Гідроекологічний моніторинг

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Організаційне забезпечення гідроекологічного моніторингу

1.1 Принципи організації мережі гідроекологічного моніторингу

1.2 Програма гідроекологічного моніторингу

1.3 Особливості використання гідроекологічного моніторингу

2. Система моніторингу якості поверхневих вод верхньої частини басейну західного Бугу

2.1 Суб'єкти моніторингу якості поверхневих вод

2.2 Гідроекологічні дослідження у річково-басейновій системі

3. Оптимізація системи моніторингу якості поверхневих вод верхньої частини басейну західного Бугу

Висновки

Література

Додатки

Вступ

Вода відіграє вирішальну роль у підтриманні життя людини. Її наявність і способи використання нерідко визначають долі народів і країн. Особливої гостроти набуває ця проблема на сучасному етапі, оскільки лише невелика частина загальних запасів води - це прісні, придатні для використання в народному господарстві води. Саме вони, зокрема поверхневі води, зазнають найбільшого антропогенного впливу.

Зростаючі темпи розвитку промисловості зумовлюють не лише збільшення об'ємів використання води, а й її забруднення. Якість і кількість загальних запасів води на планеті, особливо прісної, уже зараз є важливою проблемою, а в деяких регіонах ситуація переростає у екологічну катастрофу. Тому контролювання стану водних об'єктів є необхідною складовою довкілля.

Моніторингові дослідження якості вод є підсистемою гідроекологічного моніторингу, що функціонує на базі державних служб спостереження. Параметри, за якими ведуть спостереження, не дають повної інформації про якісний стан водних об'єктів і потребують збільшення спектра досліджуваних показників. Крім того, необхідними є додаткові дослідження пов'язані з питанням оптимізації розміщення пунктів спотережень за гідрохімічними показниками в межах басейнів річок.

Саме тому проблема оптимізації системи комплексного контролю та спостереження за станом поверхневих вод і рівнем їхнього забруднення особливо важлива на шляху до сталого розвитку суспільства. Моніторинг стану поверхневих вод як невід'ємна складова моніторингу довкілля має важливе значення для вирішень наукових, конструктивно-географічних (інженерних), екологих, освітніх проблем.

Об'єктом мого дослідження є моніторинг якості поверхневих вод верхньої частини басейну Західного Бугу.

Завдання, які я маю розглянути у своїй курсовій роботі:

1. Огляд необхідної літератури, яка відповідає темі: "Моніторинг якості поверхневих вод верхньої частини басейну Західного Бугу".

2. Встановити організаційне забезпечення гідроекологічного моніторингу.

3. Визначити систему моніторингу якості поверхневих вод верхньої частини басейну Західного Бугу.

4. Вивчити шляхи покращення системи моніторингу якості поверхневих вод верхньої частини басейну Західного Бугу.

Отже, метою моєї курсової роботи є вивчення моніторингу якості поверхневих вод верхньої частини басейну Західного Бугу.

1. Організаційне забезпечення гідроекологічного моніторингу

1.1 Принципи організації мережі гідроекологічного моніторингу

Одна з головних умов успішного вирішення будь-якого завдання - забезпеченість надійною, точною й актуальною інформацією. Для вирішення спектра гідроекологічних проблем, які є у сточищі Дністра, передусім, необхідна надійна інформація про режим функціонування різнорангових річкових систем, яку здатна забезпечити сучасна система гідрологічного моніторингу [2].

В Україні завдання зі спостереження за станом і функціонуванням водних об'єктів, накопичення та систематизації гідрологічної інформації і надання її користувачам покладене на Державний комітет з гідрометеорології, у розпорядженні якого мережа моніторингу поверхневих вод [7].

Основою мережі моніторингу поверхневих вод є стаціонарні гідрологічні станції та пости - первинні структурні елементи системи накопичення і передавання даних. Вони ведуть спостереження, частково опрацьовують і передають інформацію на вищий структурний рівень у регіональні управління. Третій ієрархічний рівень національного масштабу - Державний комітет з гідрометеорології.

Ефективність функціонування системи спостереження за поверхневими водами, як і за будь-яким іншим компонентом довкілля, залежить від репрезентативності об'єктів спостереження, щільності пунктів спостереження, періодичності спостережень, охоплення спостереженнями об'єктів, що розташовані в різних природно-господарських умовах тощо.

Головними об'єктами мережі моніторингу поверхневих вод Львівської області є: гідрологічна станція Північнодністерська (м. Стрий) і 34 гідрологічні пости, загалом - 35 пунктів спостереження.

Найважливішим критерієм оцінки оптимальності структури мережі пунктів спостережень поверхневих вод є їхня репрезентативність, тобто охопленість усієї різноманітності природних умов досліджуваної території. Чим більша різноманітність природних умов території і складніша її просторова структура, тим більша кількість пунктів спостережень необхідна для забезпечення репрезентативності, яка забезпечує ефективну екстраполяцію результатів моніторингу на сусідні території, не охоплені постійними спостереженнями. Необхідність екстраполяції зумовлена обмеженістю фінансових ресурсів для охоплення спостереженнями всіх природних комплексів території. Іншими критеріями оптимальності структури мережі й ефективності її функціонування є ступінь рівномірності розташування гідропостів, їхньої щільності, охоплення спостереженнями водозборів з різним господарським навантаженням, а також охоплення паводконебезпечних територій.

Ступінь рівномірності розташування пунктів моніторингу стану поверхневих вод доцільно проаналізувати у розрізі річкових басейнів різних рангів і різного ступеня антропогенного навантаження, а також у розрізі геоморфологічних районів і ландшафтів [1].

Уся територія області належить до трьох річкових басейнів найвищого рангу: Дністра (південно-західна, південна, південно-східна і східна частини області), Вісли, у тому числі Західного Бугу (північна, північно-західна і західна частини) і Дніпра, зокрема його лівобережної притоки - Прип'яті (північно-східна частина). Ці басейни у межах Львівщини охоплено спостереженнями у пунктах Дністер (Журавно), Західний Буг (Літовеж), Стир (Щурівці).

Просторово гідрологічні пости на території Львівської області розташовані нерівномірно. Найбільша щільність гідропостів у басейні р. Стрий (Сколівські Бескиди). Басейн Дністра забезпечений гідропостами ліпше, ніж річки басейну Вісли (Західний Буг, Вишня, Шкло, Вігор). Найменша щільність гідропостів у басейнах лівобережних допливів Дністра і правобережних допливів Сяну, а також на прикордонних територіях (верхів'я Завадівки, Шкла, Вишні, Вяру).

Щодо охоплення спостереженнями різнорангових річкових систем, то тут також є певний дисбаланс.

Якщо кількість гідропостів, які охоплюють водозбори площею понад 500 км 2, обмежена з природних причин орографічно територію Львівщини перетинають вододіли Вісли, Дністра і Дніпра), то відсутність гідропостів на малих водозборах площею до 100 км 2 значно погіршують якість мережі моніторингу й інформації, яку вона забезпечує.

Характер рельєфу області зобов'язує вести спостереження саме на малих річках, басейни яких займають понад 90 % усієї території області та в яких формується головна частина стоку води і наносів таких річкових систем, як Дністер, Західний Буг, Стир [1].

Ще однією причиною потреби організації моніторингу на малих водозборах є однорідність природних умов у їхніх межах. За результатами спостережень (наприклад, за стоком води) на малих водозборах з різним ступенем заліснення можна робити чіткі висновки щодо впливу зміни лісистості на розмір стоку води. Це стосується й інших параметрів гідрологічного режиму та впливу на нього всього спектра компонентів довкілля (таблиця 1.1.). гідроекологічний моніторинг поверхневий вода

Недостатньою є кількість гідропостів для забезпечення фонового моніторингу, тобто стеження за об'єктами, які перебувають у природному або близькому до нього стані, і функціонування яких слабко порушене господарською діяльністю людини. Великих басейнів у порівняно непорушеному людиною стані практично немає. Отож, вирішення питання фонового моніторингу також можливе внаслідок виконання спостережень на малих водозборах, на території яких нема або майже нема господарської діяльності.

Таблиця 1.1. Розподіл водозборів, охоплених моніторингом поверхневих вод, за площею.

Щодо репрезентативності мережі моніторингу стану поверхневих вод у розрізі геоморфологічних районів і підобластей вимальовуються такі особливості: річкові системи басейнів Вісли і Прип'яті, здебільшого, рівнинно-низовинні, за винятком привододільних відтинків верхів'їв Західного Бугу і Стиру; у басейні Дністра виокремлюють лівобережні рівнинно-височинні допливи, що збігають по височинах Волино-Поділля і Передкарпаття, та правобережні гірські допливи й гірсько- передгірські, які збігають до Дністра з північного макросхилу гірської частини Карпат і східчастих височин Передкарпаття.

У межах височинного Сокальського пасма на р. Західний Буг розташовано гідрологічний пост у селі Літовеж. Цей пост охоплює весь басейн Західного Бугу в межах Львівщини. Функціонування ж малих річок в умовах Сокальського пасма не вивчають.

На території Ратинської денудаційно-акумулятивної рівнини Малого Полісся течуть дві річкові системи середнього розміру: Солокія і Рата. Водозбір першої з них охоплено гідрологічним постом Солокія (Червоноград). У басейні другої розташовано три гідропости. У привододільній частині спостереженнями охоплено правобережну притоку Рати - річку Свиня (Жовква); у середній течії Рати розташовано гідро пост Волиця, а поблизу впадіння її у Західний Буг - гідропост у селі Межиріччя. На рівнинах Малого Полісся протікає також лівобережний доплив Прип'яті - річка Стир, у басейні якої функціонують два гідропости: на ріці Стир (Щурівці), який охоплює весь водозбір річки в межах Львівщини, а також гідропост на лівобережному допливі - річці Радоставка (Трійця). Тут же розташовано гідропост на р. Західний Буг (Кам'янка- Бузька). Верхів'я Західного Бугу, розташоване в умовах горбистої структурно- денудаційної височини Вороняки, охоплене спостереженнями у селі Сасів. Водозбір річки Полтва, який охоплює геоморфологічно своєрідне Пасмове Побужжя, забезпечений постійними спостереженнями гідропостом умісті Буськ [1].

На жаль, не охоплено спостереженнями малі річки і верхів'я середніх річок, які течуть в умовах вододільних сильно розчленованих структурно-денудаційних височин Поділля і Розточчя. Крім згаданого вище гідропоста Західний Буг (Сасів), що у Вороняках, ні річки Гологір, ні річки Давидівського пасма та Розточчя моніторингом не охоплені. Пост Золочівка (Золочів) проіснував лише з 1969 по 1977 рр. Розточчя загалом було і є умережі моніторингу поверхневих вод "білою плямою".

Така ж ситуація і на Львівському плато та Бібрсько-Перемишлянському Опіллі, які дреновані лівобережними допливами Дністра. Якщо верхів'я річок Гнила і Золота Липи та Свірж охоплено спостереженнями на гідропостах, розташованих в Івано-Франківській і Тернопільській областях, то річки Зубра і Луг не охоплені моніторингом.

У межах хвилястих денудаційно-акумулятивних Сянсько-Дністерської і Городоцько-Комарнівської височин моніторингом охоплено верхню частину річки Вишня (Твіржа), середню і нижню частини річок Верещиця (Комарне) і Щирець (Щирець). Практично не вивчено гідрологічно Верхньодністерську низовину, у межах якої простягаються гирла правобережних допливів Дністра і русло самого Дністра на відтинку між Самбором і Журавно. До Другої світової війни за режимом функціонування річок у межах низовини спостерігали на відтинках Дністра з гідропостами Самбір, Корналовичі, Долобів, Чайковичі, Монастирець, Тершаків, Колодруби, Миколаїв, Розвадів, Розділ, Заліски і Журавно, річок Стрий (між гідропостами Стрий і Жидачів), Бистриця (між Озиминою та Грушевом), Стривігор (між постами Бісковичі та Луки). Сьогодні це стало неможливим після ліквідації низки гідропостів: Корналовичі, Долобів, Чайковичі, Монастирець, Тершаків, Колодруби, Миколаїв, Розвадів, Заліски, Жидачів, Грушів, Бісковичі [1].

Річками гірсько-передгірського типу є верхні частини Стривігору (його водозбір охоплено гідропостом у смт Хирів), Дністра (між Стрілками і Самбором, водозбір якого охоплено гідропостом у Самборі), Бистриці (гідропост Озимина), Тисьмениці (гідропост Дрогобич), Стрию (на відтинку Верхнє Синьовидне-Стрий, гідропост Стрий).

Гідрологічний режим річок гірських територій вивчають на гідрологічному пості Верхнє Синьовидне (ріка Стрий), який охоплює весь басейн гірської частини Стрию. У басейні Дністра таким пунктом був гідропост Старий Самбір, проте сьогодні він не діє.

Такого ж рангу є водозбір р. Опір, охоплений спостереженнями гідропостом у м. Сколе, який вимушено замінив на цьому місці раніше ліквідований гідропост Верхнє Синьовидне, розташований при впадінні Опору в Стрий.

Решта водозборів невеликих гірських річок, на яких ведуть спостереження, розподілені між геоморфологічними районами так. В умовах Верхньодністерських Бескидів спостереження ведуть на гідропості Дністер (Стрілки), у Сколівських Бескидах спостереженнями охоплено річки Головчанка (Тухля), Завадка (Риків), Орява (Святослав), Рибник (Майдан), Стрий (Завадівка). На території Стрийсько-Сянської Верховини з її низькогірним рельєфом спостереження виконують на водозборах річок Яблунька (Турка) і Славська (Славське). У межах Вододільно-Верховинського середньогір'я моніторинг організовано у верхів'ї ріки Стрий, на гідропості Матків [1].

Щодо ступеня достатності охоплення спостереженнями найбільш паводконебезпечних річок чи їхніх відтинків у різних природно-географічних та соціальноекономічних умовах, то структура мережі виглядає так. Як засвідчили попередні десятиріччя спостережень за гідрологічним режимом річок на території Львівщини, найбільш паводконебезпечними територіями є верхня частина долини Дністра, починаючи від смт Стрілки. Цей висновок підтвердили катастрофічні паводки 1969, 1981, 1989, 1997, 1998, 2001 років. Виникненню тут паводків сприяють природні та антропогенні чинники. Головним серед них є домінування (за площею водозборів і стоком води) правобережних гірських допливів порівняно з лівобережними. Серед антропогенних чинників головні - це наявність збезлісених людиною схилів значної стрімкості, розораність схилів річкових долин.

Водночас на цій території пунктів моніторингу практично немає. До Другої світової війни на Дністрі у межах Львівської обл. функціонувало 15 гідрологічних постів, 13 з них - на паводконебезпечних ділянках. Після війни, у 1945 р., на Дністрі у межах Львівської обл. було дев'ять гідропостів. До 1957 р. п'ять з них ліквідовано. З цих п'яти постів три були розташовані на особливо паводконебезпечній ділянці Верхньодністерської низовини (села Корналовичі, Чайковичі, Розвадів). Отож, на ділянці між містами Самбір і Розділ постійних гідрологічних спостережень сьогодні не провадять узагалі. Подібна ситуація і в правобережних гірських допливах Дністра, водозбори яких формують головну частину стоку води, у тім числі й паводкового. З 30 гідропостів, які діяли у гірській та передгірській частинах Дністра у межах Львівської обл. (крім русла самого Дністра) у 1930-х роках, після війни вціліло 20, а до 2001 р. залишилося лише 14.

Серед ліквідованих багато й таких, що були необхідними для досліджень паводкового режиму: Бистриця (Грушів), Колодниця (Криниця), Стривігор (Бісковичі).

Ще однією паводконебезпечною ділянкою є середня частина долини Західного Бугу, яка також не на належному рівні забезпечена гідропостами для спостережень запаводковим режимом ріки [1].

Гідрологічні пости розташовані нерівномірно, внаслідок чого трапляються території, вивчення особливостей гідрологічного режиму яких значно ускладнене відсутністю необхідної моніторингової інфраструктури; щільність мережі гідрологічних постів далеко не задовольняє потреби фахівців, які працюють над вирішенням практичних завдань і низки гідроекологічних проблем. Наявна мережа (34 гідропости на території всієї області) не відображає повністю різноманітності природних умов, притаманних Львівщині завдяки її розташуванню на території рівнин і гір, лісової та лісостепової природних зон; є помітна диспропорція у розподілі кількості гідрологічних постів між водозборами різної площі. Недостатньо охоплені моніторингом малі річки області, які займають понад 90 % її території, на водозборах якої формується головна частка стоку води і наносів; серед геоморфологічних районів неохоплені постійними спостереженнями за станом поверхневих вод Сокальське пасмо, малі річки і верхів'я середніх річок, які течуть в умовах вододільних сильно розчленованих структурно-денудаційних височин Поділля і Розточчя, Гологір, Давидівського пасма, Львівського плато, Бібрсько-Перемишлянського Опілля (річки Зубра і Луг). Практично нема системи стеження за гідрологічним режимом Верхньодністерської низовини, в межах якої розташовані пониззя правобережних допливів Дністра і русло самого Дністра на відтинку між Самбором і Журавно; уфізико-географічному розрізі територія 33 з 50 ландшафтів не забезпечена системою стеження за станом поверхневих вод, а на території семи ландшафтів з 17 водозбори, на яких провадять спостереження, розташовані не повністю, що ускладнює вивчення особливостей гідрологічного режиму об'єктів поверхневих вод в умовах цих ландшафтів; надзвичайно мала кількість гідропостів, які ведуть спостереження на паводконебезпечних ділянках у басейнах Дністра і Західного Бугу, надзвичайно ускладнює вивчення паводкового режиму цих річок і створення ефективних програм протипаводкового захисту територій з високим ступенем ризику затоплення [1].

1.2 Програма гідроекологічного моніторингу

Щороку Державним управління ОНПС в Львівській області складається Програма моніторингу природного довкілля в Львівській області на наступний рік. Перелік створів у щорічних Програмах встановлювався відповідно до надісланих пропозицій від суб'єктів моніторингу. Цей перелік із року в рік носив хаотичний характер. У 2009 р., за ініціативи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, сформовано Державний реєстр створів [8]. Це чітко встановлений і регламентований перелік досліджуваних створів поверхневої води із прив'язкою до суб'єкта обласної системи моніторингу природного довкілля (таблиця 1.2.).

Таблиця 1.2 Кількість досліджуваних створів суб'єктами моніторингу поверхневих вод

Суб'єктДСМД	Суб'єкт ОСМПД	Басейн	Кількість досліджуваних створів
			згідно Програм на 2010 р.	відповідно до Державного реєстру створів
Мінприроди України	Державна екологічна інспекція в Львівській області	Дністер	24	17
		Західний Буг	17	11
		Сян	6	5
		Дніпро	1	-
МОЗ України	Обласна та районні	Дністер	68	27
		Західний Буг	35	9
	санітарно-епідеміологічні станції	Сян	14	7
		Дніпро	18	2
Держ-водгосп України	Львівське обласне виробниче управління водного господарства	Дністер	7	7
		Західний Буг	4	4
		Сян	2	2
МНС України	Волинський обласний центр з гідрометеорології	Західний Буг	9	10
	Рівненський обласний центр з гідрометеорології	Дністер	16	14
ВСЬОГО	221	115

Ефективність моніторингу якості поверхневих вод залежить від переліку аналітичних визначень у пробах, відібраних у мережі державного моніторингу і оптимального визначення кількості проб [7].

Перелік показників якості води водних об'єктів, що мають контролюватися, встановлюють з урахуванням цільового використання водного об'єкта, складу зворотних вод, що скидаються у водний об'єкт, потреб користувачів інформації. Якість води контролюється за певними видами програм, вибір яких залежить від категорії пункту спостереження.

Програми контролю за гідрологічними і гідрохімічними показниками наведені у додатку А, періодичність проведення контролю встановлюють у відповідності з категорією пункту спостереження.

1.3 Особливості використання гідроекологічного моніторингу

До особливостей використання гідроекологічного моніторингу належать:

- здійснення постійних спостережень за станом водогосподарських об'єктів комплексного призначення, систем міжгалузевого ісільськогоспо- дарського водопостачання в зонах впливу електростанцій;

- аналіз стану водогосподарських об'єктів і систем і прогнозування його змін;

- забезпечення керівництва Держводгоспу та інших зацікавлених органів державної виконачої влади систематичною й оперативною інформацією щодо екологічного стану водогосподарських об'єктів і систем, а також прогнозами і попередженнями щодо його можливих змін;

- розробка довготермінових програм створення регіональних систем водного моніторингу;

- обладнання служб моніторингу приладами та устаткуванням;

- атестація лабораторій;

- впровадження уніфікованих методів дослідження якості води та методик лабораторного контролю;

- розробка нормативно -методичного забезпечення - відповідних інструкцій, методичних рекомендацій тощо.

Головними завданнями гідроекологічного моніторингу є:

- спостереження за станом і контроль рівня забруднення поверхневих вод за фізичними, хімічними, токсикологічними та радіологічними показниками;

- стеження за динамікою вмісту забруднюючих речовин і виявлення умов, за яких спостерігаються значні коливання концентрації та рівня забруднення водного середовища;

- пошук закономірностей розвитку процесів накопичення, концентрації, розсіювання забруднюючих речовин у донних відкладах і самоочищення поверхневих вод;

- встановлення закономірностей винесення речовин через поперечні перерізи та гирла річок і складання балансів хімічних речовин у водних об'єктах [5].

2. Система моніторингу якості поверхневих вод верхньої частини басейну західного Бугу

2.1 Суб'єкти моніторингу якості поверхневих вод

Державний моніторинг вод є складовою державної системи моніторингу довкілля. Державна система моніторингу довкілля (далі система моніторингу) - це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки. Це положення визначає порядок створення та функціонування такої системи в Україні.

Обласна система моніторингу природного довкілля (ОСМПД) - це система спостережень, передачі, збереження, аналізу та надання інформації про стан довкілля і прогнозування його змін, також розробки науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативних змін стану навколишнього природного середовища та дотримання вимог екологічної безпеки.

Організаційне та адміністративне керівництво створенням і супроводженням системи моніторингу довкілля в області положено на Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області відповідно до Угоди про спільну діяльність між суб'єктами Львівської обласної системи моніторингу природного довкілля від 14 квітня 2006 р.

На виконання Постанови КМУ від 30 березня 1998 р. та у відповідності із керівними документами Мінприроди України з ініціативи держуправління ОНПС в Львівській області Розпорядженням голови Львівської облдержадміністрації від 23 грудня 2005 р. № 1318 створено регіональну систему моніторингу довкілля.

Згідно з чинними нормативними документами моніторингові дослідження якості поверхневих вод у Львівській області проводять такі установи (таблиця 2.1.).

Таблиця 2.1 Суб'єкти Державної та обласної систем моніторингу довкілля

№ з/п	Суб'єкти ДСМД	з/п	Суб'єкти ОСМПД
I.	Мінприроди України	1.1.	Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області
		1.2.	ДП "Західукргеологія"
II.	МНС України	II.1.	Головне управління МНС України у Львівській області
		II.2.	Львівський центр з гідрометеорології
III.	МОЗ України	III.1.	Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція
IV.	Держводгосп України	IV. 1.	Львівське обласне виробниче управління водного господарства
V.	Держкомлісгосп України	V.1.	Львівське обласне управління лісового господарства
VI.	Мінагрополітики України	VI.1.	Львівський центр охорони родючості грунтів і якості продукції "Облдержродючість"
		VІ.2.	Головне управління агропромислового розвитку Львівської ОДА
		V.З.	Державна інспекція захисту рослин у Львівській області
		VІ.4.	Львівська обласна державна лабораторія ветеринарної медицини
VII.	Держкомзем України	VII.1.	Львівське обласне головне управління земельних ресурсів
VIII.	Держжитлокомунгосп України	VIII.1.	Управління житлово-комунального господарства Львівської ОДА
IX.	Держкомрибгосп	IX.1.	Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Львівській області
	Х.1.	Управління з питань надзвичайних ситуацій Львівської ОДА
	ХІ.1.	Інститут екології Карпат НАН України

До головних суб'єктів державного моніторингу належать: Міністерство екології та природних ресурсів, у тому числі Головдержекоінспекція та Держуправління охорони навколишнього природного середовища в областях, організації Гідрометеорологічної служби; геологічні територіальні організації; Міністерство з питань надзвичайних ситуацій; Міністерство охорони здоров'я; Міністерство аграрної політики; Державний комітет України з водного господарства [6].

Натепер основними завданнями цих установ (крім Держводгоспу України) за предметними напрямами моніторингу кількості і якості вод є:

- моніторинг джерел скидів стічних вод щодо контролювання вмісту забруднюючих речовин, у т. ч. радіонуклідів, моніторинг поверхневих вод та водних об'єктів у межах природоохоронних територій щодо фонової кількості забруднюючих речовин, зокрема радіонуклідів (Головдержекоінспекція і Держуправління Мінекоресурсів України);

- моніторинг річкових, озерних, морських вод (гідрохімічні визначення, вміст забруднюючих речовин, у т. ч. радіонуклідів), радіаційної обстановки (на пунктах стаціонарної мережі та за результатами обстежень), стихійних та небезпечних природних явищ (повені, паводки, селі і т. д.), що можуть впливати на якість вод (організації гідрометеорологічної лужби Мінекоресурсів України);

- моніторинг підземних вод щодо гідрогеологічних та гідрохімічних визначень їх складу і властивостей, включаючи визначення залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів та оцінку ресурсів цих вод (геологічні територіальні організації Мінекоресурсів України).

Основний обсяг робіт із моніторингу річок виконують пункти спостережень Гідрометеослужби. Ці пункти розподілені за 10 річковими басейнами України. Починаючи з 1960 р. на території України в межах Держгідромету діють 11 басейнових управлінь з 27 спеціальними гідрохімічними лабораторіями, які регулюють використання та контролюють рівень забруднення вод [6].

2.2 Гідроекологічні дослідження у річково-басейновій системі

У наш час велике значення має проведення оперативного та ефективного моніторингу оцінки якості поверхневих вод, зокрема в басейні р. Західний Буг.

Це пов'язано, насамперед, із значним ступенем екологічної напруги у басейні, зокрема з надходженням у водойми недостатньо очищених та неочищених господарсько-побутових, дощових і промислових стічних вод, поверхневого стоку з сільськогосподарських угідь.

Для отримання адекватної і достовірної інформації та прийняття відповідних управлінських рішень, при проведенні моніторингу якості поверхневих вод річкових систем перш за все необхідний басейновий підхід, а також зусилля всіх зацікавлених сторін - суб'єктів моніторингу.

Отримання такої інформації сприятиме:

· проведенню оцінки дій (в контексті розміру капіталовкладень, необхідних для реалізації екологічних заходів та програми охорони вод), здійсненню контролю доцільності отримання і використання фінансових коштів на їх реалізацію;

· проведенню аналізу процесів, що відбуваються в басейні і створенню можливості прийняття державних рішень у справі використання поверхневих вод та їх належної охорони;

· прогнозуванню якісних і кількісних змін водних ресурсів у річковому басейні;

· проведенню оцінки впливу вмісту у поверхневих водах особливо шкідливих речовин;

· виявленню та оцінці природних та антропогенних факторів, що впливають на якість вод;

· накопиченню даних, які дозволять визначити стратегію охорони вод і покращання їх стану.

Безпосередньо моніторингу якості поверхневих вод на території басейну р. Західний Буг здійснюють вимірювальних лабораторії, які є структурними підрозділами обласних управлінь водного господарства (лабораторії Львівського облводгоспу та Волинської гідрогеолого-меліоративної партії Волинського облводгоспу, м. Ковель).

Контроль якості води за здійснюється на 13-ти створах у басейні річки Західний Буг, де проводиться гідрохімічний аналіз. Спостереження за якісним станом поверхневих вод здійснюються на 1 водосховищі (Добротвірське, Львівська область), 4 річках (Луга, Ягодинка у Волинській області, Рата у Львівській області, Західний Буг у обох областях) [3].

Параметри, що контролюються суб'єктами моніторингу.

Здебільшого спостереження за контрольованими параметрами стану поверхневих вод виконують згідно з нормативними документами щодо виконання гідро- і метеорологічних спостережень, розробленими у 1970-1980-х роках. Керівництво гідрологічними спостереженнями здійснював Державний гідрологічний інститут.

Параметри стану поверхневих вод та інших компонентів довкілля, за якими здійснюють спостереження на гідрологічних станціях та постах у Львівській області наведено у таблиці 2.2.

Для річок головними параметрами якості поверхневих вод є мінералізація, вміст розчинного кисню, БСК, вміст амонію, нітритів, фосфору, пестицидів, завислих частинок, хлоридів, сульфатів, важких металів тощо. Для водосховищ та озер основним параметром гідроекологічного стану є евтрофікація, що вимагає виконання спостережень за кисневим метаболізмом, температурною стратифікацією, прозорістю, вмістом поживних біогенних речовин і забруднювачів тощо.

Таблиця 2.2 Параметри, що контролюються суб'єктами моніторингу.

Параметри, що контролюються	Суб'єкти моніторингової інформації
	ДЕІ	Облводгосп	ОблСЕС	Рівненський ЦГМ	Волинський ЦГМ
Температура	+	+
Колір	+	+	+
Запах	+	+	+
Прозорість	+	+	+
Розчинений кисень		+	+	+	+
Окислюваність			+		+
Водневий показник (рН)	+	+	+	+
Твердість	+	+	+
Лужність	+	+
Гідрокарбонати	+
Сульфати	+	+	+	+
Кальцій	+	+
Натрій+Калій	+	+
Магній	+	+
Хлориди	+	+	+	+
Мінералізація	+			+
Сухий залишок	+	+	+	+
Завислі речовини	+	+		+
Іони амонію	+
Азот амонійний		+	+		+
Азот нітритний			+	+	+
Азот нітратний	+		+		+
Нітрити	+	+
Нітрати	+	+
Фосфати	+	+		+	+
БСК 5	+	+	+	+	+
ХСК	+	+
Залізо заг.	+	+	+	+	+
СПАР	+		+	+	+
Феноли	+			+	+
Нафтопродукти	+		+	+	+
Електропровідність	+
Цезій-137		+
Стронцій-90		+
Мідь	+		+	+	+
Кадмій	+		+
Цинк	+			+	+
Свинець	+		+
Хром	+			+
Хром шестивалентний					+
Хром трьохвалентний			+
Нікель	+		+
Кобальт	+		+
Марганець	+		+		+
Миш'як			+

Склад й обсяг гідрохімічних і гідробіологічних досліджень (вибір об'єктів та показників, періодичність спостережень) залежить від суб'єкта, який проводить дослідження в межах своєї компетенції.

Система спостережень і контролю зазнає постійних якісних та кількісних змін, що обумовлено історично (суспільно-політичними подіями), технічно (впровадження новітнього технічного забезпечення), а також змінами внаслідок господарської діяльності людини (вимога створення нових пунктів спостереження на територіях інтенсивного господарського впливу) [7].

Пункти спостережень за якістю вод.

Методи визначення якісного стану поверхневих вод грунтуються на безперервному вимірюванні деяких параметрів якості води або ж на періодичному відборі проб води у контрольних створах та проведенні її фізико-хімічного і біологічного аналізу, а також вимірюванні деяких параметрів у момент відбору проб.

Локалізація контрольних пунктів (створів) здійснена у відповідності до вимог ГОСТ 17.1.3.07-82 "Охрана природы. Гидросфера. Правила контроля качества воды, водоемов и водотоков".

Пункти контролю якості поверхневих вод на державній мережі спостережень в залежності від господарського значення водного об'єкту, якості води, розміру і водності водотоку та інших факторів поділяють на пункти I, II, III та IV категорії. Оскільки, пункти контролю II категорії розташовують на середніх і великих водотоках у районах міст з населенням від 0,5 до 1,0 млн. осіб, а також при перетинанні річками державних кордонів України, то до цієї категорії повинні належати пункти м. Львів, с. Литовеж, м. Устилуг, с. Ягодин і с. Грабове. Всі інші пункти спостереження у басейні Західного Бугу належать до III категорії, оскільки пункти цієї категорії розташовують в районах міст з населенням до 0,5 млн. осіб та на замикаючих ділянках великих і середніх річок [3].

Аналіз стану державного і транскордонного моніторингу вод басейну Західного Бугу показав, що на території басейну є достатня кількість гідрохімічних пунктів, гідрологічних і водомірних постів з доволі довгими рядами спостережень (більш ніж 35 років).

В залежності від характеру і інтенсивності джерел забруднення, гідрохімічні пости, що функціонують у басейні Західного Бугу, поділені в свою чергу на три підкатегорії:

-підкатегорія "А" - гідрохімічний пункт, призначений для отримання інформації про якість води в районі населеного пункту з організованим скидом стічних вод;

підкатегорія "Б" - гідрохімічний пункт, розташований в районі богарного землеробства, якість води у річці формується в основному під впливом поверхневого стоку з прилеглої території;

підкатегорія "В" - гідрохімічний пункт, розміщений у гирлі притоки для контролю якості води при впадінні у ріку старшого порядку.

Найбільша кількість пунктів спостереження і контролю якості води належить обласним управлінням екології і природних ресурсів (R) (29 пунктів): у Волинській області - 15 (5 - на р. Західний Буг і 10 - на притоках), у Львівській області - 14 (8 - на р. Західний Буг і 6 - на притоках). Волинський центр гідрометеорології (P) здійснює моніторинг якості води в 11 пунктах (7 - на р. Західний Буг і 4 - на притоках). Окрім цього, спостереження здійснюють на 6 гідрологічних постах за гідрологічними показниками (витрата води, м/с; швидкість течії, м/с). Підрозділами Державного водного господарства України (Q) здійснюється моніторинг якості води у 6 пунктах (4 - на р. Західний Буг і 2 - на притоках) [3].

На деяких ділянках р. Західний Буг та її приток пункти моніторингових спостережень, що належать різним відомствам, співпадають за місцем розташування (рис. 2.1.).

Рис. 2.1 Розташування постів спостереження за станом поверхневих вод

3. Оптимізація системи моніторингу якості поверхневих вод верхньої частини басейну західного Бугу

Оскільки басейн р. Західний Буг розташований на території трьох країн: України, Польщі і Білорусі, з метою відслідковування змін стану довкілля і впливу цих змін на екологічний стан сусідніх територій в рамках впровадження основ Водної Рамкової Директиви ЄС було розроблено і виконано "Пілотний проект моніторингу і оцінки транскордонних вод" в межах конвенції "Про охорону і використання транскордонних річок і міжнародних озер". У проекті брали участь всі три країни. Робота над ним була розпочата у 1997 р. з підписання Договору (меморандуму про порозуміння) між Польщею, Україною і Білоруссю про співпрацю в області моніторингу. Таким чином, державами-суб'єктами транскордонного моніторингу якості поверхневих вод басейну Західного Бугу є Україна, Польща і Білорусь [3].

Окрім транскордонного моніторингу, на українській частині басейну Західного Бугу здійснюється і державний моніторинг вод.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. № 815 "Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод" і Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р. № 391 "Про затвердження Положення про державну систему моніторингу навколишнього природного середовища", державний моніторинг є складовою і невід'ємною частиною державної системи моніторингу навколишнього природного середовища України.

Основними компонентами оптимізації моніторингу якості поверхневих вод верхньої частини Західного Бугу є:

1) оптимізація структури мережі моніторингу;

2) оптимізація змісту моніторингових досліджень (програми моніторингу, кількості відстежуваних параметрів стану водного середовища, частоти їхнього фіксування тощо);

3) оптимізація фінансового, матеріально-технічного і кадрового забезпечення моніторингу поверхневих вод;

4) оптимізація організаційного забезпечення функціонування системи моніторингу довкілля загалом і поверхневих вод зокрема.

Суть оптимізації структури мережі моніторингу полягає у:

розширенні кількості гідропостів шляхом їхнього створення на неохоплених спостереженнями річках та водосховищах Львівської області;

скороченні гідропостів, які працюють неефективно, дублюють інформацію, не вносять нових даних у процес пізнання закономірностей функціонування гідрологічних об'єктів, прогнозування змін гідрологічного режиму та гідроекологічної ситуації [4].

Суть оптимізації змісту моніторингу полягає в:

розробці Програми моніторингу поверхневих вод Львівської області (оскільки така програма відсутня);

розробці та обґрунтуванні оптимального списку контрольованих параметрів стану поверхневих вод з урахуванням регіональної специфіки впливу на водні об'єкти.

природних (переважно кліматичних, біоекологічних, геоекологічних і геоморфологічних) та антропогенних (діяльність людини) чинників;

обґрунтуванні оптимальної частоти (повторюваності) фіксування моніторованих параметрів стану поверхневих вод;

обґрунтуванні вибору методик аналізу відібраних проб води та інших компонентів гідроекосистем, які впливають на гідрологічний режим водних об'єктів, їхній екологічний стан та забезпечення дотримання міжрегіональних і міжнародних стандартів гідрологічних, гідрохімічних і гідробіологічних досліджень.

Оптимізація організаційного забезпечення: функціонування моніторингу довкілля загалом і поверхневих вод зокрема передбачає:

- створення Регіонального центру моніторингу при Державному управлінні навколишнього природного середовища у Львівській області, обласній державній адміністрації або при Центрі з гідрометеорології;

- створення координаційної ради (комісії) з проблем моніторингу довкілля та залучення до її складу провідних науковців і практиків - фахівців з пролем моніторингу;

- облаштування створюваного центру потужними комп'ютерами і відповідним програмним забезпеченням, які даватимуть змогу оперативно опрацьовувати всю моніторингову інформацію;

- зобов'язання державних установ, що здійснюють моніторинг компонентів довкілля (обласний центр з гідрометеорології, Облводгосп, Львівдіпроводгосп, Гідрогеолого-меліоративна експедиція та інш.) надавати моніторингову інформацію Регіональному центру моніторингу [4].

Висновки

Басейн р. Західний Буг, яка має статус транскордонної ріки, розташований на території трьох країн: України, Польщі, Білорусі. Забезпечення "доброго екологічного стану" і чистоти поверхневих вод -завдання міжнародного значення, проголошеного Водною Рамковою Директивою Європейського Союзу (Брюссель, 2000 р.) та рішенням конференції ООН з проблем навколишнього середовища і розвитку (Йоганнесбург, 2002 р.).

До головних суб'єктів державного моніторингу належать: Міністерство екології та природних ресурсів, у тому числі Головдержекоінспекція та Держуправління охорони навколишнього природного середовища в областях, організації Гідрометеорологічної служби; геологічні територіальні організації; Міністерство з питань надзвичайних ситуацій; Міністерство охорони здоров'я; Міністерство аграрної політики; Державний комітет України з водного господарства та інші.

Гідрологічні пости в річках розташовані нерівномірно, внаслідок чого трапляються території, вивчення особливостей гідрологічного режиму яких значно ускладнене відсутністю необхідної моніторингової інфраструктури; щільність мережі гідрологічних постів далеко не задовольняє потреби фахівців, які працюють над вирішенням практичних завдань і низки гідроекологічних проблем.

Методи визначення якісного стану поверхневих вод грунтуються на безперервному вимірюванні деяких параметрів якості води або ж на періодичному відборі проб води у контрольних створах та проведенні її фізико-хімічного і біологічного аналізу, а також вимірюванні деяких параметрів у момент відбору проб.

Для річок головними параметрами якості поверхневих вод є мінералізація, вміст розчинного кисню, БСК, вміст амонію, нітритів, фосфору, пестицидів, завислих частинок, хлоридів, сульфатів, важких металів тощо. Для водосховищ та озер основним параметром гідроекологічного стану є евтрофікація, що вимагає виконання спостережень за кисневим метаболізмом, температурною стратифікацією, прозорістю, вмістом поживних біогенних речовин і забруднювачів тощо.

Аналіз стану державного і транскордонного моніторингу вод басейну Західного Бугу показав, що на території басейну є достатня кількість гідрохімічних пунктів, гідрологічних і водомірних постів з доволі довгими рядами спостережень (більш ніж 35 років).

Головними шляхами покращення системи моніторингу якості поверхневих вод верхньої частини басейну Західного Бугу є:

розширення кількості гідропостів шляхом їхнього створення на неохоплених спостереженнями річках та водосховищах Львівської області;

скорочення гідропостів, які працюють неефективно, дублюють інформацію, не вносять нових даних у процес пізнання закономірностей функціонування гідрологічних об'єктів, прогнозування змін гідрологічного режиму та гідроекологічної ситуації.

Література

1. А. Михнович. Аналіз мережі моніторингу поверхневих вод у Львівській області. Вісник Львів. ун-ту/Серія географічна. 2006. Вип. 33. С. 253-260.

2. Величко О., Гало М., Дудич І., Шпеник Ю. Основи екології та моніторинг довкілля. Навч. посібник. - Ужгород: Вид-во Ужгород. ун-ту, 2001. -

3. 285с.

4. Вознюк Н.М. /Оцінка екологічного стану Української частини басейну ріки

5. Західний Буг / : автореф. дис. . канд. с.-г. наук 03.00.16 / Н.М. Вознюк; Міністерство аграрної політики України Держ. агроекол. ун-т. - Житомир, 2006.

6. Екологічний моніторинг регіону: експерна оцінка стану і функціонування / За ред д. геогр.н., проф. І.Ковальчука / І.Ковальчук, П. Волошин, А. Михнович, Й. Вишневський, С. Кукурудза, А. Мельник, Б. Муха, М. Петровська, Я. Бень, І. Горбань, Р. Волчанський, С. Кравців, Л. Курганевич. - Львів: науково-видавничий центр "Опілля-Л", 2009. - 608 с.

7. Клименко М.О., Прищепа А.М., Вознюк Н.М. Моніторинг довкілля:

8. Підручник. - К.: Видавництво центр "Академія", 2006.- 360с. (Альма-

9. матер).

10. Косовиць О. Сучасний стан моніторингу природних вод в національній гідрометслужбі України. // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. Наук. зб. / Відп. ред. В. Хільчевський. - К.: Ніка-Центр, 2002. - Т. 3. - С. 14-24.

11. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: географія. Спеціальний випуск: стале природокористування підходи, проблеми, перспектива - Тернопіль: СМП "Тайп".-№1 (випуск 27).-2010.-472 с.

Додаток А

Програми контролю поверхневих вод за гідрологічними і гідрохімічними показниками

Додаток Б

Размещено на Allbest.ru

...