Вдосконалення природоохоронної діяльності промислового підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність: Природокористування і охорони навколишнього середовища

Черниш Ірина Володимирівна

Київ, 2006 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Не зважаючи на зниження антропогенного навантаження на навколишнє середовище протягом 90-х років минулого століття, не відбулося принципових позитивних змін у забезпеченні екологічної безпеки населення та території України. Залишається ще доволі високим рівень забруднення атмосферного повітря, поверхневих та ґрунтових вод, а також земельних ресурсів. Природоохоронне законодавство та нормативно-правова база постійно вдосконалюються і висувають все жорсткіші вимоги до основних забруднювачів навколишнього середовища. Курс України на європейську інтеграцію вимагає узгодження національних екологічних процедур з відповідними міжнародними стандартами. В Україні з початку 1998 р. введені в дію державні стандарти ДСТУ ISO 14000, які регулюють розробку та реєстрацією системи управління навколишнім середовищем. Науковому дослідженню функціонування системи екоменеджменту в міжнародній практиці та рекомендаціям щодо запровадження її аналога в українських умовах присвячені роботи таких вчених як Балацький О.Ф., Буркинський Б.В., Веклич О.О., Волошин С.М., Галушкіна Т.П., Гринів Л.Т., Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Мельник Л.Г., Міщенко В.С., Недін І.В., Теліженко О.М., Трофіменко М.О., Харічков С.К., Хлобистов Є.В., Шостак Л.Б., Шевчук В.Я. та ін.

Слід також констатувати обмеженість наукової уваги до оцінки впливу проекту на навколишнє середовище в тому вигляді, як означена процедура застосовується в міжнародній практиці. Проведені дослідження не торкаються питань фінансово-економічного аналізу проекту в межах цієї процедури. На даний час в державі відсутня широка практика застосування введеного в дію у 2004 р. Закону України „Про екологічний аудит” як інструменту екологічної політики підприємства. Причинами цього ми вважаємо недостатню вивченість економічної доцільності та недосконалий механізм фінансування екоаудиту, обмежену кількість відповідних фахівців, а також відсутність адаптованих методик його проведення. Таким чином, наукова актуальність дисертаційної роботи зумовлена необхідністю наближення природоохоронної діяльності промислових підприємств України до міжнародних вимог в межах чинного нормативно-правового поля.

Наведені вище міркування обумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили мету і завдання, які потребують вирішення, окреслили основні напрями дослідження і підтверджують її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, проведені автором, безпосередньо пов'язані з науковими роботами, що виконуються Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з плановими темами: 3.1.5.63 „Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу” (номер державної реєстрації 0100U000657), роль автора у виконанні якої полягала у розробці методичних підходів до врахування новітніх принципів екологічного менеджменту у формуванні стратегії забезпечення екологічної безпеки України в розділі „Сталий розвиток та забезпечення екологічної безпеки”, 3.1.5.64 „Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України” (номер державної реєстрації 0101U007882), в межах якої особисто автором розроблено підходи до визначення особливостей проведення екологічного аудиту і принципи вдосконалення аналізу рівня екологічної безпеки на локальному та регіональному рівнях, темою Державного фонду фундаментальних досліджень України 08.07/72 „Економіка та управління ризиком виникнення техногенних і природних катастроф” (номер державної реєстрації 0104U003171), де особисто автором розроблено методичні підходи до визначення ефективності впровадження політики природно-техногенної безпеки на промислових об'єктах України.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є поглиблення теоретичних основ та розробка практичних рекомендацій щодо екологізації діяльності підприємств України під час підготовки та реалізації проектів розвитку промислових об'єктів на прикладі нафтогазовидобувної галузі. Відповідно до мети дослідження в дисертаційній роботі були поставлені та вирішувалися такі задачі:

- проведення системного аналізу розвитку економіки України та промислового сектору зокрема щодо стійкості економічних, соціальних та екологічних показників;

- розкриття особливостей формування економічного механізму екологічної політики України та існуючих в міжнародній практиці екологічних стратегій та інструментів для їх реалізації;

- визначення економіко-математичних зв'язків, які виникають в процесі співіснування промислових підприємств та навколишнього середовища;

- виявлення особливостей запровадження системи управління навколишнім середовищем для промислових об'єктів, а також здійснення аудиту та оцінки ефективності цієї системи;

- оцінка теоретичних аспектів можливості і доцільності поєднання результатів фінансового аналізу проекту з оцінкою його впливу на навколишнє середовище;

- розробка рекомендацій щодо вдосконалення процедури оцінки впливу на навколишнє середовище в Україні на прикладі об'єкту нафтогазовидобувної галузі.

Об'єктом дослідження є процеси вдосконалення природоохоронної діяльності на промислових підприємствах України.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні засади вдосконалення природоохоронної діяльності промислового підприємства.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є положення теорії сталого розвитку, сучасної фінансової теорії, розробки українських та зарубіжних вчених з економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, національний та міжнародний досвід застосування інструментів екологічної політики та запровадження системи екоменеджменту. Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти екологічного спрямування України та інших країн. В роботі використані статистичні матеріали Державного комітету статистики України і фактичні дані, зібрані групою фахівців Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу в межах виконання спільного проекту Уряду США та Програми розвитку ООН з Оцінки впливу на навколишнє середовище в Україні (1997-2000 рр.).

Під час дослідження використано такі методи: порівняльний аналіз - для зіставлення фактичних даних еколого-економічного та соціального розвитку України та економічного розвитку промисловості звітного та попередніх років, графічний - для наочного зображення динаміки економічних показників розвитку промисловості, економіко-математичний - для здійснення фінансового аналізу інвестиційного проекту.

Наукова новизна одержаних результатів у дисертаційному дослідженні полягає в наступному:

Вперше:

- запропоновані методичні підходи до застосування стратегічної екологічної оцінки (Strategic Environmental Assessment) та оцінки впливу проекту на навколишнє середовище (Environmental Impact Assessment) до процесів вдосконалення природоохоронної діяльності промислового (нафтогазовидобувного) підприємства в Україні;

- визначено критерій оптимального вибору екологічних інвестицій, що базується на оцінці показника чистої приведеної вартості для різних природоохоронних стратегій промислового підприємства.

Удосконалено:

- методичні підходи до обчислення збитків від втрат продукції та ресурсів (металу, товарно-матеріальних цінностей на складах, додаткових витрат електроенергії тощо), які, на відміну від існуючих, зведені до єдиного розрахункового комплексу;

- науково-методичні підходи до визначення ефективності природоохоронної діяльності на рівні промислового підприємства, що, на відміну від існуючих, приведені у відповідність до системи управління навколишнім середовищем згідно ДСТУ ISO 14000.

Одержали подальший розвиток:

- принципи та підходи до розв'язання проблем організації природоохоронної діяльності на промислових підприємствах України, які, на відміну від існуючих, у чинному нормативно-правовому полі враховують досвід країн Євросоюзу та США і є адаптованими до міжнародних процедур;

- методичні підходи та процедури екологічної оцінки проектів розвитку промислових підприємств, які відрізняються від існуючих тим, що включають розгляд та оцінку альтернатив на ранньому етапі планування проекту.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані у дисертації наукові положення та практичні рекомендації є основою для запровадження системи управління навколишнім середовищем на промислових підприємствах України.

Запропоновані у дисертації практичні підходи до проведення фінансового аналізу у складі процедури оцінки впливу проекту на навколишнє середовище.

А також до порівняльного аналізу результатів, отриманих для кожної з розглянутих альтернатив діяльності, можуть сприяти нафтогазовидобувним підприємствам як у залученні інвестицій, так і у виборі оптимальної для підприємства стратегії поведінки на ринку.

Основні результати дисертаційного дослідження використані при підготовці наукових звітів за темами науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, що підтверджується відповідною довідкою №548-16-4 від 21.09.2005.

Окремі результати роботи використано у проектах Національних доповідей про стан техногенної та природної безпеки в Україні НАН України, МНС України та Мінприроди України у 2001-2004 рр. (довідка МНС України №07-6703/24 від 21.09.2005).

Особистий внесок здобувача.

Дисертація є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення важливого наукового завдання - вдосконалення теоретико-методологічних та методичних аспектів природоохоронної діяльності підприємства як у практичній господарській діяльності, так і на рівні проектів розвитку.

Автору особисто належать усі викладені в дисертації наукові результати і практичні рекомендації, а також опубліковані наукові праці.

Апробація результатів дисертації.

Результати досліджень доповідалися на міжнародній науковій конференції „Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель” (м. Київ, 29-31 травня 2000 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Політичні, економічні та екологічні проблеми енергетичної безпеки і транспортування енергоресурсів в Україні” (м. Київ, 24-26 жовтня 2000 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції „Підприємництво в умовах трансформації економіки України” (м. Київ, 10-11 листопада 2000 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Енергетичні проблеми російсько-українських відносин” (м. Київ, 9-10 листопада 2001 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів України” (м. Донецьк, 9-10 вересня 2002 р.)., четвертій міжнародній науково-практичній конференції „Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції (ЕП-2005)” (м. Суми, 24-27 травня 2005 р.).

Публікації.

За темою дисертаційної роботи опубліковано 12 наукових праць (з яких 8 - у наукових фахових виданнях) загальним обсягом 4,8 друк. арк., які належать особисто автору.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і 7 додатків, викладених на 30 стор. Повний обсяг дисертації становить 214 стор., який включає 21 таблицю і 10 рисунків, з яких 4 займають всю площу сторінки. Список використаних джерел займає 15 стор. і включає 160 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади формування економіко-екологічної стратегії розвитку держави” проведено аналіз розвитку України за роки незалежності в контексті трьох складових сталого розвитку (економічної, екологічної та соціальної), особливу увагу при цьому приділено розвитку промисловості, розглянуто та проаналізовано інструментарій формування та реалізації національної екологічної політики України та міжнародний досвід, з'ясовано методологічні підходи українських та зарубіжних вчених до сталого розвитку, а також визначено місце власних досліджень дисертанта та виявлено перспективні, на думку автора, напрями майбутніх досліджень українських науковців щодо сталого розвитку та інструментів екологічної політики держави.

Розглянувши напрями досліджень та бачення українських та зарубіжних вчених щодо переходу України до сталого розвитку, у дисертаційній роботі визначені основні підходи до розуміння цієї категорії. Перший - економічний - акцентує увагу на важливості розвитку економіки як фундаменту для функціонування соціальної та екологічної систем. Другий - економіко-кібернетичний - розглядає економічну систему з позицій кібернетики та моделює процеси забезпечення сталого розвитку. Третій - екологічний - наголошує на пріоритетності екологічної складової поняття сталого розвитку, закладеного під час Конференції Ріо-92.

На перетині економічного та екологічного підходів досліджень знаходиться окрема галузь знань - еколого-правова економіка, започаткована американськими вченими Р. Коузом та Р. Познером. Основними є дві економіко-правові школи: чіказька (Р. Коуз, Р. Познер) та нью-хейвенська (Г. Калабрезі). Еколого-правова економіка має своїх послідовників в російській науці, проте в Україні автором не знайдено досліджень, які б охоплювали всі три складові цієї галузі знань: економіку, екологію та право. Науковими передумовами для пошуків у цій площині є дуже істотний науковий доробок українських науковців з економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, а також праці окремих спеціалістів з екологічного права.

До останнього з основних підходів - соціального - в роботі віднесені напрацювання з теорії постіндустріального суспільства.

Таким чином, розглядати стратегічні напрями еколого-економічного забезпечення можна й необхідно у парадигмі постіндустріального суспільства та глобалізаційних тенденцій формування економічних, політичних, соціальних та екологічних орієнтирів розвитку окремих суб'єктів господарювання, держав і регіонів в цілому.

Економічний розвиток України у 1991-2004 рр. демонстрував різні тенденції: від занепаду (1991-1996 рр.) через період відносної стабілізації (1996-1999 рр.) і до зростання (з 1999 р., особливо у 2003-2004 роках). Як основна структурна складова економіки країни, промисловість, в основному, відбиває загальні позитивні тенденції розвитку в 2000-2004 рр.

Водночас у промисловості України залишається низка складних проблем: зменшення частки продукції легкої промисловості у загальному обсязі промислової продукції, зниження рентабельності промислового виробництва, тенденція до поступового збільшення частки збиткових промислових підприємств.

Комплексно вирішити означені проблеми у промисловості держави можливо шляхом удосконалення промислової політики України, запропонованого дисертантом у п'яти основних напрямах, які охоплюють структурні перетворення, інституційне реформування, науково-технологічні аспекти, створення стимулюючого економічного середовища, інтеграція у міжнародне співтовариство (рис. 1).

Рис. 1. - Напрями здійснення нової промислової політики:

Найбільш відчутними для населення соціально-економічними досягненнями у 1999-2004 рр. стали поступове зниження рівня безробіття (з 4,3% до 3,6%), а також збільшення у 2001-2004 рр. реальної середньомісячної заробітної плати (на 15%).

Екологічна ситуація протягом 1991-2004 рр. поступово, але стабільно змінювалась у бік покращення. Проте аналіз сучасного стану навколишнього середовища нашої держави показує перевищення у декілька разів нормативів допустимого вмісту певних видів шкідливих сполук в атмосферному повітрі, поверхневих, підземних водах та ґрунтах України, що є основою для формування відповідної національної екологічної політики.

Пошукувачем сформульовано наступне визначення національної екологічної політики: це діяльність органів державної влади та державного управління з охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів, яка відповідає суспільному устрою та структурі господарювання і передбачає участь у цьому процесі громадських організацій (у тому числі політичних партій) з урахуванням їх інтересів та цілей. Інструменти екологічної політики у дисертації розділені на два види: економічного стимулювання та адміністративні. Особливу увагу приділено стратегічній екологічній оцінці (СЕО) - інструменту екологічної політики, який широко застосовується у міжнародній практиці. Аналогом СЕО в Україні можна вважати окремі розділи у різноманітних планах розвитку (наприклад, плани населених пунктів, розвитку територій та галузей народного господарства та ін.). Однак, в Україні не виконуються відповідні процедури експертизи документів щодо розвитку території чи об'єкту, які передбачені в СЕО. Отже, стратегічна екологічна оцінка для підприємства - це систематичний процес виявлення і врахування екологічних факторів і можливих екологічних наслідків пропонованих стратегій, планів і програм, що впливають на розвиток підприємства. Предметом СЕО є законодавчі та нормативні акти, а також міжнародні угоди, плани розвитку окремих галузей, цільові програми, які мають на меті вирішення будь-якої проблеми в рамках декількох галузей або регіонів, територіальні плани і схеми розвитку, а також схеми землекористування. На рівні промислового підприємства це документи територіального, галузевого або об'єктного розвитку чи перепрофілювання.

У дисертаційній роботі проведений аналіз формування економічного механізму екологічної політики, започаткованої після проголошення незалежності держави, в двох напрямках: формування дієвої системи платежів за забруднення навколишнього середовища та природокористування, створення спеціальних фондів охорони довкілля центрального та місцевого рівнів.

Другий розділ дисертації „Екологізація господарської діяльності промислового підприємства” присвячено організаційно-методичним аспектам здійснення природоохоронної політики промислового об'єкта як під час господарської діяльності, так і на рівні проектів розвитку.

Під час господарської діяльності промислових підприємств мають місце два види збитків: збитки, завдані промисловому об'єкту, і збитки навколишньому середовищу, які визначаються, зокрема, як збитки державі внаслідок забруднення атмосферного повітря, водного середовища, об'єктів природно-заповідного фонду тощо.

У дисертації уточнені формули для обчислення:

- втрат металу;

- товарно-матеріальних цінностей на складах;

- збитків від додаткових витрат електроенергії;

- збитків через додатковий ремонт та утримання виробничих фондів;

- збитків внаслідок недоотримання продукції, зниження її якості та від низької якості води;

- збитків від втрати сировини через викиди в атмосферу та водні об'єкти.

Ці формули можуть бути застосовані для розрахунку шкоди для окремого промислового підприємства, оскільки далі ці розрахунки можна проводити узгоджено з системою управління навколишнім середовищем на об'єкті, а також використовувати з метою удосконалення екологічної політики промислового підприємства.

В українському природоохоронному законодавстві існують методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів та атмосферного повітря. Недоліками означених методик вважаємо залежність розмірів відшкодування збитків від мінімальної заробітної плати (для водних ресурсів) та неоподаткованого мінімуму доходів громадян (для повітря). Тому пропозицією автора є покласти в основу означених методик розрахунку показник, який пов'язаний з випуском продукції, наданням послуг тощо, наприклад загальний індекс споживчих цін, або більш конкретний для промислових викидів - індекс цін продукції промисловості тощо. Окремо розглянуто збитки, завдані промисловому підприємству в результаті надзвичайної ситуації, які методично не є складними для підрахунку, проте потребують відповідної організації розрахункових робіт, що, як вбачається, найбільш доцільно включити до системи управління навколишнім середовищем (СУНС) промислового підприємства шляхом внесення додаткових завдань до посадової інструкції відповідного спеціаліста. Створення СУНС на промисловому об'єкті має наступні етапи. Першим є формулювання екологічної політики промислового підприємства, тобто вище керівництво підписує документальні зобов'язання щодо екологічного управління. Під час другого етапу - планування - визначають вимоги, які повинна задовольняти діяльність підприємства, встановлюються цілі і завдання екологічного управління, розробляється програма дій для досягнення поставлених цілей і завдань.

За плануванням - етап впровадження та функціонування СУНС. До нього входять:

- створення організаційної структури СУНС та визначення відповідальності персоналу;

- навчання з метою підвищення обізнаності та розширення сфери компетентності працівників;

- вдосконалення комунікативного простору всередині підприємства та поза його межами;

- налагодження системи обігу документів;

- управління роботами, які пов'язані з істотним впливом підприємства на довкілля, та готовність до аварійних ситуацій.

Четвертим є етап контролю та коригування, до якого входять вимірювання та моніторинг, а також запобігання невідповідностям та їх усунення, аудит системи управління навколишнім середовищем. Аналіз стану системи та екологічної ефективності підприємства здійснюється керівництвом на заключному етапі.

Для економічної оцінки ефективності інвестицій доцільно використовувати методи, в основі яких лежить концепція часової вартості грошей. Сутність усіх методів оцінки базується на схемі: вихідні капітальні вкладення генерують грошовий потік і визнаються ефективними, якщо цей потік достатній для повернення вихідної суми капіталовкладень і забезпечення певного доходу на вкладений капітал. За критерієм чистої приведеної вартості (net present value, NPV), інвестування вважається вигідним, якщо сумарна дисконтована вартість доходів, які забезпечує даний проект, перевищує сумарну дисконтовану вартість витрат.

Поряд з економічною оцінкою інвестиційних проектів проводиться оцінка їх впливу на навколишнє середовище (в міжнародній практиці - EIA (Environmental Impact Assessment)). ЕІА є, з одного боку, сукупністю методів і методик оцінки впливу проекту на навколишнє середовище і переліком запропонованих заходів, спрямованих на обмеження його негативних наслідків, з іншого боку - процедурою, яка надає необхідну інформацію і залучає громадськість до процесу прийняття рішень щодо шляхів подальшого впровадження проекту.

У цьому розділі також проведений аналіз застосування ЕІА в таких країнах як США, Данія, Польща, Чехословаччина та Україна. Узагальнену систему процедур та методичних підходів щодо реалізації ЕІА в Європейських країнах та США адаптовано до вітчизняної практики формування та реалізації природоохоронної діяльності на промисловому підприємстві. Детально розглянуто кожен етап цієї процедури, а також запропоновано авторський підхід до проведення ЕІА в Україні на рівні окремого підприємства. Аналог ЕІА в українських реаліях має дві компоненти: оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) та державна екологічна експертиза. Ратифікація Україною Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, які стосуються навколишнього середовища, після внесення відповідних змін до нормативно-законодавчих документів значно наблизить процедуру ОВНС до ЕІА.

У третьому розділі „Інструменти екологічної політики промислового підприємства” природоохоронна діяльність підприємства розглянута у двох площинах. Перша - це екологічна політика як загальні принципи функціонування підприємства щодо навколишнього середовища. В цьому випадку оцінку ефективності екологічної політики запропоновано розглядати в двох аспектах: аналіз природоохоронних заходів та управління промисловими відходами. Ефективність екологічних інвестицій пропонується оцінювати на основі показника чистої приведеної вартості (NPV), який повинен бути більшим від нуля.

Оптимальним з точки зору підприємства буде той варіант природоохоронного заходу, який забезпечить найбільший чистий грошовий потік, тобто буде мати максимальне значення NPV.

У другій площині природоохоронна діяльність є внутрішнім елементом СУНС і означає задекларовані підприємством і доведені до відома громадськості власні зобов'язання щодо природоохоронних намірів. У такому розрізі зрозуміло, що ефективність екологічної політики залежить від ефективного функціонування всієї СУНС.

Загальна ефективність СУНС включає економічну, екологічну та соціальну складові. Економічна ефективність означає скорочення тривалості передінвестиційного процесу промислових підприємств, підвищення їх інвестиційної привабливості, скорочення виробничих витрат на охорону довкілля та використання ресурсів і, як результат, зниження собівартості промислової продукції.

Екологічна ефективність полягає в удосконаленні загальної системи управління з точки зору екологічних пріоритетів підприємства, підвищенні узгодженості екологічної політики підприємства та держави, покращенні інформаційної та нормативної систем в охороні довкілля, удосконаленні системи контролю впливу промислового підприємства на навколишнє середовище. Під соціальною ефективністю розуміється підвищення екологічної свідомості та кваліфікації керівників промислових підприємств на всіх рівнях його ієрархії, а також підвищення ролі громадськості у процесі прийняття рішень, що стосуються навколишнього середовища.

Аудит СУНС, поряд з оцінкою її ефективності, є внутрішнім елементом контролю цієї системи і, відповідно, інструментом екологічної політики в розумінні зобов'язань з природоохоронної діяльності, заявлених підприємством. Разом з тим, аудит СУНС є одним з видів екологічного аудиту, який, у свою чергу, може бути інструментом екологічної політики в розумінні загальних принципів поводження промислового об'єкта по відношенню до навколишнього середовища.

Проаналізовано світовий досвід екологічного аудиту. Викладено основні характеристики екологічного аудиту: його цілі, принципи, види. Розроблено схему проведення екологічного аудиту з трьох етапів. Попередній етап охоплює вибір об'єкта аудиту та складання графіка його проведення, добір групи фахівців та відвідання об'єкта і планування основного етапу аудиту. Основний етап стосується безпосередньо діяльності на об'єкті і складається з п'яти кроків: попереднє поінформування щодо внутрішньої системи контролю, її оцінка, збір та оцінка фактичної інформації (доказів), звіт про виявлені факти. Заключний етап передбачає друк чорнового та остаточного варіанту звітів по аудиту, підготовку і реалізацію плану дій та контроль термінів його виконання.

Законодавчим забезпеченням екологічного аудиту з червня 2004 р., є Закон України „Про екологічний аудит”. Він визначає організаційно-правові засади здійснення екологічного аудиту. Серед переваг вищезгаданого Закону: його сумісність з ДСТУ ISO 14000 та відповідними міжнародними документами, пріоритетність погоджених Верховною Радою міжнародних договорів щодо здійснення екологічного аудиту перед вимогами українського законодавства, фінансування екологічного аудиту його замовником, зокрема існування можливості покриття фінансових витрат за рахунок державного або місцевого бюджетів у випадках обов'язкового екоаудиту. У дисертації пропонується визначити умови фінансування екологічного аудиту за рахунок державного або місцевого бюджетів.

Інструментом для удосконалення природоохоронної діяльності промислового підприємства під час розробки та впровадження проектів розвитку об'єкта є проведення еколого-економічного аналізу, теоретичні основи якого викладені вище. Для практичного прикладу проведено інвестиційний аналіз проекту розширення виробництва на Пасічнянському нафтогазоконденсатному родовищі в Івано-Франківській області, а також продемонстровано практичну можливість виконання процедури ЕІА\ОВНС в Україні. ЕІА\ОВНС для проекту розробки родовища проводилася за запропонованою дисертантом схемою (подана на рис. 2).

Рис. 2. - Процес Environmental Impact Assessment для промислового підприємства:

Питання впливів майбутньої розробки Пасічнянського родовища на навколишнє середовище (а також на соціально-економічну сферу) розглядалися для таких альтернатив: забезпечення видобутку вуглеводнів на максимальному рівні, часткове збільшення видобутку, відмова від проекту. Слід зауважити, що „альтернатива” тут і далі в роботі вживається у значенні „варіант”. Причиною використання саме цього слова (альтернатива) в даному контексті є те, що мова йде про міжнародну процедуру, в якій застосовується термін “alternative”. Пропозицією дисертанта є введення аналізу економічної вигідності проекту (фінансового аналізу) в процедуру ЕІА\ОВНС під час розгляду альтернатив. Для цього були використані положення сучасної фінансової теорії, які дозволяють розрахувати показники чистої приведеної вартості (NPV) та внутрішньої норми доходності (IRR) інвестиційного проекту. Проект вважається вигідним при одночасному виконанні двох умов: NPV > 0 та IRR > r.

Порівняльну характеристику альтернатив подальшої розробки Пасічнянського нафтогазоконденсатного родовища наведено в рис. 3.

Рис. 3. - Порівняння фінансових, техніко-технологічних та екологічних показників інвестиційного проекту розширення виробництва на Пасічнянському нафтогазовому родовищі в Івано-Франківській області:

З рис. 3 видно, що альтернативу „максимальний видобуток” потрібно відхилити зразу, оскільки вона є економічно невигідною, про що говорить одночасне виконання двох умов: NPV = - 46,718 млн. грн. (< 0), IRR = 8,87% (< r), r = 14%. Розгляд впливів на навколишнє середовище для цієї альтернативи втрачає сенс. Це ще раз підкреслює доцільність введення фінансового аналізу проектів на стадії розгляду альтернатив під час ЕІА\ОВНС. Подальше прийняття рішення зводиться до порівняння двох інших альтернатив: „відмова від проекту” і так звана „оптимальна для інвестора” альтернатива. Згідно з розрахованими нами фінансовими показниками, інвестиційний проект розширення Пасічнянського нафтогазового родовища вигідніше проводити за першою альтернативою („відмова від проекту”), оскільки значення NPV та IRR для цієї альтернативи більші, ніж відповідно для „оптимальної для інвестора” альтернативи. Важливо також зауважити, що значення IRR (15,27%) для останньої дуже наближається до дисконтної ставки альтернативного вкладення коштів (14%). Таким чином, при підвищенні останньої за будь-яких причин до вказаного вище значення, економічна доцільність реалізації „оптимальної для інвестора” альтернативи втрачається.

Крім того, альтернатива „відмова від проекту” виграє також за низкою інших показників: сума необхідних капіталовкладень, вплив на різні компоненти навколишнього середовища: ґрунт, поверхневі та ґрунтові води, атмосферне повітря тощо.

В „оптимальної для інвестора” альтернативи відповідно вищий показник загального видобутку вуглеводнів. Цей показник, на думку дисертанта, несе подвійну інформацію: з одного боку - збільшення видобутку позитивно позначається на зайнятості місцевого населення, забезпеченні держави власними паливними ресурсами, з іншого боку відбувається збільшення негативного впливу на геологічне середовище.

Таким чином, у дисертації доведено, що найбільш вигідним як з економічної точки зору, так і з точки зору техногенного навантаження на навколишнє середовище, є збереження видобутку вуглеводнів на базовому рівні. Зауважимо, що „оптимальна для інвестора” альтернатива дістала таку назву тому, що з самого початку він надавав перевагу саме їй. У результаті проведеної ЕІА\ОВНС ця альтернатива була прийнята для реалізації. Причиною цього, на нашу думку, була відсутність фінансового аналізу, суть якого зводилася до того, щоб за допомогою дисконтування привести всі фінансові потоки, пов'язані з реалізацією цього інвестиційного проекту, до єдиного моменту часу. Таким чином, на реальному прикладі доведено доцільність введення фінансового аналізу альтернатив у процедуру ЕІА\ОВНС.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і вирішення нової наукової задачі удосконалення теоретико-методологічних та методичних аспектів природоохоронної діяльності підприємства в процесі господарської діяльності та на рівні проектів розвитку. Результати дисертаційного дослідження дозволили сформулювати наступні висновки теоретико-методологічного, методичного та практичного характеру:

1. Розв'язання проблем організації та проведення еколого-економічного аналізу на промисловому об'єкті можливе через впровадження системи управління навколишнім середовищем, яка відповідає потребам інноваційного розвитку підприємства. Досвід країн Євросоюзу доводить необхідність впровадження системи екологічного менеджменту, стратегічної екологічної оцінки та оцінки впливу проекту на навколишнє середовище, що відповідають вимогам державної стандартизації ДСТУ ISO 14000, але з ґрунтовною адаптацією до українських реалій. Основними причинами обмеженого впровадження системи управління навколишнім середовищем на промислових підприємствах, що регламентується прийнятими стандартами ДСТУ ISO 14000, є наступні: відсутність в короткотерміновій перспективі прямих вигод від її запровадження, низький рівень державного стимулювання впровадження СУНС як важливого елемента євроінтеграційного спрямування розвитку сучасного українського екоменеджменту на підприємстві, відсутність адаптованих методик впровадження СУНС; екологізація господарський природоохоронний

2. У дисертації удосконалено методичні підходи до обчислення втрат металу, товарно-матеріальних цінностей на складах, збитків від додаткових витрат електроенергії, збитків через додатковий ремонт та утримання виробничих фондів, збитків внаслідок недоотримання продукції, зниження її якості та від низької якості води, а також збитків від втрати сировини через викиди в атмосферу та водні об'єкти для розрахунку шкоди для окремого промислового підприємства, оскільки в подальшому ці розрахунки можна проводити узгоджено з системою управління навколишнім середовищем на об'єкті, а також використовувати з метою удосконалення екологічної політики промислового підприємства;

3. Міжнародна процедура оцінки впливу проекту на навколишнє середовище (ЕІА) є органічною складовою європейського та північно-американського підходів до комплексної оцінки діяльності, що планується, інтегрованим до потреб суспільства і економіки інструментом формування та реалізації екологічної політики підприємства на рівні проектів. Саме вивчення досвіду країн, які ефективно застосовують і розвивають ЕІА, дасть можливість Україні максимально наблизити існуючі в нашій державі віддалені аналоги цієї процедури (ОВНС та ДЕЕ) до міжнародних вимог, що уможливить інтеграцію України до глобальних процесів сталого зростання. Світовий досвід застосування ЕІА доводить, що попри додаткові фінансові витрати, використання цієї процедури в довгостроковому періоді є вигідним, оскільки дозволяє усунути можливі протиріччя між населенням та органами влади. Крім того, у дисертації доведена доцільність підвищення ефективності природоохоронної політики підприємства та адаптації процедур природоохоронної діяльності підприємств до європейських вимог, а також пропонуються методичні підходи до неї. У дисертації доводиться, що участь громадськості дозволяє зібрати більш точну інформацію щодо стану навколишнього середовища та можливих впливів і збитків, що дає змогу зробити більш точний аналіз і прийняти оптимальне інвестиційне рішення;

4. Ефективність залучення та використання екологічних інвестицій визначає ефект природоохоронної діяльності підприємства в цілому. У дисертації пропонується оцінювати ефективність екологічних інвестицій на основі показника чистої приведеної вартості (NPV), оскільки цей критерій враховує часову вартість грошей. Такий підхід найбільш реально відображає ринкові механізми функціонування економіки і при застосуванні дасть можливість отримати найбільш достовірний результат, оскільки враховує вартість капіталу, що залучається до природоохоронного заходу. Оптимальним з точки зору підприємства буде той варіант природоохоронного заходу, який забезпечить найбільший чистий грошовий потік, тобто буде мати максимальне значення NPV (для NPV > 0);

5. Ефективність природоохоронної діяльності промислового підприємства в розумінні задекларованих підприємством і доведених до відома громадськості власних зобов'язань залежить від ефективного функціонування СУНС, інструментами досягнення якого є аудит та оцінки. В дисертації доведено, що основною функцією екологічного аудиту будь-якого типу для українських підприємств є контроль (перевірка діяльності підприємства на відповідність до вимог природоохоронного законодавства, відповідність функціонування системи екологічного управління до існуючих стандартів тощо). У той же час проведений аналіз досвіду європейських країн (зокрема Великої Британії) та США, які мають довготривалу історію застосування екоаудиту, показує, що відбувається його трансформація в економіко-правовий інструмент стимулювання діяльності підприємства щодо навколишнього середовища. Крім того, екологічний аудит є засобом визначення інвестиційної привабливості об'єкта;

6. Ефективність застосування в Україні процедури ЕІА у дисертаційній роботі доводиться на прикладі Пасічнянського нафтогазоконденсатного родовища. Перевагами використання саме цієї, розширеної порівняно з ОВНС, процедури є розгляд альтернатив подальшого розвитку родовища (включаючи альтернативу „відмова від проекту”), участь громадськості протягом усієї процедури, складання більш детального звіту, збір більш точної наукової інформації щодо впливу діяльності родовища на навколишнє середовище. Недоліками є необхідність у додатковому фінансуванні, а також більший термін виконання ЕІА у порівнянні з ОВНС;

7. У дисертації запропоновано введення фінансового аналізу в процедуру ЕІА\ОВНС на етапі аналізу альтернатив. Доцільність розрахунку показників чистої приведеної вартості (NPV) та внутрішньої норми доходності (IRR) для кожної альтернативи до оцінки впливу проекту випливає з того факту, що якщо виконується хоча б одна з умов: NPV < 0 або IRR < r (де r - процентна ставка альтернативного вкладення коштів), подальша розробка родовища за такою альтернативою економічно не вигідна, тому оцінка впливу на навколишнє середовище не потрібна. Після порівняння альтернатив з урахуванням вказаних вище фінансових показників, а також інформації щодо впливу діяльності Пасічнянського нафтогазоконденсатного родовища на навколишнє середовище за кожною з альтернатив, дисертантом доведено доцільність видобутку вуглеводнів на поточному рівні.

Таким чином, у даній роботі вдосконалення природоохоронної діяльності промислового підприємства розроблено для двох рівнів.

Доведено доцільність здійснення екологічного аудиту під час господарської діяльності об'єкта, а також необхідність застосування процедури ЕІА\ОВНС на рівні проекту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Черниш І.В. Міжнародний досвід формування та реалізації екологічної політики // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України. - 1999. - С. 63-70.

2. Черниш І.В. Економіко-екологічний аналіз впливу промислового виробництва на навколишнє середовище // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України. - 2001. - С. 141-143.

3. Черниш І.В. Інструменти екологічної політики щодо розвитку і розміщення промислових підприємств // Зб. наук. пр.: У 2-х ч. - К.: РВПС України НАН України. - 2001. - Ч.2. - С. 174-183.

4. Черниш І.В. Екологічний аудит об'єктів газової промисловості // Економіка промисловості. - 2002. - №2. - С. 49-55.

5. Черниш І.В. Стратегічна екологічна оцінка як інструмент регіональної екологічної політики // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України. - 2002. - С. 284-288.

6. Черниш І.В. Сталий розвиток в економічній науці: класика і сучасність // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України. - 2003. - С. 26-32.

7. Черниш І.В. Еколого-економічний аналіз інвестиційної діяльності з застосуванням міжнародного досвіду Environmental Impact Assessment // Вісник Сумського державного університету. Серія „Економіка”. - 2005. - №1.

8. Черниш І.В. Удосконалення еколого-економічного аналізу інвестиційних проектів розвитку промислового об'єкта // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України. - 2005. - С. 324-330.

9. Черниш І.В. Екологічний аудит в системі управління промисловим підприємством // Теорії мікро-макроекономіки. - К.: КНУ ім. Т.Шевченка. - 2000. - С. 199-204.

10. Черныш И.В. Особенности проведения экологического аудита промышленных предприятий Украины и России // Российско-Украинский альманах: Энергетические проблемы российско-украинских отношений. - Санкт-Петербург: Амадеус. - 2001. - С. 289-304.

11. Черниш І.В. Оцінка екологічного впливу для охорони земельних ресурсів // Матеріали міжнар. наук. конф. „Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель”. - Ч. 2. - К.: РВПС України НАН України. - 2000. - С. 81-83.

12. Черниш І.В. Світові стандарти щодо систем екоменеджменту та якості продукції // Матеріали четвертої міжнародної наук. - практ. конф. „Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції (ЕП-2005)”. - Суми: ВТД „Університетська книга”. - 2005. - С. 168-171.

Размещено на Allbest.ru