Екологічна характеристика Пониззя Дніпра

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Екологічна характеристика Пониззя Дніпра

2. Рибогосподарська характеристика заплавних озер Нижнього Дніпра

3. Рибогосподарська характеристика озера Лягушка

Розрахункова робота

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Озера. Озера називають блакитними перлинами, синіми очима Землі. В Україні їх близько 20 тис., проте більшість з них є невеликими озерцями в долинах річок. Тільки 40 водойм мають площу понад 10 км2, та й ті неглибокі. Розташовані озера по території України нерівномірно. Найбільші з них лежать у пониззі Дунаю, на узбережжях Чорного та Азовського морів, невеликі озера є у Поліссі та Карпатах. Вкрай мало їх у лісостеповій і степовій смугах. Здебільшого озера прісні; солоними є лише кілька десятків озер на півдні України.

Озера нашої країни різноманітні за походженням улоговин. Карстові озера утворились внаслідок розчинення гірських порід водою. Таке походження мають Шацькі озера, що на Волині. Усього до них належать близько тридцяти озер, з яких найбільшим є Світязьке. Його називають геологічним дивом: озеро лежить серед крейдових порід, які здатні розчинятися, проте залишається повноводним. Це відбувається завдяки живленню не тільки атмосферними, а й напірними підземними водами. Вода в озері надзвичайно м'яка і така прозора та чиста, що навіть на глибині 8 м видно дно. Каналом Світязьке озеро з'єднується з Пулемецьким та Лукою. Загалом Шацькі озера стічні, належать до басейну Західного Бугу. Невеликі карстові озера є на Поліссі, у Кримських горах, Карпатах, на Поділлі (там їх називають «вікнами»).

Льодовикові озера утворились на дні колишніх лож гірських льодовиків і є на схилах Чорногорського масиву в Карпатах. Це озера Бребенескул, Марічейка, Несамовите. Завальні озера виникають внаслідок загородження водного потоку обвалом чи зсувом. Саме так у верхів'ях карпатської р. Тереблі утворилося озеро Синевир. Зусібіч воно оточене горами, що поросли віковими соснами, смереками, буками. Озеро невелике, але досить глибоке (24 м).

Заплавні озера та озера-стариці -- результат роботи річок. Заплавні озера виникають на заплаві річки внаслідок відокремлення рукава або затоки від основного русла річковими наносами. Заплавні озера Ялпуг, Кугурлуй, Кагул -- найбільші серед прісноводних озер України. Вони утворилися внаслідок затоплення заплави Дунаю її притоками, які відділені від головної річки піщаними валами чи дамбами. Протоками ці озера з'єднуються з Дунаєм і живляться його водами під час великих повеней. Озера-стариці -- це озера, що лежать у старих залишених річкою руслах. Зазвичай невеликі за площею, вони поширені в долинах річок рівнинної частини України -- у заплавах Дніпра, Десни, Сули, Псла, Сіверського Дінця. Водночас у деяких розширених і знижених місцях заплав річка може заливати великі площі.

На рівнинних морських узбережжях поширені озера, які утворилися в результаті відокремлення від морів колишніх заток. Вони відгороджені вузькими й низькими пересипами з піску, гальки, черепашок чи гравію, що намиті морськими хвилями і прибережними течіями. Ці озера доволі великі, але мілководні. Більшість з них є лиманними озерами, тобто колишніми лиманами, що перетворились в озера. Лимани -- видовжені (до 20 -- 40 км) затоки, які утворюються в результаті затоплення морем долин річок біля їх гирл. Найбільші озера-лимани - Молочний і Дністровський. Вони прісні, мають стік у Чорне та Азовське моря. Є лиманні озера безстічні й солоні: Сасик-Кундук, Шагани, Хаджибейський, Тилі-гульський лимани. Внаслідок незначних глибин вода в озерах-лиманах прогрівається до +30 С. Часто лимани мають цілющі грязі.

Відомий лікувальними грязями Куяльницький лиман. На його базі працюють численні курорти.

Уздовж берегів Степового Криму є відокремлені пересипами затоки, які утворилися в результаті затоплення морем сухих долин та балок. Через ділянки пересипів морська вода продовжує проникати в озера й насичувати їх солями. Такі озера називають сивашами. Вони так само неглибокі, мають високу солоність води і великі відклади лікувального мулу -- цілющих грязей. Найбільші озера-сиваші -- Донузлав і Сасик-Сиваш, поряд з яким розкинулось місто-курорт Євпаторія. Грязі Сакського озера унікальні у всьому світі за своїм складом і цілющим впливом на організм людини.

Озером інколи називають затоку Азовського моря Сиваш. Вона майже повністю відокремлена від моря піщаною косою Арабатська Стрілка і з'єднана з ним лише вузькою протокою на півночі. Солоність води в затоці-озері -- понад 220 ‰. Його солі -- цінна мінеральна сировина.

Води великих прісних озер України є джерелами водопостачання населення, використовуються для зрошення, у них розводять рибу. Мальовничі поліські й карпатські озера -- привабливі об'єкти для численних туристів і відпочиваючих.

Штучні водойми. Крім природних, в Україні є багато штучних водойм -- ставків і водосховищ. Ставки, яких налічується майже 29 тис., являють собою перегороджені греблями частини невеликих річок або заповнені водою балки. Вони є в усіх регіонах України і використовуються для розведення риби та відпочинку людей.

Водосховища -- це великі штучні водойми, створені для нагромадження води і подальшого її використання та регулювання стоку річки протягом року. Найбільші з них споруджено на Дніпрі -- Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське. Вони утворюють каскад -- групу, розміщену уступами за течією річки. Дніпровський каскад створювався протягом майже півстоліття з 20-х років XX ст. з метою використання води Дніпра для виробництва електроенергії. Пер-Ще Дніпровське водосховище створювалося насамперед для поліпшення судноплавства на ділянці дніпровських порогів та для потреб ГЕС, а Каховське мало насамперед забезпечити зрошування посушливих степових територій.

Потужна ГЕС є супутником Дністровсього водосховища на однойменній річці. Великі штучні водойми є також на Сіверському Дінці (Печенізьке водосховище), Осколі (Червонооскольське), Південному Бузі (Ладижинське) та інших річках. Вони створені біля ТЕС і АЕС, промислових центрів і великих міст, їх води зрошуюють чимало сухих земель. Проте з водосховищами пов'язана й низка негативних явищ. Їх води так сильно розмивають береги, що вони щороку відступають на десятки метрів. Щоб цьому запобігти здійснюють укріплення берегів водосховищ бетонними плитами. Поширеними явищами є цвітіння води влітку -- сильне розмноження дрібних водоростей, які при цьому поглинають з води велику кількість кисню, та заростання мілководних ділянок. Це в свою чергу призводить до масової загибелі риби. Для запобігання цьому розводять білого амура і товстолобика -- риб, які живляться водоростями, очеретом та осокою.

Канали. Щоб забезпечити перерозподіл вод по території для потреб господарства, створюють штучні річки -- канали. Ними постачають воду для найбільших промислових районів і міст, зрошують і осушують землі. Найдовший в Україні Північно-кримський канал. Він є найбільшим і за об'ємом води, що транспортується. Канал простягнувся від Каховського водосховища через Перекопський перешийок до м. Керчі. Більша частина каналу проходить у земляному руслі, що спричиняє значне просочування води вглиб. Північнокримський канал працює сезонно: його заповнення починається в березні, а в листопаді подача води припиняється.

Від нього в різні боки відходять зрошувальні канали, які створюють цілі системи (найбільша з них -- Краснознам'янська). У Каховському зрошувальному каналі, який так само відходить від Каховського водосховища, вода утримується протягом усього року. На всій його протяжності рух води здійснюється самопливом, без допомоги насосних станцій. Щоб запобігти просочуванню води вглиб по всій його довжині русло покрито ґрунтово-плівковим екраном. В останні роки водозабір в усі канали істотно зменшився.

Водопостачання для промислових районів і міст здійснюється каналами Дніпро -- Донбас, Сіверський Донець -- Донбас, Дніпро - Кривий Ріг. На Поліссі і в Західній Україні створено густу мережу вузьких осушувальних каналів і ровів, якими в річки скидаються води з надмірно зволожених територій[1].

1. Екологічна характеристика Пониззя Дніпра

Зарегулювання стоку Дніпра каскадом водосховищ призвело до глибоких змін у екосистемах всіх його ділянок, включаючи і пониззя Дніпра, площа якого в сучасних межах від греблі Каховської ГЕС до переднього краю дельти у східній частині Дніпровсько-Бузького лиману складає біля 500 км². З них 185 км² - площа водяної поверхня Дніпра, його рукавів, проток і заплавних водойм. Додатково гідроекосистема включає понад 300 км² заплавних угідь, які на 60 % зайняті заростями вищих водних рослин.

Разом з русловими водотоками до основних водних об'єктів у складі гідрографічної сітки гирлової області Дніпра відносяться заплавні водойми, кількість яких в сучасний період становить близько 130, а загальна площа їх водного дзеркала сягає понад 72 км².

Будівництво водосховищ та збільшення об'ємів забору з них води до 8 - 10 км³ за рік призвело до ряду суттєвих змін у гідролого-гідрохімічних умовах Дніпра та заплавних водойм. Відбувся перерозподіл стоку: його об'єм весною різко знизився, а взимку - значно зріс. В сучасний період сезонний розподіл об'ємів стоку з Каховського водосховища у пониззя Дніпра відображає фактичний режим роботи Каховської ГЕС, який залежить від вимог народного господарства регіону, а тому максимальні і мінімальні об'єми стоку можна спостерігати як взимку, так і влітку, наприклад у липні 1971 р. Швидкість течії у пониззі Дніпра весною знизилась в 2,0-3,5 рази , що призвело до замулювання та заростання заплавних водойм, проток та рукавів, знизилась площа заплавних земель, які заливались водою в середньому на 11,8 %, погіршились умови на нерестовищах напівпрохідних фітофільних риб.

Значно зросло антропогенне навантаження на пониззя Дніпра, зокрема, зріс рівень забруднення стічними водами. В сучасних умовах інтенсивність очищення стічних вод і самоочищення водних мас у річці значно нижча від інтенсивності їх забруднення, про що свідчать зниження запасів природних кормів та цінних промислових риб.

Глибоке та всебічне вивчення заплавних водойм пониззя Дніпра в 90-х роках минулого століття дозволило прийти до висновку, що однією з основних причин погіршення гідрохімічних і гідробіологічних умов у цих водоймах є зниження рівня водообміну, який залежить як від режиму попусків води з Каховського водосховища, так і від морфології проток, рукавів і самих водойм. Якщо озеро не проточне, то в процесі заповнення його водою зона трансформації річкової води у озері невелика, а у проточних водоймах, які мають чисельні зв'язки з руслом при надходженні таких же об?ємів річкової води, водовідновлення відбувається більш інтенсивно. Зниження рівня водообміну в однотипних водоймах відбувається в міру віддалення озер від греблі Каховської ГЕС.

В періоди низьких об'ємів стоку коливання рівня води у Дніпрі також залежить від роботи Каховської ГЕС. За короткий проміжок часу з водосховища скидаються значні об'єми води, створюються пікові навантаження електростанції, а у пониззі Дніпра відбуваються значні коливання рівня, що забезпечує водообмін у заплавних водоймах. При різних режимах попусків у заплавних водоймах з різними морфологічними характеристиками проток та з різною їх кількістю водообмін відбувається за період від 1,5 до 65,0 діб.

Ряд великих водойм, які розміщенні поблизу греблі Каховської ГЕС характеризуються високим рівнем зовнішнього водообміну - об'єм річкової води, що дорівнює їх середній ємності, заходить і витікає всього за 1,5 - 2,6 діб (наприклад Фроловський та Казначейський лимани).

Основна кількість заплавних водойм пониззя Дніпра характеризуються середнім рівнем водообміну - від 4 до 11 діб. Такий тип водойм водообміну розміщені у пригирловій та гирловій частинах ріки, дуже різноманітні за морфометричними параметрами, що суттєво впливає на їх гідробіологічний режим (ступінь заростання, розвиток планктону і бентосу, а також на формування донних відкладів).

Ряд водойм відрізняютья досить низьким зовнішнім водообміном: період водообміну складає у них 15 - 20 діб (наприклад озера Бурякове, Назарово-Погоріле, Гнилуха, Горілля), а у деяких з них (озеро Чайка) період водообміну досягає 57,5 діб. У озерах даного типу поступово зменшується зв'язок з руслом ріки, їх улоговини замулюються, вони втрачають рибогосподарське значення як місця нагулу та нерестовища.

Водойми з високим рівнем водообміну (1,5 - 2,6 діб) характеризуються високою ступінню заростання ВВР - до 100% та дуже низьким розвитком фітопланктону (до 1,0 мг/л).

Водойми з середнім рівнем водообміну (2,6 - 11 діб) характеризуються різноманітними за екологічними групами вищими водними рослинами (повітряно-водними, з плаваючим листям, напівзануреними і зануреними) та ступінню заростання 35-80%. За рівнем розвитку фітопланктону в даній групі озер виділяють водойми з слабим «цвітінням» (від 1,0 до 5,0 мг/л), помірним (5,1-10,0 мг/л), сильним (10,1-50,0 мг/л) та дуже сильним «цвітінням» (вище 50 мг/л).

До 3-ї групи відносяться водойми із періодом водообміну 11,5 - 57,5 діб, що являються перехідними до очеретових боліт. Їх особливістю являється низька ступінь заростання корневищними видами рослин, бідний видовий склад ВВР. Річна продукція цих рослин в 5-6 разів нижча ніж у водоймах попередньої групи. Інтенсивність розвитку фітопланктону низька - 0,13-0,56 мг/л. гідроекосистема дніпро рибодобувний іхтіофауна

Слід зазначити, що у водоймах з задовільним водообміном (3-11 діб) формується благоприємний для гідробіонтів газовий режим, спостерігається високий рівень розвитку природних кормів для молоді риб. Водойми 3-ї групи характеризуються не тільки низьким розвитком фітопланктону, але і донної фауни, а також напруженим газовим режимом, інтенсивним замулюванням та постійним погіршенням санітарно-екологічного стану. Водойми даної групи поступово втрачають своє значення як нерестовища та місця нагулу молоді риб, оскільки в них має місце незадовільний газовий режим та низький рівень розвитку природної кормової бази для риб.

За кількістю та якісним складом молоді риб водойми пониззя Дніпра можна розділити на три групи:

1. Водойми, у яких в літньо-осінній період спостерігається розвиток так званих малоцінних видів.

2. Водойми, у яких переважає молодь озерно-жилого комплексу.

3. Водойми з різноманітним видовим складом і перевагою молоді промислових видів риб.

Покращити екологічний стан такого типу водойм і відновити їх рибогосподарський статус як нерестовищ та місць нагулу риб можна лише шляхом проведенням комплексу технічних і біологічних заходів, в першу чергу видаленням рослинної продукції та мулових відкладень з проток та акваторій водойм. В результаті проведення вказаних заходів можна прискорити відток з водоймів створених і накопичених в них органічних речовин і біогенних елементів. Крім того, розчистка та поглиблення акваторії водойм дає можливість використати накопичені в них запаси природної сировини - донні мулові відклади, які можна успішно використати у сільському господарстві як органічне добриво, або як кормову добавку для тварин.

Апробацію технології розчистки проток та видалення накопичених донних мулових відкладів пропонується провести на базі озера Лягушка, якому має бути наданий статус «екологічного науково-виробничого полігону». На даний період здійснена оцінка якості донних мулових відкладів і орієнтовно визначені об'єми меліоративних робіт з метою екологічного оздоровлення даної водойми[2].

2. Рибогосподарська характеристика заплавних озер Нижнього Дніпра

За природно-кліматичними умовами, в частині ведення рибного господарства, територія України поділена на три зони: Полісся, Лісостеп та Степ. Херсонська область належить до зони Степу - найбільш сприятливої для розвитку різних форм рибальства та рибництва.

За останні десятиліття ХХ і перші роки ХХІ сторіччя зниження продуктивності та зменшення видової різноманітності прісноводних і прохідних риб в Україні відбувалося швидкими темпами. При цьому особливо негативна ситуація склалася у Дніпровському лимані та пониззі Дніпра, рибні запаси якого серед річкових систем постраждали найбільше. Негативні процеси в заплавних водоймах Дніпровсько-Бузької гирлової системи області тривають. Пов'язані вони із зарегулюванням, перерозподілом і скороченням річкового стоку, зменшенням водообміну, проточності та рівня води в заплавних водоймах і протоках. Унаслідок цього створюються незадовільні умови для розмноження і нагулу риб. Це пов'язано як з деградацією (заростання, замулення, засолення) гідроекосистем, що викликали різке зниження їх продуктивності, так і проведенням різних днопоглиблювальних робіт та складуванням ґрунту в Дніпровському лимані.

До зарегулювання Дніпра в заплавних озерах вилов риби складав 600- 800 тонн, включаючи такі цінні види риб, як тараня, лящ, судак, щука, сом, сазан. На даний час в цих водоймах виловлюють не більше 50 тонн, в основному сріблястого карася, краснопірку, окуня, плоскирку[3].

Зміна гідрологічних умов призвела до погіршення умов природного відтворення напівпрохідних риб, які складають основу промислу цього району, і риб озерно-жилого комплексу. Озера обміліли, заростають вищою водною рослинністю, погіршився їх водообмін, зникає з'єднувальна система проток та єриків, що призводить до перетворення їх у дистрофні водойми, а у подальшому - в торф'яні болота.

Необхідно зазначити, що сировинна база промислу в пониззі Дніпра протягом всього існування формувалася переважно за рахунок природного відтворення. Видовий склад прісноводої та прохідної іхтіофауни пониззя Дніпра традиційно нараховував більше 50 видів риб з 12 сімейств. Основу іхтіофауни складали цінні промислові види - лящ, тараня, судак, щука, сазан, сом.

Внаслідок зарегулювання Дніпра греблею Каховської ГЕС відбулося різке падіння уловів риб основних промислових категорій, а рідкісні і нечисленні види взагалі виключено з промислу. Почалася деформація видового співтовариства, що історично склалося, стали зникати аборигенні реофільні риби, замість яких з'явився ряд еврибіонтних адвентивних видів. У результаті цього до середини 80-х років ХХ сторіччя відбулися істотні зміни видового складу, і в іхтіоценозі надзвичайно велику роль стали відігравати чужорідні адвентивні види - білий та строкатий товстолобики, їх гібридні форми, білий амур. На початок ХХІ сторіччя зникли або дійшли межі свого існування близько 30 аборигенних видів риб - це шип, білуга, севрюга, російський осетер, стерлядь, оселедець чорноморський, лосось чорноморський, синець, клепець, бистрянка, білизна, лин, вирезуб, ялець, в'язь, головень, підуст, марена дніпровська, пічкур, чехоня, шемая чорноморсько-азовська, в'юн, карась золотий, вугор річковий, минь, берш, носар, рибець.

Таким чином, зарегулювання р. Дніпро призвело до різкого скорочення видового багатства, падіння чисельності і деформації структури популяцій промислових видів риб. Крім того, процеси погіршення умов існування риби продовжують поглиблюватися щороку.

Передбачається проведення комплексних рибоводно-меліоративних робіт у заплавних водоймах пониззя Дніпра, спрямованих на розчистку протоків і плесів заплавних озер від надлишкових мулових відкладень, пригнічення розвитку жорсткої водяної рослинності з метою збільшення корисного об'єму акваторій, поліпшення водообміну та газового режиму, оптимізації умов мешкання гідробіонтів, у тому числі і риб. Планується, під науковим супроводом, проведення екологічно виважених днопоглиблювальних робіт для оздоровлення гідрологічного стану і підвищення водності проток та заплавних водойм р. Дніпра. Необхідність проведення саме цих робіт обумовлена загальним станом природних нерестовищ, місць нагулу і зимувальних ям пониззя Дніпра. Різке зниження промислових уловів, пов'язане з погіршенням умов природного відтворення, що викликано малою водністю останніх років і втратою понад 50% нерестовищ, існуючих в пониззі Дніпра, режимом роботи водосховищ Дніпровського каскаду, який практично не враховує інтереси рибного господарства цього району.

Відтворювальний потенціал аборигенних риб реалізується на даний час не більше ніж на 35%. Обумовлено це суттєвою деградацією природних нерестовищ, їх низькою ефективністю. Окрім оздоровлення зон відтворення риб шляхом відновлення водності за рахунок проведення днопоглиблювальних робіт, найбільш ефективним вбачається створення штучних нерестовищ у прибережжях пониззя Дніпра та Каховського водосховища. Кількість штучних нерестовищ (гнізд) повинна відповідати відтворювальному потенціалу аборигенних риб у процесі їх використання.

У результаті інтенсивного антропогенного впливу на всій акваторії пониззя Дніпра і Каховського водосховища сформувалася доволі напружена ситуація з природним відтворенням практично по всіх видах водних біоресурсів, погіршився загально-екологічний стан водойм. Оптимізувати процес відновлення аборигенних риб можливо за рахунок оздоровлення місць нересту та нагулу молоді риб. Екологічно обґрунтовані днопоглиблювальні роботи, спрямовані на оздоровлення екологічного стану гідроекосистем пониззя Дніпра, призведуть до підвищення природної відтворювальної здатності аборигенних видів риб і забезпечать отримання відчутного економічного ефекту на фоні загального поліпшення стану водного середовища.

За останні 3 роки рибопродуктивність Каховського водосховища у межах області становила 6,3 кг/га, пониззя Дніпра - 8,9 кг/га, Дніпровсько-Бузького лиману - 13,2 кг/га, а внутрішніх водойм, які надані для риборозведення, - 64,2 кг/га. При цьому реальна потенціальна рибопродуктивність більшості водойм Херсонської області становить не менше 200-250 кг/га.

Основними проблемами, що гальмують розвиток рибодобувних підприємств, є:

- економічні та фінансові проблеми розвитку рибного господарства;

- відсутність систематичного та цілісного підходу до реалізації державної регуляторної політики;

- слабка матеріально-технічна база значної кількості користувачі водних біоресурсів;

- недостатнє впровадження високоефективних новітніх технологій переробки рибної сировини.

Дніпровсько-Бузький лиман, пониззя Дніпра і Каховське водосховище повинні розглядатися як пасовищні акваторії для нагулу цінних промислових видів риб, які акліматизовані і мешкають у наших водах, ввійшли до складу промислової групи.

Мешкаючі постійно в пониззях Дніпра і лиману або тимчасово, що заходять, риби по їх районам проживання і способу життя можна розділити на кілька біологічних груп:

1. Прохідні риби - що живуть в Чорному морі, але заходять для розмноження в Дніпровсько-Бузький лиман і р.Дніпро. Як правило, прохідні риби піднімаються в річку високо. До них відносяться осетер, білуга, севрюга, оселедець. Виняток становить пузанок, що розмножується в лимані.

2. Напівпрохідні - мешкають в солоноватоводному лимані, піднімаючись для розмноження в річку та її придаткові водойми-озера. До цієї біологічної групи належать найбільш численні промислові види риб - тарань, лящ, рибець, судак.

3. Постійно мешкаючі риби - постійні мешканці річок, озер та східній частині лиману, не вчиняють великих пересувань (міграцій) в інші водойми. До них належить густера, краснопірка, верховод, карась, лин, окунь, щука, сом.

4. Солонуватоводні риби, що живуть в пригипловій солоновато-водной частині Дніпра і П.Бугу, що розмножуються також, заходячи в річку. У цю групу входять тюлька і бички. При цьому слід зазначити, що як тюлька, так і деякі види бичків володіють великою пристосованістю і можуть постійно жити і розмножуватися в прісній воді. Наприклад, тюлька проникла в Каховське, а потім і вищерозташовані водосховища, утворила там численні місцеві расси і є об'єктом промислу.

5. Морські види, періодично заходять в приморські ділянки лиману під час скорочення прісноводного стоку і осолоненних. Види ці здебільшого не промислові. Так в Дніпровсько-Бузький лиман в невеликій кількості заходить глоса, хамса, молодь луфаря і чорноморської кефалі, морська собачка, чорноморський мерланг.

Різні біологічні групи і види риб по-різному реагували на зміну умов проживання, викликані зарегулюванням річкового стоку і скорочення його обсягу. Частина видів, життєвий цикл яких був порушений особливо сильно (найчастіше на стадії розмноження), не змогли пристосуватися до нових умов і випали зі складу іхтіофауни або різко зменшили свою чисельність. До їх числа відносяться всі прохідні види - оселедець і осетрові, з напівпрохідних - чехоня. Їх нерестовища відрізані греблею. З видів, що мали менше промислове значення, ніж попередні, різко пішли на спад всі реофільні риби (що мешкають на ділянках річки з сильною течією) - жерех, підуст, язь, головань.

Завдано значної шкоди запасам і напівпрохідним рибам. Ця група риб, розмножується раніше, змушена пристосовуватися до розмноження в постійних водоймах (озерах), по берегах основного русла і рукавів Дніпра. Ефективність такого нересту невисока.

Група озерних риб, пов'язаних розмноженням і нагулом з підрядними водоймами, також опинилася в несприятливих умовах, оскільки і на ці види негативно вплинуло скорочення і зарегулювання стоку: озера обміліли, сильно заростають і заболочоються через накопичення залишків рослинності.

Але якщо зміни водного режиму Дніпра несприятливо відбилися на прохідних, напівпрохідних і озерних рибах, то деякі інші види риб виявилися в сприятливих умовах. З числа таких видів перш за все слід вказати на тюльку. Деяке осолоненя Дніпровсько-Бузького лиману не позначилося на неї негативно. В інших водоймах, наприклад, в Азовському морі, тюлька живе і розмножується і при більш високій солоності. Крім того, запаси тюльки в пониззях поповнюються за рахунок скочування разом з водою личинок і молоді з Каховського водосховища.

У Дніпровсько-Бузькому лимані і пониззі Дніпра з'явився в масовій кількості новий вид риби - атерина, постійна мешканка Чорного моря. Раніше атерина зустрічалася в лимані і тим більше в Дніпрі дуже рідко одиничними екземплярами тільки під час нагонів солоної морської води з моря. В даний час атерина у великій кількості зустрічається повсюдно в лимані і в річці і розмножується тут. Атерина - невелика кругла сріблястого кольору рибка, не має промислового значення, але є конкурентом в харчуванні молоді промислових видів риб.

У Дніпровсько-Бузькому лимані все в більшій кількості з'являються морські риби (глоса, чорноморська хамса, мерланг, зеленушка, морська собачка), заходить для нагулу молодь всіх видів кефалей (гостроноса, сингіля, лобана). Це свідчить про те, що морські риби знаходять в сприятливих умовах проживання. Але всі ці морські прибульці не мають промислового значення і їх поява, природно, не може відшкодувати втрати від скорочення запасів риб прісноводного комплексу.

Заплавна система Дніпра повинна розглядатися як особливо охоронна зона, що забезпечує відтворення ряду цінних промислових видів риб і нагул їх молоді. У зв'язку з цим, поряд з охороною, необхідно поновити практику, яка існувала протягом тривалого часу, щодо забезпечення комплексу меліоративних заходів, спрямованих на створення відповідних екологічних умов природного відтворення, формування штучних нерестових ділянок.

Розпочати роботу, спрямовану на збереження, відтворення, реакліматизацію рідкісних та зникаючих видів іхтіофауни. Централізувати зусилля за цим напрямом у відповідних рибогосподарських структурах, забезпечити державну координацію цих робіт з урахуванням необхідності наукового супроводження[4].

3. Рибогосподарська характеристика озера Лягушка

Озеро Лягушка розміщене у нижній зоні гирлової ділянки Дніпра у верхів'ї острова Черкаський. Воно має овальну форму і витягнуте з північного сходу на південний захід. Довжина озера 1,5 км, найбільша ширина - 600 м, площа 0,72 км², об'єм - 0,64 млн. м³.

Улуговина водойми являє собою заглиблення з рівним рельєфом дна. Найбільша глибина - 1,7 м, середня - 0,9 м.

Береги озера покриті очеретом. Вздовж берегів полосою 500-100 м тягнуться зарослі лататті білої. Верхів'я озера являють собою торфяне болото, яке затянуте плавунами.

Іхтіофауна

Основу промислової іхтіофауни у пониззі Дніпра складають фітофільні напівпрохідні (тараня, лящ, сазан, судак) та ту водні риби (карась сріблястий, лин, плоскирка, окунь, щука), які нерестяться переважно на заплавних ділянках, що заливаються навесні, та у заплавних водоймах.

Так, у озері Лягушка виявлені нерестовища судака, тарані, ляща, а також жилих видів - окуня, щуки, карася сріблястого, плоскирки, лина, краснопірки. За видовим складом плідників, що заходять у озеро Лягушка воно практично не відрізняється від одного з кращих нерестових водойм пониззя Дніпра, яким є озеро Краснюкове.

Проте, озеро Лягушка в значній мірі ізольоване від руслової частини ріки і в маловодні роки воно малодоступне для напівпрохідних риб. Умови природного відтворення у цій водоймі значно гірші, ніж у озері Краснюковому, з яким воно сполучено безпосередньо довгою протокою.

Щодо складу молоді риб встановлено, що у озері Лягушка влітку і восени постійно мешкають численні скупчення тарані (до 35%), ляща (до 16%), карася сріблястого (28%), уклеї (11%), краснопірки (2%) та інших видів риб (до 8%).

Напевне на склад іхтіофауни цього озера впливає декілька факторів, а саме:

· безпосереднє сполучення з найпродуктивнішою рибогосподарською водоймою - оз. Краснюкове;

· достатній для молоді риб рівень розвитку кормової бази.

Таким чином, за якісним і кількісним складом іхтіофауни озеро Лягушка належить до водойм з різноманітним видовим складом і перевагою молоді промислових видів риб, що визначає його особливий рибогосподарський статус.

Кормова база

Рівень розвитку фітопланктону, який є першою ланкою харчового ланцюга, в значній мірі визначає розвиток зоопланктону і донної фауни, а через них і риб. Максимальний розвиток фітопланктону у заплавних водоймах спостерігається влітку і рівень його розвитку залежить від водообміну. У озері Лягушка, де період водообміну становить біля 35 діб у літньому фітопланктоні нараховується 33 - 47 видів водоростей, але масовий розвиток отримує лише декілька видів, які формують 99% біомаси. Чисельність водоростей у різних ділянках водойми знаходяться в межах 2,0 - 260,9 млн. кл./л, а біомаса - 0,34 - 404,73 г/м³. Основна роль у створенні біомаси належить синьозеленим водоростям, частково - зеленим.

Слід підкреслити високу ступінь утворення фітопланктоном органічної речовини. За даними попередніх спостережень, в озері щодобово при фотосинтезі утворювалось в кожному кубічному метрі 9,05 г органічної речовини, з яких 3,41 г розкладались в процесі деструкції, а 5,64 г накопичувались у водоймі.

Таким чином, у озері Лягушка формуються досить високі запаси кормової речовини, що сприяє інтенсивному розвитку зоопланктону. Кількість планктонних організмів протягом вегетаційного періоду коливається в межах 9,7 - 747,6 тис. екз/м³, а біомаса - від 0,06 до 5,93 г/м³. За багаторічними даними середній за вегетаційний період показник біомаси складає 2,68 г/м³, що при середній глибині 0,9 м забезпечує кормові ресурси зоопланктону біля 386 кг/га.

Щодо розвитку донної фауни, то запаси органіних речовин у озері Лягушка не можуть бути використаними в зв'язку з несприятливим газовим режимом у придонних шарах води в літньо-осінній період. Донна фауна дуже збідніла як кількісно, так і якісно. Чисельність донних організмів коливається в різних ділянках озера від 0 до 200 екз/м², а біомаса від 0 до 1,5 г/м², що значно менше, ніж в озерах з більш інтенсивним водообміном.

Слід зазначити, що за рівнем розвитку кормової бази, зокрема, фітопланктону озеро Лягушка відноситься до гіпертрофних водойм, а наступною стадією являється дистрофна, тобто стадія відмирання водойм.

В сучасний період якість води в озері, визначена за рівнем розвитку донних організмів, оцінюється як «забруднена» і змінюється в період вегетаційного сезону від «помірно забрудненої» до «дуже забрудненої».

Таким чином, озеру безумовно потрібні термінові заходи для покращення екологічного стану, зокрема, потрібно провести комплексні меліоративні роботи по розчистці проток, що з'єднують озеро з рікою, видаленню з озера надлишків накопиченого мулу та підвищенню інтенсивності проточності, скоротивши період водообміну до 7 - 11 діб, що покращить газовий режим і якість води[5].

Розрахункова робота

Розрахувати зариблення водосховища

Зона рибництва - степ

Площа - 980 га

Показники кормової бази:

Фітопланктон 22г/м3, зоопланктон 5,7г/м3 ,

Зообентос м'який 3,0г/м2 , зообентос твердий 48г/м2 ,

Сміттєва риба 59кг/га,

Макрофіти: заростаність 6,9%, біомаса 4,0кг/м2 .

Розраховуємо величину продукції Білого товстолоба та фітопланктону

А = Б * П/Б * глибину * 10

А = 22 г/м2 * 140 * 1,5 = 4620 г/м2

4620 г/м2 * 10000 м2/га / 1000 м2/кг = 46200 кг/га

Знаходимо потенційну рибопродукцію

М = А / 2 * Кк

М = 46200 кг/га / 2 * 50 = 462 кг/га

Знаходимо чисельність популяції

Щ = М / іП

Щ = 462 кг/га / 0,5 кг = 924 екз/га

Розраховуємо величину продукції Строкатого товстолоба та зоопланктона

А = Б * П/Б * глибину * 10

А = 5,7 г/м3 * 20 * 1,5 = 171 г/м2

171 г/м2 * 10000 м2/га / 1000 г/кг = 1710 кг/га

Знаходимо потенційну рибопродукцію

М = А / 2 * Кк

М = 1710 кг/га / 2 * 6 = 142,5 кг/га

Знаходимо чисельність популяції

Щ = М / іП

Щ = 142,5 кг/га / 0,5 кг = 285 екз/га

Розраховуємо величину продукції Чорного амура та зообентосу твердого

А = Б * П/Б * 10

А = 48 г/м2 * 1,5 = 72 г/м2

72 г/м2 * 10000 м2/га / 1000 г/кг = 720 кг/га

Знаходимо потенційну рибопродукцію

М = А / 2 * Кк

М = 720 кг/га / 2 * 50 = 7,2 кг/га

Знаходимо чисельність популяції

Щ = М / іП

Щ = 7,2 кг/га / 0,5 кг = 14,4 екз/га

Розраховуємо величину продукції Коропа та зообентосу м'кого

А = Б * П/Б * 10

А = 3,0 г/м2 * 5 = 15 г/м2

15 г/м2 * 10000 м2/га / 1000 г/кг = 150 кг/га

Знаходимо потенційну рибопродукцію

М = А / 2 * Кк

М = 150 кг/га / 2 * 5 = 15 кг/га

Знаходимо чисельність популяції

Щ = М / іП

Щ = 15 кг/га / 0,5 кг = 30 екз/га

Розраховуємо величину продукції Білого амура та макрофітів

А = Б * П/Б * 10

А = 4 кг/м2 * 1,2 = 4,8 кг/м2

4,8 кг/м2 * 10000 м2/га * 6,9 % / 100 % = 3312 кг/га

Знаходимо потенційну рибопродукцію

М = А / 2 * Кк

М = 3312 кг/га / 2 * 50 = 33,12 кг/га

Знаходимо чисельність популяції

Щ = М / іП

Щ = 33,12 кг/га / 0,5 кг = 66,24 екз/га

Розраховуємо величину продукції Судака

А = Б * П/Б

А = 59 кг/га * 1 = 59 кг/га

Знаходимо потенційну рибопродукцію

М = А / 2 * Кк

М = 59 кг/га / 2 * 3 = 9,8 кг/га

Знаходимо чисельність популяції

Щ = М / іП

Щ = 9,8 кг/га / 0,2 кг = 49 екз/га

Розраховуємо промислове повернення

Білого товстолоба

Пром. Пов. = 924 екз/га * 40 / 100 = 369,6 екз/га

Пром. Продук. = 369,6 екз/га * 0,5 кг = 184,8 кг/га

Строкатого товстолоба

Пром. Пов. = 285 екз/га * 40 / 100 = 113,6 екз/га

Пром. Продук. = 113,6 екз/га * 0,5 кг = 56,8 кг/га

Чорного амура

Пром. Пов. = 14,4 екз/га * 40 / 100 = 5,76 екз/га

Пром. Продук. = 5,76 екз/га * 0,5 кг = 2,88 кг/га

Коропа

Пром. Пов. = 30 екз/га * 40 / 100 = 12 екз/га

Пром. Продук. = 12 екз/га * 0,5 кг = 6 кг/га

Білого амура

Пром. Пов. = 66,24 екз/га * 40 / 100 = 26,5 екз/га

Пром. Продук. = 26,5 екз/га * 0,5 кг = 13,25 кг/га

Судака

Пром. Пов. = 49 екз/га * 40 / 100 = 19,6 екз/га

Пром. Продук. = 19,6 екз/га * 0,2 кг = 3,92 кг/га

Визначаємо загальну чисельність

1 БТ = 924 екз/га * 980 га = 906 тис. екз

1 СТ = 285 екз/га * 980 га = 280 тис. екз

1 ЧА = 14,4 екз/га * 980 га = 14 тис. екз

1 К = 30 екз/га * 980 га = 30 тис. екз

1 БА = 66,24 екз/га * 980 га = 65 тис. екз

1 С = 49 екз/га * 980 га = 48 тис. екз

1 С = 48 тис. екз / 5 = 10 гнізд

Визначаємо потребу в цьоголітках

0+ БТ = 906 * 100 / 85 = 1065,9 тис

0+ СТ = 280 * 100 / 85 = 329,4 тис

0+ ЧА = 14 * 100 / 85 = 16,5 тис

0+ К = 30 * 100 / 85 = 35,3 тис

0+ БА = 65 * 100 / 85 = 76,5 тис

Знаходимо кількість зимувальних ставів

С зим. = 1532,6 / 750 = 2,04 - 3 стави по 0,7 га

Визначаємо потребу в личинках

0 БТ = 1065,9 * 100 / 30 = 3553 тис.

0 СТ = 329,4 * 100 / 30 = 1098 тис.

0 ЧА = 16,5 * 100 / 30 = 55 тис.

0 К = 35,3 * 100 / 35 = 100,857 тис.

0 БА = 76,5 * 100 / 30 = 255 тис.

Визначаємо потребу у вирощувальних ставах

БТ = 3553 тис / 110 тис/га = 33 га

СТ = 1098 тис / 20 тис/га = 55 га

ЧА = 55 тис / 5 тис/га = 11 га

К = 100,857 тис / 125 тис/га = 1 га

БА = 255 тис / 10 тис/га = 26 га

Висновки

1. Рівень розвитку фітопланктону, який є першою ланкою харчового ланцюга, в значній мірі визначає розвиток зоопланктону і донної фауни, а через них і риб. Максимальний розвиток фітопланктону у заплавних водоймах спостерігається влітку і рівень його розвитку залежить від водообміну.

2. Основу промислової іхтіофауни у пониззі Дніпра складають фітофільні напівпрохідні (тараня, лящ, сазан, судак) та ту водні риби (карась сріблястий, лин, плоскирка, окунь, щука), які нерестяться переважно на заплавних ділянках, що заливаються навесні, та у заплавних водоймах.

3. Пониззя Дніпра - це осередок збереження природних водойм заплавного типу, які відіграють виключне значення у природному відтворенні, зимівлі та нагулі різних видів риб. Проте через антропогенний вплив, поймові водойми Пониззя Дніпра втратили свою здатність самовідновлюватися, в наслідок чого відбувається замулювання та заболочування, а також зменшують корисні об'єми прісної води.

4. Заплавні озера -- результат роботи річок. Заплавні озера виникають на заплаві річки внаслідок відокремлення рукава або затоки від основного русла річковими наносами. Заплавні озера Ялпуг, Кугурлуй, Кагул -- найбільші серед прісноводних озер України. Вони утворилися внаслідок затоплення заплави Дунаю її притоками, які відділені від головної річки піщаними валами чи дамбами. Протоками ці озера з'єднуються з Дунаєм і живляться його водами під час великих повеней.

Список використаної літератури

1.http://school.xvatit.com/index.php?title=Озераїхтипи,лимани,особливостігідрологічногорежиму.

2.http://www.eco.com.ua/content/do-problemi-ekologichnogo-ozdorovlennya-zaplavnikh-vodoim-ponizzya-dnipra

3. http://uk.wikipedia.org/wiki/Заплавне(озеро)

4. http://www.mycity.kherson.ua/pryroda/fauna/fish.html

5. http://animalreader.ru/ozernaya-lyagushka.html

Размещено на Allbest.ru

...