Вивчення екологічних проблем сучасності

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Сформулювати проблеми сучасності. Вирішення яких завдань вони потребують?

екологічний антропогенний атмосфера господарство

Екологічні проблеми сучасності за своїми масштабами умовно можуть бути розділені на:

1. локальні,

2. регіональні,

3. глобальні

і вимагають для свого рішення неоднакових засобів вирішення і різних за характером наукових розробок.

Приклад локальної екологічної проблеми - завод, що скидає безочищення в річку свої промстоки, шкідливі для здоров'я людей. Це - порушення закону. Органи охорони природи або навіть громадськість повинні через суд оштрафувати такий завод і під загрозою закриття змусити його будувати очисні споруди. Особливої науки при цьому не вимагається.

Прикладом регіональних екологічних проблем може служити висихаюче Аральське море з різким погіршенням екологічної обстановки на всій його периферії, або висока радіоактивність грунтів в районах, прилеглих до Чорнобиля.

Для вирішення таких проблем уже потрібні наукові дослідження. У першому випадку - точні гідрологічні дослідження для вироблення рекомендацій щодо збільшення стоку в Аральське море, у третьому - з'ясування впливу на здоров'я населення тривалої дії слабких доз радіації та розробка методів дезактивації грунтів.

Змістова багатоманітність глобальних екологічних проблем дає підставу для певної їх класифікації. За І.Т. Фроловим, вони поділяються на три основні групи:

- інтерсоціальні,

- антропосоціальні,

- природно-соціальні

Інтерсоціальні проблеми характеризують взаємодії різних соціальних спільнот у глобальному масштабі (проблеми миру та роззброєння, світового соціально-економічного розвитку, подолання розриву між найрозвиненішими та найвідсталішими країнами, взаємин між народами, расами, релігійними та етнокультурними спільнотами). Останнім часом самостійного значення набула проблема боротьби з міжнародним тероризмом.

Антропосоціальні проблеми характеризують відносини між людиною та суспільством (проблеми культури й освіти, науково-технічного поступу, демографії, охорони здоров'я, біосоціальної адаптації людини до умов довкілля тощо).

Природно-соціальні проблеми характеризують взаємодію суспільства з природою, як-от проблеми ресурсів усіх видів, природного довкілля та ін.

Засоби розв'язання глобальних проблем:

- офіційна допомога з боку економічно розвинених країн країнам, що розвиваються;

- іноземні приватні інвестиції;

- застосування економічних важелів управління якістю довкілля, зокрема субсидій і дотацій за виготовлення екологічно чистої продукції, за виконання державних екологічних проектів, екологічні платежі за всі види забруднення довкілля, виплати на охорону природи і поліпшення екологічних результатів, пільгове або дискримінуюче кредитування, оподаткування і ціноутворення, екологічне страхування тощо;

- об'єднання зусиль усіх країн світу для розв'язання глобальних проблем;

- збільшення витрат держав світового співтовариства на подолання насамперед екологічної кризи;

- створення за рахунок країн, які заподіяли найбільшої шкоди планеті, своєрідного фонду екологічної безпеки з метою ліквідації най загрозливіших для довкілля джерел небезпеки;

- посилення відповідальності країн світового співтовариства за збереження природи;

- стимулювання виробництва таких зразків транспортних засобів, техніки, які б не завдавали шкоди довкіллю, забезпечували економію всіх паливно-енергетичних ресурсів.

2. Охарактеризуйте вплив на довкілля окремих галузей народного господарства. Які галузі за масштабністю впливу на біосферу потрапляють до трьох найбільших?

1. Екологічні проблеми теплових електростанцій:

а) забруднення атмосфери важкими металами;

б) забруднення атмосфери оксидами сірки;

в) радіаційне забруднення водойм;

г) забруднення навколишнього середовища ртуттю;

д) вилучення земель із сільськогосподарського обігу під тверді відходи;

е) утворення в рельєфі шламонагромаджувачів;

є) утворення синьо-зелених водоростей.

2. Екологічні проблеми гідроелектроенергетики:

а) забруднення атмосфери оксидами сірки, азоту та вуглецю;

б) вилучення земель під відходи;

в) вилучення земель під водосховища;

г) явище "біологічного вибуху" з інтенсивним утворенням синьо-зелених водоростей;

д) підвищення вологості повітря;

е) підтоплення підлеглих територій.

3. Еколого-економічні проблеми атомних електростанцій:

а) радіаційне забруднення атмосфери;

б) радіаційне забруднення гідросфери;

в) поховання радіоактивних відходів;

г) мовірність аварії;

д) вилучення земель під водосховища;

е) забруднення атмосфери оксидами сірки, азоту та вуглецю;

є) атомна енергетика -- найдешевша;

ж) атомна енергетика -- втричі дорожча за газову.

4. Екологічні проблеми функціонування металургійного комплексу:

а) забруднення довкілля оксидами сірки;

б) забруднення довкілля важкими металами;

в) вилучення земель під тверді відходи;

г) вилучення земель під шламонагромаджувачі;

д) забруднення водойм;

е) забруднення фтором і фтористими сполуками.

5. Сучасний металургійний завод викидає на 1 млн т сталі:

а) 800 тис. т шлаків;

б) 100 тис. т пилу;

в) 30 тис. т оксиду вуглецю;

г) 8 тис. т двоокису сірки;

д) 50 тис. т фтористого водню;

е) 3 тис. т оксидів азоту;

є) 5 тис. т ртуті.

6. Екологічні проблеми хімічної промисловості:

а) велика водомісткість усіх галузей;

б) шламонагромаджувачі, вміст токсичних речовин у яких перевищує 100 граничнодопустимих норм;

в) забруднення атмосфери вуглеводами;

г) забруднення атмосфери оксидами сірки та азоту;

д) забруднення атмосфери важкими металами.

7. Виробництво мінеральних добрив супроводжується:

а) великою кількістю твердих відходів -- нефелінових "хвостів" і пилу;

б) галітовими відходами і глинисто-сольовими шлаками;

в) розсіюванням вуглеводів у радіусі до 25 км.

8. Негативними наслідками нераціонального зрошення земель є:

а) вторинне підтоплення території;

б) засолення ґрунтів;

в) переущільнення орних і підорних горизонтів;

г) забруднення водойм дренажними водами;

д) зміна водного балансу на території та порушення режиму підземних вод.

9. Негативні наслідки осушення боліт такі:

а) зниження рівня ґрунтових вод;

б) збільшення кількості посушливих днів;

в) поява суховіїв;

г) вторинне засолення ґрунтів;

д) сильне підтоплення земель підземними водами;

е) обміління малих рік;

є) пожежі на торфовищах.

10. Транспортні системи зумовлюють такі проблеми:

а) забруднення навколишнього середовища оксидами сірки, азоту, вуглецю;

б) забруднення навколишнього середовища свинцем та його сполуками;

в) забруднення навколишнього середовища бензпіреном;

г) забруднення шумом;

д) вилучення земель під шляхи сполучення та транспортні споруди;

е) вилучення земель під відходи;

є) травмування та смерть людей і тварин.

Промисловий комплекс

Промисловий комплекс за інтенсивністю впливу на довкілля посідає провідне місце. Головними причинами цієї першості є: недосконалі технології виробництва, надмірна концентрація -- як територіальна, так і в межах одного підприємства, брак надійних природозахисних споруд. Недосконалість сучасних технологій не дозволяє повністю переробляти мінеральну сировину. Більша частина її повертається в природу у вигляді відходів. За даними деяких учених, готова продукція становить 1--2% від використовуваної сировини, а решта повертається у вигляді відходів до біосфери, забруднюючи її компоненти.

За мірою і характером впливу (згідно з обсягами промислових відходів) вирізняють паливно-енергетичний, металургійний, хіміко-лісовий та будівельний комплекси. Привертає увагу велике надходження в атмосферу викидів газоподібного діоксиду сірки -- однієї з найшкідливіших забруднювальних речовин промислового походження, яка в умовах атмосфери перетворюється в сірчану кислоту і служить причиною виникнення кислотних дощів.

Останнім часом промисловістю і транспортом щорічно викидається понад 200 млн т оксиду вуглецю, понад 50 млн т оксидів азоту, 250 млн т дрібнодисперсних аерозолей.

Питома вага різних галузей промисловості й транспорту в загальному обсязі забруднення атмосфери становить (у %): теплова енергетика -- 25,7; чорна металургія -- 23,4; нафтовидобувна і нафтохімічна -- 13,7; транспорт -- 11,6; кольорова металургія -- 11,1; гірничодобувна -- 7,1; підприємства будівельного комплексу -- 3,4; машинобудування -- 2,8; інші галузі -- 1,2.

Паливно-енергетичний комплекс є найбільшим забруднювачем на Землі не тільки через недосконалі технології та відсутність очищення викидів, а й через надзвичайне поширення його об'єктів.

Комплекс екологічних проблем виникає і в галузях паливної промисловості, і в електроенергетичних. Так, якщо видобуток вугілля здійснюється підземним способом, то це призводить до утворення великої кількості поверхневих і побіжних порід, шахтних вод тощо. Більша частина твердих відходів складується у відвали, які охоплюють величезні площі, порушуючи природний ландшафт, забруднюючи поверхневі й підземні води. Відвали породи в основному розміщуються поблизу населених пунктів, а це посилює їхній вплив на довкілля.

Великим забруднювачем є й нафтогазовий комплекс. На всіх його стадіях (видобуток нафти, виділення попутних газів і води, збереження, транспортування, переробка) відбувається забруднення атмосфери, рунтів, водних об'єктів нафтою і нафтопродуктами (фенолом, бензолом, тотуолом, етиловим ефіром тощо). Районам, де здійснюється видобуток нафти, властиве забруднення водойм, оскільки нафта і нафтопродукти можуть знаходитися як у вигляді поверхневої плівки або емульсії, так і в розчиненому вигляді. Наявність у воді цих забруднювачів згубно відбивається на її якості. Негативний вплив нафтопродуктів позначається і на рибному господарстві: навіть незначні домішки нафтопродуктів у водоймах надають рибі неприємного присмаку і запаху, а у великій кількості призводять до її загибелі. Нафтопродукти у водойми надходять в основному під час розливу з нафтосховищ, аварій на нафтопроводах, залізничних перевезень, а також унаслідок гребельного зливу дощовими і талими водами з промислових територій, на яких видобувають і переробляють нафту. Оскільки за термічної обробки вуглеводневих сполук виділяються канцерогенні речовини, нафто- і газопереробні заводи забруднюють ними довкілля за відсутності надійних природозахисних систем.

Теплові електростанції нині є найпоширенішими на земній кулі. (близько 30 відсотків усіх шкідливих викидів в атмосферу від стаціонарних джерел).

Здебільшого вони працюють на вугіллі, торфі, горючих сланцях, мазуті, природному газі. Природний газ є відносно найчистішим видом палива. Електростанції, які працюють на ньому, викидають здебільшого оксиди азоту і сірки.

У галузі екології в тепловій енергетиці домінують дві найважливіші проблеми: забруднення атмосферного повітря і забруднення земель через накопичення значної кількості відходів (золи, шлаків, пилу).Продуктами згорання вугілля, торфу і сланців є також жужіль і зола (в тому числі й летюча), уловлювання, складування і зберігання яких вимагає великих затрат, оскільки з господарського використання вилучаються земельні ресурси.

З-поміж негативних наслідків роботи ТЕС на викопному вугільному паливі слід особливо зважати на небезпеку забруднення біосфери радіоактивними речовинами в обсягах, які набагато перевищують можливі радіоактивні викиди за нормальної експлуатації атомних електростанцій. Річ у тім, що після спалювання вугілля в золі, в тому числі і в летючій, залишаються практично всі ізотопи уранорадієвої й торієвої родини, що містяться у вихідному вугіллі. Після згорання вугілля вони виділяються з маси вуглецю, стають досить концентрованими, а тому небезпечнішими. З димом ТЕС часточки золи падають у довкілля. Гідравлічні електростанції традиційно вважають екологічно чистими. Проте будівництво дамб на річці обумовлює зміну властивостей екосистем ріки. З проточної системи ріка перетворюється на ланцюг водосховищ, де змінюються всі фізичні, хімічні, біологічні властивості. Це вже зовсім інша екосистема.

Атомна енергетика та виробництво ядерної зброї -- два основні джерела радіаційного забруднення. Вони ведуть до утворення сотень радіоактивних елементів, що починають забруднювати харчові ланцюги. Радіоактивний матеріал потрапляє до рік, озер, океанів, де його поглинають риби, вводячи у свої біохімічні системи, підвищуючи його концентрацію у своїх тілах в тисячу разів. Забруднена вода і рунт усмоктується рослинами, концентруючи в них токсичні речовини. Це, своєю чергою, призводить до забруднення молока і м'яса, оскільки забрудненою травою живиться худоба.

Металургійний комплекс є одним із найбільших забруднювачів біосфери в багатьох країнах світу.Металургійні комбінати з повним циклом -- це фактично міста, простерті на десятки кілометрів. Копальні й підприємства чорної металургії охоплюють величезні площі земельних угідь, використовують мільярди кубічних метрів кисню.

На підприємства чорної металургії припадає близько 15% всіх промислових викидів в атмосферу пилу, 8--10% викидів діоксиду сірки, 10--15% загального обсягу споживання води. До цього слід додати величезну кількість твердих відходів (шлаків, шламів тощо).

Нині найважливішим напрямом науково-технічного прогресу є створення і впровадження маловідходних технологій, які дозволяють не лише зменшити забруднення довкілля, а й підвищити ефективність металургійного виробництва. Так, флотаційні відходи збагачення вугілля можуть бути використані для виробництва силікатної цегли. Основним споживачем доменних шлаків є цементна промисловість. Крім того, вони служать сировиною для виробництва бетону, в будівництві автошляхів, для залізничного насипу тощо.

Кольорова металургія створює більше проблем з організації безвідходного виробництва, оскільки в галузі спостерігається великий вихід відходів на одиницю продукції: у більшості галузей на 1 т металу витрачається 100--200 т руди (іноді навіть тисячі тонн). Відходи часто відзначаються великою токсичністю, позаяк містять сполуки сірки, миш'яку, сурми, селену, телуру тощо.

З огляду на специфічний склад шлаків кольорової металургії одним із найперспективніших напрямів у вирішенні проблем їх використання є принцип комплексної переробки, що має три стадії:

1) попереднє вилучення кольорових і рідкісних металів;

2) вилучення заліза;

3) використання силікатних залишків шлаків для виробництва будівельних матеріалів.

Хімічна промисловість теж є джерелом істотного забруднення довкілля, поступаючись у цьому аспекті перед паливною енергетикою, металургійним комплексом і автомобільним транспортом.

Хімічна промисловість належить до галузей, які споживають велику кількість сировини, води та енергії. Вона вирізняється складними багатостадійними процесами. Під час виробництва утворюється велика кількість побічної продукції, яка поки що не завжди може бути використана як вторинні ресурси, а накопичується у вигляді відходів. У багатьох випадках відходи вимагають повного знищення через їхню надмірну токсичність.

В оснвній хімічній промисловості найбільшу кількість твердих відходів дають виробництва мінеральних добрив і сірчаної кислоти. У виробництві мінеральних добрив головним є переробка фосфоритів та апатитів. Тверді відходи сірчаної кислоти із сірчаного колчедану -- піритні недогарки, пил і шлаки щорічно складуються сотнями тисяч тонн.

У виробництві органічних продуктів і виробів на їх основі найбільшою кількістю відходів відзначаються нафтопереробка, нафтохімія та хімія органічного синтезу, виробництво гумових виробів, пластмас та інших полімерних металів. Одним із найпоширеніших відходів є кислі гудрони -- смолоподібні в'яжучі речовини, що містять сірчану кислоту, воду та органічні сполуки.

Всі хімічні виробництва належать до водоємних. Їх функціонування супроводжується утворенням великої кількості стічних вод із високим вмістом хлорорганічних сполук, кислот і лужних речовин, вуглеводневих сполук. Скидання їх безпосередньо у водойми та міську каналізацію нині заборонено. Тому на території кожного хімічного підприємства чи поблизу нього утворюються великі шламонакопичувачі, ставки-відстійники.

Основним напрямом природоохоронної діяльності в хімічній промисловості є боротьба з забрудненням довкілля способом удосконалення існуючих і розроблення нових технологічних процесів.

Агропромисловий комплекс

Агропромисловий комплекс (АПК) є одним із найвідчутніших чинників впливу на довкілля. Деякі вчені навіть віддають йому першість за рівнем антропогенного навантаження. Це пов'язано, насамперед, із територіальною поширеністю його ланок, особливо сільськогосподарського виробництва. Крім того, процес відтворення в сільському господарстві тісно пов'язаний з природними процесами. Висока розораність території та надмірна глибина оранки відвальними плугами за відсутності чи малої кількості лісових полезахисних смуг призводять до інтенсивної вітрової ерозії, до суховіїв.

Процес механізації сільськогосподарських робіт, який інтенсивно відбувався у ХХ ст., негативно позначився на якості рунту, його родючості. Парк тракторів зріс. Сільськогосподарська техніка, що працює на полях, вирізняється громіздкістю, великою масою і потужністю. Це призводить до переущільнення орного і підорного горизонтів. Через це порушуються водний і повітряний режими, режим живлення рунтів, руйнується їхня структура,зменшується водопроникність рунту. Це призводить до збільшення поверхневого стоку, зниження родючості, а значить і врожаю. Вирішити проблему переущільнення рунтів можна лише комплексно: модернізацією техніки, зниженням тиску на рунт колісних і гусеничних тракторів, скороченням числа проходів техніки полем.

Одним із напрямів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є хімізація, яка передбачає внесення в рунти як хімічних добрив, так і пестицидів. Цей процес активно відбувався в усіх розвинених країнах світу. Внесення хімічних добрив зумовлено тим, що щорічно разом з урожаєм із рунту виносяться десятки мільйонів тонн поживних речовин: азоту, калію, фосфору та ін., а тому внесення органічних і мінеральних добрив є одним із важливих способів підвищення родючості рунтів.

Необхідність застосування пестицидів -- хімічних засобів захисту рослин від дії бур'янів, шкідливих комах, грибкових захворювань викликається масовими спалахами різноманітних шкідників.

Застосування мінеральних добрив і пестицидів дозволяє збільшити врожай, проте має негативні екологічні наслідки:

1) накопичуючись у рослинах, вони харчовими ланцюгами потрапляють до організму людини;

2) забруднюються підземні й поверхневі води;

3) гине флора і фауна;

4) знижується урожайність через загибель мікроорганізмів у рунті.

Пестициди -- особливо небезпечні сполуки для живих організмів. Надходячи до організму людини трофічними ланцюгами, вони зумовлюють органічне враження печінки, нирок, знижують імунітет.

Особливу проблему становить забруднення природних вод біогенними речовинами, а надто -- азотними сполуками. У світі щорічно у довкілля надходить 50 млн т нітратів.

Низка проблем виникла і в процесі такого напряму інтенсифікації сільського господарства, як меліорація. Меліорація -- це система заходів, пов'язаних із корінним поліпшенням властивостей рунтів і спрямованих на підвищення їхньої родючості. Існує понад 30 видів меліорації. Найпоширенішим серед них є гідромеліорація -- зрошення та осушення.

У зрошенні земель роль найактивнішого агента відіграє штучне зволоження рунтів із водного джерела з метою забезпечення рослин вологою. Під час осушення земель надлишок вологи відводиться за межі шару, де розміщуються корені рослин, і в такий спосіб створюються сприятливі умови для їх росту.

Необхідність меліорації земель визначається кліматичними умовами території. Понад 60% населення Землі проживає в посушливих регіонах, тоді як 20% -- там, де спостерігається надлишок вологи.

А втім, тривале зрошення спричинює низку екологічних проблем. Головна з них -- це вторинне засолення рунтів, що виникає за надмірного зрошення і високого рівня рунтових вод. Під засолення потрапила майже половина зрошуваних земель світу.

Крім того, дренажні води, що скидаються з полів, містять велику кількість мінеральних добрив і пестицидів, які забруднюють водойми.

Осушення за принциповою основою протилежне зрошенню. Його проводять на перезволожених землях, лісах, болотах із метою включення нових територій у сільськогосподарське виробництво. Але болота -- це важливі екосистеми, які є джерелом ягід, лікарських рослин, медоносів, грибів тощо.

Технологія утримання худоби на тваринницьких комплексах -- переважно безпідстилкова, бо солома йде на корм худобі. Очисні споруди або зовсім відсутні, або неспроможні переробити й раціонально використати великий обсяг гною, особливо рідкої консистенції. Гідравлічний спосіб видалення гною з ферми переважає, але поблизу них доводиться створювати спеціальні відстійники, а вони також є серйозними забруднювачами довкілля.

Створення великих тваринницьких комплексів не виправдане і з економічного боку. Через обмежені можливості кормозабезпечення не освоюються виробничі потужності. Інтенсивне використання кормових угідь навколо таких комплексів призводить до різкого зниження їхньої продуктивності аж до повної деградації.

Не уникла екологічних проблем і переробна ланка АПК. Велика кількість переробних підприємств цукрової, молочної, м'ясної, олійної, овочепромислової промисловості позбавлена елементарних очисних споруд. Значне поширення веде до забруднення атмосфери, малих річок, озер, куди скидаються відходи.

Транспорт

Транспорт як галузь народного господарства -- один із наймогутніших чинників антропогенного впливу на довкілля. Деякі види цього впливу, насамперед забруднення повітря і підвищення рівня шуму, належать до найсерйозніших техногенних навантажень на компоненти довкілля окремих регіонів, особливо великих міст.

Транспорт зумовлює ряд проблем, що їх умовно можна об'єднати в кілька груп (за основними напрямами взаємодії з довкіллям):

1) транспорт -- великий споживач палива;

2) транспорт -- джерело забруднення довкілля;

3) транспорт -- одне із джерел шуму;

4) транспорт вилучає сільськогосподарські угіддя під шляхи і стаціонарні споруди;

5) транспорт є причиною травмованості та смерті людей і тварин.

Забруднення транспортом довкілля відбувається через викиди в атмосферу продуктів згорання палива, вивітрювання сипучих вантажів під час транспортування, випаровування нафтопродуктів. Так, за перевезення нафтових вантажів залізничним транспортом в атмосферу надходить така кількість вуглеводних сполук, яка вдвічі перевищує їх викиди автомобілями.

Найбільшим забруднювачем довкілля є автомобільний транспорт -- в окремих містах його питома вага у загальному забрудненні перевищує 50 %.

Забруднення міста викидами автомобільного транспорту -- одна з причин підвищеної захворюваності населення.

Постійне збільшення інтенсивності руху автотранспорту призводить до прогресуючого зростання забруднення довкілля уздовж магістралей. Рослинність біля шляху може забруднюватися важкими металами як потрапляння їх у рунт, так і через безпосереднє осідання аерозолів, сажі, пилу на поверхню рослин.

Тривале випасання худоби уздовж таких смуг може призвести до накопичення свинцю у тканинах тварин.

Значним джерелом забруднення є й аеропорти. Зростання перевезень повітряним транспортом призводить до збільшення концентрації забруднювальних речовин як на території аеропорту, так і в тому районі міста, який прилягає до нього.

Забрудненню довкілля, а надто міських систем, сприяє й залізничний транспорт. Залізничні станції часто розташовані в межах населених пунктів. Забруднення відбувається у випадках:

а) використання тепловозів, які працюють на дизельному паливі, а тому викидають окисли вуглецю та азоту;

б) на багатьох пасажирських поїздах опалення здійснюється вугіллям;

в) забруднення вантажами під час транспортування і вантажних робіт.

Водний транспорт (річковий і морський) служить джерелом забруднення басейнів річок та морів. Забруднення здійснюється внаслідок аварій чи втрати вантажів, під час вантажних робіт у портах, а також за скидання відходів із суден. Шум, що виникає від транспортних засобів, зокрема автомобіля, поїзда, літака, є серйозною проблемою у великих містах багатьох регіонів.

За унікальності рунтів України особливої гостроти набирає проблема вилучення земель під транспортні споруди. Нині у плануванні та будівництві автошляхів, залізниць і стаціонарних транспортних споруд приділяється недостатньо уваги раціональному використанню земельних ресурсів.

Житлово-комунальне господарство

Вплив комунального господарства на екологію найнегативніший. Обумовлено це, перш за все вилученням великої кількості природних вод (поверхневих і підземних) для цілей господарського, питного та промислового водопостачання; скидом у водні об'єкти неочищених чи недостатньо очищених стічних вод, а також поверхневих стоків з урбанізованих територій. Суттєвий внесок в забруднення атмосфери вносять котельні централізованих систем теплопостачання. Служби ЖКГ, що займаються вивезенням побутових відходів, збільшують площі звалищ (організованих і неорганізованих).

3. У яких формах проявляється антропогений влив на довкілля? Наведіть по три приклади різних форм змін атмосфери, гідросфери і літосфери під впливом антропогенної діяльності

Негативний вплив суспільства на природне навколишнє середовище в результаті господарської діяльності називають антропогенним. Таких в впливів є необмежену кількість Вони відрізняються обсягами, характером, інтенсивністю, величиною, рівню шкоди навколишньому середовищу і здоров'ю людей. При цьому всі їх прояви зводяться до чотирьох формам негативної дії:

1. Зміна компонентного складу біосфери , кругообігу речовин в природі (видобуток мінеральної сировини, накопичення відходів, викиди і скиди забруднюючих речовин у повітряне та водне середовища).

2. Зміна структури земної поверхні (розорювання земель, вирубування лісів, виконання меліоративних заходів, створення штучних водойм, зміни режиму стоку поверхневих вод, урбанізація, видобуток корисних копалин і т.д.).

3. Зміна енергетичного балансу планети і буферних властивостей Землі (явище парникового ефекту, проблема озонових дір).

4. Знищення рослинного і тваринного різноманітності, природних місць мешкання і розмноження тварин і рослин, штучна акліматизація й адаптація тварин і рослин на нових місцях проживання, виведення нових сортів рослин і порід тварин (вирубка лісів, знищення живих організмів).

Размещено на Allbest.ru

...