Екологічна ситуація Донецького регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття екологічної ситуації

2. Причини загострення сучасної екологічної ситуації

3. Характеристика сучасної екологічної ситуації донецького регіону

3.1 Характеристика повітряного басейну

3.2 Характеристика водних ресурсів

3.3 Характеристика земельних ресурсів

3.4 Характеристика біологічних ресурсів

3.5 Характеристика ресурсів надр

4. Основні напрями поліпшення екологічної ситуації донецького регіону

Висновок

Використані джерела



Вступ

Екологічну обстановку у тому великому місті як Донецьк неможливо різко змінити убік поліпшення через високе техногенного навантаження на довкілля. Проте дуже важливо усвідомлювати напрями розвитку екологічних процесів, тенденції забруднення довкілля і можливі наслідки і на ризики для довкілля й населення. екологія природний біологія

Основними цілями політики Донецького міської ради у сфері екології і охорони навколишнього природного середовища є створення екологічно прийнятних умов життя громадян, стимулювання економічного розвитку без заподіяння шкоди природі, збереження ландшафтного і біологічного розмаїття, досягнення повній відповідності показників розвитку міста європейським екологічним вимогам.

Вочевидь, що сьогодні актуальним міської ради є підняття економіки міста Київ і, відповідно, рівень життя жителів Донецька. Проте, слід пам'ятати, що економія на екології згубна для економіки, оскільки індустріальна могутність і вплив промисловий потенціал міста обмежені станом природних ресурсів, а здоров'я та трудовий потенціал міста, у кінцевому підсумку залежить від стану довкілля та підвищення рівня добробуту. У основі від цього лежать здорова довкілля і раціональні методи використання природного потенціалу.

Отже, проблема екології довкілля Донецькому регіоні стоїть досить гостро, тому її вивчення і рішення досить актуальна тема - для дослідників та уряду.



1. Поняття екологічної ситуації

Екологія (від давньогрецьких слів «будинок» і «наука») - один із розділів біології, який досліджує стосунки міжбіотичними і соціальними одиницями та його середовищем.

Ця наука покликана досліджувати взаємовідносини організмів з довкіллям, зрозуміти структурно-функціональну організацію біологічних систем (популяцій, угруповань, екосистем, біосфери), знайти механізми підтримання їхньої стійкості у просторі і часу.

Із середини ХХ століття термін «екологія» також вживається як синонім понять довкілля, «стан довкілля» тощо., зокрема у таких словосполученнях, як «екологічна криза», «екологічний стан», «екологічні проблеми» і «екологічна ситуація».

Спільно всі дисципліни екології покликані забезпечити інструменти з вивчення екологічних ситуації і сприяти їх стабілізації.

Екологічна ситуація - це просторово-часове з'єднання різноманітних умов і внутрішніх чинників, як позитивних, і негативних з погляду придатності до життя людини, формують екологічну обстановку для різного рівня добробуту та неблагополуччя.

За критерієм гостроти екологічних ситуацій, вирізняються такі їх рівні:

- задовільна ситуація - відсутній прямий чи непрямий вплив людської господарської діяльності й всі показники властивостей ландшафтів не змінюються;

- конфліктна ситуація - має місце у тому випадку, коли спостерігаються незначні у просторі та у часі зміни у ландшафтах, що веде до порівняно невеликих змін, які у структурі ландшафтів і відновленні внаслідок процесів саморегуляції природного комплексу так і в проведенні нескладних природоохоронних заходів;

- напружена ситуація - характеризується негативними змінами у окремих компонентах ландшафтів, що спричиняє порушення чи деградації окремих природних ресурсів немає і, часом, погіршення умов проживання населення; за дотримання природоохоронних заходів напруженість екологічної ситуації, зазвичай, спадає;

- критична ситуація - визначається по значним фінансових і слабокомпенсуючих змінах ландшафтів; відбувається швидке наростання загрози виснаження чи втрати природних ресурсів (зокрема генофонду), унікальних природних об'єктів, спостерігається стійке зростання числа захворювань через різке погіршення умов проживання;

- кризова ситуація наближається до катастрофічної, в ландшафтах виникають дуже значні та практично слабко компенсовані зміни, відбувається повне виснаження природних ресурсів немає і різко знижується здоров'я населення;

- катастрофічна ситуація характеризується глибокими і найчастіше необоротними змінами природи, втратою природних ресурсів немає і різким погіршенням умов проживання населення, викликаними переважно багаторазовим перевищенням антропогенних навантажень на ландшафти регіону; важливою ознакою катастрофічної ситуації є загроза для життя, і навіть втрата генофонду і унікальних природних об'єктів.

Під виявленням екологічних ситуацій мається на увазі: встановлення переліку (набору)екологічних проблем; просторова локалізація екологічних проблем; визначення комбінація (поєднання) екологічних труднощів і віднесення виявленого ареалу до того чи іншого ступеня гостроти екологічної ситуації. Отже, процес виявлення і картографування екологічних труднощів і ситуацій взаємопов'язаний і неподільний.

Для виявлення екологічних проблем проводяться екологічні дослідження та постійний контроль стану довкілля.

Останнім часом багато проблем людства виникли у зв'язку з безжалісною експлуатацією земельних угідь. В усьому світі все швидше відбуваються деградація і ерозія грунтів і руйнування природних ландшафтів. Як відомо, для освіти пласта родючого грунту потрібні тисячі, навіть мільйони (залежно від клімату і складу материнської породи) років. А сучасна людина здатний зруйнувати товщу грунту за 1-2 року. Підраховано: щорічно з оброблюваних земель виноситься понад 25 млрд. т корисних речовин. За оцінкою Міжнародного Грунтового центру (Нідерланди), внаслідок діяльності вже деградувало понад п'ятнадцять % всієї площі світової суші, причому майже 6 % землі знищені водної ерозією, 28 % - вітрової, 12 % -засолено через неправильне зрошення, майже п'ять % виведено з обороту внаслідок перехімізації і зниження фізичної деструкції (витоптування худобою, розробка кар'єрів, та інших.). Отже, людина сама себе позбавив багатьох гектарів родючої землі.

Особливо це актуально Україні, з її традиційно багатими чорноземами. Щороку землі України втрачають 24 млн. тонн гумусу (перегною), який визначає родючість грунтів. Сильна руйнація природних ландшафтів відбувається на сході країни, з промисловою регіонах.

Для визначення виду екологічній ситуації України використовують сукупність стану водойм, грунтів, рослинності, ландшафтів, соціально-економічної ситуації та інші.

Для чіткості у формуванні типів з оцінкою екологічних ситуацій потрібно виділяти три простори (глобальний, регіональний, локальний) і трьои масштаби у часі (віковий, сезонний, добовий). Для багаторічного періоду рекомендують вжити термін «проблема», для сезонного - «порушення», для добового - «відхилення» (відхилення від норми). Поняття екологічного лиха, катастрофічної ситуації і кризової ситуації логічно вживати щодо багаторічного періоду й для регіональних масштабів. На локальному рівні доцільно використовувати словосполучення «ділянка екологічної деградації» (багаторічний період), «ділянка екологічних порушень» (сезонний період), «ділянка відхилень від екологічної норми». Що стосується обліку просторових і тимчасових масштабів ситуацію потрібно вже називати непросто екологічної, а геохроноекологічна.

Слід розрізняти екологічні ситуації, що виникли внаслідок тривалих процесів, і надзвичайні ситуації, що виникли за короткі часові відтинки внаслідок природних стихійних лих чи техногенних аварій. До того ж виділити в окрему категорію інтегральну ситуацію, що охопила всі екологічні об'єкти і всі екологічні показники.

Оцінка екологічних ситуацій передбачає наявність людини чи тип її діяльності як суб'єкта, який задає критерії оцінок. Інший тип оцінки - оцінка стану компонента чи явища середовища , яку визначають історичними даними, за аналогією чи на підставі побудови теоретичної моделі. Ще одна тип оцінки - оцінка стану суб'єкта порівняно з його нормальним станом(наприклад, стан здоров'я). Оцінку екологічних ситуацій потрібно виробляти з урахуванням типів натуральних господарських систем і територій, що уберігають. Такий їхній підхід можливийяк один із варіантів. Він, зокрема, дає можливість порівняти ділянки у єдину систему координат. З іншого боку, необхідно оцінювати геоекологічні ситуації виходячи з просторово диференційованих критеріїв.

Цікаво, що екологічну ситуацію не можна оцінювати по-справжньому глибоко у межах лише одної і навіть кількох типів територій. Лише аналіз даних на усіх територіях (не більше деякого збалансованого по просторовому з'єднанню регіону) дає можливість оцінити ситуації у цілому, що пов'язані з дією ефекту компенсації. Важлива, наприклад, площа лісів у межах зеленої зони міста, чи за її межами, хоч і досить далеко від міста.

Стан міського середовища не можна оцінити без розгляду міста у взаємодії з усіма територіями, які створюють його екологічний простір. Не лише приміські території, чи розташовані далеко площі. Необхідність обліку впливу об'єктів, розташованих поза розглянутими територіями, випливає на розбіжність між поняттями екологічний стан і екологічна ситуація. Якщо екологічний стан стосується конкретних об'єктів і суб'єктів, то екологічна ситуація визначена, по-перше, сукупністю на об'єктів і суб'єктів на розглянутій території, по-друге, впливами, які мають на цій території об'єкти. Особливо важливим є врахувати цього на прикладі потенційної загрозі, яка намічається ззовні. І тут прямого впливу немає. Проте, ймовірність такого впливу існує (наприклад, небезпека, що виходить АЕС, розташованої поза розглянутою територією), що необхідно виділити для оцінкиситуації.

З написаного вище випливає, що оцінка екологічних ситуацій повинна враховувати багато чинників, зокрема:

- типи природно-господарської системи. У кожній із них різнісубъектно-объектні відносини, пріоритети, різні критерії оцінки й екологічні показники;

- тип діяльності (будівельна, рекреаційна, сільськогосподарська, медична та інших.). Що стосується обліку типу діяльності різноманіття оцінок, критеріїв і пріоритетів зростає додатково;

- просторовий рівень розгляду. Зміна рівнів призводить до зміни набору екологічних показників, рангу аналізованихгеосистем і операційних територіальних одиниць;

- тимчасовий рівень розгляду. Зміна тимчасових рівнів призводить до зміни набору показників, який випливає на характергеосистемних взаємодій у кожному часовому інтервалі;

- ступінь стійкості ландшафтних систем. Оцінка ситуації має опиратися на цей показник, оскільки важлива як абсолютна оцінка (щодо ГДК, відсоток лісистості та інших.), чи відносна -ставлення до стану ландшафту. Для ландшафту, який має слабкі відбудовні властивості, не можна рекомендувати самі навантаження, що й для ландшафту з високими регулювальними властивостями.

Зазначені методи оцінки екологічних ситуацій є безпосередніми, оскільки розкривають стан суб'єктів та його середовища. Однак точно можна оцінити екологічну ситуацію через облік шкоди, який проявляється у разі споживання ресурсів, деградації природних ресурсів у разі погіршення якості оточуючого середовища.

Отже, можна розробити певну схему формування екологічній ситуації. Явища чи процеси природні, антропогенні чи комплексні впливають, зокрема, на людину,природно-технічні системи або ж на природні системи. Цей вплив залежить від властивостей осіб або систем, як-от стійкість, спроможність до відновлення, адаптація, буферність, інерційність, психологічна стійкість населення. Після цієї взаємодії ми маємо економічні, екологічні і соціальні слідства, які знаходяться у зміні стану ландшафтів, зменшенні природних ресурсів, зниженні врожаю сільськогосподарських культур, зміні стану здоров'я населення, занепаді технічних систем. Це, відповідно, породжує зміни довкілля, які мають кілька рівнів: незначні, суттєві, сильні, дуже сильні, катастрофічні. Вони ж створюють певну екологічну ситуацію нормальну, напружену, небезпечну, кризову чи катастрофічну.



2. Причини загострення сучасної екологічної ситуації

Для міста Донецька, великого промислового центру, надзвичайно актуальне поліпшення стану навколишнього довкілля й підвищення ефективності використання природних ресурсів.

Основними забруднювачами атмосфери міста є підприємства вуглевидобувної, металургійної галузей і коксохімічного виробництва (близько 90 відсотків% викидів від стаціонарних джерел), і навіть автомобільного транспорту, питому вагу якого вже становить 32% і має чітку динаміку до постійного зростання (на 76 % протягом останніх 10 років).

Перелік підприємств - основних забруднювачів довкілля р. Донецька

1. АП «Шахта імені Засядька»

2.ККП «Донецькгірводоканал»

3. ЗАТ «Донецьксталь- металургійний завод»

4.ШахтоуправлінняТрудове

5. АП «Шахтоуправління імені Скочинського»

6. АП «Жовтневий рудник»

7. ВАТ «Донецький металургійний завод»

8. ЗАТ «Металургійний завод «Істіл»

9. АП «Шахта імені Горького»

10.АП «Шахта імені Челюскінців»

11.ГОАО «Шахта імені Калініна»

12.АП «Шахта іменіАбакумова»

13.АП «Шахта «Лідіївка»

14.ОАО «Донецьккокс»

15.ГПП «Укропромводчермет»

16.Моспинське вуглевидобувне підприємство

17.ГП «Шахта №4-21»

18.ГОАО «Шахта «Петровська»

19.ГП «Шахта №17-17 «Біс»

20.Шахта «Жовтнева» Пролетарській дирекції з ліквідації шахт

Донецький металургійний завод

АП «Жовтневий рудник»

Причини загострення сучасної екологічної ситуації

1. Екстенсивне використання всіх видів природних ресурсів, яке триває десятиліттями, не враховуючи можливостей природних регіонів до самовідновлення і самоочищення

2. Концентрація на невеликих площах великої кількості надпотужних хімічних, металургійних, нафтопереробних і військових промислових комплексів та інших «гігантів соціалістичної індустрії», прискорена реалізація масштабних планів втручання у довкілля.

ОАО «Донецьккокс»

3. Повна зневага довкіллям України, непроведення відновлювальних робіт ґрунту.

4. Проведення мелаораціональних робіт у величезних обсягах без наукового обґрунтування й ефективних технологій. Найчастіше проведене просто халатно і недалекоглядно.

5. Недостатня забезпеченість очисними спорудами,

6. Використання застарілих технологій і устаткування найбільш забруднюючими довкілля підприємствами

7. Висока матеріаломісткість і низька енергоефективність виробництва, які забезпечують високий рівень довкілля

8. Надзвичайно низький рівень екологічної освіти як широкого загалу населення, чи керівників підприємств, урядових організацій, загальна низька екологічна свідомість і «культура».

9. Різке прискорення негативних економічних, соціально-політичних і екологічних процесів України у зв'язку з найбільшою техногенною екологічною катастрофою двадцятого століття - аварія на Чорнобильській АЕС.

10.Відсутність дієвих економічних стимулівресурсо- та енергозбереження.

11.Відсутність ефективно чинних законів про охорону навколишнього середовища проживання і підзаконних актів їхньої ефективної реалізації.

12.Відсутність дієвого здійснення державного контролю над втіленням законів про охорону природи й системи ефективного покарання за заподіяну шкоду навколишньому середовищу.

Екологічна політика на даному етапі має забезпечувати ефективні взаємозв'язки між ринковими і демократичними перетвореннями і реформуванням системи охорони навколишнього природного середовища, зорієнтованої, насамперед децентралізацію системи.

Екологічна політика має базуватися за принципами:

- принцип рівноправності трьох складових розвитку (економічної, екологічної, соціальної) - вимагає орієнтування на пріоритети сталого розвитку, облік екологічних наслідків прийнятих економічних рішень;

- принцип інтеграції екологічної складової в секторні політики - екологічна мета секторної політики має перебувати на тому ж рівні, що економічна та соціальна мета;

- принцип екологічної відповідальності - потребує запровадження неухильної відповідальності за будь-які порушення екологічного законодавства;

- принцип попередження чи запобігання - передбачає аналіз стану та прогнозування екологічних ризиків, що базуються на результатах здійснення державної екологічної експертизи й здійснюваного екологічного моніторингу;

- принцип «Забруднювач і користувач платять повну ціну» - жадає від забруднювача скорочувати рівень негативного впливу довкілля, забезпечує повну відповідальності забруднювача чи користувача за прямий чи опосередкований вплив своєї діяльності на стан довкілля й хворобливий стан наданих до користування природних ресурсів;

- принципміжсекторного партнерства - зазначає, що тільки завдяки залученню всіх секторів суспільства до вирішення загальних проблем можна забезпечити реалізацію успішної екологічної політики.

Отже, для екологічної політики сьогодні одним з важливих завдань є забезпечення умов стабілізації техногенного і антропогенного навантаження на навколишнє середовище з наступним його зменшенням завдяки усуненню прямого зв'язку між економічним зростом і забрудненням довкілля.



3. Характеристика сучасної екологічної ситуації Донецького регіону

3.1 Характеристика повітряного басейну

Забруднення атмосферного повітря є однієї з найбільш серйозних екологічних проблем багатьох регіонів. Вплив забруднення повітря для здоров'я людини проявляється внаслідок скорочення середньої тривалості життя, збільшення кількості передчасних смертей, зростання захворюваності та негативний вплив в розвитку підростаючого покоління.

Для Донецька, як промислового мегаполіса, питання забруднення повітряної середовища особливо актуальні. За даними Міністерства охорони навколишнього природного середовища, з 53 міст, у яких проводиться контроль над станом атмосферного повітря на стаціонарних посадах, Донецьк входить у списокнайбільш забруднених міст України та займає станом на 2007 рік 4 місце.

Хоча у місті спостерігається тенденція зниження валових викидів шкідливі речовини, проте рівень забруднення атмосферного повітря ще є порівняно високим. Відповідно до статистичних даних існуючакількість викидів шкідливихі речовини забезпечується 170 підприємствами, проте головне частка викидів (92-94%) посідає АП «Шахта імені Засядька», 11 шахт Донецькій вугільній енергетичної компанії, ЗАТ «Донецьксталь-МЗ» і ВАТ «Донецьккокс».

У місті спостерігається тенденція різкого зменшення викидів метану, що впливало на зниження інтенсивності роботи шахт. Проте, зросли викиди шкідливих речовини на джерелах, що повязані з металургійним виробництвом і спалюванням палива.

Без обліку метану валовий викид в атмосферне повітря міста становить 93 тис. т дизпалива на рік, для оцінювання забруднення займає 10 місце, пропускаючи вперед навіть ті містечка, як Бурштин, Ладижин, Алчевськ.

Шахта імені Засядька

Аналіз даних показує, що впродовж останніх 10 років загальні валові викиди шкідливих речовини зменшилися на 15 %. У цьому викиди від промислових підприємств знизилися на 32 %, а викиди транспорту зросли на 76 %. Що стосується збереження існуючих тенденцій, кількість викидів шкідливих речовини від пересувних джерел до 2020 року перевищить відповідну кількість викидів від стаціонарних джерел. І тут валова кількість викидів містом зросте на 30 - 40 % і може становити від 280 до 300 тис. т дизпалива на рік.

Наглядна тенденція говорить про неухильноме зростання ролі пересувних джерел. Імовірно до 2015 року, обсяги стаціонарних і пересувних зрівняються (з урахуванням метану).

Серед 170 підприємств міста, що надають негативний вплив на стан атмосферного повітря, особливої уваги заслуговують 10 шахт ДП «ДУЭК», шахта їм. Засядька, ЗАТ «Донецксталь-МЗ» і ВАТ «Донецьккокс», куди припадає переважна більшість загальноміських промислових викидів. У структурі забруднюючих речовин переважають оксид вуглецю (11,4%), сполуки сірки (5,8 %), оксиди азоту (4,6 %), пил (4,1 %). Пріоритетними в забруднення атмосфери міста є також аміак, фенол, формальдегід,бензапирен і сполуки важких металів, які за набагато менших обсягах викиду у повітря мають виражені токсичні властивості і негативно впливають на здоров'я жителів.

Моніторинг забруднення атмосфери у місті ведеться за наступними шкідливими речовинами: пил, діоксид і оксид азоту, діоксид сірки, оксид вуглецю, формальдегід, фенол, аміак, важкі метали, бенз(а)пірен.

Загалом в місті протягом останніх кількох років середньорічні концентрації шкідлиихречовии перевищували середньодобову гранично допустиму концентрацію (ПДКСС) пилом, діоксиду азоту, формальдегіду,бенз(а)пирену, аміаку іфенолу. Середньорічні концентрації діоксиду сірки, оксиду вуглецю, оксиду азоту, фенолу і аміаку загалом був у межах норми.

Нині можна назвати його присутність серед процесів забруднення атмосферного повітря міста Донецька наступних тенденцій:

- Останні п'ять-шість років у Донецьку спостерігається монотонна тенденція до зростання рівня забруднення атмосфери переважно рахунок збільшення вмісту у атмосфері діоксиду азоту, формальдегіду, аміаку і фенолу. У цей час за рівнем забруднення атмосфери найбільш несприятливими роками були 2003 і 2007 рр., своєю чергою найсприятливішим роком був 2002 рік.

- Упродовж багатьох років у список основних найнебезпечніших забруднювачів атмосферного повітря входили діоксид азоту, формальдегід, пилюка табензапирен. За цією речовиною спостерігаються концентрації вище припустимої норми (більшеПДКСС), проте протягом останніх кількох до цього списку додався аміак і фенол.

- Ситуація з забрудненням атмосфери порівняно благополучна для оксиду вуглецю, діоксиду сірки і тяжких металів.

- Сьогодні у Донецьку існує тенденція різкого збільшення забруднення атмосферного повітрядіоксидом азоту і формальдегідом. Спостерігається тенденція зниження рівня забруднення атмосфери, пилюкою йбензапиреном. Для аміаку простежується тенденція до зростання рівня забруднення.

Рівень забруднення повітря оксидом вуглецю, діоксидом сірки, оксидом азоту і з тяжкими металами протягом кількох років є не змінювалась.

Для діоксиду азоту NO та пилу спостерігаються небезпечні ситуації, коли концентрації перевищуютьПДКМР з імовірністю 50% та дванадцяти% й ці цифри протягом кількох років не знижуються.

Загальне порівняння рівня забруднення атмосферного повітря Донецька коїться з іншими містами України наведено в таблиці 1

Таблиця 1 Якість атмосферного повітря на містах України у 2009 р.

Міста	Середньорічні концентрації шкідливі речовини, часткиПДКСС
	Пил	Діоксид сірки	Оксид вуглецю	Діоксид азоту	Формальдегід
Донецьк	1,7	0,15	0,4	2,5	2,0
Дніпропетровськ	-	0,2	1,8	-	3,0
Запоріжжі	1,3	0,2	1,0	2,0	-
Львів	1,2	1,0	1,0	1,0	2,7
Маріуполь	1,5	0,15	0,3	1,5	4,2
Полтава	1,3	0,1	0,7	0,8	0,8

Отже, аналіз даних із змісту в атмосферному повітрі міста забруднюючих речовин, показують, що загалом екологічна ситуація не поліпшується. По найнебезпечнішим інгредієнтах: діоксиду азоту, пилу,бенз(а)пиренуіформальдегіду рівень забруднення атмосфери залишається високим .

3.2 Характеристика водних ресурсів

Територія міста Донецька в гідрографічному становищі належить до вододілу басейну Дніпра й басейну річок Приазов'я.

Серед водних об'єктів міста слід виділити 4 малі річки, і навіть 108 водойм, з майданом водного дзеркала більше однієї га, 6 водоймищ і 72 ставка. Загальна площа водоймищ і ставків становить 640,8 га, обсяг водних ресурсів - 22460,6 тис. м3. Основний рікою, що протікає через центр міста, є Кальміус.

р. Кальміус

Екологічний стан водних об'єктів міста нерозривно пов'язаний з якістю води у ріці Кальміус і її притоками. Тривале інтенсивне водоспоживання і скидання стічних вод істотно погіршили стан місцевих водотоків і басейну річки Кальміус. Харчування річки відбувається поза рахунок весняного сніготанення, джерел, що скидалися з шахтних й промислових вод і санітарних спусків води з каналу Сіверський Донець. Зараз в Кальміусі за незначного зниження рівня води різко зменшується зміст кисню і росте бактеріальне забруднення. Вода у водних об'єктах міста за багатьма показниками відповідає вимогам діючих норм.

Загальне скидання стічних вод на поверхневих водоймах міста становить 160 -175 млн. м3 на рік. Для Донецька ріка Кальміус має важливе історичне, народногосподарське і рекреаційне значення, у зв'язку з цим проблема охорони басейну річки й раціонального водокористування потребує особливої уваги.

За даними статистичної звітності про використання водних ресурсів, нині в м. Донецьк налічується близько 200 підприємств-водокористувачів, у тому числі 40 підприємств скидають поворотні води у річки і водойми міста. Кількість використовуваної прісної води становить в середньому 130 - 140 млн. м3 на рік. Народногосподарські питні потреби становлять 70%, а забезпечення виробничих процесів 26% загальної кількості прісної води. Скидання стічних вод містом Донецьк становить в середньому 160 - 170 млн. м3 на рік.

З 78 ставків і водоймищ міста 24 водойми призначені для рекреації, 6 для риборозведення, інші застосовуються для технічного водопостачання і зрошення або використовуються як відстійники.

Аналіз забруднення води у ріці Кальміус показує, що відхилення показників якості води від прийнятих санітарних нормативів охорони поверхневих вод від забруднення спостерігаються щодо нафтопродуктів, кобальту, магнію, сульфатах і сухого залишку. Екологічна оцінка якості води річки Кальміус приведено в таблиці 2.

Таблиця 2 Динаміка зміни якості води у ріці Кальміус

Показник	1994-1996	2004-2006	2008-2010
Мінералізація,мг/дм3	3160	3750	4590
Азот амонійний,мг/дм3	19,8	0,24	0,58
Азот нітратний,мг/дм3	36,0	2,2	19,8
Азотнітритний,мг/дм3	20	0,10	0,4
Фосфати,мг/дм3	-	0,32	0,83
БПК 5	-	2,4	3,2

У Кальміусі протягом останніх 10 років зафіксовано постійне збагачення вод мінеральними формами азоту. Що ж до важких металів, то концентрація має тенденцію до їх зниження. Соляне забруднення поверхневих вод пов'язане із скиданням в річкову мережу шахтних й управління промислових вод, і навіть сільськогосподарської діяльності людини.

У цілому нині екологічну ситуацію з забрудненням водних об'єктів слід характеризувати як складну, що вимагає розробки та застосування комплексу заходів для поліпшення екологічного стану рік і водойм міста.

3.3 Характеристика земельних ресурсів

Сучасний екологічний стан земель і ґрунтового покрову в Донецькій області сформувалося під впливом містобудівного і індустріального розвитку регіону, та в результаті сільськогосподарської діяльності. Протягом десятиліть території Вінницької області, зайняті містами, промисловими зонами і сільгоспугіддями, збільшувалися, а площа природногогрунтоворослинного покриву поступово скорочувалася.

Найбільшу частку земель посідають сільськогосподарські угіддя, у структурі яких 81% площі відведено під ріллю .

Інтенсивна сільськогосподарська діяльність й природно-кліматичні умови призводять до значної ерозії грунтів. За рівнем вітряної і водної ерозії Донецька область перебуває в першому місці Україні.У регіоні сконцентровано 66,2% змитих сільськогосподарських угідь, їх 66,5% змитої ріллі (відсоток до спільної площі цих земель).

Деградуючі з різних причин землі становлять 85,8% загальній площі сільськогосподарських земель, а деградуючі ріллі - близько 90 % загальної площі ріллі області. Висока еродованістьґрунтового покрову зокрема у Артемівському,Тельманівському,Старобешевсському,Першотравневому,Володарському, Слов'янському,Шахтарському і Маріїнському адміністративних районах.

Крім ерозії, основні несприятливі на земельні ресурси, і грунту пов'язані і з засоленням і підтопленням земель, порушенням природних ландшафтів, втратою органічних речовин і зменшенням грунтовогобіорізноманіття.

Однією з основних причин деградації агроландшафтів області, є високе освоєння і розораність території. У Україні розораність території становить 59,6%, а, по Донецькій області цей показник становить 63,6%. У Донецькій області майже всі грунти (більш 95%) відносяться до класутехногеннозмінених внаслідок інтенсивної промислової власності й сільськогосподарської діяльності.

Для ґрунтів міст регіону характерні: осерекова забрудненість важкими металами і нафтопродуктами, порушення кислотно-лужного балансу і фізико механічних властивостей(знижена вологоємкість, підвищена твердість ґрунту,кам'янистість ), наявність включень будівельного і побутового сміття, низький вміст у ґрунтах поживних елементів, що пов'язано з інтенсивним техногенним навантаженням. Усе це веде до погіршення санітарно-гігієнічних, екологічних та біосферних функцій міських ландшафтів. Найвищий рівень забруднення ґрунтів пестицидами позначений в містах Артемівськ, Харцизьк, Макіївка, Горлівка і Дружківка, Маріїнському іЯсиновацькомурайонах.Високе забруднення ґрунтів ртуттю у містах Горлівка (5,7мг/кг), Дзержинськ (3,2 мг/кг), Маріуполь, Єнакієве та Константинівка (по2,6_2,8 мг/кг).

Свинець, котрий обіймає зі своєї токсичності друге місці після ртуті, досить поширений у грунтах всіх районів Донецької області. Це пов'язано з повсюдною присутністю джерел свинцю у містах: автомобільним транспортом, металургійними і коксохімічними виробництвами, вугільними котельнями тощо. У сільській місцевості вміст свинцю у ґрунтах пов'язаний з випаданням пилу промислових підприємств іпестицидів, що містять свинець, і гербіцидів. Середній вміст свинцю майже в 3 рази вищий у ґрунтах міст (96,8 мг/кг) ніж і сільських районах (35,4 мг/кг).

Свинець

Цинк набув значного поширення вантропогенно змінених ґрунтах Донбасу. У той самий час, в чорноземах заповідних зон регіону його зміст дуже низької якості і вбирається у відповіднийкларк в літосфері. Середній вміст цинку у ґрунтах міст (228,1 мг/кг) більш ніж в 3 рази більше її змісту у ґрунтах сільської місцевості (60,8 мг/кг). Найвищі рівні забруднення ґрунтів цинком зафіксовані у містах Константинівка (850,0 мг/кг), Слов'янськ (450,0 мг/кг) і Артемівськ (352,1 мг/кг).

Цинк

Вміст марганцю у ґрунтах міст регіону (2296 мг/кг) вдвічі вище, ніж у сільській місцевості (1274 мг/кг), де рівень марганцю у ґрунтах вбирається у які у Українігігієнічних норм.

Марганець

Хром, один із найнебезпечніших канцерогенів, поширений у чорноземних ґрунтах області. Основним техногенним джерелом надходження хрому в довкілля є підприємства з виробництваферрохрома, металургійні, цементні і коксохімічні заводи, теплові електростанції і вугільні котельні. У регіоні рівень забруднення хромом рівномірний: у містах загалом (226,0 мг/ кг) його концентрація у ґрунтах в 1,3 більше, ніж у сільських районах (198,5 мг/кг), хоча спостерігаються високі концентрації хрому у ґрунтах міст Маріуполь (1012 мг/кг), Слов'янськ (651 мг/ кг) і Єнакієве (408 мг/кг).

Хром

Отже, дані 35-річного моніторингу ґрунтівпро 19 найбільших міст і 14 сільських районів області, підтверджують факт високого забруднення природного довкілля багатьма шкідливими хімічними речовинами.

3.4 Характеристика біологічних ресурсів

У Донецькій області сконцентровано близько 800 великих і середніх промислових підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості, енергетики, важкого машинобудування і будівельних матеріалів, експлуатується багато родовищ з корисними копалинами. Висока концентрація промислового, сільськогосподарського виробництва, транспортної інфраструктури у поєднанні зі значною щільністю населення створили величезне навантаження на біосферу -- найбільше Україні та Європі. Техногенне навантаження на навколишнє середовище у багатьох регіонах Донецької області досягла рівня, що є загрозливим для довкілля та здоров'я населення.

Флористичний склад Донецької області налічує 1921 вид рослин, представлені 1733флористичними асоціаціями і 281 формацією.

Усі лісонасадження Донецької області перебувають у степовій зоні, більша частина з них посаджена на землях, які піддаються водяній та вітровій ерозії. На стан лісів значно впливає навантаження техногенного і антропогенного походження.

На території Донецької області налічується близько 25 тисяч видів звірів різноманітних систематичних груп, з яких понад ніж 24 тисячі -- безхребетні тварини. 98 видів безхребетних і хребетних тварин області занесені до Червоної книги України, більш 140 видів віднесено до категорії рідкісних, понад 50 % видів наземних хребетних тварин є об'єктами полювання. У сфері продовжує зменшуватися чисельність всіх видів тварин і риб.

Природно-заповідний фонд Донецької області налічує 99 об'єктів, загальною площею 56,2 тис. га, це становить 2,11% території Вінницької області, що майже двічі менше середньої. Та заодно Донецька область єдина в Україні, де є об'єкти природно-заповідного фонду вищої категорії: національний природний парк і природний заказник, ще, створено ботанічний сад загальнодержавного значення, 45 заказників, 37 пам'яток природи, 13 заповідних урочищ і одну парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва. У тому числі 13 об'єктів розташовані на півметровій території Національного природного парку «Святі гори».

Національний природний парк «Святі гори»

3.5 Характеристика ресурсів надр

На території Донецької області розвідано близько 700 родовищ з корисними копалинамизагальнодержавного і місцевого значенн. З розвіданих у надрах в області близько 50 видів з корисними копалинами видобувається більш 20. У сфері передана у промислове освоєння 152 родовищанерудної сировини. Найінтенсивніше розробляються вугілля, кам'яна сіль, флюс, вапняки, вогнетривкі і тугоплавкі глини. У зв'язку з процесом закриття безперспективних вугільних шахт, яке розпочалося ще в 1996-1997 роки, до існуючої екологічної проблеми, зумовленої виробничою діяльністю вуглевидобувних підприємств, додається необхідність комплексної оцінки змін екологічної ситуації і вжиття заходів по мінімізації негативних наслідків, закриття вугільних шахт.



4. Основні напрями поліпшення екологічній ситуації донецького регіону

Екологічна ситуація у регіоні сьогодні характеризується як складна й вимагає послідовної реалізації комплексу інноваційних, організаційних, технічних та інших заходів екологічного спрямування. З огляду на це на 2008 рік і період до 2011 року встановлено такі пріоритетні напрямки природоохоронних заходів:

- заходи щодо розробки документів стратегічного рівня з метою підвищення ефективності реалізації екологічної політики міста Донецька;

- заходи щодо поліпшення стану атмосферного повітря шляхом реалізації природоохоронних програм головнихпідприємств-забрудників металургійної, коксохімічної і вуглевидобувної промисловості;

- заходи для поліпшення системи очищення стічних вод;

- заходи щодо поліпшення розчищення балок і водоймищ міста Донецька;

- заходи щодо збереження нових зелених насаджень біля міста;

- заходи щодо створення системи моніторингу оточуючого середовища у місті з метою поліпшення системи прийняття екологічно значимих рішень;

- заходи щодо впровадження більш ефективної системи управління відходами у місті;

- заходи щодо створення ефективної системи інформування громадськості про стан довкілля і залучення до прийняття екологічно значимих рішень, формування соціального партнерства влада-суспільство-бізнес, підтримка зрушень на напрямі сталого розвитку міста.

Необхідні заходи для поліпшення атмосферного повітря на найближчий час:

1. Розробити Програму охорони атмосферного повітря Донецького району до 2015 року з конкретними заходами скорочення викидів.

2. Розробити пропозиції щодо зниження рівня забруднення від пересувних джерел на довгострокову перспективу внесення в розроблюваний генеральний план міста.

3. Основним забруднювачами розробити середньострокові плани природоохоронних заходів підприємств щоб одержати врегулювання викидами за новими які обґрунтовані документами.

4. ЗАТ «Донецксталь-МЗ» завершити розробку проектної документації виведення з експлуатації ЧАЕС мартенівського виробництва.

5. ДП «Донецька паливно-енергетична компанія» розробити програму заходів до 2015 року у озеленення, переробці, гасінню іпереформуванню породних відвалів, і навіть прийняти термінові заходи по гасінню запалених породних відвалів.

Пріоритети у сфері поліпшення якості земельних ресурсів і ґрунтів Донецької області:

1. Збільшення площірекультуючих земель й забезпечення з 2020 року, тенденції зниження кількості порушених земель.

2. Істотне збільшення кількості агротехнічних заходів з захисту грунтів від ерозії і посухи, і навіть підвищення родючості земель.

3. А висновок із активного сівозміни 100 тис. гадеградованої ріллі під багаторічні трав'яні культури.

4. Переклад під лісові насадження деградованих сільськогосподарських земель області.

5. Забезпечення до 2025 року 100% рекультивації відпрацьованих підприємствами земель, зокрема і земель, відпрацьованих до 1970 року.

6. Створення системи управління грунтів у регіоні.

Пріоритети збереження біорізноманіття Донецької області:

1. Створення до 2015 року регіональної екологічної мережі відповідно до розробленої Модельної схеми.

2. Збільшення до 2015 року площі природо заповідних фондів області до 15% на теренах регіону.

3. Реалізація в 2007-2015 рр. основних заходів регіональної програми «Ліси Донеччини» і підвищення площі лісів до 2020 року до 12% площі регіону.

4. Створення системи моніторингу біорізноманіття у регіоні, вибірбіоіндикаторів, визначення територій високого біорізноманіття, оцінка поширеності шкідливих домінантних видів тварин.

5. Розробка регіональної стратегії освіченості населення та формування суспільної свідомості у сфері біорізноманіття.

Отже, для ефективної екологічної політики необхідно:

- посилити контроль над забруднювачами та його фінансовою відповідальністю за заподіяні втрати навколишньому середовищу;

- посилити роль еколого-економічних інструментів з метою підвищення мотивацій забруднювачів впроваджувати екологобезпечні технології;

- втягнути широкі кола громадськості в прийняття екологічно значущих рішень.



Висновок

Сучасна екологія - складна багатогранна дисципліна, основою якої є біогеографічні знання, і яка об'єднує сьогодні природні, точні, гуманітарні і соціальні науки, із єдиною метою-пошуків шляхів оптимального розвитку людства на максимально далеку перспективу, винахід методів збереження біосфери планети.

Сьогодні її поділяють на: біоетику, біоекологію, геоекологію, техноекологію, соціоекологію і космічну екологію.

Для Донецького регіону і міста Донецька, як великого промислового центру, є надзвичайно актуальним поліпшення стану навколишнього довкілля й підвищення ефективність використання природних ресурсів.

Задля реалізації пріоритетних напрямів екологічної політики міською радою наприкінці кожного року приймається «Програма природоохоронних заходів місцевого значення міста Донецька». Ця програма входить у вигляді розділу «Охорона навколишнього природного довкілля» до Програми соціально-економічного розвитку м. Донецька та Донецького регіону, основна мета якої є виконання заходів з охорони довкілля за такими напрямами:

- охорона атмосферного повітря;

- охорона та раціональне використання водних ресурсів;

- охорона та раціональне використання земель;

- охорона та раціональне використання природних рослинних ресурсів;

- збереження природно-заповідного фонду;

- раціональне використання та зберігання відходів виробництва та побутових відходів;

- наука, інформація, і освіту, залучення громадськості до природоохоронної діяльності;

- моніторинг і управління галузі охорони навколишнього природного довкілля.

Отже, у результаті екологічних програм очікується зниження викидів забруднюючих речовин, у атмосферу і скидів стічних вод в водні об'єкти, збереження та своєчасне відновлення природних рослинних ресурсів, скорочення освіти несанкціонованих звалищ відходів виробництва та споживання, у створення спеціальних місць складування цих відходів, і навіть на збільшення обсягів утилізації промислових і побутових відходів, створення сучасної системи екологічного моніторингу.



Використані джерела

1. 1.Передельский Л. В.,Коробкин В.І. Екологія. Підручник для вузів, вид. 14.доп. - М.: Фенікс, 2008. - 603 з.

2. Вронський В.А. Екологія і довкілля.Словарь-справочник. - М.:МарТ, 2008. - 432 з.

3. Бєлявський. Основи екології. - До.:Вища школа, 1998. - 256 з.

4. Боков В.А.,Лущик А.В. Основи екологічну безпеку. Навчальний посібник. - Сімферополь:Сонат, 1998. - 216 з.

5. Донецький екологічний портал doneco.org.ua

6. Доповідь про стан довкілля Донецькій області // під редакцією З. Третьякова, Р.Аверина, Донецьк, 2007. - 116 з.

7. Доповідь про стан довкілля міста Донецька // під редакцією З. Третьякова, Р.Аверина, Донецьк, 2007. - 65 з.

8. З. З.Куруленко «Проблеми забезпечення екологічну безпеку Донецькій області»

9. Доповідь про стан довкілля міста Донецька за загальною редакцією Донецького міського А. А. Лук'янченко. - Донецьк, 2009.

Размещено на Allbest.ru

...