Лизинг как дополнительная система перспективного финансирования для Украинского Причерноморья // Экономические инновации. Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. 1999. Вып 4. С. 42 - 44.

7. Лисенко Н.С., Сліка М. Економічні інструменти поводження з твердими відходами в регіоні // Економіка природокористування і охорони довкілля. Київ: РВПС України НАН України, 2000. С. 59-61. (Особистий внесок здобувача - запропонованио механізм лізингу в поводженні з твердими відходами - 0,1 друк. арк.).

8. Ковалева Н.Г., Лысенко Н.С. Роль лизинга в обеспечении экологической безопасности Украинского Причерноморья // Экономические инновации. Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. 2001. Вып. 9. С. 58-64. (Особистий внесок здобувача - з методологічних позицій обгрунтовано роль лізингу як компонента інвестиційної політики регіону для забезпечення ТЕБ - 0,5 друк. арк.).

9. Ковалева Н.Г., Хумарова Н.И., Лысенко Н.С. Инвестиционный менджмент природоохранной деятельности в Приморском регионе // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Спеціальний випуск 3 (12), том 2,- 2000. С. 269-274. (Особистий внесок здобувача - розроблено пропозиції щодо формування інвестиційного менеджменту природоохоронної діяльності в Приморському регіоні - 0,4 друк. арк.).

10. Ковалева Н.Г., Лысенко Н.С., Хумарова Н.И. Региональные аспекты экологически безопасного развития Украинского Причерноморья // Національні та регіональні особливості реформування соціально-економічних відносин і регулювання екологічних процесів в Україні та Польщі, Сборник научных докладов. Институт экономики НАН Украины / Под ред. В.М. Трегобчука, Київ, 1997, С. 165-176 (Особистий внесок здобувача - визначено джерела техногенної та екологічної безпеки в морському природокористуванні - 0,4 др. арк).

11. Лысенко Н.С. Экономико-экологическая оценка техногенных накоплений // Информация в экологии. Одесса: ОГМИ, ИПРЭЭИ НАН Украины, 1997. с. 130 - 140.

12. Ковалева Н.Г., Лысенко Н.С. К вопросу регулирования техногенно-экологической безопасности на море // Природоохранное регулирование в рыночных отношениях. Одесса: ОГМИ, ИПРЭЭИ НАН Украины, 1998. с. 124 - 137. (Особистий внесок здобувача - статистичний аналіз світових морських катастроф у басейні Чорного моря, у тому числі нафтових аварій і катастроф - 0,8 друк. арк.).

13. Лысенко Н.С. Рыночные методы управления отходами // Перспективные направления развития экологии, экономики, энергетики: Сборник научных трудов. Одесса: ОЦНТИ, 1999. С. 272-279.

14. Лысенко Н.С. Механизм лизинга в природоохранной деятельности на примере Украинского Причерноморья // Проблемы экологии. Донецк, ДонГТУ. 1999. № 2. С. 27 - 34.

Анотація

Лисенко Н.С. Удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки (на прикладі морського природокористування). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України - Одеса: 2001.

Дисертаційна робота присвячена питанням теоретичного обгрунтування та розробки методичної бази по удосконаленню організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки морського природокористування. Доцільність даної розробки продиктована необхідністю розвитку та поглиблення методологічних та концептуальних основ стійкого розвитку морського бізнесу країни на базі забезпечення техногенної та екологічної безпеки морського природокористування.

В роботі виконано теоретико-методологічний аналіз і визначено роль факторів техногенної та екологічної безпеки в економічній політиці України.

На основі методологічних принципів системного підходу в роботі поставлено задачу вивчення і вирішення проблем екологічної безпеки берегової зони Українського Причорномор'я, як складової частини України і берегової зони усіх країн Чорноморського басейну.

В роботі здійснено оцінку стану техногенної та екологічної безпеки в морському природокористуванні.

Розроблено методику і здійснено кількісну оцінку рівня техногенного впливу на природне середовище морської берегової зони.

В роботі обгрунтовується необхідність здійснення організаційних заходів щодо забезпечення безпеки морського природокористування.

Розроблено теоретичні основи формування організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки в морському природокористуванні. Із системних позицій обгрунтовано провідні напрямки формування інвестиційної політики регіону.

Обгрунтовано та визначено основні етапи регіональної системи по формуванню інвестиційних ресурсів природоохоронного призначення. Запропоновано порівняльну оцінку різних видів позикових засобів (банківського кредиту, інвестиційно лізингу і т. ін.).

Обгрунтовано, що для Українського Причорномор'я, в умовах обмежених бюджетних засобів, розвиток ринку лізингових послуг по придбанню обладнання є на даному етапі реальним виходом успішного вирішення проблем фінансування інвестиційних проектів природоохоронного призначення.

Ключові слова: техногенна та екологічна безпека, морське природокористування, техногенез, інвестиційний аналіз, інвестиційний лізинг, інвестиційний селенг, стійкий розвиток, організаційний та економічний механізм забезпечення техногенної та екологічної безпеки регіону, Українського Причорномор'я.

Аннотация

Лысенко Н.С. Совершенствование организационно-экономического механизма обеспечения техногенной и экологической безопасности (на примере морского природопользования). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.08.01 - Экономика природопользования и охраны окружающей среды. Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины - Одесса: 2001.

Диссертационная работа посвящена вопросам теоретического обоснования и разработке методической базы по совершенствованию организационно-экономического механизма обеспечения техногенной и экологической безопасности морского природопользования. Целесообразность данной разработки продиктована необходимостью развития и углубления методологических и концептуальных основ устойчивого развития морского бизнеса страны на базе обеспечения техногенной и экологической безопасности морского природопользования.

В работе выполнен теоретико-методологический анализ и определена роль факторов техногенной и экологической безопасности в экономической политике Украины. Показано, что становление государственных механизмов управления и регулирования экономики Украины при кардинальных рыночных преобразованиях проходит в экстремальных экологических условиях и сопровождается ростом количества аварий, катастроф и других чрезвычайных ситуаций.

На основе методологических принципов системного подхода в работе поставлена задача изучения и решения проблем обеспечения техногенной и экологической безопасности береговой зоны Украинского Причерноморья как составной части Украины и береговой зоны всех стран Черноморского бассейна.

В работе осуществлена оценка состояния техногенной и экологической безопасности в морском природопользовании на основе изучения мировой и отечественной статистики морских катастроф, аварий, “ползучих экологических катастроф” и других чрезвычайных ситуаций, а также разработаны принципы системного подхода к экономико-экологической оценке техногенеза в морском природопользовании. Обосновывается необходимость введения территориальной классификации и ранжирования береговых производственных объектов и хозяйственно освоенной морской береговой зоны и акваторий на основе экономико-экологической оценки техногенной нагрузки на морские ресурсы и экосистемы.

...