Водні ресурси рідного краю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

ВСП «Мелітопольский коледж Таврійського державного

агротехнологічного університету»

ВОДНІ РЕСУРСИ РІДНОГО КРАЮ

Автор роботи - Кузнецова Вікторія Олегівна

17 років

Керівник - Смирнова Світлана Миколаївна

2014 рік

Авторська довідка

Автор роботи - Кузнецова Вікторія Олегівна

Відділення - денне

Спеціальність - 5.06010302 «Будівництво, обслуговування і ремонт ГМС»

Курс - 2 (другий)

Група - 1-12 (321)

Домашня адреса - м. Мелітополь, вул.. Пушкіна, буд. 330

Телефон - 0931373410

Коротка біографічна довідка з описом творчих досягнень та хобі - Мене звуть Кузнецова Вікторія Олегівна. Я народилась у м. Мелітополі. Навчався у загально освітній школі №4. під час навчання у школі цікавилась акторським мистецтвом. У вільний час займалась у Палаці творчості дітей та юнацтва у гуртку «театр мініатюр Прем'єра». Згодом у Палаці культури ім.. Шевченка у театрі драми та комедії «Время»

Приймаю участь у конкурсі «Студент року» перший раз.

лиман водний законодавство скидання

Зміст

Вступ

1. Річка Молочна і її проблеми

2. Проблеми річки Молочної

3. Молочний лиман

4. Проблеми молочного лиману

5. Азовське море

6. Суть водного кодексу

7. Водне законодавство України(Ст.2)

8. Водний фонд України (Ст.3)

9. Водні об'єкти місцевого значення (Ст.5)

10. Компетенція районних Рад у галузі регулювання водних відносин (Ст.9)

11. Участь громадян і їх об'єднань, інших громадських формувань у здійсненні заходів щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів (Ст.11)

12. Нормативи в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

13. Регулювання скидання у водні об'єкти речовин, для яких не встановлено нормативи в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

14. Водокористувачі

15. Користування річками

Перелік використаних джерел

 Вступ

Моя майбутня професія технік-гідротехніка, її я вибрала не просто так. Ця робота для тих, хто стурбований водним забезпеченням України, та і всього світу в цілому, станом гребель і гідромеліоративних установок, зрошувальних а так само осушувальних систем. Вода - це найцінніше що є у людства, по своїй важливості вона стоїть на одному рівні з киснем і займає не малозначиме місце навіть у збагаченні планети чистим повітрям. Адже без води не функціонуватиме зелена частина Землі. Ланцюжок "вода - дерево - фотосинтез - кисень" нерозривна. Виходячи з цього ланцюга, вода є найважливішою що є у нас. Запас водного ресурсу Землі нестримно зменшується і ми повинні докласти всіх сил що б не допустити сумного завершення життєдіяльності нашої планети.

Я не просто так обрала саме цю тему. Запас прісної води в Україні мінімальний.

- Що робити?

Я постараюся надати відповідь на це, актуальне у наш час питання. Далеко ходити не потрібно, адже ми живемо на берегах річки Молочної, в нашому районі розташований Молочний лиман і Азовське море. Усі знають що вони в не найкращому стані, але не багато хто замислюється як це виправити.

Особисто я замислилася про наслідки недбалого відношення до води в нашому краї.

Що буде, якщо ми упустимо момент, коли все можна виправити? Ви тільки уявіть, що буде якщо висохне наша річка, яка свого часу була однією з наймогутніших річок України. Якщо висохне лиман, місце де так плідно розводили рибу, рекреаційний центр, оздоровчий комплекс. А море? Азовське море. Я не можу відповісти на питання "що буде"? але я точно знаю, що нічого хорошого.

Я ознайомлю вас з проблемами водних ресурсів нашого краю і причинами їх виникнення, запропоную методи рішення цих проблем, і якщо це змусить замислитися і почати діяти хоч кого-небудь, означає робота була зроблена не даремно.

1. Річка Молочна

Молочна річка - найбільша річка північно-західного Приазов'я в Запорізькій області України, впадає в Молочний лиман Азовського моря. Довжина - 197 км, площа басейну - 3450 км. Річку і її околиці раніше(переважно в XVIII і XIX повіках) нерідко називали також "Молочними водами", відноситься до середніх річок.

Перша достовірна згадка річки в російських літописах відноситься до 1103 року, коли об'єднані російські дружини на чолі з князем Володимиром Мономахом "Умыслиша дерзнути" на похід углиб половецькому степу, і, "приидоша на Сютень", 4 квітня розгромили війська половців і розорили їх поселення. Використовувана у той час назва " Сютень" походила від половецького слова " Сютана"(годувальниця, мати).

Назва " Молочна" виникло, згідно однієї з версій, через те, що річка, живлячи навколишні луги і пасовища, сприяла щедрому удою.

Історія виникнення

Води Молочної зливалися в Азово-чорноморську улоговину, а потім через систему річкових і озерних проток(протоки Босфор ще не існувало) потрапляли в Середземне море і Світовий океан. Його низький рівень підвищувався талими водами і атмосферними осіданнями.

У роки максимального танення льодовиків(18-13 тис. років назад) рівень Світового океану піднявся на 100 м, зросли рівні пов'язаних з ним морів. Утворився, розширився і поглибився до 100 м проливши Босфор(зараз його глибина 37 м), води Середземного моря наступали на свої береги, утворилися(у нинішньому стані) Чорне і Азовське моря, Молочний лиман, річка Молочна переповнилася водою і затопила прибережні території.

Азовська улоговина, Молочний лиман, річка Молочна і її розливи представляли єдиний водний масив, куди поступали, перемішувалися і давали масу опадів азовські води, річкові потоки Молочної і льодовикові води зі східного берега. Сарматський піщаник знаходився в долині річки, був покритий осіданнями і затоплений водою.

При спаді рівня води у Світовому океані стік води в річках посилився, але багато річок не могли потрапити у свої колишні русла із-за їх заповненої осіданнями. Деякі річки міняли свої русла або їх окремі ділянки. Дон, наприклад, раніше впадав в Чорноморську улоговину, переадресував свої води Азовському морю.

Нині річка Молочна протікає в межах Запорізької області на території Токмацького, Мелітопольського та Якимівського районів. Загальна протяжність річки 197км. Має 5 основних притоків: Токмак, Чингул, Крульман, Юшанли і Тащенак.

Молочна річка бере свій початок з джерел в кристалічних породах Токмака - могили (Синьої гори, висота якої 307 м над рівнем моря і впадає у Молочний лиман.)

На півночі і заході басейн річки межує з басейном Дніпра, на сході - з басейнами невеликих річок (Корсак, Лозоватка, Обитічна), що впадають в Азовське море.

Прямо посередині долини річки, в 2 км від селища Мирне Мелітопольського району, розташована Кам'яна могила, яка являє собою нагромадження каміння площею близько 30 кв. метрів, висотою до 12 метрів. Нагромадження за формою нагадує курган, звідси і походить її назва. Кам'яна могила спочатку, ймовірно, являла собою песчаниковую мілину Сарматського моря, єдиний вихід пісковику у всій азовсько-чорноморській западині, що робить її унікальним геологічним утворенням.

Після відходу води Сарматського моря колишня мілина залишилася піщаним масивом, вершина якого (імовірно внаслідок впливу заліза латерітових суглинків) перетворилася в твердий піщаник. Цей масив розміром 240 на 160 метрів поверх дрібнозернистого піску опинився на шляху старого русла річки Молочної та тривалий час (до обміління річки і зміщення русла на захід) залишався островом в руслі річки. В результаті водної та повітряної ерозії масив піщаника сильно осів і поступово розколовся на безліч шматків. В даний час Кам'яна могила являє собою піщаний пагорб, вкритий великими кам'яними брилами. Серед нагромадження каменів є безліч природних порожнин, проходів, гротів. Існують альтернативні гіпотези виникнення Кам'яної могили, але це зовсім інша історія.

Під час Великої Вітчизняної війни на річці Молочна перебував один з найбільш укріплених ділянок "Східного валу" - оборонного рубежу німецької армії, прикривав Північну Таврію та підступи до Криму. В ході Мелітопольської операції у вересні - листопаді 1943 р. цей рубіж був розгромлений

2. Проблеми річки Молочної

Широка долина річки не відповідає її сучасному водному потоку. У минулому це могутня повноводна річка, а в даний час русло замулено, чому сприяло інтенсивне освоєння заплавних земель на початку 19 століття і розорювання земель, вирубування лісу на її берегах. Це призвело до зниження рівня грунтових вод, які важливі для живлення річки. У 20 століття в літній час інтенсивно використовується води річки для поливу городів і садів, влаштовуються дамби на річці та її притоках Курошаны, Арабка, Джакельня для утримання рівня води, що призвело до замулювання річки. У цей же період відсікаються низинні місця прилягали до річки і служили накопичувачем води у весняний період штучними дамбами.

Спорудження каналів: 1926-1927годах старого каналу бере початок від села Вознесенівка і йде під селом Костянтинівка Мелітопольського району ; 1958-1959 роках нового каналу, що проходить в даний час на території колишнього заводу «ХОЛОДМАШ» нині «ПАТ РЕФМА» сприяли зміні русла і зниження рівня води в річці.

При повені в 1939 році утворилася промоїна на вигині русла річки під містом Мелітополем, що призвело до замулювання, а згодом і зникнення частини річки в районі Красної гірки.

Що до цього призвело: відсутність прибережної захисної смуги складових по 50м з обох сторін річки від урізу води.

В даний час річка працює в режимі каналу по скиданню води. Відсутність берегоукріплення річки, передбачається насадження кущів та дерев по берегах, веде до змиву грунту в русло річки.

Річка реагує на найменші зміни клімату і дуже швидко замулюється, а також втрачає воду в результаті колосального річного випаровування.

Крім того, відбулися негативні зміни гідрологічного режиму: випрямлення русла, його заростання по всій довжині і зарегульованість стоку з-за ставків і водосховищ. Порушені дренажні властивості Молочної. При паводку вода не проникає в грунт і не підживлює, а «йде» в населені пункти

Однією з найголовніших проблем річки Молочна в наш час є її забруднення не очищеними стоками води, як разовими скидами ассенизаторскими машинами так і періодичними скидами не очищених стоків з мікрорайону по Кизиярской балці.

3. Молочний лиман

Молочний лиман - довжина 32 км, максимальна ширина-8 км, глибина до 3 м. Площа 170 км. Від Азовського моря відокремлений косою Пересип, з'єднаний з морем однієї протокою.

У період 1974-2010 року акваторія Молочного лиману була гідрологічним заказником загальнодержавного значення з однойменною назвою, а з 2010 року став частиною Приазовського національного природного парку.

В останні роки лиману загрожує пересихання.

Молочний лиман омиває береги трьох районів Запорізької області, Якимівського, Приазовського та Мелітопольського (довжина берегової лінії останнього - лише кілька кілометрів). З території Якимівського району в лиман впадає річка Тащенак, з території Приазовського - Джекельня, а з території Мелітопольського - Молочна, яка і дає назву лиману.

Як виник лиман:

До кінця 15 століття Молочний лиман був затокою Азовського моря. З того часу після виникнення пересипу з'єднання лиману з морем було періодичним, під час повеней на річці Молочній, що відбувалися кожне десятиліття або частіше.

Нинішній Молочний лиман утворився практично неживого солоного озера порівняно недавно. У 1943 році в результаті військових дій вузька частина піщаної коси Пересип була зруйнована і з'явилася промоїна, яку під час осінніх штормів розмило. Виник широкий протоку поєднав море з озером майже на 30 років.

4. Проблеми молочного лиману

Про проблеми лиману річки в останні півтора десятка років не говорив тільки лінивий, а тим часом лиман міліє, стає більш солоним через те, що в нього не надходила вода, флора і фауна убожіла, риба зникала, бази відпочинку і табори закривалися. Сьогодні картина ще більш гнітюча. Щоб врятувати те, що залишилося від унікального природного комплексу «ріка-лиман-море» цілий ряд науково-дослідних інститутів, і в першу чергу, Мелітопольський педагогічний, спільно розробили програму.

Реанімація лиману річки зніме таку важливу проблему, як підтоплення, яка дуже актуальна для багатьох сіл Мелітопольського району.

Лиман разом з береговою зоною оголошено заказником загальнодержавного значення в 1974 році. Тут зосереджено безліч «червонокнижних» рослин, а також пташиних гнізд. Крім того, Молочний лиман цінний і як потужний рекреаційний об'єкт (на його берегах розташовано кілька десятків дитячих оздоровчих закладів), і як місце нересту та нагулу прісноводних та морських риб.

На жаль, останнім часом лиман почав стрімко втрачати настільки чудові властивості. Позначилися зарегульованість річок, втрата сполучення з морем через протоку на косі Пересип.

Найуразливіше місце Молочного лиману - протока, що з'єднує його з Азовським морем, так звана промоїна. Він знаходиться в кінці Кирилівської коси Пересип. З цього водного коридору риба навесні вільно заходить в лиман на нерест і відгодівлю, а потім покидає його, коли похолодає, так як сам лиман для зимівлі мало пристосований. Однак море під час шторму постійно заносить канал піском. В даний час промоїну повністю занесло піском , що призвело до різкої зміни гідрологічного рижиму в лимані: рівень води різко впав, прибережні ділянки оголилися на кілька сотень метрів і подекуди вже покриваються сіллю. Щоб підтримувати протоку в «робочому» стані, його треба регулярно прочищати за допомогою спецтехніки.

Порушення гідрологічного режиму лиману, а також обмежений приплив в нього води з річок Тащенак і Молочна - причина відмирання фіто - і зоопланктону, різкого зниження кисню у воді, необхідного для життєзабезпечення фауни лиману. Гинуть молюски, насамперед мідії, серцевидки. Креветка, деякі види бичків і камбали, а також пеленгас, якому дали можливість минулої весни зайти на нерест в лиман, на межі зникнення.

Про проблеми Молочного лиману чиновники згадують кожне літо. Суть питання в тому, що промоїна між водоймою і морем зникає, тому пеленгас не може зайти туди на нерест. Риби в морі стає все менше, рибалки втрачають можливість заробляти. Останні кілька років промоїну поглиблювали земснарядами і розкопували екскаваторами, але очікуваного ефекту такі заходи не дали. Погіршення ситуації в наявності.

Проблеми будівництва з'єднувального каналу між Азовським морем та Молочним лиманом обговорювали в ОДА (ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА ОРГАНІЗАЦІЯ).

Щоб забезпечити нормальний водообмін між Азовським морем та Молочним лиманом необхідно відновлення протоки, що виникла в результаті підриву пересипу в 1943 році. Зробити лиман знову затокою Азовського моря за допомогою двох вимоїн одна з яких вище зазначена. Існуючий з'єднувальний канал лиману і моря постійно заноситься піском морським плином і штормів. Саме на його очищення і підтримку в робочому стані необхідні великі кошти. На мій погляд, ці гроші чиновники «закопують в пісок», адже бюджет виділяє кошти, а проблема залишається.

Однак лиман міліє. Витрачати великі кошти на щорічне поглиблення протоки недоцільно, оскільки не можна протистояти природним законам, які визначаються еволюційним розвитком, з постійними змінами ходу земних процесів. Адже неможливо змінити напрямки обумовлені атмосферною циркуляцією постійних вітрів, наприклад, мусонів.

У нас, в Україні, вітри менш значні і більш слабкі по силі, але також постійного характеру, зокрема, вздовж північного берега Азовського моря. Вони викликані атмосферною циркуляцією регіонального характеру, пов'язаної з переміщенням води. І вони викликають лише замулення протоки, гирла Молочного лиману!

Думка людей ділиться на дві категорії:

Одна частина людей каже, що лиман і річку не тільки можна врятувати, але ще й потрібно. Хай це важко, але справа варта!

Друга частина пропонує залишити в спокої природний процес в Молочному лимані. - Берег відступає? - Значить, потрібно реструктурувати рекреаційні заклади на узбережжі лиману або переходити на інші місця. Переміщатися за відступаючої водою.

Друга частина людей глибоко помиляється, ми не можемо так байдуже і нерозважливо пустити все на самоплив. Молочний лиман це частина, досить значуща частина, водних ресурсів нашого краю. І тим більше ми не зможемо вічно переміщатися йти за водою. Рано чи пізно ми дійдемо до іншого берега тому, що лиману не буде зовсім. Врятувати лиман дійсно можна і потрібно. Адже саме це місце, як уже говорилося, рекреаційний центр, місце відпочинку, і водойму в який йде на нерест риба. Його відсутність призведе до зміни гідрологічного процесу нашого краю. Адже вся водна система в нашій області тісно між собою пов'язана. Наш обов'язок врятувати, зберегти і більше не допустити повторення цієї проблеми. Байдужість і недбалість зараз, призведе до погіршення ситуації і тоді повернути втрачене буде не можливо.

Спроби врятувати річку і лиман - робилися неодноразово, але так ні до чого і не привели. Висихати Молочний лиман почав з 2006-го року. Зараз дістатися до води можна лише пройшовши близько кілометра.

Раніше на Молочному лимані стояло два земснаряду - з боку лиману і з боку моря, промоїна була велика, її ширина сягала 40 м, а глибина - 1,5 - 2 м. А в 2001 році земснаряди забрали і продали, а замість них ввели малоефективну техніку, яка розчищала пісок тільки з боку моря. Тому взимку по занесеній піском території можна пішки ходити і на машині їздити. Рівень солі у воді лиману збільшився. Рівень води в лимані знижується, а солоність зростає. Зараз вона в 2,5 вище, ніж в океані, в таких умовах риба існувати не може.

Зараз лиман соленіє Азовського моря приблизно в 4 рази! Та що море, середня солоність Світового океану - 35 г на літр!

Якщо подивитися у верхів'ї лиману, очеретяні зарості просто деградують. Там практично немає води, вони абсолютно сухі. Там раніше гніздився гусак, багато видів чапель, лиски, качки різні. Сьогодні це місце гніздування просто припинилося, тому що ніде виводити пташенят.

Лиман - відрізаний від усіх джерел водопостачання. Із-за засміченості річок - у водойму майже не надходить прісна вода. Але головна біда в тому, що з часом замулилася і закрилася протоки, що з'єднує лиман з морем. Ще кілька років тому за нього в лиман косяками пливла на нерест далекосхідна кефаль - піленгас. Водойма була природним місцем для нересту риби. І якщо його правильно експлуатувати, вистачило б для того, щоб вирощувати рибу для всієї України. Крім пеленгаса тут бичок, тут камбала, розводяться інші риби. Але питання в тому, що промоїна не працює.

Молочний лиман понад півстоліття славився, як місце відпочинку і лікування місцевих жителів, і десятків тисяч гостей курорту. Тут перебувало близько сотні піонерських таборів, баз відпочинку та пансіонатів.

Оточує Запорізький Едем багата южноукраїнська рослинність і сосновий ліс. Вода лиману не менше унікальна і не має аналогів у світі. Ця мінералізована, солона природна вода лікує багато хвороб.

Екологічна катастрофа поширюється на всю акваторію Азовського моря. Якщо ми втратимо Молочний лиман, то Україна втратить не тільки потужнього рекреаційного об'єкта, але і розпрощається зі зручним місцем нересту і нагулу прісноводних та морських риб.

Справа в тому, що лимани чудове місце для нересту. Але тепер, у зв'язку з висиханням Молочний перетворюється на кладовище водної фауни.

Також сезонні випаровування, які в цьому році почалися ще в травні, призводять до великої втрати води. У рік Молочна втрачає близько 180 млн кубічних метрів води. У зв'язку з чим, сповільнюється прохід води. Це загрожує погіршенням санітарно-епідеміологічних умов на її берегах.

Для Молочного лиману ясно одне: вода повинна надходити в нього більше, ніж випаровується з поверхні, якщо нам потрібен солонуватий, багатий рибою і птахом водойма. В іншому випадку, лиман швидко перетворюється в ізольоване озеро. А можливо висохне зовсім.

Така ж проблема поступово підходить і до Азовського моря.

5. Азовське море

З усіх колишніх назв Азовського моря (а знали його в різні часи як Синє, Сурозьке, Саксинское, Фракійське, Кіммерійська, Каффське), мабуть, найбільш точним було Балик-денгіз. У перекладі з татарської означає «рибне море». Кілька століть тому саме континентальне море планети і справді не знала собі рівних по рибним запасам. До 40-х років минулого століття Азов забезпечував п'яту частину союзного улову - 300 тис. тонн в рік, з яких 160 тис. - риби цінних порід. Урожайність кожного гектара азовської акваторії в шість-вісім разів перевищувала продуктивність Каспію і Балтики, в 25 - Чорного моря.

До недавнього часу Азовське море, дрібне (максимальна глибина близько 14 метрів) і швидко прогріваєме, за уловам риби на одиницю площі займало перше місце в світі серед всіх морських водойм.

Тут ловилися білуга, осетер, севрюга, камбала-калкан, камбала-глосса, чорноморський оселедець, барабуля, кефаль, хамса, тюлька і безліч видів бичка. Висока продуктивність моря пояснювалася швидким відтворенням рибних запасів, великою кількістю нерестовищ (на 10 квадратних кілометрів акваторії доводилося 1,3 квадратних кілометри нерестовищ), низькою солоністю (10,5 промілем) і великим приливом чистої прісної води. У 1936 році вилов риби в Азовському морі склав 275, 5 тисячі тонн, на початку 60-х років минулого століття цей показник виріс до 760 тисяч тонн. З тих пір обсяг улову щорічно знижувався приблизно на 16,6 тисячі тонн, і в даний час цифри середини минулого століття здаються фантастикою.

Проблеми нашого моря:

Серед причин, в першу чергу вплинули на скорочення рибних запасів в радянський час, вчені виділяють кардинальні гідрологічні зміни в басейні моря. Зокрема, будівництво в 1956 році Цимлянського гідровузла і зарегулювання річки Кубань призвело до скорочення прісноводного стоку в море майже вдвічі.

Крім того, по мірі розвитку промисловості й сільського господарства по берегах моря, збільшувалися і безповоротні забори води (річок басейну), переважно на зрошення. Через це в Азовське море стало надходити більше чорноморської води, що призвело до підвищення рівня солоності, який, правда, в останні роки стабілізувався.

Забираючи з моря воду, людина віддавала йому натомість відходи своєї господарської діяльності - солі важких металів, пестициди, нафтопродукти. До моменту розпаду СРСР в басейні Азовського моря проводилося 17 відсотків промислової і 22 відсотки сільськогосподарської продукції Союзу. В даний час, за даними екологів, стічні води в море скидають 1200 промислових підприємств.

Загальний обсяг шкідливих скидів оцінюється в 5 мільйонів кубометрів щорічно.

Ось до чого це призводить:

Ну а тепер, після того як у вас склалося уявлення про те, що відбувається з морем, яке ще стародавні греки, римляни і навіть дикі скіфи цінували за рибні багатства, варто повернутися до безконтрольного вилову що залишилося в Азовському морі живності.

Азовські браконьєри, на відміну, наприклад, від тих, хто промишляє на Каспії і націлений майже виключно на вилов осетрових, не гребують нічим - білугу вибили, зійде і камбала. Вибили камбалу - нехай буде бичок.

При такому траленні, що одержав поширення в останні двадцять років, не тільки переорюються придонні місця проживання риб і викошуються водорості, де багато видів метають ікру (наприклад, сарган), але ще і знищуються молюски-фільтратори - основа кормової бази безлічі риб, зокрема осетрових. Крім того, трали піднімають каламуть, яка поширюється на десятки кілометрів і зводить прозорість води до нуля.

Мелітопольці врятували Молочний лиман від засухи 10.08.13

10 серпня сотні городян і гостей міста стартували від палацу культури і відпочинку імені П.Р. Шевченка, в бік Молочного лиману. Там наші земляки провели флеш-моб «Врятуємо Молочний лиман».

До початку акції з боку Азовського моря в лиман впадав невеликий потік, який був навіть не здатен хоч трохи заповнити водою промоїну.

Практично Молочний лиман та Азовське море зовсім не мали «зв'язку» між собою. Багато хто не вірив в те, що вони можуть хоч якось допомогти нашому лиману від повного пересихання. Але, як говорить народна мудрість: «Очі бояться, а руки роблять».

Люди, стали уздовж берега по ланцюжку, наповнювали і передавали відра з піском і черепашкою. Десятки не байдужих городян активно розгрібали наявну перешкоду, яка не пропускала воду з моря в лиман.

Так, за три години роботи учасники акції з промоїни винесли понад 46 тонн піску і черепашок, що дозволило розширити промоїну практично до п'яти метрів в ширину і до метра глибини.

Таким чином, потік води, який пішов після розчищення, значно наповнив промоїну. Зазначимо, що потік був досить сильним, збивав з ніг кожного, хто намагався пройти на інший берег.

Учасники і організатори виконали роботу на вищому рівні, все, чоловіки і жінки, на рівних розгрібали пісок.

Після заходу учасники відпочили на чистому побережжі Азовського моря, яке знаходиться на території заповідника.

Відзначимо, що організатори акції все передбачили, навіть медичну допомогу. Так упродовж усього заходу за станом здоров'я громадян стежили медсестри.

Моя пропозиція така:

Русло річки не потрібно розширити, а поглибити.

Знизити водний горизонт і тим самим відвести рівень води на 60-70 сантиметрів. Це, можливо, дозволить селам, які знаходяться в нижньому і середньому її плині, таким як Костянтинівка та Вознесенка, а також нижній частині Мелітополя вирішити проблему з високим рівнем ґрунтових вод та підтопленнями.

Ще один варіант порятунку річки, що наповнює Молочний лиман, є постачання її дніпровською водою.

Так само є можливість врятувати становище за допомогою каналу Р-9

Відомості про канал:

Канал Р-9; Будівництво каналу, почате в 1987 році, було припинено в 1994. У результаті В даний час канал обривається біля села Садового, в районі перетину з Молочної ріки. Тим не менш, вода з працюючого ділянки каналу широко використовується для зрошення полів Якимівського та Мелітопольського районів Запорізької області

У 2002 році уряд виділив 7,5 млн гривень на завершення будівництва Бердянського водопроводу, що бере початок з каналу Р-9, і 1 вересня 2002 року водопровід був урочисто відкритий.

Фізичні параметри: Біля села Червоноармійське ширина каналу становить 35 метрів, глибина 10 метрів, у Ганнівки ширина 24, глибина 7, у Нового ширина 20, глибина 5 метрів

Труба, по котрій канал має пересікати ріку. Він закінчується на середині пагорбу



Водогін, по якому канал пересікає річку Тащенак у селища Нове

Канал Р-9 у селища Нового

Можна використувати воду з нього, дати її в річку Молочну. Швидкість подачі води 1-2 кубометра в секунду. Це дозволить не давати річці пересихати і замулюватися у спекотний літній період.



На цій мапі видно, як проходит канал Р-9. Якщо прочистити замулені місця в тому районі, з його допомогою можна підвищити рівень води в Молочній, це сприятиме

більшому напору потоку води в лиман. Тоді в спекотні літні дні при висиханні води не буде так катастрофічно мало, відсоток солоності на літр теж зменшитися.

6. Суть водного кодексу

Усі води(водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однієї з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими і уразливими природними об'єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку громадського виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і стримування особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання і екологічно спрямованого захисту. Водний кодекс, в комплексі із заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу, сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також ефективнішому, науково обґрунтованому використанню вод і їх охороні від забруднення, засмічення і вичерпання.

7. Водне законодавство України(Ст.2)

Завданням водного законодавства є регуляція правових стосунків з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення і вичерпання, відвертання шкідливих дій вод і ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Водні стосунки в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону природного довкілля" і іншими актами законодавства.

Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

8. Водний фонд України (Ст.3)

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать:

1) поверхневі води:

природні водойми (озера);

водотоки (річки, струмки);

штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;

інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

9. Водні об'єкти місцевого значення (Ст.5)

До водних об'єктів місцевого значення належать:

1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;

2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

10. Компетенція районних Рад у галузі регулювання водних відносин (Ст.9)

До відання районних Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить:

1) координація роботи сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) Рад під час проведення ними міжтериторіальних водогосподарських і водоохоронних заходів та подання їм відповідної методичної допомоги;

2) погодження розміщення підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів, діяльність яких пов'язана з використанням водних об'єктів місцевого значення і може завдати їм шкоди;

3) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій;

4) організація роботи по винесенню в натуру та влаштуванню прибережних захисних смуг вздовж річок, морів та навколо водойм;

5) внесення у встановленому порядку пропозицій щодо оголошення водних об'єктів об'єктами природно заповідного фонду до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних Рад;

6) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств та інших об'єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;

7) встановлення правил загального водокористування в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу;

8) здійснення контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

9) організація інформування населення про стан водних об'єктів, про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров'я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод;

10) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.

11. Участь громадян і їх об'єднань, інших громадських формувань у здійсненні заходів щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів (Ст.11)

Громадяни та їх об'єднання, інші громадські формування у встановленому порядку мають право:

1) брати участь у розгляді місцевими Радами та іншими державними органами питань, пов'язаних з використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

2) за погодженням з місцевими Радами та іншими державними органами виконувати роботи по використанню і охороні вод та відтворенню водних ресурсів за власні кошти та за добровільною участю членів об'єднань громадян;

3) брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів перевірок виконання водокористувачами водоохоронних правил і заходів та вносити пропозиції з цих питань;

4) проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення щодо розміщення, проектування та будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, пов'язаних з використанням вод, у порядку, що визначається законодавством;

5) здійснювати громадський контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

6) одержувати у встановленому порядку інформацію про стан водних об'єктів, джерела забруднення та використання вод, про плани і заходи щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

7) подавати до суду позови про відшкодування збитків, заподіяних державі і громадянам внаслідок забруднення, засмічення та вичерпання вод;

8) здійснювати інші функції щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.

12. Нормативи в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

У галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів встановлюються такі нормативи:

1) нормативи екологічної безпеки водокористування;

2) екологічний норматив якості води водних об'єктів;

3) нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин;

4) галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні фрази об'єкти;

5) технологічні нормативи використання води.

Законодавством України можуть бути встановлені й інші нормативи в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. 1.8 Регулювання скидання у водні об'єкти речовин, для яких не встановлено нормативи в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

13. Регулювання скидання у водні об'єкти речовин, для яких не встановлено нормативи в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Скидання у водні об'єкти речовин, для яких не встановлено нормативи екологічної безпеки водокористування та нормативи гранично допустимого скидання, забороняється.

Скидання таких речовин у виняткових випадках може бути дозволено спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства за умови, що протягом встановленого ними періоду ці нормативи будуть розроблені і затверджені.

Замовниками на розробку нормативів екологічної безпеки водокористування та нормативів гранично допустимого скидання цих речовин є водокористувачі, які здійснюють їх скидання.

14. Водокористувачі

Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни

України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

(Із змінами, внесеними згідно з

Законом України від 21.09.2000 р. N 1990-III)

Основні права водокористувачів (Ст.43)

Водокористувачі мають право:

1) здійснювати загальне та спеціальне водокористування;

2) використовувати водні об'єкти на умовах оренди;

3) виключено

4) вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування;

5) споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;

6) передавати для використання воду іншим водокористувачам на визначених умовах;

7) здійснювати й інші функції щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством.

Права водокористувачів охороняються законом.

Порушені права водокористувачів підлягають поновленню в порядку, встановленому законодавством.

(Із змінами, внесеними згідно з

Законом України від 21.09.2000 р. N 1990-III)

Обов'язки водокористувачів (Ст.44)

Водокористувачі зобов'язані:

1) економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод;

2) використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання;

3) дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;

4) використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;

5) не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;

6) утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;

7) здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;

8) здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліорації, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;

9) здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;

10) безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів спеціально уповноважених державних органів у галузі використання, охорони і відтворення водних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, які здійснюють перевірку стримування вимог водного законодавства, і надавати їм безкоштовно необхідну інформацію;

11) своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;

12) своєчасно інформувати місцеві Ради, державні органи охорони навколишнього природного середовища та санітарного нагляду про виникнення аварійних забруднень;

13) здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством;

14) виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.

(Із змінами, внесеними згідно з

Законом України від 21.09.2000 р. N 1990-III)

Обмеження прав водокористувачів (Ст.45)

У разі маловоддя, загрози виникнення епідемій та епізоотій, а також в інших передбачених законодавством випадках права водокористувачів можуть бути обмежені або змінені умови водокористування з метою забезпечення охорони здоров'я людей та в інших державних інтересах. При цьому пріоритетність надається використанню вод для питних і побутових потреб населення.

Права водокористувачів обмежуються також під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійного лиха, викликаного шкідливим діянням вод, і ліквідації його наслідків.

Права водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, можуть бути обмежені органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування або в оренду.

Права вторинних водокористувачів можуть бути обмежені первинними водокористувачами за погодженням з органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування.

Право загального водокористування може бути обмежено у порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу.

15. Користування річками

Особливості користування малими річками

З метою охорони водності малих річок забороняється:

1) змінювати рельєф басейну річки;

2) руйнувати русла пересихаючих річок, струмки та водотоки;

3) випрямляти русла річок та поглиблювати їх дно нижче природного рівня або перекривати їх без улаштування водостоків, перепусканий чи акведуків;

4) зменшувати природний рослинний покрив і лісистість басейну річки;

5) розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації;

6) проводити осушувальні меліоративні роботи на заболочених ділянках та урочищах у верхів'ях річок;

7) надавати земельні ділянки у заплавах річок під якесь будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва;

8) здійснювати інші роботи, що можуть негативно впливати чи впливають на водність річки і якість води в ній.

Водокористувачі та землекористувачі, землі яких знаходяться в басейні річок, забезпечують здійснення комплексних заходів щодо збереження водності річок і охорони їх від забруднення та засмічення.

Комплекс заходів щодо збереження водності річок і охорони їх від забруднення (Ст.81)

До комплексу заходів щодо збереження водності річок і охорони їх від забруднення належить:

1) створення прибережних захисних смуг;

2) створення спеціалізованих служб по догляду за річками, прибережними захисними смугами, гідротехнічними спорудами та підтримки їх у належному стані;

3) впровадження грунтозахисної системи землеробства з контурно меліоративною організацією території водозбору;

4) здійснення агротехнічних, агролесомелиоративних та гідротехнічних протиерозійних заходів, а також створення для організованого відводу поверхневого стоку відповідних споруд (водостоки, перепусканія, акведуки тощо) під час будівництва і експлуатації шляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;

5) впровадження водохранящих технологій, а також здійснення передбачених цим Кодексом водоохоронних заходів на підприємствах, в установах і організаціях, розташованих у басейні річки;

6) створення гідрологічних пам'яток природи.

З метою оцінки екологічного стану басейну річки та розробки заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів складається її паспорт у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Регулювання стоку річок, створення штучних водойм (Ст.82)

З метою збереження гідрологічного, гідробіологічного та санітарного стану річок забороняється споруджувати в їх басейні водосховища і ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку даної річки в розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз у двадцять років.

Створення на річках та у їх басейнах штучних водойм і водоподпорных споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих Рад за погодженням з державними органами водного господарства, охорони навколишнього природного середовища та геології

Перелік використаних джерел

1. Екологія. Коробкин В.И., Передельский Л.В

2. Водний кодекс України http://crimealawyers.com/vodnyi-kodeks-ukrainy

3. Молочна річка http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B0%D1%8F_(%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%B0)

4. Молочний лиман http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%BB%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD

5. Азовське море http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B5_%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%B5

6. Водные ресурсы украины http://greenplanet.crimea.ua/problema-vodny-h-resursov-v-ukraine/

7. Проблемы молочного лимана http://podrobnosti.ua/podrobnosti/2008/07/20/541154.html

8. Проблемы моря http://kimmeria.com/kimmeria/feodosiya/nature_azov_9.htm

9. 9. Проблемы реки http://oleg-leusenko.livejournal.com/98992.html

10. Канал Р-9 http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB_%D0%A0-9

11. Карты http://maps.yandex.ua/?ll=35.368209%2C46.841484&spn=0.176125%2C0.066434&z=13&l=map

12. Спасение лимана http://news.mspravka.info/news/20183

Размещено на Allbest.ru

...