Електромагнітне забруднення та правові основи природоохоронного законодавства

Размещено на http://allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Класифікація

1.1 Електромагнітне випромінювання

1.2 Характеристика природних джерел електромагнітного поля

1.3 Характеристика антропогенних джерел електромагнітного поля

1.4 Біологічні ефекти електромагнітного забруднення навколишнього середовища

2. Правові основи та методи забезпечення природоохоронного законодавства в області електромагнітного забруднення

2.1 Зарубіжний і український досвід правового регулювання рівнів електромагнітного випромінювання

2.2 Основні нормативно-правові документи, що регулюють нормування електромагнітного поля в Україні

Висновок

Література



Вступ

Інтенсивне використання електромагнітної та електричної енергії в сучасному інформаційному суспільстві призвело до того, що в останній третині XX століття виник і сформувався новий значимий фактор забруднення навколишнього середовища - електромагнітний. До його появи призвів розвиток сучасних технологій передачі інформації та енергії, дистанційного контролю і спостереження, деяких видів транспорту, а також розвиток ряду технологічних процесів. Світовою громадськістю визнано, що електромагнітне поле штучного походження є важливим значущим екологічним фактором з високою біологічною активністю.

Проблема електромагнітної безпеки та захисту навколишнього природного середовища від впливу електромагнітного поля придбала велику актуальність і соціальну значимість, в тому числі на міжнародному рівні. Метою даної курсової роботи є вивчення впливу електромагнітного випромінювання на навколишнє середовище. Для досягнення поставленої мети необхідне рішення наступних завдань:

1. Провести огляд існуючих джерел електромагнітного випромінювання.

2. Проаналізувати біологічні ефекти дії електромагнітного забруднення на живі організми та екосистеми.

3. Вивчити зарубіжний і український досвід нормування електромагнітного випромінювання.



1. Класифікація

1.1 Електромагнітне випромінювання

Електромагнітне випромінювання (електромагнітні хвилі) - розповсюджується в просторі обурення (зміна стану) електромагнітного поля (тобто, взаємодіють один з одним електричного і магнітного полів). Основними характеристиками електромагнітного випромінювання прийнято вважати частоту і довжину хвилі. Довжина хвилі залежить від швидкості поширення випромінювання. Швидкість поширення електромагнітного випромінювання (фазова) у вакуумі дорівнює швидкості світла, в інших середовищах ця швидкість менше. Електромагнітні хвилі - це поперечні хвилі (хвилі зсуву), в яких вектора напруженості електричного і магнітного полів коливаються перпендикулярно до напрямку поширення хвилі, але вони істотно відрізняються від хвиль на воді і від звуку тим, що їх можна передати від джерела до приймача, в тому числі і через вакуум.

Електромагнітне випромінювання прийнято ділити по частотним діапазонами. Між діапазонами немає різких переходів, вони іноді перекриваються, а межі між ними умовні. Оскільки швидкість поширення випромінювання постійна, то частота його коливань жорстко пов'язана з довжиною хвилі у вакуумі. В таблиці 1 наведені діапазони електромагнітного випромінювання.

Електромагнітні випромінювання різних частот взаємодіють з речовиною також по-різному. Процеси випромінювання і поглинання радіохвиль можна описати за допомогою співвідношень електродинаміки; а для хвиль оптичного діапазону і жорстких променів необхідно враховувати їх квантову природу.



Таблиця 1.1 Діапазони електромагнітного випромінювання [5]

Вид випромінювання	Довжина хвилі, м	Частота хвилі, Гц
Радіохвилі	103 - 104	3·105 - 3·1012
Світлові хвилі:
1) Інфрачервоне випромінювання	5·10-4 - 8·10-7	6·1011 - 3,75·1014
2) Видиме світло	8·10-7- 4·10-7	3,75·1014 - 7,5·1014
3) Ультрафіолетове випромінювання	4·10-7 - 10-9	7,5·1014 - 3·1017
Рентгенівське випромінювання	2·10-9 - 6·10-12	1,5·1017 - 5·1019
Гамма-випромінювання	<6·10-12	>5·1019

Радіохвилі виникають при протіканні по провідникам змінного струму відповідної частоти. І навпаки, що проходить в просторі електромагнітна хвиля порушує в провіднику відповідний їй змінний струм. Ця властивість використовується в радіотехніці при конструюванні антен. Природним джерелом хвиль цього діапазону є грози. Вважається, що вони ж є джерелом стоячих електромагнітних хвиль Шумана.

Видиме, інфрачервоне і ультрафіолетове випромінювання складає так звану оптичну область спектра в широкому сенсі цього слова. Виділення такої області обумовлено не тільки близькістю відповідних ділянок спектру, але і подібністю приладів, що застосовуються для її дослідження і розроблених історично головним чином при вивченні видимого світла (лінзи і дзеркала для фокусування випромінювання, призми, дифракційні грати, інтерференційні прилади для дослідження спектрального складу випромінювання і пр.).

Частоти хвиль оптичної області спектра вже можна порівняти з власними частотами атомів і молекул, а їх довжини - з молекулярними розмірами і міжмолекулярними відстанями. Завдяки цьому в цій області стають суттєвими явища, обумовлені атомістичні будовою речовини. З цієї ж причини, поряд з хвильовими, проявляються і квантові властивості світла.

Найвідомішим джерелом оптичного випромінювання є Сонце. Його поверхня (фотосфера) нагріта до температури 6000 градусів і світить яскраво-жовтим світлом. Випромінювання оптичного діапазону виникає при нагріванні тіл (інфрачервоне випромінювання називають також тепловим) через теплового руху атомів і молекул. Чим сильніше підігрітий тіло, тим вище частота його випромінювання. При певному нагріванні тіло починає світитися у видимому діапазоні, спочатку червоним кольором, потім жовтим і так далі. І навпаки, випромінювання оптичного спектру робить на тіла тепловий вплив.

В області рентгенівського і гамма-випромінювання на перший план виступають квантові властивості випромінювання. Рентгенівське випромінювання виникає при гальмуванні швидких заряджених частинок (електронів, протонів та ін.), а також в результаті процесів, що відбуваються всередині електронних оболонок атомів. Гамма-випромінювання з'являється в результаті процесів, що відбуваються усередині атомних ядер, а також в результаті перетворення елементарних частинок. Воно з'являється і при гальмуванні швидких заряджених частинок.

1.2 Характеристика природних джерел електромагнітного поля

Основні природні джерела електромагнітного поля: атмосферна електрика; радіовипромінювання Сонця і галактик (реліктове випромінювання, рівномірно поширене у Всесвіті); Електричне й магнітне поля Землі.

Атмосфериками називають електромагнітне поле, створюване атмосферними розрядами. Частотний діапазон атмосферики широкий - від сотень герц до десятків мегагерц. Їх інтенсивність максимальна на частотах поблизу 10 кГц і зменшується в міру зростання частоти. У районах, близьких до місць грозових розрядів, напруженість електричної складової ЕМП атмосферики становить десятків, сотень і навіть тисяч В/м на частотах, близьких до 10 кГц.

Основними осередками атмосферики є континенти тропічного поясу, а до високих широт інтенсивність грозової діяльності знижується.

Відома добова і сезонна періодичність грозової діяльності. Грозова діяльність пов'язана також з сонячною активністю: під час спалахів на Сонці атмосферики значно посилюються.

Частотний діапазон радіовипромінювання Сонця і галактик досить широкий: від 10 МГц до 10 ГГц. Інтенсивність сонячного радіовипромінювання безпосередньо пов'язана з сонячною активністю.

Інтенсивність цих радіовипромінювань змінюється з добовою періодичністю, що пов'язане з обертанням Землі відносно джерел випромінювань. Крім того, радіовипромінювання змінюються по інтенсивності з періодичністю 27-28 днів, пов'язаної з обертанням Сонця, і, нарешті, з 11-річною періодичністю сонячної активності.

Геомагнітне поле - магнітне поле, що генерується внутрішньо земними джерелами. За класифікацією Б.М. Яновського [1], геомагнітне поле є сумою декількох полів:

1. поля, створюваного однорідної намагніченістю земної кулі.

2. поля, створюваного неоднорідністю глибоких шарів земної кулі, материкового поля.

3. поля, обумовленого різною намагніченістю верхніх частин кори, аномального поля.

4. поля, джерело якого знаходиться поза Землею, зовнішнього поля.

5. поля варіацій, викликаного причинами, лежать поза Землею.

Геомагнітне поле може спотворюватися, при цьому виникають аномалії:

1. Материкові, площа яких порівнянна з континентами.

2. Регіональні, що займають площу в десятки або сотні квадратних кілометрів.

3. Локальні - виникають там, де магнітні породи залягають біля поверхні Землі.

Геомагнітне поле складається з постійного та змінного полів. Змінне геомагнітне поле може змінюватися - це спокійні і обурені варіації, амплітуди і фази яких змінюються протягом доби і протягом року залежно від сонячної активності; це геомагнітні пульсації - електромагнітні хвилі дуже низької частоти, що спостерігаються на поверхні Землі. Отже, магнітне поле Землі знаходиться в безперестанному зміні, складність якого відображають зміни різних параметрів. Питання про біологічну значимість геомагнітного поля дискусійне. Дослідження показали, що коливання функціонально-динамічних параметрів живих організмів не випадкові, а впорядковані. Порівняльний аналіз виявив наявність синхронності і синфазності найрізноманітніших проявів життєдіяльності в біосфері.

В атмосфері Землі існує електричне поле (Е_З), спрямоване вертикально до земної поверхні так, що ця поверхня заряджена негативно, а верхні шари атмосфери - позитивно. Напруженість цього поля залежить від географічної широти: вона максимальна в середніх широтах, а до екватора і полюсів убуває. Зі збільшенням відстані від поверхні Землі Е_З убуває приблизно за експоненціальним законом (близько 5 В/м на висоті 9 км).

Величина Е_З відчуває періодичні річні і добові зміни. Добові зміни носять як загальнопланетарний, так і місцевий характер. Над різними по широті областями океану і в полярних областях добове зміна Е_З відбувається за єдиним універсальному часі і називається унітарною варіацією. Ця варіація пов'язана з сумарною грозовою діяльністю по Земній кулі. Над іншими областями суші добова зміна Е_З пов'язана ще і з місцевою грозовою діяльністю і може значно варіювати в залежності від пори року.

1.3 Характеристика антропогенних джерел електромагнітного поля

Антропогенні джерела електромагнітного можна розділити на наступні групи:

1. системи виробництва, передачі, розподілу та споживання електроенергії постійного і змінного струму (0-3 кГц): електростанції, лінії електропередачі, трансформаторні підстанції, системи електропостачання, побутові прилади.

2. транспорт на електроприводі (0-3 кГц): залізничний транспорт і його інфраструктура, міський транспорт - метрополітен, тролейбуси, трамваї і т. п. - є відносно потужним джерелом магнітного поля в діапазоні частот від 0 до 1000 Гц. Максимальні значення щільності потоку магнітної індукції В в приміських «електричках» досягають 75 мкТл при середньому значенні 20 мкТл.

3. функціональні передавачі: радіомовні станції низьких частот (30 - 300 кГц), середніх частот (0,3-3 МГц), високих частот (3-30 МГц) і надвисоких частот (30-300 МГц); телевізійні передавачі; базові станції систем рухомий (в т.ч. стільникового) радіозв'язку; наземні станції космічного зв'язку; радіорелейні станції; радіолокаційні станції і т. п.

Дроти працюючих ліній електропередачі (ЛЕП) створюють в прилеглому просторі електричне і магнітне поля промислової частоти. Відстань, на яку поширюються ці поля від дротів лінії, досягає десятків метрів.

Дальність розповсюдження електричного поля залежить від класу напруги ЛЕП (цифра, що позначає клас напруги стоїть в назві, наприклад, ЛЕП 220 кВ), чим вище напруга - тим більше зона підвищеного рівня електричного поля, при цьому розміри зони не змінюються протягом часу роботи лінії електропередачі.

Дальність розповсюдження магнітного поля залежить від величини протікаючого струму або від навантаження лінії. Оскільки навантаження ЛЕП може неодноразово змінюватися як протягом доби, так і зі зміною сезонів року, розміри зони підвищеного рівня магнітного поля також змінюються.

Межі санітарно-захисних зон для ліній електропередачі на діючих лініях визначаються за критерієм напруженості електричного поля 1 кВ/м.

До розміщення повітряних ліній ультрависоких напруг (750 і 1150 кВ) висуваються додаткові вимоги за умовами впливу електричного поля на населення. Так, найближча відстань від осі проектованих повітряних ліній електропередачі 750 і 1150 кВ до меж населених пунктів має бути, як правило, не менше 250 та 300 м відповідно.

Серед побутових електроприладів найбільш потужними слід визнати: СВЧ-печі, аерогрилі, холодильники із системою «без інею», кухонні витяжки, електроплити, телевізори, комп'ютери. Реально створюване електромагнітне поле в залежності від конкретної моделі і режиму роботи може сильно розрізнятися серед устаткування одного типу.

Значення магнітного поля тісно пов'язані з потужністю приладу - чим вона вище, тим вище магнітне поле при його роботі. Значення електричного поля промислової частоти практично всіх електропобутових приладів не перевищують декількох десятків В/м на відстані 0,5 м, що значно менше ПДУ 500 В/м.

Радари. Радіолокаційні системи працюють на частотах від 500 МГц до 15 ГГц, однак окремі системи можуть працювати на частотах до 100 ГГц. Створюваний ними електромагнітний сигнал принципово відрізняється від випромінювання інших джерел. Пов'язано це з тим, що періодичне переміщення антени в просторі призводить до просторової уривчастості опромінення. Тимчасова уривчастість опромінення обумовлена ??циклічністю роботи радіолокатора на випромінювання. Час напрацювання в різних режимах роботи радіотехнічних засобів може обчислюватися від кількох годин до доби. Так у метеорологічних радіолокаторів з тимчасової переривчастістю 30 хв. - випромінювання, 30 хв. - пауза, сумарне напрацювання не перевищує 12 годин, у той час як радіолокаційні станції аеропортів в більшості випадків працюють цілодобово. Ширина діаграми спрямованості в горизонтальній площині зазвичай становить кілька градусів, а тривалість опромінення за період огляду становить десятки мілісекунд.

Стільниковий зв'язок. Головними елементами системи стільникового зв'язку є базові станції (БС) і мобільні радіотелефони (МРТ). Базові станції підтримують радіозв'язок з мобільними радіотелефонами, унаслідок чого БС і МРТ є джерелами електромагнітного випромінювання в УВЧ діапазоні.

БС є видом передавальних радіотехнічних об'єктів, потужність випромінювання яких (завантаження) не є постійною 24 години на добу. Завантаження визначається наявністю власників стільникових телефонів в зоні обслуговування конкретної базової станції та їх бажанням скористатися телефоном для розмови, що, в свою чергу, докорінно залежить від часу доби, місця розташування БС, дня тижня та ін. У нічні години завантаження БС практично дорівнює нулю.

Мобільний радіотелефон (МРТ) являє собою малогабаритний приймач. Залежно від стандарту телефону, передача ведеться в діапазоні частот 453 - 1785 МГц. Потужність випромінювання МРТ є величиною змінною, в значній мірі залежить від стану каналу зв'язку «мобільний радіотелефон - базова станція», тобто чим вище рівень сигналу БС у місці прийому, тим менше потужність випромінювання МРТ. Максимальна потужність знаходиться в межах 0,125-1 Вт, однак у реальній обстановці вона звичайно не перевищує 0,05 - 0,2 Вт.

Супутниковий зв'язок. Системи супутникового зв'язку складаються з станції на Землі і супутника, що знаходиться на орбіті. Діаграма спрямованості антени станцій супутникового зв'язку має яскраво вираженою вузько направлений основний промінь - головний пелюсток. Щільність потоку енергії (ППЕ) в головному пелюстку діаграми спрямованості може досягати декількох сотень Вт/м² поблизу антени, створюючи також значні рівні поля на великому видаленні. Наприклад, станція потужністю 225 кВт, що працює на частоті 2,38 ГГц, створює на відстані 100 км ППЕ рівне 2,8 Вт/м². Однак розсіювання енергії від основного променя дуже невелике і відбувається найбільше в районі розміщення антени.

Теле- і радіостанції. Передавальні радіоцентри (ПРЦ) розміщуються в спеціально відведених для них зонах і можуть займати досить великі території (до 1000 га). За своєю структурою вони включають в себе одне або декілька технічних будівель, де знаходяться радіопередавачі, і антенні поля, на яких розташовуються до декількох десятків антенно-фідерних систем (АФС). АФС включає в себе антену, що служить для вимірювання радіохвиль, і фідерну лінію, яка підводе до неї високочастотну енергію, що генерується передавачем.

Гіпомагнітні поля створюються штучно шляхом екранування природного геомагнітного поля. Це має місце в деяких виробничих приміщеннях, літаках, космічних кораблях та ін. Такі поля - біологічно активний фактор, що викликає ряд змін на фізіологічному, біохімічному і морфологічному рівнях функціонування організму. Тривала дія цих полів на людину призводить до зниження його працездатності, негативно відбивається на його здоров'ї.

1.4 Біологічні ефекти електромагнітного забруднення навколишнього середовища

Електромагнітне забруднення - це різновид антропогенного або природного фізичного забруднення, що виникає при модифікації електромагнітних властивостей середовища (під дією ліній електропередач високої напруги, роботи деяких промислових установок, природних явищ - магнітних бур та інших джерел електромагнітного випромінювання). В результаті численних досліджень, показано, що електромагнітні хвилі роблять істотний вплив на біологічні об'єкти, які проявляються в різноманітті індукованих ефектів.

Електромагнітні випромінювання техногенного походження є джерелами фізичного забруднення навколишнього середовища. Зростання рівня електромагнітного забруднення останнім часом говорить про електромагнітний смог (за аналогією з хімічним смогом). Електромагнітне забруднення навколишнього середовища та хімічне забруднення мають спільні риси: і той і інший вид припускає більш-менш постійні рівні, і обидва смоги можуть мати несприятливий вплив на людей, тваринний і рослинний світ.

Електромагнітний смог - це забруднення середовища проживання людини неіонізуючими випромінюваннями від пристроїв використовують, передавальних і генеруючих електромагнітну енергію і виникають через недосконалість техніки та нераціонального її застосування.

Електромагнітний смог можна класифікувати на три види:

1. смог відкритій місцевості (вуличний),

2. смог в приміщеннях (від освітлювальної системи),

3. смог від пристроїв мобільного зв'язку.

Існує кілька гіпотез, що пояснюють біологічну дію електромагнітного поля. В основному вони зводяться до індукування струмів в тканинах і безпосередньому впливу поля на клітинному рівні, в першу чергу з його впливом на мембранні структури. Передбачається, що під дією електромагнітного поля може змінюватися швидкість дифузії через біологічні мембрани, орієнтація і конформація біологічних макромолекул, крім того, стан електронної структури вільних радикалів. Механізми біологічної дії електромагнітного поля мають, в основному, неспецифічний характер і пов'язані зі зміною активності регуляторних систем організму.

У світовій практиці досліджень розрізняють два види впливу електромагнітних полів на біологічні об'єкти:

1. теплову дію, до якої відносять втрати на струми провідності і зміщення в тканинах організму, що володіють кінцевим питомим опором, відображення на границях розділу та, зокрема, на кордоні «повітря - тканина», глибину проникнення в тканини, стоячі хвилі в замкнутих об'ємах, перерозподіл енергії через кров;

2. специфічну дію, яка проявляється у безлічі явищ і ефектів, наприклад, резонансне поглинання електромагнітної енергії білковими молекулами (це пояснює мутагенні явища), пряме і непряме вплив на центральну нервову систему, нервово-м'язові ефекти, явище «перлової нитки» (вибудовування суспендованих молекул паралельно силовим лініям поля, що призводить до розривів молекулярних зв'язків), поляризація молекул та ін.

Мішенню для ініціації будь-якого ефекту, в першу чергу, є мембрани, плазматичні і внутрішньоклітинні, що обмежують різні органели та внутрішньоклітинні компоненти. Відома велика чутливість клітинних мембран до дії самих різних хімічних і фізичних агентів, в тому числі до опромінення. Морфологічні та функціональні порушення мембран виявляються практично відразу після опромінення і при дуже малих дозах. Зміна іонного складу, що виникає при цьому, може ініціювати в клітці проліферативні процеси. Крім зміни проникності біологічних мембран і прискорення активного транспорту катіонів натрію, під впливом електромагнітного випромінювання відбувається активація окислення ненасичених жирних кислот і роз'єднання процесів окислення і фосфорилювання в мітохондріях.

Електромагнітне поле впливає на заряджені частинки і струми, внаслідок чого енергія поля на рівні клітини перетворюється в інші види енергії.

Цитогенетичні дослідження (вихід хромосомної аберації) показали достовірне збільшення клітин з порушеннями в експериментальній групі порівняно з контролем.

Слабкі електромагнітні поля при інтенсивності меншого порогу теплового ефекту також впливають на зміни в живій тканині. Дослідження з біологічному впливу стільникового телефону, комп'ютерного блоку та інших електронних засобів проведені в ряді російських наукових центрів, у тому числі - і на біологічному факультеті Московського державного університету. У ході цих досліджень було з'ясовано, що вплив цих джерел проявляється в погіршенні регенерації тканин.

Переважна більшість досліджень виявляє високу чутливість різних мікроорганізмів к досить слабким полям. Однак немає систематичних і вкрай мало достовірних даних про наявність ефектів, напрямку реакцій і подальших змін у зв'язку з параметрами діючих електромагнітних полів. За даними досліджень, вплив різних джерел електромагнітного поля на мікроорганізми проявлялося в зниженні рухової активності і виживаності мікроорганізмів; в збільшенні смертності мікроорганізмів.

В результаті численних досліджень з'ясовано, що електромагнітні хвилі завдають істотного впливу на біологічні об'єкти, які проявляються в різноманітті індукованих ефектів. Як слабкі, так і сильні електромагнітні поля надають достатньо виражений вплив на морфологічні, фізіологічні, біохімічні та біофізичні характеристики багатьох рослин. Впливають на ріст, розвиток і розмноження рослинних об'єктів. Що стосується істинно генетичних наслідків, то однозначної відповіді на це питання поки немає.

В районі дії електричного поля ЛЕП у рослин поширені аномалії розвитку. Часто змінюються форми і розміри квіток, листя, стебел, з'являються зайві пелюстки.

У районах з підвищеним рівнем електромагнітного поля виникають зміни в житті тварин, пов'язані насамперед з порушеннями функціонування центральної нервової системи. Факт кореляції змін природних електромагнітного поля і біологічних процесів ставить проблему екологічної значимості електромагнітного поля.

Лабораторні дослідження А.Г. Карташева, Г.Ф. Плеханова щодо з'ясування біотропного поля ЛЕП надвисокої напруги (40 кВ/м; 50 Гц) показали, що у білих мишей (експозиція 5, 10 і 20 діб) спостерігався розвиток анемії (30%) на 10-ту добу, яка компенсувалася розвитком ретикулоцитозу до 20-ї добі. Біотропне поле істотно залежало від стадії онтогенезу, рівня організації та екологічних особливостей біооб'єктів, що необхідно враховувати при екологічному нормуванні електромагнітного випромінювання.

Людський організм завжди реагує на електромагнітне поле. Однак, для того щоб ця реакція переросла в патологію і привела до захворювання необхідний збіг ряду умов - у тому числі досить високий рівень поля й тривалість опромінення. Біологічний ефект електромагнітного поля в умовах тривалого багаторічного впливу накопичується, в результаті можливий розвиток віддалених наслідків, включаючи дегенеративні процеси центральної нервової системи, рак крові (лейкози), пухлини мозку, гормональні захворювання.

Особливо небезпечні ЕМП можуть бути для дітей, вагітних (ембріон), людей із захворюваннями центральної нервової, гормональної, серцево-судинної системи, алергіків, людей з ослабленим імунітетом.

Дослідження впливу електромагнітного поля на гідрофауни і флору дуже нечисленні. Проведені модельні експерименти про вплив електромагнітного поля ЛЕП 50 Гц напругою до 500 кВ на гідро біонтів Daphniamagna та Scenedesmus quadricauda В.Г. Дувінг, Ю.А. Малиніної (2000) показали їх високу чутливість і можливість їх використання в якості тест-систем.

У структурі співтовариств ґрунтової фауни (мікроартоподи-сапрофаги і гамазові кліщі) і їх розподілі по ґрунтовим горизонтам не було виявлено суттєвих змін під дією електромагнітного поля.



2. Правові основи та методи забезпечення природоохоронного законодавства в області електромагнітного забруднення

2.1 Зарубіжний і український досвід правового регулювання рівнів електромагнітного випромінювання

електромагнітний забруднення природоохоронний законодавство

На міжнародному рівні основним органом комплексної координації проблеми забезпечення безпеки біосистем в умовах впливу ЕМП є Всесвітня організація охорони здоров'я. З 1995 року в ВООЗ діє довгострокова програма WHO EMF Project, основне завдання якої є координація відповідних досліджень та узагальнення їх результатів з метою вироблення глобальних оцінок і рекомендацій з проблеми біологічної дії електромагнітного поля. Починаючи з 1998 року, програма ВООЗ включає в сферу своїх інтересів проблему впливу електромагнітного поля на навколишнє середовище і елементи екосистем (ICNIRP, 2000).

Важливим органом практичної реалізації забезпечення електромагнітної безпеки відіграє Міжнародна Комісія з захисту від неіонізуючого випромінювання (ICNIRP). Але до теперішнього часу її діяльність спрямована, перш за все, на забезпечення електромагнітної безпеки людини.

За окремими напрямами проблеми ВООЗ співпрацює з іншими міжнародними організаціями: Міжнародним агентством з вивчення раку, Міжнародною електротехнічною комісією, Міжнародним радіотехнічним союзом та іншими.

Питання регулювання забруднення навколишнього середовища електромагнітним полем і контролем джерел зазвичай вирішують профільні державні установи, які завідують зв'язком, телекомунікаціями, енергетикою та природоохоронні організації. Так в США це Агентство з охорони навколишнього середовища (US Environment Protection Agency), в Німеччині - Міністерство з охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки (Bundes Ministeriumfu Umwelt, Naturschutzund Reaktorsicherheit), в Нідерландах Міністерство будівництва, територіального планування та охорони навколишнього середовища (Department of Housing, Spatial Planningand the Environment) та інші.

У багатьох країнах є довгострокові міжнародні та національні програми з оцінки небезпеки електромагнітного поля для населення. Наприклад, Міжнародний проект ВООЗ «ЕМП і здоров'я», програма ЄС COST, Національна програма досліджень США електричних і магнітних полів і поширення громадської інформації (EMF RAPID). Свої програми також мають: Швеція, Фінляндія, Франція, Великобританія, Австралія, Японія, Німеччина, Данія, Канада.

Однак необхідно підкреслити, що основною метою більшості проведених науково-дослідних програм є оцінка наслідків і небезпеки впливу електромагнітного поля різних джерел стосовно до людини.

В Україні діє найжорсткіша санітарна норма в Європі 2,5 мкВт/смІ серед допустимих рівнів опромінення базових станцій мобільного зв'язку в санітарно селітебній зоні. Порівнявши допустимі норми електромагнітного випромінювання і реальне випромінювання побутових приладів, електротранспорту і т.д. як показано в таблиці 2.1. і на рисунку 2.1.

Таблиця 2.1 Нормативи електромагнітного випромінювання

Джерело ЕМВ	Показники випромінювання, мкТл	Перевищення, раз
Комп'ютер	1-100	5-500
Холодильник	1	5
Кавоварка	10	50
Електробритва	15-17	75-85
Фен	15-17	75-85
Провід від лампи	0,7	3,5
Трамвай, тролейбус	150	750
Метро	300	1500
Телефон	40	200



Рисунок 2.1 Вплив електромагнітного випромінювання різних побутових приладів, мкВт / кв. см (щільність потоку потужності)

До теперішнього часу ПДУ для оцінки впливу ЕМП на навколишнє середовище в цілому не розроблені ні в одній країні світу. Є лише розрізнені результати окремих досліджень впливу ЕМП на компоненти екосистем.

До питання нормування ЕМП для навколишнього середовища можливі кілька підходів. За ПДУ приймається інтенсивність ЕМП природного походження. При такому поході розробка нормативів є простим завданням і зводиться до узагальнення наявних даних по інтенсивності природного електромагнітного фону в цікавому діапазоні частот (0-300 ГГц). Даний підхід не виправданий ні з економічної, ні з екологічної точки зору, тому що його реалізація потребуватиме майже повного припинення функціонування об'єктів-джерел ЕМП, а також проведення надзвичайно дорогих захисних заходів.

1. за ПДУ приймається технічно мінімально досяжна інтенсивність ЕМП, яка забезпечує безперебійну роботу технічних пристроїв. Підхід є технічним, і питання нормування розглядається у відриві від впливу ЕМП на живі організми. Встановлені при такому підході ПДУ можуть бути в кілька разів вище порогових значень, обґрунтованих біологічними дослідженнями.

2. за ПДУ приймаються ПДУ, розроблені для людини. Перенесення вимог нормативних документів, розроблених для людини, на екосистеми в цілому представляється надмірно грубим наближенням, навіть за умови введення відповідних поправочних коефіцієнтів, т. к. характер впливу ЕМП певного типу на представників флори і фауни може радикально відрізнятися від характеру його впливу людини. Особливо це розходження може спостерігатися у організмів, так чи інакше використовують ЕМП природного походження для забезпечення свого процесу життєдіяльності.

3. за ПДУ приймаються біологічно обґрунтовані рівні, встановлені в результаті фізичних, фізіологічних, клінічних, біохімічних та інших досліджень на біологічних об'єктах.

Основний критерій визначення рівня впливу ЕМП як гранично допустимого - вплив не повинен викликати у людини навіть тимчасового порушення гомеостазу (включаючи репродуктивну функцію), а також напруги захисних та адаптаційно-компенсаторних механізмів ні в найближчому, ні у віддаленому періоді часу. Це означає, що в якості ПДУ приймається дробова величина від мінімального рівня електромагнітного поля, здатного викликати реакцію.

2.2 Основні нормативно-правові документи, що регулюють нормування електромагнітного поля в Україні

В Україні, як і в усьому світі, спостерігається тенденція постійного збільшення кількості джерел електромагнітного випромінювання. Кожен день будуються і реконструюються базові станції мобільного зв'язку, реконструюються телерадіопередаючі центри, об'єкти радіонавігації, радіолокаційні станції (РЛС), станції супутникового зв'язку. Активно використовуються бездротові способи передачі даних в мережі Інтернет, встановлюються локальні офісні бездротові мережі, і т.п. До того ж, майже кожен дорослий житель і навіть діти щодня користуються стільниковим телефоном і побутовими електроприладами.

В Україні відсутня законодавча база, яка регулює правові, економічні і організаційні аспекти захисту населення та екосистеми від електромагнітного випромінювання.

Тим не менше в Україні, на сьогодні, є лише один нормативний документ, який визначає гігієнічні вимоги до усім радіотехнічним об'єктам. Це «Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітного випромінювання». На жаль, окремі державні санітарні норми, наприклад, для стільникового зв'язку за 10 років так і не розроблені.

Так, за даними державної статистичної форми № 18 «Звіт про фактори навколишнього середовища, які впливають на стан здоров'я людини», а саме додаток 15 «Вплив на населення джерел електромагнітних випромінювань», кількість РТО, які перебувають на обліку держсанепідемслужби, з 2001 по 2006 збільшилася майже втричі. Так, якщо в 2001 році на обліку установ держсанепідемслужби знаходилося 10651 РТО, з яких 3853 були паспортизовані (36%), то в 2006 р. їх кількість вже становила 37386 РТО, з яких мають санітарні паспорти 30799, тобто 82%. Тим не менш, в Україні налічується близько 120 000 РТО, власниками яких є 602 суб'єкти господарювання, які внесені Національною комісією з питань регулювання зв'язку України до реєстру операторів і провайдерів телекомунікації, тобто, 75% РТО виведені в загальнотехнічний режим експлуатації без санітарних паспортів. Все це свідчить про систематичне порушення власниками РТО норм чинного санітарного законодавства.



Висновок

У курсовій роботі проведено аналіз існуючих даних про вплив електромагнітного випромінювання на навколишнє середовище. В результаті:

1. Проведено огляд існуючих джерел електромагнітного випромінювання. Джерела електромагнітного випромінювання поділяються на природні і антропогенні. До природних джерел відносять: атмосферна електрика, радіовипромінювання Сонця і галактик (реліктове випромінювання, рівномірно поширене у Всесвіті), електричне і магнітне поля Землі. До антропогенних джерел відносяться: системи виробництва, передачі, розподілу та споживання електроенергії постійного і змінного струму (електростанції, лінії електропередачі, трансформаторні підстанції, системи електропостачання, побутові прилади), транспорт на електроприводі (залізничний транспорт і його інфраструктура, міський транспорт - метрополітен, тролейбуси , трамваї), функціональні передавачі (радіомовні станції низьких частот (30-300 кГц), середніх частот (0,3-3 МГц), високих частот (3-30 МГц) і надвисоких частот (30-300 МГц); телевізійні передавачі; базові станції систем рухомого (у т. ч. стільникового) радіозв'язку; наземні станції космічного зв'язку; радіорелейні станції; радіолокаційні станції).

2. Проаналізовано біологічні ефекти дії електромагнітного забруднення на живі організми та екосистеми. З'ясовано, що електромагнітне випромінювання впливає на ріст, розвиток і розмноження живих організмів.

3. Вивчено зарубіжний і український досвід нормування електромагнітного випромінювання. З'ясовано, що в Україні встановлено найжорсткіші у світі гранично допустимі рівні опромінення населення електромагнітними полями.



Література

1. Антипов В.В, Давидов Б.І., Тихончук В.С. Біологічна дія, нормування та захист від електромагнітних випромінювань. М.: Вища школа, 2002. - 177 с.

2. Госьков П.І Інформаційно-енергетичний вплив струмів промислової частоти на здоров'я людини / П.І. Госьков, В.Н. Беккер, Ю.А. Шамов.

3. Грачов М.М. Засоби і методи захисту від електромагнітних та іонізуючих випромінювань. М., Вид-во МІЕМ, 2005. - 215 с.

4. Григор'єв Ю.Г. Людина в електромагнітному полі (існуюча ситуація, очікувані біоеффекти і оцінки небезпеки). // Радіаційна біологія. Радіоекологія. 1997. T37. No.4. С.690 - 702.

5. Дубров А.П. Геомагнітне поле і життя. - Л.: Гидрометеоиздат, 1989. - 175 с.

6. Конституція України. Стаття 16, 13, 50, 138, 142

7. Копанев В.І., Шакула А.В. Вплив гіпогеомагнітного поля на біологічні об'єкти. М.: Наука, 1995.

8. Ледньов В.В. Біоеффекти слабких комбінованих, постійних і змінних магнітних полів. Біофізика. М: Наука, 1996, т.41

9. Любимов В.В. Штучні та природні електромагнітні поля в навколишньому середовищі людини і прилади для їх виявлення і фіксації. Препринт No.11 (1127) Троїцьк: ІЗМІРАН, 1999. - 28 с.

10. Любимов В.В. Біотропного природних і штучно створених електромагнітних полів. Аналітичний огляд. Препринт No.7 (1103) М.: ІЗМІРАН, 1997. - 85 с.

11. Пресман А.С. Електромагнітна сигналізація в живій природі. М.: Наука, 2004. - 143 с.

12. Пресман А.С. Електромагнітне поле і життя. М.: Наука 2003. - 215 с.

13. Сучасні проблеми вивчення і збереження біосфери. Властивості біосфери та її зовнішні зв'язки. - С. - Пб: Гидрометеоиздат. 1992. Т.1. 288 с.

Размещено на Allbest.ru

...