Екологічні особливості орнітофауни штучних гідроекосистем природних районів Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини

Размещено на http://www.allbest.ru

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Страшнюк Дмитро Віталійович

УДК 504:598.2:627.84 (477.84)

ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРНІТОФАУНИ ШТУЧНИХ ГІДРОЕКОСИСТЕМ ПРИРОДНИХ РАЙОНІВ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ І МАЛОГО ПОЛІССЯ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ

03.00.16 -- екологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Чернівці -- 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор

КВАША Василь Іванович,

Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри зоології

Офіційні опоненти:

- доктор біологічних наук, доцент

СЕРЕБРЯКОВ Валентин Валентинович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри зоології

- кандидат біологічних наук,

СКІЛЬСЬКИЙ Ігор Васильович,

Чернівецький обласний краєзнавчий музей, завідувач відділу природи

Провідна установа: Київський національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: вул. Лесі Українки, 23, Чернівці, 58012, Україна.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Копильчук Г.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Водно-болотяні (ВБ) та навколоводні (НКВ) птахи, як важливі компоненти екосистем водойм природного і антропічного походження, забезпечують їх функціонування та ступінь стабільності. У свою чергу, особливості екології та життєвого циклу птахів тісно пов'язані з водними екосистемами і у значній мірі визначаються комплексом їх факторів. Вибір Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини, як території досліджень, обумовлений наявністю густої сітки штучних водойм, і, насамперед риборозплідних ставків, що є основними місцями перебування та гніздування ВБ і НКВ птахів. Тому актуальними є дослідження екологічних особливостей представників орнітофауни штучних гідроекосистем, що формуються як результат адаптації до існування у штучно створених біотопах, які стали для більшості птахів замінниками порушених і знищених внаслідок діяльності людини природних біотопів. болотяний птах гідроекосистема охорона

Досліджувані ВБ та НКВ птахи, завдяки широкому спектру живлення, є важливими складовими компонентами трофічних ланцюгів, і тому можуть бути використані як об'єкти для тривалого моніторингу за станом водойм (Гордиенко, 1981). Вивчення гніздової біології птахів дозволить поглибити знання щодо складної системи внутрішньо- і міжвидових зв'язків (Кошелев, 1976; Кучинська, 2000), формування гідроекосистем та їх динаміки. Важливим є і дослідження впливу антропогенної діяльності, насамперед полювання, на екологічні особливості та чисельність ВБ і НКВ птахів. Розробка заходів і практичних рекомендацій щодо раціонального використання та охорони водно-болотяних і навколоводних птахів дозволить регулювати їх біорізноманітність та чисельність.

У літературі є дані, що стосуються фраґментарних досліджень окремих видів чи груп птахів риборозплідних ставів (Бокотей, 1995; Дубровський, 1999; Мищенко, Суханова, 1988; Czapulak et all., 1998; Delic, 1989; Dolata, 1998). Комплексні дослідження екологічних особливостей орнітофауни штучних гідроекосистем Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини проводяться нами вперше. Все викладене обумовлює актуальність теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи входить в один із розділів наукової програми 03.01-ФЗП “Фауна Західного Поділля та її роль в екосистемах та агроценозах” досліджень кафедри зоології Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (ТДПУ).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є комплексний аналіз екологічних особливостей і ролі водно-болотяних та навколоводних птахів у штучно створених гідроекосистемах Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини; розробка заходів і практичних рекомендацій щодо раціонального використання та охорони птахів.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

Вивчити видову різноманітність, чисельність популяцій та екологічні групи ВБ і НКВ птахів штучних гідроекосистем Тернопільщини.

Встановити строки міграцій та особливості гніздової біології водно-болотяних і навколоводних птахів.

З'ясувати трофічні особливості досліджуваної групи птахів.

Провести аналіз внутрішньовидових та міжвидових відносин птахів та їх впливу на видову різноманітність.

Вивчити біотопічний розподіл ВБ і НКВ птахів у різних типах гідроекосистем і встановити ступінь їх схожості.

Дослідити вплив абіотичних і антропогенних факторів на чисельність і видовий склад ВБ і НКВ птахів риборозплідних ставів та вплив орнітофауни на штучно створені екосистеми риборозплідних ставів.

Розробка заходів і практичних рекомендацій щодо раціонального використання та охорони водно-болотяних і навколоводних птахів.

Об'єкт дослідження -- формування екологічних особливостей водно-болотяних і навколоводних птахів в процесі адаптації до існування в штучних гідроекосистемах Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини.

Предмет дослідження -- орнітофауна штучних гідроекосистем Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини.

Методи дослідження. Спостереження за водно-болотяними та навколоводними птахами проводили з використанням маршрутного методу моніторингу та методу дослідження гніздового життя. Чисельність ВБ і НКВ птахів у гніздових поселеннях досліджували методом прямих візуальних обліків або повного підрахунку гнізд (Busse, 1992; Wobus, 1964). Промірювання гнізд і яєць проводили за стандартними методиками (Бианки, 1929; Никифоров и др., 1989). Статистичну обробку результатів виконували за стандартними методиками (Лакин, 1990).

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше вивчено екологічні особливості представників орнітофауни штучних гідроекосистем Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини, що формуються як результат адаптації до існування в штучно створених біотопах. Проведено комплексні дослідження видової різноманітності та чисельності видових популяцій водно-болотяних і навколоводних птахів; вивчено їх строки міграцій, гніздову біологію та трофічні особливості. Проаналізовано внутрішньовидові та міжвидові відносини птахів та їх вплив на видову різноманітність. Проведено оцінку кількісного співвідношення видів у змішаних колоніях за індексом Шеннона. Вивчено біотопічний розподіл ВБ і НКВ птахів та встановлено ступінь схожості різних типів штучних гідроекосистем за індексом Серенсона. Вперше досліджено вплив абіотичних, біотичних та антропічних факторів на орнітофауну та її зворотній вплив на функціональний стан штучних гідроекосистем Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини.

Практичне значення одержаних результатів. Результати вивчення особливостей взаємозв'язків ВБ та НКВ птахів з штучними гідроекосистемами Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини можуть бути використані для довготривалого моніторингу за їх станом і для прогнозування змін у них під впливом різних факторів середовища. Одержані дані матимуть значення у розв'язанні важливих питань популяційної біології і систематики досліджуваних видів та при оцінці їх ролі у підтриманні функціонального стану штучних гідроекосистем і стабільності навколишнього середовища. На основі отриманих результатів можуть бути розроблені рекомендації щодо покращення гніздування птахів на ставах в умовах ведення інтенсивного рибного промислу.

Отримані результати покладені в основу створення орнітологічного заказника місцевого значення “Вертелка” (рибдільниця “Вертелка” Зборівського району) для охорони водно-болотяних і навколоводних птахів під час линяння.

Результати дослідження використовуються при читанні курсу “Зоологія хребетних” (Розділ: Клас Птахи) у ТДПУ і в роботі державного управління екології та природних ресурсів у Тернопільській області. Встановлені екологічні особливості ВБ та НКВ птахів можуть бути використані мисливськими господарствами та працівниками Тернопільського облрибкомбінату.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою працею. Протягом 6-річних польових досліджень автором особисто проведено збір, аналіз, статистичне опрацювання фактичного матеріалу, що стосувався особливостей міграцій, гніздової біології, репродукції, трофіки, внутрішньовидових та міжвидових відносин водно-болотяних та навколоводних птахів; визначено коефіцієнт схожості орнітофауни різних типів ставів; зроблено теоретичну інтерпретацію та запропоновано можливі шляхи практичного застосування отриманих результатів. Дослідження складу гніздового матеріалу, особливостей побудови гнізд, кладок та оологічних показників проведені в польових експедиціях за участю к.б.н. Майхрука М.І.

Апробація результатів дисертації. За результатами дослідження зроблено доповіді на: І Всеукраїнській конференції “Екологічний стрес і адаптація в біологічних системах (Тернопіль, 1998); науковій конференції “Значення та перспективи стаціонарних досліджень для збереження біорізноманітності”, присвяченій 40-річчю функціонування високогірного біостаціонару на горі Пожижевська (Львів, 1998); Всеукраїнській конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Біорізноманіття природних і техногенних біотопів України” (Донецьк, 2001); VIII науковій конференції орнітологів заходу України “Пріоритети орнітологічних досліджень на заході України” (Кам'янець-Подільський, 2003); засіданнях кафедри зоології та звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу ТДПУ (1998-2003 рр.).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлені в 10 публікаціях, з них 5 -- у фахових виданнях; особиста участь здобувача -- 90%.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 136 сторінках і складається із вступу, стану вивченості проблеми, загальної характеристики реґіону дослідження, опису матеріалів і методів досліджень, 4 розділів власних досліджень, висновків, списку використаних джерел (всього 186 найменувань) і додатків. Робота ілюстрована 35 таблицями, що займають 33 сторінки, 23 рисунками, що займають 14 сторінок, і 10 додатками, які займають 38 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Стан вивченості проблеми

Відомості про стан орнітофауни західних областей України знаходимо у працях польських і чеських науковців (Zawadski, 1840; Pietruski, 1840; Wodzicki, 1851; Dzieduszycki, 1880; Taczanowski, 1882; Domaniewski, 1915, 1928; Frydrychewicz, 1935; Dunajewski, 1938; Kuntze, Noskiewicz, 1938; Godyn, 1938, 1939). Значну увагу дослідженням фауни західних областей України приділяли вітчизняні вчені (Тарасова, 1952; Марисова, 1956-1962; Страутман, 1963; Сребродольська, 1964; Татаринов, 1973). Вивченням орнітофауни Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини займався Талпош В.С. (1975-1978; 1981; 1986; 1990-1994; 1998; 1999). Окремі повідомлення про досліджувану групу птахів знаходимо у працях Горбаня І.М. (1990-1992).

У наведеній вище літературі є лише фраґментарні дані, що стосуються окремих видів ВБ і НКВ птахів досліджуваного реґіону. Комплексні дослідження орнітокомплексів, що включають з'ясування їх видової різноманітності, чисельності, динаміки та ролі, а також вивчення факторів, що є визначальним для їх формування та функціонування, на досліджуваній території не проводилися.

Загальна характеристика регіону дослідження

Подається загальний огляд природних умов Тернопільської області. Температурний режим досліджуваного реґіону характеризується м'якою зимою -4,5С -- -5,5С, та середніми температурами найтеплішого місяця року -- липня -- +18…+19С. Опади нерівномірні: їх кількість зменшується від 650 до 550 мм в напрямі з північного заходу на схід і південний схід. Такі умови сприяють підтриманню густої сітки природних і штучних водойм і забезпечують високу видову різноманітність і чисельність ВБ та НКВ птахів.

На території області штучні водойми представлені водосховищами і риборозплідними ставами. Стави займають площу 3622 га, яка використовується на 88,2%. Усі досліджені стави належать відкритому акціонерному товариству (ВАТ) “Тернопільський облрибкомбінат”, який включає 6 філій: “Бережани”, “Борщівка”, “Заложці”, “Копичинці”, “Підгайці”, “Плотича”. Більшість риборозплідних ставів розташовуються в північній та середній частинах області на ріках басейну Дністра -- Стрипі, Сереті, Коропці, Збручі та притоках Прип'яті -- Горині, Ікві, Вілії.

Матеріали і методи досліджень

Основний матеріал зібрано протягом 1996-2001 рр. Моніторинг за ВБ і НКВ птахами риборозплідних ставків проводили протягом кожного року. Були використані маршрутний метод моніторингу та методи досліджень -- гніздового життя птахів, зоолого-екологічні, аналітичні та статистичні. Підрахунок чисельності популяцій водно-болотяних і навколоводних птахів проведено шляхом маршрутних обліків з човна та пішки загальною протяжністю 2000 км.

Номенклатура та порядок розташування видів наведені за Л.С. Степаняном (1990); українські назви птахів -- за Г.В. Фесенком та А.А. Бокотеєм (2002); українські назви рослин за Д.П. Доброчаєвою та ін. (1987). При визначенні птахів у природі користувалися польовим визначником І.В. Марисової, В.С. Талпоша (1984), а в окремих випадках -- визначником птахів Британії і Європи (Peterson et al., 1983). Визначення безхребетних і хребетних тварин риборозплідних ставків проводили з використанням різних видань “Фауни України” (1980-1985). Визначення ссавців проводили за О.П.Корнєєвим (1965).

За гніздовим моніторингом знайдено 670 гнізд 23 досліджуваних видів; зроблено проміри 2212 яєць та проведено статистичне опрацювання отриманих даних. Міжкладкові кореляції між об'ємом і діаметром яєць визначали за коефіцієнтом кореляції (Мянд, 1988). Проведено кільцювання 67 пташенят трьох видів: чаплі сірої (3 особини), мартина звичайного (30 особин) і жовтоногого (34). При цьому використано московські кільця (серія С). Отримано один зворот із Швейцарії по мартину звичайному.

Аналіз складу корму проведено на основі дослідження вмісту шлунків відстріляних мисливцями птахів. Співвідношення статей різних видів птахів під час осіннього прольоту визначали за здобутою дичиною (Колосов и др., 1975; Мельников, 1989).

Для аналізу ступеня схожості угруповань водно-болотяних та навколоводних птахів нагульних, вирощувальних і зимувальних ставків використовували показник схожості (Серенсон, 1948, цит. за Одумом, 1975):

, де

S -- показник схожості;

А-- кількість видів в одному угрупованні,

В -- кількість видів в другому угрупованні,

С -- кількість видів, спільних для обох угруповань.

Типовість екосистем риборозплідних ставів за багатством видів водно-болотяних і навколоводних птахів (R_s) нами визначалася за формулою (Кошелев, 2002):

, де

n -- кількість видів ВБ та НКВ птахів в екосистемах певного типу ставу,

N -- кількість видів ВБ та НКВ птахів для усіх типів досліджуваних ставів.

Для оцінки кількісного співвідношення видів водно-болотяних і навколоводних птахів у змішаних колоніях визначали індекс Шеннона ():

, де

n_i -- оцінка “значущості” (кількісна) кожного виду;

N -- загальна оцінка “значущості” (кількісна) усіх видів (Shannon, Weaver, 1963; Margalef, 1968).

При аналізі структури змішаних колоній ВБ і НКВ птахів визначали ступінь домінування найбільш кількісно представлених видів за формулою:

, де

n_i -- кількість особин виду, що переважає в колонії,

N -- загальна кількість особин усіх видів колонії.

Критерії вірогідності виражені наступними величинами: *р0,05; **р0,01; ***р0,001.

Видова різноманітність водно-болотяних і навколоводних птахів штучних гідроекосистем.

Видовий склад. На дослідженій території протягом 1996-2001 років нами зафіксовано 60 основних видів птахів, які належать до 9 рядів, 15 родин і 33 родів (Карташев, 1974; Серебряков, 1987; Степанян, 1990) (рис. 1).

Рис. 1. Розподіл водно-болотяних і навколоводних видів птахів за рядами

Екологічні групи. За типом гніздування досліджувані водно-болотяні та навколоводні птахи віднесено до 5 екологічних груп: наземногніздові, плаваючогніздові, підвісногніздові, стовбурно-чагарникові та норногніздові; за особливостями використання території -- на 4 групи: безпосередньо гніздяться і годуються; не гніздяться, але годуються; зустрічаються регулярно під час міграцій і нерегулярно залітні під час міграцій (рис. 2).

Рис. 2. Розподіл досліджуваних видів птахів за особливостями використанням штучних гідроекосистем

Екологічні особливості досліджуваних видів.

Терміни та особливості перебування досліджуваних видів водно-болотяних та навколоводних птахів у штучних гідроекосистемах. Приліт основних досліджуваних видів ВБ і НКВ птахів розтягнутий у часі і триває з березня по червень, відліт -- з початку серпня по листопад. Причинами відмінностей у тривалості прильоту і відльоту є погодні умови, екологічні потреби видів і різна віддаленість місць зимівлі від місць гніздування.

Щорічно взимку на штучних гідроекосистемах і на незамерзаючих ділянках річок поблизу них спостерігалися 7 із 60 досліджуваних видів: пірникоза мала, крижень, чирянка мала, курочка водяна, лиска, рибалочка, вівсянка очеретяна, які є перелітними (табл. 1).

Особливості гніздової біології птахів штучних гідроекосистем.

Фенологія гніздування. Період гніздування досліджуваних видів птахів розтягнутий у часі -- розпочинається на початку квітня і триває у деяких видів до початку серпня. Це пояснюється особливостями біології видів, їх екологічною пластичністю і значною протяжністю реґіону з півночі на південь та із заходу на схід.

Безпосередньо на риборозплідних ставках гніздиться 29 видів, 15 з яких -- Botaurus stellaris, Ixinobrychus minitus, Cygnus olor, Anas platyrhynchos, Circus aeruginosus, Rallus aquaticus, Porzana porzana, Gallinula chloropus, Fulica atra, Larus ridibundus, Acrocephalus scirpaceus, Acrocephalus palustris, Acrocephalus arundinaceus, Remiz pendulinus, Emberiza schoeniclus -- гніздяться по всій досліджуваній території.

Найбільш сприятливими для гніздування птахів є риборозплідні ставки рибдільниці “Заложці”, функціонування якої передбачає заборону випасання худоби на територіях, що прилягають до ставів, а отже зменшує турботу птахів.

Таблиця 1

Місця зимівлі та чисельність зимуючих видів птахів

Незважаючи на наявність сприятливих місць для розташування гнізд, матеріалу для їх побудови та достатньої кількості кормів, на ставках рибдільниць “Бліх” та “Передмірка” видова різноманітність гніздових птахів є мінімальною. Це пояснюється антропогенним впливом: випасання худоби біля ставів призводить до порушення спокою птахів та переселення їх в інші місця.

Аналіз даних гніздування протягом 1997-2000 років дає можливість прослідкувати тенденцію до підвищення інтенсивності гніздування більшості видів майже на всіх ставах, за винятком ставу у с. Іква Кременецького району стосовно чисельності гніздових пар крячка річкового.

Розташування, будова і розміри гнізд. Досліджувані птахи для побудови своїх гнізд використовують цілі рослини або їх частини (водні рослини), черепашки молюсків, луску та кістки риб, пір'я інших видів, шкірки гризунів тощо (рис. 3). Водно-болотяні птахи будують свої гнізда переважно з очерету, водоростей, ряски, рогозу, комишу, тоді як навколоводні -- із стебел злакових, моху, пуху, пір'я. Відмінності у способі життя і обумовлюють різницю в складі гніздового матеріалу.

Рис. 3. Склад гніздового матеріалу досліджуваних видів птахів

Різноманітність гнізд за формою, розміром, конструкцією, складом будівельного матеріалу та місцем розташування властива не лише гніздам різних видів птахів, але нерідко й одному виду.

Доведено, що найбільш мінливим діаметр гнізда є у -- пірникоз -- великої (CV=33,79) і малої (CV=22,37), а найменше змінюється у мартина звичайного (CV=10,16) і лиски (CV=13,76); найвищий показник мінливості висоти гнізда у лиски (CV=31,53) та мартина звичайного (CV=19,93), найменший -- у крячка чорного (CV=4,68) і пірникози чорношиєї (CV=5,86); мінливість діаметра лотка найвища у пірникози великої (CV=14,72) та лиски (CV=12,91) і найнижча -- у пірникози чорношиєї (CV=4,70) і мартина звичайного (CV=5,44); найбільш мінлива глибина лотка у лиски (CV=7,47) і пірникози великої (CV=5,96), а найменше змінюється -- у мартина звичайного (CV=2,44) і крячка чорного (CV=2,86).

Мінливість параметрів гнізд у представників одного і того ж виду, очевидно, обумовлена їх поширенням у різних частинах реґіону дослідження, особливостями розташування гнізда, віком і розмірами птахів.

Величина кладки та розміри яєць. Кількість яєць у кладках є різною і визначається біологічними особливостями виду, погодними умовами та наявністю доступних кормів. Мінливість величини кладок досліджуваних видів незначна -- значення коефіцієнта варіації лежить в межах 0,10-0,22 (табл. 2).

Таблиця 2

Характеристика повних кладок досліджуваних водно-болотяних і навколоводних видів птахів

При обстеженні гнізд досліджуваних видів ВБ та НКВ птахів нами виявлені кладки з більшою кількістю яєць. Найбільша кількість гнізд з нетиповими кладками зафіксована для пірникоз -- малої, чорношиєї і великої.

Морфометричні параметри яєць залежать від реакції птахів на умови навколишнього середовища в різних біотопах гніздування. Найбільш мінливою довжина яйця є у таких видів: Larus cachinans (CV=0,59) і Anas platyrhynchos (CV=0,51; р0,001), а найменше змінюється у Podiceps ruficollis (CV=0,12; р0,001) і Chlidonias niger (CV=0,18; р0,001).

Максимальний діаметр яйця є найбільш мінливим у таких видів: Larus cachinans (CV=0,38) і Aythya ferina (CV=0,33), а найменше змінюється у Chlidonias niger (CV=0,11; р0,001), Podiceps nigricollis (CV=0,13; р0,001).

Індекс округленості яєць є найбільш мінливим у видів: Larus cachinans (CV=0,74; р0,05) і Anas platyrhynchos (CV=0,61; р0,05), а найменше змінюється у -- Podiceps nigricollis (CV=0,36), Fulica atra (CV=0,41).

Найбільш мінливим об'єм яйця є у -- Larus cachinans (CV=16,98), Aythya ferina (CV=11,70), а найменше змінюється у -- Chlidonias niger (CV=0,12; р0,001) і Podiceps ruficollis (CV=0,19; р0,001). Найбільш мінлива вага яйця у Larus cachinans (CV=17,74), найменш -- у Chlidonias niger (CV=0,13).

Виявлено позитивну міжкладкову кореляцію між об'ємом і діаметром яєць птахів більшості досліджуваних гідроекосистем (r=0,41-0,77).

Внутрішньовидові і міжвидові стосунки птахів. Життєдіяльність досліджуваних видів водно-болотяних та навколоводних птахів обумовлюється особливостями взаємозв'язків, що складаються між ними та біотично-абіотич-ними компонентами екосистем, до яких вони належать. Птахи вступають у такі біотичні взаємовідносини, як: конкуренція, хижацтво, мутуалізм, коменсалізм, нейтралізм, топічні, трофічні, форичні і фабричні. Характер біотичних взаємозв'язків визначається способом життя (поодинокий, колоніальний) видів.

Колоніальний спосіб життя характерний для 10 (16,67%) видів птахів. У змішаних колоніях з чисельною перевагою чаплі сірої ступінь домінування виду становить 0,83-0,89 і видова різноманітність колоній налічує 2-3; мартина звичайного -- 0,81-0,96 і 2-10; мартина жовтоногого -- 0,51-0,66 і 3-4; крячка річкового -- 0,95 і 2 відповідно. При оцінці кількісного співвідношення видів у змішаних колоніях встановлено, що значення індексу Шеннона коливається в межах -- 0,042-0,430.

Для вивчення трофічних потреб досліджуваних водно-болотяних птахів проведено аналіз вмісту шлунків відстріляних під час полювання 120 особин шести видів. Встановлено, що змішаний тип живлення характерний для крижня, широконіски, попелюха і лиски (евритрофи), а їжею виключно рослинного походження харчуються чирянки -- мала і велика (стенотрофи). Найбільшу питому частку у живленні водно-болотяних птахів займають зелені частини водяних рослин (34%), їх насіння (26%) і комахи (19%).

Біотопічний розподіл орнітофауни штучних гідроекосистем. На 3 типах ставків нами виявлено 47 видів, з них на нагульних -- 43, вирощувальних -- 39 і зимувальних -- 8. Серед усіх видів є 8, що зустрічаються лише на нагульних ставках, 2 -- лише на вирощувальних, 29 видів зустрічаються на нагульних і вирощувальних ставках, 1 вид -- на нагульних і зимувальних (рис. 4). На всіх типах ставків є 7 видів: чапля сіра, мартин звичайний, мартин жовтоногий, коловодник звичайний, грицик великий, рибалочка, плиска біла.

Рис. 4. Біотопічний розподіл орнітофауни риборозплідних ставків

Серед усіх типів риборозплідних ставків найбільша кількість видів водно-болотяних та навколоводних птахів зустрічається на нагульних ставках (91,5%), що обумовлено достатньою кормовою базою на ставках великої площі. Меншою видовою різноманітністю характеризуються вирощувальні (83,0%) і найменше видів зустрічається на зимувальних ставах (17,0%). Наявність незначної кількості видів на останньому типі ставів обумовлена їх використанням лише для перезимівлі риби; вони малі за площею, наповнюються водою тільки на період з жовтня до квітня і взимку замерзають. На інших типах ставів (нерестові, літньо-маточні, селекційні, карантинні, нагрівні, товарні, накопичувачі, відстійники) виявлено поодинокі особини або птахи не зустрічаються взагалі.

В орнітокомплексах нагульних і вирощувальних ставів переважають водно-болотяні птахи (65,1% і 61,5% відповідно), а на зимувальних ставах -- водно-болотяні та навколоводні птахи розподілені порівно (по 50%).

Для з'ясування впливу особливостей розташування ставів на видовий склад угруповань птахів нами досліджено коефіцієнт схожості між типовими нагульними ставами 11 рибдільниць. У результаті проведеного дослідження встановлено, що найбільш подібними за видовим складом птахів є екосистеми нагульних ставів рибдільниць “Заложці” і “Вертелка” (коефіцієнт Серенсона складає 0,870), “Вертелка” і “Плотича” (0,785), “Борсуки” і “Бережани” (0,769). Найменші значення коефіцієнтів схожості за видовою різноманітністю орнітофауни встановлені для екосистем нагульних ставів рибдільниць “Матвіївці” і “Передмірка” (0,303), “Матвіївці” і “Лози” (0,357), “Підгайці” і “Матвіївці” (0,387).

Низькі значення коефіцієнтів схожості орнітофауни екосистеми нагульного ставка рибдільниці “Матвіївці” із ставками інших досліджуваних рибдільниць обумовлені невеликою площею (39,4 га), а отже наявністю обмеженої кількості екологічних ніш. Що стосується ставка рибдільниці “Лози”, то, крім невеликої площі (45,0 га), низькі значення коефіцієнтів схожості можна пояснити відсутністю водяної рослинності -- ставок належить до незарослих, а отже обмеженістю кормової бази і місць гніздування.

У результаті проведеного дослідження типових вирощувальних ставів 6 рибдільниць встановлено, що найбільш подібними за видовим складом є стави рибдільниць “Ратищі” і “Польова Гребля” (коефіцієнт Серенсона складає 0,769), “Польова Гребля” і “Загайці” (0,667), “Медова” і “Загайці” (0,667) (табл. 3). Найменші значення коефіцієнтів схожості за видовою різноманітністю орнітофауни встановлені для екосистем вирощувальних ставів рибдільниць “Польова Гребля” і “Литвинів” (0,500), “Литвинів” і “Загайці” (0,526), “Бліх” і “Польова Гребля” (0,533).

Таблиця 3

Коефіцієнти схожості угруповань типових вирощувальних ставів рибдільниць Тернопільської області

Ступінь схожості між екосистемами нагульних і вирощувальних ставків в межах філії складає 0,286-0,565.

Вплив орнітофауни на штучні гідроекосистеми. Поселення ВБ і НКВ птахів як позитивно, так і негативно, впливають на стан і стабільність штучних гідроекосистем. Їх позитивний вплив полягає в знищенні хижих риб, ворогів інших риб та їх мальків; у перенесенні ікри риб та насіння водяних рослин (рдеснику, комишу, куширу, ситнику тощо) на інші водойми, тим самим забезпечуючи їх розповсюдження і зміну видової структури гідроекосистем; у зміні хімічних властивостей води, що приводить до покращення умов біотопу для швидкого розмноження бактерій, рачків тощо, що є кормом для багатьох організмів, якими живиться риба і птахи; у поїданні насіння бур'янів сільськогосподарських угідь (гусеподібні); у знищенні мишоподібних гризунів і шкідливих комах.

Негативний вплив ВБ і НКВ птахів проявляється у поїданні мальків риб, що вирощується у штучних гідроекосистемах, та зменшенні запасів водяних рослин, які є кормом для рослиноїдних риб. При великих скупченнях птахів на водоймах відбувається надмірне поступлення в них пташиного посліду, що призводить до розростання водяної рослинності і зменшення площі водного дзеркала; у перенесенні збудників захворювань інших організмів.

Вплив екологічних чинників на біологію водно-болотяних та навколоводних птахів

Вплив абіотичних чинників на біологію та чисельність водно-болотяних і навколоводних птахів. Температура повітря і води та наводненість ставків впливає на особливості та терміни гніздування, початок відкладання яєць та відсоток пташенят, що вилупляться із яєць, на виживання потомства тощо. При надмірному випаданні опадів відбувається підняття рівня води, що є причиною змивання гнізд. У випадку випадання меншої кількості опадів, рівень води у штучних гідроекосистемах знижується і, як результат, зменшується кормова база та кількість місць для гніздування водно-болотяних та навколоводних птахів.

Встановлено пряму кореляцію між кількістю гніздових пар водно-болотяних і навколоводних птахів та температурою і кількістю опадів протягом періоду дослідження. У найбільш сприятливому для гніздування 2000 році зростання температури в 1,2 рази, порівняно з 1997 роком, сприяло збільшенню кількості гніздових пар в 1,4-4,0 рази.

Підвищення середньомісячних температур у зимовий період на 2-3C сприяло збільшенню в 1,44-1,67 рази видової різноманітності досліджуваних видів птахів і зростанню в 1,37-2,23 рази чисельності їх популяцій на очисних спорудах м. Тернополя та незамерзаючих ділянках річок.

Діяльність людини як важливий фактор впливу на біологію та чисельність водно-болотяних і навколоводних птахів. Антропічний вплив у комплексі з іншими абіотично-біотичними факторами, призвів до скорочення у 2-3 рази чисельності чирянок (малої і великої), лиски, крячка білокрилого, а лебідь-кликун, гуска сіра, шилохвіст, коловодник ставковий, кульон великий -- стали рідкісними видами на досліджуваній території.

Вплив антропічної діяльності на місця проживання водно-болотяних та навколоводних птахів. Причинами зменшення чисельності водно-болотяних та навколоводних птахів штучних гідроекосистем Тернопільщини є: скорочення та зміни місць їх перебування і гніздування, викликані випалюванням водних рослин взимку; несвоєчасне проведення прокошування водяної рослинності, що призводить до зменшення площі водного дзеркала; збільшення неексплуатованих площ та порушення циклічності заповнення і спуску ставків тощо.