Екологічні проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Суть та поняття глобальних екологічних проблем, їх аналіз та характеристика

2. Сучасний стан глобальних екологічних проблем, їх особливості

3. Перспективи розвитку та вирішення глобальних екологічних проблем

Висновки

Список використаної літератури та джерел

Вступ

Французький географ Жан Жак Елізе Реклю дуже влучно висловився: "Людина створює навколишнє середовище по своєму образу і подобі". Тобто висновок такий, ми маємо те навколишнє середовище, яке заслужили!

Небачено активна й здебільшого непродумана діяльність людини, супроводжувана знищенням природних ресурсів і забрудненням навколишнього середовища, призвела до того, що на сьогодні біосфера планети перебуває в критичному стані, коли до глобальної катастрофи залишилися лічені кроки.

Проте екологічні проблеми виникли не сьогодні й не вчора. Як свідчать стародавні літописи, ще близько 4 тисяч років тому вавилонський цар Хаммурапі, а пізніше - китайські й монгольські імператори та європейські монархи вже дбали про збереження природи й видавали накази про охорону лісів, трав`яного покриву степів, водних джерел. Українська козацька старшина, незважаючи на надзвичайне багатство нашої природи тих часів, теж слідкувала за збереженням довкілля й видавала ряд наказів і документів про охорону придніпровських лісів і луків, заборону спалювання лісів, браконьєрства, хижацького знищення звірів та риби.

Із розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, бурхливим зростанням кількості населення на Землі, обсягів виробництва та його відходів проблеми стосунків між природою та суспільством дедалі загострюються. Страшною дійсністю стали голод, отруєні річки та моря, задушливе шкідливе повітря у великих промислових центрах, загублені ліси, сотні зниклих видів тварин і рослин, загроза кліматичних аномалій, ерозія та майже повне виснаження ґрунтів у аграрних районах.

Екологічна криза грізно нависла над усім світом, вона вже "схопила нас за горло". "Екологічна бомба" уповільненої дії, яку ми, всі країни і народи, посилено начиняємо "вибухівкою" із відходів виробничої діяльності, здатна спустошити наш спільний дім - планету.

Об'єктом даної курсової роботи виступає дослідження глобальних екологічних проблем, їх аналіз і вплив на людство.

Актуальність курсової роботи очевидна: з розвитком суспільства, з різким розвитком науково - технічного прогресу, з високим рівнем впливу суспільства на природу просто необхідно задуматися про наслідки, до яких в свою чергу може призвести необдумана поведінка людства.

Мета курсової роботи полягає в характеристиці глобальних екологічних проблем, які стоять перед обличчям світу, з'ясувати їх причини і можливі варіанти запобігання цих проблем.

Структура і обсяг курсової роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури та джерел і викладена на 25 стор. тексту. Зокрема у вступі обґрунтована актуальність теми, сформульована мета дослідження. У трьох розділах чітко окреслено і сформульовано поняття та суть глобальних екологічних проблем, проаналізовано і виділено групу екологічних проблем і їх вплив на навколишнє середовище і людство загалом.

1. Суть та поняття глобальних екологічних проблем, їх аналіз та характеристика

За оцінками вчених, людство в даний час живе за рахунок майбутніх поколінь, яким приготовані набагато гірші умови життя, що неминуче вплинуть на стан їхнього здоров'я і соціальне благополуччя. Щоб уникнути цього, людям потрібно навчитися існувати тільки на " відсотки" з основного капіталу - природи, що не витрачаючи сам капітал.

Рівень впливу людини на навколишнє середовище залежить в першу чергу від технічної озброєності суспільства. Вона була вкрай мала на початкових етапах розвитку людства. Однак з розвитком суспільства, зростанням його продуктивних сил ситуація починає змінюватися кардинальним чином. XX століття - це століття науково - технічного прогресу. Пов'язане з якісно новим взаємовідношенням науки, техніки і технології, він колосально збільшує можливі і реальні масштаби впливу суспільства на природу, ставить перед людством низку нових, надзвичайно гострих проблем, в першу чергу - екологічну.

Поняття екологічної проблеми та визначення її як глобальної пов'язане з ситуацією глобального деструктивного впливу людини на біосферу, що призвело до глобальної екологічної кризи. Розв'язання цієї кризи - умова подальшого існування людського роду. Отже, екологічну проблему розуміють як невивчений або слабо вивчений аспект взаємодії людини і навколишнього середовища, який потребує подальшого дослідження і вирішення. При цьому необхідно розглядати дві соціальні функції природного середовища - життєзабезпечення людства як частини живої природи і забезпечення виробництва необхідними природними ресурсами. Екологічні проблеми - це суперечності, які виникають у системі речовинних, енергетичних, інформаційних зв'язків суспільства з природним середовищем, їх вплив на людину та умови її життєдіяльності.

Усвідомлення екологічних проблем як глобальних починається десь з середини ХХ ст. Це означає, що людство почало усвідомлювати загрозу руйнування природного середовища як середовища свого існування як спричиненого власною техногенною діяльністю. Так, за даними ООН, в атмосферу щорічно викидається 110 млн. т оксиду сірки, 180 млн. т оксиду вуглецю, 70 млн. т. неочищених отруйних газів, 500 тис. т. свинцю та інших отруйних речовин. Внаслідок техногенної діяльності, впливу отруйних речовин під загрозою знаходиться рівновага морських екосистем, в той час як саме морський фітопланктон продукує 80% кисню потрібного для існування життя на Землі. Однак кількість кисню в атмосфері щорічно зменшується на 10 млрд. т., в той час як промислове споживання його не зменшується.

Значне зростання виділення вуглекислого газу може призвести до порушення енергетичного балансу планети. Протягом тисячоліть середньодобова температура на Землі дорівнювала 15 градусам за Цельсієм. Однак впродовж останніх 100 років вона підвищилась на 0,5-0,6 градуса, а до середини ХХ 1 ст. може зрости на 1,5-2,5 градуси, що призведе до відомого "парникового ефекту" - до підвищення температури поверхні Землі внаслідок затримки вуглекислим газом тепла розігрітої Сонцем земної поверхні. Це може спричинити багато небажаних для існуючих екосистем, в тому числі і для людини, наслідків. Одне з них - підвищення рівня Світового океану за рахунок танення льодовиків Антарктиди. А це потягне за собою затоплення величезних прибережних територій. За даними спеціалістів, за останнє століття рівень Світового океану піднявся на 10-12 см. Нині цей процес ще й прискорився в декілька разів.

Дуже небезпечним для життя на Землі є руйнація озонового шару, що відбувається внаслідок попадання в верхні шари атмосфери викидів азоту, брому, хлорорганічних сполук, в результаті чого озон розкладається на кисень. Існування озонового шару є дуже важливою умовою для існування життя на Землі, оскільки він поглинає руйнівне для живого ультрафіолетове випромінювання. Зменшення цього шару лише на 1% призводить до посилення ультрафіолетового випромінювання на 2% та значного зростання захворювань людей на рак шкіри та катаракти очей. Великої шкоди завдається озоновому шару внаслідок висотних польотів літаків та космічних кораблів. Фреони, що широко застосовуються в холодильниках, також руйнуючим чином впливають на озоновий шар. Щорічно виготовляється біля 1 млн. т фреонів. екологічний біосфера озоновий

Дуже негативним з екологічної точки зору є витік антарктичного озону. Але якщо раніше пульсуюча діра в озоновому шарі відновлювалась, то з в останні десятиліття вона спостерігається цілорічно і розширюється. Так, за даними дослідників, у 1987 р. озонова діра охоплювала площу в 5 млн. кв. км, а в 1990 р - біля 10 млн. кв. км.

Розуміючи необхідність негайних спільних дій, 28 держав виробників фреону уклали в 1985 р. Віденську конвенцію з охорони озонового шару. В 1987р відбулася Монреальська конференція, рішення якої були підтримані понад 50 державами, які вважали за необхідне змінити виробництво озоноруйнівних речовин таким чином, щоб у 1998 р. їх вироблялося вже на 50% менше, а потім поступово вони були повністю замінені на безпечні сполуки.

Одним з найважливіших компонентів рослинного світу є ліси - енергетична база біосфери, які відіграють дуже важливу роль у житті на планеті. Це - легені планети. Під натиском людини ліси відступають на всіх континентах, практично у всіх країнах. Вони вирубуються скоріше, ніж виростають. Але ж саме ліс активно очищає атмосферу Землі від забруднення. Зелені рослини вбирають вуглекислий газ, використовуючи його в якості будівельного матеріалу для своїх клітин. Кожен кубометр деревини - це майже півтони забраної з повітря вуглекислоти. Нині безвідказні "легені" міст у багатьох регіонах планети вимагають не просто турботи, але волають про допомогу і врятування.

Слід зазначити, що останнім часом ліс через перенавантаження відпочиваючими, їх дикунське ставлення до природи, винищення рідкісних лікарських рослин, ягід, грибів, вирубування дерев, спричинені людьми пожежі втрачає свої оздоровчі та рекреаційні властивості. Він не витримує напливів людей у густонаселених регіонах, страждає і гине від промислових забруднень, а також внаслідок діяльності нафтовиків, будівельників, гірників.

Підраховано, що за сучасних темпів лісозаготівель, навіть у багатих лісом країнах його вистачить на 50-60 років (на відновлення потрібно 100-200 років).

За даними ООН, щорічно на планеті вирубують понад 3 млрд. м 3 лісу, й ця цифра до 2000 року зросте в 1,5 рази. З найбільшим розмахом ліси винищуються в тропічному поясі. Пояснюється це багато в чому економічними причинами. Перш за все ліси знищуються внаслідок масових вирубок, які ведуться в інтересах не стільки самих держав-господарів, скільки - зарубіжних монополій. Лісову сировину вивозять на експорт в Японію, США, Англію, Францію.

Ще на початку ХХ ст. тропічні ліси, включаючи вологі вічнозелені і сезонні, були поширені на площі 24 млн. 500 тис. км ². Зараз площа цих лісів скоротилась до 10 млн. км ². Досить тривожна ситуація склалася в Африці. Тут, приблизно за 50 років, вирубано 60% всіх лісів.

В цілому на Землі площа, зайнята тропічними лісами, за наше століття скоротилась з 16 до 7%. В окремих регіонах цей процес відбувається ще швидше.

Знищення тропічних лісів означає одночасне збідніння і зникнення тропічних екосистем, на створення яких треба було мільйони років. Як відомо, тропічні екосистеми відрізняються величезною різноманітністю і тваринного світу.

На місці зрубаних лісів розвиваються процеси ерозії, змиву ґрунту. Лісові масиви заміщуються саванами. Масштаби вирубок такі, що на місці величезних ділянок лісу виникають справжні пустирі.

Одним із наслідків вирубки лісів є зміна гідрологічних і кліматичних умов. Висушення території, спустошувальні засухи спостерігаються, наприклад, на півдні Бразилії.

Не краще становище лісів й на Північноамериканському, Європейському та Азіатському континентах. Якщо тут їх цілеспрямовано не випалюють та не вирубують (це було зроблено століттям раніше), то залишки лісових масивів гинуть від кислотних дощів (30% - у Австрії, 50% - У Німеччині, Польщі) та випадкових пожеж, спричинених людиною.

Основними заходами захисту лісів є такі як: обмежене їх вирубування, повна переробка деревини й супутньої сировини, раціональне використання й збереження ягідних, кормових, лікарських, технічних рослин, створення полезахисних і водоохоронних лісосмуг та ін.

Вирішення проблеми покращення екологічного стану біосфери потребує нового підходу до тваринного світу. Сьогодні під загрозою знищення знаходиться вже близько 600 видів птахів і 120 видів ссавців, велика кількість риб, земноводних, комах.

За останню тисячу років з лиця Землі зникло понад 100 видів тварин, 140 видів птахів. У всіх куточках Землі, на всіх континентах нині загострюється проблема знищення ареалів існування тварин. Найактуальнішою вона є для вологих тропічних лісів, але вже відомо багато районів в інших зонах, які за станом тваринного світу можна назвати районами екологічного лиха.

Великої шкоди тваринам завдають не лише антропогенні забруднення та пожежі, але й бурхлива активність браконьєрів (за останні роки ціна на слонові бивні зросла в десять разів, на ріг носорога - 21 раз), які вбивають від 65 до 75 тисяч слонів (Танзанія, Кенія, Замбія, Заїр, Конго, Судан).

Є великі регіони Світового океану, де останнім часом через деградацію середовища й хижацький вилов риби майже повністю зникли 25 видів найбільш цінних промислових риб, де щорічно винищують до 250 тис. особин дельфінів, сотні тисяч акул, а кити давно знаходяться під загрозою вимирання.

Річки Тюмені забруднені нафтою так, що вся риба давно вимерла. Азовське море, колись найбагатше в світі рибою, нині перезабруднене, його екосистема на грані повної деградації. У 1988 році через забруднення нафтопродуктами в Північному морі загинуло близько 3 тисяч тюленів. А скільки тисяч птахів, риби загинуло після аварій танкерів-нафтовозів у океанах!

На сьогодні встановлено, що швидкість вимирання тварин зростала майже пропорційно збільшенню кількості людей, і максимальних значень досягла за останні сто років.

Серед найважливіших заходів щодо охорони тварин слід назвати такі: по-перше - виховання природоохоронної свідомості у людей з дитинства; по-друге - найсуворіша боротьба з браконьєрством, посилення інспекторського контролю в лісах, степах, на водоймах і річках; по-третє - допомога звірям (охорона від епідемій і антропогенних забруднень, контроль за кількістю хижаків і т.д.).

Крім того необхідні ретельне дослідження рідкісних і зникаючих видів, причин їх вимирання, розробка наукових основ для покращення ситуації, екологічних прогнозів на основі екологічного моніторингу.

Важким є екологічний стан Світового океану, який в умовах техногенної цивілізації ризикує загинути як глобальна екологічна система. Загальна вага забруднюючих відходів, що скидаються в Світовий океан, дорівнює мільярдам тонн на рік. Це нафта і нафтопродукти - 5-10 млн. т., залізо - 320 млн. т., ртуть 5 млн. т. та інші шкідливі для живого речовини. Внаслідок ядерних військових випробувань, затоплення підводних човнів тощо, води Світового океану забруднені радіоактивними відходами. Внаслідок величезного забруднення, океанська та морська флора та фауна гине. За даними дослідників, щорічно знищується 250 тис. дельфінів, а загалом за останні 20 років кількість живих організмів в морях і океанах зменшилась майже в чотири рази.

Внаслідок промислових, техногенних аварій постійно збільшується зона екологічних катастроф. Вони спричиняються, наприклад, внаслідок витоку в морський простір нафти в результаті аварій величезних нафтових танкерів, як це було в Балтиці, Баренцовому, Ірландському морях та інших місцях. Нафтова плівка, щільно покриває водну поверхню, створюються умови, що стимулюють гігантське розмноження водоростей, які подвоюються у розмірах менш ніж за добу - "червоні припливи". Біля берегів Скандинавії спостерігали такі "червоні припливи" висотою у 2 м та шириною до 50 км. Ці гігантські колонії водоростей інтенсивно споживають кисень, що призводить до задухи і загибелі всієї морської флори та фауни. Отже, спостерігаються сучасні зони екологічних катастроф. Але ситуація залишається загрозливою, тому що в таких морях, як Балтійське, Баренцове, Каспійське і Чорне діючими є 15 тис. нафтових та газових свердловин.

Глобальною проблемою в сьогоденному світі є проблема забезпечення людства прісною водою Сьогодні її споживання на одну людину становлять 200 - 400 л на добу. Величезну кількість водних ресурсів споживає промисловість. За останнє століття споживання води зросло майже в 7 разів. Жахливим є те, що в наш час мільйони жителів Землі не мають доступу до питної води, а 1,7 млрд. людей вживають забруднену воду, що не відповідає санітарним нормам. За підрахунками фахівців, для того, щоб людство могло вживати нормальну воду, потрібно витрачати на її очищення приблизно 60 млрд. доларів на рік.

За підсумком екологів, водне середовище більш ніж половини всіх річок та озер планети непридатне для життя. Екосистеми таких найбільших річок світу, як Амазонка. Міссісіпі, Сена, Дунай, Дністер, Волга, Дніпро знаходяться в катастрофічному стані.

Життя людей на нашій планеті безпосередньо залежить від стану родючих ґрунтів. В умовах техногенної цивілізації прогресують процеси ерозії та засолення ґрунтів. Так, втрати продуктивних ґрунтів становлять 6-7 млн. га за рік. В результаті тільки ерозії з сільськогосподарських угідь щорічно вивітрюється 26 млрд. т. ґрунту. За прогнозами ООН, за таких обставин людство на початок ХХ 1 ст. втратить третину ґрунтів. Відповідно, засуха і опустелювання сприяють голоду та зубожінню, в наслідок чого гинуть мільйони людей на планеті.

Міжнародний аспект проблеми екологічної безпеки пов`язаний з двостороннім або багатостороннім співробітництвом і часто орієнтується на розв`язанні регіональних екологічних проблем як на урядовому так і на неурядовому рівні. При чому в глобальному масштабі важливу координаційну роль відіграє Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). Сьогодні обговорюється можливість створення добровільного міжнародного фонду екологічної безпеки, відрахування в який мали б іти за рахунок конверсії та скорочення асигнувань по військовій потребі держав. Так, з ініціативи ЮНЕП висунута пропозиція направляти засоби, які виділяються країнами, що розвиваються, для сплати своїх боргів по цілі екологічної безпеки. Глобальний характер екологічної безпеки включає корінний перегляд всіх міжнародних зв`язків і відносин, реалізацію глобально-гуманістичного мислення.

Необхідно домагатись встановлення міжнародного екологічного порядку, який би передбачав:

- введення обов`язкових для всіх країн середніх меж граничнодопустимих концепцій хімічних речовин і міжнародний контроль за їх дотриманням;

- міжнародну екологічну експертизу всіх нових крупних проектів природокористування;

- форми відповідальності країни за знищення екосистем, які відбуваються навіть в межах власних територій;

- забезпечення адекватною концепцією державами, які експлуатують свої не відновлювані природні ресурси в інтересах світового ринку;

- створення міжнародного механізму стимулювання, поширення і впровадження чистих технологій.

Велику роль в висвітленні питання глобальних екологічних проблем сучасності відіграє міжнародно-правова охорона навколишнього середовища.

Міжнародно-правова охорона навколишнього середовища - це сукупність принципів і норм міжнародного права. Вони складають специфічну галузь цієї системи права та регулюють діяльність суб`єкту (в першу чергу держав) по попередженню обмежень та встановленню шкоди навколишньому середовищу від різноманітних джерел, а також по раціональному екологічно обумовленому використанню природних ресурсів. Останнє було проголошено як політична вимога у Стокгольмській декларації ООН 1972 року.

Розвиток міжнародного права навколишнього середовища відбувається в основному договірним шляхом. За даними Програми ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП), у теперішній час зареєстровано 152 багатосторонніх договори у цій області.

Ряд регіональних договорів спрямовані на захист міжнародних прісноводних басейнів: Договір про навігацію та економічне співробітництво між державами басейну річки Нігер (1963 рік); Конвенція про захист річки Рейн від забруднення хімічними речовинами (1976 рік); Договір про співробітництво у басейні річки Амазонки (1978 рік); Угода про план дії по економічно-раціональному використанню Загальної системи річки Замбезі (1987 рік) та інші.

В області захисту морського середовища від забруднення та використання ресурсів Світового океану діють: Конвенція про запобігання забруднення морів скидами відходів та інших матеріалів (1972 рік); Конвенція про запобігання забруднення морів з суден (1973 рік); Конвенція ООН про морське право (1982 рік); Конвенція про охорону морських живих ресурсів Атлантики (1982 рік) тощо. На захист атмосфери від забруднення спрямовані Венська конвенція про охорону озонового шару (1985рік) та Монреальський протокол до неї (1987 рік).

Конкретний зв`язок екологічних проблем, як показує практика, найбільш успішно досягається на регіональному рівні. Багато договорів укладені під угодою Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК): Конвенція про трансграничне забруднення повітря на великі відстані (1979 рік); Конвенція про оцінку дії на навколишнє середовище в трансграничному контексті (1991 рік); Конвенція про трансграничну дію промислових аварій (1992 рік); Конвенція про охорону та використання трансграничних водотоків та міжнародних озер, і багато інших.

Австралійська програма "Мільярд дерев", розпочата в 1991 році, передбачає відновлення лісів континенту в найближчі десять років (планувалося відновити понад 10 млн. га лісу); відома організація ОАА (США, Національна асоціація з вивчення океану та атмосфери) в 1991 році лише на вивчення мідій як прекрасного індикатора забруднення океанічного середовища виділила понад 11 млн. доларів на два найближчі роки; з 1995 року Японія планує щорічно витрачати майже 80 млрд. доларів на зменшення та утилізацію відходів, а США на охорону навколишнього середовища виділятимуть щорічно з 1992 року 80-100 млрд. доларів. Усе це - яскраві приклади практичного сучасного підходу до вирішення екологічних проблем, які мають надихнути на важливі справи й наших урядовців, і всіх людей доброї волі в усьому світі.

Спочатку усвідомлення екологічних проблем як глобальних здійснювалось на рівні наукової і філософської свідомості. І через них здійснювався відповідний вплив на масову свідомість. Останнє десятиліття характеризується осмисленням глобальності екологічної кризи і на рівні державно-політичного усвідомлення.

Втім, як закономірність можна відмітити таку особливість сучасного стану речей. Шкідлива діяльність людини за масштабами переважає над "швидкістю осмислення" екологічної загрози і розгортанням заходів по регулюванню сучасної екологічної ситуації.

Але головне все ж таки те, що людство все більше розуміє власну цілісність, необхідність спільних дій, бо екологічна катастрофа нікого не обмине! А вона загрожує стати незворотною і тоді людство загине.

Отже, виникає потреба виробити єдину глобальну екологічну стратегію людства. Інакше кажучи, людина ставить питання про управління сучасною екологічною ситуацією.

Зрозуміло, що перш за все йдеться про регулювання споживання ресурсів. В більш широкому смислі - про створення здорового життєвого середовища для людини. Втім, головне знайти такі форми діяльності людини в природі, які б не зашкодили подальшому існуванню як людини, так і природи. Не можна зупинити науково-технічний прогрес. Отже, треба зменшити негативний техногенний тиск на природу.

2. Сучасний стан глобальних екологічних проблем, їх особливості

Екологічна проблема може привести до всесвітньої екологічної катастрофи. Перша значна екологічна криза, що поставила під загрозу подальше існування людського суспільства, виникла ще в доісторичну епоху. Її причинами були як зміна клімату, так і діяльність первісної людини, який в результаті колективного полювання винищив багатьох великих тварин, які населяли середні широти Північної півкулі (мамонт, волохатий носоріг, степовий зубр, печерний ведмідь та ін.) Однак хоча впливу людини на природу набували іноді загрозливих масштабів, аж до XX ст. . вони носили локальний характер.

На наших очах закінчується ера екстенсивного використання потенціалу біосфери: майже не залишилося неосвоєних земель (за винятком території Росії), систематично збільшується площа пустель, скорочуються площі лісів - легені планети, змінюється клімат (глобальне потепління, парниковий ефект), збільшується кількість вуглекислого газу і зменшується - кисню, руйнується озоновий шар.

Починається екологічна проблема з індивідуальної поведінки людини. Якщо він допускає викидання хоча б дрібного сміття на вулицях міста або навіть в чистому полі, то на рівні масовому виникають екологічні проблеми. Така свідомість породжує їх з неминучістю. Від хаосу, сміття в свідомості і моральної нерозвиненості народжується сміття на вулицях, забруднюються річки і моря, руйнується озоновий шар. Людина забув, що навколишній світ - це продовження його власного тіла, і якщо він забруднює, руйнує середовище проживання, то перш за все шкодить собі . Про це свідчать ті захворювання, з якими зіткнувся сучасна людина.

Сьогодні екологічну ситуацію в світі можна охарактеризувати як близьку до критичної.

Серед глобальних екологічних проблем можна виділити:

- Знищення тисяч видів рослин і тварин, винищення лісового покриву;

- Стрімке виснаження запасу корисних копалин;

- Світовий океан перестає бути регулятором природних процесів;

- Граничне забруднення повітря та води;

- Частково порушений озоновий шар, що захищає від згубного для всього живого космічного випромінювання;

- Забруднення поверхні і спотворення природних ландшафтів.

Шляхи вирішення глобальних екологічних проблем:

По-перше - екологізація виробництва: природозберігаючі технології, обов'язкова екологічна експертиза нових проектів, в ідеалі - створення безвідходних технологій замкнутого циклу.

По-друге - розумне самообмеження у витрачанні природних ресурсів, особливо - енергетичних джерел (нафта, вугілля), що мають для життя людства найважливіше значення.

По-третє - пошук нових, ефективних, безпечних і максимально нешкідливих для природи джерел енергії, включаючи космічну.

По-четверте - об'єднання зусиль усіх країн для порятунку природи.

По-п'яте - формування в суспільстві екологічної свідомості - розуміння людьми природи як іншого, як мінімум рівного їм живої істоти, над яким не можна панувати без шкоди для нього і себе.

Екологічне навчання і виховання в суспільстві повинні бути поставлені на державний рівень, проводитися з раннього дитинства. За будь-яких осяяннях, народжуваних розумом, і прагненнях незмінним вектором поведінки людства має залишатися його гармонія з природою.

Зокрема можна виділити такі особливості сучасних глобальних проблем:

1. Мають планетарний, загальносвітовий характер, зачіпають інтереси всіх народів світу.

2. Погрожують деградацією і загибеллю всьому людству.

3. Потребують в невідкладних та ефективних рішеннях.

4. Вимагають колективних зусиль усіх держав, спільних дій народів.

Сучасні екологічні проблеми настійно вимагають переходу людини від ідеї панування над природою до ідеї " партнерських " відносин з нею. Потрібно не тільки брати в природи, а й віддавати їй (посадки лісів, риборозведення, організація національних парків, заповідників) .

З початку 70- х років широку популярність здобули глобальні прогнози, що оформлялися у вигляді доповідей Римському клубу. Термін " римський клуб " позначає міжнародну громадську організацію, створену в 1968 році і покликану сприяти цілісності в умовах НТР. Основоположником і " ідейним батьком" глобального прогнозування з використанням математичних методів і комп'ютерного моделювання по праву вважається Дж. Форрестер. У своїй роботі "Світова динаміка" (1971) він створив варіант моделі світового економічного розвитку з урахуванням двох найважливіших, на його погляд, чинників - чисельності населення і забруднення середовища.

Особливо галасливий ефект мав перший глобальний прогноз, що містить в доповіді Римському клубу " Межі зростання " (1972). Його автори, виокремивши кілька головних, з їхньої точки зору, глобальних процесів (зростання народонаселення нашої планети, зростання промислового виробництва на душу населення, збільшення споживання мінеральних ресурсів, зростання забруднення навколишнього природного середовища) і використовуючи математичний апарат і комп'ютерні засоби, побудували динамічну " модель світу ", яка показала необхідність обмеження розвитку нинішньої цивілізації. Автори дослідження прийшли до висновку, що якщо не обмежити межі зростання названих факторів і не взяти їх під контроль, то вони і, перш за все, саме зростання промислового виробництва приведуть до соціально - економічній кризі десь в середині XXI століття.

Досить похмурими виглядають висновки М. Месаровича і Е. Пестеля в доповіді Римському клубу " Людство на поворотному пункті ". У ньому комплексна взаємозв'язок економічних, соціальних і політичних процесів, стан навколишнього середовища та природних ресурсів представлені як складна багаторівнева ієрархічна система. Відкидаючи неминучість глобальної екологічної катастрофи, М. Месарович і Е. Пестель вбачають вихід у переході до " органічного росту ", тобто до збалансованого розвитку всіх частин планетарної системи.

Свій список проблем, які загрожують загибеллю всьому людству, якщо негайно не будуть вирішуватися, називає нобелівський лауреат, всесвітньо відомий вчений етолог і філософ Конрад Лоренц. Він називає 8 загальнозначущих процесів - проблем.

Якщо ще недавно особливе, пріоритетне місце серед глобальних проблем займала проблема запобігання світової термоядерної війни з усіма її найтяжчими наслідками для доль людства, то сьогодні у зв'язку зі зникненням збройного протистояння двох гігантських військово-політичних блоків, першорядне увагу вчених і політиків приковує процес руйнування середовища проживання людства та пошук шляхів її збереження. Перераховуючи ці процеси - проблеми сучасного людства, звернемо увагу, насамперед на те, що всі вони К. Лоренцом називаються " смертними гріхами " нашої цивілізації. За думки К. Лоренца саме ці гріхи, як би тягнуть людство тому, не дають йому можливості впевнено і швидко розвиватися. Одним з головних гріхів сучасного людства К. Лоренц називає перенаселеність землі . Інший гріх людства - спустошення природного життєвого простору. Засвідчуючи про руйнування зовнішньої природного середовища, К. Лоренц показує, що результатом цього є зникнення благоговіння людини перед красою і величчю природи. Руйнування зовнішньої природи пов'язане і з прискореним розвитком техніки - третім гріхом людства, - яке, на думку К. Лоренца, згубно позначається на людях, оскільки робить їх сліпими до всіх справжніх цінностей. В даний час ми все частіше зустрічаємося з людьми, телевізор або персональний комп'ютер яким майже повністю замінює людське спілкування, світ природи, мистецтво. Науково - технічний прогрес багато в чому сприяє четвертому гріха сучасного суспільства - зніженості людини, зникнення всіх його сильних почуттів і афектів. Постійне бездумне використання коштів фармакології, погіршення умов природного середовища сприяють появі п'ятої проблеми - процесу сьогоднішнього суспільства - генетичної деградації людини - зростанню каліцтв, фізичної і розумової патології, що фіксується у народжених дітей. Шостим смертним гріхом людства є розрив із традиціями. Надзвичайно небезпечним для сучасного суспільства є і сьомій гріх - зростаюча індоктринація людства, яка являє собою збільшення числа людей, що належать до однієї і тієї ж культурної групі, завдяки удосконаленню впливу технічних засобів на громадську думку. Зрозуміло, що така уніфікація поглядів людей сьогоднішнього промислово розвиненого суспільства викликається зомбуванням громадської думки, невпинним тиском реклами, майстерно спрямовується моди, офіційною політичної та соціальної пропаганди. Зауважимо, що таких потужних засобів впливу і способів уніфікації поглядів людей історія досі не знала. І, нарешті, ядерна зброя - восьмий гріх, який накликає на людство такі небезпеки, яких уникнути легше, ніж небезпек від семи інших проблем.

Для ефективного вирішення всіх цих завдань планетарного масштабу необхідні величезні фінансові та матеріальні кошти, зусилля безлічі фахівців самого різного профілю, співробітництво держав, як на двосторонній, так і на багатосторонній основі. І тут незамінну роль відіграє Організація Об'єднаних Націй, її різні установи.

Уже сьогодні діяльність країн світового співтовариства в рамках програми ООН з навколишнього середовища допомагає зміцненню міжнародного співробітництва в галузі захисту біосфери, координації національних програм з охорони навколишнього середовища, організації систематичного спостереження за її станом в глобальних масштабах, накопиченню та оцінці екологічних знань, обміну інформацією по цих питань.

Втім, головне знайти такі форми діяльності людини в природі, які б не зашкодили подальшому існуванню як людини, так і природи. Не можна зупинити науково-технічний прогрес. Отже, треба зменшити негативний техногенний тиск на природу.

Зараз світова громадськість дуже стурбована сучасною екологічною ситуацією. Як зазначав відомий еколог і географ Г. Уайт, кризовий стан довкілля відображається у ставленні до нього більшості людей. З метою філософсько-світоглядного і методологічного осмислення процесів глобалізації в розвитку сучасного світу в жовтні 2001 р. в Києві за ініціативою благодійного центра "Практична філософія" була проведена міжнародна конференція, учасники якої підкреслювали органічну взаємопов'язаність соціального і культурного розвитку країн світу, намагалися теоретично спроектувати можливість існування людства в ХХ 1 столітті як залежного від розв'язання екологічних проблем.

Отже, стурбованість громадськості забрудненістю планети, тим, що вона може стати неприродною для життя, є також критерієм екологічної кризи.

Таким чином, вже в кінці ХХ ст. екологічні проблеми були усвідомлені як глобальні.

3. Перспективи розвитку та вирішення глобальних екологічних проблем

Говорячи про можливі варіанти розвитку екологічної ситуації на планеті, найбільш вдячною і, само собою, найбільш осмисленою, здається мова про деякі з існуючих сьогодні напрямки природоохоронної діяльності. Інакше довелося б говорити виключно про жахи виснаження природних ресурсів і т. д.

Незважаючи на те, що кожна з обговорюваних тут глобальних проблем має свої варіанти часткового або повного вирішення, існує якийсь набір загальних підходів до вирішення проблем навколишнього середовища. Крім того, за останнє сторіччя людство розробило ряд оригінальних способів боротьби з власними недоліками, що гублять природу.

До числа таких способів (або можливих шляхів вирішення проблеми) можна віднести виникнення і діяльність різного роду "зелених" рухів і організацій. Крім "Green Peaсe'а", який відрізняється не тільки розмахом своєї діяльності, але і, часом, помітним екстремізмом дій, а також аналогічних організацій, які безпосередньо проводять природоохоронні акції, існує інший тип екологічних організацій - структури, природоохоронної діяльності, які стимулють і спонсорують - типу Фонду дикої природи, наприклад. Всі екологічні організації існують в одній з форм: громадські, приватні державні або організації змішаного типу.

Крім різного роду об'єднань, що відстоюють у цивілізації права поступово знищуваної нею природи, у сфері вирішення екологічних проблем існує цілий ряд державних або громадських природоохоронних ініціатив. Наприклад, природоохоронне законодавство в Україні та інших країнах світу, різні міжнародні угоди або система "Червоних книг".

Міжнародна "Червона книга" - список рідкісних видів тварин і рослин, які перебувають під загрозою зникнення - зараз включає 5 томів матеріалів. Крім того, існують національні і навіть регіональні "Червоні книги".

У числі найважливіших шляхів вирішення екологічних проблем більшість дослідників також виділяє впровадження екологічно чистих, мало-і безвідходних технологій, будівництво очисних споруд, раціональне розміщення виробництва та використання природних ресурсів.

Хоча, безсумнівно, - і це доводить весь хід людської історії - найважливішим напрямком вирішення поставлених перед цивілізацією екологічних проблем варто назвати підвищення екологічної культури людини, серйозне екологічна освіта і виховання, все те, що викорінює головний екологічний конфлікт - конфлікт між дикуном-споживачем і розумним мешканцем тендітного світу, що у свідомості людини.

Висновки

Підводячи підсумок можна зробити два простих висновки: глобальні проблеми зачіпають майбутнє і інтереси всього людства і вимагають невідкладного вирішення.

В даний час глобальність екологічних проблем вимагає від людини іншого способу мислення, нової форми самосвідомості - екологічної свідомості. Це, насамперед, означає, що людина повинна усвідомити себе як єдине ціле у своєму ставленні до природи. Найперше і головна умова збереження рівноваги і гармонії з природою - це розумне співіснування людей один з одним. Необхідно поєднати зусилля всіх людей, всього людства в рішеннях цих проблем.

Глобальні проблеми - виклик людському розуму. Піти від них неможливо. Їх можна тільки подолати. Причому подолати зусиллями кожної людини і кожної країни в жорсткому співпрацю заради великої мети збереження можливості жити на Землі. Ті, що стоять проблеми безумовно фундаментальні, і суспільство, як би воно не було захоплено ідеєю наживи і надією на реалізацію принципу " золотого мільярда ", рано чи пізно беззастережно еволюційно буде поставлено перед проблемою розробки духовно - екологічного імперативу. Гірше, якщо таке розуміння прийде через Апокаліпсис.

Сьогодні настав час серйозного переосмислення людством ставлення до природи, час об`єднання зусиль націй і народів у боротьбі за врятування біосфери планети, адже Земля у нас всіх одна; здійснення нових локальних, регіональних і міжнародних програм подальшого розвитку та вживання, які повинні базуватися на нових соціально-політичних засадах, екологічній основі, глибоких екологічних знаннях і підвищеній загальнолюдській екологічній свідомості.

Тягар цих турбот має лягти на всі країни. Ті з них, що розвиваються, перш за все повинні вирішувати демографічні проблеми, проблеми опустелювання, знищення лісів, фауни та флори, в свою чергу розвинені країни повинні також дбати про наслідки суперурбанізації, перезабруднення довкілля промисловими і сільськогосподарськими відходами, особливо токсичними, понадвиробництва та понадспоживання, кислотних дощів та демілітаризації. Всі країни повинні брати участь у збереженні світу, виправленні екологічної системи.

Для майбутнього всього людства наступні два десятиріччя будуть визначальними: або співдружність націй вирішить найголовніші екологічні проблеми, або почнеться незворотна деградація біосфери і поступова загибель цивілізації. Планета вже не витримує антропогенного тиску: подвоєння населення всього за кілька десятиріч та його концентрація головним чином у містах; п`яти-, десятикратний приріст економічної активності менш ніж за століття; некероване зростання різних перетворень у сільському господарстві, енергетичних і промислових системах; супермілітаризація суспільства та накопичення великої кількості глобально небезпечної ядерної та хімічної зброї.

У наш час традиційні кордони між країнами, націями з екологічної точки зору стають прозорими, а діяльність, яка колись вважалася винятково "внутрішньою справою", сьогодні зумовлює екологічну ситуацію, розвиток і виживання інших країн. Отже, всі ми "пов`язані" між собою. І діяти повинні разом. А критична межа вже зовсім близько (а можливо вона вже досягнута?).

Глобальна проблема екологічного забруднення буде існувати до тих пір, поки все людство не об`єднається для її вирішення, тому що від цього належить майбутнє наступних поколінь. Як говорить древня індійська сентенція: "Природа - це не те, що ми отримали у спадщину від пращурів, а те що ми взяли у позику від нащадків.

Список використаної літератури та джерел

1. Балацький О.Ф. Охорона навколишнього середовища. - К.: Знання, 1977. - 11 с.

2. Батлук В.А. Основы экологии и охрана природной среды. - Львов, Афиша, 2001.

3. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - К.: Либідь, 1993. - 3-6 с.

4. Брайон А.В., Гордецкий А.В., Сытник К.М. Биосфера, экология, охрана природы. - К.: Лыбидь, 1992. - 523.

5. Григорьев А.А. Экологические уроки прошлого и современности. - Л.: Наука, 1991. - 47с.

6. Дмитриев А.Н., Шитов А.В. Техногенное воздействие на природные процессы Земли. Новосибирск: Манускрипт, 2003. 138 с.

7. Жирицкий А.К., Меркушин В.И. Новиков Р.А., Глобальные экологические проблемы. - М.: Мысль, 1988. - 302 с.

7. Кефлит Г. Тревога в 2000 году: бомба замедленного действия на нашей планете. - М.: Мысль, 1990. - 179 с.

8. Кочуров Б.И. География экологических ситуаций (экодиагностика территорий). - М.: ИГ РАН, 1997. - 156 с.

9. Кочуров Б.И. Геоэкология: экодиагностика и эколого-хозяйственный баланс территорий. - Смоленск: СГУ, 1999. - 154 с.

10. Кочуров Б.И. Экодиагностика и сбалансированное развитие. - М.-Смоленск: Маджента, 2003. - 384 с.

11. Стурман В.И. Экологическое картографирование. - Ижевск: Удмурт. ун-т, 2000. - 152 с.

12. Новиков Ю.В. Природа и человек. - М.: Мысль, 1991. - 39 с.

13. Чернова М.Н. "Основы экологии"; М: Просвещение, 1997

Размещено на Allbest.ru

...