Методологічні та методичні основи економіко-екологічного та правового регулювання міського природокористування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНОГО ТА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МІСЬКОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Спеціальність 08.08.01 - економіка природокористування і охорони навколишнього середовища

Пастушенко Павло Петрович

Київ - 2003



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної Академії наук України.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор,

Хвесик Михайло Артемович,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,

завідувач відділу проблем використання та

охорони водних ресурсів.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Коваль Ярослав Васильович,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу

проблем використання і охорони лісових ресурсів;

кандидат економічних наук, доцент Горбач Людмила Миколаївна,

Волинський державний університет ім. Л. Українки,

кафедра державних фінансів

Провідна установа:

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, відділ економіко-екологічних проблем приморських регіонів, м. Одеса.

Захист відбудеться 23 лютого 2004 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою:

01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий 20 січня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Бандур С. І.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зміцнення власного економічного потенціалу, розвиток державності, врегулювання проблем перехідного періоду - основні чинники, які забезпечують динамічність соціально-економічної системи України, благополуччя та добробут людей. Проте сучасний стан розвитку, перетворення, які відбуваються в нашій державі, здійснюються в складних, часом екстремальних екологічних умовах.

Природне середовище в Україні зазнає подальшого техногенного навантаження і склалася ситуація, коли природа вже неспроможна відновити порушену екологічну рівновагу. Однак подальший розвиток економіки призводить до нових і підсилює наявні антропогенні впливи на довкілля, в тому числі і природні ресурси. Виходячи з цього, одним із найскладніших завдань на сучасному етапі розвитку є докорінна екологічна реконструкція всієї господарської діяльності нашої країни, забезпечення сталого розвитку народногосподарського комплексу.

Важливе місце серед економіко-екологічних проблем займають процеси урбанізації, які характеризуються масштабністю, глобальністю і високими темпами розвитку. Міське середовище стає визначальним в багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні, де мають місце як позитивні, так і негативні тенденції у функціонуванні міст.

Одним із проявів урбанізації є все більш широкий розвиток техногенного середовища, взаємодія якого з географічним середовищем набирає нових форм і, як правило, приводить до порушення екологічної рівноваги між природою і суспільством, виникнення незворотних процесів в природі, що в кінцевому рахунку негативно відображається на людині. Зосередження в межах міських поселень багатьох джерел шкідливих викидів негативним чином впливає не тільки на довкілля, але і на здоров'я та нормальну життєдіяльність міських жителів.

В межах міських агломерацій підсилюються процеси негативного впливу на повітряний басейн, земельні, водні, лісові ресурси, комфортність проживання населення. Тому проблема економіко-екологічної та правової оцінки міського природокористування, його ефективного регулювання та відтворення набуває значної гостроти, особливо в процесі реформування інституту власності, становлення ринкових економічних відносин. Екологічні стосунки в системі "місто - довкілля" дуже напружені і всебічне дослідження їх дасть можливість значно зменшити цю напругу і сформувати таке середовище, яке б найбільшою мірою сприяло духовному і економічному прогресу суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконане дисертаційне дослідження тісно пов'язане з науково-дослідними роботами, що проводяться в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема: "Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу" (номер держреєстрації 0100V000089); "Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспектив економічного і соціального розвитку України (регіональний розріз)" (номер держреєстрації 0199V003691), "Програмою соціально-економічного розвитку Одеської області на 2002 р.", "Регіональною програмою земельної реформи в Одеській області на 2001-2005 рр.", в рамках яких автором здійснено оцінку природно-ресурсного потенціалу в регіоні, обґрунтовано наукові підходи і шляхи удосконалення економіко-екологічних та правових засад ефективного регулювання і забезпечення раціонального використання та охорони природних ресурсів міських територій з урахуванням реформування відносин власності.

Автор дисертаційної роботи приймав безпосередню участь у наукових дослідженнях Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України з цих проблем, що підтверджує зв'язок дисертації з тематичним планом науково-дослідних робіт РВПС.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці теоретичних, методологічних і прикладних положень економіко-екологічного та правового механізмів регулювання міського природокористування в умовах реформування земельних відносин, обґрунтуванні концептуальних основ екологобезпечного територіального планування землекористування в містах і сталого розвитку населених пунктів.

Досягнення мети дослідження обумовило необхідність вирішення наступних задач:

розкрити суть і зміст системи регулювання природокористування на урбанізованих територіях як об'єкта економічного аналізу;

виявити специфіку і особливості сформованої в межах міських агломерацій системи природокористування, на основі чого визначити передумови її удосконалення;

обґрунтувати наукові підходи і шляхи удосконалення економіко-екологічних та правових засад ефективного регулювання і забезпечення раціонального використання та охорони природноресурсного потенціалу міських територій в умовах реформування відносин власності;

розробити методологічні та методичні підходи до економіко-екологічної оцінки природних ресурсів міських поселень з урахуванням їх власнісного статусу;

виявити особливості формування і оцінити перспективи розвитку господарського комплексу великого міста з урахуванням його ресурсної забезпеченості та соціально-економічних перетворень;

визначити напрямки розвитку ефективної системи економіко-екологічного та правового управління природокористуванням і охороною довкілля в межах міських агломерацій, шляхи удосконалення організаційної структури і функцій органів місцевого самоврядування та виконавчої влади.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є система економічних та правових відносин у сфері міського природокористування.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і прикладних проблем формування економіко-екологічного та правового механізмів регулювання міського природокористування.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою дисертаційної роботи слугували фундаментальні положення економічної теорії, економіки природокористування, а також дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених.

В роботі для вивчення проблем міського природокористування використані сучасні методи дослідження, зокрема, системного підходу та аналізу, економіко-математичного моделювання, екстраполяції та аналогій, балансового, абстрактно-логічного, експертних оцінок тощо. Сукупність перелічених методів та прийомів складає методику дисертаційного дослідження.

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативно-правові акти щодо природокористування, охорони довкілля, реформування земельних відносин; аналітичні та статистичні матеріали міністерств і відомств; результати досліджень вчених-економістів, екологів, юристів з теоретичних і практичних проблем економіки природокористування, праці зарубіжних дослідників, матеріали науково-практичних конференцій, симпозіумів, семінарів.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження сукупності теоретичних і прикладних проблем економіко-екологічного та правового механізмів регулювання природокористування в межах міських агломерацій.

У дисертаційній роботі сформульовані та обґрунтовані наступні наукові положення, які відзначаються новизною і розкривають напрям дослідження та основну концепцію дисертації:

розроблено теоретичні основи економіко-екологічного та правового механізмів регулювання природокористування на урбанізованих територіях, які на відміну від існуючих підходів розкривають особливості, сутність та зміст моделі оптимального використання природних ресурсів в межах міських агломерацій, її комплексний та міждисциплінарний характер;

розширено, поглиблено і конкретизовано методологічні та методичні підходи до економічної оцінки природних ресурсів міських територій, зокрема, грошової оцінки міських земель, яка враховує багатофакторну систему і дозволяє більш об'єктивно використовувати дані показники в системі оподаткування, обігу земельних ділянок, формування і розвитку ринку землі;

обґрунтовано економіко-екологічну та правову систему ефективного регулювання міського землекористування в процесі приватизації та оренди земель несільськогосподарського призначення з урахуванням сформованого правового поля в області земельних відносин, процесів набуття і реалізації права власності на землю, екологічних чинників і регламентованих територій;

визначено сутність, зміст та особливості формування сучасної інфраструктури господарського потенціалу великого міста, які на відміну від існуючих враховують функціональне призначення міських територій, характер реформування земельних відносин, розвиток ринку міських земель, соціально-економічних перетворень та інвестиційні можливості їх здійснення. Виходячи з цього запропоновано оптимізаційні моделі сталого розвитку урбанізованих територіальних комплексів;

дістала подальшого розвитку існуюча система економіко-екологічного та нормативно-правового регулювання природокористування і охорони довкілля в межах міських агломерацій, яка адаптована до європейських стандартів та спирається на методологічні засади трансформації організаційної структури, функцій органів державного управління і місцевого самоврядування.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані в дисертації наукові положення, висновки і рекомендації збагачують теорію і практику управління природокористуванням в межах міських агломерацій знаннями і методичним інструментарієм щодо високоефективного використання природно-територіальних комплексів урбанізованих зон. екологічний природокористування земельний

На основі узагальнення наукових та прикладних результатів дослідження розроблені "Програма соціально-економічного розвитку Одеської області на 2002р.", "Регіональна програма земельної реформи в Одеській області на 2001-2005 рр.". Результати дисертаційної роботи використані в практичній діяльності Одеської міської ради (довідка № 247-вп-1 від 15.04.2003 р.), Держводгоспу України (довідка № 415-1 від 18.06.2003 р.), а також Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України (довідка № 25/320-19-12 від 26.05.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом здійснено комплексне дослідження сукупності теоретичних і прикладних проблем нормування економіко-екологічного та правового механізмів регулювання процесу природокористування в межах міських агломерацій.

Здійснено наукове обґрунтування основних напрямів раціонального використання та охорони природних ресурсів урбанізованих територій, розроблено економіко-екологічну та правову систему ефективного регулювання міського землекористування в нових умовах господарювання.

З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні науково-теоретичні та практичні положення дисертаційного дослідження доповідались на наукових та науково-практичних конференціях, нарадах і семінарах, були використані при розробленні проектів нормативно-правових та законодавчих актів.

Матеріали дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались, зокрема, на: Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасний стан та проблеми реформування земельних відносин в Україні" (Київ, 1997); Межгосударственной научной конференции "Современные проблемы охраны земель" (Киев, 1997); Науково-практичній конференції "Проблеми грошової оцінки земель" (Суми, 1998); Міжнародній науковій конференції "Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель" (Київ, 2000); Науково-практичній конференції "Земельна реформа в Україні. Сучасний стан та перспективи подальшого удосконалення земельних відносин" (Київ, 2001); Міжнародному конгресі "Вода. Екологія. Технологія" (Москва, 2000); Міжнародному конгресі "ЕТЕВК - 2001" (Ялта, 2001).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у 7 наукових працях загальним обсягом 49,5 друк. арк., з них - 1 у особистій монографії; 2 - у колективних монографіях; 4 - у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації складає 249 стор. Дисертація має: 12 таблиць у основному тексті, обсягом 14 стор., 9 рисунків обсягом 9 стор., 4 додатки на 20 стор., список використаних джерел включає 124 найменування - на 10 стор.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи економіко-екологічного та правового регулювання природокористування в містах" обґрунтовано наукові засади економіко-екологічного та правового регулювання природокористування в містах, розкрито сутність та особливості економіко-екологічної оцінки земельних ресурсів населених пунктів, економічного механізму регулювання природокористування в межах міських агломерацій.

В системі економічної оцінки міських земель показано місце і роль рентної складової та її показників, які характеризують функціональне призначення території. Серед правових чинників ефективного регулювання природокористування доведена необхідність і пріоритетність трансформації власності і впровадження її різноманітних форм на об'єкти природно-ресурсного потенціалу (ПРП), як кардинального напряму, обґрунтовані шляхи подальшого удосконалення правового забезпечення зонування міста, організації сучасної системи землекористування і забудови в умовах формування ринкових відносин.

Урбаністична концентрація населення та виробництва робить міські землі унікальним ресурсом. Займаючи тільки 2 % від загальної площі території України, вони концентрують понад дві третини населення, 75% основних промислово-виробничих фондів, біля 95% фінансово-кредитних та науково-дослідних установ; основні соціальні, виробничі, інформаційні та управлінські зв'язки. Це створює для користувачів міських земель виключно сприятливі умови господарювання та підприємництва. Саме в цьому полягає причина великої привабливості міст, насамперед великих, які мають могутній багатофункціональний виробничий, науковий та культурний потенціали. Так, в економічно розвинутих країнах, як правило, плата за землю в містах складає 15-30% від усіх надходжень до міського бюджету.

Таким чином, оцінка землі дає можливість органам місцевого самоврядування поряд з нормативно-організаційними методами управління, розвитком території реалізувати свої регулятивні повноваження шляхом створення економічних умов і стимулів для раціонального використання міських земель, формування фінансово-економічної бази міста за рахунок плати за землю.

Центральне місце в становленні ринку належить вартісній оцінці земель, яка в умовах перехідного до ринкової економіки періоду дає змогу провести першочергову приватизацію земельних ділянок. За її результатами передбачено здійснювати продаж як земельних ділянок, так і права оренди, в тому числі на конкурсній основі через аукціони та тендери, тобто формувати цивілізований ринок земель. Слід підкреслити, що земельнооцінна діяльність має важливе значення не тільки для приватизації міських земель, а й для здійснення майнових угод, пов'язаних з землею та правом її оренди на вторинному ринку. Крім того, оцінка є обов'язковою складовою всіх інвестиційних процесів. Тому від стану земельнооцінної діяльності, рівня розвитку її теоретичної та методичної бази залежать темпи здійснення не тільки земельної, а й економічної реформи в цілому.

Загалом можна стверджувати, що цінність міських земель складається з показників диференційної, абсолютної та монопольної ренти. Обмеженість міських земель як ресурсу з певними властивостями на кожному часовому етапі розвитку суспільства в рамках окремих регіонів та населених пунктів призводить до того, що визначальним у визначенні ціни на міські землі є попит на розміщення в найсприятливіших умовах. Тобто реальна вартість землі може бути встановлена лише за умови існування ринку землі на підставі кон'юнктури попиту і пропозиції. Інакше кажучи, її формують чотири фундаментальні фактори: попит, пропозиція (точніше - їх обмеженість), корисність та відчуженість об'єктів.

На врахування цих факторів зорієнтована переважна більшість існуючих методик оцінки землі, які будуються на визначенні і порівнянні ринкової вартості (ціни) земельних ділянок у межах міст різної категорії.

Потреба у здійсненні масової оцінки виникає тоді, коли необхідно одночасно оцінити велику кількість земельних ділянок або всю територію міста в цілому. Масова оцінка може бути частковою - коли міські землі оцінюються з точки зору одного, окремого виду їх використання, або загальною (комплексною) - коли землі оцінюються з точки зору всіх можливих видів їх використання.

Масова оцінка може бути здійснена на основі:

1) бальної оцінки, коли ступінь сприятливості оцінюється у балах і шляхом їх складання виводиться інтегральна оцінка, на підставі якої і робиться остаточний висновок;

2) ранжирування факторів за їх вагою у загальному комплексі умов, сприятливих для того чи іншого виду діяльності з наступною бальною оцінкою окремих факторів;

3) вартісної оцінки, побудованої на визначенні економічного ефекту за кожним з факторів, що розглядаються, в залежності від функціонального використання міських земель;

4) спільної (комбінованої) оцінки, яка враховує як вартісну, так і бальну оцінку окремих факторів.

П р о ц е д у р а м а с о в о ї оцінки приведена на рис.1.

Процес рентоутворення в межах міста відбувається на достатньо обширній та внутрішньонеоднорідній території, яка характеризується складним поєднанням природних і антропогенних ландшафтів, розвинутою планувальною структурою, динамічністю процесів її перетворення, що призводить до неоднорідності прояву рентоутворюючих факторів. Це обумовлює необхідність її земельнооцінної структуризації - економіко-планувального зонування території міста. Головним у земельнооцінній структуризації є встановлення відносної однорідності території за рентоутворюючими факторами, котрі впливають на потенційну прибутковість та інші соціально-економічні переваги від використання міських земель. Додержання цього принципу гарантує збереження рентоутворюючої природи окремих елементів території на різних ієрархічних рівнях - від населеного пункту в цілому до земельної ділянки.

встановлення мети оцінки		складання кадастрової карти міста		визначення видів використання міських земель
визначення натуральних показників оцінки					земельнооціночна структуризація території міста
		Процедура масової оцінки
визначення базової вартості міських земель					документування результатів оцінки
встановлення процедури пофак-торної та інтеграль-ної оцінки споживчих властивостей території		встановлення просторового поширення факторів, що впливають на вартість землі		складання схеми економіко-планувального зонування

Рис. 1. Процедура масової оцінки землі

Як правило, придбання земельної ділянки чи прав на її оренду здійснюються з метою подальшого використання та одержання доходу. Це обумовлює основні принципи експертної оцінки - кон'юнктури ринку, найкращого і найефективнішого використання земельної ділянки, очікуваних змін та доданої прибутковості землі. Процедура такої оцінки приведена на рис.2:



Рис. 2. Процедура експертної оцінки землі

Ключовим моментом експертної оцінки є аналіз найкращого та найефективнішого використання земельної ділянки - розумного й можливого її використання, що повинно давати найвищий сукупний чистий прибуток у конкретний період часу при існуючих юридичних, містобудівних, фізичних, фінансових та інших обмеженнях і загальному характері споживчих переваг.

Процес розширення міських територій тісно пов'язаний з ростом міського населення, посиленням його концентрації у великих містах та переростанням останніх в агломерації та великі урбанізовані райони. Він отримав у літературі спеціальну назву - “ розповзання” міст. Одним із проявів урбанізації є все більший розвиток техногенного середовища, взаємозв'язок якого з географічним середовищем проявляється у все більш різноманітних формах і досить часто призводить до порушення природної рівноваги між природою та суспільством, виникнення незворотних процесів у природі, що в кінцевому результаті позначається на людині.

Екологічні відносини в системі “місто-оточуюче природне середовище” достатньо напружені, і в той же час рівень наукових розробок і досягнень науково-технічного прогресу дає можливість уже в даний час значно зменшити цю напругу і сформувати таке міське середовище, яке найбільше сприятиме духовному й економічному прогресу суспільства.

У другому розділі "Економіко-екологічна оцінка природних ресурсів великого міста" досліджено особливості формування структури господарського комплексу великого міста, доведено, що ефективність використання його природних ресурсів пов'язана з оптимізацією економічного розвитку, територіальною організацією, формуванням екологобезпечного міського середовища. Господарський комплекс міста необхідно розглядати як замкнуту, незалежну, відносно автономну економічну систему, з одного боку, і як підсистему одночасно і соціально-економічної системи даного міста, господарських систем більш високих і ієрархічних рівнів (регіональної, загальнодержавної) - з другого. Це надзвичайно складна соціально-економічна система, яка характеризується відповідними пропорціями між локалізованими в даному місці компонентами і зв'язками всіх видів діяльності. Саме в містах існують умови для виникнення різних конфліктних ситуацій, викликаних негативними екологічними наслідками.

Необхідною умовою підвищення ефективності міського середовища існування є його територіальна організація, під якою розуміється найбільш раціональний розподіл внутрішньоміських територій за їх функціональним призначенням, оскільки від того, як по відношенню одне до одного розміщені основні елементи міського поселення, наскільки близька до оптимальної територія, що займає місто та його окремі елементи в цілому, залежать умови життя населення даного міста.

Різні функціональні елементи міста висувають різні вимоги як до якості території, на якій вони знаходяться, так і до сусідніх елементів міського середовища. Крім того, в межах кожного міста є території, які використовуються неміськими землекористувачами, а також які не використовуються або мають особливий режим використання, наприклад: ліси першої групи, заказники, заповідники, родовища корисних копалин, ділянки, які можуть бути затоплені у випадку будівництва гідротехнічних споруд, охоронні зони, історико-архітектурні пам'ятники, унікальні природні об'єкти та ін. Ці території є, як правило, важливими плануючими обмежувачами та часто значно ускладнюють формування оптимального міського середовища. Структура всіх землекористувачів населених пунктів України показана в таблиці 1.

В межах будь-якого міста, безперечно, є порушені та незручні території, що фактично не використовуються чи використовуються нераціонально. В цілому по країні такі території складають, за нашими розрахунками, більше третини всіх міських земель. Навіть у межах центральних ядер великих агломерацій, де раціональна експлуатація кожного гектара може дати великий містобудівний ефект, на частку порушених та незручних ділянок припадає значна частина території. Малоефективне використання незручних територій у багатьох випадках викликається відсутністю комплексного підходу до оцінки того ефекту, який може отримуватись в результаті залучення цих територій до активного життя міста.

Таблиця 1. Структура землекористувачів населених пунктів України

№ п.п.	Землекористувачі	Кількість	Загальна площа, тис. га	У тому числі забудовані землі, тис. га
1.	Сільськогосподарські підприємства	8007	219,7	5,0
2.	Громадяни, яким надані землі у власність і користування селянські фермерські господарства житлове будівництво	18081751 2168 9924048	4417,2 17,5 1667,2	348,7 - 313,4
3.	Заклади, установи, організації	146370	266,8	248,3
4.	Промислові та інші підприємства	41562	204,6	186,5
5.	Транспорт та зв'язок	8061	147,5	133,9
6.	Військові частини, підприємства, організації, установи, заклади освіти Збройних Сил	4671	39,7	36,3
7.	Організації, підприємства, установи природоохоронного, оздоровчого рекреаційного та історико-культурного призначення	2743	22,4	13,6
8.	Лісогосподарські підприємства	363	158,3	3,0
9.	Водогосподарські підприємства	492	14,8	4,2
10.	Спільні підприємства, міжнародні об'єднання та організації з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб та які повністю належать іноземним інвесторам	816	1,4	1,4
11.	Землі запасу і землі, не надані у власність та постійне користування	-	1688,0	610,8
12.	Усього земель у межах населених пунктів міста селища села	18294836 452 889 28622	7180,4 1281,6 524,1 5374,7	1591,7 642,2 160,4 789,1

Значні площі в містах займають території звалищ і обладнань по утилізації, регенерації та знешкодженню промислових і побутових відходів, загальний обсяг яких подвоюється приблизно кожні десять років.

Міський господарський комплекс можна розглядати як замкнуту економічну систему, автономність якої детермінована такими причинами:

підприємства міського господарського комплексу розміщені на обмеженій території;

мета розвитку міської економіки являє собою сукупність взаємопов'язаних показників і їх значень, які розраховані тільки для конкретного міста;

функціонування міської економіки орієнтоване, перш за все, на місцеві, трудові, матеріальні, фінансові й інші ресурси;

розвиток міської економічної системи розуміється як розвиток усіх її галузей як єдиного цілого;

управління господарським комплексом міста здійснюється місцевими органами влади.

Структура господарського комплексу міста представляє будову і внутрішню форму організації його системи, яка виступає як поєднання стійких взаємозв'язків між елементами системи і законів даних взаємозв'язків. Тому дослідження господарського комплексу міста передбачає на відповідному рівні теоретичного аналізу звернення до його структури як внутрішньої форми організації системи.

Міський господарський комплекс представляє собою складну динамічну систему, яка знаходиться в постійному русі і перебуває під впливом цілого ряду факторів, діючих у різних напрямках. Вивчення закономірностей розвитку господарства міста є передумовою формування його оптимальної структури.

Оптимальний і динамічний соціально-економічний розвиток міста в значній мірі обумовлюється його природно-ресурсною складовою і, в першу чергу, роллю і місцем земельних ресурсів. Виходячи з цього дуже важливим завданням є застосування тих методичних підходів до їх оцінки, практична реалізація яких дала б можливість найбільш об'єктивно оцінити народногосподарську цінність земельних ресурсів і обґрунтувати нормативи плати за землю. Саме враховуючи дані обставини в роботі запропоновані такі методичні положення, які спираються на розроблену теорію платного землекористування. Розроблена методика відображає участь землі, як природного ресурсу, в процесі відтворення сукупного суспільного продукту, засобу виробництва і просторового базису розміщення продуктивних сил. Тим самим передбачається рентна суть плати за землю. Матеріальною субстанцією землі, земельного податку, орендної плати слугує в цьому випадку абсолютна і диференційна (I і II) форми земельної ренти.

Розроблені автором даного дослідження нові і удосконалені існуючі методичні підходи до економічної оцінки міських земель апробовані на прикладі м. Одеси.

В місті склалося багатогалузеве господарство, галузями спеціалізації якого є: промисловість, зовнішній транспорт, курортно-рекреаційне господарство і туризм, наука і наукове обслуговування. Провідними галузями господарства міста є промисловість і зовнішній транспорт, в яких зайнято понад 50% від загальної чисельності зайнятих в містоутворюючих галузях. Місто має значний за кількістю та якістю природний та рекреаційний потенціал. Зони відпочинку формуються вздовж морського узбережжя.

Грошова оцінка земель населених пунктів визначалась за формулою 1:

В * Нп

Цн = ----------- * Кф * Км

Нк

де: Цн - грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки, (у гривнях); В - норматив витрат на освоєння та облаштування території в розрахунку на 1м² (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості тощо); Км - коефіцієнт, який характеризує місцерозташування земельної ділянки.

Процедура проведення грошової оцінки земель м. Одеси здійснювалась в три етапи.

На першому етапі визначалась базова, середня для Одеси, вартість 1м² земель, яка залежить від місцерозташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній та місцевій системах виробництва і розселення та рівня освоєння та облаштування території.

На другому етапі базова вартість диференціювалась в межах населеного пункту по економіко-планувальних зонах, які встановлювались в залежності від неоднорідності функціонально-планувальних якостей території, котрі впливають на розмір рентного доходу: різниця в доступності, в рівні інженерного забезпечення та благоустрою території, розвитку сфери обслуговування населення, в екологічній якості території та привабливості середовища.

На третьому етапі визначалась вартість 1м² земельної ділянки певного функціонального використання з урахуванням територіально-планувальних, інженерно-геологічних, історико-культурних, природно-ландшафтних, санітарно-гігієнічних та інженерно-інфраструктурних особливостей її місцеположення.

Основою для грошової оцінки земельної ділянки є визначення базової вартості 1м² земель в середньому по місту. Вона дає узагальнене уявлення про реальні переваги розміщення в тому чи іншому населеному пункті і є вихідною базою при наступній диференціації міських земель за споживчою привабливістю в межах населеного пункту. Базова вартість земель населеного пункту відображає результат дії зовнішніх і внутрішніх факторів рентоутворення на рівні населеного пункту.

Базова вартість 1м² земель населеного пункту визначалась за формулою 2:

В х Нп

Цнм = ------------ х Км1

Нк

де: Цнм - базова вартість одного квaдpaтного метpa земель населеного пункту (у гривнях); В - витpaти нa освоєння та облаштування теpитоpії населеного пункту в pозрахунку нa квaдpaтний метp (у гривнях); Нп - ноpмa пpибутку (6 %); Нк - ноpмa кaпітaлізaції (3 %); Км1 - коефіцієнт, який враховує значення і статус нaселеного пункту в загальнодержавній, pегіонaльній та місцевій системaх виробництва та pозселення.

Базова вартість 1м² земель м. Одеси становила:

15,43 грн/м² * 6%

Цнм = ------------------------ * 3,0 = 92,58 грн/м²

3%

При виконанні грошової оцінки було встановлено, що існує 4 групи факторів, які впливають на зональну диференціацію цінності міських земель. Це: доступність до центру населеного пункту, місць концентрації трудової діяльності, центрів громадського обслуговування, масового відпочинку (транспортно-функціональна зручність території); екологічна якість (екологічний стан) території; інженерно-інфраструктурне облаштування території; соціально-містобудівна привабливість середовища. Для пофакторного аналізу та оцінки кожної групи факторів застосовувались методи математичної статистики, експертної соціологічної оцінки, а також методи оцінки функціональних характеристик кожного оціночного району міста. Це дало змогу на цій стадії оцінки враховувати для кожної з груп факторів не тільки зональні, але й локальні характеристики. Тому в подальшому при розрахунку коефіцієнту Км3 доцільність обрахунку цих факторів відпадала.

В результаті проведення грошової оцінки земель міста Одеси було визначено:

базову вартість земель міста в залежності від рівня освоєння та облаштування території, а також місця в загальнодержавній, регіональній та місцевій системах виробництва та розселення (в розрахунку на 1м² земель міста);

зональний коефіцієнт Км2 у розрізі економіко-планувальних зон міста;

систему локальних коефіцієнтів, що у добутку визначають сукупний локальний коефіцієнт Км3;

систему коефіцієнтів Кф, які характеризують функціональне використання земельної ділянки несільськогосподарського використання;

грошову оцінку 1 га земель сільськогосподарського використання по типам сільськогосподарських угідь та у розрізі агровиробничих груп ґрунтів.

Таким чином, маючи вищевказані дані, можна визначити загальну грошову оцінку земель міста Одеси. Основою для визначення площі окремих категорій земель у місті є форма 6-зем.

Загальна площа земель міста Одеси в адміністративних межах становить 13945,0га. Площа забудованих земель 10491,0га; площа сільськогосподарських земель - 2350,0га; площа інших земель міста - 1104,0га.

Згідно формули для визначення грошової оцінки забудованих та інших земель використовувався показник базової вартості земель міста (92,58 грн/м²) та середньозважений зональний коефіцієнт Км_2зваж. Середньозважений коефіцієнт Км_2зваж. визначався за формулою 3:

?(S_i * K_м2i)

Км_2зваж. = --------------------

?S_і

де: Sі- площа і-ї економіко-планувальної зони (га); Км2і - значення зонального коефіцієнту для і-ї економіко-планувальної зони.

Добуток базової вартості земель міста і середньозваженого зонального коефіцієнту (2,33) дає нам показник (215,71грн/м²), який можна використовувати при визначенні грошової оцінки окремих типів земель у м. Одесі.

Для визначення грошової оцінки сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, пасовища) використовувалась середньозважена грошова оцінка 1 га відповідних угідь, яка перемножувалась на площу угідь. Таким чином, загальна грошова оцінка земель м. Одеса склала 20347,15 млн. грн. Нижче наводяться дані щодо грошової оцінки земель міста Одеси по категоріях (табл. 2).

В третьому розділі "Основні напрями удосконалення економіко-екологічного та правового механізмів регулювання природокористування в межах міських агломерацій" визначені шляхи удосконалення системи управління природокористування і охороною довкілля, зокрема економічного стимулювання і раціонального природокористування та трансформації організаційної структури і функцій державних органів управління природокористуванням.

На основі виконаного аналізу існуючої системи природокористування доведена необхідність удосконалення її елементів. Підкреслюючи важливість загальнодержавного регулювання природокористування, слід розширити права регіонів, територій, місцевих органів влади, всіляко заохочувати її ініціативу і зацікавленість у розробленні і реальному здійсненні комплексних заходів по виходу з економічної кризи на екологічній основі. При цьому економічний та правовий механізми повинні орієнтувати територіальні органи управління на ґрунтовне вирішення екологічних проблем та результативність використання місцевих природних ресурсів.

До основних напрямків удосконалення економічного механізму екологічного управління належить модернізація існуючих регуляторів, здійснювана одночасно з розробкою і впровадженням у практику нових ринкових інструментів. 3 досвіду інших країн знаємо, що своєю дієвістю система екологічного менеджменту зобов'язана, насамперед, ефективності економічного механізму природокористування, який базується на збалансованому поєднанні регуляторів примусово-обмежувального характеру з регуляторами стимулюючо-компенсаційного характеру, - саме так можна забезпечити сприятливіші умови для природо- та ресурсозбереження, а також для застосування екологічно безпечних технологій і методів господарювання.

Таблиця 2. Грошова оцінка земель міста Одеси

№ пп.	Категорії земель	Площа, га	Грошова оцінка земель з урахуванням середньозваженого коефіцієнту Км2 та коефіцієнту функціонального використання, млн. грн. х)
1	2	3	6
1	Забудовані землі	10491,0	20319,23
	З них
1.1.	Землі житлової забудови	2827,0	6098,12
1.2.	Землі промисловості	1937,0	5013,96
1.3.	Землі комерційного використання	244,0	1315,83
1.4.	Землі громадського призначення	2667,0	4027,09
1.5.	Землі транспорту, зв'язку	1278,0	2205,42
1.6.	Землі рекреаційного призначення та інші відкриті землі	1538,0	1658,81
2	Сільськогосподарські землі	2350,0	27,92
	З них
2.1.	Сільськогосподарських угідь	2305,0
	Рілля	1960,0	15,53
	Багаторічні насадження	314,0	12,33
	Пасовища	31,0	0,05
2.2.	Інші сільськогосподарські землі (будівлі та дороги)	45,0	0,01
3	Інші землі міста	1104,0
	ВСЬОГО в адміністративних межах міста		20347,15

^х) Без урахування локального коефіцієнту Км3, що визначається на рівні грошової оцінки земельних ділянок

Отже, щодо заходів реформування власне економічного механізму екологічного управління в Україні, то доцільно, по-перше, провести необхідні зміни в уже існуючій методологічній базі, а по-друге, запровадити нові, більш ефективні, регулятори природокористування.

Плата за використання природних об'єктів, забруднення останніх і погіршення їх якості є істотним стимулюючим чинником, що впливає на суб'єктів права природокористування, які допускають порушення екологічних вимог під час використання і відтворення природних ресурсів та охорони навколишнього середовища.

Спектр економічних інструментів, які використовуються на даний час, надто широкий. Однак з деякою умовністю їх можна спробувати систематизувати.

І тип - інструменти, які примушують природокористувачів дотримуватися природоохоронних вимог і прийняття природоохоронних заходів. До них відносяться нормативне регулювання, плата за ресурси і забруднення навколишнього середовища, а також штрафні санкції різних видів;

ІI тип - заходи, що спонукають природокористувачів до захисту природи. Сюди можна віднести системи різних пільг, переваг, при відповідних умовах наданих природокористувачам як у фінансовій, так і в інших сферах, а також податкову систему;

III тип - економічні дії, які підтримують природокористувачів при здійсненні ними природоохоронних заходів. До них можна віднести різні субсидії, кредити, позики під низькі проценти, зниження або звільнення від податків, виплати із спеціально створених фондів охорони природи та ін.

Державний рівень управління повинен охопити розроблення екологічної політики на території окремих регіонів з урахуванням їх особливостей і місцевих умов, нормування (поточного і на перспективу), параметрів якості навколишнього середовища і стану природно-ресурсного потенціалу, організація системи економічних стимулів для здійснення екологічної політики в регіоні і управління охоронними природними комплексами.

Організаційно-економічний механізм управління навколишнім середовищем включає, таким чином, такі системи:

територіальне прогнозування і програмування стану навколишнього середовища;

економічне стимулювання ресурсоощадливої і середовищнозахисної діяльності підприємства;

організаційні заходи, які забезпечують виконання природоохоронних робіт.

Кінцевою метою такого механізму є “екологізація” прийняття господарських рішень на рівні підприємств і організацій, які б передбачали охорону навколишнього середовища як невід'ємну частину внутрішнього підприємницького планування: підприємства, які діють у відповідності з внутрішніми критеріями економічної ефективності (в рамках прийнятого природоохоронного законодавства), у підсумку забезпечують прийнятні для суспільства, визначені в територіальних програмах рівні якості навколишнього середовища й екологічної безпеки.

При розробці і реалізації природоохоронної політики держава завжди вимушена вирішувати непросту задачу щодо пошуку оптимального сполучення методів примусу і стимулювання. Підходи, що отримали назву адміністративно-командного і економічного, рідко застосовують окремо. Звичайним є їх сполучення або змішаний підхід.



ВИСНОВКИ

1. Регулювання процесу урбанізації та раціонального природокористування - питання комплексне і складне, яке в значній мірі обумовлюється еволюцією систем господарювання, форм державного устрою, іншими чинниками.

В роботі розроблені теоретичні та методологічні аспекти економіко-екологічного та правового регулювання використання й охорони природно-ресурсного потенціалу в межах міських агломерацій, еколого-економічної регламентації рівня урбанізації територій та особливостей формування структури господарського комплексу великого міста.

2. На основі проведених досліджень показана важливість економічної оцінки природних ресурсів, зокрема земельно-ресурсного потенціалу, в системі економічного механізму регулювання земельних відносин в умовах здійснення земельної реформи, формування інституту приватної власності на землю, запровадження та розвитку ринку земель несільськогосподарського призначення. На прикладі економічної оцінки міських земель доведена роль і місце рентної складової та її показників, які характеризують функціональне призначення території, в методологічному та методичному інструментаріях визначення дійсної народногосподарської цінності цього ресурсу. Доведено, що вся система показників рентної складової економічної оцінки повинна базуватися на встановленні вартісного перевищення якості земель в межах району міста, що оцінюється, в порівнянні з пересічними чи найгіршими умовами в його межах і ця категорія показників визначає споживчу вартість різноманітних ділянок земель населеного пункту.

3. Дослідженнями встановлено, що серед правових чинників ефективного регулювання природокористування кардинальне значення має трансформація власності і впровадження її різноманітних форм на об'єкти природно-ресурсного потенціалу.

Критерієм надання об'єктів природно-ресурсного потенціалу в приватну та інші форми власності повинна виступати оцінка соціальної, економічної та екологічної значущості (з урахуванням імовірних позитивних та негативних довгострокових наслідків) їх освоєння. Позитивним результатом передачі прав власності слід вважати підвищення ефективності використання цих об'єктів, їх збереження та відтворення, примноження та поліпшення їхнього стану. Передача прав володіння та користування від власника об'єкта природно-ресурсного потенціалу фактичному користувачеві веде до оптимізації розвитку товарно-грошових відносин, посилення добросовісної конкуренції та саморегулювання в природокористуванні, скорочення державного сектора, звільнення держави від функцій прямого державного контролю. Водночас доцільно передбачити предметну конкретизацію впливу держави на власників об'єктів природно-ресурсного потенціалу.

4. Система інституту власності, в тому числі і через економічний механізм відносин у сфері природокористування, повинна забезпечити ефективне використання природних благ для задоволення виробничих та невиробничих потреб суспільства, з реалізацією гарантій ресурсно-екологічної безпеки і довготривалого відтворення цих благ та можливих джерел формування доходної частини бюджетів різних рівнів (державного та місцевих) з переважним наголосом на активізації регіональної політики раціоналізації природокористування і досягнення екологічно безпечного соціально-економічного розвитку.

5. Стрімкий розвиток урбанізації - одна з найбільш важливих і всеоб'ємних глобальних проблем, які хвилюють людство. Просторовий розвиток урбанізації пов'язаний із зміною й ускладненням самих форм розселення, розповсюдженням поряд з містами агломерацій, урбанізованих районів та ін.; збільшенням радіусів розселення в межах урбанізованих районів та ускладненням його просторових структур.

Дослідженням встановлено, що існуючі тенденції розвитку урбанізації обумовлюють необхідність докорінних змін в системі використання природних ресурсів міст і міських територій в цілому і, в першу чергу, перехід до інтенсивного характеру використання територіальних ресурсів. Доведено, що значне зростання потреб у територіях різного функціонального призначення, характерне для сучасного рівня урбанізації, в перспективі викличе серйозну трансформацію структури використання територій в цілому. Широке поширення ареалу техногенного середовища, взаємозв'язок якого з географічним середовищем проявляється у все більш різноманітних формах і часто призводить до порушення природної рівноваги, викликає виникнення незворотних процесів у природі і в кінцевому рахунку позначається на людині.

6. Отримані результати досліджень дають підстави констатувати, що на сучасному етапі розвитку сформувались достатньо напружені екологічні відносини в системі "місто - оточуюче природне середовище" і вони потребують відповідного врегулювання шляхом практичної реалізації наукових розробок і досягнень науково-технічного прогресу. Це дасть можливість найближчим часом значно зменшити цю напругу і сформувати таке міське середовище, яке в найбільшій мірі сприятиме духовному й економічному прогресу суспільства.

7. Господарський комплекс міста необхідно розглядати, з одного боку, як незалежну, відносно автономну систему, а з іншого - як підсистему одночасно і соціально-економічної системи даного міста, і народногосподарських систем більш високих ієрархічних рівнів (регіональної, загальнодержавної). Структура міської економіки має багатоаспектний і багаторівневий характер функціонування і визначення її може здійснюватися за багатьма критеріями, зокрема, роллю елементів господарського комплексу міста у відтворювальному процесі, адміністративно-організаційним поділом, формами власності, ознакою однорідності продукції і однотипності технології і т. ін.

8. В результаті досліджень удосконалені методичні підходи до економіко-екологічної оцінки природних ресурсів міст на основі проведеного аналізу порівняльного, економічного методів визначення вартості земельної ділянки, а також методу капіталізації прибутку. Розроблені механізми застосування запропонованого методичного інструментарію в умовах формування ринку земель, показані позитивні і негативні сторони їх практичного використання, а також переваги даного методу над іншим, виходячи із конкретних ситуацій, які можуть виникнути. На основі теорії платного землекористування удосконалена методика визначення народногосподарської цінності землі і нормативи плати за землю, де відображена участь землі, як природного ресурсу, в процесі відтворення сукупного суспільного продукту, засобу виробництва і просторового базису розміщення продуктивних сил.

9. Розроблені нові та удосконалені існуючі методологічні та методичні підходи до економічної оцінки природних ресурсів міст апробовані на прикладі м. Одеси із застосуванням правової та нормативної бази, чинного законодавства України. На конкретних прикладах відпрацьовані механізми визначення базової вартості міських земель, яка відображає результат дії зовнішніх і внутрішніх факторів рентоутворення на рівні населеного пункту. Доведено, що процес рентоутворення тут відбувається, як правило, на обширній та внутрішньо неоднорідній території, яка характеризується складним поєднанням природних і антропогенних ландшафтів, різницею в функціонально-планувальних якостях, різним рівнем прибутковості від використання земель, що призводить до неоднорідності прояву рентоутворюючих факторів і це обумовлює необхідність її землеоціночної структуризації - економіко-планувального зонування території. Встановлено, що кількість факторів, які необхідно враховувати при здійсненні економіко-планувального зонування (неоднорідність функціонально-планувальних якостей території; доступність до місць концентрації трудової діяльності, центрів громадського обслуговування, місць масового відпочинку та ін.; рівень інженерного забезпечення та благоустрою території; розвиток сфери обслуговування населення; екологічний стан території; соціально-містобудівна привабливість середовища) визначається, в першу чергу, величиною населеного пункту та рівнем його соціально-економічного розвитку.

10. В результаті проведеного дослідження встановлено, що удосконалення існуючої системи управління природокористуванням та охороною навколишнього природного середовища повинно базуватись на основі владного, юридично закріпленого нормативного регулювання параметрів розвитку економіко-екологічних відносин із застосуванням стимулів, важелів, санкцій у господарській практиці з відповідними функціями державного впливу, направленими на реалізацію еколого-економічних інтересів суб'єктів переважно в "горизонтальній" площині, тобто на основі поєднання приватних і суспільних інтересів.

Організаційно-економічний механізм природокористування повинен забезпечити мотивації стосовно дотримання і виконання вимог відповідних нормативно-правових і законодавчих актів шляхом практичної реалізації таких основних функцій: стимулюючої, компенсаційної, превентивної, оціночної, контрольно-інформаційної і т.ін. Поряд з цим нагальним питанням є формування цілісної системи оподаткування природних ресурсів та методів регулювання відносин в цій сфері, оскільки існуючий механізм оподаткування носить переважно фіскальний характер і не забезпечує підвищення ефективності природокористування. Суттєвого удосконалення потребує система фінансового забезпечення екологічного регулювання шляхом зміни адресності надходжень екологічних податків і зборів.

...