Самоочищення вод від антропогенного забруднення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Характеристика ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»

2. Опис забруднюючих речовин та самоочищення у воді

2.1 Самоочищення води в річці

2.2 Опис забруднюючих речовин

3. Практичний розрахунок самоочищення води від шкідливих речовин

3.1 Нафтопродукти

3.2 Нітрити

3.3 Феноли

Висновок

Література



Вступ

Антропогенне забруднення водних об'єктів має дуже негативні наслідки, зокрема знижує процес фотосинтезу водоростей і уповільнює процеси самоочищення водного середовища. Сама природа надала водним об'єктам здатність звільнятися від забруднень. Самоочищення вод - це сукупність природних процесів, спрямованих на відновлення екологічного благополуччя водного об'єкту.

Самоочищення води - це не відмінна ланка в циклі круговороту води у природі. Забруднення будь-яких типів при самоочищенні водних об'єктів зрештою виявляються сконцентрованими як продукти життєдіяльності і відмерлих тіл мікроорганізмів, рослин якими живилися тварини, що нагромаджуються в іловій масі на дні. Водні об'єкти, у яких природне середовище не справляється із забруднюючими речовинами, деградує, і це відбувається переважно через зміни у складі біоти і порушень харчових ланцюжків, передусім мікробного населення водного об'єкта.

Основними джерелами забруднення і засмічення водойм є недостатньо очищені стічні води промислових і комунальних підприємств, великих суднобудівних заводів таких як МСЗ «Океан», відходи виробництва при розробці рудних копалин, гідроенергетичному будівництві, води шахт, рудників, відходи при обробці і сплаві лісоматеріалів, скидання водного і залізничного транспорту, відходи первинної обробки льону, пестициди і т.д. З початком навігаційного періоду збільшується забруднення суднами річкового флоту.

забруднення антропогенний водний самоочищення



1. Характеристика ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»

Україна як морська держава має необхідні передумови для того, аби стати одним із світових лідерів суднобудівної промисловості. Серед них найбільш вагомими є історичні умови та вигідне географічне розташування.

Україна знаходиться усередині переміщення світових центрів суднобудування на схід, що дозволяє вітчизняним суднобудівним компаніям зайняти вигідну нішу на світовому ринку.

В Україні діє значна кількість суднобудівних підприємств, розташованих на півдні і в центрі країни, що становлять цілісний виробничий сектор економіки, який має певну інфраструктуру.

Тому можна говорити про те, що суднобудування впливає на загальний стан економіки, створюючи кумулятивний ефект не тільки в самій галузі, а й суміжних галузях та видах виробництв. Миколаїв - місто корабелів, а Миколаївське суднобудування та судноремонт на сьогодні є флагманом цієї галузі в Україні. Крім того, суднобудування має важливе значення для соціально-економічного розвитку регіону. За своїм потенціалом Україна посідає п`ятнадцяте місце у рейтингу суднобудівних держав світу.

Унікальні технології та виробничі потужності дозволяють нашій країні зайняти свій вагомий сегмент на світовому ринку суднобудування.

Суднобудівні та судноремонтні підприємства Миколаєва розташовані на річці Південний Буг. Вода річки покрита товстим шаром нафтової плівки. В протоку скидаються міські стічні води. Мають місце непоодинокі випуски виробничих стічних вод. Вода в нижній течії Південного Бугу забруднена багатьма токсичними речовинами, вміст яких перевищує гранично допустимі концентрації.

ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» є промисловим підприємством, основним видом діяльності якого є будування та ремонт суден. Завод існує більше 50-ти років і є найбільшим суднобудівельним підприємством України. За свою історію МСЗ завоював репутацію надійного партнера. На його стапелях побудовано більше трьохсот суден для 26 країн світу.

Водозабезпечення підприємства здійснюється з чотирьох артезіанських свердловин, поверхневих вод р. Дніпро та з мережі міського комунального підприємства м. Миколаєва. В результаті діяльності підприємства утворюються господарсько-побутові та виробничі стічні води, які потрапляють у головну водну артерію країни.

Актуальною для Миколаївської області залишається проблема екологічного стану водоресурсного потенціалу.

Невідповідність територіальної структури продуктивних сил і господарського освоєння території ландшафтним умовам формування водного стоку, значні обсяги споживання води в економічній діяльності, зростання скидів забруднених вод у поверхневі водойми - основні чинники антропогенного навантаження на поверхневі водні ресурси на ділянці Південного Бугу. Близько 35,0% забруднених стоків потрапляють у водні ресурси внаслідок недостатнього очищення зворотних вод на очисних спорудах (табл. 1.1).

Таблиця 1.1



Нестача у більшості населених пунктів централізованого водовідведення, низька якість очищення стічної води, незадовільний стан функціонуючих споруд є основними серед причин скидання забруднених стоків у поверхневі водойми. Обладнання та мережі наднормативно зношені. ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» використовує водні ресурси області як з поверхневих, так і з підземних джерел для водокористування та водовідведення.

Підземна та поверхнева вода на підприємстві використовується:

1) в основному виробництві для:

- гідравлічних випробувань суден, питних цистерн, судових виробів;

- охолоджування зварювального, газорізального обладнання;

2 ) у допоміжному виробництві для:

- охолоджування технологічного обладнання компресорної,

вуглекислотної, кисневої станцій;

- миття й заправки автотранспорту;

3) для господарсько-побутових потреб:

- питні потреби;

- санітарно-гігієнічні;

- виготовлення їжі;

- поливу зелених насаджень.

В результаті діяльності підприємства утворюються господарсько-побутові та виробничі стічні води.

На підприємстві є 4 локальних систем зливової каналізації зі скиданням у р. Південний Буг - 4 зливові випуски (ЛК-1, ЛK-2, ЛK-3, ЛK-4). Загальна довжина зливової каналізації - 10,039 км, діаметр труб 200-1000 мм.



2. Опис забруднюючих речовин та самоочищення у воді

2.1 Самоочищення води в річці

Антропогенне забруднення водних об'єктів має дуже негативні наслідки, зокрема знижує процес фотосинтезу водоростей і уповільнює процеси самоочищення водного середовища. Сама природа надала водним об'єктам здатність звільнятися від забруднень. Самоочищення вод - це сукупність природних процесів, спрямованих на відновлення екологічного благополуччя водного об'єкту.

Фактори самоочищення водойм поділяються на три групи: фізичні, хімічні та біологічні. Серед фізичних факторів першочергове значення мають розбавлення, розчинення та перемішування забруднень, що надходять, а також ультрафіолетове випромінювання Сонця, здатне знезаражувати воду.

Хімічні фактори переважають при наявності у воді токсичних забруднювачів. Біологічне самоочищення забезпечується сукупною діяльністю організмів, які населяють водойму: бактерій, водоростей, макрофітів, безхребетних. Особлива роль у процесах біологічного самоочищення належить організмам-фільтраторам: молюскам, ракоподібним, асцидіям, личинкам комах тощо.

Так для задоволення свого раціону зоопланктон Світового океану протягом однієї доби фільтрує майже 100 км³ води, а всю частку водної товщі, що знаходиться в межах поширення зоопланктону - за 20 діб. В прісноводних екосистемах один молюск беззубка довжиною 5-6 см за одну добу фільтрує в залежності від температури від 12 до 28 л води, а великі особини беззубок та перлівниць (9-11 см) - до 60-70 л. Молюск Dreissena polimorpha довжиною 2-3 см пропускає крізь себе за одну добу до 1,5 - 2 л води. Молюски-фільтратори здатні вилучати з води до 92-100% завислих речовин. Одна личинка комара (мотиль) фільтрує за добу майже 1 л води.

У процесі самоочищення відбувається відмирання сапрофітів і особливо патогенних мікроорганізмів. Вони гинуть унаслідок зменшення у воді поживних речовин, бактерицидної дії сонячного проміння, бактеріофагів та антибіотичних речовин, які виділяються грибами й іншими сапрофітами, а також від інших чинників.

Особливу увагу привертає доля у водоймах вірусів. Завдяки своїй високій стійкості ентеровіруси можуть поширюватися в річках на значну відстань від джерела забруднення. У прибережних районах моря ентеровіруси виявляються на відстані до 7 км від місця викиду побутових стічних вод. Важливо зазначити, що віруси, осідаючи, на тривалий час інфікують мул і молюсків. Зазвичай інфіковані молюски водяться у забруднених прибережних районах морів, їх широко використовує місцеве населення як харчовий продукт. Є дані, що навіть молюски, виловлені у водах, задовільних за колі-титром, ставали джерелом спалахів інфекційного гепатиту А.

Унаслідок самоочищення забруднена вода стає прозорою, неприємний запах зникає, органічні речовини мінералізуються, частина патогенних збудників гине і вода відновлює ті якості, які вона мала до забруднення. Швидкість самоочищення залежить від потужності водойм і ступеня їх забруднення.

Здатність водойми самоочищуватися має межі. У разі сильного забруднення органічними речовинами виникає нестача розчиненого кисню і розвивається анаеробна мікрофлора. Унаслідок гнильних процесів вода і повітря над нею забруднюються смердючими газами і водойма перестає бути не тільки джерелом водопостачання, а й фізкультурним, оздоровчим і господарським об'єктом. Зниження вмісту кисню у воді до 1,5--2 мг/л призводить до мору риби, що досягає катастрофічного характеру в разі зниження до 1 мг/л. У невеликих і особливо непроточних водоймах здатність до самоочищення незначна. Нині самоочисні здатності навіть великих рік і озер США і Західної Європи недостатні для ліквідації забруднень, які вносяться погано очищеними стоками промислових підприємств і опадами, що змивають із полів пестициди та інші агрохімікати.

2.2 Опис забруднюючих речовин

Основними джерелами забруднення і засмічення водойм є недостатньо очищені стічні води промислових і комунальних підприємств, великих суднобудівних заводів таких як «Океан», відходи виробництва при розробці рудних копалин, гідроенергетичному будівництві, води шахт, рудників, відходи при обробці і сплаві лісоматеріалів, скидання водного і залізничного транспорту, відходи первинної обробки льону, пестициди і т.д. З початком навігаційного періоду збільшується забруднення суднами річкового флоту.

Забруднюючі речовини, потрапляючи в природні водойми, призводять до якісних змін води, що в основному виявляються в змінах фізичних властивостей її хімічного складу, зокрема, появі неприємних запахів, присмаків і т.д.; у наявності речовин, що плавають на поверхні води і відкладанні на дні водойм.

Виробничі стічні води забруднені в основному відходами і викидами виробництва. Кількісна і якісна сполука їх різноманітна і залежить від галузі промисловості, її технологічних процесів; їх поділяють на дві основні групи: ті, що утримують неорганічні домішки, у тому числі і токсичні, і ті, що утримують отрути.

До першої групи відносяться стічні води содових, сульфатних, азотно-тукових заводів, збагачувальних фабрик свинцевих, цинкових, нікелевих руд і т.д., у яких містяться кислоти, луги, іони важких металів і ін. Стічні води цієї групи в основному змінюють фізичні властивості води.

Стічні води другої групи скидають нафтопереробні, нафтохімічні заводи, підприємства органічного синтезу, коксохімічні й ін. У стоках містяться різні нафтопродукти, аміак, альдегіди, смоли, феноли й інші шкідливі речовини. Шкідлива дія стічних вод цієї групи полягає головним чином в окисних процесах, внаслідок яких зменшується вміст у воді кисню, збільшується біохімічна потреба в ньому, погіршуються органолептичні показники води.

2.2.1 Нафтопродукти

Належать до числа найбільш поширених та небезпечних речовин, що забруднюють природні води. Поняття «нафтопродукти» в гідрохімії умовно обмежуються тільки вуглеводневою фракцією (аліфатичні, ароматичні, аліциклічні вуглеводні), яка становить 70-90% суми усіх речовин, що входять до складу нафти та продуктів її переробки. Великі кількості НП надходять у природні води при перевезенні нафти водним шляхом, зі стічними водами будь-яких промислових підприємств, особливо підприємств нафтовидобувної та нафтопереробної промисловості, із господарсько-побутовими стічними водами. Деяка кількість вуглеводнів потрапляє у воду в результаті прижиттєвих та посмертних виділень рослинними та тваринними організмами. У результаті процесів випаровування, сорбції, біохімічного та хімічного окиснення концентрація НП у воді може істотно знижуватися; при цьому значним змінам може піддатися їх хімічний склад. Швидкість цих процесів залежить від складу НП, температурного режиму водного об'єкта, інтенсивності розвитку мікроорганізмів, що утилізують їх.

НП містяться в природних водах у різних міграційних формах: розчиненої, емульгованої, сорбованої на твердих частинках завислих речовин та донних відкладів, у вигляді плівки на поверхні води. Кількісне співвідношення цих форм визначається комплексом факторів, найважливішими з яких є умови надходження НП у водний об'єкт, відстань від місця скидання, швидкість течії і перемішування водних мас, характер та ступінь забрудненості природних вод, а також склад НП, їх в'язкість, розчинність, густина, температура кипіння компонентів. Три останні фактори є причиною того, що фракціонування НП супроводжується помітною зміною їх хімічного складу в різних формах міграції. Звичайно в момент надходження основна маса НП зосереджена в плівці. В міру віддалення від джерела забруднення відбувається перерозподіл між основними формами міграції, що направлений в бік підвищення частки розчинених, емульгованих, сорбованих НП, і відповідного зменшення їх вмісту в плівці.

НП несприятливо впливають на організм людини та тварин, водну рослинність, фізичний, хімічний та біологічний стан водного об'єкта. Низькомолекулярні аліфатичні, нафтенові та особливо ароматичні вуглеводні, що входять до складу НП, виявляють токсичний та певною мірою наркотичний вплив на організм, вражаючи серцево-судинну та нервову систему. Найбільшу небезпеку створюють поліциклічні конденсовані вуглеводні типу 3,4 -- бензопірену, що характеризуються канцерогенними властивостями. ГДК НП у побутових і питних водах дорівнює 0,3 мг/дм³, ГДК НП у водах для рибогосподарського використання 0,05 мг/дм³. Присутність канцерогенних вуглеводнів у воді недопустима.

Вміст НП в річкових, озерних, морських, підземних водах та атмосферних осадах звичайно становить соті або десяті частки міліграма в 1 дм³. У незабруднених НП водних об'єктах концентрація природних вуглеводнів може коливатися: в морських водах -- від 0,01 до 0,10 мг/дм³ і вище, в річкових та озерних водах -- від 0,10 до 0,20 мг/дм³, іноді сягаючи 1,0 -- 1.5 мг/дм³.

2.2.2 Нітрити

NO_2, Систематична назва -- діоксонітрат (ІІІ)-іон. НТ розподіляються на НТ металів (Н.м.) -- солі нітритної кислоти та НТ органічні (Н.о.) -- похідні нітритної кислоти загальна формула: R-O-N=O (ефіри та ін.). НТ металів у природі практично не зуст-річаються. НТ органічні входять до складу всіх рослинних і тваринних організмів. Майже всі Н. металів добре розчинні у воді (крім AgNO₂) та абсолютному C₂H₅OH (крім LiNO₂). Це безбарвні кристалічні речовини, які кристалізуються у вигляді безводних солей (НТ лужних металів та Ag) або у вигляді моногідратів (усі інші). Етери нітритної кислоти -- алкілнітрити -- безбарвні або блідо-жовті з приємним запахом рідини, малорозчинні у воді, добре -- в етанолі або етері.

Нітрити як продукт біохімічного окиснення солей аміаку є сполуками нестійкими і виявляються лише при порівняно недавньому забрудненні джерела води. Кількість азоту нітритів, що перевищує 0,002 мг/дм3, дозволяє запідозрити давнє забруднення води органічними рештками тваринного походження. Утворення нітритів у глибоких підземних водах можливе з нітратів при відновних процесах.

У воді місцевих джерел водопостачання солі аміаку й азотистої кислоти допускаються у вигляді слідів (амонійні солі до 0,1 мг/л, нітрити до 0,002 мг/л), а нітрати - не більш 10 мг/л у перерахуванні на азот

Середньо багаторічний вміст нітритів у воді досліджуваних приток був вищим ГДК у 1,3 - 5 разів. Відомо, що нітрити є нестійкою перехідною формою перебування азоту в природних водоймах і як показник забруднень мають значно менше аналітичне значення, ніж інші параметри азоту. Великі ж концентрації нітритного азоту можуть засвідчувати про потенційне забруднення води продуктами розпаду азотних сполук тваринного походження

Фізіологічна дія Н. подібна до дії нітратів. Вони прискорюють пульс, розширюють артерії, викликають швидке зниження АТ. Терапевтичну дію Н. мають тільки при застосуванні їх у низьких дозах. При високих концентраціях або при більш тривалій дії Н. збуджують нервову систему, викликають утворення метгемоглобіну, що може спричинити смерть.

2.2.3 Феноли

Фенол C₆H₅OH -- органічні сполуки, в молекулах яких, гідроксильні групи сполучені безпосередньо з бензольним кільцем. Фенол називають карболовою кислотою, хоча це дуже слабка кислота.

Феноли є слабкими кислотами (рК _а самого фенолу 9,98). Висока реакційна здатність фенолів в реакціях окислення для технічних потреб при використанні фенольних сполук в якості інгібіторів процесів автоокисления масел і жирів і має велике значення в біосинтезі природних фенольних сполук. Найбільш важливою властивістю фенолів з точки зору виділення та ідентифікації є здатність до утворення солей з металами.

За невеликими винятками, усі фенольні сполуки тверді, а їх колір змінюється від світло-жовтого до червоного, коричневого або пурпурного.

Феноли є одним з найбільш поширених забруднень, що надходять у поверхневі води зі стоками підприємств нафтопереробної, сланцепереробний, лісохімічної, коксохімічної, анилинокрасочной промисловості, в результаті лісосплаву, а також зі стоками гідролізної промисловості (переробка нехарчового рослинної сировини целюлозно-паперової і частково текстильної промисловості).

У стічних водах промислових підприємств вміст фенолів може перевершувати 5-10 г / л при досить різноманітних поєднаннях, при тому що гранично допустима концентрація фенолів у питній воді і воді рибогосподарських водойм становить 1 мкг / л. Особливо великі концентрації фенолу в стоках коксохімічне заводів - до 20 г / л, а сучасний коксохімічний завод скидає на добу у водойми до 4-10 т фенолу.

Перевищення природного фону по фенолу може служити вказівкою на забруднення водоймищ. У забруднених фенолами природних водах зміст їх може досягати десятків і навіть сотень мікрограмів в 1 літрі.

Вода водойми набуває забарвлення, специфічний запах карболки, покривається флуоресціює плівкою, що заважає природному перебігу біологічних процесів у водоймі.

При концентраціях 75 мг / л фенол гальмує процес біологічний очищення у водоймі, при концентрації 0,01-0,1 мг / л у м'ясі риб з'являється неприємний присмак; неприємний смак і запах води зникають тільки при розведенні фенолу до концентрації 0,11 мг / л.

У поверхневих водах феноли можуть перебувати в розчиненому стані у вигляді фенолятів, фенолят-іонів і вільних фенолів.

Феноли у водах можуть вступати в реакції конденсації і полімеризації, утворюючи складні гумусоподібні і інші досить стійкі з'єднання. В умовах природних водоймищ процеси адсорбції фенолів донними відкладеннями і суспензіями грають незначну роль.

Скидання фенольних вод у водойми і водотоки різко погіршує їх загальний санітарний стан, роблячи вплив на живі організми не тільки своєю токсичністю, але і значною зміною режиму біогенних елементів і розчинених газів (кисню, вуглекислого газу).

В результаті хлорування води, що містить феноли, утворюються стійкі з'єднання хлорфенолів, найменші сліди яких (0,1 мкг / дм ³⁾ надають воді характерний присмак і запах.



3. Практичний розрахунок самоочищення води від шкідливих речовин

3.1 Нафтопродукти

ГДК = 0,05 мг/л;

С = Со * exp( -kt ) -

закон самоочищення;

k = 0.044 - коефіцієнт біохімічного розкладення речовини;

Фонова концентрація №1

Со1 = 0.19 мг/л;

Таблиця 3.1 Самоочищення води з кроком в 2 години

Час t, год	Концентрація С, мг/л
2	0,173995
4	0,159337
6	0,145915
8	0,133623
10	0,122367
12	0,112059
14	0,102619
16	0,093975
18	0,086058
20	0,078809
22	0,07217
24	0,06609
26	0,060523
28	0,055425
30	0,050756
32	0,04648

Самоочищення води від нафтопродуктів досягло ГДК 0,05 мг/л при фоновій концентрації 0,19 мг/л за 32 години.

Фонова концентрація №2

Со2 = 0.5 мг/л;

Таблиця 3.2 Самоочищення води з кроком в 2 години

Час t, год	Концентрація С, мг/л
2	0,45788
4	0,419309
6	0,383987
8	0,35164
10	0,322018
12	0,294892
14	0,27005
16	0,247301
18	0,226469
20	0,207391
22	0,189921
24	0,173922
26	0,159271
28	0,145854
30	0,133568
32	0,122316
34	0,112012
36	0,102576
38	0,093935
40	0,086022
42	0,078776
44	0,07214
46	0,066063
48	0,060498
50	0,055402
52	0,050735
54	0,046461

Самоочищення води від нафтопродуктів досягло ГДК 0,05 мг/л при фоновій концентрації 0,5 мг/л за 54 години, що на 22 години більше ніж при фоновій концентрації в 0,19 мг/л.

Фонова концентрація №3 Со3 = 1 мг/л - друга фонова концентрація;

Таблиця 3.3 Час самоочищення води з кроком в 2 години

Час t, год	Концентрація С, мг/л
2	0,915761
4	0,838618
6	0,767974
8	0,70328
10	0,644036
12	0,589783
14	0,540101
16	0,494603
18	0,452938
20	0,414783
22	0,379842
24	0,347844
26	0,318542
28	0,291709
30	0,267135
32	0,244632
34	0,224024
36	0,205153
38	0,187871
40	0,172045
42	0,157552
44	0,14428
46	0,132126
48	0,120996
50	0,110803
52	0,101469
54	0,092922
56	0,085094
58	0,077926
60	0,071361
62	0,06535
64	0,059845
66	0,054804
68	0,050187
70	0,045959



Самоочищення води від нафтопродуктів досягло ГДК 0,05 мг/л при фоновій концентрації 1 мг/л за 70 години, що на 16 години більше ніж в попередній концентрації яка в два рази менша.

Рисунок 3.1 Графіки самоочищення від нафтопродуктів за трьома фоновими концентраціями

3.2 Нітрити

ГДК = 0,08 мг/л;

С = Со * exp( -kt )

- закон самоочищення;

k = 0.18 - коефіцієнт біохімічного розкладення речовини;

Фонова концентрація №1

Со1 = 0.51 мг/л;

Таблиця 3.4 Самоочищення води з кроком в 2 години

Час t, год	Концентрація С, мг/л
2	0,355815
4	0,248244
6	0,173194
8	0,120833
10	0,084302
12	0,058816

Самоочищення води від нітритів досягло ГДК 0,08 мг/л при фоновій концентрації 0,51 мг/л за 10 години.

Фонова концентрація №2

Со2 = 2 мг/л;

Таблиця 3.5 Самоочищення води з кроком в 2 години

Час t, год	Концентрація С, мг/л
2	1,395353
4	0,973505
6	0,679191
8	0,473856
10	0,330598
12	0,23065
14	0,160919
16	0,11227
18	0,078328

Самоочищення води від нітритів досягло ГДК 0,08 мг/л при фоновій концентрації 2 мг/л за 18 години, що на 6 години більше ніж при попередній фоновій концентрації.

Фонова концентрація №3 Со3 = 5 мг/л - друга фонова концентрація;



Таблиця 3.6 Час самоочищення води з кроком в 2 години

Час t, год	Концентрація С, мг/л
2	3,488382
4	2,433761
6	1,697978
8	1,184639
10	0,826494
12	0,576626
14	0,402298
16	0,280674
18	0,195819
20	0,136619
22	0,095316
24	0,066499

Самоочищення води від нітритів досягло ГДК 0,08 мг/л при фоновій концентрації 5 мг/л за 24 години.

Рисунок 3.2 Графіки самоочищення від нітритів за трьома фоновими концентраціями

3.3 Феноли

ГДК = 0,001 мг/л;

С = Со * exp( -kt )

- закон самоочищення;

k = 0.32 - коефіцієнт біохімічного розкладення речовини;

Фонова концентрація №1Со1 = 0.15 мг/л;

Таблиця 3.7 Самоочищення води з кроком в 2 години

Час t, год	Концентрація С, мг/л
2	0,079094
4	0,041706
6	0,021991
8	0,011596
10	0,006114
12	0,003224
14	0,0017
16	0,000896

Самоочищення води від фенолів досягло ГДК 0,001 мг/л при фоновій концентрації 0,15 мг/л за 16 години.

Фонова концентрація №2 Со2 = 0,96 мг/л;

Таблиця 3.8 Самоочищення води з кроком в 2 години

Час t, год	Концентрація С, мг/л
2	0,5062
4	0,26692
6	0,14074
8	0,07421
10	0,03913
12	0,02063
14	0,01088
16	0,00574
18	0,00303
20	0,0016
22	0,00084

Самоочищення води від фенолів досягло ГДК 0,001 мг/л при фоновій концентрації 0,96 мг/л за 22 години, що всього на 6 години більше ніж при фоновій концентрації в 0,15 мг/л

Фонова концентрація №3Со3 = 1,83 мг/л - друга фонова концентрація;

Таблиця 3.9 Час самоочищення води з кроком в 2 години

Час t, год	Концентрація С, мг/л
2	0,96495
4	0,50881
6	0,26829
8	0,14147
10	0,07459
12	0,03933
14	0,02074
16	0,01094
18	0,00577
20	0,00304
22	0,0016
24	0,00085

Самоочищення води від фенолів досягло ГДК 0,001 мг/л при фоновій концентрації 1,83 мг/л за 24 години.



Рисунок 3.3 Графіки самоочищення від фенолів за трьома фоновими концентраціями



Висновок

Аналіз результатів дослідження по ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан», дає можливість стверджувати, що підприємство здійснює негативний вплив на водні ресурси р. Південний Буг.

Внаслідок скиду не доочищених зворотних вод, відсутності очисних споруд на зливних випусках відбувається деградація водних ресурсів річки, що призводить до зміни всієї екосистеми Південного Бугу.

Завдяки природному самоочищенню деградацію водних ресурсів можна зупинити. Основними хімічними забруднювачами акваторії ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» являються: нафтопродукти, нітрити і феноли.

Самоочищення води від нафтопродуктів досягло ГДК 0,05 мг/л при фоновій концентрації 0,19 мг/л за 32 години, при фоновій концентрації 0,5 мг/л за 54 години, що на 22 години більше ніж при попередній концентрації, а при фоновій концентрації 1 мг/л за 70 години, що на 16 години більше ніж при концентрації 0,5 мг/л.

Самоочищення води від нітритів досягло ГДК 0,08 мг/л при фоновій концентрації 0,51 мг/л за 10 години, при фоновій концентрації 2 мг/л за 18 години, що на 6 години більше ніж при попередній фоновій концентрації, а при фоновій концентрації 5 мг/л за 24 години.

Самоочищення води від фенолів досягло ГДК 0,001 мг/л при фоновій концентрації 0,15 мг/л за 16 години, при фоновій концентрації 0,96 мг/л за 22 години, що всього на 6 години більше ніж при фоновій концентрації в 0,15 мг/л и при фоновій концентрації 1,83 мг/л за 24 години.

ГДК основних забруднювачів водних ресурсів заводу:

· нафтопродукти - 3,8 ГДК;

· нітрити - 6,38 ГДК;

· феноли - 15 ГДК.

Тобто найшвидше водні ресурси самоочищаються від фенолів тому, що його ГДК складає 15, а найгірше у воді розпадаються нафтопродукти ГДК у якого 3,8. ГДК нітритів складає 6,38.

Порівнюючи швидкість біохімічного розпаду нафтопродуктів при фактичній концентрації 0,5 мг/л і нітритів при фактичній концентрації 0,51 мг/л отримаємо наступний час самоочищення до гранично допустимої концентрації: для НП 54 години, а для нітритів 10 годин. Цей результат через те що ГДК НП в 2 рази більший за нітрити. Тобто нафтопродукти при такі же концентрації як і нітрити розпадаються в 5,4 рази довше.

Порівнюючи швидкість розпаду нафтопродуктів при фактичній концентрації 0,19 мг/л і фенолів при фактичній концентрації 0,15 мг/л час самоочищення до гранично допустимої концентрації для НП складає 32 години, а для фенолів 16 годин. Значить біохімічний розпад нафтопродуктів при більш-менш схожих концентраціях в 2 рази довший.

Можна зробити висновок що одними із найнебезпечніших хімічних речовин, що може призвести акваторії ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» до деградації, являються нафтопродукти тому, що вони мають найбільший час розпаду у водному середовищі.



Література

1. Білявський Г.О., Падун Н.М., Фурдуй Р.С. Екологія. – К.: Либідь, 1995. – 367 с.

2. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології. Навчальний посібник. – К.: МАУП, 1996. – 302 с.

3. Кучеревий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2001. – 499 с.

4. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. Навчальний посібник. – К.: Знання, 2000. – 203 с.

5. Злобін Ю.А. Основи екології. – К.: Лібра, 1998. – 248 с.

6. Охрана окружающей среды. Под редакцией К.В.Белова. – М.: Высшая школа, 1991. – 319 с.

7. Калабіна Л.В., Набиванець. Б.Й., Сухан В.В. Аналітична хімія природного середовища. – К.: Либідь, 1996. – 302 с.

8. Джигирей В.С,, Сторожук В.Н., Яцюк Р.А. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища. – Львів: Афіша, 2000. – 267 с.

9. Барашков К.М., Ольшанова К.М., Пискарева С.К. Аналитическая химия. – М.: Химия, 1980. – 340 с.

10. Бабко А.К., П'ятницький І.В. Кількісний аналіз. – К.: Вища школа, 1974. – 243 с.

Размещено на Allbest.ru

...