Еколого-економічні засади водогосподарського районування (на прикладі українського Полісся)

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Еколого-економічні засади водогосподарського районування (на прикладі українського Полісся)

Загальна характеристика роботи

екологічний економічний полісся

Актуальність теми дослідження. Розвиток економіки України супроводжується високою ресурсоємністю виробництва та відбувається в екстремальних екологічних умовах. Україна має міжнародний статус зони екологічного лиха, найвищий у Європі рівень розораності земель, споживання водних ресурсів, вирубування лісів й значне - в 4-5 разів - перевищення антропогенного та техногенного навантаження на навколишнє природне середовище порівняно з відповідними показниками у розвинутих країнах.

Проблема забезпечення належного екологічного стану водно-ресурсного потенціалу залишається актуальною для всіх регіонів України. Практично всі поверхневі та значна частина підземних водних ресурсів, особливо в районах розміщення потужних промислових і сільськогосподарських комплексів, відчувають антропогенний вплив через забруднення, виснаження й деградацію. Трансформаціям піддаються господарсько освоєні водозбірні території, що істотно впливає на зміни у формуванні стоку і водного режиму багатьох водних об'єктів. Значні обсяги споживання води в економічній діяльності, зростання скидів забруднених вод у поверхневі водойми - основні чинники антропогенного навантаження на поверхневі водні ресурси.

Нераціональне використання та забруднення водних об'єктів призводять до деградації водних екосистем і спричиняють значні економічні збитки. У зв'язку з цим вирішення проблеми підвищення ефективності використання, відтворення та охорони водних ресурсів набуває особливої гостроти, а наукове обґрунтування та впровадження заходів, які б забезпечили стале водокористування й поліпшення якості водних екосистем, - своєчасності та актуальності.

Вагомий внесок у розроблення теорії, методики та організаційно-економічного механізму природокористування, в тому числі користування, охорони та відтворення водних ресурсів, удосконалення інституціональних засад водокористування, вирішення проблем функціонування водогосподарського комплексу зробили вітчизняні та зарубіжні вчені: О.Ф. Балацький, В.І. Борейко, В.А. Бодюк, О.О. Веклич, Г.В. Воропаєв, І.Я. Головинський, В.А. Голян, Л.М. Горев, Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, М.П. Дальков, Н.Б. Закорчевна, Л.Ф. Кожушко, Л.Г. Мельник, В.І. Павлов, Н.В. Павліха, Н.Б. Прохорова, Г.М. Петров, В.В. Сабадаш, Б.В. Фащевський, М.А. Хвесик, О.М. Черняєв, А.П. Чернявська, І.С. Шахов, В.Я. Шевчук, О.В. Яроцька, А.В. Яцик та ін.

Водночас слід зазначити недостатність наукового опрацювання процедури формування науково-методичних засад адаптації механізмів водогосподарської діяльності до ускладненої екологічної ситуації з водними екосистемами, антропогенним перевантаженням водозаборів річок.

Таким чином, необхідність поглиблення еколого-економічних основ водогосподарського районування територій для оптимізації механізмів управління водними ресурсами з виокремленням екологічної складової зумовила вибір теми дослідження, її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у рамках реалізації держбюджетних і госпдоговірних науково-дослідних робіт Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем, які формувались відповідно до державних і галузевих програм на виконання положень “Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води” (1997 р.), “Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства на 2002-2011 роки” (2002 р.), на виконання програми “Законодавчо-правове і науково-технічне забезпечення реалізації Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води” (2008 р.).

За участю автора в частині еколого-економічного забезпечення проведено водогосподарсько-екологічне районування басейнів річок Волинської, Рівненської, Житомирської областей, а також окремих річок Київської, Чернігівської, Сумської областей в межах таких науково-дослідних робіт: “Оцінка сучасного рівня антропогенної трансформації екосистеми р.Горинь і розробка заходів з відновлення рівноваги басейну” (номер державної реєстрації 0104U008150, 2004 р.); “Розробка критеріїв наукового обґрунтування оцінки антропогенного впливу на водні ресурси” (номер державної реєстрації 0104U006286, 2006 р.); “Розробка науково-методичної бази для водогосподарсько-екологічної інвестиційної діяльності з відповідною управлінською інфраструктурою” (номер державної реєстрації 0104U006288, 2006 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у теоретико-методичному обґрунтуванні еколого-економічних засад водогосподарського районування та розробленні практичних рекомендацій щодо його використання в системі управління водокористуванням.

Для досягнення поставленої мети визначено і вирішено такі завдання:

обґрунтувати теоретико-методологічні положення щодо визначення водогосподарсько-екологічного районування території;

розробити методичні основи оцінювання антропогенного навантаження на водні екосистеми;

удосконалити методику екологічного нормування використання природних ресурсів у басейнах річок;

проаналізувати особливості використання земель у басейнах малих річок на регіональному рівні;

здійснити водогосподарсько-екологічне районування басейнів річок Українського Полісся;

визначити алгоритм проведення комплексу розрахунків регіональної диференціації плати за використання поверхневих водних ресурсів з урахуванням якісних екологічних та економічних показників водокористування;

проаналізувати чинний економічний механізм управління водними ресурсами та розробити рекомендації до підвищення дієвості його функціонування;

обґрунтувати пропозиції щодо формування інституціонального середовища сталого водокористування за басейновим принципом.

Об'єктом дослідження є процес розробки та впровадження районування територіально-водогосподарських комплексів в умовах Українського Полісся.

Предметом дослідження є теоретичні та методичні засади еколого-економічного обгрунтування водогосподарського районування на прикладі Українського Полісся.

Методи дослідження. Для досягнення мети, поставленої в роботі, було використано загальнонаукові та спеціальні методи, які ґрунтуються на системному вивченні економічних явищ, а саме: системного та комплексного аналізу, наукового узагальнення, історичний метод, порівняння та метод аналогій - в процесі дослідження сучасних економічних теорій та праць вітчизняних і зарубіжних вчених щодо функціонування водогосподарського комплексу; методи конкретизації, узагальнення теоретичного та практичного матеріалу, вибірки - для вирішення завдань водогосподарського районування; методи наукової абстракції, нормативний метод, метод коефіцієнтів і економіко-математичного моделювання, методи індукції та дедукції - для проведення моделювання еколого-економічних процесів.

Основним методичним принципом, який використаний в роботі, є системний підхід, який характеризує збалансованість економічних вигід з вимогами екологічної безпеки.

Інформаційна база дослідження - діюче водне законодавство, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, методичні й статистичні матеріали Державного комітету України по водних ресурсах, Державного комітету статистики України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, праці вітчизняних і зарубіжних вчених із досліджуваної тематики, довідкова література з мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розроблених дисертантом науково-методичних положень щодо формування економічних умов для водогосподарського-екологічного районування території Українського Полісся. Основні результати, які були отримані в процесі вирішення поставлених завдань та становлять наукову новизну дослідження, полягають у наступному:

Вперше:

- розроблено водогосподарське-екологічне районування малих річок території Українського Полісся з урахуванням кількісних та якісних екологічних, економічних та водогосподарських показників стану річки і річкового басейну, який забезпечить формування пріоритетних напрямів природоохоронної діяльності в басейнах конкретних річок та їх відповідне фінансове забезпечення;

- доведено доцільність формування методики виявлення еколого-економічних чинників, найбільш чутливих до водогосподарського впливу, зокрема, радіоактивного забруднення території, використання земель і річкового стоку, якості води, яка є основою для визначення екологічного стану річкового басейну;

Удосконалено:

- теоретичні засади системного аналізу еколого-економічних показників водогосподарського районування, які, на відміну від існуючих, дають можливість виокремити екологічну складову та провести її оцінку із застосуванням системної моделі;

- методичні підходи до формування економічного механізму управління водокористуванням на основі обґрунтованих пропозицій щодо системи зборів податків, платежів і пільг, запровадження яких сприятиме підвищенню ефективності чинної системи фіскального регулювання з урахуванням територіальної специфіки якості водних ресурсів;

дістали подальший розвиток:

- термінологія водогосподарського районування території, зокрема, запропоновано визначення поняття “водогосподарсько-екологічне районування” як розмежування території за ознаками подібності природних й економічних умов освоєння водних ресурсів та специфічним екологічним станом водних об'єктів даної річкової екосистеми;

- методичні підходи до оцінки стану земельних ресурсів у басейнах річок з урахуванням лісистості басейну, ступеня природного стану водозбору річки, сільськогосподарського освоєння, розораності, урбанізації території басейну, еродованості земель в басейні річки;

- методика виділення економічних зон за геопросторовою структурою господарства, що дають змогу картографічного представлення комплексної оцінки екологічного стану річкових басейнів і визначення найбільш небезпечних за рівнем антропогенного навантаження ділянок річкового басейну;

- обґрунтування необхідності реформування управління процесами використання, охорони та відтворення водних ресурсів на басейновому принципі та принципі “споживач платить”, зокрема, запропоновано схему такого управління з визначенням функцій, повноважень, джерел фінансового забезпечення та складу органів управління.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони містять науково обґрунтовані підходи і способи кількісної та якісної оцінки впливу окремих показників використання водних і земельних ресурсів, а також характерних забруднювачів, які впливають на екологічний стан річки та її басейну, що дає можливість здійснити його комплексну оцінку та визначити найбільш небезпечні за рівнем антропогенного навантаження ділянки річкового басейну.

Основні положення, викладені у дисертації, узагальнено на рівні методичних розробок і практичних рекомендацій, що можуть застосовуватися у практиці вибору й прийняття управлінських рішень. Розроблені здобувачем методичні підходи та пропозиції використано Державним комітетом України по водному господарству при розробці Концепції і Положення про басейновий принцип управління водними ресурсами України (довідка № 01-25/1627 від 28 жовтня 2009 року), а також при водогосподарсько-екологічному районуванні Волинської, Рівненської та Житомирської областей (довідка № 01-25/484 від 16 лютого 2009 року).

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес Національного університету водного господарства та природокористування при викладанні дисципліни «Водні ресурси, використання та охорона» (довідка №01/12-124 від 26.05.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною здобувачем, завершеною в межах поставлених завдань науковою працею, у якій викладено авторський підхід до вирішення наукового завдання щодо обґрунтування еколого-економічних засад водогосподарського районування регіону. Наукові положення, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, які є результатом власних досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні положення та практичні результати дисертаційних досліджень оприлюднено на IV Міжнародному конгресі „Вода: экология и технология” (ЭКВАТЕК - 2000, м. Москва, 30 травня-2 червня 2000р.); Міжнародному конгресі „Екологія, технологія, економіка, водопостачання, каналізація” (м. Ялта, 24-27 травня 2005р.); Міжнародному форумі „Современное состояние, проблемы и перспективы использования трансграничных водных объектов” (м. Мінськ, 1-2 березня 2006р.); VII Міжнародному конгресі „Вода: экология и технология ”(м. Москва, 30 травня - 2 червня 2006р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Корпоративне управління в Україні: менеджмент, фінанси, аудит” (м. Рівне, 4-5 травня 2006р.); II Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми і механізм відтворення ресурсного потенціалу в контексті євроінтеграції” (м. Рівне, 19-20 жовтня 2006р.); Міжнародному конгресі «Екологія, технологія, економіка, водопостачання, каналізація» (м. Ялта, 1-5 червня 2009р).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження опубліковано у 12 наукових працях загальним обсягом 3,20 друк. арк., що належать особисто здобувачеві, в тому числі дві колективних монографії (0,94 друк. арк.), 4 статті у фахових виданнях (1,17 друк. арк.), а також 6 тез доповідей за матеріалами науково-практичних конференцій (1,09 друк. арк.).

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 146 найменувань і 3 додатків.

Загальний обсяг дисертації становить 201 сторінку, у тому числі обсяг основного тексту - 159 сторінок. Дисертація містить 11 таблиць загальним обсягом 10 сторінок, рисунки на 8 сторінках, список використаних джерел на 16 сторінках, три додатки на 26 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертаційної роботи обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано основні його завдання, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи водогосподарського районування території» розкрито сутність і значення водогосподарського районування території, його види та специфічні риси, принципи, основу яких становить басейновий принцип.

Обгрунтовано, що запровадження засад сталого водокористування залежать не лише від технології виробництва, а й значною мірою від ефективності управління водними ресурсами, їх використанням, охороною і відтворенням. Еколого-економічної результативності управління водокористуванням неможливо досягнути без проведення водогосподарського районування і визначення найбільш вразливих ланок водної екосистеми. Таке районування дозволяє виділити впорядковані, організовані системи водного господарства й створити основу для територіального управління ними. Доведено, що річковий басейн є вихідною територіальною одиницею управління водними ресурсами, завдяки якій враховується комплекс складових річкової екосистеми і ті природні й господарські взаємопов'язані процеси, що відбуваються в ній.

Для успішного управління використанням водних ресурсів, їх охороною і відтворенням, стабілізації, згодом і покращання екологічного стану річок та їх басейнів необхідно виділити території з черговістю інвестицій в природоохоронні заходи для досягнення найбільшого еколого-економічного ефекту.

На основі узагальнення досвіду природного та економічного районування в роботі конкретизується сутність поняття “водогосподарське районування” як процес виявлення, класифікації і розмежування об'єктивно існуючих територіально-водогосподарських комплексів, які характеризуються водогосподарською спеціалізацією і значними внутрішніми виробничими зв'язками.

Обгрунтованим є визначення водогосподарського району як території, що характеризується певною специфікою природноекономічних умов освоєння водних ресурсів, спільністю основних проблем і перспектив розвитку водного господарства, можливістю централізованого управління ним. Виявлено та розкрито групи показників, які характеризують процес водогосподарського районування - гідрологічні, природні, водогосподарські, меліоративні, якість води, виробничо-економічні. Наведено (принципи, підходи) районування території України стосовно ведення державного водного кадастру по розділу використання вод.

Слід зауважити, що водогосподарське районування території колишнього СРСР і України зроблено у період, коли при прийнятті управлінських рішень керувалися економічними інтересами, ігноруючи екологічні. Нині економічні та екологічні аспекти вітчизняної природо-економічної інфраструктури отримують паритетний стан розвитку, відтак, необхідна система заходів водогосподарсько-екологічного районування, при якій належна увага приділяється якості води, умовам її формування та використання як виробничого ресурсу. Доведено, що нині екологічні аспекти стають більш значущими і важливими для нормального функціонування національного господарства, тому необхідним є проведення водогосподарсько-екологічного районування, при якому велика увага приділятиметься екологічному стану вод і умов, що формуються з урахуванням реалізації господарської інфраструктури, оптимальної для даної території.

Визначено, що водогосподарсько-екологічне районування - це розмежування території за ознаками подібності природних й економічних умов освоєння водних ресурсів та специфічним екологічним станом водних об'єктів даної річкової екосистеми. За результатами проведеного аналізу запропоновано авторське тлумачення поняття «водогосподарсько-екологічне районування» як поділ території, яка характеризується спільністю природних й економічних умов освоєння водних ресурсів і специфічним екологічним станом водних об'єктів даної річкової екосистеми.

Справді, водогосподарсько-екологічне районування передбачає оцінку стану басейнів річок для комплексного використання водних ресурсів. При такому районуванні враховуються природні умови формування річкового стоку регіону, наприклад, Українського Полісся. Адже саме у взаємозв'язку з іншими компонентами навколишнього середовища екологічно адаптований за водним фактором розвиток економічного потенціалу областей і регіонів постає одним із головних напрямів організації збалансованої системи водозабезпеченості й водокористування.

Концептуальним підґрунтям такого виду районування є збереження єдності водного об'єкта і району формування його вод, де розв'язуються проблеми регулювання, використання, охорони водних ресурсів і створення екологічно безпечних умов на водозборі. У зв'язку з цим водогосподарсько-екологічний район, як правило, збігається з басейном малої річки і є основною таксономічною одиницею районування великих річкових басейнів чи регіонів. Водночас водогосподарсько-екологічне районування, крім використання водних ресурсів, їх охорони та відтворення на фоні природних умов, повинне також, на думку здобувача, враховувати: рівень радіоактивного забруднення території водозборів, величини антропогенного навантаження на басейни річок і умови використання річкового стоку в господарстві.

Розкрито методологічні засади водогосподарсько-екологічного районування, узагальнено зарубіжний досвід водогосподарсько-екологічного районування в системі управління водними ресурсами (на басейнових принципах), у тому числі й прогресивних економічних методів управління водокористуванням, практика якого є корисною для України з огляду на активізацію розвитку ринкових засад у водокористуванні.

Зважаючи на складність екологічних явищ і процесів, розкрито вихідні засади застосування системної моделі оцінювання стану басейну малої річки, яка складається з чотирьох підсистем, де враховується радіаційне забруднення, використання земельних і водних ресурсів та якість води. На підставі кількісних і якісних оцінок стану басейну річки за антропогенним навантаженням по кожній підсистемі визначається рівень спільного впливу на загальний стан басейну річки. Таку системну модель “Басейн малої річки” розроблено з використанням результатів досліджень здобувача в Українському науково-дослідному інституті водогосподарсько-екологічних проблем. Модель складається з чотирьох підсистем, які враховують три показники радіаційного забруднення, 10 показників використання земельних і водних ресурсів та понад 30 показників якості води. Окреслено алгоритм проведення водогосподарсько-екологічного районування (рис. 1). Результати застосування цієї моделі для територій Українського Полісся наведено в другому розділі.

У другому розділі «Методичне забезпечення водогосподарсько-екологічного районування території (на прикладі Українського Полісся)» проведено аналіз еколого-економічної ситуації в Українському Поліссі, обгрунтовано результати районування території Українського Полісся за антропогенним навантаженням і екологічним станом басейнів на основі моделі “Басейн малої річки”, розкрито економічний сенс водогосподарсько-економічного районування території як методичного підґрунтя регіональної диференціації плати за використання поверхневих водних ресурсів.

Аналітико-статистична діагностика еколого-економічної ситуації в Українському Поліссі дала можливість зробити такі висновки:

У структурі господарства Українського Полісся розвиваються машинобудівні, будівельно-індустріальні та лісовиробничі комплекси; льонарство; картоплярство; молочне, м'ясне тваринництво; льоно-, хмеле-, молоко- і м'ясопереробні АПК; озерне рибальство та мисливство. За своєю компонентною структурою і спеціалізацією Поліська економічна зона поділяється на економічні райони - Західно-Поліський, Центрально- і Східно-Поліський. Водних ресурсів на Поліссі є достатньо для задоволення всіх господарських потреб цього регіону. В Українському Поліссі суттєвий вплив на структуру природних комплексів мають меліоративні заходи.

Специфічні умови використання земельних ресурсів, тривалість існування і розмір площі меліоративних систем, розташування їх на водозборі слід враховувати при виконанні водогосподарського районування. Проведені розрахунки показують, що за лісистістю стан 52 % басейнів річок оцінено “нижче норми” і “незадовільний”, за ступенем природного стану таких річок - 58 %, за сільськогосподарською освоєністю - теж 58 %, за розораністю - 64 %, за урбанізацією - 24 % і за ерозійністю - 58%. Отже, за більшістю показників використання земельних ресурсів у басейнах річок Полісся України стан їх екологічно незадовільний.

Визначено, що показники використання водних ресурсів річок тісно пов'язані з особливостями господарського водокористування. При цьому великий вплив мають фактичне і безповоротне використання річкового стоку, скид води у річкову мережу, а також скид забруднених стічних вод. Авторські розрахунки виявили, що за цими показниками використання водних ресурсів малих річок Полісся України оцінку стану “добрий” мають 60 % річок, оцінку “задовільний” - 22%, “поганий” - 6% і “катастрофічний” - 12%. За станом використання басейну малих річок у роботі здійснено районування території Українського Полісся

У роботі проведена оцінка якості води малих річок Полісся України з урахуванням особливостей забруднення малих річок, які пов'язані з водністю водотоку, інтенсивністю самоочищення та специфікою господарського використання басейну. Як засвідчують розрахунки, річок з “дуже чистою” і “чистою” водою серед досліджених малих річок Полісся України немає. Лише 19% вод малих річок оцінено як “задовільної чистоти”, з оцінкою “забруднена” - 57%, “брудна” - 12%, “дуже брудна” - 12%. Наступні розрахунки антропогенного навантаження та оцінку його впливу на екологічні системи річок Українського Полісся виконано за результатами класифікації (оцінки) стану основних природних систем (підсистем) - земельних і водних ресурсів, якості води за хімічним, токсикологічним, бактеріологічним та радіаційним забрудненням на основі системної моделі “Басейн малої річки”.

Інтегральна оцінка стану басейнів малих річок Полісся України характеризується такими показниками: оцінку “зміни незначні” дістали 28% досліджених річок, оцінку “задовільний” - 22%, оцінку “поганий” - 28%, “дуже поганий” - 19% і “катастрофічний” - 1 %. Як свідчать результати проведеного дослідження, немає жодної малої річки, яка мала б “добрий” екологічний стан. Загальний стан басейнів малих (середніх) річок Українського Полісся в цілому незадовільний. Доведено, що в усіх басейнах річок Українського Полісся необхідно збільшити лісистість і зменшити площі сільгоспугідь та показник розораності.

За авторськими результатами оцінки антропогенного навантаження і екологічного стану басейнів річок Полісся України складена авторська картосхема районування території, яка одночасно є схемою водогосподарсько-екологічного районування цього регіону.

При цьому обґрунтовано й виділено такі одиниці водогосподарсько-екологічного районування: водогосподарсько-екологічний регіон, район, підрайон і дільниця. Отже, басейн Дніпра - регіон, басейн Прип'яті і басейн Десни - райони, західна частина Українського Прип'ятського Полісся (до вододілу між річками Случ і Уборть) і східна його частина - Західноприп'ятський та Східноприп'ятський водогосподарсько-екологічні підрайони, а в їх межах - окремі дільниці.

Проведене водогосподарсько-екологічне районування на прикладі сучасного екологічного стану річок Українського Полісся дозволяє не лише наочно показати зміни природного стану досліджених річок під впливом антропогенного навантаження, а й дає можливість визначити басейни (річки) з найбільшими порушеннями з позицій екології, що сприятиме проведенню пріоритетних економічних заходів на певних територіях, зокрема, обґрунтування першочергових

інвестицій для їх оздоровлення. Крім того, запропонована методика водогосподарсько-екологічного районування є універсальною для проведення аналогічного районування інших регіонів й наступного визначення необхідних природоохоронних заходів і відповідних обсягів їх фінансового забезпечення.

У роботі обґрунтовано доцільність використання водогосподарсько-екологічного районування як методичної основи регіональної диференціації плати за водокористування залежно від якості водних ресурсів даної місцевості.

Окрім диференціації тарифів плати за використання поверхневих вод, яку забирають з різних ділянок водогосподарського району (басейну), цілком можлива диференціація тарифів плати за використання води, взятої з одних і тих самих ділянок у межах певного басейну, але в різні сезони року, оскільки протягом року якість води може істотно погіршуватись, або поліпшуватись.

Науковий і практичний інтерес становить особливий розрахунок диференційованих нормативів плати за забір води з поверхневих водних джерел, який проводиться залежно від конкретних місцевих умов, які характеризують водозабезпеченість по довжині водотоку, якісного стану води, дефіцитності водних ресурсів, розмірів водозбірної площі, тобто з урахуванням вимог водогосподарсько-екологічного районування. Алгоритм розрахунків наведено на блок-схемі. Згідно з цією узагальненою схемою процедура зводиться до такого:

1) збір і узагальнення гідрологічної, водогосподарської, економічної та екологічної інформації;

2) визначення крайніх створів району дій і розрахунку диференційованих нормативів плати залежно від водозабезпеченості (вплив водогосподарських заходів, регулювання і перерозподілу стоку);

3) визначення характеристик якісного стану водних ресурсів;

4) виділення дефіцитних районів по довжині водотоку;

5) визначення районів дії єдиної величини нормативу плати залежно від кількісних і якісних показників водних ресурсів;

6) узгодження меж районів дії однакових нормативів плати за воду з врахуванням водозабезпеченості території, дефіцитності та якісного стану водних ресурсів;

7) визначення величини регіонально диференційованих нормативів плати за воду з урахуванням вимог водогосподарського-екологічного районування.

Отже, запровадження методичного підходу водогосподарсько-екологічного районування дає змогу не лише оцінювати різноманіття якісних характеристик, складу та властивостей води за інтегральними відносними показниками, а й проводити диференціацію економічної оцінки водних ресурсів певної територіальної визначеності.

У третьому розділі «Напрями вдосконалення управління водогосподарськими системами» визначено шляхи оптимізації управління водокористуванням, обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення базових інструментів економічного механізму управління водогосподарськими системами, сформульовано рекомендації стосовно формування нового інституціонального каркасу управління водними ресурсами.

У роботі розглянуто принципи нормування антропогенного навантаження на басейни річок і самі річки; наведено основні характеристики функціонування річкових екосистем; виявлено, що існуюча система природоохоронних норм і правил є недосконалою та «розпорошеною», чимало з них мають рекомендаційний характер. Обгрунтовано, що алгоритм екологічного нормування має бути таким, при якому спочатку формулюється стратегічна мета нормування, а вже потім на її основі розробляються критерії і регламенти, які обмежують вплив господарської діяльності на довкілля і відповідають вимогам утворення динамічно стійких систем. Структура показників, які підлягають нормуванню, має відображати басейновий та екосистемний підходи, за яких вплив господарської діяльності на навколишнє середовище оцінюється через ступінь і характер використання природних ресурсів і навантаження на природні компоненти ландшафту, внаслідок чого можна визначити ефективні природо- та водоохоронні заходи і застереження.

Проаналізовано чинний економічний механізм екологічного управління, зокрема, водокористуванням; виявлено низку прогалин у практиці його функціонування, через що вирішення екологічних проблем покладається на природокористувача і власника природного об'єкта, а державні органи лише здійснюють контроль за дотриманням екологічного законодавства, заборон, стандартів. Такий підхід характеризує пасивне ставлення до охорони навколишнього середовища.

Виявлені особливості системи платного водокористування в Україні дали можливість зробити такі висновки: система зборів малоефективна, не враховує рентну природу водокористування, не забезпечує реалізацію основних економічних принципів ефективного оподаткування, не забезпечує потреб захисту водних об'єктів від виснаження, не виконує функцій щодо стимулювання раціонального водокористування.

Обґрунтований комплекс пропозицій щодо формування дієвої системи зборів, податків, платежів і пільг при водокористуванні, запровадження яких, на думку здобувача, сприятиме підвищенню ефективності сучасної системи фіскального регулювання водокористування з урахуванням територіальної специфіки якості водних ресурсів.

З огляду на це, в інституціональне середовище водокористування мають бути впроваджені додаткові інститути, які сприятимуть активній екологізації водокористування та посилять процеси ресурсоощадного залучення водних ресурсів до господарського комплексу. Доведено, що формуванню програм роботи басейнових органів управління водними ресурсами повинні передувати дослідження щодо районування території за екологічним станом водних об'єктів. Виділення різних за екологічним станом водогосподарських районів, виявлення в кожному з цих районів “больових точок” - чинників, які найгірше впливають на екологічний стан водного об'єкта, й чинників, вплив на які потребує найменше часу та коштів, дасть змогу в найкоротший термін визначити черговість та пріоритетність екологічних інвестицій, відтак, найефективніше виконати основне завдання - зберегти екосистеми водних об'єктів від повної деградації.

У дисертації обґрунтовано пропозиції щодо інституціональних змін, необхідних для переходу до загальнонаціональної системи управління використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів за басейновим принципом; розкрито основні завдання та повноваження можливих органів басейнового управління - Басейнової Ради і Водного Агентства, а також особливості фінансового забезпечення їх діяльності.

За такої схеми управління водними ресурсами на основі басейнового принципу не лише підвищиться ефективність водокористування та зростатимуть бюджетні надходження, а й активізуються процеси поліпшення екологічного стану водоресурсних об'єктів, тобто формуватимуться засади переходу до сталого водокористування.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення еколого-економічних засад водогосподарського районування та новий розв'язок наукового завдання щодо розробки методичних підходів і практичних рекомендацій стосовно впровадження водогосподарсько-екологічного районування регіону в процесі вдосконалення системи управління водними ресурсами з метою переходу до екологозбалансованого сталого водокористування.

Основні висновки і результати, отримані завдяки проведеному дослідженню, полягають у такому:

1. Виявлено, що сучасні еколого-економічні реалії функціонування водогосподарського комплексу України загострюють вирішення проблеми переходу до сталого розвитку водокористування, яка зумовлює необхідність розробки теоретико-методичних підходів щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму використання охорони і відтворення водних ресурсів. Визначено, що саме водогосподарське районування дозволяє виділити впорядковані, організовані системи водного господарства й створити основу для територіального управління ними. Поглиблено сутність водогосподарського районування, зокрема, обґрунтовано та запропоновано визначення поняття «водогосподарсько-екологічне районування» як розмежування території за ознаками подібності природних й економічних умов освоєння водних ресурсів та специфічним екологічним станом водних об'єктів даної річкової екосистеми. З огляду на це виявлено, що водогосподарсько-екологічний район, як правило, збігається з басейном малої річки і є основною таксономічною одиницею районування великих річкових басейнів чи регіонів. Водночас водогосподарсько-екологічне районування, крім використання водних ресурсів, їх охорони та відтворення на тлі природних умов, повинно також враховувати: рівень радіоактивного забруднення території водозборів, величину антропогенного навантаження на басейни річок та умови використання річкового стоку в господарстві.

2. Для проведення водогосподарсько-екологічного районування регіону розкрито вихідні засади застосування системної моделі оцінювання стану басейну малої річки, яка складається з чотирьох підсистем, де враховуються радіаційне забруднення, використання земельних і водних ресурсів та якість води.

3. Спираючись на оригінальні дані моніторингових спостережень використання земельних і водних ресурсів, якість води 32 басейнів малих річок Українського Полісся, виконано відповідні оцінки, за результатами яких побудовано картосхеми. За авторськими результатами оцінки антропогенного навантаження й екологічного стану басейнів річок Полісся України розроблено картосхему районування території, яка одночасно є схемою водогосподарсько-екологічного районування цього регіону. Завдяки системній моделі зворотним розрахунком (поступовим наближенням) визначено найбільш вразливі показники стану використання водних і земельних ресурсів та показники, які визначають якість води.

Проведене водогосподарсько-екологічне районування Полісся України є достатньою підставою для застосовування ситуаційних підходів до вироблення та прийняття відповідних господарських і управлінських рішень стосовно здійснення пріоритетних економічних заходів, зокрема, обґрунтування першочерговості інвестицій для удосконалення водокористування та оздоровлення територій. Крім того, запропонована методика водогосподарсько-екологічного районування є універсальною для проведення аналогічного районування інших регіонів та наступного визначення необхідних природоохоронних заходів з відповідними обсягами їх фінансового забезпечення.

4. Обґрунтовано доцільність застосування методу водогосподарсько-екологічного районування для розрахунків регіональної диференціації плати за водокористування залежно від якості поверхневих водних ресурсів певної місцевості. На основі узагальнення відповідних науково-методичних підходів окреслено алгоритм проведення таких розрахунків, які дозволяють підвищити еколого-економічну ефективність плати за водокористування.

5. Доведено необхідність упровадження методу екологічного нормування в процесі прийняття управлінських рішень щодо користування, охорони та відтворення водних ресурсів, забезпечення еколого-економічної безпеки території річкового басейну.

6. Проведений аналіз системи платного водокористування в Україні виявив її низьку ефективність, оскільки нею не враховано рентну природу водокористування, не забезпечується реалізація основних економічних принципів оподаткування та екологічних потреб захисту водних об'єктів від виснаження, не виконуються функції щодо стимулювання раціонального водокористування. Обґрунтовано комплекс пропозицій щодо формування дієвої системи зборів, податків, платежів і пільг при водокористуванні, запровадження яких сприятиме підвищенню ефективності сучасної системи фіскального регулювання водокористування з урахуванням територіальної специфіки якості водних ресурсів.

7. Запропоновані в роботі рекомендації щодо інституціональних змін, необхідних для переходу до загальнонаціональної системи управління використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів за басейновим принципом дозволять у найкоротший термін і з більшою результативністю реалізувати завдання стабілізації стану екосистем водних об'єктів та зменшити водоємність функціонування господарського комплексу.

8. Розроблені здобувачем методичні підходи та рекомендації щодо удосконалення організаційних та економічних засад управління водними ресурсами завдяки імплементації водогосподарсько-екологічного районування території впроваджено в процедури розробки Концепції і Положення про басейновий принцип управління водними ресурсами України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділи монографій

1. Пашенюк І. А. Світовий досвід управління використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів і рекомендації з удосконалення такого управління в Україні / А. В. Яцик, Ю. М. Грищенко, Л. А. Волкова, І. А. Пашенюк // Водні ресурси: використання, охорона, відтворення, управління : [підручник для студентів вищих навч. закладів] - К. : Генеза, 2007. - С. 299-340.

Брошури

2. Пашенюк І. А. Методика розрахунку антропогенного навантаження і класифікації екологічного стану басейнів малих річок України: / А. В. Яцик, І. А. Бишовець, І. А. Пашенюк, О. П. Канаш - К. : Полімед, 2007. - 71 с. Особистий внесок: систематизовано дані для визначення вагових коефіцієнтів і наведено приклади, що ілюструють антропогенне навантаження на басейни малих річок України.

Статті в наукових фахових виданнях

3. Пашенюк І. А. Економічні аспекти водогосподарсько-екологічного районування / С. О. Левицька, І. А. Пашенюк // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону”- Серія „Природокористування та ресурсозбереження”. - (Вип. ХІІ). - 2006 . - № 4. - С. 62-69. Особистий внесок: досліджено дієвість економічних інструментів (плата за спеціальне використання водних ресурсів, штрафів за скид забруднень тощо).

4. Пашенюк І. А. Використання якісних показників басейну Прип'яті для водогосподарсько-екологічного районування / І. А. Пашенюк // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. - Серія “Економіка“ - 2006 . - Ч. 3. - Випуск 4 (36). - С.347-353.

5. Пашенюк І. А. Антропогенне навантаження на водні екосистеми та основні принципи екологічного нормування. / А. В. Яцик, С. О. Левицька, І. А. Пашенюк // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. - 2007. - Випуск 1 (37). - С. 108-119. Особистий внесок: сформульовано принципи екологічного нормування.

6. Левицька С. Концептуальні та методологічні засади еколого-водогосподарського районування / С. Левицька, І. Пашенюк // Водне господарство України. - 2007. - № 4. - С. 37-43. Особистий внесок: обґрунтовано методологічні засади водогосподарського екологічного районування регіону, наведено характеристику його показників, охарактеризовано стан використання земельних і водних ресурсів Українського Полісся.

Матеріали наукових конференцій

7. Яцык И. А. (Пашенюк И. А.). Методика расчета ущербов в отраслях экономики Украины в маловодные годы (на примере Днепра) / А. В. Яцык, А. И. Томильцева, М. Г. Томильцев, Н. В. Яцык, В. Я. Шевчук, И. А. Яцык // Вода: экология и технология: Междунар. конгр. 30 - 2 июня 2000 г.: тезисы докл. - Москва, 2000. - С. 701-702. Особистий внесок: розраховано збитки у сільському господарстві Полісся України у маловодні роки.

8. Пашенюк І. А. Економічний механізм організації галузі “Водне господарство України в умовах ринкової економіки” / А. В. Яцик, А. П. Чернявська, І.А. Пашенюк // Екологія, технологія, економіка, водопостачання, каналізація: Міжнар. конгрес ЕТЕВК-2005, 24-27 травня 2005 р. : тези доп. - Ялта, 2005. - С. 551-554. Особистий внесок: наведено кількісну характеристику плати за спеціальне використання водних ресурсів та проаналізовано її динаміку.

9. Пашенюк И. А. Экономические аспекты водохозяйственно-экологического районирования территории Украины / И. А. Пашенюк // Современное состояние, проблемы и перспективы использования трансграничных водных объектов: Междунар. водн. форум, 1-2 марта 2006 г.: тезисы докл. - Минск, 2006 г. - С.175-179.

10. Пашенюк И. А. Экономическая целесообразность водохозяйственно-экологического районирования территории / И. А. Пашенюк // Вода: экология и технология: ІV Междунар. конгр. ЭКВАТЭК, 30 - 2 июня 2000 г., : тезисы докл. - Москва, 2000 г. - Ч.1. - С. 453-454.

11. Пашенюк И. А. Современные подходы к научной эколого-экспертной оценке проектных материалов / А. В. Яцык, А. И. Томильцева., И. А. Пашенюк // Вода: экология и технология: VІІ Междунар. конгр. ЭКВАТЭК, 30 - 2 июня 2006 г. - Москва, 2006. - Часть І. - С. 444-445. Особистий внесок: систематизовано основні чинники до визначення параметрів еколого-експертної оцінки відповідних проектних матеріалів.

12. Пашенюк І. А. Про положення про басейновий принцип управління водними ресурсами України / А. В. Яцик, І. А. Пашенюк // Екологія, технологія, економіка, водопостачання, каналізація: Міжнар. конгрес ЕТЕВК-2009, 1 - 5 червня 2009 р. : тези доп. - Ялта, 2009. - С. 288-293. Особистий внесок: запропоновано економічний регламент переходу водного господарства на басейновий принцип управління.

Размещено на Allbest.ru