У вступі обґрунтовано актуальність роботи, сформульовані її мета, задачі дослідження, визначено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів.

Перший розділ присвячено огляду та критичному аналізу патентної та науково-технічної літератури про сучасні методи кондиціонування та очищення води, охарактеризовано загальний стан проблеми раціонального використання води в промисловості. Зроблено висновок про необхідність підвищення ефективності очищення води при її підготовці для використання на підприємствах та очищення стічних вод для забезпечення переходу до замкнутих та оборотних систем водокористування. В цьому розділі обґрунтовано основні завдання роботи та вибрані напрямки їх вирішення.

У другому розділі представлено об'єкти та методи дослідження. Об'єктами дослідження були оборотні та стічні води різних промислових підприємств та атомних електростанцій. В розділі приведені основні методи оцінки корозійної агресивності води, її стабільності щодо накипоутворення, методи стабілізаційної обробки води, її очищення від нерозчинних волокномістких домішок, нафтопродуктів, іонів важких металів, радіонуклідів. Також приведено методи переробки рідких та твердих відходів, які утворюються при очищенні води.

Третій розділ присвячено створенню нових методів та засобів стабілізаційної обробки води для систем охолодження. Одним з головних напрямків зменшення забору природної води для зворотних систем охолодження є її пом'якшення. В роботі запропоновано використовувати для пом'якшення алюмінат натрію, який присутній у відходах лужного травлення алюмінієвих виробів.

Як видно з табл. 1, при використанні даного реагенту досягнуто більш глибокого пом'якшення води, в порівнянні з вапном при рН~11. Це пов'язано з утворенням малорозчинних алюмінатів кальцію та магнію при високих значеннях рН середовища та формуванням при гідролізі алюмінату негативно заряджених колоїдних часток, що сприяє коагуляції дрібнодисперсних осадів гідроксиду магнію та карбонату кальцію, які утворюються при пом'якшенні води. При комплексній обробці води алюмінатом натрію і вапном, досягнуто суттєвого зниження залишкових концентрацій алюмінію у воді. Корозійними дослідженнями було показано, що при застосуванні алюмінату натрію при пом'якшенні води суттєво знижується корозійна агресивність води по відношенню до сталі в умовах достатньої аерації води.

Таблиця 1

Ефективність дії лужних реагентів при пом'якшенні артезіанської води

Для інтенсифікації освітлення води при її пом'якшенні застосовували коагулянти, флокулянти та магнетит. Як коагулянти використовували гідроксохлорид магнію, алюмінат натрію, сульфат заліза (ІІ) (для порівняння). В якості флокулянтів використовували поліетиленімін (ПЕІ), полідиаллилдиметиламоній хлорид (ВПК-402), гідролізований поліакриламід. Найбільш значне підвищення ефективності освітлення дніпровської води було відмічено при використанні гідролізованного поліакриламіду та гідроксохлориду магнію (залишкова кольоровість - 40 - 56 град., мутність - 2,08 - 5,83 мг/л по SiO₂) при використанні реагентів відповідно в дозах 6 та 1 мг/л. Проте швидкість відстоювання осадів в усіх випадках була невисокою. Значної інтенсифікації процесу досягнуто при застосуванні магнетиту. При використанні алюмінату натрію, вапна та магнетиту та видаленні осаду на магнітних фільтрах мутність дніпровської води знижувалась до 5 - 10 мг/л, твердість до 0,2 мг-екв/л при дозі магнетиту 20 мг/л та часі контакту води з реагентами менше 15 хв. На основі отриманих результатів була розроблена принципова технологічна схема пом'якшення води з використанням алюмінату натрію та магнетиту.

В даному розділі приведені результати досліджень по розробці маловідходної іонообмінної технології пом'якшення води. Головною проблемою, що затруднює поширення іонного обміну в практиці водопідготовки є складність регенерації іонітів і переробки регенераційних розчинів. Були проведені дослідження по підвищенню ефективності регенерації катіоніту КУ-2-8 сірчаною кислотою при застосуванні стабілізаторів кислих розчинів сульфату кальцію. Як стабілізатори використовували різноманітні алкілсульфати, алкілфосфати, фосфінати, сульфати та фосфати поліспиртів та аміноспиртів. Досягнуто підвищення ступеню регенерації на 10 - 30 %, проте в цілому ефективність процесу була недостатньою. Кращих результатів по регенерації іоніту досягнуто при використанні розчинів соляної кислоти, концентрації яких знижуються до 1 - 5 % при використанні низькокислотного катіоніту "Леватит ТР-207”. На основі отриманих результатів була розроблена принципова технологічна схема маловідходної іонообмінної технології пом'якшення води (рис.1).

В даній технології з солянокислого регенераційного розчину кальцій вилучається при обробці сірчаною кислотою. Для уникнення накопичення іонів магнію у регенераційному розчині, який використовується багаторазово, іоніт перед регенерацією із змішаної кальцієво-магнієвої форми за допомогою хлориду кальцію переводиться в кальцієву форму. Магній з розчину хлориду кальцію видаляється при обробці його вапном. Після вилучення гідроксиду магнію з даного розчину він коригується соляною кислотою до нейтральних значень рН. При використанні іоніту "Леватит ТР-207” регенераційний розчин, що складається із соляної кислоти та хлориду натрію доводили лугом та содою до рН 12, виділивши з нього карбонат кальцію та гідроксид магнію. Після підкислення розчину соляною кислотою його використовували повторно для регенерації іоніту.

Часто при стабілізаційній обробці води для систем охолодження використовують інгібітори накипоутворення та корозії металів. На сьогодні в Україні виробництво інгібіторів для аерованих водних систем обмежується лише поліфосфатами, які мають ряд суттєвих недоліків. Тому були проведені дослідження по створенню нових інгібіторів накипоутворення та корозії металів. Ефективність для інгібіторів накипоутворення визначали при 60 та 95 ?С при відкладенні накипу як на чисту поверхню нагріваючого елементу, так і на поверхню покриту накипом. Було показано, що диметилолфосфінова кислота забезпечувала високу стабільність розчинів при дозах до 10 мг/л та температурі 60? та 95?С. Вона нічим не поступалась оксиетилидендифосфіновій кислоті, яка є кращим інгібітором, що використовується сьогодні в СНД, проте є дешевшою в 3 рази. З економічних міркувань доцільне використання доступного та дешевого метилсульфату. В малих дозах він малоефективний. Проте при збільшенні його дози до 560 мг/л вдалося досягти не тільки повної стабілізації розчину по відношенню до накипоутворення, але й забезпечити вимивання солей твердості із зашламленої поверхні нагріваючих елементів. При кислотній стабілізаційній обробці води цей реагент значно перспективніший за сірчану кислоту, яка широко використовується сьогодні. Високу ефективність при стабілізації води щодо накипоутворення забезпечує тетрабутилфосфонійбромід (СЕ>80 % при дозі 5 мг/л).

Проведені дослідження показали, що фосфінові та фосфонові кислоти є не тільки ефективними стабілізаторами води, вони також є інгібіторами корозії сталі. Інгібіторами є також аміноалкілфосфати.

На рис.2 представлені дані по ефективності дії кращих з вивчених інгібіторів корозії сталі: оксиетилидендифосфонової кислоти (ОЕДФК), диметилолфосфінової кислоти (ДМФК), її цинкової солі (ДМФЦ) та цетил - триетилтрицинкфосфатамонійброміду (ЦТЕТФАБ-Ц). Ступінь захисту від корозії (Z) інгібіторів в аерованих водних системах підвищувався при використанні їх разом з іонами цинку. Це характерно для всіх випробуваних фосфорорганічних інгібіторів корозії сталі, кращим з яких є цетилтриетилтрицинкфосфатамонійбромід, що забезпечує високий ступінь захисту від корозії (>90 %) при використанні в дозах 2-10 мг/л. На ефективність інгібіторів в аерованих системах в значній мірі впливає швидкість руху води по відношенню до металевих зразків. В розчинах, що інтенсивно перемішуються, швидкість корозії сталі в необробленій воді та ефективність захисту при використанні інгібіторів зростають із швидкістю перемішування. При цьому ступінь захисту зростає при збільшенні швидкості перемішування, дози інгібітора та при зниженні температури середовища. Ці результати пояснюються адсорбційним механізмом захисної дії інгібіторів. За даним механізмом захист металу від корозії забезпечується адсорбційною плівкою кисню на поверхні металу, що підвищує його гідрофобність. Інгібітори та катіони цинку, або інших d-металів стабілізують кисневу плівку на поверхні сталі. В окремих випадках, за відсутності значних концентрацій аніонів у воді стабілізація адсорбційної плівки кисню на поверхні заліза відбувається за рахунок іонів алюмінію та кальцію. Крім того, аміни стабілізують іони заліза у воді по відношенню до гідролізу, що також зміцнює адсорбційну кисневу плівку. Перемішування сприяє кращому транспортуванню кисню, інгібітора та іонів цинку до поверхні металу, що покращує його пасивацію вже при незначних дозах цих компонентів. Зниження швидкості перемішування супроводжується зниженням ефективності захисту. Даний механізм підтверджено потенціометричними дослідженнями. Без перемішування при використанні інгібітора мало сповільнюються як анодний, так і катодний процес корозії сталі. При перемішуванні розчину спостерігалось значне сповільнення як анодного, так і катодного процесів.

На ефективність роботи водооборотних систем охолодження в значній мірі впливають біологічні процеси, що спричиняють біообростання, біокорозію та біодеструкцію обладнання, розкладають інгібітори та стабілізатори, які використовуються в системах.

Тому важливо, щоб композиції, які використовуються для обробки води, містили бактерицидні добавки. В роботі була проведена оцінка бактерицидності найбільш перспективних інгібіторів (табл.2). Бактерицидність визначали по залишку мікроорганізмів у воді через 168 годин після внесення реагенту в дозі 10 мг/л. Токсичність для гідробіонтів оцінювали по летальній дозі реагенту, при якій гине половина дафній через добу (LC²⁴₅₀) та дві доби (LC⁴⁸₅₀).

Серед досліджених речовин були N-оксидтриетаноламіну (НОТЕА), N-оксидтриетиленфосфатаміну (НОТЕФА), N-оксидтриетиленцинкфосфатаміну (НОТЕФА-Ц), тетрабутилфосфонійбромід (ТБФБ), цетилтриетанолтрифос-фатамонійбромід (ЦТЕТФАБ), цетилтриетанолтрицинкфосфатамонійбромід (ЦТЕТФАБ-Ц), диметилолфосфінова кислота та диметилолфосфінат цинку. Крім синтезованих нами інгібіторів були використані також тринітрофенол (ТНФ) та метацид.

Таблиця 2

Бактерицидність та токсичність для гідробіонтів інгібіторів корозії сталі

Диметилолфосфінова кислота та похідні цетилтриетаноламонійброміду виявилися слабкими бактерицидами. Ці речовини помірно токсичні по відношенню до гідробіонтів. Найвищу бактерицидність серед розроблених нових інгібіторів забезпечує тетрабутилфосфонійбромід, який є малотоксичним по відношенню до гідробіонтів і є ефективним інгібітором корозії сталі та накипоутворення. Слід відмітити, що метацид, який відомий як бактерицид в анаеробних умовах, в аерованих водних системах не має бактерицидних властивостей.

У четвертому розділі приведено результати досліджень з розробки методів стабілізації зворотних систем водокористування в паперовій промисловості, що за об'ємами використаної води знаходяться на другому місці після систем охолодження промисловості та енергетики. Вода в зворотних системах цієї галузі виробництв є технологічним середовищем і забруднюється в значній мірі. Концентрація змулених речовин у зворотних водах коливається від 800 до 3000 мг/л (звичайно 900-1500 мг/л). Об'єм стічних вод та забір свіжої води на 1 тону виробленої продукції змінюються від 10-12 до 100 м³, а в деяких випадках і до 1000 м³. Водоємність виробництв в основному залежить від ефективності роботи локальних (цехових) очисних споруд. Всі дослідження в даному розділі проводили з використанням зворотніх вод та вологих волокномістких осадів з ВАТ "Київський картонно-паперовий комбінат”.

В роботі була проведена оцінка та розроблені умови використання коагулянтів та флокулянтів при інтенсифікації процесів освітлення вод паперових виробництв та зневоднення осадів.

Ефективність дії коагулянтів в значній мірі залежить від їх типу, доз та реакції середовища. Залежність ефективності процесу освітлення зворотніх вод від реакції середовища має досить складний характер (рис.3,4).

В загальному випадку ступінь освітлення зростає при рН<6 та при рН>11, із збільшенням дози коагулянту та при підвищенні основності використаних алюмінієвих коагулянтів. Підвищення ефективності очищення води при рН<6 пояснюється зниженням електрокінетичних потенціалів колоїдних та дрібнодисперсних часток. В лужному середовищі відбувається підвищення негативних поверхневих зарядів волокон та мінеральних домішок. Проте при наявності у воді іонів твердості, при їх входженні в дифузійний шар протиіонів колоїдних часток відбувається стискування дифузійних шарів та зниження електрокінетичних потенціалів часток, що сприяє кращому коагулюванню домішок та освітленню води. Цей механізм підтверджено результатами потенціометричного титрування стічної води та її ультрафільтрату та високою ефективністю процесу коагулювання при використанні сульфату заліза (ІІ) при рН>8. Іони заліза, які стійкі до гідролізу в слаболужному середовищі можуть входити в щільний шар протиіонів колоїдних та дисперсних часток і здатні суттєво знижувати значення їх о-потенціалів.

В роботі відмічено, що ефективність дії алюмінієвих коагулянтів зростає з підвищенням доз та основності коагулянтів (табл.3). Наряду з коагулянтами отриманими відомими методами, в роботі були досліджені реагенти (гідроксохлориди та гідроксосульфати алюмінію), отримані по нових методиках із сульфату алюмінію, соляної кислоти, оксидів кальцію та магнію, карбонату кальцію, а також із гідроксиду алюмінію та соляної кислоти. Кращі з отриманих коагулянтів забезпечують ефективність освітлення води на рівні 5/6 гідроксохлориду алюмінію, отриманого з металевого алюмінію.

Таблиця 3

Ефективність очистки стічної води з ВАТ "ККПК” при використанні коагулянтів.

Крім коагулянтів, для освітлення води були використані флокулянти, які характеризуються вищою ефективністю при значно менших дозах (рис.5). На рис.5 представлена залежність ступеню освітлення (Z) та залишкових концентрацій змулених речовин від дози флокулянту (D). Як флокулянти використовували ПЕІ, ВПК-402, "Водамін" та синтезовані нами на основі диетилентриаміну та епіхлоргідрину реагенти ПА-Е-1,2, ПА-Е-1,5, ПА-Е-1,2-0.

Найкращі результати були отримані при використанні ПЕІ. Синтезовані нами флокулянти (ПА-Е-1,2, ПАЕ-1,5, ПА-Е-1,2-0) дещо поступалися ПЕІ, але були кращими ВПК-402 та "Водаміну”. При очищенні сильно забруднених вод, концентрація змулених речовин в яких перевищує 3000 мг/л, реагенти (коагулянти та флокулянти) не забезпечували необхідного ступеню очищення. Не забезпечували ефективне освітлення води і кращі флокулянти фірми "Штокгаузен” типу "Праестол” та фірми "Сіба” (типу "Цітаг" та "Перкол”). Підвищувати дози реагентів в такому випадку для забезпечення необхідного ступеню освітлення води економічно недоцільно. Крім того, в цьому випадку при відстоюванні значно зростали об'єми осадів, які часто перевищували 50% об'єму вихідної води. При двохстадійному відстоюванні води було досягнуто високої ефективності освітлення води при зниженні доз реагентів в 2-2,5 рази. Зниження витрат реагентів, значної інтенсифікації процесу освітлення води було досягнуто при відаленні дисперсних домішок із води флотацією. В роботі було використано електрофлотатор, ефективність якого близька до напірних флотаторів, які широко використовуються на паперових підприємствах Європи, США та Канади. При використанні флотації було досягнуто високої ефективності процесу при відносно невеликих дозах реагентів при зниженні часу освітлення в 6 разів в порівнянні з відстоюванням

Крім освітлення води, важливою проблемою для паперових виробництв є утилізація виділених осадів, що містять волокно та мінеральні домішки і характеризуються високою вологістю. В роботі показано, що дані осади (так званий скоп) містять значну кількість (понад 50%) середнього та крупного целюлозного волокна (табл.4), тому скидати його на звалища недоцільно. В роботі приведена оцінка повернення скопу у виробництво, а саме визначено його вплив на папероутворюючі властивості макулатури, що використовується для формування середнього шару картону (табл.5). При використанні скопу відмічено зниження деяких фізико-механічних показників картону із підвищенням його вмісту. Проте при використанні разом із скопом таких високоефективних флокулянтів як "Праестол-650ВС” та "Перкол 455" було досягнуто суттєвого покращення фізико-механічних показників якості паперу. Крім того, в цих випадках було досягнуто суттєвого покращення утримання паперової маси на сітці та зниження вмісту завислих речовин у підсіточній воді. Такий підхід дозволяє не тільки повертати волокно у виробництво, але й знижувати рівень забруднення зворотніх вод, підвищувати якість паперової продукції. З іншого боку, при багаторазовому використанні скопу вміст волокна у ньому зменшується, а вміст мінеральних домішок зростає. При застосуванні двохстадійного очищення води на першій стадії відділяється основна маса середнього та крупного волокна, а на другій стадії відділяються залишки дрібного волокна та мінеральні домішки. Дану частину скопу, виходячи з необхідності забезпечення високої якості продукції, недоцільно повертати в виробництво. Такий осад слід вилучати з виробничого циклу. Незалежно від способу утилізації скопу, непридатного для виробництва на першому етапі його переробки, необхідно вирішити проблему його зневоднення. Кращих результатів було досягнуто при використанні флокулян - тів типу "Праестол”, "Цитаг" та "Магнофлок”. При застосуванні флокулянту"Перкол-455” було досягнуто зниження опору фільтрування більш як в 60 разів. При використанні модифікованого по розробленій нами методи-

Таблиця 4

Фракційний склад скопу

ці поліакриламіду опір фільтруванню знизився більш як у 20 разів. На основі отриманих результатів була розроблена принципова технологічна схема локального очищення зворотних вод картонно-паперових виробництв (рис.6).

Дана технологія передбачає двохстадійне очищення води. На першій стадії у відстійнику, або у флотаційній установці, уловлюється основна маса целюлозного волокна, що повертається у виробництво. На другій стадії за допомогою коагулянту відділяються дрібнодисперсні домішки із води, яка повертається для повторного використання. Осад, виділений на другій стадії, направляється на зневодження і подальшу переробку, або захоронення. Розроблена технологія була покладена в основу реконструкції локальних очисних споруд Київського картонно - паперового комбінату.

В даному розділі дисертації приведені також результати досліджень по інтенсифікації процесів видалення з оборотних вод нафтопродуктів. В роботі показано, що процес відділення нафтопродуктів прискорюється при застосуванні електрофлотації. Ефективність процесу зростає з підвищенням густини струму. В роботі досліджено вплив електродного матеріалу та методів його обробки на процеси анодного розчинення електродів та на ефективність очищення води. Крім того було показано, що висока ефективність вилучення нафтопродуктів з води досягається магнітною сепарацією. Підвищення ефективності процесу в широкому діапазоні рН середовища було досягнуто при застосуванні магнетиту, гідрофобізованого по новій методиці. Суть цього методу полягає у включенні в склад реакційної маси при синтезі магнетиту органічних кислот, амінів або імідазоліну. Це в значній мірі підвищує ефективність очищення води від нафтопродуктів в нейтральному та лужному середовищах (рис.7).

На основі отриманих результатів розроблена принципова технологічна схема очищення води від нафтопродуктів.

П'ятий розділ присвячено вивченню процесів вилучення іонів важких металів з води, регенерації іонітів та створенню маловідходних іонообмінних технологій очищення води від іонів важких металів для замкнутих систем водокористування в гальванічних виробництвах.

Об'єми стоків гальванічних виробництв відносно невеликі. Проте по шкідливому впливу на довкілля такі стоки займають одне з перших місць. Якщо врахувати високу вартість кольорових та важких металів, то можна сказати, що скид їх в каналізацію та водойми неприпустимий. Тобто промивні води гальванічних виробництв повинні використовуватись в замкнутих системах. Кращим методом очищення зворотніх вод, що містять важкі метали є іонний обмін. Головна проблема, що виникає при застосуванні цього методу - недостатня вивченість процесів регенерації іонітів та утилізації відпрацьованих розчинів. Підходи до вирішення цих проблем були розроблені на прикладі вилучення з води хроматів, іонів кадмію та цинку. Для вилучення хроматів були застосовані аніоніти АВ-17-8, ВП-1АП, АН-511, АН-18-10П. Найвищою ефективністю характеризується іоніт АВ-17-8, який відрізняється високим значенням обмінної ємності та високою стійкістю до окислення. Проте процеси десорбції хроматів з аніоніту при використанні лугу або аміаку проходять досить повільно і неефективно. Обмінна ємність іоніту після лужної регенерації знижується на 30-50%. При використанні суміші хлористого амонію з аміаком та лугу з хлористим натрієм було досягнуто підвищення ефективності процесів регенерації. Недоліком методу є складність виділення хроматів з регенераційних розчинів. Кращим є метод відновлювальної регенерації іоніту в хроматній формі при застосуванні кислого розчину органічного відновника (цукру, формаліну, метанолу та гліцерину). Для підкислення розчину використали соляну, сірчану та мурашину кислоти (табл.6).

Таблиця 5

Вплив скопу та флокулянтів на папероутворюючі властивості макулатурної маси

Перевагою даного методу є повне відновлення ємності іоніту (до 99 г/л по Cr (VI)) при використанні незначних об'ємів регенераційних розчинів, отримання концентрованих відпрацьованих розчинів, з яких легко отримувати солі хрому (ІІІ). Розроблений метод покладено в основу принципової технологічної схеми очищення води від хроматів (рис.8).

При видаленні іонів кадмію на катіоніті КУ-2-8 було показано, що небажаною є присутність у промивних водах іонів твердості, які в значній мірі знижують ємність іоніту по кадмію. Іони кадмію легко десорбуються з іоніту при використанні розчинів соляної та сірчаної кислот. З сірчанокислих розчинів кадмій був виділений у металевому вигляді при застосуванні електролізу (рис.9).

Таблиця 6

Залежність ступеню регенерації аніоніту АВ-17-8 від складу регенераційного розчину.

Подобные документы

• Проект обладнання для очищення води для теплофонаційної мережі

  Вимоги до хімічного складу води, алгоритм розрахунку її потрібної якості. Обгрунтовання технології очищення води, експлуатація обладнання. Розрахунок об’ємів завантаження іонообмінних смол, дегазатора, основних параметрів фільтру і його дренажної системи.
  
  курсовая работа [1,1 M], добавлен 10.10.2011
  

• Водовідводні системи промислових підприємств

  Очищення стічних вод від катіонів важких металів переводом їх в важкорозчинні сполуки. Визначення оптимальної дози коагулянту. Вибір розчинника для рідинної екстракції із води. Визначення сорбційної ємності катіонітів при очищенні йонообмінним методом.
  
  методичка [150,5 K], добавлен 12.05.2009
  

• Особливості охорони водних об‘єктів при скиданні в них стічних вод

  Розробка нових технологічних процесів, що дозволяють запобігти забрудненню водоймищ і звести до мінімуму споживання свіжої води. Основними джерелами забруднення і засмічення водоймищ, недостатньо очищені стічні води промислових і комунальних підприємств.
  
  контрольная работа [20,0 K], добавлен 17.05.2019
  

• Очищення води за допомогою озонування

  Методи очищення води від органічних сполук. Хімічні властивості озону. Принципові технологічні схеми та ефективність спільного вживання озону і активного вугілля на водоочисних станціях. Застосування технології озонування і сорбційного очищення води.
  
  курсовая работа [2,2 M], добавлен 20.11.2010
  

• Аналіз ефективності використання антрацит-фільтрату в очисних спорудженнях систем комунального господарства

  Сутність та ознаки інновацій, їх класифікація. Особливості очищення води фільтруванням. Характеристика зернистих матеріалів. Аналіз показників води після очищення антрацит-фільтратом, оцінка його економічної ефективності у порівнянні з кварцовим піском.
  
  дипломная работа [1,6 M], добавлен 15.10.2012
  

• Вода в промисловості

  Шляхи та способи забезпечення водою промислово-господарського комплексу. Показники якості та методи очищення води, їх техніко-економічна оцінка. Раціональне водокористування і охорона водних ресурсів. Резерви зменшення витрат води на підприємствах.
  
  контрольная работа [30,4 K], добавлен 28.05.2014
  

• Розробка проекту очищення стічних вод від нафтопродуктів з використанням електрохімічних методів очищення

  Методи потрапляння нафтопродуктів у стічні води. Екологічна небезпека, що пов’язана з цими забрудненнями та їх еколого-економічна оцінка. Основи електрохімічного очищення води. Методика розрахунку тонкошарового о відстійника за протитечійною схемою.
  
  курсовая работа [468,1 K], добавлен 24.04.2014
  

• Вплив діяльності людини на гідросферу

  Споживання прісної води. Забруднення води. Очищення стічних вод. Гідросфера, або водяна оболонка Землі, - це її моря і океани, крижані шапки приполярних районів, ріки, озера й підземні води.
  
  реферат [14,0 K], добавлен 31.03.2003
  

• Хімічний склад води відкритих водойм Зарічненського району

  Проблеми прісної води. Значення водних ресурсів. Джерела забруднення відкритих водойм. Методи дослідження води водойм. Нормування і аналіз якості води відкритих водойм. Визначення прозорості, каламутності, кількості завислих часток та провідності води.
  
  реферат [55,6 K], добавлен 30.03.2011
  

• Технологія попереднього очищення води

  Технологічна схема підготовки та очищення води за допомогою установки ультрафільтрації та коагуляції. Характеристика продукції, сировини, допоміжних матеріалів. Виявлення шкідливих і небезпечних виробничих факторів. Розрахунок екологічних платежів.
  
  дипломная работа [235,1 K], добавлен 06.11.2015
  

• Очисні спорудження промислових вод

  Аналіз природно–кліматичних, грунтових і гідрологічних умов Кіровоградської області. Проектування споруджень для очищення поверхневих і виробничих стічних вод. Розрахунок проточних горизонтальних ставків-відстійників. Гідравлічний розрахунок грат.
  
  курсовая работа [235,2 K], добавлен 16.04.2009
  

• Токсикологічна характеристика забруднюючих речовин води

  Забруднюючі речовини води: ацетон, нафта та нафтопродукти. Методи очистки промислових стічних вод: механічні і механо-хімічні; хімічні і фізико-хімічні; біохімічні. Розрахунок сумарних екологічних збитків за забруднення навколишнього середовища.
  
  контрольная работа [17,4 K], добавлен 11.02.2010
  

• Доочищення промислових стічних вод ВАТ "ПГЗК" на біолого-інженерних спорудах

  Підприємство як джерело забруднення навколишнього середовища. Наявність і характеристика обладнання для обрахування використання вод і їх лабораторного аналізу. Показники токсичності стічних вод. Суть і сфери застосування біологічного очищення води.
  
  дипломная работа [1,2 M], добавлен 05.09.2014
  

• Аналіз якості питної води міста Херсон

  Хімічний, бактеріологічний и технологічний аналіз води. Методика визначення показників її якості. Стан і використання водних ресурсів Херсонської області. Екологічна оцінка якості питної води і характеристика стану систем водопостачання та водовідведення.
  
  курсовая работа [430,5 K], добавлен 14.05.2012
  

• Видалення, переробка і утилізація зважених часток із води

  Загальна характеристика води, її властивості. Основні вимоги до якості води, що скидається в централізовані біологічні очисні споруди та водойми. Особливості видалення зважених часток із води. Процес фільтрування, флотації, адсорбції, екстрагування.
  
  курсовая работа [1,4 M], добавлен 23.07.2011
  

• Забруднення водного середовища

  Вода як найбільш поширена неорганічна сполука на Землі. Особливості розподілу на Землі прісної води, основні споживачі. Розгляд основних шляхів забруднення гідросфери: механічний, радіоактивний. Аналіз методів очищення води: хімічний, біологічний.
  
  презентация [13,8 M], добавлен 26.12.2012
  

• Дослідження якості води в басейні річки Стир

  Теоретичні основи дослідження якості води в річках, якість води та фактори, що її формують. Хімічний склад річкових вод, джерела та шляхи надходження забруднюючих речовин, вплив забруднень на екосистему річки. Методика дослідження якості води в річці.
  
  курсовая работа [147,7 K], добавлен 06.10.2012
  

• Очистка стічних вод на молокопереробних підприємствах (кавітація)

  Характеристика складу стічних вод від молокопереробних підприємств. Сучасний стан, аналіз методів очистки стічних вод підприємств молочної промисловості. Застосування кавітації для очищення води з різними видами забруднення. Техніко-економічні розрахунки.
  
  дипломная работа [930,6 K], добавлен 30.06.2015
  

• Вода в харчуванні людини

  Поняття харчового статусу організму людини, якісний склад оптимального раціону. Роль та місце води як важливої харчової речовини. Наслідки надлишкового споживання води та зневоднення організму. Вимоги до якості та аналіз ресурсів питної води в Україні.
  
  реферат [526,8 K], добавлен 05.12.2010
  

• Водопровідні очисні споруди системи господарсько-питного водопостачання

  Перевірка результатів аналізу вихідної води. Визначення повної продуктивності водоочисних споруд. Коагулювання води, відділення поліакриламіду та вапнування. Технологічний розрахунок водоочисних споруд. Повторне використання води від промивання фільтрів.
  
  курсовая работа [135,6 K], добавлен 28.12.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам