Навколишнє середовище і здоров’я людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова

Геолого-географічний факультет

Кафедра фізичної географії та природокористування

Курсова робота

Навколишнє середовище і здоров'я людини

Студентки

1-го курсу, 1 групи

денної форми навчання

Войцеховської Ірини Володимирівни

Науковий керівник роботи

викл., к.г.н.

Стоян О.О.

Одеса - 2013



Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття про довкілля, взаємовплив людини і навколишнього середовища

1.1 Загальні поняття про довкілля

1.2 Історія вивчення довкілля

Розділ 2. Забруднення водойм як основна проблема людства

2.1 Забруднення атмосфери

2.2 Забруднення грунтів

2.3 Властивості води

Розділ 3. Вплив екологічної кризи на здоров'я людей

Висновки

Використана література



Вступ

Екологічна ситуація на планеті з кожним роком ускладнюється. Це пов'язано із постійно наростаючою потужністю промислових підприємств, відкриттям нових заводів і фабрик, а також збільшенням кількості транспортних засобів, зростанням виробництва та використанням мінеральних добрив і отрутохімікатів, появою нових технологічних процесів, хімічних речовин, виробів тощо. Все це призводить до значного забруднення довкілля. довкілля екологічний здоров'я забруднення

Рівень забруднення атмосфери природними джерелами є фоновим і мало змінюється на протязі часу.

В місцях активної життєдіяльності людини виникають стійкі зони з підвищеними концентраціями забруднюючих речовин - це антропогенні забруднення.

У відсотковому співвідношенні на першому місці за кількістю викидів знаходиться автотранспорт, на другому - теплоенергетика та промисловість.

Частиною довкілля, яка визначає суспільні, матеріальні і духовні умови його формування, існування і діяльності є соціальне середовище. Всі живі організми на Землі, в тому числі і люди, зосереджені в біосфері. Біосфера - це та частина атмосфери, літосфери і гідросфери Землі, в якій існує або була в минулому, діяльність живих організмів. Найбільш активний шар живої речовини - «плівка життя» його називають біостромою.

У зв'язку з діяльністю людини на Землі очікується велика екологічна криза. В результаті масової вирубки лісів, наприклад, порушується водний режим планети: міліють ріки, як наслідок, зменшується кількість риби, виснажуються запаси ґрунтових вод, висихають ґрунти.

В цілому організм людини досить добре пристосований до змін навколишнього середовища, до факторів якого належать повітря, вода, грунт, їжа, умови праці, харчування, побуту, навчання, відпочинок, які залежать від соціального устрою суспільства. В свою чергу, на здоров'я впливає як природне, так і соціальне середовище, що оточує людину.

Висока практична значимість цих явищ на сьогоднішній день дуже актуальна, що і зумовило вибір теми курсової роботи.

Об'єкт вивчення - навколишнє середовище і здоров'я людини.

Предметом вивчення є довкілля і здоров'я людини.

Основна мета роботи полягає у вивчені стану навколишнього середовища і дослідженні здоров'я людини. В зв'язку з цим мною були вирішенні наступні завдання:

1)представленні визначення:навколишнє середовище, здоровя людини, екологія, земля, вода;

2)вивчені основні проблеми довкілля;

3)вивчені одні з основних проблем людства;

4)описано роль людини в навколишньому середовищі.

При написанні роботи використовувались наступні методи: порівняльно-географічний, картографічний, описовий.

Робота написана на аналізі наступних джерел - літературних, картографічних, історичних та інтернет-джерел.



Розділ 1. Поняття про довкілля, взаємовплив людини і навколишнього середовища

1.1 Поняття про довкілля

Довкілля (навколишнє середовище) -це те, що оточує людину, утворене природнокліматичними і професійними факторами і може змінюватися під впливом діяльності людини, тому розрізняють незмінне і змінне навколишнє середовище. Незмінне навколишнє середовище -- це таке, що, незважаючи на вплив людини, воно відновлюється внаслідок саморегуляції і є єдиним цілим з внутрішнім середовищем організму. Змінне (забруднене) навколишнє середовище - це довкілля, яке є зміненим внаслідок нераціонального його використання в процесі діяльності людини. Воно шкідливо впливає наздоров'я людей, їх діяльність та умови життя. Частиною довкілля, яка визначає суспільні, матеріальні і духовні умови його формування, існування і діяльності, є соціальне середовище. Всі живі організми на Землі, в тому числі і люди, зосереджені в біосфері. Біосфера - це та частина атмосфери (до висоти 25 км), літосфери (до глибини 10 км) і гідросфери (до глибини 12 км) Землі, в якій існує або була в минулому, діяльність живих організмів. Найбільш активний шар живої речовини - «плівка життя» (за В.І. Вернадським), його називають біостромою [2].

В структурі природного середовища, яке включає в себе усю сукупність навколишніх для людини (або іншої живої істоти) об'єктів живої та неживої природи пропонується розглядати наступні підтипи: абіотичне, біогенне та географічне. Усі їх складові, як ті, що не зазнали впливу людської діяльності, так і ті, що підпали під вплив антропогенних перетворень, але змогли зберегти здатність до саморозвитку (наприклад, лісові вирубки, перелогові землі, лише частково знищені популяції диких тварин тощо), слід охороняти від техногенного впливу, тому що саме вони виконують важливу екостабілізуючу функцію у довкіллі. Деякі елементи штучно перетвореного антропогенного середовища - докорінно перетвореного людиною в результаті процесу техногенезу природи - з часом також можуть стати частиною природного.

Діяльність чи результати діяльності людини у вік науково-технічного прогресу поширюються в стратосферу, космічний простір, глибокі шари літосфери. Глобальну оболонку планети, де спостерігаються ознаки діяльності цивілізованої людини, називають ноосферою. За визначенням «великого» вітчизняного вченого В.І. Вернадського, ноосфера - «це середовище суспільного розвитку, це перетворена розумною людською діяльністю біосфера» [3].

Швидкі темпи науково-технічного прогресу призводять до загострення проблеми впливу довкілля на здоров'я людини і охорони навколишнього середовища. Цими проблемами займається така біологічна наука, як "екологія" (грец. "ойкос" - середовище, місце та "логос" - вчення, наука). Вона вивчає співвідношення рослинних і тваринних організмів і створених ними співтовариств між собою та з навколишнім середовищем. Екологія як наука охоплює тваринний і рослинний світ у зв'язку з навколишнім середовищем. Сучасна екологія складається з трьох блоків: загальної, або теоретичної екології, прикладної екології і біоекології, до складу якої входить і екологія людини. Екологія людини на сучасному етапі є не що інше, як гігієна в широкому розумінні цього слова [2].

У процесі еволюції людина пристосувалася до певної якості природного навколишнього середовища, і будь-які зміни його небайдужі для здоров'я людини і можуть призводити до виникнення захворювань. Навколишнє середовище не індивідуальне, а загальне для цілої популяції, тому забруднення довкілля в одному місці може проявлятися за десятки-тисячі кілометрів в іншому, яскравим прикладом чого є аварія на Чорнобильській АЕС.

З початку ембріонального розвитку до кінця свого життя людина стикається з повітрям, водою, ґрунтом, харчовими продуктами тощо, все це впливає на її здоров'я. У навколишньому середовищі циркулює велика кількість природних і штучних, та хімічних речовин, часто небезпечних для здоров'я людини. Елементи навколишнього середовища, які певним чином впливають на організми, називають факторами середовища.

У довкіллі, що оточує організми, розрізняють абіотичні, біотичні і антропогенні фактори, які, переплітаючись, створюють комплекс умов, де живуть організми. Абіотичні фактори визначаються елементами неживої природи, їх фізичним станом, хімічним складом. Біотичні фактори, створюються сукупністю живих організмів, які є в середовищі, а антропогенні фактори зумовлені присутністю людини та її трудовою діяльністю [1].

Людство космічним вихором увірвалося в біосферу, деструктивне змінюючи її структуру, деформуючи хід процесів, що складалися протягом багатьох мільйонів років. Дедалі зростаюча лавина речовинного та теплового забруднення біосфери, безповоротна втрата генофонду флори та фауни загрожують перерости в глобальний катаклізм, який може стати найбільшою катастрофою в історії планети. Люди починають усвідомлювати, хоч і досить повільно, цю страшну небезпеку для природи та ЇЇ ресурсів, але зупинити, або повернути ситуацію надзвичайно важко.

Але вихід з цього загрозливого становища, з цього реального апокаліпсису знайдений, передбачений і обгрунтований раніше. Його нам вказав геніальний український вчений і мислитель, академік В.І. Вернадський, чия наукова думка стала планетарним явищем. Його вчення про біосферу та ноосферу, унікальну геологічну роль живої речовини стало теоретичною базою сучасної науки про охорону природи та раціональне природокористування.

Основою ноосферного процесу, відповідно до вказівок академіка В.І.Вернадського, повинен стати перехід людства до соціальної автотрофності, тобто самозабезпечення речовинни ресурсами і сировиною на базі циклічності і суспільного виробництва та біотехнології. Моделлю автотрофності є життя зеленої рослини, яка за допомогою саморегульованої циклічної реакції фотосинтезу забезпечує відтворення органічної речовини, регулює склад повітря, забезпечує грунт поживними речовинами та виступає основним регулятором або навіть і гарантом функціонування біосфери. Щоб зрозуміти дану модель, необхідно піднятись до рівня суспільної автотрофності, під якою розуміємо самозабезпечення матеріальними ресурсами, що постійно знаходяться у суспільному виробництві. Природні або синтезовані людиною речовини, матеріали повинні весь час повторно використовуватись для виготовлення потрібних для людства найрізноманітніших виробничих і споживчих виробів (товарів), і лише їх вимушені втрати необхідно поповнювати за рахунок первинних ресурсів природи. Наше реальне виробництво далеке від досконалості, від ноосферних вимог, адже за рік на планеті знищується 15 млн. га лісів, дві третини лісових масивів вже знищено, тому не дивно, що площа пустель щорічно збільшується на 60 тис. км². У наші дні на земній кулі використовуються продуктивні землі на площі майже 15 млн. км², тоді як цивілізація за час свого розвитку знищила, піддала ерозії і перетворила в непридатні майже 20 млн. км² землі [2].

Новий аспект у глобальній проблемі антропогенного впливу на довкілля -- витончення озонового шару в атмосфері і утворення так званих озонових "дір", яке особливо інтенсивне в полярних областях планети. За останні 15 років озоновий шар на Півночі став тоншим на 6 %. Тільки з 1969 року над забрудненими екологічно містами Канади і США шар озону зменшився на 3%, над Австралією і Нового Зеландією - на 4 %. Таке становище може призвести до порушення екологічної рівноваги, пов'язаної з потеплінням і підвищення середньорічної температури на 1,5-4,5 °С, з інтенсивним таненням полярних льодів і підвищенням рівня світового океану. Отже, медико-соціальні наслідки зміни клімату можуть бути значно більші від зменшення озонового шару, що екранує землю і людину від потужного ультрафіолетового випромінювання [1].

1.2 Історія вивчення довкілля

Термін «екологія» вперше вжив в 1866 році німецький вчений Ернeст Геккель для позначення науки, що вивчає взаємовідносини організмів з навколишнім середовищем. Саме слово «екологія» складається з двох грецьких слів: «ойкос» - будинок і «логос» - наука, що означає в перекладі «наука про місцезнаходження».

Як самостійна біологічна дисципліна екологія сформувалася в кінці 80-х років XIX сторіччя.

Однім з сучасних визначень екології є таке:

Екологія - це наука про взаємовідносини і взаємозв'язки живих істот між собою і з навколишньою неорганічною природою, про структуру і функціонування надорганізмених систем [4].

Об'єкт досліджень екології. Екологія займається вивченням 3-х рівнів організації життя: окремими організмами (особинами); популяціями (сукупністю особин одного виду на певній території); біоценозами (сукупністю особин різних видів).

Таким чином, об'єктами екології в залежності від рівня досліджень є екологічні системи або елементи екосистем.

Мета загальної екології: розробка тактики і стратегії збереження і стабільного розвитку життя на Землі.

Особливістю сучасного етапу розвитку екологічних знань є те, що екологія зобов'язана не тільки вивчати функціонування різнорівневих систем, але й обґрунтовувати раціональні форми взаємовідносин природи і людського суспільства.

Найважливіші задачі загальної екології: вивчення закономірностей існування і функціонування біологічних систем всіх рівнів. Розробка шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства з природою. Забезпечення можливості самовідновлення і саморегулювання біосфери. Прогноз динаміки стану біосфери в часі та просторі [10].

У 1935 році впроваджується в екологію поняття ЕКОЛОГІЧНОЇ СИСТЕМИ (ЕКОСИСТЕМИ), яке охоплює природну єдність не тільки організмів, але й впливаючих на них фізичних факторів, які утворюють середовище БІОТИ, тобто місце перебування.

Видатна роль у формуванні сучасної вітчизняної екології належить Д.Н. Кошкарову, який , зокрема, визнаваючи розподіл екології на ауто - та синекологію, на відміну від багатьох інших учених, водночас вказував на нерозривний зв'язок цих двох напрямків. Зріст антропогенного впливу на біосферу, як глобальну екосистему, під час другої світової війни та після неї став поштовхом до подальшого розвитку екології [6].



Розділ 2. Забруднення водойм як основна проблема людства

2.1 Забруднення атмосфери

Забруднення атмосферного повітря -- найактуальніша гігієнічна проблема, адже повітря -- одна з найважливіших складових природного середовища. Для нормального функціонування організму людини потрібно 10--12 кг повітря на добу. Серед складових частин повітря найбільше значення має кисень. На жаль, його кількість постійно зменшується, а все через той же технічний прогрес. За останні 50 років з атмосфери взято стільки кисню, скільки за попередні 3,5 мільйони років.

Забруднення атмосферного повітря становить серйозну небезпеку-для здоров'я людини. Про це свідчать результати численних досліджень про наявність у повітрі надмірної кількості пилу, важких металів, різного роду хімічних сполук. Особливо великий вплив забруднене повітря має на здоров'я дітей та підлітків, вагітних жінок, людей похилого віку і тих, хто страждає на хронічні легеневі захворювання [4].

2.2 Забруднення грунтів

Земля -- це основа сільськогосподарського виробництва, що забезпечує людину продуктами харчування як рослинного, так і тваринного походження. Кількість і якість цих продуктів залежать від якості землі з гарним орним шаром, тобто від фунту (верхнього родючого шару Землі), його обробки, підживлення рослин і т. д. Найбільш родючими ґрунтами є чорноземні, багаті на такий компонент, як перегній (гумус) -- органічна речовина, що утворюється після відмирання окремих організмів, рослинних і тваринних залишків, які переробляються іншими організмами -- мікроорганізмами.

Процес утворення ґрунту (ґрунтоутворення) -- дуже тривалий, повільний, що відбувається в результаті вивітрювання материнської породи і нагромадження органічного матеріалу, що розкладається, тому відновлення ґрунту займає не один десяток років. Через це треба дуже дбайливо ставитися до ґрунту. Тим часом оброблювані землі, у результаті споживчого до них ставлення, поступово втрачають частину родючого шару і продовжують втрачати його з неймовірно великою швидкістю.

У зв'язку з діяльністю людини на Землі очікується велика екологічна криза. В результаті масової вирубки лісів, наприклад, порушується водний режим планети: міліють ріки, як наслідок, зменшується кількість риби, виснажуються запаси ґрунтових вод, висихають ґрунти. Знищення лісових масивів подекуди вже призвело до ерозії фунту, тому що сильні вітри й дощові потоки вільно змили найбільш родючий шар ґрунту, який раніше утримувався кореневою системою дерев. Крім того, ліс очищує повітря, стримує гірські селеві потоки. Зі знищенням лісів відбувається вимушена міграція птахів і диких тварин, які щоб прогодуватися, переміщаються ближче до населених пунктів, деякі види тварин, не пристосувавшись до нових умов, зникають.

На цей час через нераціональне використання земель, утворення ерозії ґрунтів сільськогосподарська промисловість позбавилася величезних територій, на яких могли б виростати сади, зернові й вирощуватися овочеві культури. В результаті бажання побільше отримати від ґрунту, ніж віддати йому, виснажується гумус.

На сьогодні ерозія ґрунту стає не тільки сільськогосподарською, але й екологічною проблемою. Ґрунт, який змивається у струмки та ріки, несе із собою добрива й отруйні хімікати (пестициди), підсилюючи цим забруднення водойм. Крім того, оскільки в фунті затримується менше води, а в ріках її стікає більше, виникає небезпека повеней.

Однією з причин зниження агрономічних якостей фунту є багаторазова його обробка, ті самі ділянки обробляються протягом багатьох років, у ґрунт не вноситься того, що з нього витягується, у результаті чого фунт виснажується і не виконує тієї ролі, яка йому відведена: забезпечення рослин поживними речовинами, необхідними для їхньої життєдіяльності, активна фільтрація природних і стічних вод, які очищають їх від шкідливих домішок [1].

2.3 Властивості води

Вода -- не тільки джерело кисню і водню, але і найбільш значна складова частина тіла всіх живих істот: у тілі людини вона складає близько 70% маси, у рослинному організмі -- до 95 %.

Така важлива фізіологічна функція, як обмін речовин, не може обходитися без води, а це у свою чергу загрожує всім життєво важливим процесам організму. Основні запаси води знаходяться у Світовому океані (95 %), що займає близько 70 % поверхні земної кулі. Поверхневі води: озера і ріки (із прісною водою) включають всього 0,182 млн. км3.

Людиною для своїх потреб широко використовуються як поверхневі води (озера, ріки, невеликі річки, у яких запаси доступної прісної води обчислюються не мільйонами кубометрів, а тисячами), так і підземні чи ґрунтові (колодязі, свердловини), водою яких користується населення сіл і селищ.

І разом з тим, сьогодні людство стурбоване нестачею води. Воду використовують як її споживачі -- для приготування продукції, повертаючи при цьому воду у водойми, але в меншій кількості й поганої якості, так і водокористувачі -- господарства, люди, що використовують воду як середовище (водяний транспорт, рибальство, енергетика, сільське і комунальне господарство). Однак і вони змінюють якість води і найчастіше на гірше.

Відомо, що вода може знаходитися в трьох різних станах, таких як твердий, рідкий або газоподібний.

Хмари, сніг і дощ являють собою різні стани води. Хмара складається з безлічі крапельок води і/або кристаликів льоду, сніжинки - це сукупність дрібних кристаликів льоду, а дощ - це усього лише рідка вода.

Вода, що знаходиться в газоподібному стані, називається водяною парою. Коли говорять про кількість вологості в повітрі, звичайно мають на увазі кількість водяної пари. Якщо повітря описується як "вологе", це означає, що в повітрі утримується велика кількість водяної пари.

Основним джерелом вологості для Сполучених Штатів є теплі вологі повітряні маси, які приходять на північ з Мексиканської затоки і Північного Атлантичного океану. Тому що циклони рухаються до сходу від Скелястих гір, то південні вітри, що рухаються пере ними, переносять теплі вологі повітряні маси на північ. Вологість- це необхідна умова для утворення хмар і опадів.

Основну масу вологи для Європи та України приносять циклони з Атлантики.

Джерелами забруднення води можуть бути фізичні, біологічні, хімічні, теплові й радіаційні забруднювачі [7].

Фізичне забруднення -- це збільшення у вмісті води нерозчинних домішок (піску, глини, мулу) у результаті змиву дощовими водами ґрунтів з полів, гірничорудного пилу, який розноситься вітром й ін.

Хімічне забруднення -- це потрапляння до води різних хімічних речовин, відходів різних виробництв: нафтохімічних, целюлозно-паперових, а також комунально-побутових стоків, відходів тваринницьких ферм і т. д.

Біологічне забруднення -- це потрапляння у водойми разом зі стічними водами різних хвороботворних мікроорганізмів (бактерій, вірусів), спорів грибів, яєць, хробаків й ін.

Основними джерелами біологічних забруднень є комунально-побутові стічні води підприємств: цукрових заводів, м'ясо і деревообробної промисловості й ін. Особливо небезпечні такі забруднення водойм у місцях масового відпочинку (курортні зони узбереж морів та рік).

Кругообіг води у природі - це безперервний замкнутий процес циркуляції води. В науці існує декілька визначень поняття "водні ресурси". У найбільш широкому значенні під водними ресурсами розуміють усі води нашої планети, що перебувають у вільному стані, тобто води поверхневого та підземного стоку, грунтові води, води гірських і полярних льодовиків, штучних водних об'єктів, океанічні, морські та атмосферні води. Якщо ж виходити з інтересів виробничих потреб, то під водними ресурсами розуміють придатні для використання запаси поверхневих і підземних вод будь-якої території. Це переважно прісні води річок, озер, водосховищ, льодовиків, ґрунтові та підземні води.

Виділяють два основних кругообіги речовини та енергії на Землі: великий (геологічний) і малий (біотичний). Рис.4.

Великий кругообіг триває сотні тисяч або мільйони років. Гірські породи підлягають руйнуванню, вивітрюванню, розчинні у воді живильні речовини зносяться потоками води у Світовий океан. Тут вони утворюють морські напластування. Великі повільні геотектонічні зміни, процеси опускання материків і підняття морського дна, переміщення морів і океанів протягом тривалого часу, призводить до того, що ці напластування вертаються на сушу, і процес починається знову.

Малий кругообіг, що є частиною великого кругообігу, відбувається на рівні біогеоценозу (екосистеми). Полягає в тому, що живильні речовини довкілля - вода, вуглець, кисень, нітроген, фосфор, сірка - акумулюються в речовині рослин, витрачаються на побудову їх тіла і життєві процеси, а далі передаються іншим ланкам трофічного ланцюга (організмам - консументам і організмам - редуцентам. Редуценти розкладають органічні речовини до мінеральних компонентів, які доступні рослинам і знову втягуються ними в потік речовини).

Загальний об'єм води у водних об'єктах на земній кулі - 1390 млн км куб, з цієї кількості частка Світового океану становить 96,4%. Із водних об'єктів суші найбільшу кількість води містять льодовики - 25,8 млн. км куб (1,86% усіх вод на Землі). Із цієї кількості води Частка льодовиків Антарктиди, Гренландії та островів Арктики становить, відповідно, 89,8; 9,7; 0,3%.

Система заходів щодо охорони і раціонального використання водних ресурсів (морських, річкових, озерних) повинна бути складовою частиною загальнодержавних планів у будь-якій країні. Діяльністю людини в більшості випадків обумовлене забруднення водойм, її ж діяльність повинна бути спрямована на очищення різними методами: механічними, хімічними, біологічними [5].



Розділ 3. Вплив екологічної кризи на здоров'я людей

Глобальний характер масштабів забруднення навколишнього середовища досягає вже майже критичного рівня. Все живе на нашій планеті піддається одночасній шкідливій дії хімічних, фізичних і біологічних факторів. Джерелом хімічного забруднення є понад два мільйони хімічних сполук, більшість з яких вважаються нешкідливими. Хибність даного ствердження доводиться багатьма дослідами, які показують, що ці сполуки часто діють не безпосередньо на організм, а на його потомство шляхом скорочення чисельності виду, або повним його знищенням. До найбільш отруйних забруднювачів навколишнього природного середовища належать сполуки свинцю та фенолу, це ще раз було підтверджено низкою дослідів на білих пацюках та морських свинках, яким щоденно протягом кількох місяців давали ацетат свинцю (одній групі) та фенол (другій групі).

Методами гістохімії та гісторадіографії досліджувалися реактивні зміни під впливом свинцю в клітинах скелета і кровотворних органів. І хоч зовнішні прояви дії свинцю на пацюків були непомітними, у кожному випадку мали місце істотні зміни в репродуктивній функції тварин, а саме: зародки помітно відрізнялися між собою за розмірами, деякі з них були мертвими. Із живих зародків розвивалися плоди з дефектами кінцівок, крім того, були виявлені деструктивні й дегенеративні зміни в клітинах печінки, органів кровотворення. Виявилося безліч ознак порушень у системі біологічного самозахисту організму.

Фенол потрапляє в організм людини і тварини переважно із питною водою. У великій кількості викидають його у водойми промислові підприємства, де фенол і його сполуки отруюють все живе. В дослідах підтвердилися реактивні зміни під дією фенолу в клітинах кровотворної, хрящової та кісткової тканин. На сьогодні з усією очевидністю доведено, що із забрудненим навколишнім середовищем пов'язано близько 70 % усіх випадків захворювань, близько 60 % випадків неправильного фізичного розвитку дітей і більш як половина випадків смерті.[4]

Перші повідомлення про вплив забрудненого атмосферного повітря на здоров'я населення з'являлися у пресі в першій половині XX ст. Так, 1 грудня 1930 року у долині Маас у Бельгії внаслідок антициклонної погоди з температурною інверсією, що супроводжувалась накопиченням промислових викидів у приземному шарі атмосфери, з'явилися масові захворювання населення зі смертельними наслідками. Протягом трьох днів було зареєстровано сотні захворювань, у тому числі 63 зі смертельним кінцем. Випадки впливу забрудненого атмосферного повітря на здоров'я населення спостерігались і у великих індустріальних містах на території колишнього СРСР [8].

Сьогодні численними гігієнічними дослідженнями встановлено зв'язок між концентраціями шкідливих викидів у атмосферу міст і захворюванністю населення хворобами органів дихання, серцево-судинної системи. Такі забруднювачі атмосферного повітря, як оксиди сірки, азоту, різноманітні органічні речовини, що подразнюють слизову оболонку, є причиною виникнення великої кількості запальних захворювань очей, органів дихання. Почастішали випадки бронхіальної астми. Багато хімічних речовин, які забруднюють атмосферне повітря і мають канцерогенні та мутагенні властивості, призвели до збільшення кількості випадків злоякісних захворювань, насамперед органів дихання, спонтанних абортів, перинатальної смерті плода, аномалій вагітності, безпліддя, мертвонароджуваності тощо. Слід відзначити, що серед населення, яке проживає в умовах забрудненої атмосфери міст, частіше зустрічається несприятливий перебіг вагітності та пологів, а серед дітей, які народились від матерів з патологічною вагітністю і пологами -діти з невеликою масою тіла і недостатнім фізичним розвитком, функціональними відхиленнями серцево-судинної і дихальної систем [9].

В Україні промислові джерела щорічно викидають в атмосферу понад 10 млн. тонн токсичних хімічних сполук, скидають у водойми 2,5 млрд м³ забруднених стічних вод. В 43 містах, де проживає 30% населення країни, рівень забруднення повітряного басейну значно перевищує граничне допустимі концентрації (ГДК). За останні роки в міських стічних водах в 10,8 раза зросла кількість свинцю, у 5,2 раза - міді, в 4,8 - нікелю, в 3,7 - цинку.

Україна дуже неоднорідна за рівнем екологічного розвитку, ступенем урбанізації, способом життя, рівнем медичної допомоги, віко-статевим складом тощо. Умовно територію України можна розділити на 5 медико-демографічних регіонів: північно-східний, південний, південно-східний, центральний, західний. За останнє десятиріччя рівень захворюваності в Україні зріс на 21,5 % і становить 1100,0 на 1000 населення. У структурі загальної захворюваності населення все помітнішими стають хвороби, у виникненні яких провідна роль належить екзогенним факторам, що пов'язані з порушенням та небезпечним забрудненням довкілля. Регіональний аналіз захворюваності свідчить про те, що найвищий її рівень спостерігається у південно-східному регіоні, особливо показовими тут є такі захворювання: новоутворення, хвороби органів дихання, психічні .захворювання, вроджені аномалії. У південному регіоні на першому місці стоять хвороби органів дихання, нервової системи і органів чуття, порушення кровообігу. У структурі смертності в північно-східному регіоні основне місце посідають судинні ураження мозку, новоутворення, травми, отруєння та нещасні випадки. А населення центрального регіону найчастіше хворіє на новоутворення, хвороби крові та кровотворних органів, ендокринні захворювання тощо. Очевидно, що, крім інших несприятливих факторів навколишнього середовища, характерних для цього регіону, вагомим є радіаційне забруднення. Для західного регіону характерний високий рівень захворюванності органів дихання, травлення, кровообігу, нервової системи та органів чуття тощо.

Таким чином, аналіз здоров'я за регіонами виявляє повну їх залежність від напрямку господарського розвитку та екологічного стану довкілля [7].

Головну небезпеку для здоров'я людини становлять відпрацьовані гази двигунів автомобілів, які містять до 200 різних компонентів, багато з яких токсичні. На населення впливають оксид вуглецю, оксид азоту, вуглеводні, сажа, діоксид сірки, сірчистий ангідрид, сірчистий газ та вуглець. При 12 хвилинному впливі оксиду вуглецю в концентрації 5,8 мг/м3 у піддослідних волонтерів спостерігаються зміни біопотенціалів головного мозку. Оксиди азоту руйнівно діють на легені людини. Свинець вражає всі органи і системи, а не тільки вибірково впливає на нервову систему. Сажа, як і будь-яка тверда речовина, подразнює дихальні шляхи людини, знижує видимість на дорогах, стає переносником поліциклічних вуглеводнів. При перебуванні людини в середовищі з концентрацією сірчистого газу 0,01 % спостерігаються подразнення слизової оболонки горла, а при наявності 0,04 % діоксиду сірки вже через 3 хв настає загальне отруєння організму. Забруднення атмосфери вихлопними газами автотранспорту є вагомою причиною виникнення злоякісних пухлин у людей, що підтверджується також і німецькими вченими. Порівнюючи кількість автомобілів з смертністю від злоякісних пухлин у Німеччині, встановили, що в 1900 році від раку легень вмирав кожний - 30, в 1930 - кожний 8, в 1971 - кожний 5, в 2000 році кожний 4 (за прогнозом) [9].

Численними гігієнічними дослідженнями встановлено кореляційну залежність між забрудненням грунту важкими металами і захворюваністю населення. Так, випадки отруєння свинцем серед дитячого і дорослого населення зареєстровані в населених пунктах, грунт яких забруднений викидами свинцево-плавильних заводів, вихлопними газами автомобільного транспорту. Високий вміст свинцю у грунті спричинює його накопичення в середовищах, що контактують з грунтом (у атмосферному повітрі до 25-28 мкг/м3, харчових продуктах - до 2,5 мг/кг, у воді - до 2,6 мг/дм³), тобто в концентраціях, які значно перевищують гранично допустимі. Це призвело до того, що у 30 % дітей, які проживають на території, забрудненій свинцем, вміст свинцю в крові досягав 40 мкг/100 мл. Якщо врахувати, що вздовж великих автомобільних магістралей, навколо свинцево-плавильних заводів концентрація свинцю у грунті сягає 16 000 - 40 000 мкг/кг, то людина за добу може отримати стільки свинцю, що його вміст у крові досягне 500 мкг/100 мл.

Різке погіршання здоров'я настає при концентрації свинцю в крові більше 40 мкг/100 мл. У дітей при такій концентрації свинцю розвивається анемія внаслідок порушення синтезу гему та глобіну, скорочується тривалість життя еритроцитів, розвивається анемія, спотворюється смак [10].

Постійно зростає і вже досягла 500 млрд. тонн кількість стічних вод, які скидаються в моря і океани, причому треба пам'ятати, що найбільша їх частина припадає на хімічну і атомну промисловість. Щорічно у світовий океан виливається близько 80 млн. тонн нафтопродуктів. Деякі райони Атлантичного океану вже перетворені в місця захороннення радіоактивних відходів.

Із забрудненням води важкими металами, зокрема сполуками кадмію, ртуті, пов'язують розвиток тяжких їнтоксикацій серед населення. Так, у 1956 р. описано епідемію під назвою хвороба Мінамати, яка виникла внаслідок вживання населенням узбережжя затоки Мінамата (Японія) риби і ракоподібних (основних продуктів харчування місцевого населення), забруднених, як з'ясувалось, метил-ртуттю, що у підвищених концентраціях викидалася у море хімічним заводом.

Серед жителів узбережжя ріки Йнітсу в Японії зареєстровано масове отруєння кадмієм, яке отримало назву хвороби ітай-ітай (захворювання кісток). Захворіло близько 200 чоловік, причому у половині випадків - зі смертельним кінцем. Як і в попередніх прикладах, отруєння місцевого населення пов'язане із вживанням риби, забрудненої кадмієм. Характерною ознакою отруєння, особливо у жінок похилого віку, було незворотне ураження нирок.

Значною мірою забрудненню довкілля сприяє хімізація сільського господарства. Щорічно в грунти України вноситься 170 тис. тонн пестицидів, 150 тис тонн мінеральних добрив. З ними в грунт поступає 1800 тонн свинцю, 400 тонн кадмію, 2200 тонн цинку, 200 тонн міді [9].

Останнім часом з'явилося багато доказів зв'язку між використанням хімікатів у сільському господарстві та раковими захворюваннями. Впровадження гербіцидів призвело до забруднення 90 % поверхневих вод. Найбільший процент випадків отруєння викликається фосфорорганічними сполуками.

Інтенсивне застосування пестицидів і мінеральних добрив у сільськогосподарському виробництві призвело до забруднення грунту і середовищ, що контактують з ним (атмосферного повітря, водойм, харчових продуктів). За даними ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища, 1986), щорічно у світі стають жертвами отруєння пестицидами близько 1 млн. чоловік, з них понад 20 тис. людей гинуть.

У зв'язку із широким застосуванням у побуті та в умовах виробництва полімерних матеріалів у науковій літературі все частіше з'являються повідомлення про негативний вплив на здоров'я людини соціально-побутового й виробничого середовища. Так, відчуття дискомфорту, серцево-судинні порушення, приступи бронхіальної астми, алергічні реакції, гіпертензію тощо відмічають у людей, які в умовах житла тривалий час контактують з полімерними матеріалами [8].

Значної шкоди навколишньому середовищу в Україні завдає різне сміття. Зібралося його майже 20 млрд тонн, воно займає територію більше 130 тис га. А це означає, що продукти розпаду його забруднюють повітря, потрапляючи в грунт і у воду, роблять їх непридатними для використання.

Як показали дослідження ряду вчених, шум має загальнобіологічну дію, яка призводить до змін в багатьох органах та системах людини. Тривала дія шумового фактора викликає функціональні розлади, впливає на перебіг та розвиток гіпертонічної хвороби. Зміни на клітинному рівні можуть призводити до зниження загальної резистентності організму. Щоденна 2-8 годинна дія шуму з рівнем 60-90 дБА протягом місяця зумовлює чітке пригнічення продукції антитіл в імунізованих кроликів. За деякими даними, імунологічні зрушення викликає навіть дія шуму інтенсивністю 52-62 дБА протягом 3-4 днів. Серед населення, що працює і проживає в умовах підвищеного шуму, частіше реєструються випадки зниження слуху, функціональні зміни ЦНС, вегетативно-судинні порушення, ішемічна хвороба серця та ін.

Підтвердженням всіх екологічних проблем є досліждення науковців, які показують нам всі проблеми світу.

Наукові дослідження свідчать також про негативний вплив інфразвуку на живий організм. Основою впливу інфразвукових акустичних коливань є судинні зміни периферійного відділу органу слуху, які призводять до гіперемії барабанної перетинки, слизової вуха, що викликає стійке порушення звукопровідного апарату. Певні зміни відбуваються в клітинах головного мозку і клітинних структурах міокарда.

Особливої уваги заслуговують забруднення довкілля радіоактивними речовинами. Людина постійно піддається впливу природного радіоактивного фону, зумовленого космічними променями і випромінюваннями природних радіоактивних речовин, які містяться в гірських породах, ґрунті, воді, повітрі, тканинах рослинних і тваринних організмів. Щоб звести до мінімуму радіоактивне забруднення навколишнього середовища і його поширення та небезпеку для здоров'я і життя населення, в Україні були проведені величезні науково обґрунтовані заходи, в яких брали участь сотні тисяч людей, наукові установи, міністерства, армія. Одне з чільних місць серед них зайняло Міністерство охорони здоров'я України, в тому числі вся ієрархія санітарно-епідеміологічної служби України [7].



Висновки

Отже, можна впевнено сказати, що одним з найважливіших нормативних показників успішності природокористування щодо охорони природи є здоров'я людини. Стан навколишнього середовища і здоров'я людини - тісно пов'язані між собою явища. Здорове природне середовище сприяє оздоровленню людського організму. Негативні екологічні явища на певних територіях сприяють виникненню тих чи інших захворювань, зумовлюють підвищення смертності, скорочення середньої тривалості життя.

Здоров'я людини є наслідком взаємодії соціальних та природних факторів. Негативний вплив факторів зовнішнього середовища може бути нейтралізований, практично зведений до мінімуму цілим рядом факторів соціального характеру, серед яких: побутові умови, культурний рівень, система охорони здоров'я, особливості виробничих відносин.

Здоров'я людини це не лише відсутність хвороби. Це також здатність організму швидко адаптуватись до постійно змінюючихся умов середовища, здатність до оптимальних виконань професійних та інших функцій. Необхідно підкреслити, що здорова людина не здатна пристосовуватись до будь-яких змін середовища. Адаптація має свої межі. Це пов'язано з тим, що властивості організму людини, які формувались протягом тривалого періоду еволюції не здатні змінюватись з такою ж швидкістю, з якою змінюються технологічні процеси і навколишнє середовище.

До характеристики здоров'я входять:

· ряд демографічних показників - народжуваність, мертвонароджуваність, смертність, середня тривалість життя;

· захворюваність - загальна, окремих вікових груп, інфекційні, неінфекційні, хронічні неспецифічні захворювання, захворювання з тимчасовою втратою працездатності, госпіталізована захворюваність;

· фізичний розвиток;

· інвалідизація.

За даними наукових досліджень вплив факторів навколишнього середовища на здоров'я людини може бути гострим та хронічним. Більшість факторів в Україні справляють хронічний вплив.

Вплив Чорнобиля на стан навколишнього середовища та здоров'я людини є очевидним. Можна вважати доведеним, що тривале ураження низькими дозами радіації спричиняє патологічні зміни в організмі людини: викликає серцево-судинні захворювання, злоякісні пухлини, захворювання щитовидної залози, діабет, астму, зниження імунітету тощо.

Дуже важко розрізнити вплив різних факторів навколишнього середовища на здоров'я людини: радіація, забруднення повітря, якість питної води, відходи, пестициди тощо. Досліджень, що проведені на даний час, замало для цього. Хоча існують дослідження впливу забруднення навколишнього середовища на здоров'я людини, вони не мають систематичного характеру і не охоплюють усіх категорій населення та всіх областей України.



Використана література

1.Акімов В. А., Лісових В. В., Радаєв М. М. Ризики в природі, техносфери, суспільстві та економіці .- М.: Діловий експрес, 2004 .- 352 с.

2.В. І. Вернадський. Вчений. Мислитель. Громадянин. -- Праці вченого та література з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Бібліографічний покажчик. - Київ, 2003. - 244 с.

3.Вернадский В.С. Биосфера и ноосфера. - М.: Наука, 200. - 78 с.

4. Гвоздецький Н.А. Основні проблеми фізичної географії. - М., 1989 - 134 с.

5. Даценко І.І. та ін. Загальна гігієна з основами екології. - К., 1999 - 231 с.

6. Кондратюк В.А., Сергета В.М., Бойчук Б.Р. Загальна гігієна з основами екології - Тернопіль: Укрмедкнига, 2003 - 253 с.

7. Лапін В. М. Безпека життєдіяльності людини. Навчальний посібник -- 2-ге видання. Л., Львівський банківський коледж; К.: Знання КОО, 1999. -- 186 с.

8. Новиков И.М. Общая гигиена.- М.: Медицина, 1990. - 135 с.

9.Румянцев Г.И., Вишневская Е.П., Козлова Т.А. Общая гигиена.- М.: Медицина, 1985. - 432с.

10.Хижняк М. /., Нагарна А. М. Здоров'я людини та екологія. -- К.: Здоров'я, 1995. -- 232 с.

Література з інтернету

Режим доступу до сайту:

11. http://studentam.net.ua/content/view/5793/129/

12.http://school.xvatit.com/index.php?title=46.Гідросфера_

13.http://www.lnu.edu.ua/faculty/geology/phis_geo/fourman/E-books-FVV/Interactive%20books/Meteorology/wtr.htm

14.http://lovelife.mirbb.net/t1 18-topic/

15. http://kontur-map.ru/1513328.html

Размещено на Allbest.ru

...