Сучасні методи очищення води

Размещено на http:www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Методи механічного очищення

2. Хімічна і фізико-хімічна обробка

3. Біологічні методи очищення

Висновок

Вступ

Вже давно створено стандарти і на питну воду, і на характеристики стічних вод, які б давали певну надію на те, що їх зливання у водотоки не завдасть надто великої шкоди населенню і довкіллю. Не звертаючись до довгого списку вимог до стічних вод, зауважимо, що без створення особливої, дорогої і складної системи очищення для кожного великого забруднювача чи для груп менших забезпечити бодай половину цих вимог неможливо. І ця система має працювати безперервно без збоїв і аварій не дні, а роки і десятиліття. У справі очищення води вже накопичено певний досвід. Він чи не найбільший у приготуванні питної води. Та фахівці вважають, що до ідеалу (якщо він досяжний) ще дуже далеко. Не дивно, що проблема створення принципово нових методів очищення води є першорядною як у розвинених країнах, так і в спільних проектах міжнародних організацій і об'єднань держав. Якщо поділити сучасні методи очищення найзабрудненіших (стічних промислових) вод на кілька груп, то насамперед виокремимо три найбільші:

· механічні і механохімічні (попередня стадія процесу);

· хімічні і фізичні (основна стадія вилучення найтоксичніших забруднюючих агентів);

· біохімічні (завершальна стадія доочищення води перед скиданням у водотоки чи повторним використанням у технологічному процесі підприємства).

Кожна з цих груп поділяється, своєю чергою, на менші. За кожним з термінів стоїть складний, інколи тривалий процес, що відбувається не в уяві, а у величезних (інколи на сотню тисяч кубічних метрів) спеціалізованих залізобетонних спорудах. Вони сполучені трубами, мають помпи, фільтри, мішалки, вловлювачі і багато чого ще. І все це не повинно іржавіти, дірявитися, ламатися. Йдеться про “завод при підприємстві”, нормальна робота якого рятує життя і в річках, і навколо них.

І ми б мали чисті річечки й озера, якби кожен “вітчизняний” забруднювач міг похвалитися нормальним сучасним очисним підрозділом. 

1. Методи механічного очищення

Методи механічного очищення, які використовують для відокремлення від води змулених домішок, грунтуються на використанні гравітаційних, відцентрових сил та сил тиску рідини. До цих методів належать:

відстоювання; очищення вода фільтрування

фільтрування;

флотація.

Ефект очищення механічними методами може досягати 99%. Додаткова інтенсифікація механічного очищення здійснюється попереднім обробленням води фізико-хімічними методами, наприклад коагулюванням.

Відстоювання

При відстоюванні відбувається гравітаційне осадження змулених речовин, які мають щільність більшу або меншу густини води. У першому випадку вони осідають на дно споруди, а в другому - спливають на поверхню рідини. На целюлозно-паперових підприємствах відстоювання використовують в локальних установках та на загальнозаводських очисних спорудах.

Ступінь очищення води при відстоюванні залежить від того, які фракції завису та наскільки повно виділені вони з води.

Кінетика процесу залежить від швидкості осідання завислих частинок. Слід розрізняти швидкість осідання завису в рідині, яка знаходиться в стані спокою, та в рідині, яка рухається. Швидкість осідання завису у воді, яка знаходиться в стані спокою, називається гідравлічною крупністю U, м/c (мм/c):

U=hц /tц,

де hц - висота шару прояснюваної води в лабораторному циліндрі, мм;

tц - термін відстоювання, який відповідає необхідному ефекту очищення, с.

Рекомендовано використовувати циліндри висотою 500 мм і діаметром 125 мм.

До споруд, які працюють за принципом відстоювання, належать відстійники та пісковловлювачі.

Пісковловлювачі. Виробничі стічні води, що поступають на загальнозаводські очисні споруди не повинні вміщувати важких мінеральних домішок, здатних створювати відкладення в комунікаціях, викликати пошкодження механізмів, ускладнювати оброблення осадів з первинних відстійників.

Для виділення таких домішок (переважно піску), до очищення від більш легких органічних змулених речовин у відстійниках використовують пісковловлювачі.

У відповідності з нормативами пісковловлювачі повинні затримувати частинки піску та аналогічних домішок діаметром 0,15 мм (и = 13,2 мм/с) і більше.

За напрямком руху потоку стічної води пісковловлювачі поділяють:

на горизонтальні з прямолінійним та коловим рухом води;

тангенціальні - з гвинтовим (обертово-поступальним) рухом води.

Відстійники. Їх використовують для виділення із стічних вод змулених речовин будь-якого походження - мінеральних та органічних і будь-якої щільності. На целюлозно-паперових підприємствах поряд з сітчастими фільтрами вони є найбільш розповсюдженими апаратами локального очищення стічних вод. У системах загальнозаводських очисних споруд відстійники поділяють на первинні (перед подальшим фізико-хімічним або біологічним очищенням) і на вторинні та третинні (після кожного ступеня біологічного очищення).

В залежності від напрямку руху рідини відстійники поділяють на горизонтальні, радіальні та вертикальні. Радіальні - різновид горизонтальних відстійників.

Горизонтальні відстійники представляють собою продовгуваті, прямокутні в плані резервуари глибиною 1,5...4,0 м з приямком для збирання осаду, який зазвичай розміщується на початку споруди; осад зсовується в приямок за допомогою скребкового механізму.

Радіальні відстійники мають в плані круглу форму діаметром від 18 до 54 м, глибина зони відстоювання від 3,1 до 5,7 м. На целюлозно-паперових підприємствах їх використовують як первинні відстійники та для очищення корувмісних стічних вод. вони мають найвищу одиничну продуктивність, їх економічність зростає зі збільшенням діаметра.

Вертикальні відстійники мають в плані круглу форму та значно більшу глибину, ніж радіальні, а діаметр до 9 м. Як первинні вертикальні відстійники зустрічаються в целюлозно-паперових виробництвах рідко. На паперових та картонних підприємствах для локального очищення стічних вод використовують конусні масоуловлювачі різних типів. Конусні масоуловлювачі - це круглі, квадратні або прямокутні в плані резервуари з розвинутим конусним дном. Дно відстійника нахилене до горизонталі під кутом 45є.

Стічна вода подається зверху вниз через вертикальну центральну трубу та, потрапивши у відстійник, піднімається знизу вгору. Прояснена вода збирається у верхньому периферійному лотку, переливаючись через його краї. Шибером, який встановлений на вихідному отворі проясненої води у відвідний лоток, піднімають рівень води у відстійнику для видалення завису, що сплив, з поверхні стічної води. Для прояснення волокновмісних стічних вод паперового виробництва швидкість висхідного потоку води у відстійнику не повинна перевищувати 0,4 мм/с. Загальна ємність таких вловлювачів повинна бути у 80...100 разів більше, ніж хвилинна витрата стічної води, що надходить на очищення. Присутність у воді каоліну сприяє осадженню волокна. Ефект прояснення досягає 90...95%.

Гідродинамічна досконалість відстійників різних типів оцінюється коефіцієнтом використання об'єму проточної частини відстійника. Його величина залежить від низки чинників. Для типових конструкцій відстійників % нормується: горизонтальних - 0,5; вертикальних - 0,35; радіальних - 0,45. Однак практика роботи відстійників показує, що вони можуть мати % менше, ніж прийнято при проектуванні. Це пояснюється недосконалістю конструкції, порушенням технології будівництва та відхиленням від оптимального режиму.

Фільтрування

Фільтрування забезпечує очищення стічних вод від грубодисперсних домішок, волокна, смол, жирів. Існує безнапірне, напірне фільтрування та фільтрування від вакуумом.

Для уловлювання целюлозного волокна та наповнювачів із стічних вод целюлозно-паперового виробництва у внутрішньоцеховому очищенні використовують барабанні масовловлювачі з фільтруванням води через сукно або через сітку. Вони дешеві та зручні, але використовуються для очищення мало забруднених стічних вод, оскільки швидко засмічуються. Ефект очищення зазвичай не перевищує 60%.

Принцип роботи вакуум-фільтрів грунтується на фільтруванні води під вакуумом через сітку або шар волокнистого матеріалу. Вакуум, який створюється вакуум-насосом, складає 100...300 мм.рт.ст. Ефект очищення на вакуум-фільтрах залежить від концентрації та розміру волокон, ступінь очищення збільшується зі збільшенням розміру волокна і може досягати 95...98%. Найчастіше вакуум-фільтри використовують на целюлозних заводах.

Використовують фільтри “Вако” з фільтрувальним шаром, їх дія грунтується на фільтруванні води через сітку, яка безперервно рухається і на яку попередньо наноситься фільтрувальний (первинний) шар з волокнистої маси. Фільтри “Вако” та “Кінцле” технічно застаріли, але ще зустрічаються на підприємствах.

Найбільш сучасними та технічно досконалими є дискові вакуум-фільтри, які мають значно більшу площу поверхні фільтрування, ніж барабанні вакуум-фільтри, та менші габарити .

Процес фільтрування відбувається за рахунок вакууму, створеного в порожнині диска (Р = 0,03...0,045 МПа).

Вал з дисками монтується у ванні, куди подається очищувана вода, змішана з целюлозним волокном, призначеним для створення намивного шару (Свол=5...8 г/дм3). Без підшару фільтр працює малоефективно. Підшар може використовуватись з рекуперацією. Бажано використовувати як підшар свіжорозмелену целюлозу. Однак можна використовувати й розпущений та розмелений брак, відходи сортувалок, сучкову масу.

Присутність у стічній воді наповнювача та волокна деревної маси призводить до швидкого забивання фільтрувальних сіток та до зменшення виробничої потужності фільтра. Тому такі фільтри використовують для очищення стічних вод від виробництва чисто целюлозних та малозольних паперів.

В системі локального очищення корувмісних стічних вод використовують сітчасті фільтри . Це - барабанні сітки та мікрофільтри. Їх можна також використовувати в схемі загальнозаводських очисних споруд перед фільтрами з зернистим завантаженням, як захисну споруду.

Барабанні сітки оснащуються робочими сітками з розмірами вічок від 0,30,3 до 0,50,5 мм, мікрофільтри від 0,04 до 0,07 мм.

Мікрофільтри обертаються та промиваються безперервно, а барабанні сітки - періодично, по мірі засмічення.

Сита та фракціонатори. Основна частина очисного обладнання, яке працює за принципом седиментації, фільтрування, флотації, відрізняється тим, що при локальному очищенні стічних вод картонно-паперових виробництв затримується як велике волокно, так і дрібне з домішками неволокнистого характеру. При високому відсотковому вмісті дріб'язку в осаді його повернення у виробництво може викликати збільшення концентрації дрібного завису в обіговій воді, збільшення слизоутворення, погіршення водовіддавання маси на машині, забивання сіток і сукон та, як наслідок, зниження продуктивності папероробного обладнання і погіршення якості продукції.

В такому випадку слід використовувати двохступінчату систему очищення стічної води з використанням на першому ступені очисного обладнання для вибіркового уловлювання крупного волокна. Для цього можуть бути використані струминні фракціонатори та сита.

У фракціонаторі стічна вода під тиском 80...100 кПа, попередньо закручена у форсунці, подається на вертикально розміщений сітчатий фільтрувальний елемент, який відділяє від води крупну фракцію завису, яка містить в основному якісне волокно. У воді, яка пройшла фільтрування, залишається дрібна фракція завису, яка складається з дрібного волокна та тонкодисперсних забруднень неволокнистого характеру. Як фільтрувальний елемент використовують синтетичні сітки, їх номер визначається експериментально в залежності від складу завису у воді.

Фракціонатори доцільно використовувати для локального очищення стічних вод картонно-паперових виробництв, які переробляють макулатуру але можливі варіанти їх використання при очищенні води після сукномийок та ін. Другий ступінь очищення може здійснюватися відстоюванням води з обов'язковим відділенням повітря або флотацією.

Фільтрування із закупорюванням пор фільтрувальної перегородки використовують у фільтрах із завантаженням, зокрема із зернистим.

Завантаження фільтра - це штучно створена пориста структура з різних або однакових за своєю природою та властивостями поверхні, гранулометричному складу та щільності фільтрувальних матеріалів.

На целюлозно-паперових підприємствах фільтри з зернистим завантаженням використовують в схемах загальнозаводських очисних споруд для доочищення стічних вод після біологічного та фізико-хімічного очищення.

Процес очищення води від завису у зернистому завантаженні розглядається як результат двох процесів, які перебігають одночасно:

прилипання частинок завису до поверхні зерен фільтрувального матеріалу та до забруднень, які прилипли раніше;

їх відриву під дією гідродинамічного потоку рідини.

У результаті перебігу цих процесів відбувається просування фронту забруднень вглиб фільтрувального шару. По мірі досягнення граничного шару, настає момент погіршення якості фільтрату.

Час, протягом якого завантаження здатне очищувати воду до заданого ступеня, називається часом (терміном) захисної дії завантаження tз.

Зернисті завантаження за щільністю матеріалу бувають важкі та легкі. На целюлозно-паперових підприємствах знайшли використання завантаження тільки з кварцевого піску (можна використовувати антрацит, керамзит та ін., а з легких плаваючих завантажень - пінополістирол).

За величиною зерен завантаження поділяються на:

дрібнозернисті (d = 0,2...0,4 мм);

середньозернисті (d = 0,4...0,8 мм);

крупнозернисті (d = 0,8...1,5 мм);

підтримуючі (d = 2,0...16 мм).

Фільтри бувають одношарові та багатошарові. В одношарових завантаження складається із зерен одного матеріалу та вкладене у фільтрах з важким завантаженням зі зменшенням крупності зерен знизу вверх, а в фільтрах з плаваючим завантаженням - зверху вниз.

Завантаження багатошарового фільтру складається з декількох шарів різних матеріалів, які вкладені із зменшенням щільності і збільшенням розмірів зерен знизу вгору.

За швидкістю фільтрації розрізняють фільтри:

повільні (v = 0,5...5,0 м/год);

швидкі (v = 5,0...25 м/год);

надшвидкі (V > 25 м/год).

Найбільшого розповсюдження набули швидкі та надшвидкі фільтри відкриті і закриті.

Для доочищення стічних вод після біологічного очищення використовують зернисті фільтри з важким завантаженням з кварцевого піску, одношарові, в яких фільтрування йде в напрямку зменшення крупності завантаження, які називають контактними освітлювачами. Вони аналогічні фільтрам з багатошаровим завантаженням.

Флотація

Флотаційний метод очищення стічних вод грунтується на спливанні частинок завису на поверхню внаслідок дії підйомної сили найдрібніших бульбашок повітря.

Йонна флотація і її різновиди дозволяють забезпечити високу ефективність очищення стічних вод і запобігти забруднення навколишнього середовища, підвищити вилучення корисних компонентів і комплексність використання сировини. що перероблюється.

Пінне фракціонування використовується для очищення стічних і природних вод від органічних речовин, і в першу чергу від миючих речовин (наприклад, алкілбензосульфонатів) які не піддаються біологічному руйнуванню. Вилучення поверхнево активних речовин з стічних вод складає 90 - 95 %.

Власне йонна флотація застосовується для вилучення з розчинів аніонів ортофосфорної кислоти четвертинними амонієвими лугами, аніонів Cr₂O₇^2- бромистим цетилетилдиметиламонієм, катіонів радіоактивних металів алкілбензосульфонатами, амінополікарбоксильними кислотами і іншими аніонними збирачами. Чотири-п'ять з'єднаних послідовно протитечійних колон для йонної флотації забезпечують ступінь очищення порядка 10⁸ - 10¹⁰.

Для очищення стічних вод від молібдену застосовують метод йонної флотації первинними амінами. Цей метод використовується також для очищення від йонів, осадів і ультратонких частинок.

Флотація гідрофобних осадів застосовується для вилучення ксантогенатом ртуті з промивних вод при рН = 4,5 у концентрат, який містить 21 - 22 % ртуті при вилученні 90 %. Процес рекомендований для вилучення нікелю і кобальту зі стоків гідрометалургійних заводів та з розчинів вилуговування пірит-них огарків; міді з шахтних вод і інших металів з різних розчинів. Цей процес може бути використаний для вилучення заліза, міді, цинку, свинцю, нікелю, кобальту, паладію, ванадію, марганцю, церію, селену з розведених (10-⁵ - 10-⁴моль/л) водних розчинів при використанні таких селективних реагентів як діа-мінобензидин, гідроксихінолін, б-нітрозо-в-нафтол, купферон, оксими. Вилучення осадів досягає 90 - 95 %.

Флотація гідрофобізованих осадів може бути застосована для вилучення важких металів зі стічних вод промислових підприємств осадженням їх фероціанідом калію і послідовною флотацією осаду з желатином; для вилучення цинку зі стоків віскозного виробництва після осадження його у вигляді сульфіду і послідовною флотацією осаду з лауриламіном; для селективного вилучення ва-жких металів з розчинів при ступеневому підвищені рН, що приводить до послідовного випадіння металів у вигляді гідрооксиду, і стадіальної флотації оса-дів, які випали. Наприклад, при низьких значеннях рН можна вилучити гідрооксид заліза, а при послідовному ступеневому підвищені рН виділити гідрооксид міді, цинку, нікелю і кобальту. Флотація гідрофобізованих осадів має ряд технологічних переваг: мала витрата збирача, висока швидкість процесу, низька чутливість до присутніх електролітів.

2. Хімічні і фізико-хімічні методи обробки.

Хімічні

Використовується як самостійний метод або як попередній перед фізико-хімічним та біологічним очищенням. Його використовують для зниження корозійної активності стічних вод, видалення з них важких металів, очищення стоків гальванічних дільниць, для окислення сірководню та органічних речовин, для дезинфекції води та її знебарвлення.

Нейтралізація застосовується для очищення стоків гальванічних, травильних та інших виробництв, де застосовуються кислоти та луги. Нейтралізація здійснюється шляхом змішування кислих стічних вод з лугами, додаванням до стічних вод реагентів (вапно, карбонати кальцію та магнію, аміак тощо) або фільтруванням через нейтралізуючі матеріали (доломіт, магнезит, крейда, вапняк тощо).

Окислення застосовується для знезараження стічних вод від токсичних домішок (мідь, цинк, сірководень, сульфіди), а також від органічних сполук. Окислювачами є хлор, озон, кисень, хлорне вапно, гіпохлорид кальцію тощо.

Фізико-хімічні методи очищення.

Обчислюється на процесах коагуляції, флокуляції, сорбції, екстракції, іонного обміні.

Коагуляція - процес з'єднання дрібних частинок забруднювачів в більші за допомогою коагулянтів. Для позитивно заряджених частинок коагулюючими іонами є аніони, а для негативно заряджених - катіони. Коагулянтами є вапняне молоко, солі алюмінію, заліза, магнію, цинку, сірчанокислого кальцію, вуглекислого газу тощо. Коагулюючи здатність солей тривалентних металів в десятки разів вища, ніж двовалентних і в тисячу разів більша, ніж одновалентних.

Флокуляція - процес агрегації дрібних частинок забруднювачів у воді за рахунок утворення містків між ними та молекулами флокулянтів. Флокулянтами є активна кремнієва кислота, ефіри, крохмаль, целюлоза, синтетичні органічні полімерії (поліакриламід, поліоксиетилен, поліакрилати, поліетиленаміни тощо).

Для освітлення води одночасно використовуються коагулянти та флокулянти, наприклад, сірчанокислий алюміній та поліакриламід ППА. Коагуляція та флокуляція здійснюються у спеціальних ємностях та камерах.

При очищенні води використовується і електрокоагуляція - процес укрупнення частинок забруднювачів під дією постійного електричного струму.

Сорбція - процес поглинання забруднень твердими та рідкими сорбентами (активованим вугіллям, золою, дрібним коксом, торфом, силікагелем, активною глиною тощо). Адсорбційні властивості сорбентів залежать від структури пор, їхньої величини, розподілу за розмірами, природи утворення. Активність сорбентів характеризується кількістю забруднень, що поглинаються на одиницю їхнього об'єму або маси (кг/м3).

Розрізняють три види сорбційних процесів очищення стоків: абсорбція, адсорбція, хемосорбція.

При абсорбції поглинання забруднень здійснюється всією масою (об'ємом) абсорбованої речовини.

При адсорбції поглинання забруднювачів відбувається тільки поверхнею адсорбенту за рахунок молекулярних сил двох тіл, що взаємодіють.

При хемосорбції поглинання забруднювачів сорбентом відбувається з утворенням на поверхні розподілу нового компонента або фази.

Вибір сорбенту визначається характером та властивостями забруднень. Процес очищення стоків різними видами сорбентів здійснюється в спеціальних колонах, заповнених сорбентами.

Екстракція - вилучення зі стічних вод цінних речовим за допомогою екстрагентів, котрі повинні мати такі властивості: високу екстрагуючу здатність, селективність, малу розчинність у волі, мати густину, що відрізняється від густини води, невелику питому теплоту випаровування, малу теплоємність, бути вибухобезпечними та нетоксичними, мати невелику вартість.

Екстрагування речовин зі стічних вод здійснюється одним з методів: перехреснопотоковим, ступінчастопротипотоковим, неперервно-проти потоковим.

Іонний обмін базується на вилученні зі стічних вод цінних домішок хрому, цинку, міді поверхнево-активними речовинами (ПАР) за рахунок обміну іонами між домішками та іонітами (іонообмінними смолами) на поверхні розподілу фаз "розчин - смола". Основною властивістю іонітів є їхня поминальна здатність - обмінна ємність. За знаком заряду іоніти поділяються на катіоніти та аніоніти, котрі мають відповідно кислі та лужні властивості. Іоніти можуть бути природними та синтетичними. Практично застосовуються природні іоніти типу алюмосилікатів, гідроокислів та солей багатовалентних металів, іоніти з вугілля та целюлози та різноманітні синтетичні іонообмінні смоли.

Стерилізація води здійснюється шляхом нагрівання, хлорування, озонування, обробки ультрафіолетовими променями, біо-обробки, електролізу срібла, коли анодом є срібний електрод, а катодом - вугілля. Іони срібла мають бактерицидну дію. Для стерилізації 20 м3 потрібно виділити з анода 1 г срібла.

Другий метод електролізної обробки води полягає в додаванні до води кухонної солі, котра при пропусканні струму розкладається, виділяючи вільний хлор.

3. Біологічні методи

Біологічні методи застосовують для очищення господарсько-побутових і промислових стічних вод від різноманітних розчинених органічних і деяких неорганічних (сірководень, аміак та ін) з'єднань. Процес очищення заснований на здатності мікроорганізмів використовувати ці речовини для живлення в процесі життєдіяльності. Відомі аеробні та анаеробні методи біологічного очищення стічних вод.

Аеробний метод заснований на використанні аеробних мікроорганізмів, для життєдіяльності яких необхідний постійний приплив кисню і температура в межах 20 ... 40 ° С. При аеробного очищення мікроорганізми культивуються в активному мулі або у вигляді біоплівки. Активний мул складається з живих організмів і твердого субстрату. Живі організми представлені бактеріями, найпростішими хробаками і водоростями. Біоплівка зростає на наповнювачі біофільтра і має вигляд слизових обростань товщиною 1 ... 3мм і більше. Біоплівка складається з бактерій, найпростіших грибів, дріжджів та інших організмів.

Аеробне очищення відбувається як в природних умовах, так і в штучних спорудах.

Очищення в природних умовах відбувається на полях зрошення, полях фільтрації і біологічних ставках.

Поля зрошення - це спеціально підготовлені для очищення стічних вод і агрокультурних цілей площі. Очищення відбувається під дією грунтової мікрофлори, сонця, повітря й під впливом рослин. У грунті полів зрошення знаходяться бактерії, дріжджі, водорості, найпростіші тварини. Стічні води містять в основному бактерії. У змішаних біоценозах активного шару грунту виникають складні взаємодії мікроорганізмів, у результаті чого стічна вода звільняється від містяться в ній бактерій. Якщо на полях не вирощуються сільськогосподарські культури, і вони призначені тільки для біологічного очищення стічних йод, то вони називаються полями фільтрації.

Біологічні ставки - це каскад ставків, що складається з 3 ... 5 ступенів, через які з невеликою швидкістю протікає освітлена або біологічно очищена стічна вода. Такі ставки призначені для біологічного очищення стічних вод або доочищення стічних вод у комплексі з іншими очисними спорудами.

Очищення в штучних спорудах проводиться в аеротенках і на біофільтрах. Більш широке застосування знайшли аеротенки.

Аеротенки - це залізобетонні резервуари, що представляють собою відкриті басейни, обладнані пристроями для примусової аерації. Глибина аеротенках - 2 ... 5м.

Анаеробний метод очищення протікає без доступу повітря. Його в основному використовують для знешкодження твердих осадів, що утворюються при механічній, фізико-хімічної та біологічної очистки стічних вод. Ці тверді опади зброджуються анаеробними бактеріями в спеціальних герметичних резервуарах, які називаються метантенки Залежно від кінцевого продукту бродіння буває спиртове, молочнокисле, метанове та ін. Для зброджування осадів стічних вод використовується метанове бродіння.

Висновок

Отже існує багато сучасних методів, пристроїв, здатних очищати стічні води. Використання певного з них залежить від складу забруднень у воді, подальшого її використання та виділених речовин. Вода, як і нафта, вугілля, природний газ дорожчає, тому очищену воду треба знову направляти в технологічні процеси, створюючи замкнені технологічні цикли.

Размещено на Allbest.ru