Екологічна оцінка якості води поверхневих джерел для удосконалення технології водопідготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

УДК 504.064:641.777

Екологічна оцінка якості води поверхневих джерел для удосконалення технології водопідготовки

03.00.16 - екологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Єзловецька Інна Сергіївна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України і Інституті колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України

Науковий керівник - доктор хімічних наук, професор

Мєшкова-Клименко Наталія Аркадіївна,

Інститут колоїдної хімії та хімії води

ім. А.В. Думанського НАН України,

заступник директора з наукової роботи,

завідувач відділу сорбції і біології очистки води

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор

Вергунов Віктор Анатолійович,

Державна наукова сільськогосподарська

бібліотека НААН України, директор

доктор сільськогосподарських наук, професор

Слюсар Іван Тимофійович,

Національний науковий центр «Інститут

землеробства НААН України», завідувач

лабораторії землеробства на осушених землях

Захист відбудеться «10» грудня 2010 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.15 в Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус № 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус № 4, к. 28

Автореферат розісланий «8» листопада 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ю.В. Коломієць

водопостачання якість екологічний питний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аграрний сектор економіки України належить до найводоємніших галузей народного господарства - щороку використовує близько 35 % води від загального об'єму споживання. Водні ресурси в сільському господарстві визначають розвиток перспективних населених пунктів і підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, мають важливу роль в розміщенні, спеціалізації й формуванні агропромислових та тваринницьких комплексів. У першу чергу, це стосується басейну Дніпра, який забезпечує потреби 30 млн населення і всіх галузей народного господарства.

Проте як свідчать дослідження В.П. Цапка (1976), П.Д. Хоружого (1983, 1992, 2005), В.С. Оводова (1984), В.М. Усаковського (1989), М.А. Хвесика (2005), Е.Г. Дегодюка (2006), Ю.П. Яковенка (1997, 2006), А.В. Яцика (2003, 2007) та інших вчених, інтенсивне антропогенне навантаження на джерела питного водопостачання призводить до погіршення їх екологічного стану, що кардинально визначає ступінь екологічної й епідемічної безпеки сільських регіонів та знижує ефективність сільськогосподарського виробництва. У зв'язку з цим відновлення, охорона та раціональне використання джерел питного водопостачання є актуальною екологічною проблемою, вирішення якої - необхідна умова сталого розвитку сільського господарства.

Тому науково обґрунтовані екологічна оцінка і нормування якості води джерел питного водопостачання, прогнозування шляхів поліпшення їх екологічного стану і розроблення сучасних технологій очищення й доочищення питної води для задоволення потреб аграрного сектору України є важливим напрямом дослідження, що має загальнодержавне стратегічне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з тематиками науково-дослідних робіт Національного університету біоресурсів і природокористування України: “Науково обґрунтувати та розробити комплекс заходів по оптимізації соціально-екологічної ситуації в окремих населених пунктах радіоактивно забруднених територій” (2006-2008 рр., номер державної реєстрації - 0106U004243), а також Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України: “Поверхневі води України - стандарти екологічної оцінки їх якості, шляхи використання та запобігання забрудненню” (2004-2006 рр., номер державної реєстрації - 0104U007036); “Оцінка еколого-гігієнічного стану і перспектив використання поверхневих вод України як джерел питного водопостачання” (2007-2009 рр., номер державної реєстрації - 0107U006462) в рамках програми прикладних досліджень НАН України “Стратегічні мінеральні ресурси України”.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - оцінка якості води джерел питного водопостачання для визначення придатності їх використання в аграрному секторі України з урахуванням нових гармонізованих нормативних документів.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі завдання:

- проаналізувати і оцінити природні умови та антропогенні фактори формування якості води джерел питного водопостачання;

- провести оцінку екологічного благополуччя і встановити екологічні нормативи якості для водних об'єктів;

- визначити відповідність сучасного стану якості води поверхневих джерел запропонованим екологічним нормативам;

- встановити придатність використання водних об'єктів як джерел питного водопостачання аграрного сектору на основі нової гармонізованої нормативної бази;

- обґрунтувати вибір точки забору води з джерел питного водопостачання для безперебійного забезпечення сільського населення і галузей сільського господарства якісною питною водою;

- розробити пропозиції щодо поліпшення якості питної води залежно від якості природної води.

Об'єкт дослідження - формування якості води поверхневих джерел питного водопостачання під впливом природних і антропогенних факторів.

Предмет дослідження - зміна гідрохімічного режиму водних об'єктів і якості води по сезонах року, технологічні аспекти підготовки питної води для задоволення потреб сільського населення та підприємств сільського господарства залежно від класу якості природної води (на прикладі Кременчуцького водосховища).

Методи дослідження - натурні спостереження, лабораторні методи визначення показників якості води за загальноприйнятими методиками, статистичний аналіз рядів спостереження за показниками хімічного складу води, методи розрахунку нормативів якості води і інтегральних індексів забруднення води за окремими показниками, лабораторні дослідження процесів оброблення води, аналіз та узагальнення отриманих результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше запропоновано системний підхід до оцінки якості води джерел питного водопостачання за екологічними і гігієнічними критеріями залежно від сезону року та місця водозабору на прикладі Кременчуцького водосховища.

Вперше обґрунтовано спосіб вибирання точки забору води з урахуванням змін екологічного стану джерел питного водопостачання аграрного сектору регіону дослідження (на прикладі Власівського водозабору Кременчуцького водосховища), що підтверджено патентом № 81486 на винахід “Спосіб визначення точки забору води із відкритого водоймища”.

Проведено екологічне нормування якості води нижньої ділянки Кременчуцького водосховища і встановлено відповідність його сучасному екологічному стану.

Подальшого розвитку набули положення щодо динаміки формування якості води в поверхневих джерелах водопостачання на прикладі нижньої ділянки Кременчуцького водосховища.

Розроблено пропозиції щодо коригування технології підготовки води поверхневих джерел з високим вмістом природних органічних сполук відповідно до класу якості води, визначеного за новим гармонізованим нормативним документом (ДСТУ 4808).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони використані при розробці нового гармонізованого Державного стандарту України 4808:2007 “Джерела централізованого питного водопостачання. Гігієнічні і екологічні вимоги щодо якості води та правила вибирання”; “Рекомендацій для прийняття управлінських рішень з оптимізації соціально-екологічної ситуації в окремих населених пунктах на радіоактивно забруднених територіях”, зокрема щодо забезпечення якісною питною водою жителів сіл. Встановлено оптимальні для використання в найбільш напружений період року (літо) точки забору води із Кременчуцького водосховища в районі Власівського водозабору.

Наукові розробки впроваджено в ПСП “Шевченківське” с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області та СФГ “Едельвейс” с. Стрижівка Любарського району Житомирської області.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто опрацьовано літературні джерела за темою дисертації, проведено польові і лабораторні дослідження, систематизовано й узагальнено експериментальний матеріал, виконано його статистичну обробку, сформовано науково обґрунтовані висновки та рекомендації виробництву, впроваджено наукові розробки у виробництво.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на ІV Міжнародній науковій конференції аспірантів та студентів “Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів” (Донецьк, 2005); Сьомому Міжнародному конгресі “Вода: экология и технология” ЭКВАТЭК - 2006 (Росія, Москва, 2006); Міжнародному науково-практичному форумі “Відновлення первісності малих річок і озер за сучасними екобіотехнологіями молодими аграріями України” (Київ, 2006); конференції молодих вчених “Колоїдно-хімічні проблеми охорони довкілля” (Київ, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 5 статей у наукових журналах, з яких 3 - у фахових виданнях, 2 тези доповідей у збірниках матеріалів наукових конференцій, брошура, методичні рекомендації, отримано патент України на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, 6 розділів, висновків, рекомендацій виробництву, 11 додатків, списку використаних джерел із 229 найменувань, з них 38 - латинським шрифтом. Робота викладена на 186 сторінках комп'ютерного тексту, з них 117 сторінок основного тексту, що включає 24 таблиці та 13 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів та особистий внесок здобувача.

Екологічний стан і нормування якості води джерел питного водопостачання аграрного сектору України (огляд літератури).

Узагальнено відомості про сучасний стан та проблеми питного водопостачання і водоспоживання аграрного сектору Україні. Оцінено умови формування якості води основного джерела питного водопостачання - Дніпра і його водосховищ під впливом природних та антропогенних факторів. Проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід розроблення та використання нормативних документів з екологічних аспектів стандартизації якості поверхневих вод. Розглянуто технології водопідготовки в аграрному секторі, їх специфіку і проблеми та наведено основні світові тенденції удосконалення технологічних процесів кондиціювання питної води.

Об'єкти, методика та умови проведення дослідження

Динаміку формування якості води поверхневих джерел під впливом природних і антропогенних факторів вивчали на прикладі нижньої ділянки Кременчуцького водосховища в районі Власівського водозабору (лівий берег). Вибір об'єкту був обумовлений тим, що водосховище в нижній частині являється єдиним поверхневим джерелом централізованого питного водопостачання сільських населених пунктів і підприємств сільського господарства Кременчуцького району Полтавської області. Додатково виконували спостереження за динамікою якості води Північного прорізу - штучної водойми, яка знаходиться в нижньому б'єфі греблі Кременчуцької ГЕС і з 1986 року є резервним джерелом водопостачання.

Програма дослідження включала виконання аналітичних, польових і лабораторних робіт, розрахункову частину, математичну, графічну та статистичну обробку отриманих результатів. Проби води відбирали у верхньому шарі водойм (0-50 см) щомісячно на протязі 2005-2007 рр., а для вивчення вертикальної стратифікації основних показників якості води в Кременчуцькому водосховищі в літній період року - через 1 м від поверхні до глибини 13,5 м. Показники якості води визначали згідно діючих в Україні стандартизованих методик. Для розрахунку статистичних параметрів використовували РД 211.0.7.011-94 і програму “Microsoft Excel”. Відповідно до мети дослідження експериментальний матеріал було узагальнено, згруповано і проаналізовано по основних сезонах (весняна повінь, літньо-осіння та зимова межені) і в цілому за рік.

Оцінку екологічного стану водних об'єктів виконували за “Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями” (Романенко В.Д. та ін., 1998). Екологічне нормування якості води Кременчуцького водосховища проводили на основі систематизованих та впорядкованих автором дисертаційної роботи багаторічних досліджень (1964-2004 рр.) Гідрометслужби, Мінздоров'я, Мінприроди та Держводгоспу України за “Методикою встановлення і використання екологічних нормативів якості поверхневих вод в Україні” (Романенко В.Д. та ін., 2001).

Придатність використання водних об'єктів як джерел централізованого питного водопостачання аграрного сектору регіону досліджень визначали за ГОСТ 2761 і ДСТУ 4808. Апробацію запропонованого науково обґрунтованого підходу до оцінки якості води здійснювали на прикладі 23 водозаборів основних водних басейнів України (Дніпра, Прип'яті, Дністра, Південного і Західного Бугу, Сіверського Дінця і річок Приазов'я), а також потенційних поверхневих джерел водопостачання приватного сільськогосподарського підприємства (ПСП) “Шевченківське” (р. Ірпінь, Києво-Святошинський район Київської області) та селянсько-фермерського господарства (СФГ) “Едельвейс” (р. Случ, Любарський район Житомирської області).

В лабораторних умовах проводили дослідження основних технологічних процесів оброблення природної води для досягнення нормативних характеристик якості питної води у холодний (березень) і теплий (травень) періоди 2005 року.

У розділі наведено характеристику природних умов і господарської діяльності в регіоні дослідження, який розташований в Кременчуцькому районі Полтавської області. За кліматичними умовами його територія належить до недостатньо вологої теплої агрокліматичної зони. В геоструктурному відношенні - лежить в межах Дніпровсько-Донецької западини. Формування її ландшафтів пов'язане з розвитком долини Дніпра в умовах континентального клімату, а також наявністю солянокупольних структур.

За напрямом виробництва регіон належить до індустріально-аграрних районів. На його території розміщено Кременчуцький промисловий вузол, основу якого становлять залізорудна, нафтопереробна та машинобудівна галузі. В сукупній валовій продукції сільського господарства переважає тваринництво м'ясо-молочного напряму. Найпоширенішими є плодоовочеконсервні, спиртові і м'ясо-, молоко- та птахопромислові підприємства. Тому вплив господарської діяльності на екологічний стан Кременчуцького водосховища в цілому обумовлений комплексним використанням його водних ресурсів. Воно є центральним у каскаді і залежить від стоку з верхніх водосховищ, від забруднення власного басейну скидами стічних вод комунального господарства, а також промислових і сільськогосподарських підприємств.

Вплив антропогенних чинників на формування якості води джерел питного водопостачання регіону дослідження

Визначено, що в результаті зарегулювання стоку нижня межа мінералізації у вибраних водних об'єктах у вегетаційний період підвищилась в 1,3-2 рази (до 245 мг/дм³), а верхня - в 1,5 рази (до 385 мг/дм³), причому максимум перемістився на зиму і ранню весну, а мінімум - на літо. Виявлено, що, незважаючи на зростання концентрацій головних іонів і ролі SO₄^2-, Cl^-, Mg²⁺ і Na⁺ у формуванні гідрохімічного режиму, домінуючими у водосховищі залишаються НСО₃^- і Са²⁺. За класифікацією О.А. Альокіна, води належать до гідрокарбонатного класу групи кальцію другого, третього типу (С^Са_ІІ,ІІІ).

Встановлено, що формування режиму біогенних і органічних сполук у вегетаційний період визначає інтенсивність розвитку фітопланктону. Його масовий розвиток у водосховищі, представлений на 90 % синьо-зеленими водоростями, припадає на літньо-осінній сезон року (червень-жовтень) і може складати понад 1 млн кл/см³. Основна маса знаходиться у поверхневому шарі води (0-3 м), потім з глибиною поступово зменшується аж до зникнення у придонному шарі. У період масового “цвітіння” у водосховищі підвищується кольоровість води (до 60 град.), з'являються неприємні присмаки і “гнильні” запахи (3-4 бали), зростає ступінь мікробіологічного забруднення води (ЗМЧ - до 6750 КУО/см³).

Влітку в поверхневих шарах Кременчуцького водосховища концентрація азоту нітратного (0,25-0,34 мг/дм³) дещо знижується за рахунок споживання водоростями, а навесні - зростає до максимуму (0,58-0,84 мг/дм³). Вміст азоту амонійного і азоту нітритного, навпаки, підвищується в літньо-осінній період до 0,46 і 0,022-0,046 мг/дм³ (особливо в плямах “цвітіння”), а мінімум відмічено рано навесні - 0,23 і 0,012 мг/дм³ та взимку - 0,13 й 0,009 мг/дм³ відповідно. Така сама залежність характерна і для фосфору фосфатів. Весною його концентрація зменшується до 0,061 мг/дм³, а влітку і восени, при масовому розкладанні фітопланктону, досягає 0,138-0,141 мг/дм³.

Порівняно з водосховищем, в Північному прорізі відмічено менший вміст азоту нітритного (0,003-0,021 мг/дм³) і набагато більша кількість фосфору фосфатів (0,104-0,546 мг/дм³) та значні величини рН (до 9,67 влітку). Сезонні коливання цих показників відбуваються за такою ж схемою, як і у водосховищі. Що стосується азоту нітратного, то тут його максимум (0,55 мг/дм³) змістився із весни на зиму.

Багаторічна сезонна динаміка органічної речовини у водосховищі і прорізі свідчить про зростання величини біхроматної окиснюваності: від 19,6 і 17,4 мг О/дм³ (мінімум) навесні до 32,8 і 35,6 мг О/дм³ в літньо-осінній період відповідно. При цьому для водойм характерним є практично незмінний по сезонах року вміст органічних речовин, які легко окиснюються: перманганатна окиснюваність взимку - 8,3-9,4 і 8,0-8,5 мг О/дм³, влітку-восени - 11,0-12,6 і 10,8-12,5 мг О/дм³ відповідно.

Ці явища є характерною особливістю евтрофних водойм і основною причиною зниження нормативної якості питної води та виникнення епідемічної небезпеки для населення.

Оцінка екологічного благополуччя і екологічне нормування водних об'єктів регіону дослідження

Визначення можливості використання водного об'єкта як джерела питного водопостачання і отримання високоякісної питної води повинно починатися із встановлення ступеня його екологічного благополуччя. Оскільки в басейні Дніпра внаслідок гідротехнічного будівництва і антропогенного забруднення природний стан екосистем не може бути досягнутий, необхідно підтримувати і відновлювати в ньому, наскільки це можливо, хоча б найважливіші функції і природні властивості - стан так званої базової екологічної якості. Кількісним його вираженням є екологічний норматив (ЕН).

Для Кременчуцького водосховища і Північного прорізу вперше встановлено блокові значення екологічних нормативів у вегетаційний період (табл. 1). Причому оптимальні ЕН(о) відображають величини показників якості води, які найповніше відповідають її природній характеристиці та найбільш бажані при водоохоронній діяльності, а допустимі ЕН(д) - характеризують неминучі відхилення цих показників у бік погіршення внаслідок нестабільності екологічних умов і є граничними величинами, перевищувати які не рекомендовано.

Виявлено, що води Кременчуцького водосховища і Північного прорізу за блоком показників сольового складу мають бути “відмінні”, “дуже чисті” (ЕН(о) - категорія 1). Проте, при несприятливих умовах протягом обмеженого відрізку часу допускається зниження їх якості за станом і ступенем чистоти до “дуже добрих”, “чистих” (ЕН(д) - категорія 2). Для блоку трофо-сапробіологічних (еколого-санітарних) показників визначено величини ЕН(о) і ЕН(д), які відповідають категоріям 4 - “задовільні”, “слабко забруднені” та 5 (4,5) - “посередні”, “помірно забруднені” води; для блоку специфічних показників токсичної дії - категоріям 2 (“дуже добрі”, “чисті”) і 3 (“добрі”, “досить чисті”) відповідно. Встановлені значення ЕН якості води вибраних водних об'єктів створюють передумови для планування і здійснення цілеспрямованих водоохоронних заходів.

Сучасну екологічну оцінку якості води Кременчуцького водосховища і Північного прорізу (2005-2007 рр.) виконано шляхом співставлення середніх (середньоарифметичних) та найгірших (максимальних чи мінімальних) значень показників трьох блоків з відповідними категоріями і класами якості води. Її результати свідчать, що води поверхневих джерел в цілому за екологічним індексом (І_Е) належать до 3-4 категорії, ІІ-ІІІ класів якості і характеризуються як перехідні між “добрими”, “досить чистими” та “задовільними”, “слабко забрудненими” за станом і ступенем чистоти (табл. 2).

За найгіршими значеннями індексу блоку трофо-сапробіологічних показників (І2) води Північного прорізу відносяться до “посередніх”, “помірно забруднених”, ев-політрофних, бґ-мезосапробних (категорія 5). А в Кременчуцькому водосховищі відмічено ухил в бік категорії 4 - “задовільні”, “слабко забруднені”, евтрофні, вґґ-мезосапробні води. В основному ця різниця обумовлена меншою величиною рН, нижчим вмістом фосфору фосфатів у воді водосховища.

Таблиця 1 Рекомендовані блокові значення оптимальних ЕН(о) і допустимих ЕН(д) екологічних нормативів якості води для Кременчуцького водосховища і Північного прорізу, у категоріях

Блоки показників якості води	Значення ЕН (категорії)	Примітки
Блок показників сольового складу	Оптимальні значення ЕН(о)	1	Прісні, гіпогалинні води
	Допустимі значення ЕН(д)	2	Прісні, олігогалинні води
Блок трофо-сапро-біологічних (еколого-санітарних) показників	Оптимальні значення ЕН(о)	4	вґґ-мезосапробні, евтрофні води
	Допустимі значення ЕН(д)	5 (4,5)	бґ-мезосапробні, ев-політрофні води
Блок специфічних показників токсичної та радіаційної дії	Оптимальні значення ЕН(о)	2	Значення ЕН(о) для заліза загального становить категорію 3
	Допустимі значення ЕН(д)	3	Значення ЕН(д) для заліза загального становить категорію 4

Щодо сольового блоку, то тут ситуація краща в Північному прорізі. В цілому його води відносяться до “відмінних”, “дуже чистих”, прісних, гіпогалинних (категорія 1). Водосховище має дещо нижчу якість за найгіршими значеннями показників, обумовлену підвищенням вмісту хлоридів і сульфатів, і характеризуються “дуже добрими”, “чистими”, прісними, гіпогалинними водами (категорія 2).

Блок специфічних речовин токсичної дії визначає води обох джерел як “задовільні”, “слабко забруднені” (за середніми величинами) та як перехідні за якістю від “задовільних”, “слабко забруднених” до “посередніх”, “помірно забруднених” (за найгіршими значеннями). Така ситуація спричинена наявністю значної кількості міді, цинку, заліза загального, марганцю, фторидів і нікелю (4-6 категорії, ІІІ-ІV класи якості).

Економічна вартість водоохоронних заходів з метою досягнення значень ЕН(о) і ЕН(д) залежить від того, наскільки вони віддалені від узагальнених величин відповідних показників якості води окремих блоків на сьогодні. З цією метою було зроблено порівняння між сучасними і нормативними значеннями показників якості води нижньої ділянки Кременчуцького водосховища і Північного прорізу.



Таблиця 2 Оцінка екологічного благополуччя нижньої ділянки Кременчуцького водосховища і Північного прорізу за найгіршими і середніми блоковими значеннями показників якості води

Нижня ділянка Кременчуцького водосховища	Північний проріз
оцінка за найгіршими значеннями	оцінка за середніми значеннями	оцінка за найгіршими значеннями	оцінка за середніми значеннями
Блок сольового складу
“Дуже добрі”, “чисті”, прісні, гіпогалинні води, ССаІІІ	“Відмінні”, “дуже чисті”, прісні, гіпогалинні води, ССаІІІ	“Відмінні”, “дуже чисті”, прісні, гіпогалинні води, ССаІІ-ІІІ	“Відмінні”, “дуже чисті”, прісні, гіпогалинні води, ССаІІ-ІІІ
Блок трофо-сапробіологічних показників
“Посередні”, “помірно забруднені”, ев-політрофні, бґ-мезосапробні води з ухилом до категорії “задовільних”, “слабко забруднених”, евтрофних, вґґ-мезосап-робних вод	“Добрі”, “досить чисті”, мезо-евтрофні, вґ-мезо-сапробні води з ухилом до “задовільних”, “слабко забруднених”, евтрофних, вґґ-мезо-сапробних вод	“Посередні”, “помірно забруднені”, ев-політрофні, бґ-мезосапробні води	Води, перехідні за якістю від “добрих”, “досить чистих”, мезо-евтроф-них, вґ-мезосапроб-них до “задовільних”, “слабко забруднених”, евтрофних, вґґ-мезосап-робних
Блок специфічними речовинами токсичної дії
Перехідні за якістю від “задовільних”, “слабко забруднених” до “посередніх”, “помірно забруднених” вод	“Задовільні”, “слабко забруднені” води	Перехідні за якістю від “задовільних”, “слабко забруднених” до “посередніх”, “помірно забруднених” вод	“Задовільні”, “слабко забруднені” води
Об'єднана оцінка якості води за величиною інтегрального екологічного індексу
“Добра - задовільна”, “чиста - забруднена” вода за станом і ступенем чистоти	“Добра”, “чиста” вода за станом і ступенем чистоти	“Добра - задовільна”, “чиста - забруднена” вода за станом і ступенем чистоти	“Добра”, “чиста” вода за станом і ступенем чистоти

Це дозволило виділити 3 групи показників, котрі: 1) гірші за нормативи (- категорія); 2) практично не відрізняються від нормативів (0 категорії); 3) кращі за нормативи (+ категорія). Показано, що найбільші зміни якості води Кременчуцького водосховища і Північного прорізу відбулись за блоком специфічних речовин токсичної дії (-1 категорія за ЕН(о) і -2 категорії ЕН(д)), котрі обумовлені високим вмістом заліза загального і марганцю). Рівень екологічної шкоди за блоком трофо-сапробіологічних показників виражений погіршенням на 0,5 категорії ЕН(д) в Північному прорізі (в основному за рахунок зростання вмісту фосфору фосфатів і величини перманганатної окиснюваності). За блоком показників сольового складу порушення нормативних вимог у водосховищі і прорізі не відмічено (0 і +1 категорія за ЕН(д)).

Запропоновану послідовність нормування якості води і наведені висновки рекомендовано використовувати при обґрунтуванні вибору джерела водопостачання цільового призначення, раціонального місця водозабору і водоохоронних заходів, що сприятиме поліпшенню соціально-економічної і екологічної ситуації в регіоні дослідження.

Визначення придатності використання водних об'єктів як джерел питного водопостачання аграрного сектору

Проблема отримання високоякісної питної води в Україні з існуючих джерел водопостачання є дуже актуальною. Як показали результати попередніх розрахунків, у поверхневих водних об'єктах відбулися зміни якості води в бік погіршення до за рядом показників. Проте застарілі технології, технічне обладнання і нині діюча нормативна база у сфері питного водопостачання розраховані на підготовку води лише 1-2 класу якості.

Відповідно нині діючому ГОСТ 2761 води Кременчуцького водосховища і Північного прорізу в цілому відносять до 1 і 2 класів якості та придатні для використання без обмежень, що не відповідає дійсності. При цьому не дуже чітко прослідковується сезонна динаміка показників якості води. Відмічено лише, що в літньо-осінній сезон року у водосховищі, порівняно з прорізом, зафіксовано нижчі значення запаху (3 клас) і кольоровості (2 клас). В той же час проріз протягом року характеризується стабільним забрудненням органічними речовинами, про що свідчать значення перманганатної окиснюваності (2 клас) і БСК₅ (3 клас). Тобто, наведений нормативний документ дає лише приблизну оцінку санітарно-гігієнічного стану і не враховує багатьох процесів, які перебігають у водоймах і, що важливо, їх наслідків. З цією метою вперше запропоновано системний підхід до оцінки якості води джерел питного водопостачання, який враховує нормування екологічного і гігієнічного стану водних об'єктів і поєднує його з технологічними прийомами кондиціювання забраної води. Цей підхід використано при розробці нового ДСТУ 4808:2007 “Джерела централізованого питного водопостачання. Гігієнічні і екологічні вимоги щодо якості води та правила вибирання” та апробовано на прикладі основних водних басейнів України. Оцінку якості води рекомендовано виконувати за трьома критеріями: за величинами інтегральних блокових індексів й інтегрального комплексного індексу, що дозволить охарактеризувати стан водойм в цілому і визначити пріоритетні блоки показників, а також за окремими показниками - з метою розроблення послідовності технологічних процесів водопідготовки.

Виявлено, що екологічний стан Кременчуцького водосховища й Північного прорізу в районі Власівського водозабору в цілому за комплексним інтегральним індексом характеризується як “добрий” - “задовільний”, “прийнятний” (2-3 класи). Виключення становлять тільки блок гідробіологічних показників (4 клас - “обмежено придатна”, “небажана” якість води) і блок показників радіаційної безпеки (1 клас - “відмінна”, “бажана” якість води). Визначено, що найоптимальнішим сезоном року щодо якості води є зима й, частково, весна. У цей період якість води коливалася від “відмінної”, “бажаної” до “доброї”, “прийнятної” (1-2 класи за середніми і найгіршими значеннями). Щодо літа-осені, то вона погіршується до “задовільної”, “прийнятної” (3 клас). Особливо чітко це помітно після надходження води від місця забору до очисних споруд. У Північному прорізі відмічена схожа тенденція формування якості води по сезонах року. Тут найбільш близькі за якістю зимовий і весняний періоди з погіршенням її влітку й ранньою осінню. Якщо навесні води прорізу за значеннями інтегрального індексу належали до “добрих”, “прийнятних”, то на літо-осінь вони наблизилися до “задовільних”, “прийнятних”.

Для визначення пріоритетних (визначальних) показників якості води, які в першу чергу потребують застосування спеціальних технологічних прийомів кондиціювання, екологічну оцінку необхідно виконувати диференційовано, тобто за окремими показниками в блоках. Для Кременчуцького водосховища такими є вміст органічних речовин (біхроматна й перманганатна окиснюваність), біогенних сполук (азот амонійний, нітритний і нітратний, фосфор фосфатів), фітопланктону, заліза загального, марганцю, нафтопродуктів, СПАР, котрі відносять води до 2-4 класів якості протягом року (табл. 3).

Таблиця 3 Пріоритетні показники якості води, які потребують спеціальних технологічних прийомів кондиціювання води

Показники якості води	Класи якості води
	зима	весна	літо-осінь
	найгірші значення	середні значення	найгірші значення	середні значення	найгірші значення	середні значення
Запах	1	1	3	2	4	2
Азот амонійний	3	2	3	2	3	2
Азот нітритний	3	2	3	3	4	3
Азот нітратний	3	2	3	2	2	1
Фосфор фосфатів	4	3	3	3	4	3
Перманганатна окиснюваність	3	3	3	3	3	3
Біхроматна окиснюваність	3	2	3	2	4	3
Фітопланктон	3	1	4	2	4	2
Загальне мікробне число	1	1	1	1	3	2
Залізо загальне	3	3	3	3	3	3
Марганець	3	2	3	2	3	2
Нафтопродукти	3	2	3	2	3	2
СПАР	3	2	3	2	4	3



Результати екологічної оцінки і нормування якості води, а також дослідження вертикальної стратифікації Кременчуцького водосховища за вмістом основних забруднювальних речовин дозволили встановити необхідність вибору оптимальних глибини і місця водозабору. Запропоновано використовувати рухому точку забору з відкритого джерела, яку переміщують протягом року. При цьому вода за своїми фізичними, гідробіологічними, бактеріологічними і хімічними характеристиками повинна відповідати 1-3 класам якості та мінімальним технологічним і економічним витратам для отримання високоякісної питної води.

Для цього у момент часу t_i проводять відбирання проб води по всій довжині і глибині водозабірної труби через кожні 1/10 частину довжини і 1/5 частину глибини для визначення вмісту пріоритетних показників. У результаті вибирають найсприятливішу точку забору на момент t_i для подання води на очисні споруди. При погіршенні показників якості води у момент часу t_i операцію відбирання і аналіз проб повторюють, визначають нову точку і переключають водозабір в це місце.

Виявлено, що в найбільш напружений сезон року (літо) забір води з Кременчуцького водосховища (лівий берег) необхідно здійснювати з точки, яка знаходиться на відстані 200 м від берега і на глибині 15 м.

Новий підхід до оцінювання якості води джерел питного водопостачання застосовано на прикладі річок басейнів Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Західного Бугу, Сіверського Дінця, Приазов'я. Це дало можливість оцінити в цілому екологічний стан поверхневих водойм та визначити пріоритетні забруднювальні речовини, враховуючи зміну показників якості води залежно від сезону року, фонового рівня специфічних домішок та ступеня антропогенного навантаження на водні об'єкти.

Встановлено, що невисока якість води в басейні річки Прип'ять обумовлена значним вмістом біогенних і органічних компонентів (3-4 класи якості в поліській частині басейну і 2-3 класи - в лісостеповій).

Визначено, що проблемою Західного Бугу як потенційного джерела питного водопостачання є високі значення загальної жорсткості (3 і 4 класи якості). Вміст біогенних і органічних компонентів також досить значний (2-3 класи якості). В цілому на львівській ділянці річки переважає забруднення органічними речовинами, а на волинській - біогенними компонентами і важкими металами.

Води басейну Дністра належать в цілому до “добрих” і “прийнятних”(2 клас). Складні ситуації в гігієнічному і екологічному відношенні тут зумовлюють сполуки азоту й фосфору, величини рН, вміст розчиненого кисню, перманганатна й біхроматна окиснюваність, БСК_п (2-4 класи якості); дещо менше - сольовий склад, загальна жорсткість і лужність (1-3 класи якості).

Басейн Південного Бугу характеризується “добрими”, “чистими” - “задовільними”, “слабко забрудненими”, “прийнятними” водами (2-3 класи). Найбруднішою ділянкою тут є Софіївське водосховище на р. Інгул, у районі питного водозабору смт Новий Буг. За величинами компонентів блоку загально-санітарних хімічних показників його води належать до “посередніх”, “обмежено придатних”, “небажаних” за якістю (4 клас).

В басейнах річок Приазов'я і Сіверського Дінця основну увагу потрібно звернути на сольовий склад (3 клас), хоча значення перманганатної і біхроматної окиснюваності та БСК_п також досить високі (2-3 класи). Серед пріоритетних токсикологічних показників провідна роль у формуванні якості води належить марганцю, залізу загальному, хрому (VI), нафтопродуктам, фенолам, СПАР (2-4 класи).

Виконана оцінка дає можливість визначити придатність використання цих джерел для питного водопостачання сільського населення і підприємств АПК. Як видно, забруднення біогенними і, що особливо важливо, органічними речовинами характерне для всіх водних басейнів України, що потрібно враховувати при створенні технології водопідготовки. Води басейнів Західного Бугу, Південного Бугу, Сіверського Дінця і Кальміуса потребують ще додаткових зусиль з видалення токсичних показників та пом'якшення і знесолення води.

Результати проведених досліджень дозволили обґрунтувати вибір поверхневого джерела і можливість його використання для питного водопостачання підприємств аграрного профілю на прикладі ПСП “Шевченківське” та СФГ “Едельвейс” (табл. 4).

Таблиця 4 Визначення придатності використання водних об'єктів як джерел питного водопостачання для підприємств аграрного профілю

СФГ “Едельвейс” Водний об'єкт: р. Случ	ПСП “Шевченківське” Водний об'єкт: р. Ірпінь
1	2
1. Оцінка екологічного благополуччя водних об'єктів
За показниками сольового складу: “відмінні”, “дуже чисті” - “дуже добрі”, “чисті” води (І-ІІ класи, 1-2 категорії якості) За трофо-сапробіологічними показниками: “задовільні”, “слабко забруднені” води (ІІІ клас, 4 категорія) За специфічними речовинами токсичної дії: “добрі”, “досить чисті” - “задовільні”, “слабко забруднені” (ІІ-ІІІ класи, 3-4 категорії)	За показниками сольового складу: “дуже добрі”, “чисті” - “добрі”, “досить чисті” води (ІІ клас, 2-3 категорії якості) За трофо-сапробіологічними показниками: “задовільні”, “слабко забруднені” - “погані”, “брудні” води (ІІІ-ІV класи, 4-6 категорії) За специфічними речовинами токсичної дії: “задовільні”, “слабко забруднені” - “посередні”, “помірно забруднені” (ІІІ клас, 4-5 категорії)
2. Визначення основних напрямків водоохоронних заходів у регіоні досліджень
1. Скоротити скидання забруднюючих речовин з очисних споруд сільськогосподарських підприємств і населених пунктів 2. Обмежити надходження дренажних вод від меліоративних систем, забруднених мінеральними, органічними і токсичними речовинами 3. Обмежити надходження поверхневого стоку, який утворюється на орних землях і на водозбірних територіях тваринницьких комплексів (площі для випасу і вигулу тварин, літні площадки тощо)
Цього можна досягти шляхом: - упорядкування водозабірних територій (раціональне розміщення об'єктів сільськогосподарського виробництва, обмеження використання і залуження ерозійно небезпечних ділянок сільськогосподарських територій) - упорядкування водоохоронних зон і суворе дотримання вимог до санітарно-захисних зон водозаборів
3. Встановлення пріоритетних показників якості води, які потребують спеціальних технологічних прийомів кондиціювання
2-3 класи: запах, азот нітритний, азот нітратний, фосфор фосфатів, азот амонійний, біхроматна окиснюваність, вміст фітопланктону, залізо загальне, марганець, БСКП 2-4 класи: перманганатна окиснюваність	2-3 класи: запах, азот нітратний, вміст фітопланктону, марганець, нафтопродукти, СПАР 3-4 класи: азот амонійний, перманганатна окиснюваність, БСКП, залізо загальне 4 клас: кольоровість, азот нітритний, фосфор фосфатів, біхроматна окиснюваність

Оцінка екологічного благополуччя житомирської ділянки р. Случ показала, що за критеріями забруднення компонентами сольового вода характеризується І-ІІ класами, 1-2 категоріями, за трофо-сапробіологічними показниками в цілому схиляється в бік ІІІ класу, 4 категорії, а за індексом специфічних речовин токсичної дії (І₃) - до ІІ-ІІІ класів, 3-4 категорій якості.

Встановлено, що вода київської ділянки р. Ірпінь за показниками сольового складу визначається ІІ класом, 2-3 категоріями, за трофо-сапробіологічними показниками - до ІІІ-ІV класів, 4-6 категорій якості. В умовах Полісся важливими забруднювальними компонентами річкових вод є важкі метали - продукти хімічної ерозії осушених торф'яників. Особливо тут значна кількість, порівняно з іншими зонами України, заліза загального (до 1200,0 мкг/дм³, 6 категорія), марганцю (до 450,0 мкг/дм³, 5 категорія), нафтопродуктів (до 120,0 мкг/дм³, 5 категорія) і СПАР (до 220,0 мкг/дм³, 6 категорія), що обумовлює величину індексу специфічних речовин токсичної дії (І₃), яка відносять води до ІІІ класу 4-5 категорій якості. Тут відмічена така ж тенденція формування якості води, як і в р. Случ, проте кількісні значення показників значно вищі.

Отримавши в цілому уявлення про екологічний стан водного об'єкта і процеси, які в ньому перебігають, виконано оцінку якості води з точки зору придатності її для питного водопостачання за допомогою нового ДСТУ 4808. Встановлено, що при підготовці води р. Случ потрібно звернути увагу на загальну жорсткість, величину рН, сполуки азоту і фосфору, органічні речовини, кількість фітопланктону, вміст заліза і марганцю, а р. Ірпінь - на кольоровість, величину рН, вміст біогенних і органічних речовин.

Проведений аналіз показав, що в Україні практично відсутні поверхневі джерела 1 класу. Це дозволяє апріорі визначити, що технології водопідготовки на очисних спорудах не можуть бути прийнятними для одержання високоякісної питної води.

Пропозиції щодо удосконалення технології водопідготовки залежно від класу якості води

Враховуючи результати оцінки екологічного стану Кременчуцького водосховища і Північного прорізу, а також басейнів основних річок України, визначено необхідність послідовного оброблення води поверхневих джерел 2-3 класу якості (інколи і 4) для видалення, в першу чергу, органічних речовин.

Дослідження основних технологічних процесів оброблення природної води виконано у лабораторних умовах в холодний період (березень) та при підвищенні температури води до 15-17 ^оС у травні 2005 р. З метою запобігання утворення хлорорганічних канцерогенних сполук до класичної технології водопідготовки додано етапи первинного і вторинного озонування. В усіх варіантах воду перед заключним хлоруванням фільтрували через шар активованого вугілля.

Результати дослідження у холодний період року показали, що коливання дози хлору при первинному хлоруванні в межах 1-4 мг/дм³ знижує вміст гумусових сполук на 51-56 %. Концентрація хлороформу вище ГДК (60 мкг/дм³) з'являється при збільшенні дози хлору до 6-8 мг/дм³. При її сумарній дозі до 3-4 мг/дм³ (первинне та вторинне хлорування) вміст хлороформу у воді приблизно в 2 рази нижче ГДК, при поєднанні хлорування (близько 4-6 мг/дм³) з коагуляцією - на межі ГДК (50- 56 мг/дм³). Величина біхроматної окиснюваності в усіх випадках знижується на 35-37 %.

Встановлено, що первинне озонування води дозою 3,3 мг/дм³ з наступною коагуляцією і вторинним хлоруванням дозою 2 мг/дм³ призводить до зниження значення біхроматної окиснюваності на 58,8 %, при цьому концентрація хлороформу у воді в 6 разів менша ГДК. Збільшення дози озону до 5,7 мг/дм³ без використання коагулянту практично не змінює значення біхроматної окиснюваності, але при поєднанні озонування і подальшого хлорування її величина зменшується вже на 41,2 %. Порівняння експериментальних даних свідчить, що збільшення сумарної дози хлору понад 4 мг/дм³ недоцільне, оскільки поліпшення якості води не спостерігається.

Досліджено, що оброблення води тільки коагулянтом Al₂(SO₄)₃ (45,0 мг/дм³) забезпечило необхідне зниження кольоровості води, але каламутність очищеної води і концентрація в ній залишкового алюмінію не завжди відповідала вимогам стандарту. Осідання пластівців алюмінію в цей період відбувалось недостатньо. Для зниження його концентрації рекомендовано застосовувати подвійну коагуляцію, тобто після об'ємної на другому ступені здійснювати контактну коагуляцію.

При підвищенні температури води до 15-17 °С відмічено суттєве зростання вмісту гумусових сполук у воді (кольоровість - до 62-72 град.). Хлорування дозами близько 4 мг/дм³ з наступною коагуляцією й фільтруванням дозволяє знизити кольоровість води до 8-10, використання тільки коагулянту - до 11-13, поєднання озонування й коагуляції - до 6-10 град. Встановлено, що застосування первинного хлорування води дозами 4-6 мг/дм³ і вторинного хлорування дозами 1-2 мг/дм³ призводить до зростання концентрації хлороформу у воді до значень, близьких або більших ГДК. Це пов'язано з недостатнім ступенем вилучення природних органічних речовин з води. При застосуванні первинного і вторинного озонування утворення хлороформу у воді не спостерігалося. Лише при заміні вторинного озонування на вторинне хлорування відмічено утворення хлороформу в концентраціях, у 2 рази менших за ГДК.

Визначено, що ступінь зниження біхроматної окиснюваності у воді після первинного хлорування або озонування, оброблення коагулянтом, фільтрування через активоване вугілля і вторинного хлорування становив 55-60 %, при цьому вміст хлороформу нижче ГДК.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і практичне дослідження процесів формування хімічного складу і якості води водних об'єктів. Встановлено придатність їх використання як джерел питного водопостачання аграрного сектору на основі нової гармонізованої нормативної бази та запропоновано послідовність технологічних процесів кондиціювання (на прикладі Кременчуцького водосховища).

1. Визначено закономірності формування гідрохімічного і гідробіологічного режимів у сезонній динаміці. З'ясовано, що основною причиною погіршення якості води Кременчуцького водосховища та Північного прорізу є інтенсивний розвиток фітопланктону, масова поява якого припадає на період від червня до жовтня, з піковими сплесками в липні і вересні. Показано, що для літньо-осіннього сезону характерні неприємні присмаки і “гнильні” запахи (3-4 бали), підвищення кольоровості (до 60 град.) і каламутності (5-22,2 мг/дм³) та ступеня мікробіологічного забруднення води (ЗМЧ - до 6750 КУО/см³). В період розкладення фітопланктону зафіксовано зростання частки забруднення води біогенними компонентами, в основному амонійним азотом (0,46 мг/дм³) і фосфором фосфатів (0,100-0,546 мг/дм³), та вмісту органічної речовини (біхроматна окиснюваність - 32,8-35,6 мг О/дм³).

2. Доведено, що води Кременчуцького водосховища і Північного прорізу в сучасний період за екологічним індексом (І_Е) в цілому належать до 3-4 категорій, ІІ-ІІІ класів якості й характеризуються як перехідні між “добрими”, “чистими” і “задовільними”, “забрудненими” за станом та ступенем чистоти. Зниження якості води в Північному прорізі спостерігається за найгіршими значеннями індексу блоку трофо-сапробіологічних показників (І₂) за рахунок величини рН і вмісту фосфору фосфатів - 5 категорія, ІІІ клас, “посередні”, “помірно забруднені” води.

3. На підставі узагальнення результатів багаторічних досліджень в системі державного моніторингу встановлено кількісні значення екологічних нормативів оптимальних ЕН(о) і допустимих ЕН(д) для Кременчуцького водосховища та Північного прорізу в категоріях якості. Для блоку показників сольового складу - категорії 1 і 2, І й ІІ класи; блоку трофо-сапробіологічних показників - категорії 4 і 5 (4,5), ІІІ клас; блоку специфічних показників токсичної дії - категорії 2 та 3, ІІ клас якості відповідно.

4. Шляхом порівняльної оцінки сучасного стану вибраних поверхневих джерел з екологічними нормативами з'ясовано, що якість води Кременчуцького водосховища вища порівняно з Північним прорізом за блоком трофо-сапробіологічних показників (0 і -0,5 категорії за ЕН(д)) і нижча за блоком сольового складу (0 і +1 категорія за ЕН(д)). Найвиразніші зміни якісного стану води в обох джерелах виявлено за блоком специфічних речовин (погіршення на 1 за ЕН(0) і на 2 категорії за ЕН(д)).

5. Здійснено оцінку якості води Кременчуцького водосховища й Північного прорізу за екологічними і гігієнічними критеріями з використанням нового ДСТУ 4808. Проаналізовано, що вода за комплексним інтегральним індексом (І_{інтегр.}) належить до “доброї” - “задовільної”, “прийнятної” (2-3 класи). Виключення становлять тільки блоки гідробіологічних показників (4 клас - “обмежено придатна”, “небажана” якість води) і радіаційної безпеки (1 клас - “відмінна”, “бажана” якість води). Визначено, що найсприятливішим сезоном року є зима й, частково, весна, коли якість води коливалась від 1 до 2 класу за середніми і найгіршими значеннями. Щодо літа-осені, то вода в цей час погіршується до 3 класу.

6. Встановлено визначальні показники якості води, які потребують застосування спеціальних технологічних прийомів кондиціювання. Це вміст органічних речовин (перманганатна і біхроматна окиснюваність, БСК_п, кольоровість), котрі характеризуються 2-4 класами якості, і біогенних сполук (азот амонійний, нітритний та нітратний, фосфор фосфатів) - 2-3 класами якості.

7. Запропонований підхід до науково обґрунтованого оцінювання якості води джерел питного водопостачання застосовано на прикладі річок басейнів Дніпра, Прип'яті, Дністра, Південного Бугу, Західного Бугу, Сіверського Дінця і Приазов'я.

8. Дослідження сезонної стратифікації Кременчуцького водосховища дозволило обґрунтувати і вперше запропонувати спосіб визначення оптимальної точки забору води. В нижній пригреблевій ділянці водосховища в напружений період року (влітку) відбирати воду запропоновано на відстані 200 м від берега і глибині 15 м.

9. Для забезпечення дотримання вимог до якості питної води запропоновано включити в технологічну схему водопідготовки стадії поєднання озонування з адсорбцією на активованому вугіллі. Ступінь зниження величини біхроматної окиснюваності у воді після первинного озонування, обробки коагулянтом, фільтрування і вторинного хлорування становив 55-60 %. Застосування активованого вугілля на заключному етапі обробки води дозволяє вилучити з неї побічні продукти хлорування (хлороформ) до величин, нижчих за ГДК.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Для спрощення технологічних схем підготовки питної води і зниження собівартості сільськогосподарської продукції потрібно використовувати рухомі точки забору води з поверхневих джерел. Їх визначають шляхом відбору проб води по всій довжині і глибині водозабірної труби через кожні 1/10 частину довжини і 1/5 частину глибини, при цьому вміст пріоритетних показників повинен знаходитись в межах 1-3 класів якості води.

2. Послідовність технологічних процесів для одержання питної води нормативної якості з поверхневих водойм із високим вмістом природних органічних сполук повинна включати: первинне озонування - коагуляція Al₂(SO4)₃ - фільтрування - вторинне озонування - фільтрування через активоване вугілля - хлорування Cl₂, при цьому раціональні дози хлору і озону становлять 2,0 і 3,3 мг/дм³ відповідно.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чернявська А.П. Екологічна оцінка якості поверхневих вод басейну Прип'яті / А.П. Чернявська, І.С. Єзловецька // Водне господарство України. - 2006. - № 3. - С. 49-52. (Здобувач виконала оцінку якості води басейну р. Прип'ять за окремими інтегральними блоковими індексами та інтегральним екологічним індексом якості води; виявила вплив сільськогосподарської діяльності на якість води в басейні р. Прип'ять та на екологічний стан Дніпра в цілому).

2. Мєшкова-Клименко Н.А. Оцінка придатності води Кременчуцького водосховища для централізованого питного водопостачання м. Кременчук / Н.А. Мєшкова-Клименко, І.С. Єзловецька // Водне господарство України. - 2006. - № 6. - С. 53-57. (Здобувач виконала оцінку якості води за проектом нового нормативного документу за величинами окремих показників якості води, за окремими інтегральними блоковими індексами та інтегральним комплексним індексом якості води).

3. Мєшкова-Клименко Н.А. Шляхи забезпечення нормативної якості питної води залежно від стану джерел централізованого водопостачання / Н.А. Мєшкова-Клименко, І.С. Єзловецька, В.Ф. Вакуленко // Наукові доповіді Національного аграрного університету [Електронний ресурс]. - 2007. - № 3 (8). - 25 с. - Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/e-Journals/nd/2007-3/07mnacws.pdf. (Здобувач дослідила основні технологічні процеси оброблення дніпровської води для досягнення нормативних характеристик якості питної води за вмістом органічних речовин та продуктів їх окиснення; опрацювала літературні джерела).

...