Екологічна політика та державна екологічна функція Республіки Білорусь

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Вступ

2. Екологічна політика та державна екологічна функція Республіки Білорусь

3. Висновок

Список використаних джерел

1. Вступ

Проведена в даний час екологічна політика передбачає зниження негативного впливу на навколишнє середовище і поліпшення її якісного стану на основі послідовного здійснення структурної перебудови економіки, вдосконалення технологічного рівня виробництва, що включає ресурсозбереження, застосування маловідходних і безвідходних технологій і виробництв, скорочення обсягів викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище, утилізацію і переробку відходів, а також збереження біорізноманіття, розширення мережі особливо охоронюваних територій. Стратегічними цілями екологічної політики Республіки Білорусь є: створення сприятливого навколишнього середовища; поліпшення умов проживання і здоров'я населення; забезпечення екологічної безпеки.

2. Екологічна політика та державна екологічна функція Республіки Білорусь

Екологічна функція держави визнана теоретиками держави і права як одна з основних і самостійних функцій сучасного білоруської держави. У літературі з теорії держави і права вона називається функцією з охорони природи (охорону навколишнього середовища, охорону навколишнього природного середовища). Здається, проте, що зміст екологічної функції держави не зводиться лише до охорони природи, воно набагато ширше. Суспільство в рівній мірі зацікавлене в оптимальному комплексному і одночасному вирішенні ряду найбільш істотних завдань, що стосуються природи і її ресурсів. З урахуванням сказаного екологічна функція держави включає в свій зміст діяльність за розпорядженням в інтересах суспільства природними ресурсами, що знаходяться у власності держави, а також діяльність, спрямовану на забезпечення раціонального використання природних ресурсів з метою попередження їх виснаження, на охорону навколишнього середовища від деградації її якості, охорону екологічних прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За ступенем ефективності реалізації цієї функції можна судити про справжнє ставлення держави до забезпечення раціонального природокористування, до охорони навколишнього середовища, до людини.

Вивчення розвитку правового регулювання природокористування і охорони природи в історичному аспекті показує, що екологічна функція не є функцією лише сучасної держави. Функції держави - категорія об'єктивна як за змістом, так і за методами здійснення. Щоб існувати і ефективно розвиватися у відповідності з цілями і завданнями цього розвитку, держава повинна здійснювати суспільно значиму діяльність в конкретних напрямках. Потреба у здійсненні екологічної функції держави з'являється тоді, коли виникає суспільна потреба чи потреба класів, окремих соціальних груп у вирішенні завдань природокористування та охорони навколишнього середовища. При цьому важливо мати на увазі динаміку її змісту, правових та організаційних форм і методів здійснення. Зміст функції визначається практичними інтересами і завданнями держави на різних етапах його розвитку. Аж до XX ст. функція охорони природи розвивалася переважно через функцію захисту прав власності, економічних, військових і податкових інтересів держави. Вона була другорядною і не самостійною функцією.

Здійснення функції є не що інше, як практична діяльність за рішенням певних спільних завдань, що стоять перед суспільством і державою. Однак завдання можуть вирішуватися ефективно і менш ефективно або не вирішуватися зовсім. Тому, поряд з виділенням екологічної функції в якості самостійної і основний, для її оцінки з точки зору ефективності важливо виробити і використовувати відповідні критерії. Найбільш прийнятним представляється критерій забезпечення державою дотримання, охорони та захисту права кожного на сприятливе навколишнє середовище.

Екологічна функція держави реалізується в різних формах. Під формами розуміються методи або способи її здійснення. Виконуючи екологічну функцію, держава використовує правові та організаційні методи. До правових методів відноситься прийняття законів та інших нормативних правових актів з природокористування і охорони навколишнього середовища, правозастосовна та правоохоронна діяльність. Під правозастосовчої діяльністю розуміється діяльність спеціально уповноважених державних органів з реалізації екологічних норм права. Правоохоронної є діяльність спеціально уповноважених органів з охорони права шляхом застосування юридичних заходів впливу відповідно до закону. Таким чином, названі правові форми здійснення екологічної функції реалізуються переважно в рамках спеціалізованих гілок влади - законодавчої, виконавчої та судової.

До організаційних методів здійснення екологічної функції держави належить прийняття економічних заходів (бюджетне фінансування, виділення кредитів тощо), нормування гранично допустимого забруднення навколишнього середовища, планування охорони навколишнього середовища, проведення екологічної експертизи, екологічної сертифікації, моніторингу, екологічного контролю та ін Хоча організаційні методи не є правовими, важливо мати на увазі, що вони опосередковуються у праві навколишнього середовища і відповідно здійснюються в правових рамках.

Основними напрямами державної політики Республіки Білорусь в галузі охорони навколишнього середовища є:

*забезпечення права громадян на сприятливе навколишнє середовище та відшкодування шкоди, завданої порушенням цього права;

*вдосконалення державного управління в галузі охорони навколишнього середовища;

*наукове забезпечення охорони навколишнього середовища;

*створення правового та економічного механізмів, стимулюючих раціональне використання природних ресурсів;

*раціональне використання природних ресурсів;

*вдосконалення системи охорони навколишнього середовища і природокористування;

*створення системи особливо охоронюваних природних територій;

*забезпечення збереження біологічного та ландшафтного різноманіття;

* забезпечення безперервного функціонування Національної системи моніторингу навколишнього середовища в Республіці Білорусь;

*проведення державної екологічної експертизи;

*надання і розповсюдження екологічної інформації;

* організація та розвиток системи освіти, виховання в галузі охорони навколишнього середовища і формування екологічної культури, а також підготовка та перепідготовка фахівців для діяльності в галузі охорони навколишнього середовища;

* надання сприяння громадським об'єднанням, що здійснює свою діяльність у галузі охорони навколишнього середовища;

*залучення громадян, громадських об'єднань до охорони навколишнього середовища та контролю за її станом;

*міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища.

Спільними напрямками здійснення екологічної політики на період до 2020 р. є: природокористування середовище білорусь негативний

* екологізація економіки;

*вдосконалення законодавства у галузі природокористування і охорони навколишнього середовища, в тому числі системи екологічних обмежень і регламентації режимів природокористування;

*подальший розвиток економічного механізму природокористування;

* раціональне використання природних ресурсів, їх економія, поступова відмова від екстенсивного використання і перехід до економного використанню невідновлюючих і невичерпному використанню поновлюваних ресурсів;

* створення сприятливих умов для впровадження ресурсозберігаючих, маловідходних і безвідходних технологій;

* модернізація виробництва, розвиток нових методів і технологій, відтворення природних ресурсів, збільшення частки використання вторинних ресурсів і утилізації відходів;

* розвиток ринку робіт і послуг у сфері природокористування та охорони навколишнього середовища;

* послідовний перехід на міжнародні стандарти технологій і виробленої продукції;

* зниження антропогенного навантаження на екосистеми, відновлення порушених екосистем у місцях видобутку корисних копалин, особливо нафти, калійних солей, доломіту, будівельного каменю, глин та ін.;

*формування оптимальної системи особливо охоронюваних природних територій та водно-болотних угідь, збереження біорізноманіття;

* економічна оцінка природних ресурсів та визначення збитку, пов'язаного з їх використанням;

* впровадження екологічного аудиту та страхування;

* ліцензування видів діяльності, що впливають на екологічну ситуацію;

* розвиток фундаментальних досліджень і прикладних розробок у галузі охорони навколишнього середовища;

* зниження негативних наслідків радіоактивного забруднення територій;

* розширення міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища і природокористування;

* розвиток системи екологічної освіти та освіти, підготовка кадрів у галузі екологіі.

Природоохоронні заходи на першому етапі (до 2010 р.) повинні включати: *поліпшення екологічної ситуації в ряді великих міст і промислових центрів (Мінськ, обласні центри, Бобруйськ, Полоцьк, Мозир, Світлогорськ, Новополоцьк та ін);

*збереження та відновлення природних систем в еколого-дестабілізований регіонах;

* подальше вирішення екологічних проблем річок Дніпро, Західна Двіна, Німан, Прип'ять;

* забезпечення населення чистою питною водою, в першу чергу, в сільській місцевості та районах з несприятливою екологічною ситуацією;

* розширення мережі особливо охоронюваних природних територій міжнародного значення в прикордонних регіонах, розробка та реалізація комплексної програми з організації системи збору, переробки та захоронення відходів;

*прийняття превентивних заходів щодо запобігання техногенних катастроф;

* розвиток моніторингу навколишнього середовища, вдосконалення статистичного обліку в галузі навколишнього середовища, ведення кадастрів природних ресурсів;

*оцінка ступеня деградації екосистем, виснаження мінерально- сировинних та інших природних ресурсів;

* розвиток інформаційної системи, забезпечення відкритості, достовірності та своєчасності екологічної інформації з питань стану довкілля, її охорони та використання природних ресурсів;

* вдосконалення структури державного управління у сфері природокористування та охорони навколишнього середовища; вдосконалення системи оцінки впливу на навколишнє середовище, включаючи стратегічну екологічну оцінку планів, програм, законодавчих актів;

* стимулювання впровадження екологічно маловідходних, безвідходних та безпечних технологій, державна підтримка реконструкції діючих виробництв при переході на маловідходні та ресурсозберігаючі технології.

На другому етапі (2011-2020 рр.) буде потрібний подальший розвиток ефективної екологічно орієнтованої ринкової економіки, підвищення соціальної активності населення, формування громадського екологічного світогляду і усвідомлення відповідальності за збереження природно-ресурсного потенціалу. Для цього необхідно забезпечити:

*нормативно-правове регулювання функцій щодо володіння, користування і розпорядження природними ресурсами;

* подальше вдосконалення економічних інструментів природокористування;

* стимулювання впровадження ресурсозберігаючих, маловідходних і безвідходних технологій;

* розробку системи економічних показників, які забезпечують облік природних ресурсів та оцінку ступеня впливу господарської діяльності на їх стан;

* впровадження стандартів і процедур екологічного маркування продукції;

* збереження та відновлення порушених екосистем, що мають міжнародне екологічне та рекреаційне значення, велику природно-ландшафтну цінність;

* реалізацію комплексної програми по збору, переробки та утилізації відходів. Особлива увага повинна приділятися гармонізації відносин суспільства і природи за рахунок розвитку господарської діяльності в межах відтворювальних можливостей природного середовища.

Економічне регулювання природокористування і охорони навколишнього середовища має бути спрямоване на інтеграцію і взаємодію екологічних факторів та економічних стимулів - заохочення найбільш ефективних заходів щодо зниження шкідливого впливу на навколишнє середовище і встановлення економічних бар'єрів для неефективних з екологічної точки зору видів діяльності. Основними заходами щодо вдосконалення та реалізації еколого-економічного механізму природокористування мають стати:

*вдосконалення природоохоронного законодавства;

* стимулювання ресурсозбереження, облік у платежах за природні ресурси ренти, а в платежах за забруднення і деградацію природного середовища - реально завдається економічного збитку;

* реалізація інноваційного механізму природоохоронної та ресурсозберігаючої діяльності;

*створення ринку екологічних послуг, технологій та обладнання;

* розробка системи економічного стимулювання впровадження природоохоронних технологій та обладнання з використанням системи диференційованого кредитування, а також відбору найбільш економічних видів устаткування при порівнянній екологічної результативності;

* мінімізація екологічного ризику при плануванні та здійсненні господарської діяльності; забезпечення пріоритетного фінансування державних програм щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища;

* врахування екологічних вимог при приватизації підприємств і використання частини отриманих коштів на екологізацію виробництва.

3. Висновок

Таким чином основні напрямки та принципи екологічної політики визначені Конституцією Республіки Білорусь та відповідними законодавчими актами в цій галузі. Створена певна система органів державного управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища. У країні склалася система перспективного і короткострокового планування, реалізація заходів з охорони навколишнього середовища, удосконалюються нормативну і правову базу і економічний механізм природокористування. Республіка Білорусь здійснює різнобічне міжнародне співробітництво з питань навколишнього середовища і природокористування, бере участь у роботі міжурядових організацій та органів, виконує свої зобов'язання по міжнародних конвенціях, протоколів та угод. У системі Національної сертифікації Республіки Білорусь створена і діє підсистема екологічної сертифікації. Проведені в країні заходи щодо збереження та поліпшення навколишнього середовища створюють передумови для реалізації прав нинішніх і майбутніх поколінь на сприятливе навколишнє середовище та екологічно безпечні умови проживання. Виконання державою екологічної функції є не що інше, як регулювання відповідних суспільних відносин. Значна частина найбільш важливих суспільних відносин з приводу природи регулюється правом навколишнього середовища або екологічним правом. Отже, визнання діяльності за розпорядженням в інтересах суспільства природними ресурсами, що знаходяться у власності держави, забезпечення їх раціонального використання з метою попередження їх виснаження та охорони навколишнього середовища від забруднення, з охорони екологічних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у якості однієї з основних функцій держави є найважливішою передумовою і фактором формування галузі права навколишнього середовища в системі російського права.

Список використаної літератури

1. http://ref.rushkolnik.ru/v28302/.

2. http://tempus.iseu.by/Soderzhanie.html.

3. http://5ballov.qip.ru/referats/preview/40330/6/?referat-ekologicheskie-problemyi-respubliki-belarus.

Размещено на Allbest.ru