Еколого-економічне регулювання процесів ресурсозбереження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Cумський державний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.08.01 - Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища

Еколого-економічне регулювання процесів ресурсозбереження

Скоков Сергій Олексійович

Суми - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському державному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Мельник Леонід Григорович, Сумський державний університет, завідувач кафедри економіки

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук Бистряков Ігор Костянтинович, Рада вивчення продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу земельних ресурсів;

кандидат економічних наук, доцент Лук'янихін Вадим Олександрович, Сумський державний університет, доцент кафедри управління

Провідна установа Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, відділ економічного регулювання природокористування, м. Одеса

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Сабадаш В.В.

Анотація

Скоков С.О. - Еколого-економічне регулювання процесів ресурсозбереження. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Сумський державний університет, Суми, 2002.

У дисертації визначено сутність та значення ресурсозбереження в економічному механізмі охорони навколишнього природного середовища. Запропоновані методичні підходи щодо оцінювання ресурсозберігаючого потенціалу. Розроблено методичні підходи до обґрунтування пріоритетності ресурсозберігаючих заходів на рівні підприємства і регіону. Запропоновані підходи щодо оцінювання екологічних наслідків реалізації проектів ресурсозбереження. Удосконалено економічний інструментарій ресурсозберігаючого регулювання. Запропонована концепція управління ресурсозбереженням на рівні регіону.

Ефективність ресурсозберігаючих проектів показана на прикладі програми збільшення енергоефективності системи центрального теплопостачання м. Харкова.

Ключові слова: ресурсозбереження, еколого-економічна ефективність, економічний механізм, ресурсозберігаючий потенціал, ресурсозберігаюча політика.

Аннотация

Скоков С.А. Эколого-экономическое регулирование ресурсосбережения. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.08.01 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Сумский государственный университет, Сумы, 2002.

В диссертации определены сущность и значение ресурсосбережения в экономическом механизме защиты окружающей природной среды. На основе разработанных научно-методических положений обосновывается необходимость создания механизма управления процессами ресурсосбережения с учетом эколого-экономической эффективности сберегаемых ресурсов. Показатель эколого-экономической эффективности экономии определенного вида ресурса рассчитывается как соотношение полного эффекта ресурсосбережения и затрат на его реализацию.

В состав упомянутого эффекта кроме цены сэкономленного ресурса предложено включить целый ряд косвенных эколого-экономических эффектов. В их числе можно выделить эффект предупреждения экономического ущерба от воздействия на человека и природную среду условных процессов получения (воспроизводства) сэкономленного ресурса, а также средств, необходимых для его первичного получения; эффект предупреждения чрезвычайных ситуаций по всей цепочке жизненного цикла сэкономленного ресурса; эффект, вызванный явлением замыкающих затрат; внешнеэкономические эффекты; эффект потенциала экономического роста. В работе дается практическое обоснование и методические подходы к расчету каждого из указанных эффектов. На основе анализа данных зарубежных и отечественных источников автором предложены оценки для расчета укрупненной величины каждого из упомянутых эффектов для процессов экономии материальных, энергетических, водных, лесных и территориальных ресурсов.

В работе обоснована необходимость интернализации экстернальных эффектов, т.е. перевода внешних для экономических субъектов эффектов во внутренние посредством использования системы экономических инструментов.

Для эффективной реализации политики ресурсосбережения предлагается использовать дифференцированную систему инструментов в зависимости от значений показателя эколого-экономической эффективности ресурсосберегающих мероприятий.

Для управления ресурсосберегающими процессами на микроэкономическом уровне предложена система ранжирования проектов в зависимости от интегрального коэффициента приоритетности мероприятий.

Эффективность ресурсосберегающих проектов проиллюстрирована на примере разработки программы по увеличению энергоэффективности системы центрального теплоснабжения г. Харькова.

Ключевые слова: ресурсосбережение, эколого-экономическая эффективность, экономический механизм, ресурсосберегающий потенциал, ресурсосберегающая политика.

Summary

Skokov S.A. Ecological economic regulation of resource saving. - Manuscript.

Thesis for a Candidate degree by speciality 08.08.01 - Nature Use of Economic and Protection of Environment.- Sumy State University, 2002.

Dissertation explains importance of resource saving per economic mechanism through the implementation of environmental protection. Methodical approaches to evaluation of resource saving potential are proposed. Step-by-step plan to illustrate preference of resource saving actions for enterprise and regional levels is detailed. Projected is an evaluative framework for assessing ecological consequences and the potential of resource saving projects. Possible improvements for economic instrument compliance, including resource saving regulation are outlined. Described is a proposed plan for resource saving management by the regional level.

An example of a developed program involves increase of energy efficiency by means of a central heat supply in Kharkov illustrating efficiency of resource saving.

Key Words: resource saving, environmental economics, effectiveness, economic mechanism, resource saving potential, resources saving policy.

1. Загальна характеристика роботи

ресурсозбереження екологічний економічний

Актуальність теми

Ресурсозбереження та охорона навколишнього середовища - поняття, які визначають пріоритетні напрямки економічного та соціального розвитку на перспективу. Вирішення екологічних проблем, що постійно загострюються, а також проблем стійкого забезпечення виробництва сировинними та паливно-енергетичними ресурсами вимагає реального підвищення їх соціально-економічного статусу та розробки на цій основі довгострокової стратегії перебудови народного господарства з метою кардинального зниження природомісткості суспільного виробництва і зменшення негативного впливу на навколишнє середовище.

Економічний і соціальний прогрес у сучасному суспільстві базується на трьох основних компонентах: матеріально-енергетичних ресурсах, технологіях та людських факторах.

Незалежна Україна отримала в спадщину енергоємну та матеріаломістку економіку: ресурсомісткість продукції нашої країни перевищує світовий рівень у 2-3 рази, а енергоємність - у 6-9 разів.

Останні оцінки показують, що за допомогою впровадження сучасних технологій у галузі раціонального природокористування, ефективність використання природних ресурсів підвищується у 4 рази.

Серед вітчизняних дослідників еколого-економічних проблем ресурсозбереження слід назвати Балацького О.Ф., Бистрякова І.К., Данилишина Б.М., Долішнього М.І., Дорогунцова С.І., Коваля Я.В., Мельника Л.Г., Міщенка В.С., Мішеніна Є.В., Олійника Я.Б., Степанова В.М, Туницю Ю.Ю., Харічкова С.К., Яцика А.В.

Проте перехід до нової стратегії вирішення екологічних проблем можливий тільки тоді, коли між державою та підприємництвом установлюється консенсус, заснований на усвідомленні економічної доцільності інвестування у екологічноприйнятні проекти.

Із переходом до політики запобігання екологічної деградації акцент в екологічній діяльності змістився: по-перше, із використання переважно адміністративних важелів на застосування механізмів економічного та екологічного регулювання; по-друге, із застосування природоохоронної політики до реалізації ресурсозберігаючих заходів. Таке зрушення забезпечує не тільки економію бюджетних коштів, але і пошук нових технологічних методів раціонального природокористування.

Завдяки детальному науковому аналізу взаємозв'язку головних складових системи “людина - суспільство - природа” було виявлено найбільш важливу умову їх взаємодії, тобто: природне середовище тільки тоді задовольнятиме потреби розвитку національного господарства, коли розвиток господарства буде відповідати потребам природно-ресурсного потенціалу.

Стурбованість передової громадськості поглибленням економічної та екологічної кризи в державі, вичерпністю природних ресурсів спонукає до цілеспрямованого пошуку шляхів зниження обсягів використання ресурсів, які надходять до економічної системи та залишають її. Це має бути головною метою і концепцією розробки та реалізації ресурсозберігаючих програм.

Ефективна політика заощадження ресурсів в Україні може бути реалізована тільки за умов існування економічного механізму регулювання ресурсозбереження. Цей механізм має передбачати врахування комплексного впливу економічних, екологічних та соціальних ефектів ресурсозбереження, а також дію мотиваційного інструментарію, який би створював адекватні умови заохочення в ресурсозберігаючій політиці для окремих господарських суб'єктів. Необхідність розробки теоретичних та практичних засад забезпечення дії такого механізму і обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Напрямки дисертаційного дослідження входять до державних та регіональних програм та тем:

- фундаментальна тема “Економіка сталого розвитку: макро- і мікроекономічні механізми забезпечення” (фінансується Державним фондом фундаментальних досліджень України, № 8.4/21);

- програма екологічного розвитку Сумської області на період до 2010 р. (фінансується Управлінням екологічної безпеки України по Сумській області);

- держбюджетна тема “Наукове обґрунтування економічних передумов входження України в інформаційне суспільство”, (фінансується Міністерством освіти і науки України, № 65.01.0300-01 2000-2001-03-21).

Матеріали дисертаційної роботи використані в навчальному пілотному проекті (програма ТАСІS) “Заочний курс екологічного менеджменту для працівників міських самоврядувань Росії та України” (1995-96 рр.), а також впроваджені в навчальний процес Сумського державного університету (дисципліни “Економіка природокористування”, “Еколого-економічні проблеми природокористування в промисловому комплексі”, “Теорія еколого-економічного аналізу”).

Мета і завдання дослідження

Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних та методичних положень щодо еколого-економічного регулювання процесів ресурсозбереження на мікрорівні та рівні регіону.

Відповідно до поставленої мети були визначені такі завдання дослідження:

визначити пріоритетні напрямки та шляхи ресурсозбереження;

проаналізувати стратегію ресурсно-екологічної безпеки на сучасному етапі в Україні;

сформулювати методичні підходи щодо оцінки ресурсозберігаючого потенціалу;

розробити науково-методичні підходи до обґрунтування пріоритетності ресурсозберігаючих заходів на рівні підприємства і регіону;

розвинути теоретичні положення щодо економічної оцінки екологічних наслідків виробництва (відтворення) різних видів ресурсів та еколого-економічної ефективності реалізації проектів ресурсозбереження;

розробити методичні рекомендації щодо вдосконалення економічних інструментів ресурсозбереження;

удосконалити систему управління процесами ресурсозбереження на мікроекономічному рівні та рівні регіону.

Об'єктом дослідження є еколого-економічні та соціально-економічні відносини, в які вступають суб'єкти господарювання в процесі здійснення природоохоронної діяльності.

Предметом дослідження, відповідно до поставленої мети і завдань, є процеси ресурсозбереження та природоохоронні заходи, які провадяться суб'єктами господарювання на регіональному та державному рівнях.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальне положення економіки природокористування й охорони навколишнього середовища, сучасні концепції управління процесами ресурсозбереження, праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем ресурсозбереження, раціонального природокористування та сталого розвитку. Для вирішення поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження: системного, статистичного і порівняльного аналізу; сценарний та критеріальний підхід для ранжування проектів з ресурсозбереження.

Наукова новизна одержаних результатів

Новизна наукових положень дисертаційного дослідження полягає в розробці цілого ряду питань:

удосконалено класифікацію ресурсозберігаючих заходів на основі їх еколого-економічної ефективності;

суттєво поглиблено теоретичні положення щодо оцінки ефективності різних ресурсозберігаючих заходів на базі врахування еколого-економічних ефектів їх здійснення;

набули подальшого розвитку науково-методичні засади економічної оцінки соціальних, екологічних і виробничих ефектів ресурсозбереження, що полягає в урахуванні запропонованих складових комплексного ефекту, а саме: ефектів запобігання економічних збитків від впливу на людину та довкілля різних стадій виробництва відповідного ресурсу або інших засобів, необхідних для цього виробництва; ефектів, викликаних феноменом замикаючих витрат; зовнішньоекономічних ефектів; ефектів додаткового потенціалу економічного зростання;

запропоновані нові критерії ранжування ресурсозберігаючих заходів на основі їх еколого-економічної доцільності;

набули подальшого розвитку науково-методичні підходи до удосконалення інструментарію стимулювання ефективного ресурсозбереження на основі інтерналізації еколого-економічних екстерналій.

Практичне значення одержаних результатів

Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані підходи дозволяють проводити обґрунтування пріоритетності ресурсозберігаючих заходів на регіональному та мікроекономічному рівнях в умовах обмеженості фінансових коштів. Розроблені науково-методичні підходи до комплексної оцінки еколого-економічної ефективності проектів ресурсозбереження створюють умови для їх впровадження на різних рівнях господарювання.

Пропозиції щодо вдосконалення економічного інструментарію ресурсозбереження дають реальну можливість для стимулювання раціонального використання та економії ресурсів, залучення ефективних технологічних процесів, обладнання та матеріалів, тобто дозволяють поширювати процеси ресурсозбереження в умовах становлення й розвитку ринкових відносин.

Запропонована система управління ресурсозбереженням на мікрорівні дозволяє активізувати процеси ресурсозбереження на підприємстві та сформувати середовище, в якому ресурсозбереження та прибуток стануть паралельними цілями.

Запропоновані науково-методичні засади знайшли практичну реалізацію у програмах по збільшенню енергоефективності системи централізованого теплопостачання м. Харків та удосконаленню системи водопостачання м. Первоуральськ, а також при розробці програми охорони навколишнього середовища м. Сум на 2002-2005 роки.

Особистий внесок здобувача

У роботі 1 за списком опублікованих праць особисто автором обґрунтовано актуальність екологізації виробництва, доведено необхідність проведення зберігання сировини та енергії, зменшення кількості викидів та токсичних відходів.

У роботі 4 за списком опублікованих праць особисто автором розглянуто основні завдання енергозбереження в Україні та зв'язок енергозбереження зі сталим розвитком економіки.

У роботі 5 за списком опублікованих праць особисто автором запропоновано розглядати ресурсозбереження як найбільш ефективний напрямок розвитку економіки в цілому та аналізувати можливість поліпшення екологічної ситуації в Україні шляхом оптимізації використання природних ресурсів.

Апробація результатів дисертації

Основні положення дисертаційної роботи доповідались, обговорювались та отримали позитивну оцінку на наукових конференціях викладачів, співробітників і студентів Сумського державного університету (м. Суми, 2002 р.); Міжнародному підсумковому семінарі з реалізації пілотного навчального проекту (програма ТАСІS) “Заочний курс екологічного менеджменту для працівників міських самоврядувань Росії та України” (м. Київ, 1996 р.); Міжнародному семінарі з реалізації інвестиційного проекту (програма PSO) “Реконструкція системи водопостачання м. Первоуральська” (м. Первоуральськ, 2001 р.); науково-практичному семінарі “Охорона навколишнього середовища та раціональне природокористування Сумщини” (м. Суми, 2001 р.).

Публікації

Результати дисертації опубліковані в 6 роботах загальним обсягом 2,4 друк. арк., з яких особисто автору належать 1,7 друк. арк.

Структура і зміст роботи

Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Матеріали дисертації викладені на 152 сторінках основного тексту, в 12 таблицях, 21 ілюстрації, 8 додатках. Список використаних джерел містить 153 найменування.

У вступі обґрунтована актуальність досліджуваної проблеми, визначені мета та основні завдання дослідження, охарактеризовані наукова новизна та практичне значення одержаних результатів для практичного застосування.

У першому розділі “Економічний аналіз стратегії ресурсозбереження на сучасному етапі” проведено аналіз основних етапів розвитку процесів ресурсозбереження, які ґрунтуються на різних рівнях технологічного розвитку виробничих процесів в Україні. Досліджено основні напрямки та принципи сучасної стратегії ресурсно-екологічної безпеки. Визначено адекватність розробки соціально-економічної тактики переходу до моделі ресурсозберігаючого розвитку, процесу реформування загальнонаціонального господарського механізму екологічно стійкого розвитку, який показує сукупність форм і методів функціонування суспільного виробництва як суцільної еколого-економічної системи. Проведено аналіз структурних складових ресурсозберігаючого механізму: організаційно-економічного та економіко-правового механізму.

У другому розділі “Методичні положення еколого-економічного обґрунтування ресурсозберігаючих програм” сформульовано дефініційну основу ресурсозбереження, розглянуто підходи щодо оцінки ресурсозберігаючого потенціалу різних за видами ресурсів ресурсозберігаючих заходів. Розроблена методична основа оцінки різних ресурсозберігаючих заходів на основі єдиних еколого-економічних чинників. Проаналізовано основні види економічного інструментарію, за допомогою якого може здійснюватися впровадження ресурсозберігаючої політики. Запропоновано модель координації виконання цілей ресурсозбереження. За допомогою інтегрального коефіцієнта проводиться ранжування ресурсозберігаючих заходів.

У третьому розділі “Розробка науково-методичних рекомендацій щодо реалізації стратегії ресурсозбереження на регіональному рівні” проведено еколого-економічне обґрунтування реалізації регіональних програм ресурсозбереження. Розроблено методичні рекомендації щодо вдосконалення економічного інструментарію ресурсозберігаючого регулювання та сформульовано основні принципи політики управління процесами ресурсозбереження на мікроекономічному та територіальному рівнях.

У висновках узагальнено основні результати використання запропонованих методичних підходів щодо еколого-економічного регулювання процесів ресурсозбереження, подано рекомендації відносно їх впровадження в практику.

Додатки містять вихідні дані та допоміжні розрахунки.

2. Основний зміст

Дослідження принципів та методичних положень сталого розвитку і раціонального використання природних ресурсів дозволили сформулювати дефініційну основу ресурсозбереження.

У роботі доведено, що поняття “ресурсозбереження” необхідно тлумачити як наукову, практичну, організаційну, комерційну та інформаційну діяльність, спрямовану на раціональне, комплексне використання та економне споживання усіх видів ресурсів, виходячи з існуючого рівня розвитку техніки та технології, з одночасним зниженням техногенного навантаження на навколишнє середовище.

На основі розроблених в дисертації науково-методичних положень обґрунтовується необхідність створення механізму управління процесами ресурсозбереження на основі врахування еколого-економічної ефективності заощадження відповідних ресурсів.

Показник еколого-економічної ефективності заощадження певного виду ресурсу пропонується визначати за формулою:

, (1)

де В_р.з - повні витрати на реалізацію заощадження даного виду ресурсу;

Е_{повн.е.е} - повний еколого-економічний ефект заощадження даного виду ресурсу, який у свою чергу визначається за формулою:

Е_пов.е.е = Е_пр + Е_неп, (2)

де Е_пр - прямий ефект ресурсозбереження (може бути визначений ціною відповідного виду ресурсу);

Е_неп - непрямий еколого-економічний ефект ресурсозбереження.

В роботі запропоновані теоретичні підходи до визначення складових зазначеного непрямого еколого-економічного ефекту ресурсозбереження. Зокрема у загальному вигляді комплексна величина зазначеного ефекту може бути виражена формулою

Е _неп = Е_в.р+ Е_в.в.р + Е_п.р + Е_о.р + Е_т.з + Е_н.с + Е_з.в + Е_з.е+ Е_п.з, (3)

де Е_в.р - ефект запобігання економічним збиткам від впливу на людину і довкілля на стадіях виробництва (відтворення) відповідного ресурсу;

Е_в.в.р - ефект запобігання економічним збиткам від впливу на людину та довкілля на стадіях виробництва (відтворення) вихідних ресурсів, що використовуються для виробництва (відтворення) ресурсу, який заощаджується;

Е_п.р - ефект запобігання економічним збиткам від впливу на людину і довкілля на умовних стадіях утилізації (захоронення) відходів (залишків) ресурсу, що заощаджується;

Е_о.р - ефект запобігання економічним збиткам від впливу на людину та довкілля на стадіях виробництва основних фондів, які були необхідні для умовного виробництва (відтворення) ресурсу, що заощаджується;

Е_т.з - ефект запобігання збиткам від впливу на людину і довкілля процесів умовного транспортування та зберігання ресурсу, що заощаджується;

Е_н.с - ефект запобігання збиткам від впливу на людину та довкілля внаслідок можливого виникнення надзвичайних ситуацій на стадіях умовного виробництва, транспортування та зберігання ресурсу, що заощаджується;

Е_з.в - ефект замикаючих витрат; полягає в тому, що, як правило, кожна гранична одиниця ресурсу має вироблятися (видобуватися, відтворюватися) у більш складних умовах (збіднення надр, погіршення екологічної ситуації тощо); заощадження ресурсу означає запобігання вище зазначеному ефекту, а отже, умовне отримання більш дешевого ресурсу;

Е_з.е - зовнішньоекономічний ефект; складається із:

а) зменшення імпортного навантаження на економіку країни за тими видами ресурсів, що імпортуються (для України особливо актуальним є імпорт паливних ресурсів);

б) збільшення експортного потенціалу за тими видами ресурсів, які можуть експортуватися;

Е_п.з - ефект потенціалу зростання; його зміст полягає в можливості збільшення інвестування в майбутні економічні цикли за рахунок заощадження в існуючих економічних процесах.

Орієнтовне значення зазначених ефектів (у відсотках від ціни одиниці заощадженого відповідного ресурсу) визначені дисертантом на основі аналізу вітчизняних та зарубіжних літературних джерел та відповідних корегуючих перерахунків щодо умов української економіки (див. табл. 1). Як уже зазначалося, наведені оцінки визначають лише середню величину ефекту. У деяких випадках окремі локальні значення ефекту ресурсозбереження можуть бути на порядок вищими. Зокрема, тільки питомі збитки від вирубання лісів у Закарпатті вже сьогодні перевищують базову ціну ресурсу в 10-20 разів.

При розробці стратегії ресурсозберігаючого розвитку конкретних господарських суб'єктів повинна враховуватися дія факторів зовнішнього середовища. Взаємодія мікро- і макрорівнів управління здійснюється через систему інформаційного забезпечення (рис. 1).

Таблиця 1. Еколого-економічні та соціально-економічні ефекти заощадження одиниці ресурсу (у відсотках від вартості одиниці ресурсу, що заощаджується)

Вид ефекту	Вид ресурсу
	Матеріальний	Енергетичний	Водний	Лісовий	Територіальний
	незбиткоємні	збиткоємні
1 Запобігання еколого-економічним збиткам від впливу на людину та довкілля на стадіях: - виробництва (відтворення) відповідного ресурсу (Ев.р); - виробництва (відтворення) вихідних ресурсів (Ев.в.р.); - післяреалізаційних етапів (Еп.р)	5-30 7-30 0-5	30-80 30-120 5-25	20-30 15-25 7-12	80-110 20-30 45-60	350-520 5-7 3-5	60-120 5-8 20-25
2 Запобігання еколого-економічним збиткам на стадіях виробництва основних фондів, необхідних для виготовлення (відтворення) відповідного ресурсу (Ео.р)	3-5	5-10	5-10	3-5	1-2	3-5
3 Запобігання еколого-економічним збиткам від процесів транспортування та зберігання відповідного ресурсу (Ет.з.)	1-2	2-10	5-7	10-15	1-2	-
4 Запобігання еколого-економічним збиткам внаслідок надзвичайних ситуацій на стадіях виробництва, зберігання та транспортування відповідного ресурсу (Ен.с)	1-2	2-5	5-7	3-5	3-5	-
5 Ефект замикаючих витрат (Ез.в)	1-2	2-10	5-10	8-10	10-15	10-12
6 Зовнішньоекономічний ефект (Ез.е.)	-	5-10	20-30	-	10-20	-
7 Ефект потенціалу зростання (Еп.з)	5	7	5	5	2
Разом	23-81	86-275	89-128	174-240	388-576	100-172

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Схема взаємодії рівнів механізму управління процесами ресурсозберігаючого розвитку

Ефективна реалізація ресурсозберігаючих проектів можлива за умов, якщо зовнішні (екстернальні) для господарюючих суб'єктів (підприємств чи територій) ефекти ресурсозбереження будуть переведені у внутрішні (інтернальні) для цих суб'єктів ефекти за допомогою адекватних економічних інструментів.

На основі вивчення зарубіжного досвіду, а також рекомендацій провідних учених дисертантом запропонований диференційований підхід до формування системи економічного регулювання (стимулювання) процесів ресурсозбереження на основі зазначеного показника еколого-економічної ефективності заощадження ресурсів. Формування системи еколого-економічних інструментів слід базувати на значеннях показника еколого-економічної ефективності проектів ресурсозбереження (рис. 2).

Значення показника уе.е	Рекомендовані інструменти
1-2 > 2-5 > 5	Пільгове кредитування Негрошове сприяння
	Пільгові податки Пільгові системи екологічних платежів Прискорена амортизація Інформаційна підтримка
	Субсидії, дотації Використання коштів місцевих та державних фондів Сприяння в отриманні зарубіжних грантів та кредитів

Рис. 2. Схема формування економічних інструментів, відповідно до значення показника еколого-економічної ефективності ресурсозберігаючих проектів

Дослідженням доведено, що комплексний характер проблем ресурсозбереження потребує комплексного державного і регіонального управління цими процесами. Основні функції такого управління наведені на рис. 3.

Перехід до ресурсозберігаючого розвитку України сприяє забезпеченню стійкого розвитку як її регіонів, так і в цілому національної економіки. Це передбачає формування ефективної просторової структури економіки країни при дотриманні балансу інтересів усіх регіонів, що обумовлює необхідність розробки і реалізації програм ресурсозбереження для кожного регіону, а також подальшу інтеграцію цих програм при проведенні державної політики у сфері ресурсозбереження.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Основні функції управління процесами ресурсозберігаючого розвитку

Проблеми, які розв'язуються в кожному регіоні, значною мірою повинні відповідати державним завданням, але при цьому необхідно враховувати місцеві особливості, які зокрема передбачають:

формування регіонального господарського механізму, що регулює соціально-економічний розвиток, у тому числі природокористування і ресурсозбереження;

реконструкцію регіональної промислової системи з урахуванням ємностей локальних екосистем;

здійснення заходів для розвитку соціальної інфраструктури з урахуванням санітарно - епідеміологічного стану.

У роботі доведено, що орієнтувати діяльність підприємства на ресурсозберігаючий шлях розвитку дає змогу економічний механізм, формування якого має базуватися на таких принципах:

системність (реалізує докладне вивчення всіх процесів та явищ з метою виявлення сильних та слабких сторін ефектів ресурсозбереження);

комплексність (необхідно враховувати технічні, екологічні, організаційні, соціальні, психологічні аспекти управління ресурсозбереженням та їх взаємозв'язок);

нормативний підхід (доцільно управляти енергозбереженням на основі встановлення нормативів для всіх підсистем управління з урахуванням вимог комплексності, ефективності, обґрунтованості);

довгострокова перспектива (необхідно враховувати ефекти довгострокової перспективи, у тому числі віддалені в майбутнє, а також такі, що виникають за рахунок акумулювання екологічних наслідків);

взаємозалежність (передбачає таку організацію процесів ресурсозбереження, яка б давала користь усім учасникам цього процесу);

урахування вартості упущених можливостей (при використанні обмеженого ресурсу потрібно враховувати його вартість і вартість невикористаної альтернативи);

підтримання балансу (має на меті відновлення природних ресурсів для підтримування балансу між споживанням та відновленням);

“користувач сплачує” (користувач відповідного природного ресурсу має повністю сплачувати його використання і подальше відновлення); застосовується в тих випадках, коли не існує екологічно досконалих технологій виготовлення суспільно необхідного ресурсу;

“забруднювач сплачує” (забруднювач повинен сплатити за проведення заходів екологічного оздоровлення); застосовується в тих випадках (або межах виробництва), коли існують, але не повною мірою використовуються екологічно досконалі технології виготовлення певного ресурсу.

У дисертації сформульовані конкурентні переваги, які досягаються при впровадженні ресурсозберігаючих заходів на виробництві:

поліпшення якості продукції та розширення ринків збуту;

зниження рівня виробничого та фінансового ризику;

зростання загального рівня ефективності виробництва;

зниження ставок страхових платежів;

поліпшення взаємовідносин з органами влади, з громадськістю.

У роботі обґрунтовано, що в умовах обмеженості фінансових ресурсів виникає необхідність у визначенні пріоритетності рішень стосовно раціонального використання ресурсів, вибору серед багатьох варіантів найбільш ефективних.

Розроблено новий методичний підхід ранжування ресурсозберігаючих заходів на мікроекономічному рівні за критеріями, які наведені в табл. 2.

Таблиця 2. Критерії ранжування ресурсозберігаючих заходів

1. Строк окупності
до 6 міс.	до 1 року	1 -3 р.	3 - 5 р.	більше 5 р.
5 балів	4 бали	3 бали	2 бали	1 бал
2. Індекс рентабельності
1 - 1,2	1,3-1,5	1,6-1,8	більше 1,8
4 бали	6 балів	8 балів	10 балів
3. Фінансова ризикованість
мінімальна	підвищена	висока
10 балів	5 балів	1 бал
4. Стадії життєвого циклу товару
зародження (видобуток і транспортування)	зростання (проект)	зрілість (виробництво)	спад (утилізація)
10 балів	8 балів	6 балів	4 бали
5. Ступінь екологічної шкідливості
безризиковий	мінімальний	підвищений	критичний	недопустимий
5 балів	4 бали	3 бали	2 бали	1 бал

При цьому враховується вагомість кожного показника, яка визначається за десятибальною шкалою (табл. 3).

Таблиця 3. Вагомість показників ранжування проектів

Показник	1	2	3	4	5
Вагомість, балів	8	10	9	7	6

У роботі доведено, що результуючим показником буде інтегральний коефіцієнт пріоритетності заходів

, (4)

де б_j - вагомість j-го показника за десятибальною шкалою;

в _ij - оцінка i-м експертом;

j = 1,2,...,5 - кількість параметрів, що оцінюється;

i = 1,2,...,m - кількість експертів;

n - сума показників вагомості ранжування проектів.

Значення інтегрального коефіцієнту пріоритетності заходів знаходиться в інтервалі:

91 ? К_інт ? 330.

На основі інтегрального коефіцієнту пріоритетності заходів визначається рівень пріоритетності проекту.

Практичні розрахунки інтегрального коефіцієнту пріоритетності виконані на прикладі регіонального проекту “Збільшення енергоефективності системи централізованого теплопостачання м. Харкова” (табл. 4).

Таблиця 4. Еколого-економічні показники за варіантами проекту “Збільшення енергоефективності системи централізованого теплопостачання”, м. Харків

Показник	Значення
	варіант 1	варіант 2
1. Загальний обсяг інвестицій, млн. дол. 2. Період окупності проекту, років 3. Зменшення витрат за рік, млн. дол./рік 4. Чиста теперішня вартість проекту, млн. дол. 5. Внутрішня норма прибутку, % 6. Економія палива, тис. т у.п/рік 7. Збиток, якого можна запобігти, тис. дол./рік 8. Інтегральний коефіцієнт пріоритетності заходів	173 5 35,5 68,8 24,2 203,4 192 201	120 3 28,4 41,5 21,7 138 167 189

Результати розрахунків (табл. 4) показують, що доцільно вибрати варіант 1, який має більш вагоме значення інтегрального коефіцієнту пріоритетності заходів.

Висновки

Результати досліджень, викладені в дисертації, дозволяють зробити такі висновки:

у сучасних умовах дефіциту ресурсів сформульовані теоретичні та методичні підходи щодо оцінки ресурсозберігаючого потенціалу мають стати основою здійснення інвестування проектів з ресурсозбереження;

ключовим чинником економічної оцінки ефективності ресурсозбереження має бути величина комплексного еколого-економічного ефекту, який забезпечують ресурсозберігаючі заходи;

у складі комплексного ефекту ресурсозбереження доцільно враховувати такі еколого-економічні та соціально-економічні складові: ефект запобігання економічним збиткам від впливу на людину та довкілля на стадіях виробництва (відтворення) самого ресурсу або засобів, необхідних для його отримання чи післяреалізаційної утилізації; ефект запобігання еколого-економічним збиткам від можливих надзвичайних ситуацій, процесів виробництва або утилізації продуктів, отриманих із первинних ресурсів; ефект, викликаний феноменом замикаючих витрат; ефект вивільнення від необхідності створення допоміжної інфраструктури; зовнішньоекономічні ефекти; ефекти додаткового потенціалу економічного зростання;

за умов обмеженості інформації для обґрунтування рішень про впровадження ресурсозберігаючих заходів на мікроекономічному рівні може бути застосований експертний метод еколого-економічного оцінювання проекту на основі інтегрального коефіцієнту. Метод дає можливість визначити пріоритетність рішень, і вибрати найбільш ефективний варіант;

важливим фактором прийняття рішень щодо вибору оптимального варіанту фінансування ресурсозберігаючого заходу є врахування рівня пріоритетності, до якого відносять проект. На основі цього показника доцільно розраховувати рівень пріоритетності ресурсозберігаючих заходів;

ефективна реалізація всіх переваг ресурсозбереження можлива за умов переведення зовнішніх (екстернальних) для господарчих суб'єктів (підприємств або територій) ефектів ресурсозбереження у внутрішні (інтернальні) для цих суб'єктів ефекти за допомогою адекватних економічних інструментів;

заощадження ресурсів є найбільш ефективним способом забезпечення відповідних потреб, ніж їх первинне виробництво з використанням природних ресурсів. За більшістю видів ресурсів ефект їх заощадження співвідноситься з ціною самого ресурсу, а за деякими (водні, лісові) - перевищує їх ціну в декілька разів.

Список опублікованих праць

1. Скоков С., Супено Э. Цели и методы экологизации производства // Экономика природопользования / Под ред. Л. Хенса, Л. Мельника, Э. Буна.- Киев: Наукова думка, 1998.- С. 375-376.

2. Скоков С.А. Экологически чистое производство как одно из направлений решения экологических проблем // Методы решения экологических проблем / Под ред. д.э.н., проф. Л.Г. Мельника.- Сумы: ИТД “Университетская книга”, 2001.- С. 221-230.

3. Скоков С. Концептуальные подходы к экологизации производства // Экологическая экономика и управление. Экономика для экологии. - Сумы: ИПП “Мрія-1” ЛТД, 1997. - Т. 2. - С. 243-246.

4. Скоков С., Супено Э. Экономические инструменты энергосбережения в Украине // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. - Вип. 1. - С. 186-191.

5. Мельник Л.Г., Скоков С.А. Ресурсосбережение как направление природопользования // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. - Суми: Вид-во СумДУ, 2001. - Вип. 1-2. - С. 70-73.

6. Скоков С.А. Эколого-экономическое обоснование реализации региональных программ ресурсосбережения // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. - Суми: Вид-во СумДУ, 2001. - Вип. 3-4. - С. 348-353.

Размещено на Allbest.ru

...