Оцінка впливу на атмосферне повітря ТОВ Торговий дім "Керамік"

Екологічна оцінка стану навколишнього природного середовища передбачає розгляд таких основних критеріїв:

1. зменшення негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище;

2. збільшення кількості і поліпшення якості придатних до використання природних ресурсів;

3. покращення умов праці та проживання;

4. збільшення виробництва екологічно чистого прибутку;

5. зниження собівартості виробництва продукції;

6. підвищення матеріального добробуту населення.

Оцінка стану навколишнього природного середовища, результативності охорони природних ресурсів має особливості в різних регіонах. Тому для об'єктивної оцінки стану природного навколишнього середовища, для порівняння витрат на природоохоронні заходи необхідно вводити комплексні територіальні кадастри природних ресурсів як систему відомостей про правовий режим, поділ на групи, категорії, зони, що характеризують кількісний та якісний стан природних ресурсів та їх економічну оцінку.

Багато видів природних ресурсів є не лише предметом праці, але і її результатом. До того ж, як предмет праці одні і ті ж самі природні ресурси мають багато корисних властивостей, а ефект від їх використання не однаковий. Оцінка повинна відображати не стільки фактичні витрати, скільки значущість природних ресурсів для народного господарства.

Поряд з грошовою оцінкою суспільство може розраховувати, які потрібно понести витрати для придбання тих чи інших елементів навколишнього середовища.

Отже, для проведення економічної оцінки природних ресурсів на освоєння і підтримку об'єктів господарювання можуть бути використані декілька підходів:

1. Затратний підхід.

2. Результатний підхід.

3. Рентний підхід.

4. Відтворювальний підхід.

5. Енергетична оцінка природних ресурсів.

6. Затратно-збитковий підхід.

Переваги затратно-збиткового підходу:

- дозволяє частково або повністю відшкодувати економічні збитки від забруднення навколишнього середовища;

- враховує реальні фінансово-економічні особливості регіону;

- забезпечує високий стимулюючий ефект.

Під екологічною оцінкою землі розуміють оцінку якості землі, як основного засобу виробництва. Для цього використовується рентний підхід. Не тільки оцінка стосовно родючості землі, а і відношенню до ринків збуту продукції.

Згідно з чинним законодавством плата за використання природних ресурсів встановлюється на основі нормативів плати і лімітів їх використання.

Нормативи плати за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їх розповсюдження, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, місця знаходження, можливості переробки і утилізації відходів.

В Україні затверджено інструкції та відповідності офіційної методики про порядок обчислення і сплати платежів за спеціальне використання надр і корисних копалин.

Плату за спеціальне використання природних ресурсів вносять:

· суб'єкти підприємницької діяльності;

· суб'єкти діяльності, до складу яких входять структурні підрозділи.

Так, наприклад, інструкція про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних ресурсів та живих ресурсів при здійсненні спортивного та любительського рибальства за умови їх спеціального використання.

Виробнича діяльність при переході до ринкових відносин має орієнтуватись на створення системи платності природокористування і системи оподаткування природо користувачів. В той же час система платежів за природокористування повинна стимулювати ефективність експлуатації природних ресурсів і забезпечити розширене відтворення природо-ресурсного потенціалу.

Певною мірою встановлення щільного режиму використання природних ресурсів виконує функції екологічного податку.

Серед платежів можна виділити два типи:

1. за право використання природних ресурсів;

2. на відтворення і охорону природних ресурсів.

Плата за право використання призначається для власника природного ресурсу і пов'язана з вилученням абсолютної ренти.

Платежі на відтворення і охорону природних ресурсів - це компенсація затрат природних ресурсів у процесі виробництва. Слід відрізняти плату за природні ресурси і орендну плату, що встановлюється як механізм регулювання відносин власності на природні ресурси.



Розділ 5. Охорона праці

5.1 Законодавче регулювання питань охорони праці в Україні

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

В зв'язку з прийняттям багатьох нормативних державних документів за останнє десятиріччя Президент України підписав Закон України "Про охорону праці". Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності на належні, безпечні і зборові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони пращ в Україні.[19]

Основними принципами державної політики в галузі охорони праці є:

- пріоритет життя і здоров'я працівників повної відповідальності роботодавця за створення належних і здорових умов праці:

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- проведення навчання, професійної підготовки і підвищення інформування населення, кваліфікації працівників з питань охорони праці.

Велику увагу приділено в Законі гарантіям прав громадян на охорону праці, статті 5-12 організації охорони праці, статті 13-24.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України. Вона спрямована на створення належних безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням і базується на наступних принципах, задекларованих у Законі України "Про охорону праці":

- пріоритет життя й здоров'я працівників відносно результатів виробничої діяльності підприємства;

- повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних і нешкідливих умов праці;

- комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм із цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної й соціальної політики, досягнень у галузі науки й техніки та охорони довкілля;

- соціальний захист працівників, повне відшкодування заподіяної шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

- установлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

- адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

- використання економічних методів управління охороною праці, участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки й підвищення кваліфікації працівників із питань охорони праці;

- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій та об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва й проведення консультацій між роботодавцями та працівниками, між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

- використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Для реалізації цих принципів було створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності при Кабінеті Міністрів України, Державний комітет із нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці), Національний науково-дослідний інститут охорони праці, Навчально-інформаційний центр при Держнаглядохоронпраці.[19]

В Україні питаннями подальшого вдосконалення охорони праці в сучасних умовах, проведенням фундаментальних та прикладних досліджень займаються також Державний науково-дослідний інститут (НДІ) техніки безпеки хімічних виробництв. Український НДІ пожежної безпеки, Інститут медицини праці, галузеві НДІ, проектно-конструкторські установи, навчальні заклади.

Розроблені та реалізуються національна, галузеві, регіональні та виробничі програми покращення стану безпеки та гігієни праці. В усіх обласних, районних, міських органах виконавчої влади функціонують служби охорони праці.

З 1994 року з метою оперативного ознайомлення фахівців з охорони праці, науковців, викладачів, широкого загалу працівників із новими нормативно-правовими актами з охорони праці, досягненнями науковців та досвідом виробничників видається щомісячний журнал "Охорона праці". Держнаглядохоронпраці організовано через видавництво "Основа" тиражування нормативно-правових актів, наочних посібників, навчальної та іншої літератури з охорони праці.[19] Створюються комп'ютерні мережі, опрацьовуються та впроваджуються автоматизовані інформаційні системи з питань охорони праці з перспективою їхнього подальшого об'єднання в єдину автоматизовану інформаційну систему Держнаглядохоронпраці.

Законодавство про охорону праці складається із Закону України "Про охорону праці", Кодексу законів про працю України, "Основ законодавства України про охорону здоров'я", Законів України: "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про пожежну безпеку", "Про дорожній рух", "Про цивільну оборону", інших законодавчих і нормативних актів (положень, правил, норм, стандартів, вказівок тощо)

Основні права громадян на охорону праці проголошені Конституцією України, прийнятою Верховною Радою України 28. 06. 1996 року.

У статті 43 Конституції України записано: "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується", "Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці...". "Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється".

Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). Це право забезпечується наданням щотижневих днів відпочинку, оплачуваної щорічної відпустки, а також установленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

У ст. 46 Конституції України вказано [19]: "Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника...", а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозалежних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Основоположним законодавчим документом щодо реалізації вказаних прав громадян є Закон України "Про охорону праці" (Закон у новій редакції набрав чинності з 17 грудня 2002 р.). Цей Закон містить преамбулу та дев'ять розділів: І - "Загальні положення", II - "Гарантії прав на охорону праці", Ш -"Організація охорони праці", IV - "Стимулювання охорони праці", V - "Нормативно-правові акти з охорони праці", VI - "Державне управління охороною праці", VII - "Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці", VIII - "Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці".[19]

У Кодексі законів про працю основними розділами, присвяченими охороні праці, є наступні: "Охорона праці", "Гарантії і компенсації", "Праця жінок", "Праця молоді", "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю". У ньому конкретизовані нормативні положення Закону "Про охорону праці" та інших чинних законів. У розділі "Охорона праці", зокрема вказується, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємство) створюються здорові і безпечні умови праці, і ідо це покладається на роботодавця. Він має - впроваджувати ефективні сучасні засоби охорони праці, які запобігають виробничому травматизму й профзахворюванням. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.[22]

З позицій законодавчої регламентації прав і гарантій робітникам у сфері охорони праці та їх забезпечення Закон України "Про охорону праці" та нормативно-правові документи щодо його реалізації одержали високу оцінку експертів Міжнародної організації праці.

В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами недержавної власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

Суспільно-політичні та соціально-економічні реформи, що здійснюються в нашій країні, не можуть бути ефективно реалізовані без докорінних змін у сфері праці. Безпечні умови виробництва стоять поруч з такими суспільними потребами людини, як харчування, житло, одяг, лікування, екологічно чисте середовище тощо. Проблема створення нешкідливих та безпечних умов праці існувала в Україні давно, про що свідчить статистика нещасних випадків: ще 15-20 років тому на виробництві щорічно гинуло близько 4 тисяч чоловік - в 1,6 рази більше, ніж тепер. Замовчування цієї гіркої істини внаслідок секретності, що панувала в системі, породжувало благодушність і халатність тих, від кого залежало її вирішення, відводило громадськість від необхідності піднести свій голос на захист професійної безпеки.[26]

І на сьогодні у нас імовірність травматизму та професійних захворювань у 5-8 разів вище, ніж в інших промислове розвинутих країнах ЄС. Стан охорони праці залишається незадовільним. Проблема виробничого травматизму є дуже гострою - щорічно на виробництві травмується близько 50 тис. чоловік, з них 1,5 тис. гинуть, понад 3,5 тис. отримують професійні захворювання. Через непрацездатність щорічно втрачається 2,5-3 млн. людино-днів, середня важкість травми досягла 25,1 людина на дні непрацездатності. Однак і ці показники не дають достатньо об'єктивної картини, оскільки не слід забувати, що їх ми маємо за умов систематичного спаду виробництва.[31]

5.2 Аналіз умов праці на підприємстві ТОВ «Торговий дім «Керамік»

Аналіз практичної діяльності свідчить про потенційну небезпеку будь-якого виду праці. Потенційність полягає у прихованому, неявному характері її прояву за певних, нерідко важко передбачуваних умов. Сутність небезпеки полягає в тому, що можлива така дія на людину, що призводить до травм, захворювань та інших небажаних наслідків. Небезпека діяльності залежить від багатьох чинників i може бути кількісно оцінена таким поняттям, як ризик, тобто вірогідністю завдання тiєї або іншої шкоди здоров'ю людини.

Умови праці - це сукупність факторів виробничої обстановки, що впливають на працездатністъ i здоров'я людини в процесі праці. Охорона праці розглядає лише виробничі умови праці. Виробничі умови праці поділяються на наступні групи: загальні, технічні, умови безпеки, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, естетичні.

Загальні умови праці характеризуються режимом праці й відпочинку, станом виробничих і побутових приміщень, організацією й оснащенням робочих місць та зон відпочинку, забезпеченням харчуванням, спецодягом та спецвзуттям. Технічні умови праці визначаються техічним piвнем i станом засoбiв праці та досконалістю технологічних процесів. Найважливіші показники технічних умов праці - рівень механізації, автоматизації, комп'ютеризації виробництва, частка ручної праці.

Умови безпеки визначаються ступенем безпеки виробничого устаткування, обладнання та виробничих процесів, їхньою відповідністю вимогам безпеки. Основні показники умов безпеки - рівень аварійності, piвні нещасних випадків i професійних захворювань.

Санітарно-гігієнічні умови праці характеризуються станом повiтряного середовища робочої зони, рівнями шуму, вібрації, випромінювань, освітленістю, благоустроєм i утриманням території, лікувально-профілактичним обслуговуванням тощо. Показниками тут слугують стан здоров'я працюючих, самопочуття, працездатність, продуктивність праці, рівень виробничо-обумовлених захворювань.

Психофізіологічні умови праці визначаються ступенем важкості й напруженості виконуваної роботи, який залежить від рівня фізичних, фізіологічних i нервово-психічних навантажень організму людини.

Естетичні умови праці включають оформлення та інтер'єр приміщень, форми й колір обладнання, принадність i зручність робочого одягу, використання функціональної музики, влаштування куточків живої природи та iнших заходів, що створюють бадьорий настрій.[25]

Під час виконання технологічного процесу за допомогою тих або інших засобів праці можливий контакт працівника з небезпечною зоною, тобто виникає небезпека миттєвого пошкодження організму. Ці можливості обладнання або технологічних процесів називають виробничими небезпеками.

Умови праці на виробництві характеризуються не тільки трудовим процесом, але й навколишньою санітарно-гігієнічною обстановкою. Якщо під час виконання трудового процесу навантаження припадає, головним чином, на м'язову й нервову системи, то навколишня обстановка (температура, вологість, швидкість руху повітря, його забрудненість пилом та газами, випромінювання, шум, вібрації, недостатнє освітлення та ін.) викликає зміни у функціонуванні органів дихання, кровообігу, зору, слуху людини. Кожний з цих факторів, а тим більш у сукупності, за несприятливих умов здійснює шкідливий вплив на організм людини, тому ix називають виробничими шкідливостями.

Небезпечні i шкідливі виробничі фактори (НіШВФ) на підприємстві можна поділити на:

- фізичні (травмонебезпечні): рухомі машини й механізми; відкриті pyxoмi елементи устаткування; гocтpi кромки та нерівності на устаткуванні, інструменті, заготовках; конструкції, що руйнуються; підвищена напруга поверхні устаткування, матеріалів; підвищена напруга в електричному колі, замкнення якого може здійснитись через тіло людини; предмети, що падають; розташування робочого місця на висоті; їдкі розчини кислот та лугів, підвищений або понижений рівень температури, вологocтi, швидкості руху повітря, барометричного тиску; підвищений рівень шуму, вібрації, ультра- та інфразвуку; іонізуючих, електромагнітних, лазерних, інфрачервоних, ультрафіолетових випромінювань; недостатня освітленість, запиленість повітря або нераціональне освітлення робочої зони; підвищений рівень статичної електрики тощо;

- хімічні: хімічні речовини - гази, пари, аерозолі, рідини. що можуть потрапляти в організм через органи дихання, травлення, шкіру, сльозові оболонки i справляти загальнотоксичну, задушливу, подразнюючу, канцерогенну, мутагенну, сенсибілізуючу дії, впливати на репродуктивну функцію людини;

- біологічні: а) патогенні мікроорганізми - бактерії, віруси, грибки, простіші та ін; б) макроорганізми;

- психофізіологічні: а) фізичні (статичні й динамічні) перевантаження організму (піднімання й перенесения важких предметів; незручне положення тіла; тривалий тиск на шкіру, суглоби, кістки, м'язи); б ) фізіологічні перевантаження (органів кровообігу, дихання, голосових зв'язок та ін.); в) нервово-психічні перевантаження (розумова перенапруга, емоційні перевантаження, перенапруга аналізаторів - органів зору, слуху; монотонність праці); г) гіподинамія (недостатня рухова активність); д) стан невагомості;

До небезпечних відносяться фактори, які за певних умов призводять до травми або раптового різкого погіршення здоров'я чи загибелі людини, до шкідливих - такі, що за певних умов здійснюють негативний вплив на працездатність, здоров'я людини та викликають професійні захворювання. Один i той же виробничий фактор залежно від його рівня й тривалості дії може бути небезпечним або шкідливим. Дія небезпечних факторів носить випадковий імовірнісний характер, його важко вгадати й передбачати. На запобігання впливу небезпечних факторів на працюючого спрямовані вимоги безпеки до встаткування, інструментів, пристосувань, тих процесів і до інших джерел небезпеки. В залежності від тривалості дії й кількісної характеристики шкідливі фактори можуть стати небезпечними.[25]

Аналізуючи стан охорони праці на ТОВ «Торговий дім «Керамік» можна зробити висновок, що небезпечними і шкідливими фактори є фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні і травмонебезпечні фактори. Це в першу чергу пов'язано з роботою із різними матеріалами, робота на рухомих машинах й механізмах, у виробничих приміщеннях розташовані відкриті pyxoмi елементи устаткування, гocтpi кромки та нерівності на устаткуванні, інструменті, заготовках, та інші небезпеки. А саме небезпечними та шкідливими факторами є: високий вміст пилу у повітрі робочої зони; шум та вібрація; неправильне освітлення робочого місця та робочого приміщення; температура та вологість у приміщенні; зміна концентрації іонів у повітрі робочої зони; наявність мікробних тіл та інших забруднювачів у повітрі робочої зони.

На підприємстві є служба промислової та екологічної безпеки, яка включає в себе:

- Начальник відділу промислової та екологічної безпеки;

- Інженер з охорони праці - 2 особи;

- Інженер з охорони навколишнього середовища.

Територія підприємства та розташовані на ній будівлі і споруди задовольняють технологічному процесу виробництва і вимогам «Санітарних норм проектування промислових підприємств» та «Протипожежним нормам будівельного проектування промислових підприємств та населених місць».

Територія підприємства спланована. Має рівний характер. Ями та інші поглиблення на підприємстві захищаються

Для вантажно-розвантажувальних робіт із залізничних вагонів обладнана спеціальна площадка.

Проїзди і проходи всередині цехів мають ясно позначені габарити. Двері і прорізи для цехових транспортувань відповідають габаритними розмірами застосовуються транспортних засобів. Ворота робочих приміщень відкриваються назовні, а ворота для в'їзду на територію підприємства і виїзду з неї - всередину.

Стіни приміщення виробничих цехів викладені облицювальною цеглою власного виготовлення. У міру запилення стін цеху цегла миється працівниками господарчої служби. Скло на вікнах щомісячно очищаються від пилу і бруду. У зимову пору року віконні прорізи утеплюються.

За справність обладнання, яке знаходиться в тому чи іншому цеху, відповідає начальник цеху. Всі робочі місця в цеху обладнані необхідними стелажами для зберігання інструментів, пристосувань. Розташування верстаків і верстатів у цехах відповідає вимогам техніки безпеки, що забезпечує нешкідливі умови праці.

Захаращення проходів, проїздів, захаращення робочого місця на підприємстві карається штрафом у вигляді позбавлення премії від 50 до 100 грн.

У кожному цеху на видному місці вивішені правила поведінки робітників у цеху, вимоги техніки безпеки при роботі на верстатах, гідравлічних пресах. Щодня дотримання цих вимог перевіряється інженерами з охорони праці. Виявлені порушення фіксуються в приписі, яке видається начальнику цеху або майстру. Не усунення порушень карається штрафом.

Майстер цеху, в якому виконуються небезпечні роботи (зварювальний цех, ремонтно-будівельний цех), повинен виписати наряд-допуск робітником на проведення робіт і отримати дозвіл у начальника відділу промислової та екологічної безпеки.

Основними шкідливими факторами на заводі з виробництва будівельно-облицювальних матеріалів є: запиленість повітря, вібрація, шум.[31]

Головними джерелами пилоутворення на заводі є такі виробничі процеси як дроблення сировини, транспортування сировини конвеєрними стрічками, приготування суміші, пресування на пресах, декоративна обробка цегли та різання цегли на плитку, робота автотранспорту, робота на верстатах.

На заводі передбачено в кожному виробничому цеху витяжна вентиляція, яка зменшує вміст пилу в повітрі робочої зони.

Джерелами вібрації і шуму є верстати для декоративної обробки цегли та плитки фасадної, пиляльні установки, механічні верстати та інше обладнання.

Для виявлення шкідливих виробничих факторів на робочих місцях один раз на 5 років проводиться атестація робочих місць. Остання атестація проводилася в 2008 році по 14 професіям.

На підприємстві кожен працівник забезпечується спецодягом, спецвзуттям та засобами індивідуального захисту. Усім робітникам, які контактують з віброінструментом, видаються рукавиці з вібропоглинаючих матеріалів, допущених до використання органами санітарного нагляду. Робітники, які зайняті на роботах з очищення деталей від іржі, фарби, бруду забезпечуються захисними окулярами і респіраторами. Незастосування виданих засобів індивідуального захисту карається штрафом.

Робітники, які зайняті на роботах, при виконанні яких виділяються пил, іскри або відлітають осколки стружки, забезпечені на підприємстві захисними окулярами, респіраторами та рукавицями.

5.3 Заходи щодо поліпшення умов праці на підприємстві ТОВ «Торговий дім «Керамік»

Міри підвищення працездатності й попередження стомлення. Для зниження стомлення при виконанні локальної м'язової роботи рекомендується здійснювати наступні заходи:

- зменшувати число рухів і статичної напруга за рахунок зміни технології застосування засобів малої механізації;

- знижувати величину зусиль при виконанні трудових операцій;

- раціоналізувати режими праці й відпочинку.

Надзвичайно важливим є нормалізація режиму праці й відпочинку. З фізіологічної точки зору доцільної є п'ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями підряд. Такий режим вихідного дня знижує фізіологічні витрати на 12%. Бажана дворазова відпустка в плині одного року роботи.[7]

Так само дуже важлива ергономічна складова трудового процесу. Згідно правила безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працюючим і службовим , які зайняті на виробництвах, в цехах, на дільницях і в інших підрозділах зі шкідливими умовами праці із Постанови Ради міністрів СССР від 19 .05.1967 р., № 446 керівництвом було затверджено видачу молока у кількості 0,5 літра щоденно кожному працюючому на виробництві.

Основним напрямком у комплексі заходів щодо боротьби з пилом є попередження його утворення або надходження в повітря робочих приміщень. Найважливіше значення в цьому напрямку мають заходи технологічного характеру, що і було нами розглянуто і запропоновано. Технологічні процеси по можливості проводяться таким чином, щоб утворення пилу було повністю виключене або, принаймні, зведено до мінімуму. Із цією метою потрібно обробку всіх матеріалів вести вологим способом.

При неможливості повного виключення пилоутворення необхідно шляхом відповідної організації, технологічного процесу й використання відповідного технологічного встаткування не допускати виділення пилу в повітря робочих приміщень. Це досягається головним чином шляхом організації безперервного технологічного процесу в повністю герметичній або, принаймні, максимально закритій апаратурі і комунікаціях. Безперервність процесу до того ж дозволяє повністю механізувати його, а нерідко й автоматизувати, що, у свою чергу, дає можливість видалити робітників від джерел пилоутворення й попередити вплив на них пилу. Для видалення пилу з поверхонь використовується відсоси, газоочисне устаткування та витяжна вентиляція

Внутрішні поверхні стін, підлоги й інші огородження робочих приміщень, де можливе виділення пилу, повинні облицьовуватися гладким будівельним матеріалом, що дозволяє легко видаляти, а іноді й змивати осілий пил. Видаляти пил треба або вологим способом, або аспірацією (промисловими пилососами або відтсосом у вакуумну лінію). Зниження запиленості повітря до гранично допустимих концентрацій і шляхом використання вищеописаного комплексу протипилових заходів є основним критерієм їхньої ефективності.

Робітники повинні користуватися індивідуальними захисними засобами, головним чином респіраторами й протипиловими окулярами. Для захисту шкірного покриву від дратівної дії пилу з гострими гранями користуються спецодягом із щільної тканини (краще комбінезон), із щільним комірцем, рукавами і штанами (на зав'язках або гумках).

Робітники, зайняті на роботах в умовах запиленого повітря, піддаються періодичним медичним оглядам з обов'язковою рентгенографією грудної клітки. На роботу в цих умовах не приймаються особи, що страждають легеневими й іншими захворюваннями. Тому всі знову вступники проходять попередній медичний огляд. Станом на 20 грудня 20011 року було проведено повне медичне обстеження всіх працівників ТОВ «Торговий дім «Керамік». Ніяких відхилень у здоров'ї виявлено не було.

Засіб індивідуального захисту - засіб, що запобігає або зменшує вплив на одного працюючого небезпечних і шкідливих факторів. Засоби індивідуального захисту необхідно застосовувати в тих випадках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією встаткування, організацією виробничого процесу, архітектурно-планувальними рішеннями й засобами колективного захисту. Для кожного працівника видано набір індивідуального захисту, в цехах у майстрів знаходиться аптечка.

Засоби індивідуального захисту залежно від призначення підрозділяються на класи:

- костюми ізолюючі: пневмокостюми, костюми що гідроізолюють, скафандри;

- засоби захисту органів дихання: протигази, респіратори, саморятувальники, пневмошлеми, пневмомаски, пневмокуртки;

- одяг спеціальний захисний: кожухи, пальто, напівпальто, кожушки, накидки, напівплащі, халати, костюми, куртки, сорочки і т.д.;

- засоби захисту ніг: чоботи, бахіли, боти і т.п.;

- засоби захисту рук: рукавиці, рукавички, на лодоні, напульсники;

- засоби захисту голови: каски, шоломи, підшоломники, шапки, берети, капелюхи, косинки і т.п.

- засоби захисту очей: окуляри;

- засоби захисту обличчя: щитки;

- засоби захисту слуху: навушники, шоломи;

- засоби захисту від падінь із висоти й інші запобіжні пристрої;

- засоби дерматологічні захисні.

Цільові кошти фонду охорони праці при формуванні заходів з охорони праці колективного договору використовувалися за призначенням, а не йшли, наприклад, на ремонтні роботи щодо підтримання основних фондів, надання пільг і компенсацій, благоустрій території тощо. Заходи, що можуть вважатися цільовими і виконуватися за рахунок фонду охорони праці, можуть бути такими:

- розробка, виготовлення та встановлення нових, більш ефективних технічних засобів охорони праці (огороджень, блокувань, запобіжних засобів, сигналізації, засобів контролю тощо);

- реконструкція системи природного та штучного освітлення з метою досягнення нормативних вимог щодо освітленості робочих місць;

- розробка, виготовлення і монтаж нових чи реконструкція діючих вентиляційних систем та пристроїв;

- здійснення конструктивних рішень та заходів, що забезпечують на діючому устаткуванні виключення або зниження до регламентованих рівнів шуму, вібрації, шкідливих випромінювань та інших факторів;

- впровадження устаткування та пристроїв, які забезпечують застосування безпечної напруги до 12 В - у приміщеннях особливо небезпечних та до 42 В - у приміщеннях з підвищеною небезпекою ураження електричним струмом;

- введення в електроустаткування пристроїв для контролю стану ізоляції та засобів сигналізації або відключення електричного живлення у випадках пошкодження цієї ізоляції;

- виконання робіт щодо застосування сигнальних кольорів та знаків безпеки відповідно до правил і стандартів безпеки праці;

- обладнання спеціальних механізмів та пристроїв, що забезпечують зручне та безпечне виконання робіт на висоті;

- заходи щодо усунення безпосереднього контакту працівників із шкідливими речовинами та матеріалами (дистанційне управління, герметизація устаткування тощо);

- впровадження більш безпечних і нешкідливих засобів транспортування різних вантажів і матеріалів (пневмотранспорт, трубопровідні системи тощо);

- заходи щодо розширення, реконструкції санітарно-побутових приміщень, їх додаткове обладнання.[7]

Також до заходів щодо підвищення техніки безпеки та виробничої санітарії проводиться інструктажі та роз'яснювальні бесіди. Головним інженером або начальником по техніці безпеки підприємства проводиться ознайомлення робочих й контроль за дотриманням правил, норм та інструктажу по техніці безпеки та виробничої санітарії. Відповідальним за техніку безпеки проводиться первинний інструктаж на робочому місці та інструктаж при повторному взятті працівника на роботу.



Висновки і пропозиції

В даному дипломному проекті була розглянута проблема забруднення атмосферного повітря, яке є важливим і необхідним компонентом навколишнього середовища.

В процесі виробничої діяльності підприємства ТОВ «Торговий дім «Керамік» атмосферне повітря найбільше забруднюють такі шкідливі речовини як: карбон (ІІ) оксид, метан, ферум (ІІІ) оксид (в перерахунку на ферум), хром шестивалентний (в перерахунку на триокис хрому), манган та його сполуки (в перерахунку на манган (IV) оксид), речовини у вигляді суспендованих твердих частинок, нітроген (IV) оксид, сульфур (IV) оксид.

При технологічному процесі виробництва цегли підвищене виділення пилу спостерігається при завантаженні глини кранами, дозуванні її на стрічковому конвеєрі, транспортуванні, сортуванні, грохоченні, у змішувачах, при пресуванні. На робочих місцях у приміщеннях підготовки суміші запиленість перевищує санітарні норми від 2 до 20, у формувальному цеху від 2 до 5 разів.

На підприємстві відсутнє будь-яке пиловловлююче обладнання. Оскільки на робочих місцях, на протязі всього технологічного процесу спостерігається значна запиленість повітря, пропонується встановити пилоочисне обладнання у вигляді циклону типу ЦН-11, який використовується для тонкого очищення газів від частинок діаметром 5…10 мкм. Вибір саме цього циклону обґрунтовується надійним функціонуванням його при температурах газів до 500^оС, відсутністю рухомих частин в апараті, простотою виготовлення і експлуатації конструкції, високою продуктивністю при порівняно низькій вартості.[30]

При виробництві цегли, а саме при її випалі у тунельній печі та при роботі інфрачервоних нагрівачів виділяється карбон (ІІ) оксид і нітроген (IV) оксид які в сумі за рік перевищують потенційні значення порогових викидів і беруться до державного обліку. З метою санітарного очищення газових викидів від цих шкідливих речовин застосовують абсорбційний метод. Фізико-хімічний метод абсорбції ґрунтується на властивості рідин розчиняти гази, тобто вибірково поглинати гази рідиною з утворенням розчинів. Виходячи з цього пропонується встановити абсорбер з суцільним завантаженням насадки, що характеризується простотою виготовлення і експлуатації конструкції, а також працює в різних гідродинамічних режимах.[30]

Значно складніше очищувати газові викиди неорганізованого плану через негерметичність обладнання, неякісну запірну апаратуру. Вибір якісних конструкційних матеріалів, своєчасний ремонт обладнання повинні забезпечити екологічні вимоги до якості промислових викидів.

На підприємстві відсутній постійний контроль за викидами забруднюючих речовин, тому встановлення постійного контролю за станом довкілля на підприємстві, розробка заходів зі зменшення об'єму газових викидів, рідких та твердих відходів і вмісту в них шкідливих речовин - шлях до покращення як екологічних, так і економічних показників.

Основою підвищення економічної ефективності виробництва цегли червоної, керамічної звичайно є технічний прогрес. Технічний прогрес - це процес вдосконалення виробництва, технологічних методів і форм організації праці і виробництва, що полягає в безперервному вдосконаленні виробництва на базі нової техніки, наукових досягнень і передового досвіду.

Суттєвою проблемою на підприємстві ТОВ «Торговий дім «Керамік» є старе обладнання. Останнє оновлення устаткування виробничих потужностей проводилось у 1967 році. Дане обладнання є застарілим, що значно впливає на якість товару що виробляється, а також через незлагоджену роботу устаткування суттєво забруднює атмосферне повітря. Сучасний розвиток новітніх технологій спрямований на зменшення впливу виробничого устаткування на навколишнє середовище та зведення його до мінімуму. Заміна старого обладнання на нове значно покращить якість товару, та зменшить навантаження на атмосферне повітря.

Треба звернути увагу на ділянки робіт які практично не вимагають витрат, але при проведенні щоденного мокрого прибирання і регулярного провітрювання цих ділянок буде покращуватися екологічний стан атмосфери.

Для значного зменшення виділення пилу можна побудувати закритий склад сировини з механізованим розвантаженням та завантаженням сировини для виготовлення цегли а також змонтувати дощову установку для періодичного зволоження повітря в цеху і осадження пилу.



Література

1. Бакка М.Т. Техноекологія: Навчальний посібник / Бакка М.Т., Дорощенко В. В. - Житомир: ЖДТУ., 2007.-219с.

2. Батлук В.А. Основи екології: Підручник / Батлук В.А. -К.: Знання, 2007.-519с.

3. Білявський Г.О. Основи екології.-2-ге вид. / Білявський Г.О., Бутченко Л.І., Навроцький В.М. -К.,1995.

4. Білявський Г.О. Основи екологічних знань / Білявський Г.О., Р.С. Фурдуй, І. Ю. Костіков. - К.: Либідь, 2004.- 408с.

5. Борщевский А.А. Механічне устаткування підприємств будівельної індустрії. / Борщевский А.А., Ильин И.С. - М.: Висш. школа,1986

6. Брайон А.В. Биосфера. Экология. Охрана природы / Брайон А.В., Гордецький А.В., Сытник К.М. -К.: Лыбидь,1993.

7. Буткевич Г.Р. Стан та перспективи розвитку промисловості будівельних матеріалів / Буткевич Г.Р., Ковальов С.А. - Ж.:Будівельні матеріали, - 2006.

8. Валацький О.Ф. Охорона навколишнього середовища / Валацький О.Ф. -К.: Знаня,1997.-11с.

9. Веклич О.Л. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання.// Економіка України.-№10.

10. Воробйов В.А. Будівельні матеріали / Воробйов В. А. - М., 1995

11. Воронков Н.А. Основы общей экологии / Воронков Н.А. - М.: Агар.1997. - 87с.

12. Голуб А.А. Экономика природних ресурсов: Учебное пособие для вузов/ Голуб А.А., Струхова Е. Б. - М.: Аспект Пресе,1999.-319с.

13. Джигирей В.С. Основи екології та охорона навколишнього середовища. Навчальний посібник / - Львів: Афіша. - 2004-272с.

14. Довідник природних ресурсів Житомирщини. Житомир: Льонок - 1993р.

15. Еколого-економічні проблеми довкілля Житомирщини. [Науково- дослідний інститут статистики держкомстату України]. Державне управління екології та природних ресурсів в Житомирській області, Житомирське обласне управління. - Ж.,2001

16. Екологія: Підручник/ [С. І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М. А. Хвесик та ін.] - Вид. 2-ге, без змін. - К.:КНЕУ. 2006. - 371с.

17. Заверуха Н.М. Основи екології: Навч. посіб. / Серебряков В.В., Скиба Ю.А. - К.: Каравела, 2006.-368с.

18. Загальна гігієна з основами екології: Київ, «Здоров'я», 2004.

19. Законодавство України про охорону праці. - Київ: Основа. 1995. - І, ІІ, ІІІ томи.

20. Запольський А.К. Основи екології: [Підручник]/ Запольський А.К., Салюк А.І. за ред.. К. М. Ситника. - К.: Вища шк.., 2001. - 358с.:іл..

21. Клименко Л. П. Техноекологія: [Посібник для студентів вузів зі спеціальності «Екологія та охорона навколишнього середовища»]/ Клименко Л.П. - 2-ге вид. переопрац. І доповн., - Одеса: Екопрінт; Таврія, 2000. - 542с.

22. Кодекс законів «Про працю України» з постатейними матеріалами // Бюл. законодав. і юрид. Практики України.- Харків: Форт,2004.-125с.

23. Костриця М. Ю. Географія Житомирської області / Костриця М.Ю. -Житомир; «Житомирський вісник» 2003.-198 с.

24. Михайлов К.В. Енциклопедія «Будіндустрія і промисловість будівельних матеріалів» - М.: Стройиздат, 1996 - 169 с.

25. Орлов Г.Г. Охорона праці в будівництві - М.: Вища школа, 1984 - 343с.

26. Основи екології та екологічного права: Навчальний посібник/ [Бойчук Ю. Д., Шульга М. В. та ін. ]; за заг. ред.. Ю. Д. Бойчука.-2-ге вид.- Суми: ВТД «Університетська книга», К..: Видавничий дім, 2005. - 368.

27. Основи екології. [Екологічна економіка та управління природокористуванням. Підручник] / [За заг. ред. д.е.н., проф.. Л.Г. Мельника та к.е.н., проф.. М.К. Шапочка.] - Суми: ВТД «Університетська книга» , 2005. - 750с.

28. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року №2755 / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К.: Парлам. вид-во, 2011. - (Бібліотека офіційних видань)

29. Подосенова М.Д. Технические средства защиты окружающей среды / Подосенова М.Д. - М.:Машиностроение. 1980.-144с. ил.

30. Ратушняк Г. С. Технологічні засоби очищення газових викидів / Ратушняк Г. С., Лялюк О. Г. - навч. пос. - Вінниця:ВНТУ, 2005, - 158 с.

31. Родзевич Н.Н. Охрана и преобразование природы. / Родзевич Н.Н., Пашканг К. В. - М.:Просвещение, 1979.

32. Сафонов В.В. Охорона праці при виготовленні та монтажі металевих конструкцій: [Навч. посібн.] / Сафонов В.В. - К.: Техніка, 2006.-288с.

Размещено на Allbest.ru

...