Сучасний стан екології в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство науки та освіти України

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Факультет міжнародної економіки

Кафедра менеджменту і туризму

Сучасний стан екології в Україні

Виконав:

студент групи ВТ-13-1

Войкін Євген

Перевірив:

К.б.н. доц. Голобородько К.К.

Дніпропетровськ 2014р.

ЗМІСТ:

1. Географічна характеристика країни

1.1. Вплив промисловості

1.2. Вплив сільського господарства

3. Охорона природи

4. Висновки

5. Джерела

1. ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИ

природне середовище промисловість охорона

З географічним положенням, розмірами і складом території пов'язана різноманітність природних, природно-ресурсних, етнічних, соціальних, економіко-географічних, політико-географічних особливостей України - суверенної держави, члена Організації Об'єднаних Націй, однієї з найбільших країн Європи.

Площа України - 603,7 тис.км2, за розмірами території вона перевищує Францію (544 тис. км2), Іспанію (505 тис. км2), Швецію (450 тис. км2), Польщу (312,7 тис. км2). За кількістю населення (більше 49,115 мли осіб на 1 липня 2001 р.) Україна поступається Німеччині, Італії, Великобританії, Франції. Майже 68 % населення проживає в містах, 32 % - у сільській місцевості.

Положення території України в системі географічних координат фіксується координатами її крайніх точок, протяжністю території із заходу на схід та з півночі на південь. Крайня північна точкатериторії України знаходиться на державному кордоні з Російською Федерацією біля с. Грем'яч Новгород-Сіверського району Чернігівської області й має координати 52° 22' північної широти і 33° II' східної довготи. Крайньою південною точкою на суші є мис Сарич у Криму з координатами 44° 23' північної широти і 33° 44' східної довготи. Крайня західна точка знаходиться біля м. Чоп Закарпатської області та має координати 48° 05' північної широти і 22° 08' східної довготи. Крайня східна точкафіксується на околиці с. Червона Зірка Міловського району Луганської області, її координати 49° 15' північної широти і 40° 05' східної довготи. Протяжність території між крайніми точками з півночі на південь становить 893 км, а із заходу на схід - 1316 км. Географічний центр України знаходиться на північно-східній околиці районного центру смт Добровеличківки в Кіровоградській області. Тут встановлено символічний знак (1990), який маэ координати 48° 23'' північної широти і 31° 10' східної довготи.

Українська держава межує із сімома країнами. На заході протяжність державного кордону з Польщею становить 642 км, із Словаччиною - 98, Угорщиною - 135 км. Західний кордон проходять по долині р. Західний Буг у зоні мішаних лісів до Волинської височини, а потім у зоні широколистяних лісів через Волинську височину і Розточчя до м. Яворова Львівської області. Далі кордон пересікає Передкарпаття, Українські Карпати у верхів'ї р. Сан і на захід від р. Уж, виходить на Закарпатську низовину, іде по долині р. Тиса, знову перетинає Українські Карпати у верхів'ї р. Черемош і пролягає через Буковину. На південному заході Україна межує з Молдовою (1222 км) у лісостеповій зоні по долині Дністра та поблизу його лівого берега по схилу Подільської височини до впадіння Пруту в Дунай. Державний кордон з Румунією (608 км) проходить по Дунаю та його Килійському гирлу до узбережжя Чорного моря.

На північному сході та сході Україна межує з Росією на протязі близько 1955 км (Брянська, Курська, Білгородська, Воронезька, Ростовська області). Східна межа проходить від узбережжя Таганрозької затоки Азовського моря на північний схід до Донецького кряжа і р. Сіверський Донець; далі вона пересікає південно-західні відроги Середньоруської височини. Від Азовського узбережжя до м. Вовчанська Харківської області східна межа України перетинає степову зону, а від Вовчанська до широти селища Лужки Сумської області - лісостепову.

На півночі Україна межує з Білоруссю (1084 км). Північна межа проходить по Поліській низовині в зоні мішаних лісів. Загальна протяжність сухопутних кордонів України становить близько 5684км. Чорноморський кордон має довжину 1559, Азовський - 400 км. Загальна протяжність сухопутних і морських кордонів становить 7643 км. Країна має широкий, більш як 2590-кілометровий вихід до країн Центральної і Західної Європи, з якими її сполучають дев'ять залізничних ліній. По Дунаю здійснюються зв'язки з Румунією, Болгарією та іншими країнами Дунайського басейну. Через порти Чорного й Азовського морів наша країна має зв'язки з багатьма країнами Європи, Азії, Африки й Америки. Територією України проходять Транс'європейський нафтопровід, газопровід, лінії високовольтних електропередач, електрифіковані залізниці, що сполучають нашу країну із сусідніми державами.

З географічним положенням України пов'язані різноманітність природних умов і природних ресурсів, умови господарської діяльності.

Територія України розташована у помірному поясі Північної півкулі, чим визначаються головні риси її фізико-географічних умов. Вона знаходиться в межах грандіозних тектонічних структур: давньої докембрійської Східно-Європейської платформи та Альпійсько-Гімалайського складчастого поясу. Ці різновікові геологічні структури у свою чергу поділяються на структури менших розмірів, з чим пов'язана різноманітність геологічної будови території України та її багатство на корисні копалини. Тут представлені всі геологічні породи, якими збудована земна кора: від найдавніших, архейських, до четвертинних (антропогенових), сучасних. Давня платформа перекрита горизонтально залягаючими товщами порід палеозойського, мезозойського та кайнозойського віку, тому в сучасному рельєфі вона виражена обширною Східно-Європейською рівниною. Ділянки Альпійсько-гімалайського складчастого поясу в межах України представлені Карпатськими та Кримськими горами. На південь від Кримських гір знаходиться глибока Чорноморська западина. Належність більшої частини території України до Східно-Європейської докембрійської платформи зумовлює рівнинність її поверхні: 70 % її площі займають низовини, 25 % - височини; лише 5 % площі займають гори.

Через Україну проходить вісь високого тиску Євразійського материка, її територія перебуває під впливом повітряних мас західного циклонального переносу, що переважає протягом року, а також повітряних мас, що пов'язані з впливом Азорської та Азіатської областей високого тиску. Крім циклонів з Атлантики, на територію України приходять циклони із Середземномор'я, повітряні маси, що формуються над Арктикою, Середньою і Малою Азією.

Україна має необхідні передумови для розвитку морських сполучень. З географічним положенням України пов'язана її роль морської держави з морськими портами Середземноморського басейну, виходом через Босфор, Дарданелли, Суецький канал, Гібралтар до Світового океану. Це дає можливість Україні розвивати морегосподарський комплекс, використовувати океанічні ресурси, мати доступ до них відповідно до норм міжнародного права. Водними артеріями Дніпра і Дунаю Україна зв'язана з багатьма європейськими країнами. Басейн Дніпра каналами з'єднується із Західною Двіною через Березинську водну систему, з Німаном через Дніпро-Німанський канал, з Віолою - Дніпровсько-Бузьким каналом. Цим забезпечуються економічні зв'язки з Білоруссю, країнами Балтії, Польщею.

З рівнинністю території України пов'язана характерна для Східноєвропейської рівнини зональність ландшафтів: тут формувались мішанолісові, широколистянолісові, лісостепові, та степові ландшафти помірного поясу. І лише на Південному березі Криму поширені субтропічні ландшафти середземноморського типу.

В Українських Карпатах і Кримських горах виявляється властива для всіх гірських систем висотна поясність ландшафтів. Набір і характер ландшафтних поясів неоднаковий для кожного з цих гірських країв у зв'язку з абсолютною висотою та їх різним географічним розташуванням: Карпати знаходяться у помірному поясі, а Кримські гори - на межі помірного і субтропічного поясів.

Природні ландшафти України значною мірою змінено в процесі тривалою господарського використання і пов'язаного з цим впливу на них (землеробського» гідротехнічного, меліоративного, містобудівного, лісогосподарського та ін.). Наприклад, за таким показником як відношення площі орних земель до всієї площі сільськогосподарських угідь (0,80) Україна перевищує Німеччину, Англію, Італію, США. Це є негативним фактором, що підсилюється також малою лісистістю і заповідністю їх території та значним впливом промислового виробництва на природне середовище.

Географічне положення в умовах незалежності України значно змінило її геополітичне положення,що впливає на розвиток економічних, політичних, оборонних та інших процесів. Особливості геополітичного положення України полягають у тому, що вона як європейська країна на заході межує з країнами Центральної і Західної Європи, з якими є значні можливості для розширення всебічних зв'язків, а на півночі та сході з Росією, з якою існують історичні, економічні й культурні зв'язки. Близькість країни до Казахстану, країн Закавказзя, Середньої Азії та Близького Сходу сприяє економічному співробітництву. Положення України між Чорноморським та Балтійським басейнами забезпечує зв'язки з країнами цих регіонів.

Географічне і геополітичне положення сприяє розвиткові всебічних зв'язків України з європейськими, азіатськими, африканськими країнами.

1.1 Вплив сільского господарства на природне середовище

Сільськогосподарська індустрія є основою життя людського суспільства, оскільки дає людині те, без чого неможливе життя - їжу та одяг (вірніше сировина для виробництва одягу). Основою для сільськогосподарської діяльності є грунт - «денні» або зовнішні горизонти гірських порід (все одно яких), природно змінені спільним впливом води, повітря і різних організмів, живих або мертвих (В. В. Докучаєв). За В. Р. Вільямсу, «грунт - це поверхневий горизонт суші земної кулі, здатний виробляти урожай рослин». В. І. Вернадський вважав грунт біокосні тілом, так як вона формується під впливом різних організмів.

Найважливішою властивістю грунтів є родючість, тобто здатність задовольняти потребу рослин в елементах живлення, воді, повітрі, теплі для того, щоб вони (рослини) могли нормально функціонувати і давати продукцію, складову урожай.

Наоснові грунтів реалізується рослинництво, яке є базою для тваринництва, а продукція рослинництва і тваринництва забезпечує людину їжею і багатьом іншим. Сільське господарство забезпечує сировиною харчову, частково легку, біотехнологічну, хімічну (частково), фармацевтичну та інші галузі народного господарства.

Екологія сільського господарства полягає втому вплив, який на нього робить діяльність людини, з одного боку, а з іншого - у впливі сільського господарства на природні екологічні процеси і на організм людини.

Так як базисом сільськогосподарського виробництва є грунт, то продуктивність цієї галузі господарства залежить від стану грунтів. Господарська діяльність людини призводить до деградації грунтів, внаслідок чого щорічно з поверхні Землі зникає до 25 млн. м2 орного шару грунту. Дане явище отримало назву «дезертіфікаціі», тобто процес перетворення орних земель на пустелі. Виділяють кілька причин деградації грунтів. До них відносять:

1. Ерозію грунтів, тобто механічне руйнування грунту під впливом води та вітру (ерозія може протікати і в результаті впливу людини при нераціональної організації поливів і застосування важкої техніки).

2. Опустелювання поверхні - різка зміна водного режиму, що приводить до висушування і великої втрати вологи.

3. Токсифікація - зараження грунтів різними речовинами, негативно впливають на грунтові та інші організми (засолення, накопичення пестицидів і т. д.).

4. Прямі втрати грунтів за рахунок їх відведення під міські будівлі, дороги, лінії електропередач і т. д.

Промислова діяльність в різних галузях призводить до забруднення літосфери, а це в першу чергу відноситься до грунтів. Та й саме сільське господарство, що перетворилося в даний час в агропромисловий комплекс, може чинити негативний вплив на стан грунтів (див.проблему використання добрив, пестицидів). Деградація грунтів призводить до втрати врожаю і до загострення продовольчої проблеми.

Технологією оптимального вирощування культурних рослин займається рослинництво. Його завдання - отримання максимального врожаю на даній території з мінімальними витратами. У процесі вирощування рослин з грунту виносяться поживні елементи, які не можуть компенсуватися природним шляхом. Так, в природних умовах запас пов'язаного азоту заповнюється за рахунок азотфіксації (біологічної та неорганічної - при грозових розрядах виходять оксиди азоту, які під дією кисню і води перетворюються на азотну кислоту, а вона (кислота), потрапляючи в грунт, перетворюється на нітрати, які є азотним живленням рослин). Азотфіксация біологічна - це освіта азотовмісних сполук за рахунок засвоєння атмосферного азоту або вільно живуть грунтовими бактеріями (наприклад азотобактером), або бактеріями, що живуть у симбіозі з бобовими рослинами (бульбочкові бактерії). Іншим джерелом неорганічного азоту в грунті є процес аммонификации - розкладання білків з утворенням аміаку, який, вступаючи в реакції з грунтовими кислотами, утворює солі амонію.

У результаті виробничої діяльності людини в атмосферу надходить велика кількість оксидів азоту, що теж може служити його джерелом у грунтах. Але незважаючи на це грунту збіднюються азотом та іншими поживними елементами, що вимагає внесення різних добрив.

Одним з факторів зниження родючості є використання беззмінних культур - багаторічна вирощування однієї і тієї ж культури на одному і тому ж полі. Це пов'язано з тим, що рослини даного виду виносять з грунту лише ті елементи, які їм необхідні, і природні процеси не встигають відновити вміст цих елементів в колишній кількості. Крім того, цій рослині супроводжують інші організми, у тому числі і конкурентні, і хвороботворні, що теж сприяє зниження врожайності даної культури.

Процесам токсикації грунтів сприяє біоакумуляція різних сполук (в тому числі і отруйних), тобто накопичення в організмах з'єднань різних елементів, у тому числі і токсичних. Так, сполуки свинцю і ртуті накопичуються в грибах і т. д. Концентрації токсинів в організмах рослин можуть бути настільки високими, що вживання їх в їжу може викликати серйозні отруєння і навіть смерть.

Нераціональне використання добрив і засобів захисту рослин, проведення поливів і меліораційних робіт, порушення технології вирощування сільськогосподарських культурних рослин, гонитва за прибутком можуть призвести до отримання екологічно забрудненій продукції рослинного походження, що по ланцюжку сприятиме зниженню якості продукції тваринництва.

При зборі врожаю утворюються відходи рослинної продукції (солома, полова і т. д.), які можуть забруднювати природне середовище.

На стан грунтів великий вплив робить стан лісів. Зменшення лісового покриву призводить до погіршення водного балансу грунтів і може сприяти їх опустелювання.

Значний вплив на природне середовище надає тваринництво. У сільському господарстві розводять переважно рослиноїдних тварин, тому для них створюють рослинну кормову базу (луки, пасовища і т. д.). Сучасний домашню худобу, особливо високопродуктивних порід, дуже розбірливий до якості корму, тому на пасовищах відбувається вибіркове поїдання окремих рослин, що змінює видовий склад рослинного співтовариства і без корекції може зробити дане пасовище непридатним для подальшого використання. Крім того, що поїдається зелена частина рослини, відбувається ущільнення грунту, що змінює умови існування грунтових організмів. Це робить необхідним раціональне використання сільськогосподарських угідь, що відводяться під пасовища.

Крім впливу тваринництва на природу як кормову базу, велику роль в негативному впливі на природне середовище роблять і продукти життєдіяльності тварин (послід, гній і т. д.). Створення великих тваринницьких комплексів і птахофабрик призвело до концентрації продуктів життєдіяльності худоби і птиці. Порушення технології птахівництва та інших галузей тваринництва призводить до появи великих мас гною, який нераціонально утилізується. У тваринницьких приміщеннях в атмосферу надходить аміак, сірководень, спостерігається підвищений вміст вуглекислого газу. Великі маси гною створюють проблеми з їх видаленням з виробничих приміщень. Видалення гною мокрим способом призводить до різкого посилення розвитку мікроорганізмів в рідкому гною, створює загрозу епідемій. Застосування рідкого гною як добриво малоефективно і небезпечно з екологічної точки зору, тому дана проблема вимагає вирішення з позицій охорони навколишнього середовища.

Сільське господарство (агропромисловий комплекс) широко використовує різну техніку і обладнання, що дозволяє механізувати й автоматизувати працю працівників, зайнятих у цій галузі. Застосування автотранспорту створює ті ж проблеми екологічного характеру, що й у сфері транспорту. Підприємства, пов'язані з переробкою сільськогосподарської продукції, надають на середовище проживання такий же вплив, як і підприємства харчової промисловості. Тому при розгляді природоохоронної діяльності в агропромисловому комплексі всі ці види впливу необхідно враховувати комплексно, в єдності та взаємозв'язку, і лише це дозволить зменшити наслідки екологічної кризи і зробити все можливе для виходу з нього.

1.2 Вплив промисловості

Сучасна епоха - це епоха бурхливого розвитку науки і техніки, гігантського збільшення її активної творчої діяльності, демографічного вибуху - неконтрольованого зростання населення Землі, кількість якого перевищила критичну межу. Тому надзвичайно загострились багато проблем, а серед них одна з головних - проблема взаємозв'язку суспільства і природи, людини і навколишнього середовища.

Зростаючий антропогенний вплив на навколишнє середовище, його забруднення різними відходами виробництва, поряд з надмірним використанням природних ресурсів, стали предметом широкого обговорення і всестороннього вивчення. Це проблема пильної уваги таких міжнародних організацій, як ООН, ЮНЕСКО, Всесвітньої організації з охорони навколишнього середовища (ЮНЕП), Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) і ін.

Найбільший антропогенний вплив на навколишнє середовище в сучасну епоху чинить промисловість, енергетика, сільське господарство та транспорт.

Вплив:

Промисловість або індустрія - одна з основних галузей матеріального виробництва, без якого не можливе існування сучасної цивілізації. В промисловості більшості країн світу зайнята основна кількість працездатного населення. Промислові підприємства постачають сировину і виробляють основні види продукції. Від їх розвитку значною мірою залежать рівень економіки країни, задоволення потреб населення, обороноздатність. Найбільш небезпечні для природного середовища гірничо-металургійні підприємства. Великої шкоди ці підприємства завдають повітряному басейну, спричинюючи появу кислотних дощів, земельним ресурсам, утворюючи кар'єри, а також зумовлюють значне теплове забруднення середовища.

Разом з доменним газом ці об'єкти промисловості викидають в атмосферу сполуки миш'яку, фосфору, сурми, свинцю, пари ртуті, смолисті речовини.

Підприємства кольорової металургії забруднюють повітря пилом, сірчаним ангідридом, оксидом вуглецю, оксидами азоту. Найбільш небезпечні забруднення високотоксичним поліметалевим пилом. Підприємства кольорової металургії - основні джерела забруднення атмосферного повітря свинцем. Вихідні гази цинкового виробництва містять 25-50 % свинцю. Вихід цинку з цинкового виробництва становить 62,5-77,5 кг на тону, а в технологічному пилу його 40-45 %. Підвищений вміст цих високотоксичних інгредієнтів фіксується на декілька десятків кілометрів від території підприємства.Заводи з виробництва ртуті інтенсивно забруднюють повітря її парами, які конденсуються в атмосфері і згодом вбираються ґрунтом, травою, листям, віконним склом.

Дуже важливою екологічною проблемою, пов'язаною з розвитком промисловості, є проблема звалищ. Звалища навколо великих міст щорічно поглинають в середньому 1500 га землі, яка стає небезпечним джерелом отруєння довкілля. Із звалищ у повітря та ґрунтові води потрапляє багато токсичних речовин - важких металів, лаків, фарб, гуми, пластмас. Вони є розсадником хвороботворних бактерій. Тут утворюються токсичні гази, виникають небезпечні для довкілля пожежі.

3. ОХОРОНА ПРИРОДИ

В Україні державній охороні і регулюванню використання підлягають земля, надра, водні ресурси, ліси, полезахисні й водоохоронні лісосмуги, зелені насадження, типові краєвиди, курортні місцевості, рідкісні, корисні, реліктові тварини й рослини, визначні природні об'єкти, державні заповідники і заказники та їхній рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря та інші природні багатства, які залучені до господарського обороту, і ті, що їх не експлуатують. Заборонено таку господарську діяльність, яка може шкідливо вплинути на стан природних багатств, призвести до ерозії ґрунтів, забруднення і обміління водойм, забруднення повітря, знищення корисних тварин і рослин, зруйнування або пошкодження інших цінних об'єктів природи. Організацію заходів щодо охорони природи та нагляд за їх проведенням здійснюють місцеві органи влади, відомства, інспекції, громадські організації.

16 березня 2000 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про державні нагороди України», у якому була встановлена державна нагорода України - почесне звання «Заслужений природоохоронець України».

4. ВИСНОВКИ

Проблеми,пов'язані з сільськогосподарською діяльністю і промисловістю виникли тому, що структура господарства України, що розвивалося десятиліттями, не відповідала в багатьох регіонах їх інтегральному потенціалу. При цьому не враховувались об'єктивні потреби й інтереси людей, що тут проживали, та екологічні можливості конкретної території. Провідними галузями господарства є енергетика, гірнично- та вугледобувна, хімічна промисловість, машинобудування. Фізично й морально застаріле устаткування в цих галузях обумовило інтенсивне використання енергії, води, землі та інколи не контрольовані викиди забруднюючих речовин у всі компоненти природи. Щорічно в процес виробництва залучається біля 1,5 млрд. т первинної сировини, а обсяг відходів цих галузей промисловості становить біля 15 млрд.т. Таким чином, на сьогодні для України стан розвитку виробництва є головним еколого-формуючим фактором. Акцентуємо увагу, що стан природи в Україні - критичний, а в деяких її регіонах деградація має незворотний характер.

5. ДЖЕРЕЛА

1)http://www.eco-live.com.ua/content/ekolog%D1%96chna-situats%D1%96ya-v-ukra%D1%97n%D1%96

2)http://pidruchniki.ws/13331222/ekologiya/ekologichni_problemi_ukrayini_regioniv

3)http://agpr.info/index.php?o=85&l=2

4)http://cd.greenpack.in.ua/vplyv-silskogo-gospodarstva-na-dovkillya/

5)http://pidruchniki.ws/19620801/ekologiya/antropogenniy_vpliv_navkolishnye_seredovische_regionalni_ekologichni_problemi_ukrayini

Размещено на Аllbest.ru