поглиблено економічну сутність понять “природокористування” та “природоохоронна діяльність” в системі “людина” (господарство) - “природа” стосовно умов економічної трансформації;

розвинуто зміст поняття економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності як об'єкта еколого-економічних досліджень через імплементацію елементів ринкового регулювання в систему управління природоохоронною діяльністю;

розроблено методичні підходи до оцінки системи природокористування, які на відміну від існуючих, враховують закономірності відтворення природних ресурсів, економічність та доцільність їх використання;

визначено основні вади сучасного економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності та сформульовано принципи його формування в умовах ринкових перетворень (платності, цільового використання коштів), що сприятиме підвищенню ефективності використання, охорони і відновлення природних ресурсів;

обгрунтовано пропозиції щодо комплексного підходу до удосконалення економічного механізму природокористування і природоохоронної діяльності шляхом запровадження ринкових механізмів екологічного регулювання та стимулювання, екологічного менеджменту, аудиту тощо;

розроблено рекомендації по удосконаленню екологічного оподаткування, системи фінансування, екологічного аудиту, екологічного страхування природоохоронної діяльності, як основи підвищення наукового рівня управління в сфері збереження навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані у дисертації наукові положення та практичні рекомендації є основою для вирішення теоретичних і практичних проблем раціонального природокористування та ефективної природоохоронної діяльності.

Результати дисертаційного дослідження дають змогу відповідним державним та місцевим органам удосконалити систему економічних інструментів природокористування та природоохоронної діяльності в Україні.

Окремі результати роботи використано Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (довідка від 12.09.02 №22/30-4590), Міністерством екології та природних ресурсів України при розробці проектів Законів України “Про екологічний аудит” та “Про екологічне страхування”, постанов Кабінету Міністрів України: “Про плату за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин”; “Про затвердження диференційованих нормативів плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод”; “Про проведення еколого-економічного експерименту в містах Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Маріуполь і Запоріжжя”; “Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору”; “Деякі питання фінансування природоохоронних заходів з державного бюджету”; а також спільного наказу Фонду держмайна України та Мінекобезпеки України “Про Порядок визначення відповідності діяльності об'єктів, які підлягають приватизації, вимогам екологічної безпеки” (довідка Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.12.01 №363/07/5-13).

Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в звітах та доповідях: Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1999 році (Київ, 2000 р.) (довідка від 25.09.02 №8258/14-10), звіті ПРООН в рамках проекту “Програма сприяння сталому розвитку в Україні” (Київ, 2000 р.) (довідка від 25.09.02).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і рекомендації викладені в дисертації, належать особисто автору та є його внеском у розвиток теорії і практики вдосконалення економічних важелів природокористування та природоохоронної діяльності. Наукові праці опубліковано автором одноосібно і містять наукові положення та пропозиції, сформульовані ним особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації розглядались, обговорювались на наукових і науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема на трьох модулях семінару “Проблеми ідентифікації і фінансування інвестиційних проектів в галузі охорони навколишнього природного середовища” в рамках проекту Програми ТАСІС Європейського союзу “Розширення національних планів дій по охороні навколишнього середовища у країнах СНД і Монголії” (Харків-Донецьк-Ялта, 1998-1999 рр.) (довідка від 03.10.02), науково-практичній конференції “Перспективи розвитку екологічного лізингу в Україні” (м.Київ, 1999), семінарі “Зміцнення ролі екологічних фондів в Україні” (м. Київ, 1999) (довідка від 25.09.02 №8258/14-10), міжнародному робочому інтерактивному семінарі з екологічного менеджменту та аудиту (м. Москва, 2000), який був організований при підтримці Європейської Комісії ЕКОЛАЙН (довідка від 24.09.02).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 4 одноосібних наукових працях, загальним обсягом 2,5 друк.арк., з них 3 - у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 189 стор. тексту, який включає 16 таблиць і 15 рисунків. Із загальної кількості таблиць та рисунків лише 3 займають всю площу сторінки. Список використаних літературних джерел (192 найменування) викладено на 17 стор.

економічний природокористування природоохоронний екологічний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Науково-теоретичні основи формування економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності” показано, що перехід на принципи екологічно сталого розвитку, раціонального використання природних ресурсів, зменшення рівня забруднення навколишнього середовища, відповідного рівня екологічної безпеки та попередження негативного впливу на здоров'я людей передбачає створення цілісного механізму природокористування та природоохоронної діяльності, який включає комплекс взаємопов'язаних елементів (організаційних, правових, економічних, технічних, наукових та інших), спрямованих на збереження і поліпшення навколишнього стану середовища.

Виходячи з цього, окреслено групу проблемних завдань, які необхідно вирішити, а саме:

уточнення основних пріоритетів національної екологічної політики України, виходячи з нових геополітичних та соціально-економічних умов;

формування механізмів реалізації екологічної політики;

удосконалення науково-методичного, нормативно-правового забезпечення природокористування та природоохоронної діяльності.

З метою поглиблення понятійного апарату в дисертації уточнено економічний зміст понять “природокористування” та “природоохоронна діяльність”, які відображають умови об'єктно-суб'єктних відносин у системі взаємозв'язків людини (господарства) в природі.

На нашу думку, природоохоронна діяльність - це система організації і ведення суспільних відносин та економічних зв'язків у сфері збереження навколишнього середовища. Природоохоронна діяльність включає наступне коло питань:

встановлення лімітів, нормативів плати, розмірів зборів за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу;

надання пільг при оподаткуванні та стимулюванні під час реалізації природоохоронних заходів;

формування переліку першочергових заходів національних, державних, регіональних природоохоронних програм;

розподіл зборів за забруднення навколишнього середовища та формування джерел для фінансування природоохоронних заходів.

Під природокористуванням слід розуміти суб'єктно-об'єктні відносини з приводу використання природних ресурсів. Ці відносини включають планування, фінансування та стимулювання раціонального використання природних ресурсів.

Головною метою економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності є: стимулювання природокористувачів і забруднювачів навколишнього середовища до зменшення шкідливого впливу на навколишнє середовище та раціонального використання природних ресурсів, а також створення незалежного (автономного) від державного і місцевих бюджетів джерела фінансування природоохоронних заходів та робіт за рахунок коштів, отриманих від екологічних зборів та платежів.

Виходячи з міжнародної і вітчизняної практики, в роботі сформульовано такі основні принципи функціонування економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності:

платності за спеціальне використання природних ресурсів і шкідливий вплив на навколишнє середовище;

цільового використання коштів, отриманих від зборів за спеціальне використання природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища на відновлення і підтримання природних ресурсів у належному стані та ліквідацію джерел забруднення.

Проведено аналіз світового досвіду функціонування економічних механізмів реалізації екологічної політики, обґрунтовано вітчизняну структуру економічних інструментів природокористування та природоохоронної діяльності.

Ефективність економічного механізму збереження навколишнього середовища пов'язана з повнотою і комплексністю використання його складових. Разом з тим, формування та встановлення основних параметрів і критеріїв функціонування зазначеного механізму має визначатися державою та з урахуванням ринкових підходів.

Таким чином, необхідно сформулювати нове бачення екологічних проблем, яке базується на засадах сталого розвитку.

Перехід до сталого розвитку - це, насамперед, зміна пріоритетів у системі економіка-природа: підпорядкування економічних пріоритетів екологічним імперативам.

Враховуючи вищенаведене, окреслено основні напрями політики держави в галузі збереження навколишнього середовища та використання природних ресурсів:

перехід на принципи сталого розвитку та здійсненню структурної перебудови економіки з урахування вимог екологічної безпеки;

формування якісної, з точки зору раціональності та безвідходності, структури споживання;

формування екологоорієнтованої податкової та цінової політики;

реформування екологічного законодавства;

реалізація екологічних програм;

застосування економічних механізмів природокористування та охорони навколишнього середовища.

На прикладі світового досвіду продемонстровано, що серед існуючих концепцій природокористування, концепція екологічного менеджменту є найбільш ефективною, забезпечує економічну підтримку оцінок впливу на навколишнє середовище і дозволяє формувати політику збереження навколишнього середовища, підкріплену дієвою системою економічного протекціонізму.

У другому розділі “Особливості функціонування економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності” проведено аналіз сучасного стану функціонування економічного механізму природокористування і природоохоронної діяльності в Україні та його державного регулювання.

Аналіз існуючої системи державного управління збереженням навколишнього середовища та використанням природних ресурсів довів, що вона має низку недоліків, в тому числі: неузгодженість та дублювання управлінських функцій відомствами, поєднання ними завдань державного регулювання з господарською діяльністю; розробку законодавства “під відомство” замість функціонального принципу; відсутність або недосконалість механізмів управління, необхідних для формування важелів управління в ринкових умовах; розпорошеність коштів та невисоку ефективність їх використання; низький рівень відповідальності.

Незважаючи на недоліки державного втручання, роль держави щодо збереження навколишнього середовища має зростати і надалі. Зокрема, її роль у здійсненні альтернативних варіантів вирішення екологічних проблем, структурній перебудові економіки в нових економічних умовах, у встановленні різноманітного роду нормативів, стандартів.

Як свідчать проведені дослідження, на сьогодні в Україні сформовано систему економічних інструментів природокористування та природоохоронної діяльності, яка включає механізм збору за спеціальне використання природних ресурсів, механізм збору за забруднення навколишнього природного середовища, механізм відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища та систему державного фінансування природоохоронних заходів.

Разом з тим, в Україні відсутній цілісний і реально діючий економічний механізм, здатний ефективно вирішувати проблеми та завдання збереження навколишнього середовища в інтересах екологоорієнтованого соціально-економічного розвитку. Одні його складові діють, але не в повному обсязі, а інші - до цього часу не вийшли зі стадії досліджень.

Таблиця 1

Надходження від зборів за спеціальне використання природних ресурсів, млн. грн.

Розширення бази оподаткування і введення збору за спеціальне використання надр для видобутку корисних копалин, збору за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів дозволили суттєво збільшити надходження від спеціального використання природних ресурсів до державного і місцевих бюджетів.

Існуюча система збору за забруднення навколишнього середовища досить складна. Разом з тим існує однаковий підхід як до дрібних побутових забруднювачів (малі підприємства, окремі дільниці, бюджетні організації, що мають на утриманні 1-2 автомобілі), так і до великих підприємств металургії, хімічної промисловості. Це призводить до необґрунтовано великих адміністративних затрат як підприємств-забруднювачів, так і екологічних інспекцій при намаганні контролювати “всіх і всюди за кожною забруднюючою речовиною, за кожним джерелом забруднення”.

База оподаткування збору за забруднення навколишнього середовища вузька, охоплює, в основному, хімічне забруднення і може бути суттєво розширена.

Розміри збору щороку скорочуються через дію інфляційних процесів, зменшуючи тим самим роль цього платежу як стимулу до зниження рівня забруднення навколишнього середовища (за період з 1995 року індекс інфляції в Україні, за даними Державного комітету статистики, зріс у 2,2 раза).

Встановлені нормативи збору за забруднення навколишнього середовища у порівнянні з нормативами, що діють у колишніх соціалістичних країнах (Польщі, Чехії), за деякими забруднюючими речовинами нижчі у 25-55 разів.

Розподіл збору між фондами охорони навколишнього природного середовища трьох рівнів призводить до розпорошення коштів на рівні села, селища, міста, що є неприпустимим з огляду на складну екологічну ситуацію та обмаль коштів, які виділяються на природоохоронні цілі. Механізми розподілу збору між фондами в складі місцевих бюджетів різного рівня не відпрацьовано, що призводить до недонадходження коштів до обласних фондів і неправомірної їх акумуляції на рівні села, селища, міста.

Недоліками існуючої системи штрафів та позовів за порушення природоохоронного законодавства є низький рівень штрафних санкцій (розмір яких визначається через неоподатковані мінімуми заробітної плати), що не можна вважати виправданим у перехідний період від адміністративної до ринкової економіки, а також відсутність необхідних методик розрахунків розмірів відшкодування збитків, які заподіяні в результаті порушення природоохоронного законодавства, законодавства про використання та охорону надр, внаслідок затоплення, підтоплення, заболочення, засолення, надмірного переосушення земель тощо.

Щодо фінансування природоохоронних заходів, то витрати на збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів у 2000 році склали 3224,0 млн. грн., що становить 1,9% від ВВП. При цьому слід зазначити, що питома вага природоохоронних витрат у ВВП з року в рік постійно зменшується: у 1996 р. вона становила 3,3, у 1997 -1999 рр. - 2,1, у 2000 р. - 1,9 % (див. табл.2).

Таблиця 2

Витрати на збереження навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів, млн.грн.

Проведений аналіз інвестування природоохоронної галузі в розрізі джерел фінансування у 2000 р. свідчить про те, що найбільша частка інвестицій на цілі збереження навколишнього середовища (89,5%) здійснюється за рахунок власних коштів підприємств. Видатки на охорону та раціональне використання природних ресурсів у державному і місцевих бюджетах складають відповідно 3,6 і 5,3%.

Чинним законодавством не встановлено механізм акумулювання та цільового використання коштів від зборів за спеціальне використання природних ресурсів. Як результат - зазначені платежі не "маркуються" в доходній частині державного бюджету і "розчиняються". Видатки з розділу "Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека" Державного бюджету України на охорону і раціональне використання природних ресурсів значно менші від обсягу надходжень від зборів за спеціальне використання природних ресурсів до Державного бюджету України (див. рис. 1).

Рис.1. Надходження коштів від зборів за спеціальне використання природних ресурсів до Державного бюджету України та видатки з розділу “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека” Державного бюджету України

Крім того, щорічно має місце недофінансування природоохоронних заходів відповідно до обсягів коштів, передбачених у Державному бюджеті за розділом “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека”.

Встановлено, що причиною низького рівня фінансування видатків на відтворення та підтримання природних ресурсів у належному стані з розділу “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека” є те, що видатки на збереження навколишнього природного середовища не відносяться до захищених статей, які визначаються Законом України про Державний бюджет України.

Проведений аналіз діяльності екологічних фондів в Україні свідчить про те, що дана форма акумулювання та використання коштів фондів вичерпала себе і потребує негайного реформування. До основних причин низького рівня ефективності фондів слід віднести розпорошеність фондів (1,6 тис.одиниць), нецільове використання коштів, здійснення видатків фондів лише у формі грантів (безповоротної грошової допомоги), що не стимулює до ефективного використання отриманих коштів, відсутність взаємоузгодженої міжрегіональної політики щодо спільного фінансування екологічних програм з місцевих бюджетів, недостатня доходна база.

У третьому розділі “Удосконалення та розвиток економічних інструментів природокористування та природоохоронної діяльності” проведено аналіз основних пріоритетів державної політики у галузі природокористування та природоохоронної діяльності, обґрунтовано необхідність комплексного підходу до формування економічного механізму природокористування і природоохоронної діяльності. На основі запровадження ринкових механізмів екологічного регулювання розроблено конкретні пропозиції та рекомендації щодо розвитку і вдосконалення економічних інструментів природокористування та природоохоронної діяльності.

Враховуючи існуючу ситуацію в Україні, вирішення фінансово-економічних проблем і завдань збереження навколишнього природного середовища, формування і розвиток цілісного економічного механізму в цій галузі мають здійснюватись:

Шляхом визнання на державному рівні необхідності невідкладного вирішення фінансово-економічних проблем збереження навколишнього природного середовища і врахування цього фактору при здійсненні економічних реформ та реалізації програм соціально-економічного розвитку країни.

Удосконалення законодавчого забезпечення ефективного функціонування економічного механізму збереження навколишнього середовища та його несуперечливу взаємодію з усією системою соціальних і економічних відносин у суспільстві.

Формування податкової політики і системи податків, спрямованої на створення екологоорієнтованого виробництва.

Удосконалення системи фінансування природоохоронної діяльності та екологічних програм і заходів з метою поліпшення та стабілізації якісного стану навколишнього середовища, розвитку системи плати за негативний вплив на навколишнє середовище і функціонування екологічних фондів.

Введення системи екологічного страхування, яка забезпечить безумовне відшкодування збитків, завданих навколишньому середовищу.

В умовах реструктуризації виробництва і зміни форм власності використання ринкових механізмів екологічного регулювання є особливо актуальним, оскільки існуючі в Україні моделі організації та управління природокористуванням не забезпечують узгодженості економічних і природоохоронних цілей у масштабах країни, і, відповідно, реалізацію оптимальних екологобезпечних управлінських рішень. У зв'язку з цим виникає необхідність у розробці системи екологічного менеджменту як більш прогресивної моделі організації управління природокористуванням в умовах ринкових трансформацій. Центральне місце в даній системі має належати економічним інструментам (рис. 2).

Найбільш ефективним та перспективним економічним інструментом природоохоронної діяльності є плата за вироблену та ввезену екологічно небезпечну продукцію, запровадження якої дозволило б отримати суттєві надходження до бюджетів та цільових фондів. Сюди можна віднести податок на нафтопродукти, природний газ, вугілля, лакофарбову продукцію, мінеральні добрива і пестициди, синтетичні пральні речовини, матеріали для упаковки, холодильники, акумулятори, автошини, озоноруйнуючі речовини та інші види продукції.

Важливою не впровадженою складовою системи збору за забруднення навколишнього середовища є плата за неорганізований скид забруднюючих речовин з територій природокористувачів (залежно від функціонального використання): з промислово-урбанізованих територій у складі стічних дощових, талих і поливальних вод та сільськогосподарських територій виробничого призначення (наприклад, тваринницькі ферми).

Потребує впровадження плата за забруднення акваторій водних об'єктів при проведенні робіт, пов'язаних із переміщенням і видобуванням донних ґрунтів, нерудних матеріалів із підводних кар'єрів і розміщенням ґрунтів в підводних відвалах.

Також необхідно переглянути нормативи збору за забруднення з метою наближення їх до розміру компенсації шкоди, заподіяної навколишньому середовищу, та розробити механізм індексації нормативів збору за забруднення відповідно до росту інфляції в країні. З цією метою в дисертації зроблено розрахунок обсягів надходжень від зборів за забруднення навколишнього природного середовища з урахуванням індексу цін виробників промислової продукції. Згідно з проведеними розрахунками, за досліджуваний період з 1996-2002рр. нормативи плати мали зрости в 2,2 раза, а бюджетами недоотримано близько 233 млн.грн.

Таблиця 3

Розрахунок обсягів надходжень від зборів за забруднення навколишнього природного середовища з урахуванням індексу цін виробників промислової продукції