Природні енергоносії України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І КУЛЬТУРИ

Реферат

з дисципліни: «Хімія природних енергоносіїв та вуглецевих матеріалів»

на тему: «Природні енергоносії України»

Виконав: студент 4 курсу

Група: ХП-401

Спеціальність: «Хімічна технологія»

Ясенчук В.В.

Прийняв: доцент кафедри

Єфіменко В.В.

Київ - 2014

Зміст

Вступ

1. Природні енергоносії. Класифікація

2. Запаси вугілля в Україні

3. Видобуток газу зі сланцевих покладів

4. Нафта. Газ. Запаси. Видобуток

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Енергетика є основою національної економіки країни, найважливішим чинником її розвитку, базовою стратеґічною галуззю. В умовах відносно низької забезпеченості України власними енергоресурсами і майже цілковитої залежності від їхнього постачання. Заходи щодо диверсифікації джерел надходження енергоносіїв, насамперед - природного газу, нафти і ядерного палива, - повинні розглядатись як ключовий елемент забезпечення національної безпеки держави, сталого розвитку її паливно-енергетичного комплексу.

1. Природні енергоносії. Класифікація

Природні енергоносії - кам'яне і буре вугілля, торф, інші види твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна, та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Паливно-енергетичний комплекс України - це технологічно складна, різноманітна, територіально розгалужена система з видобування, виробництва та переробки паливно-енергетичних ресурсів, що поєднує в собі вугільну, газову, нафтову і нафтопереробну промисловість, розвинені газотранспортну систему та систему нафтопродуктопроводів, потужну електроенергетичну систему і систему теплопостачання. Призначенням ПЕК є забезпечення економіки та соціальної сфери країни основними видами кінцевих енергоносіїв - електричною та тепловою енергією, моторними і котельно-пічними видами палива, а також сировинними ресурсами для потреб хімії, нафто- та вуглехімії, металургійної промисловості - коксівним вугіллям, продуктами нафто- і газопереробки.

На відміну від ПЕК багатьох країн світу енергокомплекс України має галузі з видобування та виробництва всіх енергоресурсів - вугілля, природного газу, нафти і нафтопродуктів, електроенергії та теплоенергії. Станом на 2000 рік ПЕК України забезпечував її потреби в основних паливних ресурсах (вугілля, нафта, природний газ) на 53%, що є хорошим показником.

2. Запаси вугілля в Україні

Вугілля є основним власним первинним енергоносієм України. Виробнича сфера вугільної промисловості країни за даними 2000 року налічувала 19 холдингових компаній з видобутку вугілля, до складу яких входили 137 шахт і 31 вуглезбагачувальна фабрика, дев'ять виробничих об'єднань (39 шахт, одна вуглезбагачувальна фабрика) та 13 самостійних шахт. Допоміжна сфера налічувала 274 підприємства, в тому числі дев'ять шахтобудівних, машинобудівних, транспортних холдингових компаній, 21 науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут. У галузі діяло понад 565 тис. осіб, з яких працівниками шахт є близько 365 тис. осіб. Вартість основних фондів галузі сягає 40 млрд. грн.

Сумарна потужність вуглевидобувних підприємств галузі станом на 2000 рік оцінювалась показником близько 111 млн. т.

Зростання обсягів видобутку вугілля в Україні спостерігалося до 1976 року, коли було досягнуто максимального рівня - 218 млн. т, після чого розпочався спад, причому за останнє десятиріччя видобуток вугілля скоротився більше, ніж удвічі (таблиця 2.8).

Головна причина різкого падіння обсягів видобутку вугілля полягала в тому, що наприкінці 70-х років на рівні органів управління економікою СРСР було визнано безперспективність розвитку вугільної промисловості України. У зв'язку з цим капіталовкладення в неї майже повністю припинилося. На сьогодні вугілля видобувається на старих шахтах, у все складніших гірничо-геологічних умовах, що характеризуються значною глибиною, віддаленістю очисного фонду, підвищеним температурним режимом, високою газоносністю пластів тощо. Видобування значної кількості вугілля здійснюється у діючих очисних забоях з потужністю пласта до 1,2 м, а також на крутоспадних пластах. За відсутності ефективної для таких умов техніки крім вугілля на-гора подаються мільйони тонн породи.

Таблиця 2.8 - Обсяги видобутку вугілля в Україні в 1990-2000 рр., млн.т

Робота в екстремальних умовах призводить до прискореного зносу виробничих потужностей. Понад 50% машин і устаткування для видобування вугілля на сьогодні є повністю зношеними, що разом з іншими чинниками унеможливлює використання потенціалу галузі.

Важкі умови вуглевидобування, неефективне використання виробничих потужностей зумовлюють зростання собівартості продукції. Вугілля, що видобувається на багатьох шахтах, є неконкурентоспроможним на світовому ринку.

Підвищена собівартість вітчизняного вугілля та криза платежів зумовлюють потребу в наданні державної підтримки з держбюджету. До того ж реструктуризація галузі - корпоратизація та закриття нерентабельних шахт, що проводяться з метою підвищення рентабельності і конкурентоспроможності вугільної промисловості, йде повільно.

Вугільна промисловість України потенційно має можливості забезпечити великі обсяги видобутку вугілля - 120-130 млн. т і більше. Але підвищена собівартість його видобування разом із необхідністю численних інвестицій для спорудження нових шахт і значний термін їх будівництва робить малоймовірним залучення приватних інвесторів до фінансування розвитку галузі. Тому перспективи вугільної промисловості країни визначатимуться передусім методами державної політики в забезпеченні доцільного рівня її розвитку.

3. Видобуток газу зі сланцевих покладів

Сланцевий газ (природний) (англ. natural shale gas) -- природний газ (до 95% метану), що міститься у незначних кількостях (2-3% об'ємних) в низькопористих і погано проникних глинисто-алевритових осадових гірських породах на глибинах від 1 до 5-6 км.

Країна зробила ще один крок на шляху енергетичної незалежності. Дві галицькі облради Львівська та Івано-Франківська погодили текст проекту Угоди з компанією Chevron про видобуток сланцевого газу на території цих областей.Ділянка Олеська зачіпає територію міст: Жовква, Кам'янка-Бузька, Львів, Івано-Франківськ, Тисьмениця.

Обсяги видобутку сланцевого газу на Олеській ділянці у 2030 році можуть складати 2,8 мільярдів метрів кубічних на рік в песимістичному сценарії, 5,6 мільярдів метрів кубічних на рік - в базовому сценарії та 11,1 мільярдів метрів кубічних на рік - в оптимістичному сценарії, відповідно до прогнозу аналітиків проекту "Сланцевий газ в Україні".

Аби досягнути таких обсягів видобутку потрібно пробурити близько 1000 свердловин, для яких необхідно буде біля 200 майданчиків площею від 1 до 3 гектарів.

Прогноз базується на припущенні, що геологорозвідувальні роботи будуть успішними, а промислові запаси сланцевого газу - підтверджені. Як наслідок, починаючи з 2019 року розпочнеться промисловий видобуток сланцевого газу та активне буріння нових свердловин.

Темпи буріння зростуть із 8 свердловин на рік в 2019 році до 128 свердловин на рік в 2023 та подальших роках.

Кожна свердловина за семирічний термін експлуатації дасть від 22 до 88 мільйонів метрів кубічних природного газу. Близько половини всього обсягу сланцевого газу з кожної свердловини видобуватиметься в перший рік її роботи, а далі обсяги видобутку падатимуть і на кінець 7 року складатимуть лише близько 10% від початкового дебіту.

Цікаво, що в погодженому тексті угоди прописано: американська компанія зобов"язується відшкодовувати у повному обсязі шкоду, завдану довкіллю в результаті розробки покладів, та відновлювати ґрунти.

Україна минулого року провела три конкурси на розробки покладів сланцевого газу - Юзівської (Харківська та Донецька обл.), Олеської (Львівська та Івано-Франківська обл.) та Скіфської (глибоководний шельф Чорного моря) ділянок. енергоносій вугілля газ родовище

Переможцями конкурсу на розробку Олеської ділянки стала американська Chevron, Юзівської - англо-голландська Shell, Скіфської - консорціум на чолі з американською ExxonMobіl (40%, оператор), Shell (35%), австрійська OMV в особі румунської "дочки" Petrom (15%) і НАК "Надра України" (10%). Проект УРП щодо Юзівської площі 16 січня погодила Донецька облрада, 17 січня - Харківська облрада.

4. Нафта. Газ. Запаси. Видобуток

Україна є однією з найстаріших нафтовидобувних держав світу. Видобуток нафти з її надр провадиться вже понад 100 років. На її території існують три нафтогазових регіони: Карпатський (Західний), Дніпровсько-Донецький (Східний) і Причорноморсько-Кримський (Південний). У межах цих регіонів відкрито 331 родовище нафти і газу з початковими видобувними запасами 3440 млн. тонн. Із них - 238 родовищ перебувають у промисловій та дослідно-промисловій експлуатації, на решті проводяться геологорозвідувальні роботи, облаштування свердловин і родовищ, підготовка їх до промислової експлуатації.

За весь період експлуатації нафтових і газових родовищ України станом на 31 грудня 2000 року було видобуто 295 млн. т нафти, 64 млн. т конденсату, 1694 млрд. м3 природного газу і 72 млрд. м3 газу, розчиненого в нафті. Максимального видобутку нафти в обсязі 14,4 млн. т було досягнуто в 1972 році, а газу в обсязі 68,3 млрд. м3 - у 1975-му. Починаючи з другої половини 70-х рр., унаслідок виснаження великих родовищ і введення в розробку невеликих покладів, спостерігалось погіршення структури розвіданих запасів нафти і газу, що призвело до зменшення обсягів їх видобутку з середніми річними темпами 3,3-3,7%, які мали місце до 1993 року.

Комплекс заходів з підвищення ефективності використання виробничої та ресурсної баз, підтримання пластового тиску в основних нафтових родовищах, застосування методів інтенсифікації роботи свердловин дав змогу стабілізувати обсяги видобутку нафти і газу в Україні в 1994-2000 рр. на рівні 3,7-3,8 млн. т і 18,0-18,1 млрд. м3 (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4 - Обсяги видобутку газу та нафти в Україні в 1990-2000 рр.

Україна володіє потужною газотранспортною системою, яка є її справжнім національним багатством. До її складу входять 36,7 тис. км газопроводів (у тому числі 23,5 тис. км магістральних газопроводів і 13,2 тис. км газопроводів-відводів), 72 компресорні станції загальною потужністю 5,4 млн. кВт, 14 підземних сховищ газу загальним активним об'ємом понад 30 млрд. м3, понад 1,3 тис. газорозподільних станцій.

Структура газопроводів України станом на 2000 рік мала такий вигляд: діаметр 1420 мм - 16,4%; діаметр 1020-1200 мм - 24,6%; діаметр 720-820 мм - 16%; діаметр 100-520 мм - 43%.

По вхідних газопроводах на кордоні України потужність ГТС перевищує 230 млрд. м3 на рік, по вихідних - 170 млрд. м3.

За термінами служби газопроводи характеризуються таким чином: до 10 років - 36%; 10-20 років - 30%; 20-30 років - 16%; понад 30 років - 18%.

У складі ГТС України експлуатуються 20 типів газоперекачувальних агрегатів, 76,7% з них мають газотурбінні двигуни вітчизняного та іноземного виробництва. Загальна кількість ГПА становить близько 450 установок з одиничною потужністю від 2,6 до 25 МВт. У таблиці 2.5 наведено протяжність газопроводів і кількість компресорних цехів ГТС України за періодами до 2000 року включно.

Таблиця 2.5 - Протяжність газопроводів і кількість компресорних цехів ГТС України

Половини встановленої потужності ГТС України використовується для забезпечення експортних поставок газу.

Такі потужні газопроводи, як “Союз”, “Прогрес” та Уренгой-Ужгород будувались і використовуються як суто транзитні. На більшості КС цих газопроводів встановлено імпортне високотехнологічне устаткування, але значна його частина вже потребує на заміну та реновацію. Динаміку зростання продуктивності ГТС України та обсягів транспорту природного газу на експорт за період з 1980-го по 2000 рік наведено в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 - Динаміка зростання продуктивності ГТС України та обсягів транспорту газу на експорт

Ці характеристики свідчать про унікальність, розвиненість і досить високий технічний рівень системи газопостачання України. Окрім наведеного є ще одна особливість, яка ще більше підкреслює унікальність і багатство української системи газопостачання.

Висновки

Сучасний рівень енергетичної безпеки України неприпустимо низький. Зумовлено це тим, що значні обсяги природного газу (50-55 млрд. м3 щорічно) ми імпортуємо з території однієї країни, що дає можливість постачальнику часто в односторонньому порядку визначати ціни на цей ключовий для нас енергоресурс. Менш напруженою, але досить важкою є також ситуація з імпортними поставками нафти і нафтопродуктів. Досвід і практика забезпечення імпортованими енергоресурсами в розвинених країнах свідчать про те, що воно має здійснюватись щонайменше з трьох-чотирьох незалежних і стабільних джерел.

Становище з імпортом природного газу в Україні є критичним. Ситуація, коли близько 75% всього споживаного в країні газу постачається з території однієї держави, в повній мірі себе ще не проявила, бо Україна поки що є майже монополістом по відношенню до Росії в галузі транспортування російського газу до Західної Європи. Необхідного рівня енергетичної безпеки в країні треба досягати за допомогою розроблення та реалізації довгострокової енергетичної політики, яка повинна будуватися на розглянутих вище засадах і використовувати широкий спектр технологічних, фінансових, політичних, дипломатичних і соціальних факторів.

Список використаної літератури

1. Проект Концепції енергетичної стратегії України на період до 2030

року / Міністерство палива та енергетики України. - 2001.

2. М.П.Ковалко, С.П.Денисюк. Енергозбереження - пріоритетний

напрямок державної політики України / К: УЕЗ. - 1998.

3. Донченко. Не вложишь - не добудешь // Энергобизнес.-2001, №3.

4. Нефть и газ //Энергобизнес-новости. - 2001, № 113.

5. В.Руднік. Чутки про “виснаження” перебільшені // Енергоінформ. -

2001, № 23.

6. В.Хохлов. Состояние и проблемы ядерной энергетики Украины//Енергоінформ. - 2000, додаток № 15.

7. В.Сапрыкин. О «Концепции государственной энергетической политики Украины на период до 2020 года» // Зеркало недели. -2001, 24 февр.

8. Кокеев М.Е., Корякин Ю.И. Климат, политика и энерготехнологии // Энергия: экономика, техника, экология. - 1999. - № 1. - С. 3-8.

9. Концепція державної енергетичної політики України на період до 2020 року // Національна безпека і оборона. - 2001. - № 2.. - С. 2-61.

10. Корнеев А.В. Конгресс и новая энергетическая стратегия США // США. Канада.

11. Экономика, политика, культура. - 2003. - № 1. - С. 30-45.

12. Лір В. Енергетична ефективність економіки України // Економіст. - 2000. - № 9. - С. 61-63.

Размещено на Allbest.ru