Агроекологічна оцінка впливу різних систем обробітку та удобрення на ґрунтові процеси

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний аграрний університет

УДК 579.26: 631.45:631.461

АГРОЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ВПЛИВУ РІЗНИХ СИСТЕМ ОБРОБІТКУ ТА УДОБРЕННЯ на ГРУНТОВІ ПРОЦЕСИ

03.00.16 - екологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

ПАТИКА Микола Володимирович

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті сільськогосподарської мікробіології УААН

Науковий керівник - кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник, доцент ОСІННІЙ Микола Георгійович, Кримський державний агротехнологічний університет, проректор з навчальної роботи

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН ТАРАРІКО Олександр Григорович, Інститут агроекології і біотехнології УААН, головний науковий співробітник відділення агроекології

кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник КОЛОМІЄЦЬ Лариса Петрівна, Інститут землеробства УААН, провідний науковий співробітник лабораторії захисту ґрунтів від ерозії

Провідна установа - Національний науковий центр „Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського” УААН, лабораторія екології ґрунту і біологічного землеробства (м. Харків)

Захист відбудеться "12"березня 2004р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.02 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, кімната 41

Автореферат розісланий "6"лютого 2004р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Мороз М.С.



Патика М.В. Агроекологічна оцінка впливу різних систем обробітку та удобрення на ґрунтові процеси. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук зі спеціальності 03.00.16 - екологія. - Національний аграрний університет, Київ, 2004.

У дисертаційній роботі викладені результати досліджень по мікробіологічному й агрохімічному моніторингу чорнозему південного і дерново-підзолистого ґрунту, на які впливали різні агрозаходи. Дано комплексну оцінку застосуванню агрозаходів, що спрямовані на підвищення родючості ґрунтів, врожаю сільськогосподарських культур, порівняльну агроекологічну й економічну оцінку по фонах (без добрив, мінеральний і органо-мінеральний) із застосуванням сидератів і соломи.

Встановлено, що органо-мінеральна система добрив позитивно впливала на функціонування мікробного ценозу, врівноважувала процеси мінералізації і гуміфікації на обох типах ґрунтів. Спільне застосування тривалої ресурсозберігаючої системи обробітку ґрунту та органо-мінеральної системи удобрення поліпшувало еколого-агрохімічні властивості чорнозему південного і дерново-підзолистого ґрунту (вміст рухомого фосфору підвищився під озимим ячменем з 35 до 215 мг/кг ґрунту, льоном олійним з 52 до 214 мг/кг ґрунту, картоплею з 88 до 294 мг/кг ґрунту; відбувалось підвищення вмісту вуглецю в ґрунті під озимим ячменем з 1,80 до 2,60%, льоном олійним з 1,57 до 2,16%, картоплею з 0,49 до 0,73%, вмісту загального азоту з 0,235 до 0,299%, з 0,221 до 0,255%, з 0,092 до 0,114% відповідно). ґрунт чорнозем сидерат агрохімічний

Доведено, що найбільш суттєвий позитивний вплив на продуктивність польових культур забезпечило застосування органо-мінеральних добрив у комплексі з сидератами і соломою, яке підвищувало врожайність озимого ячменю на 116,2% (з 18,6 до 40,2 ц/га), льону олійного на 152,1% (з 4,6 до 11,6 ц/га) та було однаковим при обох системах обробітку ґрунту.

Ключові слова: обробіток ґрунту, фони добрив, сидерати, солома, ґрунтові мікроорганізми, мобілізація, фосфор, вуглець, азот, гумус, родючість ґрунту.



Патыка Н.В. Агроекологичекая оценка влияния различных систем обработки и удобрений на почвенные процессы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 03.00.16 - экология. - Национальный аграрный университет, Киев, 2004.

В диссертационной работе изложены результаты исследований микробиологического и агрохимического мониторинга чернозема южного и дерново-подзолистой почвы, на которые влияли различные агроприёмы. Дана комплексная оценка применению агроприёмов, которые направлены на повышение плодородия почв и урожая сельскохозяйственных культур, сравнительная агроэкологическая и экономическая оценка по фонам (без удобрений, минеральный и органо-минеральный) с применением сидератов и соломы.

Установлено, что на черноземе южном длительное применение в полевом севообороте ресурсосберегающей безотвальной обработки почвы в сочетании с органо-минеральными удобрениями в рекомендованных дозах (навоз 10 т/га севооборотной площади и N₅₁Р₂₃) положительно влияло на функционирование микробного ценоза; при этом уравновешивались процессы минерализации и гумификации под озимым ячменем и льном масличным за счет микробиологической активизации: микромицетов с 35 до 47 тыс/г, споровых бактерий с 0,12 до 0,78 млн/г, аммонифицирующих с 4,1 до 7 млн/г, денитрифицирующих с 0,88 до 2,13 млн/г почвы.

На дерново-подзолистой почве под картофелем применение сидератов и минеральных удобрений в сочетании с ресурсосберегающей комбинированной системой обработки почвы повышало активность почвенной биоты: микромицетов с 43 до 57 тыс/г, аммонифицирующих бактерий с 0,67 до 0,92 млн/г, целлюлозоразрушающих с 24,5 до 30,35 млн/г, стрептомицетов с 81,7 по 183,3 млн/г почвы по сравнению с фоном без удобрений.

Совместное применение длительной ресурсосберегающей обработки почвы и органо-минеральной системы удобрений улучшало эколого-агрохимические свойства чернозема южного и дерново-подзолистой почвы, (содержание подвижного фосфора увеличилось под озимым ячменем с 35 до 215 мг/кг почвы, льном масличным с 52 до 214 мг/кг почвы, картофелем с 88 до 294 мг/кг почвы; увеличивалось содержание углерода почвы под озимым ячменем с 1,80 до 2,60%, льном масличным с 1,57 до 2,16%, картофелем с 0,49 до 0,73%, содержание общего азота с 0,235 до 0,299%, с 0,221 до 0,255%, с 0,092 до 0,114% соответственно).

Продолжительное (10 лет) совместное применение органо-минеральных удобрений с ресурсосберегающей обработкой почвы способствовало повышению плодородия почвы, в частности росту запасов гумуса в 0-20 см слое на черноземе южном на 20,54 т/га и на дерново-подзолистой почве - 11,88 т/га по сравнению с неудобренным фоном.

На черноземе южном длительное применение ресурсосберегающей безотвальной обработки почвы в полевом севообороте (в том числе под озимый ячмень дискования на 8-10 см и под лён масличный рыхления диагональными стойками ПРН-31000 на 12-14 см) не снижало урожайность выращиваемых культур в сравнении с комбинированной обработкой. Применение органо-минеральных удобрений повышало среднюю урожайность озимого ячменя на 116,2% (с 18,6 до 40,2 ц/га) и льна масличного на 152,1% (с 4,6 до 11,6 ц/га) и было одинаковым при обеих системах обработки почвы.

Экономическая оценка изучаемых агроприёмов подтвердила целесообразность применения на черноземе южном ресурсосберегающей обработки почвы по сравнению с комбинированной, которая способствовала увеличению условно чистой прибыли при выращивании озимого ячменя на 27,26 грн/га, а в сочетании с органо-минеральными удобрениями на 327,07 грн/га. На дерново-подзолистой почве при выращивании картофеля условно чистая прибыль возрастала на фоне совместного применения сидератов и минеральных удобрений на 116,1 грн/га.

Ключевые слова: обработка почвы, фоны удобрений, сидераты, солома, почвенные микроорганизмы, мобилизация, фосфор, углерод, азот, гумус, плодородие почвы.



N.V. Patyka. Agroecological estimation of the influence of the different systems of the processing and fertilizers on soil processes - Manuscript.

Thesis for candidate's degree of agricultural sciences according to speciality 03.00.16 - ecology. - National Agrarian University, Kyiv, 2004.

The thesis is devoted to the research about microbiological and agrochemical monitoring of southern chernozem and turfy-podsolic soils, which are influenced by different agricultural methods. The complex estimation of application of different agricultural methods, which are directed to change soils fertility, harvest of agricultural crops, comparative agroecological and an economic estimation by the backgrounds (without fertilizers, mineral and organic-mineral) with application of green manure crop and straw is given.

It is established, that the organic-mineral system of fertilizers positively influenced on functioning of microbic cenosis, counterbalanced the processes of a mineralization and humification on all types of the soils. Joint application of a long resource-saving system of ground processing and organic-mineral system of fertilizers improved ecologic-agrochemical properties of southern chernozem and turf-podsolic soils (the contents of mobile phosphorus has increased under winter barley with 35 up to 215 mg/kg, flax olive with 52 up to 214 mg/kg, a potato with 88 up to 294 mg/kg; increasing of ground carbon being occured under winter barley with 1,80 up to 2,60%, flax olive with 1,57 up to 2,16%, potato with 0,49 up to 0,73%, the common maintenance of nitrogen with 0,235 up to 0,299%, with 0,221 up to 0,255%, with 0,092 up to 0,114 % accordingly).

It is proved, that the most essential positive influence on efficiency of field cultures has given the application of organic-mineral fertilizers in complex with green manure crop and straw, thus productivity of winter barley, flax olive, a potato has increased on 116,1 152,1, 118,6 % accordingly.

Key words: processing of ground, backgrounds of fertilizers, green manure crop, straw, soil microorganisms, mobilization, phosphorus, carbon, nitrogen, humus, soil fertility.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Довготривале нераціональне використання земельних ресурсів без належного врахування ландшафтних і ґрунтово-кліматичних особливостей, інтенсивний обробіток ґрунтів, висока насиченість сівозмін просапними культурами, укрупнення господарств та полів призвели до розвитку небувалих і щороку прогресуючих процесів дегуміфікації та ерозії, що особливо стосується високоцінних чорноземних ґрунтів.

У природних умовах основну роботу зі стабілізації довкілля виконують мікроорганізми, в той час як на макроорганізми, наприклад, ссавці, приходиться біля 1% загального потоку речовин і енергії в угрупуваннях. На ріллі виникає необхідність все більш плідної співпраці з мікроорганізмами, що населяють кожну земельну грудочку.

Зміна економічних обставин в країні вимагає розробки нової концепції ведення сільськогосподарського виробництва, яка передбачає максимальне врахування природних біологічних факторів. У зв'язку з цим, питання управління врожайністю культур в умовах застосування обмеженої кількості добрив, мобілізації поживних елементів ґрунту та рослинних решток шляхом активізації мікробіологічних процесів має важливе значення і є досить актуальним. Важливість цієї проблеми обумовлена і високим рівнем родючості ґрунтів нашої країни, які при ощадливому і господарському ставленні до них спроможні забезпечити сталі врожаї та валові збори сільськогосподарської продукції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з тематичним планом наукових досліджень НМЦ "Агроекологія" УААН з проблеми "Теоретично обґрунтувати та розробити моделі сталого розвитку агроекологічних систем на засадах відновлюваного землекористування при довготривалому застосуванні різних рівнів біологізації та ресурсного забезпечення технологічних процесів" (№ державної реєстрації 0196U12979) і галузевої НТП Міністерства аграрної політики України (№0102U000128).

Мета і задачі досліджень. Мета досліджень - теоретичне обґрунтування, розробка науково-методичних засад і практичних заходів щодо проведення мікробіологічного та агрохімічного моніторингу антропогенного навантаження ґрунтів, збереження їх екологічного стану і оптимізації кругообігу речовин в агроекосистемах та збільшення виробництва сільськогосподарської продукції.

Задачі досліджень:

- встановити вплив органічних та мінеральних добрив на біологічну активність чорнозему південного і дерново-підзолистого ґрунту;

- вивчити динаміку рухомих форм фосфору в чорноземі південному і дерново-підзолистому ґрунті;

- дослідити зміни вмісту вуглецю, азоту та запасів гумусу у ґрунтах на різних органо-мінеральних фонах і системі обробітку;

- виявити значення агрозаходів у формуванні рослинної біологічної продукції;

- визначити агрономічну ефективність та провести агроекологічну і економічну оцінку комплексних агрозаходів.

Об'єкт дослідження - ґрунтові процеси та формування потенціалу продуктивності сільськогосподарських культур під впливом різних систем обробітку та удобрення.

Предмети досліджень - системи обробітку ґрунту, органічні, мінеральні та сидеральні добрива, ґрунтові мікроорганізми, рухомі сполуки фосфору, вуглець, азот, гумус, озимий ячмінь, льон олійний, картопля.

Методи дослідження.

· польовий метод - вивчення впливу деяких агрозаходів на мікробіологічні та агрохімічні властивості ґрунту, кількісні показники продуктивності сільськогосподарських культур;

· лабораторний метод - визначення кількісних і якісних характеристик об'єктів досліджень фізико-хімічними, хімічними, мікробіологічними методами;

· статистичний метод - встановлення вірогідності отриманих результатів, функціональних залежностей між різними чинниками і процесами на основі регресивного, дисперсійного методів аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті аналізу та узагальнення експериментальних даних вперше теоретично обґрунтована доцільність сумісного застосування довготривалої ресурсозберігаючої системи обробітку ґрунту та органо-мінеральних добрив в польовій сівозміні. Використання зазначених агрозаходів у поєднанні дозволило підвищити вміст рухомого фосфору (за Кірсановим) при вирощуванні озимого ячменю, льону олійного, картоплі в середньому з 35 до 294 мг/кг ґрунту, вуглецю - з 0,49 до 2,6%, загального азоту - з 0,092 до 0,299% відповідно. Підтверджені дані для чорноземів південних та дерново-підзолистих ґрунтів щодо позитивного впливу органо-мінеральної системи удобрення на функціонування мікробного ценозу, що дозволяє врівноважувати процеси мінералізації і гуміфікації. Встановлено, що при вирощуванні озимого ячменю, льону олійного та картоплі в сівозміні важливим засобом відновлення родючості ґрунту є післяжнивне вирощування у польових сівозмінах проміжних культур на сидерат, які забезпечували надходження у ґрунт 10-15 т/га зеленого добрива.

Практичне значення одержаних результатів. Рекомендовано прийоми найбільш ефективного застосування різних систем обробітку ґрунту, сидератів та соломи і використання органічних та мінеральних добрив з метою збереження і відтворення родючості ґрунту та одержання високих і сталих врожаїв. Зроблено комплексну оцінку органо-мінеральній, мінеральній, комплексній системам удобрення на чорноземі південному під озимим ячменем, льоном олійним та дерново-підзолистому ґрунті під картоплею. Вперше в результаті проведених досліджень здійснено агроекономічне і екологічне обґрунтування оптимальних агроприйомів в різних ґрунтово-кліматичних зонах.

Результати роботи впроваджуються у виробничих умовах господарств Автономної Республіки Крим та Чернігівської області.

Особистий внесок здобувача. Дисертант приймав участь у розробці програми досліджень, особисто провів польові, лабораторні та інші експериментальні дослідження, узагальнив одержані результати у друкованих наукових працях, сформулював висновки, підготовив рекомендації для виробництва.

Апробація результатів роботи. Матеріали дисертаційної роботи обговорювалися на: Міжнародній конференції "Сталий розвиток агроекосистем" (м. Вінниця, 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Засади сталого розвитку аграрної галузі" (м. Київ, 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми сучасного землекористування" (Чабани, 2002р.), Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю Інституту картоплярства НАН Білорусі (Самохваловичі, 2003р.), а також на щорічних засіданнях методичної комісії, вченої ради Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць, з яких 6 - у фахових виданнях ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Загальний обсяг роботи становить 203 сторінки машинописного тексту, з них 144 - основного тексту. Дисертація складається зі вступу, 8 розділів, висновків, рекомендацій для виробництва, додатків. Вона ілюстрована 20 таблицями, 24 рисунками, 4 фотографіями, 5 додатками. У переліку літератури 214 найменувань, у тому числі 32 на іноземних мовах.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури. В розділі приведений аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених щодо проблем агросфери, гумусу та його трансформації, обробітку ґрунту, як засобу активізації загальних мікробіологічних процесів у ґрунті та відновлення його родючості, ефективності дії різних систем добрив у поєднанні з сидератами та соломою на деякі властивості ґрунту та продуктивність сільськогосподарських культур.

Об'єкти, методи і умови проведення досліджень. Вивчення ефективності сумісного застосування систем обробітку ґрунту, добрив, сидератів і соломи, впливу їх на біологічні показники родючості і врожайність озимого ячменю і льону олійного на чорноземах південних передгірсько-степової частини Криму проводилося протягом 2000-2003 рр. в тривалому польовому стаціонарному трифакторному досліді Кримського державного агротехнологічного університету в польовій сівозміні з наступним чергуванням сільськогосподарських культур: 1.Зайнятий пар (в першій ротації буркуном дворічним на 1 укіс, в другій - еспарцетом на один укіс); 2. Озима пшениця; 3. Озимий ячмінь; 4. Соняшник (у першій ротації сівозміни), льон олійний (у другій ротації сівозміни); 5. Сорго на силос; 6. Озима пшениця; 7. Ярий ячмінь з підсівом еспарцету.

В названій сівозміні вивчали дві системи обробітку ґрунту (фактор А):

А₁ - комбінована (оранка на 18-20 см під озиму пшеницю після парозаймаючої культури; дискування на 8-10 см під озимий ячмінь; розпушування плоскорізом на 12-14 см під льон олійний; оранка на 25-27 см під сорго на силос; дискування на 8-10 см під озиму пшеницю після сорго; розпушування плоскорізом на 14-16 см під ярий ячмінь з підсівом еспарцету);

А₂ - ресурсозберігаюча (дискування на 10-12 см під озиму пшеницю після парозаймаючої культури; дискування на 8-10 см під озимий ячмінь; розпушування стовбами типу „Параплау” на 12-14 см під льон олійний; розпушування чизельним плугом на 25-27 см під сорго на силос; розпушування протиерозійним культиватором на 8-10 см під озиму пшеницю після сорго; розпушування чизельним плугом на 14-16 см під ярий ячмінь з підсівом еспарцету).

Приведені системи обробітку ґрунту поділом уздовж ділянок досліджувались за трьома біологічними фонами (фактор Б):

Б₁ - загальноприйнята технологія (без сидератів з повним збиранням соломи);

Б₂ - загальноприйнята технологія + посів редьки олійної на зелене добриво;

Б₃ - загальноприйнята технологія + посів редьки олійної на зелене добриво із залишенням соломи озимого ячменю та другої озимої пшениці на полі.

Впоперек названих систем обробітку ґрунту з урахуванням повздовжнього поділу ділянок накладались наступні системи удобрення (фактор В):

В₁ - без добрив;

В₂ - мінеральна (під першу озиму пшеницю - N₈₅P₄₅; під озимий ячмінь - N₁₁₀P₃₄; під соняшник та льон олійний - N₄₀P₃₀; під сорго на силос - N₉₀P₃₅; під озиму пшеницю після сорго - N₁₀₀P₄₀; під ярий ячмінь з підсівом еспарцету - N₁₀₀P₇₀);

В₃ - органо-мінеральна (під першу озиму пшеницю - гній 30 т/га + N₆₀P₁₀; під озимий ячмінь - N₇₄P₂₉; під соняшник та льон олійний - N₃₀P₂₅; під сорго на силос - гній 40 т/га + N₆₀P₀; під озиму пшеницю після сорго - N₅₀P₃₅; під ярий ячмінь з підсівом еспарцету - N₈₅P₆₅);

В₄ - органо-мінеральна (як у вар. В₃) з хімічним прополюванням посівів озимих, льону олійного і сорго на силос.

У середньому на 1 га сівозмінної площі припадає: у варіанті В₂ - N₇₄P₃₆ і у варіантах В₃, В₄ - гній 10 т/га + N₅₁P₂₃.

Дослід закладено у чотирьох полях з послідовним входженням першою культурою сівозміни. Площа посівної ділянки обробітку ґрунту - 1296 м² (12м х 108м), де застосовували сидерати та солому - 432 м² (4м х 108м) і фону живлення - 324 м² (12м х 27м). Площа елементарної посівної ділянки - 108 м² (4м х 27м), облікової ділянки - 53 м² при 4-разовій повторності досліду.

Ґрунт дослідного поля - чорнозем південний з вмістом гумусу в орному шарі 2,0-3,5%, середньою і високою забезпеченістю рухомими формами фосфору і обмінного калію.

Ефективність сумісного застосування добрив, сидератів, їх впливу на біологічні показники родючості і врожайність картоплі на дерново-підзолистому ґрунті Поліської зони Чернігівщини протягом 2000-2003 рр. вивчалась в тривалому польовому стаціонарному трифакторному досліді Чернігівського інституту АПВ УААН в польовій сівозміні з наступним чергуванням сільськогосподарських культур: 1. Озима пшениця; 2. Кукурудза; 3. Ячмінь з підсівом конюшини; 4. Конюшина; 5. Озиме жито; 6. Картопля 7. Овес; 8. Люпин. Система обробітку ґрунту в сівозміні була загальноприйнятою для цієї зони. У приведеній сівозміні досліджувались три фони удобрення: мінеральний (застосування лише мінеральних добрив); органічний (застосування зелених добрив - бобових, м'ятликових, капустяних); органо-мінеральний (поєднання мінеральних добрив із вищеназваними сидератами). Дослід закладено у чотирьох полях. Площа посівних ділянок в польовому досліді становила 60-102 м².

Дерново-підзолистий супіщаний ґрунт характеризується такими агрохімічними показниками в орному шарі: азот, що легко гідролізується (за Тюріним і Кононовою) - 9,7 мг на 100 г ґрунту, рухомих форм фосфору (за Кірсановим) - 17,9 мг Р₂О₅ на 100 г ґрунту, калію обмінного (за Масловою) - 7,0 - 9,0 мг К₂О на 100 г ґрунту.

Показники кількості різних еколого-трофічних груп мікроорганізмів визначали загальноприйнятими методами у мікробіології. Мікробні пейзажі вивчали за методом капілярної педоскопії Б.Ф. Перфільєва і Д.Р. Габбе (1961) у модифікації Г.В. Аристовської (1961).

Статистичну обробку та математичний аналіз результатів досліджень проводили за Доспєховим Б.О. (1985), Збруї Б.А. (1985), Ушкаренко В.О., Скрипниковим А.Я. (1988). Технологія вирощування ячменю озимого, льону олійного та картоплі здійснювалась згідно рекомендацій для відповідної зони, за винятком досліджуваних елементів.

Мікробіологічна активність ґрунту. У сівозміні під озимим ячменем та льоном олійним при застосуванні різних систем обробітку ґрунту, добрив, сидерату та соломи середня чисельність ґрунтової мікрофлори за весь період дослідів по варіантах підвищувалась неоднаково: мікроміцетів з 35 до 47 тис/г ґрунту на всіх фонах удобрення у варіантах, де заробляли в ґрунт сидерат, спорових з 0,12 до 0,39 (фон без добрив) та з 0,22 до 0,78 млн/г ґрунту (органо-мінеральний фон), амоніфікуючих з 4,1 до 6,3 та з 5,2 до 7,0 млн/г ґрунту, денітрифікуючих з 0,88 до 3,02 та з 1,52 до 2,13 млн/г ґрунту відповідно.

Середня чисельність стрептоміцетів під озимим ячменем (рис. 1.) та льоном олійним зростала на неудобреному фоні при застосуванні сидерату з 153 до 250, а на мінеральному та органо-мінеральному фонах удобрення - до 443 тис/г ґрунту (сидерат +солома). Слід зазначити, що ресурсозберігаючий обробіток сприяв підвищенню їх чисельності з 227 до 273 тис/г ґрунту (мінеральний фон) та з 237 до 443 тис/г ґрунту (органо-мінеральний фон добрив).

Середня чисельність мікроорганізмів, які використовують мінеральні сполуки азоту (рис. 2) збільшувалась з 4,5 (без добрив) до 7,6 (мінеральний фон), і до 10,1 млн/г ґрунту (органо-мінеральний фон добрив). Застосування ресурсозберігаючого обробітку стиму-лювало приріст чисельності цієї групи ґрунтової біоти.

Дані середньої чисельності ґрунтових мікроорганізмів орного шару під картоплею свідчать, що по варіантах досліду відбувалось збільшення таких груп, як мікроміцети з 43 млн/г ґрунту на контролі до 56 млн/г (варіант3), 51 млн/г (варіант 4), 45 млн/г (варіант 5), де заорювались сидерати та застосовувались мінеральні добрива 55 млн/г ґрунту (варіант 2). Зменшення їх чисельності спостерігалось у варіантах де сумісно із сидеральними добривами заорювали мінеральні, але у варіанті 8 (сидерат капустяний + NPK) виявлено збільшення цих мікроорганізмів до 57 млн/г ґрунту. По всіх варіантах дослідів відбувалось невелике зменшення спорових мікроорганізмів, за виключенням варіантів, де заорювався сидерат бобовий (вар. 3, 0,29 млн/г) та його поєднання із мінеральними добривами (вар. 6, 0,25 млн/г ґрунту). Підвищення амоніфікуючих з 0,67 до 0,92 млн/г та целюлозоруйнуючих з 24,5 до 30,35 млн/г ґрунту бактерій відмічалось по всіх варіантах досліду. Одночасно знижувалась з 4,74 до 0,99 млн/г ґрунту чисельність бактерій, які викликають процеси денітрифікації у ґрунті.

Збільшення чисельності стрептоміцетів (рис. 3.) було у варіантах 3 де заорювався сидерат бобовий (183,3 тис/г) та 6 при його поєднанні із мінеральними добривами (140 тис/г ґрунту). По всіх інших варіантах досліду їх чисельність не перевищувала контроль, найбільше пригнічення цих мікроорганізмів мало місце у варіанті 2, де використовували мінеральні добрива (81,7 тис/г ґрунту).

Позитивний вплив на середню чисельність еколого-трофічної групи мікроорганізмів, які використовують мінеральні сполуки азоту, (рис. 4) встановлено на варіантах, де вирощувався сидерат бобовий 3 (2,25 млн/г) і 6 (2,24 млн/г), та капустяний 5 (2,09 млн/г) і 8 (2,33 млн/г). Пригнічувалися вони при використанні NPK (вар. 2-1,54 млн/г) та сидерату озимого жита (вар. 4-1,47 млн/г, вар. 7-1,71 млн/г ґрунту).

Проведений мікробіологічний аналіз чорнозему південного при вирощуванні ячменю озимого, льону олійного із тривалим застосуванням у сівозміні різних систем обробітку ґрунту, добрив, сидератів, соломи та дерново-підзолистого ґрунту при вирощуванні картоплі як із застосуванням сидератів та мінеральних добрив, так і без них, показує, що сидерати, солома та мінеральні добрива специфічно позитивно впливають на ценотичну структуру ґрунтової мікрофлори і призводять до її перебудови. Вищезазначені чинники сприяють більш повній активізації ґрунтових мікроорганізмів і створюють кращі можливості для інтенсивного розвитку процесів, які пов'язані з кругообігом речовин чи окремих елементів живлення рослин. Встановлені особливості у розвитку мікрофлори, очевидно, є результатом нерівноцінної обстановки, котра склалася внаслідок застосування деяких агротехнічних заходів.

Агроекологічне обґрунтування антропогенної дії різних агроприйомів на динаміку фосфору у ґрунті. Вивчення вмісту рухомих форм фосфору в ґрунті під озимим ячменем у різні фази вегетації рослин показало, що на фоні без добрив із застосуванням комбінованого обробітку (без сидерату, сидерат, сидерат + солома) вміст його був найменшим - 68 мг/кг ґрунту. Крім того, на перших двох варіантах (без сидерату та з його застосуванням) кількість рухомого Р₂О₅ знижувалась. На тому ж фоні, але з застосуванням ресурсозберігаючого обробітку ґрунту (варіант без сидерату, сидерат, сидерат + солома) вона збільшувалась до 110 мг/кг ґрунту.

На мінеральному фоні добрив, де застосовували ресурсозберігаючий обробіток ґрунту, спостерігалось підвищення вмісту рухомих форм фосфору до 170 мг/кг ґрунту. На органо-мінеральному фоні добрив при комбінованій системі обробітку ґрунту вміст водорозчинного фосфору зростав при сумісному застосуванні сидерату і соломи до 188 мг/кг ґрунту. Застосування ресурсозберігаючого обробітку ґрунту на цьому ж фоні удобрення сприяло подальшому підвищенню кількості рухомих фосфатів.

Динаміка вмісту рухомих форм фосфору під льоном олійним свідчить, що без застосування добрив, сидерату та соломи, при комбінованому обробітку ґрунту спостерігався найвищий показник зимою - 152 мг/кг ґрунту, у весняно-літні відбори (активна фаза вегетації рослин) кількість фосфору знижувалась до 38 мг/кг, очевидно за рахунок використання його рослинами

Зростання кількості фосфатмобілізуючих бактерій під озимим ячменем та льоном олійним відбувалось однаково під впливом ресурсозберігаючої системи обробітку ґрунту, за дії якої на фоні без добрив (47,2 млн/г ґрунту) та органо-мінеральному (51 млн/г ґрунту) вдвічі зростала їх чисельність порівняно з комбінованим обробітком (28 млн/г ґрунту.

Суттєвого впливу мінеральних добрив на кількість фосфатмобілізуючих бактерій при обох системах обробітку не відзначено.

Вміст водорозчинного фосфору під картоплею восени у контрольному варіанті склав 212 мг/кг ґрунту. Застосування мінеральних добрив у другому варіанті обумовило збільшення його до 248 мг/кг. Високий рівень водорозчинного Р₂О₅ спостерігався у варіанті із сидератом бобовим - 197 мг/кг ґрунту. У варіантах із сидератом м'ятликовим та капустяним він досягав понад 250 мг/кг ґрунту.

Чисельність фосфатмобілізуючих бактерій під картоплею збільшувалась при застосовуванні сидерату бобового і капустяного, та при їх поєднанні із мінеральними добривами. Середні її показники були вищими у варіантах 6 (сидерат бобовий) та 7 (сидерат м'ятликовий).

Застосування сидератів та поєднання їх з органо-мінеральними і мінеральними добривами підвищує вміст рухомих форм фосфору в чорноземі південному при вирощуванні озимого ячменю, льону олійного та в дерново-підзолистому ґрунті під картоплею, поширює різноманіття, чисельність ґрунтової мікробіоти, завдяки якій прискорюються ґрунтові процеси та поліпшуються умови живлення рослин.

Екологічно безпечні заходи підвищення вуглецю та азоту у ґрунті. Знання інтенсивності процесів амоніфікації і нітрифікації та динаміки росту мікроорганізмів дозволяє регулювати ці процеси, встановлювати види добрив та оптимальні терміни заробки їх у ґрунт . Цим обумовлюється більш повне використання добрив, які застосовуються, та зниження втрат азоту.

Під озимим ячменем та льоном олійним на фоні без добрив у зимовий період більший вміст вуглецю забезпечувало застосування комбінованого обробітку (2,08%), дещо меншим він був при ресурсозберігаючому обробітку ґрунту (1,94%).

На органо-мінеральному фоні добрив підвищення вмісту вуглецю відмічалось у варіантах, де використовувались органічні добрива (сидерат - 1,87%, сидерат + солома - 1,81%) при ресурсозберігаючому обробітку ґрунту. Застосування гербіцидів на вищезазначеному фоні не змінювало ці показники.

Високий вміст загального азоту у чорноземі південному виявлено по всіх фонах добрив при ресурсозберігаючому обробітку ґрунту (0,260%). У варіантах, де заробляли сидерат, спостерігалось збільшення його до 0,274%. Підвищенню вмісту загального азоту сприяло також поєднання сидерату та соломи, але внаслідок більш повільного їх розкладу ґрунтовою біотою така залежність мала місце тільки наприкінці літа.

Вміст вуглецю в дерново-підзолистому ґрунті під картоплею підвищувався по варіантах із органічними, а також мінеральними добривами. На контрольному варіанті та при внесенні мінеральних добрив збільшення вмісту вуглецю склало 0,05%. Застосування сидеральних культур підвищувало вміст вуглецю у ґрунті у порівнянні з контролем (вар. 3 до 0,64, 4 - 0,63, 5 - 0,65%). Поєднання мінеральних та органічних добрив сприяло подальшому зростанню вмісту вуглецю (вар. 6 до 0,73, 7 - 0,71, 8 - 0,66%). Оцінюючи ці дані можна зробити висновок, що збільшення вмісту вуглецю у ґрунті в цих варіантах досліду проявилося в меншій мірі, ніж при використанні зелених добрив.

На дерново-підзолистому ґрунті під картоплею підвищення вмісту загального азоту в ґрунті досягало при вирощуванні сидерату бобового (0,107%), а також при його сумісному застосуванні з NPK (0,114%). Контрольний варіант практично не відрізняється від варіанту, де вносились мінеральні добрива.

Застосування ресурсозберігаючого обробітку ґрунту у поєднанні з органо-мінеральними добривами, дозволяє більш ефективно вирощувати озимий ячмінь, льон олійний на чорноземі південному та картоплю на дерново-підзолистому ґрунті, зменшувати міграцію продуктів їх мінералізації за межі ґрунту.

Запаси гумусу у ґрунті. Різниця в запасах гумусу в 0-20 см шарі під озимим ячменем та льоном олійним за 10 років при порівнянні фону без добрив та органо-мінерального в середньому складала - 20,54 т/га на чорноземі південному, під картоплею - 11,88 т/га на дерново-підзолистому ґрунті. Слід зазначити, що застосування ресурсозберігаючого обробітку ґрунту, сидерату та соломи сприяло більш інтенсивному накопиченню вмісту гумусу у ґрунті порівняно з комбінованим, де в сівозміні застосовувалась оранка.

Під картоплею у варіантах, де застосовували сидерат, коливання запасів гумусу складало в середньому від 24,49 (контроль) до 35,38 т/га. Слід відмітити, що найбільш динамічний приріст гумусу спостерігався при заорюванні сидерату редьки олійної. При сумісному застосуванні сидератів та мінеральних добрив спостерігалось підвищення запасів гумусу до 36,37 т/га.

Таким чином, сумісне застосування органічних та мінеральних добрив з ресурсозберігаючим обробітком ґрунту здатне забезпечити позитивний баланс гумусу (збільшення його запасів) у чорноземі південному та дерново-підзолистому ґрунтах та впливати на інші його властивості. Відтворення природної родючості ґрунту вище початкового рівня - це є основною метою біологічного землеробства в створенні стійких агроекосистем. Інші шляхи для досягнення зазначених цілей на даному етапі менш ефективні.

Роль агроекологічних заходів у формуванні рослинної продукції. Мінеральні та органо-мінеральні добрива щорічно майже в два рази підвищували врожайність зерна озимого ячменю і в середньому за три роки приріст її становив 91,9 та 97,8-103,2% або 17,1 та 18,2-19,2 ц/га відповідно. Слід зазначити, що ефективність добрив суттєво не залежала від способів їх заробки у ґрунт, тобто, поєднання мінеральних азотно-фосфорних і органо-мінеральних добрив з прийомами ресурсозберігаючого обробітку в сівозміні не знижувало продуктивність озимого ячменю порівняно із заробкою мінеральних та органічних добрив прийомами комбінованого обробітку, в тому числі і оранкою.

Диференційований хімічний контроль бур'янів у сівозміні, у тому числі хімічне прополювання посіву озимого ячменю гранстаром (20 г/га в фазу весняного кущіння озимого ячменю) сприяв подальшому зростанню врожайності зерна (середній приріст склав 3,1 ц/га, або 8,3 %).

Застосування мінеральних та органо-мінеральних добрив підвищувало врожайність насіння льону олійного на 117,3 та 130,4 %, причому ефективність добрив при обох системах обробітку ґрунту була однаковою.

Диференційований хімічний контроль бур'янів у сівозміні, у тому числі застосування 2М-4х у фазу ялинки льону істотно (в середньому на 1,9 ц/га або на 18,3%) підвищувало врожайність насіння внаслідок зменшення забур'яненості посіву.

Аналіз даних урожайності картоплі показав, що внесення мінеральних добрив забезпечило збільшення врожаю на 44,9%. У варіантах, де застосовували сидерат, підвищення врожайності картоплі спостерігалось по сидерату бобовому на 67,8, капустяному - 39 і м'ятликовому - 68,6%.

Більш значне підвищення врожайності картоплі було при сумісному застосуванні сидератів та мінеральних добрив. Так, у варіанті із сидератом бобовим + NPK приріст врожаю становив 117,8%, у варіанті із сидератом м'ятликовим + NPK - 118,6 і 86,4% - із сидератом капустяним + NPK. Таким чином, застосування органічних та мінеральних добрив є ефективним засобом підвищення врожаю картоплі більш ніж в 2 рази.

Еколого-економічна оцінка комплексних агрозаходів. Однією із основних вимог сучасного сільськогосподарського виробництва є зниження витрат на одиницю одержуваної продукції. Проведені розрахунки свідчать, що на неудобреному фоні умовно чистий прибуток при вирощуванні ячменю на варіантах з комбінованою системою обробітку складав 347,93 грн/га, а при ресурсозберігаючій 375,19, або на 27,26 грн/га вищий. Собівартість 1 ц зерна відповідно складала 17-18 грн/ц, рівень рентабельності становив 148 %. При застосуванні мінеральної системи добрив внаслідок високої їх вартості собівартість зерна збільшувалась, а рівень рентабельності знижувався до 58,05 %, проте за рахунок майже вдвічі вищої врожайності умовно чистий прибуток на кожному гектарі зростав до 537,62 грн.

Аналіз економічної ефективності вирощування льону олійного свідчить, що навіть за умов невисокої врожайності (у зв'язку з посушливістю 2003 р.) одержано умовно чистий прибуток 237,15 грн/га. Собівартість 1 ц льону становила 38,79 грн, а рівень рентабельності - 106,40%. При застосуванні мінеральних добрив умовно чистий прибуток зростав до 549,65 грн/га, але в той же час підвищувалась собівартість 1 ц насіння та знижувався рівень рентабельності, що зумовлено диспаритетом цін на добрива, сільськогосподарську техніку та продукцію.

При використанні органо-мінеральних добрив спостерігається аналогічна залежність. Застосування диференційованого хімічного контролю бур'янів за рахунок зменшення забур'яненості посівів сприяє подальшому зростанню врожайності насіння та умовно чистого прибутку.

Дані з розрахунку економічної ефективності різних агрозаходів на дерново-підзолистому ґрунті під картоплею свідчать, що рівень рентабельності підвищується з 5,88 до 79,40%, собівартість продукції знижується з 47,22 до 27,87 грн/ц при застосуванні сидератів та їхньому поєднанні з мінеральними добривами у порівнянні з контролем та варіантом 2, де вносили лише мінеральні добрива.

Екологічна оцінка агрозаходів, що вивчалися, виявила перевагу ресурсозберігаючого обробітку з органо-мінеральними добривами на чорноземі південному, де досягалась вища протиерозійна стійкість ґрунту, забезпечувався кращий розвиток ґрунтової біоти та ознаки розширеного відтворення родючості ґрунту. Поєднання сидератів з мінеральними добривами під картоплю створювало екологічно збалансовані умови її вирощування на дерново-підзолистому ґрунті Чернігівського Полісся.

Вирощування озимого ячменю, льону олійного та картоплі із застосуванням зазначених агрозаходів є економічно вигідним і, головне, дозволяє отримувати екологічно безпечні врожаї, ціна яких буде значно вищою за ціну продукції, при вирощуванні якої були використані хімічні засоби.



ВИСНОВКИ

1. Сільськогосподарське виробництво в умовах переходу до ринкових відносин залишається важливим чинником порушення екологічної рівноваги та забруднення довкілля, що пов'язано з тривалим використанням в останній чверті двадцятого століття інтенсивних методів господарювання, зокрема: машинної деформації ґрунту через широке запровадження енергомістких систем обробітку на основі оранки; внесенням підвищених норм мінеральних добрив, інсектофунгицидів і гербіцидів, та іншими елементами агротехнологій.

2. На чорноземі південному в Криму тривале застосування в польовій сівозміні ресурсозберігаючого безвідвального обробітку ґрунту в поєднанні з органо-мінеральними добривами у помірних дозах (гною 10 т/га сівозмінної площі та N₅₁Р₂₃) позитивно впливало на функціонування мікробного ценозу, врівноваження процесів мінералізації і гуміфікації під озимим ячменем та льоном олійним за рахунок мікробіологічної активізації: мікроміцетів з 35 до 47 тис/г, спорових бактерій з 0,12 до 0,78 млн/г, амоніфікуючих з 4,1 до 7 млн/г, денітрифікуючих з 0,88 до 2,13 млн/г ґрунту.

3. На дерново-підзолистому ґрунті під картоплею сидерація та внесення мінеральних добрив у поєднанні з ресурсозберігаючою комбінованою системою обробітку ґрунту підвищували активність ґрунтової біоти: мікроміцетів з 43 до 57 тис/г, амоніфікуючих бактерій з 0,67 до 0,92 млн/г, целюлозоруйнуючих з 24,5 до 30,35 млн/г, стрептоміцетів з 81,7 до 183,3 тис/г ґрунту.

4. Важливим заходом відтворення родючості ґрунтів в умовах нестійкого зволоження в Криму та поліської зони Чернігівщини є післяжнивний посів у польових сівозмінах культур на сидерат, що забезпечує в два роки з трьох надходження 10-15 т/га зеленої маси та зменшення вимивання рухомих елементів живлення в ґрунтові води. Значним резервом надходження в ґрунт органічної речовини є солома зернових колосових, яку доцільно залишати під ярі культури на добриво.

5. Сумісне застосування тривалого ресурсозберігаючого обробітку та органо-мінеральних добрив у польовій сівозміні сприяє покращенню фосфорного живлення вирощуваних культур: вміст рухомого фосфору в чорноземі південному під озимим ячменем підвищувався з 35 до 215 мг/кг ґрунту, льоном олійним з 52 до 214 мг/кг ґрунту.

6. Застосування органо-мінеральних добрив (у тому числі сидератів, соломи) та пов'язана з ними активізація фосфатмобілізуючих бактерій поліпшує забезпечення рослин рухомим фосфором без додаткового внесення мінеральних добрив, що сприяє зменшенню надходження в ґрунт солей важких металів та покращенню екологічного стану ґрунтового середовища.

7. Поєднання тривалого ресурсозберігаючого обробітку ґрунту з органо-мінеральними добривами, у тому числі сидератами та соломою на чорноземі південному підвищувало вміст вуглецю у ґрунті під озимим ячменем з 1,80 до 2,60%, загального азоту з 0,235 до 0,299%, під льоном олійним відповідно з 1,57 до 2,16 та з 0,221 до 0,255%, на дерново-підзолистому ґрунті під картоплею відповідно з 0,49 до 0,73 та з 0,092 до 0,114%.

8. Тривале (10 років) сумісне застосування органо-мінеральних добрив з ресурсозберігаючим обробітком сприяло підвищенню родючості ґрунту, зокрема різниця в запасах гумусу в 0-20 см шарі на чорноземі південному порівняно з фоном без добрив склала 20,54 т/га та на дерново-підзолистому ґрунті - 11,88 т/га.

9. На чорноземі південному в Криму тривале застосування ресурсозберігаючого обробітку у польовій сівозміні (у тому числі під озимий ячмінь дискування на 8-10 см та під льон олійний розпушування діагональними стовбами ПРН-31000 на 12-14 см) не знижувало врожайність вирощуваних культур порівняно з комбінованим обробітком (у тому числі двома оранками за ротацію сівозміни). Застосування органо-мінеральних добрив підвищувало середню врожайність озимого ячменю з 18,6 до 40,2 ц/га (на 116,2%) і льону олійного з 4,6 до 11,6 ц/га (на 152,1%) та було рівноцінним при обох системах обробітку.

10. Диференційований хімічний контроль бур'янів у польовій сівозміні на чорноземі південному, у тому числі обприскування посіву озимого ячменю гранстаром (20 г/га) у фазі весняного кущіння та льону олійного 2М-4Х (0,6 кг/га) у фазу ялинки істотно зменшувало забур'яненість посівів та підвищувало врожайність відповідно на 8,3 та 18,3 %.

11. На дерново-підзолистому ґрунті Чернігівського Полісся внесення органо-мінеральних добрив на фоні ресурсозберігаючого обробітку сприяло підвищенню врожайності картоплі порівняно з неудобреним фоном на 118,6% (з 118 до 258 ц/га) та порівняно з використанням лише мінеральних добрив на 50,9%.

12. Екологічна оцінка агрозаходів, що вивчалися, виявила перевагу поєднання ресурсозберігаючого обробітку з органо-мінеральними добривами на чорноземі південному, де забезпечувалась вища протиерозійна стійкість агрофонів, кращий розвиток ґрунтової біоти та ознаки розширеного відтворення родючості ґрунту. На дерново-підзолистому ґрунті більш екологічно збалансовані умови вирощування картоплі створювало поєднання сидератів з мінеральними добривами у рекомендованих дозах.

13. Підтверджена економічна доцільність застосування на чорноземі південному ресурсозберігаючого обробітку ґрунту порівняно з комбінованим, який сприяв підвищенню умовно чистого прибутку при вирощуванні озимого ячменю на 27,26 грн/га, а в поєднанні з органо-мінеральними добривами - на 327,07 грн/га. На дерново-підзолистому ґрунті при вирощуванні картоплі умовно чистий прибуток зростав на фоні поєднання сидератів з мінеральними добривами на 116,1 грн/га.

Рекомендації для впровадження

1. На чорноземах південних в Криму в польових сівозмінах органо-мінеральні добрива у рекомендованих нормах для своєчасної і якісної підготовки ґрунту необхідно застосовувати в поєднанні з ресурсозберігаючим обробітком, у тому числі під озимий ячмінь після озимої пшениці по зайнятому пару дискуванням на 8-10 см та під наступний льон олійний - розпушуванням ґрунту ПРН-31000 (типу ПАРАПЛАУ). При такому поєднанні ефективно використовуються в післядії та прямій дії органо-мінеральні добрива, сидерати та солома, забезпечуються врівноваження процесів мінералізації і гуміфікації за рахунок активізації ґрунтової біоти, вища протиерозійна стійкість агрофонів та ознаки розширеного відтворення родючості ґрунту.

Для подальшого підвищення врожайності озимого ячменю та льону олійного (для використання на технічні цілі та насіння для сівби) на забур'янених вище економічного порогу шкодочинності посівах доцільно проведення диференційованого хімічного контролю бур'янів у сівозміні, у тому числі застосування гранстару на ячмені та 2М-4Х на льону олійному.

2 Рекомендовано на дерново-підзолистому ґрунті Чернігівського Полісся при вирощуванні картоплі застосовувати мінеральні добрива в поєднанні з післяжнивним вирощуванням бобових, капустяних та м'ятликових культур на сидерат. За рахунок такого поєднання підвищується активність ґрунтової біоти, досягається врівноваження процесів мінералізації та гуміфікації і відтворення родючості ґрунту, зростає врожайність картоплі.



СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Патыка В.Ф., Гармашов В.В., Бурячковский В.Г., Пилипенко В.Н., Патыка Н.В. Биологическая технология выращивания озимой пшеницы на юге Украины // Агроекологічний журнал. - №1. - 2003. - С. 10-15 (узагальнення експериментальних даних, написання статті).

2. Патыка Н.В. Влияние различных агроприемов на содержание подвижных форм фосфора при выращивании ячменя озимого //Вісник Харківського Національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва, серія "Ґрунтознавство, агрохімія, землеробство, лісове господарство", до 120-х роковин "Русского чернозёма" та експедицій В.В. Докучаєва. - Харків. - 2003. - №2. - С. 124-129.

3. Осінній М.Г., Патика М.В., Патика Т.І. Вміст рухомих форм фосфору та урожайність льону олійного під впливом різних систем добрив та обробітку ґрунту із застосуванням сидератів і соломи в сівозміні //Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету (спеціальний випуск) "Біологічні науки і проблеми рослинництва", присвячений 160-річчю навчального закладу. - Умань. - 2003. - С. 821-825 (планування та проведення досліджень).

4. Патика М.В., Осінній М.Г., Бердніков О.М., Патика В.П. Порівняльна характеристика мікробних пейзажів чорнозему південного та дерново-підзолистого ґрунтів // Агроекологічний журнал. - №4. - 2003. - С. 79-82 (проведення та аналіз експериментальних результатів, написання статті).

5. Осінній М.Г., Ільїн О.В., Патика М.В. Ефективність сидератів та соломи за тривалого поєднання систем обробітку та добрив у польовій сівозміні // Збірник наукових праць інституту землеробства УААН (спеціальний випуск) „Шляхи підвищення ефективності використання на добриво побічної продукції рослинництва”, присвячений всеукраїнській науковій конференції. - Київ. - 2003. - С. 86-91 (планування та проведення досліджень).

6. Патика В.П., Патика М.В. Вплив мінеральних і органічних добрив на вміст рухомих форм фосфору в ґрунті // Збірник наукових праць інституту землеробства УААН (спеціальний випуск) „Шляхи підвищення ефективності використання на добриво побічної продукції рослинництва”, присвячений всеукраїнській науковій конференції. - Київ. - 2003. - С. 148-151 (проведення та аналіз експериментальних результатів, написання статті).

7. Патика М.В., Осінній М.Г., Лепеха О.П. Мікробні ценози при різних системах удобрення й обробітку ґрунту у ризосфері озимої пшениці та ярого ячменю //"Ґрунтознавство та агрохімія на шляху до сталого розвитку України". - Умань, 2002. - С. 109-110 (проведення та аналіз експериментальних результатів, написання статті).

8. Патика М.В. Вплив зелених добрив на вміст рухомих форм фосфору у ґрунті на півночі України //Матеріали міжнародної конференції "Сталий розвиток агро екосистем". - Вінниця, 17-20 вересня 2002. - С. 174-175.

9. Патика М.В., Патика Т.І. Вплив сидератів та мінеральних добрив на вміст рухомих форм фосфору у ґрунті //Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Проблеми сучасного землекористування". - Чабани, 26-28 листопада 2002. - С. 51-52 (планування та проведення досліджень).

10. Патика М.В. Відновлення здоров'я ґрунту //Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Оптимізація агроландшафтів: раціональне використання, рекультивація, охорона". - Дніпропетровськ, 2-4 червня 2003. - С. 45-47.

11. Патыка Н.В., Щербатый А.А., Овчарова Е.П. Влияние органических и минеральных удобрений на содержание подвижных форм фосфора при возделывании картофеля //Материалы международной научно-практической конференции, посвященной 75-летию Института картофелеводства Национальной академии наук Беларуси. - Самохваловичи, 7-10 июля 2003. - С. 323-328 (проведення та аналіз експериментальних результатів, написання статті).

Размещено на Allbest.ru

...