Екологічна оцінка стану екосистем річкових басейнів рівнинної частини території України (охорона, відновлення, управління)

Частково зберегли рекреаційну цінність та природний екологічний стан басейни річок Закарпатської, Чернівецької, Львівської областей (К_е = 0,28 - 1,12). Після аварії на ЧАЕС виникли нові умови формування поверхневого стоку річок і якості води у північних районах Рівненської, Волинської, Житомирської та Київської областей, частково - у Чернігівській області. Вимагає покращання стан екологічної рівноваги у басейнах річок, що традиційно використовуються для рекреації, особливо у південних регіонах республіки. В Одеській області річкові басейни перевантажені у 2,2 рази (висока густина населення, перерозорювання території, слаба природна збуферизованість та залісеність). У Миколаївській області, Автономній Республіці Крим відмічається слаба екологічна забезпеченість індустріалізації. Кризове становище склалося в басейнах річок, розташованих на територіях з розвинутою гірничодобувною та металопереробною промисловістю (Луганська, Дніпропетровська, Запорізька області), де К_е = 5,5 - 8,53 (рис. 4). Найбільш напружена екологічна ситуація складається у Донецько-Дніпровському регіоні (К_е = 8,55-19,60). Найменша розбалансованість річкових басейнів залишилась на Поліссі та регіоні Карпат. У степовій зоні спостерігається повне порушення гармонії між непорушеними та порушеними територіями, антропогенним навантаженням на річкові басейни та прийнятими компенсаційними природоохоронними заходами. Це знаходить підтвердження у відсутності річкового стоку в період межені, явищах стагнації, обміління русел та заростання водного дзеркала вищою водною рослинністю.

ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЯКОСТІ ВОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ЗА РІВНЕМ СИНТЕЗУ ПЕРВИННОЇ ОРГАНІЧНОЇ РЕЧОВИНИ

Принцип формування інформаційного поля біоценозів водного середовища. В класифікації екологічної якості поверхневих вод слід визнати певні пріоритети та вихідні критерії. Визначено екологічний оптимум функціонування водних біоценозів (І клас), базову екологічну якість (ІІ клас) та якість антропогенно трансформовану (ІІІ-V класи).

Екологічному оптимуму згідно з рекомендаціями ЄЕК повинні відповідати наступні вимоги: а) енергетичні субсидії повинні забезпечувати рівні стартові умови розвитку біоценозів та синтезу первинної органічної речовини у водному середовищі; б) розчинений кисень як функціональний показник повинен забезпечувати оптимальні умови життєдіяльності біоти; в) відсутні порушення природної екосистеми; г) біоцидні домішки та речовини специфічної дії відсутні або присутні у концентраціях, рівних їх природному фонові; д) видовий склад ценозів та їх біопродуктивність відповідає природним умовам даної екосистеми; е) не порушена кормова база річкової іхтіофауни та умови природного її відтворення.

Для досліджень гідроекологічної ситуації за профілем річок розроблена і апробована класифікація екологічної якості поверхневих вод за рівнем енергетичних субсидій та фотосинтезом органічної речовини мікроводоростями (ЕКП).

В екологічній класифікації якості води за категоріями трофності (ЕКТ) за В.Д. Романенко, В.М. Жукинським, О.П. Оксіюк та інші I та II класи мають три категорії якості (всього сім категорій) при однаковому за класифікацією ЕКП інформаційному полі.

ГІДРОЕКОЛОГІЧНЕ КАРТОГРАФУВАННЯ СТАНУ БАСЕЙНІВ РІЧОК І ОЗЕР

Гідроекологічне картографування: основні положення і принципи.

Реалізація положення “Екологічна якість води - дзеркало ландшафту” знаходить своє предметне відтворення в картах гідроекологічного стану поверхневих вод як складового елементу розробленого нами напряму екологічних досліджень - созології поверхневих вод. Створення таких карт стало можливим після розробки здобувачем концепції екологічної оцінки якості поверхневих вод, віднесених до створів постійного інструментального моніторингу з певними часовими характеристиками (весняне водопілля, осіння повінь, літня та зимова межень).

Інформативна база включає такі наступні елементи: якість води (інтегральний індекс І_е), стан антропотехногенної трансформації ценозів поверхні водозбору (інтегральний індекс К_е), просторово-часові зміни русла та заплави (інтегральний індекс S₁). Кожен елемент розглядається у поєднанні один з одним через особливості та силу зв'язків. При цьому на карту виносяться узагальнені індекси або характеристики, найбільш репрезентативні за результатами факторного аналізу. Для врахування фізико-географічної та господарської ситуації використані фонові характеристики - сольового складу грунтових вод, радіонуклідне забруднення тощо.

Враховуючи територіальну протяжність профілів річок, а також змінність характеристик екологічної ситуації в річкових басейнах, інформативність екологічних (ситуаційних) карт віднесена: а) до обов'язкових створів спостережень - верхів'я, середня течія, гирло, гирлові ділянки приток першого порядку, створи нижче локалізованих джерел забруднень (міст) та житлово-промислових комплексів, а також створи заповідних та рибовідновних територій; б) до всього профілю річки - змінність якості поверхневих вод при екстремальних ситуаціях у їх басейнах, за фазами гідрологічного режиму.

При цьому подання екологічної інформації має наступну матрицю: а) циклограма екологічної якості води та її придатності за блоковими оцінками та за компонентами екологічної класифікації (з врахуванням даних факторного аналізу або без нього), з нанесенням блокових (І_а, І_в, І_с) та загального інтегральних індексів (І_е); б) циклограма антропотехногенної трансформації ценозів поверхні водозбору з нанесенням інтегрального індексу К_е та групових індексів: природних, антропогенних та управління; в) колова діаграма просторово-часових змін русла і заплави з нанесенням значення індексу S₁; г) винесення значень типу сукцесій гідробіоценозів та індексів сапробності до створів спостережень (при наявності виносяться інші узагальнюючі індекси стану ценозів річкового континууму).

Апробація методології гідроекологічного картографування. Розроблені карти екологічної якості поверхневих вод України за блоками “А” (сольовий фон), “Б”(трофо-сапробіологічні характеристики), “С” (токсикологічні характеристики), а також проведена загальна оцінка екологічного стану річок республіки за максимальними значеннями сторонніх домішок у створах спостережень. Принципова схема побудови такої карти у окремому басейні показана на рис.5.

Загальна екологічна ситуація. Рівнинну частину території України характеризує: а) локальне забруднення поверхневих вод від урбанізованих територій (Полісся України та північна частина Лісостепу); б) профільне забруднення малих річок південної частини Лісостепу та півдня України, які формують промислові підприємства гірничодобувної і металообробної промисловості (Донецько-Луганський, Запорізький та Харківський регіони); в) профільне погіршення екологічної ситуації на приморських територіях як показник арідності (Приазов'я, Північно-Західне Причорномор'я). Отримані результати дають можливість зробити наступні висновки: а) для виготовлення оперативних карт екологічної ситуації необхідно орієнтуватись на еталон порівняння (оптимум) та використовувати максимальні значення концентрації домішок, оскільки вони стають причиною екологічних криз у водному середовищі; б) використання інтегральних екологічних індексів дозволяє виявити території з напруженим станом довкілля та дати їм кількісну оцінку; сюди слід віднести у першу чергу промислові та арідні зони півдня України; в) вимагають подальшого уточнення регламентовані величини домішок важких металів, їх форма знаходження у водному середовищі та генезис.

ІНТЕГРАЛЬНА ОЦІНКА СТАНУ МЕГАЕКОСИСТЕМ РІЧКОВИХ БАСЕЙНІВ РІВНИННОЇ ЧАСТИНИ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

За матеріалами польових досліджень проведена екологічна оцінка стану екосистем басейнів річок Удай, Ворскли, (Лісостеп), Десна (Чернігівське Полісся), Горині (Західне Полісся), Когильника, Сарати (Степ).

Екосистема р. Удай характерна надзвичайно високою біопродуктивністю за органічною речовиною суходільних та водних ценозів та високою самоочисною здатністю русла, тісно ув'язана з циклічністю продукційно-деструкційних процесів (добовою, річною). Як наслідок, нижче впадіння приток першого порядку формуються локальні рибовідтворювальні ділянки з високою якістю води, нижче яких по мірі зростання впливу стагнації і заболочування заплави і русла виникають явища дефіциту розчиненого кисню, збіднення іхтіофауни, вимирання раків у літню межень та задухи риб - у зимову.

Характерними типами сукцесій біоценозів за профілем р. Удай являються: ІІ.1б та ІІ.1а (екзогенні кліматичні та геоморфологічні), І.3 а (фітофілоценотичні), ІІІ.1а, ІІІ.1б (антропогенні та зоогенні локально-катастрофічні сукцесії), пов'язані із скиданням побутових стічних вод, явищами стагнації, антропогенної трансформації річкової мережі, ліквідацією екологічних ніш.

Із зростанням антропотехногенної трансформації суходольних ценозів басейну за індексом К_е у 2,5-3 рази, відмічено перехід якості води у ІІІ клас. При зменшенні просторово-часової складової S₁ у 2 рази відмічено аналогічні погіршення якості води (зменшення витрат води, заростання водного дзеркала макрофітами).

На формування сукцесій гідробіоценозів за профілем р. Ворскла впливають забруднення від урбанізованих територій (мм. Грайворон, Ахтирка, Полтава, Кобеляки), зарегулювання русла у створі с. Кунцево та забруднення водосховища від комунальних очисних споруд м. Полтави, каналізування русел приток першого порядку при гідротехнічному будівництві та осушувальних меліораціях (тип сукцесій - III а, III д). Лише у гирлі річки відмічається умови для рибовідтворення (ЛРД).

За профілем р. Десна в межах України лише у декількох створах відмічаються локальні забруднення антропотехногенного характеру (нижче гирла р. Шостка та нижче гирла р. Білоус, вплив стічних вод міст Шостки та Чернігова). На решті частині течії і в гирлах р. Горинь (верхня частина течії, частково - середня) спостерігається каналізування русла, замулення його по всій течії, випадіння окремих видів макрофітів (рдест пронизанолистий - Potomageton perfoliatus L., кушир занурений - Ceratophyllum demersum L., латаття біле - Nymphaea alba L., глечики жовті - Nuphar lutea L.); локальні зони забруднення формуються після впадіння рр. Вілія (м. Остріг), Устьє (мм. Здолбунів, Рівне, виробниче об'єднання “Азот”). Практично рибовідтворюючі умови спостерігаються лише у створі смт. Деражно та Степань (після впадіння приток першого порядку) та у гирлі річки Горинь (після впадіння р. Случ).

Формування сукцесій гідробіоценозів рр. Когильник і Сарата проходить під впливом засолених грунтових вод, забрудненого поверхневого стоку із сільгоспугідь та явищ стагнації. Особливості формування сукцесій гідробіоценозів у досліджуваних басейнах річок під впливом наслідків господарської діяльності подані у табл.5.

ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ СТАНОМ ГЕНЕРАЛІЗОВАНИХ РІЧКОВИХ МАКРОЕКОСИСТЕМ (ГРЕМів)

Загальні положення управління станом ГРЕМів. Стратегія управління довкіллям, як і станом річкових макроекосистем, полягає: а) у збереженні еталонних природних ділянок як еталонів порівняння та заповідних територій; б) у гармонізації стану довкілля регіонів з господарською діяльністю шляхом збереження (відновлення) регіональних характеристик річкових басейнів; в) у збереженні продуктивності ГБЦ на рівні необхідному для формування високої якості води та охорони місць відтворення чутливої флори і фауни; г) у збереженні біопродуктивності суходільних біогеоценозів на рівні антропотехногенно не трансформованих.

Компенсаційні природоохоронні заходи. Завдання відновної гідроекології порушених річкових басейнів полягає в тому, щоб при найменших витратах коштів досягти максимального відтворення природної рівноваги, зберегти різноманітність флори і фауни та досягти високої продуктивності біоти. Компенсаційні заходи можна розділити: 1) на технічні (зменшення маси енергетичних субсидій за рахунок поглибленого очищення стічних вод); 2) просторові гідротехнічні (відтворення шляхів міграції риб, місць її зимівлі, нересту та нагулу молоді); 3) ландшафтні (перебудова структури ландшафту в напрямку збільшення мозаїчності його елементів, біопродуктивності ценозів, відтворення природних екотонів та умов формування поверхневого стоку).

Технічні компенсаційні природоохоронні заходи. У цьому підрозділі розглядаються питання: а) глибокого доочищення стічних вод, що пройшли вторинне біологічне очищення; б) формування системи замкнутого водопостачання стічних вод цукрозаводів, що працюють на переробці цукрових буряків, як таких, що найбільш лімітують якість поверхневих вод у регіоні та викликають масові замори риб при аварійних ситуаціях.

Система глибокого доочищення господарсько-побутових стічних вод.

До таких систем віднесені системи - штучно сформованих ценозів ВВР (біоплато) з примусовою аерацією та без неї, системи наплавних аеробіофільтрів з окислювальними коридорами, система автономних біофільтрів з штучною насадкою, системи інтродукції мікроводоростей та рачків (дафній та коловерток) у каскад біологічних ставів.

Моделювання систем глибокого доочищення стічних вод на існуючих спорудах. Одним з варіантів є використання мобільних аеробіофільтрів на існуючих буферних ставах очисних споруд (перед скиданням стічних вод у річкову мережу), розроблених здобувачем. Вони являють собою квадратні або округлі конструкції з металу, що містять у собі блоки з насадкою стійкого у воді синтетичного волокна як субстрату для розвитку бактеріоперифітону та аератора з низьконапірною аерацією. Перифітон формується за рахунок бактеріопланктону, зелених та синьозелених водоростей, найпростіших організмів, з загальною біомасою, рівною такій активному мулові в аеротенках комунальних споруд біологічного очищення стічних вод. Відкрите явище утилізації певного виду синтетичних волокон (разом з перифітоном) катушками (Planorbis), що може бути використане для концентрації та уловлювання розчинних у воді радіонуклідів та інших домішок

Таблиця 5 Сукцесії біогеоценозів поверхні водозбору досліджених річкових басейнів

Річкові басейни	Типи сукцесійЧ, коефіцієнти антропотехногенної трансформації (КЕ) та гідроекологічна валентність	Характер антропотехногенних змін поверхні водозбору	Зміни складу ценоморф за А.Л. Бельгардом (1950)
Болотні ценози (верхів'я р.Прип'ять, притоки другого порядку - рр. Льва, Любонька; осушувальна меліорація, регулювання русла	Фітофілоценотичні екзогенні геоморфічні незворотні; КЕ = 2,0-5,0; ГЕВ = 120,0 (опт. 70,0)	Зниження рівня грунтових вод за межами меліоративних систем; опустелювання; пилові торфові бурі; перевіювання пісків, забруднення поверхневих вод біогенними сполуками та закисними формами йонів Fe та Mn	Зникнення росянки круглолистої (Drosera rotundifolia), журавлини болотної (Oxycoccus palustris), сабельника болотного (Comarum palustre), багна болотного (Ledum palustre). Поширення очерету (Phragmites communis), берези бородавчастої (Betula pendula), кропиви дводомної (Urtica dioica)
Лучні ценози (басейни рр. Трубіж, Горинь, Стир, Случ, Прип'ять, розорані заплавні луки, перевипас)	Фітофілоценотичні екзогенні геоморфічні незворотні; КЕ = 2,0-5,0; ГЕВ = 150,0 (опт. 50,0-70,0)	Спрацювання торфяників; повторне заболочування; зміна травостою, - зменшення енергетичних дотацій ; порушення системи “русло-заплава”	Зникнення багаторічних лучних трав. Поширення на деградованих луках осоту рожевого (Sonochus arvensis), кропиви дводомної (Urtica dioica), щавлю кінського (Rumex confertus)
Лісові ценози, прилеглі до осушувальних систем (бас. р. Трубіж, бас. р. Случ, - верхів'я р. Любоньки)	Фітофілоценотичні екзогенні геоморфічні незворотні; КЕ = 3,0; ГЕВ = 150,0 (опт. 50,0-70,0)	Порушення кореневого живлення дерев через зниження рівня грунтових вод; всихання кореневої системи; вітровал; зниження захисної фукції щодо річок і озер	Всихання дуба звичайного (Quercus robur), берези бородавчастої (Betula pendula), вільхи клейкої (Alnus glutinosa), зникнення рододендрона жовтого (Rhododendron luteum), сон-трави (Pulsatilla patens).
Степові ценози (басейни рр. Ворскли, Молочної, Когильника, Сарати)	Фітофілоценотичні екзогенні геоморфічні незворотні; КЕ = 5,0; ГЕВ = 70,0 (опт. 30,0- 50,0)	Перерозорювання басейнів річок; переведення поверхневого стоку у грунтовий, явища стагнації; переполив та засолення грунтів	Деградація степової рослинності, поширення ареалу полину звичайного та австрійського (Artemisia absinthium, A. аustriaca), очерету (Phragmites communis), солеросу європейського (Salicornia europea)

Розроблена концепція і апробована технологія зворотної системи водопостачання цукрових заводів на основі використання на картах полів фільтрації дрен з анаеробними умовами розкладу забруднень (ценоз обростань щебеневого завантаження формується за рахунок анаеробних бактерій та найпростіших організмів, що живуть в лужному середовищі, використовуючи органічну частину гуматів заліза - Calionella cornella Dorf., C. сrassa Cholodny, C. planctonica. Відмічено окремі види Nematodes, Begiata alba, що розвиваються у середовищі, бідному киснем). В подальшому використані у технічній схемі біоплато та став-накопичувач, звідки вода забирається на повторне використання.

Розроблена замкнута технологічна схема очищення стічних вод свинокомплексів за рахунок використання водоростево-рачкових ставів та подальшою утилізації живого корму зарибком. Очищена вода використовується на зрошення, а дренажна вода повертається на біоплато. Ценоз водоростевих ставків формується за рахунок синьозелених водоростей (Мycrocystis pulverea, M. аeruginosa), хлорококових водоростей (Dictosphaerium pulchellum, Crucigenia sp.), вольвоксових (Chlamydomonas ehrenbergii) та евгленових (Euglena texta). Причому видова різноманітність їх зростає по мірі очищення води, а ценоз змінюється від монодомінантного (вольвоксові) до полідомінантного.

Просторові компенсаційні природоохоронні рішення. В підрозділі наводяться формули для розрахунків, необхідних у порушених річкових системах площ природних нерестилищ та зимувальних ям. Як елемент природного відтворення річкової іхтіофауни розглядається варіант збереження (заповідання) незабруднених ділянок річок із заплавними озерами, старицями (локальних рибовідтворювальних ділянок).

Відтворення оптимальної долі залісеності та залугованості поверхні водозбору як фактору стабілізації річкових басейнів. Зовнішня буферна захищеність річкової мережі зменшена за рахунок недостатньої залісеності басейнів, деградації лісів (переосушення) та заплавних луків. Представлені орієнтовні дані оптимальної залісеності та залугованості за репрезентативними басейнами річок (у розрізі областей).

Екологічна раціоналізація систем землеробства. Проблема землеробства розглядається у наступних аспектах: а) обсяг розораності та спосіб раціональної системи землеробства; б) eколого-економічна обгрунтованість ступеню розорювання та очікувані наслідки; в) збереження біопродукційних характеристик довкілля та біологічного різноманіття. Обсяги розораності басейнів річок вираховуються, виходячи із збереження необхідної захищеності гідрографічної мережі та умов життєдіяльності людини:

F _роз. = F _бас. - F _{опт.ліс} - F _{опт.луг} - F _зап. _{і резерв. терит.}-

F _боліт - F _{води дзерк}.- F _урб. (6)

Оптимізація просторової структури басейнів річок. На базі аналізу структури басейнів річок США, Великобританії, Німеччини, Франції та власних розрахунків подана оптимальна (бажана) структура біоценозів поверхні водозбору річок України та їх біопродуктивність (рис. 7).

Враховуючи питому вагу деградованих та еродованих земель, по Україні бажано зменшити площу орного клину до 30,0 %, в тому числі по Поліссю - до 12,0 % (факт. 43,1%), по Лісостепу - до 28,0-30,0% (факт. 61,5%), по Степу - до 30,0% (факт. 63,0%). При цьому необхідно відновити оптимум залісеності, залугованості річкових басейнів та підвищити біопродуктивність природних та антропогенно трансформованих ценозів.

ГОСТРІ КРИЗОВІ ЯВИЩА У РІЧКОВИХ БАСЕЙНАХ

Впродовж 1968 - 2000 років спостерігалось нами 39 випадків заморних явищ в річковій мережі. При цьому провідну роль у їх виникненні мало попадання поверхнево-схилового стоку із сільськогосподарських угідь, забрудненого отрутохімікатами (53,8%), скидання недостатньо очищених господарсько- побутових стічних вод (19,2%), а також аварійні скиди стічних вод цукрових заводів (15,3%) та тваринницьких комплексів (11,5%) (Й.В.Гриб, 1979; 1992; 1999; 2000). Субрегіональні та регіональні кризові явища в річкових системах спостерігались переважно після раптових аварійних скидів стічних вод цукрозаводів або накопичувачів недостатньо очищених стічних вод. У розділі аналізується значення природних і антропотехногенних чинників у формуванні кризових ситуацій у річкових екосистемах.

КОМПЛЕКСНА ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ОЗЕР ЗАХІДНОГО ТА ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛІССЯ

Основні принципи комплексних екологічних досліджень басейнів озер. Екологічні дослідження басейнів озер вели у наступних напрямках: а) лімнологічному, що включає морфометричні характеристики озерної угловини та гідрологічні, хімічні, гідробіологічні, токсикологічні характеристики водного середовища: поверхню водного дзеркала, глибину, інтенсивність водного обміну, характер донних відкладів (сапропелів), хімічний склад води, характер живлення, трофо-сапробіологічні характеристики, специфічні домішки, видовий склад макрофітів; б) біогеоценотичному, що включає вивчення морфометричних особливостей розподілу ценозів поверхні водозбору у системі “озеро-водозбір” та визначення їх внутрішніх взаємозв'язків; в) узагальнення отриманих даних та складання кадастрових паспортів.

Порядок визначення екологічного стану озер. Екологічний стан озера (S_е) можна формалізувати як складову наступних інтегральних характеристик:

Se = S₁+S₂+S₃+S₄+S₅+...Sn, (7)

де: S₁-просторово-часові зміни озерної угловини та поверхні водозбору; S₂-рівень продукційно-деструкційних процеcів, які визначаються якіcтю води (І_е) або функціональними характеристиками - концентрацією розчиненого кисню у поверхневому шарі води, біомасою фітопланктону, фітомасою макрофітів; S₃-факторні характеристики поверхні водозбору:

S₃ = f (K₁ ,K₂ ,K₃ ,K₄ ,K₅ ,K₆ ,K₇, ... , Kn), (8)

S₄ - індекс визначає наслідки народногосподарського використання басейну, що призводять до зміни водного режиму та гідрометричних характеристик; S₅ ,S₆ -компенсаційні природоохоронні заходи (регулювання рівнів води, вселення рослиноїдних риб, проведення каналів і їх розчищення, утилізація фітомаси макрофітів), табл. 6. Значення величини індексу S_e та екологічного стану озер: добрий стан 25,0, задовільний - 25,1-75,0, перехідний - 76,0-120,0, поганий - більше 120,0.

ОСНОВНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ І ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ СТІЙКОСТІ ТА ФУНКЦІЮВАННЯ ГРЕМів

Технологічна схема прийняття рішень з реабілітації порушених річкових систем. Технологічна схема прийняття рішень з реабілітації порушених річкових систем включає наступні блоки: аналіз даних, інтегральна екологічна оцінка, факторний аналіз та екологічне картографування, прийняття компенсаційних рішень (технічних, біологічних, просторових).

Балансове рівняння стійкості ГРЕМів. Переробна здатність поверхні водозбору та водного середовища щодо домішок визначається біомасою синтезованої органічної речовини ценозами водного середовища (Е₁) та суходолу (Е₂



Таблиця 6

Екологічна ситуація у басейнах Західно-Бузько-Прип'ятського поозер'я

Назва озер	Особливості походження	Комплексні індекси	Загальний індекс Se, екологічний стан озера х
		Просторово-часові зміни озерної котловини, (S1)	Трансформація поверхні водозбору, (S3)	Якістіь води, (S2)
Шацький національний парк, оз. Світязь	провально-карстрове	0,19	2,1	1,9	4,2 добрий, умовно еталонний
Озера із зарегульованим стоком: Туричанське Нобелецьке Оріхівське	заплавне заплавне заплавне	15,5 25,6 12,1	6,0 6,0 6,0	3,6 3,6 5,0	25,1 задовільний 35,1 задовільний 23,9 задовільний
Озера включені у меліоративні системи: Грива Карасин Тухове	заплавне заплавне заплавне	22,7 200,0 185,0	5,9 11,4 7,0	3,6 6,0 6,0	32,2 задовільний 217,6 кризовий 198,0 кризовий
Природний національний парк “Прип'ять-Стохід” Скоринь	заплавне	77,0	12,0	63	95,3 кризовий

Примітка. Щодо загальної екологічної оцінки стану озер у системі “річка-озеро”, то її слід визнати як незадовільну через ізольованість їх від річкових русел, перекриття витоків шлюзами або слабий водообмін (для оз. Світязь він складає 0,11). Тому необхідно переглянути систему заповідності в регіоні і створити Західно-Бузько-Прип'ятський біосферний заповідник, ядро котрого, крім збережених болотно-лісових масивів, складала б річково-озерна відтворювальна мережа.

Е = Е₁ + Е₂ж Е₁ = Е₀э +вЗ.ве = И₀ э + ? И эж Е₂ = Е₀Э +вЗ.ве = И₀ Э+ ? И Э б (9)

де Е₀' - умовний природний фон непорушених річкових басейнів за біомасою суб'єктів річкового континууму (бактеріопланктону, мікроводоростей, перифітону та макрофітів); Е₀" - умовний природний фон непорушених річкових басейнів за біомасою ценозів суходолу (ліс, луг, болото, богарні землі); dP/dt - зміни біомаси у часі в залежності від рівня антропогенного втручання або яка необхідна для детоксикації домішок.

На порушених територіях відтворення біомаси живої речовини у басейнах річок зменшується до 50,0-60,0 %, відповідно “забезпечення” біомасою для очищення поверхневого стоку знижується, тобто на одну тонну біомаси воно складає на Поліссі - 110,0 м³ води, у Лісостепу - 80,0-100,0 м³, у Степу - 100,0 м³.

Основні принципи і правила природокористування у басейнах річок та озер. Основною причиною сучасних екологічних порушень є певне ігнорування закономірностями та принципами, якими повинно користуватися суспільство у стосунках з довкіллям. Серед них формалізовані здобувачем: а) правило розвитку змінених господарською діяльністю басейнів річок: “будь-яка порушена чи антропогенно змінена річкова макроекосистема за біопродуктивністю повинна бути рівною або вищою від непорушених природних систем без зміни видового різноманіття та біопродуктивності прилягаючих водних та суходільних ценозів”; б) правило “червоної лінії”: порушення природного середовища у басейнах річок припустиме до межі, яка гарантує збереження екологічних зв'язків біоценозів, видової різноманітності та біопродуктивності; в) правило заборони: “без детального вивчення і збереження екологічних з'язків та забезпечення умов розвитку водної біоти, відтворення суходільних і водних біоценозів, втручання у природне середовище неможливе”; г) правило “абсолютності живої речовини”: “жива речовина не виникає і не зникає - вона вічна, так само, як і речовина косна, в окремій генералізованій річковій екосистемі при даній енергетичній базі маса органічної речовини є постійною”; д) правило інформаційного дзеркального відбиття руху матерії: “поверхневі води, якість яких формується внаслідок синтезу живої речовини біотою, мають своє інформаційне поле, що підпорядковане петасистемності та “золотому перетину”, як і уся жива речовина на планеті.”

Здобувачем виділені наступні закономірності формування якості стоку у порушених басейнах річок: а) антропогенна складова при формуванні стоку мінеральних солей, органічної та зольної речовини, біогенних сполук стала рівною природній або перевищує її: за стоком солей - на 38,0-50,0%; за органічною речовиною - на 55,0% (Полісся); на 35,0% - 25,0% відповідно у басейнах річок Лісостепу; на 30,0% - у степових річках, тобто можна стверджувати про формування сукцесій ГБЦ абіогенного (антропотехногенного) походження та локально-катастрофічних сукцесій, в яких лімітуюче місце займають ксенобіотики, енергетичні дотації органічного вуглецю та біогенних сполук, ацидифікація; б) каналізування русел річок та деградація заплав призвели до знищення численних річкових та заплавних екотонів, порушення енергетичних зв'язків русла і заплави, сприяло винесенню домішок у гирлові ділянки; в) аналіз функціональної залежності між індексом екологічної якості води І_е та інтегральним індексом антропотехногенної трансформації поверхні водозбору К_е показав на зростаючу роль зовнішньої буферності (залісеності, залугованості, заболоченості) для різних фізико-географічних районів республіки: для рік Полісся оптимальне значення коефіцієнту К_е склало 0,66, для Лісостепу - 0, 75, для Степу - 0,90; при цьому спостерігається значна антропогенізація поверхні водозбору; г) не досить ефективними виявились управління сучасним екологічним станом річкових систем, що обумовлюється недостатнім розумінням значення збереження екологічної рівноваги в басейнах річок та неефективністю заходів вжитих суспільством (коефіцієнт парної кореляції між І_е та К_упр складає 0,20 - 0,37; д) як наслідок провідне місце у формуванні антропогенної складової забрудників річкового стоку займають стічні та зливові води з урбанізованих територій (r>0,70), поверхнево-схиловий сільськогосподарський стік (r = 0,25), перевищуючи сумарно стік домішок з непорушених територій у 21 раз; е) кожен річковий басейн має свої особливості формування екологічної якості води і відповідно шляхи оздоровлення, що обумовлюються фізико-географічним районуванням, рівнем господарського освоєння та техногенного навантаження територій.

Узагальнення. В дисертаційній роботі на базі фактичних даних моніторингу річкової мережі рівнинної частини території України вперше розроблена і апробована методологія інтегральної екологічної оцінки стану макроекосистем порушених річкових басейнів в умовах розширеної господарської діяльності та намічена система заходів з їх реабілітації. Запропонована основа нової екологічної науки - созології поверхневих вод, яка має на меті комплексну оцінку екологічної ситуації, виявлення лімітуючих джерел антропотехногенного забруднення та реабілітації порушених річкових макроекосистем. Розроблена стратегія прийняття рішень з відновлення екологічної рівноваги у басейнах річок. На базі власних досліджень розроблені біотехнічні схеми для доочищення стічних вод та замкнутих систем водопостачання (цукрових заводів, господарсько-побутових стічних вод та стічних вод свинокомплексів), а також опрацьовано систему заповідання еталонних річкових басейнів (з режимом комплексного заказника республіканського значення) та еталонних рибовідтворювальних ділянок (ЛРД) як гідробіологічних заповідних об'єктів.

ВИСНОВКИ

1. Первинною системною коміркою вивчення стану антропогенного

трансформованого довкілля пропонується розглядати генералізовану річкову макроекосистему (ГРЕМ), що являє собою гармонійну єдність живої речовини у річковому басейні з неживою (косною) і яка визначається видовим різноманіттям ценозів суходолу і водного середовища, біопродуктивністю та якістю води.

2. Запропонований варіант методології комплексної екологічної оцінки стану екосистем басейнів річок і озер, який базується на визначенні рівня антропотехногенної трансформації ценозів поверхні водозбору - розораності грунтів, урбанізації, індустріалізації: просторово-часових змін русла і заплави, якості води (відповідно індекси К_е, S_І , І_е), що дає змогу провести визначення екологічної ситуації у басейнах річок та визначити напрями її оздоровлення.

3. Екологічна інтегральна оцінка якості води визначається відносно еталону порівняння - вихідних концентрацій елементів, що характеризують енергетичні дотації - органічного вуглецю, мінерального азоту та фосфору, необхідних для фотосинтезу первинної органічної речовини (рівняння Кларке-Свердрупа) та як таких, що створюють оптимальні стартові умови для розвитку інших ценозів. Вона базується на блоках: сольового фону (А), трофо-сапробіо-логічних характеристик (В) та вмісту важких металів і специфічних домішок (С), дає змогу її універсалізації та екологічного картографування стану цілих фізико-географічних регіонів.

4. На базі концепції оптимальних стартових умов фотосинтезу первинної органічної речовини та періодичності гідроекологічних характеристик у інформаційному полі запропонована і апробована екологічна класифікація якості води (ЕКП), що дає змогу розробити варіант її універсалізації (відносно вимогам Європейської економічної комісії) та провести її апробацію (карта екологічної ситуації у річковій мережі України).

5. Рівень антропогенної трансформації поверхні водозбору опереджує сьогодні стан буферної захищеності водного середовища (за сумарною біомасою синтезованої органічної речовини або за збереженістю природних територій), значно перевищений - у Поліссі в 2-4 рази, у Лісостепу - 5-8 разів, у Степу - до 35 разів, що обумовлює значну вразливість довкілля до сторонніх домішок.

6. Вплив антропотехногенної трансформації русла і заплави на формування екологічної ситуації у річковій мережі досить вагомий (парний коефіцієнт кореляції складає r = 0,780). Відповідно трансформація його складових - екологічно обгрунтованих витрат води, пропускної здатності русла, розвитку заплави, зарегульованості, заростання водного дзеркала макрофітами, розвитку екотонів викликає відповідну зміну ценозів річкового континууму та якості води, що дає можливість визначення лімітуючих факторів ефективного управління станом водного середовища.

7. Базуючись на аналізі стану антропотехногенної трансформації поверхні водозбору,заплави та русла, а також на аналізі джерел забруднення, запропонована класифікація сукцесій гідробіоценозів абіотичного походження за профілем річок, що має важливе значення при аналізі екологічної ситуації у їх басейнах та для прийняття компенсаційних природоохоронних рішень.

8. Розроблений варіант алгоритму комп'ютерної обробки даних комплексної екологічної оцінки стану басейнів річок та озер, що дає змогу вийти на оперативне комп'ютерне екологічне картографування як базу для управління станом довкілля

9. Розроблена концепція управління станом ГРЕМів, яка полягає у факторному аналізі складових, що формують екологічну ситуацію у басейнах річок, визначенні лімітуючих чинників впливу та напрямів оздоровлення річкової мережі. Серед них: технічні, біологічні, просторові, що дає можливість формування екологічної політики при освоєнні довкілля та управління його станом.

10. Спостерігається екологічна криза в озерних системах - складової частини природного рибовідтворювального річково-озерного комплексу (межиріччя Західного Бугу та Прип'яті). Крім інтенсифікації процесів замулення, екологічна ситуація тут погіршена за рахунок включення озер у меліоративні системи (стави, технічні водойми), що привело до зміни гідрологічних умов, складу суходільних геобіоценозів, посилення процесів старіння озер та евтрофікації, погіршення якості води.

11. Розробка методології комплексних екологічних досліджень басейнів річок та озер дозволила нам вийти на формування нового напряму прикладної екології - созології прісноводних екосистем (тобто екологічного басейнознавства) як комплексної науки інтегральної екологічної оцінки стану та управління (відновлення) порушених басейнів річок та озер, що дало змогу конкретизації екологічних розрахунків.

12. Стан водних макроекосистем тісно пов'язаний з циклічністю природних процесів (виникнення локально-кризових ситуацій), при цьому вплив антропотехногенних та гідрометеорологічних факторів є рівнозначним.

13. Концептуальні положення методології комплексної оцінки стану антропотехногенної трансформації басейнів річок та озер є основою просторової екологічної експертизи, визначення зон екологічної кризи та напрямків відновлення порушеного довкілля.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ,ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Гриб Й.В., Клименко М.О., Сондак В.В. Відновна гідроекологія порушених річкових та озерних систем (гідрохімія, гідробіологія, гідрологія, управління). Навчальний посібник. - Т.1.- Рівне: Рівненський державний технічний університет, 1999. - 348 с.

2. Гриб Й.В., Клименко М.О., Сондак В.В., Волкова Л.В. Відновна гідроекологія порушених річкових та озерних систем. Лабораторний практикум, - Т.2. - Рівне: Рівненський державний технічний університет, 1999. - 200 с.

3. Гриб Й.В. Комплексна оцінка якості поверхневих вод. Антропогенна складова річкового стоку у системі “концентрація забруднень-витрати води”. Антропогенна складова річкового стоку у системі “верхів'я річки-гирло” // Малі річки України. Довідник.( За ред. А.В. Яцика) - К.: Урожай, 1991. - С.197 - 200; 208 - 210; 229 - 234.

4.Гриб Й.В. Екологічна оцінка якості поверхневих вод // Водне господарство в Україні (Заред. А.В. Яцика та В.М. Хорєва). - К: Генеза. 2000. - С. 93 - 100.

5. Гриб И.В. Способ комплексной экспертной оценки экосистем бассейнов рек. // Развитие гидробиологических исследований в Украине. - К.: Наукова думка, 1993. - С. 206-216.

6. О необходимости введения новой категории заповедности на территории Украинской ССР. Мережко А.И., Гриб И.В., Ющенко А.К., Францевич Л.И. // Гидробиол. журн. - 1988. - 24, № 6. - С.3- 8.

7. Гриб И.В., Комаровский Ф.Я. Экспертная оценка токсических загрязнений пресноводных экосистем. // Гидробиол. журн. - 1990. - 26, № 12. - С. 65-71.

8. Оценка качества поверхностных вод в комплексной экологической индексации ландшафтов. Гриб И.В., Якубовский К.Б., Дунская Е.Д., Малафеев В.В. // Гидробиол. журн. - 1991. -27, № 5. - С.42 - 49.

9. Гриб И.В. О периодичности характеристик в экологической оценке качества поверхностных вод .// Гидробиол. журн. - 1993. - 29, № 3. - С. .38 - 43.

10. Малафеев В.В., Гриб И.В. Гидрологические характеристики и морфометрические особенности некоторых пойменных водоемов р.Десна // Гидробиол. журн. - 1993. -29, № 3. - С. 63 - 70.

11. Буферность водных экосистем в условиях расширяющейся хозяйственной деятельности. Гриб И.В., Лаврик В.И., Мережко А.И., Якубовский К.Б. // Гидробиол. журн. - 1993. - 29, № 5. - С. 3 - 16.

12. Екологічна оцінка якості поверхневих вод України (карта). Гриб Й.В., Сіренко Л.Я. та колектив авторів. - К.: Інститут гідробіології НАН України, Інститут географії НАН України, 1997.

13. Гриб Й.В. Концептуальні положення екологічної оцінки і оздоровлення річкових мереж// Екологія і ноосферологія. Дніпропетровськ: 2001. - 10, № 1-2. - С. 106 - 119.

14. Гриб Й.В. Комплексна екологічна оцінка сучасного стану гідрографічної

мережі правобережних приток р. Прип'ять. // Українське Полісся: вчора, сьогодні,завтра. - Луцьк: Волинський державний університет ім. Л. Українки, 1998. - С. 178 - 180.

15. Гриб Й.В., Ткачук М.Г. Патогенність поверхневих вод в порушених річкових басейнах // Аграрна наука і освіта. - 2001. - № 2. - С.48 - 58.

16. Сучасний стан поверхневих вод України: методичні підходи та екологічна оцінка. Денисова О.І., Серебрякова Т.М., Чернявська А.П., Яцик А.В., Гриб Й.В., Сіренко.Л.Я., Верніченко Г.А., Руденко Л.О., Разов В.П. // Водне господарство України. - 1996. - 32, № 6. - С.24 - 28.

17. Екологічна оцінка сучасного стану поверхневих вод України: методичні аспекти. Денисова О.І., Серебрякова Т.М., Чернявська А.П., Яцик А.В., Руденко Л.Г., Разов В.П., Верніченко Г.А., Куценко І.А., Макаренко М.М., Гриб Й.В., Сіренко Л.А. // Укр. географ. журн. - 1996. - № 3. - С. 3 - 11.

18. Картографічна апробація нових підходів до оцінки якості поверхневих вод України. Руденко Л.Г., Разов В.П.,Денисова О.І., Серебрякова Т.М., Яцик А.В., Гриб Й.В., Сіренко Л.Я.,. Куценко І.А., Макаренко М.М. // Укр. географ. журн. - 1996. - № 4. - С. 3 - 11.

19. Гриб И.В., Гороховская Ю.Р. Индикация состояния речной сети бассейна р. Припять по ценозам высших водных растений // Гидробиол. журн. - 2001. - 37, № 2. - С. 44 - 57.

20. Гриб Й.В. Природні локальні рибовітворювальні ділянки на річковій мережі рівнинної частини території України // Доповіді НАН України. - 2001.- № 11. - С.186-192.

21. Гриб И.В. Методика комплексної екологічної оцінки сучасного стану гідрографічної мережі (на прикладі правобережних приток р. Прип'ять) // Натураліс. - 1998. - № 2.- С. 22 -28

22. Гриб Й.В., Гроховська Ю.Р., Клименко М. О. Розробка методики фітоіндикації стану поверхневих вод за вищими водними рослинами // Вісник Дніпропетровського державного університету. Серія. Біологія і екологія. - 2001. - Т.1, № 9. - С.105-112.

23.Кунчик Т.М., Гриб Й.В., Ткачук М.Г. Гідроекологічні дослідження оз. Рогізного та питання його іхтіологічної меліорації // Вісник Рівненського державного технічного університету. - 2001. - Випуск 3(10). - С.22 - 28.

24.Гриб Й.В. Гідроекологічна валентність мегаекосистем річкових басейнів // Доповіді НАН України 2001. - № 9. - С.186-190.

25. Гриб Й.В., Мантурова О.В. Малі річки урбанізованих територій - екологічний стан, управління // Вісник Тернопільського державного педагогічного університету. Серія “біологія”. - 2002. - № 1(16). - С.85-92.

26. Гриб. Й.В. Концепція управління станом порушених річкових мегаекосистем // Вісник Тернопільського державного педагогічного університету. Серія “біологія”. - 2001. - № 4 (15). - С. 209-211.

27. Boden- und Wassergualiate in Ukraine / L.G. Rudenko, V.P. Razow, T.P.Balaszowa, A.P. Tszernijavska, G.I. Czesnjak, G. Friedlein, I.V. Grib, O.P. Kanasz, T.M. Laktionova, V.V., Medvedev, I.P. Semenova, G.A. Verniczenko / Atlas Ost- und Sudosteuropa. - Stuttgart : Osterreicheisches Ost - und Sudosteuropa - Institut. - 2000. - 20 s.

28.Гриб Й.В., Кунчик Т.М. Кисневий режим малих озер Західного Полісся України як показник екологічної ситуації у їх басейнах // Вісник Рівненського державного технічного університету. - 2001.- № 5(12). - С.9-17.

29. Устройство для очистки сточных вод. Гриб И.В., Мережко А.И., Якубовський К.Б., Малафеев В.В. - Авт. свид. № 17 562 88. - 1992.

30.. Устройство по регулированию спрямленных русел малых рек. Таран О.Н., Якубовский К.Б., Мережко А.И., Гриб И.В., Ковальчук А.М. - Авт. свид. № 1675472. - 1991.

31. Корма из “голубой нивы”. Якубовский К.Б., Мережко А.И., Гриб И.В., Таран О.Н., Дунаенко А.Е., Поединок В.Е., Оненко В.И. - К.: ЦНТИ “Укринформагропром”.- 1989. -8 с.

32.Особенности формирования экологического режима некоторых пойменных водоемов среднего течения р. Десна. Гриб И.В., Малафеев В.В., Середа Т.Н., Гулейкова Л.В., Дубровский Ю.М. - Ред. Гидробиол. журн. - 21 с. - Деп. в ВИНИТИ 14.08.1991, № 3464-В91. Аннот. в Гидробиол. журн., 1991, № 6.

33. Гриб И.В., Мережко А.И. Экологические аспекты компенсационного природоохранного строительства. - Ред. Гидробиол. журн. - 1990. - 68 с. - Деп. в ВИНИТИ № 2374-В90. Аннот. в Гидробиол. журн., 1991, № 6.

34. Гриб И.В. Формирование гидрохимического режима экосистемы “малая река - Сасык (Кундук) - море” в современных условиях // Гидробиол. журн. - К., 1988. - 15 с. - Деп. в ВИНИТИ 24.02.1990, № 1450-В88. Аннот. в Гидробиол. журн., 1988, № 6.

35. Гриб И.В. Экологическая индексация ландшафтов и элементы управления экосистемами малых рек // Ред.. Гидробиол. журн. - 1991. - 146 с. - Деп. в ВИНИТИ 14.08.1991. № 3464-В91. Аннот. в Гидробиол. журн., № 4, 2000.

36. Буферность водной среды в условиях трансформации экосистем речных бассейнов. Мережко А.И., Тимченко И.И., Пасичный А.П., Гриб И.В. // Ред. Гидробиол. журн.- К.: 1988. - 24 с. - Деп. в ВИНИТИ 24.02.1988, № 1595-В88. Аннот. в Гидробиол. журн. № 6, 1988.

37. Структурно-функциональная характеристика экосистем малых рек Украины и пути их оптимизации. Мережко А.И., Тимченко И.И., Пасичный А.П., Таран О.П., Якубовский К.Б., Гриб И.В., Величко И.М., Шерстюк В.В., Северенчук Н.С., Пионтковский А.З.// Ред. Гидробиол. журн.- К.: 1988. - 84 с. - Деп. в ВИНИТИ 22.06.1988, № 4868 - В88. Аннот. в Гидробиол. журн. - № 2, 1989.

38. Безотходная технология доочистки производственных и хозбытовых сточных вод с участием высших водных растений. Якубовский К.Б., Гриб И.В., Таран О.Н., Ткачук Н.Г. Ред. Гидробиол. журн. - К.: 1990. - 138 с. - Деп. в ВИНИТИ 8.05.1990, № 2448-В90. Аннот. в Гидробиол. журн., №6, 1990.

39. Экологические особенности формирования гидрохимического режима Краснооскольського водохранилища в зимнюю межень 1987/1988 гг. Малафеев В.В., Дунская Е.Д., Гриб И.В., Якубовский К.Б.// Ред. Гидробиол. журн. - К.: 1991. - 15 с. - Деп. в ВИНИТИ 29.03.91. № 1387 - В 91. Аннот. в Гидробиол. журн. № 5, 1991.

40. Гриб И.В., Шерстюк В.В. Влияние антропогенных факторов на водные экосистемы Украинского Полесья // Материалы У Всесоюзной конференции по водной токсикологии. -М. : ВГБО, 1988. - С. 179-180.

41. Гриб И.В., Мережко А.И. Основные направления стратегии защиты и восстановления экосистем малых рек // Вторая Всесоюзная конференция по рыбохозяйственной токсикологии. - Санкт-Петербург: 1991. - Т. 1. - С.135 - 137.

42. Гриб И.В., Дунская Е.Д., Малафеев В.В. Способ экспертной экологической оценки качества поверхностных вод // Тезисы докладов конференции “Экология-90. Региональные экологические проблемы и пути их решения”, - Черкассы, 1990. - ВХО им. Д.И.Менделеева. Северо-Западный научный центр АН УССР. - С. 10-11.

43. Гриб И.В., Арсан О.М., Комаровский Ф.Я. Пространственные и временные характеристики токсических явлений в водных объектах равнинной части территории Украины // Вторая Всесоюзная конференция по рыбохозяйственной токсикологии Т. 1. - Санкт-Петербург, 1991. - С. 134 -135.

44. Гриб И.В., Мережко А.И.Основные направления стратегии защиты и восстановления малых рек. // Там же. - С.135-136.

45.Современные процессы формирования равновесия речных экогеосистем. Гриб И.В., Бабко Р.В., Химко Р.В., Закорчевная Н.Б. // Проблемы экологической оптимизации землепользования и водохозяйственного строительства в бассейне р. Днепр. - К.: СОПС, 1992. - С.198-200.

46. Качество воды и биоиндикация загрязнения по профилю р.Горынь. Якуненко O.K., Гриб И.В., Дунская Е.Д., Закорчевная Н.Б. // Там же. - С. 198-200.

47. Гриб И.В., Мережко А.И., Малафеев В.В. Проблема охраняемых природных комплексов в бассейнах рек Украины // Там же. - С. 54 - 57.

48. Гриб Й.В. Енергетичні основи екології фермерського господарства // Фермерство: вчора, сьогодні, завтра. - Львів. - Стожари, - 1993. - С.125 - 127.

49. Гриб Й.В.До питання класифікації сукцесій ценозів малих річок // Перший з'їзд Гідроекологічного товариства України . - Київ, 1994. - С.77 - 78.

50. Гриб Й.В., Мережко О.І. Особливості методології вивчення екосистем малих річок // Там же . - С. 78 - 79.

51. Екосистема річки Удай - криза природокористування. Гриб Й.В., Якубовський К.Б., Малафеєв В.В., Закорчевна Н.Б.// Там же. - С.79.

52. Metodologische Grundlagen Kartographie uber Ekologischen Zustand. Rudenko L.G.,

Wernitschenko A.A., Grib I.W., Denisowa A.I., Kupenko I.A., Makarenco M.M., Basow W.P. //

31 Konference der IAD. Baja-Ungar. - 1996 - S. 493-498.

53. Grib I.W. Einige Funktionieren und Beuerteilungs besonderheiten beim Zustand von den generaliesierten Flussbeckenцkosystem // 31 Konferenc der IAD, Baja-Ungarn, 1996. - S. 481-486.

54. Гриб Й.В. Концепція визначення екологічних витрат води в річковій мережі // Другий з'їзд Гідроекологічного товариства України. Т.2. Київ,1997. - С. 196 - 198.

55. Гриб Й.В. Основи методології визначення екологічного стану озер Волині // Другий з'їзд Гідроекологічного товариства України. Т.2. Київ,1997. - С. 64 - 65.

56. Методика встановлення екологічних нормативів якості поверхневих вод для управління станом водних екосистем України. Жукинський В.М., Оксіюк О.П., Верниченко Г.А., Чернявська А.П., Гриб Й.В. // Там же. - С.11 - 12.

57. Гриб Й В., Сондак В.В. Біоіндикація стану річкової мережі по якісному складу макрофітів та синтезованій біомасі // Матер. ІІІ наук.-техн. конф. - Рівне, УДАВГ, 1997. - С. 95 - 97.

58. Гриб Й.В., Сондак В.В., Дєєв О.С. Алгоритм і кількісні характеристики екологічного районування басейнів річок. // Там же . - С. 5 - 8.

59. Гриб Й.В., Сондак В.В. Антропогенна трансформація і шляхи омолодження озер Волині // Українське Полісся: вчора, сьогодні, завтра. - Луцьк: Волинський державний університет. - 1998. - С. 172 - 174.

60. Гриб Й.В. Созологія поверхневих вод // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. “ Вода: проблеми і рішення”. Дніпропетровськ. 1999. - С. 18 - 23.

61. Ткачук Н.Г., Гриб И.В. Развитие энтеробактерий в водоемах с тепловым загрязнением.// Там же. - С. 23 - 25.

62. Гриб Й.В. Концепція заповідання непорушених природно-аквальних комплексів // Матер. міжн. конф. “Фальцфейнівські читання. 1999”. - Херсон, 1999. - С.46 - 51.

63. Дослідження антропогенного навантаження на транскордонні річки Білорусії та України: стабілізація їх стану. Яцик А.В., Волошкіна О.С., Гриб Й.В., Бишовець Б.П., Кирилова И.В. // Тези доповідей на IV Міжнародному конгресі “Вода: екологія та технологія”. Москва: Екватек, 2000. - С. 208-209.

64. Куньчик Т.М., Гриб Й.В. Антропотехногенний вплив на екологічний стан озер Волині та відтворення рибопродуктивності аборигенної іхтіофауни. // Тези доповідей на Міжнар. науково-практ. конф. “Екологія кризових регіонів України”, Дніпропетровськ, 17 - 20 вересня, 2001 р. - 2001. - С.116-117.

65. Гайдукевич В.А., Гриб И.В., Кузнецова Т.О. Руководство по экологически защищенным технологиям добычи сапропеля при очистке водоемов. - Ривне: Украинская государственная водная академия. 1993. - 50 с.

66. Гриб Й.В., Сондак В.В. Гідробіологічні дослідження якості води. Розрахунок рівня антропогенного навантаження на водні екосистеми. Для студентів вузів з спеціальності 7.070801 “Екологія”. - Рівне: Українська державна академія водного господарства, 1996. - 38 с.

67. Гриб Й.В., Сондак В.В. Гідрохімічні дослідження якості води. Для студентів вузів з спеціальності 7.070801 “Екологія”. - Рівне: Українська державна академія водного господарства, 1996. - 27 с.

68. Методологія картографування екологічного стану поверхневих вод України за якістю води. Руденко Л.Г., Разов В.П., Жукинський В.М., Оксіюк О.П., Гриб Й.В., Чернявська А.П., Васенко О.Г, Верніченко Г.А. - К.: СИМВОЛ-1, 1998. - 50 с.

69. Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями. Романенко В.Д., Жукинський В.М., Оксіюк О.П., Яцик А.П., Чернявська А.П., Васенко О.Г., Верниченко Г.А., Лаврик В.І.., Гриб Й.В. - К.: СИМВОЛ-1, 1998. - 50 с.

70. Гриб Й.В., Сондак В.В. Визначення оптимальних характеристик підсистем річкових та озерних басейнів. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з курсу “Нормування антропогенного навантаження” студентами з спец. “Екологія”. - Рівне: Державний технічний університет, 1999. - 43 с.

...