Шкідливі забруднювачі навколишнього середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Класифікація забруднюючих речовин

2. Забрюднювачі повітря

3. Забруднювачі води та грунту

Список використаної літератури



Вступ

Із природних джерел людиною синтезовано та виділено близько 6 млн. хімічних речовин. Ця цифра щороку збільшується на 5 %. Серед таких речовин антропогенного характеру є ряд речовин, вплив яких на здоров'я людини є значним.

Ксенобіотики (від грец. ксенос - чужий, біос - життя) -- речовини, які чужорідні відносно живих організмів і не входять до природних біогеохімічних циклів. Їх поява в біосфері пов'язана із господарською діяльністю людини.

Полютанти (від лат. полюціо - забруднення) -- хімічні речовини, які забруднюють середовище життя, синонім -- за бруднювачі.

Екотоксиканти (від грец. ойкос - дім, токсикон - отру-та) -- отруйні речовини антропогенного походження, які ви-кликають серйозні порушення у структурах екосистем.

Суперекотоксиканти (від лат. супер - зверх, над) -- речовини, які мають сильну токсичну дію поліфункціонального характеру. Для суперекотоксикантів (СЕТ) фактично втрачає значення поняття гранично допустимої концентрації (ГДК).

Крім того, вони різко збільшують чутливість живих організмів до інших, менш токсичних ксенобіотиків.

Екзогенні речовини (від грец. екзо - зовні, генезис -походження) -- речовини, поява яких пов'язана з діяльністю людини (термін підкреслює неприродне походження речовин).

Канцерогени -- речовини або фізичні агенти, які пригнічуюче діють на еритроцити крові та сприяють розвитку злоякісних утворень [4].



1. Класифікація забруднюючих речовин

1) До основних антропогенних забруднювачів довкілля належать:

o речовини, що викидаються промисловими підприємствами;

o нафта та нафтопродукти;

o пестициди;

o мінеральні добрива;

o шуми від виробництв, транспорту;

o іонізуюче випромінювання;

o вібрації;

o світло-теплові впливи.[1,7]

2) Найпоширенішими шкідливими газовими забруднювачами є:

o оксиди сульфуру (сірки) - SO₂, SO₃;

o сірководень (Н₂S);

o сірковуглець (СS₂);

o оксиди нітрогену (азоту) - No_x;

o бензпірен;

o аміак;

o сполуки хлору;

o сполуки фтору;

o сірководень;

o вуглеводні;

o синтетичні поверхнево-активні речовини;

o канцерогени;

o важкі метали;

o оксиди карбону (вуглецю) - СО, СО₂ [1].

3) Серед твердих часток промислових димів найпоширеніші:

o частки вугілля;

o зола;

o сульфати;

o сульфіди металів (заліза, свинцю, міді, цинку тощо);

o хлориди;

o сполуки кальцію;

o сполуки натрію;

o сполуки фосфору;

o пари основних кислот;

o феноли [1].

4) Перелік основних екополлютантів

Полютанти повітря

Гази :

? Оксиди сірки

? Оксиди азоту

? Оксиди вуглецю

? Озон

? Хлор

? Вуглеводні

? Фреони

Пилові частки: ? Асбест

? Вугільний пил

? Кремній

? Метали

Полютанти води та грунту

? Метали (свинець, миш'як, кадмій, ртуть)

? Пестицид ихлоорганические (ДДТ, алдрин, диэлдрин, хлордан)

? Нитраты

? Фосфати

? Нафта і нафтопродукти

? Органічні розчинники (толуолу, бензол, тетрахлорэтилен)

? Низькомолекулярні галогеновані вуглеводні (хлороформ, бромдихлорметан, бромоформ, тетрахлорметан, дихлоретан)

? Поліциклічні ароматні вуглеводні (ПАB)

? Поліхлоровані біфеніли

? Діоксини

? Дибензофурани

? Кислоти [5]

2. Забрюднювачі повітря

Одним з основних джерел забруднення навколишнього середовища є теплові електростанції.

Останні дані фахівців з комунальної гігієни свідчать, що токсична дія хімічних речовин у поєднанні з шумом та вібрацією зростає в 2,5-3 рази. В результаті хімічної взаємодії двох токсичних речовин можуть синтезуватися нові шкідливі інгредієнти, більш небезпечні для людини. При взаємодії канцерогенних вуглеводнів та оксидів азоту синтезуються сполуки, що діють на генний фонд людини. На мал. 2.1 наведена структурна схема впливу забруднюючих шкідливих речовин на навколишнє природне середовище [2].

Таблиця 2.1 Склад постійних компонентів сухого повітря на рівні моря [2]

Речовина	Об'ємна концентрація в чистому сухому повітрі на рівні моря, %	Загальна кількість газів в атмосфері, ·106т
Азот N2	78,09	3900000
Кисень O2	20,95	1200000
Аргон Ar	0,932	67000
Моноксид вуглецю CO	Сліди	0,6
Діоксид вуглецю CO2	0,032	2600
Метан CH4	2·10-6	4
Ксенон Xe	8,2·10-8	2
Оксид діазоту N2O	0,5·10-6	2
Діоксин азоту NO2	< 2·10-8	0,013
Оксид азоту NO	Сліди	0,005
Діоксин сірки SO2	< 10-6	0,002
Аміак NH3	Сліди	0,020

Мал. 2.1 Структурна схема системи шкідливого впливу на навколишнє природне середовище забруднюючих речовин та продуктів згоряння палива



Мал. 2.2. Схема взаємодії ТЕС з навколишнім середовищем:

ПГ - парогенератор; Т - турбіна; К - конденсатор; ЖН, КН, ЦН - відповідно живильні, конденсаторні та циркуляційні насоси; РВП - регенеративний підігрів живильної води; Г - генератор електричного струму; МО - масоохолоджувач; ТП - трансформаторна підстанція; ЛЕП - лінії електропередач

До забруднюючих газових та аерозольних викидів об'єктів енергетики відносяться викиди різного характеру, що порушують рівновагу природного середовища в локальних (місцевих), регіональних та глобальних масштабах, а також умови проживання живих організмів. Найбільш ймовірні забруднюючі викиди при роботі енергетичного об'єкта наведені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Основні види газових та аерозольних забруднюючих викидів енергетичних об'єктів [6]

Паливо	Аерозолі	Газові викиди
Паливо	зола	сажа	CO2	H2O	NO2	SO2	NO	CO
Природний газ	-	-	+	+	+	-	+	+
Мазут	+	+	+	+	+	+	+	+
Вугілля	++	+	+	+	+	+	+	+
У таблиці використані умовні позначення, що характеризують ймовірність появи тих чи інших викидів при спалюванні різних видів палива : «++» - дуже висока; «+» - висока; «-» - відсутня.

Розглянемо основні з них з точки зору їх впливу на навколишнє середовище.

Газові та аерозольні забруднюючі викиди та їх шкідливі впливи. При спалюванні рідкого та твердого палива відбуваються викиди у вигляді твердих частинок, які, потрапляючи в атмосферу, утворюють так звані аерозолі. Аерозолі можуть бути нетоксичними, порівняно малотоксичними та токсичними, наприклад частинки вуглецю, на поверхні яких може адсорбуватися бензопірен (С20Н12) - сильнодіюче канцерогенне з'єднання.

Аерозолі та тверді частинки можуть потрапити в атмосферу сформованими (пил, зола, сажа). Значна ж їх частина утворюється безпосередньо в атмосфері в результаті хімічних реакцій між газоподібними, рідкими і твердими речовинами, включаючи пари води. Вони утворюються в результаті природних процесів, хоча чимала їх частка має антропогенне походження. Із 1-3 млрд. т/ рік частинок різного хімічного складу розміром менше 1 мкм, які утворюються над поверхнею Землі, приблизно 20% - результат практичної діяльності людини (пил, насичені речовини, токсичні метали: свинець, ртуть, кадмій та ін.; пестициди).

Вуглеводні включають в себе дуже різні органічні сполуки, хімічне перетворення яких в природних умовах розширює число вуглеводневих частинок, небезпечних для людини, біосфери.

Аерозолі техногенного походження, подібно СО2, спроможні впливати на клімат Землі, але лише у протилежному напрямку.

Тверді частинки розсіюють сонячне світло, так що значна частина його не досягає поверхні Землі. В результаті тепловий баланс зміститься у бік зниження температури. Отже, техногенно можливо впливати на температуру. [6,8]

Мал. 2.3 Залежність ступеня ризику для людини від концентрації токсичних газів в атмосфері:

1-4 - фази впливу; с.р. - ступінь ризику;

к.с.р - критичний ступінь ризику ний режим Землі: як нагріти (вуглекислий газ), так і охолодити (аерозоль) Землю.

У матеріальних балансах процесів горіння твердого та рідкого палива певну роль відіграють тверді продукти згоряння - зола. Зольністю палива називають баласт в розрахунку на суху масу палива. Вона залежить від природи палива та якості його вироблення. Розрізняють первинну золу - залишки мінеральних домішок, що входили до складу палива при його обробці, вторинну золу - сторонні мінеральні речовини, рівномірно розподілені в горючій масі палива, та породу - мінеральні речовини, які потрапили в паливо при його видобутку. Зміст первинної золи в сухій масі палива зазвичай не перевищує 1-1,5%, породи - 2-2,5%. Характеристиками золи з точки зору впливу на навколишнє середовище є дисперсність, змішуваність, сипучість, щільність, абразивність і електропровідність [9].

Різноманітні викиди теплових електростанцій можна кваліфікувати залежно від розмірів частинок:

пил - тверді частинки розміром 1-150 мкм;

туман - тверді або рідкі частинки розміром 0,2-1 мкм;

дим - частинки розміром 0,001-0,1 мкм;

аерозолі - в основному скупчення газоподібних молекул з розмірами від сотих часток до десятків мікрометрів.[6]

Газові викиди також можуть бути токсичними (NO2, SO2, NO, CO та ін.) і нетоксичними (СO2 та Н2O). Всі трьохатомні гази (Н2O, NO2, SO2 та особливо СO2) належать до «парникових газів», оскільки вони характеризуються селективною поглинальною здатністю в інфрачервоній області теплового випромінювання та сприяють створенню парникового ефекту [8].

Газові викиди, потрапляючи в атмосферу, чинять складний фізико-хімічний (на першій стадії) та біологічний (на наступних стадіях) вплив на живі організми (перш за все на людину), рівень та характер якого залежать від їх концентрації у повітрі (мал. 2.3).

Як видно з мал. 2.3, зі збільшенням концентрації токсичних газів йде поступове зростання ступеню ризику (перші три фази) з подальшим різким його підвищенням на четвертій - останній - фазі.

Концентрації, при яких відбувається трансформація ступеня ризику, залежать від виду токсичного викиду (табл. 2.3). Концентрація токсичного газу наприкінці четвертої фази визначає критичну ступінь ризику - небезпечний для життя рівень при короткочасному впливі [6]

Таблиця 2.3 Дія деяких токсичних газоподібних речовин на людину [6,8]

Тривалість та характер впливу	Вміст у повітрі, мг/м3
Тривалість та характер впливу	СО	SO2	NOх
Кількість годин без помітного впливу	115	65	15
Ознаки легкого отруєння або подразнення слизових оболонок через 2-3 год.	15-575	130	20
Можливе серйозне отруєння через 30 хв.	2300-3500	210-400	100
Небезпечно для життя при короткочасних діях	5700	1600	150

Розглянемо деякі з газових викидів, які забруднюють повітря[7,9].

Вуглекислий газ (СО2) утворюється в результаті спалювання викопних видів палива, таких як вугілля, нафта, природний газ, штучних і синтетичних палив та біомаси (деревина). Це основна компонента (з числа триатомних газів), що сприяє створенню «парникового ефекту».

В результаті неповного згоряння виділяється також монооксид вуглецю СО - токсичний газ, який шкідливо впливає на серцево-судинну систему людини.

Діоксид сірки (сульфітний ангідрид) SО2 - один з найбільш токсичних газоподібних викидів енергоустановок, який складає більше 90% викидів сірчистих сполук з димовими газами котлоагрегатів (решта - SO3). Найбільшу кількість сірки містять вугілля та важкі види нафтопродуктів; легкі нафтопродукти містять меншу кількість сірки і, нарешті, бензин та природний газ практично не мають її у своєму складі.

Діоксид сірки впливає на окислення, руйнує матеріали, шкідливо впливає на здоров'я людини. Тривалість його перебування в атмосфері відносно невелика: у порівняно чистому повітрі - 15-20 діб, в присутності великої кількості аміаку та інших речовин -декілька годин. При наявності кисню SO2 переходить в SO3 і, взаємодіючи з водою, утворює сірчану кислоту. Кінцеві продукти зазначених реакцій розподіляються таким чином: у вигляді опадів на поверхню літосфери - 43%, на поверхню гідросфери - 13%; поглинається: рослинами - 12%, поверхнею гідросфери - 13%. Накопичення сірковмісних сполук в основному відбувається у Світовому океані. Вплив цих продуктів на людей, тварини, рослини та інші речовини різноманітний і залежить від їх концентрації та багатьох факторів навколишнього середовища.

Оксиди азоту (NOx) утворюються при спалюванні будь-якого з викопних видів палива, що містять азотні сполуки, а також тих, що не містять, за рахунок окислення азоту повітря. Азот утворює з киснем ряд сполук (N2O, NO, N2O3, NO2, N2O4 и N2O5), властивості яких, активність і тривалість існування різні та слабо залежать від виду і складу палива. Сумарну кількість оксидів азоту зводять до NO2. Їх концентрація визначається режимом та організацією процесів горіння палива. Оксиди азоту шкідливо впливають на здоров'я людини, сприяють утворенню парникового ефекту та руйнуванню озонового шару. Крім того, оксиди азоту викликають «вимирання лісів», кислотні дощі й так далі.

Метан (СН4) утворюється в результаті розкладання органічних речовин, наприклад у сільському господарстві, при вуглевидобутку, в процесі нафто і газовидобутку, газорозподілу і спалюванні біомаси. Метан також значно сприяє виникненню парникового ефекту.

Сполуки CFC (Chlorinated Flour Carbons) або фреони, відносяться до окремих малих газоподібних домішок в атмосфері. З'являються головним чином у результаті антропогенного впливу (при виробництві окремих теплоізоляційних матеріалів, пінопласту), виділяються з холодоагентів холодильників і морозильників. Фреони (основні руйнівники озонового шару атмосфери) підвищують рівень ультрафіолетового опромінення Землі з космосу. Їх присутність в атмосфері сприяє утворенню парникового ефекту.

Озон (О3). Утворюється на великих висотах (близько 30 км) при взаємодії кисню О2 та ультрафіолетового випромінювання Сонця, а також на низьких висотах в результаті фотохімічних реакцій (зокрема, при взаємодії оксидів азоту і гідрокарбонатів). Озон впливає на «парниковий ефект», негативно діє на здоров'я людини, культивування рослин, викликає «вимирання лісів».

Звеселяючий газ (N2O). Утворюється з натуральних матеріалів при виробництві харчових продуктів та енергії. Робить деякий вплив на парниковий ефект.

Аміак (NH3). Утворюється тільки в сільськогосподарському виробництві. Він чинить інтенсифікуючу та нейтралізуючу дію на окислення. Впливає на порушення балансу примикаючих морів, озер, річок через внесення надмірної кількості добрив (евтрофікації) [7,9].

Сукупний вплив газових та аерозольних викидів енергетичних об'єктів може призвести до появи різних шкідливих екологічних наслідків, в тому числі кризових ситуацій у біосфері. До останніх відносяться: погіршення видимості атмосфери (локальний і регіональний характер); утворення опадів та кислотних дощів (локальний і регіональний характер); парниковий ефект (регіональний і глобальний характер).[1]

Погіршення видимості атмосфери та фотохімічний смог. Прозорість атмосфери, що визначається шляхом візуальних спостережень, в метеорології називають «видимістю». Дальність видимості являє собою максимальну відстань в заданому напрямку, наякій неозброєним оком в денний час ще можна побачити і розрізнити рельєфний темний предмет, який перебуває над лінією горизонту.

Наявність в атмосфері звичайних для промислових міст аерозолів, діоксидів вуглецю та азоту в поєднанні з підвищеною вологістю призводить до зменшення видимості, знижує на 20-50% кількість сонячних днів (в порівнянні з сільськогосподарськими районами), зменшує кількість ультрафіолетових променів (наприклад у Парижі на 25-30%, у Берліні на 17-23% в порівнянні з прилеглими сільськогосподарськими районами). Все це призводить до порушень руху і аварій автомобільного, морського і повітряного транспорту.[1,10]

Основними серед багатьох забруднювачів, що впливають на видимість атмосфери, є наступні:

* викиди, що містять пил, дим, сажу та інші тверді частки та зазвичай позначаються як загальна кількість аерозолю (ЗКА);

* SO2 та інші газоподібні сполуки сірки, які з високою швидкістю реагують в атмосфері, утворюючи частки сульфату та сірчаної кислоти, які знаходяться у вигляді аерозолю;

* NO та NO2, які реагують з утворенням нітрату і НNO3 у вигляді частинок, що входять доскладу аерозолю; за певних умов червонобуре забарвлення NO2 може послужити причиною зміни кольору димових викидів і димки в міських районах;

* фотохімічне забруднення повітря, пов'язане з утворенням в результаті фотохімічних реакцій аерозолів з частинками субмікрометрових розмірів.

Існують й інші забруднення, що впливають на видимість.

Діоксид азоту (NO2) за наявності в атмосфері вуглеводнів у певних погодних умовах може стати джерелом ще однієї кризової екологічної ситуації під назвою смог, який вперше був зафіксований у вигляді лос-анджелеських туманів у 1948-1959 рр.Природа цього явища полягає в тому, що при ультрафіолетовому опроміненні діоксиду азоту в атмосфері протікають хімічні реакції з утворенням оксиду азоту NO та озону O3. Надлишковий вміст у повітрі оксиду азоту може ініціювати процес розкладу озону.

При наявності в атмосфері вуглеводнів (СхНу) відбувається їх окислення з утворенням альдегідів, нітратів і т.д. Оксид азоту перетворюється на діоксид, з'являється озон, а також пероксиацилнітрат (PAN). При з'єднанні О3, NO2 та РAN утворюються фотохімічні оксиданти, які є однією з причин фотохімічного смогу.

Утворені сполуки чинять токсичну дію на людину, призводячи до порушення серцевосудинної діяльності, отруєння дихальних шляхівта інших захворювань організму.

Випадання опадів та кислотні дощі також пов'язані з наявністю в атмосфері аерозолів та оксидів SО2, NO2. Кліматичний цикл випадання опадів має життєво важливе значення для всього людства. Великомасштабні впливи на процес випадання опадів можуть призвести до дуже серйозних наслідків. Проявом подібних впливів, що отримав досить широке поширення, є кислотні дощі, що мають низькі значення рН*. Зміна значення рН опадів може викликати багато проблем, пов'язаних з біосферою; аналіз цих проблем на кількісному рівні становить в даний час область інтенсивних досліджень.

Викиди енергетичних об'єктів у вигляді оксидів сірки та азоту (SO2 або NO2), потрапляючи в атмосферу, утворюють відповідні кислоти, солі.

Солі сірчаної (сульфіди) та азотної (нітрати) кислоти, які характеризуються високою гігроскопічністю, є додатковим джерелом генерування ядер конденсації та ядер вимивання, що може бути причиною порушення природного циклу утворення опадів.

Сірковмісні газові викиди можуть призвести до накопичення в опадах як газоподібного SO2, так і сульфатів або сірчаної кислоти у вигляді аерозолю. У результаті кислотність опадів значно зростає.

Оксиди азоту, зокрема NO та NO2, в атмосфері окислюються у нітрати та НNO3, в результаті накопичення яких в опадах також відбувається зменшення рН.

Вперше з проблемою випадіння опадів з низьким рН зіткнулися в Скандинавії наприкінці 60-х років ХХ ст. Причиною цього явища, що отримало назву кислотний дощ, було значне збільшення викидів сірковмісних забруднень в інших частинах Європи, хоча певну роль відігравали і місцеві викиди. У багатьох районах підвищена кислотність опадів не робить істотного впливу на властивості ґрунтів і води, оскільки значна буферна здатність ґрунту дозволяє компенсувати зміни рH опадів[10]. Однак малопотужні льодовикові ґрунти, характерні, наприклад, для Нової Англії та Скандинавії, не володіють достатньою буферною здатністю. У цьому випадку опади з низьким значенням рН можуть привести до змін в ґрунті, що в свою чергу здатне викликати зміну рН та хімічного складу води у водоймищах. Хімічні зміни в ґрунті й воді слугують потенційними джерелами можливих змін в біосфері.

Руйнування озонового шару. Озон (О3), що міститься в атмосфері, крім токсичного впливу (при підвищених концентраціях) на живі організми, в тому числі на людину, виконує і помітну захисну функцію. Накопичуючись у верхніх шарах атмосфери, він утворює озоновий шар, який оберігає поверхню Землі від жорсткого космічного випромінювання.Зменшення товщини озонового шару і подальше його зникнення призводять до утворення так званих «озонових дір» в атмосфері, в результаті чого різко збільшується інтенсивність жорсткого космічного випромінювання, що надходить до поверхні Землі. Природа появи і зникнення озонових дір в атмосфері ще недостатньо вивчена. Одним з механізмів руйнування озонового шару може бути протікання внаслідок високої хімічної активності озону (О3) його реакції з монооксидом азоту (NO) при утворенні діоксиду азоту (NO2) та кисню (O2). Підвищення проникності озонового шару, збільшення інтенсивності космічного випромінювання можуть призвести до незворотних негативних наслідків у вигляді мутації і переродження живих організмів, до канцерогенних захворювань людей, що піддаються підвищеній дозі космічного опромінення, зниження народжуваності населення та погіршення врожайності сільськогосподарських культур[7].

3. Забруднювачі води та грунту

Типи забруднення поверхневих і підземних вод [3]

Типи забруднення	Забруднюючі речовини
Фізичне	Нерозчинні домішки: глина, пісок, намул, пил тощо.
Хімічне	Важкі метали, кислоти, луги, мінеральні солі, нафта і нафтопродукти, синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР), мийні засоби, канцерогени, мінеральні добрива, пестициди
Біологічне	Різні мікроорганізми (бактерії, віруси), яйця гельмінтів, спори грибів
Радіоактивне	Радіонукліди (цезій-137, стронцій-90, калій-40 та ін.)
Теплове	Підігріті води ТЕС та АЕС

Важкі метали. Мішенями іонів важких металів слугуюь :

1) гемовмісні білки та ферменти;

2) системи перекисного і вільнорадикального окиснення ліпідів і білків, а також ферменти антиоксидантного і антипероксидного захисту;

3) ферменти транспорту електронів та синтезу АТФ ;

4) білки клітини мембран та іонні канали мембран.

Іони Pb, Hg, Со, Cd утворюють міцні комплекси з амінокислотами та іншими біомолекулами, які мітять тіо-(HS-) та алкілтіогрупи (RS-).Багато комплексів металів з органічними лігандами близькі до звичайних субстратів (амінокислоти, нейромедіатори,гормони) і тому вони мають змогу зв'язуватись з певними рецепторами ( явище мімікрії). Наприклад, комплекс амінокислоти цистеїну та ртуті імітують амінокислоту метіонін, необхідну для синтезу адреналіна і холіна. Інший механізм токсичного впливу виявляється у тому, що іони важких металів можуть заміщти іони металів у металовмісних комплексах, саме у ферментах, змінюючи або інгібуючи іхню активність.

Іони Pb, Hg, Со, Cd активують перекисне і вільнорадикальне окиснення ліпідів і білків, внаслідок чого порушуються білки, ліпіди, нуклеотиди, а це в свою чергу приводить до руйнування біомембран. Це пояснюється тим,що іони важких металів інгібуюь ферменти,які захищають організм від накопичення Н₂О_2.

Хлорорганічні екотоксиканти. Одним з таких екотоксикантів є хлорорганічні пестициди.Вони мають кумулятивні властивості - накопичуються в жировій тканині.Вони взаємодіють з аміногрупами білків і нуклеїнових кислот і викликають їхнє руйнування.

З кінця 40-х років почали виробництво пестицидів дринової групи, тобто полі хлорованих циклодієнів (алдрін, гептахлор, хлор ден, ізоедрин). Сюди відносяться і полі хлоровані біфеніли.

У прісноводних водоймах хлорвмісні пестициди накопичуються в мікроводорослях. 50-70% ДДТ сорбується водорослю хлорела менше ніж за одну хвилину. Але найбільше число поліхлорованих екотоксиканів накопичується у хребетних тваринах ( у жировій танині риб, та у птахів та інших твари, які їх їдять).

Одним із джерел забруднення водоймищ є целюлозно- паперові виробництва, які застосовують хлор для відбілювання целюлози. Значна кількість хлорорганічних сполук поступають в газову фазу при спалюванні побутових відходів та інших видів палива. Особливо небезпечні дибезо - n - діоксани (ПХДД) та дибензофурани ( ПХДФ).

Токсикологічні ефекти :

1) Ембріотоксичне та тератогенне - підвищена кількість спонтанних абортів та нродження дітей з аномаліями.

2) Імуннотоксичні

3) Гістопатологічні - викликають хворобу хлоракне( зміна клітин сальних залоз шкіри)

4) Метаболічні

5) Ендокринно-токсичні

6) Неротоксичні

7) Канцерогенні [11]



Список використаної літератури

забруднювач повітря вода

1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. -- К.: Либідь. 1995 -- 368 с.

2. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Практикум із загальної екології. // Навч. посібн.--К.:Либідь, 1997.--160с.

3. Волошин І. М. Методика дослідження проблем природокористування. -- Львів: ЛДУ, 1994. -- 160 с.

4. Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. - Харків: ХДАМГ, 1999. - 416 с.

5. http://bukvar.su/jekologija.html

6. Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. - 249.

7. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, - К.: МАУП, 2000. - 238 с.

8. Кучерявий В.П. Екологія, - Львів: Світ, - 500 с.

9. Одум Ю. - Экология. - М.: Мир, 1986. - Т. 2.

10. Основи екології та соціоеколотії. // Навч. посібн. під. ред. Назарука М.М. -- Львів: "За вільну Україну", 1997, -- 210 с.

11. Будников Г.К. Диоксины и родственные соединения как экотоксиканты// Там же 1997. №8. С.38-44.

Размещено на Allbest.ru

...