Наукові основи моделювання екологічно збалансованих агроекосистем України

Принципи побудови моделей агроекосистем, зональні оптимізаційні моделі ведення екологобезпечного сільськогосподарського виробництва. Підвищення родючості ґрунтів, використання хімічної меліорації. Заходи відновлення природних ресурсів, розвитку агросфери.

Рубрика Экология и охрана природы
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 27.08.2014
Размер файла 95,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

  • Інститут агроекології

УКРАЇНСЬКОЇ академіЇ аграрних наук

Автореферат

  • Наукові основи моделювання екологічно збалансованих агроекосистем України

03.00.16 - екологія

Калініченко Антоніна Володимирівна

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

  • Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики України та Інституті агроекології УААН
  • Науковий консультант - доктор сільськогосподарських наук, професор

ПИСАРЕНКО Віктор Микитович,

Полтавська державна аграрна академія

Міністерства аграрної політики України, ректор

  • Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук,

старший науковий співробітник

  • ЮРЧАК Лариса Дем`янівна,

Національний ботанічний сад

  • ім. М.М. Гришка НАН України (м. Київ),

головний науковий співробітник відділу алелопатії

доктор фізико-математичних наук,

старший науковий співробітник

  • ЯСКОВЕЦЬ Іван Іванович,

Інститут агроекології УААН (м. Київ),

завідувач лабораторії моделювання процесів

в агроекосистемах

доктор сільськогосподарських наук,

старший науковий співробітник

  • МАЛИНОВСЬКА Ірина Михайлівна,

Інститут землеробства УААН (м. Київ),

головний науковий співробітник лабораторії

ґрунтової мікробіології

  • Провідна організація - Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України (м. Київ)

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

  • Актуальність теми. Формування екологічно збалансованих агроекосистем на сучасному техногенному етапі розвитку агросфери України є досить складним процесом. Він охоплює широке коло питань, розпочинаючи від складних фізико-хімічних і біологічних процесів у ґрунті, колообігу речовин і потоків енергії в агроекосистемах, трансформації органічної речовини і закінчуючи удосконаленням спеціалізації аграрних виробничих систем, оптимізації структури сільськогосподарських ландшафтів та організації території землекористування.
  • Головною, і в той же час специфічною особливістю сільськогосподарського виробництва є те, що його ефективність залежить не стільки від кількості вкладених у нього матеріальних і трудових ресурсів, що є визначальним для інших сфер виробництва, скільки від відповідності його галузей природнокліматичним умовам регіону. Необхідність адаптивності галузей аграрного виробництва ґрунтово-кліматичним умовам зони пояснюється тим, що головним засобом виробництва і об'єктом праці є живі організми, ґрунт, біота ґрунту, комахи, птахи, тварини, тощо з особливостями їх біології, вимогами до умов навколишнього середовища. Ці обставини мають значний вплив на кінцеві результати праці виробника сільськогосподарської продукції. Висока продуктивність сільськогосподарських культур, тварин і, як наслідок, виробництва в цілому, можлива лише за відповідності умов підвищення ефективності вимогам їх біології. І, навпаки, невідповідність, або навіть неповна відповідність природних умов вимогам живих організмів обумовлює низьку продуктивність тварин і рослин, робить сільськогосподарське виробництво малоефективним і навіть збитковим. Насамкінець, непрофесійний, науково необґрунтований підхід до вирішення аграрних проблем може повністю згубити справу - привести до втрати сорту, загибелі унікальних тварин, зниження родючості ґрунту (Берестецький О.О. та співавт., 1984; Патика В.П., 2001; Тараріко Ю.О., 2001; Гармашов В.В., 2002; Гриник І.В., 2005).
  • Головним фактором, що визначає вибір напрямку розвитку сільськогосподарського виробництва України, є його орієнтація на найбільш повне використання унікальних природних і біокліматичних потенціалів. Це дасть змогу забезпечити внутрішній ринок, а в подальшому і зовнішній екологічно безпечною продукцією.
  • Дослідження динаміки процесів, що відбуваються в агроекосистемах, та прогноз їх розвитку у майбутньому найбільш ефективно можна провести за допомогою еколого-математичного моделювання. Моделювання дає можливість визначити найкращі способи управління агроекосистемою для досягнення заданої мети та прогнозувати прямі й опосередковані наслідки реалізації різних форм і способів впливу на агроекосистему (Вольтера В., 1931; Пригожин І., 1989; Рижова І.М., 1991; Ясковець І.І., 2002 та ін.).
  • Агроекологічне моделювання агроекосистем різного рівня від особистих господарств до великих аграрних формувань, прогнозування розвитку агроекосистем, впровадження методів оптимізації структури агроландшафтів та біорізноманітності є надзвичайно важливим для призупинення негативних процесів, що відбуваються у агросфері. Зазначені вище прийоми створюють також передумови для її збалансованого розвитку. Сьогодні і в майбутньому цей напрямок набуває особливого значення у зв`язку із виконанням Програми (концепції) сталого (збалансованого) розвитку агроекосистем на період до 2025 року.
  • У аграрно розвинутих країнах розроблені або розробляються моделі, що враховують особливості рельєфу і грунтово-кліматичних умов, систем ведення великих товарних і фермерських господарств, присадибного землекористування. У наших дослідженнях ми керувалися результатами аналізу та моделювання стану агроекосистем для створення сценаріїв формування й функціонування агроекосистем за різних варіантів використання технологічних і біологічних ресурсів, зумовлених змінами у природному середовищі та соціально-економічному розвитку суспільства. Актуальність роботи якраз і полягає в опрацюванні різних варіантів сценаріїв із урахуванням взаємодії основних чинників, що впливають на кінцевий результат. Розв`язання зазначених завдань надає можливість за мінімальних витрат максимально забезпечувати відновлення природних ресурсів, а також планувати і забезпечувати гармонійний розвиток всіх складових агросфери з метою досягнення високої ефективності господарювання при мінімально-достатньому використанні ресурсів промислового походження.
  • У роботі на основі аналізу існуючих у світі моделей агроекосистем представлено власний підхід до проблеми і запропоновано власну методику еколого-математичного моделювання збалансованого розвитку агроекосистем України. Для реалізації моделей, а також із метою прогнозування розвитку агроекосистем представлено відповідне програмне забезпечення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводили протягом 1998 - 2006 рр. відповідно до завдання „Розробити теоретичні основи і екологічно безпечні технології відтворення родючості ґрунтів і системи управління цим процесом шляхом раціонального землекористування, створення моделей ґрунтозахисних систем землеробства, високоефективних добрив та хімічної меліорації, що забезпечують одержання високоякісної продукції та охорони навколишнього середовища” (№ ДР UA 01002372 Р); НТП УААН „Наукові основи сталих агроекосистем” (№ ДР 0196 U002976); НТП УААН ”Агроекологічний моніторинг і моделювання сталих ландшафтів та агроекосистем” (№ ДР 0101 U003294), „Розробка та впровадження ресурсозберігаючих, відповідаючих вимогам охорони праці і екологічної безпеки технологій вирощування екологічно чистої продукції рослинництва” (№ ДР 0198 U0071244).

Мета і задачі досліджень. Мета досліджень - теоретичне обґрунтування та розробка відповідних інформаційних систем і еколого-математичних моделей для розв'язання агроекологічних задач та оптимізації природокористування. агроекосистема ґрунт меліорація ресурс

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

– дослідити й узагальнити основні підходи до визначення екологічної збалансованості територій;

– встановити основні принципи побудови моделей агроекосистем;

– розробити зональні оптимізаційні моделі ведення екологобезпечного сільськогосподарського виробництва;

– на базі створених моделей визначити основні заходи щодо підвищення родючості ґрунтів, обробітку ґрунту, ефективного використання добрив, хімічної меліорації;

– за допомогою моделей дослідити екологобезпечні заходи з підвищення продуктивності сільськогосподарських культур;

– визначити організаційно-економічні та екологобезпечні заходи розвитку й відновлення природних ресурсів і гармонійного розвитку складових агросфери;

– визначити тенденції розвитку агроекосистем та здійснити прогнозування їх подальшого функціонування;

– дослідити організаційно-управлінські задачі щодо еколого-економічних об'єктів, що функціонують в умовах невизначеності чи конфлікту.

Об'єкт дослідження - ґрунти, добрива, засоби захисту рослин, насіння, сорти сільськогосподарських рослин, тварини та їхній вплив на процеси, що протікають у системі ґрунт-рослина-тварина і визначають її екологічний стан, а також стан складових агроекосистем.

Предмет дослідження - методика математичного моделювання агротехнологій за показниками екологічного впливу на сільськогосподарські культури, бур'яни, тварини, стан навколишнього середовища.

Методи досліджень:

польовий метод - вивчення впливу різних агрозаходів на агрономічні та агрофізичні властивості ґрунтової системи, кількісні і якісні показники продуктивності сільськогосподарських культур, тварин;

лабораторний метод - визначення фізико-хімічними, хімічними, біохімічними, мікробіологічними методами кількісних і якісних характеристик об'єктів досліджень;

статистичний метод - встановлення на основі регресійного, дисперсійного, кореляційного методів достовірності отриманих результатів, функціональних залежностей між різними факторами і процесами;

метод математичного моделювання - символічне представлення конкретного агроекологічного об'єкту чи процесу з метою його аналізу, вивчення, імітації, оптимізації, прогнозування тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті узагальнення експериментальних даних уперше теоретично обґрунтована доцільність комплексного ведення сільськогосподарського виробництва на екологобезпечній основі шляхом впровадження зональних оптимізаційних, прогнозних моделей і моделей прийняття рішень.

Вперше на прикладі аграрних підприємств різної форми власності Полтавської області представлено особливості застосування еколого-математичних моделей.

Вперше розроблено еколого-економічні заходи підвищення ефективності аграрної галузі на основі дослідження різних сценаріїв її розвитку, а також розробки й обґрунтування ефективних управлінських рішень.

Практичне значення одержаних результатів. На прикладі аграрних підприємств Полтавської області з використанням методології моделювання екологічно збалансованих агроекосистем сільськогосподарському виробництву рекомендовані екологобезпечні агротехнології, що знайшли своє відображення у численних рекомендаціях для сільськогосподарського виробника, монографіях, посібниках, комп`ютерних розробках.

Одержані результати досліджень, висновки, пропозиції використані для рекомендацій щодо забезпечення раціонального функціонування та відтворення родючості ґрунтів, охорони довкілля у досліджуваному регіоні, як основи формування екологічно збалансованих і високопродуктивних агроекосистем, підвищення їх екологічної безпечності, енергозбереження та отримання сільськогосподарської продукції високої якості.

Вищезазначені методичні рекомендації використовуються для проведення лекційних і лабораторно-практичних занять зі студентами вищих закладів освіти аграрного профілю.

Особистий внесок здобувача. Дисертант особисто визначив напрямок наукових досліджень, розробив і обґрунтував план та робочі програми науково-дослідних робіт, методики проведення досліджень, узагальнив одержані результати у друкованих працях, наукових звітах, методичних рекомендаціях, монографіях, навчальних програмах.

За надану методичну допомогу у підготовці дисертаційної роботи автор щиро вдячна співробітникам кафедри інформаційних систем і технологій та студентам факультету економіки та менеджменту Полтавської державної аграрної академії, творча енергія, ентузіазм і допомога яких сприяли виникненню багатьох ідей, що знайшли відображення у роботі. Окрема подяка завідувачу Полтавської лабораторії агроекологічного моніторингу Інституту агроекології УААН, д.с.-г.н., професору Писаренку Павлу Вікторовичу, під керівництвом якого було проведено ряд досліджень, та директору Полтавської обласної сільськогосподарської дорадчої служби, к.с.-г.н., доценту Горбу Олегу Олександровичу за допомогу в апробації та впровадженні моделей і програм.

Апробація результатів досліджень. Результати досліджень, викладені в дисертації, доповідались на 23 Міжнародних, Всеукраїнських та регіональних конференціях, семінарах та симпозіумах, серед яких: Міжнародна конференція „Генеза, географія та екологія ґрунтів” (Львів, 1999), Науково-практична конференція „Наукове обґрунтування сталого розвитку агроекологічних систем Чернігівщини в ринкових умовах і обмеженого ресурсного забезпечення” (Чернігів, 1999), Всеукраїнська науково-методична конференція „Людина та навколишнє середовище” (Полтава, 2000), IX международный симпозиум „Нетрадиционное растениеводство. Этиология. Экология и здоровье” (Алушта, 2000), 13th International Congress on Nitrogen Fixation (Canada, Hamilton, McMaster University, 2001), Международная научная конференция „Биологические ресурсы и устойчивое развитие” (Россия, Пущино Московской области, Институт фундаментальных проблем биологии РАН, 2001), Міжнародна науково-практична конференція „Соціально-економічні проблеми природо-користування та екології” (Миколаїв, 2001), Міжнародна науково-практична конференція присвячена 185-річниці заснування Харківського державного аграрного університету ім.В.В.Докучаєва (Харків, 2001), Міжнародна наукова конференція „Сталий розвиток агроекосистем” (Вінниця, 2002), 5th European Nitrogen Fixation Conference (England, Norwich, 2002), І Всеукраїнська науково-практична конференція аспірантів та молодих вчених „Біотехнологія. Освіта. Наука” (Київ, 2003), III international conference and workshop „Architecture of Landscape and Planning of Space as basic factor for protection of native animal species-moulding the stage of succession in post-agricultural areas” (Poland, Warsaw Agricultural University, 2004), Міжнародна науково-практична конференція „Формування конкурентноздатності підприємств апк в умовах ринкової трансформації економіки” (Полтава, 2004), VII Міжнародна науково-практична конференція „Наука і освіта 2004” (Дніпропетровськ, 2004), Всеукраїнська науково-практична конференція „Біорізноманіття: сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку” (Полтава, 2004), Международная научно-практическая конференция молодых ученых „Адаптивное растениеводство: проблемы и решения” (Беларусь, Самохваловичи, 2004), Міжнародна науково-теоретична конференція „Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці” (Житомир, 2005), IV international conference and workshop „Architecture of Landscape and Planning of Space as basic factor for protection of native animal species-moulding the stage of succession in forest areas” (Poland, Warsaw Agricultural University, 2005), IV міжнародна науково-практична конференція „Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно-чистої продукції” (Суми, 2005), Міжнародна конференція „Екологія: проблеми адаптивно-ландшафтного землеробства” (Житомир, 2005) та щорічно протягом 1999-2005 рр. на Внутрішньовузівських наукових конференціях і семінарах у Полтавській державній аграрній академії та на засіданнях вченої ради і методичної комісії Інституту агроекології УААН.

Публікації. Результати досліджень за темою дисертаційної роботи викладено у 69 наукових та методичних публікаціях, з яких 23 - статті у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Загальний обсяг роботи 379 сторінок, з них 295 - основного тексту. Дисертація складається зі вступу, 8 розділів, загальних висновків, пропозицій виробництву, 13 додатків. Список використаних джерел включає 467 найменувань, з них 62 іноземною мовою. Дисертаційна робота ілюстрована 122 таблицями, 65 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури. Наведено аналіз теоретичних розробок і експериментальних даних, опублікованих зарубіжними та вітчизняними дослідниками щодо історії виникнення та основних положень стратегії збалансованого (сталого) розвитку територій, в тому числі сільськогосподарського призначення. Крім того, розглянуто особливості використання методів еколого-математичного моделювання в аграрному виробництві з метою його біологізації та еколого-економічної оптимізації природокористування. На основі здійсненого аналізу обґрунтовано актуальність і перспективність проведення дослідження.

Об`єкти, методи і умови проведення досліджень

Розробка еколого-математичних моделей зональних агроекосистем на прикладі Полтавської області здійснена на основі літературних джерел, аналізу і узагальнення експериментальних досліджень Полтавської лабораторії агроекологічного моніторингу Інституту агроекології УААН, Полтавської державної аграрної академії та аграрних підприємств різної форми власності Полтавської області в 1998-2005 роках.

Напрямки екологічно безпечного високоефективного використання землі та біологізації сучасного ресурсозберігаючого землеробства, процеси формування зростаючої родючості ґрунту, принципи побудови раціональних сівозмін, екологобезпечні шляхи удосконалення обробітку ґрунту, заходи підвищення продуктивності сільськогосподарських рослин і тварин та покращення якості продукції рослинництва і тваринництва вивчали на основі оптимізаційних, прогнозних моделей та теорії прийняття рішень.

Ґрунти Полтавської області дуже різноманітні за своїм утворенням, механічним складом і родючістю. Центральну частину території (70%) займають потужні, мало і середньогумусні чорноземи. Східна частина області зайнята звичайними середньогумусними чорноземами, перехідними до потужних. Навколо Полтави і Гадяча значну площу займають сірі та темно-сірі ґрунти. Менші їх площі зустрічаються також у Диканському та Зінківському районах. Опідзолені чорноземи у вигляді окремих плям зустрічаються в усій зоні, особливо в Хорольському, Зінківському і Диканському районах. Долини річок Псла і Ворскли покриті дерново-слабопідзолистими супіщаними ґрунтами, а річкові тераси - чорноземно-лучними солонцюватими. Рідше зустрічаються лучні солонцюваті ґрунти в комплексі з чорноземно-лучними ґрунтами.

У процесі вивчення стану агроекосистем Полтавщини та на етапі апробації та впровадження локальних еколого-математичних моделей дослідження проводилися у 108 підприємствах 22 районів Полтавської області та по одному у Черкаській, Харківській та Кіровоградській областях. При цьому апробацію прогнозних моделей було проведено у 31 аграрному підприємстві у 15 районах області, а оптимізаційних моделей та моделей прийняття рішень у 19 аграрних підприємствах різної форми власності в 9 районах області. При створенні локальних агроекологічних моделей детально вивчався адміністративно-господарський стан, показники фінансової діяльності й особливості вирощування, транспортування, переробки та збуту сільськогосподарської продукції, а також окремі агроекологічні показники.

Дослідження проводили в 4-10-пільних сівозмінах на різних фонах живлення та способах обробітку ґрунту, в тому числі й безвідвального (стаціонари Полтавської державної аграрної академії). Агротехніка вирощування сільськогосподарських рослин була загальноприйнятою для умов області. Обробіток ґрунту проводився в оптимальні строки у відповідності до затверджених схем.

Добрива (NPK) використовувались у вигляді аміачної селітри, суперфосфату, хлористого калію і вносились: органічні та мінеральні фосфорно-калійні під основний обробіток ґрунту, азотні - весною під ярі культури під передпосівний обробіток ґрунту, під озимі - в підкормку.

Сільськогосподарські культури вирощувались тільки районованих сортів. Строки посіву, норми висіву, способи посіву і догляд за посівами здійснювались відповідно до існуючих рекомендацій.

Площі ділянок у виробничих посівах дослідних господарств Полтавської державної аграрної академії складали 100-200 м2, облікових 50 м2. Повторність дослідів 4-х разова. Структурний аналіз урожаю зернових культур здійснювали за методикою В.І. Сазонова (1962).

Агрохімічні показники родючості ґрунтів визначались за вказівками з проведення польових дослідів з добривами географічної сітки (1985) за наступними методиками: гумус - за методом Тюріна, водорозчинний гумус - за методом Голдіна, нітратний азот - іонометричним експрес-методом, аміачний азот - іонометрично за допомогою реактиву Неслера, нітрифікаційна здатність ґрунту - за Краковим, обмінний калій - за Масловою, калій водорозчинний, рухомий та необмінно-поглинутий - за Соколовим, рухомий фосфор - за Кірсановим, гідролітичну кислотність за Каппеном, рН сольове - потенціометрично, суму ввібраних основ - за Каппеном-Гільковицем.

Фенологічні спостереження за ростом і розвитком сільськогосподарських рослин здійснювали згідно методики держкомісії з сортовипробування.

Визначення екологічного стану повітря, водних об'єктів, стану ґрунтів проводили за методиками, описаними в практикумі Г.О.Білявського з співавт. (2002).

Облік урожаю перераховували на 100% чистоту і 14% вологість.

При моделюванні впливу кліматичних умов на стан агроекосистем регіону використовувалися дані щодо подекадної суми опадів (в мм), середньодекадної температури повітря (в С) та середньодекадної відносної вологості повітря (в %) з 1886 року по 2004 рік метеослужби м. Полтава, с. Веселий Поділ та метеопосту м. Кобеляки Полтавської області.

Статистичну обробку отриманих результатів проводили з використанням спеціалізованого програмного забезпечення (О.М. Царенко, 2000; К. Карлберг, 2002; Дж. Мур, 2004).

У роботі представлено три основних напрямки використання еколого-математичного моделювання в аграрній сфері: оптимізаційне моделювання, прогнозне моделювання і теорія прийняття рішень. Для усіх видів моделювання представлено реалізацію алгоритмів на ЕОМ. Для вимірювання похибки прогнозу використовувалися показники середнього абсолютного відхилення, середньої квадратичної похибки, середньої абсолютної похибки у відсотках та середньовідсоткової похибки.

У додатках до дисертації наведено експериментальні дані, що не увійшли до основної частини. Зокрема, це алгоритми створення окремих видів моделей та використання певних програмних засобів чи макросів для них тощо.

Екологічний виклик і сучасний стан агроекосистем України

Проведено узагальнення літературних джерел щодо визначення агроценозу як екосистеми та щодо сучасного екологічного стану агроекосистем України. Наводяться експериментальні дані щодо наявного стану агроекосистем Полтавського регіону на основі вивчення стану атмосферного повітря (викиди від стаціонарних та пересувних джерел забруднення); стану водних ресурсів (бактеріологічне і хімічне забруднення води, надходження у водойми промислових і сільськогосподарських стічних вод, а також нечистот населених пунктів); динаміки утворення, накопичення і поводження із токсичними промисловими відходами у регіоні та агрохімічних характеристик ґрунтів.

Наші дослідження екологічного стану Полтавської області показали, що протягом 1990-2004 рр. викиди в атмосферу як від стаціонарних, так і від пересувних джерел забруднення зменшилися більш ніж втричі. Стабільно найвищий рівень забруднення спостерігається у Лохвицькому і Машівському районах - 46-186 кг/особу, причому у Лохвицькому районі, на відміну від Машівського, наявна тенденція до збільшення викидів. Найнижчий рівень викидів відмічено у Миргородському, Чорнухинському й Пирятинському районах - 2-6 кг/особу.

Домінуючим забруднювачем довкілля у Полтавській області є нітрати. Так найбільша їх кількість виявлена у джерелах децентралізованого водопостачання (громадських і приватних шахтних колодязях), яких у Полтавській області понад 200 тисяч. Аналізуючи наявні умови забезпечення населення питною водою, визначено, що понад 605 тис. осіб (36% від усього населення області) користуються колодязною водою. Кількість дітей, що вживають колодязну воду, понад 107 тисяч, або 35% від загальної кількості дитячого населення. Серед цих дітей понад 60 тисяч (56%) вживають питну колодязну воду із підвищеним вмістом нітратів. Максимальне забруднення питної води спостерігається у Лохвицькому та Семенівському районах, де вміст нітратів в окремих джерелах водопостачання становив більше ніж 2000 мг/л води.

У результаті дослідження обсягів утворення токсичних промислових відходів у Полтавській області найбільшу їх кількість виявлено в м. Кременчук (54,9%), далі йде Лохвицький район (12,9%), м. Полтава (7,2%), Гадяцький район (5,6%), Зінківський, Кобеляцький і Полтавський райони 3,8; 3,9 та 2,3% відповідно.

Аналіз стану ґрунтів Полтавської області показав, що вміст гумусу в середньому складає 3,26%, а в ґрунтах Карлівського, Машівського та Чутівського районів він перевищує 4%. За вмістом гумусу по області близько 20% ґрунтів відносяться до високого і дуже високого класів та майже половина - до підвищеного. Близько 4% ґрунтів мало забезпечені, це головним чином змиті та супіщані ґрунти. За забезпеченістю поживними речовинами, зокрема фосфором і калієм, близько 70% ґрунтів відносяться до високого та підвищеного класів (табл. 1).

Таблиця 1

Агрохімічна характеристика обстежених земель за вмістом гумусу, рухомого фосфору та обмінного калію

Назва районів

Вміст гумусу, %

Вміст фосфору, мг/кг ґрунту

Вміст калію, мг/кг ґрунту

В.Багачанський

3,66

100,8

102,5

Гадяцький

3,24

130,3

98,7

Глобинський

3,55

120,7

105,7

Гребінківський

3,42

135,3

98,3

Диканський

3,70

128,7

129,5

Зіньківський

3,70

121,8

119,6

Карлівський

4,38

152,1

133,4

Кобеляцький

3,10

126,2

116,0

Козельщинський

2,80

121,0

117,5

Котелевський

3,20

96,2

117,1

Кременчуцький

2,70

120,2

91,6

Лохвицький

3,10

142,1

86,2

Лубенський

2,90

122,8

86,6

Машівський

4,40

113,4

147,2

Миргородський

3,65

105,9

85,7

Н.Санжарський

3,10

127,5

128,3

Оржицький

2,90

139,5

93,4

Пирятинський

2,50

153,9

91,2

Полтавський

3,30

115,6

125,3

Решетилівський

3,20

112,8

107,9

Семенівський

3,50

116,6

96,6

Хорольський

3,63

103,6

79,8

Чорнухинський

2,51

153,3

96,7

Чутівський

4,10

119,8

122,9

Шишацький

3,75

100,6

104,9

Середнє значення по області

3,26

119,6

105,4

Аналіз динаміки агрохімічних характеристик ґрунтів Полтавської області за останні роки показав, що вміст основних елементів живлення дещо зменшився. Так, за останні 5 років вміст рухомого фосфору зменшився на 6,3 мг/кг ґрунту, обмінного калію - на 8,8 мг/кг ґрунту. Головною причиною цього є різке зниження застосування органічних і мінеральних добрив, і особливо органічних, внесення яких за останні 15 років зменшилось більш, ніж у 6 разів (8,8 т/га посівної площі в середньому в 1986-1990 рр., 2004 р. - 1,4 т/га).

Результати досліджень показали, що ґрунти Полтавського регіону характеризуються дуже низьким і низьким вмістом кадмію - до 0,14 мг/кг ґрунту, при ГДК - 0,7 мг/кг ґрунту; вміст ртуті складає 0,01 - 0,03 мг/кг ґрунту, при ГДК - 2,1 мг/кг ґрунту. Найбільш поширеним і токсичним забруднювачем навколишнього середовища, серед важких металів, є свинець. Вміст рухомих форм свинцю в середньому становить 0,26 мг/кг ґрунту, при ГДК - 6 мг/кг ґрунту і лише на незначних ділянках головних автомагістралей цей показник дещо вищий, але в декілька разів нижчий за ГДК. Аналіз залишкових кількостей ДДТ, гамма-ГХЦГ, атразину, симазину та гербіцидів групи 2,4Д, залишки яких можуть зберігатися тривалий час, показав, що на протязі 2004-2005 рр. залишкові кількості цих препаратів у ґрунті не виявляються. За останні 25 років загальна кількість пестицидів, щорічно використовуваних у Полтавській області зменшилася практично в 15 разів, у тому числі гербіцидів на 1 га ріллі в середньому в 8 разів. Значний рівень внесених пестицидів спостерігався у ґрунтах сільськогосподарських угідь Глобинського, Новосанжарського і Котелевського районів (більш ніж 0,6 кг/га ріллі); найнижча кількість пестицидів спостерігалася у ґрунтах Чорнухинського району (0,1 кг/га ріллі).

Таким чином, грунтово-кліматичні умови Полтавської області, фітосанітарний стан та інші сприятливі показники аграрного сектору економіки дозволяють вирощувати сільськогосподарські культури в достатній кількості та високої якості.

Основні чинники та показники екологічної збалансованості територій сільськогосподарського призначення

У розділі розглянуто пріоритетні напрямки розвитку АПК України, основні положення Концепції збалансованого (сталого) розвитку агроекосистем України та результати досліджень основних еколого-економічних показників сучасного розвитку аграрного виробництва у Полтавському регіоні.

Пріоритетними напрямами інноваційної діяльності в АПК України визначено наступні - створення та впровадження на основі новітніх технологій високоефективних сортів і гібридів сільськогосподарських культур та нових високопродуктивних порід тварин; застосування ґрунтозахисних систем землеробства, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, використання альтернативних джерел енергії у сільській місцевості, технологій виробництва екологічно чистої продукції, моделей економічних відносин та відповідних інформаційних систем.

Досліджуючи стан АПК Полтавської області і керуючись „Концепцією збалансованого (сталого) розвитку агроекосистем України до 2025 року”, розробленою Інститутом агроекології УААН та затвердженою наказом Мінагрополітики України (наказ №280, від 20.08.2003) (рис. 1), ми виходили з того, що територія землекористування є частиною унікального природного комплексу регіону, складові якого перебувають у тісній взаємодії. Саме тому ефективність аграрного виробництва на території Полтавської області залежить від функціонування на ній екологічно збалансованої агроекосистеми.

Основу аграрно-промислового комплексу Полтавської області складає сільське господарство, яке характеризується розвинутим виробництвом зерна, молока, технічних культур (Писаренко В.М., 2004; Жемела Г.П., 2005; Тищенко В.М., 2005). У сільськогосподарському виробництві зайнято близько 2 млн. га землі, з них 1,7 млн. га - рілля. Розораність територій складає 78,6%, найвищою вона є у Гребінківському районі - 89,6%, а найнижчою - у Кременчуцькому районі (70,9%). Що стосується інших видів сільськогосподарських угідь, то найбільша кількість пасовищ міститься у Кременчуцькому (17,8%) та Семенівському (13,5%) районах; найбільша кількість багаторічних насаджень - у Кременчуцькому (2,9%) та Полтавському районах (3,5%); найбільша кількість сіножатей - у Котелевському (11,9%) та Решетилівському (12,1%) районах; найбільша кількість - перелогів у Миргородському (6,0%) та Чутівському (4,7%) районах.

Господарства області вирощують більше 20 різних видів сільськогосподарських культур. Основні показники обсягів продукції рослинництва, отриманої у 2005 році, наведені у табл. 2.

Таблиця 2.

Виробництво основних видів продукції рослинництва за категоріями господарств у Полтавській області у 2005 році

Вироблено

Урожайність, ц/га

тис. ц

2005 р. у % до 2004 р.

2005 р.

2005 р. до 2004 р., ()

Усі категорії господарств

Зернові культури - всього*

28505,4

94,8

31,3

0,4

у тому числі

пшениця

10339,2

115,5

32,6

0,3

кукурудза на зерно

9912,8

85,8

47,8

7,5

цукрові буряки (фабричні)

15408,5

105,2

251,5

3,9

соняшник*

2862,9

у 1,8 р.б.

15,3

5,0

картопля

9503,5

100,9

155,1

7,5

овочі

3500,1

93,0

162,7

-13,5

плоди та ягоди

398,8

113,3

55,9

10,0

Сільськогосподарські підприємства

Зернові культури - всього*

22823,3

95,3

32,2

1,1

у тому числі

пшениця

8922,3

114,0

33,1

0,7

кукурудза на зерно

8040,1

85,1

49,8

9,9

цукрові буряки (фабричні)

12412,6

107,0

243,0

1,4

соняшник*

2551,4

у 1,8 р.б.

15,6

5,2

льон-довгунець

25,0

75,8

103,0

11,5

картопля

45,6

68,1

71,6

-15,5

овочі

4,5

32,4

1,9

-2,8

* У вазі після доробки

Обсяги виробництва зернових в області у всіх категоріях господарств у 2005 році зменшилися на 5,2% у порівнянні із попереднім роком. Виробництво валової продукції рослинництва у грошовому виразі на 100 га сільськогосподарських угідь складало в середньому по області 91,6 тис. грн. Найнижчий рівень спостерігався у Чорнухинському районі (53,9 тис. грн.), найвищий - у Новосанжарському (174,3 тис. грн.), що на 323,3% більше.

Варто зазначити, що при формуванні структури посівних площ у Полтавській області у 2005 році надавалася перевага культурам, які не виснажують ґрунту, збагачують його поживними речовинами, є економічно вигідними, високоліквідними. Основою цього є сучасні технології. Саме завдяки їм аграрії Полтавщини в 2005 році отримали понад 2,85 млн. тонн зерна, при середній урожайності 31,3 ц/ га. Щорічно збільшуються площі посіву сої та ріпаку. Так, у 2004 р. сою вирощували на площі 54 тис. га, у 2005 р. - понад 78,0 тис. га і вироблено понад 70 тис. тонн її зерна. Площі посіву ріпаку під урожай 2006 року збільшено до 17,5 тис. га.

Традиційною галуззю Полтавського регіону є тваринництво. За розрахунками, в усіх категоріях господарств станом на 1 січня 2006 р., поголів'я великої рогатої худоби складало 363,0 тис. голів, що менше порівняно з 1 січня 2005 р. на 0,7%, у тому числі корів - 187,6 тис. голів (на 0,6% більше), свиней - 332,3 тис. голів (на 13,7% більше), овець та кіз - 48,7 тис. голів (на 9,1% менше), птиці всіх видів - 5869,7 тис. голів (на 6,2% більше).

Динаміка виробництва м`яса, молока та яєць за останні 5 років по усіх категоріях господарств представлена на рис. 2. Помітною є тенденція до зменшення обсягів виробленого і реалізованого м`яса, хоча кількість виробленого у 2005 році м`яса на 5,5 тис. тонн більше ніж у 2004 році. Слід відмітити зростання обсягів виробництва молока та яєць, виробництво яких за останні 5 років зросло відповідно на 11,1% та 11,0%.

у Полтавській області по усіх категоріях господарств (2001 - 2005 рр.)

Що стосується обсягів вирощування м`яса худоби та птиці на сільськогосподарських підприємствах області, то за нашими даними, у 2005 р. порівняно з 2004 р. вони зросли на 1759,5 т (6,2%), а їх відношення до обсягу реалізації тварин на забій становить 136,9% (за 2004 р. - 111,3%). Це зумовлено, в першу чергу, зростанням середньодобових приростів великої рогатої худоби та свиней (відповідно 362 та 194 г у 2005 р. проти 328 та 156 г у 2004 р.). Середній надій молока на одну корову у 2005 р. становив по області 3353 кг (у 2004 р. - 2671 кг). Несучість курей-несучок становила 269 шт. (за 2004 р. - 281 шт.).

Таким чином, можна стверджувати, що аграрне виробництво Полтавської області, базуючись на нових наукових розробках щодо можливості створення зональних моделей екологічно збалансованого розвитку аграрного виробництва, знаходиться у стані активної ринкової реорганізації. Нині поставлені та вирішуються завдання перетворення інертних підприємств в нові ринкові структури, зміни форм власності, виходу на конкурентні рівні виробництва і збуту продукції. Забезпечення населення продуктами харчування, переробної промисловості сировиною при одночасному збереженні та відновленні природного багатства регіону - є головним завданням агропромислового комплексу Полтавської області.

Основні напрямки екологобезпечного використання землі

У розділі розглянуто основні чинники екологічної збалансованості агроекосистем, основні заходи з охорони та підвищення родючості ґрунтів й очікувані результати. Екологічна збалансованість систем можлива за умов знаходження для кожної з них економічно оптимального й екологічно доцільного рівня інтенсивності виробництва на основі відповідних критеріїв (рис. 3). При реформуванні сільськогосподарського виробництва на загальнодержавному і регіональному рівнях, зокрема у Полтавській області, з метою забезпечення його екологічно збалансованого розвитку виняткового значення набуває реалізація на практиці екологічних і ресурсних альтернатив.

Показано, що інтенсивне сільськогосподарське використання земельного фонду Полтавської області привело до значних змін показників родючості ґрунту. Так, втрати гумусу за останні 100 років у ґрунтах Полтавського регіону становлять більше ніж 24%, а середньорічні темпи втрат його досягли 0,39 т/га (рис. 4.). За останні 5 років його щорічно втрачалось 0,96 т/га. У ході досліджень виявлено, що в середньому по області за цей період зниження вмісту гумусу складало 0,25%. Відбувається зниження класу ґрунтів на значній кількості територій. Так, до 1996 року до високого класу ґрунтів (вміст гумусу від 4,1 до 5,0) відносилося близько 32,5% від їх загальної кількості, тоді як сьогодні їх лише 16,4%. У той же час, до 1996 року до середнього класу (вміст гумусу від 2,1 до 3,0%) відносилося 16,7% ґрунтів. Сьогодні їх кількість зросла до 25,1%.

За даними агрохімічного обстеження (1998-2000 pp.) в області налічується кислих ґрунтів (рН до 5,5) 161,0 тис. га (15,6% до обстеженої площі), у тому числі сильнокислих близько 1 тис. га. Які негативно впливають на ріст і розвиток сільськогосподарських культур. Площа ґрунтів з лужною реакцією становить 13,4% від обстежених площ орних земель. В області налічується 280,2 тис.га солонцюватих земель, з них сильносолонцюватих - 7,6 тис.га. Ґрунти з реакцією ґрунтового розчину рН 5,6-6,0 займають площу 211,7 тис га (25,3% до обстеженої площі).

Визначено, що оптимальним фосфатним режимом у Полтавській області, залежно від типу ґрунту та біологічних вимог рослин, є 150-180 мг/кг Р2О5. За результатами обстеження вміст рухомого фосфору Р2О5 в середньому складає 124,5 мг/кг ґрунту, що значно нижче за оптимальний рівень. Оптимальний рівень обмінного калію в Полтавській області складає 151 мг/кг ґрунту, його реальний вміст за останні п`ять років зменшився в середньому по області на 8 мг/кг ґрунту і становить 107,6 мг/кг ґрунту. Одночасно збільшились площі ґрунтів із низькою забезпеченістю обмінним калієм (майже в 1,3 рази), а з дуже високим вмістом обмінного калію - зменшились у 2 рази.

Таким чином встановлено, що для найповнішої реалізації потенціалу ґрунту, клімату і рослин без вкладення додаткових ресурсів, слід розміщувати сільськогосподарські культури у відповідності з їх вимогами до ґрунтово-кліматичних умов. Останні, як правило, у більшості господарств Полтавської області дуже строкаті (табл. 3).

Одним із головних напрямків оптимізації землекористування в Полтавській області є вилучення з інтенсивного землеробства деградованих, малопродуктивних і техногенно-забруднених земель.

Таблиця 3

Агрохімічна характеристика основних типів ґрунтів ВАТ „Полтавське” Полтавського району Полтавської області

Тип ґрунтів

Площа, га

pH-сол.

СВО

Гумус, %

мг/кг ґрунту

Забруднювачі, мг/кг ґрунту

Зведений бал

Hr

N

P2O5

K2O

B

Mn

Cu

Zn

Cd

Pb

Hg

Сz137

1

Дерново-прихованопідзолисті і дернові слаборозвинені на перевіюваних пісках

46,1

5,0

6,0

1,35

3,47

81,8

118,7

84

0,66

22,99

0,29

0,73

0,08

0,71

0,01

0,5

38,8

2

Дерново-пілзолисті переважно малорозвинені з плямами елювію (30-50%)

48,9

4,7

4,22

1,48

3,37

68,9

123,0

93,2

0,72

23,16

0,27

1,02

0,1

0,52

0,01

0,5

38,7

3

Дерново-підзолисті глеюваті на піщаних та супіщаних відкладах

30,7

5,9

5,58

1,42

2,14

64,7

118,1

79,2

0,57

21,73

0,29

0,55

0,1

0,93

0,01

0,5

40,5

4

Чорноземи опідзолені і слабодеградовані та темно-сірі сильнодеградовані

374,8

4,9

24,61

2,69

4,6

106,6

150,6

129,3

0,72

36,06

0,32

0,92

0,15

0,92

0,01

0,5

49,5

5

Темно-сірі опідзолені деградовані та чорноземи опідзолені деградовані

108,0

5,1

24,02

2,63

4,27

107,9

186,8

133,6

0,68

34,57

0,31

0,88

0,13

0,93

0,01

0,5

52,4

6

Темно-сірі опідзолені деградовані та чорноземи опідзолені деградовані середньозмиті

10

5,2

23,92

3,06

3,56

100,8

250,0

242,0

0,8

39,37

0,27

0,98

0,12

0,92

0,01

0,5

59,1

7

Лучні ґрунти і їх слабосолонцюваті і осолоділі відміни

75,4

5,0

10,47

2,17

2,76

81,3

82,8

83,0

0,74

23,41

0,31

0,8

0,07

0,85

0,01

0,5

39,6

8

Лучні, чорноземно-лучні і каштаново-лучні не- і слабосолонцюваті засолені

30,1

5,1

6,47

1,43

2,61

72,5

91,9

78,3

0,58

26,17

0,31

1,04

0,07

0,64

0,01

0,5

40,3

9

Лучні, чорноземно-лучні і каштаново-лучні середньо- і сильносолонцюваті засолені

37,2

5,2

4,0

1,43

3,22

61,6

98,7

69,8

0,74

28,13

0,3

1,01

0,08

0,51

0,02

0,5

42,6

10

Лучно-чорноземні, лучні і дернові глейові та солоді

42,0

5,0

10,41

1,89

2,58

82,7

77,1

66,8

0,75

23,32

0,35

0,82

0,07

0,82

0,01

0,5

38,7

Загалом по господарству - 803,2 га. Показники ДДТ, гамма ГХЦГ, атразину, симазину та гербіцидів групи 2,4Д - 0 мг/кг ґрунту.

Кожна система землеробства повинна бути обґрунтована екологічно, тобто відповідати грунтово-природному комплексу, який включає також локальні геоморфологічні та біогеохімічні особливості місцевості. В області забезпеченість ріллею складає 1,07 га на душу населення, в той час як в Україні цей показник становить 0,86 га. Таким чином оптимізація співвідношення угідь - природна закономірність та економічна доцільність.

У Полтавській області 1500 тис. га рільних земель розміщені на схилах крутизною більше 0,5° і піддаються змиву. З цієї території щорічно змиваються в заплави річок, ставки і балки біля 60-90 млн. тонн верхнього родючого шару ґрунту. Разом з механічними часточками ґрунту виносяться поживні речовини.

На території області 310,0 тис. га еродованих рільних земель, недобір урожаю з яких сягає 30-40%. Втрати на змитих землях в грошовому виразі складають 216000 грн. щорічно. Результати досліджень свідчать, що суттєве зменшення негативного впливу зливових дощів у літню пору на парових полях досягається створенням на поверхні поля нанорельєфу - густої сітки мікролиманчиків, якими можна перехопити від стоку біля 25 мм дощової води. Нанорельєф створюють протиерозійними котками ПЭК-1.6 та ущільнюючими котками сіялки СЗС-2.1. Як правило, при такому нанорельєфові змиву ґрунту на полях не відбувається. Крім того, в якості протиерозійного агротехнічного заходу в Полтавській області на території 600-685 тис. га використовується безвідвальний обробіток ґрунту.

В умовах різкого зменшення виробництва, скорочення кількості внесених органічних добрив і вкрай низького рівня застосування мінеральних добрив, вочевидь мова може йти лише про зниження родючості ґрунту (рис. 5-6). Уникнути цього можна внесенням такої кількості добрив, що компенсуватиме винос рослинами поживних речовин урожаєм, що відчужується з поля, та застосуванням агротехнічних заходів. Оскільки основним фактором родючості ґрунтів є гумус, то зрозуміло, що агротехнічні заходи повинні спрямовуватись, з одного боку, на збільшення надходження до ґрунту рослинних решток, з іншого - на зменшення мінералізації гумусу ґрунту та поліпшення умов гуміфікації.

Мінеральні добрива є дієвим та ефективним засобом підвищення родючості ґрунтів і врожайності сільськогосподарських культур. Але їх виробництво базується значною мірою на імпортній сировині (апатити і природний газ), на використанні складних технологій, тому реальна вартість добрив висока, а відпускні ціни інколи перевищують можливий економічний ефект від їх застосування. У сучасних складних економічних умовах при існуванні значного диспаритету цін на промислові товари та сільськогосподарську продукцію використання мінеральних добрив може виправдовуватися лише реальним економічним ефектом.

Нами встановлено, що для накопичення в ґрунтах Полтавської області гумусу недостатньо внести у ґрунт додаткову кількість органічної речовини, будь-то у формі рослинних решток, гною чи інших органічних матеріалів, а й слід створити умови для оптимізації гуміфікаційних процесів.

Основні положення щодо поповнення ґрунту органічною речовиною в сучасних умовах Полтавської області зводяться до наступного: внесення органічних і мінеральних добрив; використання в якості органічного добрива побічної продукції рослинництва (соломи, стебел кукурудзи на зерно, гички цукрових буряків тощо); посів сидеральних культур; удосконалення структури посівних площ з розширенням площ посіву багаторічних трав.

Дослідження, проведені на чорноземі типовому в умовах Полтавського регіону, показали, що при поверхневому загортанні 30 т/га гною коефіцієнт використання поживних речовин цукровими буряками становить: близько 80% азоту, 65% фосфору і 82% калію. При внесенні гною під оранку в прямій його дії рослини засвоюють лише 25% азоту, фосфору 35-40% і калію 60-70%. Це свідчить про те, що за поверхневого загортання гною відбувається майже повна його мінералізація в перший рік з вивільненням поживних речовин і наступним засвоюванням їх рослинами. Стосовно ж загортання під звичайну оранку, то вивільнення поживних речовин відбувається поступово і їх дію, як добрив, відчувають наступні 3-4 культури.

В умовах дефіциту ресурсів у сільськогосподарському виробництві важливого значення набуває пошук і використання нетрадиційних джерел поповнення ґрунту органічною речовиною з метою збереження та відтворення його родючості і отримання стійких урожаїв. Враховуючи наявність у Полтавській області тенденції до скорочення поголів'я худоби, збільшення у структурі сівозмін частки зернових культур, перехід певної кількості агроформувань на виробництво лише рослинницької продукції, сьогодні актуальним є і утилізація рослинних решток. Шлях для розв'язання цих проблем - це використання побічної продукції рослинництва, що залишається на полі після збирання урожаю, для удобрення.

Сьогодні солома та інша нетоварна частина урожаю польових культур розглядаються як повноцінне добриво, яке містить всі необхідні для рослин поживні речовини, що легко мінералізуються. За даними досліджень, у соломі міститься близько 85% органічної речовини, а в кожній її тонні міститься 4-7 кг азоту; 1,4-2,1 кг фосфору, 12-18 кг калію, 2-3 кг кальцію, 0,8-1,2 кг магнію, а також необхідний для рослин набір мікроелементів (бор, мідь, марганець, молібден, цинк, кобальт). За своєю дією, післядією на урожайність культур і відтворення вмісту гумусу, кожна тонна соломи та інших післяжнивних решток при відповідній технології еквівалентна внесенню 4,0 тонн гною. Безпосереднє використання соломи в якості добрива майже в 8 разів зменшує затрати праці на приготування і внесення соломистого гною.

Одним із резервів підвищення родючості ґрунтів і поповнення запасу гумусу є застосування зеленого добрива (посів сидеральних культур). Встановлено, що приорювання сидеральних культур при високій врожайності зеленої маси рівноцінне внесенню 30-40 тонн гною.

В умовах Полтавської області для вирощування зеленого добрива доцільно використовувати: буркун однорічний, вику яру, гречку, люпин алкалоїдний і безалкалоїдний, ріпак озимий та ярий, суріпицю яру й озиму, редьку олійну. Буркун однорічний слід підсівати ранньою весною під озимі культури. Решту культур за сприятливих погодних умов висівають після збору урожаю основної культури. У виробничих умовах зразу ж після основної культури здійснюють поверхневий обробіток ґрунту й висівають сидерат. Норма висіву визначається за загально прийнятою рекомендацією. Оскільки посів проміжний, норму висіву доцільно збільшити на 15-20% від загально прийнятої. В умовах Полтавської області найбільш ефективно застосовувати сидерати під кукурудзу, соняшник та інші просапні культури, які висіваються після озимої пшениці по кукурудзі на силос.

Важлива роль у підвищенні родючості ґрунтів належить багаторічним травам. Вирощування багаторічних трав дає змогу вирішувати цілий комплекс проблем - від підвищення родючості ґрунтів до захисту їх від ерозії. Дослідженнями доведено, що багаторічні трави фіксують з повітря та залишають у ґрунті з кореневими та пожнивними рештками 75-200 кг/га легкогідролізованого азоту. У верхніх шарах ґрунту підвищується також вміст кальцію та інших речовин, що сприяє зміцненню структурних агрегатів. Після люцерни другого року життя в шарі ґрунту 0-20 см водостійких структурних агрегатів було 41,5%, тоді як без трав - 29,8%.

Корені трав, особливо люцерни, завдяки глибокому проникненню в ґрунт виносять у верхній шар кальцій, фосфор та інші елементи, збагачуючи його на поживні речовини. Здатність люцерни і конюшини переносити концентрацію солей в ґрунті в межах 0,3-0,6% дає можливість висівати їх для поліпшення фізичних властивостей засолених ґрунтів, внаслідок чого відбувається "розсолення ґрунту". Виходячи з вищевикладеного, для зменшення інтенсивності втрат гумусу площі багаторічних трав потрібно довести до 20% і більше від всіх посівних площ.

Підкислення ґрунтів можна регулювати внесенням органічних добрив, але ефективність речовин, що містять кальцій, значно вища. Внесення кальцієвмісних сполук (вапна та гіпсу) істотно впливає на гумусний стан, а разом з цим на родючість ґрунтів. Заходи з хімічної меліорації у господарствах, що мають значні площі кислих та засолених ґрунтів повинні бути обов'язковими (табл. 4), бо вони значно підвищують ефективність добрив і позитивно впливають на родючість ґрунту та продуктивність сільськогосподарських культур.

Таблиця 4.

Динаміка проведення вапнування ґрунтів Полтавської області

2000 р.

2001 р.

2003 р.

2004 р.

2005 р.

Проведення вапнування ґрунтів, тис.га

2,0

0,2

1,5

1,306

0,832

Внесення вапняної муки та інших вапнякових матеріалів, тис. т

12,7

1,3

11,7

9,134

7,808


Подобные документы

  • Екологічні особливості агроекосистем. Біологічний метод захисту рослин. Антропогенний тиск на агроекосистеми. Основні напрямки екологічної стабілізації агроекосистем. Прийоми і методи біологічного захисту рослин від шкідників, хвороб та бур'янів.

    контрольная работа [429,7 K], добавлен 21.10.2010

  • Джерела забруднення ґрунтів сільськогосподарських угідь. Методика відбору проб. Загальна оцінка забруднення ґрунтів України. Заходи щодо охорони ґрунтів сільськогосподарського призначення. Попередження виснаження ґрунтів і підвищення врожайності культур.

    курсовая работа [164,7 K], добавлен 31.01.2014

  • Виокремлено проблеми екологобезпечного розвитку аграрних підприємств, пов’язаних з особливостями ведення сільського господарства. Обґрунтовано основні принципи організації та управління аграрного природокористування та формування економічного механізму.

    статья [127,9 K], добавлен 27.08.2017

  • Стан природних ресурсів та екологічна ситуація в Закарпатської області. Раціональне використання земельних ресурсів. Джерела забруднення ґрунтів та проблема відходів. Стан лісових насаджень та місць рекреації у регіоні. Заповідні території регіону.

    курсовая работа [98,6 K], добавлен 11.02.2016

  • Особливості еколого-економічного розвитку Південного регіону України: особливості природокористування і економічна оцінка природних ресурсів. Якісні і кількісні характеристики природних ресурсів регіону, цілі і забезпечення їх функціонального розвитку.

    реферат [18,8 K], добавлен 08.12.2010

  • Принципи раціонального природокористування. Стандарти та нормативи якості навколишнього середовища. Особливості проведення екологічної експертизи. Визначення економічних механізмів природокористування. Правове забезпечення охорони природних ресурсів.

    контрольная работа [39,1 K], добавлен 25.09.2010

  • Поняття і показники стану води. Сучасний стан природних вод. Основні джерела забруднення природних вод. Заходи із збереження і відновлення чистоти водойм. Хімічні і фізико-хімічні способи очистки виробничих стічних вод від колоїдних і розчинних речовин.

    реферат [24,8 K], добавлен 19.12.2010

  • Методичні підходи до економічної оцінки природних ресурсів. Критерії екологічного оцінювання стану навколишнього природного середовища. Система екологічного законодавства України. Використання ринкових механізмів в природокористуванні та охороні довкілля.

    реферат [34,6 K], добавлен 17.08.2009

  • Аналіз сучасного стану навколишнього природного середовища світу і України. Загальний стан природних ресурсів України, еколого-економічні проблеми їх використання. Вивчення основних причин розростання екологічної кризи. Охорона природно-заповідного фонду.

    реферат [36,7 K], добавлен 02.11.2014

  • Родючість ґрунтів як критерій якісної оцінки сільськогосподарських угідь. Екологічні аспекти землекористування в Україні. Математичні моделі розрахунку і прогнозування хімічного забруднення ґрунту, їх приклади. Моделювання забруднення ґрунту пестицидами.

    курсовая работа [266,4 K], добавлен 29.09.2009

  • Природні ресурси як основна категорія природокористування. Значення, види оцінки природних ресурсів. Джерела і екологічні наслідки забруднення атмосфери. Еколого-економічні проблеми використання водних, земельних ресурсів. Оптимизація природокористування.

    реферат [61,0 K], добавлен 17.08.2009

  • Загальна характеристика лісів України. Роль лісів у природі. Використання лісових ресурсів. Першочергові заходи і напрями лісоохорони та відновлення лісів. Розташування та характеристика лісів Закрпатської області: хвойні, листяні, приполонинні.

    реферат [44,8 K], добавлен 16.04.2010

  • Склад органічної частини ґрунту. Утворення гумусу, його екологічна роль. Географічні закономірності розподілу гумусних речовин. Поняття та види родючості ґрунту, її оцінка та шляхи її поліпшення. Земельні ресурси та принципи їх раціонального використання.

    реферат [27,8 K], добавлен 03.03.2011

  • Вдосконалення науково-методичних засад формування і розвитку екомережі України та збереження потенціалу біотичних ресурсів. Характеристика агроекологічних умов і біорізноманіття Поділля. Функціонально-просторовий аналіз стану й розвитку екомережі регіону.

    автореферат [565,6 K], добавлен 28.12.2012

  • Проблема екологічно-збалансованого використання природних ресурсів (водних, земельних, біотичних, рекреаційних) приморських територій та збереження біорізноманіїтя приморських екосистем. Вирішення соціальних проблем, які виникли внаслідок підтоплення.

    реферат [24,4 K], добавлен 08.12.2010

  • Проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів в Україні. Історичні та екологічні фактори розвитку економіки держави. Негативний вплив діяльності людини на навколишнє середовище у високоурбанізованих районах.

    презентация [3,3 M], добавлен 27.01.2011

  • Огляд соціально-економічного розвитку технологій. Основні види відходів хімічної промисловості. Проблема утилізації відходів хімічної промисловості. Використання осадів стічних вод хімічної промисловості. Методи утилізації вуглецевовмісних відходів.

    курсовая работа [46,6 K], добавлен 12.04.2011

  • Фізико-географічна характеристика та особливості дернових глинисто-піщаних ґрунтів на древньоалювіальних пісках. Рекультивація та сільськогосподарське використання ґрунтів. Джерела антропогенного забруднення земельних ресурсів, розрахунок розмірів шкоди.

    дипломная работа [853,3 K], добавлен 28.11.2010

  • Кліматичні особливості і рельєф Київської області. Стан атмосферного повітря, його якість в населених пунктах. Використання водних ресурсів, оцінка якості вод. Лісові ресурси. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення. Накопичення відходів.

    реферат [83,2 K], добавлен 12.02.2012

  • Аналіз моніторингу навколишнього середовища (ґрунтів та рослинної продукції), який проводив Хмельницький обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції. Фактори накопичення та міграції радіонуклідів в ґрунті.

    курсовая работа [1,4 M], добавлен 22.12.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.