Джерела та екологічні наслідки забруднення атмосфери промисловими відходами

Размещено на http://allbest.ru

18

Зміст

Вступ

1. Забруднення атмосфери

1.1 Природне забруднення

1.2 Штучне

1.2.1 Забруднення автотранспортом

1.2.2 Радіоактивне забруднення

1.2.3 Парниковий ефект

1.2.4 “ Озонова діра ”

2. Джерела та екологічні наслідки забруднення атмосфери промисловими відходами

3. Охорона атмосфери від промислового забруднення

3.1 Основні методи захисту атмосфери від хімічних домішок

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Як усім відомо, без атмосферного повітря життя не Землі неможливе. Ми говоримо, що повітря відноситься до невичерпних природних ресурсів, але у зв'язку із його забрудненням, воно може стати непридатним для використання.

Від забруднення повітря найбільше потерпають мешканці великих промислових центрів. Внаслідок забруднення атмосфери ці регіони отримують на 15% менше сонячного світла, на 10% більше опадів у вигляді дощу, снігу, граду.

Забруднення атмосфери - результат викидів забруднюючих речовин з різних джерел. Причинно-наслідкові зв'язки цього явища потрібно шукати в природі земної атмосфери. Так, забруднення переносяться по повітрю від джерел появи до місць їхнього руйнуючого впливу, в атмосфері вони можуть перетерплювати зміни, включаючи хімічні перетворення одних забруднень в інші, ще більш небезпечні речовини.

Сталий зміст забруднень у повітрі (викиди) визначає ступінь руйнуючого впливу на даний регіон. Можна сказати, що ступінь забруднення атмосфери залежить від числа й маси викидів.



1. Забруднення атмосфери

Забруднення атмосфери - результат викидів забруднюючих речовин з різних джерел.

Джерелом забруднень атмосфери є практично всі види людської діяльності -- від побутової до виробничої. Встановлено, що найбільший внесок у забруднення атмосфери робить автотранспорт і енергетика, особливо паливна

Оцінка результатів забруднення атмосфери включає негативний вплив на окремі об'єкти живої природи, тобто людей, тварин, рослини, на неживі складові природи, включаючи воду, ґрунт і ландшафт у цілому, і на будови й матеріали. У більше широкому змісті як такий негативний вплив можна розглядати саму забруднену атмосферу, клімат, а також ряд економічних і соціальних умов.

У загальному плані концепція забруднення атмосфери включає значне число дій й явищ, що ведуть до погіршення вихідної, природної якості її. У більше вузькому змісті, що відповідає концепції, погодженої в рамках країн, що входять у систему Комекон і ряду інших, забруднення атмосфери розуміється як викид твердих, рідких і газоподібних забруднюючих речовин. Уважається, що забруднюючі речовини - це ті, які впливають на навколишнє середовище або безпосередньо, після хімічних змін в атмосфері, або в сполученні з іншими речовинами.

Відповідно до концепції захисту атмосфери, прийнятої в деяких промислово розвинених країнах (наприклад, у Німеччині), забрудненням атмосфери вважається пряме або непряме введення в неї будь-якої речовини в такій кількості, що впливає на якість і сполуку зовнішнього повітря, наносячи шкоду людям, живій і неживій природі, екосистемам, будівельним матеріалам, природним ресурсам - всій навколишньому середовищу. Відповідно до цього визначення до забруднення атмосфери варто було б віднести викид більших кількостей водяної пари від градирень електростанцій, якби це привело до погіршення видимості через туман, утворенню ожеледі на дорогах, підвищенню корозійного впливу атмосфери й т.д.

У рамках Конвенції по великим міждержавним забруднень повітря забрудненням атмосфери, крім викидів у повітря матеріальних часток, уважаються також, що приводять до збитку викиди, енергії. Отже, викиди теплоти шуму вібрацій і випромінювань (не тільки радіоактивних, але й електромагнітних, таких як мікрохвильові, радарні, ультрависокочастотні, тобто тих, які випускаються високовольтними лініями й т.д.) можуть уважатися видами забруднення.

1.1 Природне забруднення атмосфери

Атмосфера завжди містить певну кількість домішок, котрі зумовлюються природою та антропогенними джерелами. До числа домішок, котрі, виділяються природними джерелами відносяться: пил (рослинного, вулканічного, космічного походження, внаслідок ерозії ґрунту, частинки морс. солі тощо: туман, дим, гази від ліс. та степ. пожеж. гази вулканічного походження, різноманітні продукти рослин, тварин, та мікробіологічні походження. Природні забруднювачі бувають розподіленими, наприклад, випадання космічного пилу, або короткочасними стихіями, напр. лісові та степові пожежі, виверження вулканів тощо.

Рівень забруднення атмосфери природними джерелами є фоновим і несуттєво змінюється х плином часу.

Ще 50 років тому природа досить успішно ліквідовувала різноманітні зображення. Оскільки атмосфера має могутні властивості самоочищення, але нині вона з цим завданням вже не справляється.

Основними джерелами забруднення атмосфери є природні, промислові і побутові процеси. Їх об'єднують у такі групи:

забруднювачі природного походження (мінерального, рослинного, тваринного, мікробіологічного);

забруднювачі, які утворюються при згоранні палива для потреб промисловості, опалення житлових будинків, при роботу згоранні палива для потреб промисловості, опалення житлових будинків, при роботі всіх видів транспорту;

забруднювачі, які утворюються в результаті промислових викидів;

забруднювачі, зумовлені згоранням і переробкою побутових і промислових відходів.[2]

1.2 Штучне забруднення атмосфери

Щоб краще усвідомити, яким є стан забрудненості атмосферного повітря необхідно привести певні статистичні дані.

За даними природоохоронного відомства України найзабрудніше повітря було в Маріуполі, Запоріжжі, Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Донецьку, Києві, Кривому Розі, Макіївці, Одесі.

З 45 тис. промислових об'єктів столиці України, що забруднюють повітря, лише 30% мають очисні споруди і устаткування. Найбільшим забруднювачем повітря в місті є автотранспорт, який щороку викидає в повітря 110 тис. т шкідливих газів. А рік автомобілі спалюють понад мільйон тонн О2, чого б вистачило для дихання 30 млн. чоловік.[6]

Концентрація шкідливих речовин в атмосфері визначається не тільки масою викиду, але й кліматичними і метеорологічними характеристиками місцевості. Закономірності поширення домішок визначається як власністю самих забрудників, так і регенераційними можливостями природного середовища. Інтенсивність розсіювання домішок залежить від різниці tо атмосферного повітря на різних в. Важливу роль у розсіюванні і перенесенні домішок в атмосфері відіграє розподіл швидкості вітру за висотою над землею і коефіцієнтом турбулентності в шарі повітря, де відбувається розсіювання.[9]

У складі викинутих стадіон. джерелами у 1998 р. забрудників тверді речовини становили 0,8 млн. т., а газоподібні , речовини - 3,1 млн. т, у тому числі ангідрид - 1,0 млн. т. Окисли азоту - 0,3 млн. т., вуглецю - 1,4 млн. т.

У крупних промислових центрах країни концентрація різноманітних домішок у атмосфері є наднормовою. В повітрі 100 міст України . Концентрація деяких шкідливих речовин перевищує допустимий рівень у 10 і більше разів. У залежності від пром. спеціалізації міста у його атмосфері підвищилися концентрація певної домішки. Рівень наявності пилу підвищується в атмосферні міст з переважаючою будівельну індустрією і промисловістю чорної металургії сполучення сірки концентрується в районах розташування підприємств кольорової металургії та нафтохімії. Загальний внеску підвищення концепції окислів азоту в атмосфері вносять підприємства чорної металургії, хімії, мінеральних добрив. Бензапирен накопичується в районах розташування підприємств чорної та кольорової металургії, великих паливно-енергетичних комплексів, залізниць.

Для недопущення викиду в атмосферу наднормових об'ємів шкідливих твердих речовин розроблено нормативи ТДК шкідливих речовин у атмосфері населених пунктів.

Паливно-енергетичний комплекс є найпотужнішим збирачем атмосфери - 41 та загальних викидів. У процесі переробки та спалювання мінер. палива, особливо вугілля, утворюється найбільше тв. часток, СО2, окислів S і N, а також цілої низки окислів.[5]

Чорна металургія - наступне за інтенсивністю джерело забруднення атмосфери. Металургійні підприємства, викидають у повітря великий об'єм пилу, сірчистого ангідриду, окислів С2, а також фенол, сірководень, аміак, нафталін, бензол та ін.

Характер забруднення повітря, навколо конкретного підприємства визначаються його діючою технологією, очисних спорудами, продукцією, яку воно виробляє.

Забруднення атмосфери значною мірою шкодить народному господарству: збільшиться захворювання населення, зазнає шкоди житлове комунальство.

На охорону здоров'я та комунального господарства припадає 80% втрат.

1.1.1 Забруднення автотранспортом

Транспортно - дорожний комплекс - одне з найпотужніших джерел забруднення навколишнього середовища. Крім того, транспорт - основне джерело шуму у містах, а також джерело теплового забруднення.

Гази, які виділяються внаслідок спалювання палива у двигунах внутрішнього згорання, містять більше 200 найменувань шкідливих речовин, у тому числі канцерогени. Нафтопродукти, залишки від стертих шин та гальмівних колодок, сипкі і пилові вантажі, хлориди, які використовують для посипання доріг взимку, забруднюють придорожні смуги та водні об'єкти.

Важко уявити сучасну людину без автомобіля. У розвинутих країнах автомобіль вже давно став найнеобхіднішою побутовою річчю. Рівень так званої «автомобілізації» населення став одним з основних економічних показників розвитку країни і якості життя населення. Але ми забуваємо, що поняття «автомобілізації» включає в себе комплекс технічних засобів, що забезпечують рух: автомобіль та дорогу.[1]

У наш час автотранспорт є основним джерелом забруднення повітря у великих містах.

Шкідливі речовини, під час експлуатації автотранспорту, потрапляють у повітря з вихлопними газами, випарами з паливних систем, а також під час заправки автомобіля паливом. На викиди оксидів вуглецю (вуглекислий газ і чадний газ) впливає також рельєф дороги та режим і швидкість руху автомобіля. Наприклад, якщо збільшувати швидкість авто і різко зменшувати її під час гальмування, то у вихлопних газах кількість оксидів вуглецю збільшується у 8 разів. Мінімальна кількість оксидів вуглецю виділяється при рівномірній швидкості автомобіля 60 км/год.[4]

Таким чином, вміст шкідливих речовин у вихлопних газах залежить від ряду умов: режиму руху автотранспорту, рельєфу дороги, технічного стану авто та ін.

Тепер хочу спростувати один міф: дизельний двигун вважається екологічно чистішим, ніж карбюраторний. Але дизельні двигуни викидають дуже багато сажі, яка утворюється як продукт згорання палива. Ця сажа містить у собі канцерогенні речовини та мікроелементи, викид яких у атмосферу просто недопустимий. А тепер уявіть скільки цих речовин потрапляє у нашу атмосферу, якщо більшість наших потягів оснащені саме такими двигунами, бо дісталися нам у спадок від Радянського Союзу.

Вихлопні гази накопичуються у нижніх шарах атмосфери, тобто шкідливі речовини знаходяться в зоні дихання людини. Тому автомобільний транспорт варто віднести до категорії найнебезпечніших джерел забруднення повітря поблизу автомагістралей.

Забруднення поверхні землі транспортними і дорожніми викидами накопичується поступово, в залежності від кількості автотранспорту, що проїжджає через трасу, дорогу, магістраль і зберігається дуже довго навіть після ліквідації дорожнього полотна (закриття дороги, траси, магістралі або повна ліквідація шляху та асфальтного покриття). Для майбутнього покоління, яке найімовірніше відмовиться від автомобілів у їх сучасному вигляді, транспортне забруднення ґрунтів стане найболючішим і найважчим наслідком минулого. Можливо, що навіть під час ліквідації побудованих нашим поколінням доріг, забруднений неокислюючими металами та канцерогенами ґрунт доведеться просто прибирати з поверхні.



1.1.2 Радіоактивне забруднення

Вплив радіоактивного випромінення на організм людини особливо небезпечний. За результатами експериментів на тваринах та вивчення наслідків опромінення людей під час атмосферних вибухів у Хіросімі та Нагасакі, а пізніше в Чорнобилі, було виявлено що гостро біологічна дія радіації проявляється у вигляді променевої хвороби і здатна призвести до смерті, до локальних уражень шкіри, кришталика ока, кісткового мозку. Нині захист організму людини та живої складової біосфери від радіоактивного опромінення - 1 із найактуальніших проблем екології.

Всі види флори та фауни Землі протягом мільйонів років виникали та розвивалися під постійним впливом природного радіо активного фону й пристосовуються до нього. Але штучно створені радіоактивна радіація, ядерні реактори, устаткування сконцентрували незнані раніше в природі обсяги іонізованого випромінення, до чого природа виявилася непристосованою.[6]

Нині головними джерелами радіо активного забруднення біосфери є радіоактивні аерозолі, які потрапляють в атмосферу під час випробовувань ядерної зброї, аварій на АЕС та радіоактивних вибухів, а також радіонуклеїди , що виділяються з радіоактивних відходів, заборонених на суші й на морі, з відпрацьованих атомних реакторів у устаткування.

Під час аварій атомних реакторів, розгерметизації захоронень радіоактивних відходів, радіації, бруд поширюється на десятки сотні км, внаслідок вибухів ядерної бомби - по всій планеті.

Трагічні наслідки аварії на ЧАЕС спричинили загрозу генетичному. здоров'ю нації. Радіо активні продукти створили високий радіонизуючий фон і сприяли зовнішніми опроміненню людей. Багато з них потрапили в організм через органи дихання, травлення, шкіру. [7]

Після аварії основним радіонуклідом був радіоактивний йод, що нагромаджується у щитовидній залозі, а потім здійснює кругообіг в організмі, відщеплюється в печінці і частково виводиться через нирки. Радіо активний цезій відкладається переважно в м'язах, проникає в клітини і рівномірно опромінює організм. Плутоній є дуже небезпечним елементом, поглинаючи його, він викликає дуже важкі захворювання.

Джерелами радіо активних відходів є також численні наукові дослідні організації, промислові підприємства, медичні заклади. [4]

1.1.3 Парниковий ефект

Скупчений у земній атмосфері СО2 має побічну дію - пропускає сонячне світло, але затримує тепло нагрітої сонцем, поверхні Землі. Внаслідок цього відбувається нагрівання планети. Це явище відоме як парниковий ефект. Подальше збільшення концентрації СО2 в атмосфері призведе до зміни теплового режиму планети у бік підвищення tо.

Останнім часом занепокоєність вчених з приводу парникового ефекту зросла. Встановлено, що крім СО2 парниковий ефект створюють і деякі ін. гази, які називаються малими домішками. Комп'ютерне моделювання свідчить, що подвоєння вмісту NO2 (окислу Т) підвищує to на 0,7 оС, метану (СН4) на 0,4оС водяної пари - на 0,3оС, фтор хлорметанів, або фреонів (СFC3, CFCl2) - на 0,8оС.

За розрахунками вчених, підвищення середньої річної to Землі на 2,5оС призведе до значних змін на планеті. Потепління вплине на характер таких важливих явищ природи, як опади, вітер, хмарність, океанські течії, розміри полярних, крижаних утворень. Окремі континенти стануть посушливішими, а узбережжя - затопляться, зими будуть короткими й теплішими, а літо - тривалішими і спекотним. Основні кліматичні зони змістяться в бік полюсів приблизно на 400-500 км. Це викличе потепління в зоні тундри, танення вічної мерзлоти у холодних широтах. Рівень світ. океану підніметься на 2-3 м, що призведе до затоплення багатьох прибережних земель, міст, портів тощо, де проживають мільйо6ни людей.[8]

Кліматичні зміни можуть відбуватися не лише внаслідок впливу технічного прогресу, а й внаслідок зміни поверхні землі. Зменшення лісів призводить до зниження випаровування й збільшення прямої тепловіддачі, що впливає на циркуляцію шарів атмосфери.

Крім того, атмосфера землі підігрівається внаслідок спалювання великої кількості нафти, вугілля, торфу, а також роботи АЕС.

Таким чином, діяльність людини, що спричиняє клімат зміни, має негат. Наслідки. Для точного прогнозування майбутніх змін і контролю потрібен добре налагоджений моніторинг.[6]

1.1.4 “ Озонова діра ”

Молекула озону складається з 3 атомів кислю О3. У повітрі його дуже мало основна його маса сконцентрована на h - 20-30 км. Озон утворює оболонку, яку називають “шитом” Землі. Товщина цього шару - лише кілька мм. У малих зонах О3 дуже корисний для живих організмів. Люди відчувають помітне поліпшення самопочуття при диханні “ озоновим ” повітрям після грози. Коли кількість озону значно збільшується, зростає захворюваність людей. Навіть невелике зменшення товщини озонового шару підвищує імовірність виникнення раку шкіри. Зниження цього шару в 2 рази призвело б до згубних наслідків для всіх живих істот на землі.

Озоновий шар поглинає ультрафіолетове випромінення сонця, захищаючи землю. Малі дози такого випромінення корисні, вони сприяють утворенню в організмі людини вітамінів групи “Д”, посилюють імунітет. Але у великих дозах це проміння здатне вбити будь-який живий організм, в тому числі і людину.[5]

У публікаціях учених звучить тривога в зв'язку зі зменшенням О3 в атмосфері, виникненням над Антарктидою і швидким розширенням зони - з дуже низькою концепцією О3, яку було названо “ озоновою дірою ”.

Велику небезпеку для озонового шару становили окисли азоту, що утворились при проведенні випробувальних ядерних вибухів. У Південній півкулі кількість озону зменшились ядерні держави домовились про припинення ядерні випробування в атмосфері, ця небезпека зникла.

Руйнується озон і при запусках балістичних ракет. Впливають а знищення озон. шару піднімається сполуки сл., що викидається хімічними заводами, а також побутові - фреони.

У 1985 р. над Антарктидою було виявлено зменшення озону. Майже розмірові Антарктиди. Причини утворення озонових дір ще не встановлені. Вчені припускають, що на це впливають як природні процеси, так і господарська діяльність людини.[4]

Вчені намагаються передбачити не тільки причини, а й наслідки зменшення озонового шару. Встановлено, що зменшення на % призведе до збільшення захворювання на 1% призведе до збільшення захворювання на рак шкіри, пошкоджень очей людини та ін. Негативно впливає зменшення О3 і на фітопланктон.

81 країна світу прийняла “ Гельсінську декларацію про захист озонового шару ”. Учасники конфедерації погодилися повністю припинити виготов фреонів та інших хлорних сполук до 2000 р. надати допомогу країнам, що розвиваються, для впровадження безпечних для озонового шару технологій.[1]



2. Джерела та екологічні наслідки забруднення атмосфери промисловими відходами

Атмосферне повітря -- це природна суміш газів приземного шару атмосфери, що склалася в ході еволюції Землі.

Вона, надійно оберігає людину від численних небезпек, що загрожують їй з космосу: затримує метеорити, захищає землю від перегріву, відміряє сонячну енергію в необхідній кількості, нівелює перепад добових температур. забруднення атмосфера випромінення відходи

Газова оболонка рятує все живе на Землі від згубних ультрафіолетових, рентгенівських і космічних променів. Верхні шари атмосфери частково поглинають, частково розсіюють ці промені.

Велике значення атмосфери й у розподілі світла. Повітря атмосфери розбиває сонячні промені на мільйон дрібних променів, розсіює їх і створює те рівномірне освітлення, до якого ми звикли.

Атмосферне повітря -- невичерпний ресурс. Але в окремих регіонах земної кулі він потрапляє під такий сильний антропогенний вплив, що виникає проблема якісного складу атмосфери, особливо у великих промислових центрах.[8]

Атмосферне повітря забруднюється шляхом привнесення в нього або утворення в ньому забруднювальних речовин у концентраціях, що перевищують нормативи якості або рівня природного вмісту.

Забруднювальні речовини -- домішки в атмосферному повітрі, які чинять при певних концентраціях несприятливий вплив на здоров'я людини, рослинний і тваринний світ та інші компоненти навколишнього природного середовища або спричиняють збитки матеріальним цінностям.

Основні антропогенні джерела забруднення атмосфери:

теплове та енергетичне устаткування, промислові підприємства, сільське господарство, транспорт.

До атмосфери надходять газоподібні речовини. Під час перебування в атмосфері їхні температура, властивості й стан можуть істотно змінюватися. Ці зміни проявляються у вигляді випадання в осад важких фракцій, розпаду на компоненти, хімічних і фотохімічних реакцій. Внаслідок цього в атмосфері можуть утворюватися компоненти, властивості й поведінка яких не завжди відповідатиме вихідним даним.[1]

Україна відзначається значним забрудненням атмосфери, особливо в промислово розвинутих областях. У 2001 році на душу населення припадало 83,3 кг шкідливих речовин, викинутих в атмосферу, тоді як у 1990 році -- 299,7 кг. Істотне зменшення викидів в атмосферу України, що спостерігається останнього десятиріччя (табл. 4.1), зумовлене припиненням або істотним зниженням обсягів роботи багатьох промислових підприємств.

Територіальні відміни в забрудненні атмосферного повітря зображено на рис. 1.

Рис. 1

Чорна металургія. Процеси виплавки чавуну і переробки його на сталь супроводжуються викидом в атмосферу різних газів. Викид пилюки в розрахунку на 1 т придатного чавуну складає 4,5 кг, сірчистого газу -- 2,7 кг, марганцю -- 0,1--0,6 кг. Разом із доменним газом в атмосферу в невеликих кількостях викидається також з'єднання миш'яку, фосфору, сурми, свинцю, ртуті і рідких металів, ціанистий водень і смолисті речовини.

Промислові аварії в цій галузі приводять до загострення екологічної ситуації в регіоні. Будівництво об'єктів великої потужності при недостатньому вирішенні проблем аспірації, вентиляції, газоочистки призводить до постійних аварійних викидів в атмосферу значної кількості шкідливих речовин.[5]

До наслідків антропогенного впливу на атмосферу належать:

підвищення концентрації СО та СО2;

надходження до атмосфери сполук сірки;

надходження фреонів, сполук азоту, хлору і фтору;

надходження додаткового тепла в атмосферу.

Зараз в атмосфері вміст СО2 порівняно невеликий -- 0,033 % від загального її обсягу. Загальний обсяг СО2, що надходить в атмосферу, становить 5--1015 г вуглецю на рік. В атмосфері лишається лише половина цієї кількості, 30 % розчиняється у водах Світового океану, 20 % засвоюється біотою Землі. Систематичні спостереження за СО2 в атмосфері Землі за допомогою надійних приладів було розпочато наприкінці 50-х років ХХ ст.

Нині більше 10 станцій ведуть спостереження за концентрацією СО2. За останні 25 років його вміст зріс на 8,9 %, а за 100 років -- на 20 %.

Збільшення СО2 в атмосфері зумовлено двома причинами:

вирубуванням лісів; збільшенням викидів СО2 через згоряння палива.

Кольорова металургія. Шкідливі речовини утворюються при виробництві глинозему, алюмінію, міді, свинцю, олова, цинку, нікелю й інших металів у печах (для спікання, виплавки, опалювання, індукції й ін.), на устаткуванні для подрібнення та розмолу, у конвертерах, місцях навантаження, вивантаження і пересилки матеріалів, у сушильних агрегатах, на відкритих складах. В основному підприємства кольорової металургії забруднюють атмосферне повітря сірчастим ангідридом (75 % сумарного викиду в атмосферу), окисом вуглецю (10,5 %) і пилом (10,4 %).[3]

Хімічна і нафтохімічна промисловість. Викиди в атмосферу в хімічній промисловості відбуваються при виробництві кислот, гумовотехнічних виробів, фосфору, пластичних мас, барвників і миючих засобів, штучного каучуку, мінеральних добрив, розчинників, крекінгу нафти. Розмаїтістю вихідної сировини для виробництва визначається склад забруднювальних речовин. У викидах міститься аміак (3,7 %), бензин (3,3 %), сірковуглець (2,5 %), сірководень (0,6 %), толуол (1,2 %), ацетон (0,95 %), бензол (0,7 %), ксилол (0,3 %), дихлоретан (0,6 %), етилацетат (0,5 %), сірчана кислота (0,3 %).

Вирішення екологічної проблеми у галузі ускладнено експлуатацією морально і фізично застарілого обладнання. Слід зазначити, що в останні роки викиди в атмосферу забруднювальних речовин підприємствами галузі різко знизилися. Однак відбулося це не тому, що були проведені ефективні природоохоронні заходи, а через спад виробництва.

Підприємства нафтопереробної промисловості забруднюють атмосферу викидами вуглеводнів (23 % від сумарного викиду), сірчастого газу (16,6 %), оксиду вуглецю (7,3 %), оксидів азоту (2 %). Особливу екологічну небезпеку становить розробка родовищ нафти і газу з підвищеним вмістом сірководню.

Промисловість будівельних матеріалів. Виробництво цементу й інших в'язких, стінових матеріалів, азбестоцементних виробів, будівельного і технічного скла супроводжується викидами в атмосферу пилу і завислих речовин (57,1 % від сумарного викиду), оксиду вуглецю (21,4 %), сірчастого ангідриду (10,8 %) і оксидів азоту (9 %). Крім того, у викидах присутні сірководень (0,03 %), формальдегід (0,02 %), толуол (0,02 %), бензол (0,01 %), п'ятиокис ванадію (0,01 %), ксилол (0,01 %). Навколо заводів, що виробляють цемент, азбест і інші будівельні матеріали, утворилися зони з підвищеним утриманням в повітрі бензопірена, пилу, у тому числі цементного, та інших шкідливих речовин.[8]

Деревообробна та целюлозно-паперова промисловість. Характерними забруднювальними речовинами, що виробляються цими підприємствами, є тверді речовини (29,8 % сумарного викиду в атмосферу), оксид вуглецю (28,2 %), сірчастий ангідрид (26,7 %), оксид азоту (7,9 %), толуол (1 %), сірководень (0,9 %), ацетон (0,5 %), ксилол (0,45 %), бутилацетат (0,4 %), етилацетат (0,4 %), метилмеркаптан (0,2 %), формальдегід (0,1 %).

Таблиця 1

Динаміка викидів окремих шкідливих речовин в атмосферу України від стаціонарних джерел забруднення (тис. Т)

	1987	1990	1995	1997	1998	1999	2000	2001
Сполуки сірки*в тому числі: сірчастий ангідрид	3521,9 3643,2	2824,1 2782,3	1656,3 1639,1	1144,8 1132,4	1033,6 1023,0	1034,0 1026,1	984,1 976,6	990,6 983,6
Сполуки азоту ** в тому числі: оксиди азоту	753,9 753,9	785,4 760,8	437,5 423,8	380,7 369,9	341,9 332,9	340,6 331,7	328,4 320,0	336,5 328,1
Оксид вуглецю	4482,9	3273,7	1478,8	1371,4	1278,9	1235,7	1230,6	1270,3
Вуглеводні	549,6	261,6	235,2	218,3	179,7	167,2	179,7	276,6
Легкі органічні сполуки	--	200,4	313,0	243,4	247,7	269,0	263,8	232,5

Підраховано, що загальна кількість викидів сірчаного газу в атмосферу нашої планети тепловими електростанціями, металургійними заводами, нафтопереробними підприємствами та іншими антропогенними джерелами з 1905 по 1965 р. виріс в 4 рази і тепер досягає 150 млн т. Із цієї кількості до 110 млн т (більше 70 % світових викидів сірчаного газу) припадає на країни Європи, Сполучені Штати Америки та Канаду. Враховуючи, що використання твердого палива, а саме бурого вугілля (що характеризується високим вмістом сірки), все збільшується, слід передбачати відповідне збільшення викидів сірчаного газу.[9]



3. Охорона атмосфери від промислового забруднення

Захист атмосфери включає комплекс технічних й адміністративних мер, прямо або побічно спрямованих на припинення або принаймні зменшення зростаючого забруднення атмосфери, що є наслідком промислового розвитку. Територіально-технологічні проблеми включають як питання місця розташування джерел забруднення атмосфери, так й обмеження або усунення ряду негативних ефектів.

Пошук оптимальних рішень по обмеженню забруднення атмосфери даним джерелом інтенсифікувався паралельно з ростом рівня технічних знань і промисловим розвитком, - розроблений ряд спеціальних заходів щодо захисту атмосфери. Крім того, починається інтегрування процесу пошуку оптимальних рішень по обмеженню ефектів забруднення атмосфери з комплексним підходом до захисту атмосфери, що і слугує взаємозв'язку між окремими складовими навколишнього середовища. Таким чином, дослідження ефектів забруднення атмосфери стає усе більше залежною, але не менш важливою частиною в області захисту атмосфери.[8]

Додання дослідженням із захисту атмосфери цілеспрямованого характеру повинне включати боротьбу проти її забруднення, особливо промислового, а також від транспортних засобів й інших джерел.

Захист атмосфери не може бути успішної при однобічних і половинчастих мірах, спрямованих проти конкретних джерел забруднення. Найкращі результати можуть бути отримані лише при об'єктивному, багатобічному підході до визначення причин забруднення атмосфери, внеску окремих джерел і виявленню реальних можливостей обмеження цих викидів.

У міських і промислових конгломератах, де є значні концентрації малих і більших джерел забруднюючих речовин, лише комплексний підхід може привести до встановлення прийнятного рівня забруднення атмосфери при сполученні оптимальних економічних і технологічних умов. Виходячи із цих положень необхідне незалежне джерело інформації, що розташовував би відомостями не тільки про ступінь забруднення атмосфери, але й видах технологічних й адміністративних мір.

Об'єктивна оцінка стану атмосфери спільно з відомостями про всі можливості зменшення викидів дозволяє створити реальні плани й довготермінові прогнози забруднення атмосфери стосовно до найгіршого й найбільш сприятливим обставинам і формує тверду основу для вироблення й укріплення програми захисту атмосфери.[5]

По тривалості програми захисту атмосфери підрозділяються на довгострокові, середній тривалості й короткочасні; методи підготовки планів по захисту атмосфери базуються на звичайних методах планування й координуються так, щоб задовольняти довгострокові вимоги в цій області.

Невід'ємною частиною короткочасного й середньої тривалості планування є негайні заходи щодо запобігання подальшого забруднення найбільше неблагополучних щодо цього районів шляхом установки встаткування, конструйованого спеціально для зниження викидів від існуючих джерел забруднення.

Цілком справедливо буде включити вартість устаткування для обмеження викидів у собівартість продукції, а не в затрати на захист атмосфери, тоді зазначене співвідношення капіталовкладень і збитку від забруднень складе 1:10[3]

3.1 Основні методи захисту атмосфери від хімічних домішок

Усі відомі методи і засоби захисту атмосфери від хімічних домішок можна об'єднати в три групи.

У першу групу входять заходи, спрямовані на зниження потужності викидів, тобто зменшення кількості речовини, що викидається в одиницю часу. У другу групу входять заходи, спрямовані на захист атмосфери шляхом обробки і нейтралізації шкідливих викидів спеціальними системами очищення. У третю групу входять заходи з нормування викидів як на окремих підприємствах і пристроях, так і в регіоні в цілому.

Для зниження потужності викидів хімічних домішок в атмосферу найбільш широко використовують:

- Заміну менш екологічних видів палива екологічними;

- Спалювання палива за спеціальною технологією;

- Створення замкнутих виробничих циклів. [6]

У першому випадку застосовують паливо з нижчим балом забруднення атмосфери. При спалюванні різних палив такі показники, як зольність, кількість діоксиду сірки та оксидів азоту у викидах, можуть сильно відрізнятися між собою, тому введено сумарний показник забруднення атмосфери в балах, який відображає ступінь шкідливого впливу на людину.

Спалювання палива за особливою технологією (рис. 2) здійснюється або в киплячому (псевдозрідженому) шарі, або попередньої їх газифікацією.

Рис. 2. Схема теплової електростанції з використанням допалювання топкових газів і упорскуванням сорбенту

1 - парова турбіна, 2 - пальник;

3 - бойлер, 4 - електроосадітель; 5 - генератор

Для зменшення потужності викиду сірки тверде, порошкоподібне або рідке паливо спалюють у киплячому шарі, який формується з твердих частинок золи, піску або інших речовин (інертних або реакційно-здатних). Тверді частинки вдуваються в проходять гази, де вони завихрювалося, інтенсивно перемішуються і утворюють примусово рівноважний потік, який в цілому має властивості рідини.

Попередньою газифікації піддаються вугілля і нафтові палива, однак на практиці найчастіше застосовують газифікацію вугілля. Оскільки в енергетичних установках одержуваний і відходить гази можуть бути ефективно очищені, то концентрації діоксиду сірки і твердих часток у їх викидах будуть мінімальними. [8]

Одним з перспективних способів захисту атмосфери від хімічних домішок є впровадження замкнутих виробничих процесів, які зводять до мінімуму викидаються в атмосферу відходи, вдруге використовуючи їх і споживаючи, тобто перетворюючи їх у нові продукти.[1]



Висновки

1. Атмосфера -- це не тільки основа життя на планеті, а й своєрідний «екран», що захищає Землю від смертоносних променів Сонця і космічного простору. В атмосфері формуються погода і клімат. Охорона атмосфери -- нагальне завдання всього людства.

2. Забруднення атмосфери буває природним і штучним.

3. До штучних джерел забруднення атмосфери відносять: а) промислові підприємства; б) автотранспорт; в) радіоактивне забруднення.

4. Основні способи захисту атмосфери від промислового виробництва -- це: а) раціональне використання палива й створення очисних споруд; б) удосконалення технології виробництва та автотранспорту; в) поліпшення планування населених пунктів, збільшення площ зелених насаджень



Список використаної літератури

1. А. А. Челноков, Л.Ф. Ющенко «Охорона навколишнього середовища» «Вишая школа» 2006.

2. Борейко В.Е. Історія охорони природи України. - К., 1997. - 301с.

3. В.С. Джиригей. Екологія та охорона навколишнього середовища. - К.: Т-во ”Знания“, КОО, 2006. - 319 с.

4. Голубєв І.Р.,Новиков Ю.В. Навколишнє Середовище та транспорт.-М.: Транспорт,1999. - 207 с.

5. Захист атмосфери від промислових забруднень. / Под ред. С. Калверта і Г. Інглунда. - М.: «Металургія», 1991.

6. Корміліцин В.І. та ін Основи екології - М.: ІНТЕРСТИЛЬ, 1997.

7. Мороз Л. М. Основи екологічного права. М. 2001.

8. Перегуд Е.А. Хімічний аналіз повітря (нові та вдосконалені методи). - Л.: Хімія. - 1976. - 328 с

9. Чуйкова Л.Ю. Загальна Екологія - М.: Астрахань, 2000.

10. Шилов І. А. Екологія. М. 1997.

Размещено на Allbest.ru

...