Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Молекулярні маркери в еколого-генетичному моніторингу сільськогосподарських тварин

Автореферат

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата біологічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Внутрішньовидовий еколого-генетичний моніторинг передбачає вивчення просторово-часової диференціації виду. Результати таких досліджень дозволяють оцінювати внесок зовнішніх умов у формування генетичних структур. Екологічна обумовленність популяційно-генетичних характеристик на даний час виявлена у великої кількості видів. Так, в дослідженнях Е. Нево на основі аналізу генетичної структури 1111 диких видів рослин і тварин за трьома групами факторів (21 параметр): екологічних, демографічних і таких що пов'язані з особливостями життєвого циклу, найбільшу кореляцію виявлено між генетичною мінливістю і екологічними параметрами (Nevo et al., 1984). Накопичуються дані з екологічної генетики людини (Рычков, Балановская, 1996). Добре відомі генетично обумовлені проблеми районування культурних рослин (Жученко, 2001). Зв'язок між еколого-географічними умовами відтворення свійських тварин і генетичною структурою порід було виявлено ще в класичних роботах Серебровського (Серебровский, 1923; 1928), Колесника (Колесник, 1949), Раушенбаха (Раушенбах, 1985). Окрім того, індустріалізація сільського господарства веде до змінення умов відтворення сільськогосподарських видів і супроводжується звуженням їхніх генофондів, вимагаючи поєднання високої продуктивності і сучасних промислових технологій. Більшість локальних порід, що витісняються у цьому процесі, і сортів рослин впродовж еволюції придбали унікальні комплекси генів, які пов'язані з адаптацією до еколого-географічних умов їхного відтворення (Глазко и др., 1985; 1988; 1998; Столповский, 1992; Loftus, Schere, 1993), які можуть бути втрачені. Необхідність збереження біорізноманіття сільськогосподарських видів в даний час стає особливо очевидною у зв'язку з накопиченням даних про унікальність їхніх генофондів (Diamond, 2002). Так, найбільш вдалі сільськогосподарські види відносяться до космополітів, ареали основних з них практично співпадають з ареалом людини; внутрішньовидову фенотипову диференціацію (поділ на фенотипічно відокремлені породи і сорти культурних рослин) можна співставити і часто вона суттєво перебільшує фенотипові відмінності між близькоспорідненими дикими видами. В той же час, на відміну від диких видів, фенотипова диференціація не супроводжується репродуктивною ізоляцією і генофонди основних сільськогосподарських видів зберігають генетичну єдність.

Питання екологічної генетики видів у зв'язку з глобальними змінами клімату, техногенним забрудненням, зменшенням біорізноманіття, набувають особливої актуальності (Глазко, 1998). Але і дотепер просторово-часова генетична диференціація самих вдалих сільськогосподарських видів (за кількістю порід і широтою ареалів), великої рогатої худоби і овець (Diamond, 2002), залишається недостатньо дослідженою. Вивчення генетичної структури порід і внутрішньопородних груп, що відтворюються в різних еколого-географічних регіонах, дозволяє виявляти особливості генетичного потоку від предкового генофонду до існуючої конкретної породи, вплив на нього екологічних умов її відтворення. Для найбільш об'єктивної оцінки таких процесів важливою умовою стає підбір молекулярно-генетичних маркерів, зміну розподілу алельних варіантів яких безпосередньо в них втягнуто. В зв'язку з цим у даній роботі проведено еколого-генетичний моніторинг генофондів двох видів на основі порівняння генетичних структур порід овець і великої рогатої худоби України і Росії з різною історією формування і різними еколого-географічними умовами відтворення (історично давні і сучасні, рівнинні і гірські), шляхом аналізу поліморфізму за 30-ма локусами генетико-біохімічних систем і спектрами ампліфікації фрагментів ДНК, що фланковані мікросателітними повторами (ISSR-PCR).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту агроекології і біотехнології УААН «Вивчити генетичні наслідки екологічних стресів у різних видів тварин», (№0196U012073); згідно з договорами між Інститутом агроекології і біотехнології УААН і Чорнобильським Науковим Центром Міжнародних Досліджень №143 «Генетичні наслідки екологічного стресу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС»; а також у відповідності до проектів, що пройшли конкурс наукових досліджень Міністерства освіти і науки України: проект «Еколого-генетичні методи збільшення резистентності с/г видів до біотичних і абіотичних факторів екологічного стресу» (№2/1115-97) та проект «Дослідження генофондів рідкісних і зникаючих порід великої рогатої худоби, овець і коней України у різних еколого-географічних умовах розведення» (Ф4/312-97); проект Держкомітету науки і технологій України «Дослідження генетичних основ процесів доместикації» (№5/276-94).

Мета і завдання дослідження. Основною метою даної роботи був порівняльний аналіз просторово-часової генетичної диференціації двох сільськогосподарських видів тварин із найбільш широким ареалом (великої рогатої худоби і овець), а також порівняння ефективності використання різних типів молекулярно-генетичних маркерів (структурні гени, анонімні фрагменти ДНК) для еколого-генетичного моніторингу тварин.

Виконувались такі завдання:

порівняння генетичної мінливості порід великої рогатої худоби і овець у зв'язку з історичними еколого-географічними особливостями їхнього формування;

пошук структурних генів, поліморфізм яких втягнуто у міжвидову і внутрішньовидову генетичну диференціацію у великої рогатої худоби і овець;

аналіз зв'язку між участю генетико-біохімічних систем у між- і внутрішньовидовій диференціації і їх належністю до транспортних білків, ферментів енергетичного метаболізму і метаболізму екзогенних субстратів;

оцінка інформативності ISSR-PCR маркерів при дослідженні міжвидової, внутрішньовидової і внутрішньопородної генетичної диференціації;

порівняльний аналіз використання двох типів молекулярно-генетичних маркерів для еколого-генетичного моніторингу генофондів тварин.

Об'єкт дослідження. Просторово-часова диференціація генофондів овець і великої рогатої худоби.

Предмет досліджень. Внутрішньо- і міжвидовий поліморфізм структурних генів та фрагментів ДНК, фланкованих мікросателітними повторами.

Методи досліджень. Електрофоретичний поділ білків з використанням крохмального і поліакріламідного гель-електрофорезу; розділення за допомогою електрофорезу в агарозному гелі продуктів ампліфікації фрагментів ДНК, фланкованих мікросателітними локусами (маркери ISSR-PCR); аналіз поліморфізму і успадкування маркерів ISSR-PCR; оцінка поліморфізму структурних генів за використанням RFLP-PCR аналізу; методи статистичної обробки експериментальних даних.

Наукова новизна одержаних результатів. За використанням методів еколого-генетичного моніторингу - аналіз розповсюдження алельних варіантів у древніх і сучасних, рівнинних і гірських порід великої рогатої худоби і овець, вперше виявлені видо- і породоспецифічні особливості диференціації їхніх генофондів за різними типами молекулярно-генетичних маркерів. Вперше показано, що оцінки поліморфізму структурних генів, на відміну від сумарих спектрів ISSR-PCR, більшою мірою характеризуються видо- і породоспецифічністю і відбивать особливості просторово-часової диференціації порід, процеси популяційно-генетичної адаптації до еколого-географічних умов їхнього розведення. Виявлено, що у часову і еколого-генетичну диференціацію овець і великої рогатої худоби, в основному, втягнуто транспортні білки і ферменти метаболізму екзогенних субстратів. У той же час, спостерігаються виражені локус-специфічні відміни у поліморфізмі різних генетико-біохімічних систем у цих двох видів. Обгрунтовано використання при оцінці генетичної диференціації внутрішньопородних груп тварин аналізу поліморфізму анонімних послідовностей ДНК, оскільки розраховані за ними значення генетичних дистанцій (Nei, 1972) майже у 10 разів більші, аніж значення, що розраховані за оцінкою поліморфізму структурних генів у тих же тварин.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Обгрунтовано і рекомендовано використання різних типів молекулярно-генетичних маркерів і конкретних структурних генів при еколого-генетичному моніторингу порід овець і великої рогаатої худоби на основі оцінок розподілення генотипів за низкою поліморфних генетико-біохімічних систем, а також продуктів ампліфікації анонімних фрагментів ДНК, що одержані за використанням в якості праймерів певних фрагментів мікросателітних локусів. Виявлені відмінності у значеннях оцінок міжпородної диференціації за поліморфізмом маркерів ISSR-PCR і структурних генів можуть бути використані безпосередньо при підборі молекулярно-генетичних маркерів для вирішення популяційно-генетичних завдань екологічного моніторингу і в селекційній роботі із дослідженими породами (виявлення породоспецифічних поєднань молекулярно-генетичних маркерів в якості додаткових породних характеристик; оцінки генеалогічних зв'язків між породами і внутрішньопородними групами; порівняльного аналізу генетичної консолідованості порід і внутрішньопородних груп).

Особистий внесок здобувача. Постановка завдань роботи, розробка послідовності виконання наукових досліджень, проведення експериментальної роботи відповідно розробленим методикам, одержання і аналіз первинних експериментальних даних, їхня статистична обробка, підготовка і написання наукових публікацій виконувались автором особисто або безпосередньо за його участю.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались на: І-й і ІІ-й конференціях «Молекулярно-генетичні маркери тварин» (Київ, 1994, 1996 рр); «Проблеми Агропромислового комплексу гірського регіону Карпат» (Бакта Н. Ворота, 1994); «Состояние териофауны в России и ближнем зарубежье» (Москва, 1995); «Теоретичні і практичні аспекти породоутворювального процесу в молочному і м'ясному скотарстві» (Київ, 1995); «Актуальные проблемы биологии в животноводстве» (Россия, Боровск, 1995); Intern. Symp.: «Evolution of Mammalian eleсtrophoretical characteristics Species» (London, 1995); Congress on Genes, Gene Families and Isozymes (Stockholm, Sweden, 2001); «Молекулярные механизмы генетических процессов и биотехнология» (Москва, 2001); «Перспективы развития скотоводства в третьем тысячелетии» (Сумы, 2001); «Генетика та селекція вищих організмів» (Полтава, 2001); на форумі генетиків і селекціонерів «Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть» (Ялта, 2002).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 18 наукових робіт - 9 статей у фахових наукових журналах, збірниках праць, наукових вісниках, міжнародних бюлетнях і 9 повідомлень за матеріалами і тезами конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, розділів «Огляд літератури», «Матеріали і методи», 4-х розділів одержаних власних результатів досліджень та їх обговорення, розділів «Заключення», «Висновки» і «Список наукових джерел літератури». Текст дисертації проілюстровано 28-ма таблицями і 18-ма рисунками. Список використаних джерел містить 266 посилань з яких 197 іноземних авторів. Дисертаційну роботу викладено на 199-ти сторінках друкованого тексту.

Основний зміст

генофонд екологічний худоба генетичний

Матеріали і методи досліджень

Основні молекулярно-генетичні дослідження виконувались на зразках крові з архіву експериментального банку довгострокового зберігання Відділу молекулярно-генетичних досліджень Інституту агроекології і біотехнології УААН. До аналізу було включено 12 порід (19 внутрішньопородних груп) великої рогатої худоби і 16 порід овець (табл. 1). Одна з досліджуваних груп голштинської чорно-рябої худоби знаходилась у 30-ти км зоні аварії на ЧАЕС.

Таблиця 1. Досліджені породи великої рогатої худоби і овець

Рівні техногенного забруднення при порівнянні генофондів груп голштинської породи, що відтворюються в різних господарствах України, оцінювали на основі карт Барановського (2001). Для виявлення поліморфізму структурних генів та анонімних фрагментів ДНК проводили такі дослідження.

Поліморфізм структурних генів - транспортних білків і ферментів. Електрофоретичний поділ білків і ферментів проводили у крохмальному гелі з наступним гістохімічним забарвленням (Глазко, 1988), а також за використанням методу вертикального гель-електрофорезу в поліакріламідному гелі (Gahne, 1977) з власними модифікаціями. Аналізували поліморфізм структурних генів за їхніми продуктами (табл. 2).

Таблиця 2. Досліджувані генетико-біохімічні системи (білки і ферменти)

Виділення ДНК. Геномну ДНК з лейкоцитів периферійної крові тварин виділяли за методикою (Соколов, Джмелинський, 1989; Глазко, 1997).

Полімеразна ланцюгова реакція (PCR). Використовували в якості базової стандартну методику PCR (Манианис и др., 1984) і ДНК полімеразу (Thermus aquaticus - «Бион», Москва). Ампліфікацію ДНК виконували в термоциклері фірми «Eppendorf». Мікроелектрофорез проводили в агарозному гелі різної концентрації.

Поліморфізм фрагментів ДНК, фланкованих інвертованими повторами мікросателітних локусів (метод ISSR-PCR). Аналізували поліморфізм і успадкування алельних варіантів фрагментів ДНК, фланкованих мікросателітними повторами (Zietkiewicz E. et al., 1994) за використанням праймерів (AGC)₆C, (AGC)₆G, GT(CAC)₇, (CAC)₇T, (ACC)₆G, (GAG)₆C, (CTC)₆C, (GA)₉C, (AG)₉C, (AC)₉T, (TG)₉C, (TG)₉A, (CT)₉G, (CA)₁₀G. При аналізі враховували амплікони спектру, що були завжди присутні при проведенні 3-х повторних реакцій ампліфікування фрагментів ДНК. Кожний продукт ампліфікації розглядали як окремий локус.

Поліморфізм рестриктних фрагментів структурних генів (RFLP-PCR). Аналізували поліморфізм генів каппа-казеїну (CSN3), бета-лактоглобуліну (BLG) за використанням RFLP-PCR методу. Для ампліфікації фрагменту гену CSN3 використовували праймери: Bokas A 5-GAAA-TCCCTACCATCAATACC-3 Bokas B 5-CCATCTACGCTAGTTTAGATG-3. Для виявлення алельних варіантів А і В гену CSN3 продукт ампліфікації обробляли рестриктазою HinfI (Кириленко и др., 1995)

Для ампліфікації фрагменту гена BLG використовували наступні праймери: 5-TGTGCTTTTTGGACACCGACTACAAAA-3; 5-GCTCCCGGTATATGACCACCC-TCT-3. Праймери було підібрано таким чином, щоб ампліфікований фрагмент містив у собі сайти розпізнавання рестриктазою НаеІІІ (Medrano, Aquilar-Cordova, 1990). Продукти рестрикції розділяли за використанням методу електрофорезу у 1,5% агарозному гелі з додаванням бромистого етидію.

Візуалізацію фрагментів ДНК проводили при УФ світлі і фотографували на плівку (Мікрат-300). Розміри фрагментів ДНК визначали за допомогою маркера молекулярної ваги 0,1 - kb DNA Ladder (Gibco BRL).

Статистична обробка експериментальних даних. Основні популяційно-генетичні параметри груп тварин та достовірність результатів (метод ², t_S - критерій Стьюдента) розраховувались у відповідності до методик (Плохинский, 1969; Животовский, 1983), а також за допомогою стандартних комп'ютерних програм «BIOSYS-I», «Statistica».

Дослідження генетичної структури порід овець і великої рогатої худоби за генетико-біохімічними системами

Оцінка зв'язку між поліморфізмом генетико-біохімічних систем у овець і великої рогатої худоби та історією створення порід. Для того, щоб з'ясувати справедливість твердження про можливий зв'язок генетичної мінливості між тваринами однієї породи і їхньою належністю до автохтонних, синтетичних і комерційних порід ми досліджували рівень середньої очікуваної і спостерігаємої гетерозиготності за генетико-біохімічними маркерами у порід, що відтворюються в Україні, Росії та Англії.

Досліджували генетичні структури 11-ти порід великої рогатої худоби за 22-ма генетико-біохімічними системами. З цих систем у досліджених порід 12 виявились мономорфними (KK, AK, HK, G-6-PD, GPI, 6-PGD, MDH, SOD, EST, DP, LDH, PGM) і за 10-ма виявили поліморфізм (HB, TF, CP, AМ1, GC, PTF2, NP, АР, BLG, CSN3).

Виконано також дослідження 14-ти порід овець за 23-ма генетико-біохімічними системами, з яких 13 виявились мономорфними (KK, AK, HK, G-6-PD, GPI, 6-PGD, MDH, SOD, CP, AМ1, PGM, IDH, АР), а за 10-ма системами поліморфними (HB, TF, PTF2, GC, EST, DP, LDH, NP, ME, LAP).

По породах овець і великої рогатої худоби розраховували алельні частоти і середню гетерозиготність на досліджений локус за виявленими поліморфними локусами.

Якщо узагальнити одержані дані щодо належності порід виду до синтетичних, аутохтонних і комерційних, то за рівнем середньої гетерозиготності виявляються певні міжвидові відмінності (табл. 3). Так, синтетичні за походженням породи великої рогатої худоби характеризувались меншим рівнем середньої гетерозиготності, ніж більш давні за походженням автохтонні породи. У овець спостерігається високе значення рівня середньої гетерозиготності у комерційних порід і майже однакове у синтетичних і автохтонних порід. Вірогідність середніх значень гетерозиготності (t_S) між автохтонними і комерційними породами великої рогатої худоби склала Р0,001, між синтетичними і автохтонними Р0,01. У порід овець вірогідність різниці склала Р0,001.

Таблиця 3. Середня гетерозиготність на локус у різних порід великої рогатої худоби (ВРХ) і овець

1. За використанням двох типів молекулярно-генетичних маркерів (структурні гени; фрагменти ДНК, фланковані мікросателітними локусами - ISSR-PCR) виявлено суттєву різницю внутрішньовидової генетичної диференціації: середні значення генетичних відстаней між прадавніми і сучасними, гірськими і рівнинними породами великої рогатої худоби виявились меншими, ніж між породами овець (генетичні відстані за генетико-біохімічними системами у великої рогатої худоби D_N=0,052, у овець - D_N=0,092; за ISSR-PCR маркерами, відповідно D_N=0,531 і D_N=0,836).

2. Виявлено видові особливості різниці за значеннями середньої гетерозиготності у груп комерційних і автохтонних порід: у овець найменші значення спостерігали у автохтонних порід (Н=0,114-0,119), у великої рогатої худоби - у комерційних (Н=0,100-0,113).

3. Виявлено видо- і локусспецифічні особливості міжпородної генетичної диференціації. Так, у овець найбільші значення міжпородних генетичних відстаней спостерігали за посттрансфером (DN=0,177), естеразою плазми крові (DN=0,138), трансферином (DN=0,126) і пуриннуклеозидфосфорилазою (DN=0,120), а у великої рогатої худоби - амілазою-1 (DN=0,341), посттрансферином (DN=0,093), трансферином (DN=0,082), рецептором до вітаміну Д (DN=0,071).

4. Виявлені три, з 12-ти груп голштинської худоби, що відрізняються від інших за поліморфізмом по локусах HB, NP, AM1, TF, CSN3, BLG, GC, що дозволяє припускати поєднання розподілу алелей за цими локусами як частину молекулярно-генетичного «еталону» цієї породи, а відхилення від нього у інших досліджених групах, як результат впливу на генетичну структуру еколого-географічних умов відтворення тварин.

5. У міжвидову і внутрішньовидову міжпородну генетичну диференціацію генетико-біохімічні системи втягуються в залежності від їх біохімічної функції. У внутрішньовидову, міжпородну диференціацію основний внесок вкладають транспортні білки і ферменти метаболізму екзогенних субстратів, а у міжвидову - суттєво більший внесок ферментів внутрішньоклітинного енергетичного метаболізму.

6. Продукти ампліфікації фрагментів ДНК, фланкованих інвертованими мікросателітними локусами, успадковуються в сім'ях великої рогатої худоби як домінуючі алелі. Кожний праймер (фрагмент окремого ді - або тринуклеотидного мікросателітного локусу) має свою специфіку спектра продуктів ампліфікації.

7. Для контролю еколого-генетичних перетворень генофондів і потоку генів, як у порід овець, так і у великої рогатої худоби, більш інформативне дослідження поліморфізму структурних генів з відомою біохімічною функцією. Фрагменти ДНК, фланковані мікросателітними локусами (ISSR-PCR), незважаючи на високий рівень поліморфізму, менш зручні для вирішення задач еколого-генетичного моніторингу.

8. Виявлена різниця у значеннях генетичних дистацій при використанні поліморфізму структурних генів і ISSR-PCR маркерів свідчить про різну швидкість їх еволюції і дозволяє застосовувати останні як ефективний додатковий метод при оцінках генетичної диференціації близькоспоріднених груп тварин.

Список публікацій за темою дисертації

1.А.В. Городная, С.И. Тарасюк, В.В. Ошовский, В.М. Туринский, В.И. Глазко Информативность различных типов маркеров (белки, ДНК-маркеры) при сравнении генофондов на примере двух пород овец // Доп. Нац. АН України.-Київ. - 2001. - №4.-С. 171-178.

2.С.І. Тарасюк, О.В. Городна, В.І. Глазко Вплив різних факторів відбору на генетичну структуру у різних порід овець // Зб. наук. праць Агроекологія і біотехнологія.-Київ. - 1999. - №3-C.138-142.

3. Городная А.В. Глазко В.И. Метод ISSR-PCR в оценке генофондов пород крупного рогатого скота // Цитология и генетика.-Киев. - 2003. - №1.-С. 61-67.

4.Т.Н. Дымань, А.В. Городная, С.И. Тарасюк, Т.П. Сипко, А.В. Кушнир В.И. Глазко Участие маркеров структурных генов и анонимных последовательностей ДНК в генетической дифференциации у видов Ovis aries L. и Ovis nivicola borealis // Цитология и генетика.-Киев. - 2000.-Т.34, №6.-С. 49-58.

5.С.І. Тарасюк, О.В. Городна, В.А. Малієнко, В.І. Глазко Унікальні гени аборигенних порід великої рогатої худоби України // Вісник аграрної науки.-Київ. - 2001. - №4.-С. 48.

6.С.І. Тарасюк, В.І. Глазко, І.А. Макар, О.В. Городна Гл. 2.14. Використання генетико-біохімічних маркерів в породотворчому процесі // В зб. Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть.-Київ. - 2001.-Т.1.-С. 428-432.

7. Глазко В.И., Дымань Т.Н., Кутузов Д.А., Городна А.В. Участие маркеров ISSR-PCR в межвидовой дифференциации некоторых представителей видов Ungulata // Докл. РСАН. - 2002. - №5.-С. 36-40.

8. Glazko V.I., Gorodna A.V., Sipko T.P. Evolution of eleсtrophoretiсal characteristics of proteins in some mammalian species // Isozym Bul. - 1995.-V.28.-P.36.

9.С.И. Тарасюк, А.В. Городная, В.И. Глазко Генетический мониторинг некоторых пород КРС содержащихся в различных эколого-географических зонах Украины // В зб. Перспективи розвитку скотарства у третьому тисячолітті. - Суми. - 2001.-С. 162-163.

10. Gorodna A.V., Glazko V.I. The comparative analysis of ISSR-PCR polymorphism at grey Ukrainian and Holstein-Friesian breeds of cattle // Isozym Bul. - 2001.-Р.75-76.

11. Городна О.В., Глазко В.I. Полiморфiзм генетико-бiохiмiчних систем у рiзних видiв с/г тварин // В зб. Проблеми Агропромислового комплексу гiрського регiону Карпат: - Н. Ворота, Бакта. - 1994.-С. 73-74.

12. Городная А.В., Глазко В.И. Полиморфизм генетико-биохимических систем у разных видов с/х животных // В сб. Молекулярно-генетические маркеры животных.-Киев. - 1994.-С. 13-15.

13. Glazko V.I., Gorodna A.V., Tarasjuk S.I., Sipko T.P. The rates of evolution of eleсtrophoretiсal charaсteristics some mammalian species // Evolution of Mammalian eleсtrophoretical characteristics Species: Intern. Symp.-London. - 1995.-P.156.

14. Глазко В.И., Городная А.В., Сипко Т.П. Электрофоретические характеристики генетико-биохимических систем у разных видов животных // В сб. Состояние териофауны в России и ближнем зарубежье.-Москва (Россия). - 1995-С. 48.

15. Глазко В.I., Городна О.В., Сiпко Т.П. Пiдбiр зручних генетичних систем для маркування генофондiв порiд рiзних видiв с/г тварин // В зб. Теоретичнi i практичнi аспекти породоутворювального процесу в молочному i м'ясному скотарствi.-Київ. - 1995.-С. 243-244.

16.С.И. Тарасюк, А.В. Городная, В.А. Малиенко, В.И. Глазко Генетическая структура серой украинской породы по структурным генам и анонимным последовательностям ДНК // В сб. Молекулярные механизмы генетических процессов и биотехнология.-Москва. - 2001.-С. 165-167.

17.A.V. Gorodna, S.I. Tarasjuk, A.P. Kruglenko, V.I. Glazko Genetic structure of Grey Ukrainian, White-Head Ukrainian and Holstein cattle breeds // 11th International Congress on Genes. Gene Families and Isozymes.-Stockholm (Sweden) - 2001.-June30-July4.-P.205.

18. Городная А.В., Чумель Р.И., Глазко В.И. Сравнительная оценка генетической структуры групп черно-пестрого и бурого скота северо-восточного типа по полиморфным генетико-биохимическим системам. // В сб. Генетика та селекція вищих організмів.-Полтава. - 2001.-С. 22-25.

Размещено на Allbest.ru