Еколого-дозиметричні моделі опромінювання населення у разі глобальної радіаційної аварії (за досвідом Чорнобильської катастрофи)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія Наук України

Інститут проблем безпеки атомних електростанцій

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук

Еколого-дозиметричні моделі опромінювання населення у разі глобальної радіаційної аварії (за досвідом чорнобильської катастрофи)

21.06.01 Екологічна безпека

КОВГАН Леоніла Миколаївна

КИЇВ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі дозиметрії та радіаційної гігієни Наукового Центру Радіаційної Медицини Академії Медичних Наук України

Науковий консультант:

Доктор фізико-математичних наук, професор

Ліхтарьов Ілля Аронович,

Науковий Центр Радіаційної Медицини АМН України, завідуючий відділом дозиметрії та радіаційної гігієни.

Офіційні опоненти:

Доктор технічних наук, професор, член-кор. НАН України,

Морозов Анатолій Олексійович,

Інститут проблем математичних машин і систем НАН України, директор.

Доктор технічних наук, професор

Лаврик Володимир Іванович,

Національний Університет “Києво-Могилянська Академія”, кафедра математики.

Доктор технічних наук, доцент

Носовський Анатолій Володимирович,

Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки Державного комітету ядерного регулювання України, заступник директора з наукових питань.

Провідна установа:

Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут” Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми на загальносвітовому рівні обумовлена відсутністю як у вітчизняній, так і у міжнародній практиці єдиної узгодженої системи еколого-дозиметричних моделей для отримання масових ретроспективно-проспективних дозових оцінок, що необхідні для планування та реалізації радіологічного захисту населення та довкілля у разі виникнення глобальної комунальної аварії на ядерно-енергетичному об'єкті.

Чорнобильська трансгранична комунальна аварія виявилася такою, що акумулювала у собі усі можливі коротко- і довготривалі джерела та шляхи наймасовішого опромінення населення, що реалізувалися у чисельних найскладніших радіологічних, соціальних та побутових умовах. В той же час вона виявила відсутність адекватних методів, що були б придатними для отримання масових оцінок у реальних умовах, які склалися в Україні після квітня 1986р. Тому ретроспективно-проспективні еколого-дозиметричні моделі, розвинені та застосовані саме для умов Чорнобильської аварії, є дозиметричним підґрунтям подальшого розвитку радіологічної та екологічної безпеки (при плануванні практичної діяльності і в умовах втручань) не тільки для України, але і для інших країн з розвинутою атомною енергетикою, у звязку з ненульовою вірогідністю ядерних катастроф чорнобильського типу.

Зв'язок роботи з науковими програмами та темами. Здобувач був керівником та відповідальним виконавцем наступних основних науково-дослідних робіт НЦРМ АМН України та міжнародних науково-дослідних проектів, у рамках яких була виконана дана робота:

1. “Розробка структури і програмно-математична реалізація центрального дозиметричного регістру ВНЦРМ АМН СРСР”. Шифр 043; № держреєстрації 01.9.10 026336;№ інв. 03.9.10 021749; (1990 р.).

2. “Науково обґрунтувати і розробити систему моделей і програмно-математичного забезпечення до них, для відновлення минулих і прогнозу очікуваних доз опромінювання населення, включаючи контингент клініко-дозиметричних регістрів”, шифр 056; № держреєстрації 01.9.10 047741; № інв. 03929000351; (1991-1992 рр.).

3. “Розробка методів ретроспективної оцінки поглинених доз, отриманих дітьми”; Д.Ч.З.1, шифр 124; № держреєстрації 01.9.10 051578; (1991-1994).

4. “Розробка математичних моделей розрахунку доз для зовнішнього і внутрішнього опромінювання дітей”, шифр 125; № держреєстрації 01.9.10 051579; (1991-1993 рр.)

5. “Розробка і наукове обґрунтування системи дозиметричного супроводження Українського Регістру осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розділі стосовно динаміки зовнішнього опромінення усього тіла від радіоактивного цезію”; шифр (189) - 6.065 МЗУ; № державної реєстрації 0193U032325; № інв. 0394U004772; (1993-1995 рр.).

6. “Розробка системи аварійного та поточного аналізу індивідуальних та колективних доз опромінення населення”; шифр 262; № державної реєстрації 0196U018430; (1996-1998 рр.)

7. “Принципі та методи прогнозування і прийняття екстрених та довгострокових рішень в умовах важкої ядерної аварії на основі узагальнення 10-річного досвіду аварії на ЧАЕС”; АМН України шифр 251; № державної реєстрації 0196U010191; № інв. 1996 р.-0397U004105, 1997 р.-0398U001980, 1998 р.-0399U003063; (1996-1999 рр.).

8. “Комплексна дозиметрична паспортизація України”, Мінчорнобиль України, шифр 257, № державної реєстрації 0196U024326, № інв. 1996 р.-397U00109, 1997 р.-0398U001983; (1996-1999 рр.).

9. “Паспортизація населених пунктів України”, шифр 325, № державної реєстрації 0101U00050, № інв. 021U004798, (2000 р.).

10. “Паспортизація населених пунктів України”, МНС шифр 339, № держреєстрації 0101U006943, № інв. 0202U000057, (2001 р.).

11. “Паспортизація населених пунктів України”, Мінчорнобиль України шифр 392 , № державної реєстрації 0104U007194, 2004 р.

12. Аналіз шляхів опромінення та розподілу доз. Joint study project ЕС, No 5. Contract COSU-CT93-53. 1993-1995.

13. Decision aiding system for the management of post-accidental situation, Joint study project No 2, Contract EUR 16534).

14. Оптимальна стратегія для відновлення територій, забруднених під час та після Чорнобильської аварії, 1997, EC Contract Nos COSU-CT94-0101, COSU-CT94-0102, B7-6340/95/001064/MAR/C3 and B7-5340/96/000178/MAR/C3)

Мета дослідження. Розробка та впровадження еколого-дозиметричних моделей оцінки радіаційного впливу на населення та наслідків для довкілля глобальної комунальної радіаційної аварії, як суттєвої складової екологічної безпеки держави.

Завдання дослідження, вирішення яких необхідне для досягнення мети.

1. Створення комплексу чорнобиль-орієнтованих ретроспективно-проспективних еколого-дозиметричних моделей оцінки доз опромінення населення на всіх окремих фазах глобальної радіаційної комунальної аварії.

2. Розробка та впровадження системи загальнодозиметричної паспортизації населених пунктів України, як одного з інструментів виконання вимог Законів та Національних Програм України по мінімізації наслідків Чорнобильської аварії.

3. Розробка та обґрунтування технічних рішень щодо створення Центрального Еколого-Дозиметричного Регістру та підтримка його функціонування.

4. Наукове обґрунтування загальної просторово-часової еволюції доз опромінення населення України з урахуванням реальних екологічних та професійно-вікових особливостей, а також рівня та часової динаміки протирадіаційних заходів, що проводилися.

Об'єкт дослідження: радіоактивно забруднені чорнобильськими випадіннями території України та населення, що на цих територіях проживає.

Предмет дослідження: часова динаміка та територіальні особливості поведінки радіонуклідів у навколишньому середовищі (включаючи ланки харчового ланцюжка); фактори життєдіяльності населення, що модифікують рівні дозових навантажень на членів різних професійно-вікових груп; дози від радіонуклідів аварійного походження.

Методи дослідження: математичне моделювання та формалізація процесів міграції радіонуклідів у довкіллі та факторів життєдіяльності населення; методи системного аналізу; регресійні методи лінійного та нелінійного оцінювання параметрів; статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів.

1. З урахуванням чорнобильського досвіду, вперше обґрунтовані та сформульовані основні вимоги та принципи побудови еколого-дозиметричних моделей, що застосовуються для масових широкомасштабних ретроспективно-проспективних оцінок доз опромінення населення в умовах глобальної комунальної радіаційної аварії.

2. Створена еколого-дозиметрична модель зовнішнього опромінювання, що відображує рівні та часову динаміку доз опромінення від радіоактивних випадінь на грунті впродовж усіх часових фаз аварії. Встановлено абсолютні та відносні внески різних гамма-опромінювачів у дозу зовнішнього опромінення на різних фазах аварії. Для різних професійно-вікових груп населення кількісно охарактеризована модифікуюча роль характеру життєдіяльності на процес дозоутворення

3. Створений комплекс референтних еколого-дозиметричних моделей внутрішнього опромінювання (за рахунок споживання радіоактивно-забруднених продуктів харчування) для ранньої та початку середньої, а також для середньої та пізньої фаз аварії. Обґрунтований формалізм, що описує часову динаміку радіоактивного забруднення молока та листових овочів радіонуклідами чорнобильських випадінь, а також вмісту радіоцезію у організмі жителів у 1986р. (рання фаза аварії). Встановлена єдина для усієї забрудненої території України референтна „молочна” функція концентрації радіоцезію, а також функція надходження радіоцезію з раціоном населення забруднених територій в умовах проведення різних типів контрзаходів після 1986 р. (середня та пізня фази аварії).

4. В рамках єдиної еколого-дозиметричної моделі обґрунтована трирівнева система реконструкції поглинутих доз опромінення щитовидної залози від радіойоду аварійного походження, яка спроможна з різними рівнями індивідуалізації відтворити дозові навантаження для усього залученого у аварію населення.

5. Обґрунтовані і сформульовані вимоги до процедур для загальнодозиметричної паспортизації окремих населених пунктів України.

6. З урахуванням розроблених ЕДМ виконані оцінки: 1) ефективних середніх та колективних доз опромінення для усього населення України від джерел зовнішнього та внутрішнього (за рахунок перорального надходження) опромінювання; 2) індивідуалізованих та середньогрупових поглинутих доз внутрішнього опромінення щитовидної залози від ¹³¹I.

Практичне значення одержаних результатів

1. Створений і постійно функціонує єдиний для всієї території України Центральний Еколого-Дозиметричний Регістр, де в уніфікованих форматах зібрані, упорядковані, в постійному режимі оновлюються, узагальнюються (на різних рівнях) результати еколого-дозиметричного моніторингу, що проводився на ранній та середній фазах аварії відповідно з Загальнодержавною Програмою Комплексної Загальнодозиметричної Паспортизації.

2. Розроблені та впроваджені Інструктивно-методичні вказівки (затверджені Міністерством Охорони Здоров'я (МОЗ) та Національною Комісією по радіаційному захисту (НКРЗ) України): "Радіаційно-дозиметрична паспортизація населених пунктів України, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії ЧАЕС, включаючи тиреодозиметричну паспортизацію”, (Київ, 1996), які впродовж останніх восьми років виконують роль ключового інструменту реалізації вимог Закону України №791а-ХІІ "Про правовий режим територій, які піддалися радіоактивному забрудненню у результаті Чорнобильської катастрофи" 1991р., в частині, що стосується дозових критеріїв зонування постраждалих від Чорнобилю територій.

3. Розроблені та впроваджені Інструктивно-методичні вказівки (затверджені МОЗ та НКРЗ України) “Реконструкція та прогноз доз опромінення населення, яке проживає на територіях України, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії ЧАЕС”, (Київ, 1998).

4. Розроблено та затверджено МОЗ та НКРЗ України десять щорічних (1992-2005 рр.) Збірок „Загальнодозиметрична паспортизація населених пунктів України, які зазнали радіоактивного забруднення після Чорнобильської аварії”, що виконують роль офіційних каталогів радіаційного стану у 2161 населеному пункті України, що віднесені до категорії „постраждалих”.

5. Розроблена та затверджена МОЗ та НКРЗ України Збірка 7: „Ретроспективно-прогнозні дози опромінення населення та Загальнодозиметрична паспортизація 1997 р. населених пунктів України, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської аварії”.

Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто і безпосередньо був відповідальним виконавцем всіх вище перелічених НДР, в рамках яких створювався та функціонував Центральний Еколого-Дозиметричний Регістр, розроблялися усі еколого-дозиметричні моделі, проводилася Загальнодозиметрична паспортизація населених пунктів, а також виконувалися оцінки доз опромінення населення України. Основні концепції, наукові ідеї і положення щодо розробки усіх Еколого-Дозиметричних Моделей та Центрального Еколого-Дозиметричного Регістру розроблені та сформульовані особисто автором, ним також виконано математичний та статистичний аналіз даних та розрахунки доз населення від різних джерел та шляхів чорнобильського опромінення.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися та обговорювалися на наступних основних вітчизняних та міжнародних конференціях, симпозіумах та наукових нарадах:

1. Наукова Конференція „Медицинские аспекты аварии на Чернобыльской атомной электростанции” 11-13 травня, 1988 р. Київ.

2. International Symposium on Environmental Contamination Following a Major Nuclear Accident., Vienna, Austria, 16-20 October 1989.

3. Japan-USSR seminar Hiroshima-Nagasaki, “Lucky Dragon, Techa River and Chernobyl”, Japan, National Institute of Radiological Sciences; 1990.

4. Наукова Конференція „Актуальные вопросы ретроспективной, текущей и прогнозной дозиметрии облучения в результате Чернобыльской аварии”, Київ, 27-29 жовтня 1992 р.

5. International conference “Health consequences of the Chernobyl and other radiological accidents”. 20-23 November 1995. Geneva.

6. International conference “The radiological consequences of t/he Chernobyl accident”. Minsk, Belarus 18 -22 March, 1996.

7. International Seminar “Restoration of contaminated territories resulting from the Chernobyl Accident”, Luxembourg, 1998.

8. Regional International Radiation Protection Association (IRPA) -congress: „Radiation protection for Man and Society in the Europe of tomorrow”, Gmunden, Austria 16-21 September 2001.

9. International Radiation Protection Association (IRPA) congress - 2003 (Japan).

10. International Radiation Protection Association congress (IRPA) - 2004 (Italy).

Публікації. Матеріали дисертації представлені в 18-ти статтях у наукових журналах, у 3-ьох монографіях (у формі авторизованих розділів), , у 3-х статтях у збірках, у 11 матеріалах міжнародних та вітчизняних конференцій та симпозіумів, у 1-му Державному нормативному документі, 1-ій Національній Доповіді, 3-х Інструктивно-Методичних Документах.

Обсяг та структура дисертації. Робота складається із вступу, десяти розділів, висновків, списку літератури та п'яти додатків. Загальний обсяг дисертації - 547 сторінок комп'ютерного друку, у тому числі, додатки - 187 стор., список використаних джерел - 25 стор. Основний текст дисертації містить 98 таблиць, 54 рисунки. Бібліографія включає 189 джерел вітчизняної та іноземної літератури.

ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1: Еколого-дозиметричні моделі і Чорнобильська аварія (короткий історико-аналітичний огляд). Одним з найважливіших складових Національної безпеки України, що виробляє приблизно половину електроенергії на АЕС, є радіаційно-екологічна безпека держави як частина екологічної безпеки в цілому. Подальший розвиток вітчизняної економіки неможливий без нарощування потужності та збільшення кількості АЕС. Проте не дивлячись на усі технічні вдосконалення та технологічні контраварійні заходи, що розробляються та впроваджуються в усіх країнах з метою максимального зниження імовірності виникнень радіаційно-ядерних аварій на АЕС, ця ймовірність не може бути зведена до нуля. Найбільш трагічним прикладом реалізації такої імовірності є Чорнобильська аварія, яка за своїми масштабами та наслідками стала найбільшою трансграничною комунальною аварією за всю історію існування атомної енергетики. Також не має собі рівних гігантський досвід, що був накопичений у ході робіт, пов'язаних з мінімізацією радіоекологічних наслідків цієї аварії, з радіологічним захистом різних верст населення, що потрапило у сферу дії аварійного опромінення.

Головними особливостями Чорнобильської аварії, які і сформували вимоги, критерії, ідеологію та підходи до розробки чорнобиль-орієетованих ЕДМ були:

- територіальна масштабність забруднення: на ~50000 км² рівні забруднення ¹³⁷Cs перевищили 37 кБкм^-2;

- довготривалість джерела опромінювання: десятки років;

- наявність всіх шляхів і видів опромінювання населення;

- вкрай велика кількість опроміненого населення: на території, де щільність забруднення ¹³⁷Cs перевищує 37 кБкм^-2, у більш ніж 2000 сільських НП проживає понад 1.4 мільйони жителів;

- різноманіття радіоекологічних властивостей забруднених територій,

- постійна модифікація умов формування доз протирадіаційними контрзаходами.

Між тим, усі ЕДМ, що розроблялися раніше (моделі Публікації №29 МКРЗ; моделі Н.Г Гусєва та Бєляєва, моделі ECOSYS (H.Mьller and G. Prцhl), PATHWAY (Whicker F.W., Kirchner T.B.), моделі Публікації № 129 НКРЗ США та ін.) відтворювали той чи інший окремий сценарій аварійного забруднення і не охоплювали усіх унікальних особливостей Чорнобильської аварії. Тому неможливість застосування цих ЕДМ в умовах, що склалися була пов'язана з:

- надмірною деталізованістю та “теоретичністю” структури і параметрів, що робило їх непридатними для застосування одночасно до тисяч окремих населених пунктів (НП);

- відсутністю у структурі моделей інструментарію, який би враховував наявність контрзаходів і деформацій, що виникли у життєдіяльності населення, яке було втягнуте в аварію;

- непристосованістю до оперування в реальному часі великими масивами даних, що постійно надходили внаслідок широкомасштабного еколого-дозиметричного моніторингу.

Затверджені у 1991р. „чорнобильські” Закони України (№791а-ХІІ і №796-ХІІ), встановили Концепцію річної дози, як пріоритетного критерію втручання при формуванні найважливіших рішень, одним з яких стало розгортання на усій радіоактивно-забрудненій території державного організованого і періодичного еколого-дозиметричного моніторингу та принципова вимога щодо отримання масових дозових оцінок опромінення населення усієї радіоактивно-забрудненої території. Це викликало необхідність розробки принципово нової ідеології ЕДМ, які б, з одного боку, відображували специфіку основних чинників фізичної та соціальної природи, що впливають на процеси формування доз в умовах аварії, а з другого - спиралися на результати масового радіоекологічного і дозиметричного моніторингу. Таким чином, чорнобиль-орієнтовані ЕДМ повинні були носити універсальний характер і застосовуватись до територій з широким спектром природних характеристик. Їх кінцевою метою мало бути: а) встановлення просторово-часових екологічних закономірностей зміни зовнішнього і внутрішнього шляхів опромінювання населення впродовж усього післяаварійного періоду, б) кількісне врахування основних природних і соціальних (включаючи втручання) чинників при формуванні доз опромінення населення, в) оцінка доз опромінення населення і аналіз їх просторово-часових розподілів.

Розділ 2: Методологія та принципи побудови чорнобиль-орієнтованого ЕДМ-комплексу До основних вимог і принципів побудови чорнобиль-орієнтованого ЕДМ-комплексу віднесені:

1. Можливість застосування на усій радіоактивно-забрудненій території (з різними радіоекологічними властивостями) та у широкому інтервалі часу.

2. Застосування параметрів та функцій, що прямо або опосередковано пов'язані з об'єктами постійного еколого-дозиметричного моніторингу.

3. Врахування вікових та професійних особливостей життєдіяльності населення України.

Згідно із загальною стратегією післячорнобильського еколого-дозиметричного моніторингу і радіологічного захисту в якості мінімальної просторово-популяційної одиниці в усіх без винятку чорнобиль-орієнтованих ЕДМ був прийнятий окремий НП з його мешканцями. З урахуванням цього, доза , яку за проміжок часу T отримують представники i-тої професійно-вікової групи населення j-того НП, визначається як сума доз зовнішнього та внутрішнього опромінення: = +. Далі, кожну компоненту можна представити у спільній математичній формі, як:

= +, (1)

де: - та - функції джерела відповідно зовнішнього та внутрішнього опромінювання від r-того радіонукліду у j -тому НП;

- або - модифікатори функції джерела, пов'язані з поведінкою представників i-тої групи, що знаходяться у сфері дії відповідно джерел або .

- та - дозові коефіцієнти відповідно зовнішнього та внутрішнього опромінення для членів i-тої групи.

Зважаючи на складну структуру чорнобильського аварійного джерела, а також на гетерогенність опромінюваного ним населення, процес дозоутворення не може бути описаний однією (навіть дуже складною) ЕДМ. Тому було розроблено комплекс з шести ЕДМ, кожна з яких, маючи однакову формальну структуру, відображує специфіку тільки одного окремого типу опромінювання:

1. ЕДМ зовнішнього опромінювання на ранній та початку середньої фаз:

2. ЕДМ зовнішнього опромінювання для середньої та пізньої фаз: .

3. ЕДМ внутрішнього опромінювання у 1986 р.: .

4. ЕДМ внутрішнього опромінювання на середній та пізній фазах аварії:

5. ЕДМ загальнодозиметричної паспортизації: .

6. ЕДМ реконструкції поглинутих доз опромінення щитовидної залози (ЩЗ): .

Формалізована структура кожної з ЕДМ включає функцію джерела, яка описує поведінку радіонуклідів у довкіллі та вплив на цю поведінку зовнішніх (здебільшого антропогенних) факторів, та функцій-модифікаторів джерела, що відображують режим поведінки суб'єктів опромінювання.

Щоб задовольнити вимогам до чорнобиль-орієнтованого ЕДМ-комплексу, було обгрунтовано набір принципів та правил, за якими конструювалися та параметризувалися функції джерела та модифікатори джерела кожної з ЕДМ комплексу:

- принцип референтних параметрів та референтних функцій (РФ);

- принцип базового радіонукліду (БРН);

- принцип базових радіологічних характеристик НП (БРХ-НП);

- правило параметризації та верифікації функцій ЕДМ по даним еколого-дозиметричного моніторингу;

- правило використання специфічних для місцевого населення параметрів метаболізму та поведінки.

Розділ 3. Референтна ЕДМ зовнішнього опромінювання. Особливістю процесу дозоутворення від радіоактивних випадінь на грунті на ранній та на початку середньої фази (1986 р., ), є те, що той чи інший внесок у дозу опромінення давали практично усі 18 основних r-тих гамма-випромінювачів у складі випадінь, а процеси міграції у грунті цих радіонуклідів ще мало впливали на величину дози. Починаючи з 1987р. (на середній та пізній фазах, ) роль радіоізотопів цезію у дозі зовнішнього опромінення починає домінувати з одночасним суттєвим впливом на величину дози міграційних процесів.

Доза зовнішнього опромінення, , для представників i-тої групи населення j-того НП, у рамках та , визначається як:

. (2)

У якості функції джерела j-того НП в обох ЕДМ виступає функція потужності поглинутої дози у повітрі (ППД) від референтного набору радіонуклідів на грунті, , у деякій умовній точці НП, що характеризується середньою по території НП щільністю випадінь ¹³⁷Cs (БРХ-НП), так, що:

. (3)

Модифікатором джерела у та є референтний коефіцієнт поведінки для представників i-тої професійно-вікової групи , де - „фактори локалізації” (коефіцієнти зниження ППД), що характеризують основні місця перебування жителів усередині та зовні приміщень, в межах та поза межами НП; - „часові фактори”, що характеризують час перебування у кожній з референтних локалізацій представників тієї чи іншої i-тої групи населення.

Елементи референтної матриці у (3) параметризовані, базуючись на аналізі чотирьох інформаційних масивів: гамма-спектрометричні вимірювання концентрації різних гамма-випромінювачів у зразках ґрунту у 1986 р. (260 зразків); щоденні виміри ППД на 24 стандартних майданчиках метеостанцій; виміри ППД та щільності випадінь ¹³⁷Cs на ґрунті на радіоактивно-забруднених територіях у 1997-99 рр. (~3 000 вимірювань) та дані ряду офіційних документів і наукових публікацій.

Функція = у (3) описує часову динаміку послаблення ППД за рахунок процесів вертикальної міграції ¹³⁷Cs у ґрунті. Параметризація виконана за результатами аналізу розподілу активності ¹³⁷Cs у 420 зразках вертикальних „профілів” ґрунту, що були відібрані у 1988-99 рр. на забруднених територіях у різних напрямках та відстанях від ЧАЕС. Для кожного зразка розраховані фактори послаблення, що визначаються як відношення ППД, яка формується ¹³⁷Cs, реально розподіленого по глибині зразка ґрунту, до ППД, яка була б сформована тією ж кількістю ¹³⁷Cs, у відсутності вертикальної міграції. Встановлено статистично достовірну залежність розподілів активності ¹³⁷Cs по глибині від відстані до ЧАЕС (ближня та дальня зони), а також зміну „форми профілю” з часом. Визначені параметри функції для різних напрямків та відстаней від ЧАЕС, а також референтні параметри , для усієї радіоактивно-забрудненої території (Таблиця 1).

Числові значення модифікатора джерела у (2) визначалися для двох дитячих та трьох професійних дорослих груп сільського населення, для яких встановлені референтні набори та . Продемонстровано цілком задовільний збіг модельних оцінок з оцінками , отриманими за результатами прямих ТЛД-вимірювань індивідуальних доз зовнішнього опромінення серед представників різних професійно-вікових груп. Найнижчі середньосезонні значення (0.13) оцінені для дітей дошкільного віку, а найвищі (що сягають 0.48) - для працівників сільського господарства.

Розділ 4. Референтна ЕДМ внутрішнього опромінювання у 1986 р. Головними особливостями формування доз внутрішнього опромінення від споживання радіоактивно-забруднених продуктів харчування у 1986 р. () були: поверхневе радіоактивне забруднення рослинності різними осколковими (а не лише радіоцезієм) радіонуклідами і відсутність сільськогосподарських контрзаходів. Останнє дозволяє розглядати у традиційні шляхи міграції нуклідів по ланкам харчового ланцюжка. Процес дозоутворення у 1986 р. (внутрішнє опромінювання), формалізується у вигляді:

= , (4)

де у якості функцій джерела виступають: залежні від часу функції концентрації r-того радіонукліду у молоці та у листових овочах, відповідно: , :

, , (5)

де та - референтні, нормовані на одиницю випадінь r-того радіонукліду на ґрунті, функції концентрації цих радіонуклідів у молоці та у листових овочах, - матриця радіонуклідних співвідношень, параметризована у .

Розділ 5. Референтна модель внутрішнього опромінювання на середній та пізній фазах (1987-2000 рр.). Внутрішнє опромінювання на середній та пізній фазах Чорнобильської аварії (), є найбільш складним з довготривалих шляхів опромінювання і обумовлюється на цій фазі, головним чином, радіоізотопами цезію у продуктах харчування. Особливостями цього періоду, які обумовили підходи до моделювання процесу дозоутворення у були: 1) кореневий шлях забруднення рослинності, який суттєво залежить від типів ґрунтів; це призвело до необхідності застосування двох БРХ-НП: щільності випадінь ¹³⁷Cs на ґрунті та референтного агрегованого коефіцієнту переходу ¹³⁷Cs „грунт-молоко” (для 1992р.); 2) радіоактивне забруднення усіх компонент раціону; 3) проведення сільськогосподарських контрзаходів, що унеможливило застосування традиційних еколого-дозиметричних моделей; 4) самообмеження споживання населенням місцевих продуктів харчування; 5) проведення двох видів широкомасштабного еколого-дозиметричного моніторингу: концентрації радіоцезію у молоці та картоплі та вмісту радіоцезію у організмі жителів (ЛВЛ-вимірювання).

У формування доз внутрішнього опромінення жителів того чи іншого j-того НП розглядається у рамках двох типів дозових оцінок (Рис. 2): референтно-екологічні, , та референтно-інструментальні, :

, (6)

, (7)

Рис. 2. Блок-схема , що використовується для оцінки референтно-екологічних та референтно-інструментальних доз внутрішнього опромінення на середній та пізній фазах аварії.

Дози відповідають умовам дозоутворення у відсутності обмежень споживання місцевих продуктів, а дози (що грунтуються на аналізі результатів ЛВЛ-вимірювань) - враховують ефект подібних обмежень. (Рис. 2). та мають спільні функції джерела: , але відрізняються модифікаторами: відповідно, референтний, , та реальний, , молочні еквіваленти раціону.

Параметризація референтної „молочної” функції , що описує єдину для усієї радіоактивно-забрудненої території України часову динаміку концентрації ¹³⁷Cs у молоці у розрахунку на одиницю та , проводилася за результатами ~95300 вимірювань концентрації ¹³⁷Cs у молоці у період 1987-97 рр. у сільських НП Житомирської, Київської та Рівненської областей „короткий” та „довгий” періоди напівочищення молока від ¹³⁷Cs оцінені відповідно 3 та 15 років.

Розроблена феноменологічна модель та виконана параметризація , де - добове споживання -того компоненту раціону, - доля місцево-виробленого -того продукту у його добовому споживанні, - відношення концентрацій ¹³⁷Cs у -тому компоненті раціону і молока. Для „нелісових” сільських НП оцінка складає 0,97 л?доба^-1.

Розроблена феноменологічна модель , де - константа біологічного напіввиведення ¹³⁷Cs з організму, а - нормована на та функція вмісту радіоцезію в організмі. Оцінки для T-того року j-того НП виконувалися із застосуванням результатів моніторингу концентрації ¹³⁷Cs у молоці та ~143000 ЛВЛ-вимірювань, що проводилися у 1986-1996 рр. у Київській, Житомирській та Рівненській областях. Характер територіального та часового розподілу ЛВЛ- та “молочних” даних обумовили розробку окремих процедур оцінки для 1986 р., 1987-1990 рр. та 1991-1996 рр. Встановлено коливальний характер зміни впродовж 1986-1996 рр., що пов'язується з такими змінюючимися у часі процесами, як доступність „чистих” продуктів харчування, рівень самообмеження, відношення людини до аварії. Часова динаміка на усій радіоактивно-забрудненої території в усіх вікових групах формалізована логістичною формою (Таблиця 4, Рис. 3).

Розділ 6. Референтні ЕДМ для загальнодозиметричної паспортизації. Державна програма Комплексної Дозиметричної Паспортизації передбачала: 1) створення Центрального Еколого-Дозиметричного Регістру; 2) розробку методології оцінки річної дози НП у формі офіційних Інструктивно-Методичних рекомендацій „Радіаційно-Дозиметрична паспортизація населених пунктів території України, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії ЧАЕС” („Методика-96”); 3) узагальнення результатів паспортизації у вигляді щорічних „Збірок загальнодозиметричної паспортизації”; та 4) створення методології оцінки ретроспективних та проспективних доз опромінення населення „Реконструкція та прогноз доз опромінення населення, яке проживає на територіях України, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії ЧАЕС” („Методика-97”).

„Методикою-96” встановлено низку напівемпіричних співвідношень між величиною компонент чорнобильського джерела опромінювання і результатами поточного радіоекологічного моніторингу у тому чи іншому НП. Новаторством у всьому радіологічному захисті стало введення у паспортну дозу НП, що розташовані у радіусі 30-60 км від діючих АЕС, „індустріальної” компоненти, пов'язаної з можливим опроміненням населення від цих АЕС. аварія чорнобиль радіація опромінення

Десять щорічних Збірок загальнодозиметричної паспортизації, затверджені МОЗ, МНС та НКРЗ України (1991-2005 рр.) створили повну картину просторово-часового розподілу доз опромінення населення (Рис. 4).

При розробці „Методики-97” були використані принципи, підходи та параметри РФ, отримані у рамках , та . В цих матрицях нормування виконано по БРХ-НП. Результати оцінки ретроспективно-проспективних доз опромінення за методологією „Методики-97” виконані для 2161 НП радіоактивно-забруднених територій і були представлені у Збірці 7 (Таблиця 6).

Розділ 7. Референтні ЕДМ внутрішнього опромінювання щитовидної залози від ¹³¹I. Ця оцінює поглинуті дози опромінення ЩЗ двох типів:

(1) референтно-екологічні, , що ґрунтуються виключно на результатах екологічних моделей переносу радіойоду по ланках харчового ланцюжка та референтних значеннях споживання молока та листової зелені;

(2) референтно-інструментальні, що ґрунтуються на результатах та узагальненому аналізі прямих вимірювань активності ЩЗ, виконаних у травні-червні 1986р. Цей тип доз, у свою чергу, поділяється на: інструментально-індивідуалізовані, , та середньогрупові інструментальні дози, . При цьому дози характеризують індивідуальну дозу опромінення ЩЗ k-того індивіда віком а, s-тої статі, у якого у травні-червні 1986 р. було здійснено вимірювання активності радіойоду у ЩЗ. Дози характеризують середні для різних гендерно-вікових груп “a-s” дози опромінення ЩЗ у тих j-тих НП, де хоча б у частини жителів проводилися виміри активності ЩЗ у 1986 р.

Дозові оцінки , та лягли в основу трирівневої системи реконструкції доз опромінення ЩЗ для усього населення України:

(1) Перший рівень: інструментально-індивідуалізовані дози, .

(2) Другий рівень: середньогрупові інструментальні оцінки доз для жителів, що проживали у j-тих НП, де вміст радіойоду в ЩЗ у 1986 р. був заміряний принаймні у частини жителів. Ці НП віднесені до НП 1-ої групи.

(3) Третій рівень: середньогрупові оцінки доз для гендерно-вікових груп населення, що проживали у НП, де вимірювання активності ЩЗ у травні-червні 1986 р. взагалі не проводилися. Ці НП, у свої чергу, поділялися на:

- НП 2-ої групи, що знаходяться у районах Київської, Житомирської та Чернігівської областей, де принаймні частина НП була охоплена вимірами, (позначаються символом j^*., а доза в них -)^.;

- НП 3-ої групи, що знаходилися у тих районах Київської, Житомирської та Чернігівської областей, де прямі вимірювання у травні-червні 1986 р. не проводилися взагалі, а також НП усіх інших областей України. (НП 3-ої групи позначаються символом j^** , а доза в них - ).^. НП 3-ої групи складають більшість всіх НП України.

Референтно-екологічні оцінки доз у розглядають два шляхи надходження: 1) інгаляційний та 2) пероральний (за рахунок споживання радіоактивно забруднених листової зелені та молока). РФ джерела та модифікатори джерела у у цілому співпадають з тими, що були застосовані у для усього комплексу дозовозначущих радіонуклідів чорнобильських випадінь.

Виконана параметризація РФ відносної міжвікової інтегральної активності ¹³¹I у ЩЗ, , що займає центральне місце у реконструкції доз другого та третього рівнів і визначається як: , де та - середньогрупові інтегральні активності для представників відповідно “a-s” та “a_ref-s” гендерно-вікових груп j-того НП, a_ref - референтний віковий інтервал 12-14 років. Параметризація виконана шляхом узагальнюючого аналізу ? 82 000 інструментально-індивідуалізованих інтегральних активностей в усіх НП 1-ої групи. Базуючись на статистичному аналізі достовірності відмінності підвибірок відносних інтегральних активностей, встановлені параметри шести функцій для різних субпопуляцій: дві гендерні групи у сільській, міській місцевостях та для евакуйованих жителів (Рис. 5).

Перехід від до виконується за допомогою співвідношень: для індивідів - =·; для НП 1-ої групи - , для НП 2-ої групи - , а для НП 3-ої групи - . Система масштабуючих чинників , , та відіграє роль модифікаторів на різних рівнях реконструкції. Чинник оцінений для ~130 000 індивідуумів з вимірюваннями, чинник - для 748 НП 1-ої групи, чинник - для 14 районів Київської, Житомирської та Чернігівської областей, де є НП, у частини жителів яких проводилися прямі вимірювання (Таблиця 7).

Таблиця 7

Районні масштабуючі чинники для районів Київської, Житомирської та Чернігівської областей, M - хлопчики, F - дівчатка.

Область	Район	Стать, s	Кількість НП
			Усього по району	НП 1-ої групи	ArM	STD
Житомирська	Коростенський	F	112	53	5.2	3.1
		M		54	6.2	3.4
	Луганський	F	49	3	4.7	4.1
		M		2	8.4	7.9
	Народичський	F	84	67	2.5	2.1
		M		64	2.8	2.3
	Овручиський	F	157	116	3.2	2.3
		M		122	3.9	2.6
	Олєвський	F	61	10	4.7	2.1
		M		7	5.4	3.3
Київська	Бородянський	F	47	29	5.1	3.7
		M		29	6.9	4.8
	Вишгородській	F	59	40	3.5	1.7
		M		40	4.8	2.3
	Іванківський	F	73	49	4.8	3.6
		M		49	6.0	4.3
	Києво-Святошинський	F	51	3	3.6	1.8
		M		3	5.9	1.6
	Макарівський	F	68	42	1.6	0.7
		M		42	2.1	1.1
	Поліський	F	61	43	5.5	8.2
		M		44	10.5	17.7
Чернігівська	Козелецький	F	111	82	2.1	1.4
		M		81	2.5	1.9
	Ріпкинський	F	120	59	2.1	3.3
		M		58	2.3	4.4
	Чернігівський	F	128	85	0.9	1.0
		M		85	1.3	1.8

Розділ 8. Центральний еколого-дозиметричний регістр (ЦЕДР) Чорнобильської аварії, як інформаційне підґрунтя чорнобиль-орієнтованих ЕДМ. Створення ЦЕДР почалося у 1987 р., а його вдосконалення продовжувалося увесь післяаварійий період. Сучасна структура ЦЕДР включає п'ять інформаційних блоків з ~50 локальними базами даних (ЛБД), пов'язаних між собою реляційними зв'язками (Рис. 6). Окреме місце у ЦЕДР займає аналітично-розрахунковий блок.

Зараз у ЦЕДР зберігаються адміністративно-координатні та демографічні (гендерно-вікова структура) характеристики практично для усіх НП (більш ніж 30 000) 24 областей України та АР Крим. Крім того, ЦЕДР містить узагальнену та формалізовану інформацію щодо результатів: моніторингу радіоактивних випадінь ¹³⁷Cs на усій території України та концентрації ¹³⁷Cs у молоці та картоплі (~ 244 000 вимірювань у 6 400 НП); 787 000 ЛВЛ вимірювань (у 3 058 НП): 3 500 індивідуальних ТЛД-вимірювань доз зовнішнього опромінення; 150000 вимірювань активності радіойоду у ЩЗ у 1986р. У ЦЕДР зберігаюся результати загальнодозиметричної паспортизації НП 1992-2004рр. та дозових оцінок від усіх шляхів чорнобильського опромінення.

Розділ 9. Результати застосування чорнобиль-орієнтованого ЕДМ-комплексу для ретроспективно-проспективних оцінок доз опромінення населення України внаслідок Чорнобильської аварії. Для усього населення України, а також жителів окремих її територій отримані узагальнюючі дозові оцінки ефективних середніх та колективних доз на усіх фазах аварії від зовнішнього та рівномірного внутрішнього опромінювання, а також індивідуалізованих та середньогрупових поглинутих доз локального опромінювання ЩЗ від ¹³¹I. Середні дози зовнішнього опромінення для територій з різними рівнями радіоактивних випадінь лежать у інтервалі 0,24-16 мЗв у 1986 р., 0,6-41 мЗв за перші 15 років після аварії, та 0,89-61 мЗв за 70-ти річний післяаварійний період; дози, що оцінені для жителів НП з високими рівнями випадінь (>555 кБк^.м^-2) більш ніж у 50 разів перевищують середні дози, що оцінені для жителів територій з низькими (<37 кБк^. м^-2) рівнями випадінь¹³⁷Cs. У 42 НП Київської та Житомирської областей дози у 1986 р. перевищували 10 мЗв. Відсоток жителів Київської, Житомирської та Рівненської областей з дозами внутрішнього опромінення від радіоцезію на середній та пізній фазах аварії, що складають 5-20 мЗв, найвищий для Рівненської області (27%); для Київської області цей відсоток оцінено, як 0.4%, а для Житомирської області - як 11%. Дози, що перевищують 20 мЗв за 15 років оцінені для 6.2% населення трьох областей.

У районах, охоплених загальнодозиметричною паспортизацією найвищі середні дози як зовнішнього так і внутрішнього опромінення у 1986 р. отримали жителі Народницького та Поліського районів, що обумовлено високими рівнями випадінь ¹³⁷Cs у цій місцевості.

У 1987-1990 та 1991-2000 рр. у більшості районів Вінницької, Київської, Черкаської та Житомирської обл., де переважають чорноземи і піщані ґрунти, внесок зовнішнього опромінювання у сумарну дозу перевищував 70% і навіть 95%. В той же час практично в усіх районах Волинської та Рівненської областей, де переважними є торф'яно-болотні грунти, вклад дози внутрішнього опромінення за рахунок споживання місцевих продуктів складав 70%-90% (Рис. 7).

Рис. 7. Карти-схеми територіального розподілу середніх ефективних доз зовнішнього та внутрішнього опромінення населення районів загальнодозиметричної паспортизації Київської, Житомирської та Рівненської областей у 1987-2000 рр.

Середні по областях (зважені за чисельністю жителів НП) сумарні дози опромінення за 1986 р. лежать в межах від 0.4-0.5 мЗв (Херсонська, Львівська та Закарпатська обл.) до 2.1 мЗв (Житомирська та Київська обл.). Найвищі середні дози для періоду 1987-2000 рр., а також для 15-ти річного періоду оцінені для Рівненської, Житомирської, Волинської та Київської областей.

Інструментально-індивідуалізовані поглинуті дози опромінення ЩЗ реконструйовано для 130000 жителів Київської, Житомирської та Чернігівської областей (перший рівень реконструкції). Найвищі дози отримали діти молодших віковіх груп 1-4 роки, причому, зі збільшенням віку, величина дози знижується. Середня доза для дітей та підлітків з прямими вимірами активності ЩЗ склала 300 мГр (STD=880 мГр), а оцінка середньогеометричного цієї дози - 100 мГр (GSD=3.9). Встановлено логнормальний характер розподілу інтегральних активностей і доз для об'єднаних гендерно-вікових груп.

Оцінено середньогрупові інструментальні гендерно-вікові дози опромінення ЩЗ, , (другий рівень реконструкції) для 748 НП 1-ої групи півночі Київської, Житомирської та Чернігівської областей. Для референтної вікової групи (12-14 років) середньогрупова доза у цих НП () не перевищує 100 мГр для 518 НП (Рис. 9), а у 29 НП оцінки перевищували 1000 мГр.

За величиною середніх доз опромінення ЩЗ, всі області України (третій рівень реконструкції) можуть бути розподілені на три дозові зони (Рис. 10).

У Розділі 10 Аналіз та узагальнення наводиться аналіз та узагальнення всіх отриманих результатів, детальний опис яких містяться у попередніх розділах.

Додаток А включає данні (у табличній формі) щодо інформаційної наповненості ЛБД різних рівнів узагальнення у ЦЕДР, а також опис узагальнюючих інформаційних масивів, що використовувалися при параметризації функцій ЕДМ-комплексу.

Додаток Б містить ілюстративний матеріал щодо статистичних властивостей розподілів дозиметричних характеристик першого та другого рівнів реконструкції доз опромінення ЩЗ.

Додатки В та Д містять затверджені МОЗ, Держкомгідрометом та НКРЗ України Інструктивно-методичні вказівки „Радіаційно-Дозиметрична паспортизація населених пунктів території України, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії ЧАЕС…” („Методика-96”) та Інструктивно-методичні вказівки „Реконструкція та прогноз доз опромінення населення, що проживає на територіях України, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії ЧАЕС” („Методика-97”).

Додаток Ж містить титульні аркуші (з затверджувальними підписами та печатками) „Збірок загальнодозиметричної паспортизації” №№ 2-10 за 1992-2005 рр.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз структури, формального апарату та наборів параметрів світових еколого-дозиметричних моделей (ЕДМ), що існували, показав їх непридатність для оцінки екологічної шкоди і ретроспективно-прогнозних та поточних доз опромінення усього населення України в умовах, що реально склалися після Чорнобильської аварії. З урахуванням результатів цього аналізу сформульовані основні вимоги до подібних ЕДМ з урахуванням радіоекологічних умов територій, особливостей життєдіяльності населення, а також державних протирадіаційних заходів та масштабного радіоекологічного моніторингу, який проводився в Україні.

2. Розроблена та реалізована система єдиних принципів та формалізмів побудови ЕДМ, що описують процеси формування доз населення від джерел зовнішнього та внутрішнього опромінювання на різних фазах глобальної аварії. Реалізована єдина структура усіх ЕДМ, що включає функції джерела, що описують поведінку радіонуклідів у довкіллі та модифікаторів джерела, які враховують вплив антропогенних факторів. Обґрунтована доцільність використання окремого НП та його мешканців як мінімальну просторово-популяційну одиницю усіх ЕДМ.

3. Встановлено, що необхідним і достатнім для умов глобальної комунальної радіаційної аварії є шестикомпонентний ЕДМ-комплекс, що у якості складових включає: ЕДМ зовнішнього опромінювання на ранній та початку середньої фаз аварії - ; ЕДМ зовнішнього опромінювання на середній та пізній фазах - ; ЕДМ внутрішнього (перорального) опромінювання на ранній та початку середньої фаз аварії - ; ЕДМ внутрішнього (перорального) опромінювання на середній та пізній фазах аварії - .; ЕДМ загальнодозиметричної паспортизації; ЕДМ для реконструкції поглинутих доз опромінення щитовидної залози - .

4. Розроблені ЕДМ зовнішнього опромінювання населення ( та ), що відтворюють розгорнуті у просторі і часі процеси дозоутворення за рахунок випадінь на ґрунті гамма-випромінювачів. Встановлені та параметризовані єдині як для усієї забрудненої території, так для і різних напрямків від ЧАЕС напівемпіричні референтні функції джерела: матриця співвідношень основних гамма-випромінювачів у радіоактивних випадіннях на ґрунті та функція часової динаміки послаблення потужності поглинутої дози у повітрі за рахунок процесів вертикальної міграції ¹³⁷Cs у ґрунті. Формалізовані та параметризовані модифікатори функції джерела у та : референтні “коефіцієнти поведінки”, що є інтегральними характеристиками життєдіяльності населення.

5. Встановлено, що основний вклад у дозу зовнішнього опромінення 1986 р. вносили короткоживучі гамма-випромінювачі: ⁹⁵Zr, ⁹⁵Nb, ¹⁰³Ru, ¹⁴⁰La, радіоізотопи йоду; вклад ¹³⁴Cs та ¹³⁷Cs становив ~21%. У 1987 р. внесок радіоізотопів цезію складав ~78% річної дози, і з часом досяг 100%. Доза зовнішнього опромінення знижується з часом, досягаючи у 1988 р 20% від дози 1986 р. і 10% від цієї дози у 1991 р. Зниження дози за рахунок вертикальної міграції складає 26% у 1988 р. і 40% у 1991 р. Зниження дози зовнішнього опромінення, пов'язане з характером життєдіяльності (коефіцієнт поведінки) найбільше для дітей дошкільного віку (89-85% від можливої дози), тоді як для сільгоспробітників воно складає 67-52%.

6. Розроблена ЕДМ внутрішнього опромінювання (), що відтворює процеси дозоутворення від різних радіонуклідів за рахунок перорального їх надходження (в першу чергу за рахунок забруднення молока) на ранній та початку середньої фаз аварії, а також реконструює середні дози внутрішнього опромінення від усіх дозовозначущих радіонуклідів чорнобильських випадінь у 1986 р. Показано, що основним дозовозначущим радіонуклідом внутрішнього опромінювання у квітні-червні 1986 р. були радіоізотопи йоду, а з липня 1986 р. - радіоізотопи цезію.

7. Розроблена ЕДМ внутрішнього опромінювання населення на середній та пізній фазах комунальної аварії (), яка формалізує процеси дозоутворення у цей період і відтворює дозові оцінки двох типів: референтно-екологічні () та референтно-інструментальні (). Перший (більш консервативний) тип доз призначений для прийняття рішень відносно виправданості втручань, а другий - для отримання реалістичних оцінок доз.

8. Введено та параметризовано спільну для та референтну „молочну” функцію , що описує єдину для усієї радіоактивно-забрудненої території часову динаміку концентрації ¹³⁷Cs у молоці, нормовану на референтну щільність випадінь ¹³⁷Cs на ґрунті та агрегований коефіцієнт переходу ¹³⁷Cs „грунт-молоко” з періодами напівзниження концентрації ¹³⁷Cs у молоці 2.9 та 15 років.

9. Розроблені феноменологічні моделі та параметризовані модифікатори джерела у та , у якості яких виступають, відповідно, референтний, , та реальний, , молочні еквіваленти раціону. Отримано та обґрунтовано числову оцінку =0.97 л?добу^-1 для сільського населення України. Відносно „реального молочного еквіваленту” встановлено, що для періоду 1987-1997 рр. функція має “хвилеподібну” (логістичну) математичну форму, що пов'язано з впливом таких, змінюваних у часі, соціальних чинників, як доступність та можливість придбання населенням „чистих” продуктів харчування, рівень самообмежень. Значення коливається від 0.48 л?добу^-1 у 1987 р., знижуючись до 0.28 л?добу^-1 у 1991 р. і зростаючи до 0.62 л?добу^-1 у 1997 р.

10. Розроблена , що забезпечує трирівневу (за ступенем індивідуалізації) систему реконструкції поглинутих доз опромінення ЩЗ. Перший рівень відповідає найвищому ступеню індивідуалізації, охоплюючи осіб, у яких були проведені вимірювання активності радіойоду у травні-червні 1986 р. Другий рівень - це середньогрупові інструментальні гендерно-вікові оцінки доз для мешканців НП, у яких хоча б частина жителів мала вимірювання активності радіойоду у ЩЗ. Третій рівень реконструкції включає процедури для оцінки середньогрупових гендерно-вікових доз опромінення ЩЗ для мешканців НП, які взагалі не були охоплені прямими вимірюваннями вмісту ¹³¹I у ЩЗ у 1986 р. Для кожного рівня реконструкції встановлені кількісні значення чинників, що пов'язують два типи дозових оцінок референтно-екологічні та референтно-інструментальні. А саме: індивідуалізовані масштабуючі чинники першого рівня реконструкції; селищні та районні масштабуючі чинники другого рівня, та масштабуючі чинники, що застосовується при реконструкції доз третього рівня.

...