Класифікація та антропогенна трансформація екосистем Словечансько-Овруцького кряжа

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ АГРОЕКОЛОГІЇ

УДК 574.4.57:57.032+502.752.752(477.42)

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА АНТРОПОГЕННА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕКОСИСТЕМ СЛОВЕЧАНСЬКО-ОВРУЦЬКОГО КРЯЖУ

03.00.16 - екологія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

ХОМ'ЯК ІВАН ВЛАДИСЛАВОВИЧ

Київ 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі екології фітосистем Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України й на кафедрі екології та природокористування Житомирського державного університету ім. Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, Дідух Яків Петрович, Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, завідувач відділу екології фітосистем

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, старший науковий співробітник, Заіменко Наталія Василівна, Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України, директор

доктор біологічних наук, доцент, Якубенко Борис Євдокимович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри ботаніки

Захист відбудеться «20» жовтня 2010 р. об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.371.01 Інституту агроекології УААН за адресою: 03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 12.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту агроекології УААН за адресою: м. Київ вул. Метрологічна 12.

Автореферат розісланий «18» вересня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат сільськогосподарських наук В.В. Чайковська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одна з найактуальніших проблем людства - охорона біорізноманітності і ландшафтів. Згідно з „Загальноєвропейською стратегією збереження біологічної й ландшафтної різноманітності”, передбачається формування екомережі з розробкою системи екокоридорів. Серед них велике значення має Поліський екокоридор (Андрієнко, 2006). Важливе місце в цій системі займають створені, а також ті, що планується створити, заповідні об'єкти, які формують ядра біорізноманітності (Андрієнко, Онищенко, 2005). Одним із таких ядер має стати Словечансько-Овруцький кряж, що є територією з оригінальним рослинним покривом, яка потребує вивчення, збереження й охорони (Андриенко, Попович, Прядко, 1984; Жила, Хом'як 2008).

Охорона природних об'єктів неможлива без їхнього глибокого вивчення. Фундаментом дослідження складних систем є їхня класифікація, тому саме вона покладена в основу роботи. Ефективність класифікації залежить від об'єктивності ознак, на які вона опирається. Рослинність здатна чітко відображати структуру і функціональні особливості екосистем, тому є надзвичайно об'єктивною ознакою їхньої диференціації. Оцінка різноманітності екосистем також включає в себе їхню диференціацію в координатах факторів середовища, особливості розміщення на досліджуваній території та антропогенну трансформацію.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до програми діяльності відділу екології фітосистем Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного № 0106U000106 на 2005 - 2006 роки „Класифікація екосистем Лісової і Лісостепової зон України та синфітоіндикаційна оцінка еконіш видів Polemoniales - Lamiales” а також напряму роботи кафедри екології та природокористування й лабораторії екосистемологічного моніторингу стану довкілля Житомирського державного університету ім. І. Франка (протокол №. 9 Вченої ради Житомирського державного університету імені Івана Франка від 27.04.2007).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є оцінка різноманітності екосистем через їхню класифікацію, диференціацію за показниками чинників середовища, просторовими характеристиками і антропогенною трансформацією, а також дослідження екосистем Словечансько-Овруцького кряжа, визначення їхнього місця та ролі в екомережі.

Відповідно до цього були поставлені наступні завдання:

· удосконалити методику класифікації екосистем через запровадження системи диференціальних ознак;

· дослідити екосистеми Словечансько-Овруцького кряжа, розробити їхню класифікацію, визначити особливості просторового розміщення і встановити особливості диференціації в координатах чинників середовища;

· розробити наукові основи оцінки антропогенної трансформації за показниками гемеробії;

· визначити ступінь антропогенної трансформації екосистем досліджуваної території;

· визначити роль і місце екосистем досліджуваної території в панєвропейській і регіональній екомережі.

Об'єкт дослідження - екосистеми біогеоценозного та ландшафтного рівня Словечансько-Овруцького кряжа.

Предмет дослідження - типологічна, топологічна і просторова різноманітність екосистем досліджуваної території, їхня антропогенна трансформація та екосозологічна цінність.

Методи дослідження. У процесі виконання роботи було застосовано польові методи дослідження (рекогносцировки; розбивки на квадрати і прокладання маршрутів; виконання геоботанічних описів; закладки еколого-ценотичних профілів), методи класифікації рослинних угруповань (перетворення масивів даних; виділення блоків діагностичних видів; визначення синтаксонів), класифікації екосистем, синфітоіндикації екологічних факторів і порівняльної оцінки даних, кластерного аналізу за методом Ворда, визначення гемеробії, картографічного моделювання, екосозологічного аналізу. екосистема антропогенний гемеробія кряж

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі вперше подаються результати комплексного дослідження екосистем Словечансько-Овруцького кряжа, їхньої класифікації, диференціації, антропогенної трансформації та наукових основ охорони.

Удосконалено методику класифікації екосистем за принципами EUNIS на основі флористичної класифікації рослинності.

Вперше розроблено докладну класифікацію екосистем Словечансько-Овруцького кряжа.

Запропоновано нові підходи до оцінки антропогенної трансформації екосистем, враховуючи показники гемеробії.

Деталізовано флористичну класифікацію рослинних угруповань Словечансько-Овруцького кряжа.

Деталізовано територіальну диференціацію ландшафтних екосистем Словечансько-Овруцького кряжа.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційної роботи були використані для розробки наукових основ розбудови екомережі Житомирського Полісся та створення білатерального міжнародного українсько-білоруського біосферного резервату на її території (Жила, Хом'як, 2009). Результати досліджень застосовуються в процесі викладання факультативних курсів „Основи класифікації екосистем”, „Основи екологічного картографування” а також дисциплін „Охорона природи та раціональне використання природних ресурсів”, „Основи ландшафтної екології”, „Основи екології та охорони природних ресурсів” на природничому факультеті Житомирського державного університету імені І. Франка. Також результати досліджень можна використовувати як матеріал для викладання курсів екології, біоценології, геоботаніки тощо в класичних університетах (Хом'як, Круподьоров, Кобилко, 2005). Запропоновану методику класифікації екосистем та визначення їхньої антропогенної трансформації доцільно використовувати в екосистемологічних дослідженнях, а характеристику описаних екосистем для їхнього порівняння із аналогами з інших територій.

Особистий внесок здобувача. Робота є самостійним дослідженням здобувача. Було особисто зібрано польові матеріали, самостійно проведено їхню обробку, узагальнено отримані результати і сформульовано висновки. Власноручно було проведено підготовку матеріалів публікацій та аналіз результатів.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень апробовані на міжвузівській науково-практичній конференції „Природничі науки в закладах освіти України: дослідження, впровадження та перспективи” (Умань, 24 - 25 березня 2005 р.); відкритих наукових слуханнях „Проблеми збереження біорізноманіття” (Київ, 15 травня 2006 р.); Міжнародній науковій конференції молодих науковців і студентів „Екологічні проблеми природокористування охорони рослинного і тваринного світу” (Кривий Ріг, 14 - 15 квітня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Чорнобильська катастрофа - 20 років по тому (інтердисциплінарні аспекти)” (Житомир, 26 - 28 квітня 2006 р.); Міжнародному семінарі „The Role of the Ecological Network in Polesie for Providing the Sustainable Development of the Region” (Шацьк, 19 - 21 вересня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Еколого-фунціональні та фауністичні аспекти дослідження молюсків, роль у біоіндикації стану навколишнього середовища.” (Житомир, 26 вересня 2006 р.); Міжнародній науковій конференції „Сучасні проблеми екології та геотехнологій ” (Житомир, 19 - 22 березня 2008 р.); круглому столі „Теоретичні та прикладні проблеми екосистемології” (Житомир, 15 травня 2008 р.); Міжнародній науковій конференції „Сучасні проблеми живлення тварин технології кормів та шляхи їхнього вирішення” (Житомир, 27 - 28 листопада 2008 р.); Міжнародній науковій конференції „Живые объекты в условиях антропогенного пресса ” (Харків, 15 - 18 вересня 2008 р.); Міжнародній науковій конференції „Сучасні проблеми екології та геотехнологій ” (Житомир, 18 - 20 березня 2009 р.).

Публікації. За результатами, представленими в дисертаційній роботі, опубліковано 12 наукових робіт, із них - 5 статей у наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації.

Дисертація складається зі вступу, 5 розділів (огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, результатів дослідження), висновків, списку використаних джерел, що включає 443 позиції (з них кирилицею - 380, латиницею - 63). Загальний обсяг дисертації 286 сторінок, з яких 126 сторінок основного тексту. Робота ілюстрована 14 таблицями і 28 рисунками, з яких 7 карт і 6 еколого-ценотичних профілів та містить додатки у вигляді 80 фітоценотичних таблиць, які оформлені на 103 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ УМОВ ТЕРИТОРІЇ ТА РОЗРОБКИ КЛАСИФІКАЦІЇ ЕКОСИСТЕМ

У розділі здійснено огляд підходів до дослідження й оцінки екосистем Словечансько-Овруцького кряжа в історичному розрізі.

Історія досліджень фізико-географічних умов території. З досліджень польського вченого А.Л. Анджейовського в 1850 році (Анджейовский, 1860; 1862; Andrzejowski, 1869) й до сьогодні кряж розглядався як унікальний об'єкт для природничих досліджень. Про його неповторність з точки зору геології згадується в фундаментальних роботах П.А. Тутковського (Тутковський, 1923) а з позицій ботаніки в працях Г.К. Смика (Смик, 1966).

З 1975 року (рішення Ради міністрів УРСР щодо створення першого заказника на цій території) кряж починають сприймати як потенційну систему природоохоронних об'єктів. У сімдесятих і вісімдесятих роках ХХ століття на кряжі працюють ботаніки Г.К. Смик, М.М. Бортняк, С.Ю. Попович, Т.Л. Андрієнко, О.І. Прядко та ін. Їхні дослідження спрямовані на проектування Поліського біосферного заповідника (Смик, Бортняк, 1984; Андриенко, Попович, Прядко, 1984; Смик, 1988).

У останні роки проводяться роботи щодо класифікації та оцінки екосистем кряжа, як важливої ланки панєвропейської екомережі (Якушенко, 2005; Дідух, Хом'як, 2005; Хом'як, Гарбар, 2005; Бурлака, Хом'як, 2005; Хом'як, Круподьоров, 2005; Хом'як, 2005, 2006; Андрієнко, 2006).

Підходи до класифікації екосистем. Дослідження складних надорганізмових біологічних систем потребує розробки їхньої класифікації (Александрова, 1969; Дідух, 2004, 2005). Особливо актуальною є ця проблема для класифікації екосистем. Для реалізації програми ООН, прийнятої в Ріо-де-Жанейро (Council…, 1992) необхідним є створення загальноєвропейської класифікації, яка повинна була б виконувати такі функції: забезпечити охорону екосистем різних країн Європи й оптимізувати Панєвропейську екомережу (Всєєвропейська стратегія…, 1998). Для Європи було розроблено систему EUNIS. Сучасні українські класифікації є частково адаптованими версіями цієї системи (Воробйов, Сенчило, 2005; Дідух, 2004, 2005; Якушенко, 2005). Недоліками класифікації EUNIS є відсутність єдиної цілісної системи диференціальних ознак на різних рівнях і використання суб'єктивних показників антропогенної трансформації екосистем. Тому виникає потреба в удосконаленні методик вищеназваних досліджень, а також застосування їх для вивчення цінних об'єктів природи. Важливий крок у розробці класифікації екосистем зроблено М.А. Голубцем, зокрема через впровадження понять біогеоценозних та ландшафтних екосистем, які ми використовуємо.

Я.П. Дідух (2005) розглядає такі підходи до класифікації екосистем: типологічні (на принципах подібності), топологічні (на принципах спряженості екотопів залежно від градієнта змін певних факторів середовища, категорії такої класифікації - екомери - є аналогами ценомерів В.Б. Сочави (1978, 1979)) і просторові (виділення індивідуальних неповторних одиниць - екохор).

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Робота здійснена на основі матеріалів польових досліджень, проведених у 2004 - 2007 роках. За цей період було виконано 841 повний геоботанічний опис, закладено 6 еколого-фітоценотичних профілів і створено 7 комбінованих екологічних карт і картосхем.

За фізико-географічним районуванням нами визначено територію досліджень. Сюди увійшли площі кряжа, окреслені горизонталлю 200 м. н. р. м. і долини річок, що вклинюються між пагорбами кряжа (Маринич, 1968).

У дослідженнях застосовано загальноприйняті польові методи. Геоботанічні описи виконані за стандартною методикою (Лавренко, 1959; Westhoff, Maarel, 1973; Миркин, Наумова, Соломещ, 2001).

Класифікацію рослинних угруповань здійснено за принципами флористичної класифікації рослинності Браун-Бланке (Александрова, 1969; Westhoff, Maarel, 1973). Перетворення масиву даних виконано з застосовуванням пакету програм Ficen (Sirenko, 1996; Косман, Сіренко, Соломаха, Шеляг-Сосонко, 1991). У процесі розробки синтаксономічної схеми використано продромуси рослинності України та Європейських країн. Номенклатуру й синоніміку синтаксонів наведено з урахуванням останніх синтаксономічних зведень (Matuszkiewicz, 2001; Андрієнко, 2006). Диференціацію в координатах провідних екологічних факторів проаналізовано за допомогою методів синфітоіндикації (Дідух, Плюта, 1994).

Визначення ступеня антропогенної трансформації проводили за показниками гемеробії згідно з розробленою нами методикою (Дідух, Хом'як, 2007), де враховано трансформаційний потенціал найпоширеніших типів діяльності людини. Водночас застосовано діагностичні ознаки для визначення кожного з них.

Для подальшого розрахунку отриманих даних використовуємо формули оцінки гемеробії (Не) (Chmiel, 1993; Jackowiak, 1993) за середнім значенням показників кожного з 12 видів діяльності (загроз):

Не = kf / n,

kf = (I_max - I_min) : 2,

де f_max = 12,

kf - середнє значення гемеробії (в балах) по кожному виду діяльності,

n - число загроз,

І - бальне значення гемеробії відповідно (max, min).

Класифікацію екосистем здійснено з використанням теоретичних засад викладених Я.П. Дідухом (2004, 2005). У основі вибраного нами методу лежить диференціація екосистем, що ґрунтується на особливостях автотрофного блоку з урахуванням його антропогенної трансформації або на характеристиці умов середовища в разі відсутності рослинних угруповань.

Елементарна одиниця класифікації соція, яка представлена фітоценозом у вигляді асоціації рослинності, варіантом асоціації, субасоціацією або безранговими угрупованнями відповідного рівня для природних екосистем. Побудована ієрархічна класифікація включає сім рівнів. Одиниці вищих рівнів аналогічні класам системи EUNIS. Їхня класифікація здійснена шляхом розділення на основі чітко визначених ознак. Одиниці ІІІ VІ виділялися на основі групувань (об'єднань) найменших одиниць (соцій) за подібністю умов місцезростання та синтаксономічною спорідненістю.

Цінність екосистем та їхнє місце серед природоохоронних об'єктів визначено за особливостями автотрофного блоку та унікальністю його поєднання з умовами середовища. З цією метою виводили синфітозологічний індекс, який потім трансформували в созологічну категорію. Для оцінки використано ознаки цінності наведені в „Зеленій книзі України” та в списках Natura 2000 EUR 27.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОСИСТЕМ СЛОВЕЧАНСЬКО-ОВРУЦЬКОГО КРЯЖУ

Словечансько-Овруцький кряж розташований на півночі Житомирської області на території Овруцького району. Він є макрорельєфним утворенням, яке вирізняється серед оточуючих ландшафтів за рядом фізико-географічних ознак (насамперед за геоморфологічним походженням, геологічною будовою та ґрунтовим покривом) (Тутковский, 1923; Корбут, Костриця, Искоростенский, 1996).

Рослинність. Природна рослинність оптимально збережена. Територія кряжа площею 492,20 кмІ на 55,72 % вкрита лісами, що займають 274,25 кмІ. Решта (217,95 кмІ) представлена лучними (32,96 кмІ), болотними (9,0 кмІ), агро- (159,29 кмІ), урбо- (близько 8,2 кмІ), водними (3,5 кмІ), та чагарниковими (5,0 кмІ) типами екосистем (Дідух, Хом'як, 2005). Західна частина кряжа з менш родючими ґрунтами (дерново-підзолистими середньо- і сильно-кам'янистими) вкрита лісами більше ніж на 90%. На основі власних досліджень і спільних з Я.П. Дідухом було створено синтаксономічну схему рослинності кряжа. Вона налічує 163 асоціації та безрангові угруповання відповідного рівня разом із 6 субасоціаціаціями й варіантами, які об'єднуються в 66 союзів, 6 порядків, 27 класів.

Класифікація та характеристика екосистем.

Як приклад, фрагмент класифікації екосистем.

С. Поверхневі води.

С1. Екосистеми малорухливих водойм з угрупованнями макролітів.

С12. Евтрофні водойми.

С121. Евтрофні водойми з вільноплаваючою рослинністю.

С1211. Евтрофні водойми з плаваючими на поверхні плейстофітами.

С12111. Евтрофні водойми з угрупованнями ряски (Lemnion minoris).

С121111. Екосистеми асоціації Lemnetum minoris.

D. Болота й перезволожені екосистеми.

D1. Верхові болота.

D11. Оліготрофні болота.

D111. Оліготрофні болота з домінуванням сфагнумових мохів.

D1111. Активні, відносно непорушені верхові болота.

D11111. Екосистеми купин і гряд на верхових болотах (Sphagnion magellanici).

D111111. Екосистеми асоціації Sphagnetum magellanici.

E. Злаково-трав'янисті екосистеми.

E1. Лучні екосистеми.

E11. Гігрофітні і гігромезофітні луки.

E111. Заплавні луки сформовані гігрофітами і гігромезофітами.

E1111. Заплавні луки на мінеральних ґрунтах із близьким заляганням води.

E11111. Трансформовані заплавні луки на мулувато-болотних ґрунтах (Calthion palustris).

E111111. Екосистеми асоціації Scirpetum sylvatici.

F. Екосистеми з домінуванням хамефітів.

F1. Чагарничкові екосистеми.

F11. Мезофітні чагарничкові екосистеми.

F111. Верескові та біловусові пустища.

F1111. Пустищні луки та післялісові угруповання.

F11111. Пустищні луки на піщаних ґрунтах (Nardion).

F11111. Екосистеми асоціації Luzula pallescens-Nardetum strictae.

G. Екосистеми з домінуванням фанерофітів.

G1. Чагарникові екосистеми.

G22. Екосистеми хвойних і мішаних лісів.

G221. Соснові ліси.

G2211. Світло-хвойні ліси.

G22111. Світло-хвойні ліси на багатих ґрунтах (Festuco-Pinion).

G221111. Екосистеми асоціації Chamaecytiso zingeri-Pinetum.

G22112. Світло-хвойні мезоксерофітні ліси на бідних ґрунтах.

G221121. Екосистеми асоціації Cladonio-Pinetum.

H. Екосистеми геоморфологічних форм.

H1. Екосистеми скель і відслонень.

H11. Екосистеми виходів рихлих осадових порід.

H111. Екосистеми виходів порід із домінування мохів і папоротей.

H1111. Скельні затінені екосистеми.

H11111. Скельні затінені екосистеми бортів балок та плакорів (Hypno-Polypodion vulgare).

H111111. Екосистеми асоціації Hypno-Polypodietum.

I. Екосистеми антропогенного походження.

I1. Агроекосистеми.

I111. Агроекосистеми посівів зернових культур.

I1111. Агроекосистеми посівів зернових культур на ясно-сірих лісових ґрунтах.

I11111. Миршавицево-горошкові агроекосистеми (Aphanenion arvensis).

I111111. Екосистеми асоціації Vicietum tetraspermae.

J. Техногенні екосистеми.

J1. Водні індустріальні екосистеми.

J11. Штучні водойми.

J111. Басейни.

Згідно із запропонованою нами класифікацією різноманітність екосистем Словечансько-Овруцького кряжа представлена 7 одиницями І рівня, 20 - ІІ рівня, 35 - ІІІ рівня, 57 - IV рівня, 68 - V рівня, 106 - VI рівня, 170 - VII рівня.

ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ЕКОСИСТЕМ І ЇХНЯ ТЕРИТОРІАЛЬНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ

Порівняльна оцінка екосистем на основі методів фітоіндикації. У підрозділі подається фітоіндикаційна характеристика синтаксонів за наступними факторами середовища: терморежим (Tm), кріорежим (Cr), континентальність клімату (Kn), вологість ґрунту (Hd), кислотність ґрунту (Rc), трофність (Tr), вміст карбонатів (Ca), азотний режим (Nt) (табл. 1).

Таблиця 1

Порівняння показників екофону Словечансько-Овруцького кряжа та різних регіонів Лісостепу України

Екологічні фактори	Екофонові показники (бали за універсальною шкалою)
	Словечансько-Овруцький кряж	Лісостеп
		Черкасько-Чигиринський геоботанічний район (Дідух, Гайова, 2007)	Київське плато (Фіцайло, 1999)	Пн.-Сх. Лісостеп України (Гончаренко, 2003)
Вологість ґрунту (Hd)	13,00	11,86	12,52	12,48
Кислотність ґрунту (Rc)	6,81	7,55	7,61	7,74
Загальний сольовий режим ґрунту (Tr)	6,27	6,74	7,15	7,12
Уміст доступного Нітрогену в ґрунті (Nt)	5,58	5,73	5,67	5,63
Уміст карбонатів в ґрунті (Ca)	5,10	6,02	6,68	5,98
Термічний режим (Tm)	8,05	8,29	8,77	8,16
Континентальність (Kn)	8,47	8,42	8,60	8,56
Морозність (Cr)	7,66	7,70	7,48	7,57

Для порівняльної оцінки екосистем регіонального рівня були розраховані показники екофону. Він визначався для наземного типу екосистем за середніми значеннями показників факторів. Порівняння екофону кряжа і Центрального Полісся вказує на подібність всіх амплітуд показників факторів (за винятком незначної розбіжності за кислотністю - на кряжі максимум 8,9 бали). Отримані дані достатньо оптимально відображають загальні закономірності положення Словечансько-Овруцького кряжа по відношенню до ряду територій Центрального Полісся і Лісостепу.

Так показники вологості ґрунту (Hd) зростають із півдня на північ. Натомість показники хімічних властивостей ґрунту (Rc, Tr, Nt, Ca) та терморежиму (Tm) знижуються, що цілком закономірно для Полісся, в порівнянні з Лісостепом (табл. 1.). Показники континентальності (Kn) та морозності (Cr), що відображають не лише регіональну специфіку клімату, а й залежність від рельєфу, типу рослинності, не проявляють чітких закономірностей.

За показниками екофону кряж характеризується - мезофітно-гігромезофітними (13,00 балів), ацидофільно-субацидофільними (6,81 балів), мезотрофно-семіевтрофні (6,27 балів), субнітрофільно-нітрофільними (5,58 балів), гемікарбонатофобно-гемікарбонатофільними (5,1 балів), субмікротермно-субмезо-термними (8,05 балів), геміокеанічно-геміконтинентальними (8,47 балів), субкріофітно-гемікріофітними (7,66 балів) умовами.

Якщо врахувати наявність на кряжі водойм із глибиною понад 1 м не заселених вищими рослинами, що відповідатимуть 23 балам, то амплітуда показників вологості зросте до 13,41 балів або 58,3 % від усієї шкали. За зміною середніх значень вологості формується цілком закономірний екологічний ряд екосистем (рис. 1.).

Рис. 1 Амплітуди зміни значень вологості ґрунтів для природних екосистем

С11. - мезотрофні водойми; С12. - евтрофні водойми; С22. - постійні водотоки з повільною течією; D11. - оліготрофні болота; D21. - мезотрофні болота; D31. - евтрофні болота; D41. - екосистеми берегів і днищ водойм в умовах різко змінного зволоження; E11. - гігрофітні і гігромезофітні луки; E12. - мезофітні луки; E13. - мезоксерофітні луки; E21. - екосистеми мезофітних узлісь і галявин; E31. - мезотрофні псамофітні екосистеми; F11. - мезофітні чагарничкові екосистеми; F12. - субмезофітні чагарничкові екосистеми; G11. - мезофітні чагарникові екосистеми; G12. - мезогігрофітні чагарникові екосистеми; G21. - гігромезофітні лісові екосистеми; G22. - екосистеми хвойних і мішаних лісів; G23. - екосистеми листяних лісів; H11. - екосистеми виходів некристалічних осадових порід; H21. - екосистеми на продуктах руйнування кристалічних порід; I11. - мезофітні сегетальні екосистеми; I21. - рудеральні екосистеми на сильно порушених ґрунтах; I22. - рудеральні екосистеми на слабко порушених ґрунтах; I23. - мезофітні рудеральні екосистеми на порушених ґрунтах; - - - - - - екофон.

Диференціація екосистем і взаємозв'язки між ними визначаються за властивостями, оцінка яких зроблена шляхом синфітоіндикації. На основі аналізу дендрограми видно, що 27 типів екосистем кряжа розділяються на 2 кластери (рис. 2.), що відрізняються між собою за умовами водного режиму, які в свою чергу включають шість кластерів другого порядку. Кожен із них об'єднує угруповання, що лімітується під впливом одного провідного фактору.

Рис. 2 Дендрограма подібності типів екосистем (на рівні класів рослинних угруповань) за комплексом ознак

горизонтальний ряд - евклідова відстань; вертикальний ряд - угруповання:

1 - Stellarietea mediae, 2 - Artemisietea vulgaris, 3 - Trifolio-Geranietea, 4 - Koelerio-Corynephoretea, 5 - Agropyretea intermedio-repentis, 6 - Nardo-Callunetea, 7 - Robinietea, 8 - Asplenitea, 9 - Epilobietea angustifolii, 10 - Urtico-Sambucetea, 11 - Rhamno-Prunetea, 12 - Vaccinio-Piceetea, 13 - Quercetea robori-petraeae, 14 - Querco-Fagetea, 15 - Molinio-Arrhenatheretea, 16 - Galio-Urticetea, 17 - Plantegenetea majoris, 18 - Salicetea purpurea, 19 - Isoлto-Nanojuncetea, 20 - Alnetea glutinosae, 21 - Bidentea tripartiti, 22 - Oxycocco-Sphagnetea, 23 - Scheichzerio-Caricetea nigrae, 24 - Phragmiti-Magnocaricetea, 25 - Utricularietea intermedio-minoris, 26 - Potametea, 27 - Lemnetea.

Також аналіз вказує на те, що провідними чинниками середовища є вологість, кислотність, вміст доступного Нітрогену та вплив людської діяльності. Кластерний метод відображає розподіл екосистем розташованих у лінійному порядку, коли на флангах знаходяться екосистеми, що не мають свого продовження, тобто характеризуються екстремальними умовами. Відносно різних провідних чинників середовища формується певна система зв'язків між ними. Так, водно-болотні евтрофні екосистеми пов'язані, з одного боку, з мезо- та оліготрофними болотами, а з іншого - з заболоченими лісами й похідними від них трав'янистими екосистемами. У свою чергу ці болота пов'язані з екосистемами сформованими рослинністю бореального типу, а ті через Koelerio-Corynephoretea - з антропогенізованими.

Територіальна диференціація екосистем Словечансько-Овруцького кряжа. Згідно з останніми дослідженнями, територія Словечансько-Овруцького кряжа розділена між двома геоботанічними районами: Червонсько-Городецьким районом ацидофільних скельно-дубових і дубових лісів та Овруцьким районом дубово-грабових лісів (Якушенко, 2005) (рис. 3.).

Рис. 3 Карта-схема розміщення ландшафтних екосистем Словечансько-Овруцького кряжа

І - межі районів; ІІ - межі урочищ; ІІІ - фізико-географічна межа кряжа; ІV - річки і струмки; V- територія населених пунктів; 1а - Тхоринсько-Піщаницьке урочище; 2а - Бігунсько-Городецьке урочище; 3а - Червонсько-Городецьке урочище; 4а - Листвинсько-Перебродське урочище; 1б - Городецько-Словечанське урочище; 2б - Білківське урочище; 3б - Велідницьке урочище; 4б - Ілімківсько-Клинецьке урочище; 5б - Левковицько-Коренівський урочище; 1в - Убортсько-Словечнянский район; 2в - Жеревський район.

На території першого району за даними власного аналізу характеристик профілів і просторового розміщення екосистем виділяємо:

1) Тхоринсько-Піщаницьке урочище ацидофільних сосново-дубових лісів; 2) Бігунсько-Городецьке урочище ацидофільних сосново-дубово-рододендронових лісів та трансформованих лісових екосистем із реліктовими угрупованнями з Hedera helix L.; 3) Червонсько-Городецьке урочище типових ацидофільних скельно-дубових лісів; 4) Листвинсько-Перебродське урочище ацидофільних сосново-дубових лісів.

До Овруцького району дубово-грабових лісів належить:

1) Городецько-Словечанське урочище балок із типовими широколистяними лісами; 2) Білківське урочище балок із помірно трансформованою рослинністю; 3) Велідницьке урочище балок із частково трансформованою рослинністю; 4) Ілімківсько-Клинецьке урочище балок із сильно трансформованою рослинністю; 5) Левковицько-Коренівський урочище агроекосистем і прибережних чагарників.

На територію кряжа (вище 200 м над рівнем моря) заходять окраїни Убортсько-Словечнянського району соснових лісів зелено-мохових і лишайникових, мезотрофних та оліготрофних боліт й Жеревського району соснових лісів зелено-мохових.

АНТРОПОГЕННА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕКОСИСТЕМ І ПРОБЛЕМА ЇХНЬОЇ ОХОРОНИ

Оцінка антропогенного впливу на екосистеми. Ступінь антропогенної трансформації екосистем оцінювався через рівень гемеробії. Основними видами людської діяльності на території кряжа, яка приводить до трансформації рослинних угруповань і зайнятих ними екотопів є сільськогосподарська, будівельна, гірничо-видобувна та рекреаційна. Екосистеми, що характеризуються низькими показниками гемеробії, нестійкі до впливу людської діяльності, яка сприймається, як негативний фактор, що призводить до їхньої зміни й знищення (оліготрофні болота, неморальні мезогігрофітні ліси і т.д.). Екосистеми з високими показниками гемеробії є або стійкими до діяльності людини, або формуються завдяки їй (мезофітні сегетальні екосистеми, рудеральні екосистеми і т.д.).

Досить інформативною є просторова диференціація екосистем із різними показниками трансформації, яка демонструє ряд закономірностей. Як приклад наводимо інформацію про гемеробію екосистем, розподіливши їх між класичними групами (рис. 4.).

Олігогемеробні екосистеми з вкрапленнями агемеробних займають 45 % площі кряжа. Це в основному ліси, болота та річки. Вони зустрічаються в західних лісових масивах або розташовані невеликими ділянками на дні балок центру та півдня кряжа. Оліготрофні болота в долина річок та невелика частина неморальних дубово-грабових лісів близькі до агемеробії (? 3 бали). Верхові і перехідні болота є олігогемеробними, тоді як низинні займають проміжне становище між ними і наступною групою.

Мезогемеробні екосистеми займають біля 10 % площі й представлені вирубками, сіножатями, пасовищами. Вони мозаїчно вкривають всю територію кряжа. До цієї групи відносимо екосистеми з домінуванням хамефітів, лучні та чагарникові екосистеми. До мезогемеробних відноситься єдина група лісових екосистем - робінієві ліси.

Близько 40 % площі території кряжа представляють екосистеми, високого ступеню гемеробії (еугемеробні). На Словечансько-Овруцькому кряжі це, переважно, агроекосистеми й більша частина рудеральних екосистем.

До полігемеробних екосистем віднесено технотопи (техногенні екосистеми). Їхня площа становить близько 5 %, і зосереджені вони переважно в центрі й на сході кряжа. Аналізуючи карту-схему, приходимо до висновку, що полігемеробні екосистеми в основному сконцентровані двома смугами на південному та північному схилі лесової частини кряжа.

Розподіл екосистем із різними степенями гемеробії демонструє пряму залежність від родючості ґрунту. В західній частині кряжа через малородючі середньо-кам'янисті дерново-підзолисті ґрунти рільництво майже не розвивалось, що привело до зниження рівня освоєння території і до збереження природних екосистем з низькими показниками гемеробії.

Рис. 4 Карта-схема розміщення екосистем Словечансько-Овруцького кряжа з різними показниками гемеробії

1 - агемеробні екосистеми з присутністю олігогемеробних; 2 - олігогемеробні екосистеми з вкрапленнями агемеробних; 3 - олігогемеробні екосистеми з присутністю мезогемеробних; 4 - еугемеробні екосистеми з присутністю мезогемеробних екосистем; 5 - еугемеробні та полігемеробні екосистеми.

Рідкісні екосистеми. В результаті екосозологічного аналізу визначено, що 22 угруповання із природною рослинністю є рідкісними з позиції „Зеленої книги України” (2009). Вони займають 12,94 % фітоценофонду. До малопоширених належать 39 угруповань, що становить 22,94 % фітоценофонду. Типовими фітоценозами є 73 асоціацій та угруповань відповідного рівня, що становить 42,94 % фітоценофонду. Для 36 угруповань (21,18 % фітоценофонду) екологічна ситуація на території кряжа є незагрозливою. Відповідно до Додатку І Директиви 92/43/ЕЕС на 2005 рік було встановлено для території Житомирського Полісся 18 рідкісних екосистем. Опираючись на доповнений у 2007 році перелік Natura 2000 EUR 27 та більш докладні дослідження встановлено, що на території кряжа трапляється 32 типи екосистем із цього списку. Пріоритетними визнано 10 типів екосистем. Згідно з провідними міжнародними документами збереження цих екосистем вимагає створення спеціальних природоохоронних територій.

Сучасний стан охорони. В межах Словечансько-Овруцького кряжа функціонує 5 природоохоронних об'єктів загальною площею 8389,8 га. На території природоохоронних об'єктів кряжа зустрічаються 56,5 % усіх рослинних угруповань, зокрема 66,7 % усіх різновидів лісових і всі типи екосистем скелястої частини кряжа. Біля 90,9 % раритетних і 51,4 % малопоширених екосистем презентовані об'єктами природно-заповідного фонду. Таке позитивне, в природоохоронному плані, співвідношення утворилось за рахунок заказника „Словечансько-Овруцький кряж”, тому що решта об'єктів репрезентують лише 3,9 % усіх природних екосистем досліджуваної території із них 16,2 % лісових екосистем (25 % скелястої частини кряжа) і 27,3 % раритетних екосистем.

Враховуючи аналіз синтаксономічного представництва природоохоронних об'єктів кряжа, можна зробити два висновки. З одного боку, починаючи з 1998 року, природоохоронні території кряжа оптимально репрезентують раритетні екосистеми, зокрема ліси скелястої частини. З другого боку - охороною не охоплено 9,1 % раритетної рослинності та 49,6% синтаксономічного складу малопоширеної, яка знаходиться на території лесової частини. Окрім того за межею природоохоронних об'єктів залишилась більшість місцезнаходжень видів із Європейського червоного списку.

Фрагменти лісів у балках заходу лесів мають неабияке наукове і природоохоронне значення. Балки в районі сіл Городець та Антоновичі представлені типовими екосистемами широколистяних лісів. Такі типи лісів більш характерні для південної частини Полісся і Західного Лісостепу. Тому необхідно додати до існуючої мережі заповідних об'єктів балкові ліси в трикутнику Городець-Антоновичи-Бігунь, а також інші, які включають у себе раритетні екосистеми або мають місцезнаходження представників раритетної флори.

Місце досліджуваної Словечансько-Овруцького кряжу в панєвропейській екомережі. Кряж в системі екологічних коридорів Полісся є важливою і невід'ємною ланкою (рис. 5.).

На цій території знаходиться значна кількість рідкісних екосистем, флора яких представлена великим видовим різноманіттям, серед них значна частка представників із Червоної книги України (1996), 3 види з Європейського Червоного списку та 3 види з Додатку І Бернської конвенції, та значима кількість реліктових видів і тих, що знаходяться на межі ареалу. Не зважаючи на те, що майже половина території сильно антропізована значна площа його вкрита слабко трансформованими природними екосистемами.

Рис. 5 Схема проектованих елементів регіональної та міжнародної екомережі на території Словечансько-Овруцького кряжа

1 - території населених пунктів; 2 - річки; 3 - межа кряжа; 4 - територія ядра; 5 - територія буферної зони; 6 - територія господарської зони; А - Червонсько-Городецька частина ядра міжнародного значення; В - Городецько-Новорудниньська частина ядра регіонального значення; С - Городецько-Антоновецька частина ядра регіонального значення.

На основі даних екосозологічного аналізу можна зробити висновки про доцільність включення північно-західної частини кряжа до міжнародного Центрально-Поліського білатерального біосферного резервату, який репрезентуватиме цінні екосистеми в панєвропейській екомережі (Червонсько-Городецька частина ядра міжнародного значення). Решту території скелястої частини та балок заходу лесової необхідно додати до системи ядер біорізноманітності регіонального рівня (Городецько-Новорудниньська та Городецько-Антоновецька частини ядер регіонального значення).

ВИСНОВКИ

Представлено теоретичні узагальнення та результати комплексного дослідження екосистем Словечансько-Овруцького кряжа, їхньої класифікації, диференціації, антропогенної трансформації та наукових основ охорони.

1. Відповідно до загальноєвропейської методики EUNIS, адаптованої до регіону досліджень, розроблено класифікацію екосистем біогеоценотичного рівня Словечансько-Овруцького кряжа. Виділено 7 одиниць І рівня, 20 - ІІ рівня, 35 - ІІІ рівня, 57 - IV рівня, 68 - V рівня, 106 - VI рівня, 170 - VII рівня, що за кількістю одиниць останнього рівня становить майже 80% від різноманітності екосистем Центрального Полісся і відображає високий ступінь диференціації. На відміну від території Центрального Полісся, найвищою різноманітністю характеризуються екосистеми лісового типу, а найнижчою - екосистеми літогенного типу, що лімітуються впливом геоморфологічних форм. Унікальними є екосистеми скельно-дубових та сосново-дубових лісів з рододендроном жовтим у підліску.

2. На основі методики синфітоіндикації та ординаційного аналізу встановлено діапазон диференціації кожного типу екосистем за вісьмома екологічними факторами. Екофон характеризується мезофітно-гігромезофітними (13,00 балів), ацидофільно-субацидофільними (6,81 балів), мезотрофно-семіевтрофними (6,27 балів), субнітрофільно-нітрофітними (5,58 балів), гемікарбонатофобно-гемікарбонатофітними (5,1 балів), субмікротермно-субмезотермними (8,05 балів), геміокеанічно-геміконтинентальними (8,47 балів), субкріофітно-гемікріофітними (7,66 балів) умовами, що ближчі до Лісостепового ніж Поліського типу. Це обумовлено наявністю ґрунтів на лесовій основі та виходів карбонатних порід. Провідними чинниками, які визначають характер диференціації екосистем, є вологість, кислотність, вміст доступного Нітрогену у ґрунті та їхня зміна під впливом господарської діяльності людини, що пов'язано з характером рельєфу, геологічною будовою та специфікою освоєння території.

3. Територіальна (регіональна) диференціація екосистем визначається дев'ятьма типами екосистем, що відповідають рівню урочища, і формують два райони: Червонсько-Городецький ацидофільних скельно-дубових лісів та Овруцький дубово-грабових лісів. Такий високий ступінь диференціації свідчить про значну територіальну мозаїчність кряжа.

4. На основі деталізованої флористичної класифікації рослинності, яка слугувала основою класифікації екосистем, встановлено, що рослинність представлена 163 асоціаціями, 6 субасоціаціаціями та варіантами, які об'єднуються в 66 союзів, 46 порядків, 27 класів. Найвищою різноманітністю (26%) характеризується водно-болотна рослинність, деревно-чагарникова - 25%, лучна - 22%, рудеральна і сегетальної - 21%, скель і пісків - 4% від кількісного складу асоціацій.

5. На основі розробленої нами кількісної шкали гемеробності встановлено ступінь антропогенної трансформації екосистем та їхньої площі. Олігогемеробні (із вкрапленнями агемеробних) екосистеми займають 45 % площі кряжа, мезогемеробні - 10 %, еугемеробні - 40 %, полігемеробні - 5 %. Великі площі олігогемеробних екосистем, сконцентрованих в західній кристалічній частині кряжа, вказують на високу природоохоронну значимість та рекреаційний потенціал території, а еугемеробних у східній частині - на високу ступінь освоєння через хорошу родючість ґрунтів на лесових породах.

6. Визначено перелік рідкісних екосистем та синтаксонів кряжа, що підлягають охороні на державному та міжнародному рівні. До списків Natura 2000 EUR 27 входить 32 типи екосистем, із яких 10 є пріоритетними. До охоронюваних синтаксонів відноситься 12,94 %, малопоширених - 22,35 %, типових - 42,94 %, незагрожуваних - 20,59 % асоціацій. Концентрація рідкісних синтаксонів та екосистем вказує на перспективність розвитку території як природоохоронного комплексу.

7. Окремі території кряжу (Бігунсько-Городецьке урочище з ацидофільними сосново-дубово-рододендроновими лісами та Червонсько-Городецьке урочище з типовими ацидофільними скельно-дубовими лісами), що мають міжнародне значення, запропоновано включити до українсько-білоруського Центрально-Поліського білатерального біосферного резервату. До ядер регіонального рівня відносяться урочища західної (кристалічної) частини кряжа та нетрансформовані або помірно трансформовані балкові ліси східної (лесової) частини кряжа, що потребують надання їм відповідного природоохоронного статусу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дідух Я.П. Оцінка енергетичного потенціалу екотопів залежно від ступеня їх гемеробії на прикладі Словечансько-Овруцького кряжа / Я.П. Дідух, І.В. Хом'як // Укр. ботан. журн. 2007. Т. 64, № 1. С. 62 - 77. (Здобувачем особисто розраховано коефіцієнти перерахунку вмісту гумусу та бальна оцінка впливів антропогенних факторів).

2. Мельник В.І. Флористичні знахідки на Житомирському Поліссі / В.І. Мельник, О.Р. Баранівський, В.Т. Харчишин, І.В. Хом'як, В.С. Корнійчук, О.Т Тітова. // Інтродукція рослин. 2009. № 2. С. 3 - 8. (Здобувачем особисто зібрані матеріали по характеристиці ряду рідкісних видів).

3. Хом'як І.В. Особливості територіальної диференціації екотопів лісових формацій Словечансько-Овруцького кряжа / І.В. Хом'як // Укр. ботан. журн. 2006. № 2. С. 235 - 243.

4. Хом'як І.В. Еколого-фауністична характеристика видів родини Lumbricidae (annelida, oligochaeta) Словечансько-Овруцького кряжа / І.В. Хом'як, О.В. Гарбар // Вісник ДАУ. Житомир, 2005. № 1. С. 9 - 13. (Здобувачем особисто проведено обробку геоботанічних даних і проведено класифікацію угруповань).

5. Хом'як І.В. Характеристики екосистем Словечансько-Овруцького кряжа, як об'єктів і кормової бази бджільництва / І.В. Хом'як, В.А. Бурлака // Вісник ДАУ. Житомир, 2005. № 2. С. 23 - 25. (Здобувачем особисто проведено обробку геоботанічних даних і проведено класифікацію екосистем а також їхнє картографування).

6. Дідух Я.П. Територіальний розподіл лісових екосистем Словечансько-Овруцького кряжа / Я.П. Дідух, І.В. Хом'як // Укр. фітоцен. збірник. Серія С. К. : Фітосоціоцентр, 2005. Вип. 23. С. 91 - 106.

7. Жила С.М. Перспективи та проблеми створення транскордонного біосферного резервату / С.М. Жила, І.В. Хом'як // Створення транскордонного біосферного резервату та екологічної мережі в Поліссі. К.: Вид-во Національного комітету України з програми ЮНЕСКО „Людина і біосфера”, 2008. С. 153 - 169.

8. Хом'як І.В. Положення молюсків підродини Planorbinae (Gastropoda : Pulmonata) в водних екосистемах згідно з сучасною європейською класифікацією / І.В. Хом'як, О.І. Уваєва // Еколого-функціональні та фауністичні аспекти дослідження молюсків, їх роль у біоіндикації стану навколишнього середовища. Житомир : Вид-во ЖДУ, 2006. С. 331 - 334.

9. Хом'як І.В. Особливості територіальної диференціації екосистем Словечансько-Овруцького кряжа під впливом антропічного тиску різного ступеня. / І.В. Хом'як // Проблеми природокористування та охорона рослинного і тваринного світу: матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції (Кривий Ріг, 14 - 15 квітня 2006 р.) / М-во освіти і науки, Криворізький державний педагогічний університет - Кривий Ріг: Видавництво КДПУ, 2006. С. 208 - 209.

10. Хом'як І.В. Використання роботи над створенням національного парку „Словечансько-Овруцький кряж і поліські болота” в освітній діяльності / І.В. Хом'як, Д.В. Круподьоров, С.М. Кобилко // Природничі науки в закладах освіти України: дослідження, впровадження та перспективи: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (Умань, 24 - 25 березня 2005 р.) / М-во освіти і науки уманський державний університет ім. Павла Тичини - Умань: Видавництво УДПУ, - 2005. С. 162 - 164.

11. Шишкін М.О., Методологічні підходи до класифікації технотопів: / М.О. Шишкін, І.В. Хом'як // Сучасні проблеми екології та геотехнологій: тези V міжнародної наукової конференції студентів, магістрантів і аспірантів (Житомир, 19 - 22 березня 2008 р.) / М-во освіти і науки України, Житомирський державний технологічний університет - Житомир: Видавництво ЖДТУ, 2008. С. 337 - 338.

12. Шишкін М.О. Проблеми та перспективи створення автоматизованої бази даних екосистемологічного моніторингу / М.О. Шишкін, І.В. Хом'як // Сучасні проблеми екології та геотехнологій : тези VІ міжнародної наукової конференції студентів, магістрантів і аспірантів (Житомир, 18 - 20 березня 2009 р.) / М-во освіти і науки України, Житомирський державний технологічний університет. Житомир: Видавництво ЖДТУ, 2009. С. 144 - 145.

АНОТАЦІЯ

Хом'як І.В. Класифікація та антропогенна трансформація екосистем Словечансько-Овруцького кряжа. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.16 - екологія. Інститут агроекології УААН, Київ, 2010.

Дисертація присвячена результатам комплексного дослідження різноманітності екосистем Словечансько-Овруцького кряжа, враховуючи їхню класифікацію, диференціацію, антропогенну трансформацію та наукові основи охорони. У основу класифікації екосистем було покладено дослідження синтаксономічного різноманіття рослинних угруповань та умов середовища за допомогою методів синфітоіндикації. Антропогенну трансформацію визначено через оригінальну методику оцінки показників гемеробії. Деталізовано флористичну класифікацію рослинності, яка представлена 163 асоціаціями та безранговими угрупованнями відповідного рівня разом із 6 субасоціаціаціями й варіантами, які об'єднуються в 66 союзів, 46 порядків, 27 класів. Створено детальну класифікацію природних і штучних екосистем регіону, що складається із 7 одиниць І рівня, 20 - ІІ рівня, 35 - ІІІ рівня, 57 - IV рівня, 68 - V рівня, 106 - VI рівня, 170 - VII рівня. Проведено екологічну та созологічну оцінку екосистем регіону. Виділено 9 ландшафтних екосистем рівня урочища. Складено перелік рідкісних екосистем і запропоновано виділення ядер і буферної зони міжнародної екомережі та складових Центрально-Поліського білатерального біосферного резервату.

Ключові слова: екосистеми, Словечансько-Овруцький кряж, класифікація, синтаксономія, диференціація, созологія, екомережа.

...