Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Україн

НУК ім. адмірала Макарова

Кафедра екологічної безпеки

Реферат на тему: «Деградація ґрунтів внаслідок хижацького користування»

Виконали: студентки 3-го курсу групи 3141 інституту комп'ютерних та інженерно-технологічних наук

Коршунова Ольга

Сердюк Вікторія

Перевірила: Грушина Ольга Григорівна

Миколаїв-2013

ВСТУП

Видатний вчений К.А. Тімірязєв зазначав, що „володіння землею - не право лише чи привілей, а важкий обов'язок, що загрожує відповідальністю перед судом нащадків”.

За якісним складом земельних угідь Україна продовжує займати одне з провідних місць у світі, на її території зосереджено 8% світових запасів чорноземів.

Земельні ресурси та в цілому сприятливі кліматичні умови створюють належний потенціал для високоефективного ведення землеробства, інших галузей АПК, але екстенсивний підхід до використання основного засобу сільськогосподарського виробництва землі призвів до її деградації на значних площах. Упродовж багатьох років розширення площі сільгоспугідь та ріллі було чи не єдиним заходом збільшення виробництва продукції. В гонитві за додатковими центнерами продукції розорювалось усе: крутосхили, захисні зони вздовж водоймищ та пасовищ, узбіч доріг

1.ПОНЯТТЯ ДЕГРАДАЦІЇ ГРУНТІВ

1.1 ЩО ТАКЕ ДЕГРАДАЦІЯ ГРУНТІВ

Деградація грунтів - погіршення корисних властивостей та родючості грунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів.

Деградація земель - природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів.

Забруднення грунтів - накопичення в грунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості.

«Деградація земель» означає зниження чи втрату біологічної і економічної продуктивності і складної структури орних земель, що зволожуються дощем, зрошуваних орних земель чи пасовищ, лісів і лісистих ділянок у посушливих, напівзасушливих і сухих субгумідних районах у результаті землекористування чи дії одного чи кількох процесів, у тому числі пов'язаних з діяльністю людини і структурами розселення, таких, як:

1. вітрова чи водна ерозія ґрунтів;

2. погіршення фізичних, хімічних і біологічних чи економічних властивостей ґрунтів; та

3. довготермінова втрата природного рослинного покриву.

До деградованих земель відносяться:

· земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;

· земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші.

1.2 ВИДИ ДЕГРАДАЦІЇ ГРУНТІВ

1)Геологічна ерозія - це природний процес, який відбувається протягом геологічних епох і завдяки якому сформувався сучасний характер земної поверхні. Головні фактори, що зумовлюють геологічну ерозію і опади, вітер, крутизна схилу, температурні коливання, фізичні властивості порід, часткове підняття земної кори і землетруси.

2)Водна ерозія буває внаслідок змивання й вимивання частин ґрунту опадами, талими та проточними водами. Вона залежить від кількості й інтенсивності опадів, рельєфу, властивостей ґрунту, рослинного покриву. Небезпека водної ерозії полягає не лише в зниженні родючості орного горизонту, а й замулюванні річок, ставків, водойм, заплавних земель. Цей вид ерозії поширений на схилах, переважно розораних, і найнебезпечніший у гірських ландшафтах, в яких знищений лісовий покрив.

3)Дуже небезпечна яружна ерозія. Ліквідувати її можна лише залісненням та будівництвом спеціальних гідротехнічних споруд.

4) При річковій ерозії внаслідок швидкої течії води зноситься ґрунт з дна річок і незакріплених берегів.

5) Вітрова ерозія поширена там, де немає перешкод сильним вітрам, і де відсутній природний рослинний покрив, що захищає поверхневі шари ґрунту, розораного на великих площах. Локальна вітрова ерозія спостерігається і на безструктурних піщаних ґрунтах. Особливо небезпечні піски біля озер та на узбережжях морів, де часто дмуть сильні вітри.

2. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ДЕГРАДАЦІЇ ГРУНТІВ ТА ЗАПОБІГАННЯ

Головною з причин деградації грунтів є людська діяльність (антропогенне втручання). Коли господарська діяльність людини не перевищує екологічно допустиме навантаження на грунт, він не деградує. Але варто переступити цей поріг, як грунт починає деградувати. Потрібно чітко усвідомити, що деградовані землі дуже важко, а іноді зовсім неможливо відродити Людство чисельністю понад 5 млрд. чоловік і щорічним приростом 80-85 млн., оволодівши різними технологіями для забезпечення бажаних для себе благ і життєвого комфорту, змінює природу планети вже в глобальному вимірі. Не усвідомлюючи небезпеки, окремі нації і людство в цілому втягують Землю в грандіозний експеримент, хід і наслідки якого люди не можуть ні передбачити, ні контролювати.

Деградація, ерозія грунтів, зменшення гумусного покрову планети, забруднення отруйними хімічними й біологічними сполуками й радіонуклідами - такі очевидні наслідки антропогенного впливу на землю. Індустріальне суспільство мимоволі дає розгін процесам планетарного масштабу, керувати якими не готове ні морально, ні інтелектуально, ні матеріально.

Застосування у великих регіонах монокультур, порушення сівозмін, майже повна відмова від органічних добрив, зменшення частки бобових культур спричинюються до дегуміфікації грунтів, зменшення врожаїв. Природні кормові угіддя і випаси, надто так звані громадські, практично ніколи не отримували ні органічних, ні мінеральних добрив.

В останні роки у світі в результаті нераціонального використання земель відбулися і продовжують наростати несприятливі зміни навколишнього людини середовища проживання. Тому система землеробства в краї повинна носити природоохоронний характеру. Природні умови в кожній зоні мають свої особливості. Виділяються п'ять рівнів охорони грунтів та боротьби з деградацією:

1) рівень - захист грунтів від їх прямого знищення. Необхідно максимально обмежити і заборонити відкриті розробки корисних копалин, впровадити технології забудови, які б найбільш економно використовували грунтову простір. Для відновлення постраждалих грунтів потрібно проводити рекультивацію земель;

- зона стресу з перебудовою в кількісних співвідношеннях видів, але без зміни якісного складу;

- зона розвитку резистентних організмів;

- зона репресії .

Грунтові організми страждають від усіх видів деградації. При вітрової або водної ерозії грунтів організми частково або майже повністю несуться, причому для відновлення біоти потрібне відновлення самого грунту. Грунтові організми різко реагують на деградацію хімічного стану грунтів. Будь-які зміни ведуть до зміни біоти. Однак організми є чинником боротьби з хімічною деградацією грунтів, так як вони можуть очищати грунт від нафти і пестицидів, сприяти утворенню мінеральних сполук, руйнувати шкідливі природні органічні сполуки. Таким чином, деградація біологічних властивостей грунтів завдає небезпечний і багатосторонній шкоди як для грунтів, так і для біосфери в цілому.

2) рівень - захист освоєних і використовуваних грунтів від їх якісної деградації;

3) рівень - заходи щодо запобігання негативних структурно-функціональних змін освоєних грунтів. Ця профілактика повинна здійснювати систему випереджаючої захисту грунтів від деградації. Важливими компонентами є оптимізація харчового, водного, теплового і газового режимів грунту; підтримання на належному рівні її біохімічної активності і збереження повноцінної грунтової біоти;

4) рівень - своєчасне відновлення деградованих освоєних грунтів;

5) рівень - відновлення і збереження природних грунтів; резервування цілинних грунтів; повне дотримання охорони грунтів особливо охоронюваних територій; виняток особливо охоронюваних грунтів з господарського використання і відновлення природного стану; дотримання особливого режиму використання та охорони грунтів; організація нових комплексних грунтових і грунтових заказників .

3.ДЕГРАДАЦІЯ ГРУНТІВ В УКРАЇНІ

В Україні ці процеси йдуть інтенсивніше, ніж у цілому на планеті. Із 60,3 млн. га її території 42 млн. га займають сільськогосподарські угіддя, 33,2 млн. га - під ріллею. За останні 30 років площа еродованої орної землі збільшилась на 1,9 млн. га, тобто втрачалося по 64 тис. га щороку, і зараз площа еродованих земель складає 11,3 млн. га або майже п'яту частину всієї території України.

Майже не застосовують жодних добрив українські фермери, в користуванні яких зараз 2,6% сільськогосподарських угідь і які виробляють 0,9% рослинницької та 0,4% тваринницької продукції.

Особливо великими темпами відбувалося погіршення земельних угідь країни в 90-х роках минулого століття у зв'язку із загостренням кризових явищ в економіці України. Через відсутність коштів було припинено впровадження системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території, зрошувані землі стали занедбаними, на них не здійснювались меліоративні заходи; землеробство велося за різко від'ємним балансом органічної речовини, основних біогенних елементів, що зумовило втрату близько 10% його енергетичного потенціалу.

Характерним для всіх регіонів України стало скорочення запасів гумусу та зменшення вмісту рухомих форм фосфору та калію в грунті, оскільки упродовж багатьох років кількість внесених у грунт добрив була набагато меншою, ніж виносилась вирощуваними рослинами. Наприклад, в Миколаївській області у 1996 році на 1 га ріллі вносили в грунт лише по 6 кг мінеральних та 0,8 тонни органічних добрив, а в 2000 році - відповідно, 4 кг та 0,1 тонни на один гектар, що в 50-80 разів менше, ніж рекомендує наука.

Непоправної шкоди земельному покриву України завдають ерозійні процеси. Так, річні втрати грунту по країні, як вже зазначалося, сягають близько 600 млн. тонн, що еквівалентно втраті майже 120 тис. га земель з гумусовим горизонтом товщиною 50 см. При цьому у втраченому грунті міститься понад 18 млн. тонн гумусу та велика кількість елементів живлення рослин, що в кілька разів перевищує їх винос вирощуваними культурами. Через відсутність ефективних грунтоохоронних заходів площа еродованих ґрунтів у країні невпинно зростає.

Які ж заходи необхідно здійснити, щоб припинити подальшу фізичну, хімічну, біологічну та екологічну деградацію ґрунтів України, стабілізувати їх родючість, оздоровити їх санітарний стан і на цій основі домогтися отримання високої та стабільної врожайності культур?

Передусім, необхідно налагодити моніторинг ґрунтів, без якого неможливо здійснювати заходи по їх покращенню. Потрібно розробити дійовий механізм відповідальності та санкцій до землевласників і землекористувачів, які своєю діяльністю спричиняють погіршення стану земельних угідь.

В Україні зараз налічується 2,5 млн. га зрошуваних земель, на створення яких витрачено біля 5 млрд. доларів. Продуктивність цих земель залишається низькою, тому їм необхідно приділити підвищену увагу, здійснивши, передусім, необхідні меліоративні заходи.

Полемічним залишається питання про використання техногенно забруднених земель. Є пропозиції щодо їх вилучення з с.-г. обороту. Але такий підхід доречний по відношенню до малопродуктивних земель. Що стосується високородючих ґрунтів, то тут варто знайти можливість їх безпечного використання наступними шляхами: вирощуванням рослин, що накопичують у своїй біомасі незначну кількість токсикантів; фітомеліорацією за допомогою рослин, які здатні вивести з врожаєм велику кількість того чи іншого забруднювача з наступною їх утилізацією, а також опрацюванням агротехнічних заходів, які спроможні створити умови для формування кореневої системи рослин поза забруднених ґрунтових прошарків; внесенням речовин, які зв'язували б важкі метали і радіоактивні речовини в незасвоювані рослинами форми тощо.

Неабияке значення в попередженні деградації ґрунтів має вдосконалення технології вирощування рослин, а головне - дотримання їх, особливо таких складових, як мінімалізований обробіток грунту, оптимальні строки, способи та норми внесення органічних і мінеральних добрив, проведення заходів захисту рослин від бур'янів, шкідників, хвороб.

До цього блоку питань відносяться також: вдосконалення ходових систем мобільної с.-г. техніки, технічних засобів для внесення агрохімікатів, покращення якості та зменшення токсичних властивостей пестицидів і мінеральних добрив.

ВИСНОВКИ

Грунт часто називають головним багатством будь-якої держави у світі, оскільки на ній виробляється близько 90% продуктів харчування людства.

Точне поняття визначення В«деградація грунтівВ» у наш час укласти досить важко, тому існують тільки узагальнені поняття і визначення.

Існує безліч антропогенних і природних чинників впливу на грунт, що призводять до її деградації.

Всі види деградації грунтів можна умовно розділити на три основні групи: фізична, хімічна та біологічна. Крайнім ступенем фізичної деградації грунтів є повне знищення грунту як природного об'єкта, аж до стану гірської породи. Хімічна деградація грунтів неминуче відбувається навіть при їх звичайному сільськогосподарському використанні. При розвитку і розширенні різних видів виробництва, міських поселень, транспорту, порушення грунтового покриву можуть набувати величезні розміри. Деградація біологічних властивостей грунтів завдає небезпечний і багатосторонній шкоди як для грунтів, так і для біосфери в цілому. Деградація грунтів супроводжується неврожаями і голодом, призводить до бідності держав, а загибель грунтів може викликати загибель всього людства. Тому в наш час потрібно розумно використовувати грунтові ресурси, проводити заходи, що запобігають деградацію грунту.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Деградація і охорона грунтів/за ред. Г.В. Добровольського. - М.: Вид-во МДУ, 2002. - С.33-60.

2. Динаміка та охорона екосистем/Урусов В.М., Майорова Л.А. , Майоров І.С та ін - М., 2005. - 4 с.

3. Привалова Н.М., Костіна К.А., Процай А.А. Деградація грунтів і заходи боротьби з нею// Фундаментальні дослідження. - 2007. - № 6.-С. 59-59

4. Прокоф'єва Т.В. Деградація грунтів// Фонд знань В«ЛомоносовВ». - 2010. - 18 грудень [Електронний ресурс]. URL: # "justify">. Тлумачний словник з грунтознавства/під ред. А.А. Роді. - М.: Наука, 1975. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru