Проблеми малих річок України та їх шляхи вирішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Проблеми малих річок України

2. Причини, які обумовили проблему водозабезпечення

3. Mожливі шляхи вирішення.

Висновки:

Список використаної літератури:

Вступ

В часовому розрізі проблема екологічного стану малих річок постала ще на початку 80-их рр. Саме в цей час починаються активні дослідження малих водотоків в провідних вузах бувшого СРСР, які в більшості із них проводяться і сьогодні. Значна їх частина (раніше загальносоюзного, а зараз загальноросійського значення) сконцентрована в Московському та Казанському університетах. В багатьох вузах займаються вивченням екологічного стану русел малих річок прилеглих регіонів. Дослідження руслових процесів малих річок України проводяться вченими Київського університету (О.Г.Ободовський, Є.С.Цайтц, І.П.Шуляренко), їх гідрологічний режим вивчається у Українському науково-дослідному гідрометеорологічному інституті, Інституті водно-екологічних проблем. Малі водотоки західних регіонів країни перебувають під увагою вчених Львівського університету (І.П.Ковальчук, П.І.Штойко), Волинського та Чернівецького університетів. Серед дослідників сусідніх країн необхідно виділити В.І.Нікору, Н.А.Арнаута (Молдова), В.М.Широкова (Бєларусь).

Води належать до найцінніших національних багатств України. Вони відіграють важливу роль у житті суспільства, розвитку економіки країни, покращенні стану навколишнього природного середовища. Їх значення як природничого компонента, як елемента екосистеми важко переоцінити. За запасами доступних до використання водних ресурсів Україна належить до малозабезпечених країн. На сучасному етапі життєдіяльності людство зіштовхнулося із проблемою раціонального використання природних ресурсів взагалі і водних, зокрема. За останні 40-50 років річки і їх русла відчувають зростаюче навантаження від господарської діяльності людини. Так, за даними Європейського Агенства навколишнього середовища, в деяких країнах Західної Європи, а саме в Бельгії, Англії, Данії, Уельсі, тільки 20% річок не зазнали антропогенного втручання. В результаті значно змінюються процеси руслоформування, морфологія і динаміка русел. В свою чергу, це впливає на характеристики водного потоку і якості води, стан заплав та берегових схилів, причому, як зазначають Беркович К.М. та Іванова О.Ю., антропогенна складова іноді на порядок перевищує природні зміни.

Внаслідок проведення недосконалої водної меліорації, високої розораності земель і недостатньої лісистості водозборів, розорювання прибережних захисних смуг і заплав, випрямлення русел річок, спостерігається нерівномірність (розрегульованість) їх стоку, прогресуюче обміління, замулювання, забруднення і, навіть, зникнення. За минулий 130-річний період густота річкової мережі зменшилась на 0,25 км/км².

Поверхня території України порізана густою сіткою річок. Всього в Україні налічується 63115 річок, в тому числі малих (площа водозбору до 2000 км²) - 63029. Водні ресурси малих річок мають істотне значення як для народного господарства, так і для підтримки екологічної рівноваги у регіоні їх розташування. Тому проблема раціонального використання та охорони малих річок повинна вирішуватись комплексно, системно, з урахуванням взаємовпливу усіх факторів, процесів та компонентів географічної мережі, а також впливу господарської та іншої діяльності з боку людини. В значній мірі вирішення цієї проблеми залежить від ефективного правового регулювання використання, управління та охорони малих річок нашої держави.

У даний час в Україні існує певна правова основа, яка регулює відносини в цій сфері. На жаль, вона не повністю забезпечує належне правове використання та охорону малих річок України. Окремі положення, враховуючи їх специфіку, залишились неврегульованими, а деякі вирішені не повністю, що призводить до зниження ефективності державного управління та діяльності правоохоронних органів у сфері застосування екологічного законодавства. Збільшення правопорушень у галузі використання водних ресурсів обумовлене рядом причин, які тісно пов'язані з певними суперечностями та прогалинами в чинному законодавстві, загальноекономічною кризою, неузгодженістю діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органів.Все це зумовлює потребу у проведенні системно-цілісного наукового дослідження в галузі охорони водних ресурсів.

1. Проблеми малих річок України

В Україні водні джерела використовуються в усіх можливих напрямках: водний транспорт, рибне господарство, лісосплав, побутове, промислове і сільськогосподарське водопостачання, гідро- і теплоенергетика, водна меліорація і, нарешті, масова рекреація.

Малі річки тісно пов'язані з економікою прилеглих територій і відіграють значну роль у розвитку соціального середовища. Водночас всебічне використання біоресурсів річок, їх зарегулювання, відбір вод на полив та господарсько-побутові потреби, а також перетворення річок на колектори стічних вод порушили їх природний стан. Річки стали забрудненими, спрямленими, мілководними, з поганою якістю води, збідненими рослинами й тваринами. Надміру інтенсивне використання в народному господарстві як самих річок, так і водозборів порушує їх природний гідрохімічний та гідробіологічний режим, зменшує водність і глибину, річки замулюються і заростають, збільшується їх евтрофікація за рахунок накопичення сполук азоту, фосфору та калію. Відмічено повсюдне забруднення води і донних відкладень річок господарсько-побутовими стоками, які вміщують величезну кількість органічних та біогенних елементів, пестицидів, важких металів, детергентів тощо. В окремих промислових районах Донбасу, Середнього Придніпров'я та Приазов'я річки сильно забруднюються промисловими стоками, в тому числі і шахтними водами, які вносять у річки величезну кількість мінеральних речовин - хлоридів і сульфатів, а також шкідливих токсичних речовин - фенолів, ціанідів тощо.

На перший погляд малі річки не здатні відігравати провідної ролі у водозабезпеченні народного господарства. Проте, складаючи лише 20% сумарного державного водозабору, вони забезпечують на 67% потреби сільгоспводопостачання, на 35% - зрошення, на 25% - господарсько-побутові потреби населення. Об'єм забору води на народногосподарські потреби в басейнах малих річок сягає 20% забору з водних об'єктів суші на Україні.

Зараз у багатьох країнах, напевне, не залишилось річок, які б мали первісний вигляд, у яких водний потік, русло і береги не мали б, як мінімум, слідів господарської діяльності людини. Тому проблема охорони і раціонального використання малих річок - об'єктів, найбільш чутливих і схильних до стрімких негативних перетворень, ніж середні та великі водотоки, віднесена до числа найважливіших державних проблем.

Відомо, що перші поселення людини майже завжди розміщувались у долинах річок. Наявність води, водних шляхів, риби, високопродуктивних заливних лук, родючих заплавних земель зумовила найбільш інтенсивне заселення та освоєння прирічних територій.

Якщо нанести на карту країни тільки міста, то, по суті, буде відображена гідрографічна мережа країни чи, в крайньому разі, - її основних економічних районів. У цьому відношенні характерним прикладом є Україна, господарське освоєння якої відображає історичний шлях розвитку взаємовідносин людини і природи.

Оцінюючи сучасний чи очікуваний стан малих річок, необхідно враховувати такі їх особливості:

1. малі річки є основним джерелом живлення великих рік, тому збереження їх має найважливіше значення для захисту водних ресурсів від виснаження;

2. на водозборах малих річок розміщується значна кількість населення, промислових об'єктів, сільськогосподарських земель, що визначає велике народногосподарське значення цієї категорії річок;

3. внаслідок малої величини ці річки дуже чутливі до певних видів господарської діяльності, що особливо гостро позначається на водному режимі території. В їх числі:

· вилучення з річок значної кількості води, а також вся інша господарська діяльність, яка зумовлює зміни (насамперед зменшення) річкового стоку за рік в цілому і в меженні періоди;

· інтенсивний відбір підземних вод, що призводить до осушення великих територій та зменшення підземного живлення річок, аж до його повного зникнення;

· випрямлення річищ, що супроводжується збільшенням швидкості течії води, зниженням глибини і живого перерізу, тобто призводить до видимого зменшення параметрів річки;

· скидання стічних вод та інші види забруднень, які помітно погіршують якість води

· через її нестачу для розведення.

Розглянемо особливості малих річок з погляду дотримання вимог охорони природи при комплексному використанні і охороні вод. Їм у природних умовах властиві надзвичайно мінливий гідрологічний режим протягом року і великі коливання водності. Узагальнення гідрометричних матеріалів за багаторічний період показало, що частина малих річок України в літню межень пересихає (на 1-2 місяці, іноді більше). Забір вод на побутові, виробничі та інші потреби призводить до зменшення річкового стоку в більших масштабах. річка антропогенний проблема

Збереження річок як об'єктів природи вимагає підтримання в них течії води, достатньої для забезпечення водозабору та заповнення річищ у меженний період (з урахуванням проведеного відбору води). Цього можна досягти або обмеженням забору води, або компенсацією стоку за допомогою водоймищ. Існують й інші причини зміни водності, зумовлені впливом діяльності людини на формування стоку - осушення земель, збільшення врожайності сільськогосподарських культур та ін. Зменшення стоку малих річок може спричинити також відчленування частини водозбірної площі у зв'язку із прокладанням осушувальної мережі, коли стік річок-водоприймачів одержує своєрідну добавку.

2. Причини, які обумовили проблему водозабезпечення

Тривога за долю малих річок зростає з посиленням господарського навантаження на навколишню природу та водозбірні площі річок. Взагалі це - закономірний, економічно і соціально обумовлений історичний процес.

Малі річки в Україні чи ненайбільше відчули за останні десятиліття тиск людської діяльності, саме вони найбільше змінились, а подекуди навіть повністю зникли. Безпосереднім фактором впливу на малі річки є наявність стоків (очищених і неочищених): комунальних, промислових, сільськогосподарських. Їхня дія особливо небезпечна, тому що в окремих випадках об'єм цих стоків може бути таким самим або й більшим, ніж об'єм стоку малої річки. Об'єм води, що скидається в річкову мережу малих басейнів, дорівнює 2,84 км³, з них забруднених вод - 0,61 км³, або 21%. Це чверть об'єму забруднених стічних вод, що скидають у водні об'єкти України. Серед головних річкових басейнів найбільше використання водних ресурсів малих річок характерне для Причорномор'я, де за їхній рахунок забезпечується майже весь об'єм водокористування, Дунаю (77%), басейну Вісли (57%), Приазов'я (56%), басейну Дністра (51%). Посилення антропогенного пресу призвело до виникнення несприятливої ситуації у гідрологічному режимі, санітарному стані та ландшафтній структурі басейнів малих річок практично у всіх регіонах держави.

Малі річки особливо чутливі до однобічного зниження рівня підземних вод, яке відбувається, як правило, при осушувальній меліорації, а також на локальних ділянках при водозаборі на різні потреби. Це пояснюється неглибоким врізом річищ малих водотоків і часто неповним дренуванням підземних водоносних горизонтів. Вплив водопониження на водний режим залежно від проведених заходів та умов формування стоку неоднаковий. Змінюються малі річки і при створенні водопідпірних споруд - гребель водоймищ та ставків, шлюзів та ін.

Внаслідок осушення земель і перетворення малих річок на водоприймачі їхні водні ресурси або не змінюються, або дещо збільшуються при поглибленні річищ. Але при цьому змінюються гідравліко-морфометричні характеристики потоку, що не завжди корисно з точки зору охорони природи і традиційного використання річок. В інших випадках, коли зниження рівнів ґрунтового потоку відбувається поблизу малих водотоків, річища яких залишаються у природному стані, можливі перехоплювання потоку меліоративними каналами та зміна водного режиму в небажаному напрямі.

При осушувальній меліорації малі водотоки часто використовують як водоприймачі меліоративної мережі. Так, на Українському Поліссі, де проводили масові осушувальні роботи, змінені характеристики річищ більшості малих річок. Прокладена також значна мережа осушувальних каналів.

Регулювання річок при їх пристосуванні під водоприймачі осушувальних систем змінює не тільки густоту руслової мережі за рахунок меліоративної системи, а й довжину водотоків. Зазнають змін і характеристики потоку. Після регулювання річок насамперед збільшується швидкість потоку і зменшуються глибини річищ. Локальне водопониження пов'язане із забором підземних вод та водовідливом при будівництві і гірських розробках. Його вплив на водні ресурси малих річок залежить від ряду факторів, насамперед від співвідношення водозабору і стоку, причому зміни підземної і поверхневої складових стоку різні. Якщо водозабір при зниженні рівня підземного потоку нижче врізу річища перевищує стік річки в межень, вона перетворюється на тимчасовий водотік. Поверхневий стік може спостерігатись в тому випадку, якщо приток води в руслову мережу перевищує величину інфільтрації. Звичайно це відбувається в період весняного водопілля і при інтенсивних паводках.

Перетворення постійних малих водотоків у тимчасові спостерігається в місцях великих водозаборів, коли підземні води подаються в міста, а після використання скидаються в інші водотоки.

Антропогенний вплив на кількісні показники водних ресурсів малих річок також різноманітний і неоднаковий за величиною та інтенсивністю. Одні фактори діють на водний режим річок і їх стік постійно й не дуже помітно, другі - різко, роль третіх не зовсім з'ясована. На фоні коливань природної водності не завжди можна виявити і оцінити роль антропогенного впливу та зміну стоку. Стік у природних умовах формується в межах басейну, який являє собою єдину природну систему. Будь-яка дія на водозбір призводить до порушень його стану. Однак ця система прагне відновити природну рівновагу компенсаційними факторами. Додаткові фактори посилюють чи послаблюють гідрологічні наслідки антропогенної дії. Їх роль у цьому процесі оцінюється в результаті системного підходу, який дає змогу аналізувати зміни на водозборі. Кількісну оцінку цих наслідків найбільш об'єктивно можна одержати шляхом аналізу багаторічних гідрологічних рядів спостережень, особливо в тому випадку, коли на водозбір впливають кілька антропогенних факторів.

Кризовий стан більшості малих річок України не потребує ніяких доказів. Особливо гостро постає ця проблема для густонаселених регіонів України, де малі річки зазнають значного антропогенного впливу. Оранка і забудова заплав, надмірне випасання худоби, витоптування - все це призводить до деградації рослинного покриву річкових долин. Як наслідок - неминуча ерозія схилів, замулення річища, заболочення чи пересихання річки і, врешті-решт, зменшення біотичного різноманіття, спрощення та деградація екосистеми.

Сучасний екологічний стан річок багато в чому визначається ступенем зміни русел господарською діяльності як на самій річці, так і на її водозборі. Основною формою змін русел малих річок є їх замулення, яке пов`язане з різким збільшенням надходження твердого матеріалу - продуктів змиву грунтів з площі водозбору, а також механічне забруднення русел будівельним, виробничим та побутовим сміттям. На середніх та великих річках більш типовими є інші види антропогенного втручання: зміна русел при будівництві набережних, дамб обвалування, проведення заходів по регулюванню русел для покращення умов судноплавства (днопоглиблення, шлюзування, каналізація). Чим більші подібні антропогенні зміни русел річок, тим більшою стає пов`язана із нею екологічна напруженість. Водність річки, її похили і конкретні природні умови визначають опір русел техногенному впливу. Чим більша річка, тим більша транспортуюча здатність потоку, тим більше її протистояння штучним перетворенням і менший час релаксації. З іншого боку, широкозаплавні річки з піщаним алювієм більше підлеглі трансформаціям, бо зміна умов протікання потоку і стоку наносів практично відразу ж відбивається в морфології та динаміці русел. З припиннням техногенної дії досить швидко відбувається повернення русла до початкового стану, якщо тільки зміни, що відбулися, не стали незворотними (при повному замуленні та заростанні русел, їх закріпленні системою інженерних споруд і т.д.).

Чим більша стійкість русла, менша інтенсивність деформацій і стік руслоформуючих наносів, тим повільніше відбувається відновлення його первинного стану. З іншого боку, на таких річках форми русла більш стійкі та “консервативні”, повільніше змінюються при техногенному навантаженні.

У результаті реалізації не повністю обгрунтованих сільськогосподарських та меліоративних заходів на водозборах та в заплавах річок, масового їх спрямлення та обвалування, неупорядкованих водовідборів та зведення лісів відбулися часто незворотні зміни гідрологічного та руслового режиму - водність річок зменшилася, замулюються русла, значно трансформувався характер протікання руслових деформацій. Разом із цим малі річки підлягають інтенсивному забрудненню (поверхневий стік із агроландшафтів, скиди недостатньо або і зовсім неочищених стічних вод, забрудненість донних відкладів).

Досліджуючи руслові процеси малих річок, у першу чергу необхідно звертати увагу на їх загальні риси. Встановлено, що процеси руслоформування малих водотоків мають свої певні особливості. Через їх невисокий енергетичний потенціал руслові процеси на малих річках підлягають впливу значно більшого числа факторів, ніж на великих та середніх. Зміна літології корінних порід вздовж долини річки, призводить до суттєвих змін їх морфології. Склад заплавних відкладів малих водотоків безпосередньо залежить від будови корінних берегів долини. Русло малої річки рідко притиснуте до високого корінного берегу через вплив осипних шлейфів, конуси виносу ярів тощо.

3. Mожливі шляхи вирішення

Вирішуючи завдання відновлення екосистем малих водотоків, вчені підкреслюють, що головним шляхом для цього повинно бути усунення причини негативної дії. Так, серед подібних заходів доцільним є відновлення природного рельєфу русла та розчистка водоносних горизонтів; корисно утримувати надлишок наносів верховими ставками, які можна влаштовувати в ярах. Пропонується також влаштування водосховища на беззаплавних ділянках та наливних видосховищ у вигляді копанок.

Прикладом раціонального ставлення до малих річок та продуманної політики щодо їх використання та збереження на загальнонаціональному рівні може слугувати Данія. В цій країні на протязі довгого часу річкові системи зазнавали значного антропогенного впливу: обвалування, спрямлення, поглиблення. Проте, вже з середини 80-их років минулого століття ставлення до малих річок змінилося - було прийнято новий закон щодо їх охорони “Закон про водний потік”. Разом із двома іншими (“Закон про водопостачання” та “Закон про охорону навколишнього середовища”) він призваний створити (або відновити) такий стан екосистеми, який задовольняє вимоги як природних популяцій флори та фауни, так і запити людини. Зрозуміло, що в цьому аспекті постає питання і якості води, і відповідних фізичних умов у самому потоці. Вказаний документ чітко визначив джерела фінансування проектів по відновленню водотоків.

Таким чином, проблеми екологічного стану малих річок перебувають під постійною увагою дослідників: виконано аналіз направленності та ступеню змін їх русел ерозійно-акумулятивними процесами, для окремих районів (а саме західної частини країни) отримані кількісні характеристики цих змін, встановлений їх зв`язок із змивом грунтів. Разом із тим, необхідно поширити вказані дослідження на всю територію України, встановити граничні умови початку замулення та деградації, дослідити умови проходження руслоформуючих витрат та екологічно-необхідний стік для малих річок. Вирішення вказаних проблем дозволить створити концепцію охорони малих річок та розробити регіональні системи заходів по їх рекультивації.

Щоб забруднені води шкідливо не вплинули на водні організми водойм, вони повинні розводитись у 10-100 разів, а у деяких випадках - у 200-300 разів. Це свідчить, що 1 м³ неочищеної води може забруднити 300 м³ свіжої. Це і обумовлює можливість “водного голоду” в майбутньому, якщо не будуть вжиті радикальні заходи.

Стічні води навіть після очищення за сучасними технологіями потребують для повторного використання багаторазового їх розведення. При наміченому водоспоживанні для цього необхідно витратити приблизно у 2 рази більше відновлюваних ресурсів прісних вод, ніж їх є на найбільш освоєній частині нашої планети.

Необхідно, насамперед, вжити заходів для запобігання виснаженню і забрудненню, а не займатися латанням дірок - ліквідацією найкричущих недоліків, наслідків. Кожна річка, водоймище, ставок, озеро чи джерело, незалежно від того, використовуються чи ні їхні води для щоденних потреб, сільського господарства чи рибальства, повинні бути чистими, оскільки здорове життя можливе тільки на чистій Землі.

Межа тисячоліть в Україні ознаменувалася активізацією природоохоронного громадського руху, в тому числі й у царині охорони та відновлення малих річок. Шириться кількість організацій та їхніх членів, що ставлять за мету зберегти або відродити ту чи іншу річку, конкретними діями охоплюються сотні річок та річечок.

Одним із найпопулярніших природоохоронних заходів є посадки дерев та чагарників уздовж річки. Відтворюючи рослинний покрив, ми не тільки формуємо природний бар'єр на шляху поверхневого стоку, але і відновлюємо природну систему "річка-берег", функціонування якої визначає водність річки, її самоочисну здатність, якість води в ній.

Висновки

Генеральним напрямом у вирішенні водної проблеми повинно бути раціональне використання і охорона водних ресурсів. Вода перестала бути вічним, безплатним даром природи. Слід замислитись, чи не багато води ми використовуємо безцільно, що треба зробити для того, щоб річки і озера стали чистішими?

Розвиток економічного потенціалу тих чи інших районів України здебільшого пов'язаний з перспективою інтенсивного використання ресурсів малих річок, що в деяких місцевостях є основними, а то й єдиними джерелами водопостачання. Адже близько 90% водних ресурсів України формується саме за рахунок малих річок. Тому проблема їх охорони і раціонального використання набуває нині особливого державного значення.

Якщо раніше техногенні перетворення входили в життя річок поступово, то тепер ці зміни відбуваються дуже швидко і позначаються на всіх сторонах їх життя. Передусім змінюється величина річкового стоку, його сезонний розподіл, перебудовуються русло, заплава, дельта, схили терас, режим течії. У ряді випадків природні ресурси малих річок уже вичерпані або недостатні, щоб задовольнити потреби водоспоживачів. Річки, особливо малі, досить динамічні природні об'єкти. Їх основні зміни відбуваються також під впливом природних факторів - клімату, зволоження території, характеру поверхні, пов'язаного з тектонікою.

Найбільш вразливими є малі річки і по відношенню до антропогенного впливу, особливо розорювання водозборів та збільшення стоку наносів, хімічного та механічного забруднення, як згадувалося вище. Знищення природної рослинності, активне розорювання грунтів призводить до посилення ерозійно-акумулятивних процесів у басейнах, росту інтенсивності площинного змиву. В результаті більш значного розорювання в русловий потік потрапляє така кількість твердого матеріалу, що малі ріки не здатні його транспортувати і це призводить до акумуляції наносів у руслах малих річок, їх замулення та деградації. Замулення річок погіршує їх живлення підземними водами, що тільки сприяє деградації екосистем.

Список використаної літератури

1. Екологія для економічних вузів і факультетів. Підручник /Дорогонцув С.І., Хвесик М.А., Коценко К.Ф. та ін. -- К.: КНЕУ, 2005. - 320 c.

2. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Екологія»/Дорогунцов С. І.,Коценко К. Ф., Рудчук Т. І. -- К: КНЕУ, 2005.--390с.

3. Концепція розвитку водного господарства України. -- Київ: «Держводгосп України», 2007. - 380с.

4. Основні напрямки вирішення еколого-економічних проблем Північного Причорномор'я/Долішній М.І., Єпіфанов А.О. -- К.: РВПС України НАН України, 2006. - 180с.

5. Стан навколишнього середовища і його вплив на трудові ресурси / Трегобчук В.М, Гуцуляк Г.Д. - К.: Прут, 2008. - 190с.

6. Концепція сталого розвитку для України/ Трегобчук В.М. - Вісник НАН України, 2009. - №3.

Размещено на Allbest.ru